Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНА ОБРОБКА ІНФОРМАЦІЇ В АСПЕКТІ КУЛЬТУРОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
No full textThe article is devoted to the theoretical substantiation and development of a cultural studies approach to analytic-syntheticinformation processing (ASIP) in the context of digital transformation and globalization. It is shown that traditional classificationand indexing systems (UDC, BBK, LCSH), created on the principles of formal-logical universalism of the 19–20 th centuries, exhibit systemic Western-centric bias and are unable to adequately represent the culturally specific content of documents related to national cultures, folklore, religious practices, local historical narratives, and objects of intangible cultural heritage. In the digital era, this problem is exacerbated by the massive involvement of heterogeneous multimedia resources, the use of machine learning algorithms trained predominantly on English-language datasets, and the phenomenon of «digital colonialism», which intensifies the marginalization of non-European cultures. Based on the analysis of scholarly works, the expediency of transforming ASIP from a purely technical process into a hermeneutic practice of cultural interpretation is substantiated. A culturally oriented approach is proposed, which involves, at the analytical stage, identifying the semantic, axiological, semiotic, and ontological layers of the cultural text; at the synthetic stage, creating culturally sensitive indices, annotations, abstracts, ontologies, and metadata; and at the search stage, developing interfaces that allow selecting a cultural context.Semantic technologies (ontologies, semantic networks, RDF/OWL) have been identified as the most promising toolkit, as they enable a shift from rigid hierarchical classification to a multidimensional network model of knowledge that captures hierarchical, associative, and causal relationships. A three-level conceptual model of ASIP has been developed: 1) hermeneutic analysis of the cultural text;2) culturally oriented synthesis (indices, annotations, ontologies);3) context-dependent search taking into account the user’s cultural perspective. The proposed model creates a theoretical foundation for the practical implementation of cultural studies principles in the activities of libraries, museums, archives, and digital platforms in Ukraine and other multicultural countries, ensuring the preservation, meaningful actualization, and intercultural transmission of heritage in the globalized information space.Prospects for further research are linked to the development of specialized ontologies of national cultures, the creation of standards for culturally oriented metadata for digital collections of tangible and intangible heritage objects, the implementation and testing of the proposed three-level model in real library and information systems of Ukraine and other countries with multicultural populations, as well as conducting comparative cross-cultural studies of the specifics of applying cultural studies principles of ASIP in different civilizational contexts (e.g., Ukraine, Poland, Canada, India). Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці культурологічного підходу до аналітико-синтетичної обробки інформації (АСОІ) в умовах цифрової трансформації та глобалізації. Показано, що традиційні системи класифікації та індексування (УДК, ББК, LCSH), створені на засадах формально-логічного універсалізму XIX–XX ст., виявляють системну західноцентричну упередженість і не здатні адекватно відображати культурно-специфічний зміст документів, пов’язаних із національними культурами, фольклором, релігійними практиками, локальними історичними наративами та об’єктами нематеріальної культурної спадщини. У цифрову епоху ця проблема загострюється через масове залучення гетерогенних мультимедійних ресурсів, застосування алгоритмів машинного навчання, навчених переважно на англомовних датасетах, та явищі «цифрового колоніалізму», що посилює маргіналізацію неєвропейських культур.
Обґрунтовано доцільність трансформації АСОІ з технічного процесу в герменевтичну практику культурної інтерпретації. Запропоновано культурологічно орієнтований підхід, який передбачає на аналітичному етапі виявлення семантичних, аксіологічних, семіотичних та онтологічних шарів культурного тексту, на синтетичному – створення культурно чутливих індексів, анотацій, рефератів, онтологій і метаданих, на пошуковому – розробку інтерфейсів із можливістю вибору культурного контексту.
Визначено семантичні технології (онтології, семантичні мережі, RDF/OWL), що дозволяють перейти від жорсткої ієрархічної класифікації до багатовимірної мережевої моделі знань із фіксацією ієрархічних, асоціативних і причинно-наслідкових зв’язків. Розроблено трирівневу концептуальну модель АСОІ: 1) герменевтичний аналіз культурного тексту; 2) культурно орієнтований синтез (індекси, анотації, онтології); 3) контекстно-залежний пошук з урахуванням культурної перспективи користувача. Запропонована модель створює теоретичне підґрунтя для практичного впровадження культурологічних засад у діяльність бібліотек, музеїв, архівів та цифрових платформ України та інших полікультурних країн, забезпечуючи збереження, осмислену актуалізацію й міжкультурну трансляцію спадщини в глобалізованому інформаційному просторі. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою спеціалізованих онтологій національних культур, створенням стандартів культурологічно орієнтованих метаданих для цифрових колекцій об’єктів матеріальної та нематеріальної спадщини, впровадженні й апробації запропонованої трирівневої моделі в реальних бібліотечно-інформаційних системах України та інших країн із полікультурним складом, а також у проведенні порівняльних крос-культурних досліджень особливостей застосування культурологічних принципів АСОІ в різних цивілізаційних контекстах (наприклад, Україна, Польща, Канада, Індія)
СЕМІОТИКА І КОГНІТИВНІ МЕХАНІЗМИ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ВІЗУАЛЬНОГО ОБРАЗУ В ДИЗАЙНІ ТА МИСТЕЦТВІ
No full textThis article thoroughly analyzes the semiotic and cognitive mechanisms underlying the interpretation of the visual image in contemporary design and art. The research considers design as a comprehensive sign system, where form, color, composition, and material function as carriers of culturally determined meanings.The study demonstrates that the semiotic approach provides the tools necessary to describe the structure of the visual image and its embedment within a complex system of cultural codes and contexts. Conversely, the cognitive approach focuses on the human factor, investigating the specifics of perception, attention, memory, and the user’s mental models (D. Norman, S. Zeki). The core argument is that the effectiveness of design hinges on merging the semantic richness of visual solutions with cognitive clarity and the recipient’s emotional engagement.It is substantiated that the integration of semiotics and cognitivism forms the methodological basis for a holistic, user-centered analysis of design. This interdisciplinary lens allows the interpretation of design not merely as a functional activity, but as a complex process of sense-making (Krippendorff) and the construction of user experience within the intricate visual culture of the 21 st century. The proposed integrated framework is shown to be universally applicable to the analysis of graphic, product, and environmental design, as well as fine art.Виявлено семіотичні та когнітивні механізми інтерпретації візуального образу в сучасному дизайні. Розглянуто дизайн як знакову систему, в якій форма, колір, композиція й матеріал функціонують як носії культурно зумовлених значень. Показано, що семіотичний підхід дає змогу описати структуру візуального образу та його вбудованість у систему кодів і контекстів, тоді як когнітивний підхід зосереджується на особливостях сприйняття, уваги, пам’яті та ментальних моделей користувача. Наголошено, що ефективний дизайн поєднує смислову насиченість візуальних рішень із когнітивною зрозумілістю та емоційною залученістю реципієнта. Обґрунтовано, що інтеграція семіотики та когнітивістики формує методологічне підґрунтя для цілісного аналізу дизайну, а також дозволяє інтерпретувати дизайн як процес смислотворення і конструювання користувацького досвіду у візуальній культурі ХХІ століття
ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ СВЯЩЕНИКА АПОЛЛОНІЯ СЕНДУЛЬСЬКОГО
No full textPurpose: to analyse articles dedicated to the history of cities and villages of Volhynia, of priest Apollonius Sendulsky, and to determine his contribution to the development of historical local lore of the Volhynia region.The methodological basis of the study was the works of leading specialists in historical local history: A. Tarnovsky, M.P. Manko, L.V. Bazhenov, M.Yu. Kostrytsa.Results. The figure of Apollonius Sendulsky occupies a special place among the researchers who initiated the study of the history of cities and villages of the Volyn region. The objectivity, impartiality, and value of his local history research is due primarily to the fact that they use a huge array of historical sources, works by domestic and foreign historians of the 18 thand 19 th centuries, medieval chroniclers, chronicles, published documents from archives, and manuscript documents thatwere kept at that time in churches, monasteries, and private individuals and that have already been lost today. This encouragesmodern scholars to use the local history heritage of A. Sendulsky when writing the history of the cities and villages of Volyn.If you add up the pages of all 44 local history essays published by A. Sendulsky, you will get a fundamental monograph of 670 pages. Local history studies, which were initiated by the Holy Synod in line with the policy of Russification of the population of Volyn, turned out to be the other side of the coin. Encouraging people to learn about the history of their land, they developed a sense of patriotism, national identity, and the uniqueness of the Ukrainian people.Novelty. For the first time, a comprehensive analysis of articles devoted to the history of cities and villages of Volhynia, by one of the founders of Volhynian historical local history, Apollonius Sendulsky, was made, and documentary sources of his research were identified. His life and creative path have been traced, a document from the Sendulsky family archive has been introduced into scientific circulation, and his significant contribution to the study of the history of Volhynia has been proven.The practical significance of this study is that the its results can be used for further research into historical local history, in teaching a course on the history of Ukraine, and in writing scientific papers.Простежено життєвий і творчий шлях визначного волинського краєзнавця, священика Аполлонія Сендульського. Зроблено комплексний аналіз його статей, відображення в них важливих подій в історії Волині від середньовіччя до ХІХ ст. Визначено базу його досліджень, що складалась як з наукових доробок сучасних йому вітчизняних і закордонних авторів, так і з опублікованих писемних пам’яток XV – XVII ст., взятих із давньоруських літописів, праць західно-європейських хроністів, архівів, які на той час ще зберігалися в церквах і монастирях Волинської губернії
ВІДЕНСЬКИЙ П’ЯТИСТРУННИЙ КОНТРАБАС У КОНЦЕРТНІЙ ТА КАМЕРНІЙ МУЗИЦІ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ
No full textThe Purpose of the Article. The article examines the unique role of the Vienna five-string double bass in the development of concert and chamber music during the Classical period. It aims to analyze how the instruments distinctive tuning system (tertiary-quartal tuning centered on D major) influenced compositional style, performance techniques, and the emergence of a virtuosic repertoire for the double bass in late 18th-century Vienna.Research Methodology. The study employs a historical and analytical approach based on the examination of original scores, archival documents, and scholarly research. The methodology integrates comparative analysis of musical works composed for the Viennese double bass and structural examination of the instrument's construction and tuning system. Results. The findings reveal that the technical and acoustic features of the Viennese double bass facilitated the creation of a rich body of repertoire by composers such as Haydn, Mozart, Hoffmeister, Dittersdorf, and Sperger. The unique tuning enabled ease in executing arpeggios, harmonics, and scalar passages, thus broadening the instrument9s expressive capabilities. Moreover, it contributed to redefining the double bass9s role from a continuo instrument to a full-fledged solo and ensemble voice.Novelty. This research sheds light on an underexplored aspect of music history 3 the interaction between instrument design and compositional style in the Classical period. It introduces new insights into the historically informed performance of works written for the Viennese double bass.The Practical Significance. The study encourages modern performers to engage with historically accurate techniques and tuning systems, offering a deeper understanding of Classical repertoire. It also provides valuable material for educators, performers, and researchers aiming to revive and preserve this distinct Viennese tradition.Стаття присвячена вивченню унікального явища в історії музичного мистецтва – розвитку контрабасового виконавства в епоху віденського класицизму. Особливу увагу приділено ролі віденського п’ятиструнного контрабаса з терцево-квартовим строєм, який суттєво вплинув на характер композиторського письма, технічні прийоми гри та темброві можливості інструмента. Аналізуються умови, що сприяли появі великої кількості сольних і камерних творів з участю контрабаса, зокрема діяльність композиторів Гайдна, Моцарта, Гофмайстера, Шпергера, Діттерсдорфа. Розглядається співпраця композиторів із виконавцями-віртуозами, що стала основою для формування високої технічної школи гри на контрабасі. Також акцентується увага на актуальності історично обґрунтованого виконання творів цього періоду на інструменті у віденському строї
ТЕАТРАЛЬНА МУЗИКА ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ У ТЕОРЕТИКО-МИСТЕЦТВОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
No full textThe purpose of the article is to reveal clarify the definition, main directions, and theoretical and methodological principles of the study of theatrical music in art historical works of the first quarter of the 21 st century.Research methodology. The method of theoretical analysis and the source research method, the application of which is necessary for the study of scientific literature; analysis of basic research concepts, the method of systemic analysis and the method of generalization.Scientific novelty. Revealed the peculiarities of the interpretation and study of theatrical music of the first quarter of the 21 stcentury in art history works. The definition of the concept of «theatrical music» in a broad sense is proposed as music in theatrical productions of various types of theater (from musical and musical-dramatic, to dramatic, plastic, puppet theater, etc.), which is characterized by a number of features and functions in accordance with the specifics of genres and types of musical-theatrical and dramatic art. Promising directions of art history analysis of theatrical music in Ukraine of the first quarter of the 21 st century are outlined, in particular: variability of the modern musical-theatrical space; specificity of theatrical music in post-dramatic theater performances; comparative analysis of theatrical music of modern musical, dramatic, plastic theater; understanding of the essence of opera and ballet music in the work of Ukrainian composers of the first quarter of the 21 st century; interaction of authentic and innovative in theatrical music of large and small forms; representation of the idea of national identity, etc.Practical significance. Individual aspects and conclusions of the study can be used in further scientific development of the problem of theatrical music in Ukraine in the first quarter of the 21 st century.Стаття присвячена виявленню особливостей трактування та дослідження театральної музики першої чверті ХХІ ст. у мистецтвознавчих працях На основі аналізу досліджень та публікацій українських науковців констатовано, що єдиного загальноприйнятого визначення поняття «театральна музика» не існує, а особливості його трактування авторами залежать від предмета дослідження. Запропоновано визначення поняття «театральна музика» в широкому розумінні як музика в театральних постановках різних видів театру (від, власне, музичного та музично-драматичного, до драматичного, пластичного, театру ляльок та ін.), що характеризується рядом особливостей та функцій відповідно до специфіки жанрів і видів музично-театрального і драматичного мистецтва. Дослідження виявило, що перспективними напрямами мистецтвознавчого аналізу театральної музики в Україні першої чверті ХХІ ст. є: варіативність сучасного музично-театрального простору; специфіка театральної музики у виставах постдраматичного театру; компаративний аналіз театральної музики сучасного музичного, драматичного, пластичного театру; осмислення сутності оперної і балетної музики в творчості українських композиторів першої чверті ХХІ ст.; взаємодія автентичного та інноваційного в театральній музиці великих і малих форм; репрезентація ідеї національної ідентичності та ін
СОЦІОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ЛАНДШАФТ ПУБЛІКАЦІЙ МЕЛАНІЇ НИЖАНКІВСЬКОЇ НА СТОРІНКАХ ЧАСОПИСУ «ДІЛО» 30-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ
No full textThe aim 3 is to characterise the thematic and content-related content of Melania Nyzhankivska9s press materials, which were published in the Lviv magazine «Dilo» in the 1930-s under the full signature of the author «Melania Nyzhankivska» and the two-letter cryptonym M. N. Research methodology. The research methodology is based on a combination of general scientific and art history methods, in particular source studies and historical and cultural studies, which are used to examine the volume andplace of Melania Nyzhankivska's publications in the 1930-s in the magazine «Dilo» and highlighting the pages of the historical and social life of Lviv. The article also uses special methods: content analysis 3 to characterise the essence of M. Nizhankivska9s publications; descriptive analysis 3 to highlight the thematic and content-related content of the articles; biographical analysis 3 to represent the little-known pages of the artistic personality of Eastern Galicia; systematisation 3 to summarise the results of the research and formulate conclusions. Novelty. Based on the scientific research conducted, an analysis of the little-known publications of Melania Nyzhankivska from the Lviv period of her life in the 1930s was carried out for the first time. It has been proven that these press materials record the unique sociocultural events of that period. The newspaper reviews in the pages of the magazine «Dilo» were examined, which covered the activities of the women9s society «Soiuz Ukrainok» («Union of Ukrainian Women»), artistic events in the field of choreography, and the achievements of young musicians in the field of education. The journalistic content is analysed, shedding light on concert programmes featuring prominent Ukrainian artists and musicians, as well as their repertoire.The practical significance. The article will serve as a valuable basis for research in the field of the historical past of Eastern Galicia and musical journalism of the 20th century.Розглянуто змістову наповненість пресових матеріалів Меланії Нижанківської на сторінках львівського часопису «Діло». Осмислено соціокультурологічну подієвість початку 30-х років ХХ століття як вартісний фактичний контент історико-культурного минулого. Проаналізовано тематичний спектр публікацій, у яких висвітлююється мистецькі та концертні імпрези під час Жіночого конгресу «Союзу українок» у Станиславові, досягнення в хореографії, музичній освітній сфері на теренах Східної Галичини. Охарактеризовано виконавський репертуар артистичного складу мистецьких програм у рамках громадсько-культурних акцій. Доведено, що пресові матеріали М. Нижанківської 30-х років ХХ століття мають аксіологічну значущість, пізнавальний потенціал пов’язаний з важливими явищами, які репрезентували націєтворчий поступ на шляху утвердження державності
КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ФЕНОМЕНУ ІДЕНТИЧНОСТІ В ТЕОРІЯХ ДОСЛІДНИКІВ XX - XXI СТОЛІТТЯ
No full textPurpose of the research. To provide a general description of approaches to understanding identity.Research methodology. The study uses the following general scientific and specialized (cultural) methods and approaches: cultural-analytical; typological; chronological; comparative; systematic. They make it possible to identify common and distinctive conceptual features present in different approaches to understanding identity. The aforementioned methods facilitate the classification or differentiation of identity theories and make it possible to identify the interconnection between different scientific strategies for understanding identity.Results. The study found that identity is a multi-level and multifunctional phenomenon. It was found that it is carried out on two interrelated levels 3 individual and collective. In psychological theories, the emphasis is on the formation and transformation of individual identity. In sociological and philosophical theories, the research focus is on identifying the characteristics of the emergence and spread of collective identity. It was revealed that identity is constructed and determined by the following sociocultural elements: mentality, traditions, symbols, rituals, morals, ideals, and norms. It has been found that in transitional societies, the issue of identity crisis is actualized, which consists in the modification of the current configuration of identities or their replacement by others. It has been found that national identity encompasses various aspects or components of different sociocultural identities, influencing the latter. It is determined that the productivity of identity is determined by its ability to respond to sociocultural challenges and processes. It is established that in the postmodern era, a conceptual rethinking of identity is taking place. It acquires the characteristics of multiplicity, variability, and decentering,which indicates a change in its substantive and conceptual understanding.Novelty. This paper expands on the cultural analysis of theoretical approaches to studying and understanding identity. It offers an original classification of theories and approaches to understanding identity.Представлено психологічний, соціологічний, структурно-функціональний, феноменологічний, комунікативний, постмодерністський інтелектуальний підходи, на підставі яких вивчають феномен ідентичності. Розкриваються особливості індивідуальної та колективної ідентичності. З’ясовуються змістовні відмінності та особливості дефініювання поняття «ідентичність» в епоху модерну та постмодерну. Роглядається динаміка і процеси трансформації осмислення ідентичності в інтелектуальній думці XX ст. Дослідження вищевказаних проблем здійснюється на основі застосування таких методів і підходів: культурно-аналітичний; компаративний; хронологічний; типологічний; системний. Розкривається багатогранність та динамізм внутрішніх елементів ідентичності. Встановлюється, що основними соціокультурними елементами або компонентами формування ідентичності постають: традиції; норми; ритуали; знаки; символи; комунікація. Визначається взаємозв’язок між різними типами колективних ідентичностей в межах певного соціокультурного простору. Демонструється набуття ідентичністю характеристик нелінійності, децентрованості та номадичності в епоху постмодерну
ІНТЕГРАЦІЯ ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В ОСВІТНЮ ПРАКТИКУ : МОЖЛИВОСТІ ТА ВИКЛИКИ
No full textBackground. The ongoing digital transformation of society is reshaping both the preservation of heritage and the practices of education. Digitized cultural heritage includes virtual museums, 3D reconstructions, gamified platforms, and online archives. These tools introduce new ways to engage with the past by enhancing access to heritage resources and enabling dynamic learning environments that support interpretive depth and inclusive participation. Education provides a key platform for integrating and evaluating these developments.Objective. To investigate how digitized heritage materials can be meaningfully incorporated into educational settings, and to assess their pedagogical value, implementation challenges, and ethical implications.Methods. The study adopts an interdisciplinary approach at the intersection of education, digital humanities, and heritage studies. Methods include critical literature review, interpretive analysis, and comparative reflection on current practices. Particular attention is given to immersive learning technologies, hybrid instructional formats, and teacher readiness.Results. Digitized heritage expands access to learning for diverse and remote audiences, fosters critical engagement withhistorical narratives, and supports multimodal, student-centered approaches. These formats support experiential explorationand critical learner engagement with historical content. However, they are only effective when supported by infrastructure,teacher training, and an awareness of representational ethics. The findings underscore the importance of balancing digital andtraditional approaches, especially in heritage education, where historical context and plural interpretation are essential.Проаналізовано роль цифрових репрезентацій культурної спадщини як ресурсу для забезпечення якісної, інклюзивної та сучасної освіти. Розглянуто можливості інтеграції цифрових інструментів – таких як 3D-моделі, віртуальні музеї, цифрові архіви, гейміфіковані платформи – у навчальні процеси, що передбачають активне залучення здобувачів освіти, розвиток інтерпретаційних навичок та розуміння історичних контекстів. Особливу увагу приділено балансу між традиційними та цифровими освітніми форматами, професійним викликам у галузі викладання, а також етичним аспектам представлення спадщини у цифровому середовищі. Обґрунтовано потребу в розвитку цифрових компетентностей освітян і структурованих підходах до професійного вдосконалення. Окреслено напрями подальших досліджень, що охоплюють міждисциплінарні освітні моделі, етику цифрового представлення та підтримку педагогів у застосуванні цифрових ресурсів у сфері спадщини
УНІВЕРСАЛІЗМ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ МИКОЛИ ГУБЧУКА
No full textThe proposed article conducts a cultural study of the universalism of the creative personality of Mykola Gubchuk, a Ukrainian opera and chamber singer, artistic director of the Oleksandr Kozarenko Kolomyia Philharmonic, volunteer, active participant and initiator of social change.The purpose of the article is a comprehensive coverage of the multifaceted activities of Mykola Gubchuk, which combines artistic, organizational, volunteer and social dimensions.Research methodology. The work uses an interdisciplinary methodology that combines cultural analysis, biographical description, elements of comparative analysis, as well as an author's semi-structured interview.Results. Mykola Gubchuk's performing activity as an opera singer is evidenced by his performances on the opera stages of Ukraine and Europe. His managerial activity was manifested in the organization of the Kolomyia Philharmonic named after Oleksandr Kozarenko. M. Gubchuk9s public activity unfolded during the Russian-Ukrainian war as a volunteer.The singer9s concert activities are currently taking place abroad in order to draw attention to Ukraine and its fight against the enemy. Considerable attention is paid to the role of Mykola Gubchuk as an agent of cultural transformations during a difficultperiod for the country, in particular during the full-scale Russian invasion of Ukraine. An example of a person capable of harmoniously combining personal creative realization with an active civic position and useful social activities is given.Novelty. The scientific novelty lies in understanding the role of Mykola Gubchuk not only as a performer, but as a bearer of humanistic ideas, a cultural diplomat who promotes the integration of Ukrainian art, and a driver of innovative changes in society.The practical significance. The universal activity of Mykola Gubchuk is an example for practical implementation by other heads of philharmonic institutions of Ukraine. Attention is drawn to the social significance of artists capable of showing signs of active universalism, and a vector for further research into the activities of Mykola Gubchuk, as well as other universal artists of Ukraine, is given.Здійснено культурологічне дослідження універсалізму творчої особистості Миколи Губчука, що має на меті комплексне висвітлення його багатогранної діяльності, яка поєднує мистецький, організаційний, волонтерський та суспільний виміри. Значна увага надається виявленню ролі М. Губчука як агента культурних трансформацій у складний для країни період, зокрема під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. Наукова новизна дослідження полягає в осмисленні ролі М. Губчука не лише як виконавця, а носія гуманістичних ідей, культурного дипломата, що сприяє інтеграції українського мистецтва, та рушія інноваційних змін у суспільстві. У висновку наголошено на важливості універсальної творчої особистості для зміцнення національної єдності українського народу та активного залучення до процесів культурного оновлення в межах глобального контексту
ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В КОНТЕКСТІ «ІНШОЛОГІЇ» – УКРАЇНСЬКИЙ ТА ЗАКОРДОННИЙ НАУКОВИЙ КОНТЕКСТ
No full textThe article explores the phenomenon of intercultural interaction within the framework of Otherness studies as a contemporary philosophical and humanitarian paradigm. Special attention is given to the analysis of both Ukrainian and Western scholarly approaches to the concept of the «"ther», focusing on its role in shaping cultural identity, educational policy, and social dialogue. The paper emphasizes that in the Ukrainian humanities discourse, the notion of otherness is actively developed in the context of post-Soviet transformations, national self-determination, and multiculturalism. The works of Ukrainian scholars such as M. Popovych, V. Andrushchenko, A. Yermolenko, and V. Sukovata are analyzed, where the «"ther» is interpreted as an ethical and sociocultural category crucial for intercultural harmony.The article also explores the impact of Otherness studies on educational policy, including Western models of intercultural competence (such as those by D. Deardorff and D. DiBenedetto) and Ukrainian initiatives for incorporating the principles of otherness into educational content. It is emphasized that the humanization of the educational process through Otherness studies approaches promotes empathy, tolerance, and dialogue with representatives of other cultures.A comparative analysis of Ukrainian and Western contexts of inshology reveals shared conceptual orientations (ethical attitude toward the other, openness to diversity) as well as specific national features. The conclusion highlights the relevance of Otherness studies as a tool for overcoming cultural barriers and creating an inclusive educational environment in the context of globalization.Досліджується феномен міжкультурної взаємодії в контексті іншології як сучасної філософсько-гуманітарної парадигми. Особливу увагу приділено аналізу українського та західного наукових підходів до осмислення «іншого», його ролі у формуванні культурної ідентичності, освітньої політики та суспільного діалогу. Зазначено, що в українському гуманітарному дискурсі поняття іншості активно розробляється в контексті пострадянських трансформацій, національного самовизначення та мультикультурності. Аналізуються праці вітчизняних дослідників (М. Поповича, В. Андрущенка, А. Єрмоленка, В. Суковатої), які інтерпретують Іншого як етичну та соціокультурну категорію, що відіграє ключову роль у гармонізації міжкультурного простору. Окрему увагу приділено впливу іншології на освітню політику: розглянуто західні моделі міжкультурної компетентності (зокрема моделі Д. ДіБенедетто, Д. Дірдорф), а також українські ініціативи з інтеграції принципів іншості у зміст освіти. Підкреслено, що гуманізація освітнього процесу на основі іншологічних підходів сприяє розвитку емпатії, толерантності та здатності до діалогу з представниками інших культур. Проведено порівняльний аналіз українського і західного контекстів іншології, виявлено спільні концептуальні орієнтири (етичне ставлення до Іншого, відкритість до різноманіття) та специфічні національні особливості. У висновках підкреслюється актуальність іншології як інструменту подолання культурних бар’єрів та засобу формування інклюзивного освітнього простору в умовах глобалізованого світу