Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ЕПОХА СПІВАЮЧИХ КІНОЗІРОК В ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВОМУ МИСТЕЦТВІ КИТАЮ 40-50-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ : ПРЕДСТАВНИЦІ СТАРШОЇ ГЕНЕРАЦІЇ ГРУПИ «ЗОЛОТОЇ СІМКИ» ГУН ЦЮСЯ, ЧЖОУ СЮАНЬ, БАЙ ХУН
No full textThe article is devoted to the examination of the figures of the first galaxy of female singers during the period of the rise and flourishing of female pop and jazz performance in China in the 40 s (before the Cultural Revolution). Based on the traditions of their predecessors Li Min Hui, Wang Ren Mei, Li Lilly – the founders of Chinese female pop and jazz performance, whose work dates back to the 20 s and 30 s of the 20 th century, a new powerful the generation of female vocalists of this direction – the «Golden Seven», which dominated the Chinese pop music industry in the Shidaiqu style. It was founded by singers who began their singing careers in the 1930 s: Zhou Xuan, Gong Qixia, Bai Hong. Revealing the creative priorities and performance and stylistic orientations of each of the singing film actresses made it possible to present a diverse and colorful panorama of the development of pop-jazz music in China during this period. Zhou Xuan (Golden Throat) – movie star and radio singer was noted for high coloratura combined with Chinese elements of singing and folk Chinese instruments in pop-jazz compositions and film music. Gong Qiusia (Beautiful Jade, Golden Voice, Hit Star) personified the type of amphibious artist, organically combining dance and singing, staged pop and jazz numbers, signed the first contract with EMI, recorded a large number of records. Bai Hong (The Aircraft Carrier of the Singing World of China, White Rainbow) owns the first solo programs, distribution of records in Asian countries and other continents, recordings in Hollywood of jazz dance and vocal numbers, participation in the first blockbusters in the Chinese film industry, a combination of the classical bel canto technique, pop-jazz and elements of Chinese opera with the simultaneous use of voice and playing various instruments: piano, pipi, cello, harmonica, etc. give Bai Hong exclusivity. The typological features of female pop-jazz performance are defined: demonstration of a specific binomial of artistic activity, which is outlined by the term «singing movie star»; expansion of boundaries and style vectors in cooperation with world trends of European or American jazz; entering the world arena; forced emigration and the tragic fate of victims of the repressions of the cultural revolution.Розглядається період піднесення та розквіту жіночого естрадно-джазового виконавства у Китаї 40-х років ХХ ст. на прикладі представниць старшої генерації «Золотої сімки», які домінували в індустрії китайської поп-музики в стилі Shidaiqu. Співочу кар’єру розгортають основоположниці цієї плеяди: Чжоу Сюань, Гун Цюся і Бай Хун ще у 30-40-х роках (згодом «сімку» доповнюють Яо Лі, Бай Гуан, Лі Сянлан, Ву Інінь). Розкриття виконавсько-стильових пріоритетів кожної зі співаючих кіноактрис дозволило прослідкувати розвиток жіночого виконавства Китаю даного періоду. Виявлено іманентні виконавсько-стильові риси кожної зі співачок та встановлено типологічні аспекти: репрезентація специфічного біному мистецької діяльності – «співаюча кінозірка»; розширення меж та стильових векторів у співдії зі світовими тенденціями європейського чи американського джазу; вихід на світову арену; вимушена еміграція через засудження «жовтої музики», репресії доби «культурної революції»
ЖІНОЧІ АРХЕТИПНІ ОБРАЗИ У СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
No full textThe purpose of the study. The article is devoted to the results of the study of the peculiarities of the embodiment of female archetypal images in the East Slavic musical tradition of the Middle Ages – folklore and church singing. The research methodology is based on historical, musicological, ethnomusicological, and musicological-medievalist approaches to the study of cultural phenomena of the musical culture of the Eastern Slavs. The article contains an interdisciplinary, synthetic approach that allows us to study folklore and monodic samples of the East Slavic area.Мета роботи. Стаття присвячена результатам дослідження особливостей втілення жіночих архетипних образів у східнослов’янській музичній традиції епохи Середньовіччя – фольклорній та церковно-співочій.Методологія дослідження заснована на історико-музикознавчих, етномузикологічних та музично-медієвістичних підходах до вивчення культурних феноменів музичної культури східних слов’ян. В статті використано міждисциплінарний, синтетичний підхід, який дозволяє досліджувати фольклорні і монодійні зразки східнослов’янського ареалу. Отримані результати. На основі вербального та музичного аналізу значного числа народно-пісенних і невменних рукописних джерел східнослов'янського ареалу виявлені провідні жіночі архетипи у музичній культурі Середньовіччя – Богині-Матері і Богині-Діви (фольклорні традиції), Діви-монахині і Жінки-Матері (богослужбова церковна співоча традиція).Наукова новизна дослідження полягає у виявленні провідних жіночих архетипів у східнослов’янській музичній культурі (фольклорній та монодійній) – архетипів Матері та Діви
«НАЇВНИЙ» МАЛЯР НИКИФОР ДРОВНЯК : ЯСКРАВИЙ ФЕНОМЕН УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО НАДБАННЯ
No full textThe aim of the paper is to analyse the complex life path of the self-made «naïve» artist Nikifor (Epiphanius) Drovniak (1895-1968) from the town Krynytsia in Lemkivshchyna, to identify certain thematic cycles of his work.Research methodology. The research used the historical method to study the historical circumstances, biography, cultural and social environment that influenced the formation of Nykyfor Drovniak’s work. The comparative method allowed us to identify unique and common features of the naive painter’s work. The art historical analysis contributed to the study of the author’s artistic techniques, as well as the study of symbols, images and themes used by Nikifor in his works. The methods of analysis and synthesis help to critically comprehend the available literature on the research topic. The method of generalisation allows, on the basis of analysis and synthesis, to formulate general conclusions about the phenomenon of Nikephoros as a representative of naive art.Results. Having not even received a primary education, having never learned to draw, having no idea about the examples of world art, not knowing the classical painting technique, but possessing an innate absolute sense of colour and artistic intuition, N. Drovniak developed his own painting techniques, original methods of colour rendering under the impression of the original nature of his native land, icons of churches, and folk traditions of architecture of Lemkivshchyna.The talent of a genius self-taught artist was discovered in 1930 by Lviv artist R. Turin. In the last few years of his life, Nykyfor received full recognition thanks to the Krakow art historians Ella and Andrzej Banach. Nykyfor Drovniak is a vivid representative of primitivism as a trend in art. Exhibitions of his works were held in the most famous museums in the world – in Warsaw, Amsterdam, Paris, Kyiv, Rome, New York, London, Lviv, Florence and many other cities. In Ukrainian artcriticism, Nykyfor is regarded as a Lemko painter of naive realism, deeply connected with the ancient Ukrainian folk-art traditions. Experiencing difficulties in communication, he depicted the world around him, which fascinated him, such as Krynytsia estates, priests and church interiors, deserted railway stations, fantastic palaces, bridges, favourite roads, himself in different roles, etc. Watercolours, gouache, and coloured pencils helped him to convey his personal feelings and everything that he could not express in words on paper. The artworks of Nykyfor Drovniak can be divided into certain thematic cycles.The most valuable are the paintings of the 20–30 s of the twentieth century. His unique style was a combination of cubism, surrealism, expressionism and ancient Ukrainian Byzantineism.The scientific novelty lies in the study of Nykyfor as a phenomenon that goes beyond the traditional perception of naive art and the rethinking of its role in the Ukrainian-Polish cultural context.The practical significance. The study of Drovniak’s work contributes to the preservation and popularisation of cultural heritage, the development of education, the strengthening of intercultural relations, the support of contemporaryart, the increase of social awareness and the expansion of scientific knowledge.Проаналізовано життя і творчість художника-самородка Никифора (Єпіфанія) Дровняка (1895-1968 рр.) із містечка Криниця на Лемківщині, розкрито драматичну долю позашлюбного напівсироти-каліки, який виробив власні прийоми малювання, оригінальні способи кольоропередачі під враженням від самобутньої природи рідного краю, ікон лемківських церков, народних традицій лемківської архітектури.Никифор Дровняк є яскравим представником примітивізму як течії в мистецтві. Виставки його робіт проходили у найвідоміших музеях світу – Варшаві, Амстердамі, Парижі, Києві, Римі, Нью-Йорку, Лондоні, Львові, Флоренції та багатьох інших містах. В українському мистецтвознавстві Никифора розцінюють як глибоко пов’язаного з давньоукраїнськими народно-мистецькими традиціями лемківського маляра наївного реалізму. Його унікальний стиль являв собою поєднання кубізму, сюрреалізму, експресіонізму з давньоукраїнським візантинізмом
ТВОРЧИЙ ПОРТРЕТ ЛАРИСИ ПАНОВОЇ : КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ (ДО 60-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)
No full textThe peculiarities of the creative activity of Larisa Panova – a bandurist-performer, a teacher-methodist of Kharkiv B.M. Lyatoshynskyi Music Vocational College, organizer and artistic director of the folk music ensemble«Slobozhanochka» as a symbolic figure in the modern bandur art not only of Kharkiv region, but also of Ukraine of second half of the 20 – beginning of the 21st century. Her example proves the importance of the activities of teachers ofprimary and secondary levels of professional music education in the process of formation of a future performerbandurist, which affects the determination of the trajectory of its further development. An attempt was made to outlinethe creative portrait of Larisa Panova in the context of performing and teaching activities through the prism of the cultural aspect (orientation on the establishment of spiritual values in society, popularization of Ukrainian art in generaland bandura performance in particular, self-realization through a vocation to teaching activities, personal and collective reflection of musical existence in the socio-cultural spaces). The specifics, prerequisites and regularities of theformation of Larisa Panova's performance role are traced, which is based on musical expressiveness as a result of technical perfection of artistic and sound creation, experimentation and careful selection of «her» repertoire. The focusof her first performing and later teaching activities on the formation of the bandurist's musical thinking as the ability to spiritually and practically master cultural reality and the unique experience of one's own interpretation of the composer'sidea is proven. The specifics of the interaction between teacher Larisa Panova and modern composers have been revealed, as a result of which expressive means are rethought, new performance techniques transpire and experimentaltimbre-sound perspectives emerge. It has been found that Larisa Panova has a powerful potential as a methodologist, and her theoretical and methodological developments are relevant and progressive. It has been proven that LarisaPanova's organizational and cultural educational activities contribute to the intensification of Kharkiv region bandura performance and its active popularization among creative youth, which has nationwide educational significance.Розглянуто особливості творчої діяльності Лариси Панової – бандуристки-виконавиці, викладачкиметодистки Харківського музичного фахового коледжу ім. Б. М. Лятошинського, організаторки та художньої керівниці ансамблю народної музики «Слобожаночка» як знакової постаті в сучасному бандурному мистецтві не лише Харківщини, а й України другої пол. XX – поч. XXI століття. На її прикладі доведено значущість діяльності викладачів початкового та середнього рівня фахової музичної освіти у процесі становлення майбутнього виконавцябандуриста, що впливає на визначення траєкторії його подальшого розвитку. Зроблено спробу окреслити творчий портрет Л. Панової в контексті виконавської та викладацької діяльності крізь призму культурологічного аспекту (орієнтація на утвердження в суспільстві духовних цінностей, популяризація українського мистецтва загалом і бандурного виконавства зокрема, самореалізація через покликання до викладацької діяльності, персонально-сукупна рефлексія музичного буття в соціокультурному просторі). Простежено специфіку, передумови й закономірності формування виконавського амплуа Л. Панової, в основі якого музична виразність як результат технічної довершеності художньо-звукового творення, експериментаторство та ретельний добір «свого» репертуару. Доведено спрямованість її спершу виконавської, а згодом і викладацької діяльності на формування музичного мислення бандуриста як здатності до духовно-практичного освоєння культурної реальності та неповторного досвіду власної інтерпретації композиторського задуму. Виявлено специфіку взаємодії між Л. Пановою-викладачем та сучасними композиторами, внаслідок якої переосмислюються виражальні засоби, виникають нові виконавські прийоми та з’являються експериментальні темброво-звукові перспективи. З’ясовано, що Л. Панова має потужний потенціал методиста, а її теоретично-методичні напрацювання є актуальними і прогресивними. Доведено, що організаторська та культурно-просвітницька діяльність Л. Панової сприяє інтенсифікації бандурного виконавства Харківщини та його активній популяризації серед творчої молоді, що має загально-національне виховне значення
РИСУНОК У МИСТЕЦТВІ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ КНИГИ ЛАТИНСКОГО ЗАХОДУ: ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ, ОСОБЛИВОСТЕЙ ХУДОЖНЬОЇ ПРАКТИКИ ТА СЕМАНТИКИ ІКОНОГРАФІЧНИХ МОТИВІВ
No full textThere have been many general works on medieval art and numerous others on the history of drawings, however quite special and not widely common drawings of the Middle Ages have seldom been studied in their own right. This paper is aimed to introduce the audience to the broad overview of drawing use as a technique, image-making approach as well ascontribution to the knowledge of subject matters, iconographical backgrounds, and its local varieties across the medieval Europe embracing England, France, Germany, Austria, and Catalonia. The paper deals with drawings in European manuscripts between the 6th and early 15th centuries and discusses the changing attitudes towards drawings and the peculiarqualities of linear representation. Special focus is made on the fallowing the ideas of classical heritage, that are among most influential impacts at the early stage of practicing illustration drawing in medieval manuscripts. At this point well known Utrecht Psalter is analyzed, focusing both on stylistics and aesthetics and certain iconography patterns. The extraordinary diversity of the uses of drawing and the often dividing line between aesthetic and functional considerations is shown by the wide variety of subject matters: allegorical poems such as the war between the Virtues and the Vices; celestial maps used by medieval astronomers; pictorial guides to ethics like the the Tower of Wisdom or Trees of Virtues of Vices. Also there is special attention pointed to the use of drawing techniques to implement quite abstract and intellectual images, in particular charts and diagrams commonly used for scientific, medical, astrological treaties of the high Middle Ages. Here we can find the tendency to reflect the prevalent desire of the medieval thought for imposing order on the Universe, and schematic designs made in drawing techniques became one of the most appropriate tools for the purpose. Late medieval drawings analysis is completed by the architectural designs best presented through Villard de Honnecourt drawings.Also the paper uncovers certain local characteristics of different countries, whose artistic tradition tends more than others for drawing practices and designs in manuscript production and image making, first of all England and British isles where the tradition was flourishing during the all medieval era. Germany and Catalonia as another countries tend to evolvedrawing as widespread approach to medieval illustrations are as well briefly overviewed in the text.Охарактеризувано особливості вживання рисунку в практиці ілюстрування рукописної книги латинського Заходу. Текст охоплює широкі часові та географічні межі, звертаючись до пам’яток, створених між VI і XV ст. у різних країнах середньовічної Європи - від Британських островів на Півночі, де рисункова традиція мала найбільш послідовне використання впродовж усього Серелньовіччя, до іспанської Каталонії, де рисункові рішення в рукописній книзі демонструють тісний зв’язок із художньою мовою тамтешніх стінописів, провідної форми образотворення в тому регіоні. Крім стилістичних та технічних особливостей застосування рисунку в практиці ілюстрування європейських манускритрів, розглянуто семантику іконографічних мотивів – від алегоричних фігуративних образів гріхів і чеснот до схематичних дизайнів, таблиць та діаграм, покликаних поєднати світоглядні та теологічні принципи середньовічної людини з бажанням впорядкувати і категоризувати божественний макрокосм і земний мікрокосм
ТРАНСФОРМАЦІЯ СКЛАДІВ ВЕСІЛЬНИХ МУЗИК (НА МАТЕРІАЛІ С. НАСТАСОВА ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
No full textThe aim of the article is to highlight the transformational processes that have taken place within traditional instrumental ensembles of Nastasiv village, Ternopil district, Ternopil region, from the 1920 s to the 2020 s and the impact of external and internal factors on them.Research methodology. The methodological basis of the study is the work «Transfer and Transformation in Folklore» by Sofia Hrytsa, which defines the effect of transfer which influenced the variable processes in traditional instrumental music of a homogeneous environment.Methods. The following research methods were used: historical, structural-typological, systemic-ethnophonic, typological, induction and deduction, that enable cover the transformation processes comprehensively.Scientific novelty. The scientific novelty of the study lies in the attempt made within Ukrainian ethnomusicology to elucidate the transformational changes that have occurred in traditional ensemble music in the village of Nastasiv, Ternopil district, Ternopil region, from the 1920 s to the 2020 s. Attention is drawn to changes in the composition oftraditional wedding music influenced by both external and internal factors.The practical significance of the study. The material of this study can be used both by ethnomusicologists in their scientific activities and by educators in higher music education institutions during the courses on «Ethno-Instrumentology» and «Folk Music Creativity».Висвітлено питання, пов’язані з дослідженням трансформаційних процесів, що відбулися у традиційних інструментальних ансамблях с. Настасова Тернопільського р-ну Тернопільської обл. упродовж останніх 100 років. Звернено увагу на склад традиційних інструментальних ансамблів, властивих музичній культурі гомогенного середовища. які змінювалися від 1920 до 2020-х років. Проаналізовано ансамблеві форми музикування та їхні зміни під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, спричинених сучасними урбанізаційними процесами
МУЗИКОЗНАВЧО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ТА ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЖАНРОВОЇ ПАЛІТРИ ЦЕРКОВНИХ ПІСНЕСПІВІВ НА ПРИКЛАДІ КАНОНІЧНИХ ТА НЕКАНОНІЧНИХ ТВОРІВ
No full textA comprehensive musicological and cultural cross-section of the specifics of the use of spiritual genres of sacred music during church services is carried out; the problem of the presence of canonical liturgical texts in these spiritual chants is highlighted; The specifics of the existence of the studied genres of sacred music with secular, non-canonical texts on church themes in the Orthodox tradition are determined. A musical-theoretical, artistic-aesthetic and lexical-phonetic analysis of the genre spectrum of sacred music of Ukrainian Orthodoxy, which crystallized over the centuries in church practice and still exists in Orthodox worship, is made. Among the main genres: spiritual Cant, Psalm, Monody, Spiritual Song, church prayer of ancient Ukrainian everyday melody, Canon. It is noted that Orthodox music in symbiosis with oral folk art influenced the formation of the entire genre and style palette of national music, nurtured the aesthetic culture of our people, contributed to the awareness of national identity by means of musical art.Мета статті – у взаємодії мистецтвознавчого та культурологічного підходів здійснити музично-естетичний аналіз жанрової специфіки церковних піснеспівів (монодія, кант, псальма, духовна пісня, Канон) на прикладі канонічних та неканонічних духовних творів української православної традиції. Дослідити художньо-естетичний зріз окремих творів, що виконують роль базису у формотворенні церковних піснеспівів, маючи особливе смислове навантаження у богослужбових молитвах. Довести, що за допомогою церковних піснеспівів музична культура України постає уособленням релігійно-естетичних ідеалів та світоглядних установок, які й дотепер визначають етнонаціональну ментальність та духовну культуру українців. Методологія дослідження базується на використанні діалектичних методів аналізу, синтезу, зіставлення, узагальнення щодо структурування жанрової специфіки церковних піснеспівів, побутування даного музичного напряму в Україні.У викладі матеріалу поєднано культурологічно-мистецтвознавчий, естетико-психологічний та музично-педагогічний підходи до конкретизації жанрового різновиду, стильових особливостей, модифікаційних форм побутування церковних піснеспівів (монодія, кант, псальма, духовна пісня, Канон) та їх інкультурації в світовий музичний простір. Наукова новизна – визначено і розглянуто види богослужбових піснеспівів за способом їх виконання; охарактеризовано культурно-історичну присутність церковної музики в сучасномупросторі музичної культури України. З‘ясовано особливості побутування духовних творів із мирськими, неканонічними текстами на церковну тематику у православній традиції. Доведено, що православна музика у симбіозі з усною народною творчістю вплинула на формування всієї жанрово-стильової палітри вітчизняної духовної музики, виплекала естетичну культуру музики нашого народу, сприяла усвідомленню національної ідентичності засобами музичного мистецтва. Висновки. Проведене комплексне музикознавчо-культурологічне дослідження характеристики та специфіки використання духовних жанрів сакральної музики під час церковних відправ всебічно розкриває тему присутності канонічних богослужбових текстів у вибраних для аналізу духовних піснеспівах. Богослужбова співоча практика, зокрема, православні церковні піснеспіви вплинули напроцеси культурної ідентифікації та наклали характерний світоглядно-естетичний відбиток на етнонаціональну ментальність та духовну культуру України упродовж віків. Православне співоче мистецтво в Україні постійно співіснувало з пісенними та вокально-виконавськими набутками багатовікового народного мелосу. Унаслідокінтонаційних синтезів церковний спів набирав статусу національного музичного явища, вбираючи у себе елементи етногенотипу культури, ментальності та способу мислення і почування, які складають так звані «ідентифікатори» духу нації
ПРОБЛЕМИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МУЗИЧНИХ ІНСТРУМЕНТІВ У ДУХОВНІЙ КУЛЬТУРІ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ
No full textThe aim of the paper is to introduce new archaeological and iconographic sources into scientific circulation and rethink existing theories, as well as to separate the medieval Slavic musical-instrumental stratum from the synchronously existing instrumentation of other ethnic groups of medieval Europe.Research methodology. The article uses the method of distinguishing the Slavic «musical-instrumental substrate» from the same type of foreign-ethnic instruments of Central, Southern and Eastern Europe.Results. The analysis of various types of percussion noise, wind and string instruments that belonged to the single Slavic massif on the territory of medieval Europe allowed to reconstruct the missing links of the all-Slavic instrumental culture. The applied method of isolating the Slavic «musical-instrumental substrate» from the same type offoreign-ethnic instruments of ethnic groups of Southern, Central and Eastern Europe led to the following conclusions.Noise percussion instruments – egg-shaped rattles (pysanky-kalataltsia), which were made in the lands of the Eastern (Kyiv State), Western (Poland) and Southern (Bulgaria) Slavs, had an important sacred meaning in their spiritual culture and were connected with the cult birth and revival of life, fertility, agrarian magic. As objects of import, they were spread not onlythrough the lands of the Slavic world, but also as personal amulets were taken with merchants to the non-Slavic countries of Northern and Central Europe, the Caucasus and the Crimea. The manufacturing technology and ornaments of egg-shaped rattles from the territory of Poland testify not only to the influence of the traditions of their manufacture in the Kyivan State, but also to the existence of local and territorial differences in their production. The discovery of a long wooden pipe in the lands inhabited by the Slavs in Eastern Germany (Löddig-See near Parhim), which was known only from Slavic iconographic sources, provided an opportunity to investigate the method of its manufacture. It is still used in the folk practice of making wooden pipes and horns, in particular in Polissia and the Carpathians.The missing link between the earliest written mention of lyre-shaped guslas (T. Simokatta, 6th century) and their depiction on chronologically synchronous iconographic sources originating from Greece (Velestino, beginning of 7th century) was established. The invariance of the form was observed on historically later archaeological finds of lyreshapedgusels of the 11 th – 13 th centuries. from the territory of Ukraine (Zvenyhorod), Poland (Gdansk) and Russia (Novgorod). Written, iconographic and archaeological examples of this variety of stringed instruments testify that this type existed among the Slavs for five centuries, had a sacred meaning and was an attribute of pagan rituals.For almost a millennium, there were zither-like instruments (psalteries) of a triangular shape with a vertical way of holding of Eastern and Western Slavs. They were mentioned by Isidore of Seville (VI century), later by Arab authors (X–XI centuries). Their images are known from East Slavic iconography of the XI – XIII centuries.Novelty. New musical instruments from archaeological excavations in the territory of settlement of the medieval Slavs have been introduced into scientific circulation.Стаття присвячена вивченню особливостей форми та морфології середньовічних музичних інструментів слов’янського світу, які можуть вказувати на конкретні ретроспективні напрями пошуків їх вихідних прототипів, що виокремлюються на основі типологічно спільних ознак. Уведено до наукового обігу нові музичні інструменти з археологічних розкопок на території розселення середньовічних слов’ян. Проведено реконструкцію окремих середньовічних музичних інструментів, спираючись на їх генетично споріднені синхронні та діахронні аналоги.Здійснений порівняльний аналіз дозволяє переглянути усталену думку (чи навіть теорію) про вихідні прототипи окремих різновидів музичного інструментарію слов’янського світу
РАННЯ ТВОРЧІСТЬ ЛЕВА ҐЕЦА (1915–1919)
No full textFor the first time, the influence on the development of the Ukrainian Sich Riflemen's artistic art is studied in the drawings of Lev Getz (1896–1971) of the First World War, which truthfully and authentically depict the life and combat achievements of the Ukrainian Legion of 1915–1918, The article examines a series of graphic works by the artist created directly on the battlefield or during rest between attacks and presented in the general context of the main directions of development of rifle art: caricature, portrait, illustration. The author demonstrates the convincing artistic achievements of the young artist in drawing, acquired in the process of constant practice in the conditions of military operations. The consistent development of his creative potential from a quick sketch (initial drawing) to a skilfully finished drawing is traced. The article highlights Getz's early artistic achievements and the qualitative progress of his professional mastery of graphic means (contour line, stroke, tonal planes). It is stated that the leading genre in the work of the Ususov fighter L. Getz was the battlefield drawing. At the same time, it is found that the artist's early works served as preparatory sketches and outlines for the creation of handmade art books-albums ‗Antology of Rifle Art‘ (1915–1918) and ‗Dombe 1918-9‘. The author analyses the early shooting graphics of L. Getz: themes, composition, figurative artistic solutions, storylines, and execution techniques.The purpose of the publication is to review the creative heritage of L. Getz and analyse the artist's work of 1915–1919.The research methodology is based on the use of compositional, stylistic, structural, logical and historical analysis; an integrated approach to the review of visual sources using chronological and source studies methods.The scientific novelty of the study lies in the introduction of little-known graphic works by Lev Getz of 1915–1918 into Ukrainian art history. For the first time, the artist's early graphic works are offered as a subject of research, a comprehensive analysis of his artistic achievements has not yet been made.The need for a detailed study of heritage graphics is determined by the need to outline a holistic panorama of Ukrainian art of the first third of the twentieth century, taking into account the artist's forgotten or unknown works, without which it is impossible to cover and comprehend the trends in the development of cultural and artistic activities of the Ukrainian Sich Riflemen, and to significantly complement the overall picture of the national fine arts of this period.Lev Getz's drawings of 1915–1918 were kept for 50 years in the archives of the Basilian Library in Rome and were practically inaccessible for research. Thus, all the information offered by the author is valuable for a better understanding of the artistic value of the artist's graphic heritage, which will be a significant addition to the achievements of the historical and battle genres in the visual culture of the first third of the twentieth century.The purpose of the publication is to present the early works of Lev Getz of 1915–1919 in the dynamics of his artistic development, representing a little-explored series of drawings of the First Holy War.Уперше досліджено становлення та розвиток образотворчості Українських Січових Стрільців у рисунках Лева Ґеца (1896–1971 рр.) періоду Першої світової війни, в яких достовірно передано життя й бойові звершення Українського Легіону 1915–1918 рр., що мали вплив на розвиток національно-культурного руху в першій чверті XX ст. Розглянуто серію графічних робіт художника, створених безпосередньо на полі бою чи під час відпочинку між наступами та представлених у загальному контексті основних напрямів розвитку стрілецької творчості: карикатури, портрету, ілюстрації. Продемонстровано мистецькі досягнення молодого художника в малюнку, набуті в процесі постійних практик в умовах перебігу військових дій. Простежено послідовний розвиток його творчого потенціалу – від швидкого начерку (первісного рисунка) до майстерно викінченого рисунка. Висвітлено ранні мистецькі напрацювання Ґеца та відслідковано якісний поступ фахового володіння графічними засобами (контурною лінією, штрихом, тональними площинами). Констатовано, що провідним жанром у творчості бійця-усусівця Л. Ґеца став баталістичний рисунок. Водночас з’ясовано, що ранні твори художника слугували підготовчим ескізно-начерковим матеріалом для створення мистецьких рукотворних книг-альбомів «Антольоґія стрілецької творчости» 1915–1918 рр. та «Домбє 1918–19 рр.». Здійснено аналіз ранньої стрілецької графіки Л. Ґеца: тематики, композиції, образно-художніх рішень, сюжетних ліній, техніки виконання.Завданням публікації є огляд мистецької спадщини Л. Ґеца та розгляд творчості художника в період 1915–1919 рр. Методологія дослідження спирається на використанні композиційного, стилістичного, структурно-логічного та історичного аналізу; комплексний підхід застосовано до огляду візуальних джерел хронологічного і джерелознавчого методів. Наукова новизна дослідження полягає у введенні маловідомих графічних творів Лева Ґеца 1915–1918 років в українське мистецтвознавство. Вперше пропоновано ранні графічні твори художника як предмет дослідження, комплексного аналізу мистецьких напрацювань якого досі немає.Потреба детального вивчення графіки спадщини визначається необхідністю окреслити цілісну панораму українського мистецтва першої третини ХХ ст. з урахуванням забутих чи невідомих творів художника, без яких неможливо охопити та осмислити тенденції розвитку культурно-мистецької діяльності Українських Січових Стрільців, істотно доповнити загальну картину національного образотворчого мистецтва того часу. Рисунки Лева Ґеца цього періоду протягом половини століття зберігалася в архівах бібліотеки оо. Василіян в Римі і були практично недоступними для дослідження. Тож уся пропонована автором інформація є цінною для кращого розуміння мистецької вартості графічного спадку художника, що має стати вагомим доповненням надбань історичного та батального жанрів в образотворчій культурі першої третини ХХ ст.Метою публікації є представлення ранньої творчості Лева Ґеца 1915–1919 рр. у динаміці розвитку його мистецького таланту, репрезентація малодослідженої серії рисунків періоду Першої світової війни
ДУХОВНО-СИМВОЛІЧНА ТА ІНТОНАЦІЙНО-ДРАМАТУРГІЧНА СПЕЦИФІКА 68 КАНТАТИ Й.С. БАХА
No full textThe purpose of the work is to reveal the poetic-intonational and spiritual-symbolic features of J.S. Bach's 68 th cantata in the context of the general evolutionary paths of the German spiritual cantata in the context of the Lutheran liturgical-musical tradition. The methodological basis of the work is based on the intonation concept of music from the perspective of intonationstylistic, etymological analysis inherited from B. Asafyev and his followers, as well as on interdisciplinary and historicalcultural approaches. The latter allow us to reveal the spiritual-semantic and stylistic specificity of the 68 th cantata of J. S. Bach in the context of the spiritual instructions of the Lutheran liturgical practice of the XVII-XVIII centuries. The scientific novelty of the work is determined by the fact that for the first time it examines and analyzes in detail the figurative-symbolic and intonation-dramaturgical aspects of the 68 th cantata of J. S. Bach in the context of its relationship with the German Protestant liturgical spiritual and musical tradition. Conclusions. The poetics of the German spiritual cantata is determined by its contact with the liturgical practice of the Lutheran Church. This genre was directly related to the church sermon – the central spiritual and semantic core of the Lutheran service, and therefore was called «preaching music», «motet», «concert», «dialogue», generalized by the concept of «Hauptmusik» («Main music of the day»). Among the distinctive features of the spiritual cantata, the reliance on the Protestant chorale, on polyphonic forms traditional for the Baroque era, and on the significant role of theinstrumental beginning both in the overall ensemble and in the manner of writing stand out. Bach's 68 cantata, created in 1725 in Leipzig to the texts of Marianne von Ziegler, was assigned at the level of Hauptmusik («Main music») for the service of the second day of Pentecost, which in the Lutheran tradition is considered the birthday of the church and the result of the final formation spiritual instructions of a person's earthly existence, that is, his choice between faith and unbelief. The leading idea of the gospel reading, which sounds during the mass of this holiday, is also the structural basis of the text of the 68th cantata of JS Bach, which includes five parts. Choral sections (Nos. 1, 5) are key in it, which symbolically cover the time of the existence of the Lutheran Church. At the same time, the First part is based on a free arrangement of the ancient spiritual hymn of the XVII century, belonging to Salomo Liskovius and Gottfried Vopedius, while the fifth part is a grand double fugue, in which the original musical-rhetorical juxtaposition of the images of human faith and disbelief is ultimately represented by their contrapuntal combination, which symbolizes the harmony of the sacred space. The solo numbers of the 68 th cantata complement its choral sections, demonstrating the leading role of the instrumental beginning, indicative of Bach's vocal music, as evidenced by the virtuoso-coloratura nature of the vocal part of the soprano and bass arias, focused on the intonationrhetorical expression of images of joy, the triumph of the soul, approaching to God.Узагальнено відомості щодо особливостей німецької лютеранської богослужбово-співацької практики XVII-XVIII ст. Виявлено жанрово-типологічні показники німецької духовної кантати, сформованої на тлі лютеранської проповідницької практики та узагальненої у феномені «Hauptmusik» («Головна музика дня»). Обґрунтовано суттєву роль протестантського хоралу в поетиці цього жанру, що визначає інтонаційну мову його кульмінаційних розділів, а також символічну функцію в ньому поліфонічних розділів. Виявлено культово-богослужбову приналежність 68 кантати Й.С. Баха до свята другого дня П’ятидесятниці, що в лютеранській традиції вважається днем народження церкви і підсумком остаточного формування духовних настанов земного буття людини, тобто її вибору між вірою та невірою. Обґрунтовано музично-риторичні особливості інтонаційної мови названої кантати, сформованої на перетині стародавнього духовного наспіву П’ятидесятниці XVII ст. та його авторської обробки