Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ТРАДИЦІЯ МУЗИКУВАННЯ ВЕСІЛЬНИХ КАПЕЛ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ У 1940 – 1960-Х РОКАХ
No full textВисвітлено способи гри на музичних інструментах весільними музикантами Західного Поділля у період 1940-1960-х років. Проаналізовано традиційні склади весільних капел, що діяли у той час у досліджуваному етнографічному районі, звертаючи увагу на гру дерев’яно-духових та ударних інструментів. Звернено увагу на впливи західноєвропейського академічного інструментарію на питомі українські склади та виявлення в них під час гри гармонічним способом мислення виконавців
ТРАНСФОРМАЦІЯ ХУДОЖНЬОЇ МОВИ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ
No full textThe purpose of the article is a comprehensive theoretical understanding and analysis of the transformation of the artistic language of Ukrainian theater in the conditions of the Ukrainian War of Independence by determining its aesthetic and semantic dimensions.The research methodology is based on the use of system-analytical, historical-cultural and typological methods, which allowed us to analyze the change in the artistic paradigm of theater, systematize new aesthetic codes and determine its socio-cultural functions in the conditions of war realities.Research results. It was found that Ukrainian theater made a decisive paradigm shift from universalism and metaphorical reflection to the direct language of trauma, testimony and documentary. At the level of artistic language, this process formed the aesthetics of war minimalism (fragmentation, collage structure, bodily expression) and active intermedia synthesis (using authentic video content). The new functional role of the theater is emphasized. It has become an instrument of cultural resistance, social therapy, and the affirmation of national and cultural subjectivity. It has been revealed that the repertoire strategy (appeal to the classics and the emergence of the genres of farce and reflection of the future) is aimed at consolidating society and understanding historical and cultural identification, in particular. through appeal to classical works of theatrical drama and their interpretation through the realities of Ukraine in the present. Also, productions that are associated with the personal experience of living the war by both the authors of the plays and the performers of the roles are of particular importance. Theater venues have become a place of important communication on the topics of shared traumas for both actors and spectators.The scientific novelty lies in the comprehensive understanding of the aesthetic and semantic changes in the artistic language of Ukrainian theater as a holistic process caused by the war, with the allocation of specific new genre forms and aesthetic codes (aesthetics of war minimalism, stand-up theater).Practical significance. The results of the study can be used when teaching courses on the history and theory of theater art, cultural studies and sociology of culture, as well as for the formation of strategies for international cultural diplomacy, which represents the Ukrainian experience of the function of theater in wartime: as a place for humanitarian and social work, and a place for artistic unity of the community in the language of artistic expression.З’ясовано, що український театр здійснив рішучий парадигмальний зсув від універсалізму та метафоричного відображення до прямої мови травми, свідчення та документалізму. На рівні художньої мови цей процес сформував естетику воєнного мінімалізму (фрагментарність, колажна структура, тілесна експресія) та активний інтермедіальний синтез (з використанням автентичного відеоконтенту). Наголошено на новій функціональній ролі театру. Він перетворився на інструмент культурного спротиву, соціальної терапії та утвердження національної та культурної суб’єктності. Виявлено, що репертуарна стратегія (звернення до класики та поява жанрів фарсу й рефлексії майбутнього) спрямована на консолідацію суспільства та осмислення історико-культурної ідентифікації, зокрема через звернення до класичних творів театральної драматургії та їх інтерпретації через реалії сьогодення України. Також особливої ваги набувають постановки, пов’язані з особистим досвідом проживання війни як авторами п’єс, так і виконавцями ролей. Театральні майданчики стали місцем важливої комунікації на теми спільних травм як для акторів, так і для глядачів
ГЕНЕЗА КУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК АМЕРИКИ: ЕВОЛЮЦІЯ ТАНЦЮ ВІД ПЕРВІСНИХ РИТУАЛІВ ДО ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ БАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
No full textThe research aims to comprehensively analyze and trace the evolutionary trajectory of dance practices on the American continent, beginning from their primitive ritualistic forms and culminating in the establishment and development of the Latin American Ballroom Program. This involves identifying the key stages, cultural influences, and sociocultural transformations that shaped these phenomena.Results. This article investigates the genesis of dance practices across the American continent, tracing the path from the primitive rituals of indigenous peoples to the formation and development of the Latin American Ballroom Program. The study analyzes key stages in the evolution of these dance practices, including the Pre-Columbian era with its sacred dances, the period of European colonization and African slavery that led to cultural synthesis and creolization, and the subsequent transformation of folk styles into standardized ballroom forms. The article reveals the sociocultural significance of dance as a reflection of identity, a means of communication, and a tool for social interaction within the dynamic cultural landscape of the Americas.Novelty.The investigation into the genesis of cultural practices in the Americas through the lens of dance evolution clearly demonstrates that this art form is a condensed reflection of the continent's historical processes. Dance has journeyed from the sacred practices of indigenous peoples, who used it as a means of connecting with the cosmos, political resistance, and knowledge transfer, to a globally standardized sports discipline. The era of colonization and the transatlantic slave trade was a pivotal point. In this «crucible», a unique fusion of European formalization, African rhythmic energy, and Indigenous spiritual traditions occurred. Dances such as the tango, samba, and rumba originated among marginalized groups as a life-affirming mechanism for preserving identity and non-verbal communication. The subsequent phase, led by international organizations (WDSF, WDC), transformed these free, improvisational forms into a technically complex, codified ballroom program. This secured the dance's global popularity and recognition as a sport.Crucially, this evolution involved a significant axiological transformation: dance, which once served as a means of social unity and religious experience, became an object of competition and commercialization.The practical significance. For dancers, choreographers, teachers, and dance researchers, understanding the historical development and cultural roots of Latin American ballroom dancing enriches their performance, teaching, and interpretation, allowing them to delve deeper into the aesthetics and meanings of each dance.Досліджується генеза танцювальних практик на американському континенті, відстежується шлях від первісних ритуалів корінних народів до формування та розвитку латиноамериканської бальної програми. Проаналізовано ключові етапи еволюції танцювальних практик, такі як доколумбова епоха з її сакральними танцями, період європейської колонізації та африканського рабства, що зумовили культурний синтез та креолізацію, а також подальшу трансформацію народних стилів у стандартизовані бальні форми. Стаття розкриває соціокультурне значення танцю як відображення ідентичності, засобу комунікації та соціальної взаємодії в динамічному культурному ландшафті Америки. Мета дослідження – простежити еволюційний шлях танцювальних практик на американському континенті, починаючи від їхніх первісних ритуальних форм і закінчуючи становленням та розвитком латиноамериканської бальної програми, виявляючи ключові етапи, культурні впливи та соціокультурні трансформації, що сформували ці явища. У дослідженні застосовано комплексний підхід, що поєднує різні наукові методи: історико-хронологічний метод, для відстеження етапів розвитку танцювальних практик у їхній часовій послідовності від первісності до сучасності; культурологічний аналіз, для інтерпретації танцю як культурного феномена, що відображає світогляд, цінності та соціальні структури суспільства; порівняльно-типологічний метод, для зіставлення танцювальних форм різних регіонів та історичних періодів, виявлення спільних рис та унікальних особливостей; етнографічний метод, для використання даних про традиційні танці корінних народів та афро-американських спільнот, що збереглися до наших днів, як джерела для реконструкції минулих практик; мистецтвознавчий аналіз, для вивчення специфічних рухів, ритмів, композицій та естетичних принципів різних танцювальних стилів; методи синтезу та узагальнення.Висновки. Дослідження генези культурних практик Америки крізь призму еволюції танцю засвідчує, що цей вид мистецтва є конденсованим відображенням історичних процесів континенту. Танець пройшов шлях від сакральних практик корінних народів, які використовували його як засіб зв’язку з космосом, політичного опору та передачі знань, до глобально стандартизованої спортивної дисципліни. Ключовим моментом стала ера колонізації та трансатлантичної работоргівлі. У цьому «горнилі» відбулося унікальне злиття європейської формалізованості, африканської ритмічної енергії та індіанських духовних традицій. Такі танці як танго, самба та румба, зародилися серед маргіналізованих груп як життєствердний механізм збереження ідентичності та невербального спілкування. Наступний етап, очолюваний міжнародними організаціями (WDSF, WDC), перетворив ці вільні, імпровізаційні форми на технічно складну, кодифіковану бальну програму. Це забезпечило танцю глобальну популярність та визнання на рівні спорту. У процесі цієї еволюції відбулася значна аксіологічна трансформація: танець, що був засобом соціальної єдності та релігійного досвіду, став об’єктом конкуренції та комерціалізації.Сьогодні латиноамериканська бальна програма є не лише набором рухів, а живим документом багатошарового культурного синтезу, що об’єднав духовність індіанців, вітальну силу африканських спільнот та європейську структуру. Таким чином, танець в Америці продовжує виконувати свою історичну роль – бути динамічним дзеркалом суспільства, відображаючи його складність, багатогранність та невпинну взаємодію культур
КАВЕР-ВЕРСІЯ ЯК ПОСТМОДЕРНИЙ ФЕНОМЕН МУЗИЧНОЇ РЕІНТЕРПРЕТАЦІЇ
No full textThe aim of the article is to clarify the specifics of the cover version as a postmodern phenomenon of musical culture and todetermine its role in the processes of reinterpretation, intertextuality and transformation of meanings in the modern artistic space.The research methodology is based on a combination of theoretical and methodological approaches ofmusicology, cultural studies and postmodern aesthetics. The main methods are synthesis, theoretical and intertextualanalysis, generalization, etc. The conclusions are based on modern research by Ukrainian and foreign authors, whichallows integrating local practices into the global postmodern context.The novelty. Conceptualization of the cover version as a postmodern phenomenon of musical culture, whichfunctions not only as a form of secondary reproduction, but as an independent creative strategy of reinterpretation.Practical significance. The results of the study can be used for further analysis of cover versions as independentartistic practices that reflect postmodern cultural strategies. Also as a methodological material for courses on the historyof musical art, cultural studies, modern music industry and aesthetics of postmodernism.Розглядається феномен кавер-версії як постмодерний інструмент музичної реінтерпретації. У контексті практики створення каверу акцентується на основних принципах постмодерної естетики, серед яких інтертекстуальність, поліваріантність, цитатність, іронія та гра із сенсами. Показано, що кавер – це не вторинне наслідування, а самостійний художній акт, який поєднує повторення і трансформацію, створюючи нові культурні коди. Розглянуто соціокультурну функцію каверів, зокрема їхню роль у формуванні ідентичності, діалозі з музичною традицією та культурному брендингу в українській музичній індустрії
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ КОНЦЕРТУ ДЛЯ СКРИПКИ І. СТРАВІНСЬКОГО : ВИКОНАВСЬКІ МОДЕЛІ Д. ОЙСТРАХА ТА А.-С. МУТТЕР
No full textThe article examines the interpretive specificity of I. Stravinsky's Violin Concerto in D (1931) as performed byrepresentatives of different performance schools – David Oistrakh and Anne-Sophie Mutter. The historical prerequisites forthe work's creation, its structural-compositional features, and neoclassical stylistics are analyzed. The comparative analysis ofperformance versions reveals fundamental differences in the treatment of the concerto's dramaturgy, articulatory approaches,timbral-dynamic solutions, and overall aesthetic conception. It is established that D. Oistrakh's interpretation is characterizedby expressive intensity, powerful sonority, and natural revelation of folkloric elements, while A.-S. Mutter's performance isdistinguished by refinement, technical perfection, and chamber-like intimacy. The research results reveal the evolution ofperformance approaches to I. Stravinsky's neoclassical legacy throughout the 20 th–21 st centuries.Досліджується інтерпретаційна специфіка Концерту для скрипки з оркестром І. Стравінського (1931 р.) у виконанні представників різних виконавських шкіл – Давида Ойстраха та Анни-Софії Муттер. Виявлено історичні передумови створення твору, його структурно-композиційні особливості та неокласичну стилістику. Компаративний аналіз виконавських версій виявляє фундаментальні відмінності в трактуванні драматургії концерту, артикуляційних підходах, темброво-динамічних рішеннях та загальній естетичній концепції. Встановлено, що інтерпретація Д. Ойстраха характеризується експресивною насиченістю, потужністю звучання та природним розкриттям фольклорних елементів, тоді як виконання А.-С. Муттер відзначається рафінованістю, технічною досконалістю та камерністю. Результати дослідження розкривають еволюцію виконавських підходів до неокласичної спадщини І. Стравінського протягом XX–XXI століть
НАЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ДОМІНАНТИ КАМЕРНОЇ ФОРТЕПІАННОЇ МУЗИКИ КИТАЮ
No full textThe purpose of the article is to identify and generalize the marks of national features and stylistic dominants of Chinese chamber piano music. In the process of research, the leading feature of all instrumental works of Chinese composers was revealed to be its programmability in the sense of its constant connection with specific plots, images, pictures of rituals and nature. Examples of the embodiment of programmatic nature in a wide variety of forms are given – from small-scale pieces to multi-part cyclic forms (suites, variations, a specific genre of Chinese music – cycles of musical pictures) to a piano concerto. It was found that the development of a tendency towards programmability was conditioned by the entire course of development of Chinese instrumental music and was associated with the specifics of the national mentality. The characteristic features of the musical language of chamber piano works by Chinese composers were systematized and generalized, in which the synthesis of the features of national features, the generalization of the most important conceptual spheres for Chinese music in them, the application of coloristic sound-imaging techniques of impressionism and Western composer techniques, in particular pointillism, dodecaphony, and techniques of tonal expansion were confirmed.Research methods. The research methods chosen are musicological, analytical, descriptive, source-based and axiological approaches.The results consist in the affirmation of national tendencies towards programmability and vivid imagery of all chamber instrumental music by Chinese composers, in the tendency to embody the most important concepts of Chinese music in their work, and in the systematization of the used achievements of the musical language of Western composers, which has always occurred in the priority of national stylistics.The scientific novelty of the study lies in the systematic argumentation of the principle of programmability in the chamber piano works of Chinese composers.Practical significance lies in the possibility of applying the materials and conclusions of the article in composing and performing practice.Розглядаються особливості камерної фортепіанної музики китайських композиторів в узагальненні їх національної ментальної специфіки. На прикладах зразків фортепіанних опрацювань народних пісень та найпоказовіших авторських інструментальних творів стверджено домінування принципу програмності як провідної риси інструментальної музики Китаю. Втілення програмної картинності розглянуто на прикладах найрізноманітніших форм камерних фортепіанних творів від мініатюрних п’єсок до багаточастинних циклів. Забезпечення «візуалізації» програмних сюжетів стверджено при аналізі виражальних засобів програмної музики та спеціальних виконавських піаністичних прийомів, використання в камерних фортепіанних творах засад музичної мови романтизму, імпресіонізму та модерністських технік ХХ ст
AR-МАРШРУТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЦИФРОВОЇ КОМЕМОРАЦІЇ
No full textThis article explores augmented reality routes (AR routes) as an innovative tool of digital commemoration in the context of dynamic transformations in public memory. The relevance of the study stems from the fact that traditional static memorial forms are unable to respond promptly to the revision of historical narratives and the multiplicity of interpretations – a phenomenon particularly evident in Ukraine during the processes of decommunization and wartime transformation. There emerges a need for flexible approaches to commemorating the past that can preserve collective memory without irreversible interventions in physical space. The aim of the study is to conceptualize AR routes as a means of digital commemoration and to analyze three key components of their successful implementation: reconstruction of memory space, source verification, and audience engagement. The findings demonstrate that AR routes effectively re-create memory spaces in real-world environments by overlaying verified historical content (archival photographs, 3D reconstructions, audio testimonies) onto specific locations, thus offering users a sense of lived historical presence. The study establishes that successful digital commemoration requires both transparency and authenticity of content (thorough source verification, clear provenance, and feedback mechanisms) as well as active interaction with audiences based on interactivity and inclusivity. The novelty of thisresearch lies in its interdisciplinary approach: AR routes are interpreted as a new methodological platform of public history, integrating technological innovation with principles of historical accuracy and memory ethics. The practical value of the study lies in its potential application in commemorative practices, museum activities, and the broader cultural field, enabling the creation of interactive memorial projects. The proposed approaches support the preservation and popularization of multilayered historical heritage, foster a more dynamic form of public history, and encourage deeper audience engagement with the past.Досліджуються маршрути доповненої реальності (AR-маршрутів) як інноваційний інструмент цифрової комеморації в умовах динамічних змін публічної (суспільної) пам’яті. Актуальність роботи зумовлена тим, що традиційні статичні меморіальні форми не здатні оперативно реагувати на перегляд історичних наративів та множинність інтерпретацій, що особливо виразно проявляється в Україні в період декомунізації та війни. Виникає потреба у гнучких підходах до вшанування минулого, здатних зберігати колективну пам’ять без незворотних втручань у фізичний простір. Мета дослідження полягає у формулюванні концепції AR-маршрутів, як засобу цифрової комеморації та в аналізі трьох ключових аспектів успішної реалізації таких проєктів: реконструкції простору пам’яті, верифікації джерел інформації та залученні аудиторії. Результати свідчать, що AR-маршрути ефективно відтворюють простір пам’яті у реальному середовищі, накладаючи верифікований історичний контент (архівні фото, 3D-реконструкції, аудіосвідчення) на місця подій та забезпечуючи користувачам ефект живої присутності минулого. Встановлено, що успішна цифрова комеморація потребує прозорості й достовірності контенту (ретельна верифікація джерел, зазначення походження матеріалів, механізми зворотного зв’язку) та активної взаємодії з аудиторією на засадах інтерактивності й інклюзивності. Новизна дослідження полягає в міждисциплінарному підході: AR-маршрути розглядаються як нова методологічна платформа публічної історії, що поєднує технологічні інновації з принципами історичної достовірності й етики пам’яті. Практичне значення роботи полягає у можливості застосування отриманих результатів у комеморативній діяльності, музейній і культурній сфері для створення інтерактивних меморіальних проєктів; впровадження запропонованих підходів сприятиме збереженню й популяризації багатошарової історичної спадщини, розвитку «живої» публічної історії та ширшому залученню аудиторії до осмислення минулого
ВІЗУАЛЬНИЙ ПРОСТІР ВІЙНИ: РАДЯНСЬКА ЕСТЕТИКА В КОМП’ЮТЕРНІЙ ГРІ ATOMIC HEART: НОСТАЛЬГІЯ ЧИ ПРОПАГАНДА?
No full textThe aim of the paper is to analyse how the use of Soviet aesthetics in a mass culture product such as a computer game can be used to shape propaganda narratives related to Russian imperial resentment. Particular attention will be paid to how the game interacts with historical memory, what narratives about the USSR it promotes, and how these narratives correlate with historical facts.Research methodology. The research methodology is based on the works of domestic and foreign scholars who study propaganda. The works of Liliana Vezhbovskaya, Irina Malik, Natalia Belousova, and Zlata Tsioz primarily represent research conducted during the full-scale Russian invasion, in which the researchers attempt to trace the development of russian propaganda during the war and highlight its main features. Nitsche's work is aimed at highlighting the nature of Russian imperial resentment, which today plays an important role in the politics of the russian state. The research of Svitlana Boim, Oleksiy Yurchak, Victoria O'Donnell and Hart Jovet is devoted to the Western European vision of the nature of propaganda and its characteristics.Results. The research allows us to conclude that the commercialisation of nostalgia is one of the typical means of propaganda. Moreover, the propaganda potential of Atomic Heart lies in the creation of an attractive aesthetic and narrative construct that, through the emotional involvement of the player – nostalgia for the imaginary and real past – can create positive associations with the Soviet/Russian project and lay the groundwork for a potential historical revision of the past and a new wave of Russian imperial resentment.Novelty. This study synthesises nostalgia theory, post-memory concepts, and soft power analysis in a novel way to investigate video games as instruments of ideological influence in hybrid warfare. The study provides a timely critical analysis of cultural warfare during the Russian-Ukrainian war, revealing how commercialised Soviet aesthetics function as propaganda through aesthetic enticement rather than direct political messaging. This creates a new methodological framework for analysing the role of entertainment media in contemporary media wars and the development of imperial narratives.The practical significance is determined by the growing influence of video games as a component of visual culture that shapes collective memory and perceptions of historical events, as well as from the point of view of researching how potential propaganda narratives can be disseminated through «soft power» means.Представлене дослідження аналізує використання радянської естетики у відеогрі Atomic Heart (2023 р.) як одного з важливих інструментів у конструюванні культурної пам’яті та потенційного засобу ідеологічного впливу. Дослідницька методологія базується на працях вітчизняних та зарубіжних учених, які досліджують пропаганду та її особливості у епоху постмодерну та постправди. Семантичний простір відеогри формується шляхом конструювання та поєднання сталінської архітектури, агітаційної символіки та ретрофутуризму. Розробники створили гру на основі селективної репрезентація радянського минулого без відображення жодних негативних проявів тоталітарного режиму, що у результаті дозволило створити привабливу фантазію, яка апелює до ностальгії у поколінь, яке не має безпосереднього досвіду життя в СРСР та імперського ресентименту, функціонуючи як одна з форм «м’якої сили», яку Росія застосовує у сучасній російсько-українській війні
ДІМ ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ В СУЧАСНІЙ ХОРЕОГРАФІЇ ПІД ЧАС ВІЙНИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
No full textThe aim of the article is to provide a cultural reception of contemporary choreography as a strategy for forming cultural memory using the theme of home as an example.The methodological basis of the study is a cultural approach, which ensured the cross-disciplinary involvement of historical, semiotic, comparative, and terminological methods, as well as the analysis of audiovisual sources.Results. It has been determined that contemporary choreography is a commemorative practice due to its ability to represent individual experience, social values, and artistic trends through artistic imagery in accordance with dance techniques and styles. It is emphasised that ballet performances at the present stage tend towards synthetic form and experimentation, and therefore are a component of contemporary choreography and correspond to the Ukrainian nation’s need to form cultural memory. It has been established that in contemporary artistic representations, the presence of home as a cultural universal that shapes worldview can be traced.The traditional interpretation of the archetype of home varies from a physical dwelling and native land to a sense of security and connection with the community, organizes the value scale and develops the space of material culture. It is noted that the Russian-Ukrainian war has added to the semantic range of the image of home an identity with the body and faith in the future. The identification of the essential features of home as a category of culture in contemporary choreography, using the examples of the ballet performances «Moses» (OSDC Dance Theatre) and «D.I.M.» (Insha Dance Company), has shown its emblematic nature, combined with the cultural memory of the Ukrainian nation through the experience of trauma. It is noted that the transition of the category of home from the material to the existential dimension is part of the overall process of transformation of artistic and artistic receptions of home through the russian-Ukrainian war. Home is represented by means of choreographic expressiveness as an idea, bodily practices and movement. It is noted that home as an idea fits into the triad «home – non-home – anti-home». Bodily practices are a recreation of the lost home through active memory. Movement is a manifestation of the strength of the community as a recreation of home in foreign conditions and social practice, therefore it is accompanied by hope and becomes a source of life, performing a culture-creating function.Scientific novelty lies in the cultural reception of the artistic representation of the archetype of home as a category of commemorative practices of the Ukrainian nation, using the example of the ballet performances «Moses» and «D.I.M.».The practical significance lies in the application of the research results to teaching, scientific and educational activities in the fields of cultural studies, art history and choreography.Здійснено культурологічну рецепцію сучасної хореографії як стратегії формування культурної пам’яті на прикладі теми дому в балетних виставах «Мойсей» (OSDC Dance Theater) і «Д.І.М.» (Insha Dance Company). Визначено, що специфікою трансляції культурної пам’яті в сучасній хореографії є репрезентація індивідуального досвіду, суспільних цінностей і мистецьких тенденцій в ритмопластичній образності. Встановлено, що в сучасних мистецьких практиках присутня традиційна архетипіка дому, яка зумовлює світогляд і матеріальну культуру. Російсько-українська війна додала до семантики дому тотожність із тілом і вірою в майбутнє. Виокремлення сутнісних рис дому як категорії культури показало його емблематичність, поєднану з культурною пам’яттю української нації через досвід травми. Дім репрезентовано засобами танцювальної виразності як ідея, тілесні практики і рух, які сукупно виконують культуротворчу функцію
ДИЗАЙН ВІЗУАЛЬНОЇ АЙДЕНТИКИ У СТВОРЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАРУ
No full textThe aim of the paper is to explore the role of visual identity in shaping the competitiveness of bars oriented toward female audiences and to identify the mechanisms through which visual communication influences market positioning and consumer perception.Research methodology. The study applies methods of systemic and comparative analysis, brand-management tools, marketing research, and case analysis. The theoretical framework includes recent studies on identity design, interior design trends, and consumer behaviour in the hospitality industry. Visual elements of successful women-only bars in Ukraine and Europe were examined to identify common patterns in brand formation.Results. The research demonstrates that visual identity acts as a key strategic component in building a bar’s competitive advantages. Logo design, colour palettes, interior solutions, and digital communication collectively create emotional engagement and shape the visitor’s experience. Case studies of G. Bar Brave Beauty Salon, Second Bar, and Diva Paris reveal three distinct identity models-futuristic, socio-cultural and theatrical-each enhancing recognisability and strengthening brand positioning.Novelty. The paper conceptualises visual identity as a complex multidimensional factor that influences not only the aesthetic perception of hospitality spaces but also their economic performance and long-term brand sustainability in niche markets.Practical significance. The findings may be used by designers, brand strategists, and hospitality managers when creating or updating visual identity systems for bars, particularly those targeting specific consumer groups.Досліджується роль візуальної айдентики у формуванні конкурентоспроможності барів, орієнтованих на жіночу аудиторію, а також виявлення механізмів, за допомогою яких візуальна комунікація впливає на позиціонування на ринку та сприйняття споживачів.
Методологія дослідження. У роботі застосовано методи системного та порівняльного аналізу, інструменти бренд-менеджменту, маркетингові дослідження та кейс-аналіз. Теоретичну основу становлять сучасні праці, присвячені дизайну айдентики, тенденціям інтер’єрного дизайну та поведінці споживачів у сфері гостинності. Візуальні елементи успішних жіночих барів в Україні та Європі проаналізовані з метою виявлення спільних закономірностей формування бренду. Результати. Дослідження показало, що візуальна айдентика виступає ключовим стратегічним компонентом побудови конкурентних переваг бару. Дизайн логотипу, колористичні рішення, елементи інтер’єру та цифрова комунікація спільно створюють емоційну залученість і формують досвід відвідувача. Аналіз кейсів G.Bar Brave Beauty Salon, Second Bar та Diva Paris дозволив виокремити три моделі айдентичності – футуристичну, соціокультурну та театралізовану, – кожна з яких підсилює впізнаваність і зміцнює ринкове позиціонування бренду. Наукова новизна. Концептуалізовано візуальну айдентику як складний багатовимірний чинник, що впливає не лише на естетичне сприйняття простору гостинності, а й на його економічну ефективність і довготривалу стійкість бренду на нішевих ринках. Практичне значення. Отримані результати можуть бути використані дизайнерами, бренд-стратегами та менеджерами індустрії гостинності під час створення або оновлення систем візуальної айдентики барів, зокрема тих, що орієнтуються на певні цільові групи споживачів