Scientifical journals and collections of Kryvyi Rih State Pedagogical University / Наукові журнали і збірники Криворізького державного педагогічного університету
Not a member yet
6408 research outputs found
Sort by
СУЧАСНI НАРОДНI ТВОРИ ПРО МОСКАЛIВ: МIЖ ФОЛЬКЛОРНОЮ ТА ПОСТФОЛЬКЛОРНОЮ СВIДОМIСТЮ
No full textThe article examines the problems of determining the formal and semantic indicators of modern folklore and its connections with the modern social reality of the Ukrainians. Nowadays the trend in folklore is the study of folklore phenomena according to the new socio-political and cultural conditions of cooperation between the personality and the team; problems of determining the phenomena of folklorism, folklorization and non-folklore thinking. This article emphasis on understanding folklore as a process of adaptation, transformation and reproduction of folklore in everyday life, culture and art with an emphasis on its social and artistic reasons, which determine the entry of a genetically literary work within the “artistic canon” of folk art. It is pointed out active modern folklorization processes in the Ukrainian cultural space. Folklorization is interpreted as the introduction of a folk work into oral circulation from printed sources, from the stage or from the media. It is also noted that, along with traditional folklore, which continues to function actively, the cultural life of society includes postfolklore, which is interpreted in the article as a qualitatively new cultural product related to digital consciousness (cyber-folklore, newslore, Internet folklore) and diagnosed state of development of modern social values and cultural codes. Special attention is focused on the active existence of folk works about the Muscovites in the conditions of Russian aggression, in which the lexical unit “moscal” acquires new connotations. The researched works are conceived as samples that are on the border of folklore and post-folklore consciousness. Today folklore innovations, which appear on the basis of traditional social and moral and ethical stereotypes, accumulation of folklore experience, through the prism of which the reality is understood, often having an oral type of existence, may contain audiovisual component, intertextual component and spread rapidly in modern cultural space and illustrate modern understanding of reality.У статтi розглянуто проблеми визначення формально-змiстових показникiв новiтнього фольклору та його зв’язкiв iз сучасною суспiльною дiйснiстю українцiв. Трендовим напрямом у сучаснiй фольклористицi є дослiдження фольклорних явищ iз погляду нових громадсько-полiтичних, культурних умов спiвдiї iндивiда та колективу; проблеми визначення явищ фольклоризму, фольклоризацiї та нефольклорного мислення. Звернено увагу на розумiння фольклоризму як процесу адаптацiї, трансформацiї i репродукцiї фольклору в суспiльному побутi, культурi й мистецтвi з акцентом на його соцiальних i художнiх причинах, якi визначають входження генетично лiтературного твору в межi «мистецького канону» народної творчостi. Вказано на активнi сучаснi фольклоризацiйнi процеси в українському культурному просторi. Фольклоризацiя трактується як введення народного твору в усний обiг iз друкованих джерел чи зi сцени, iз засобiв масової iнформацiї. Вiдзначено, що поряд iз традицiйним фольклором, який продовжує активно функцiонувати, у культурне життя суспiльства увiйшов постфольклор, що трактується в статтi як якiсно новий культурний продукт, пов’язаний з цифровою свiдомiстю (кiбер-фольклор, ньюслор, iнтернет-фольклор) та дiагностує стан розвитку сучасних суспiльних цiнностей, культурних кодiв. Акцентовано на активному побутуваннi в умовах росiйської агресiї народних творiв про москалiв, у яких лексема «москаль» набуває нових конотацiй. Дослiджуванi твори осмислено як зразки, що перебувають на межi фольклорної та постфольклорної свiдомостi. Виникаючи на ґрунтi традицiйних соцiальних i морально-етичних стереотипiв, такi зразки акумулюють фольклорний досвiд, крiзь призму якого осмислюється реальна данiсть. Маючи переважно усний тип побутування, нинi фольклорнi новотвори можуть мiстити аудiовiзуальний компонент, iнтертекстуальну складову, досить швидко поширюватися в культурному просторi та демонструвати сучасне розумiння суспiльних реалiй
MOOCs: an insider’s perspective on a novel educational method with historical, organizational, participatory, and evaluative aspects
No full textThis research investigates the role and conditions for the utilization of Massive Open Online Courses (MOOCs) in the modern educational system. The study aims to identify the evolutionary stages in the development of MOOCs, highlight the tools employed in their organization, determine the roles of the learning participants within MOOCs, and analyze the outcomes of implementing MOOCs. The research focuses on the development and proliferation of MOOCs in both global and domestic educational practices. The subject of investigation encompasses the conditions for using MOOCs in worldwide and national educational contexts. The research methodology includes analyzing regulatory acts, government programs, scientific publications, articles, monographs, and materials from scientific conferences and seminars. The findings explore the history of MOOC creation and dissemination, tracing the evolutionary transition from open content to open learning processes. The concept of a "personal learning environment" is examined, highlighting the social services involved in its formation. Practical achievements, experimental evidence, and statistical data on organizing the learning process within open distance courses are analyzed.The main conclusions and recommendations emphasize that MOOCs represent a new and underexplored method of education, incorporating novel approaches and social services that are constantly evolving. Successful implementation requires addressing key issues such as selecting and evaluating open content, assisting students in organizing activities with open content, and more. Additionally, broader questions arise, including the suitability of certain subjects for open distance courses, the integration of MOOCs into traditional teaching approaches, and the necessary pedagogical skills for conducting open distance courses
The aesthetic dimension of rationality: beauty as an invariant of truth
No full textУ статті аналізується проблема естетичних засад освітніх і наукових практик. Описано сучасний стан філософії науки, який характеризується плюралізмом раціональності та переглядом жорстких критеріїв класичної раціональності. Метою статті є обґрунтування естетичних засад раціональності та наукового пізнання. Під впливом континентального дискурсу наукове знання тлумачиться як форма життєвого світу або як «мовна гра». Формується уявлення про раціональність поліфункціонального типу, що передбачає її багатовимірні засади та конфігурації. Визначено, що наука включає творчий та естетичний компоненти, які зумовлюють системну перспективу наукового пізнання. Естетичні рамки формують традиції досліджень, забезпечують інформаційний порядок, узгодженість і розвиток науки. Правила дослідження постають як творчий інструмент, подібний до «мовних ігор», що забезпечує можливість функціонування науки. У статті актуалізовано класичне онтологічне розуміння естетичних феноменів і запропоновано аргументи на користь ідеї конструктивної природи естетичного в науці шляхом аналізу поглядів представників сучасної науки та філософії науки. Обґрунтовано, що саме через естетичні характеристики — гармонію, досконалість, симетрію та парадигматичний мовний каркас — стає можливим функціонування парадигм раціональності. Описано критерії натурфілософської естетики. Симетрію (інваріантність) репрезентовано як ключовий критерій наукової естетики на відміну від симетрії речей як суто геометричного принципу естетики. У сучасній філософії науки формується розуміння раціональності поліфункціонального типу, у якому поряд із логічними та методологічними чинниками дедалі більшого значення набувають естетичні засади раціональності та наукового пізнання, а принципи симетрії отримують новий зміст.The article examines the problem of the aesthetic foundations of educational and scientific practices. It outlines the current state of the philosophy of science, characterized by the pluralism of rationality and a revision of the rigid criteria of classical rationality. The aim of the article is to substantiate the aesthetic foundations of rationality and scientific cognition. Under the influence of continental discourse, scientific knowledge is interpreted as a form of the lifeworld or as a “language game.” The notion of polyfunctional rationality is developed, which presupposes its multidimensional foundations and configurations. It is demonstrated that science incorporates creative and aesthetic components that determine its systemic perspective. Aesthetic frameworks shape research traditions, provide informational order, coherence, and the development of science. Research rules function as creative instruments, analogous to “language games,” thereby enabling the functioning of scientific inquiry. The article revisits the classical ontological understanding of aesthetic phenomena and advances arguments in favor of the constructive nature of the aesthetic in science through an analysis of the views of representatives of contemporary science and the philosophy of science. It is argued that the functioning of paradigms of rationality becomes possible through aesthetic characteristics such as harmony, perfection, symmetry, and a paradigmatic linguistic framework. The criteria of natural-philosophical aesthetics are outlined. Symmetry (invariance) is presented as a key criterion of scientific aesthetics, in contrast to the symmetry of things understood as a purely geometric principle of aesthetics. In contemporary philosophy of science, an understanding of polyfunctional rationality is emerging in which, alongside logical and methodological factors, the aesthetic foundations of rationality and scientific cognition acquire increasing significance, and the principles of symmetry gain new meaning
Academic integrity as a philosophical and anthropological problem}
No full textСтаттю присвячено аналізу проблеми академічної доброчесності з філософсько-антропологічної перспективи. Застосування логіки цілісності та антиесенційного підходу дало змогу представити доброчесність як системну належну властивість, набуття якої потребує значних вольових зусиль. У статті встановлено концептуальну спорідненість поняття доброчесності з кантівським розумінням характеру як способу мислення (Denkungsart), що визначає спосіб дії. На цій підставі запропоновано прояснити та розширити зміст поняття доброчесності шляхом залучення кантівської концепції способу мислення та його вдосконалення, а також понять інтелектуального характеру й епістемічних чеснот. Інтелектуальний характер інтерпретується з опорою на диспозиційний підхід до розуміння інтелекту Р. Рітчхарта та традицію епістемології чеснот. У статті запропоновано класифікацію епістемічних чеснот на три групи, що корелюють із кантівськими максимами самостійного, розширеного та послідовного способів мислення. Окрему увагу приділено моральній цілісності та з’ясуванню її місця у структурі характеру у зв’язку з кантівською концепцією «революції в умонастрої» (Gesinnung). У підсумку академічну доброчесність репрезентовано у двох модусах: як укорінену в характері внутрішню інтелектуально-моральну цілісність епістемічного дієвця та як її інституційне втілення в академічних практиках спільнот дослідників у науковій, освітній та організаційній сферах. Акцент на діях, що здійснюються з академічною доброчесністю, зміщує фокус із декларованих норм на сформовані диспозиції мислення і поведінки, які виявляються у процесах створення, поширення та організації знання. Такий підхід пропонує нову перспективу осмислення умов можливості академічної доброчесності, за яких доброчесні дії постають як внутрішньо мотивовані.This article analyzes the problem of academic integrity from a philosophical and anthropological perspective. By employing the logic of wholeness and an anti-essentialist approach, integrity is presented as a desirable systemic property whose acquisition requires significant volitional effort. The article establishes a conceptual affinity between academic integrity and Kant’s understanding of character as a way of thinking (Denkungsart) that determines a person’s mode of action. On this basis, the paper proposes clarifying and expanding the concept of integrity by drawing on Kant’s account of ways of thinking and their cultivation, as well as on the notions of intellectual character and epistemic virtues. Intellectual character is interpreted with reference to Ritchhart’s dispositional approach to intelligence and the tradition of virtue epistemology. The article proposes a classification of epistemic virtues into three groups corresponding to Kant’s maxims of unprejudiced, broad-minded, and consistent ways of thinking. Particular attention is devoted to moral integrity and its place within the structure of character in connection with Kant’s concept of a “revolution in one’s disposition” (Gesinnung). Ultimately, academic integrity is presented in two modes: as an internally grounded intellectual and moral integrity of the epistemic agent rooted in character, and as its institutional embodiment in inquiry-based academic practices within scientific, educational, and organizational contexts. Emphasizing actions carried out with academic integrity shifts the focus from declared norms to established dispositions of thinking and behavior that manifest in the processes of creating, disseminating, and organizing knowledge. This approach offers a new perspective on the conditions of possibility for academic integrity, under which integrity-based actions become intrinsically motivated
THE CONSERVATION OF AGRICULTURAL PLANTS ON THE EXAMPLE OF TRITICUM AESTIVUM L.: MORPHOMETRIC, PHYSIOLOGICAL AND BIOCHEMICAL REACTIONS
No full textHaving the ability to organise a programme of their individual development depending on the prevailing cultivation conditions, the adaptive response of plants to stress includes changes in regulatory and metabolic structures, the level of interconnections of which combines different types of adaptive reactions. Recently, the development of biotechnological methods has made it possible to determine which characteristics change in response to a particular stress and has shown that genetic control of adaptation mechanisms to various types of adverse effects is a complex system of signal transduction pathways and regulatory factors. Recently, the development of plant forms with an increased level of osmotolerance to osmotic stresses has been associated with the use of biotechnological methods. An important role in maintaining plant osmotolerance belongs to free proline, which is one of the most multifunctional stress metabolites in plants. The germination of seeds under simulated water stress was studied. Stress was created by 0.5 M and 0.8 M mannitol solution. In the presence of mannitol, a decrease in the number of seedlings was observed in all tested variants. At the same time, genotypic differences were observed. To study the salt tolerance, the seeds were germinated for 10 days in a 0.5 diluted Murashige-Skoog solution with the addition of 20.0 and 25.0 g/l of seawater salts. On day 10, the content of free proline in the leaves of young plants was analysed. An increase in the level of proline was observed in response to salt stress. Genotypic differences were observed in the degree of the reaction. The nature of the accumulation of free proline under normal and stressful conditions provides evidence in favour of the functioning of the plant gene. Under osmotic stress, the level of free proline increases as a result of synthesis. These genotypic features may indicate an indirect effect on the endogenous genes of the plant. At the initial stages of research, the stress-response relationship can be established by changing the conditions of stress and recovery. The fundamental role of proline in osmotic regulation and increasing the ability of plants to withstand cell dehydration caused by salinity, drought or extreme temperatures is well understood.Маючи здатність організовувати програму свого індивідуального розвитку в залежності від переважних умов культивування, пристосувальна реакція рослин до стресу включає зміни в регуляторних і метаболічних структурах, рівень взаємозв\u27язків яких поєднує різні види адаптивних реакцій. Останнім часом розвиток біотехнологічних методів дав можливість встановити, експресія яких характеристик змінюється у відповідь на дію того чи іншого стресу та показав, що генетичний контроль механізмів адаптації до різних видів несприятливих впливів представляє складну систему шляхів передачі сигналів та регуляторних факторів. Отримання форм рослин із підвищенним рівнем осмостійкості до осмотичних стресів за останній час пов\u27язують із застосуванням біотехнологічних методів. Важлива роль у підтримці осмотолерантості рослин належить вільному проліну, який є одним із найбільш багатофункціональних стресових метаболітів у рослин. Досліджували проростання зернівок за умов модельованого водного стресу. Стрес створювали 0,5М та 0,8 М розчином маніту. У присутності маніту спостерігали зниження числа проростків у всіх тестованих варіантів. У той же час спостерігали генотипові відмінності. Для дослідження солестійкості зернівки впродовж 10-ти діб пророщували на 0,5 розведеному розчині Мурасіге – Скуга із додаванням 20,0 та 25,0 г/л солей морської води. На 10 – ту добу аналізували вміст вільного проліну у листках молодих рослин. Відмічали підвищення рівня проліну у відповідь на дію сольового стресу. За ступенем прояву реакції спостерігали генотипові відмінності. Характер акумуляції вільного проліну за нормальних та стресових умов дає доказ на користь функціонування функціональності роботи гена рослини. За дії осмотичних стресів рівень вільного проліну зростає в результаті синтезу. Відзначені генотипові особливості можуть вказувати на опосередкований вплив на ендогенні гени рослини. На початкових етапах дослідження можуть бути встановлені при зміні умов стрес – відновлення. Фундаментальна роль проліну в осмотичній регуляції та підвищенні здатності рослин протистояти зневодненню клітин викликаному засоленням, посухою або екстремальними температурами, досить добре вивчена
Exploring the impact of in-service teacher education on the professional development of elementary teachers: a case study of Odisha Authors Pranati Palai
No full textThe present study explores the professional development of elementary teachers in Odisha, considering the role of in-service teacher education (ISTE) programs. It identifies the challenges and opportunities of teaching in rural and tribal areas where educational disparities exist. Concepts like experiential and transformative learning have been considered the foundation for enhancing teaching practice. The research focuses on national initiatives under Sarva Sikhya Abhiyan and National Education Policy 2020, which have shaped the structure and effectiveness of teacher education programs. Government reports, such as the Odisha School Education Programme Authority\u27s Annual Report and the Economic Survey of Odisha, reveal efforts to improve education in the state, especially for underserved communities. The study uses global perspectives from organisations such as UNESCO to emphasise the need for inclusive education and continuous professional development. Reviewing these sources, the study recommends strengthening ISTE programs in Odisha to enhance teacher efficacy and student learning outcomes
Application of modern digital tools in the organisation of scientific and pedagogical research
No full textThe article addresses the problem of applying modern digital tools in the organisation of scientific and pedagogical research. The purpose of the study is to substantiate the possibilities of using contemporary digital instruments at the main stages of the research process and to systematise their functional potential for theoretical analysis, empirical data collection, processing, interpretation and dissemination of results. It is established that the evolution of research instrumentation proceeds from the use of information and communication technologies to computer-based tools and further to integrated digital environments that transform the organisation of research activity. It is demonstrated that each stage of scientific and pedagogical research necessitates specific digital support tailored to its methodological tasks: conceptualisation and work with sources at the theoretical stage, automated data collection and processing at the empirical stage, and analytical generalisation and dissemination of results at the final stage. The specific features of scientific and pedagogical research, related to the complexity, openness, and dynamism of its objects, are identified, which necessitate methodological validity, reliability of measurements, and careful interpretation of results. It is demonstrated that digital platforms, online research tools, statistical software, cloud services and artificial intelligence systems enhance the efficiency of research procedures while simultaneously generating new methodological challenges. It is concluded that the effectiveness of digital tools in scientific and pedagogical research depends on their integration into a coherent methodological framework, which ensures both technological efficiency and the scientific validity of research outcomes
Problems of Ukrainian-English translation of urbanonyms (based on the material of some names of the city of Kryvyi Rih)
No full textThe article is devoted to a complex analysis of the problems of Ukrainian-English translation of urbanonyms based on the example of the toponymic landscape of Kryvyi Rih. The relevance of the study is determined by the need to establish Ukraine\u27s national identity and subjectivity in the international information space, to legitimize and introduce authentic Ukrainian toponymy into global discourse. The work provides a detailed analysis of the current regulatory framework for the standardization of geographical names and a comparative review of existing municipal practices for organizing address management in different regions of Ukraine. Typical translation difficulties at both the linguistic and extralinguistic levels are identified and described. Errors in transliteration, incorrect selection of dictionary counterparts, grammatical problems in reproducing declension forms and translating attributive phrases are considered. The authors critically examine the discrepancies between physical navigation in the city (address and stop signs) and the data of global digital services Google Maps and Bing Maps. The role of urbanonyms as symbols of identity and tools for decommunization and deconstruction of imperial Russian myths is emphasized. The paper concludes that there is a need for regulated standardization and the creation of a unified methodological approach to translating Ukrainian urbanonyms into English. An optimal strategy is proposed, which is based on a combination of translation (calque) of generic terms and transliteration of true onyms (descriptive words) in accordance with the norms approved at the state level. It is emphasized that the decolonization of the toponymic space must be completed not only at the level of legal decisions, but also in material embodiment, in particular through the updating of English-language databases.Стаття присвячена комплексному аналізу проблем українсько-англійського перекладу урбанонімів на прикладі топонімічного ландшафту м. Кривого Рогу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю утвердження національної ідентичності та суб\u27єктності України в міжнародному інформаційному просторі, легітимізації та введення у світовий обіг автентичного українського топонімікону. У роботі детально проаналізовано чинну нормативну базу щодо стандартизації географічних назв, здійснено порівняльний огляд наявних муніципальних практик упорядкування адресного господарства в різних регіонах України. Виявлено та описано типові перекладацькі труднощі як на мовному, так і на екстралінгвістичному рівнях. Розглянуто помилки транслітерації, некоректного добору словникових відповідників, граматичні проблеми відтворення відмінкових форм та перекладу атрибутивних словосполучень. Автори критично розглядають розбіжності між фізичною навігацією в місті (адресні та зупинкові таблички) та даними глобальних цифрових сервісів Google Maps і Bing Maps. Підкреслено роль урбанонімів як символів ідентичності та інструментів декомунізації та деконструкції імперських російських міфів. Зроблено висновок про необхідність керованої стандартизації та вироблення єдиних методологічних підходів до перекладу українських урбанонімів англійською мовою. Запропоновано оптимальну стратегію, яка базується на поєднанні перекладу (калькування) родових термінів та транслітерації власне онімів (означальних слів) відповідно до норм, затверджених на державному рівні. Підкреслено, що деколонізація топонімічного простору має бути завершена не лише на рівні юридичних рішень, але й у матеріальному втіленні, зокрема через оновлення англомовних баз даних
Проблема людини у філософії К. Поппера: між еволюцією і самотрансценденцією
No full textThe article analyzes the problem of man in the Karl Popper\u27s philosophy in terms of evolution and self-transcendence. It is argued that Popper reformulates this fundamental problem in an original way and offers his own solution, involving modern science and significantly rethinking the philosophical tradition. The author proposes to reconstruct Popper\u27s solution to the problem of man as an answer to the question: how is it possible that man, being a product of biological evolution and belonging to the natural world (world 1), is able to transcend his own limits and realize self-transcendence in two senses – by overcoming instincts and inclinations, reaching the level of self-consciousness, and also consciously overcoming egoistic inclinations by receiving feedback from the cultural world (world 3) and other people?
The article discusses why the concept of “human nature” is vague for Popper and what alternatives to classical essentialism he offers. Popper\u27s perspective denies the existence of a predetermined essence, as well as an individual essence that is the result of human efforts. Avoiding the extremes of classical essentialism and existentialism, Popper draws largely on the tradition of practical philosophy with its ideas of character as an inherent essence and self-determination. Popper\u27s approach also includes the concept of the interaction between biological and cultural emergent evolution, which explains the origin of reflective self-consciousness, critical rationality, argumentative speech, morality, and aesthetic taste. The overcoming of the egoistic-subjectivist perspective is considered through the logical, linguistic, ethical and aesthetic dimensions.
The article shows that Popper\u27s formulation of the problem of man is closely related to the Kantian tradition, since it focuses on the conditions for the development of specifically human qualities. Despite the criticism of essentialism, Popper seeks to preserve the idea of the rational and moral unity of mankind. The article concludes by focusing on the question of whether self-improvement is only a sphere of possibility for human beings or whether it is obligatory, which could be the subject of further research.У статті аналізується проблема людини у філософії Карла Поппера крізь призму еволюції і самотрансценденції. Обгрунтовується, що Поппер в оригінальний спосіб переформульовує цю фундаментальну проблему і пропонує власне її вирішення, залучаючи сучасну науку і суттєво переосмислюючи філософську традицію. Пропонується реконструювати попперівське вирішення проблеми людини як відповідь на питання: як можливо, що людина, будучи продуктом біологічної еволюції і належачи до світу природи (світ 1), здатна виходити за власні межі й здійснювати самотрансценденцію у двох сенсах – долаючи інстинкти і нахили, виходячи на рівень самосвідомості, а також свідомо долаючи егоїстичні нахили через отримання зворотного зв’язку від світу культури (світ 3) та інших людей?
У статті розглядається питання, чому для Поппера поняття «природа людини» є розпливчастим і які альтернативи класичному есенціалізму він пропонує. Концепція Поппера заперечує існування наперед заданої сутності, як і індивідуальної сутності, що є результатом зусиль людини. Уникаючи крайнощів класичного есенціалізму й екзистенціалізму, Поппер багато в чому спирається на традицію практичної філософії з її ідеями характеру як прищепленої сутності та самовизначення. Підхід Поппера передбачає також концепцію взаємодії біологічної та культурної емерджентної еволюції, яка пояснює походження рефлексивної самосвідомості, критичної раціональності, аргументативного мовлення, моральності й естетичного смаку. Подолання егоїстично-суб’єктивістської перспективи розглядається через логічний, лінгвістичний, етичний та естетичний виміри.
Стаття демонструє, що попперівська постановка проблеми людини тісно пов’язана з кантівською традицією, оскільки зосереджується на умовах можливості розвитку специфічно людських властивостей. Попри критику есенціалізму, Поппер прагне зберегти ідею раціональної і моральної єдності людства. Завершальний акцент у статті зроблено на питанні, чи є самовдосконалення лише сферою можливого для людини або ж воно має обов’язковий характер, що може стати предметом подальших досліджень