Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
ОСОБЛИВОСТІ МИСТЕЦЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В УПРАВЛІНСЬКІЙ ПРАКТИЦІ ОЛЕГА СЕМЕНОВИЧА ТИМОШЕНКА
No full textThe purpose of the article is to analyze the features of O. Tymoshenko's conceptual management in the context of the development of the Kyiv Conservatory. The research methodology covered such scientific research methods as cultural, historical-comparative, and generalization methods.The scientific novelty of this research is that the article analyzes significance of the figure of Oleg Tymoshenko as an effective and unique rector-manager of a higher educational musical institution.Conclusions. Despite the difficult management challenges, thanks to the initiative and determination of the rector, the continuous functioning of the Opera Studio of the Kyiv Conservatory was ensured, which continues to play an important role in shaping the cultural space of higher art education. The expansion of its repertoire in cooperation with theater institutions became an example of the successful implementation of a cultural strategy that combines the preservation of traditions with the modernization of the national artistic environment. Thanks to such activities, rector established himself as a cultural leader, whose role became decisive for strengthening Ukrainian identity in a period of profound social changes and challenges.Ефективна діяльність будь-якої структури традиційно пов’язується з широким спектром використанням менеджменту та маркетингу, за допомогою яких можна впроваджувати безліч трансформаційих сегментів. Акцентується увага на започаткуванні цієї технології у практиці управління Київською державною консерваторією ім. П. Чайковського її ректором (1982-2004 рр.) – Олегом Семеновичем Тимошенком. Методологія дослідження грунтується на таких методах наукових досліджень як культурологічний, історико-порівняльний та метод узагальнення. Наукова новизна дослідження полягає в уточнені значимості О. Тимошенка як ефективного ректора-менеджера вищого навчального закладу музичного спрямування.Висновки. Незважаючи на складні управлінські виклики, завдяки ініціативності та рішучості ректора було забезпечено безперервне функціонування Оперної студії Київської консерваторії, що продовжує виконувати важливу роль у формуванні культурного простору вищої мистецької освіти. Розширення її репертуару у співпраці з театральними установами стало зразком успішного впровадження культурної стратегії, що поєднує збереження традицій з модернізацією національного мистецького середовища. Завдяки такій діяльності він утвердився як культурний лідер, чия роль стала визначальною для зміцнення української ідентичності в період глибоких суспільних змін і викликів
UKRAINIAN CINEMA BETWEEN THE PAST AND THE FUTURE: TRADITIONS, PRESERVATION, POPULARIZATION
No full textУкраїнський кінематограф є важливим засобом збереження та популяризації національної культури. Дослідження базується на історичному, культурологічному, порівняльному та соціологічному методах. Історичний підхід дає змогу простежити основні етапи розвитку українського кінематографа. Культурологічний аналіз виявляє як кіно відображає традиційні символи та етнічні особливості. Порівняльний аналіз дозволяє співвіднести українське кіно зі світовими тенденціями, а соціологічний метод визначає його вплив на суспільну свідомість. Український кінематограф пройшов значний шлях. Радянська епоха принесла водночас культурні досягнення та жорстку цензуру, але окремі митці, як С. Параджанов, зберегли національну самобутність. Сьогодні українське кіно активно відроджується, отримує міжнародне визнання та демонструє широкий жанровий спектр. Українське кіно є важливим інструментом збереження та популяризації національних культурних традицій. Воно відображає історичні та соціальні процеси, формує національну ідентичність і є значущою частиною світового кінематографа. Подальші дослідження у цій сфері допоможуть краще зрозуміти вплив кіно на суспільну свідомість і його роль у збереженні національних традиційBackground. Ukrainian cinema is an important means of preserving and popularizing national culture. The author analyze how Ukrainian cinema contributes to the formation of national identity.Objective. The analyze of Ukrainian cinema as a means of reflecting, preserving, and transmitting cultural traditions, as well as the determination its role in shaping national identity and cultural dialogue.Methods. The research is based on historical, cultural, comparative, and sociological methods. The historical approach allows us to trace the main stages of the development of Ukrainian cinema. The cultural analysis reveals how cinema reflects traditional symbols and ethnic characteristics. Comparative analysis allows us to correlate Ukrainian cinema with global trends, and the sociological method determines its impact on public consciousness.Results. Ukrainian cinema has gone a huge path. The Soviet era brought both cultural achievements and harsh censorship, but individual artists like Sergei Parajanov preserved national identity. Today, Ukrainian cinema is actively reviving, gaining international recognition and demonstrating a wide range of genres.Conclusions. Ukrainian cinema is an important tool for preserving and popularizing national cultural traditions. It reflectshistorical and social processes, shapes national identity, and is a significant part of world cinema. Further research in this area will help to better understand the impact of cinema on public consciousness and its role in preserving national traditions. 
ВІЗУАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНОГО ОНОВЛЕННЯ : ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД
No full textThe aim of this paper is to systematize the positions of foreign scientists and to prove the need to update the theoretical and methodological foundations for the analysis of modern culture and art.Research methodology. Eighteen major publications on the subject have been reviewed. It allowed for revision traditional approaches of hermeneutics, semiotics, art historical analysis and the formation of interdisciplinary visual research, in which the main point is the support of the mobility of borders in combination with their strengthening.Results. It has been found that the concept of visual turn, which reflects a theoretical and cognitive shift. New relationships between the visible and the verbal have been discovered through restructuring research optics, operating with hybrid structures such as «text viewing» and «image reading». The reasons for the complex formation of the object of visual research and the paradigms of their formation have been described. There is a strong tendency to adopt methodological techniques of art history for the analysis of new, non-artistic objects and everyday experience.Novelty. An attempt is made in this paper to show the interdisciplinary expansion of visual research methodology based on foreign theoretical works with the aim of a holistic view of modern culture.The practical significance. Ukrainian scholars may find the information contained in this article useful for the role of various cultural actors and agents in the visualization process, establishing the degree of relevance of ethnic, political, and historical aspects.Проаналізовано сутність концепції візуального повороту, що відображає теоретико-пізнавальний зсув. Виявлено нові співвідношення між візуальним і вербальним за рахунок перебудови дослідницької оптики, оперування такими гібридними структурами як «розглядаючі тексти» та «читаючі образи». Наведено причини складного становлення об'єкту візуальних досліджень та виокремлено парадигми їх формування. Описано обмеженість використання методологічних прийомів історії мистецтв для аналізу нових, нехудожніх об'єктів, повсякденного досвіду. Обґрунтовано міждисциплінарне розширення методології візуальних досліджень з метою цілісного уявлення про сучасну культуру
МУЗЕЇ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ: ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОФІЛЮВАННЯ
No full textThe purpose of the publication: to consider the specifics of public purpose and determination of the profile of museums in the system of higher pedagogical adult education (institutes of postgraduate pedagogical education).Research Methodology. Based on a case study of the «Education of Vinnytsia Region» museum at the Vinnytsia Academy of Continuing Education, the study investigates the features of museum functioning within specialized adult education institutions.Results. The scientific-research function of museums in the system of adult higher pedagogical education is diminishing, as adult students aim to improve their qualifications mainly in subject competencies; therefore, the informational potential of the museum is more often used in an applied context. The educational component of museums, which is generally important in pedagogical education, is also losing its relevance, since the creation of auxiliary materials for the museum a priori is not a priority for adult students. Instead, the importance of museums as representative units capable of showcasing the past and present of the educational institution and the educational environment is increasing. And depending on the mission and vision of the museum it is possible to form it mostly as either pedagogical or historical. However, this does not exclude the existence of a museum with another profile, depending on the available collections.Novelty. First, the experience of the «Education of Vinnytsia Region» museum at the Vinnytsia Academy of Continuing Education is analyzed. Second, the specifics of the functioning of museums in the higher pedagogical education system for adults are considered. Third, the representative functions of museums in modern higher education institutions are recognized.The practical significance. Self-determination of the public purpose of the museum and its profile will help to use the material resources of the higher education institution for the future development of such structural units.Розглянуто специфіку функціонування музейних закладів у системі вищої педагогічної освіти для дорослих (інститутах післядипломної педагогічної освіти). З’ясовано, що втрачається значущість науково-дослідного та навчального призначення таких закладів, оскільки здобувачі вищої освіти-дорослі намагаються підвищувати свою кваліфікацію переважно за предметними компетенціями, відповідно інформаційний потенціал цих підрозділів використовують частіше в прикладному контексті, а навчальна компонента, притаманна педагогічним музеям, узагалі не в пріоритеті для дорослих. Натомість зростає значущість музеїв як представницьких підрозділів, здатних репрезентувати минуле та сьогодення освітнього закладу та освітянського середовища. Відповідно, в залежності від місії та візії музею можливе його формування як або педагогічного, або історичного
МЕТАФОРИЧНІСТЬ СЦЕНОГРАФІЧНИХ ОБРАЗІВ У ВИСТАВАХ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ
No full textThe article explores the metaphorical nature of scenographic images in contemporary Ukrainian theatre productions. It argues that scenography functions not merely as a decorative element but as an autonomous artistic language capable of conveying the director’s idea, emotional atmosphere, and philosophical meaning of a performance.The study analyses the interaction between directing and scenography in the creation of multilayered metaphorical stageimagery, revealing the role of spatial composition, light, costume, and movement in shaping the visual metaphor.Based on examples from Ukrainian theatre productions such as Miss Julie, The Granary, Ivasyk Telesyk, Refugee Cats, and The King Is Dying, the authors demonstrate how scenographic metaphors emerge through the synthesis of visual, spatial, and performative elements. These metaphors transform ordinary stage space into a symbolic realm that deepens the audience’s emotional perception of the performance.Special attention is given to the phenomenon of «scenographic directing» as a characteristic feature of twentyfirst-century theatre, where the director and the scenographer act as co-authors of a unified visual and dramatic concept.The study concludes that the metaphorical scenographic image becomes a key expressive means for translating dramaticconflict and expanding the aesthetic boundaries of theatrical art.Здійснено мистецтвознавче дослідження змісту сценографічного образу та його метафоричні значення в постановці театральної вистави, розглянуто процес створення багатозначної сценографічної метафори в контексті режисерського задуму, виявлено та проаналізовано метафоричний зміст сценографічних образів в практичній діяльності українських театральних режисерів ХХ – початку ХХІ ст. З’ясовано, що вирішальне значення в створенні метафоричного образу у сценографії відіграє режисерська концепція вистави, організація художнього простору та специфічні сценографічні засоби виразності, що визначають художньо-образне трактування пластичної метафори. У виставах сучасного українського театру метафоричний зміст сценографічного образу виявляється лише через взаємодію з актором та співвідношення зі змістом сценічної дії
СЮЇТНІСТЬ ЯК ПРОЯВ МОДЕРНІСТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ФОРТЕПІАННІЙ МУЗИЦІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.
No full textThe relevance of the research is determined by the need to comprehend the suite principle as a manifestation ofmodernist thinking in European piano music of the first half of the 20 th century. It is noted that the growing interest inthe suite among composers of that time is connected with visionarism, which is characterized by mythological thinkingand a turn toward past epochs, particularly the Baroque. It is stated that the suite principle best corresponds to the natureand spirit of the modernist era, since visionarism is marked by the «fragmentation of reflections». Therefore, the suiteprinciple, with its multicentric dramaturgy, serves as a vivid example of reflecting the diversity and unity of the world.The purpose of the study is to trace the features of the suite principle as a manifestation of modernist thinking inthe piano cycles of European composers of the first half of the 20 th century. The research methodology has acomprehensive character, combining typological, analytical, and cultural approaches to reveal compositional models ofthe suite in 20 th-century piano music and to examine their linguistic and stylistic features.The results of the study demonstrate an increased interest among European composers of the first half of the 20th century in the suite genre, which is associated with the symbolic nature of dances – often arranged in a free sequence;contrast as a defining compositional principle; unity in multiplicity; the presence of a dramatic element; and dialogism.The scientific novelty of the research lies in tracing the tendency toward the use of the suite principle in piano music ofthe modernist era, which fully corresponds to the concept of modernist thinking with its «fluidity of forms and meanings».Розглянуто сюїтність як принцип композиції і прояв модерністичного мислення у фортепіанній музиці європейських композиторів першої половини ХХ ст. Зазначено зростання інтересу композиторів до жанру сюїти, що пов’язано з візіонеризмом, з характерною для останнього міфологічністю мислення і зверненням до минулих епох, зокрема бароко. Під цим кутом зору аналізуються фортепіанні сюїти К. Дебюссі, М. Равеля, Ф. Пуленка, П. Гіндеміта, А. Шенберга та В. Барвінського. Констатовано, що сюїтність відповідає характеру і духу епохи модернізму, оскільки для візіонеризму є притаманною «фрагментаризація рефлексій». Тому cюїтність з її багатоцентровою драматургією слугує наочним прикладом відображення багатоманітності та єдності світу
ЦЕРКОВНІ КОЛЯДКИ У ВИКОНАННІ РОК-СПІВАЧКИ РУСЛАНИ ЛИЖИЧКО
No full textPurpose of the Article. The aim of the article is to analyze the church carols «Silent Night» and «Dobryi vechir tobi, pane hospodariu» as interpreted by rock singer Ruslana Lyzhychko, focusing on their compositional development.Research Methodology. The theoretical and methodological foundation of the study is the principle of sociocultural authenticity, which enables a detailed exploration of the syncretism in the compositions «Silent Night» and «Dobryi vechir tobi, pane hospodariu» performed by rock singer Ruslana Lyzhychko. The study employs the following methods: typological, inductive and deductive, analytical and synthetic, historical-cultural, and chronological.These methods allow for a comprehensive justification of the music-theoretical components of the compositions performed by Ruslana Lyzhychko within the context of their meta-cultural syncretism.Conclusions. Christmas-themed songs occupy an important place in the repertoire of rock singer Ruslana Lyzhychko. This is evidenced by the series of Christmas concerts she organized, which were widely presented to the public through mass media. Special attention is given to two church carols – «Silent Night» and «Dobryi vechir tobi, pane hospodariu» – which were included in the album The Last Christmas of the 90 s and became highly appreciated by both audiences and professional musicians. Their interpretation is not merely a vocal-musical performance but a full theatrical show incorporating various audiovisual effects: scenography, vocal ensemble, symphonic orchestra, electronic and traditional musical instruments, and modern rock-style expressive means. This kind of musicalperformance style, as interpreted by Ruslana Lyzhychko, distinguishes her from other contemporary pop singers and makes her vocal-musical artistry extraordinary and unique.Originality. The scientific novelty of the study lies in the fact that, for the first time in Ukrainian musicology, a detailed theoretical and musicological analysis of the compositions «Silent Night» and «Dobryi vechir tobi, pane hospodariu» performed by rock singer Ruslana Lyzhychko has been conducted, taking into account modern interpretations through the lens of syncretism.Practical Significance. The material of this study can be used by musicologists and cultural scholars in the exploration of contemporary Ukrainian rock songs, as well as in classes on modern pop solo singing.Висвітлено матеріал про «Різдвяні концерти» та теле-шоу «Різдво з Русланою», організовані провідною українською рок-співачкою Русланою Лижичко, що відбулися у 1996 та 1998 роках. Звернено увагу на духовну складову її репертуару – церковні колядки «Тиха ніч» та «Добрий вечір тобі, пане господарю», які ввійшли до альбому «Останнє Різдво 90-х» (1999 р.) і стали хітами в сучасному українському естрадному просторі. Проаналізовано структурні компоненти колядок «Тиха ніч» та «Добрий вечір тобі, пане господарю» на рівні їхніх строфічних побудов, ритму, мелодики, музичної форми та способів виконання. Звернено увагу на синкретизм вище зазначених композицій, в основу яких входять інтонування словесного тексту, інструментальні перегри, сценографія, вокально-музичні виражальні засоби, світло- та звукові ефекти, інструментальний та вокально-ансамблевий супровід, що побудовані на засадах сучасної рок-музики
ФЕНОМЕН ІДЕНТИЧНОСТІ У ПРОЦЕСІ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ТРІАДИ «МОДЕРН-ПОСТМОДЕРН-МЕТАМОДЕРН»
No full textPurpose of the research. To determine the specifics of understanding the phenomenon of identity in thesociocultural context of the modern, postmodern, and metamodern eras.Research methodology. The study uses the following general scientific and specialized (cultural) methods andapproaches: cultural-analytical; historiographical; comparative; interpretative; topological. These methods helped reveal thespecifics of the theoretical justification of identity in the modern, postmodern, and metamodern eras. This scientific andmethodological research toolkit helped to trace the substantive and structural interrelationships between the understanding ofidentity in the eras mentioned above. Based on the proposed research methods, it was possible to conduct an analysis of theinterpretation of identity in the modern, postmodern, and metamodern eras.Results. The study found that identity is a complex and multifaceted phenomenon. It was substantiated that thepeculiarities of identity interpretation depend on the historical and cultural conditions and the era within which thisphenomenon is considered. It was revealed that in the modern era, the main features of identity include rationality,invariance, certainty, continuous permanence, and autonomy. It was established that in the postmodern era, the centralcharacteristics of identity include segmentation, multiplicity, ambiguity, and situationality. It has been determined thatin the metamodern era, the key features of identity include the following: oscillation, openness, complexity, and ethics.It has been demonstrated that the understanding of identity in the metamodern era is not a synthesis of thecharacteristics inherent in modern and postmodern identity. In the era of metamodernism, identity emerges as a uniquephenomenon that attempts to find a balance or consensus between two frames of interpretation of identity based ongoing beyond their boundaries in order to construct an alternative way of perceiving the world.Novelty. This scientific study provides the first comprehensive theoretical justification for the interpretation ofthe concept of «identity» in intellectual projects of the modern, postmodern, and metamodern eras. It systematizes thecentral features characteristic of identity in modernism, postmodernism, and metamodernism. This has contributed tothe supplementation and expansion of previous scientific research on the theoretical and conceptual understanding ofthe phenomenon of identity.Визначаютьсяособливості розуміння феномену ідентичності в епохи модерну, постмодерну та метамодерну. Розкриваються особливості трансформації осмислення ідентичності у інтелектуальних проєктах модерну, постмодерну, метамодерну. Виявляються змістовні взаємозв’язки наявні між інтелектуальними фреймами модерну, постмодерну та метамодерну в контексті характеристики ідентичності. Досягнення вищевказаних завдань або цілей відбувається на основі використання таких методів та підходів: культурно-аналітичний; історіографічний; порівняльний; інтерпретаційний; топологічний. У межах дослідження продемонстровано, що ідентичність постає поліаспектним та фундаментальним соціокультурним феноменом в епохи модерну, постмодерну, метамодерну. Простежено, що інтелектуальний проєкт метамодерну синтезує, переосмислює та розширює межі інтерпретації ідентичності, запропоновані в епохи модерну й постмодерну
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФЕНОМЕНА ТІЛЕСНОСТІ В ОПТИЦІ АНТИЧНОСТІ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
No full textThe purpose of the article is to analyze the phenomenon of corporeality in the classical period through the prism of how the problem was dynamically conceptualized in the philosophical constructs of Antiquity and the Middle Ages, which holds theoretical and practical significance for modern science.The methodological foundation of the research is based on the application of proven methods from both classical and contemporary science, which enable the achievement of objective results in the analysis of the problem of corporeality. The author employed the following methods: the comparative method, which allows for an examination of the phenomenon of corporeality in a comparative aspect over a specific period; and the system analysis method, which facilitates an investigation of corporeality within the context of profound social and cultural interconnections.The scientific novelty of the research lies in its interpretation of corporeality within the philosophical works of Antiquity and the Middle Ages, which allows one to trace the depiction of the human body not in an everyday sense, but primarily as a specific philosophical-aesthetic model of human existence in the world.The results of research. As the experience of theoretical research on the problem of corporeality in contemporary philosophy and cultural studies shows, through the prism of understanding the human body one can discern a person’s attitude toward oneself and one’s place in the world. The example of Antiquity reveals how the problem of corporeality acquired particular depth: the body was regarded not only as a biological reality but also as a harmonious, cosmically ordered image. In the medieval era, ancient cosmocentrism was replaced by theocentrism – all reality came to be interpreted through God as the absolute beginning and end of being. Accordingly, the attitude toward corporeality changed. Antiquity presented the body as a natural part of cosmic harmony, whereas medieval philosophical thought interpreted it as a symbol of sinfulness, decay, and temptation.Розглянуто проблему тілесності як однієї з центральних у сучасній філософії та культурології, адже через осмислення людського тіла розкривається ставлення культури до самої людини, її місця у світі, до природи, краси, духу. Показується на матеріалі античності, яким чином проблема набула особливої глибини: тіло розглядалося не лише як біологічна реальність, але як гармонійний, космічно впорядкований образ – втілення ідеї калокагатії (єдності добра і краси). В середньовічну епоху на зміну античному космоцентризму приходить теоцентризм – уся дійсність осмислюється через Бога як абсолютний початок і кінець буття. Це зумовлює радикальну зміну у ставленні до тілесності. Якщо античність бачила у тілі природну частину космічної гармонії, то середньовічна думка часто сприймає його як символ гріховності, тління і спокуси. Проте тіло в той період не відкидається цілком: воно набуває нової ролі – стає полм боротьби між духовним і земним, між благодаттю і гріхом
РЕКЛАМА ЯК ЦИФРОВИЙ МІФ : КОНСТРУЮВАННЯ РЕАЛЬНОСТІ ОНЛАЙН
No full textThe article offers a philosophical and cultural studies analysis of advertising as one of the key mechanisms of digital myth-making. Drawing on the concepts of Roland Barthes and Jean Baudrillard, advertising is examined as a system of signs that «naturalizes» cultural constructs, transforming commodities into carriers of ideological meanings and symbols of status, identity, and lifestyle. It is shown that within digital culture and social media (Instagram, TikTok, etc.) advertising images immerse the consumer in a hyperreality in which simulacra of happiness, success, and beauty are perceived as the norm. Particular attention is paid to the role of influencers and personalization algorithms, which create “individualized mythologies” for the user. Using the examples of the Apple and Nike brands, the mechanisms for constructing brand myths are analysed, and the phenomenon of Instagram aesthetics is interpreted as a decentralized collective mythology of the «ideal life». The article concludes that advertising myths have an ambivalent impact: they simultaneously motivate and inspire, but also standardize ideas of success and happiness, reinforce consumerist orientations, and blur the boundary between reality and simulated constructs. The need for a critical reading of advertising messages and for the development of media literacy as a tool for demythologizing digital reality is emphasized.Здійснено філософсько-культурологічний аналіз феномену реклами як одного з ключових механізмів цифрової міфотворчості. Спираючись на концепції Р. Барта та Ж. Бодріяра, автор розглядає рекламу як систему знаків, що «натуралізує» культурні конструкти, перетворюючи товари на носії ідеологічних смислів і символів статусу, ідентичності та стилю життя. Показано, що в умовах цифрової культури та соціальних мереж (Instagram, TikTok тощо) рекламні образи занурюють споживача в гіперреальність, де симулякри щастя, успіху й краси сприймаються як норма. Особливу увагу приділено ролі інфлюенсерів та алгоритмів персоналізації, які створюють «індивідуалізовані міфології» для користувача. На прикладах брендів Apple і Nike проаналізовано механізми формування брендових міфів, а феномен Instagram-естетики розглянуто як децентралізовану колективну міфологію «ідеального життя». Зроблено висновок про амбівалентний характер впливу рекламних міфів: вони одночасно мотивують і надихають, але й уніфікують уявлення про успіх і щастя, підсилюють споживацькі орієнтири та розмивають межу між реальністю й симульованими конструктами. Наголошено на необхідності критичного прочитання рекламних повідомлень і розвитку медіаграмотності як інструменту деміфологізації цифрової реальності