Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ПЛАСТИЧНІ МОТИВИ АФРО-ДЖАЗ-ТАНЦЮ У ПОСТАНОВКАХ КОНЦЕРТНИХ ТАНЦЮВАЛЬНИХ НОМЕРІВ
No full textThe purpose of the article is to identify the features of the use of plastic motifs of Afro-jazz dance in the productions of concert dance numbers at the current stage of the development of choreographic art.Research methodology. The method of analysis and synthesis, the method of typological analysis, the historical and cultural method, the method of art history analysis and the method of theoretical generalization were applied.Scientific novelty. The features of the use of choreographic vocabulary of Afro-jazz dance and modern dance in modern productions of concert dance numbers were studied. It was stated that Afro-jazz dance is an organic synthesis of authentic African ethnoculture and jazz choreography and has gained popularity throughout the world thanks to stage performances, dance master classes and cultural practices. It was found that concert dance numbers in the vocabulary of Afrojazz dance are a stage dance built on the innovation of a specific technique, which is expanded by the principles of modern dance. Jazz pirouettes on plié in this style are combined with purely African clapping, shaking or freehand, not designed in either classical or jazz positions; the emphasis is on down-to-earth movements, polyrhythmic patterns and expressive use of the torso. It has been found that the fundamental technical techniques that were isolated from folk dance and designed into a technique, their semantic load and natural sources are fundamental in the plastic motif. The plastic motifs of modern concert dance numbers of Afro-jazz dance are representatives of the cultural and spiritual aspects of life inherent in African folk dances, which arose as a result of the reflection of the choreographer-director and performers. It is emphasized that despite the variability of the choreographer's authorial approach to the composition of a concert dance number, the common feature of the plastic motifs of Afro-jazz productions is adherence to African aesthetics, the fundamental elements of which are: play and improvisation, ephebism, pulsating rhythm, polyrhythm, polycentric body, etc.Practical significance. Certain aspects and conclusions of the study can be used in further scientific development of the issues of using plastic motifs of Afro-jazz dance in stage productions.Стаття присвячена дослідженню особливостей використання хореографічної лексики афроджаз танцю і танцю модерн у сучасних постановках концертних танцювальних номерів. Констатовано, що афро-джаз-танець є органічним синтезом автентичної африканської етнокультури та джазової хореографії і здобув популярність в усьому світі завдяки сценічним виступам, танцювальним майстер-класам та культурним практикам. З’ясовано, що концертні танцювальні номери в лексиці афро-джаз-танцю являють собою сценічний танець, побудований на основі конкретної техніки, що розширена принципами роботи сучасного танцю. Джазові піруети на пліє в цьому стилі поєднано з суто африканським клаппінгом, шейком або вільним руками, не оформленими ні в класичні, ні в джазові позиції; акцент робиться на приземлених рухах, поліритмічних патернах та експресивному використанні торса. Виявлено, що в пластичному мотиві основоположними є технічні прийоми, виокремлені з народного танцю та оформлені у техніку, їх сенсове навантаження та природні джерела. Пластичні мотиви сучасних концертних танцювальних номерів афро-джаз-танцю є репрезентантами культурних та духовних аспектів життя, закладених в африканських народних танцях, що виникли внаслідок рефлексії хореографа-постановника і виконавців. Наголошено, що незважаючи на варіативність авторського підходу хореографа до композиції концертного танцювального номеру, спільним для пластичних мотивів афро-джазових постановок є дотримання африканської естетики, основоположними елементами якої є гра та імпровізація, ефебізм, пульсуючий ритм, поліритмія, поліцентричне тіло тощо
СТРАТЕГІЧНИЙ ДИСОНАНС КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ: МІЖ БЕЗПЕКОВИМ ЕСЕНЦІАЛІЗМОМ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ КОНСТРУКТИВІЗМОМ
No full textThis study analyses the key concepts underpinning Ukraine’s contemporary state cultural policy, focusing on the interplay between national identity and cultural diversity. Its aim is to outline methodological foundations for shaping an identity strategy aligned with European diversity principles. The empirical basis comprises the Culture Development Strategy of Ukraine until 2030 and the Strategy for the Affirmation of Ukrainian National and Civic Identity until 2030.Methodology. The study applies critical discourse analysis and conceptual analysis, combining classical theories of nationhood with a postcolonial perspective. This approach enables the identification of conceptual frameworks through which the strategies interpret culture, identity, and diversity, as well as the detection of structural contradictions that limit the coherence of state cultural policy under wartime conditions.Results. The analysis demonstrates that the two strategies operate within divergent discursive logics. The cultural development strategy relies on security-oriented essentialism, framing culture mainly as a tool for heritage preservation and national resilience. In contrast, the identity strategy is rooted in political constructivism, treating identity as a dynamic product of deliberate institutional modelling. These differing perspectives create a conceptual gap regarding diversity, community agency, and the representation of the «Other». Consequently, Ukraine’s cultural policy displays strategic ambivalence: an excessive emphasis on security risks reducing diversity to a merely declarative value, yet neglecting the protective role of culture in wartime remains impossible.Novelty. The study argues for transitioning from a static to a processual understanding of identity and demonstrates theanalytical value of a postcolonial lens for interpreting Ukrainian nation-building during war and decolonisation.Practical significance. The findings may contribute to the harmonisation of cultural policy documents, the developmentof inclusive mechanisms for supporting diversity, and the design of coherent state programmes in culture and identity policy.Здійснено критичний аналіз сучасної культурної політики України крізь призму двох ключових документів: Стратегії розвитку культури в Україні на період до 2030 року» та «Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року». Виявлено стратегічний дисонанс між двома векторами державного планування: безпековим есенціалізмом, що трактує культуру як сталий ресурс спротиву, та політичним конструктивізмом, спрямованим на соціальне проєктування та виховання громадянської лояльності. Обґрунтовано доцільність застосування постколоніальної оптики як методологічного інструменту для подолання цієї дихотомії, що дозволить інтерпретувати національний спротив як процес відновлення суб’єктності та реальної деколонізації
ЩАСТЯ УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
No full textThe purpose of the article is to conduct a comprehensive cultural analysis of the phenomenon of happiness among Ukrainians during the Russian-Ukrainian war (2014-2025), interpreting it as an immanent component of the national conceptual sphere that undergoes significant transformations under the influence of existential, axiological, and sociocultural challenges of wartime reality.Research Methodology: The study is based on an interdisciplinary approach combining diachronic analysis, comparative cultural studies, axiological interpretation, discourse analysis, and the generalization of empirical sociological data (KIIS, Rating Group, Gradus Research, Gallup, UNDP). The research employs sampling, content analysis, interpretative cultural analysis, and theoretical generalization.Results: The article demonstrates that the Ukrainian model of happiness has a distinct axiological and existential nature. It is rooted in historical continuity, national identity, and cultural memory, and it intensifies under wartime conditions. The study reveals key axiological dominants – the value of life, dignity, freedom, love, unity, and hope – which structure the contemporary Ukrainian felicitary paradigm. Analysis of media discourse (literature, music, visual art, and digital narratives) shows that happiness is represented as a form of resilience, solidarity, and cultural selfpreservation.Empirical data confirm paradoxically high levels of subjective well-being among Ukrainians despite warrelated trauma.Practical Significance: Solving this scientific task will contribute to defining new guidelines for felicitar discourse and developing generalized methods for its analysis.Novelty: The article substantiates the uniqueness of the Ukrainian cultural model of happiness in wartime, interpreting it as a cultural dominanta, an axiological resource of national survival, and a key element of modern Ukrainian identity. The research offers a new theoretical perspective on felicitary discourse as a cultural mechanism of resilience and collective meaning-making.Practical Significance: Solving this scientific task will contribute to defining new guidelines for felicitar discourse and developing generalized methods for its analysis.Здійснено культурологічне осмислення феномена щастя українців у період російсько-української війни (2014–2025 рр.), що перебуває у фокусі уваги сучасної гуманітаристики як іманентний елемент національної концептосфери. Доведено, що феліцитарний дискурс в умовах перманентної загрози війни виконує функції символічного захисту, екзистенційної легітимації досвіду страждання та консолідації національної спільноти. На основі діахронічного аналізу окреслено тяглість репрезентацій щастя в українській культурі – від філософії Г. Сковороди, творчості Т. Шевченка, Лесі Українки, авторів «Розстріляного Відродження» (М. Хвильового, М. Куліша, Леся Курбаса) та шістдесятників (В. Симоненка, Л. Костенко, І. Драча, В. Стуса) до мистецьких практик воєнного часу. Виявлено міжкультурні моделі щастя (західну, східноазійську, латиноамериканську, пострадянську) та ступінь їхньої кореляції з українським досвідом війни.
Виокремлено й окреслено аксіологічні домінанти українського щастя: свободу, гідність, солідарність, соборність, взаємодопомогу, які детермінують екзистенційний вимір суб’єктивного благополуччя в умовах перманентної небезпеки. На підставі емпіричних даних Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) та World Happiness Report 2023–2025 рр. проаналізовано амбівалентність феліцитарних настроїв українців: поєднання високого рівня відчуття щастя з низькими позиціями України в глобальних індексах щастя. У медіадискурсі простежено вербалізацію та візуалізацію образів щастя в сучасній українській літературі, музиці, кінематографі, візуальному мистецтві та цифрових практиках (соціальні мережі) воєнного часу. Зроблено висновок, що українська культурна модель щастя в умовах війни постає як квінтесенція екзистенційної стійкості, культурної тяглості та аксіологічного спротиву, а феліцитарний дискурс функціонує як важливий ресурс національної суб’єктності та символічної безпек
ФІКСАЦІЯ ТА ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ГУЦУЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ В КНИГОВИДАННЯХ, АУДІОКНИГАХ ТА СУЧАСНОМУ МЕДІАПРОСТОРІ В КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРОЛОГІЇ
No full textThe article comprehensively covers the preservation and popularization of the Hutsul dialect in the modern cultural space using the example of book publications, audiobooks, and digital media. It reveals the cultural significance of the dialect as an element of intangible heritage and a unique marker of the local identity of the Hutsuls. It emphasizes that audio formats provide a unique opportunity to preserve the authentic sound, intonation, and rhythm of the dialect, while printed publications form a written corpus of local vocabulary. It is noted that these media convey knowledge about the Hutsuls, their worldview, way of life, rituals, and traditions. In this sense, dictionaries and recordings act as tools for «activating» cultural identity: they allow speakers and non-speakers to see, hear, and realize their linguistic and cultural differences. It has been proven that comprehensive recording in the media sphere contributes not only to the preservation of linguistic tradition, but also to the active representation of Hutsul culture in the national and global information space. Audiobooks and podcasts serve as a cultural bridge between the past and the present, providing an opportunity to hear authentic speech, record phonetics, rhythm, and intonation, and at the same time promote Hutsul culture in the digital space. Thus, recording dialects has two key functions: conservation, which consists of preserving linguistic material, and transmission, which consists of representing it for future generations and the outside world. This is especially important for societies that may feel pressure from standard languages or globalization processes.Комплексно висвітлено фіксацію та популяризацію гуцульської говірки в сучасному культурному просторі на прикладі книговидань, аудіокниг і цифрових медіа. Розкрито культурологічне значення говірки як елемента нематеріальної спадщини та своєрідного маркера локальної ідентичності гуцулів. Наголошено, що аудіоформати забезпечують унікальну можливість збереження автентичного звучання, інтонації та ритміки говірки, тоді як друковані видання формують письмовий корпус локальної лексики. Зазначено, що через ці носії відбувається передача знань про гуцулів, їх світогляд, побут, ритуал, традиції. У цьому сенсі словники та записи виступають як інструменти «активації» культурної ідентичності: вони дозволяють носіям і поза носіями бачити, чути, усвідомлювати свою мовну й культурну відмінність. Доведено, що комплексна фіксація у медіасфері сприяє не лише збереженню мовної традиції, але й активній репрезентації гуцульської культури в національному та глобальному інформаційному просторі
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПОШУК У ДИЗАЙН-ПРОЕКТУВАННІ КОМІКСУ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ
No full textThe aim of the study is to analyze the specifics of comics as a product of contemporary popular culture, visualart, and graphic design, as well as to examine the peculiarities of conceptual research in the creation of authorialcomics. Methodology: comparative analysis, induction, deduction, and hermeneutics were used to identify a range ofopinions about comics as a special publication; the principle of “incomplete understanding of the object” was applied,given the complexity of evaluating such a design product due to differences in subject matter and artistic design.Results: the spectrum of arguments put forward by Ukrainian and foreign scholars regarding the specifics of formcreation and artistic design in comics, as well as their varieties, has been clarified. Scientific novelty: the features ofconceptual research in the design development of author comics were studied, and the need to use the methodologicalprinciple of incomplete understanding of the object when working on this problem was noted in order to develop thetheoretical and methodological basis of their research in design theory, aesthetics, and art education. The practicalsignificance of this research lies in the fact that it draws attention to the need for a more in-depth understanding of therole of aesthetics in the publication of comics and their visual content, as this will contribute to improving the aestheticcompetence of graphic designers involved in the creation of comics.Метою дослідження є здійснення аналізу специфіки коміксу як продукту сучасної популярної культури, візуального мистецтва та графічного дизайну, а також розгляд особливостей концептуального пошуку при створенні авторського коміксу. Методологія: використано методи порівняльного аналізу, індукції, дедукції і герменевтичний метод при виявленні спектру думок про комікс як особливе видання; принцип «неповного осягнення об’єкта», враховуючи складність оцінки такого дизайн-продукту через відмінності тематики й художнього оформлення. Результати: з’ясовано спектр міркувань вітчизняних і зарубіжних науковців про специфіку формоутворення й художнього оформлення коміксів, їх різновиди. Наукова новизна: досліджено особливості концептуального пошуку в дизайнерській розробці авторського коміксу й указано на необхідність використання методологічного принципу неповного осягнення об’єкта при опрацюванні цієї проблеми для розвитку теоретико-методологічної бази їх досліджень у теорії дизайну, естетиці та мистецькій освіті. Практичне значення цього дослідження є в тому, що воно привертає увагу до необхідності більш поглибленого осмислення ролі естетики видання при коміксуванні його візуального контенту, адже це сприятиме покращенню естетичної компетентності графічних дизайнерів, котрі займаються створенням коміксів
ФОРМОТВОРЕННЯ У «МАЛИХ» СОНАТАХ КИТАЙСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ У РАННІ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ЖАНРУ (НА ПРИКЛАДІ СОНАТИ ДЛЯ ФОРТЕПІАНО ЯНА ЛІЦИНЯ)
No full textThe purpose of the article is searching for of haracteristic signs of musical form Vn the «small» sonatas of the China composers that showed up during development of genre of sonata as such from appearance of him the first standards to the decline of this sort of works after 1966.Research methodology. The paper uses combined historical, analytical, comparative research methods.Results. Analysis of the musical form of Yang Liqin's Sonata indicates that this work has an original three-part form, in which the first part is a sonata allegro, the second is built on the principle of three-part, the third is in the form of a rondo, where one of the episodes is presented in the form of a theme with three «variations». A characteristic feature is the three-part structure at the heart of each part of the work. This is evidence of the composer's adherence to the rule of «tripleness», which has historically been established in the Chinese musical tradition. In Yang Liqin's Sonata, reprise, development and serial three-parts are clearly manifested. Evidence of adherence to the European tradition is the composer's use of the principle of development, which alternately repeats the melody, free imitation with the transposition of the melody to a fourth or fifth, etc.These and other features of form formation were also manifested in the Sonatas of this type by other composers. For example, Sonatina No.6 by Guo Zurong, which also presents a three-part form-making concept, where the first (fast) part embodies the form of a sonata allegro, the second (slow) 3 a simple three-part form, and the third (fast again) 3 a rondo form. The latter is similar to the rondo in Sonata No.4 by Jiang Wenye «Carnival Day», because it also closes the three-part composition. In addition, the rondo of all the named Sonatas has a noticeable homogeneous thematism and a clearly expressed, almost contrasting, texturedynamic dissimilarity between the refrain and episodes. This is explained by the genre-stylistic peculiarity of the thematic nature of all those rondos, namely the dominance of a dance nature with a noticeable preservation of song intonations. Thus, during the heyday of the genre in China, samples spread that in their form demonstrated deviations from the types of musical construction established in the European tradition. The growing composer's skill and original musical thinking contributed to the emergence of interesting form-forming concepts, which, at the same time, have common features in a separate form «small» piano sonatas.Novelty. The scientific novelty of the proposed work lies in the fact that it is the first attempt to conduct a formal analysisof one, separately taken, type of piano sonatas to identify characteristic features of the organization of their musical material.The practical significance. The materials of the article can be used in studies of musical forms in Chinese sonatas of later periods, and in general, of the piano works of Chinese composers.Аналізується музична форма у Сонаті для фортепіано китайського композитора Ян Ліцінь, що демонструє спільні риси з музичними формами сонат інших композиторів, створених у початковий період історії жанру та наступний – час його розквіту. Доведено, що попри переважне дотримання європейських формотворчих засад і усталених особливостей праформ соната Ян Ліціня, як і твори цього жанру інших авторів, що їх прийнято зараховувати до групи т. зв. «малих» (не монументальних) сонат, мають виразні національні ознаки. Вони проявилися, зокрема, й у формотворенні – трискладовості в основі частин, часто використовуваному принципу розвитку – варіантному повторенні мелодії, вільній імітації з транспозицією мелодії на кварту або квінту, домінуванні одноголосної мелодики та ін
ІНСТРУМЕНТАЛЬНА СКЛАДОВА ЯК ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ОБРАЗНОЇ СИСТЕМИ ПРОГРЕСИВ-РОКУ
No full textRelevance of research.Addressing the issue of progressive rock instruments is relevant in view of the artistic significance of this direction of rock music, its influence on subsequent generations of musicians and the interest of listeners. Ideas about creative concepts and systems of artistic means of progressive rock bands remain incomplete and scattered. This includes the issue of musical texture and its instrumental component.Main objective of the study. The purpose of this article is to highlight the nature of the use of musical instruments and their role in its figurative system, based on the artistic practice of progressive rock of the «classic period» (late 1960 – 1970 s).The research methods. The methods of analysis and generalization, as well as the comparative method, are applied.Results and conclusions. The processes of more than ten years of experimentation with sound (including the combination of acoustic and the latest – electromechanical and electronic – instruments) in the practice of prog-rock bands corresponded to the general trends of enriching the timbre, color and textural means of music, no matter what field it belonged to. The adaptation and «absorption» of academic instruments by rock music, adapting them to embody one's own concepts, that was actively unfolding in the practice of progressive rock, significantly enriched the system of its expressive means. The intermediate position of prog-rock – between popular and academic music – led to the absorption of influences from both sides and the emergence of prog-rock manifestations in both directions.Констатовано, що розширення й оновлення музичного інструментарію виступило однією з вирішальних умов створення неповторного стилю кожного з рок-гуртів, що є репрезентантами напряму. Темброві й фактурні засоби стали ознакою композиторського стилю й виконавської стилістики мистецьких колективів. Показано, що масив застосованого музикантами прог-року інструментарію утворений трьома основними групами: акустичні, електромеханічні, електронні інструменти. Розглянуто приклади застосування музичних інструментів у мистецькій практиці гуртів «Gentle Giant», «Yes», «King Crimson», «The Moody Blues» та ін., а також у проектах Ріка Вейкмана (Rick Wakeman). Стверджується, що процеси експериментування з інструментальною палітрою у практиці гуртів прог-року відповідали загальним тенденціям збагачення темброколористичних і фактурних засобів музики. Показано, що адаптація й «поглинання» академічного інструментарію рок-музикою, пристосування його для втілення власних концепцій суттєво збагачувало систему його виражальних засобів
УКРАЇНСЬКІ САУНДІНДУСТРІЯ ТА САУНДПРОДЮСУВАННЯ В КОНТЕКСТІ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
No full textThe purpose of the study to analyse the musical art of Ukraine in the context of sound production and the sound industry and to explore European integration processes in the creative industries, including the music industry.Research methodology. The following methods were used in the article: theoretical – analysis of studies by foreign authors and available information sources, empirical – systematisation of own practical experience and analysis of the work of contemporary Ukrainian musicologists and sound producers.The scientific novelty of the study lies in the fact that for the first time in the musicological research space, the musical art is analysed through the prism of sound production and the formation of the sound industry in Ukraine, as well as the interaction of sound producers and music specialists.Conclusions. Ukrainian musical art in the context of sound production is poorly studied, as the sound industry in Ukraine is at the initial stage of its formation. The sound industry and the music industry are not identical concepts, but constitute separate vectors of the creative industries. In music, sound producers become part of a team and performcreative, psychological, technical and economic functions. The interaction between music industry professionals and sound producers ensures more efficient implementation of music projects.Розглянуто передумови появи креативних індустрій у світі, необхідність появи професії продюсер, впровадження законодавчо креативних індустрій в Україні, проаналізовано українську саундіндустрію та саундпродюсування в контексті музичного мистецтва, визначено коло основних точок перетину саундпродюсерів і фахівців музичного мистецтва, а також досліджено євроінтеграційні процеси та їх вияв у креативних індустріях в сучасній Україні
ХОРОВИЙ СПІВ У КИТАЙСЬКІЙ МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ : ТРАДИЦІЇ МОНОДІЇ І ТЕНДЕНЦІЇ ЗАРОДЖЕННЯ БАГАТОГОЛОССЯ
No full textThe aim of this paper is to study the place of women conductors of Chinese descent and their influence on the world music community.Research methodology. A number of major publications on this topic in English and French were analyzed. The principles of interdisciplinary discourse, as well as genre-style and interpretive analysis were used.Results. The article considers the peculiarities of the work of women conductors in the context of the history of music. The prerequisites and difficulties faced by women during their careers as conductors over time are described. Negative factors in the assessment of the work of contemporary women conductors are identified. The significance of Chinese women conductors on the world music scene is established and their contribution to the popularisation of classical music in China and the West is outlined. It is found that in Eastern culture, the significance of the gender gap within the conducting profession is lower than in Western culture, which is associated with the masculinity of the latter. The practice of Zheng Xiaoying, Xian Zhang and Tianyi Lu are considered in the context of the problem of interpreting Western orchestral music. It is established that a distinctive feature of Zheng Xiaoying, the first female conductor in China, is the addition of verbal explanations to her performances, which have an educational function. It has been found that the conducting practice of Xiang Zhang and Tianyi Lu has been brought outside China. Their contribution to the history of world music is to pave the way for women conductors in a number of symphony orchestras in Europe, Australia and the USA, to popularise the music of women composers and to erase gender prerequisites for creativity. The analysis of Xiang Zhang's interpretation of the orchestral opus «Connect» by the contemporary American composer Kevin Putz proves the conductor's skill in building a coherent symphonic canvas with vivid timbre and dynamic contrasts and emphasises the absence of gender identity in the listening experience.Novelty. The article raises a relatively new issue for Ukrainian musicology related to gender differences in the principles of conducting; it considers the work of unstudied conductors and analyses a work that is new in musicological discourse.Practical significance. The information contained in this article may be useful for Ukrainian and Chinese musicology in studying the peculiarities of the interpretation of orchestral music.Розглядаються сукупність факторів заснування в Китаї традиції монодичного співу та впливи японської культури і Заходу на зародження багатоголосого хорового мистецтва. Зроблена спроба систематизації цих аспектів у хронологічній послідовності. Окреслено значення акультуративних процесів у галузі музичної культури як визначальних у становленні хорового співу в Китаї
СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІ ТА МУЗЕЙНА СПРАВА У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ХХ ст. – 2024)
No full textThe purpose of the paper is to explore the role and importance of the priesthood in the evolution and existence of museums in Western Ukraine in the XX-XXI centuries. The paper will also examine how this process was influenced by political regimes and changes in their culture and religion policies.Research methods. The method of inductive generalization allowed different cases of clergy involvement in museum activities that occurred in various territories of Western Ukraine at different times and were mentioned in different sources to be grouped. These groups served as the proof base for several of the author's hypotheses. The historical method made itpossible to consider the research objects in the context of their environment and the process of their development. The author also used the axiomatic method, believing that intensifying the involvement of clergy in museum work is a good idea.Results. It was found that clergymen were involved independently or were involved in museum activities throughout the study period. Cases of this involvement can be categorized into three groups: 1) clergymen as museum founders and participats in the museum activities; 2) clergymen participated in the monument protection activities; 3) clergymen as donorsof liturgical objects to museums. The lack of cooperation between the clergy and museums had negative consequences, primarily in the form of the loss of museum value objects and examples that showed this were also collected.The scientific novelty is that it has been demonstrated that, at least in the museum sphere, representatives of different worldviews – scientific and religious – can freely cooperate and collaborate for the common good. At the same time, the existing opinion about the regulatory lack of regulation in this sphere was confirmed.Practical significance. The results of the research can be used to substantiate the feasibility of amending legislation to eliminate existing problems in the involvement of clergy in museum work.На основі вивчення джерел достатнього ступеня репрезентативності і вірогідності зібрано і систематизовано комплекс інформації про участь і залучення священнослужителів до музейної справи у Західній Україні. Було вичленувано три аспекти їхньої участі: заснування і співробітництво з музеями, участь у пам‘яткоохоронній справі, жертводавство до музеїв культового майна. Продемонстровано залежність цих процесів та їхньої інтенсивності від типу існуючого політичного режиму. Визначено, що заснування музеїв священиками не завжди переслідує релігійні цілі та є соціально корисним місцевим громадам. Показано, що успішність передачі культового майна до музею залежить не лише від священика, а й ключових осіб його церковної громади. Встановлено, що співпраця музеїв і священників є взаємовигідною але потребує нормативного урегулювання як Церквою так і державою