Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ТЕАТР ЯК ІНСТРУМЕНТ РАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ : КЕЙС ХАРКІВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ЄВРЕЙСЬКОГО ТЕАТРУ (1925–1934 РР.)
No full textThe article aims to comprehensively analyze the transformations in Jewish theatrical life in Kharkiv in the late 1920 – early 1930 s within the context of Soviet policies of cultural unification and ideological control. The main objective is to examine how the Soviet authorities used the Kharkiv State Jewish Theatre as an instrument of cultural engineering to reshape Jewish identity, construct the image of the «new Soviet Jew», and promote ideologically approved cultural models during 1925–1934.The research methodology is interdisciplinary and combines historical-cultural, sociocultural, and art studies analysis. Methods of historical reconstruction, comparative analysis, and discursive interpretation of sources have been applied. Archival materials, periodical reviews, and memoirs of cultural figures were used to reconstruct a holistic picture of the functioning of the Jewish theatre in Kharkiv during a period of growing political pressure on the cultural sphere.The study's results demonstrate that by the late 1920 s, the Sovietization of the cultural space had significantly reduced the theatre’s creative autonomy. The repertoire underwent ideological revision, removing religious, national, and socially ambiguous motifs. The stage language was simplified, while artistic form increasingly adopted the features of socialist realism, which was only beginning to take shape. Nevertheless, artists sought to preserve elements of Jewish cultural tradition in music, acting, linguistic expression, and the choice of themes–creating a unique space of inner resistance. The theatre thus remained a field of intense interaction between creativity, national consciousness, and the political imperatives of the era.The study's practical significance lies in broadening the understanding of cultural processes in Soviet Ukraine during the interwar period, particularly concerning the fate of national theatres within the framework of the korenizatsiya policy and its subsequent rollback. The findings may be used in developing university courses on cultural history, theatre studies, and Jewish studies, and in further interdisciplinary research focused on the interaction between art and power in totalitarian societies.Досліджено трансформацію єврейського театрального життя в Харкові наприкінці 1920 – першій половині 1930-х років у контексті посилення державного контролю над культурною сферою. На основі архівних джерел і періодики проаналізовано зміни у репертуарній політиці та ідеологічних вимогах до змісту п’єс. Показано, як політика радянізації та уніфікації культурного простору призвела до звуження творчої автономії Державного єврейського театру, спрощення сценічної мови й відходу від національної тематики. Простежено еволюцію художніх стратегій, спрямованих на збереження елементів єврейської культурної традиції в умовах цензурних обмежень. Доведено, що театр залишався важливим простором між культурною самореалізацією та політичною лояльністю, відображаючи складну динаміку взаємин між мистецтвом і владою в радянській Україні
ВПЛИВ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ НА РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ МУЗИКИ
No full textEach era leaves a deep mark on the processes of artistic evolution. The study is devoted to the problems of the development of musical art in the socio-cultural context of the European space of the Renaissance. The research methodology involved a comprehensive methodological approach, including historical, analytical, musicological, inductive and other scientific methods. The article deals with the main humanistic aspirations and key trends in the aspects of anthropocentrism, harmonious personality development, aesthetic worldview, revival of the traditional foundations of ancient culture, which were characteristic of the Renaissance and became decisive in the development of the musical art of Europe during this period. The specifics of the musical and educational process in European educational institutions are determined, where the main regularities of the educational process are systematized.The vector of influence of the most prominent European musicians on the position of the Renaissance music education system is generalized. Particular attention is paid to the significant role of the musical and pedagogical concepts of Jan Amos Comenius, Josepho Zarlino, Mykola Dyletsky, and a number of other scholars. Information on individual music and pedagogical treatises is presented. Emphasis is placed on the intensification of intercultural interaction during the Renaissance, the active exchange of experience between artists and music teachers during their travels in Europe.The significance of the influence of socio-cultural, historical, political, religious and other factors on the development of musical culture during the Renaissance is substantiated. The specifics of the development of Ukrainian musical culture as a component of the European space during the Renaissance are considered. It is proved that the key stylistic reference point of the studied period was the Renaissance-Baroque type of Ukrainian musical art.Дослідження присвячене проблематиці розвитку музичного мистецтва в соціокультурному контексті європейського простору доби Відродження (Ренесансу). Методологія дослідження передбачала комплексний методологічний підхід, що включав історичний, аналітичний, музикознавчий, індуктивний та інші наукові методи. Розглянуто основні гуманістичні прагнення та ключові тенденції в аспектах антропоцентризму, гармонійного розвитку особистості, естетичного світобачення, відродження традиційних основ античної культури, що були характерними для епохи Відродження та стали визначальними у розвитку музичного мистецтва Європи цього періоду. Детерміновано специфіку музично-виховного процесу у європейських навчальних закладах, де систематизувались основні закономірності навчально-виховного процесу. Узагальнено векторність впливу найвизначніших європейських музикантів на становище системи музичного виховання доби Ренесансу. Особлива увага приділена значущій ролі музично-педагогічних концепцій Яна Амоса Коменського, Джозеффо Царліно, Миколи Дилецького та низки інших вчених. Репрезентовано відомості щодо окремих музично-педагогічних трактатів. Акцентовано на інтенсифікації міжкультурної взаємодії в період Відродження, активному обміну досвідом між митцями та педагогами-музикантами під час подорожей країнами Європи. Обґрунтовано значущість впливу соціокультурних, історико-політичних, релігійних та інших чинників на процес розвитку музичної культури в період Ренесансу. Розглянуто специфіку розвитку української музичної культури як складової європейського простору в добу Відродження. Доведено, що ключовим стильовим орієнтиром досліджуваного періоду позиціонувався ренесансно-бароковий тип українського музичного мистецтва
ПРОЯВИ МЕДИТАТИВНОСТІ В СУЧАСНОМУ МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ ЯК ЕСТЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН
No full textThe article explores the phenomenon of meditativeness in contemporary musical culture as a distinct form of artistic organization of sound material, aimed at intensifying inner contemplation, deep listening, and conscious reception. The relevance of the topic is driven by the growing need for tools of psycho-emotional stabilization and transcendent experience, especially in times of social and global upheaval. Meditative music is considered not only as an aesthetic phenomenon but also as a means of influencing the bodily and emotional state of the individual, capable of creating a space for inner concentration, reflection, and altered states of consciousness. The aim of the study is to identify and comprehend manifestations of meditativeness in contemporary musical art as an aesthetic phenomenon shaped through the interaction between musical text and the listener’s perceptual experience. The author analyzes how meditative compositional strategies contribute to the creation of a unique auditory environment that activates deep psychophysiological processes.The research methodology includes a theoretical-analytical approach to understanding the impact of meditative music on the human condition, a musicological approach for analyzing its expressive means, and a classificatory approach aimed at systematizing samples based on artistic features and revealing the stylistic diversity of the genre.This framework allows meditativeness to be viewed not as an isolated style, but as a form of artistic thinking that unites sound, body, and consciousness. Scientific novelty: lies in a comprehensive musicological analysis of meditativeness as an integral quality of musical composition, encompassing compositional strategies, listener reception mechanisms, and digital-media dissemination models. Special attention is given to the psychophysiological effects of meditative music and its positioning within both the contemporary Ukrainian and global musical landscape. Сonclusions: meditative music opens new horizons for the listening experience, where sound becomes a medium of inner dialogue, bodily harmonization, and emotional stillness.Its ability to create a space of deep presence and transformation of consciousness affirms the growing role of music as a tool for personal development in the context of digital culture.Досліджується феномен медитативності в сучасній музичній культурі як особлива форма художньої організації звуку, спрямовану на внутрішнє споглядання, глибинне слухання та усвідомлену рецепцію. Медитативна музика розглядається як естетичне явище й засіб впливу на тілесно-емоційний стан людини, здатний формувати простір концентрації, гармонізації та трансформації свідомості. Використано міждисциплінарний підхід, що поєднує музикознавчий, теоретико-аналітичний та класифікаційний аналіз. Наукова новизна полягає у комплексному осмисленні медитативності як інтегральної якості музичної композиції та її ролі в українському й світовому музичному процесі
ПРІОРИТЕТИ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ : МЕДІА-ІНФОРМАЦІЙНИЙ АСПЕКТ
No full textThe aim of this paper is a culturological analysis of the media-information aspect of Ukraine's cultural policy in wartime. Accordingly, the main content areas of the study include a rethinking of the strategic priorities of state cultural policy during the period of full-scale Russian invasion, with an emphasis on the cultural-informational factor, and an examination of the specific features of implementing these priority tasks at both the national and regional levels.Research methodology. The study employs a systemic approach to analyzing the current state of Ukrainian culture, a structural-functional method to examine the key priorities of cultural policy, and a case-study method to investigate and systematize media-informational content.Results. It is substantiated that in wartime, the media-information factor becomes one of the priorities in the process of developing and implementing Ukraine's cultural policy at the international, national and regional levels. It is of strategic importance for the state security system, for the formation of a positive image of Ukraine in the global media space, the preservation and updating of cultural heritage through digitization. This, in turn, contributes to strengthening Ukrainian identity, resilience, and social cohesion, as well as enhancing media literacy and the ability to counter hostile propaganda.Novelty. For the first time, the priorities of Ukraine’s cultural-informational policy under conditions of full-scale russian aggression become the subject of cultural analysis, and the challenges associated with their development and implementation at the national and regional levels are reconsidered.The practical significance. The study formulates practical recommendations for coordinating the efforts of the public cultural sector and state institutions, creating a unified informational register that reflects their main areas of activity, and developing an informational portal to ensure open access to digitized cultural objects.Актуалізується медіа-інформаційний аспект культурної політики України в умовах викликів війни. Особливу увагу акцентовано на трансформаціях медіапростору, культурній дипломатії, проблемах збереження культурної спадщини. Обґрунтовано, що в умовах війни медіа-інформаційний чинник стає одним із пріоритетних у процесі розробки й реалізації культурної політики України на міжнародному, загальнодержавному та регіональному рівнях. Він має стратегічне значення для системи державної безпеки, протистояння ворожій пропаганді, для зміцнення української ідентичності, стійкості та згуртованості громадян. Виявлено проблеми в державній політиці у сфері культури, проаналізовано шляхи врегулювання та висвітлено позитивні культурні практики на прикладах масштабних і локальних мистецьких проєктів, що відіграють важливу роль у протистоянні на культурно-інформаційному фронті та сприяють формуванню позитивного іміджу України у світовому медіапростор
ШРИФТ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ АВТЕНТИЧНОГО ВІЗУАЛЬНОГО ОБРАЗУ
No full textThe purpose of the article is a systematic, scientific, and analytical understanding of the font as a visual code ofthe nation in the context of modern graphic culture, as well as identifying semiotic, culturological, and designcommunicativemechanisms of its functioning.Research methodology. The study is based on an interdisciplinary approach that combines art history,culturological, semiotic, and design-analytical analysis. The methodological framework is determined by the principlesof structural analysis of visual codes, content analysis of font forms, as well as hermeneutic interpretation of visualmessages in the national communication context.Results. It was found that modern Ukrainian fonts are a component of the visual code of the nation, whichtransforms historical and ethnic narratives into modern graphic forms. A comparison of Ukrainian local fonts was made.The functioning of fonts in cultural and social communication was analyzed, which contributes to the strengthening ofnational identity.Scientific novelty. A comprehensive interdisciplinary approach to the analysis of fonts as a visual code of thenation, with an emphasis on semiotics and culturology, is proposed; three key functions are identified that Ukrainiantypography implements as a visual code of the nation.Practical significance. The practical significance of this research is that its results provide a comparison ofUkrainian local fonts, which can serve as a methodological guide for designers when creating visual communicationswith a national cultural context. The data obtained will contribute to improving the identity of cultural institutions, stateprojects, and brands that require an authentic visual image.Метою дослідження є науково-аналітичне осмислення шрифту як візуального коду, притаманного сучасній графічній культурі, виявлення семіотичних, культурологічних та дизайн-комунікативних механізмів його функціонування на підґрунті застосування принципів структурного аналізу візуальних кодів, контент-аналізу шрифтових форм, герменевтичної інтерпретації візуальних повідомлень у національному комунікаційному контексті. Виявлено, що сучасні українські шрифти є складовою візуального коду, що трансформує історичні та етнічні наративи у сучасні графічні форми. Здійснено порівняння українських локальних шрифтів. Проаналізовано функціонування шрифтів у культурній та суспільній комунікації. Запропоновано комплексний міждисциплінарний підхід до аналізу шрифтів з акцентом на семіотику та культурологію; виокремлено три ключові функції, які реалізує українська типографіка при створенні автентичного візуального образу. Подане порівняння українських локальних шрифтів може слугувати методологічним орієнтиром для дизайнерів при створенні візуальних комунікацій з національним культурним контекстом, удосконаленні айдентики культурних інституцій, державних проєктів і брендів, що потребують автентичного візуального образу
КІНЕТИЧНА ТИПОГРАФІЯ ЯК РІЗНОВИД МОУШН-ДИЗАЙНУ: СПЕЦИФІКА СТВОРЕННЯ ВІЗУАЛЬНОГО ВПЛИВУ В МЕДІА
No full textThe purpose of the article is consider the features of kinetic typography in the context of motion design and analyze the specifics of creating visual impact in traditional media.Research methodology. The method of theoretical analysis, the system method, the typological method were applied, thanks to which the place and role of kinetic typography in the general system of modern design were clarified and its main characteristics were clarified; the historical and cultural method, which contributed to the consideration of the process of evolution of kinetic typography in a historical retrospective; the method of comparative analysis, in order to identify the specifics of the use of kinetic typography in various types of audiovisual content, as well as the method of compositional, formal-stylistic and art-historical analysis.Scientific novelty. The concept of «kinetic typography» is clarified and the feasibility of considering it as an art and technique of text animation is emphasized.The features of using kinetic typography in motion design in the process of creating media products are revealed. It was found that kinetic typography has been widely used in the film industry, television (unifies allcontent and homogenizes the image of the channel), in the creation of commercials (enhances the emotional impact and makes advertising more effective), music videos (animation of letters is synchronized with music, which adds additional visualdimensions and enhances the impression of the audio element), titles for various large and small screen forms (in films and videos, kinetic typography is used to present titles and transitions). It was found that kinetic typography in the near future has significant prospects for dynamic development, thanks to leading methods of animated graphics, virtual reality and augmented reality.Practical significance. Certain aspects and conclusions of the study can be used in the further scientific development of the problem of using kinetic typography in media design.Стаття присвячена дослідженню особливостей кінетичної типографії в контексті моушн-дизайну та аналізу специфіки створення візуального впливу в традиційних медіа. Уточнено поняття «кінетична типографія» та наголошено на доцільності її розгляду як мистецтва та техніки анімації тексту, для вираження/репрезентації ідей, або виклику певних емоцій динамічним та часовим способом, що поєднує короткі тексти, анімацію, фотографії, відео, графіку, музику та закадровий голос з метою побудови ідеї чи емоції. З’ясовано, що у традиційних та нових медіа кінетична типографія дозволяє створювати нелінійне оповідання, додаючи візуальний вимір до оповіді. Завдяки анімації ключових слів можна зробити акцент та сфокусувати увагу глядача, що сприяє розумінню та впливу повідомлення; створювати певні тони та атмосферу, доповнюючи розповідь рухом та стилем. Наголошено, що створення кінетичної типографії залежить від таких аспектів, як: вибір шрифту (має відповідати тону повідомлення та залишатися розбірливими навіть під час анімації); аудіовізуальна синхронізація (анімація повинна бути синхронізована з ритмом та структурою відео, створюючи безшовне враження) та візуальна узгодженість (узгоджений стиль анімації типографії створює професійний вигляд).Кінетична типографія отримала широке застосування у кіноіндустрії, на телебаченні (об'єднує весь контент та гомогенізує імідж каналу), у створенні рекламних роликів (посилює емоційний вплив та робить рекламу більш ефективною), музичних відеокліпів (анімація літер синхронізується з музикою, що додає додаткові візуальні виміри та посилює враження від аудіального елементу), титрах до різноманітних великих і малих екранних форм (у фільмах та відео кінетична типографія використовується для представлення титрів та переходів). Констатовано, що кінетична типографія в найближчому майбутньому має значені перспективи для динамічного розвитку, завдяки провідним методам анімаційної графіки, віртуальної реальності та доповненої реальності
РОЛЬ МУЗЕЇВ ТА КУЛЬТУРНИХ ІНСТИТУЦІЙ У ЗБЕРЕЖЕННІ ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В ЦИФРОВУ ЕПОХУ
No full textThe article examines contemporary practices of cultural heritage preservation by museums and cultural institutions in the context of digital transformation. The purpose of the study is to substantiate the role of museums and cultural institutions as key centers of preservation, representation, and public actualization of both tangible and intangible heritage, taking into account the impact of technological innovations and socio-cultural transformations. The methodological framework of the research is based on an interdisciplinary approach that integrates cultural, museological, and communication analysis with the application of comparative, systemic, and content analysis methods.The obtained scientific results indicate that the modern paradigm of cultural heritage preservation is shifting from a model of static artifact conservation to a concept of processual preservation of meanings, within which museums perform the role of mediators between historical memory and modernity. It is argued that digital technologies (virtual and augmented reality, three-dimensional modeling, virtual repositories) significantly expand access to heritage and create a qualitatively new model of museum experience. The study reveals the risks of decontextualization and commodification of cultural practices, which emphasize the need for ethical curatorship and active community involvement. It is proved that effective heritage preservation requires the creation of partnership ecosystems among cultural institutions, research centers, and IT platforms. The practical significance of the study lies in identifying innovative models of integrating digital technologies into museum practice that can be implemented for the creation of virtual exhibitions, artistic projects, and systems for monitoring cultural activity. The results have applied potential for shaping national strategies for cultural heritage digitalization. Prospects for further research are associated with developing mechanisms of ethical governance of cultural data and exploring the potential use of artificial intelligence and blockchain technologies in the processes of documentation, repatriation, and protection of cultural heritage.Стаття досліджує сучасні практики збереження культурної спадщини музеями і закладами культури в контексті цифрової трансформації. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні ролі музейних установ і культурних інституцій як провідних осередків збереження, репрезентації та суспільної актуалізації матеріальної й нематеріальної спадщини з урахуванням впливу технологічних інновацій і соціокультурних трансформацій. Методологічну основу дослідження становить міждисциплінарний підхід, що інтегрує культурологічний, музеєзнавчий і комунікаційний аналіз із застосуванням методів компаративістики, системного та контент-аналізу. Отримані наукові результати засвідчують, що сучасна парадигма збереження культурної спадщини трансформується від моделі статичного зберігання артефактів до концепції процесуального збереження смислів, у межах якої музеї реалізують функцію медіаторів між історичною пам'яттю та сучасністю. Аргументовано, що цифрові технології (віртуальна та доповнена реальність, тривимірне моделювання, віртуальні репозитарії) суттєво розширюють доступність спадщини та формують якісно нову модель музейного досвіду. Виявлено ризики деконтекстуалізації та комодифікації культурних практик, що актуалізують необхідність етичного кураторства та активної участі спільнот. Доведено, що ефективне збереження спадщини вимагає створення партнерських екосистем між культурними інституціями, науковими центрами та ІТ-платформами. Практична значущість дослідження визначається ідентифікацією інноваційних моделей інтеграції цифрових технологій у музейну практику, які можуть бути імплементовані для створення віртуальних експозицій, мистецьких проєктів і систем моніторингу культурної активності. Результати мають прикладний потенціал для формування національних стратегій цифровізації культурної спадщини. Перспективи подальших наукових розвідок пов'язані з розробкою механізмів етичного управління культурними даними та дослідженням можливостей застосування штучного інтелекту й технології блокчейн у процесах документування, репатріації та захисту культурної спадщини
ЛУЦЬКА ОПЕРНА СТУДІЯ ЯК УНІКАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН АМАТОРСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ СЕРЕДИНИ ХХ СТОЛІТТЯ : РЕГІОНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
No full textRelevance of the problem. Contemporary Ukrainian musicology is increasingly incorporating regional studies into its research. This is quite natural. After all, Ukrainian musical culture, having gone through a difficult formation process, paid great attention to amateur creativity, which became a powerful foundation for the development of Ukrainian academic music. Amateurism flourished in Ukraine, with its distinct regional characteristics.Scientific novelty. This article is the first to present informational material highlighting the history of the creation and creative activity of an opera studio, an unprecedented phenomenon of amateur art, that was established at the City House of Culture in Lutsk in the mid-twentieth century. It is important to note that this phenomenon is unique because there has never been an opera infrastructure in the Volyn region. All of the studio's activities were based on its members' high level of enthusiasm and passion. Additionally, the political situation in the country was tense, so the studio members had to consider it. Party censors were particularly strict about the center's repertoire policy, especially regarding operas by Ukrainian composers.Conclusions. The opera studio successfully produced ten opera productions from the classical repertoire. The following are notable: «Rigoletto» and «La Traviata» by Verdi, «La Dolce Vita» by Mascagni, and so on. The students' notable achievement was staging opera performances by Ukrainian composers, including: «Kateryna» by M. Arkas, «Cossack Beyond the Danube» by S. Hulak-Artemovsky, and «Forest Song» by V. Kyreiko.Репрезентовано унікальне явище музичного аматорства волинського регіону – оперну студію, що діяла у м. Луцьк у50-60 роках ХХ століття. Зазначено основні причини виникнення даного проєкту. Висвітлено творчий портрет засновника оперної студії Олександра Головерси. Розглянуто умови створення оперних постановок. Представлено головних діючих осіб оперних вистав. Виявлено, що творчий доробок луцьких пасіонаріїв нараховував біля десяти опер, із них «Катерина» М. Аркаса, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Ріголетто» та «Травіата» Дж. Верді, «Лісова пісня» В. Кирейка тощо. Вперше введено в науковий дискурс інформаційні матеріали даного феномен
ФІЗИЧНІ ВПРАВИ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ВИКОНАВЦІВ ТАНЦЮ НА ПІЛОНІ
No full textPole dance requires good physical and technical training from the performers. The traditional pole dance program only partially helps to solve the problem of physical training of performers. In order to improve the training program in pole dance, we developed a comprehensive program of physical and technical training in aerial acrobatics and pole sports, which is aimed at developing all the necessary physical qualities. Pole dancing is an art that requires not only good technical training, dance, acrobatic, gymnastic, but also good physical fitness. Physical training helps to develop strength, endurance, coordination, and helps to hold the performed elements for 3-4 seconds, which is a requirement for performers during competitions. Daring tricks and high hangs require great strength in the arms, legs, and back of the performers, which is why we decided to develop a comprehensive physical and technical training program in aerial acrobatics and pole sports. This program was focused on the comprehensive development of performers, their physical and technical capabilities. The peculiarity of the program we developed was that instead of traditional physical training, our experiment used par terrre gymnastics, which helped to develop the necessary physical qualities. The purpose of our study was to test the effectiveness of a comprehensive physical and technical training program on the development of performers' physical qualities. The study proved the effectiveness of acomprehensive program of physical and technical training in aerial acrobatics and pole sports and the development of physical qualities of performers, as well as the importance of physical training for pole dancers. Танець на пілоні вимагає від виконавців хорошої фізичної та технічної підготовки. Традиційна програма з танцю на пілоні лише частково допомагає вирішенню фізичної підготовки виконавців. Для того, щоб удосконалити програму підготовки танцю на пілоні, нами розроблена комплексна програма фізичної та технічної підготовки у повітряній акробатиці та пілонному спорті, скерована на розвиток всіх потрібних фізичних якостей. Метою дослідження було перевірити ефективність комплексної програми фізичної та технічної підготовки на розвиток фізичних якостей виконавців. Завдяки проведеному дослідженню доведено ефективність комплексної програми фізичної та технічної підготовки у повітряній акробатиці та пілонному спорті та розвиток фізичних якостей виконавців, а також важливість фізичної підготовки для виконавців танцю на пілоні
АНТРОПОЛОГІЯ ЇЖІ : ЗАРУБІЖНИЙ ДИСКУРС ХХ СТОЛІТТЯ
No full textThe purpose of the article is to consider the specific and development trajectory of the foreign anthropological and ethnographical discourse in the 20 th century, in the frameworks of which food is studied as a socio-cultural phenomenon and different food practices.Methodology of the research. In the article, the historical approach was used to follow the dynamics of approaches in measures of food anthropology and also the method of content-analysis which allowed to single out the key aspects and ideas in the scientists-anthropologists9 works of the 20 th century.Results. The foreign (mostly Western) studios presented in this article, such as functionalist, structuralist, materialist, and feminist approaches, laid the foundation for the further development of anthropological discourse on food in the late 20 thand early 21 st centuries. Is it confirmed that the study of the structural features of food and eating practices has played animportant role in the process of analyzing gender norms and the differentiation of labor between cultures. The article notes theever-growing number of studies that examine the role of food in the modern world and outlines the scope of the discussionsand theoretical specializations presented in them, which reflect the level of conceptualization of food anthropology and FoodStudies, which is also evident in the number of readers, journals, and research programs.Scientific novelty is that it is the first time that the dynamics and vector of development of the foreign anthropological discourse of the 20 th century related to the study of food as a socio-cultural phenomenon and the study of world food practices are considered within the framework of Ukrainian cultural studies.Practical meaning. The results of the research are interdisciplinary and that9s why can be used for developing and teaching the following courses as «Cuisines of the World», «Cultural Anthropology», «Food Anthropology», etc.Розглядається специфіка та траєкторія розвитку зарубіжних антропологічного та етнографічного дискурсів у ХХ ст., у рамках яких досліджуються їжа як соціокультурний феномен й різні харчові практики. Представлені у статті зарубіжні (переважно західні) студії, – функціоналістські, структуралістські, матеріалістичні та феміністичні підходи, – заклали фундамент подальшого розвитку антропологічного дискурсу про їжу наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Стверджується, що вивчення структурних особливостей їжі, а також практик харчування відіграло важливу роль у процесі аналізу гендерних норм й диференціації праці між культурами. Констатована постійно зростаюча кількість досліджень, що вивчають роль їжі в сучасному світі, та окреслений масштаб представлених у них дискусій і теоретичних спеціалізацій, які відображають рівень концептуалізації та «зрілість» антропології їжі й Food Studies, що також помітно на прикладі читачів журналів та наукових програмам