67 research outputs found
Problematics and poetics of Galyna Orlivna’s narrations of the 1930s
No full textУ статті з’ясовується періодизація творчого доробку української
письменниці Галини Орлівни, визначаються особливості проблематики і поетики у її
оповіданнях харківського періоду.
Наголошується, що після повернення з еміграції Галина Орлівна активно
долучається до вивчення актуальних проблем сучасності: життя оновленого села,
питань колективізації, соціалістичного будівництва, тому намагається своєю
творчістю «відповідати» партійним викликам часу, працюючи у напрямі
соцреалізму.
Акцентується увага, що головною героїнею оповідань письменниці («Бабський
бунт», «Ілішва» та ін.) є жінка – сильна, вольова, спроможна на високі почуття і
несподівані вчинки як в особистому житті, так і в суспільному.
Зазначено, що у творах Галини Орлівни харківського періоду відчутна і
модерністська естетика. Залучаючи необхідний спектр художніх засобів та
прийомів (символіка очей, сновидінь; метафора; музикалізація), вона дає глибокі
психологічні характеристики своїм героям.The article focuses on the periodisation of creative works of the Ukrainian
writer Halyna Orlivna, identifies peculiarities of the problematics, and studies artistic
means in her narrations of the Kharkiv period.
It is emphasized that after returning from emigration, Galyna Orlivna engages
herself actively into current problems of those times, such as changed village life, topics
regarding collectivisation, and construction of socialism. Her views onto these are
reflected in her works in socialist realism.
Particular attention is drawn to the fact that the main character of the writer's
narrations (“Babskyi bunt” (Women's Uprising), “Ilishva”, etc.) is represented by a strong
and willful female character, capable of high feelings and unexpected actions, both in her
personal and social life.
It is pointed out that one perceives modernist aesthetics in Galyna Orlivna’s works
of the Kharkiv period, where the author reveals deep psychological features of her
characters while involving a broad range of artistic means and techniques (symbolism of
eyes, dreams, metaphorisation, and musicalisation)
Causal relationships between the parameters of gas discharge visualization and immunity
No full textBabelyuk Valeriy, Gozhenko Anatoliy, Dubkova Galyna, Zukow Walery, Hubyts’kyi Viktor, Ruzhylo Sofiya, Fedyayeva Svitlana, Kovalchuk Galyna, Popovych Igor. Causal relationships between the parameters of gas discharge visualization and immunity. Pedagogy and Psychology of Sport. 2021;7(1):115-134. elSSN 2450-6605. DOI http://dx.doi.org/10.12775/PPS.2021.07.01.008
https://apcz.umk.pl/czasopisma/index.php/PPS/article/view/PPS.2021.07.01.008
https://zenodo.org/record/4603448
The journal has had 5 points in Ministry of Science and Higher Education parametric evaluation. § 8. 2) and § 12. 1. 2) 22.02.2019.
© The Authors 2021;
This article is published with open access at Licensee Open Journal Systems of Nicolaus Copernicus University in Torun, Poland
Open Access. This article is distributed under the terms of the Creative Commons Attribution Noncommercial License which permits any noncommercial use, distribution, and reproduction in any medium, provided the original author (s) and source are credited. This is an open access article licensed under the terms of the Creative Commons Attribution Non commercial license Share alike. (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/) which permits unrestricted, non commercial use, distribution and reproduction in any medium, provided the work is properly cited.
The authors declare that there is no conflict of interests regarding the publication of this paper.
Received: 17.02.2021. Revised: 17.02.2021. Accepted: 04.03.2021.
CAUSAL RELATIONSHIPS BETWEEN THE PARAMETERS OF GAS DISCHARGE VISUALIZATION AND IMMUNITY
Valeriy Y. Babelyuk1,2, Anatoliy I. Gozhenko1, Galyna I. Dubkova2, Walery Zukow3, Viktor Y. Hubyts’kyi2, Sofiya V. Ruzhylo4, Svitlana I. Fedyayeva5,
Galyna Y. Kovalchuk4, Igor L. Popovych1,6
1State Enterprise Ukrainian Research Institute for Medicine of Transport, Ministry of Health, Odesa, Ukraine [email protected]
2Clinical Sanatorium „Моldоvа”, Truskavets’, Ukraine [email protected]
3Nicolaus Copernicus University, Torun, Poland [email protected]
4Ivan Franko Pedagogical University, Drohobych, Ukraine [email protected]
5Danylo Halyts’kyǐ National Medical University, L’viv, Ukraine [email protected]
6OO Bohomolets’ Institute of Physiology NAS, Kyїv, Ukraine [email protected]
Background. Earlier, we found a close canonical correlation between parameters of gas discharge visualization (GDV) and principal neuroendocrine factors of adaptation. The purpose of this study is to elucidate the relationship between GDV and immunity parameters. Material and research methods. We observed twice 10 women and 10 men aged 33-76 years without clinical diagnose. In the morning in basal conditions at first registered kirlianogram by the method of GDV by the device “GDV Chamber” (“Biotechprogress”, SPb, RF). For further analysis the following parameters were selected: Area, Shape Coefficient as ratio Square Length of outward contour gas discharge image to its Area as well as Entropy of contour in Right, Frontal and Left projections registered both with and without polyethylene filter. Estimated also Energy and Asymmetry of virtual Chakras. Then registered routine parameters of cellular and humoral Immunity. Results processed by method of canonical analysis, using the software package “Statistica 5.5”. Results. According to the value of the canonical correlation coefficient R with GDV parameters, the immunity parameters are arranged in the following order: IgA (0,716; p=0,005), CD8+CD3+ Tc-lymphocytes (0,646; p=0,004), IgG (0,645; p=0,002), IgM (0,622; p=0,0001), “active” T-lymphocytes (0,572; p=0,007), CD4+CD3+ Th-lymphocytes (0,566; p=0,003), CIC (0,491; p=0,018), 0-lymphocytes (0,457; p=0,036), CD16+ NK-lymphocytes (0,396; p=0,043), CD22+ B-lymphocytes (0,439; p=0,105). The integral canonical correlation between the parameters of GDV and Immunity was very strong (R=0,994; p<10-4). Conclusion. Between parameters of Immunity and parameters of GDV exist strong canonical correlation suggesting relevance and informativenes this method.
Key words: Gas Discharge Visualization, Cellular and Humoral Immunity, Relationships
The Mythologization of Ukrainian Cronotopos in Experimental Novels by Galyna Taras’uk
No full textДосліджено змістові й композиційні якості нових романів Галини Тарасюк, визначаючи особливості функціонування міфічного тексту в її творах. Наголошується наявність у структурі авторського письма психо¬логічного та викривального художніх кодів, сформованих універсальною системою мислення. Важливими ланками художнього моделювання життєвих ситуацій у Г. Тарасюк убачаються традиції національної й інона¬ціональної сміхової культури, зміщення сакрального та профанного часів.The author studies the semantic and compositional quality of new novels by Galyna Taras’uk, specifying the features of functioning of mythological texts in her text. The emphasis is made on the presence of psychological and denunciating codes in the structure of author’s writing, they are created in with the help of universal system of thinking. The very important link of artistic modeling of live situations by G. Taras’uk consider the traditions of national and inonational laughing culture, shifting of sacral and profane times.Насмінчук Г. Й. Міфологізація українського часопростору в експериментальних романах Галини Тарасюк / Г. Й. Насмінчук // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки. Літературознавство. – Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. – 2012. – № 12 (237). – С. 96-101
Author, Narrator and a Protagonist as the Agents and Subjects of the Intersection and Inversion of Identities in a Modern Biographic Discourse
No full textThe article has been dedicated to investigating the processes and mechanisms of multiplication of person identities and personalities of an author, a narrator and a literary character on the basis of the work of a modern French writer Emmanuel Carrère “Limonov”. The article investigates the problem of dialectical transformations which the author of fiction uses through the creation of a literary character on the basis of a famous personality; and the issue of demythologization of a character created by the media and the character itself. The attention is paid to the intersection and inversion of identities of an author, a narrator and a protagonist resulting in the creation of new identities. The issue of how these newly created identities reflect certain social and cultural phenomena has been clarified
Феноменологiя: системнi аспекти та епiстемологiчнi перспективи
No full textThe paper presents a new approach in the modern theoretical investigations based on the principles of a systematic analysis of reality with due account for a model of «incorporated observer». The author considers the main advantage of the principle to be an «informational» image of reality.У статтi розглядається новий пiдхiд у сучасних теоретичних дослiдженнях, що спирається на принципи системного аналiзу реальностi з урахуванням специфiки моделi «включеного спостерiгача». Головну його перевагу автор вбачає у тому, що реальнiсть набуває «iнформацiйного» образу
«Мовна гра» як унiверсальний iгровий тип
No full textThe author explains that each game classification should include the language game as an initial (instrumental) precondition for the game of any kind, since the reality of a social game is organized as an hierarchy of types, including the level of a language game being fundamental.Автор обгрунтовує, що кожна класифiкацiя iгор має включати факт мовної гри як вихiдної (iнструментальної) умови будь-якого типу гри, оскiльки реальнiсть соцiальної гри органiзована як iєрархiя типiв, що включає рiвеньмовної гри як фундаментальний
Iстина як «пограничний досвiд»
No full textThe paper deals with the classical philosophical problem of truth in a context of the conception of a «limit experience» as an experience which transcends the everyday life. The author takes as the main shortcoming of the classical theoriesa minimization of the systematic and procedural dimensions of truth connected to projectivity of the human world-relation in certain time moment.У статтi розглядається класична фiлософська проблема iстини в контекстi концепцiї «пограничного досвiду» як досвiду, що виводить за межi повсякденностi. Основним недолiком класичних теорiй автор вважає те, що у них мiнiмiзовано розумiння системних, процесуальних вимiрiв iстини, пов’язаних з проективнiстю людського свiтовiдношення у певний момент часу
On a problem of ego-identity: the linguistic dimensions
No full textThe paper presents a revision of a problem of ego-identity in a context of the linguistic dimensions of the classical (Cartesian) and non-classical philosophical traditions; it is claimed that the integrative-projective characteristics of a language have no sense beyond the framework of the language itself. The authors makes an attempt to revitalize a mono-centric model (on the basis of a Jungian analytic paradigm).The paper presents a revision of a problem of ego-identity in a context of the linguistic dimensions of the classical (Cartesian) and non-classical philosophical traditions; it is claimed that the integrative-projective characteristics of a language have no sense beyond the framework of the language itself. The author makes an attempt to revitalize a mono-centric model (on the basis of a Jungian analytic paradigm)
Байки Байяра: художня теорія літератури чи/та/є літературознавчий роман
No full textThe author wonders about the changes of scientific paradigms which have been adopted in France, by some critics, who deliberately infringe the limits laid down between literary work and review, fiction and theory, and the place usually felt as unique, of the author and the reader. In particular, Pierre Bayard’s works will be examined in detail, since he deliberately challenges, mixes and creates confusion around the characteristic touch linked to critical works and works of self-fiction. His writings will be closely examined, for they could be qualified as “trick novels”, insofar as they are places of diversion, blinding, secrecy, dupery, treachery, faux-semblant, and creating fables. The author will try to unfold and explain the nature and the processes at work within the categories and the literary and theoretical concepts used by P. Bayard. Only under that condition one will be able to appreciate the originality of the infringements of that author who, just like his reader is taken by his shrewd capacity to tell his stories, and is seduced by his style, enjoys maliciously to read, breaking the rules of an ordinary reading of the classic works of literature, which sometimes is a scandal in the eye of the mainstream critic. Such a hermeneutic way leaves the reader a large share of the pleasure of reading, since he or she is fussy and reacts to the smallest detail suggested in the text, and cannot be fooled either by the author or by the interpretative consensus. The sideways move made by Bayard is based upon on concepts he borrows from various fields of knowledge (poetry, psychoanalysis, narratology, history of literature, stylistics, etc.) which at the same time shed light on the studied text and are explained by it, since a critical posture is claimed here in an immanent way, far from any mechanical use of an extrinsic “concept toolbox”. One can quote as examples of notions the following: the fictional narrator-critic, the literality and self-fiction within the critical text, the metacritical fiction, the metafictional discourse, the multiple welcomes of the critical text, etc. Bayard’s œuvre is no hapax, no critical, isolated, brilliant hapax – close to a hoax, as far as the more sceptical are concerned, one must say, and regret – but is part of a stream of practice of writing which (both from the critic’s and the author’s point of view) is very promising in the perspective of getting literary theories out of their academic humdrum; it is that new use of literature sometimes coined as the poetry of possible texts which has some kind of relationship with Julien Gracq’s watchword “En lisant en écrivant”.L’article s’interroge sur les changements de paradigmes scientifiques qu’a pris aujourd’hui, en France, une partie de la critique littéraire qui délibérément transgresse les frontières ordinairement établies entre l’œuvre littéraire et la critique, la fiction et la théorie, les positions, senties habituellement comme exclusives, d’auteur et de lecteur. On examinera plus précisément les œuvres de Pierre Bayard qui délibérément conteste, mêle et trouble les traits génériques attachés aux ouvrages critiques et aux récits (auto)fictionnels. Il s’agira ici de regarder de près ses textes qu’on pourrait qualifier de « romans-ruses », tant ils sont les lieux de processus de détournement, d’aveuglement, d’occultation, de duperie, de feintise, de faux-semblant et de générateurs de fables. L’auteure de l’article s’emploiera à déplier et à expliquer la nature et les modes de fonctionnement des catégories et des concepts théoriques et littéraires que convoque P. Bayard. Car c’est à cette condition qu’on sera à même d’apprécier l’originalité transgressive des textes de cet auteur qui, tout comme son lecteur emporté par son habileté argumentative et la séduction de son style, prend un malin plaisir à lire, à traverser hors des clous les œuvres du patrimoine littéraire, au grand dam parfois de la doxa critique dominante. Cette démarche herméneutique fait la part belle à un lecteur sourcilleux, sensible aux moindres suggestions du texte, et qui ne s’en laisse pas compter ni par l’auteur, ni par le narrateur, ni par le consensus interprétatif. Ce pas de côté qu’effectue P. Bayard se fonde sur des concepts empruntés à différents champs de savoir (poétique, psychanalyse, narratologie, histoire littéraire, stylistique, etc.), qui, à la fois, éclairent le texte étudié et sont explicités par celui-ci, étant donné qu’est revendiqué ici un geste critique immanent, loin de toute application mécanique d’un « outillage » conceptuel extrinsèque. On peut citer par souci d’exemplification des notions comme celles-ci : le critique-narrateur fictif, la littéralité et l’autofiction dans le texte critique, la fiction métacritique, le discours métafictionnel, la multiplicité des réceptions du texte critique, etc. L’œuvre de P. Bayard n’est pas un hapax critique isolé, brillant – proche du canular pour les plus sceptiques, il faut le signaler, en le regrettant –, mais s’inscrit bien dans un courant de pratiques des textes (en réception et en production) qui est très prometteur pour sortir la théorie littéraire de son ronron académique ; c’est ce nouvel usage de la littérature qu’on qualifie parfois de poétique des textes possibles, qui n’est pas sans rappeler le mot d’ordre de Julien Gracq : En lisant en écrivant.Освещена проблема смены научных парадигм в науке о литературе, фактором которой является аномальное. Исследование проведено на материале литературоведческо-(авто)фикциональных произведений Пьера Байяра, охарактеризованных как романы-обманы. Рассмотрены их категориальный аппарат, иллюстративный корпус и поэтологические особенности. Выяснены принципы байяровской приватной герменевтики и теоретико-методологические основы предложенных им художественных направлений литературной критики, на примере его произведений выделены черты поэтики возможных текстов. Разъяснено функционирование основных литературоведческих категорий творческой проблематики современного французского автора, среди которых: фикциональный нарратор-литературовед, литературность и автофикциональность критического текста, метакритическая художественность, метафикциональный дискурс, рецептивная множественность критического текста и др.Висвітлено проблему зміни дослідницьких парадигм у науці про літературу, чинником якої виступає аномальне. Дослідження здійснене на матеріалі літературознавчо- (авто)фікціональних творів П’єра Байяра, які схарактеризовано як романи-омани. Розглянуто їх категоріальний апарат, ілюстративний корпус і поетологічні особливості. Розкрито принципи байярівської приватної герменевтики та теоретико-методологічні засади запропонованих ним художніх напрямів літературної критики. Витлумачено функціонування основних літературознавчих категорій творчої проблематики письменника, серед яких: фікційний наратор-літературознавець, літературність і автофікціональність критичного тексту, метакритична художність, метафікціональний дискурс, рецептивна множинність критичного тексту тощо. На прикладі творів сучасного французького автора окреслено риси поетики можливих текстів
Sense(s) and Reading in Pascal Quignard’s Works: from Le Lecteur to L’homme aux trois lettre
No full textThis study will attempt to underline the various forms and functions Pascal Quignard assigns to reading in his different texts. To begin with, we will consider the subtle distinctions and links he creates between silence reading, loneliness reading and wandering reading. In this respect, particular attention will be paid to the relationships which are woven between reading and loneliness in texts by this solitary and unusual author. In the second part the focus will be on the evolution of the concept of reading for the author of L’Homme aux trois lettres (2020), who is anxious to develop an “oceanic” work. Indeed literature as “an elusive prey”, according to the author, is not about sense, but about the senses. Finally we shall conclude that in Pascal Quignard’s works, which defy any oversimplifie characterization or classification as far as genres are concerned, reading appears above all as a sensual experiment which leads the reader to some sort of condition close to disappearing and annihilation, in the symbolic or even the mystic sense one can give these terms
- …
