Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ЛЯЛЬКИ МЕЖИГІРСЬКОГО ВЕРТЕПУ В ТВОРЧОСТІ ХУДОЖНИКІВ-БОЙЧУКІСТІВ 1920-Х РОКІВ
No full textThe purpose is to identify the artists and sculptors involved in the design of theatrical puppets and the development of the Mezhyhirsk Nativity Scene repertoire, and to outline the list of the latter's characters, characterize their stylistic and artistic-figurative features within the framework of avant-garde scenography.Results. So, the Mezhyhirsk Nativity Scene puppet theater was founded in the fall of 1923 on the initiative of the political instructor, representative of the People's Commissariat of Education, and art critic Pavlo Horbenko. It was supported by the head of the institution Vasyl Sedlyar, sculptor, professor Yevhen Sahaidachny, and student activists 3 Ilko Zaika, Mykola Tsivchynsky, Dmytro Holovko.Most likely, in addition to Yevhen Sahaidachny, Vasyl Sedlyar's wife Oksana Pavlenko and Mykhailo Boychuk's wife Sofia Nalepynska-Boychuk were involved in the development of graphic sketches of the nativity scene puppets.The choice of characters was based on a synthesis of the active figures of medieval mysteries and traditional Ukrainian folk nativity scenes (such as God, Tsar, Archangel, Pastor, representatives of various professions and people from the common people). But to spite the day, they were supplemented with foreign heroes, mostly famous capitalists, interpreted, albeit with humor and sarcasm, but mostly with a negative connotation.Among them are MacDonald (Ramsey MacDonald), Lord Curzon (George Curzon), sometimes he was passed off as Chamberlain, French diplomat (Paul Deschanel), American representative (Hugo Stinnes), General Ludendorff (Erich Ludendorff), Occasional diplomat (Woodrow Wilson), Occasional capitalists (Gustav Stresemann, Raymond Poincaré), some of whom were identified by the theater as political world figures of the 1920s in the last decade.In total, during the years 192331924, while the Moscow Art Theater troupe existed, about 30 nativity dolls were designed (21are available, several are known from photos, 1 from a graphic design, 1 blank), and 7 heads for them, made of wood based onprototypes of African sculpture with enlarged, exaggerated, mostly in a cubist-futuristic avant-garde manner with recognizable facial features, as well as 1 plywood nativity house (30 items in total). The latter was designed as a one-story one, because in it the authors tried to equalize sacred and profane images. In addition, a white canvas was stretched in front of the «shopka» (nativity scene), behind which the characters of the Far Eastern shadow theater were demonstrated, which complemented the performances. The house was made according to the memoirs of M. Tsivchinsky, a local Mezhyhirya master under his leadership, and the production of dolls was directly related to prof. E. Sahaidachny and the above-mentioned representatives of the student community.Thus, these future artists of ceramics and heating engineering developed a repertoire of puppet nativity scenes, including individual mise-en-scenes and plays. They were tested on residents of villages near Mezhyhirya 3 Novy and Stary Petrivtsy, as well as Gostomel, Zhytomyr, Kyiv, Pryluky, Kharkiv, performing before Red Army soldiers in garrisons, peasants, townspeople in culture clubs and various reading rooms. Textile clothing for dolls was selected removable, some characters were somehow reshaped, transformed.Research methodology. The study used the following scientific tools: the principle of scientific reconstruction, art history and culturology approaches, ontological, axiological, hermeneutic, historical-genetic, historical-chronological, comparative, socio-cultural, typological, iconographic and method of analysis of works of art.Novelty. The novelty of the study lies in the clarification of information about the author of the idea of creating the Mezhyhirsk Nativity Scene, the artistic characters of this theater, and the house The practical significance. The results obtained make it possible to comprehend the sources of inspiration for individual cubo-futuristic searches for the scenography of avant-garde forms of dolls of the Mezhyhirsk Nativity Scene of 192331924. and to realize its historical, cultural and art-historical significance among the invaluable heritage of the Boychukists, as a whole layer of the «Shooted Renaissance» of Ukraine of the early 20 th century, and to reassess it taking into account the high assessment of Mykhailo Starytsky's granddaughter Iryna Steshenko, representatives of the «Berezil» theater, in particular Les Kurbas, etc. Осмислено спадщину художників-бойчукістів у галузі Межигірського вертепу 1920-х рр. Окреслено коло митців, що були дотичними до розробки проєктів ляльок для цього театру. Здійснено перелік основних персонажів, розроблених для постановок Межигірського вертепу. Наведено інвентарні номери творів цієї групи за архівно-фондовими матеріалами Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Охарактеризовано перелік місць, де ставилися вистави за участі предметів Межигірського вертепу. Зведено інформацію про спадщину цього лялькового театру, занотовану Миколою Цівчинським, Іваном Шахівцем, Павлом Іванченко та Пантелеймоном Мусієнком за даними їх рукописів у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України та Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України
ТРАНСФОРМАЦІЯ ФОЛЬКЛОРНИХ ДЖЕРЕЛ В ОПЕРІ Ю. МЕЙТУСА «УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ»
No full textThe aim of this paper is to identify the main compositional techniques of Yu. Meitus in the transformation of folklore sources in the nationally oriented opera «Stolen Happiness».Research methods. The study applies general scientific principles, methods and approaches. The methodology of the work has a complex character and is based on such methods as: historical, analytical and musical-textological.Results. It was investigated that the musical material of Yu. Meitus's opera «Stolen Happiness» is based on such compositional methods as: quoting and free stylization of folk songs, which generalize the characteristic features of the ethno-regional tradition. The author's transformation of folk sources was accomplished through the use of such compositional techniques as: expansion of the ladotonal system, dynamization of the rhythmic structure, enrichment of the timbre-sonor quality. The composer used an adapted stylistics 3 a key characteristic of the secondary-stylistic, interpretative complex, which includes intonation-mode variation and orchestral processing of folk motifs. Yu. Meitus also applied figurative and intonation modification of the quoted folk melodies and their characteristic elements, which contributed to the musical material acquiring a new semantic and textural-harmonic quality.Novelty. An attempt is made in this paper to explore the individual authorial style of Yu. Meitus and reveal the subtle combination of a deep synthesis between folklore tradition and modern musical techniques.The practical significance. The practical value of the work lies in the possibility of using the materials in the course «History of Ukrainian Music» and serving as a source of inspiration for fellow researchers in the field of Ukrainian music, facilitating their scholarly investigations.Здійснено мистецтвознавчий аналіз опери «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, спрямований на дослідження особливостей застосування етнографічного матеріалу в професійній творчості композитора. Наведено огляд публікацій, присвячених фольклорній проблематиці, а також питанням органічного включення фольклорних елементів в індивідуально-авторську стильову систему. Розглянуто витоки формування особистості композитора спрямованої на створення музичних творів з опорою на народну традицію. Визначено основні композиційні методи опрацювання народопісенного тематизму, які створили національно орієнтований авторський стиль Ю. Мейтус
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ РИСИ ФОРТЕПІАННОЇ БАЛАДИ «ПІСНЯ ПАРТИЗАНІВ» ВАН ЛІСАНЯ
No full textThe aim of the article is to identify the genre and stylistic features of the piano ballade «Song of the Guerillas» in Wang Lisan's creative understanding.Research methodology. The research methodology is based on both Chinese and Western sources, which allows for an intercultural comparison of the traditions of European ballads with Chinese national characteristics. An analysis of recent studies and publications devoted to the consideration of the work of the outstanding Chinese composer Wang Lisan was conducted.Results. Wang Lisan's piano work 3 Ballade «Song of the Guerillas» combines the features of a European instrumental ballad and the national features of Chinese music. Narrative features are manifested in his musical dramaturgy of the work. The main thematic material (the song of the partisans) undergoes a few transformations: from heroic-patriotic sounding through gloomy and tragic intonations to a triumphant finale. Lyrical-dramatic contrasts occur with marching rhythms and drum imitations, which enhances the «fighting spirit» of the work. The performance features of the work are associated with high technical skill, which achieves a clear articulation of rhythmic and intonation elements, control of dynamics, rapid passages, and flexible changes of tempo.The novelty lies in the analytical consideration of Wang Lisan's piano work Ballade «Song of the Guerillas», which allows for a deeper understanding of how the composer constructs a musical narrative in a genre traditional for European romantic piano music.The practical significance of the study is related to the expansion of the piano repertoire. The results of the study provide a detailed report for pianists, helping to clarify the expressive and technical difficulties of the work and encouraging further study of Chinese contributions to the genre of piano ballads in the 20 th century.Стаття присвячена розгляду фортепіанного балади Ван Лісаня «Пісня партизанів» (1977 р.) як прикладу жанрової адаптації європейської інструментальної балади в китайському культурному контексті. Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення трансформації баладної традиції в умовах міжкультурного синтезу та розширення уявлень про типологію інструментальної балади XX століття. Метою статті є виявлення жанрово-стильових ознак балади у творчому осмисленні Ван Лісаня. Простежено історичне походження теми (патріотична пісня «Пісня партизан» Хе Лутіна, 1937 р.), визначено вплив політичної ситуації (завершення Культурної революції) на поетику твору. Розглянуто варіаційну форму балади, побудовану на поступовій трансформації оригінальної теми, що забезпечує розвиток «музичного наративу». Наголошено на ролі тематичних варіацій у формуванні драматургії твору, які втілюють зміну психологічних станів: від ліричного споглядання до героїчного піднесення й трагічного напруження. Увагу приділено виконавським аспектам твору, а саме фактурним особливостям, динаміці, темповій градації, орнаментиці, імітації звучання традиційних китайських інструментів.У підсумку доведено, що Балада «Пісня партизанів» поєднує інтонаційні особливості китайської авторської пісні з європейською баладною формою романтичного походження. Твір репрезентує варіант інструментальної балади з національною ідеєю, створюючи зразок героїко-патріотичного музичного наративу у межах жанру, що продовжує традицію балад Ф. Шопена та Е. Гріга. Отже, фортепіанна балада Ван Лісаня посідає важливе місце в історії китайської фортепіанної музики як твір, що поєднує елементи європейської жанрової традиції з оригінальним національним змістом. Цей твір відкриває нові перспективи для виконавських інтерпретацій та подальших наукових досліджень
ІСТОРІОГРАФІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ХОРУ ІМ. Г. ВЕРЬОВКИ (1943-2025) У КОНТЕКСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
No full textThe purpose of the article is to highlight, structure, and analyze the historiography of the Veryovka Choir in the context of sociocultural transformations, and determine the state of research on the choreographic aspect of the Veryovka Choir.Research methodology. The article applies a comprehensive approach, the method of historical-system analysis, the comparative method, the method of generalization, and the cultural method.Results. The historiography of the Veryovka Choir in the context of sociocultural transformations has been identified. An attempt was made to classify and analyze the source base of the ensemble, relevant under current conditions. The level of thematic elaboration in scholarly discourse regarding the activity and functioning of the Veryovka Choir has been revealed, with an emphasis placed on the choreographic component.Novelty. The article uses a comprehensive approach to studying the historiography of the Veryovka Choir. A classification and structuring of a universal source base of the ensemble is proposed, which may be relevant for any academic research related to the Veryovka Choir.Practical significance. The article will be useful for researchers intending to investigate the thematics of the Veryovka Choir in the future. The described and analyzed historiography will allow for a more thorough study of the history, activities, and characteristics of the ensemble. In the long term, this work will serve as a supplementary material for identifying cultural transformations in Ukrainian society.Досліджується історіографія функціонування хору ім. Г. Верьовки у контексті соціокультурних трансформацій, що супроводжували розвиток українського суспільства у зазначений часовий проміжок. Робиться спроба виділити, класифікувати, структурувати й проаналізувати джерельну базу, пов’язану з хором ім. Г. Верьовки в рамках соціокультурних перетворень із метою виявлення дослідницьких прогалин. Увага акцентується на недостатній вивченості танцювального аспекту та майже повній відсутності аналізу хореографічної спадщини колективу
УКРАЇНСЬКА ХУДОЖНЯ СПІЛЬНОТА В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ : ІНСТИТУЦІЙНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ
No full textThe paper presents rare materials on the issue and introduces contemporary art institutions founded by Ukrainians in the United States; systematises the institutional experience of the Ukrainian art community in the United States and identifies its peculiarities in different historical periods. The author analyses formation of Ukrainian artistic entities in the United States of America in the period after World War II and up to the present day. Attention is focused on the most influential and significant diaspora organisations created by representatives of the third wave of emigration and influencing the development of Ukrainian fine arts in the United States. Their programme goals, organisational models, and main achievements are clarified. Some art institutions founded in the United States by Ukrainian immigrants during the period of Russia's full-scale war against Ukraine are identified.The purpose of the paper is to identify the peculiarities of art institutions9 establishment and development in theUkrainian community in the United States in the period after the end of World War II and at the present stage.The main stages of the institutional experience in the Ukrainian artistic community in the USA are identified.It is stated that the representatives of the third wave of emigration created a system of cultural and fine art organisations in the United States aimed at preserving and developing the national fine arts in exile. It is emphasised that the established Ukrainian museum and archive structures in the United States integrate Ukrainian art into the global context and drawing the attention of American society to the topic of the russian-Ukrainian war. New artistic institutions founded by Ukrainian immigrants to the United States against the backdrop of the russian-Ukrainian war demonstrate an active dialogue with the broader American community and integrate the Ukrainian theme into the global artistic map.Стаття оприлюднює маловідомі матеріали з проблеми та вводить до наукового обігу інформацію про сучасні мистецькі інституції, засновані українцями в Сполучених Штатах Америки; систематизує інституційний досвід української художньої спільноти в США та виявляє його особливості в різні історичні періоди. Проаналізовано процес інституціоналізації діяльності української мистецької спільноти у США після Другої світової війни й до сьогодні. Акцентовано увагу на найбільш впливових і значущих організаціях, створених представниками третьої хвилі еміграції, які впливали на розвиток українського образотворчого мистецтва на теренах США. Уточнено їхні програмні цілі, організаційні моделі та основні здобутки. Виявлено деякі інституції, засновані в США українськими іммігрантами – фахівцями в галузі візуального мистецтва у період повномасштабної війни росії проти України. З’ясовано ідейно-програмні установки, напрями діяльності та організаційні форми новостворених структур. Мета роботи – уточнити інституційний досвід української художньої спільноти в США у період після завершення Другої світової війни й на сучасному етапі. Визначено основні етапи процесу інституціоналізації діяльності української художньої спільноти в США. Констатовано, що представники третьої хвилі еміграції створили в США систему культурно-мистецьких та вузькофахових художніх організацій, спрямованих на збереження та розвиток національного образотворчого мистецтва в екзилі. Наголошено, що сталі українські музейно-архівні структури в США на сучасному етапі переживають етап трансформацій, інтегруючи українське мистецтво в глобальний контекст та привертаючи увагу американського суспільства до теми російсько-української війни. Нові мистецькі інституції, засновані українськими іммігрантами в США на тлі російсько-української війни, демонструють активний діалог з широкими колами американської спільноти та вписують українську тему в світову мистецьку тканину
СОЦІОКУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ НОВОЇ «НОРМАЛЬНОСТІ» : АДАПТАЦІЯ ДО ДОВГОТРИВАЛОГО ВОЄННОГО СТАНУ
No full textThe aim: The article explores the phenomenon of «new normalcy», which is associated with the emergence of new and changing cultural practices in Ukrainian society in the context of the full-scale phase of the Russian-Ukrainian war. The author analyses how completely «abnormal» phenomena for modern civilisation are being integrated into everyday life, creating a new cultural space. Research methodology: The theoretical framework of the study is based on the concepts of «routinization» by E. Giddens, habitus by P. Bourdieu and cultural trauma by J. Alexander and P.Stompka, as well as the works of Ukrainian researchers. Results: The study shows that the «new normal» is a complexphenomenon that emerges as a result of the dialectical interaction between the destruction and reproduction of cultural practices in the context of the existential struggle for independence and national identity.Novelty: The study proposes a conceptual model of the «new normal» as a dialectical form of the process of destruction and reconstruction of socio-cultural practices in the context of the existential crisis caused by the war.The practical significance: The results of the study have important theoretical implications that will help to better analyse cultural transformations in wartime. Further development of the «new normal» may also have practical value in the form of a methodological framework for improving cultural policy in the context of a protracted war. In addition, understanding the principles of the 8new normal9 can also serve as a means to create new mechanisms for protecting Ukrainian identity in times of war and potentially plan for post-war reconstruction.Досліджується феномен «нової нормальності», який пов’язаний з виникненням нових та зміною старих культурних практик в українському суспільстві в умовах повномасштабної фази російсько-української війни. Беручи за основи концепції культурної травми, рутинізації та габітусу, дослідження показує, що «нова нормальність» є комплексним феноменом, що виникає як результат діалектичної взаємодії між руйнацією і відтворенням культурних практик в умовах екзистенційної боротьби за незалежність та національну ідентичність. Результати здобуті у межах дослідженнях важливе теоретичне значення, яке допоможе краще аналізувати культурні трансформації в умовах війни
ІНТЕРПРЕТАЦІЙНА ДИНАМІКА КОНЦЕПТУ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ В АНТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ
No full textThe purpose of the article is to analyze what were the peculiarities of the study of artistic creativity in antiquity, what theoretical potential the ancient heritage has in understanding the phenomenon of artistic creativity, which can be useful in the modern cultural discourse.The methodological basis of the study is the use of theoretical tools developed in modern science, which allows to analyze the essential characteristics of artistic creativity with a sufficient degree of completeness, reflecting in its essential basis both phenomenological and ontological parameters of its social functioning. At the same time, it turns out to be effective to apply such methods as the method of system-structural analysis, the method of comparativism, which allow analyzing the essence and nature of the phenomenon of artistic creativity, the vectors of research of this artistic phenomenon as an important component of contemporary theoretical discourse.The scientific novelty of the study lies in the fact that artistic creativity is for the first time considered in the context of comprehension, a very complex phenomenon that has acquired, of course, sometimes unusual and hence complicated forms in the modern socio-cultural space, and the initial attempts to comprehend it, which were embodied in the works of ancient authors. The results of research. The article reveals the heuristically significant potential of the ideas of ancient philosophers in the context of clarifying the essential parameters of the phenomenon of artistic creativity at the present stage of development of science. Thus, the article shows that such ancient thinkers as Plato, Aristotle and a number of others managed to analyze the gigantic scope of all human relations to the world, and, at the same time, made a huge contribution to a specific matter 3 a deep interpretation of the creative process in art, revealed the most important regularities of the phenomenon of artistic creativity at the modern stage of cultural development, which became the basis for further searches and theoretical achievements by subsequent philosophers and philosophical schools.Розглянуто феномен художньої творчості з початкових етапів його дослідження, що представлені в античній культурі іменами Сократа, Платона, Аристотеля. Показано, що без з’ясування історичних основ теоретичного осмислення цієї проблеми, неможливо рухатись далі при заглибленні у фундаментальні основи художньої творчості. Розглядається художня творчість як явище культури, що стало предметом теоретичних пошуків античних авторів і чиї дослідження стали предметом сучасних філософсько-культурологічних студій
ТРАНСФОРМАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІД ВПЛИВОМ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ
No full textThe acceleration of technological innovations and digitalization necessitates a profound theoretical understanding of the transformation of information culture within the knowledge society. Purpose: This article analyzes the interplay between the knowledge society, information culture, and technological innovations. Methods: The research is based on conceptual analysis and the synthesis of scholarly literature from related humanities and social science disciplines. Results: The analysis reveals that technology not only provides tools but fundamentally changes the practices of knowledge creation, dissemination, and interpretation, strengthening the role of visual culture and algorithmic systems. Globalization of the information space creates conditions for both unprecedented access to information and the spread of manipulation and reinforcement of the digital divide. It was established that effective navigation in this environment requires developed competencies – not only basic information literacy but also critical media and visual literacy to counter disinformation and understand media effects. Key threats to information security at individual and societal levels arising in the digital environment, including data privacy and cybersecurity issues, were investigated. The dynamics of the modern information market were outlined, particularly issues of platform monopolization and their influence on shaping public opinion. It is argued that the resilience of information culture depends on society's ability to critically comprehend technological impacts and adapt social institutions by developing mechanisms for ethical reflection and responsible technology use. Practical Value: The results will contribute to the development of educational strategies and cultural policies for fostering an adaptive and critical information culture.Актуальність статті полягає в теоретичному осмисленні трансформації інформаційної культури в суспільстві знань, що зумовлена прискоренням технологічних інновацій і цифровізації. Мета дослідження – виявити взаємовплив суспільства знань, інформаційної культури та технологічних інновацій. Методологія дослідження передбачає застосування концептуального аналізу та систематизації наукових джерел з дотичних гуманітарних і соціальних дисциплін, а також міждисциплінарного підходу, що поєднує ідеї соціології, філософії, культурології. Визначено, що технології не лише надають інструменти, але й фундаментально змінюють практики створення, поширення та інтерпретації знань, посилюючи роль візуальної культури та алгоритмічних систем. Глобалізація інформаційного простору створює умови як для безпрецедентного доступу до інформації, так і поширення маніпуляцій, посилення цифрового розриву. Встановлено, що ефективна навігація в цьому середовищі потребує розвинених компетенцій – не лише базової інформаційної, але й критичної медіа- та візуальної грамотності для протидії дезінформації та розуміння медіаефектів. Досліджено ключові загрози інформаційній безпеці на індивідуальному та суспільному рівнях, що виникають у цифровому середовищі, включаючи питання приватності даних і кібербезпеки. Окреслено динаміку сучасного інформаційного ринку, зокрема проблеми монополізації платформ та їхнього впливу на формування суспільної думки. Доведено, що стійкість інформаційної культури залежить від здатності суспільства критично осмислювати технологічні впливи та адаптувати соціальні інститути, розвиваючи механізми етичної рефлексії та відповідального використання технологій. Результати дослідження сприятимуть розробці освітніх стратегій і культурних політик для формування адаптивної та критичної інформаційної культури
УКРАЇНСЬКЕ ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВЕ ВИКОНАВСТВО ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ В ПЕРСОНАЛІСТИЧНОМУ ВИМІРІ
No full textThe purpose of the article. To characterize the main trends in the development of Ukrainian accordion pop - jazz performance in the early 21 st century; to identify its key features and analyze the activities of prominent figures within the studied field.Research methodology. The methodological basis of the article consists of analytical, historical - stylistic, comparative, and personalist approaches. The analytical method was applied to identify the main trends in the development of Ukrainian accordion pop-jazz performance at the beginning of the 21 st century; the historicalstylistic approach – to explore the processes of accordion art development from its formative stage to contemporary concert practice; the comparative method – to juxtapose national and global trends in the evolution of pop-jazz performance, and the personalist approach – to reveal the individual creative concepts of leading Ukrainian performers.Results. The study identified the main trends in the development of Ukrainian accordion pop-jazz performance at the beginning of the 21st century. The research revealed the growing role of the performer’s individuality as a creator of a musical product, the spread of universalism, and the synthesis of academic, pop, and jazz traditions.The activities of leading Ukrainian performers and composers representing a new generation of musicians capable of integrating national traditions into the global cultural context were analyzed.Novelty. The scientific novelty of the research lies in revealing Ukrainian accordion pop-jazz performance of the early 21st century through a personalist dimension, which makes it possible to reinterpret the main trends in the development of this genre. For the first time, the modern tendencies in the evolution of accordion art have been systematized, taking into account the individual creative strategies of contemporary performers and composers.The practical significance. The practical significance of the obtained results lies in the possibility of using the research materials in educational and methodological work in academic institutions, particularly in the development of courses on the history of accordion art and pop-jazz performance. A foundation has been created for further scientific studies devoted to the development of personalist approaches in contemporary performance.Проаналізовано основні тенденції розвитку естрадно-джазового напряму в українському акордеонному виконавстві початку ХХІ століття крізь призму персоналістичного підходу. Розкрито еволюцію акордеонного мистецтва від початку становлення до професійної концертної практики. Визначено ключові риси сучасного етапу розвитку, а саме зростання ролі особистості виконавця та синтез академічної школи з естрадно-джазовими традиціями. Окреслено діяльність провідних українських виконавців, які репрезентують нову генерацію музикантів. Показано внесок сучасних постатей у формування модерного художнього мислення та збагачення репертуарного забезпечення акордеонного мистецтва. Зроблено висновок про вагомий потенціал українського естрадно-джазового акордеонного виконавства як складової сучасних мистецьких процесів та чинника національної культурної ідентичності
ВІДЕОДИЗАЙН ЯК СУЧАСНИЙ ІНСТРУМЕНТ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ОБРАЗНОЇ ЛЕКСИКИ СЦЕНІЧНОГО ПРОСТОРУ
No full textThe purpose of the article is to identify the features of the innovative figurative vocabulary of video design in the context of the specifics of the stage space.Research methodology. The methods of analysis and synthesis, the typological method, the method of system analysis, the method of comparative analysis, the method of art historical analysis and the method of generalization were applied.Scientific novelty. The features of video design were studied through the prism of the problems of image creation in stage art. Based on the analysis of scientific literature, the concepts of <image creation= and <video design= were clarified. A definition of video design in stage art (the process of creating artistic design of stage space using technical and creative aspects of video content in the form of a static or dynamic image in order to enhance the spectacularity of the visual series and the ideological sound of the production) and its typology (by type of projections, image dynamics, creation technologies, type of stage space, type of stage action) were proposed.Practical significance. The material expands information on the use of web design in contemporary performing arts.Досліджено особливості відеодизайну крізь призму проблематики образотворення сценічного мистецтва. На основі аналізу наукової літератури уточнено поняття «образотворення» та «відеодизайн». Запропоновано визначення відеодизайну сценічного мистецтва (процес створення художнього оформлення сценічного простору за допомогою технічних і творчих аспектів відеоконтенту у формі статичного або динамічного зображення з метою посилення видовищності візуального ряду та ідейного звучання постановки) та його типологізацію (за типом проєкцій, динамікою зображення, технологіями створення, типом сценічного простору, видом сценічного дійства). Констатовано, що найбільш поширеними технологіями створення відеоконтенту в сучасному сценічному мистецтві є голографічне проєктування, відеомапінг та моушн-дизайн, використання яких варіюється відповідно до специфіки типу сценічного простору. Розглянуто особливості створення інноваційної образної лексики засобами відеодизайну відповідно до специфіки сценічного простору (на прикладі театральних вистав, музичних мегаівентів, fashion-показів). Дослідження виявило, що у всіх проаналізованих типах сценічного простору відеодизайн може виконувати функцію: декораційного оформлення; сучасного інструментарію створення імерсивного та інтерактивного сценічного видовища з метою надання глядачу інноваційного досвіду; посилення сюжетно-змістової та ідейної основи сценічної дії. У випадку камерних або великих локацій відеодизайн сприяє вирішенню структурної проблеми масштабу