Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
КІНО ЯК ЦИФРОВИЙ МЕДІАТЕКСТ : ЗМІНА СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ПРАКТИК У ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
No full textThe aim of the article is to study the phenomenon of cinema as a digital media text, which is undergoing transformational changes under the influence of globalization processes, digitalization and new communication formats in the modern media space, where the boundaries between the author, the viewer and the digital platform are becoming increasingly blurred.Methodology. The methodological basis of the study is a set of methods: cultural, socio-communicative and semiotic in order to determine the specifics of digital cinema text as an interactive phenomenon.Scientific novelty. For the first time, the work outlines the phenomenon of cinema as a digital media text in the context of the transformation of cultural practices of a globalized society. It is shown that digital cinema ceases to be just an artistic artifact and increasingly acquires the functions of a communication medium and a tool for constructing new identities. The mechanisms of reformatting the receptive interaction between the viewer and the text are revealed, and new forms of participation emerge – from interactive viewing to collective virtual co-creation.Results. As a result of the research, it was found that the digital age has led to a change in the very nature of cinema as a media, where the screen becomes a space for social interaction, and the viewer is an active participant in the communicative process. Cinema has evolved from a linear narrative into a polyphonic hypertext that integrates aesthetic, technological and cultural dimensions. Therefore, all these processes contribute to the formation of a new culture of perception, namely a networked, visual-communicative one, in which cinema acts as a key factor in the formation of global media reality.Practical significance. The research materials of the article will be useful in courses on film history, digital culture and media communication, and cultural studies.Досліджено феномен кіно як цифровий медіатекст, що зазнає трансформаційних змін під впливом глобалізаційних процесів, цифровізації та нових форматів комунікації у сучасному медіапросторі, де межі між автором, глядачем і цифровою платформою стають дедалі розмитішими. В роботі окреслено феномен кіно як цифровий медіа текст у контексті трансформації культурних практик глобалізованого суспільства. Показано, що цифрове кіно перестає бути лише мистецьким артефактом і все більше набуває функцій комунікаційного медіуму та інструменту конструювання новітніх ідентичностей. Розкрито механізми переформатування рецептивної взаємодії між глядачем і текстом, появу нових форм участі – від інтерактивного перегляду до колективного віртуального співтворення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що цифрова доба зумовила зміну природи кіно як медіа, де екран стає простором соціальної взаємодії, а глядач – активним учасником комунікативного процесу. Відбулася еволюція кіно, яке з лінійного наративу перетворилося на поліфонічний гіпертекст, що інтегрує естетичні, технологічні та культурні виміри. Відтак ці процеси сприяють утворенню нової культури сприйняття, а саме мережевої, візуально-комунікативної, в якій кіно виступає ключовим чинником формування глобальної медіареальності
СЕМПЛІНГ У ЦИФРОВУ ЕПОХУ : КУЛЬТУРНА ЕВОЛЮЦІЯ, МЕРЕЖЕВІ СПІЛЬНОТИ ТА ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ АВТОРСТВА
No full textPurpose of the work. The purpose of this article is to explore the cultural, technological, and social transformations that have shaped the development of sampling practices from the second half of the 20 th century to the current digital age. The paper analyzes how the transition from geographically localized music scenes to decentralized network communities has influenced the mechanisms of sample diffusion, the change in their cultural meanings, and the rethinking of authorship. Particular attention is paid to the theoretical approaches of Mason Youngblood, which allow us to consider a sample as a multi-level cultural object that combines technical and sociocultural nature.Research methodology. The article uses interdisciplinary analysis of empirical data, theoretical works, and elements of digital ethnography. The key empirical material is Yangblad's Network-Based Diffusion Analysis (NBDA), supplemented by research on reduced listening, digital temporality, and platform music culture. The combination of cultural, sound, and sociological approaches made it possible to identify the constant and variable elements of the sampling tradition in different historical periods.Scientific novelty. The work proposes a conceptual combination of classical sampling theories with contemporary platform practices, allowing for a new understanding of authorship, networked forms of interaction, and the life cycle of sound objects in the digital environment.Conclusions. The data obtained show that despite the removal of geographical barriers and the radical democratization of access to sound archives, collaboration remains the leading mechanism for the cultural transmission of sampling practices. Network communities – local, global, or algorithmically formed – preserve the social logic of shared learning and stylistic exchanges. Digital platforms such as TikTok, SoundCloud, and YouTube enhance the mobility of the sample as a cultural object, stimulating the emergence of microhook fragments, memetic circulation, and distributed authorship. As a result, the sample functions as a unit of cultural memory, capable of endless renewal without losing its recognizability. The results may be useful for researchers of digital culture, music producers, and cultural institutions interested in understanding contemporary mechanisms of creativity, authorship, and community formation in the digital music space.Автор досліджує культурні, технологічні та соціальні трансформації семплінгу від другої половини ХХ століття до сучасної цифрової доби. Розглянуто перехід від локальних музичних сцен до мережевих спільнот, що вплинув на поширення семплів, зміну їхніх значень та переосмислення авторства. Використано міждисциплінарний підхід, зокрема Network-Based Diffusion Analysis Мейсона Янгблада, цифрову етнографію та дослідження культури онлайн-платформ. Показано, що співпраця залишається ключовим механізмом культурної трансмісії, а цифрові платформи забезпечують мобільність семплу як одиниці культурної пам’яті. Результати можуть бути використані дослідниками цифрової культури, музичних продюсерів та культурних інституцій
ІНФОРМАЦІЙНО-ПРАВОВА КУЛЬТУРА ЯК ІНТЕГРАТИВНА КОМПЕТЕНЦІЯ СУЧАСНОГО УЧАСНИКА ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
No full textThe article is devoted to the study of the problem of forming information and legal culture as an integrativecompetence of participants in the educational process in the context of global digitalization. The relevance of the workis determined by the rapid digitalization of social relations and the emergence of new information threats that requirethe synthesis of legal and information cultures in the higher education system. The purpose of the study is to reveal theessence of information and legal culture, determine the specifics of the relationship between legal and informationcompetencies in the digital educational environment, and outline the challenges facing higher education institutions.The work uses an interdisciplinary approach that combines elements of philosophy of law, information theory,pedagogy, and cultural studies, as well as analysis of regulatory and legal acts and global practices of legal cultureformation. The study shows that information and legal culture is a holistic worldview system that combines legalawareness, information literacy, and digital security skills, and ensures lawful and responsible behavior of students andteachers in the digital space. It has been established that only the synthesis of legal and information cultures makes itpossible to respond effectively to modern challenges, respect intellectual property, and maintain confidentiality in theeducational environment.Мета статті – дослідити сутність та обґрунтувати концептуальні засади формування інформаційно-правової культури як інтегративної компетенції учасників освітнього процесу в умовах глобальної цифровізації. У статті проаналізовано виклики, які цифрова трансформація суспільних відносин ставить перед системою вищої освіти, та виявлено точки синергії між правовою та інформаційною культурами в новому технологічному середовищі. Методологія дослідження спирається на принципи міждисциплінарності, поєднуючи інструментарій філософії права, теорії інформації, педагогіки та культурології. Системний підхід дав змогу розглянути інформаційно-правову культуру як складну, багаторівневу структуру. Формально-юридичний і компаративний методи були застосовані для аналізу правового виміру інформаційної культури та світових ментальних систем права. Наукова новизна роботи полягає у представленні авторського визначення поняття «інформаційно-правова культура учасників освітнього процесу». Зазначений феномен трактується не як арифметична сума компетенцій, а цілісна світоглядна система, що синтезує правосвідомість, інформаційну грамотність і навички цифрової безпеки. Обґрунтовано, що саме ця синергетична культура є необхідною умовою для правомірної та безпечної поведінки суб’єктів освіти у цифровому просторі, що насичений інформаційними загрозами та потребує нового розуміння академічної доброчесності, авторського права та захисту персональних даних. Висновки. Стрімка цифровізація освітнього процесу, прискорена поширенням дистанційних форм навчання, випереджає розвиток відповідних культурних і правових механізмів регуляції. Формування виключно правової чи інформаційної культури окремо є недостатнім для адекватної відповіді на сучасні виклики. Лише їх синтез в інформаційно-правовій культурі здатен забезпечити належний рівень захисту від інформаційних загроз, повагу до інтелектуальної власності та дотримання конфіденційності в цифровому освітньому середовищі. Наголошено, що розвиток цієї інтегративної компетенції має стати пріоритетом для закладів вищої освіти як запорука підготовки фахівців, здатних ефективно діяти в інформаційному суспільстві
ПЛАСТИКА ТАНЦЮ ЯК ФОРМОТВОРЧИЙ ЧИННИК У ДИЗАЙНІ ТРЕНУВАЛЬНОГО ЖІНОЧОГО КОСТЮМА ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКОЇ ПРОГРАМИ
No full textThe article examines the historical and cultural origins and contemporary trends in the development of costumes for Latin American ballroom dancing, focusing on the plasticity of dance as a factor in form creation and the application of artistic and compositional principles in the creation of women's training clothing. The ergonomic and aesthetic requirements for training costumes are analysed, and the influence of the movement characteristics of dance on the morphology of form and design solutions is investigated. The concept and the author's collection of women's training clothing, which combines functionality, comfort and artistic expressiveness, are presented. The main results demonstrate the principles of adapting stage images to training clothing while maintaining stylistic unity and dynamic expressiveness of form.The aim of the study is to develop well-founded design solutions for women's training clothing for performing Latin American ballroom dancing programmes, taking into account the specifics of movement, ergonomic parameters and contemporary fashion trends.The research methodology is based on the use of an analytical method to study historical and contemporary trends in costume design development; morphological analysis to systematise the characteristics of form and decoration; a comparative-typological method to identify analogies between stage and training clothing; empirical methods for conducting surveys and analysing the results obtained to determine the target audience, its needs and possible scenarios for use. Visual and graphic methods were used to develop sketches.The results of the study outline the principles of training costume design for the Latin American programme based on the plasticity of movement, ergonomic requirements and the artistic and compositional features of the authentic style. An approach to adapting stage solutions to the training context has been formulated through the stylised simplification of the stylistic markers of the Latin American programme image.The scientific novelty of the work lies in the formation of a comprehensive model for designing training costumes for Latin American ballroom dancing programmes, which combines current stylistic solutions with ergonomic parameters and takes into account functional requirements.The practical significance of the results obtained lies in the creation of an author's collection of training clothing for performing the Latin American ballroom dance programme, which was presented at the XXV International Competition of Young Designers «Pecherski Kashtany» in the «Special» nomination.Розглянуто історико-культурні витоки та сучасні тенденції розвитку костюма для латиноамериканської програми бальних танців, увагу зосереджено на виявленні пластики танцю як чинника формоутворення та застосуванні художньо-композиційних принципів у створенні тренувального жіночого одягу. Проаналізовано ергономічні та естетичні вимоги до тренувальних костюмів, досліджено вплив рухових характеристик танцю на морфологію форми та конструктивні рішення. Представлено концепцію та розроблену авторську колекцію тренувального жіночого одягу, що поєднує функціональність, комфорт та художню виразність. Основні результати демонструють принципи адаптації сценічних образів до тренувального одягу зі збереженням стилістичної єдності та динамічної виразності форми.Методологія дослідження обумовлена використанням аналітичного методу для вивчення історичних та сучасних тенденцій у розвитку дизайну костюма; морфологічного аналізу для систематизації ознак форми та декору; порівняльно-типологічного методу – для виявлення аналогій між сценічним та тренувальним одягом; емпіричні методи – для проведення анкетування та аналізу отриманих результатів для визначення цільової аудиторії, її потреб та можливих сценаріїв використання. Для розробки ескізів використано візуально-графічні методи. Результати проведеного дослідження окреслюють принципи формоутворення тренувального костюма для латиноамериканської програми на основі пластики руху, ергономічних вимог та художньо-композиційних особливостей автентичного стилю. Сформульовано підхід до адаптації сценічних рішень до тренувального контексту за рахунок стилізованого спрощення стильових маркерів образу латиноамериканської програми. Наукова новизна роботи полягає у формуванні комплексної моделі проєктування тренувального костюма для латиноамериканської програми бальних танців, що поєднує актуальні стилістичні рішення з ергономічними параметрами та враховує функціональні вимоги.Практичне значення отриманих результатів полягає у створенні авторської колекції тренувального одягу для виконання латиноамериканської програми бальних танців, що була представлена на XXV Міжнародному конкурсі молодих дизайнерів «Печерські Каштани» у номінації «Special»
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА : ВЗАЄМОДІЯ АКТОРА ТА ГЛЯДАЧА
No full textThe article analyzes the psychological features of the perception of performing arts, in particular in the context of the importance of the interaction between the actor and the audience.Research methodology. General scientific and special methods and approaches drawn from psychology, art history, and sociology were used. Among the general scientific methods, the following were used: analysis, synthesis, explanation, and generalization.Scientific novelty. For the first time in Ukrainian art history, the emphasis is on the psychological factors of interaction between actor and viewer, which influence the perception of stage action.Conclusions. It is stated that modern stage practices are increasingly focused on the audience's perception and interaction between the performer and the audience. Research indicates the importance of psychological, cognitive and neurophysiological mechanisms that determine the emotional response of the audience. The key aspects of effective stage performance in this context are: the actor's emotional expressiveness 3 the use of methods of experiencing and physical actions to create a deep connection with the audience; psychophysiology of acting – control of voice, facial expressions, gestures and various techniques to influence the audience's perception; psychology of perception – understanding the mechanisms of attention, identification and empathy to enhance emotional involvement; theater therapy – the use of stage practices in social adaptation, psychological support, personal development, etc.Аналізуються психологічні особливості сприйняття сценічного мистецтва, зокрема у контексті важливості взаємодії актора та глядача. Констатується, що сучасні сценічні практики дедалі більше фокусуються на глядацькому сприйнятті та взаємодії між виконавцем і аудиторією. Дослідження вказують на важливість психологічних, когнітивних і нейрофізіологічних механізмів, що визначають емоційний відгук глядачів. Ключовими аспектами ефективного сценічного дійства у цьому контексті є: емоційна виразність актора – використання методів переживання та фізичних дій для створення глибокого зв’язку з аудиторією; психофізіологія акторської майстерності – контроль голосу, міміки, жестів та різні техніки для впливу на глядацьке сприйняття; психологія сприйняття – розуміння механізмів уваги, ідентифікації та емпатії для підсилення емоційного залучення; театральна терапія – використання сценічних практик у соціальній адаптації, психологічній підтримці, особистісному розвитку тощо.Загалом сценічні практики – не лише розважальний різновид мистецтва, а й потужний інструмент впливу на людську свідомість, мотивацію, емоції та соціальну взаємодію
ГАРМОНІЯ ЯК ПОНЯТТЯ ДИЗАЙНУ, ЕСТЕТИКИ, ДИЗАЙН-ОСВІТИ І МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ : ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ
No full textThe aim of the study is to analyze the range of interpretations of the concept of harmony in different fields of modern science and scientific developments, in particular philosophy and aesthetics, to clarify its form-creating meaning and heuristic potential in the theory and practice of design, art education and design education. Methodology: the methods of comparative analysis, semantic analysis, synthesis, extrapolation have used to identify the range of ideas about the content of the concept of harmony and the features of its denotate, as well as its significance for assessing the products of modern artistic practice.Results: the relationship of harmony with aesthetic experience and the role in the emergence of a humane, human-dimensionalsubject environment, as a factor in the sustainable development of society, as well as the significance of this concept in assessing the principles and results of form-building in design, artistic activity were analyzed; the range of opinions of scientists, domestic and foreign specialists in the field of design on the interpretation of the main components of harmony was clarified. Scientific novelty: the popularity of the idea of the specificity of harmony developed by classical aesthetics has been established; the identification of the concept of harmony and composition in modern design theory has been revealed, the importance of its further development for the development of the theoretical and methodological basis of research in design and art education has been indicated. The practical significance of this study is that it draws attention to the need for a clear explication of the components of the phenomenon of harmony to improve the aesthetic competence of designers and other specialists involved in form-building, creative projects in artistic practices of the 21 st century.Метою дослідження є виявлення спектру трактувань поняття гармонії у різних галузях сучасної науки та історично-наукових напрацюваннях, зокрема філософії та естетики, для з’ясування його формотворчого сенсу та евристичного потенціалу в теорії й практиці дизайну, мистецькій і дизайн-освіті. Методологія: застосовано методи порівняльного аналізу, семантичного аналізу, синтезу, екстраполяції для виявлення спектру думок про змістове насичення поняття гармонії та його денотату, а також виявлення його значення при осмисленні явищ сучасної художньої практики. Результати: проаналізовано зв’язок гармонії з естетичним переживанням та роллю у появі людинодомірного предметного середовища, як чинника сталого розвитку суспільства, а також значущість цього поняття для оцінки наслідків і засад формоутворення у дизайні, мистецькій практиці; з’ясовано спектр думок науковців, вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі дизайну щодо його трактування. Наукова новизна: встановлено популярність міркування про специфіку гармонії, напрацьованого класичною естетикою; виявлено ототожнення поняття гармонії та композиції у сучасній теорії дизайну; указано на важливість його подальшого опрацювання для розвитку теоретико-методологічної основи у дослідженнях з дизайну, мистецької освіти. Практична значущість цієї розвідки полягає в тому, що воно привертає увагу до потреби чіткої експлікації складових явища гармонії для покращення естетичної компетентності дизайнерів та інших фахівців, що займаються формоутворенням, креативними проектами у художніх практиках сучасності
МЕТОДИКА КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ПОШУКУ В ДИЗАЙНЕРСЬКОМУ ПРОЄКТУВАННІ
No full textDesign is evolving beyond its traditional functional and aesthetic roles toward an integrative, interdisciplinary practice in the context of accelerating technological development, sociocultural complexity, and the globalization of creative industries. This transformation foregrounds the need for structured conceptual thinking and strategic foresight from the earliest stages of the design process. This article addresses the methodological gap in the organization of conceptual search in design, arguing for a systematic approach that unifies cognitive, cultural, communicative, and innovative components of creative ideation. While existing practices often rely on intuitive and fragmented methods, this research proposes a comprehensive framework that enhances the originality and applicability of design solutions across complex environments. The study outlines the theoretical foundations and practical modeling of a methodology for conceptual search. It can be adaptable to diverse design contexts. Emphasis is placed on the conceptual tools – such as moodboards, stakeholder maps, associative arrays, and conceptual maps – in guiding the transition from abstract ideation to coherent design vision. The methodology is presented like a multi-stage process encompassing analytical, generative, and structural phases, each supported by distinct methods and visual instruments. Drawing upon recent interdisciplinary research, including the integration of artificial intelligence and speculative design, this work contributes to a more rigorous and pedagogically viable model for concept generation in the development. Ultimately, the proposed methodology supports the formation of critical thinking, project culture, and professional identity among future design practitioners, addressing current demands for innovation and responsiveness in design education and practice.Розглянуто методику концептуального пошуку як інструмент розробки інноваційних рішень у дизайнерському проєктуванні. Проаналізовано механізми генерації концептів у процесі формування проєктної ідеї, акцентовано увагу на логіку переходу від дослідницької стадії до стадії образного й функціонального моделювання. Окреслено значення візуалізації у формуванні метафоричних моделей і виявленні потенціалу інтерпретацій у галузі дизайну. Запропоновано авторську схему етапів концептуального пошуку, що охоплює аналітичну, смислову та проєктну фази. Розкрито особливості взаємодії між інтуїтивними та рефлексивними механізмами дизайнерського мислення, що сприяють ефективному формуванню оригінальних дизайн-ідей. Представлено конкретні методи (дошки настрою, карти зацікавлених сторін, концептуальні карти, графічна організація результатів мозкового штурму, сценарії використання продукту, аналіз аналогів) і приклади застосування методики в освітньому процесі
СУТНІСТЬ ТА СПЕЦИФІКА ВІЙСЬКОВОЇ МУЗИКИ ЯК ФАКТОРА ДУХОВНОГО СВІТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ
No full textThe aim of the article is to analyze the essence, functions, and educational potential of military music as a key factor contributing to the formation of the spiritual world of servicemen in the modern Ukrainian army. The study substantiates the role of military music as a cultural, moral, and psychological instrument that shapes value orientations and strengthens patriotic and civic identity in the context of the ongoing Russian-Ukrainian war.Research methodology. The methodological basis of the study includes historical-cultural, analytical, sociocultural methods, as well as observation. These approaches made it possible to reveal the functional and educational significance of military music and to trace its historical development, societal role, and modern transformation within the Armed Forces of Ukraine.Results. The research demonstrates that military music remains a powerful spiritual and motivational resource for Ukrainian servicemen. It performs communicative, ceremonial, educational, aesthetic, recreational, and moraleboosting functions. Military music enhances emotional resilience, supports the preservation and transmission of military traditions, reinforces unity within military collectives, and positively influences servicemen’s worldview, moral strength, and readiness to fulfill their duties. The article highlights contemporary tendencies in the functioning of military music during wartime, including the strengthening of military orchestras, the growing role of military songs, digital dissemination of musical content, and the expansion of cultural-educational activities in the army.Novelty. The study provides a comprehensive cultural analysis of military music as a spiritual-practical phenomenon and identifies priority directions for enhancing its influence on the personal development of servicemen.Practical significance. The findings may serve as a basis for improving military-cultural work, optimizing patriotic and moral education programs, and strengthening the system of spiritual support within the Armed Forces of Ukraine.Розглянуто сутність та специфіку військової музики як важливого чинника формування духовного світу військовослужбовців сучасної української армії. Проаналізовано функціональне призначення військової музики в умовах збройного конфлікту, її вплив на морально-психологічний стан, світоглядні орієнтири та патріотичну самосвідомість особового складу. Метою дослідження є обґрунтування ролі військової музики як культурно-виховного інструменту у процесі формування ціннісної структури військовослужбовця. Методологічну основу становлять загальнонаукові методи: історико-культурний, аналітичний, соціокультурний, метод спостереження. Зроблено висновок, що військова музика виконує комунікативну, виховну, ритуальну, естетичну та рекреаційну функції, посилює емоційну стійкість та сприяє формуванню почуття єдності і відданості Батьківщині
ВІД СТУДІЇ ДО МІЖНАРОДНОГО РИНКУ : ВИСТАВКИ ТА АУКЦІОНИ ТВОРІВ ВІКТОРА РОМАНОВИЧА ЄФИМЕНКА
No full textThe purpose of the study is to analyze the work of Viktor Romanovych Efymenko, in particular his international activities and participation in exhibitions and auctions, to assess the influence of Ukrainian artistic traditions and European artistic trends on his work.Research methodology. The study is based on a comprehensive analysis of V. Efymenko's work using the following main methods: systemic analysis was used to assess the commercial and cultural significance of the works, the relationship between artistic value and demand on the international market; the method of systematization and classification was used to systematize in a table data on exhibitions and auction sales, which allowed to organize information by date, place of holding and cost of works, identify trends and trace the dynamics of demand for the artist's work.Scientific novelty. The study comprehensively analyzes V. Yefymenko's participation in international exhibitions and auctions, reveals the influence of the European art environment on his painting, and also fills the gap in the study of the commercial and cultural significance of the artist's work on the international market.Conclusions. People's Artist of Ukraine Viktor Romanovych Yefymenko is an outstanding representative of Ukrainian classical painting, whose works are distinguished by realistic composition, bright colors and impressionistic rendering of light and mood. Active participation in foreign exhibitions in Belgium, France, Holland and Monaco, as well as cooperation with European galleries and sale of works at auctions confirm the rather high demand and commercial value of his work, which has been growing in recent years, and demonstrates the successful combination of Ukrainian traditions with modern European artistic trends.Дослідження присвячене творчості українського художника Віктора Романовича Єфименка (1952–2017 рр.), видатного представника класичного живопису України, члена Спілки художників України та Народного художника України. Особлива увага приділена міжнародній діяльності митця: участі у виставках у Франції, Бельгії, Голландії та Монако, співпраці з європейськими галереями та продажам на аукціонах. Дослідження демонструє як творчість В. Єфименка сприяє популяризації українського живопису на міжнародному ринку, а також підтверджує його високу художню та комерційну цінність
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ПЕРЕКЛАДЕННЯ КЛАВІРНОЇ ТА ОРГАННОЇ ПОЛІФОНІЇ ДЛЯ БАЯНА
No full textThe purpose of the article is to substantiate methodological approaches to transcribing Baroque clavier and organ polyphony for the ready-selective bayan, taking into account the instrument’s structural properties, the stylistic requirements of Baroque music, and the principles of polyphonic writing. The study emphasizes the necessity of adapting polyphonic structures to the bayan’s timbral and dynamic capabilities, which differ markedly from those of historical keyboard and organ instruments.The research methodology includes the analysis of Baroque theoretical and performance sources of the seventeenth and eighteenth centuries, examination of urtext editions, organological evaluation of the bayan’s acoustic and mechanical characteristics, and the synthesis of contemporary approaches to the adaptation of polyphonic repertoire.The results define a set of criteria essential for stylistically accurate transcription: preservation of contrapuntal and harmonic logic; structurally justified reconfiguration of texture; selection of appropriate timbral and registral correspondences; and refinement of articulation, phrasing, and dynamic organization in accordance with Baroque performance conventions.Scientific novelty lies in the systematization of methodological principles for adapting Baroque polyphony to thebayan and in specifying stylistic criteria for transcriptional decisions.Practical significance is reflected in the applicability of the proposed principles to performance, editorial, and pedagogical practice, and in the potential to expand and consolidate Baroque repertoire for the instrument. Окреслено методологічні засади перекладення барокової клавірної та органної поліфонії для готово-виборного баяна з урахуванням специфіки інструмента та стильових традицій музики XVII–XVIII століть. Показано, що адаптація барокових творів вимагає не буквального перенесення нотного тексту, а аналітичного переосмислення фактури з урахуванням темброво-регістрових, динамічних і артикуляційних параметрів баяна. Проаналізовано барокові теоретичні джерела, уртекстові матеріали та сучасні музикознавчі концепції, які визначають засади поліфонічної організації, жанрової специфіки й риторичної семантики. Узагальнено підходи М. Давидова, Т. Яницького, О. Жаркова та М. Оберюхтіна щодо фактурної трансформації, тембрової адаптації та меж інтерпретаційного втручання. Підкреслено, що баян завдяки регістровій гнучкості, динамічній варіативності та специфічним інструментальним можливостям здатний відтворювати поліфонічні моделі барокових композицій за умови збереження структурної та стилістичної логіки оригіналу.Зроблено висновок, що методологічно вивірена система перекладення є важливою для розвитку сучасного баянного виконавства, формування стильової свідомості та розширення барокового репертуару інструмент