Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ІСТОРИЧНО ІНФОРМОВАНЕ ВИКОНАВСТВО ЯК ЧИННИК МУЗИЧНОГО СТИЛЕТВОРЕННЯ
No full textThe focus is on historically informed performance (HIP) as a key factor in shaping musical style in the process of interpreting Baroque music. The phenomenon of the coexistence of freedom and constraint in performance is explored, manifesting through creative freedom and aesthetic limitations conditioned by historical, cultural, and theoretical frameworks. The prerequisites for the complexity of interpreting Baroque music are examined, including the influence of theocentrism, the theory of affects, peculiarities of ornamentation, unequal temperaments, and improvisation. The analytical lens of the study is the interaction of musical and extra-musical factors that shape the style of HIP, as well as its role in contemporary sociocultural discourse.Research on historically informed performance (HIP) is relevant in the context of contemporary musicology and performance practice, as it allows to rethink Baroque music through the prism of authenticity and modern sociocultural demands. In the era of metamodernism, when society seeks a return to the historical roots of art, HIP becomes not only a way to reproduce the music of the past but also a factor in producing new stylistic meanings. The issue of freedom and constraint in performing Baroque music reflects broader philosophical questions about the coexistence of individual creativity and normative frameworks, resonating with contemporary discussions on identity, tradition, and innovation.The relevance of the topic is also driven by the challenges faced by performers: the need to master historical instruments, unequal temperaments, improvisational practices, and the analysis of theoretical treatises. In Ukraine, where musical culture has deep traditions but limited access to historical instruments, research on HIP contributes to a deeper understanding of Baroque music and the creation of a foundation for a corresponding performance school.The aim of the scientific inquiry is to substantiate historically informed performance as a key factor in musical style formation in the process of interpreting Baroque-era music. The study is directed at analyzing the conflict between interpretive freedom and constraint in performance as a professional issue that significantly influences the formation of contemporary styles in performing Baroque music.У центрі уваги перебуває історично інформоване виконавство (ІІВ) як ключовий чинник формування музичного стилю в процесі інтерпретації музики барокової доби. Досліджується феномен співіснування свободи та несвободи у виконавстві, що проявляється через творчу свободу та естетичні обмеження, зумовлені історичними, культурними та теоретичними рамками. Розглянуто передумови складності інтерпретації барокової музики, зокрема вплив теоцентризму, теорії афектів, особливості орнаментики, нерівномірних темперацій та імпровізації. Аналітичною оптикою дослідження є взаємодія музичних і позамузичних чинників, що формують стиль ІІВ, а також його роль у сучасному соціокультурному дискурсі
ДЖЕРЕЛА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО АРТ-РИНКУ: ВІД АРХІВІВ ДО ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ
No full textThe aim of the article is to analyse and classify sources for studying the Ukrainian art market (from archives todigital platforms).Research methodology. The study reviewed thirteen major publications on the subject, including scientific journals,books, and reviews. The materials were analysed through historical and cultural methods, focusing on the interconnectionbetween artistic practices, institutional development, and digital transformation of the Ukrainian art market.Results. The study systematizes the sources for researching the Ukrainian art market, classifying them into four maincategories: primary records, secondary interpretations, legal frameworks, and digital media. This hierarchy enables a comprehensivereconstruction of market dynamics, where economic indicators intertwine with cultural meanings, and crises such as those of 2014–2022 act as catalysts for innovation. Primary sources – auction and gallery catalogues – trace the transition from local trade tointernational circulation, while secondary literature provides theoretical tools for understanding the post-Soviet transformations of theart industry. Legal acts establish the institutional basis for protecting and circulating artworks, and digital platforms reflect currentprocesses of globalization and resilience amid war. The integration of archival and online materials ensures methodologicalcompleteness and highlights the art market as an indicator of Ukraine’s cultural sovereignty and adaptability in the global context.Novelty. The article analyses research on the Ukrainian art market and proposes a classification of sources(archival, primary, secondary, and digital), determining their role in the reconstruction of the history of the Ukrainianart market. This approach allows filling the gap between the cultural and economic vision of the topic and creating aholistic analytical model of the source base.The practical significance. The results of this research can be applied in art management, cultural policy, andmuseum studies to improve strategies for documenting, preserving, and promoting Ukrainian art. The proposedclassification of sources provides a methodological foundation for further analytical and educational work in thehumanities, helping researchers and curators to systematize archival and digital data. The findings are also valuable fordeveloping digital archives, catalogues, and online databases of Ukrainian art, supporting transparency, accessibility,and international recognition of Ukraine’s cultural heritage in the global art market.Здійснено комплексний аналіз джерельної бази дослідження українського арт-ринку від початку 1990-х до першої чверті XXI століття. Визначено типологію джерел – архівних, первинних, вторинних та цифрових – і простежено їхню роль у реконструкції соціокультурних, економічних та інституційних процесів, що визначають динаміку розвитку арт-індустрії України. Проаналізовано діяльність аукціонних домів, приватних колекціонерів, галерей та цифрових платформ як чинників формування арт-менеджменту в сфері образотворчого мистецтва. Особливу увагу приділено проблемі доступу до архівних матеріалів, втратам культурних фондів унаслідок війни та ролі діджиталізації у збереженні мистецької спадщини. Підкреслено значення критичної верифікації джерел і міждисциплінарного підходу для подальших культурологічних студій арт-ринку в умовах глобальних трансформацій
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАРТИНА ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
No full textThe aim of this paper is to explore the phenomenon of Ukrainian folk painting as a means of expressing cultural identity.Research methodology. The article includes reviews of fundamental works by Ukrainian and foreign scholars onissues of cultural identity (M. Hibernau, A. Smith, O. Yakovlev, I. Lysyi, N. Kryvda, S. Storozhuk, R. Polishchuk, P.Herchanivska) and folk art (O. Naiden, V. Starchenko, O. Lishchynska), which provide the theoretical basis forinterpreting the folk picture as a cultural phenomenon. Scientific articles by A. Boiko, I. Boitsun, A. Burlaki, G.Gatsenko, S. Sabri, and G. Kostenko have also been reviewed, which highlight a similar perspective on the study ofcultural identity, but relate to other cultural and artistic phenomena.Results. The research presents a comprehensive review and analysis of Ukrainian and foreign research on the conceptsof cultural identity and Ukrainian folk painting, leading to their conceptualisation within a unified cultural framework. Itsubstantiates the thesis that national identity is formed on the basis of cultural identity, revealing a close interconnectionbetween them. Ukrainian folk painting is shown to be a powerful means of representing cultural identity, as its imagerysystem is rooted in the archetypes of Ukrainian mentality, folklore motifs, and symbols that embody the spiritual values ofsociety. It is argued that cultural identity can’t exist apart from the material forms of culture, among which Ukrainian folkpainting occupies a special position as a representative of the national visual tradition. Furthermore, the paper highlights thecontemporary context of folk painting, emphasizing its revitalisation in artistic practices and exhibition projects developedafter the start of Russia’s full-scale invasion of Ukraine.Novelty. A new approach to studying cultural identity through the analysis of such a phenomenon of Ukrainianart as folk painting is proposed. It has been proven that folk painting has a pronounced national character, preservingancient archetypes and symbols of Ukrainian culture. Contemporary trends in the actualisation of this phenomenon inartistic practices after the start of Russia's full-scale invasion of Ukraine have been identified.The practical significance. The possibility of using the results obtained in education, scientific, museum andexhibition activities.Здійснено культурологічний аналіз феномену української народної картини як важливого засобу репрезентації культурної ідентичності. Проаналізовано наукові підходи українських і зарубіжних дослідників до понять «культурна ідентичність» та «українська народна картина», уточнено їх зміст і взаємозв’язок. Доведено, що народна картина є матеріальним втіленням культури, де зберігаються архетипи, символи й фольклорні мотиви, що відображають духовні цінності та світогляд українського народу. Обґрунтовано тезу формування національної ідентичності на основі культурної, а також розмежовано поняття творчості анонімних народних майстрів і народних художників. Окреслено сучасні тенденції актуалізації народної картини у мистецьких практиках воєнного часу. Результати дослідження також сприяють розширенню понятійно-категоріального апарату культурології та можуть бути використані у науковій, освітній і музейно-виставковій діяльності
СТИЛІСТИКА ТА СИМВОЛІКА ОБРАЗІВ КАРТ ТАРО В КОНТЕКСТІ ТЕНДЕНЦІЙ СУЧАСНОЇ ВІЗУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ
No full textThe aim of this work is to analyze the stylistic images of the main images on Tarot cards and the influence of style on their content and interpretation.Research methodology. The study is systematic in nature and is based on the use of historical-comparative and analytical methods. Methods of compositional and figurative-stylistic analysis are aimed at studying the structure of the image, the harmony of visual elements, and symbolic content. They made it possible to trace the transformation of styles of different types of Tarot decks, follow the evolution of card images, and outline their influence on the formation of contemporary visual culture.Results. The study proves that the visualization of images in Tarot decks is a synthesis of aesthetic and semantic components. The historical development of Tarot cards reflects the transition from traditional images to creative designs made in accordance with modern trends. The transformation of card symbolism involves the formation of a unique visual language, which determines the stylistic differences between Tarot decks. The following styles of illustrations in Tarot cards have been identified: classic archetypal style (interpretation of medieval symbolism); occult-philosophical style (synthesis of esoteric systems and modernist form); decorative style (use of collage elements); minimalist style (natural symbols and simplicity of lines); contemporary authorial style (reinterpretation of traditional archetypes through the artist's personal vision). It has been proven that the artistic form of illustration determines the way the content of visual images and archetypes of the Tarot is interpreted.Novelty. The novelty of the work lies in the fact that Tarot cards are considered as a phenomenon that combines esoteric, artistic, and visual-communicative aspects. The work summarizes information related to the stylistics of Tarot cards. It explores the peculiarities of the interconnection between the stylistics and symbolism of Tarot decks, which provide different ways of interpreting artistic images. Emphasis is placed on comparing the style of illustrations in other decks and their significance in the formation of contemporary symbolic thinking.The practical significance. The results obtained can be used in courses on art history, cultural studies, and design, as well as in the practice of creating original Tarot decks, which will help to master collage-related illustration styles and help authors improve their skills. The study can be helpful for practicing designers in the process of creating art projects and startups related to visual symbolism and spiritual traditions.Метою роботи є виявлення та аналіз стилістичних образів основних зображень на картах Таро та вплив стилю на їх зміст і тлумачення. Методологія. Дослідження має системний характер і базується на використанні історико-порівняльних та аналітичних методів. Методи композиційного та образно-стилістичного аналізу спрямовані на вивчення структури зображення, гармонії візуальних елементів та символічного змісту. Вони дозволили простежити трансформацію стилістики різних типів колод Таро, прослідкувати еволюцію зображень карт та окреслити їхній вплив на формування сучасної візуальної культури. Результати. Дослідження доводить, що візуалізація зображень у колодах Таро є синтезом естетичних і семантичних компонентів. Історичний розвиток карт Таро відображає перехід від традиційних зображень до креативних дизайнерських розробок, виконаних згідно сучасних тенденцій. Трансформація символіки карт передбачає формування унікальної візуальної мови, що обґрунтовує стилістичні відмінності між колодами Таро. Виділено наступні стилі ілюстрацій у картах Таро: класичний архетипний стиль (інтерпретація середньовічної символіки); окультно-філософський стиль (синтез езотеричних систем та модерністської форми); декоративний стиль (використання елементів колажу); мінімалістичний стиль (природні символи та простота ліній); сучасний авторський стиль (переосмислення традиційних архетипів через особисте бачення художника). Доведено, що художня форма ілюстрації визначає спосіб інтерпретації змісту візуальних образів та архетипів Таро. Наукова новизна. Новизна роботи полягає в тому, що карти Таро розглядаються як явище, що поєднує езотеричні, художні та візуально-комунікативні аспекти. У роботі узагальнено інформацію, пов'язану зі стилістикою карт Таро. Досліджено особливості взаємозв’язку стилістики та символіки колод Таро, що забезпечують різні способи інтерпретації художніх образів. Зроблено акцент на співставленні стилю ілюстрацій у різних колодах та їх значення у формуванні сучасного символічного мислення. Практична значущість. Отримані результати можуть бути використані в освітніх курсах з історії мистецтва, культурології та дизайну, а також у практиці створення оригінальних колод Таро. Дослідження є корисним для практикуючих дизайнерів для створення арт-проектів і стартапів, пов'язаних з візуальною символікою та духовними традиціями
РЕКЛАМНИЙ МЕНЕДЖЕР У СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ УСТАНОВИ ТА ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПРОЄКТІВ
No full textPurpose of the Article. The purpose of the article is to substantiate the strategic role of the advertising manager in the development of sociocultural institutions and to explore effective approaches to project presentation in the modern communication environment.Research Methodology. The study employs an interdisciplinary approach combining systemic, analytical, comparative, structural-functional, and axiological methods. The systemic approach allowed the examination of advertising management aspart of a holistic development strategy of sociocultural institutions. Analytical and comparative methods identified trends intransforming the advertising manager’s functions under digitalization and globalization. The axiological and structuralfunctional approaches revealed the value-oriented and communicative aspects of managerial activity, emphasizing social responsibility and cultural identity during wartime and post-war periods.Results. Advertising management plays a strategic role in shaping the development, positioning, and communication of sociocultural institutions in the context of digitalization and globalization. An effective advertising policy functions as both a promotional and a managerial tool that integrates analytical, creative, and communicative approaches. The use of digital technologies and modern presentation formats enhances interaction with audiences and strengthens institutional identity. Thus, the advertising manager contributes to the sustainable development of the sociocultural sphere and its integration into the global cultural space.Scientific Novelty. The article substantiates the strategic role of the advertising manager as a key actor of communication management, combining analytical, creative, and digital competencies to build a sustainable image and promote sociocultural projects.The practical significance. The findings can be used by managers of sociocultural institutions to develop effective advertising strategies, improve communication policies, and enhance project visibility in digital environments during wartime and post-war recovery.Розглянуто стратегічну роль рекламного менеджера у розвитку соціокультурних установ та презентації їх проєктів. Визначено, що рекламний менеджмент є важливим інструментом комунікації, що поєднує аналітичні, управлінські та творчі підходи. Показано, що ефективна діяльність рекламного менеджера сприяє підвищенню впізнаваності установи, формуванню позитивного іміджу та залученню цільової аудиторії. Особливу увагу приділено презентації соціокультурних проєктів як ключового етапу просування культурного продукту. Презентація розглядається як комплексний комунікаційний процес, що поєднує маркетингову та естетичну складові, забезпечуючи емоційний контакт із публікою. Рекламний менеджер відіграє провідну роль у стратегічному розвитку культурних інституцій, забезпечуючи їх позиціонування, популяризацію та інтеграцію в сучасний культурний простір
СТИЛЬ ШИНУАЗРІ В КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИХ ТРАДИЦІЙ ДАЛЕКОГО СХОДУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ
No full textThe purpose of the article is to study the development of oriental traditions on the example of the Chinoiserie style in Europe, in particular Ukraine. To examine the artistic phenomenon formed under the influence of the cultural traditions of the Far East and to trace its manifestations in painting, architecture, theatre, decorative and applied arts, and porcelain of the European space of the seventeenth and eighteenth centuries. This analysis also aims to identify the peculiarities of the perception of Oriental culture by the European audience and to outline the prospects for further study of Chinoiserie in Ukrainian art history.The methodology is based on an interdisciplinary approach, in which analytical, historical and cultural, arthistorical, cross-cultural, hermeneutical, and contextual methods were applied.The results. The Chinoiserie style in European art has become an expression of interest in another culture, a source of inspiration, and a unique way of artistic exploration of the exotic world. This phenomenon demonstrates the complexity of intercultural interactions and how cultural images can be transformed depending on the context. The study of chinoiserie as an artistic phenomenon allows us to take a fresh look at the processes of stylization, imitation, and cultural adaptation. In Ukrainian art history, the study of chinoiserie is a promising area that allows us to broaden our understanding of European art, as well as to include examples of Ukrainian estates with the interiors in question in the international discourse, by exploring in more detail the estates and gardening ensembles of Ukraine, which show the influence of oriental motifs and the chinoiserie style, which was adapted to local orders.The novelty. To date, there have been no fundamental works analyzing the Chinoiserie style in the context of the history of art, architecture, painting, and decorative and applied arts in the European space. This complicates both the formation of a holistic picture of artistic relations between Europe and the Far East and the understanding of the influence of Eastern culture on the European aesthetics of the modern period, as well as its influence in the art of Ukraine (interior design of estates, garden and park complexes, porcelain collections), which have not previously attracted the attention of researchers.Practical significance. The study can be continued in the context of a comparative analysis of Chinoiserie and Orientalism, an analysis of the influence of the Chinoiserie style on local artistic traditions in Eastern Europe, as well as the study of collections of decorative and applied arts with Chinese motifs in museums in Europe, the United States, and Ukraine to trace interdisciplinary, cultural ties and traditions.Стиль шинуазрі досліджено як мистецький феномен, сформований під впливом культурних традицій Далекого Сходу в європейському просторі XVII–XVIII століть, що дозволило розглянути особливості прояву стилю шинуазрі в живописі, архітектурі, декоративно-прикладному мистецтві Європи, зокрема його окремі прояви в Україні. Акцентується увага на недостатній розробленості цієї теми в українському мистецтвознавстві та пропонуються перспективи подальшого дослідження феномену шинуазрі як елемента міжкультурної взаємодії
РОЗЕТКОВИЙ ГЕРДАН ЯК ПРИКЛАД ЄВРАЗІЙСЬКИХ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ СКЛЯНИХ ПРИКРАС
No full textThe article examines the genesis of the rosette gerdan breast ornament, searching for the origins of the form, the ways of migration and its use on the territory of Ukraine.The analysis of the etymology of the name «gerdan» (Burkic. «gerden» 3 neck) has revealed the primary location of the decoration, which is associated with the Central Asian cultural region. In Uzbekistan, Kazakhstan, and Kyrgyzstan, a common piece of jewellery is the zebi-gardon (Burkic for «chest jewellery»). The similarity of the artistic features of the gerdan and zebi-gardon allowed us to put forward a hypothesis about the Turkic origins of the compositional solution of Ukrainian jewellery. After all, by the 15 th century, the time of the Ottomans' active expansion into Ukraine, jewellery of a different design, such as the hryvnia and monisto, was widespread.A review of the historical contacts of Turkic peoples has revealed the routes of migration of the gerdan caused by the spread of the Ottoman Empire's power from the late 15th to the 17 th century to the southwestern part of Ukraine, as well as Moldova and Romania. The territory of the original location from which the rosette gerdan form spread was identified: Podillia, Pokuttya, Southern Hutsulshchyna, Bukovyna (Vinnytsia, the centre and south of Khmelnytskyi, southern Ternopil, southern Ivano-Frankivsk, and Chernivtsi regions).On the basis of the analysis of Eurasian contacts, the hypothesis of the appearance of the rosette gerdan on the territory of Ukraine in the 18 th century is proved. It has been found that the origin of the men's basma gerdan has archaic Asian roots, as a derivative of the Turkic bais0 («imprint») 3 a lexeme for a letter of trust, a symbol of power of the Tatar-Mongol khans of the 13 th-15 th centuries.The author proposes the concept of gerdan decoration as a multicultural object, in which archaic local traditions of creating coloured glass decorations have absorbed Turkic linguistic and artistic and constructive principles as a result of Eurasian migration processes.Досліджується пошук витоків форми, шляхів міграції та побутування на території України нагрудної прикраси розетковий ґердан. Аналіз етимології назви «ґердан» (тюрк. «герден» – шия) дозволив з’ясувати первинну локацію прикраси, пов’язану з центальноазійським культурним регіоном. В Узбекистані, Казахстані та Киргизстані поширеним ювелірним виробом є «зебі-гардон» (тюрк. «прикраса на груди»). Спорідненість художніх особливостей гердану та зебі-гардону стала одним із чинників гіпотези щодо тюркських витоків композиційного рішення української прикраси. Адже до XV ст., часу активної експансії османів на терени України, були поширені оздоби іншого конструктивного рішення – гривни й разки мониста.Огляд історичних контактів тюркських народів виявив шляхи міграції гердану, спричинені поширенням влади Османської імперії з кінця XV по XVIIІ століття на південно-західну частину України. Відтак, уточнено й окреслено територію, звідки поширилась форма розеткового гердану: Поділля, Покуття, Південна Гуцульщина, Буковина. З’ясовано, що походження чоловічого гердана басма має архаїчні азійські корені, як похідне від тюркського байса («відбиток») – лексеми для назви довірчої грамоти, символа влади татаро-монгольських ханів XIII−XV ст. Запропоновано концепцію прикраси гердан як мультикультурного об’єкту, у якому архаїчні місцеві традиції створення оздоб із кольорового скла увібрали тюркські мовні й художньо-конструктувні засади у результаті азійсько-європейських політичних і культурних контактів
КРЕАТИВНЕ ЦИТУВАННЯ ЧИ ПЛАГІАТ? ДО ПИТАННЯ ХУДОЖНЬОЇ ОРИГІНАЛЬНОСТІ В МИСТЕЦЬКІЙ ОСВІТІ
No full textTopicality. Plagiarism in the field of art is the use of someone else's ideas, compositions, stylistics, or even elements of a work without citing the author or obtaining appropriate permissions, a problem that is increasingly difficult to deal with in educational institutions of artistic direction. Copying, using the concepts of other artists without transformation or presenting them as one's own is happening more and more often.The purpose of the article is to consider the problem of plagiarism in fine arts, copyright, analyze tracking and possible ways to eliminate cases.The research methodology is complex and determined by the goal of the article. In the research process, the methods of analysis and synthesis were used, which were applied to consider the theoretical foundations, the comparative method, which was aimed at identifying various aspects of understanding the cause of the problem, as well as the methods of abstraction, generalization, and specification.Scientific novelty consists in making an attempt to reveal the above-mentioned problem. The work considers the most significant methods and ways of overcoming it.It is emphasized that visual art owes the initial development of creative plagiarism to mass enthusiasm for networks and applications for artists, although it is known that creative plagiarism took place in the distant times of the Middle Ages and the Renaissance. Over the past few years, the number of works created by artificial intelligence, based on the work of famous artists, has increased. Works of this kind appear more and more often as original works of artists. This phenomenon is especially common among student youth. Stopping and identifying the flow of plagiarism is becoming more and more difficult, and it often becomes a problem for academic supervisors and teachers of art educational institutions.The conclusions state that the problem of creative plagiarism in fine arts remains unresolved, despite numerous attempts to resolve the situation. The problem harms authors, the artistic community in general, reduces the uniqueness of creativity and violates intellectual property rights. The fight against plagiarism in art requires a complex approach - legal, ethical and technological. Protecting the rights of artists, creating a culture of originality, and implementing modern technologies can help minimize plagiarism.У сучасному освітньому просторі проблема плагіату набула особливої актуальності, а саме, в мистецькій освіті, оскільки торкається не лише етичних та юридичних аспектів, але й авторства та інтерпретації. Плагіат у сфері мистецтва – використання чужих ідей, композицій, стилістики чи навіть елементів твору без посилань на автора чи без отримання відповідних дозволів, проблема, з якою все важче боротися у навчальних закладах художнього спрямування. Копіювання, використання концепцій інших митців без трансформації або подача їх як власних трапляється все частіше. Молоді художники балансують між наслідуванням, особистим висловлюванням і свідомим або несвідомим плагіатом. Мета статті – проаналізувати поняття «творчий плагіат» у контексті художньої освіти розглянути проблему плагіату в образотворчому мистецтві, авторського права, проаналізувати відстеження та можливі шляхи усунення випадків плагіату розглянути явище креативного цитування як педагогічний і творчий інструмент а також з’ясувати яким чином можна формувати у студентів відчуття художньої відповідальності та авторської оригінальності. Методологія дослідження є комплексною та зумовлена поставленою метою статті. У процесі дослідження використано методи аналізу та синтезу, які застосовувалися для розгляду теоретичних засад, компаративний метод, спрямований на виявлення різних аспектів осмислення причини виникнення проблеми, також методи абстрагування, узагальнення та конкретизації. Наукова новизна – полягає у здійсненні спроби розкриття вищезгаданої проблеми; розглянуто найбільш значущі методи та шляхи її подолання.Наголошено, що розвитку творчого плагіату образотворче мистецтво завдячує масовому захопленню мережами, додатками для митців, хоча відомо, що творчий плагіат мав місце ще в далекі часи Середньовіччя та Ренесансу. За останні кілька років зросла кількість робіт, створених штучним інтелектом на основі творчості відомих митців. Такого штибу роботи все частіше з’являються як авторські твори художників. Особливо поширеним це явище є серед студентської молоді. Зупинити, ідентифікувати потік плагіату стає дедалі важче і часто це стає проблемою для наукових керівників, викладачів мистецьких навчальних закладів.У висновках констатовано, що проблема творчого плагіату в образотворчому мистецтві залишається невирішеною, попри численні спроби владнати ситуацію. Мистецький плагіат шкодить авторам, творчій спільноті загалом, знижує унікальність робіт та порушує права інтелектуальної власності. Боротьба з плагіатом у мистецтві потребує комплексного підходу – правового, етичного та технологічного. Формування культури оригінальності, впровадження сучасних технологій та захист прав художників можуть допомогти мінімізувати випадки плагіату
ПОЛІТИКА КУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ ЯК СПОСІБ ВІДНОВЛЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ І ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ГЕНОЦИДУ
No full textThe relevance of this research lies in the need to identify qualitatively new methods for implementing cultural memory policies within the Ukrainian sociocultural context in order to preserve Ukrainian cultural identity in the face of genocidal practices. Accordingly, the aim of this academic article is to analyze existing cultural memory policies in post-genocidal societies, as well as the mechanisms of their implementation in the context of restoring and preserving cultural identity, with a view to their further adaptation in the Ukrainian context.Research methodology. The study employs a range of interdisciplinary scholarly methods, including critical discourse analysis, comparative analysis, conceptual analysis, and qualitative case study analysis. The research is grounded in a combination of academic approaches such as cultural, historical, sociological, and comparative perspectives. Results. The article analyzes relevant scholarly contributions to the study of cultural memory. Cultural memory is defined as a significant traumatic or sacred experience transmitted across generations through the mechanisms of social institutions such as ritual, politics, and art. Drawing on Raphael Lemkin9s theory of genocide and examining historical cases of genocidal practices (the Holocaust and the genocide of the Ukrainian people), the article demonstrates their destructive impact on the cultural identity of oppressed ethnic or national groups. Key approaches to understanding the concept of cultural memory policy are explored, along with selected examples of memory politics in Israel and Rwanda.Novelty and practical significance. Contemporary cultural memory policy in Ukraine includes several mechanisms comparable to those found in the post-genocidal societies analyzed. However, the genocidal experience of the russian-Ukrainian war requires the development of new tools for preserving Ukrainian cultural identity and for transmitting the consequences of this experience to future generations. Therefore, the information obtained through the study of memory practices in Israel and Rwanda serves as a foundation for identifying possible principles for implementing perfected cultural memory policy in Ukraine. Проводиться аналіз наявних політик культурної пам’яті в постгеноцидних суспільствах, а також механізмів їх реалізації у контексті відновлення й збереження культурної ідентичності для подальшої імплементації в українському контексті. Проаналізовано релевантні для дослідження наукові напрацювання в межах вивчення проблеми культурної пам’яті. Визначено культурну пам’ять як значимий травматичний або ж сакральний досвід суспільства, що передається з покоління в покоління через механізми таких соціальних інститутів як ритуал, політика, мистецтво тощо. Спираючись на теорію геноциду Р. Лемкіна та наявні приклади геноцидних практик (Голокост і геноцид українського народу) в історичному контексті, доведено їхніх негативний вплив на культурну ідентичність представників пригноблених етносів чи націй. Досліджено ключові підходи до розуміння поняття політика культурної пам’яті, а також проаналізовано окремі приклади пам’яттєвих політик в Ізраїлі та Руанді
НАРОДНА ПІСЕННА КУЛЬТУРА ЯК ФЕНОМЕН КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ
No full textThe purpose of this article is to outline folk song culture as a musical phenomenon in the context of culturological analysis, to identify its structural components, historical stages of formation and transformations, as well as its role in preserving ethnic identity through musical forms of expression.The methodology for studying folk song culture as a phenomenon of cultural knowledge is based on structuralfunctional, system-analytical, descriptive and comparative approaches, which provide a holistic understanding of folk song as a carrier of cultural memory and spiritual values of society.Results. In the process of studying folk song culture, it was established that it is a unique phenomenon that integrates musical, verbal, ritual, symbolic and mental components, forming a multidimensional system of ethnocultural existence. Folk song culture acts not only as a form of artistic self-expression of the people, but also as a mechanism for preserving and transmitting historical memory, spiritual values, ethical norms and models of world perception. It is an important factor in the formation of national identity, contributing to the awareness of belonging to the community and the preservation of cultural heritage.The novelty of the study lies in the culturological analysis of folk song culture as a factor in the formation of the national identity of Ukrainians.The practical significance of the study lies in the possibility of using its results to preserve and popularize Ukrainian folk song culture in the modern cultural space. The research materials can be implemented in curricula in cultural studies, folklore, contributing to the formation of national identity and cultural self-awareness.Стаття досліджує народну пісенну культуру як багатовимірний феномен культурологічного знання, що інтегрує музичні, вербальні, обрядові та ментальні компоненти. Розкрито її роль у формуванні національної ідентичності, збереженні історичної пам’яті та духовних цінностей. Проаналізовано генезу пісенної традиції від архаїчних обрядів до християнської духовності, а також взаємодію з професійним мистецтвом. Наголошено на актуальності подальших досліджень у контексті глобалізаційних викликів та збереження автентичних форм народної творчості