Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ІННОВАЦІЙНІ ФОРМИ ХУДОЖНЬОЇ ОСВІТИ 1920-1930-х РР. У ФОРМУВАННІ МИСТЕЦТВА УКРАЇНСЬКОГО АВАНГАРДУ
No full textThe aim of this study is to explore the intrinsic relationship between the theoretical contributions of leading Ukrainian avant-garde artists and their artistic practice.Research methodology. The analysis draws upon twelve publications relevant to the article9s subject matter. The study identifies key trends, and examines specific features and characteristic traits of the discourse.Results. The research establishes that the dissemination of avant-garde movements permeated all spheres of artistic life in Ukraine during the 192031930 s. It demonstrates how educational institutions served as testing grounds for the theoretical developments of avant-garde artists, where methodological foundations for non-traditional pedagogy were laid and experimental teaching practices were implemented. Selected avant-garde concepts developed by Ukrainian artists are examined, alongside an analysis of major works representative of each masters unique style. The study also reveals the influence of studio heads and professors on the creative formation of their students.Scientific novelty. The research identifies a logical continuity between theoretical frameworks, educational processes, and the practical formation of a new artistic milieu shaped by dominant avant-garde trends.Practical significance. The findings of the study are of value to art historians, educators in fine arts and design isciplines, as well as students specializing in these fields.Визначено, що традиції стильового плюралізму, започатковані в Українській академії мистецтва, отримали подальший розвиток в діяльності Київського інституту пластичних мистецтв (далі – КІПМ) і Київського художнього інституту (далі – КХІ); виявлено роль цих навчальних закладів як осередків створення теоретичного обґрунтування і методологічної основи авангардних напрямів в українському мистецтві і дизайні. Розглянуто авангардні концепції видатних митців-педагогів, проаналізовано їх навчальні методики і програмні твори. Виявлено вплив професорів, керівників майстерень КІПМ і КХІ на формування творчості їхніх учнів і подальшу реалізацію авангардного мистецтва в різних галузях тогочасного дизайну. Констатовано, що майстри старшого покоління і генерація молодих художників утворили мистецьке середовище, об’єднане спільною ідеологією і прагненнями
ІННОВАЦІЇ ТА ЕКСПРЕСІЯ : ТВОРЧІСТЬ МИРОСЛАВА ВАЙДИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА
No full textThe purpose of this article is to analyze the artistic practice of Myroslav Vaida through the prism of innovative approaches and expressive techniques within the context of contemporary art. Special attention is given to examining how the artist’s methodology models new forms of audience interaction with visual images. The study also explores the philosophical and aesthetic dimensions of his artworks, which function as visual narratives of modernity.Research methodology. The research is based on a synthesis of phenomenological, hermeneutic, structuralsemiotic, and discourse-analytical methods. The study also incorporates comparative analysis and poststructuralist theories, including concepts of deconstruction and intertextuality, enabling the identification of deep connotations within Vaida’s work. This interdisciplinary approach allows a comprehensive understanding of the expressive and innovative aspects of his creative practice.The novelty of this study lies in positioning Myroslav Vaida’s work as a postconceptual transgressive phenomenon that combines metaphysical reflection with experimental material techniques. The research offers a multidimensional interpretation of Vaida’s installation and performative art as manifestations of aesthetic nomadism and post-anthropocentric artistic strategies. His work is presented as a unique synthesis of form and meaning that challenges traditional interpretative frameworks.The practical significance of the article lies in its contribution to the expansion of interdisciplinary discourse in contemporary art studies. The results may be of use for curators, art historians, and cultural researchers interested in postmedia art, performative practices, and the transformation of aesthetic paradigms. Vaida’s approach can serve as a model for analyzing innovative artistic strategies within the broader field of cultural theory and art science. Творчість Мирослава Вайди є унікальним явищем сучасного українського мистецтва, що поєднує інноваційні техніки, експресивні форми та концептуальну глибину. У дослідженні проаналізовано його інсталяційні та перформативні практики крізь призму міждисциплінарних методологій, зокрема феноменології, герменевтики й постструктуралізму. Робота має важливе значення для подальших студій у сфері візуальної культури, оскільки демонструє трансформацію художнього мислення в умовах постмедійної доби
БОГОРОДИЧНІ ПІСНІ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ОТЦІВ-КОМПОЗИТОРІВ МЕЛЕТІЯ ЛОНЧИНИ, ІВАНА ДУЦЬКА, ЙОСИФА КИШАКЕВИЧА : МУЗИЧНО-АНАЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ
No full textPurpose. This article aims to analyze the Marian hymns composed by Western Ukrainian priest-composers Meletiy Lonchyna, Ivan Dutsko, and Yosyf Kyshakevych, focusing on their musical-typological structures and identifying connections with local folk-song traditions as well as with European medieval and Baroque chant practices.Research methodology. The research is grounded in the principle of historicism, which makes it possible to trace the formation and evolution of Western Ukrainian Marian paraliturgical songs over the past two centuries. The study employs analytical and synthetic methods, induction and deduction, as well as structural-typological and musicalstylistic approaches. These methods enable a detailed examination of the origin, poetic features, and musical stylistics of the paraliturgical repertoire.Results. The Marian hymns of Meletiy Lonchyna, Ivan Dutsko, and Yosyf Kyshakevych preserve stylistic features characteristic of both medieval chant and vernacular folk-song traditions. This genre is marked by Sapphic constructions and strophic patterns typical of traditional ritual and calendar songs. The analyzed hymns are distinguished by predominantly regular time-uantitative rhythms (less frequently, regular accentual ones) and syllabomelodic models built on longer note values compared to folk-song rhythms. In general, they exhibit cantilena melodic lines and two-, three-, four-, or five-phrase musical forms. The modal systems typically feature a wide melodic range, reflecting the harmonic mindset of the composers of Marian hymns.Scientific novelty. This study provides the first detailed analysis of Marian paraliturgical hymns by Western Ukrainian priest-composers in terms of thematic content, strophic structure, rhythmic organization, melodic characteristics, musical form, modal paradigms, and performance practice.Practical significance.The findings may serve as a theoretical, factual, and historiographical foundation for the development of general and specialized lecture courses, as well as seminar programs in institutions of higher musical education. Furthermore, they may form a theoretical and methodological basis for subsequent scholarly research on this subject.Проаналізовано богородичні паралітургійні пісні західноукраїнських отців-композиторів Мелетія Лончини, Івана Дуцька, Йосифа Кишакевича з урахуванням їхнього звʼязку з відповідними християнськими святами. Зроблено музично-типологічний аналіз пісень «Нині Пресвята Марія», «Маріє Пренепорочна» (Мелетія Лончини), «В Назареті зацвила лелія» (Івана Дуцька), «Цілого світа сильний покрове» (Йосифа Кишакевича) на рівні їхнього змістового наповнення, строфічних побудов та мелодики. Виявлено впливи традиційних західноукраїнських народних пісень та середньовічного барокового віршування на творення західноукраїнськими отцями-композиторами пісень, приурочених Богородичним святам
РОЗПИСИ СКЛЕПІНЬ У ТВОРЧОСТІ СТАНІСЛАВА СТРОЇНСЬКОГО : КОМПОЗИЦІЙНІ ТИПИ ТА ТЕХНІКИ
No full textThe purpose of the study Using formal analysis of the paintings of S. Stroinsky, whose work developed in thecontext of the traditions of European Baroque mural painting of the 17 th-18 th centuries, determine the compositionaltypes and techniques used by the artist in painting the vaults of a number of churches in Eastern Galicia in the secondhalf of the 18 th century.Research methodology. This study is based on art history methods of formal, stylistic and comparative analysis,as well as general scientific methods of analysis and synthesis.Results of the research. The results of this analysis will allow future in-depth research into the origins andevolution of the artist's style in the context of 17th-18th century European art traditions, by comparing the results of thisstudy with the results of a formal analysis of the composition of European art samples from the same period.The scientific novelty of the study. Since Ukrainian and foreign historiography mostly covers Stanislav Stroinsky's work from the perspective of its artistic and stylistic features, it would be relevant to conduct a formal analysis, in particular, an analysis of the composition of the paintings created by the artist in a number of churches in Eastern Galicia in the second half of the 18th century. Galicia in the second half of the 18 th century.Practical meaning. These results can be used in further research into Stanislav Stroinsky's works. The researchcan also be used as lecture material, which will expand the factual basis for teaching art disciplines in art institutions.Стаття присвячена формальному аналізу розписів Станіслава Строїнського, зокрема, аналізу композиції розписів шляхом визначення застосованих композиційних технік та відповідних до них композиційних типів. Польська дослідниця М. Вітвінська запропонувала класифікацію поліхромій, реалізованих на польських землях у XVIII ст. за трьома основними композиційними техніками: перша базується на умовності зображення (quadro riportato); друга – ілюзіоністична, заснована на квадратурі чи екстремальних ракурсах фігур, третя – панорамне зображення сцени (панорама склепіння). У даному дослідженні проаналізовано композицію розписів склепінь у низці об’єктів, оздоблених С. Строїнським. У результаті аналізу виявлено, що художник використовує усі композиційні техніки та їх компромісні варіанти, часто поєднуючи їх в одному творі. Дані композиційні техніки належать до «відкритого» та «закритого» композиційного типу, що свідчить про «композиційну еклектичність» розписів львівського художника. Такий підхід є звичним явищем при композиційній організації розписів серед художників Речі Посполитої, зокрема у Східній Галичині у другій половині XVIII ст
КУЛЬТУРНА АДАПТАЦІЯ БІЖЕНЦІВ У ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ : ВИКЛИКИ ТА РЕСУРСИ
No full textObjective: this article examines the role of the digital environment in the cultural adaptation of refugees and identifies key challenges and resources affecting their integration into host societies. It explores how digital tools, including online language and culture courses, educational and cultural platforms, social networks, online support groups, career counseling platforms, and mobile applications, support language acquisition, cultural familiarization, professional development, social networking, and psychological well-being.Methodology: the study employs a qualitative, cultural-anthropological approach. Data were synthesized from scientific literature, case studies, and practical examples of digital interventions across countries. The analysis examines opportunities provided by digital technologies and barriers encountered by refugees, such as limited access to devices, unstable internet, insufficient digital literacy, language difficulties, information overload, and cultural irrelevance. The research emphasizes integrating digital tools with face-to-face mentoring, community engagement, and institutional support.Results: digital platforms contribute to developing language, professional, and social skills, provide spaces for interaction and support, and help refugees navigate daily life in new cultural contexts. However, technological access, digital competence, and culturally relevant content remain challenges.Innovativeness: the study offers a culturally informed, cross-national perspective on digital tools for refugee adaptation, emphasizing the interplay between online resources and human-centered support to foster resilience and socio-cultural negotiation.Practical Significance: findings stress the importance of culturally sensitive digital strategies and cross-sector collaboration. Inclusive digital environments enhance language learning, professional development, social participation, and mental well-being while reducing social isolation and digital exclusion, highlighting conditions for the effective use of existing digital tools in refugee integration.Розглянуто роль цифрового середовища в культурній адаптації біженців і основні виклики та ресурси, що впливають на їх інтеграцію в приймаючі суспільства. Проаналізовано онлайн-курси мови й культури, освітні та культурні платформи, соціальні мережі, групи підтримки, сервіси кар’єрного консультування й мобільні додатки. Визначено ключові проблеми: обмежений доступ до технологій, мовні бар’єри, інформаційне перевантаження та культурна нерелевантність контенту. Водночас цифрові інструменти сприяють розвитку мовних і професійних навичок, соціальних зв’язків та збереженню культурної ідентичності. Підкреслено, що ефективна адаптація потребує поєднання цифрових ресурсів із живою взаємодією та підтримкою освітніх, громадських і державних інституцій, а також міжсекторальної співпраці й культурно чутливих рішень
КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ ЯК ЗАСІБ ПОЗИЦІОНУВАННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ
No full textThe aim of the article is to analyze cultural practices as a mechanism for positioning Ukraine in the world space during the war and to determine their role in the formation of a positive international image of the state.The methodological basis of the study is the approaches of cultural studies, communication theory and symbolic interactionism. The methods of content analysis, case study, comparative analysis and discursive analysis of cultural initiatives were used. Reliance on the concepts of soft power and cultural diplomacy made it possible to comprehend Ukrainian practices as an instrument of cultural resistance and global self-positioning.Scientific novelty. For the first time, cultural practices of wartime are considered as a systemic instrument for positioning the state in the global information and cultural field. It is shown that it is culture that ensures the long-term «soft presence» of Ukraine in the world and forms its value image.Practical value. The results of the study can be used for: developing strategies for cultural diplomacy of Ukraine; forming programs of international communication in the field of culture; creation of analytical materials for state and public institutions working in the field of cultural policy.Розглянуто культурні практики як інструмент міжнародного позиціонування України в умовах російсько-української війни. Зазначено, що культура у кризові часи перестає бути лише сферою символічного виробництва і набуває стратегічного значення – як механізм комунікації, солідаризації та репрезентації країни на глобальному рівні. Проаналізовано приклади культурної дипломатії, ініціатив, мистецьких проєктів тощо, спрямованих на збереження культурної пам’яті та формування позитивного іміджу держави. Підкреслено роль митців, музейних і освітніх інституцій у побудові культурного фронту України
ДИСКУРС НАЦІОНАЛЬНОГО КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ В АКАДЕМІЧНОМУ ЛАНДШАФТІ
No full textThe article analyzes in detail the contribution of leading Ukrainian scholars who have significantly developed thetheory of national cultural space, focusing on their key works, conceptual innovations, and the intellectual heritage theyrepresent. Leading scholars create a discourse of intellectual and cultural elites in order to find ways to construct andbuild Ukrainian identity, form national public consciousness, and state policy aimed at developing the processes ofUkrainian statehood, emphasizing the relevance of scientific research in the process of nation-building. Methodology ofthe work. The formation of a modern, holistic Ukrainian national identity and culture has historically encounteredsignificant sociopolitical obstacles, severe limitations, and tragic gaps, especially compared to the trajectories of mostWestern European countries. Scientific novelty. The discourse of the national cultural space considers the formation ofsociety as a dynamic polyspheric integrity through communication, which encompasses public spheres with a distinctUkrainian identity at all levels of global, glocal and local communication. Conclusions.The theory of the national cultural space appears not just as an academic study in the field of cultural studies, butas a vital analytical basis for understanding and eliminating fundamental threats to the sovereignty and internal cohesionof Ukraine. It is not static, but dynamically responds to new geopolitical, technological and socio-cultural and historicalrealities. In accordance with this focus, conceptual models of the cultural space are substantiated, which take intoaccount global trends in cultural formation.Аналізується внесок провідних українських учених, які значно розвинули теорію національного культурного простору, зосереджуючись на їхніх ключових працях, концептуальних інноваціях та інтелектуальній спадщині, яку вони представляють. Саме вони створюють дискурс інтелектуальних і культурних еліт заради пошуку шляхів конструювання та побудови української ідентичності, формування національної суспільної свідомості і державної політики, спрямованої на розвиток процесів українського державотворення, підкреслюючи актуальність наукових досліджень у процесі націєбудівництва. Методологія роботи. Формування сучасної, цілісної української національної ідентичності та культури історично стикалося зі значними соціополітичними перешкодами, суворими обмеженнями та трагічними розривами, особливо порівняно з траєкторіями більшості західноєвропейських країн. Наукова новизна. Дискурс національного культурного простору розглядає формування суспільства як динамічну полісферичну цілісність через комунікацію, яка охоплює публічні сфери з виразною українською ідентичністю на усіх рівнях глобальної, глокальної та локальної комунікації. Висновки. Теорія національного культурного простору постає не лише академічним дослідженням у галузі культурології, а життєво важливою аналітичною основою для розуміння та усунення фундаментальних загроз суверенітету та внутрішній згуртованості України. Вона не є статичною, а динамічно реагує на нові геополітичні, технологічні та соціокультурні та історичні реалії. Відповідно до такого фокусу обґрунтовуються концептуальні моделі культурного простору, які враховують глобальні тенденції культуротворення
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ У ПРОЄКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
No full textThe relevance of the problem is determined by the problems caused by the dynamic digitalisation of methods for organising socio-cultural activities. In particular, with the advent of widely available artificial intelligence tools, most practitioners have changed their organisational methodology.The purpose of the article is to identify and describe potential areas of project activity in which artificial intelligence can be used to support or replace roles.Methodological basis of the research. The definition of the role of AI is based on the theoretical foundations of Michal Shostak’s management approach concept (the concept of ‘The Art of Management – Management of Art’), which allows not only to identify specific universal areas of AI implementation, but also to differentiate the concept of subjectivity in relevant models of project activity.Results and conclusions confirm two possible roles of artificial intelligence in project activities: ‘assistance’ (as asupporting tool) and ‘replacement’ (self-generation). The scientific novelty of the research results lies in revealing the sociocultural importance of introducing AI into project management processes. This article highlights the authors' experience in generating creative content for the implementation of project activities within the educational process, and also illustrates the results of an analytical review of current practices of replacing the role of the ‘creator’ through the introduction of machineself-learning. However, the continuous development of this technology within the framework of the brain-computer interfacemay transform it into a substitute for the creative subject. After all, modern practices of prosthetics using chips andmechanised parts demonstrate the ability of artificial intelligence to self-learn, improve and self-generate.Актуальність теми дослідження зумовлена проблемами, спричиненими динамічною діджиталізацієюметодів організації проєктів соціокультурної діяльності. Зокрема, з появою широкодоступних інструментів штучногоінтелекту більшість практик змінили методологію своєї оргіназації. Мета статті полягає у визначенні та описіпотенційних сфер проєктної діяльності, в яких штучний інтелект може застосовуватися для підтримки або заміщенняролей. Методологічна основа дослідження. Визначення ролі ШІ базується на теоретичних основах концепціїуправлінського підходу Міхала Шостака (концепція «Мистецтво управління – управління мистецтвом»), щодозволяє не лише визначити конкретні універсальні сфери впровадження ШІ, а й диференціювати поняттясуб’єктності у відповідних зразках проєктної діяльності. Результати дослідження засвідчують дві можливі роліштучного інтелекту в проєктній діяльності: «допомоги» (в якості допоміжного інструменту) та «заміщення»(самогенерації). Наукова новизна результатів дослідження полягає у розкритті соціокультурної важливостівпровадження ШІ в процеси управління проєктами. Стаття висвітлює досвід авторів у генерації креативногоконтенту для реалізації проєктної діяльності в рамках освітнього процесу, а також унаочнює результати аналітичногоогляду сучасних практик заміщення ролі «творця» шляхом впровадження машинного самонавчання
МАГІЯ ЯК КУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН : ОСНОВНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОСМИСЛЕННЯ
No full textThe purpose of the article is to systematize the main theoretical and methodological approaches to the study of the phenomenon of magic in the cultural discourse, as well as to outline the possibilities of their application for the analysis of modern cultural practices and forms of magical thinking.The methodological basis of the study is an interdisciplinary approach that combines elements of cultural, anthropological, sociological, philosophical and cognitive analysis, taking into account general scientific methods: analysis, systematization, generalization, etc.The scientific novelty of the study lies in the comprehensive consideration of magic from various theoretical and methodological approaches to the definition of magic in the cultural context.Conclusions. In modern cultural discourse, magic appears as a multidimensional phenomenon that combines belief, knowledge, symbolism, practice and experience. Analysis through different approaches – evolutionaryintellectual, functional-social, symbolic-structural, critical, cognitive-ontological and practical – shows that magic is not just a remnant of the past, but is dynamically transformed in modern culture.Practical application. The results of the study can be used in the culturological analysis of modern symbolic and spiritual practices, in training courses on cultural theory and in interdisciplinary studies on the interaction of the rational and the mythical in the modern world.Розглянуто основні теоретико-методологічні підходи до осмислення феномена магії – еволюційно-інтелектуальний, функціонально-соціальний, символічно-структурний, критичний, когнітивно-онтологічний і практичний. Міждисциплінарність підходів – від суто антропологічних до семіотичних – свідчить про поступову реміфологізацію наукового мислення, у межах якої магічне набуває нового значення як інструмент осмислення сучасного світу. Магія є невід’ємною складовою культурного досвіду людства, яка не зникає з розвитком науки та раціонального мислення, а трансформується у нові символічні, медіа- та духовні форми. Отже, сучасна культура не відкидає магічне, а переосмислює його як спосіб саморефлексії, комунікації та пошуку смислу. Зроблено висновок про доцільність розгляду магії у культурологічному вимірі як форми організації досвіду та взаємодії людини зі світом
ТЕМАТИЧНА FASHION-ЗЙОМКА ЯК ЗАСІБ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОГО НАРАТИВУ В СУЧАСНОМУ ДИЗАЙНІ ОДЯГУ
No full textThe article analyses the artistic possibilities of thematic photography. It draws on the experience of collaboration between students and lecturers from the Department of Fashion and Show Business and Lyudmila Smolyakova, a Ukrainian artist and master craftsman of Ukraine in the reconstruction of Trypillian civilisation ceramics. As a result of this collaboration, a show of the artist's contemporary clothing designs inspired by the art of the Trypillian era was held, as well as a thematic photo shoot. Thematic photo images in a dynamic format during the show and studio photos allow us to demonstrate images that carry the sacred meanings of a significant period in Ukrainian history. It is emphasised that the interaction between fashion photography and cultural content contributes to the revelation of the narrative, aesthetic and conceptual potential of the presented images of contemporary clothing, as well as to the consideration of fashion photography not only as a commercial object, but also to emphasising its role in artistic innovations and design practices.The purpose of this publication is to analyse thematic fashion photography as a means of cultural and historical narrative in contemporary clothing design. The article uses the following research methods: biographical (in studying the period of Trypillian culture by Lyudmila Smolyakova), historical and chronological (in recreating individual stages of the development of Trypillian civilisation), figurative and stylistic, formal analysis (when studying the images of L. Smolyakova's collection), generalisation (to identify the aesthetic features of thematic photography), and a comprehensive approach (which allowed us to understand the interaction between the artist – the author of the collection – and the photographer). The results of the study can be used in the preparation of teaching materials on the history of design and fashion.Виявлено художні можливості тематичної зйомки. Застосовано досвід співпраці здобувачів вищої освіти і педагогів кафедри фешн і шоу-бізнесу з Людмилою Смоляковою, народною майстринею України з реконструкції кераміки Трипільської цивілізації. За результатами співпраці проведено показ сучасних моделей одягу мистнкині за мотивами мистецтва трипільскої доби, а також тематичну фотозйомку. Тематичні фотообрази у динамічному форматі під час показу та студійні фото дають змогу продемонструвати образи, що несуть сакральні смисли знакового періоду української історії. Наголошується, що взаємодія fashion-фотографії та культурного змісту сприяє виявленню наративного, естетичного і концептуального потенціалу представлених образів сучасного одягу, а також розгляду fashion-фотографії не лише як комерційного об’єкту, а й підкресленню її ролі в художніх інноваціях та дизайн-практиках. Використані такі методи дослідження: біографічний (при вивченні періоду дослідження трипільскої культури Л. Смоляковою), історико-хронологічного (при відтворенні окремих етапів розвитку трипільскої цивілізації), образно-стилістичного, формального аналізу (під час вивчення образів колекції Л. Смолякової), узагальнення (для виявлення естетичних особливостей тематичної зйомки), комплексний підхід (дозволив осмислити взаємодію митця – автора колекції та фотографа). Результати дослідження можуть бути використані під час підготовки навчальних матеріалів з історії дизайну та моди