Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ДОКУМЕНТНА ЛІНГВІСТИКА ЯК ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНА ДИСЦИПЛІНА : СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
No full textDocumentary linguistics is an interdisciplinary scientific field that integrates principles of linguistics, document science, and information sciences to provide a comprehensive analysis of the linguistic, structural, and functional characteristics of documents. This article offers an in-depth exploration of the theoretical foundations of the discipline, encompassing concepts such as document text, linguistic standardization, and semantic structure, which enable the consideration of documents as both linguistic and social phenomena. It analyzes the methodological frameworks, including linguistic, semiotic, pragmatic, and content analysis, alongside modern text processing technologies such as corpus linguistics and artificial intelligence methods.Particular emphasis is placed on the practical applications of documentary linguistics, which span records management, archival practices, jurisprudence, and information systems. The study examines the role of linguistic standardization in creating unified texts that ensure accuracy, clarity, and efficiency in organizational and managerial communication. The impact of digitalization on the discipline9s development is thoroughly explored, highlighting advancements in automated records management, the creation of electronic documents, and the use of intelligent systems.The article also addresses the challenges of globalization, particularly those related to processing multilingual documents, and the need to adapt to rapid technological changes. It underscores the critical role of documentary linguistics in enhancing information communication within the global information society and outlines its future prospects, including integration with artificial intelligence technologies, the development of international document standards, and the advancement of interdisciplinary research. Recommendations for future research include improving methods for analyzing multilingual texts, preserving contextual information in automated systems, and establishing ethical principles for technology use. The article is intended for researchers, educators, graduate students, and practitioners interested in interdisciplinary approaches to document analysis and their significance in contemporary information processes.Документна лінгвістика є міждисциплінарною науковою дисципліною, що поєднує принципи лінгвістики, документознавства та інформаційних наук для комплексного аналізу мовних, структурних і функціональних особливостей документів. У статті здійснено ґрунтовне дослідження теоретичних засад дисципліни, які охоплюють концепції тексту документа, мовної стандартизації та семантичної структури, що дозволяють розглядати документ як лінгвістичний і соціальний феномен. Проаналізовано методологічні основи, зокрема лінгвістичний, семіотичний, прагматичний і контент-аналіз, а також сучасні технології обробки текстів, такі як корпусна лінгвістика та методи штучного інтелекту. Особливу увагу приділено прикладним аспектам документної лінгвістики, які знаходять застосування в діловодстві, архівній справі, юриспруденції та інформаційних системах. Досліджено роль мовної стандартизації у формуванні уніфікованих текстів, що забезпечують точність, зрозумілість і ефективність комунікації в організаційно-управлінських процесах. Висвітлено вплив цифровізації на розвиток дисципліни, зокрема через автоматизацію документообігу, створення електронних документів і використання інтелектуальних систем. Окремо розглянуто виклики глобалізації, пов’язані з обробкою багатомовних документів, а також необхідність адаптації до швидких технологічних змін. Стаття підкреслює значення документної лінгвістики для вдосконалення інформаційної комунікації в глобальному інформаційному суспільстві та окреслює перспективи її розвитку, зокрема інтеграцію з технологіями штучного інтелекту, розробку міжнародних стандартів для документів і поглиблення міждисциплінарних досліджень. Запропоновано рекомендації для подальших досліджень, які стосуються вдосконалення методів аналізу багатомовних текстів, збереження контекстуальної інформації в автоматизованих системах і розробки етичних принципів використання технологій
ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ФОРМОТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО СКЛА З ВИКОРИСТАННЯМ 3D-ДРУКУ (на прикладі ОП «Художнє скло» ЛНАМ)
No full textThe article aims to conduct a comprehensive analysis of innovative methods of form creation using 3D printing technologies and their impact on the development of contemporary artistic practices, with particular reference to their use in the educational process at the Glass Art Department of the Lviv National Academy of Arts.Research methods. The research methodology included a comparative analysis of traditional and digital shaping technologies, a review of scientific literature and patents, and a study of the practices of art schools, in particular, the Lviv National Academy of Arts, where 3D technologies are actively used in glass casting. In addition, an analysis of art objects created using additive technologies was conducted.Results. The article explores modern innovative methods of glass art shaping using 3D printing technologies. It traces the transformation of traditional glassmaking techniques in interaction with additive approaches, which allow expanding the possibilities of the creative language of glass. It analyzes the technological processes for making glass art. objects with 3D printers: printing with molten glass, printing with glass powders, and using polymer-template technologies for subsequent casting. Examples of creative practices in which digital methods have become a tool for new aesthetics and morphogenesis are given. The prospects for the introduction of additive technologies into the field of glass art, and their influence on form creation, authorial freedom, and interaction with the material, are determined.Novelty. The article systematizes, for the first time, three key methods of 3D glass printing: melt printing, powder printing, and polymer template casting. The concept of «digital texture» is proposed as a new artistic feature of morphogenesis resulting from additive layer deposition. The influence of algorithmic modeling and AI technologies on the transformation of the author's method is substantiated. A model of hybrid glass production combining craft and digital processes is defined.The practical significance. The material can be integrated into educational programs on glass art, digital modeling, 3D technologies, and parametric design; the proposed approaches allow optimizing the production of original glass objects and small-volume products; theoretical recommendations can serve as a basis for the development of high-temperature 3D printers for glass; in the field of artistic practices, the research results expand the range of techniques for shaping and experimental work with the material.Досліджено сучасні інноваційні методи формотворення художнього скла із застосуванням технологій 3D-друку. Простежено трансформацію традиційних технік скловиробництва у взаємодії з адитивними підходами, що дозволяють розширити можливості художньої мови скла. Проаналізовано технологічні процеси застосування 3D-принтерів для виготовлення мистецьких скляних об’єктів: друк розплавленим склом, друк скляними порошками та застосування полімерно-шаблонних технологій для подальшого використання в техніці проливання. Наведено приклади художніх практик, у яких цифрові методи стали інструментом нової естетики й морфогенезу. Визначено перспективи впровадження адитивних технологій у сферу художнього скла, їхній вплив на формотворення, авторську свободу та взаємодію з матеріалом
ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І МАГІЯ В ЦИФРОВІЙ ЕКОСИСТЕМІ : ПОСТАНОВКА ПИТАННЯ
No full textThis article offers a cultural analysis aiming to explore the deep-seated connections between modern artificial intelligence (AI) technologies and the phenomenon of magic, tracing a continuous line from the tradition of «natural magic» and ancient automata to contemporary intelligent systems. Grounding his argument in the concept of «natural magic» proposed by Noel and Amanda Sharkey, the author posits that AI should be examined not merely as an engineering product but as a modern cultural artifact continuing an ancient tradition of creating illusions of intelligence and animacy – from ancient automata and temple statues to modern companion robots and virtual assistants.The study argues that the semantic link between magic and technology is structural. The lexicon of magic («spell», «charm», «magical») is not a casual metaphor but a key tool for describing, perceiving, and constructing digital reality. This language shapes the collective imagination, influencing both public expectations of AI and the very directions of its technological development, creating a self-fulfilling prophecy.The author highlights that the digital ecosystem (the Internet, social networks, platforms) has become a new ontological space for magic, facilitating not only the dissemination of traditional practices (e. g., online fortune-telling) but also the emergence of new forms of «digital magic». This is evident in the perception of algorithms as mysterious forces, the interpretation of instant communication as magical transcendence of space and time, and the «enchantment» of predictive systems. A critical psychological foundation for this «magic» is the innate human tendency toward anthropomorphism and zoomorphism, which is activated during interaction with robots and AI interfaces, fostering emotional bonds, trust, but also creating grounds for manipulation.The article emphasizes the dual, ambivalent nature of both magic and AI, existing in two interconnected dimensions: the abstract-mythical (AI as a powerful, mysterious intelligence of the future) and the mundane-pragmatic (AI as a «magical» tool in search engines or navigators). This duality underscores that magical thinking is not a primitive relic but is organically woven into a technologically mediated everyday life.In conclusion, the author calls for critical self-reflection within science and society to consciously distinguish between the technical reality of algorithms and the cultural-mythological illusion they create. This is crucial for forming an adequate ethical and regulatory framework. The article outlines prospects for further research, including analysis of the Ukrainian cultural and linguistic context, empirical studies of user perception, and a systematic examination of magical discourse in media and technology marketing. This work lays the foundation for recognizing «magic» as a serious analytical category for the digital age within Ukrainian academic discourse.Запропоновано культурологічний аналіз зв’язку ШІ та магії в цифровій екосистемі. Ґрунтуючись на концепції «природної магії» Н. та А. Шаркі, автор розглядає ШІ як сучасне втілення давньої традиції створення ілюзії розумності – від античних автоматів до сучасних роботів-компаньйонів. У статті доводиться, що магічний лексикон є ключовим для опису та сприйняття цифрової реальності, тоді як вроджена схильність людини до антропоморфізму становить психологічну основу «чарівності» ШІ. Автор виокремлює дві взаємопов’язані площини цього явища: ШІ як міфічний, могутній інтелект майбутнього, та як прозаїчний, але «магічний» інструмент повсякденності. Робота закликає до критичної рефлексії над цими явищами, щоб усвідомлено розрізняти технічну реальність алгоритмів та культурну ілюзію, яку вони створюють, що є особливо актуальним для українського наукового дискурсу
ЕКЛЕКТИКА В ДИЗАЙНІ ІНТЕР‘ЄРУ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.
No full textThe aim of this paper is to rethink the dynamics of renewal and filling with new meanings, the significance of the eclectic approach to interior design of residential premises and its practical implementation in Europe in the second half of the 19 th – early 20 th centuries and in Ukraine based on the analysis of interior descriptions in the works of Ukrainian writers. Research methodology. Twenty major publications on the subject (monographs, articles in foreign and domestic scientific journals) were analyzed. Results. The study revealed that the use of an eclectic approach in the design of Ukrainian residential interiors for the general population in the late 19 th and early 20 th centuries demonstrates Ukraine's affiliation with the trends in European architectural, artistic, and design practices of that time, which reflected the established order of universal and individual values and taste preferences of European society at that time. The phenomenological approach to the study of styles is an effective tool for analyzing eclecticism. Novelty.The article examines the peculiarities of the formation and dynamics of the development of the eclectic approach in the interior design of residential premises, and explores eclecticism as an aesthetic and intellectual tradition of the second half of the 19 th and early 20 th centuries in Western Europe and Ukraine. Practical significance. The results of the article can be used for further research into the phenomenology of eclecticism.Розглянуто причини і динаміку становлення еклектичного стилю у другій пол. ХІХ – початку ХХ ст., часу посилення тенденції до гетерогенності та ускладнень стилів. Проаналізовано зв‘язок еклектики з тенденцією створювати житловий простір, який враховую особливості життєвого шляху і обраних цінностей замовника. Виявлено причини генерації еклектичних підходів до оформлення житлових інтер’єрів в процесі їх радикалізації в означений період. Окреслено необхідність використовувати феноменологічний підхід у сучасних дослідженнях еклектики як естетичної і інтелектуальної традиції другій пол. ХІХ ст. З’ясовано особливості еклектичних стилістичних вирішень інтер’єрів українських житлових приміщень, описаних у мистецьких творах цього періоду, які відображають соціальні трансформації того час
ІНСТРУМЕНТИ ЦИФРОВОЇ РЕПУТАЦІЇ У СФЕРІ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
No full textThe purpose of the article is to substantiate the effectiveness of using digital tools in building and maintaining the reputation of socio-cultural projects and institutions as a key element of socio-cultural management – in contrast to the traditional understanding of reputation as a secondary or side effect of activity.Research methodology. The study uses general scientific methods of analysis, synthesis, comparison, as well as content analysis of digital platforms and practices used in the field of socio-cultural management.Scientific novelty. The role of digital tools in the formation and management of the reputation of socio-cultural institutions as a key element of socio-cultural management – in contrast to the traditional understanding of reputation as a secondary or side effect of the institution's activities is analyzed.Practical application of the research results. In the modern digital environment, the reputation of socio-cultural institutions and projects has become a dynamic and interactive construct, which is actively built using digital tools for monitoring, analytics, communication and feedback. Social media have become key communication channels that provide a quick response to criticism, activate interaction with target groups, support brand sustainability and help increase trust.The implementation of digital reputation strategies in the field of culture is especially relevant, which, in addition, is gaining increasing importance as a media platform and a powerful tool of influence.Обґрунтовано ефективність використання цифрових інструментів у побудові та підтримці репутації соціокультурних проєктів та інституцій як ключового елементу соціокультурного менеджменту – на відміну від традиційного розуміння репутації як вторинного чи побічного ефекту діяльності. Зроблено висновок, що у цифрову епоху репутація соціокультурних інституцій стала динамічним ресурсом, який активно вибудовується насамперед через соціальні медіа, аналітику й цифрову комунікацію. Системне управління нею – це не лише опція, а й критично важлива умова ефективного функціонування соціокультурної сфери ХХІ століття
МІЖНАРОДНІ МУЗИЧНІ КОНКУРСИ ТА ФЕСТИВАЛІ КИТАЮ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
No full textFormulation of the problem. The article comprehensively examines the current state and prospects of China's key international music festivals and competitions, with a focus on their role in the development of cultural diplomacy, support for young talent, and China's integration into the global music space. Artistic events in the field of classical music, jazz, rock, and popular music are highlighted, emphasising their dynamics, scale, and international significance.It is noted that artistic practices of the international level enrich the cultural life of the Chinese people, contribute to the inheritance and development of traditional culture through the integration of professional and amateur art.The research methodology necessitates the use of an interdisciplinary approach that takes into account the specifics of various fields of modern humanitarian knowledge.The scientific novelty of the study is determined by the attempt to bring new information to the scientific field on the current state and functioning of international music competitions and festivals in China. In recent years, Chinese music has also been influenced by Western styles, leading to the emergence of a vibrant contemporary music scene in China. Among them is the gradual introduction of the Chinese society, which was historically closed to the outside world, to the European traditions of academic musical culture and, in particular, to the instrumentation. Results.Thus, the development and functioning of international music competitions and festivals in China is a multicultural sociocultural phenomenon and a vivid reflection of the cultural and artistic processes of our time. It is proved that the disclosure and understanding of certain aspects of the socio-cultural space of China on the example of well-known international music competitions and festivals is extremely relevant in the present period.Комплексно розглянуто сучасний стан та перспективи розвитку ключових міжнародних музичних фестивалів та конкурсів Китаю з акцентом на їх роль у розвитку культурної дипломатії, підтримці молодих талантів та інтеграції Китаю в глобальний музичний простір. Висвітлено мистецькі події в галузі класичної музики, джазу, року, популярної музики, підкреслюючи їхню динаміку розвитку. Зазначено, що мистецькі практики міжнародного рівня збагачують культурне життя мешканців Китаю, сприяють успадкуванню та розвитку традиційної культури через інтеграцію професійного та аматорського мистецтва. Доведено, що розкриття та осмислення окремих аспектів соціокультурного простору Китаю на прикладі відомих міжнародних музичних конкурсів та фестивалів є надзвичайно актуальним в період сьогодення
ПЕЙЗАЖ ЯК ЗНАК САКРАЛЬНОГО ПРОСТОРУ : СЕМІОТИКА ПРИРОДИ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ ІКОНОГРАФІЧНОМУ КАНОНІ
No full textIn this article, a comprehensive cultural study is conducted on the landscape as a visual component of the icons semiosphere. The author analyzes nature (physis) as an unstable and temporary phenomenon within the biblical worldview, which directly influenced the formation of the specific imagery of medieval icon painting. The landscape in the icon is viewed as a symbolic reflection of spiritual reality, expressing the idea of the fragility and impermanence of material Creation. Depictions of nature in iconography are based not on the principle of mimesis characteristic of ancient art, but on the attempt to convey hidden spiritual meanings through stylization and the conventionality of forms. The article is based on an interdisciplinary approach, combining methods of cultural studies, art history, and theology, allowing for a comprehensive examination of the sacred semiotics of natural imagery.The analysis covers a range of representative plots from the Byzantine iconographic canon, including «The Transfiguration of Christ», «The Prophet Elijah», «The Good Shepherd», «The Flight of the Holy Family into Egypt», and the genre of «visions» (e. g., «The Vision of Saint Eustathius Placidas»). Special attention is paid to the ways natural environments are stylized and to the symbolic meaning attached to these elements within the sacred visual language. The study emphasizes that landscape elements (rocks, trees, streams, depictions of animals, etc.) in iconography function not merely (or even primarily) as realistic objects but carry additional semantic meaning, acting as signs of higher spiritual truths and thus creating layers of meaning. Nature loses its autonomy and becomes part of the divine hierarchy of being.Specifically, the mountain symbolizes the place of divine revelation, the rock signifies the steadfastness of God's nature, water embodies purification and new life, and trees symbolize the Cross and salvation. Animals, such as the raven and the deer, appear as intermediaries between the earthly and heavenly realms, enhancing the sacred content of the depicted scenes.Particular attention is given to the deformation and stylization of natural forms, highlighting the instability and transience of the material world in the context of Christian eschatological thought. The Byzantine icon constructs a new type of space-a space of spiritual reality ‒ where matter is symbolically «transfigured» and subordinated to the invisible Divine order. Thus, the landscape does not simply accompany the sacred narrative but becomes an integral part of its semiotic structure, an active participant in the formation of religious meanings.Здійснено комплексне культурологічне дослідження пейзажу як візуальної частини семіосфери ікони. Авторка аналізує природу (φύσις) як нестале і тимчасове явище у біблійній картині світу, що безпосередньо вплинуло на формування специфічної образності середньовічного іконопису. Пейзаж в іконі розглядається як символічна рефлексія духовної реальності, що виражає ідею крихкості й непостійності матеріального Творіння. Зображення природи в іконописі базуються не на принципі мімезису, характерному для античного мистецтва, а на прагненні передати приховані духовні смисли через стилізацію і умовність форм. Стаття ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує методи культурології, мистецтвознавства та богослов’я, що дозволяє комплексно охопити проблему сакральної семіотики природних образів. Аналіз охоплює низку репрезентативних сюжетів візантійського іконографічного канону: «Преображення Господнє», «Ілля-пророка», «Добрий Пастир», «Втеча Святого Сімейства до Єгипту» та жанр «видіння» («Видіння святого Євстафія Плакиди»). Особлива увага приділена способам стилізації природного середовища та символічному навантаженню його елементів у сакральній образності. Акцентовано, що елементи пейзажу (скелі, дерева, водні потоки, зображення тварин тощо) в іконографії функціонують не лише (і не стільки) як реалістичні об’єкти, але мають додаткове семантичне навантаження, являючи собою знаки вищої духовної істини (і відповідно – додатковий підтекст). Природа втрачає свою автономність і стає складовою божественної ієрархії буття. Зокрема, символізм гори пов’язується з місцем Богоявлення, скеля виступає образом стійкості Божої істоти, вода символізує очищення та нове життя, а дерева уособлюють Хрест і спасіння. Тварини (крук та олень) постають посередниками між земним і небесним вимірами, посилюючи сакральний зміст сцени. Особливий акцент зроблено на деформації й умовності природних форм, що підкреслюють непостійність і минущість матеріального світу в контексті есхатологічних уявлень християнської традиції. Візантійська ікона створює новий тип простору ‒ простір духовної реальності, де матерія символічно «просвічується» й підпорядковується невидимому Божественному порядку. Отже, пейзаж не лише супроводжує сакральний сюжет, а є невід’ємною частиною його семіотичної структури, активним учасником формування релігійних сенсів
ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА ПАТИКА У КОНТЕКСТІ ДЖЕРЕЛОЗНАВЧИХ СТУДІЙ: ОГЛЯД, ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ
No full textThe article explores the source base for studying the artistic legacy of Volodymyr Patyk (1926-2016), one of the most prominent figures in Ukrainian visual art from the second half of the 20 th to the early 21 st century. The study reviews the main types of sources, including art historical research, memoirs, epistolary materials, periodicals, exhibition catalogues, archival documents, and visual artworks. It analyzes the existing approaches to examining Patyk's painting practice and identifies key challenges in the current source studies discourse, such as the fragmentary nature of archival collections and the insufficient systematization of materials. Special attention is given to the interpretive difficulties associated with the diversity of the artist9s styles, his ongoing stylistic transformation, and the nature of his creative work. The article outlines prospects for further research, including deepening intertextual analysis, developing a digital repository, and incorporating hard-to-access privately held sources. This study aims to contribute to the formation of a coherent narrative about the artist within the context of contemporary Ukrainian art history.Досліджено джерельну базу вивчення творчої спадщини Володимира Патика (1926–2016 рр.) — одного з найяскравіших представників українського образотворчого мистецтва другої пол. ХХ – початку ХХІ ст. Здійснено огляд основних типів джерел: мистецтвознавчих праць, спогадів, епістолярію, періодики, каталогів виставок, архівних матеріалів та візуальних творів. Проаналізовано наявні підходи до вивчення малярської практики В. Патика, визначено проблемні аспекти у сучасному джерелознавчому дискурсі, зокрема фрагментарність архівних корпусів та недостатню систематизацію матеріалів. Звернено увагу на інтерпретаційні виклики, пов’язані з розмаїттям художніх манер митця, його стилістичною трансформацією та природою його творчості. Стаття окреслює перспективи подальших досліджень: поглиблення інтертекстуального аналізу, створення цифрового репозитарію та залучення малодоступних джерел приватного походження. Робота має на меті сприяти формуванню цілісного наративу про художника у контексті сучасного українського мистецтвознавства
ІНКЛЮЗИВНІ ПРАКТИКИ В СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ УНІВЕРСАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ
No full textThis study aims to identify and analyze current trends in the field of inclusive socio-cultural activities, using the activities of regional cultural institutions, in particular, the Rivne Regional Universal Scientific Library, as a case study.Research Methodology. The research is based on the analysis of twenty-two key sources, including individual publications, articles from peer-reviewed journals and serial editions, as well as conference proceedings. The multidimensional and interdisciplinary nature of the topic has led to the development of a substantial body of scholarly literature addressing the subject both directly and indirectly. These works cover the fields of cultural studies and general library science. Results. A structural analysis was carried out to examine the implementation of socially significant community initiatives through the project activities of the Rivne Regional Universal Scientific Library and its cultural experience in adopting inclusive practices.Originality. The article attempts to identify and describe specific projects, including «Library – an Inclusive Space for Youth» (competition organized by the Regional State Administration’s Department for Youth and Sports); «Cultural Leader’s Workshop» (competition of the Department for Information Activities and Communication with the Public of the Rivne Regional State Administration); «Read, Listen, Watch: Pro Art» (competition of the Ukrainian Cultural Foundation); «Military Personnel Read Ukrainian… And What Do You Read?» (mini-grant competition of the NGO “Rivne Regional Branch of the Ukrainian Library Association”); «Digital Memory of Rivne: Creating an Online Platform Rivne and Rivne Residents in Photographs» (prepared jointly with the Department of Information Technologies and Electronic Resources; grant competition of the Head of the Rivne Regional State Administration and the Head of the Rivne Regional Council in the fields of literature, theater, music, visual arts, choreography, folk art, and cinematography for the creation and implementation of creative projects); and the «Library for People with Disabilities: Social Services» programme.Practical Significance. The findings may serve as a basis for developing conceptual frameworks for the further advancement of inclusive practices in the socio-cultural activities of the Rivne Regional Universal Scientific Library.Визначено функцію публічної бібліотеки в створенні інклюзивного культурного простору, наданні доступу до інформації та культурних послуг; проаналізовано досвід діяльності з впровадження інклюзивних практик Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки. Здійснено структурний аналіз впровадження соціально-значимих громадських ініціатив з проєктної діяльністі РОУНБ, розроблено низку рекомендацій щодо створення інклюзії в бібліотеках. Зроблено спробу виокремити і охарактеризувати поєкти з інклюзивної практики досліджуваної бібліотеки
ЕСТЕТИКА ВТРАТИ : ТРАНСФОРМАЦІЇ МЕМОРІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ У ВІЗУАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ ТА ДИЗАЙНІ ХХ–ХХІ СТОЛІТЬ
No full textThe article explores the transformation of memorial space within visual art and architectural design of the 20 th321 st centuries. It traces the evolution of artistic and design strategies 3 from sacred polycentric structures of antiquity and the monumental forms of modernism to contemporary conceptual interpretations grounded in principles of minimalism, embodiment, affect, and materiality. The study emphasizes a shift in the semantic focus: from heroic rhetoric to personalized mourning, from figurative representation to abstract conceptuality, and from representation to empathetic engagement.Memorials are reinterpreted as spaces of co-presence rather than narrative delivery, with architecture functioning as a visualand spatial mediator of memory. Notable examples of postmemorial architecture are examined, including the HolocaustMemorial in Berlin by Peter Eisenman, the 9/11 Memorial in New York by Michael Arad, and the Jewish Museum in Berlinby Daniel Libeskind. These projects embody a design language of ethical silence and traumatic presence through spatialvoids, monochrome surfaces, and the absence of literal imagery. The memorial becomes a performative environment ratherthan an illustrative object, evoking reflection and emotional intensity.Particular attention is devoted to the Ukrainian context after 2014. The article investigates a significant cultural shift incommemorative practices, conditioned by the experience of war, processes of decommunization, and the rise of grassrootsinitiatives. Examples include the Memorial to the Heroes of the Heavenly Hundred in Lviv, the Wall of Remembrance inKyiv, and newly created memorials in Bucha and Irpin. These cases demonstrate a move toward ethical, affectively charged,yet restrained memorial forms that reject triumphalist narratives in favor of dignity and silence. The research definesconceptual foundations for designing Ukraine9s future Mars Field 3 a space of national conscience and moral presence underthe conditions of war. The memorial is no longer treated as a fixed genre but is understood as a living cultural structure,creating a spatial field for presence, attentiveness, and intergenerational dialogue. It articulates a new memorial paradigm: onethat does not impose meaning but enables memory to emerge through form, material, and affective atmosphere.Ultimately, the article argues that the contemporary memorial reflects a broader cultural rethinking of memory inpost-traumatic societies. Rather than monumentalizing the past, the new memorial creates a silent visual core for ethicalmemory 3 a place not to glorify, but to remember, through the very structure of space.Досліджено трансформацію меморіального простору у візуальному мистецтві та дизайні архітектурного середовища ХХ–ХХІ століть. Простежено розвиток художньо-дизайнерських стратегій – від античних сакральних структур і монументальності модернізму до сучасних концептуальних інтерпретацій, що апелюють до тілесного досвіду, афекту, тиші та матеріальності. Акцентовано на зміщенні семантичного акценту: від героїчної риторики – до інтимної скорботи, від фігуративності – до абстракції, від репрезентації – до емпатійного залучення. Показано як меморіал перестає бути носієм наративу і перетворюється на простір співприсутності, де архітектура слугує медіатором пам’яті. Розглянуто знакові приклади постмеморіальної архітектури – Меморіал Голокосту в Берліні (арх. П. Айзенман), Меморіал 9/11 у Нью-Йорку (арх. М. Арад), Єврейський музей у Берліні (арх. Д. Лібескінд) – як втілення архітектури втрати, побудованої на принципах мінімалізму, інсталяційної структури, монохромності та безсловесної присутності. Зосереджено увагу на українському контексті після 2014 року: досліджено нові форми комеморації, зумовлені війною, процесами декомунізації та активізацією громадянських ініціатив. На прикладі Меморіалу Героям Небесної Сотні у Львові, Стіни пам’яті в Києві, об’єктів у Бучі та Ірпені виявлено зрушення до етичного, делікатного простору вшанування. Визначено концептуальні засади проєктування українського Марсового поля як відкритого середовища пам’яті та гідності. Обґрунтовано, що сучасний меморіал стає живою формою публічного діалогу, простором тиші й рефлексії, що не нав’язує, а надає можливість пам’ятати. У цьому – нова парадигма культури пам’яті посттравматичного суспільства