Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ЕТНОМУЗИКОЛОГІЯ ТА МУЗИЧНА МЕДІЄВІСТИКА ЯК СКЛАДОВІ ДИСЦИПЛІН МУЗИЧНО-ІСТОРИЧНОГО І МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНОГО ЦИКЛУУ СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ
No full textThe article is devoted to considering the problems of modern higher musical education in the context of its enrichment by such important areas of the history of musical art as ethnomusicology and musical medieval studies. The author examines the leading principles of implementation of the indicated directions in the modern university environment.Research methodology. Leading research methods are: analytical, descriptive, practical, author's practical activity.At the bachelor's and master's levels of higher education, depending on the level of musical training of the applicants, the inclusion of certain elements of ethnomusicology and musical medieval studies is possible in such disciplines as music theory (for example, consideration of the features of the unwieldy notation of the Middle Ages), music history, polyphony and harmony (folk-subvocal and other forms of folk polyphonic thinking, the polyphony of the famous tradition). Also, for groups of musicologists and choirmasters, as well as for groups of masters and postgraduate students, it is possible to familiarize applicants with such more complex subjects as musical paleography, deciphering the clumsy notation of various traditions, deciphering and processing samples of the folk song tradition, getting to know the Old Believer regional tradition (a bright phenomenon in Odesa and other regions of Ukraine).Розглядаються актуальні проблеми сучасної вищої музичної освіти, в якій вагоме місце посідає ознайомлення здобувачів всіх рівнів вищої освіти з результатами музикознавчого дослідження в теренах таких наукових напрямів як етномузикологія та музична медієвістика. Автор ознайомлює з можливістю поступового засвоєння основ і провідних принципів вказаних сфер музикознавства у різноманітних освітніх компонентах рівнів бакалаврату, магістратури та аспірантури, а також наступним ґрунтовним опрацюванням сучасних проблем етномузикології і музичної медієвістики на рівні третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти
ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ В ЦИФРОВУ ЕПОХУ : МІЖ ПРОСВІТНИЦТВОМ І ДОСТУПНІСТЮ
No full textThe purpose of the article is to analyze the features of the popularization of culture in the digital age with emphasis on the audience's needs for enlightenment and accessibility.The research methodology is based on the interdisciplinary synthesis of cultural studies, management, information communications, marketing and other sciences. Therefore, special approaches within these disciplines were used, as well as general scientific methods (generalization, comparison, analysis and synthesis, etc.) and principles ofknowledge (reliability of results, impartiality, etc.).Scientific novelty consists in drawing attention to the need for significant changes in the popularization of culture in the digital age, which are provoked by changes in the needs of the audience.Conclusions. Digital reality and democratic trends have significantly changed the understanding of accessibility, actualizing its importance for the popularization and implementation of the educational mission of culture, in particular with the help of digital content. Content marketers need to find a reasonable balance between the audience, economic benefit and social mission of culture, adapt to its understanding, values and vision of the future. Therefore, the need for the production of meaningful digital cultural content with an orientation not only on informing, but also on communication is becoming urgent.It is implied that every digital communicative action must have value, hold attention and cause a specific reaction in the audience to which it is directed: feedback, engagement, accessibility and enlightenment will be desired.Виявлено особливості популяризації культури в цифрову епоху з акцентуацією уваги на потребах аудиторії у просвітництві та доступності. Наголошується, що контент-маркетологи повинні покращити цифровий контент культури для суттєвої зміни її позиціонування у мережевому суспільстві, перетворивши з продавця товару на контент-менеджера знань. Зроблено висновок, що нова гуманітарна місія культури спрямована на формування безбар’єрного середовища та рівних можливостей для всіх, тому її продукти мають бути доступними не лише фізично, а й економічно та навіть інтелектуально. І ця тенденція посилюватиметься, розвиток культури значною мірою визначатиметься її реальними та потенційними споживачами, що висуває низку вимог до її популяризаторів. Цифрова реальність і демократичні тенденції суттєво змінили розуміння доступності, актуалізувавши її значимість для популяризації та реалізації просвітницької місії культури, зокрема за допомогою цифрового контенту
ПЕРФОРМАТИВНИЙ ПРОСТІР, ГЕТЕРОСЕКСУАЛЬНІСТЬ І ЕМОЦІЙНА ЕКОНОМІКА В РЕАЛІТІ-ШОУ «ХОЛОСТЯК» ТА «ХОЛОСТЯЧКА»
No full textСтаття присвячена культурологічному аналізу зв’язку перформативності, гендеру та засад емоційної економіки в рамках реаліті-шоу «Холостяк» та «Холостячка». Вперше розглянуто саме з позиції культурологічного підходу контекст функціонування та експлуатації любовного наративу, згідно з яким створюється та функціонує реаліті-шоу «Холостяк» і «Холостячка». Підкреслюється, що особливістю реаліті-шоу та франшизи «Холостяк» та «Холостячка» є створення перформативного простору, регульованого любовним наративом, завдання якого полягає у тому, щоб, по-перше, емоційно збуджувати та мотивувати конкурсантів брати участь у цьому шоу, по-друге, підтримувати та підігрівати в глядацької аудиторії увагу до цього проєкту, і, по-третє, ринково детермінувати численні візуалізації та інтеракції, що продиктовано форматом й цілями проєкту
РОЛЬ ФОНДОЗНАВСТВА У ЗБЕРЕЖЕННІ ДОКУМЕНТАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ СУСПІЛЬСТВА
No full textDocumentary memory is the basis for studying historical processes, making management decisions and developing culture. Foundation studies as a scientific and practical discipline guarantees the preservation of documents for future generations. Documentary funds are unique evidence of the historical, social, cultural and scientific development of society, playing the role of the material basis of collective memory. They are an integral part of the national heritage, serve as a basis for scientific research and popularization of cultural values. Archival studies today face a number of challenges, such as the risk of archival documents being lost due to natural disasters, military operations, or underfunding. At the same time, it is actively developing thanks to digitalization, which opens up new opportunities for saving and distributing information. Digital archives, platforms with open access and the use of artificial intelligence contribute to the preservation of funds and increase their accessibility.Fundology is of great importance for Ukraine, as documentary funds are a source of objective information about history, a means of protecting true history, and a tool for the formation of national consciousness. The modern development of this science requires active state support, funding, training of highly qualified specialists and integration into the international scientific space. Preservation of documentary heritage is not only a scientific task, but also a moralduty to future generations, because it provides a link between the past, present and future.Документальна пам’ять є основою для вивчення історичних процесів, прийняття управлінських рішень та розвитку культури. Фондознавство як наукова і практична дисципліна гарантує збереження документів для майбутніхпоколінь. Документальні фонди є унікальними свідченнями історичного, соціального, культурного та наукового розвитку суспільства, відіграючи роль матеріальної основи колективної пам’яті. Вони залишаються невід’ємноючастиною національної спадщини, слугують основою для наукових досліджень та популяризації культурних цінностей.Нині фондознавство стикається з низкою викликів, серед яких ризик втрати архівних документів через природні катастрофи, військові дії або недофінансування. Одночасно, воно активно розвивається завдяки цифровізації, щовідкриває нові можливості для збереження та поширення інформації. Цифрові архіви, платформи з відкритим доступом і використанням штучного інтелекту сприяють збереженню фондів та підвищенню їх доступності.Фондознавство має вагоме значення для України, оскільки документальні фонди є джерелом об’єктивної інформації про історію, засобом захисту правдивої історії та інструментом формування національної свідомості. Сучасний розвиток цієї науки вимагає активної державної підтримки, фінансування, підготовки висококваліфікованих фахівців та інтеграції в міжнародний науковий простір. Збереження документальної спадщини є не лише науковим завданням, але й моральним обов’язком перед майбутніми поколіннями, адже воно забезпечує зв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім
РЕЖИСУРА В СУЧАСНОМУ ТЕАТРІ: АНАЛІЗ СТИЛІВ ТА ВПЛИВУ РЕЖИСЕРСЬКИХ РІШЕНЬ НА ІНТЕРПРЕТАЦІЮ ТЕКСТУ
No full textThe purpose of the study is to analyze the role of directing in the modern theatrical process, in particular, to analyze the variety of styles and methods used by modern directors, and how these decisions affect the interpretation of the play's text.Research methodology. The literature review was conducted in order to systematize the available theoretical knowledge and research on the topic of directing in the theater. Observation of the performances allowed to collect primary data on the influence of the director's decisions on the perception of the performance. The use of analytical analysis made it possible to synthesize and evaluate the obtained information, to identify the main trends and connections between the director's decisions and their impact on the interpretation of the text. Results. It is proven that through the prism of his own vision, cultural context and modern realities, the director becomes an intermediary between the author and the audience, capable of radically changing the perception of the work. Modern theater often acts as a platform for dialogue with the audience, where the direction allows the director to ask the audience questions, forcing them to rethink their own views and empathize with the characters. Effective direction can engage the audience not only intellectually, but also emotionally, making the theatrical experience unforgettable.Directing, which affects not only the interpretation of a specific work, but also the direction of the development of theatrical art as a whole, becomes a source of innovation, opening up new forms of expression and opportunities for experimentation. It was determined that the director's decisions shape the theatrical experience, determine the perception of the interpretation and encourage reflection. Novelty. The novelty of the study also lies in the detailed analysis of a wide range of directing styles – from classical to experimental – and the assessment of their influence on the interpretation of the text. It provides a new perspective on the diversity of theater practices and enriches the understanding of directing as an art. The practical significance.The study offers a systematic approach to the analysis and evaluation of directorial decisions, which can be applied by directors, actors and other theater practitioners to reflect on their own projects. This contributes to a deeper understanding of the impact of directing on a theatrical performance and can be used as a basis for developing new creative concepts.Основним фокусом дослідження, оприлюдненого у статті, є розкриття того як режисерські підходи трансформують первісний текст, надаючи йому нового звучання та актуальності в контексті сучасних соціальних і культурних реалій. Визначено, що режисура, як мистецтво керування сценічною дією, слугує не лише засобом утілення тексту на сцені, але й способом його інтерпретації, визначаючи сприйняття та реакцію аудиторії. Крізь призму власного бачення, культурного контексту та сучасних реалій режисер стає посередником між автором та аудиторією, здатним радикально змінювати сприйняття твору. Режисерські рішення формують театральний досвід, визначають сприйняття інтерпретації та спонукають до рефлексії. Ефективна режисура здатна залучити глядача не лише інтелектуально, а й емоційно, роблячи театральний досвід незабутнім. Режисура, яка впливає не лише на інтерпретацію конкретного твору, але й на напрями розвитку театрального мистецтва, стає джерелом інновацій, відкриваючи нові форми вираження та можливості для експериментування
ОБРАЗОТВОРЧІ НАРАТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ ФОТОКНИГИ У ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ COVID–19 (2020-2021 РР.)
No full textProblem Statement and Relevance of the Study. The COVID-19 pandemic significantly impacted the formation of narratives in both individual and collective book photographic publications released in Ukraine and abroad during 2020-2021. Ukrainian photographers, considering the context of the pandemic in 2020-2021, faced restrictions on their activities and had to reformat and adapt their work to the new conditions. This led to an unexpected result: an increase in the number of photographic book publications, not only in Ukraine but also abroad. More than three dozen photobooks were published, half of which were self-published, while the other half resulted from collaborations with publishing houses. This volume of material made it possible to identify and analyze individual authors' approaches and characterize the methods of their creation through the narrative component.Research Methodology. The study aims to characterize Ukrainian book photographic publications created during the COVID-19 pandemic (2020-2021) through the prism of two classical methods of conveying information using the narrative method: explicit and implicit. The research involves analyzing scientific articles on narrativity in linguistics and examining photobooks by various Ukrainian authors. The methodology includes a review of books published by both Ukrainian and foreign publishing houses and self-published works. The focus is on the narrative, visual, technical, and conceptual components of these photographic book publications.Results. During the pandemic, Ukrainian photographers actively used explicit and implicit methods of conveying information using the narrative method in their photographic book publications. The explicit method involves clear and direct presentation of information, often used in documentary and reportage genres. The implicit method focuses on hypersexuality and assumptions based on layers of interpretations and associations, requiring active participation and reflection from the viewer. The study highlights the chronology of the development of Ukrainian photography through book publications during the pandemic restrictions and draws interdisciplinary parallels with linguistics and philology in the context of material presentation to the viewer.Novelty. The novelty of this study lies in its comprehensive analysis of Ukrainian photographic book publications during the COVID-19 pandemic, focusing on the narrative components and their explicit and implicit methods of conveying information. This approach allows for a deeper understanding of the impact of the pandemic on the artistic expression of Ukrainian photographers and their adaptation to new working conditions. The study also explores the interdisciplinary connections between visual art, linguistics, and philology, providing a unique perspective on the narrative techniques used in photobooks.The Practical Significance. The practical significance of this study is reflected in its potential applications for photographers, artists, and researchers interested in narrative techniques in visual art. By analyzing the explicit and implicit methods used in Ukrainian photographic book publications during the pandemic, this research offers valuable insights into effective narrative strategies in constrained conditions. It also provides a framework for understanding the development of photographic projects and their representation in book form, which can inform future artistic and academic endeavors in the field of visual narratives.Пандемія COVID–19 помітно вплинула на формування наративів в авторських та колективних книжкових фотографічних виданнях, виданих в Україні та за її межами впродовж 2020-2021 рр. В умовах ізоляції та поширення пандемії вірусу, у яких перебували українські автори у той період, фотографічні проєкти дістали якісно інший вектор розвитку й репрезентацію у фотокнигах. У таких роботах починають чітко відстежувалися два класичні способи донесення інформації наративним методом: експліцитний (свідомий, репортерський, документальний) та імпліцитний (несвідомий, рефлексія, позиція автора). Такі підходи дали змогу фотографам працювати над створенням нового матеріалу в нових наявних обмеженнях, а також дозволили працювати з архівами, сформованими до пандемії. Розглянуто книги, друковані українськими та закордонними видавництвами, а також самвидав, створений та виданий безпосередньо авторами. Окрім безпосередньо наративної складової, приділена увага образотворчій, технічній та концептуальній складовій фотографічних книжкових видань. Висвітлено хронологію розвитку української фотографії крізь призму книжкових видань у контексті обмежень пандемії COVID–19, що дозволяє розглянути такий спосіб художнього та візуального висловлювання під іншим кутом, продиктованим сучасними тенденціями створення фотопроєктів та провести міждисциплінарні паралелі з лінгвістикою і філологією у контексті подачі матеріалу до споглядача
«БАЯН» – «КНОПКОВИЙ АКОРДЕОН» : КОРЕЛЯЦІЯ МАРКУВАНЬ ІНСТРУМЕНТА В ЄВРОПЕЙСЬКІЙТА ВІТЧИЗНЯНІЙ ТРАДИЦІЯХ
No full textThe article is dedicated to the exploration of European and domestic traditions in the context of different interpretations of the name of the same musical instrument. Specifically, in the European tradition, it is labeled as a «button accordion», contrasting with its domestic counterpart – the «bayan». The goal of the article is to investigate, based on historical materials, the characteristics of the emergence process and the distribution area of the bayan/button accordion through the prism of a cultural approach extrapolated through the work of E. Hobsbawm and T. Ranger's «invention of tradition» to determine a universal definition of the musical instrument. For the first time in the history of Ukrainian musical culture, articulation (statement) of the problem regarding the labeling of the «bayan» instrument in domestic discourse as a «button accordion» is carried out, in line with European tradition. The relevance of the chosen topic is substantiated, driven by the necessity to comprehend the historical truth regarding the origin and name of the instrument and enable terminological unification with the European interpretation – «button accordion». The evolution of the emergence and formation of themusical instrument in both domestic and European traditions is analyzed. The discourse regarding the established, universally accepted name of the instrument «bayan» is noted based on the research potential of Ukrainian and foreign scholars.Стаття присвячена дослідженню європейської та вітчизняної традицій в контексті різночитань назви одного й того самого інструмента. Зокрема, в європейській традиції маркованого як «кнопковий акордеон», на противагу вітчизняному візаві – «баян». Мета статті - дослідити, на основі історичних матеріалів, особливості процесу появи та ареалу поширення баяна / кнопкового акордеона крізь призму культурологічного підходу, що екстраполюється через працю Е. Гобсбаума і Т. Рейнджера «винайдення традиції», для визначення універсального означення музичного інструмента. Вперше в історії української музичної культури здійснена артикуляція (постановка) проблеми щодо маркування інструмента «баян» у вітчизняному дискурсі – «кнопковим акордеоном», що суголосно європейській традиції. Обґрунтовано актуальність обраної теми, зумовленої необхідністю усвідомлення історичної істини щодо походження і назви інструмента та уможливлення термінологічної уніфікації з європейським тлумаченням – «кнопковий акордеон». Виявлено еволюцію виникнення та становлення музичного інструмента як у вітчизняній, так і європейській традиціях. Констатовано дискурс щодо усталеної, загальноприйнятої назви означеного інструмента «баян» на основі дослідницького потенціалу українських та зарубіжних науковців
ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ОБРАЗУ ГЕРОЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ : СТАН НАУКОВОГО РОЗРОБЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ
No full textThe purpose of the article is the analysis of the state of scientific development of the problem of the visualization of the hero image in Ukrainian culture.Methodology of the research is based on the applying a historiographical analysis that helps to understand the main ideas and content of the Ukrainian researchers’ works who study this problematic.Research results. The article underlines that despite the steady interest of Ukrainian authors in this issue over the past ten years, it still requires an in-depth and comprehensive analysis. It is proved that research is ongoing and the attention of scientists is drawn to various aspects of this issue: methods and technologies for visualizing heroic images; typologies of the latter; the influence of historical and socio-cultural factors on visual practices related to the representation of the pantheon of Ukrainian heroes; the dynamics of approaches to the choice of both Ukrainian heroes and their types, as well as to the ways of their visualization.Scientific novelty. The article first examines the specifics of the Ukrainian-language scientific discourse that has formed around the problem of visualizing the image of the hero in contemporary Ukrainian culture. The analysis of the works of Ukrainian scholars over the past ten years shows a growing interest in the problem of visual representation of the heroic, which coincided with the first attempts to conceptualize the processes of visualization in the culture of independent Ukraine and the comprehension of the visual turn in culture and cultural discourse. The interest of researchers from various fields (cultural studies, film studies, art history, historians, etc.) in this topic demonstrates its interdisciplinary status, which opens up prospects for further in-depth study of this problematic.Стаття присвячена аналізу стану наукового розроблення проблеми візуалізації образу героя в сучасній українській культурі. З’ясовано, що попри сталий інтерес серед українських авторів до цієї проблематики впродовж останніх десяти років, вона і досі потребує поглибленого та комплексного аналізу. Доведено, що дослідження тривають і увагу вчених привертають різні аспекти зазначеної проблематики: методи та технології візуалізації героїчних образів; типології останніх; вплив історичних й соціокультурних факторів на візуальні практики, пов’язані з репрезентацією пантеону українських героїв; динаміка підходів до вибору, як українських героїв та їхніх типажів, так і до способів їхньої візуалізації
ТРИПІЛЬСЬКІ ДУХОВІ ІНСТРУМЕНТИ ДОБИ ЕНЕОЛІТУ : РІЗНОВИДИ ТА ОБРЯДОВО-РИТУАЛЬНІ ФУНКЦІЇ
No full textThe purpose of the article – is to introduce unknown archaeological artifacts and iconographic sources into the international scientific circulation, as well as to carry out an instrumental analysis of the morphology of Tripillian wind instruments according to the international classification musical instruments by Hornbostel – Sachs and to determine their functions in ceremonial and ritual practices.
Research methodology. The paper uses combined archaeological and organological research methods.
Results. Five varieties of Trypillian wind instruments were distinguished based on the instrumental analysis of morphology. Vessel-flutes without finger holes (421.221.41) made from the phalanges of a bull existed at the early stage of the development of the Trypillian civilization (4700-4600 BC, stage A). According to the principle of pars pro toto, these instruments embodied the image of the bull in magical rites as a symbol of power and male initiation. At the end of the middle and the beginning of the late stages (3600–3200 BC, stage BII–CI), another type of them appears – vessel flutes (ocarinas) with fingerholes (421.221.42), which were made of clay in the shape of birds and were associated with spring agricultural rites. Among the musical instruments of the Trypilians in the middle and late stages, there were also longitudinal open overtone flutes of two varieties – without fingerholes (421.111.11) and with fingerholes (421.111.12). A similar flute is depicted on the amphora in the hands of one of the female dancers performing a ritual dance. The scenes depicted on the amphora embody the rites of the spring-summer cycle. The study of Trypillian sacred symbolism made it possible to identify the objects held in the hands of two male figures. This is an image of natural wooden trumpets without mouthpiece (423.121.11) and on the basis of traditional analogues reconstruct the technology of their production. The drawn strokes on the hands of the figurines, wands and musical instruments make it possible to identify these anthropomorphic figurines as the embodiment of the image of the Serpent, which was closely associated with the cult of the Mother Goddess, the Progenitor.
Novelty. The study of wind instruments of the Trypillian civilization and their significance in the spiritual culture has not yet become the subject of an instrumental study. Information about the finds of wind instruments is contained exclusively in the publications of archaeological excavations, therefore they remain unknown to musicologists.
The practical significance. The paper materials can be used in research on the musical and instrumental culture of the ancient peoples of the world.Стаття присвячена вперше здійсненій спробі вивчення трипільських духових інструментів V – ІІІ тисячоліття до н. е. На основі аналізу морфології викопних інструментів та зображень на антропоморфній пластиці й кераміці виділено п’ять їх різновидів. Визначено їх обрядово-ритуальні функції і значення в духовній культурі раннього, середнього та пізнього етапів існування Трипільської цивілізації
АРХІВ М. АНТОНОВИЧА ЯК КУЛЬТУРНА ПАМ’ЯТЬ : БІОГРАФІЧНИЙ ТА ТВОРЧИЙ ПРОФІЛЬ КОМПОЗИТОРА ІВАНА ВОВКА
No full textArchive of Myroslaw Antonowycz, a famous Ukrainian musicologist and conductor, in particular, music Ukrainian studies of the archive, is being studied in the article and the presence of music rarities in the archive, in particular, autographs of works by N. Nyzhankivskyi, M. Fomenko, including materials highlighting a little-known figure of Ivan Vovk, a Ukrainian composer in exile, are being ascertained. Therefore, the purpose of the article is to create a biographical and creative profile of the Ukrainian composer Ivan Vovk on the basis of M. Antonowycz’s archive. Presentation of the main material. The name of Ivan Vovk (1921-2007) stands among the little-known Ukrainian composers, representatives of the Ukrainian artistic emigration. During the World War II, he found himself in France, and since then his life path has been connected with emigration: at first, in Europe, later, in the USA and Brazil. The epistolary of Myroslaw Antonowycz, a well-known Ukrainian musicologist and conductor, gives us a broader idea of Vovk as a person, circumstances of his life and creative work; information about Ivan Vovk is found in his correspondence with a musicologist Pavlo Matsenko.Information about the composer I. Vovk is being analyzed in printed sources and M. Antonowycz’s epistolary, information about I. Vovk’s creative heritage, i.e. chamber-vocal, chamber-instrumental, works of various genres in violin and piano music, is being systematized. The composer’s activities are also highlighted in musical and social life of the Ukrainian diaspora in the USA. Conclusions. The study of M. Antonowycz’s archive reveals a lot of valuable biographical information about the composer Ivan Vovk, in whose works the classical European school and national spirit are organically combined. Original creative profile of the composer, whose musical language reflects romantic attitude with distinct national intonational core, is being asserted. His creative works have been in the repertoire of Ukrainian performers and contributed to the preservation of the national identity in a foreign world.Досліджується архів Мирослава Антоновича – відомого українського музиколога та диригента, зокрема нотна україністика архіву та матеріали, що висвітлюють маловідому постать українського композитора в еміграції Івана Вовка. З’ясовується наявність у архіві нотних раритетів – зокрема, автографів творів Н. Нижанківського, М. Фоменка. Аналізуються відомості про композитора І. Вовка у друкованих джерелах та епістолярії М. Антоновича, систематизується інформація про творчу спадщину І. Вовка – камерно-вокальну, камерно-інструментальну, твори різних жанрів у скрипковій та фортепіанній музиці. Висвітлюється діяльність композитора у музично-громадському житті української діаспори у США, творчість Івана Вовка була в репертуарі українських еміграційних виконавців, сприяючи збереженню національної ідентичності в інокультурному світі. Стверджується оригінальний творчий профіль композитора, у музичній мові якого відбивається романтичне світовідчуття з виразно національним інтонаційним осердям