Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
КАФЕДРА ХУДОЖНЬОГО СКЛА ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ : ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ, СЬОГОДЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ (ДО 60-ЛІТТЯ З ДНЯ ЗАСНУВАННЯ)
No full textThe article aims to study the activities of the key center for developing Ukrainian glass art in the educational, socio-cultural, and international context. It is important to emphasize that in today's realities, maintaining and continuing the millennial traditions of Ukrainian glassmaking requires special attention and considerable effort. It depends primarily on the successful work of institutions, in particular, the Glass Art Department of the Lviv National Academy of Arts.Research methods. The methodology of the work has a complex character. It is based on a combination of the foundations of cultural, historical-typological, etymological, and art history research, making it possible to identify thenational specifics of Ukrainian glass art in the international context.Results. This year marks the sixtieth anniversary of the foundation of Ukraine's only higher education platform to train glass artists – the Glass Art Department at the Lviv National Academy of Arts. The article deals with the historyof the department's foundation and the key factors that influenced its development. The article traces the change in the direction of educational activities due to the spread of the international studio glass movement and the activeparticipation of artists and teachers associated with the department. The International Blown Glass Symposium in Lviv, held in full at the department's production facility since 2013, was essential to the center's development. The articlefocuses on the department's current state and the projects the team implements to support and continue the millennial traditions of Ukrainian glassblowing.Novelty. The article is part of a comprehensive study of Ukrainian studio glass in the global context of international art practices.The practical significance. The Glass Art Department of the Lviv National Academy of Arts is the key institution that influences the development of Ukrainian glass art and continues its millennial traditions.Цьогоріч виповнюється шістдесят років від заснування єдиної в Україні платформи вищої освіти з підготовки художників-склярів – кафедри художнього скла Львівської національної академії мистецтв. Стаття торкається історії заснування кафедри та ключових чинників, які мали вплив на її розвиток. Прослідковується зміна напрямків освітньої діяльності в силу поширення міжнародного руху студійного скла та активної участі в ньому митців і педагогів, пов’язаних із кафедрою. Неабиякого значення для розвитку осередку мав Міжнародний симпозіум гутного скла у Львові, який проводиться на виробничій базі кафедри з 2013 р. Стаття торкається сьогодення кафедри та проєктів, які колектив реалізує з метою підтримки та продовження тисячолітніх традицій українського гутництва
РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ МЕТОДИКИ ПОП-ВОКАЛУ В КОНТЕКСТІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
No full textThe purpose of the article is to determine the prospects and vectors of professionalizing Ukrainian pop vocal performance in the context of integration processes in modern pop vocal pedagogy.The methodological basis of the research includes the works of prominent scholars and practitioners such as Seth Riggs, Jo Estill, Lilli Lehmann, Kristin Linklater, Yvonne Rodd-Marling, Catherine Sadolin, as well as studies byUkrainian researchers like Nataliya Drozhzhina, Valeriy Otkydach, Yaroslava Kushka, Lyudmyla Prokhorova, and Nataliya Folomieieva.The results of study confirmed that the systematic adaptation and integration of leading global pop vocal methodologies into Ukrainian pedagogical practice can significantly improve the quality and specificity of pop vocal education, considering the phonetic and stylistic features of the Ukrainian language.The novelty of this study lies in the detailed analysis of modern global methodologies for pop vocal teaching and their adaptation to the specific needs of Ukrainian pop vocal performers, which includes incorporating national phoneticand cultural characteristics.The practical significance of the study is reflected in its potential to develop and improve Ukrainian methodologies for teaching pop vocals, providing teachers with tools to adapt leading global techniques to the needs of Ukrainian performers and educational institutions.Проаналізовано сучасний стан розвитку української методики поп-співу, зокрема окреслено основні проблеми: відсутність систематизованої української методики викладання поп-вокалу, використання дещо застарілих методик, застосування іноземних методик без переосмислення та адаптації. Здійснено огляд основних вітчизняних та зарубіжних публікацій. Розглянуто популярні іноземні методики викладання попвокалу та виділено основні переваги та недоліки кожної з них. Виявлено складові та прогресивні елементи іноземних методик у проекції на українське поп-вокальне виконавство, виокремлено основні варіанти адаптації іноземних методик до української вимови та особливостей співу
КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ТЛУМАЧЕННЯ ЖАНРОВОГО «ПОЛЯ» МУЗИЧНИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ТРАДИЦІЙ
No full textThe article deals with the phenomenon of genre memory of Ukrainian musical folklore, which is truly unique.However, musical folklore appears monolithic only from a certain time distance, when it is possible to comprehend it as a mentally saturated folklore space.Research methodology. In fact, musical folklore consists of a number of separate phenomena, facts, often ordinary, rarely artistically unique and not reproducible in the offspring, but this does not diminish the need to apply a phenomenological and cultural approach to their study.Results. It is important to realize that folk artifacts are preserved in the national cultural memory as an artistic standard under the guise of a certain genre form as a tradition. And these are significant traces of the multidisciplinarysphere of traditional folk culture, because the artistic thinking of the people canonized the tradition itself as the basic principles of meaning and form creation that remain stable for a long time and shine through in historically distantvariants. Consequently, musical folklore is generally characterized by a focus on a certain model – stable genre formations and content standards, which, as a product of folklore traditions, are enshrined in the concepts of genre typeand generalized in the collective concepts of plot fund, musical and intonation thesaurus etc.Novelty. The intention to study the genre field of musical folklore in a culturally oriented way naturally actualizes the issue of adequate methodological orientation – such conditions when the topic of the specifics of folklorethinking reaches the The practical significance. The widespread practice of studying folklore and ethnographic reality in the form of analytical study of the reliability of a single folklore fact is evidence of the algorithms for its processing bythe method of statistics. Against this, the author advocates an analytical methodology for the reconstruction and interpretation of folklore thinking as a significant component of the subject-reflective environment of culture in thefeatures of artistic language and general knowledge about the universe.Розглядається феномен «жанрової памʼяті» музичного фольклору, що є унікальною. Як ментальне «поле» вона складається з сукупності окремих явищ та фактів під виглядом певної жанрової традиції, що зберігається в культурній пам’яті нації як художній еталон. А це – вагомі свідчення традиційної народної культури, бо художнє мислення народу канонізувало саму традицію як ті основні принципи смисло- та формотворення, що тривалий час зберігають сталість фольклорного жанрового типу в ролі його інваріанту і попри його константність щоразу збагачується історично віддаленими варіантами. Загально це значить, що для музичного фольклору притаманною є установка на певний зразок – сталі жанрові утворення, що як еталонні індикації особливостей фольклорного мислення та соціокультурної специфіки фольклорного середовища закріплені в понятті «жанровий тип», узагальнені у збірних поняттях «сюжетний фонд», «музичноінтонаційний тезаурус» тощо, засвідчуючи собою ментальні особливості традиційної народної культури
ПЛЯСКИ СМЕРТІ В ОБРАЗОТВОРЧОМУ І ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОМУ МИСТЕЦТВІ ЄВРОПИ ХІV–ХVІІІ СТОЛІТЬ
No full textThe article is devoted to the consideration of the «Dance of Death» motif in European fine art of the 14th – 18th centuries. The origins of the appeal to eschatological motifs in the Romanesque era are outlined, when in 1164, during the transfer of the relics of the Maccabees from Italy to Cologne, the mystery, which was previously called the «Maccabean Dance», was named "Danse Macabre". It is noted that from this period the «conversation with Death», which was performed by 24 actors, began to acquire not only the poetic appearance of a spectacular performance with an instructive and cautionary content, but also to receive permanent expressions in images on the walls of monasteries, walls of temples and cemeteries. In the Middle Ages, visual narratives of this type often contained captions, sometimes of songpoetic content, sometimes with elements of bitter humor, sometimes also notes of melodies for dances of this kind.The strengthening of religious sentiments among the people was also facilitated by the spread of paintings with a certain motif, as well as book miniatures on a given theme, scenes with Death in wood carvings in the territories of Europe (primarily, Italy, France, Germany, England, Spain) from the late Gothic and Renaissance periods on the territory ofEurope and carpet making. It was found that if at the early stage of the spread of the "Dance of Death" motif, the latter was depicted as an actor of a kind of "nativity scene", which gradually acquired the typical features of a corpse wrapped in a shroud, then since the times of Mannerism, the iconography of the indicated action already included up to 29 pairs of actors mysteries (including 28 dancing non-stop for three days until exhaustion and collapse of couples) and reflected late medieval hysteria against the background of the spread of infectious diseases, the plagues of which affected the psycho-emotional states of groups of people in the squares and streets of European cities. Changes in the plot interpretationof the «Dance of Death» until the end of the 16th century in fine and decorative arts and their later replicas are visualized.Статтю присвячено розгляду мотиву «Пляски смерті» в образотворчому мистецтві Європи ХІV–ХVІІІ ст. Окреслено витоки звернення до есхатологічних мотивів в епоху романіки, коли 1164 р. при перенесенні мощів Маккавеїв з Італії до Кельну, містерія, що раніше називалася «Маккавеївська пляска», отримала назву «Danse Macabre». Зазначено, що від того періоду «розмова зі Смертю», яка виконувалася 24 дійовими особами, почала набувати не лише поетичного вигляду видовищної вистави з повчально-застережливим змістом, а й отримувати сталих виразів у зображеннях на огородженнях монастирів, стінах храмів і кладовищах. У Середньовіччі часто зорові наративи такого штибу містили підписи, подеколи пісенно-поетичного змісту, почасти з елементами гіркого гумору, інколи й ноти мелодій для танців такого кшталту. Зміцненню релігійних чуттів у народі сприяло і поширення від пізньої готики і ренесансу на теренах Європи (Італія, Франція, Німеччина, Англія, Іспанія) живописних полотен з означеним мотивом, а також книжкових мініатюр на задану тематику, сцен зі Смертю в різьбі по дереву й килимарстві. З’ясовано, що якщо на ранньому етапі розповсюдження мотиву «Плясок Смерті» остання зображалася як дійова особа своєрідного «вертепу», що поступово набула типових ознак трупу, загорнутого у саван, то від часів маньєризму іконографія вказаного дійства вже включала до 29 пар дійових осіб містерії (зокрема 28 танцюючих без зупинки по три доби до виснаження пар) і віддзеркалювала пізньосередньовічні істерії на тлі поширення інфекційних хвороб, пошесті котрих впливали на психо-емоційні стани колективів людей на площах і вулицях європейських міст. Унаочнено зміни сюжетної інтерпретації «Плясок Смерті» до кінця ХVІ ст. в образотворчому і декоративно-прикладному мистецтві і їх пізніших реплік-повторів
«REGNAVA NEL SILENZIO» З ОПЕРИ «LUCIA DI LAMMERMOOR» Г. ДОНІЦЕТТІ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ІН ХУАН : СПЕЦИФІКА МУЗИЧНОГО ТЕКСТУ ТА ЙОГО ВИКОНАВСЬКОГО ВТІЛЕННЯ
No full textThe aim of this paper is to identify the peculiarities of the interpretation of the aria «Regnava nel silenzio» from Donizetti's opera «Lucia di Lammermoor» by Chinese opera singer Ying Huang in terms of the interpretation of its form and genre-stylistic components.The research methodology consists of a combination of historical, textual, genre-stylistic, comparative, and interpretive methods. This made it possible to identify the main parameters of the musical text of the aria that influence the interpretation of the operatic character, to consider the performance of the aria in the historical context and to determine the degree of conformity with Ying Huang's version.Results. The article considers the peculiarities of the interpretation by the Chinese soprano Ying Huang of the aria «Regnava nel silenzio» from Donizetti's opera Lucia di Lammermoor, which belongs to the classics of the world opera scene. It has been established that despite a considerable number of studies of Donizetti's operatic works, there are still manyuncertain aspects, primarily those directly related to the interpretation of his music. The article identifies the peculiarities of the aria's formation and its main stylistic parameters, the understanding of which forms the basis for building an adequate interpretation, especially when this musical text becomes the basis for a concert performance in which the dramatic situation is removed. The significance of the personality of the performer of the Lucia part in the historical aspect is revealed, as well as the composer's expectations and requirements for the singer's voice. The studio performance version of the aria by the Chinese singer Ying Huang is analysed, which, in comparison with the most prominent examples of aria interpretation in the 20th century, is defined as adequate in its style, close to the traditions of European opera singing, which confirms the importance of the classical opera repertoire for the formation and recognition of the opera singer in general and illustrates the overcoming of national and cultural barriers in the performing arts in China.The novelty of the work lies in a new perspective of research, which combines genre-style and interpretive discourse, as well as in the appeal to personalities who are not widely known in Ukrainian musicology.Practical significance. The information contained in this issue may be useful for Ukrainian and Chinese musicology, especially when interpretation of operatic music is studying.Розглянуто особливості інтерпретації китайським сопрано Ін Хуан арії «Regnava nel silenzio» з опери Г. Доніцетті «Лючія ді Ламмермур», яка належить до класики світової оперної сцени. Встановлено, що попри значну кількість досліджень оперної творчості Доніцетті досі залишається багато невизначених аспектів, які стосуються інтерпретації його музики. Визначені особливості формотворення арії та її основні стилістичні параметри, визначальні для створення інтерпретації, особливо у випадку концертного виконання, в якому драматична ситуація існує у «знятому вигляді». Виявлено значущість персони виконавиці партії Лючії в історичному аспекті, а також зазначені очікування та вимоги самого композитора до голосу співачки. Проаналізована студійна виконавська версія арії китайської співачки Ін Хуан. У порівнянні з іншими найвидатнішими у ХХ ст. інтерпретаціями арії вона визначається як адекватна за своєю стилістикою і наближена до традицій європейського оперного співу. Наведена аналітика підтверджує значущість класичного оперного репертуару для становлення та визнання оперного співака загалом та унаочнює подолання національних й культурних бар‘єрів у виконавській сфері Китаю
МУЗИЧНА МОВА ЦІН ЧЖУ В КИТАЙСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ПІСНІ «ВЕЛИКА РІКА ТЕЧЕ НА СХІД» НА ПОЕЗІЮ СУ ШІ
No full textThe purpose of the work is to show the signs of musical thinking and musical language of the composer Qing Zhu in the first sample of the Chinese art song «The Great River Flows East» (1920) based on the poems of the medieval Chinese poet and writer Su Shi, to reveal the typological features of the genre and to comprehend the peculiarities of Qing Zhu's musical language at the intersection of European romantic trends and typological features of the Chinese «poetry of rivers and mountains».The methodological basis of the work is determined by the tasks and artistic specificity of the subject of research and includes: musical and stylistic, analytical and theoretical approaches.The scientific novelty of the work is determined by the fact that it is the first to demonstrate the signs of musical thinking and musical language of the composer Qing Zhu on the example of the Chinese art song «The Great River Flows East» (1920) based on the poems of the medieval Chinese poet and writer Su Shi. The article analyzes in detail the expressivemeans: melody, harmony, rhythm, as well as the correspondence between the poetic text and its musical embodiment.Conclusions. In Qing Zhu's Chinese art song «The Great River Flows East» based on Su Shi's poem, the young master borrowed Western compositional techniques in combination with Su Shi's classical poetry, «the poetry of waters and mountains».Creating the heroic and majestic mood of section A in juxtaposition with the dreamy and lyrical section B, Qing Zhu uses the most appropriate expressive means: melody, harmony, rhythm and dynamics. The melodic lines, depending on the image being created, are sometimes lyrical, sometimes dramatic, sometimes recitative. Steady consonances of the first,second, third, and sixth steps and their reversals are used to depict invincibility and courage. Accordingly, for tense climaxes, dissonant double diminished or modified harmonies, chords with replaced tones, and elliptical turns are used. Flexibly,depending on the mood palette, tonal changes are introduced: juxtaposition of the same and parallel keys, as well as distant ones – e-moll – B-dur, E-dur – As-dur, g-moll – e-moll. Tempo and dynamic shades undergo dramatic and compositional changes.Відзначені політичні події в Китаї у двадцяті роки ХХ ст. – Сіньхайська революція та «Рухи 4 травня», які стали поштовхом для навчання молодих китайських митців у країнах Заходу та США. Окреслено вплив молодих композиторів – Сяо Юмея, Цін Чжу, Чжао Юань Женя, які, повернувшись на батьківщину, поширювали і втілювали набуті знання, впливаючи на становлення нового в Китаї жанру – китайської художньої пісні. Здійснений детальний аналіз виражальних особливостей – мелодії, гармонії, ритму, тощо, співвідношення поезії та музики у першому зразку жанру – пісні композитора Цін Чжу «Велика ріка тече на Схід» (1920 р.) на вірші середньовічного китайського поета й письменника Су Ші, – продемонстрував синтез західної композиційної техніки та традиційної китайської «поезії вод і гір». Поява нового жанру стала втіленням музичного романтизму у камерно-вокальний творчості китайських митців ХХ ст
НАУКОВО-ДОСЛІДНА ДІЯЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ВІЙНИ: ДО РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОВЕДЕННЯ ХХ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «Євроінтеграційні процеси в сучасній Україні в час війни: освітній і культурно-мистецький вимір» Замість передмови
No full textThe thematic series of the next edition of the professional scientific and metric collection «Ukrainian culture: past, present, development paths» is analyzed; the leading directions of scientific research of its authors are emphasized; emphasis is placed on expanded research topics, taking into account the use of the source base; the intensification of scientific research due to the state of war and the social activity of its authors is emphasized.Розглядається тематичний ряд чергового випуску фахового науко-метричного збірника «Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку»; наголошується на провідних напрямах наукового пошуку його авторів; акцентується увага на розширені тематики досліджень, зважаючи на використання джерельної бази; підкреслюється активізація наукового пошуку, обумовленого станом війни і соціальною активністю його авторів
PRESENTATION OF WINE CONSUMPTION CULTURE IN WESTERN EUROPEAN CINEMA
No full textТема вживання алкоголю глибоко вкорінена в людському житті. Вино втілює культурні символи, сімейні традиції та аспекти особистої ідентичності. Кінематографічне зображення алкоголю, безперечно, формує індивідуальне сприйняття, оскільки кіно відображає суспільні настрої, а також формує нові реалії, які резонують з аудиторією. Кіно. як багатогранний медіум. віддзеркалює суспільні реалії та формує альтернативні. Його символічна сила перетворює звичайні практики, такі як споживання вина, на потужні культурні та наративні інструменти. Вино, універсальний символ розкоші, насолоди та соціального статусу, слугує як сюжетним засобом, так і персонажем світового кінематографу, відображаючи ставлення до алкоголю в різні епохи. Спираючись на аналіз праць Х. Ортеги-і-Гассета, кінематографічний символізм вина коливається між єднанням людини з природою, божественним святом і моральною деградацією. Двоїста природа вина, що символізує радість і розчарування, робить його переконливим кінематографічним елементом. Від сприяння єдності в ідилічних ситуаціях до каталізації конфліктів і викриття екзистенціальних істин, вино залишається відображенням людської культури.Background. The theme of alcohol consumption is deeply embedded in human life. Wine embodies cultural symbols, family traditions, and aspects of personal identity. Cinematic portrayals of alcohol undeniably shape individual perceptions, asfilm reflects societal sentiments while also shaping new realities that resonate with audiences. The way wine is romanticized or rejected in cinema can significantly impact people's attitudes toward it. This study does not advocate for abstinence or indulgence but rather uses alcohol as a lens to examine cultural phenomena, particularly within the realm of cinema.Objective. Depiction of wine consumption culture in Western European cinema. Methods. A systematic approach was employed to address the issue comprehensively. A systemic-functional method was applied to classify cinematic symbols of wine depiction based on the structure of Ortega y Gasset, highlighting commonand distinctive features. Additionally, semiotic, comparative, axiological methods, and content analysis were used.Results. Cinema, as a multifaceted medium, mirrors societal realities and shapes alternative ones. Its symbolic power transforms ordinary practices, such as wine consumption, into potent cultural and narrative tools. Wine, a universal symbol of luxury, pleasure, and social status, serves as both a plot device and a character in global cinema, reflecting attitudes toward alcohol across eras. Drawing from J. Ortega y Gasset's analysis of wine-themed art, wine's cinematic symbolism oscillates between human unity with nature, divine celebration, and moral degradation. European cinema often portrays wine with reverence, especially in French and Italian films, which link it to familial ties, heritage, and passion for craftsmanship. Wine's dual nature – symbolizing joy and disillusionment – makes it a compelling cinematic element. From fostering unity in idyllic settings to catalyzing conflicts and exposing existential truths, wineremains a reflection of human culture. Cinema, through its depictions of wine, not only captures but influences societal perceptions, offering a profound commentary on humanity's relationship with tradition, luxury, and morality.Conclusions. Wine in Western European cinema symbolizes familial continuity, luxury, and celebration, serving as both a narrative tool and cultural commentary. Films romanticize wine’s natural purity, explore its connection tohuman relationships, and highlight societal attitudes. Occasionally, wine represents moral decline, reflecting broader challenges and dilemmas within culture and human nature
ЕТНОФЕСТИВАЛЬНИЙ РУХ ПРИКАРПАТТЯ В КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
No full textThe article comprehensively presents a panorama of ethnic festivals in Ivano-Frankivsk region with a view to preserving cultural identity in the context of spiritual and artistic culture of Ukraine. It is noted that over the past decades, the development of the ethno-festival movement in Ivano-Frankivsk region has been gaining momentum, improving each time in the organizational, professional and commercial spheres. The vast majority of such performances take place in the open air. It is emphasized that the impetus for holding art events at the local level was the international ethnofestival «Rodoslav», which launched the revival of the traditional authenticity of the ethnographic regions of Ivano-Frankivsk region and the creation of new performances, etc. The most popular ethnofestivals are briefly reviewed, including the Hutsul International Festival, «Rodoslav», «Pysanka», «Kolomyika», «Kolyada na Maislyakh», «Rizdvo v Karpatach», «Karpatatska Drumba», «Carpathian SPACE», Global Village Festival of Cultures, Vasyl Mohur Regional Hutsul Festival and many others. It is proved that the ethno-festival movement, despite the difficult realities of today in Ukraine, contributes to the preservation and popularization of traditional folk culture, educating a new generation of Ukrainians on the basis of national traditions. In addition to communication and positive emotions, the festival movement carries a mutual exchange of cultural information that promotes mutual respect and understanding between peoples. Throughout history, the ethnographic regions of Ukraine, in particular its western part, have been an inexhaustible source of authenticity. In addition to communication and positive emotions, the festival movement carries a mutual exchange of cultural information that promotes mutual respect and understanding between peoples. Throughout history, the ethnographic regions of Ukraine, in particular its western part, have been an inexhaustible source of authenticity.Комплексно представлено панораму етнофестивалів Івано-Франківської області з огляду збереження культурної ідентичності у контексті духовно-мистецької культури України. Зазначено, що протягом останніх десятиліть на території Івано-Франківській області розвиток етнофестивального руху набирає обертів, щоразу вдосконалюючись в організаційній, професійній та комерційній сферах. Розглянуто найбільш популярні етнофестивалі, серед яких – «Гуцульський міжнародний фестиваль», «Родослав», «Писанка», «Коломийка», «Коляда на Майзлях», «Різдво в Карпатах», «Карпатська Дримба» та ін. Доведено, що етнофестивальний рух, незважаючи на складні реалії сьогодення, сприяє збереженню та популяризації традиційної народної культури, виховуючи нове покоління українців на засадах національних традицій
КУЛЬТУРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГУЦУЛЬЩИНИ І ФОРМИ ЙОГО ПРЕЗЕНТАЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ : УПРАВЛІНСЬКИЙ ВИМІР
No full textThe aim of this study is to analyze the potential of Hutsulshchyna and the forms of its presentation in modern conditions. The research emphasizes the significant cultural, historical, and natural potential of the region, which can serve as a foundation for the development of various types of tourism and cultural events. The study addresses the challenges and opportunities that Hutsulshchyna faces, particularly in light of the COVID-19 pandemic and the ongoing war in Ukraine.The results of the study highlight the impact of these transformative events on the tourism sector, including the economic consequences and changes in demand for tourism services. The research identifies key areas for development, such as educational initiatives, museum activities, and cultural festivals that promote Hutsul culture and contribute to regional development. Specific examples include the introduction of interactive museum methods, which engage the youth in learning about Hutsul traditions, and various cultural events that unite locals and tourists.The novelty of this study lies in its comprehensive analysis of Hutsulshchyna's cultural potential within the context of current global challenges. It explores the dual impact of globalization and modern technology on the preservation and development of the region's unique ethnic culture. This research also introduces new strategies for leveraging cultural heritage to enhance regional tourism and economic stability.The research methodology involves a multidisciplinary approach, combining ethnographic studies, economic analysis, and cultural assessments. The study uses both qualitative and quantitative data to provide a thorough understanding of the current state and potential growth areas for Hutsulshchyna's tourism and cultural sectors. This includes case studies of successful initiatives and an examination of the role of community organizations and government institutions.The practical significance of this study is in its recommendations for improving the presentation and utilization of Hutsulshchyna's cultural potential. By suggesting concrete strategies for enhancing tourism infrastructure, promoting traditional crafts, and implementing effective marketing techniques, the research provides a roadmap for stakeholders to follow. These recommendations aim to preserve the unique cultural heritage of Hutsulshchyna while fostering economic development and increasing the region's attractiveness to both tourists and investors.Аналізується культурний потенціал Гуцульщини та форми його презентації в сучасних умовах. Актуальність теми обумовлена значним культурним, історичним та природним потенціалом регіону, який може стати основою для розвитку різних видів туризму та культурних заходів. Досліджуються виклики та можливості, що стоять перед Гуцульщиною, аналізується вплив пандемії COVID-19 та війни в Україні на туристичну сферу. Окрема увага приділяється освітнім ініціативам, музейній діяльності та культурним фестивалям, що сприяють популяризації гуцульської культури та розвитку регіону. Розглядаються інтерактивні методи музейної діяльності, що залучають молодь до вивчення гуцульських традицій, а також різні форми культурних заходів, таких як фестивалі, що об’єднують місцевих жителів і туристів. Аналізується роль громадських організацій та державних інституцій у збереженні й розвитку культурної спадщини Гуцульщини, а також пропонуються стратегії для підвищення туристичної привабливості регіону. Увагу приділено питанням економічного розвитку та стійкості регіону в умовах сучасних викликів