Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ВИСТАВКА ЯК ФОРМА КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ З ГРОМАДОЮ : НА ПРИКЛАДІ ПРОЄКТУ «СВІЙ/ЧУЖИЙ. ІСТОРІЇ ПРО…»
No full textThe article analyzes the changing role of museum exhibitions in modern society 3 from the traditional way of displaying collections to an interactive platform for cultural and educational interaction. The authors emphasize the growing importance of emotional experience, personal narratives, and audience involvement in the process of cognition and comprehension of socio-cultural concepts. The challenges faced by curators in meeting the needs of multi-age, socially and culturally heterogeneous groups of visitors are outlined. In this context, the experience of implementing the exhibition project «Ours/Stranger's. Stories about...» by the Volyn Museum of Local Lore as an example of a curatorial approach: from idea to implementation. The project was aimed at creating an open space for dialogue, reflection, and identification through the understanding of the concepts of «friend» and «foe» in different contexts: local, national, and personal dimensions. Through the use of interactive methods (improv theater, quests, quizzes, game elements for groups of children, families, and individual visitors), as well as the active use of digital communications (social media, video promotion), the project contributed to a deeper emotional engagement of visitors. The study confirms the potential of a museum exhibition as an important tool for cultural dialogue and civic participation.Розглядається досвід реалізації музейної виставки в сучасному культурному просторі, який демонструє відхід від традиційних підходів показу пам’яток до формування простору взаємодії відвідувач/музейне середовище. Аналізується виставковий проєкт «Свій/Чужий. Історії про…» Волинського краєзнавчого музею як приклад кураторського підходу, що створює простір для діалогу, самовираження та рефлексії через залучення особистих наративів, інтерактивних форм комунікації та цифрових технологій
ЕМОЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ІДЕНТИЧНОСТІ БРЕНДУ ЗАКЛАДІВ ГОСТИННОСТІ
No full textThe purpose of the article is to identify and analyze the main emotional and communicative components of the environment that affect the brand identity of a hospitality establishment.Research methodology. The study used an interdisciplinary methodology based on the integration of scientific approaches from cultural studies, psychology, and socio-cultural management. A number of general scientific methods were applied: analysis, synthesis, generalization, etc.Novelty. For the first time in Ukrainian cultural studies, a study of the brand identification of hospitality establishments is proposed, based on the importance of the emotional and communicative component in their management.Results. Companies in the hospitality sector face strong competition, in which differentiation becomes a key element of success. In such a scenario, the role of brands becomes vital, a determining factor that goes beyond the simple definition of an establishment. A key element of successful branding of hospitality establishments is emotional and communication identification, which contributes to the formation of a unique image, increasing customer loyalty and creating a competitive advantage in the market. Therefore, hospitality establishments should focus on creating a positive emotional communication experience that remains in the memory of customers. This is achieved through high-quality service, atmosphere, design, an individualized approach to the needs of guests, the use of emotional tools in marketing, such as storytelling, visual communications, sound and sensory elements that evoke a sense of authenticity and attachment to th e brand in customers. The use of social networks, online platforms and virtual tours allows hospitality establishments to strengthen the emotional connection with customers, expand the audience, strengthen their reputation, and ensure sustainable development in the long term.Виокремлено і проаналізовано основні емоційно-комунікативні складові середовища закладу гостинності, що впливають на ідентичність його бренду. Саме емоційно-комунікаційна ідентифікація, що сприяє формуванню унікального іміджу, підвищенню лояльності клієнтів та створенню для закладу конкурентної переваги на ринку, стає ключовим елементом успішного брендингу. Це досягається, насамперед, через якісний сервіс, атмосферу, дизайн, індивідуалізований підхід до потреб гостей, використання емоційних інструментів у маркетингу, таких як сторітелінг, візуальні комунікації, звукові та сенсорні елементи, які викликають у клієнтів відчуття автентичності та прив’язаності до бренду. Використання соціальних мереж, онлайн-платформ і віртуальних турів дає змогу закладам гостинності посилювати емоційний зв’язок із клієнтами, розширювати аудиторію, зміцнювати свою репутацію, забезпечувати стабільний розвиток у довгостроковій перспективі
МЕТОДОЛОГІЯ КІНЕМАТОГРАФІЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ В УМОВАХ ОБМЕЖЕНОГО БЮДЖЕТУ
No full textThe aim of this article is to analyze methodological approaches to the organization of cinematic lighting in a limited budget and identifying practical solutions for the effective formation of artistic space, the emotional tone of the scene and the visual style of the film with minimal resources.Research methodology. The paper uses methods of theoretical analysis, comparative review, case-stud, as well as generalization of practical experience of independent filmmakers. Various options for using natural and artificial lighting, low-key lighting methods, methods of combining light sources, as well as planning lighting solutions at the pre-production stage were analyzed.Results. It is established that low-budget projects can achieve a high artistic result due to the use of natural light, low-power LED panels and improvised materials. It offers optimization of technical equipment and use of low-key lighting to reduce costs. The psychological impact of lighting on the viewer and ways to control the emotional perception of the scene are determined. Promising directions for further research are also outlined – the integration of virtual studios, mobile applications for controlling light and the development of innovative technologies for nonstandard shooting conditions. Also the results of the study proved the feasibility of a creative approach to organizing cinematic lighting with limited resources. A rational combination of available technical means and thoughtful light planning allows you to create a high-quality cinematic product without significant costs.The scientific novelty of the study is the systematization of practical methods of economical cinematic lighting, adaptation of classical lighting schemes to the conditions of modern low-budget production and substantiation of the psychological impact of light decisions on the emotional perception of the viewer.The practical significance. The possibility of direct application by independent filmmakers and students of specialized specialties to organize high-quality cinematic lighting in a limited budget, as well as to optimize resources during the filming of low-budget projects.Наведено аналіз методологічних підходів до організації кінематографічного освітлення в умовах обмеженого бюджету. Окреслено значення світла у формуванні художнього простору, емоційного тону сцени та візуального стилю фільму. Розглянуто практики використання природного світла, малопотужних LEDпанелей і підручних матеріалів як основних інструментів економного освітлення. Проаналізовано способи зниження виробничих витрат за рахунок оптимізації технічного оснащення, прискорення процесів монтажу та застосування low-key lighting. Наведено таблиці, що ілюструють переваги та недоліки окремих типів освітлення, а також співвідношення між витраченим часом і результатом. Висвітлено важливість попереднього планування світлових рішень на етапі пре-продакшну та творчого підходу до побудови освітлювальних схем
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ СХОДУ В ДОБУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
No full textThe aim of the article is to carry out a comprehensive instrument-scientific analysis of descriptions of experimental instruments from oriental treatises of the 9 th–10 th centuries, as well as instruments known from Persian-Arabic treatises and iconographic sources of the 6 th–15 th centuries.Research methodology. The method applied of typological systematization of the medieval iconographical musical instruments.Results. The article analyzes the insufficiently studied problem of the emergence of new types of instruments.They were intended for experiments in search of expanding and fixing the sound range due to microalteration, which is characteristic of oriental monody. On the other hand, for the same purpose, existing musical instruments were used, on the basis of which hybrid instruments were created, synthesizing the features of several different instruments. These searches were intended to reproduce the specific timbre, phonic, and scale systems of Eastern music. It was found that Farabi and Urmavi did not present images of experimental instruments in their treatises, limiting themselves exclusively to their description. The authorship of the drawings is still unclear. In particular, this is the instrument «shahrud», the invention of which is attributed to al-Farabi (10 th century) and which is a synthesis of the zither and the harp. His images appeared only in copies of Farabi's treatise several centuries later (12 th–13 th centuries). These drawings reproduce a hybrid instrument – the harp-zither, which was not used in musical practice in the 10 th century, but was created by an anonymous author after the death of Farabi. It has been found that the name «shahrud» («royal rud», i. e. «royal lute») clearly indicates a lute called «rud», which is larger in size than a traditional lute. A similar situation was repeated with the instruments described in the treatise of Safiaddin Urmavi (13 th century), who is credited with the invention of two stringed instruments – the zither (nuzha) and the zither-lute (mughni).They are also recorded a hundred years later in 14 th-century manuscripts. It has been established that the invented experimental zither «nuzha» was based on an instrument that existed in folk practice. Another experimental instrument, the mughani (muganni), which combined the design of the lute (rubab) and the zither (nuzhа) and whose creation is also attributed to Urmavi, has survived to this day under the name «balandzicom» in the folk instruments of the Pamiris. It has been proven that a similar instrument already existed earlier, in the 6th century, that is, long before the discovery of Urmavi. This is also evidenced by the depiction of similar instruments on Roman sarcophagi of the 3rd century.Morphologically similar instruments from the 12 th century have been preserved in the frescoes of the Palatine Chapel and in the Cathedral in Cefalu (Sicily) from the time of the rule of the Islamic emirates in Europe (the Emirate of Sicily). The experimental instruments created by Maraghi are also known exclusively from descriptions in the treatise. These are the instrument «chini sazi kasat», which consisted of 76 porcelain bowls of various sizes, and the «cazay alvah», which outwardly resembles a modern xylophone.The imperfect description of another Maraghi instrument – the «kanuni-muraseyi mudavvar» – does not allow us to identify it with any oriental instrument of that era. Аccording to the characteristics given by the author, it can be attributed to friction instruments such as the hurdy gurdy or the «lyre organistra», the drawing of which was made by Leonardo da Vinci.Novelty. A comprehensive music instrumental and scientific analysis of descriptions and images of experimental instruments from oriental treatises of the 9 th–10 th centuries, as well as instruments known from Persian-Arabic treatises and iconographic sources of the 6 th–15 th centuries, was carried out. As a result of critical analysis of musical artifacts, generally accepted positions regarding the authorship of individual experimental instruments were refuted.Practical significance. The results of the article can be used for further research into medieval musical instruments of the East and Europe.Стаття присвячена питанням виникнення експериментальних музичних інструментів Сходу в добу середньовіччя, які виготовлялись винятково для практичних експериментів із метою підтвердження положень музичної теорії. Проаналізовано описи інструментів у трактатах Х–ХІ століть, а також конструктивні особливості інструментів, зображених у пізніших трактатах ХІІІ–ХІV ст. Розглянуто дискусійні питання авторства окремих інструментів, які відомі лише за описами середньовічних трактатів
КОНТРАБАСИ ГАСПАРА БЕРТОЛОТТІ «ДА САЛО»:НОВИЙ ПОГЛЯД НА ПОХОДЖЕННЯ ІНСТРУМЕНТА
No full textThe Purpose of the Article. The aim of the study is to clarify the origin of the double bass, determine its connections with the families of viols and violins, and substantiate the period and conditions of the emergence of the violin-type double bass based on historical, iconographic and instrumental sources.Research Methodology. The employs historical, analytical, and comparative methods. An analysis of archival and musicological sources supported by dendrochronological data. The results indicate that the double bass originated within the violin family rather than the viol tradition.Results. Taking into account the ongoing debate about the origins of the double bass, the author refers to the instruments of the famous 16 th-century Italian luthier, founder of the Brescian school of violin makers, Gaspare Bertolotti da Salò. Based on iconographic sources and dendrochronological certificates, the author argues that the double bass emerged in the second half of the 16 th century as a bowed bass instrument of the violin family.In the process of analysing the images, the author focuses on the structural features characteristic of instruments of theviolin family. This confirms that the double bass belongs to the violin family, while double bass violas existed in parallel.The Novelty and Practical Significance. The introduction into scientific circulation in Ukrainian organology ofsystematised data on the oldest known double basses by the 16th-century lutier Gasparo‘da Salò’, confirmed bydendrochronology studies, as well as a rethinking of the place of the double bass in the evolution of stringed bowedinstruments. Its design developed over more than three centuries, leading to its modern form and its key role amongorchestra bass instruments.Стаття присвячена дослідженню історичного шляху та розвитку контрабасу як представника родини скрипки у класі струнно-смичкових інструментів. Метою є з’ясування витоків контрабасу та аналіз конструкції взірців інструментів ХVІ століття, що були створені до його остаточної стандартизації, яка відбулась у ХІХ столітті. Упродовж тривалого часу в інструментознавчих колах, що досліджували історію становлення та еволюції контрабасу, точилися суперечки щодо його походження. Думки науковців розділилися: одні вважали його продовженням родини віол – похідним відгалуженням барокового інструмента «violone», в той час як інші розглядали контрабас як представника родини скрипок. Розглядаючи новітні дані про контрабаси Гаспара «да Сало», фотоматеріали, а також спираючись на результати експертиз, здійснених на інструментах, автор статті спростовує гіпотезу про спорідненість контрабасу з родиною «віол»
ТЕНДЕНЦІЇ МИСТЕЦЬКОЇ СТРАТЕГІЇ САКСОФОНІСТІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ПЕКІНСЬКОЇ КОНСЕРВАТОРІЇ
No full textПроведена розвідка здійснена для заповнення певних прогалин в українському та китайському музикознавстві щодо ствердження пекінської школи як першого та одного з найпотужніших осередків у китайському саксофонному мистецтві і світовому музичному просторі.Методологія дослідження спирається на поєднання міждисциплінарного підходу і поєднання комплексу методів, до якого входять культурологічний, хронологічно-фактологічний, джерелознавчий, музикознавчий, біографічний та наративний. Наукова новизна дослідження полягає у зібранні маловідомих фактів з творчих біографій провідних саксофоністів Центральної Пекінської консерваторії Лі Маньлуна, Ян Туна, Ван Є і Гай Цюня, без мистецьких надбань яких неможливо осмислити тенденції розвитку сучасного саксофонного мистецтва Китаю
АНГЛІЙСЬКИЙ НАРОДНИЙ ГЕРОЙ ПАНЧ : МОДЕЛЬ КОНСТАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ
No full textThe aim of the paper is to analyse one of the most famous and controversial puppet characters in Europeanpuppet theatre, Punch, to find the reasons for his popularity and the roots of his behavioural patterns. The scientificnovelty. This article is the first attempt in Ukrainian theatre studies to describe a puppet character such as Punch, hisorigins and development, his significance for English theatre culture, and his place in the system of European folkpuppet characters. Results. The influence of Italian puppetry traditions on the formation of English puppet culture hasbeen proven. The influence of social and economic factors on the development and modification of the image of Punchis traced, in particular, the historical process of transformation of the principle of puppet manipulation – frommarionettes to glove puppets – is analysed. The reasons for the affection of audiences of different generations forcontroversial episodes involving Punch, in particular scenes of violence and murder of stage partners, are explored.Examples of the use of the name Punch for verbal metaphors in contemporary English communication are given. Thepractical significance. The research materials of the article will be useful in courses on theatre history, scenography,costume and dramaturgy.Розглядається постать головного героя народного англійського театру ляльок Панча. У фокусі дослідження – його сценічна вдача, сукупність зовнішньої та внутрішньої характерності, що забезпечують феномен багатостолітньої популярності цього лялькового протагоніста. Зауважується на впливі традицій італійського лялькарства на формування англійської лялькової культури. Прослідковується вплив соціальних, економічних чинників на розвиток та модифікацію образу Панча, зокрема аналізується історичний процес трансформації принципу керування лялькою – від маріонетки до рукавички. Досліджуються причини прихильності публіки різних генерацій до контроверсійних епізодів за участю Панча, зокрема сцени насильства та вбивств сценічних партнерів і партнерок. Наводяться приклади використання імені Панча для словесних метафор у сучасному спілкуванні англійців
РЕАЛІЗАЦІЯ РЕЖИСЕРСЬКОГО ЗАДУМУ ВІД СЦЕНІЧНОЇ РЕДАКЦІЇ МІФОПОЕМИ ДО СЦЕНІЧНИХ ЗАСОБІВ ВИРАЗНОСТІ (ВИСТАВА «КАЗКА ПРО МАРУ» ЛЬВІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО АКАДЕМІЧНОГО ТЕАТРУ ЛЯЛЬОК, 2025)
No full textThis article analyses the director's own experience working on a stage adaptation of Lina Kostenko's poem «The Tale of Mara» at the Lviv Academic Puppet Theatre, marking the first time this production has been performed in the Ukrainian theatre. The article examines the specifics of working on a stage version of the poetic text (compared to director Volodymyr Pidtserkovnyi's approach to its adaptation). Specifically, it explores the creation of Mara's character not by one or two actresses, but by the entire cast; it also includes omissions of parts of the text and its replacement with sound imitations of the elements. The theme, ideas, and age range of the play «Mara» are explored in the context of other stage interpretations of poetic works, particularly those by Lina Kostenko, in Ukrainian and international puppet theatres. The play is family-oriented, which explains the duality of its theatrical code. For middle-school-aged viewers, the play «The Tale of Mara» emphasises the fairytale-like nature of the plot, and the highly relevant theme of the inadmissibility of bullying a child based on their physical appearance is highly pertinent. For adult viewers, the production reveals the parable essence of Lina Kostenko's work – the theme of the ambivalence of the evil and good principles in one person.According to interviews with theatre scholars and the reviewer's published appreciation, the author identifies specific aspects of the director's vision across all components: dramaturgy, set design (including puppets, makeup, and video art), the cast, the musical component, and the actor's interaction with poetry. Particular attention is paid to the anthropomorphic properties of the production's set itself, which, at appropriate moments, assembles a girl's face from its puzzle pieces. The article notes that the innovative concept of building an ensemble around the unified movement, costume, makeup, and voice-leading of the performers, by which all the images of the poem are sequentially and jointly reproduced. The artistic stylisation, reflecting the textures of grass and water in the multimedia, played a key role in harmonising the performers.Conclusions. Thus, this article examines the play «The Tale of Mara», based on Lina Kostenko's the eponymously-named poem, from the perspective of the ambivalence of its addressee and the ambivalence of the poem's heroine, which is reflected in the system of staging techniques, particularly the depersonalisation of the actresses in terms of dramatic performance and the search for a unified poetic sound by the entire cast.Проаналізовано власний режисерський досвід роботи над постановкою – першим в українському театрі сценічним втіленням міфопоеми Ліни Костенко «Казка про Мару» у Львівському обласному академічному театрі ляльок. Розглянуто особливості роботи над сценічною редакцією поетичного тексту (у порівнянні з підходом до його інсценізації режисера В. Підцерковного). У контексті інших сценічних прочитань творів Л. Костенко в українських театрах ляльок виявлено тему, ідеї, вікову аудиторію вистави «Казка про Мару», проаналізовано художні виражальні засоби в постановці. На підставі інтерв’ю з глядачами – фахівцями та опублікованого відгуку рецензента виявлено особливості реалізації режисерського задуму у всіх компонентах: драматургії, сценографії (в тому числі, лялька, грим, відеоарт), акторському ансамблі, музичній складовій, роботі актора з поетичним словом
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОСТАНОВКИ ВИСТАВИ «МАКЛЕНА ҐРАСА» ЗА П’ЄСОЮ М. КУЛІША
No full textThe aim of this work is to provide a theoretical and methodological justification for the staging of the playMaklena Grasa based on Mykola Kulish’s drama, revealing the dramatic conflict through the analysis of humanqualities, moral contradictions, and social inequality as the driving force of action.Thorough understanding of key artistic principles in the director’s interpretation, characterization of the epic methodand its functioning in the stage space of the performance, as well as detailed analysis of characters, scenes, and stage solutions.Research methodology. The paper analyzes the text of the play, studies by Ukrainian literary and art scholars (N.Kornienko, I. Gnidenko, N. Polyarush, V. Atamanchuk, O. Khomenko, etc.), and principles of Bertolt Brecht’s epic theater.Results. The conclusion is drawn that Maklena Grasa is not merely a reflection of its era but a timeless warningabout dehumanization, where social inequality deforms human essence. The epic staging format, with the «alienationeffect», transforms the play into a moral-philosophical experiment, distancing the audience for critical reflection. Theimage of the Musician is reinterpreted as an ironic commentator, breaking the fourth wall.Novelty. An attempt is made to adapt Brecht’s epic theater to the Ukrainian context, emphasizing the step-bystep(epic) method for revealing systemic dehumanization. The Musician’s «show» concept is introduced as a modernironic device, contrasting with Les Kurbas’s original production.The practical significance. The work can serve as a foundation for further scientific research on Kulish’s dramaturgyin contemporary theater and may be used in developing curricula for directing and acting programs in art institutions.Стаття присвячена теоретико-методологічному обґрунтуванню постановки вистави «Маклена Ґраса» за п’єсою М. Куліша. Актуальність теми зумовлена необхідністю переосмислення української класичної драми крізь призму сучасного театрального процесу. У 2020-х роках, коли світ зіштовхується з війнами, економічними кризами та соціальною нерівністю, п’єса М. Куліша звучить як попередження про дегуманізацію.Обґрунтовано теоретико-методологічне підґрунтя власної постановки п’єси «Маклена Ґраса», у якій драматичний конфлікт розкривається крізь призму людських якостей, моральних суперечностей і соціальної нерівності як рушійної сили дії. Визначено ключові художні принципи режисерських інтерпретацій, характеристику постепічного методу та його функціонування у сценічному просторі вистави, здійснено аналіз образів, сцен і сценічного рішення. Аналізується текст п’єси, принципи епічного театру Б. Брехта на основі праць українських літературознавців та мистецтвознавців (Н. Корнієнко, І. Гніденко, Н. Поляруш, В. Атаманчук, О. Хоменко та ін.)
ЕКРАНІЗОВАНЕ МАЙБУТНЄ : ШІ У РЕЦЕПТИВНИХ ПРАКТИКАХ СУЧАСНОГО КІНОМИСТЕЦТВА
No full textThe article analyzes the reception of AI in Chinese and American cinema in recent years using the films «The Wandering Earth», «The Wandering Earth-2» and the last two episodes of «Mission Impossible». Common and distinctive features in the attitude towards new technologies are noted, as well as changes in this attitude, which are present despite the small interval between parts of the films. The differences between the understanding of the prospects for interaction with AI in different worldview models are emphasized.Relevance of the study (problem statement). The current dynamics of the development of applied applications of neural networks raises the question of predicting the impact of the implementation of such a powerful and comprehensive technology on humanity. Scientists around the world build hypotheses of varying degrees of optimism, but they are constrained by the conditions of the scientific approach, while screenwriters and directors do not have such restrictions. Let's consider how the predictive function of culture is implemented in the cinema of the two leading countries in the development of AI – the USA and China. he goal is to analyze how AI is represented in cinematic images of the future and how these visual constructions influence the receptive practices of the viewer, forming cultural ideas about humans / technology / interaction. Object – cultural reception of the future in cinema.Subject – the role of artificial intelligence as a conceptual element in the receptive practices of cinema related to ideas about the future. Research methodology: to achieve the goal of the study, comparative and narrative methods of analysis are used, as well as cultural hermeneutics and postmodern analysis (approach). The material for analysis is modern American and Chinese films about AI.Аналізується рецепція ШІ в китайському і американському кінематографі останніх років на прикладі фільмів «Мандрівна Земля», «Мандрівна Земля-2» і двох останніх серій «Місія нездійсненна». Відзначено спільні і відмінні риси у ставленні до нових технологій, а також зміни у цьому ставленні, які наявні, незважаючи на незначний інтервал між частинами фільмів. Наголошено на відмінностях між розумінням перспектив взаємодії з ШІ в різних світоглядних моделях