Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ЕВОЛЮЦІЙНІ АСПЕКТИ ЗРУШЕННЯ ВУЗІВСЬКИХ ІНСТИТУЦІЙ У ЦАРИНІ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ В КЕРІВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ РЕКТОРІВ ОЛЕГА ТИМОШЕНКА ТА РОСТИСЛАВА ПИЛИПЧУКА
No full textAbstract. This study examines the evolutionary transformations that occurred in Ukraine’s higher art education institutions during the second half of the twentieth and the beginning of the twenty-first century through the professional activities and leadership models of two prominent rectors — Oleg Semenovych Tymoshenko and Rostyslav Yaroslavovych Pylypchuk. During this period, art education underwent substantial changes driven by profound sociocultural shifts, the gradual transition from a Soviet centralized system to democratic governance principles, and the growing importance of individual leadership in shaping the academic and creative climate of educational institutions. The analysis of Oleg Tymoshenko — an outstanding choral conductor, teacher, and cultural reformer — alongside the work of Rostyslav Pylypchuk — a renowned theatre scholar, researcher, and organizer of the educational process — provides deeper insight into the role of visionary leadership in establishing academic traditions, modernizing curricula, and transforming institutional structures within music and theatre universities. Their professional trajectories demonstrate how personal authority, managerial competence, and creative initiative can influence long-term institutional development.The scientific novelty of the research lies in a comprehensive comparative analysis of the managerial strategies implemented by these two influential rectors, who acted as crucial agents of institutional transformation in different branches of art education. The study reveals the interrelation between leadership styles, pedagogical principles, and structural reforms that facilitated the shift from a rigid Soviet educational paradigm to an open, culturally oriented, innovation-driven academic environment. Particular attention is devoted to mechanisms of modernization, including the revision of educational standards, stimulation of artistic and research activities, expansion of international cooperation, and introduction of democratic approaches to academic management. The findings contribute to a deeper understanding of contemporary trends in the development of art education and provide valuable insights for designing effective, sustainable strategies for managing modern higher education institutions in the arts.Дослідження присвячене еволюційним аспектам зрушення вузівських інституцій у царині мистецької освіти, що відбувалися під керівництвом двох видатних ректорів України – Олега Семеновича Тимошенка та Ростислава Ярославовича Пилипчука. Мистецька освіта в Україні протягом другої пол. ХХ століття і початку ХХІ століття зазнала суттєвих трансформацій, викликаних соціокультурними змінами в країні, процесами модернізації освіти, а також активним особистим внеском провідних керівників мистецьких навчальних закладів. У цьому контексті аналіз діяльності ректора О. Тимошенка – українського хорового диригента, педагога та культурного інноватора, та ректора Р. Пилипчука – відомого театрознавця, науковця та організатора освітнього процесу, дозволяє усвідомити роль лідера у формуванні академічних традицій, розвитку освітніх інновацій та трансформації структур вищих мистецьких навчальних закладів.Наукова новизна дослідження полягає у комплексному порівняльному аналізі управлінських стратегій цих двох ректорів, які виступали агентами інституційної трансформації. Його зміст дозволяє простежити взаємозв’язок між індивідуальними моделями лідерства, педагогічними принципами та структурними змінами у мистецьких вишах різного спрямування – музичного та театрального. Досліджено механізми переходу від радянської централізованої моделі до демократичної, культурно відкритої та інноваційної академічної системи, що має значення для сучасного розвитку управлінських моделей у мистецькій освіті
КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА У ТРАНСФОРМАЦІЇ : АНАЛОГОВІ ТА ВІРТУАЛЬНІ МЕДІА
No full textRelevance and problem statement. In contemporary art studies, there is an increasing interest in reinterpreting cultural heritage as a dynamic system that continuously transforms under the influence of technological progress, social crises, and wartime challenges. In the context of war in Ukraine, heritage gains special significance as a means of cultural resistance, preservation of identity, and construction of collective memory. The problem lies in the insufficient examination of morphological transformations of traditional forms within modern media and spatial formats – particularly in VR/AR, video art, and public interventions, which open new ways to actualize archetypes and symbolic patterns of Ukrainian culture.Purpose of the study. To analyze the figurative and morphological transformations of cultural heritage in the context of contemporary art, based on Ukrainian and international experience, and to determine the role of digital technologies in the preservation and reinterpretation of cultural codes.Methodology. The research is based on the morphological approach of Heinrich Wölfflin, the archetypal theory of Carl G. Jung, Jan Assmann’s concept of cultural memory, and Ernst Cassirer’s philosophy of culture. Methods of comparative analysis, content analysis of artistic practices, case study, and observation of transformations in public and digital spaces were applied.Scientific novelty. For the first time, the study provides a systematic interpretation of the morphological transformations of Ukrainian cultural heritage within the framework of contemporary digital media and public art. It identifies how the integration of archetypal structures and traditional forms into VR/AR environments, animation, and site-specific interventions generates new modes of cultural communication and decolonial strategies in art.Practical significance. The findings can be applied in the fields of museum digitalization, art education, cultural management, and in the development of contemporary artistic projects aimed at promoting Ukrainian heritage in the global context.Стаття присвячена дослідженню образно-морфологічних трансформацій культурної спадщини у сучасному мистецькому контексті на прикладі українського та міжнародного досвіду. Розглядаються практики публічних інсталяцій, цифрових медіа та інтерактивних проєктів, що формують нові способи репрезентації традиційних архетипів і символічних патернів. Показано як спадщина зберігає свою ідентифікаційну функцію, водночас трансформуючись у відкриту комунікаційну систему, здатну взаємодіяти з різними аудиторіями. Особливу увагу приділено умовам війни, коли мистецтво стає засобом культурного опору, колективної пам’яті та формування ціннісних орієнтирів. Дослідження доводить, що інтеграція традиційних форм із сучасними медійними та просторовими форматами сприяє розвитку інноваційних освітніх, мистецьких і соціальних стратегій, актуалізує спадщину в глобальному культурному дискурсі та відкриває нові перспективи для її збереження і переосмислення у ХХІ столітті
ЕТНІЧНІ МУЗЕЇ ЯК ЦЕНТР ДУХОВНОЇ СПАДЩИНИ БОЛГАР (УКРАЇНО-БОЛГАРСЬКИЙ ДІАЛОГ)
No full textCulture and traditions within the framework of the Ukrainian-Bulgarian dialogue are considered. The war accelerated Ukraine's entry into the European cultural space, and at the same time identified certain challenges and requirements. The characteristics of ethnic museums of Ukrainians and Bulgarians are presented. It is determined that museums today perform many functions, and act as an intermediary between the past-present-future. Scientific sources have been analyzed to substantiate the thesis: «a museum is a place of historical, collective memory». Attention is focused on the activities of some museums on the territory of Bulgaria and Ukraine. It is emphasized that modern museums are not only centers for the preservation of the cultural heritage of the people, but are an element of communication between the visitor and artifacts (exhibits) of museums. The difference between ethnic museums of Europe and Ukraine has been revealed.Розглянуто культуру та традиції в межах україно-болгарського діалогу. Війна прискорила вихід України на європейський культурний простір і разом із цим визначила певні виклики та вимоги. Подано характеристику етнічних музеїв українців та болгар. Визначено, що музеї сьогодні виконують чимало функцій і виступають як посередник між минулим-сучасним-майбутнім. Проаналізовано наукові джерела щодо обгрунтування тези: «музей – це місце історичної, колективної пам’яті». Акцентовано увагу на діяльності деяких музеїв на території Болгарії та України. Наголошено на тому, що сучасні музеї не тільки центри збереження культурної спадщини народу, а є елементом комунікації між відвідувачем та артефактами (експонатами) музеїв. Виявлено різницю між етнічними музеями Європи та України
«СОНЕТИ» М. ДРЕМЛЮГИ НА ВІРШІ ФР. ПЕТРАРКИ : ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКИЙ ДИСКУРС
No full textThe aim of this paper is to reveal the specifics of the vocal-performing aspect in the field of interpretation of romances-«sonnets» as a form of artistic expression, combining musical and literary discourses, in M. Dremlyuga9svocal cycle on Fr. Petrarch9s poems.Research methodology. The article uses general scientific approaches and methods: analytical, structural, hermeneutic; a special part is made up of special musicological methods: musical-analytical, interpretive, vocaltechnical and vocal-performing.Results. On the basis of the analysis of the vocal and musical components and artistic context of the selected romances by M. Dremlyuga based on the texts of Fr. Petrarch's sonnets («Songs of Love»; Ukrainian translation by B. Ten), the specifics and characteristic features of the vocal and performing aspect in the sphere of interpretation of these romances as a form of artistic expression combining musical and literary discourses were determined; the main musical and artistic features characteristic of these romances in the sphere of vocal and performance interpretation were identified; it was found out that the expressive sensual mood of the musical statement of each of the romances, coordinating them with each other, creates a unified lyrical and expressive atmosphere of the entire vocal cycle; the important role of the mutual interaction of vocal-technical factors and the meaningful text in the singer9s embodiment of the artistic image of the vocal sonnet is noted.Novelty. The article reveals the specificity and characteristic features of the vocal-performance component in thefield of interpretation of vocal sonnets by the Ukrainian composer of the 20 th century. M. Dremlyuga on the poems ofFr. Petrarch («Songs of Love», Ukrainian translation by B. Ten). The practical significance. The article contains information that is useful for professional representatives of the spheres of music art in terms of improving their vocal and artistic performance.Розглянуто специфіку вокально-виконавського аспекту в царині інтерпретації вибраних романсів-«сонетів» українського композитора ХХ ст. М. Дремлюги на вірші Фр. Петрарки («Пісні кохання»; український переклад Б. Тена) та визначено його характерні чинники. Проаналізовано музичні та вокально-технічні складники вибраних романсів та виявлено властиві цим творам основні музично-художні ознаки в площині вокально-виконавської інтерпретації. З’ясовано, що виразна чуттєва настроєність музичного висловлювання кожного з романсів, узгоджуючи їх між собою, створює загальну експресивну ліричну направленість вокального циклу М. Дремлюги на тексти сонетів Фр. Петрарки. Зазначено важливу роль обопільної взаємодії вокально-технічних чинників і змістової інтерпретації тексту в царині втілення співаком художнього образу вокального сонету
ШІ У МУЗИЧНІЙ ІНДУСТРІЇ : ТРАНСФОРМАЦІЯ КРЕАТИВНИХ ПРОЦЕСІВ
No full textPurpose of the study. This article aims to examine the role of artificial intelligence (AI) in transforming creative processes within the modern music industry and to analyze the cultural implications of human3machine co-creativity.The study investigates how AI technologies redefine traditional notions of musical authorship, aesthetics, and emotional expressivity, offering new models of collaboration between human artists and algorithmic systems.Research methods. The research is based on an interdisciplinary methodological framework that integrates cultural analysis, aesthetic criticism, and comparative techniques. The study also employs a critical review of relevant academic literature and explores contemporary examples of AI-assisted music production, including models such as Music Transformer, WaveNet Autoencoder, and generative platforms like AIVA and Flow Machines. The study further draws on empirical cases from the AI Song Contest and other hybrid collaborative practices.Results. The findings reveal that artificial intelligence has become more than a tool; it acts as an autonomous agent capable of generating structurally complex, harmonically rich, and stylistically nuanced compositions. AI9s ability to process massive musical datasets and generate outputs based on learned stylistic models enables unprecedented creative experimentation.However, the increasing algorithmization of musical creativity also raises a set of cultural and ethical concerns-particularly regarding authorship, authenticity, and the preservation of artistic individuality in the face of machine-led standardization.Existing scholarship remains fragmented, often lacking a comprehensive cultural perspective on the implications of AI in music.Scientific novelty. This article contributes to the growing body of cultural research on AI by proposing a critical rethinking of creativity as a hybrid, co-constructed process. It is one of the first Ukrainian academic contributions to frame AI not merely as a technological innovation but as a cultural actor that reshapes the value systems and production logic of contemporary musical art. The paper outlines prospective pathways for harmonizing traditional and algorithmic methods of music creation within the broader context of digital culture.Досліджується вплив штучного інтелекту (ШІ) на трансформацію креативних процесів у музичній індустрії. Авторка розглядає, яким чином сучасні алгоритмічні системи – зокрема моделі глибокого навчання та генеративні нейронні мережі – змінюють традиційні уявлення про композиторську творчість, музичну форму та естетичну цінність. Особлива увага приділена культурологічному виміру цієї взаємодії: питанням авторства, автентичності, сприйняття музики слухачами та співіснування технологічних і людських стратегій творення. Аналізуються сучасні приклади коавторства людини і ШІ, а також порушуються етичні, правові та соціокультурні аспекти алгоритмізації мистецтва. У висновках наголошено на фрагментарності існуючих досліджень та окреслено перспективи подальшого міждисциплінарного вивчення нових форм штучної креативності в музичному мистецтві
ЗАКЛАДИ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ : ІННОВАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ, КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ І КРЕАТИВНІ ФОРМИ ДОЗВІЛЛЯ
No full textThis paper aims to investigate innovative approaches to the management of cultural and artistic institutions in Ukraine, analyze existing cultural practices, and identify promising creative forms of leisure within the context of contemporary socio-economic transformations. The study seeks to determine the potential of culture as an effective tool for overcoming crisis phenomena, stimulating socio-economic growth at the local level, and ensuring diverse and meaningful leisure activities for citizens.The methodology of this research, focused on exploring innovative management approaches for cultural and artistic institutions, analyzing cultural practices, and creative forms of leisure, is determined by the stated aim and is based on a comprehensive application of several scientific methods. Specifically, the descriptive method was employed to examine the specifics and characteristics of existing management models, cultural, and leisure practices in cultural institutions. Empirical research methods, such as observing processes within cultural institutions and comparing different management models and forms of activity, provided data for analysis. The application of the systemic method ensured a holistic understanding of the interrelationship between various elements of management, cultural offerings, and forms of leisure. The generalization method facilitated the formulation of conclusions regarding effective innovative strategies and promising directions for the development of cultural and artistic institutions.Results. The findings of the study highlight the dominant role of local communities in the management of the majority of cultural institutions in Ukraine, which forms an important basis for the effective implementation of cultural policy at the regional level and the consideration of local specificities. While decentralized management fosters greater community involvement in cultural life and more targeted use of local budget funds, the paper identifies a number of systemic problems hindering the full development of the cultural sphere. These include uneven financial provision across regions, insufficient qualification of managerial personnel at the local level, a lack of proper coordination between national and local cultural policy, and insufficient attention to the preservation of national cultural heritage.The research underscores the absence of a systematic and consistent state cultural policy that adequately assesses the situation, considers the interests of all stakeholders, and aligns with global trends. The study reveals that the longstanding focus on preserving the existing network of cultural institutions has inadvertently delayed their development and resulted in inadequate funding, particularly at the local level. The formula-based approach to the distribution of state transfers does not always account for the specific needs of regions, especially in the area of cultural heritage preservation. The paper argues for a transition to a progressive funding system based on clear standards for social services in the cultural sector and the volume of services provided. The introduction of project-based funding and other flexible mechanisms is proposed. The importance of establishing effective interaction between vertical and horizontal levels of governance, as well as creating favorable conditions for the development of creative potential and support for artists, is also emphasized.Novelty. This paper presents an analysis of the current state and challenges in the management of cultural institutions and the development of cultural practices in Ukraine, offering insights into innovative approaches and the potential of culture for socio-economic development at the local level. The research contributes to the understanding of the complexities of cultural decentralization and the need for a more systemic and coordinated national cultural policy.Furthermore, the study highlights the initial stages and potential of international cooperation projects, such as the Council of Europe's «Creating Cultural Capital» initiative and the development of a Cultural Portal, as novel tools for cultural exchange and development in Ukraine.Practical Significance. The information contained in this article may be useful for Ukrainian educators, policymakers, and cultural managers in developing new strategies for the management and funding of cultural institutions, fostering creative forms of leisure, and enhancing the role of culture in local socio-economic development.The analysis of existing problems and the exploration of innovative approaches, including the potential of international cooperation and digital platforms, offer practical guidance for reforming the cultural sphere in Ukraine and ensuring greater access to cultural values for its citizens.Метою статті є дослідження інноваційних підходів до управління закладами культури та мистецтв в Україні, аналіз існуючих культурних практик та виявлення перспективних креативних форм дозвілля в контексті сучасних соціально-економічних трансформацій. Також є важливим прагнення визначити потенціал культури як ефективного інструменту для подолання кризових явищ, стимулювання соціально-економічного зростання на місцевому рівні та забезпечення різноманітних і змістовних форм дозвілля для громадян. Методологія визначається поставленою метою та ґрунтується на комплексному застосуванні низки наукових методів. Описовий метод застосовано для розгляду специфіки та характерних рис існуючих моделей управління, культурних і дозвіллєвих практик у закладах культури. Системний метод забезпечив цілісне розуміння взаємозв’язку між різними елементами управління, культурними пропозиціями та формами дозвілля. Метод узагальнення сприяв формулюванню висновків щодо ефективних інноваційних стратегій та перспективних напрямів розвитку закладів культури та мистецтв.Результати дослідження підкреслюють домінуючу роль місцевих громад в управлінні більшістю закладів культури в Україні, що є важливою основою для ефективної реалізації культурної політики на регіональному рівні та врахування місцевих особливостей. Хоча децентралізоване управління сприяє більшій залученості громади до культурного життя та цільовому використанню коштів місцевих бюджетів, у статті виявлено низку системних проблем, що гальмують повноцінний розвиток культурної сфери. До них належать нерівномірне фінансове забезпечення в різних регіонах, недостатня кваліфікація управлінських кадрів на місцевому рівні, брак належної координації між загальнонаціональною та місцевою культурною політикою та недостатня увага до збереження національної культурної спадщини. Наголошено на відсутності системної державної культурної політики, яка б адекватно оцінювала ситуацію, враховувала інтереси всіх зацікавлених сторін та відповідала світовим тенденціям. Представлено аналіз поточного стану та викликів в управлінні закладами культури та розвитку культурних практик в Україні, пропонуючи розуміння інноваційних підходів та потенціалу культури для соціально-економічного розвитку на місцевому рівні; висвітлено потенціал проєктів міжнародної співпраці, таких як ініціатива Ради Європи «Створення культурного капіталу» та розробка Культурного порталу, як нових інструментів культурного обміну та розвитку в Україні. Матеріали статті можуть бути корисними для освітян, політиків та культурних менеджерів у розробці нових стратегій управління й фінансування закладів культури, сприяння креативним формам дозвілля та посилення ролі культури в місцевому соціально-економічному розвитку
REVIEW OF THE HISTORY OF RADIO THEATRE
No full textThe purpose of the article is to consider the historical development of radio theatre and its influence on society. It is noted that radio theatre, which first appeared in the early 20 th century, began to be widely used as a means of mass media, especially during the war years and in subsequent periods. The article presents the main stages of radio theatre, its technological and artistic development, as well as examples from different countries. It also compares classical and modern formats of radio theatre, emphasizing its connection with drama and acting. Finally, the role of this art form in the modern era and its future prospects are discussed.Methods: The study used such methods as analysis of historical information, observation, comparison, systematization and generalization.Scientific novelty: The article is the first in Russian scientific literature to systematically analyze the historical development of radio theater, consider the reasons for its emergence, stages of formation and innovations in this area. It is noted that from the beginning of the 19 th century to the present, the genre diversity of radio theater, the expansion of its technical capabilities and its impact on the audience have been considered. The article also introduces scientific novelty by analyzing the role of radio theater in intercultural communication and its integration with other forms of modern media.Conclusions: The study shows that radio theater has developed over time, adapting to new technologies and changing audience demands. It plays an important role both in the production of classical literary works and in the formation of experimental genres. The widespread use of podcasts and Internet radio formats in modern times opens up new opportunities for radio theater. The article proposes further prospects for the development of radio theatre and its integration with multimedia platforms.Мета статті – розглянути історичний розвиток радіотеатру та його вплив на суспільство. Наголошується, що радіотеатр, виникнувши на початку ХХ століття, став широко використовуватися як засіб масової інформації, особливо у воєнні роки та в наступні періоди. Подано основні етапи розвитку радіотеатру, його технологічний та художній розвиток, а також наведено приклади його використання з різних країн. Порівнюються класичні та сучасні формати радіотеатру, наголошується на його зв’язку з драматургією та акторською майстерністю; обговорюється роль цього виду мистецтва в сучасну епоху та його майбутні перспективи. Методи дослідження: аналіз історичної інформації, спостереження, порівняння, систематизація та узагальнення.Наукова новизна: вперше у вітчизняній (азербайджанській) науковій літературі системно аналізується історичний розвиток радіотеатру, розглядаються причини його виникнення, етапи становлення та інновації у цій галузі. Зазначається, що з початку ХІХ століття до теперішнього часу розглядається жанрове розмаїття радіотеатру, розширення його технічних можливостей та його вплив на аудиторію. Стаття також вносить наукову новизну, аналізуючи роль радіотеатру у міжкультурній комунікації та її інтеграцію з іншими формами сучасних медіа.Висновки: Дослідження показує, що радіотеатр розвивався з часом, адаптуючись до нових технологій та змінних запитів аудиторії. Він відіграє важливу роль як у постановках класичних літературних творів, і у формуванні експериментальних жанрів. Широке використання подкастів та форматів інтернет-радіо в сучасності відкриває нові можливості для радіотеатру. У статті пропонуються подальші перспективи розвитку радіотеатру та його інтеграцію з мультимедійними платформами
СААНИ – КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ РІЗНОВИД ТАЖИНІВ
No full textThe aim of this study is to conduct a comprehensive analysis of the Crimean Tatar saan as a local variant of the tagine, within the broader system of Crimean material and artistic culture. The research focuses on the historical origins, functional purpose, ornamental features, and symbolic reinterpretation of saans in both past and contemporary contexts.Research methodology. The study is based on interdisciplinary methods combining comparative art history, material culture studies, and field research. Particular attention is given to the transformation of North African and Middle Eastern ceramic traditions under the influence of Islamic domestic aesthetics and their adaptation in the Crimean context. Visual analysis of historical specimens and contemporary ceramic reconstructions plays a key role.Results. The research establishes that saans, although inspired by the tagines of the Maghreb and the Middle East, represent a distinct development in Crimean Tatar material culture. Made traditionally from tinned copper with conical lids and engraved decoration, saans were used exclusively for food serving rather than cooking. Their ornamentation includes vegetal motifs, inscriptions in Arabic calligraphy, and geometric patterns aligned with Islamic concepts of ritual cleanliness and beauty. The loss of the saans tradition during the 20 th century was closely linked to the forced deportation of the Crimean Tatars in 1944. However, in the late 20 th and early 21st centuries, the form was revived by contemporary ceramic artists. Figures such as Rustem Skibin, Abdul Seit-Ametov, Aider Abibulaiev and Eldar Gusenov have reconstructed the saans as a symbol of cultural memory, post-genocide resilience, and national identity.Novelty. This article presents the first focused scholarly study of saans as a phenomenon of cultural transformation, revealing their significance in preserving Islamic and Crimean Tatar artistic traditions.Practical significance. The findings contribute to the understanding of traditional forms in modern ceramic practices, educational curricula in art history, and the development of museum and heritage preservation initiatives.Стаття присвячена дослідженню кримськотатарських саанів як локального різновиду тажинів у системі матеріальної культури Криму. Розглянуто виникнення та трансформацію цієї форми посуду під впливом міжкультурних контактів, зокрема інтеграції Кримського ханства до османського культурного простору у XVI–XVIII ст. Обґрунтовано, що саани не є запозиченням тажинів, а втілюють самобутнє переосмислення ісламських побутових і художніх традицій у кримськотатарському середовищі. Висвітлено конструктивні особливості історичних саанів: використання лудженої міді, поєднання широкої основи з високою накривкою, що забезпечувало оптимальні умови для зберігання їжі. Акцентовано увагу на орнаментальних принципах оформлення виробів: геометричних композиціях, рослинних мотивах, каліграфічних елементах, що відповідали ісламським канонам краси і ритуальної чистоти. Виявлено процес занепаду традиції саанів у ХХ ст., спричинений депортацією кримських татар і руйнуванням традиційного побуту. Продемонстровано, що у новітній час завдяки зусиллям художників-керамістів саани відроджені в кераміці як мистецькі об’єкти, що поєднують архетипові форми з осучасненою орнаментикою
АВТОРСЬКИЙ ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ В УКРАЇНІ КІНЦЯ 1980 -- ПОЧАТКУ 1990-х: МІЖ ПОЛІТИЧНИМ ПРОБУДЖЕННЯМ ТА НАЦІОНАЛЬНОЮ ІДЕНТИЧНІСТЮ
No full textThe article explores the transformation of Ukrainian documentary cinema during the late 1980 s to early 1990 s – an essential period marked by the collapse of Soviet ideological control and the rise of national consciousness. It focuses on the emergence of author documentary filmmaking as a response to newly accessible, previously suppressed subjects, including political repression, the Holodomor, Chornobyl, Ukrainian dissidence, and distorted historical narratives. A central feature of this transformation was the application of kino-pravda (film-truth) – a technique pioneered by Dziga Vertov – where subjective observation, minimal mediation, and immersion in real events replaced traditional propagandistic cliché. Films such as Steps of Democracy, July Thunderstorms, and Chornobyl: Chronicle of Difficult Weeks illustrate how Ukrainian filmmakers adopted these methods to reconstruct public memory and challenge official narratives. The article underscores the importance of documentary cinema not only as a medium of filming historical events but also as a powerful cultural instrument in constructing national identity. Through its capacity to interpret collective trauma, articulate suppressed voices, and reflect the evolving societal values of an emerging independent Ukraine, documentary film became a powerful tool for national self-definition. Future research should further examine the role of documentary cinema in constructing Ukrainian post-Soviet national narratives and its long-term influence on cultural memory and identity formation.Досліджено трансформації українського документального кінематографу на зламі 1980–1990-х років ХХ століття в контексті проблематики національної ідентичності. Проаналізовано основні тематичні напрями, що стали актуальними для авторського висловлювання в період ідеологічної кризи та «перебудови»: Чорнобильська катастрофа, шахтарські протести, суспільно-політичні зрушення, осмислення радянських репресій та розсекречення історичних сюжетів. Виявлено художньо-документальні засоби, через які кінематографісти відходили від пропагандистського формату радянської агітдокументалістики та зверталися до авторського погляду, інтерпретаційності та наративної відкритості. Висвітлено, що в цей період документальне кіно стає майданчиком візуального репрезентування національної ідентичності та колективної історичної пам’яті
ДІМ ХАДЖІ-АГИ БАБОВИЧА: КАРАЇМСЬКА СПАДЩИНА НА ПЕРЕТИНІ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ТА ІСЛАМСЬКОЇ КУЛЬТУР
No full textThe purpose of this article is to study the development of Eastern traditions in the architectural monuments of Yevpatoria using the example of the house of Haji-Aga Babovich.The methodology is based on an interdisciplinary approach, which combines analytical, historical-cultural, arthistorical, cross-cultural, hermeneutic, and contextual methods.The results. The House of Haji-Aga Babovich in Yevpatoria is a unique architectural monument of the 18th century, reflecting the artistic synthesis of Byzantine, Islamic, and local traditions. The architectural structure of the building, particularly the presence of iwan – an open gallery characteristic of Ottoman and Islamic architecture – testifies to the profound influence of Eastern cultures on the architectural appearance of Yevpatoria. At the same time, this building serves as a significant testament to the historical presence of the Karaite community and its contributions to the development of the regional architectural heritage. Currently, the issue of comprehensive research, restoration, and preservation of the building as an important cultural heritage site that embodies the dialogue between East and West in the artistic culture of Crimea is becoming particularly relevant. The novelty. Currently, there are no fundamental works or scientific articles devoted to the artistic analysis of such an architectural monument as the house of Haji-Aga Babovich in Yevpatoria, since general sources are limited to guidebooks and brief mentions of this figure in the context of the activities of the city's Karaite community.There are no periodicals that analyze and determine how the synthesis of styles was reflected in the artistic design of the monument in light of the development of a multi-ethnic city, namely, the influence of Ottoman art on the architecture of Yevpatoria. The article also provides a comparative analysis of the forms and functions of the iwan in the Sassanid, Ottoman,and Crimean Tatar architectural traditions, as well as hammams in the context of the influence of Ottoman traditions.Practical significance. Scientific research conducted in the context of Oriental studies opens up prospects for further interdisciplinary research aimed at studying conservation and restoration processes, as well as issues of culturalheritage protection in Ukraine on the Crimean Peninsula. Of particular relevance is the analysis of the mutual influenceof Byzantine and Islamic traditions in the formation of the artistic culture of Crimea, which is reflected in botharchitectural forms and decorative and applied arts. Further study of this synthesis can contribute to a deeperunderstanding of the cultural identity of the region and the integration of Crimean heritage into the broader Europeanand global context of art studies.Стаття присвячена історії побутування дому Хаджі-аги Бабовича в Євпаторії як унікальної пам’ятки матеріальної та духовної культури Криму. Особлива увага зосереджена на ролі караїмської громади у формуванні культурного образу міста та взаємодії традицій, що постали на перетині візантійської та ісламської цивілізацій. Розглянуто архітектурні та стилістичні особливості будівлі, її значення в контексті історії Криму та ширшого євразійського культурного простору. Дім Хаджі-аги Бабовича постає не лише як пам’ятка локальної історії, а й як свідчення діалогу культур, що формували унікальний поліетнічний характер Євпаторії