Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
АДАПТАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ МУЗЕЙНИХ ІНСТИТУЦІЙ ДО КРИЗОВИХ УМОВ ВОЄННОГО ЧАСУ
No full textThe article is devoted to the study of mechanisms for adapting museum institutions to functioning in conditions of armed conflicts based on a comparative analysis of the experience of Syria, Iraq, Libya and Ukraine. Comprehensive approaches to the preservation of cultural heritage are considered, including the physical evacuation of collections, digitalization of funds, legal regulation and public involvement. The effectiveness of the use of 3D scanning technologies, the creation of electronic archives and the organization of international cooperation to ensure the continuity of museum activities in crisis conditions is analyzed. It was established that the success of adaptation strategies is determined by the synergy of technological innovations, organizational flexibility and public mobilization.It was found that the Italian model of integrating law enforcement activities with museum expertise through the activities of specialized units demonstrates high efficiency in combating the illicit trafficking of cultural values. The critical role of preventive measures, systematic documentation and the creation of decentralized repositories to minimize the loss of cultural heritage is proven. The results of the study show that the Ukrainian experience of combining centralized coordination with local initiatives ensured the evacuation of more than 546,000 museum objects and forms a new model of crisis management in the museum sector.Стаття присвячена дослідженню механізмів адаптації музейних інституцій до функціонування в умовахзбройних конфліктів на основі компаративного аналізу досвіду Сирії, Іраку, Лівії та України. Розглянуто комплексніпідходи до збереження культурної спадщини, що включають фізичну евакуацію колекцій, цифровізацію фондів,правове регулювання та залучення громадськості. Проаналізовано ефективність застосування технологій 3D-сканування, створення електронних архівів та організації міжнародної співпраці для забезпечення безперервностімузейної діяльності в кризових умовах. Встановлено, що успішність адаптаційних стратегій визначається синергієютехнологічних інновацій, організаційної гнучкості та громадської мобілізації. Виявлено, що італійська модельінтеграції правоохоронної діяльності з музейною експертизою через діяльність спеціалізованих підрозділівдемонструє високу ефективність у протидії незаконному обігу культурних цінностей. Доведено критичну рольпревентивних заходів, систематичного документування та створення децентралізованих сховищ для мінімізації втраткультурної спадщини. Результати дослідження засвідчують, що український досвід поєднання централізованоїкоординації з локальними ініціативами забезпечив евакуацію понад 546.000 музейних предметів та формує новумодель кризового менеджменту в музейній сфері
ІНСТИТУЦІЙНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ІННОВАЦІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
No full textThe article is devoted to the study of institutional and organizational innovations in the management of sociocultural activities of Ukraine in the context of the transformation of management models, digitalization and adaptation to crisis conditions. The activities of new-type state institutions are analyzed, in particular, the Ukrainian Cultural Fund, the State Agency for Arts and Art Education, the Ukrainian Institute of National Remembrance, which operate on the principles of project management and competitive resource allocation. Organizational innovations are considered through the prism of the emergence of creative industries, cultural hubs, creative clusters and hybrid structures that combine cultural, educational, entrepreneurial and social functions. The role of the private sector is studied using the example of the FEST! holding and the importance of intersectoral partnership in resource mobilization. It is established that digital transformation through platforms for documenting museum collections, the use of 3D scanning and electronic databases expands the possibilities of preserving cultural heritage. The critical role of competency-based and problem-oriented approaches in the training of cultural managers is proven. The prospects for further technological modernization and post-war restoration of cultural infrastructure are determined to ensure the sustainable development of the socio-cultural sphere of Ukraine.Стаття присвячена дослідженню інституційних та організаційних інновацій у менеджменті соціокультурної діяльності України в контексті трансформації управлінських моделей, цифровізації та адаптації до кризових умов. Проаналізовано діяльність державних установ нового типу, зокрема Українського культурного фонду, Державного агентства з питань мистецтв та мистецької освіти, Українського інституту національної пам’яті, що функціонують на засадах проектного менеджменту та конкурсного розподілу ресурсів. Розглянуто організаційні інновації через призму появи креативних індустрій, культурних хабів, творчих кластерів та гібридних структур, що поєднують культурну, освітню, підприємницьку та соціальну функції. Досліджено роль приватного сектору на прикладі холдингу FEST! та значення міжсекторального партнерства у мобілізації ресурсів. Встановлено, що цифрова трансформація через платформи документування музейних колекцій, застосування 3D-сканування та електронних баз даних розширює можливості збереження культурної спадщини. Доведено критичну роль компетентнісного та проблемно-орієнтованого підходів у підготовці менеджерів культури. Визначено перспективи подальшої технологічної модернізації та післявоєнного відновлення культурної інфраструктури для забезпечення сталого розвитку соціокультурної сфери України
МИСТЕЦТВО НА ПЕРЕДОВІЙ : ВІЗУАЛЬНА КУЛЬТУРА ВІЙНИ ТА ОБРАЗ ПЕРЕМОГИ В УКРАЇНСЬКОМУ АРТ-ДИСКУРСІ 2022-2024 РОКІВ
No full textThe article is devoted to the study of the transformation of visual culture in Ukraine under the influence of the fullscale russian invasion in the period 2022-2024. The purpose of the study is to analyze the reflection of war in various forms of visual art and trace the process of forming the image of victory in the Ukrainian art discourse. The research methodology is based on a comprehensive approach, which includes: analysis of scientific publications on the theory of visual culture and art history, dedicated to the study of the impact of war on art; content analysis of visual materials presented at exhibitions, in social networks and media, reflecting the Russian-Ukrainian war; analysis of interviews with artists and curators of art projects (partially presented in the text of the article); synthesis and interpretation of the data obtained to identify the main trends and patterns in the formation of the image of victory.The results of the study demonstrate the significant impact of the war on Ukrainian visual culture, which was manifested in: the intensification of documentary recording of war crimes and humanitarian catastrophe; the use of art as a means of therapy and understanding of traumatic experience; the evolution of the image of victory from heroic resistance to a reflexive understanding of the price of freedom and the need for restoration; the active use of digital technologies and social networks to spread visual culture and cultural resistance; the shift of the thematic focus to issues of national identity, heroism and struggle; the emergence of new iconographic images of heroes and memorial practices (murals). The study revealed that the image of victory is dynamic and includes not only the liberation of territories, but also the mental restoration and affirmation of Ukrainian identity.The novelty of the study lies in the comprehensive analysis of the visual culture of Ukraine in the conditions of a full-scale war of 2022-2024, the identification of key trends in its development and the features of the formation of the image of victory in this crucial historical period. A generalization and systematization of various visual practices reflecting the war experience of Ukrainian society and its desire for victory has been carried out.The practical significance of the study lies in the possibility of using its results for further scientific explorations in the field of visual culture, art history, history and sociology. The materials of the article can be useful for the development of training courses, museum exhibitions and cultural projects aimed at understanding the war experience, preserving the memory of heroes and forming national identity. The results of the study can also be used to analyze the information space and counteract disinformation in conditions of military conflicts.Стаття присвячена дослідженню трансформації візуальної культури в Україні під впливом повномасштабного російського вторгнення у період 2022-2024 рр. Метою дослідження є виявлення відображення війни у різних формах візуального мистецтва та простеження процесу формування образу перемоги в українському арт-дискурсі. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному підході, що включає: аналіз наукових публікацій з теорії візуальної культури та мистецтвознавства, присвячених дослідженню впливу війни на мистецтво; контент-аналіз візуальних матеріалів, представлених на виставках, у соціальних мережах та медіа, що відображають російсько-українську війну; аналіз інтерв’ю з митцями та кураторами мистецьких проєктів (частково представлені у тексті статті); синтез та інтерпретація отриманих даних для виявлення тенденцій та закономірностей формування образу перемоги. Результати дослідження демонструють значний вплив війни на українську візуальну культуру, що проявилося в: активізації документальної фіксації воєнних злочинів та гуманітарної катастрофи; використанні мистецтва як засобу терапії та осмислення травматичного досвіду; еволюції образу перемоги від героїчного опору до рефлексивного осмислення ціни свободи та необхідності відновлення; активному використанні цифрових технологій й соціальних мереж для поширення візуальної культури та культурного спротиву; зміщенні тематичного фокусу на питання національної ідентичності, героїзму та боротьби; появі нових іконографічних образів героїв та меморіальних практик (мурали). Дослідження виявило, що образ перемоги є динамічним та включає не лише звільнення територій, але й ментальне відновлення та утвердження української ідентичності. Новизна дослідження полягає у комплексному аналізі візуальної культури України в умовах повномасштабної війни 2022-2024 рр., виявленні ключових тенденцій її розвитку та особливостей формування образу перемоги в цей переломний історичний період. Здійснено узагальнення та систематизацію різноманітних візуальних практик, що відображають воєнний досвід українського суспільства та його прагнення до перемоги.Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для подальших наукових розвідок у галузі візуальної культури, мистецтвознавства, історії та соціології. Матеріали статті стануть у нагоді для розробки навчальних курсів, музейних експозицій та культурних проєктів, спрямованих на осмислення досвіду війни, збереження пам’яті про героїв та формування національної ідентичності. Результати дослідження також можуть бути використані для аналізу інформаційного простору та протидії дезінформації в умовах воєнних конфліктів
ВІД ЗАСНУВАННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ПІКТОРІАЛЬНОЇ ФОТОГРАФІЇ ДО НЕОПІКТОРІАЛІЗМУ ФОТОМИСТКИНІ СВІТЛАНИ ТКАЧЕНКО
No full textThe purpose of this paper is to trace the development of artistic photography and, using the example of an exhibition project by photographer Svitlana Tkachenko, to outline the emergence of new forms of visual content.Research methodology. The following general scientific methods were used in the course of the study: subjectanalytical, system-analytical, typological and historical-cultural, which ensured the objectivity and validity of the results obtained in the context of the stated research problem.Results. The main aspects of the emergence and development of pictorial photography and its influence on the creation of new visual content in the field of artistic photography are traced. Particular attention is paid to the coverage of the creative work of individual Ukrainian pictorialist artists of the second half of the 19th and early 20th centuries, who were involved in global artistic processes and contributed to the popularisation of Ukrainian photographic art on the international stage. The evolution of photographyapos;s artistic status is examined4as a form of visual art that, in its formal techniques and creative essence, is akin to the painting and graphic works of the great masters of world art. The formation of the new artistic trend4neo-pictorialism4is traced through the example of an exhibition project by the photographer S.Tkachenko. The study identifies the key features of the neo-pictorialist creative method, its connection to artistic traditions, its engagement with contemporary technological innovations, and the integration of artificial intelligence tools in the process of creative experimentation.Scientific Novelty. For the first time, the term neo-pictorialism is introduced into academic discourse. The study explores the origins of its emergence as a new artistic trend within the framework of contemporary visual practices and technological innovations.The practical significance. This research may serve as a foundation for the formulation and definition of the concept of neo-pictorialism in reference and encyclopedic publications. It can also be incorporated into sections of manuals or textbooks dedicated to the study of trends and new directions in the development of contemporary artistic photography.Розглянуто в історичному контексті основні аспекти становлення пікторіальної фотографії та її вплив на формування нового візуального контенту в царині художньої фотографії. Приділено увагу висвітленню творчості окремих вітчизняних художників-пікторіалістів другої пол. ХІХ – початку ХХ століття, котрі були долучені до світових мистецьких процесів та сприяли популяризації українського фотографічного мистецтва на міжнародній арені. Простежено формування художнього статусу фотографії як одного з видів образотворчого мистецтва, який за формальними засобами та творчою складовою споріднений з живописними та графічними творами класиків світового мистецтва. На прикладі виставкового проєкту фотомисткині Світлани Ткаченко простежено формування нового мистецького напряму – неопікторіалізму. Виявлено особливості творчого методу неопікторіалізму, його зв’язок із традиціями та технологічними новаціями сьогодення, залученням та використанням інструментів штучного інтелекту в процесі творчого експерименту
ЗОБРАЖЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З ОБРЯДАМИ ІНІЦІАЦІЙ, У ПЕЧЕРНОМУ МИСТЕЦТВІ КАМ’ЯНОГО ВІКУ
No full textThe purpose of the article: to consider the handprints of teenagers in Stone Age caves in relation to the accompanying images of the magical numbers of the lunar calendar and phytophagic (used in the magic of reproduction) as traces of initiation and to find out whether new ideas and concepts that arose as a result of progressive changes in the social development of society in the 40-35 millennium BC were reflected. in the names and religiophilosophical interpretations of the then-dominant zodiac signs of Libra, Virgo and Leo, in which at that time the conventional point of intersection of the ecliptic and the equator (the point of the spring equinox) passed. The methodological basis of the research were the works by Zh. Bezvershuk, G.-H. Luquet, L.-R. Nougier, A. Stolyar, V. Kabo, Cl. Ruggles, O. Gurstein, M. Chmykhov. As a result of the study, it was found that the handprints of teenagers in many Stone Age caves are combined with rows of red discs (spots) grouped in the numerical rhythms of the lunar calendar, which was used by women in reproductive magic to determine the dates of conception and birth of a child. Near palm prints, there are also images of phytophages, which in the minds of primitive man were perceived as zoomorphic images of the male fertilizing potencythat gives the seeds of life. This unequivocally indicates that the handprints of teenagers were associated with initiation rites, the main purpose of which was to transfer teenagers from the asexual state of childhood to the status of fullfledged adult members of the collective, who were allowed to continue their lineage.The rite of initiation appeared as a result of the transition from primitive herds to tribal communities, where relationsbetween members of clans and phratries were clearly regulated. New ideas and concepts that arose in the consciousness ofPaleolithic man in connection with significant progressive changes in the social development of primitive society werereflected in the names and characteristics of the zodiac signs dominant at that time. The main principles and concepts of thesign of Libra (40,850 3 38,700 BC) 3 balance (balanced opposition), agreement, harmony, order correspond to the regulationof relations between two clans in dual-clan communities, the coordination of relations between their members, and theestablishment of norms of behaviour. The zodiac sign of Virgo, which dominated from 38,700 to 36,550 BC, emphasizes theexclusive role of women in procreation. The sign of Leo, dominant from 36,550 to 34,400 BC, is associated with ideas aboutsupremacy, power, hierarchy, and subordination 3 especially relevant due to the formation of tribal communities. The idea ofpower, which was affirmed in initiations, was embodied in the image of a lion. In the totemic religions of the world, initiationrites often concluded with the so-called «lion's grip». The reflection of basic ideas and concepts in the characteristics of thezodiac signs during the period of primitive history, when man did not know the zodiacal circle, indicates that this phenomenonis the result not of human thought, but of the Higher Mind, a designation of the stages of the spiritual evolution of society.The novelty of this research lies in the fact that, for the first time, handprints of teenagers on the walls of caveshave been examined as evidence of initiation rites, in which reproductive magic rites played an important role, aimed atgranting teenagers the status of full members of the community who can continue their lineage.For the first time, new ideas and representations of primitive man, which arose as a result of the transition of society to a new level of social relations - the formation of dual-ancestral communities, were considered in the context of the hypothesis put forward in the works of scientists of the 20 3 21 st centuries and consists in the fact that the main ideas and representations of any historical period are reflected in the name and interpretation of the dominant zodiac sign in that period, in which, due to the phenomenon of precession, the conditional point of intersection of the ecliptic and the equator (the point of the vernal equinox) passes for 2150 years.Practical significance. Theoretical conclusions can be used to further explore this issue, to teach the history ofart, history of world and national culture, when writing scientific works on the history of art.Розглянуто відбитки рук підлітків у печерах кам’яного віку у взаємозв’язку з супутніми їм зображеннями магічних чисел місячного календаря, жінок та фітофагів (задіюваних у магії розмноження) як сліди обрядів ініціацій від часу виникнення цих обрядів на початку верхнього палеоліту (38, 8 тис. років до н. е.) до їх згасання в період мезоліту 12-10 тис. р. до н. е. Узагальнення смислового навантаження розглянутих артефактів пов’язується з гіпотезою щодо відображення основних релігійних ідей того чи іншого історичного періоду в релігійнофілософській інтерпретації домінуючого в цей період знаку зодіаку, в якому внаслідок прецесії протягом 2150 років знаходиться точка перетину екліптики та екватора (точка весняного рівнодення). Автор зіставляє релігійноетичні ідеї, пов’язані з обрядами ініціацій, з характеристиками зодіакальних знаків, домінуючих у часи зародження і розвою цих обрядів. Робиться висновок, що відображення головних культів та ідей в релігійнофілософських характеристиках зодіакальних знаків можна констатувати не лише в період розвитку астрономії, але і в первісних суспільствах, які не мали уявлення про зодіак
МИСТЕЦТВО ТАНЦЮ ЯК ТРАНСЛЯТОР КУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
No full textThe aim of the article is to investigate the artistic and aesthetic possibilities of choreographic art in its ability to structure and reproduce cultural memory in Ukraine at the present stage.The methodological basis of the investigation is an art history and cultural studies approach. Within this approach, methods of semiotic, comparative, and historical-genetic analysis were used.Results. The connection between dance art and cultural memory is demonstrated. Cultural memory is characterised as a set of carriers and practices for reproducing national identity in a community. It is emphasised that art has the ability to preserve and interpret cultural memory in artistic images over a long period of time. It is noted that cultural memory and national identity in dance art are represented at different levels through musical and rhythmic images and means of choreographic expression. It is noted that the differences are due to the peculiarities of the trends and conditions of formation in the Soviet period. Ideological control over the training of future specialists and the repertoire of creative groups led to the deformation of Ukrainian imagery, but it contributed to the preservation of cultural memory. The artistic and conceptual possibilities of classical, folk, ballroom and contemporary choreography are demonstrated, the differences between which are determined by the variability of the use of Ukrainian material and the nearness to contemporary events, which ensures the formation of the cultural memory of the Ukrainian nation. Due to the globalised and digitalised world, a universal choreographic vocabulary contributes to Ukraine9s representation in the international context. At the same time, reliance on classical and contemporary Ukrainian material corresponds to the processes of nation building in Ukraine.Scientific novelty lies in the investigation of the artistic representation of cultural memory using the example of choreography and art education in the field of performing arts in modern Ukraine.The practical significance lies in the use of the research results in teaching practical and theoretical disciplines in dance art. The materials can be used in the development of art projects and international dance projects, as well as in further scientific work on the study of the nation-building potential of choreography.Стаття досліджує художньо-естетичні можливості хореографічного мистецтва в його здатності структурувати і відтворювати культурну пам’ять України на сучасному етапі. Культурну пам’ять охарактеризовано як сукупність носіїв і практик із відтворення національної ідентичності в спільноті. Зазначено, що культурна пам’ять і національна самобутність у мистецтві танцю представлені на різних рівнях за допомогою музично-ритмічних образів і засобів хореографічної виразності. Показано художньо-концептуальні можливості класичної, народної, бальної та сучасної хореографії, відмінність між якими зумовлена особливостями становлення в радянський період, варіативністю залучення українського матеріалу та наближення до подій сучасності, що забезпечує формування культурної пам’яті української нації. Наголошено на тому, що універсальна хореографічна лексика долучається до представленості України в міжнародному контексті, тоді як опора на класичний і сучасний український матеріал відповідає процесам націотворення в Україні
ГАРМОНІЧНА СТАТИКА ЯК ЕСТЕТИЧНИЙ ПРИНЦИП МУЗИКИ ЕПОХИ ПОСТМОДЕРНУ
No full textThe article explores harmonic stasis as an aesthetic paradigm of postmodern music, emphasizing its function beyond compositional technique. The study analyzes the transformation of harmonic verticality in the second half of the twentieth century, focusing on the shift from functional harmonic development to a model of contemplative presence and spatial sound experience.Research methodology. The research combines analytical and comparative approaches to examine harmonic organization inminimalism, sonorism, and spectral music. The study draws on theoretical insights from musicology, poststructuralist philosophy, and cultural theory, engaging with the work of M. Rychter, K. Saariaho, L. Teodorescu-Ciocanea, and A. Kaiero Claver. Results.Harmonic stasis emerges not merely as a stylistic phenomenon but as a manifestation of broader aesthetic transformation inpostmodern music. It reflects a move away from teleological musical forms toward structures of presence and spatiality. Vertical sonorities lose their functional-semantic roles and become self-sufficient acoustic events. The concepts of acoustic presence, silence, and contemplative temporality redefine the role of the listener and challenge traditional notions of musical time and directionality. Novelty. The article reframes harmonic stasis as an ontological and aesthetic gesture rooted in postmodern sensitivity, highlighting its links with the phenomenology of sound, deconstruction, and the reconfiguration of musical experience. Practical significance. The study offers a new interdisciplinary perspective for understanding harmony in contemporary music and opens up directions for further research in aesthetics, sound studies, and post-tonal compositional practices.Здійснено аналіз гармонічної статики як естетичної парадигми постмодерного музичного мислення. Розкрито трансформацію функціонального навантаження гармонічної вертикалі в академічній музиці другої половини ХХ ст. в контексті десемантизації гармонії, редукції телеологічної спрямованості та переосмислення категорій часу й простору в композиційній логіці. Особливу увагу приділено концептам акустичної присутності, контемплятивного сприйняття та символіки мовчання як чинникам формування нової слухової чутливості. На прикладі композиторських стратегій мінімалізму, сонорики та спектралізму гармонічна статика розглядається як онтологічна подія звуку, що фіксує зсув від наративно-драматургічного до просторово-медитативного виміру. Дослідження реалізує міждисциплінарний підхід до феномену гармонії, репрезентуючи її як просторову структуру споглядання в постмодерній культурній парадигмі
ЦИФРОВІЗАЦІЯ АРТРИНКУ: НОВА ЕРА ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ТА КОМЕРЦІЇ
No full textThe purpose of the article is to analyze the main factors and trends that have influenced the digitalization of the art market.The research methodology is based on the application of observation, analysis, synthesis and generalization methods, as well as an interdisciplinary approach that integrates the methods of art history, economics, and digital technologies. The scientific novelty lies in the deepening of the analysis of trends (digital technologies, commercialization of art, etc.) that influence the transformation of the modern art market and the transformation of art into a commodity.Conclusions. Digitalization has significantly transformed the art market, expanding access to art, changing the mechanisms of its evaluation and commercialization. At the same time, digitalization has posed a number of challenges for the art market. First of all, this is the issue of authenticity and exclusivity of art, because digital works, unlike physical ones, can be replicated without loss of quality. This changes the traditional mechanisms of art evaluation and can affect its value. Another important aspect is the growing role of digital platforms in shaping the market. Online auctions and marketplaces give artists more opportunities for independent promotion, but centralize control of the market in the hands of technology companies. Акцентується на основних чинниках і тенденціях, які вплинули на цифровізацію артринку. Наголошується, що використання цифрових технологій і NFT стало ключовим чинником трансформації артринку, розширивши доступ до мистецтва, змінивши механізми його оцінки та комерціалізації. Це дало змогу художникам знаходити нові способи монетизації своєї творчості, а колекціонерам – отримувати прозорішу інформацію про твори. Водночас цифровізація поставила перед артринком низку викликів. Насамперед питання автентичності та ексклюзивності мистецтва, адже цифрові твори, на відміну від фізичних, можуть тиражуватися без втрати якості. Це змінює традиційні механізми оцінювання мистецтва та може впливати на його вартість. Ще один аспект – зростаюча роль цифрових платформ у формуванні ринку. Онлайн-аукціони та маркетплейси дають митцям більше можливостей для самостійного просування, проте централізують контроль над ринком у руках технологічних компаній. Загалом цифровізація відкриває перед артринком нові перспективи, але водночас вимагає критичного аналізу змін, що відбуваються
МУЗИЧНА ДРАМАТУРГІЯ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ДИТЯЧОГО БАЛЕТУ : НА ПРИКЛАДІ «ДЮЙМОВОНЬКИ» ЮРІЯ ШЕВЧЕНКА
No full textStatement of the Problem. Despite the growing interest in children9s musical and theatrical art, the issue of musical dramaturgy in Ukrainian children9s ballet remains insufficiently explored. In particular, there is a lack of in-depth analysisof such aspects as the system of leitmotifs, orchestration, and musical characterization. Yuriy Shevchenko9s «Thumbelina»(2023) is a significant example of a contemporary work for children, yet it has not received adequate scholarly attentionfrom a musicological perspective. Studying this production makes it possible not only to reveal its artistic value but also to highlight children9s ballet as an important component of contemporary Ukrainian culture.The purpose of this article is to conduct a comprehensive musicological analysis of Yuriy Shevchenkos children9s ballet Thumbelina (2023) in order to reveal the key features of its musical dramaturgy.Research Methodology. The study is based on a combination of analytical, comparative, and descriptive methods commonly used in musicological research. Contextual and hermeneutic approaches are employed to interpret the philosophical and pedagogical dimensions of the work within the broader framework of contemporary Ukrainian children9s musical theatre.Results. The article explores key aspects of musical dramaturgy in contemporary Ukrainian children's ballet based on Yurii Shevchenko9s Thumbelina (2023). For the first time, a detailed musicological analysis is carried out, highlighting timbral and intonational features of the characters, the leitmotif system, and orchestration style. The study focuses on the musical embodiment of characters, scenographic solutions, and the synthetic nature of children's ballet as a genre. It demonstrates how Shevchenko9s music integrates Andersen9s fairy-tale plot into a modern soundscape with philosophical undertones, balancing theatrical vividness, accessibility, and emotional depth.The practical significance. The obtained results can be used in further research on Ukrainian children's ballet, as wellas in pedagogical practice, particularly in the training of specialists in the field of musical theatre and choreographic art.Розглянуто музично-драматургічні особливості сучасного українського дитячого балету на прикладі твору Юрія Шевченка «Дюймовонька» (2023). Вперше здійснено змістовний музикознавчий аналіз, у межах якого виявлено темброво-інтонаційні характеристики образів, лейтмотивну систему та стилістичні особливості оркестровки. Особливу увагу приділено специфіці музичного втілення персонажів, сценографічним рішенням і жанровій природі дитячого балету як синтетичної форми. Визначено, як музика Юрія Шевченка інтегрує казковий сюжет Г.-К. Андерсена у сучасний звуковий простір із філософськими підтекстами, зберігаючи баланс між яскравою театралізованістю, доступністю сприйняття та глибинним емоційним змістом
ІНФРАСТРУКТУРА ПАМ’ЯТІ ТА ПРОВЕНАНС У ПОСТКОЛОНІАЛЬНОМУ ДИСКУРСІ: АНАЛІТИКА ДЖ. БАХА
No full textThe article examines postcolonial narratives conveyed through memory infrastructure and provenance research, practices actively implemented in Germany.It highlights the significant contribution of J. Bach, who conceptualizes historical memory as both a moral and political phenomenon and identifies provenance research as a fundamental tool for uncovering the essence of colonial discourse. In hisworks, Bach explores how the German government creates a memory infrastructure that addresses the Nazi and colonial pastand analyzes public reflections within the dichotomies of «activists-government», «colony-metropole» and «colonial past3postcolonial narratives», focusing on the issues of responsibility, acknowledgment of guilt, reconciliation, and trauma.Bach proposes reinterpreting the provenance research method as a «moral paradigm» in cultural and political practice,viewing artifacts as historical witnesses that expose violence and compel the recognition of guilt and responsibility. In theUkrainian context, provenance research is not seen as an act of repentance or atonement but as an instrument for defendingnational cultural heritage, preserving memory, and documenting evidence of colonial and wartime violence.Статтю присвячено постколоніальним наративам, що презентуються через інфраструктуру пам’яті («memory infrastructure») та провенанс-дослідження (provenance research), які активно застосовуються в Німеччині. Значимий внесок у розробку питань постколоніальної етики, репатріації артефактів і переосмислення ролі закладів культури (передусім музеїв) здійснив Дж. Бах (J. Bach), охарактеризувавши історичну пам’ять як моральний і політичний феномен, а провенанс-дослідження – як основоположний принцип для розкриття сутності колоніального дискурсу.У своїх роботах Дж. Бах простежує, як уряд Німеччини створює інфраструктуру пам’яті, що пов’язана з нацистським і колоніальним минулим; аналізує суспільні рефлексії у контексті дихотомій «активісти-уряд», «колонія-метрополія», «колоніальне минуле-постколоніальні наративи»; піднімає питання відповідальності, визнання провини, примирення й травми. Як крок до осмислення колоніального минулого й творення відповідальної пам’яті, Дж. Бах пропонує нове прочитання методу провенанс-дослідження, що має стати в культурній і політичній практиці «моральною парадигмою». Артефакти постають як свідки історії, що розкривають насильство та закликають до визнання провини й відповідальності за злочини. В Україні провенанс-дослідження може буи застосовано не як акт спокути чи покаяння, а як інструмент боротьби за власну культурну спадщину, збереження пам’яті та фіксації доказів колоніального й воєнного насильства