Наукові видання кафедри івент-індустрій, культурології та музеєзнавства РДГУ
Not a member yet
1016 research outputs found
Sort by
КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО В АЛЬТЕРНАТИВАХ ВИРОБНИЧО- ПРОГРЕСИСТСЬКОГО ТА КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОГО ПІДХОДІВ
No full textThe purpose of the article is to define the national in art through the lens of an alternative progressive understandingof national essence, focusing on the artistic significance of works created by representatives of nations that did not holdleading economic or political positions in the world. Their creative achievements clearly served to compensate, within thenational consciousness, for the broader accomplishments of national self-identification.The research methodology is based on a theoretical analysis of literary sources, which enabled a culturalinterpretation of art studies oriented toward the search for national self-identification. The application of methods ofsystematization and generalization contributed to identifying the compensatory core of cultural and aesthetic activityand the ideal-oriented nature of creative efforts.The scientific novelty lies in establishing a consistent cultural focus in the study of artistic phenomena, reflectedin the emphasis on the compensatory and ideal significance of artistic achievements as expressions of national culture.It is revealed that in this context, commemoration plays a key role as a mechanism of cultural memory through whichart preserves, reinterprets, and transmits ideal values across generations.Conclusions. The national, primarily understood in this discourse as a phenomenon of «national character», possessesclear advantages over industrial-economic progressivism, indicating the fundamental and even leading role of ideal culturalindices in the existence of a nation. Artistic culture also functions as a carrier of generational memory 3 the codified experience of a community accumulated in artistic works and reproduced at critical historical moments. The compensatory role of ideal cultural achievements in relation to economic and productive factors, aimed at ensuring the completeness of the nation's historical expression, became particularly evident in the artistic sphere at the turn of the 20 th and 21 st centuries. Thus, alternative concepts of the national tend to complement one another, as development in the ideal sphere is often followed by economic and industrial reinforcement at a subsequent historical stage, when ideal «compensatory» accumulations materialize in productive activation.Досліджено національне в мистецтві з огляду на альтернативне прогресистське розуміння національної сутності стосовно мистецької значущості творів, які виконані представниками націй, що не становили економічно-політичного лідерства у світі, а їх творчі відкриття явно компенсували в національній свідомості здобутки сукупної національної самоідентифікації. Визначено, що національне, яке за підходами до цієї проблематики усвідомлюється, насамперед, як явище «національного характеру», має очевидні привілеї перед виробничо-економічним прогресизмом, вказуючи на суттєвість і навіть провідне положення в бутті нації ідеальних культурних індексів. З’ясовано, що художня культура функціонує як носій пам’яті поколінь – кодифікованого досвіду спільноти, що акумулюється у творах мистецтва та відтворюється в критичні історичні моменти. Зазначена компенсативність ідеальних культурних надбань щодо економічно-виробничих чинників заради повноти історичного вираження нації яскраво проявилася в мистецькій сфері на межі ХХ–ХХІ ст
ВИДОЗМІНА ПРАКТИК СПОЖИВАННЯ МЕДІА В УКРАЇНІ : ВІД ТРАДИЦІЙНИХ ДО ЦИФРОВИХ
No full textThe aim of this article is to examine the evolution of media consumption practices in Ukraine from traditional statecontrolled formats to a diverse digital media environment. The study aims to identify the key historical, political, and technological factors that have shaped these changes, with a particular focus on the role of media during pivotal socio-political events such as the Revolution of Dignity, the annexation of Crimea, and the full-scale Russian invasion in 2022.Research methodology. The article is based on a qualitative analysis of open-source materials, including academic publications, expert reports, media analytics, and statistical data. More than twelve relevant sources were reviewed, encompassing cultural research, digital media studies, public statistics, and media literacy programmes. Historical contextualisation and comparative analysis are employed to trace long-term shifts in Ukrainian media behaviour.Results. The research identifies several stages in the transformation of media consumption in Ukraine: from the centralised media of the Soviet era to the liberalisation of the 1990 s, the commercialisation of the 2000 s, and the digitalisation intensified by military conflict and crisis. The study demonstrates how digital platforms 3 especially social media and messaging apps 3 have become crucial tools for communication, news, and civic mobilisation. A generational gap in media preferences is highlighted: older audiences continue to rely on television and print media, while younger users engage with interactive and mobile formats. The study also documents the decline of regional media outlets and the emergence of new forms of user-generated journalism.Novelty of the article lies in its integrated approach to analysing Ukrainian media consumption as both a technological and socio-cultural phenomenon. It highlights how war, crisis, and digital infrastructure jointly reconfigure the media environment, and how media platforms shape patterns of public communication and information resilience in real time.The practical significance. The findings are relevant for media researchers, cultural scholars, educators in the field of media literacy, and civil society actors countering disinformation. The article also contributes to a better understanding of how digital media function under conditions of hybrid warfare, political instability, and societal transformation.Представлено еволюцію практик споживання медіа в Україні, досліджуючи шлях від звичних державних ЗМІ до розмаїття цифрових. Розглядаються історичні, політичні та технологічні імпульси, які спричинили ці зміни, зокрема, розпад Радянського Союзу, становлення незалежної журналістики та швидке поширення Інтернету. Особливу увагу приділено ролі соціальних мереж та застосунків у вирішальні моменти як-от Революція Гідності, анексія Криму та теперішня російсько-українська війна. В дослідженні продемонстровано як перспективи використання цифрових медіа, так і значні виклики, пов’язані з дезінформацією та пропагандистськими атаками. Акцентовано увагу на важливості підвищення медіаграмотності та підтримці незалежних ЗМІ для гарантування інформаційної безпеки України. Продемонстровано, що вік залишається ключовим фактором у формуванні медіа-вподобань: старша аудиторія покладається на традиційні формати, тоді як молодші користувачі тяжіють до інтерактивних цифрових платформ
ФУНКЦІОНУВАННЯ КЛУБНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ПРАВОВОГО ПОЛЯ
No full textThe urgency of the problem. In the conditions of reforming the legal system of Ukraine, decentralization and integration into the European space, club institutions are faced with the challenges of insufficient funding, outdated material and technical base and unregulated aspects of some activities. The relevance of the study is determined by the need to improve the legislation toensure the stable operation of these institutions, increase their social role and adapt to modern cultural and legal realities.The research methodology is based on the application of a systemic approach and a set of the following methods: comparative, analytical, cultural 3 for comprehensive coverage of the outlined issues and the formulation of substantiated conclusions.The scientific novelty consists in a comprehensive analysis of the modern legal field of the functioning of cultural club institutions in Ukraine, taking into account the latest legislative changes and reforms.Conclusions. The functioning of club establishments is based on a broad regulatory and legal basis. At the same time, it is worth noting that certain normative acts need to be updated, they are outdated. Thus, the norms of providing the population with cultural institutions, which are mainly clubs and libraries, were approved back in 1998. The issue of financing club institutions of communal form of ownership also needs improvement. Shifting the maintenance of cultural institutions to local budgets does not always yield positive results. We believe that certain binding factors for local authorities are needed: a clear definition of the share of funds from local communities that should go to support the activities of club institutions. Today, the activities of many institutions of culture and art are regulated by separate laws. The absence of a law regarding club institutions blurs and diminishes their socio-cultural significance, making them secondary among other institutions of the industry, despite their powerful network and indisputable advantage in providing cultural services to the population.Зроблено спробу комплексно дослідити основні законодавчі акти, які координують діяльність закладів культури; розглянуто підзаконні акти, що регулюють фінансування, кадрову політику та матеріально-технічне забезпечення клубних закладів; проаналізовано слабкі сторони чинного законодавства, які ускладнюють діяльність закладів культури клубного типу; розроблено рекомендації щодо вдосконалення правового супроводу діяльності клубних закладів
ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ТА КОМУНІКАЦІЙНИЙ ВИМІРИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МИХАЙЛА МІНСЬКОГО
No full textThe urgency of the problem. The creative activity of the concert, chamber and opera singer of the Ukrainian diaspora,Mykhailo Hryhorovych Minsky (1918–1988), who had a wide resonance in the Ukrainian environment after World War II, isconsidered. It is covered in fragmentary form in emigration periodicals and modern research by Ukrainian scientists.The purpose of the study is to identify the identification and communication dimensions of Mykhailo Minsky's creative activity in the conditions of emigration.Research methodology. The work uses an interdisciplinary methodology that combines cultural analysis, biographical description, elements of comparative analysis, as well as content analysis of diaspora periodicals and sound recordings.Results. The conducted content analysis of diaspora periodicals and sound recordings demonstrates the singer’s greatcontribution to the development of Ukrainian musical culture and the formation of his own Ukrainian identification. As a dynamic personality, the singer constantly worked on improving his vocal skills, replenishing his repertoire with new works by contemporary composers of Ukraine and the diaspora. Composers of the Ukrainian diaspora A.Rudnytskyi, V.Hrydyn, M.Fomenko, and others wrote works for the singer. His repertoire included vocal opuses by M.Lysenko, Y.Stepovyi, V.Barvinskyi, D.Sichynskyi, A.Hnatyshyn, K.Dankevych, L.Revutskyi, Y.Maitus, V.Kosenko, M.Kolessa, I.Sonevytskyi, M.Fomenko, and Ukrainian folk songs. Through communication (through concert performances, sound recordings), Mykhailo Minsky influenced the formation of the national identity of the Ukrainian community in the world, and introduced Ukrainian music to the peoples of the world. In total, the singer recorded more than 20 albums (more than 120 pieces) of Ukrainian vocal music (folk songs and solos by Ukrainian composers) on American and European labels, which constitute an invaluable fund of our heritage.Novelty. The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time the identification and communication dimensions of the creative activity of Mykhailo Minsky in emigration conditions have been carried out.The practical significance. The singer’s recordings and information about him can be used in lectures on vocal skills and the history of Ukrainian music.Розглянуто творчу діяльність концертно-камерного і оперного співака української діаспори Михайла Григоровича Мінського (1918–1988 рр.), яка мала широкий резонанс в українському середовищі після Другої світової війни. Вона фрагментарно висвітлена в еміграційній періодиці і сучасних дослідженням науковців України. Мета дослідження – здійснити ідентифікаційний та комунікаційний виміри творчої діяльності Михайла Мінського в умовах еміграції. Проведений контент-аналіз діаспорної періодики та звукозаписів засвідчує помітний внесок співака у розвиток української музичної культури, формування власної української ідентифікації. Зроблено висновок про те, що завдяки комунікації (засобами концертних виступів, звукозаписів) М. Мінський впливав на формування національної ідентичності української спільноти у світі, знайомив народи світу з українською музикою
ВІЗУАЛЬНІ КОДИ УКРАЇНСЬКИХ МІСТ У ТВОРЧОСТІ СУЧАСНИХ ХУДОЖНИКІВ
No full textThe aim of the research is to identify and analyze the visual codes of Ukrainian cities as represented in the worksof contemporary artists, considering the national sociocultural context. The study of urban imagery in contemporary artprovides valuable insights into how cities function as carriers of historical memory, cultural identity, and socialnarratives.Methodology of the research. The research employs an interdisciplinary approach, combining art history,cultural studies, and semiotics. Content analysis was employed to identify and interpret visual codes and recurrentmotifs in Ukrainian contemporary art. This methodology allows for an in-depth exploration within the symbolic, social,and gendered aspects of contemporary urban representations.Results. The study demonstrates that contemporary artists utilize visual codes to reinterpret and decontextualizeUkrainian cities, transforming urban landscapes into instruments of cultural communication. Through theserepresentations, artists articulate social, historical, and political narratives while contributing to the construction andreflection of national identity. The visual language of Ukrainian cityscapes illustrates how art becomes a medium ofnational self-reflection.The novelty. The research systematizes the main approaches to visual coding in the depiction of Ukrainian citiesby contemporary artists. It highlights how urban imagery functions as a medium for preserving cultural memory andaddressing contemporary societal challenges, offering new perspectives on the interaction between art, cityscapes, andidentity.The practical value. The research results can serve as a basis for further studies in urban visual culture andcontemporary art. They also provide guidance for artists, curators, art critics, and cultural institutions in creating,presenting, and interpreting city-based artworks.Досліджуються візуальні коди українських міст (Києва, Львова, Одеси та інших) у творчості сучасних художників, що формують культурну ідентичність міського простору. За допомогою міждисциплінарного підходу розглянуто приклади вітчизняного мистецтва у жанрі міського пейзажу (як у класичній, так і в новаторській інтерпретації). Проаналізовано, як художники через символіку, колорит, композицію передають атмосферу, історичні та соціокультурні особливості міста. У цьому контексті основними семантичними домінантами в творчості митців виступають історичний образ міста, повсякденний образ міста та образ міста у контексті актуальних соціально-політичних подій (естетика руйнування, травми тощо).Дослідження спрямовано на розкриття механізмів сприйняття міста через художнє бачення та визначення ролі візуальних кодів у формуванні культурної пам’яті
ВІЗУАЛЬНЕ ПРОГРАМУВАННЯ І ХУДОЖНЄ МИСЛЕННЯ У СУЧАСНОМУ МЕДІА-МИСТЕЦТВІ
No full textThis article examines visual programming as a distinctive form of artistic thinking that has evolved at the intersection of digital technologies, conceptual art, and contemporary media practices. The rapid development of environments such as Processing, Max/MSP, TouchDesigner, and p 5.js has contributed to the emergence of new models of authorship, interactivity, and generativity, in which the algorithm operates not merely as a technical tool but as an integral component of artistic intentionality. The theoretical basis of the study draws on the works of John Maeda, A. Michael Noll, Frieder Nake, Christiane Paul, and Dominic Lopes, whose research provides philosophical, aesthetic, and methodological foundations for understanding software-based art. The article offers a detailed analysis of emblematic artistic projects-including Casey Reas’s MicroImage, LIA’s Tissue, James George and Jonathan Minard’s CLOUDS, and Jer Thorp’s Just Landed-highlighting how code structures visual processes, enables interaction, and generates procedural variability. The findings demonstrate that visual programming constitutes an autonomous artistic method grounded in algorithmic logic, systemic thinking, and dynamic forms of representation. It establishes a conceptual and aesthetic framework in which digital materiality, procedural authorship, and generative structures become central to artistic practice in the 21 st century.Досліджується візуальне програмування як особлива форма художнього мислення, що сформувалася наперетині цифрових технологій, концептуального мистецтва та сучасних медіапрактик. Динамічний розвиток такихсередовищ як Processing, Max/MSP, TouchDesigner та p 5.js, сприяв появі нових моделей авторства, інтерактивності тагенеративності, у межах яких алгоритм функціонує не лише як технічний інструмент, а як невід’ємний компонентхудожньої інтенції. Теоретичну основу дослідження становлять праці Джона Маеди, А. Майкла Нолла, Фрідера Наке,Крістіани Пол та Домініка Лоупса, що пропонують філософські, естетичні та методологічні підходи до осмисленняпрограмного коду як художнього медіуму. Здійснено детальний аналіз знакових мистецьких проєктів – MicroImageКейсі Ріса, Tissue LIA, CLOUDS Джеймса Джорджа та Джонатана Мінарда, Just Landed Джера Торпа – якідемонструють як код структурує візуальні процеси, забезпечує інтерактивність і формує процедурну варіативність.Отримані результати засвідчують, що візуальне програмування постає як автономний художній метод,заснований на алгоритмічній логіці, системному мисленні та динамічних формах репрезентації. Воно формуєконцептуально-естетичну рамку, у межах якої цифрова матеріальність, процедурне авторство та генеративніструктури стають центральними елементами художньої практики ХХІ століття
СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ТА ЦИФРОВІ ПЛАТФОРМИ ЯК ІНСТРУМЕНТ АДАПТАЦІЇ ТА РЕЦЕПЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ МУЗИКИ 2010–2024 РР.
No full textThe 21st-century digital music culture has been fundamentally transformed by the progressive introduction of sound recording technologies and the dominance of social networks, which have replaced traditional media as the primary channels for music dissemination. This study focuses not on folklore in its primary form, but on the processes of its adaptation, revitalization,and stylization within the contemporary multimedia environment. While the role of digital platforms is widely acknowledged, there is a significant research gap concerning a comprehensive analysis of the specific mechanisms through which these platforms facilitate the adaptation of Ukrainian ethno-heritage into popular art. There is a pressing need to investigate the complex interplay between culture, art, and technology, as this dynamic remains an under-researched area in Ukrainian cultural studies.Methodology. The research is based on a comprehensive analysis of social networks and digital platforms (Instagram, TikTok, Facebook, YouTube) as tools for the popularization of Ukrainian ethnic music from 2010 to 2024. The methodology includes a systemic analysis to identify the key mechanisms of sound recording and distribution that influence the creation and archiving of contemporary audio culture. It also employs monitoring of folklore material within the digital sphere to study the sociocultural consequences of its adaptation and the impact of the scientific and technical revolution on its perception.Novelty. For the first time in Ukrainian art studies, this paper provides a holistic analysis of social networks as a key instrument in the revitalization and reinterpretation of national cultural heritage. The scientific novelty lies in examining the direct influence of sound recording technologies, streaming service algorithms, and distribution models on the formation of new syncretic genres based on folklore. The study also highlights the shift in communication between the artist and the audience, which has evolved into a direct communicative discourse facilitated by audiovisual technologies.The practical significance. The findings of this research can be used to develop effective strategies for the preservation, archiving, and popularization of Ukraine's intangible cultural heritage in the digital age. The results are valuable for artists, producers, and cultural institutions in navigating the challenges of commercialization while avoiding the loss of authenticity and the risk of «digital oblivion». Furthermore, this analysis can inform the development of modern archival practices for the nation's video and audio Phonotheque.Проведено комплексний аналіз соціальні мережі та мультимедійні (цифрові) платформи, схарактеризовано їх як ефективний технічний інструмент для популяризації і творчої адаптації українського фольклору у галузі популярного мистецтва, що реінтегровано процесами мас-медіа індустрії. Розглянуто механізми стрімінгових сервісів (Instagram, TikTok, Facebook, YouTube), які сприяють поширенню етно-спадщини та її сучасних стилізованих практик у культурі мас-медіа (акцент на технічно-виконавську інтерпретацію народних творів). Підкреслено важливу роль аудіовізуальних технологій, що функціонують не лише як канал дистриб’юції (поширення) творчого задуму, але й як середовище, що групує спільноту реципієнтів у прямому комунікативному дискурсі між виконавцем і глядачами/слухачами. Визначено потенціал цифрових програм у збереженні нематеріальної культурної спадщини України (2010 – 2025 рр.
РЕСТИТУЦІЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ, НЕОБХІДНІСТЬ І МОЖЛИВОСТІ
No full textThe aim of this paper is to analyse the current state of cultural heritage restitution in Ukraine and to identify the major challenges and opportunities arising in the context of ongoing armed aggression and large-scale cultural losses.The paper examines historical prerequisites, international legal instruments, and contemporary institutional practices that shape Ukraine’s approach to the return of displaced cultural property.Research methodology. The study is based on an examination of international conventions, national legislation, expert reports, museum documentation and analytical publications. Comparative, historical, legal and empirical methods have been applied to assess the evolution of restitution mechanisms and the current strategies implemented by Ukrainian and international institutions.Results. It has been found that Ukraine is experiencing unprecedented damage to museum collections and cultural sites due to systematic looting, forced transfers, and deliberate destruction. Despite serious obstacles, including insufficient provenance documentation, political resistance, restricted access to occupied territories, and limited enforcement tools, Ukraine has strengthened state coordination, expanded heritage monitoring, and intensified cooperation with international organisations. New opportunities have emerged through digital provenance technologies, global advocacy networks and increased international recognition of Ukraine’s cultural rights.Novelty. This paper offers one of the first complex assessments of restitution issues faced by Ukraine during an ongoing full-scale war, demonstrating how traditional restitution practices are being transformed by contemporary geopolitical and technological conditions.The practical significance. The findings may be used by museum specialists, policymakers and legal experts to improve restitution procedures, enhance provenance research and develop more effective international cooperation aimed at protecting and returning Ukraine’s cultural heritage.Досліджено проблему реституції культурної спадщини України в історичному та сучасному контексті. Проаналізовано повернення музейних колекцій після Другої світової війни та масштаби втрат під час російської агресії 2014–2025 рр., включно з руйнуванням музеїв, бібліотек, архівів та унікальних творів мистецтва, зокрема робіт видатних українських митців. Розглянуто міжнародні правові механізми, цифрові бази даних і співпрацю з UNESCO, ICOM та INTERPOL, що сприяють відновленню колекцій. Показано значення освітніх та наукових ініціатив, адвокаційних кампаній та національної програми «Реституція під час війни» для захисту культурної ідентичності та збереження національної пам’яті України. Автор обґрунтовує необхідність розпочинати процес реституції вже під час війни, а не відкладати його на післявоєнний період. Наводить приклади заходів, які можуть прискорити процес і зробити його більш інтенсивним.Стаття демонструє, що підготовка дій, спрямованих на реституцію під час війни, є критично важливою для збереження національної ідентичності, культурного суверенітету та історичної пам’яті України
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ЯК СТРАТЕГІЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
No full textRelevance of the topic. The formation of a healthy lifestyle of an individual as a project of socio-cultural development of society in the modern world is on a par with the global problems of humanity, as a component of health care. The modern world strives for healthy longevity, which is a key element of the social and economic well-being of society. A healthy lifestyle is a determining factor in promoting physical and psychological health, and is a method of increasing the duration of an individual's active life. The attitude to health is formed from childhood, from the moment a person becomes aware of his own personality with rules, position, and social status. Therefore, it is important to promote at the socio-cultural level the promotion of a healthy lifestyle by an individual in the period of his formation and activity.Research methodology. This article used theoretical research methods: induction and deduction; analysis and synthesis; classification; generalization; visual methods; among the empirical methods used: generalization of independent characteristics, analysis of documents and activity products, observation of personal experience.The scientific novelty of the study is that considering a healthy lifestyle as a strategy of socio-cultural development, it is necessary to emphasize its system-forming role in the formation of social values. It is about the integration of three levels: Individual – the formation of self-awareness, physical and psychological culture of the individual. Social – creation of conditions for a healthy environment, development of public initiatives and social solidarity. Cultural – rethinking health as a category of meaning-making that determines the directions of cultural policy and educational strategy.Досліджено проблему формування здорового способу життя особистості як проєкту соціокультурного розвитку суспільства у сучасному світі стоїть на рівні з глобальними проблемами людства, як складова охорони здоров’я. Обґрунтовано значущість формування здорового способу життя особистості завдяки проєкту та стратегії соціокультурного розвитку суспільства. З’ясовано, що здоровий спосіб життя у сучасному суспільстві є не лише індивідуальною нормою, а й показником рівня культурного розвитку нації. Виявлено, що соціокультурний проєкт є важливою складовою для популяризації формування ЗСЖ у суспільстві
ТРАНСФОРМАЦІЯ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ НАРАТИВІВ В УКРАЇНСЬКОМУ СТЕНДАПІ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ НАСТІ ЗУХВАЛОЇ, АНТОНА ТИМОШЕНКА, ВАСІ БАЙДАКА ТА СЕРГІЯ ЛІПКА)
No full textThe article examines the transformation of socio-cultural narratives in modern Ukrainian stand-up using thework of Nastya Zukhvala, Anton Tymoshenko, Vasyl Baydak, and Serhiy Lipko as an example. The author analyzeshow comedians adapt global stand-up practices to local conditions, integrating personal experience, social events, andthe military context into their material. It is shown that humor in modern Ukrainian stand-up plays a multifunctionalrole: psycho-emotional support for the audience, critical rethinking of social and political reality, consolidation of socialexperiences, and the formation of new cultural meanings. It examines how the creative practice of comedians reflectschanges in cultural values, forms a «comic self», and contributes to the development of national identity and culturalresistance in conditions of military conflict.Досліджено трансформацію соціокультурних наративів у сучасному українському стендапі на прикладі творчості Насті Зухвалої, Антона Тимошенка, Василя Байдака та Сергія Ліпка. Автор аналізує як коміки адаптують глобальні практики стендапу до локальних умов, інтегруючи особистий досвід, соціальні події та військовий контекст у свій матеріал. Показано, що гумор у сучасному українському стендапі виконує багатофункціональну роль: психоемоційну підтримку аудиторії, критичне переосмислення соціальної та політичної реальності, консолідацію суспільних переживань і формування нових культурних смислів. Розглянуто як творча практика коміків відображає зміни у культурних цінностях, формує «комічне Я» та сприяє розвитку національної ідентичності й культурного опору в умовах воєнного конфлікту