Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
НАСАДЖЕННЯ МОНОІДЕОЛОГІЧНИХ ПРИНЦИПІВ У ХУДОЖНІЙ КРИТИЦІ В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 1930-Х РОКІВ
No full textThe aim of the article is to reveal the specifics of the implementation of monoideological principles in art criticism in Soviet Ukraine in the 1930 s.Research methodology. The research uses a historical-chronological approach, analysis and comparison of sources, comparison.Results. In the early 1930 s, the canons of new Soviet art were actively developed, normative aesthetics were gradually introduced under the guise of a struggle for «realism», and an artificial monostyle – «social realism» – was formed. Art, and accordingly its criticism, became a tool of monistic propaganda. In the mid -1930 s, the principles of pluralism of opinions in art criticism collapsed, the dominance of monoideality and total support of the party leadership was legitimized. From that time on, the art-critical sphere was recognized by party and state bodies in Soviet Ukraine as one of the tools for planting monoideology and rooting socialist realist canons. Critics of the artistic sphere were entrusted with the functions of ideologically savvy guideposts for artists, political and ideological translators of progovernment ideas and party instructions.The main tasks of art criticism in the USSR became the inculcation of Soviet artistic standards, prevention of manifestations of national identity, support of the fight against Ukrainian bourgeois nationalism, which became one of the key ideas announced during the All-Ukrainian Conference on Music Criticism (Kyiv, 1934).Novelty. For the first time, the formation of the main postulates of socialist realist artistic criticism in Soviet Ukraine was followed, in particular, the prevention of manifestations of national identity, support for the fight against Ukrainian bourgeois nationalism.The practical significance. The materials and results of the research can be used for further research on the problems of art criticism and social realism, as well as for deepening the knowledge of students, graduate students, and anyone interested in Ukrainian culture.Стверджується, що від середини 1930-х рр. художньо-критична сфера визнавалася партійними та державними органами в Радянській Україні одним з інструментів насадження моноідеології та вкорінення соцреалістичних канонів, на критиків художньої сфери покладалися функції ідеологічно підкованих дороговказів для митців, політико-ідеологічного транслятора провладних ідей та настанов партії. Продемонстровано, що одним з основних завдань художньої критики в УСРР стає прищеплення радянських мистецьких еталонів, недопущення проявів національної ідентичності, підтримка боротьби з українським буржуазним націоналізмом
«НЕОМІФ» У ФІГУРАТИВНОМУ ДЕКОРІ ІНТЕРʼЄРІВ ТА ЕКСТЕРʼЄРІВ ХРАМОВИХ ТА ГРОМАДСЬКИХ СПОРУД СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТ.
No full textThe aim of the paper is to present a review of figurative images in monumental sculpture and monumental painting of Eastern Halychyna of the early 20 th century.Research methodology. Using the methods of description, analysis and systematization of found images in the decoration of temple buildings, residential and public buildings of the region, several typological groups of anthropomorphic images were distinguished. They are based on a number of characteristics. These images became the basis for conducting a comparative analysis of traditional mythological groups of characters and the formation of new mythogemas inherent in the outlook and art of the first third of the 20 th century. They are endowed with the characteristics of heroes of various orientations and functional purposes and played an important role in creating a new image of the Human being of the 20 th century on the territory of Eastern Halychyna. First of all, they have a nation-building character and are also a manifestation of the components of well-being, development and progress of the region.Novelty. Interest in Human beings, thus their figurative and aesthetic reflection can be traced throughout the history of art, but each historical era formed its ideals and heroes-images characteristic only for it. The vector of searches for artistic and form-creating features of human characters and images changes depending on the worldview and philosophical doctrines and policies of the ruling elites of a certain historical period. In the outlined period, anthropocentrism become sone of the main characteristics and the search for the artistic disclosure of the possibilities of Man himself, the clarification of his nature, character and motivations, his roots.Results. So, after considering the examples of images of historical, cultural and political figures in the monumental painting and sculpture of Eastern Halychyna in the early 20 th century we can note that Ukrainian artists, on a par with Polish and Western European artists, were motivated to develop two basic modern myths, in particular the image of a modern hero,who is patriotically oriented and educated and appears as a generalized image of the people in the Ukrainian context, as well as a professional hero who personified progress, the movement and emergence of new professions, and accordingly changes in the surrounding world. Taking into account the fact that for a Ukrainian, the church has almost always been the center of spirituality and strength of the nation, a clear identifier of the people, the tradition of depicting the patrons and leaders of the people among the saints and the righteous was revived precisely in church painting.Проаналізовано фігуративні образи у монументальній скульптурі та монументальному живописі Східної Галичини першої третини ХХ ст. Користуючись методами опису, аналізу та систематизації віднайдених оздоб у декорі храмових споруд, житлових та громадських будівель регіону, виділено за рядом ознак кілька типологічних груп антропоморфних образів. Дані образи стали основою для проведення порівняльного аналізу традиційних міфологічних груп персонажів та формування нових міфогем, притаманних світогляду та мистецтву першої третини ХХ ст. Вони наділені характеристиками героїв різного спрямування та функціонального призначення і мали важливу роль у творенні нового образу Людини ХХ ст. на території Східної Галичини. Насамперед, вони мають націєтворчий характер, а також є проявом складових добробуту, розвитку та прогресу регіону
ДУХОВНА ЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДСТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРІЇ РЕЛІГІЙНОГО МИСТЕЦТВА [Рец. на монографію Я.В. Бондарчук «Історія релігійного мистецтва як відображення духовної еволюції людства в космічних циклах прецесії». Львів : ПП «Вид-во Св. Володимира і Ольги», 2022
No full textThe urgency of the problem. Modern life, considerable awareness of society, availability of information make it possible to touch on the study of those issues which relatively recently did not become the subject of scientific studies.In this regard, the analyzed work is precisely the one in which, on the basis of a powerful body of documentary evidence, the author considered the spiritual evolution of humanity through the prism of fine art.The scientific novelty of the study lies in the fact that, based on the analysis of a significant number of objects of material culture, the author proves that the coincidence of the main features of the religious life of one or another astronomical epoch and the characteristics of the zodiac sign dominant in this epoch is the result of the action not only of the human mind, but also of supermundane consciousness, marking the stages of the spiritual evolution of humanity.The proposed concept fits into the modern interpretation of historical development from the standpoint of the post-nonclassical (monadological, totalological) approach, according to which, despite the fact that the world-historical process diverges into a multitude of various formations, it is equally understood as complete (total). The reason for the unity and integrity of history is the transcendent spiritual Absolute.
The practical significance of the research - the collected, processed and critically analyzed material will form an important basis for the development of the outlined issues in the future. It will also be useful for the network of higher education institutions, whose students must also know the evolution of cultural practices.На підставі аналізу значної кількості предметів матеріальної культури доводиться, що збіг головних рис релігійного життя тієї чи іншої астрономічної епохи та характеристики домінуючого в цю епоху знака зодіаку є результатом дії не лише людського розуму, а й надсвітової свідомості, позначенням етапів духовної еволюції людства. Пропонована концепція вписується в сучасне трактування історичного розвитку з позицій постнекласичного (монадологічного, тоталлогічного) підходу, згідно з яким, незважаючи на те, що всесвітньо-історичний процес диверсується на множину різноманітних формоутворень, однаково він розуміється цілісним (тотальним). Причиною єдності та цілісності історії є надсвітовий трансцендентний духовний Абсолют
БІБЛІЙНІ АЛЮЗІЇ ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ САКРАЛЬНИХ СЕНСІВ У ТВОРЧОСТІ ЧЕРНІГІВСЬКИХ ТЕАТРАЛЬНИХ РЕЖИСЕРІВ
No full textThe aim of the paper is to make a theoretical analysis of the means of expressing the sacral senses in drama on the basis of the work of Chernihiv directors (Andrii Bakirov, Yevhen Sydorenko, Denis Fedeshov and Yevhen Bondary), which are conceptualized for the first time in the context of theoretical cultural studies.Research methodologyis based on the interdisciplinary integration of leading methods of modern cultural studies, philosophy and art history. The methodological basis of the analysis is cultural interpretology, which allows for a comprehensive analysis of different semantic levels of the work of art. The use of analysis aimed at defining the cultural universals in the context of the profane-sacral opposition makes it possible to highlight the religious level of meaning in works that are secular in nature.Results. A comprehensive cultural study of the texts of dramas and their stage interpretations in the theatres of Chernihiv allows us to come to a conclusion about the use of the metanarrative method in dramaturgy, which is based on the postmodern game of redefinition. With the help of allusions, hypertextuality is created, which returns the recipient from the profane world to the sacred books of the Old and New Testaments. The clear presence of sacred beauty and the greatness of biblical codes not only does not interfere with the realization of secular lines, but on the contrary, fills the theatrical form with metatheatrical spiritual content.This gives the regional theatre content a chance to compete with the best Ukrainian and even European theatres. Transformations of the relationship between the sacral and the profane in various types and directions of modern art deserve further research.Novelty of the article is in the analysis of the Biblical allusions and symbols in the creative work of modern Chernihiv theatre directors.The practical significance. The creative work of the said directors can be seen in the context of the search for one's own identification – personal, religious, national, etc., which is relevant for a modern person and thus deserve special study.Розглядаються знакові постановки таких сучасних чернігівських театральних режисерів як А. Бакіров, Є. Бондарь, А. Кузик, Є. Сидоренко, Д. Федєшов. Предметом дослідження виступають релігійні (біблійні) теми та алюзії, деякі з яких є іманентно присутніми в тексті драматичного першоджерела, в той час як інші є власне режисерськими знахідками. На основі детального аналізу конкретних вистав виділяються основні смисли релігійного характеру, що приваблюють сучасних постановників. Перш за все, це проблематика покаяння та очищення, а також універсальна символіка в її християнському прочитанні (камінь, парус, риба тощо). Даний емпіричний матеріал вперше концептуалізується в контексті теоретичної культурології та може мати методологічне значення для аналізу філософсько-релігійних підтекстів у конкретних постановках та оцінці загальних світоглядних тенденцій, виражених у театральному мистецтві певного регіону чи періоду
МЕНЕДЖМЕНТ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
No full textAttention is focused on important aspects of the transformational changes of socio-cultural management in the public administration system, such as its decentralization and personnel optimization. It is stated that the formation of management of socio-cultural activities in a changing socio-cultural environment is carried out with an innovative approach in all its diversity on the basis of general management functions. It is found that the management of sociocultural activities has signs of public administration. The main directions of management of socio-cultural activities are outlined: reforming the management system of the cultural sector, creating a mechanism for legal regulation of state intervention in cultural processes, forming a legal and economic framework for the activities of non-governmental cultural institutions, and developing market structures in many cultural sectors. The author analyzes the strategic and tactical tasks that are solved by state structures at each of these levels of governance in the socio-cultural sphere: strategic, tactical, and local. The important role and activities of the Ministry of Culture and Information Policy of Ukraine in the structure of management of socio-cultural activities are highlighted: development of creative industries, art, art education, libraries, religion and national minorities, information policy and security, state language policy, cultural heritage, international technical assistance, strategic planning. The factors of influence on the state and prospects of development of the management mechanism in socio-cultural activities are revealed: global trends in thedevelopment of management in the field of culture and art, the impact of transformation processes on the dynamics ofsocio-cultural processes of integration, globalization, nationalization and internationalization of Ukrainian society,prevention of the creation and implementation of innovative information and communication technologies and tools.Акцентовано увагу на важливих аспектах трансформаційних перетворень соціокультурного менеджменту у системі державного управління. Констатовано, що формування менеджменту соціокультурної діяльності у мінливому соціокультурному середовищі здійснюється з інноваційним підходом у його багатоманітності на загальних функціях управління. Виявлено, що менеджмент соціокультурної діяльності має ознаки державного управління. Означено головні напрями управління менеджментом соціокультурної діяльності. Проаналізовано стратегічні й тактичні завдання, які вирішують державні структури на кожному з зазначених рівнів управління у соціокультурній сфері: стратегічному, тактичному, місцевому. Висвітлено роль і діяльність Міністерства культури та інформаційної політики України у структурі менеджменту соціокультурної діяльності. Розкрито фактори впливу на стан й перспективність розвитку механізму управління в соціокультурній діяльності
РОЗВИТОК КИТАЙСЬКОЇ ФОРТЕПІАННОЇ ОСВІТИ: ІСТОРІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
No full textThe article delves into the history and development of Chinese piano education in the 20 th century, aiming to uncover the specifics of its formation and development during this period. Notably, it highlights the pivotal role played by distinguished European instructors, including Mario Paci, Boris Zakharov, and Vladimir Hartz, in laying the foundational principles of Chinese piano education. The emergence of the first generation of Chinese pianists and educators, namely Xiao Youmei, Huang Zi, and Zhao Yuanren, is explored with a particular focus on their contribution to the gradual integration of Chinese culture into global musical trends. The zenith of piano performance is situated in the mid-20 th century, marked by the international debut of Chinese maestros such as Liu Shikun, Yin Chengzong, Gu Shengying, Li Ming-Qiang, and Fu Cong. The article scrutinizes the pivotal role played by conservatories and music faculties in universities and colleges in establishing centers of piano education.A distinct phase after the Cultural Revolution is separately highlighted, emphasizing the rapid dissemination of piano education during this period. The concluding decades of the 20 th century witness a surge in piano performing arts in China. As the century turns, Chinese society experiences a tangible «piano boom», accompanied by the emergence of globally acclaimed pianists like Lang Lang, Li Yundi, Chen Sa, Ju Jin, and others on the world stage. The development of piano education in China is depicted not only as an assimilation of European methods and works into the Chinese context but also as a necessity for creating indigenous pedagogical materials, which serve as vital knowledge sources for the burgeoning generation of musicians.Стаття присвячена розгляду історії китайської фортепіанної освіти у ХХ ст. Мета дослідження полягає у визначенні специфіки становлення та розвитку фортепіанної освіти в Китаї у зазначений період. Звертається увага на роль визначних європейських педагогів Маріо Пачі, Бориса Захарова, Владіміра Гарца та першого покоління китайських піаністів-педагогів Сяо Юмей, Хуан Цзи, Чжао Юаньжень у формуванні провідних засад китайської фортепіанної освіти. Сплеск фортепіанного виконавського мистецтва припадає на середину ХХ ст., коли на світову сцену виходять піаністи Лю Шикунь, Їнь Ченцзун, Ґу Шенїн, Лі Мінцян, Фу Цун. Розглядається роль консерваторій та музичних факультетів в університетах і коледжах у формуванні осередків фортепіанної освіти. Висвітлюється етап після Культурної революції, що призвів до стрімкого поширення фортепіанної освіти. В результаті, в останні десятиліття ХХ ст. відбувається піднесення фортепіанного виконавського мистецтва в Китаї, що приводить до справжнього «фортепіанного буму»
НАЦІОНАЛЬНО-ПОЛІТИЧНА МОДИФІКАЦІЯ САКРАЛЬНОГО У ГРАФІТІ ЧАСІВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014-2023)
No full textThe topicality of the topic is determined by the fact that, firstly, domestic graffiti remains a little-studied phenomenon, and secondly, its sacred component and its modifications during the modern war have not yet attracted the attention of researchers. Meanwhile, graffiti itself as the «art of the moment» instantly reacts to any events, and in these circumstances, it presents the people's reaction to those crimes that are currently being committed in the name of the triumph of the «russkimir».The article analyzes some representative samples of graffiti with a sacred component, created in Ukraine from 2014 to 2023. All of them are made in a more or less outrageous style.This is an anonymous Odesa graffiti depicting the Mother of God in a traditional Byzantine style and the inscription in Russian «Mother of God, banish Putin». The work underwent a series of transformations made by supporters and opponents of this appeal.The Kyiv mural «Saint Javelin», created by graphic designer Ye. Shalashov, was also involved in the analysis.The traditional Christian image of the Mother of God is combined here with the appearance of the latest weapons which she holds in her hands instead of Christ. The image caused a negative reaction from the Council of Churches, which also led to the modification of the image.The work of the Italian artist Salvatore Benintende (TvBoy), located in Buchа, is an image of a girl with a nimbus around her head and a «Stop» sign in her hands. The halo around her head reminds of the innocent victims caused by Putin's Russia.The Kyiv mural «Time of Changes» was created by the writer Volodymyr Manzhos. The picture represents the victory of the Ukrainian hero over the «Russian bear», from whose paws fall the symbols of the Soviet empire ‒ hammer and sickle. It is made in a grotesque style, with a violation of proportions and a shifted perspective. However, the irony here only shades the main pathos of the work, in which the Intercession of the Virgin is an ancient Byzantine iconographic attribute, combined with lines of Shevchenko's poetry. Both of these things appear in a single ideological and semantic space as symbols of traditional and new values of the Ukrainian people.During the Russian-Ukrainian war, graffiti became a kind of monumental propaganda. At the same time, the sacred is additionally filled with a national-political component. Traditional Christian imagery is reinterpreted and modernized taking into account the historical context. The use of sacred images expands the symbolic interpretations of paintings, that can be performed even in an outrageous or ironic spirit, which violates the traditional canons of using the sacred in art.Актуальність теми визначена тим, що вітчизняне графіті залишається маловивченим феноменом і сакральна його складова та її модифікації часів сучасної війни ще не привертала увагу дослідників. Між тим саме графіті як «мистецтво моменту» миттєво реагує на будь-які події, і в даних обставинах воно презентує народну реакцію на ті злочини, які чиняться нині в ім‘я торжества «руского міра». Аналізуються деякі репрезентативні зразки графіті з сакральною складовою, створені в Україні з 2014 по 2023 рр. Усі вони виконані у більш або менш епатажному стилі. Це анонімне одеське графіті з зображенням Богородиці у традиційній візантійській стилістиці та написом російською «Богородица, Путина прогони». Твір піддався низці трансформацій, зроблений прибічниками та противниками цього заклику. Для аналізу залучено київський мурал «Свята Джавеліна», створений графічним дизайнером Є. Шалашовим. Традиційний християнський образ Богоматері поєднано тут із видом новітнього озброєння, яке вона тримає на руках замість Христа. Зображення викликало негативну реакцію зі сторони Ради Церков, що також призвело до модифікації зображення.Робота італійського художника С. Бенінтенде (псевдонім – TvBoy), розміщена у Бучі, являє собою зображення дівчини з ореолом навколо голови і знаком «Стоп», який вона тримає у руках. Німб навколо її голови нагадує про ті безневинні жертви, які спричинила путінська Росія.Київський мурал «Час змін» створений райтером В. Манжосом. Картина репрезентує перемогу українського богатиря над російським ведмедем, з лап якого випадають символи радянської імперії – серп і молот. Вона виконана в гротесковому стилі з порушенням пропорцій і зміщеною перспективою. Але іронія тут лише відтіняє основний пафос твору, в якому Рушник Покрови – стародавній візантійський іконографічний атрибут, поєднано з рядками поезії Шевченка. Обидві ці речі постають постають в єдиному ідейно-семантичному просторі символами традиційних і нових цінностей українського народу.Отже, у часи російсько-української війни графіті стають різновидом монументальної пропаганди. При цьому сакральне додатково наповнюється національно-політичною складовою. Традиційна християнська образність переосмислюється та осучаснюється зі врахуванням історичного контексту. Використання сакральних образів розширює символічні інтерпретації картин, які можуть виконуватися навіть в епатажному чи іронічному дусі, що порушує традиційні канони використання сакрального у мистецтві
СОЦІОКУЛЬТУРНА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ РОЗУМІННЯ ГОСТИННОСТІ ЯК ОСНОВА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ТА ТУРИСТИЧНОГО СЕРВІСУ : ОГЛЯД СУЧАСНИХ ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
No full textThe purpose of the article is to trace the main changes in the modern scientific conceptualization of the concept of hospitality, taking into account the socio-culturally determined specifics of the needs of hotel-restaurant and tourist service customers.
Research methodology. The research is based on the inclusion of scientific methods and approaches integrated from cultural studies, philosophy, and history. Among general scientific methods, methods of analysis, synthesis, comparison, and generalization were used. The bibliographic method was used for the analysis of scientific publications.
The scientific novelty of the study consists in drawing attention to the need to take into account the socio-cultural context of the hotel-restaurant and tourist service as an important model of the modern understanding of hospitality.
Conclusions. Therefore, the majority of modern researchers emphasize that hospitality has a socio-cultural basis and corresponding consequences, and therefore should not be limited to the commercial sphere. Therefore, it is now suggested to move away from the framework of commercial services in order to better understand hospitality. A socio-cultural and diversified understanding of hospitality significantly affects the improvement and enrichment of hospitality experience in hotel, restaurant and tourist services. In turn, this involves changes, first of all, in thinking and conceptualizing the concept of hospitality as a culturally and human-oriented service. So, today the manager of hotel and restaurant services faces the task of a kind of «cultural» training, which involves not only knowledge of different languages, but also culturally conditioned customs, needs and habits of people who represent different mental worlds and need proposals and attitudes adapted to them requests, which, in turn, are burdened by a wide range of personal tastes and preferences.Проаналізовано публікації сучасних зарубіжних дослідників, що привертають увагу до необхідності врахування соціокультурного контексту готельного-ресторанного та туристичного сервісу як важливої складової моделі сучасного розуміння гостинності, що дає змогу прослідкувати основні зміни у сучасній науковій концептуалізації поняття гостинності з урахуванням соціокультурно-зумовленої специфіки потреб клієнтів готельно-ресторанного та туристичного сервісу. Констатується, що нині більшість досліджень гостинності спрямовані на розуміння того, як гостинність за межами сфери послуг, менеджменту та бізнесу концептуалізується в інших галузях, що дедалі більше виводить їх на перспективу антропологічних, філософських, історичних та релігійних інтерпретацій
ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІШЕННЯ ТРАДИЦІЙНОГО ДУХОВНО-ПІСЕННОГО КОНТЕНТУ НА ПЛАТФОРМІ «YOUTUBE»
No full textThe article explores the features of presenting traditional spiritual songs on the YouTube platform. It identifies the role of this content in the socio-cultural space and in the spiritual life of an individual. The concepts of «tradition» and «folk culture» in Ukrainian spiritual songs are discussed in the article. It reveals the inherent characteristics of spiritual song performances, outlines a universally significant cultural code for consumers of spiritual song content, and examines its role in the perception of examples of this genre.The aim of the article is to identify the features of presenting traditional spiritual song content on the YouTube platform. Research Methods. The basis of the research is an interdisciplinary methodology. Structural-semiotic, aesthetic, cultural, and axiological methods are employed.Novelty. Ukrainian spiritual songs are examined in the context of their functioning on the YouTube platform.Conclusions. The socio-cultural value of Ukrainian spiritual songs is significant and multifaceted; they play a crucial role in shaping and expressing the socio-cultural identity of the Ukrainian people. Preserving the history, tradition, and spirituality of the nation, they serve as a catalyst for reevaluating the past and creating something new. They can be a source of insights and wisdom, as well as bring people together around shared values and ideas, reinforcing national unity and dignity Spiritual songs have the ability to influence societal processes and have a deep socio-cultural context that defines their significance and impact on the formation of the spiritual and cultural identity of the Ukrainian people.Thanks to the ease of sharing their creativity with a wide audience on YouTube, traditional Ukrainian spiritual songs are vividly represented in various performance styles, each finding its own audience. Thus, spiritual songs on YouTube have the ability to satisfy the spiritual needs of people with different musical preferences, artistic and aesthetic tastes, and levels of spiritual growth.Висвітлено особливості подання традиційних духовних пісень на платформі YouTube. Визначено роль даного контенту у соціокультурному просторі та духовному житті окремого індивіда. Розглянуто питання «традиційності» та «народності» українських духовних пісень. Розкрито іманентні характеристики духовних піснеспівів, окреслено загальнозначущий культурний код для споживачів духовно-пісенного контенту та виявлено його роль у сприйманні зразків даного жанру
КУЛЬТУРНО МИСТЕЦЬКА ПРОБЛЕМАТИКА АВСТОРСЬКОГО КІНО У ПРОСТОРІ ВІТЧИЗНЯНОЇ КУЛЬТУРИ : ЖАНРОВА РІЗНОРІДНІСТЬ КІНОТВОРЧОСТІ КІРИ МУРАТОВОЇ (НА ПРИКЛАДІ АНТИКАЗКИ «МЕЛОДІЯ ДЛЯ ШАРМАНКИ»)
No full textThis article analyzes the category of «genre» in culture, identifying it as a not entirely fixed and determined concept. It acknowledges that genre distribution has its specificity depending on the specific sphere of artistic activity, and any genre can borrow specific features from other genres. The conclusion is drawn that the genre category is historically fluid, and genre characteristics constantly evolve. The article specifically examines the specifics of cinematic genres, noting that the process of genre formation in cinema is dynamic, with blurred boundaries between film genres and a potentially endless variety of genres. The study delves into the genre specifics of auteur cinema, highlighting features such as freedom of stylistic expression, the creative independence of the director-author, the absence of commercial intent, individual self-expression, depth of explored phenomena, and the freedom to choose aspecific form and genre model embodying the author's concept. A separate section of the scholarly work is dedicated to exploring the genre uniqueness of Kira Muratova's films.The evolution of her genre experiments is analyzed in the context of the formation of national auteur cinema. It is noted that the genre diversity of Muratova's works is quite broad, ranging from melodrama in her early independent feature works to drama, tragic farce, absurdity, tragicomedy, and parable. The analysis of Muratova's films leads to theconclusion that her creativity is characterized by a complex expression of the connection with genre canons, genre lending forming the basis of her artistic nature. Continuous genre experiments throughout her cinematographic career have defined her unique authorial style and «director's signature». Using the example of the film «Melody for a Street Organ», the specificity of the anti-fairy tale genre in Muratova's creative and genre experiments is explored for the first time. Specific features of the genre and their cinematic embodiment are identified, including psychological depth, parody, and allusions, imperfection of characters, unconventional endings, moral ambiguity, desymbolization of cultural images, complex and ambiguous moral themes, grotesqueness, and deformity of characters.Досліджується категорія «жанр» у культурі. Встановлено, що категорія жанру є історично рухомою, жанрові ознаки постійно еволюціонують. Проаналізовано специфіку кінематографічних жанрів та доведено, що процес жанроутворення в кіно є динамічним, межі між кіножанрами вельми умовні, загальна кількість жанрів є потенційно нескінченою. Виокремлено і проаналізовано жанрову різнорідність авторського кінематографу, еволюцію жанрових експериментів К. Муратової в контексті становлення вітчизняного авторського кіно. Аналіз кіноробіт режисерки свідчить, що її творчість характеризується складним вираженням зв’язку з жанровими канонами та змішуванням жанрів. Уперше на прикладі фільму «Мелодія для шарманки» досліджено специфіку жанру антиказки. Зроблено висновок, що специфічними рисами жанру є психологічна глибина, недосконалість героїв, не традиційність фіналу, моральна неоднозначність, десимволізація культурних образів, складність та неоднозначність моральних тем, потворність та гротескність персонажів