ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Конституційно-правові аспекти інформаційної безпеки в умовах глобалізації
No full textOne of the main issues of world politics since the 21st century is a scientific and technological breakthrough that can have far-reaching consequences in all areas of human activity. The computerization and information revolution have led to scientific and technological progress in the military field. The application of high technology has radically changed the nature and capabilities of conventional armaments, intelligence and military command systems, and expanded the possibilities of long-distance warfare. Today, the tactics of creating conflicts in many military and other fields with the help of information technology are changing in the world. Who controls information and misinformation plays an important role. Sometimes misinformation becomes a dangerous weapon. Although the existing terms "Information Security" and "Information War" are more commonly used in the military field, they are beginning to take on a slightly different meaning with the development of mass media and communication technologies. This article identifies the legal characteristics and legal specifics of the information rights of citizens, proclaimed by the Constitution of Azerbaijan. The article substantiates the need to consider the constitutional and legal foundations of information security as a complex political and legal phenomenon. It is proposed to analyze the constitutional and legal aspects of information security in the synthesis of constitutional ideology, constitutional theory and constitutional practice of the development of Azerbaijani statehood. The author proves that the constitutional legal provision of the information security of Azerbaijan considers positive international experience in this fieldОднією з головних проблем світової політики з ХХІ століття є науково-технічний прорив, який може мати далекосяжні наслідки у всіх сферах людської діяльності. Комп’ютеризація та інформаційна революція призвели до науково-технічного прогресу у військовій сфері. Застосування високих технологій докорінно змінило характер і можливості звичайних озброєнь, систем розвідки та військового управління, розширило можливості ведення війни на великій відстані. Сьогодні у світі змінюється тактика створення конфліктів у багатьох військових та інших сферах за допомогою інформаційних технологій. Важливу роль відіграє той, хто контролює інформацію та дезінформацію. Іноді дезінформація стає небезпечною зброєю. Хоча існуючі терміни «інформаційна безпека» та «інформаційна війна» частіше вживаються у військовій сфері, з розвитком засобів масової інформації та комунікаційних технологій вони починають набувати дещо іншого значення. У цій статті визначено правову характеристику та правову специфіку інформаційних прав громадян, проголошених Конституцією Азербайджану. У статті обґрунтовано необхідність розгляду конституційно-правових засад інформаційної безпеки як складного політико-правового явища. Запропоновано проаналізувати конституційно-правові аспекти інформаційної безпеки в синтезі конституційної ідеології, конституційної теорії та конституційної практики розвитку азербайджанської державності. Автором доведено, що конституційно-правове забезпечення інформаційної безпеки Азербайджану враховує позитивний міжнародний досвід у цій сфер
Право на свободу мирних зібрань у цифровому середовищі соціуму
Get PDFThis research is devoted to the study of the peculiarities of human use of the right to freedom of peaceful assembly in Ukraine and the exercise of this right in the digital environment. The article examines the forms of exercising the right to freedom of peaceful assembly, the peculiarities of their definition in the digital environment in social networks and messengers, the content of this right at the present stage of development of civil society in Ukraine. The freedom to exercise this right in the digital environment is substantiated by the democratic principles of society and the spheres of its existence, in particular digital existence, using the means of telecommunication available to members of Ukrainian society. It is argued, that the right to freedom of peaceful assembly in the digital environment has several basic forms: 1) subjective form of dissemination of information, among subjects who can see the content of the page of a person, which does not provide a specific goal of forming like-minded people and uniting their interests; 2) creation of special groups, networks, which have the immediate goal of attracting and uniting the sole purpose of a certain group of people. The digital environment, which in life is increasingly absorbing people, requires detailed study by legal scholars, because along with the freedom to use these achievements of scientific and technological progress, this area needs quality regulation through a universal regulator - law, relations within it primarily by limiting the state's influence on the freedom of existence and development of the individual and the rights, associated with it, as well as creating decent conditions for the digital development of the individual, his/her freedom and dignity. The exercise of the right to freedom of peaceful assembly in the digital environment depends on the behavior and decisions of public authorities and local governments, as well as on the administrators of relevant social networks. If the first (public authorities) can restrict the work of social networks, the administrators who under certain conditions should be considered as representatives of public administration in the social network can act as censors of the right to freedom of peaceful assembly, using their powers to deleting certain posts, blocking the work of social pages. Unfortunately, the peculiarities of the exercise of these powers in the field of ensuring the right to freedom of peaceful assembly do not find the necessary and sufficient legal regulation, which negatively affects the right to freedom of peaceful assembly in the digital environment, the possibility of its freedom and participation conditions of an unlimited number of participants in such meetings. This is due to the lack of doctrine of understanding the content of the right to freedom of peaceful assembly in the digital environment and forms of its implementation, the composition of relations, in which this right is exercisedДосліджено особливості використання людиною права на свободу мирних зібрань в Україні та втілення його в цифровому середовищі. Проаналізовано питання форм здійснення права на свободу мирних зібрань, особливостей їх визначення в цифровому середовищі (у соціальних мережах та месенджерах), змістовного наповнення вказаного права на етапі розвитку громадянського суспільства в Україні. Обґрунтовано думку про свободу реалізації цього права в цифровому середовищі демократичними засадами суспільства та сфер його буття, зокрема цифрового буття, із використанням доступних членам українського суспільства телекомунікаційних засобів. Зазначено, що право на свободу мирних зібрань у цифровому середовищі має декілька основних форм: 1) суб’єктивна форма поширення інформації, серед суб’єктів, які можуть бачити зміст сторінки особи, що не передбачає спеціальної мети формування однодумців та єднання їхніх інтересів; 2) створення спеціальних груп, мереж, котрі мають на залучити та об’єднати навколо спільної ідеї певне коло осіб. Цифрове середовище, яке в житті все більше поглинає людину, потребує детального дослідження з боку представників юридичної науки, оскільки вказана сфера потребує якісного регулювання за допомогою універсального регулятора – права, відносин у середині нього, перш за все шляхом обмеження впливу держави на свободу буття й розвитку особистості та прав, пов’язаних із цим, а також створення гідних умов для цифрового розвитку особистості, її свободи та гідност
Правові засади європейської інтеграції України
Get PDFThe purpose of the article is to analyze trends in the development of legal support for Ukraine's European integration. In essence, the Association Agreement with Ukraine differs from the Association Agreements, signed by the European Union in the early 1990s with Central European countries, preparing to join the EU, or with the Middle East, North Africa and Latin America, which do not have any chances of joining the EU. The coordination of the issues of European integration of Ukraine depends on the effectiveness of the mechanisms of functioning of the legal institution of society as an apparatus, organized by society and responsible for the formation, observance and implementation of legal relations of legal entities. The legal order of the European Union does not provide for a special accession procedure. In June 1993, the Copenhagen membership criteria were developed, covering the candidate country's ability to have a functioning liberal democratic political system, to introduce European law into national law, and to have an economy capable of competing in the EU Common Market. The European Union set a precedent for the admission of a state with an unresolved territorial conflict when it accepted the Greek part of Cyprus on 1 May 2004. Outside the EU, the Turkish Republic of Northern Cyprus remains recognized only by Turkey. This problem remains unresolved and is hampering constructive negotiations on Turkey's accession to the European Union. Therefore, the issue of recognizing Ukraine as a candidate for EU membership has a broad geopolitical context. Ukraine is working with the European Commission to agree on the procedure for negotiating accession to the European Union. The European Union has different strategies for negotiating the accession of new countriesМетою статті є аналіз тенденцій розвитку правового забезпечення європейської інтеграції України. По суті, Угода про асоціацію з Україною відрізняється від угод про асоціацію, підписаних Європейським Союзом на початку 1990-х років із країнами Центральної Європи, які готуються до ЄС, або з Близьким Сходом, Північною Африкою та Латинською Америкою, які не мають жодних шансів. вступу до ЄС. Узгодження питань європейської інтеграції України залежить від ефективності механізмів функціонування правового інституту суспільства як організованого суспільством апарату, відповідального за формування, дотримання та реалізацію правовідносин юридичних осіб. Правовий порядок Європейського Союзу не передбачає особливої процедури вступу. У червні 1993 р. були розроблені Копенгагенські критерії членства, які охоплюють здатність країни-кандидата мати функціонуючу ліберально-демократичну політичну систему, впроваджувати європейське право в національне законодавство та мати економіку, здатну конкурувати на спільному ринку ЄС. Європейський Союз створив прецедент для допуску держави до невирішеного територіального конфлікту, коли він прийняв грецьку частину Кіпру 1 травня 2004 року. За межами ЄС лише Турецька Республіка Північного Кіпру залишається визнаною Туреччиною. Ця проблема залишається невирішеною і гальмує конструктивні переговори щодо вступу Туреччини до Європейського Союзу. Тому питання визнання України кандидатом на членство в ЄС має широкий геополітичний контекст. Україна співпрацює з Європейською комісією над погодженням процедури переговорів про вступ до Європейського Союзу. Європейський Союз має різні стратегії ведення переговорів про вступ нових краї
Проблеми трансформації трудового законодавства відповідно до умов воєнного стану в Україні
Get PDFThe main ways of adapting labor legislation in accordance with the conditions of martial law are revealed, the innovations and individual issues of changes in labor relations under the conditions of martial law in Ukraine are analyzed. Since the issue of limiting, violating and protecting the labor rights of employees, and expanding the labor rights of employers became quite relevant with the onset of martial law, the authors focused on the important provisions of the amended labor legislation and tried to explain the theoretical and practical features of the application of new labor legislation. After all, war times require the adoption of difficult and unpopular decisions in other spheres of life, in particular, in labor relations. The main aspects of the transformation of labor legislation in wartime conditions were studied, the content of the updated provisions of the legislation was revealed, namely, on the dismissal of employees, on the procedure for suspending an employment contract, registration of layoffs and vacations, on changing the terms of wages and on increasing working hours. The positive and negative aspects of changes in labor legislation at such a difficult time for Ukrainian society are analyzed. At the same time, the authors of the article revealed the mechanisms, provided by the current labor legislation, which, although aimed at maximum compliance with the rights and guarantees for employees, cannot always be fulfilled by employers in martial law conditionsРозкрито основні шляхи адаптації трудового законодавства відповідно до умов воєнного стану, проаналізовано нововведення й окремі питання змін у трудових правовідносинах в умовах воєнного стану в Україні. Оскільки питання обмеження, порушення та захисту трудових прав працівників, та розширення колатрудових прав роботодавців стали досить актуальними з настанням воєнного стану, автори акцентували увагу на важливих положеннях зміненого трудового законодавства та намагалися розтлумачити теоретичні та прикладні особливості застосування новел трудового законодавства. Адже воєнні часи вимагають прийняття складних і непопулярних рішень і в інших сферах життєдіяльності, зокрема, й у трудових відносинах. Досліджено основні аспекти трансформації трудового законодавства в умовах дії воєнного часу, розкрито зміст оновлених положень законодавства, а саме, про звільнення працівників, про процедуру призупинення трудового договору, оформлення простою та відпусток, про зміну умов оплати праці та про підвищення норм робочого часу. Проаналізовано позитивні та негативні сторонизмін трудового законодавства у такий скрутний для українського суспільства час. Разом із тим, автори статті розкрили механізми, що передбачені чинним законодавством про працю, котрі хоч і спрямовані на максимальне дотримання прав та гарантій для працівників, однак, не завжди можуть бути виконані роботодавцями в умовах воєнного стан
Захист особистих немайнових прав людини, що опинилися на території збройного конфлікту: українські реалії й міжнародний досвід
Get PDFThe problem of protection of personal rights and human freedoms during armed conflicts is raised. Particular attention is paid to ensuring Protocol I to the Geneva Convention, which states that the parties to any armed conflict must distinguish between civilians and the military and direct their actions only against military objectives. Civilians should be provided with living conditions, as far as possible, and should be protected from murder, violence, stress, repression, destruction of their property and hostage-taking. Their personal rights, honor, dignity and personal integrity must be respected and guaranteed. The aggressor state does not comply with international law, and the Ukrainian security system, in turn, has identified gaps in the organization of rapid evacuation of civilians. As a result, a significant number of citizens remained on the territory of hostilities and were forced to provide themselves with at least a minimum of personal security. Accordingly, it is necessary to study the experience of other countries of the world that have suffered armed aggression in their territories in the context of positive practices of protection of the population, forced to find themselves in the territory of hostilities. The article draws conclusions about the formation of a new security policy and the development of preventive measures to protect the personal rights and freedoms of citizens during armed conflictsПідіймається проблема захисту особистих прав і свобод людини під час збройних конфліктів. Особлива увага приділяється забезпеченню Протоколу І Женевської Конвенції, у якому йдеться мова про те, що сторони будь-якого збройного конфлікту повинні розрізняти цивільних осіб та військових і направляти свої дії лише проти військових цілей. Цивільним особам повинні бути створені прийнятні для життя умови, наскільки це можливо, вони мають бути захищені від убивств, будь-яких насильницьких дій, напруги, репресій, знищення їх власності та утримування в ролі заручників. Їх особисті права, честь, гідність й особиста недоторканість повинні поважитися й дотримуватися. Держава-агресор не дотримується норми міжнародного права, а українська система захисту безпеки, у свою чергу теж виявила прогалини у організації швидкої евакуації мирного населення. У наслідок чого значна кількість громадян залишилися на території ведення бойових дій і були вимушені власними силами забезпечити собі хоча б мінімальну особисту безпеку. Відповідно, необхідним вбачається вивчення досвіду інших держав світу, що зазнали на своїх територіях збройної агресії у контексті позитивних практик захисту населення, що вимушено опинилися на території ведення бойових дій. У статті робляться висновки про формування нової безпекової політики й розробки превентивних заходів захисту особистих прав і свобод громадян під час збройних конфлікті
Правоідеологічна модель формування соціально-правової свідомості військовослужбовців як компонент соціально-правового забезпечення діяльності особового складу Національної Гвардії України
Get PDFThe article is devoted to a comprehensive study of the social and legal support of the military personnel of the National Guard of Ukraine. During which it was found out that, according to the norms of the current legislation, social and legal support is an activity to create the necessary social and legal conditions for observing constitutional rights and freedoms, meeting the social needs and interests of military personnel in the course of preparing and performing combat missions; compliance with international humanitarian law; maintaining high discipline, organization and order.
Based on this, the author's vision of the factors, influencing the formation of the social and legal consciousness of military personnel during military service and performing tasks for their intended purpose, is formulated, and three levels of their implementation are defined: micro-level, medium level and macro-level.
The micro level includes: basic knowledge (obtained at school, higher educational institutions, higher military educational institutions); safety conditions in the performance of service and combat missions (norms of the current legislation); socio-cultural development (the degree of development of a serviceman in all spheres of human activity under the influence of changes in the dominant system of values).
Medium level – self-realization (realization of the potential of a serviceman through career achievements); qualification of the military team/chief (formed by the personal attitude of the team/chief to the legal norms of the current legislation and implemented by observing them).
Macro level – the mentality of society (way of thinking, general spiritual mood of society); state policy of Ukraine (the reaction of the state to specific problems of society (or groups in this society) is a fundamental guide to action for public authorities in accordance with laws and social customs).
Based on the results of the study, the author's position on the very legal-ideological model of the formation of the social and legal consciousness of military personnel as a component of social and legal support for the activities of the personnel of the National Guard of Ukraine and its levels is provided.
In order to increase the effectiveness of the functioning of the legal-ideological model for the formation of the social and legal consciousness of NGU military personnel, it is advisable: within the macro-level – the state leadership adhere to the implementation of social guarantees for military personnel and strengthen the propaganda of the authority of the "man in uniform" through the media; within the framework of the middle level – the local leadership independently make decisions on improving the quality potential of personnel, based on the specifics of the assigned tasks; within the framework of the micro level – during individual training, constantly inform the personnel about the latest changes in the current legislation and instill legal consciousness for the actions taken.
Attention is focused on the problematic issues that arise at the present stage of development of the stateСтаття присвячена комплексному дослідженню соціально-правового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України. В ході якого з'ясовано, що відповідно до норм чинного законодавства, соціально-правове забезпечення – це діяльність, спрямована на створення необхідних соціальних та правових умов дотримання конституційних прав і свобод, задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців у ході підготовки й виконання бойових завдань; дотримання норм міжнародного гуманітарного права; підтримку високої дисципліни, організованості та порядку.
Виходячи з цього, сформульовано авторське бачення факторів впливу на формування соціально-правової свідомості військовослужбовців під час проходження військової служби та виконання завдань за призначенням, а також визначено три рівні їх реалізації: мікрорівень, середній рівень та макрорівень.
Мікрорівень включає: базові знання (отримані у школі, вищих навчальних закладах, вищих військових навчальних закладах); умови безпеки під час виконання службово-бойових завдань (норми чинного законодавства); соціально-культурний розвиток (ступінь розвитку військовослужбовця в усіх сферах діяльності під впливом змін переважаючої системи цінностей).
Середній рівень - самореалізація (реалізація потенціалу військовослужбовця через кар'єрні досягнення); кваліфікація військового колективу/начальника (формується шляхом особистого ставлення колективу/начальника до правових норм чинного законодавства та реалізується шляхом їх дотримання).
Макрорівень - менталітет суспільства (спосіб мислення, загальна духовна налаштованість суспільства); державна політика України (реакція держави на конкретні проблеми суспільства (або груп у цьому суспільстві) є принциповим керівництвом до дій для органів державної влади відповідно до законів та соціальних звичаїв).
За результатами дослідження надано авторську позицію щодо самої правоідеологічної моделі формування соціально-правової свідомості військовослужбовців як компонента соціально-правового забезпечення діяльності особового складу Національної гвардії України та її рівнів. Визначено, що взаємодія між військовослужбовцями, суспільством та державою здійснюється на формальному та неформальному рівні.
З метою підвищення ефективності функціонування правоідеологічної моделі формування соціально-правової свідомості військовослужбовців НГУ доцільно: у рамках макрорівню – керівництву держави дотримуватись реалізації соціальних гарантій військовослужбовців та посилити пропаганду авторитету «людини у формі» через ЗМІ; в рамках середнього рівня – керівництву на місцях самостійно приймати рішення щодо підвищення якісного потенціалу особового складу, виходячи зі специфіки завдань за призначенням; у межах мікрорівня – при індивідуальній підготовці постійно інформувати особовий склад щодо останніх змін чинного законодавства та прищепити правову свідомість за скоєні дії.
Акцентовано увагу на проблемних питаннях, які виникають на сучасному етапі розвитку держав
Ефективність смертної кари як профілактичної дії щодо зменшення чисельності пов'язаних з наркотиками злочинів в Індонезії
No full textThe application of the death penalty for perpetrators of crimes is an absorbing topic to talk about because it reaps the pros and cons. In Indonesia, despite these pros and cons, the death penalty is still maintained, but only imposed on perpetrators of crimes, categorized as extraordinary crimes, one of which is narcotics crimes. The government's reason for implementing the death penalty is none other than because the death penalty is considered to have a deterrent effect, so that it will be able to reduce the number of narcotics crimes in Indonesia. Therefore, there are several things that we need to review, including, how is the regulation of the death penalty for narcotics criminal offenders based on Law Number 35 of 2009, on Narcotics?How is the implementation of the death penalty for narcotics criminal offenders in Indonesia? Has the application of the death penalty for narcotics offenders proven effective in reducing the number of narcotics crimes in Indonesia?It is essential to answer these questions to increase knowledge for readers and contribute in formulating a more effective and efficient strategy in the fight against narcotics crime. The study was conducted through normative legal research, and the data in this study were secondary data, which consisted of the primary law materials and the secondary law materials. The results of this study show us that Indonesia has declared narcotics crimes as a high-risk crime so that elements concerning narcotics crimes and sanctions are specifically regulated in Law No. 35 of 2009 on Narcotics. However, the number of narcotics crimes in Indonesia remains high, even though the death penalty has been repeatedly imposed on the perpetrators of narcotics crimes, which proves that the death penalty is not effective as a preventive action in combatting narcotics crimes in Indonesia.Применение смертной казни к лицам, совершившим преступления, – плодотворная тема для дискусии, поскольку в ней есть свои плюсы и минусы. В Индонезии, несмотря на эти плюсы и минусы, смертная казнь по-прежнему сохраняется, но применяется только к лицам, совершившим преступления, классифицируемые как чрезвычайные, одни из которых – преступления, связанные с наркотиками. Причина, по которой правительство применяет смертную казнь, в частности в том, что смертная казнь, как считается, имеет сдерживающий эффект, так что она сможет сократить количество преступлений, связанных с наркотиками, в Индонезии. Таким образом, есть несколько вещей, которые нам необходимо рассмотреть, в том числе, каково регулирование смертной казни для преступников, совершающих преступления, связанные с наркотиками, на основе Закона № 35 от 2009 года о наркотиках? Каким образом осуществляется применение смертной казни для преступников, совершающих преступления, связанные с наркотиками, в Индонезии? Доказана ли эффективность применения смертной казни к преступникам, связанным с наркотиками, в сокращении числа преступлений, связанных с наркотиками, в Индонезии? Важно ответить на эти вопросы, чтобы расширить знания читателей и внести свой вклад в разработку более эффективной и действенной стратегии борьбы с преступлениями, связанными с наркотиками. Исследование проводилось посредством нормативно-правового анализа; данные в этом исследовании были вторичными и состояли из материалов первичного права и материалов вторичного права. Результаты этого исследования показывают нам, что Индонезия объявила преступления, связанные с наркотиками, преступлениями с высокой степенью риска, поэтому все обстоятельства, касающиеся преступлений, связанных с наркотиками, и санкций детально регулируются Законом № 35 от 2009 года о наркотиках. Однако число преступлений, связанных с наркотиками, в Индонезии остается высоким, даже несмотря на то, что смертный приговор неоднократно выносился виновным в преступлениях, связанных с наркотиками, что доказывает, что смертная казнь неэффективна в качестве превентивной меры в борьбе с преступлениями, связанными с наркотиками, в ИндонезииЗастосування смертної кари до осіб, які вчинили злочини, – плідна тема для дискусії, оскільки в ній є свої плюси і мінуси. В Індонезії, незважаючи на ці плюси і мінуси, смертна кара як і раніше зберігається, але застосовується тільки до осіб, які вчинили злочини, що класифікуються як надзвичайні, одні з яких – злочини, пов'язані з наркотиками. Причина, через яку уряд застосовує смертну кару, зокрема в тому, що смертна кара, як вважається, має стримуючий ефект, так що вона зможе скоротити кількість злочинів, пов'язаних з наркотиками, в Індонезії. Таким чином, є кілька речей, які нам необхідно розглянути, в тому числі, яким є регулювання страти для осіб, які вчиняють злочини, пов'язані з наркотиками, на основі Закону № 35 від 2009 року про наркотики? Яким чином здійснюється застосування смертної кари для злочинців, які вчиняють злочини, пов'язані з наркотиками, в Індонезії? Чи доведено ефективність застосування смертної кари до злочинців, пов'язаних з наркотиками, в скороченні числа злочинів, пов'язаних з наркотиками, в Індонезії? Важливо відповісти на ці питання, щоб розширити знання читачів і внести свій вклад в розробку більш ефективної і дієвої стратегії боротьби зі злочинами, пов'язаними з наркотиками. Дослідження проводилося за допомогою нормативно-правового аналізу, і дані в цьому дослідженні були вторинними, що складалися з матеріалів первинного права і матеріалів вторинного права. Результати цього дослідження показують нам, що Індонезія оголосила злочини, пов'язані з наркотиками, злочинами з високим ступенем ризику, тому всі обставини, що стосуються злочинів, пов'язаних з наркотиками, і санкцій детально регулюються Законом № 35 від 2009 року про наркотики. Однак число злочинів, пов'язаних з наркотиками, в Індонезії залишається високим, навіть незважаючи на те, що смертний вирок неодноразово виносився винним в злочинах, пов'язаних з наркотиками, що доводить, що смертна кара неефективна як превентивний захід в боротьбі зі злочинами, пов'язаними з наркотиками, в Індонезії
Нотаріат в Україні: становалення та запровадження цифрових технологій
Get PDFThe study analyzes the historical aspect of the formation of the notary in Ukraine. The scientific analysis of notary development, definition of notary system, determination of a place of the modern notary in the legal system is carried out. The introduction of European experience in the notary of Ukraine provides an opportunity to exchange practical skills, improve national legislation and unify Ukrainian documents in accordance with international standards. The legislative consolidation of "notary in Ukraine" is analyzed. It is the Law of Ukraine “On Notaries” that discloses the concept of notary as a system of bodies and officials who are obliged to certify rights, as well as facts of legal significance and perform other notarial acts, provided by law, in order to give them legal credibility. The main tasks of the notary are defined, namely ensuring the protection and defense of the rights, freedoms and legitimate interests of individuals and collective entities, as well as promoting the proper implementation of the rights and responsibilities of these entities, ensuring the protection and safeguarding of all property forms, crime prevention, general strengthening of the rule of law and maintenance of the proper level of law and order. The functions of the notary are outlined, which are constantly evolving and give notaries more powers when performing notarial acts. The types of legal systems of notaries are studied, and the place of Ukrainian notaries in the system is determined. A special place in the notary system of Ukraine is the introduction of digital technologies, namely electronic registers, which allow to speed up the performance of notarial acts. It is concluded, that the notary in Ukraine is constantly in the dynamics of development and improvement of both the system itself and notaries in general. The international experience of leading countries allows for constant exchange of skills and improvement of national legislationПри исследовании проанализированы исторический аспект становления нотариата в Украине. Проведен научный анализ развития нотариата, определение системы нотариата, определения современного нотариата в правовой системе. Введение в нотариате Украины европейского опыта дает возможность обмена практическими навыками, совершенствование национально законодательства и унификации украинских документов в соответствии с международными стандартами. Проанализированы законодательное закрепление «нотариата в Украине». Именно Закон Украины «О нотариате» раскрывает понятие нотариата как систему органов и должностных лиц, которые возложена обязанность удостоверять права, а также факты, имеющие юридическое значение, и совершать другие нотариальные действия, предусмотренные Законом6 с целью предоставления им юридической достоверности. Определены основные задачи нотариата, а именно обеспечение охраны и защиты прав, свобод и законных интересов физических лиц и коллективных субъектов, а также содействие нормальной реализации принадлежащих этим субъектам прав и возложенных на них обязанностей, обеспечения защиты и охраны всех форм собственности, предупреждения правонарушений, общее укрепление законности и поддержание надлежащего уровня правопорядка. Определены функции нотариата, которые постоянно развиваются и дают возможность нотариусам больше полномочий при совершении нотариальных действий. Исследована типы правовых систем нотариата, и определено место украинского нотариата в системе. Особое место в системе нотариата Украины является внедрение цифровых технологий, а именно электронных реестров, которые позволяют ускорить совершение нотариальных действий. Сделан вывод, что нотариат в Украине постоянно находится в динамике развития и совершенствования как самой системы, так и нотариусов в целом. Международный опыт ведущих стран позволяет постоянно обмениваться навыками и совершенствовать национальное законодательствоПри дослідженні проаналізовано історичний аспект становлення нотаріату в Україні. Проведено науковий аналіз розвитку нотаріату, визначення системи нотаріату, визначення місця сучасного нотаріату в правовій системі. Запровадження в нотаріат України європейського досвіду дає можливість обміну практичними навиками, удосконалення національно законодавства та уніфікації українських документів згідно з міжнародними стандартами. Проаналізовано законодавче закріплення «нотаріату в Україні». Саме Закон України «Про нотаріат» розкриває поняття нотаріату як систему органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Визначено основні задачі нотаріату, а саме забезпечення охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб та колективних суб’єктів, а також сприяння нормальній реалізації належних цим суб’єктам прав та покладених на них обов’язків, забезпечення захисту та охорони усіх форм власності, попередження правопорушень, загальне зміцнення законності та підтримка належного рівня правопорядку. Окреслено функції нотаріату, які постійно розвиваються та дають можливість нотаріусам більше повноважень при вчиненні нотаріальних дій. Досліджено типи правових систем нотаріату, та визначено місце українського нотаріату в системі. Особливе місце в системі нотаріату України є запровадження цифрових технологій, а саме електронних реєстрів, які дають змогу пришвидшити вчинення нотаріальних дій. Зроблений висновок, що нотаріат в Україні постійно перебуває в динаміці розвитку та удосконалення як самої системи, так і нотаріусів загалом. Міжнародний досвід провідних країн дає змогу постійно обмінюватися навиками та вдосконалювати національне законодавств
Впровадження принципів та особливостей призначення судової експертизи в цивільному судочинстві
Get PDFThe article is devoted to the aspects of the implementation of the principles and the specifics of the appointment of forensic examination in civil proceedings. The system of normative legal acts on forensic examination in civil proceedings has been investigated. The relationship between the concepts of "expertise" and "forensic examination" have been determined and analyzed. The characteristic features of forensic examination have been studied: first, forensic examination is determined by a specific procedural form; secondly, it can be carried out on the basis of a court order; thirdly, forensic examination is carried out by a forensic expert; fourthly, a correctly drawn up expert opinion is a means of proof in civil proceedings; fifth, the results of the forensic examination are used by the court. Highlighted and analyzed are the principles of forensic examination in civil proceedings, provided for by Art. 3 of the Law of Ukraine "On Forensic Expertise", namely the legality, independence, objectivity and completeness of the study. Separately, the set of conditions for which, in accordance with Art. 103 of the Civil Procedure Code of Ukraine, the court appoints an examination of the case: firstly, to establish the circumstances that may be significant for the case, for the sake of which special knowledge is required in a field other than law, without which it is impossible to establish the relevant circumstances; secondly, in the case when the parties or the party did not present the expert's opinion on a specific issue or the expert's opinion raises doubts about its correctness. A list of specific actions that the court at the stage of deciding on the appointment of a forensic examination has the right to implement in accordance with the Resolution of the Plenum of the Supreme Court of Ukraine dated May 30, 1997 No. 8 "On forensic examination in criminal and civil cases" is provided. The aspects of the appointment and conduct of forensic examination in civil proceedings are analyzed. The facts are highlighted that should be taken into account when deciding on the advisability of appointing an examination in a civil caseСтатья посвящена аспектам внедрения принципов и особенностям назначения судебной экспертизы в гражданском судопроизводстве. Исследована система нормативно-правовых актов о судебной экспертизе в гражданском судопроизводстве. Определены и проанализированы соотношения понятий «экспертиза» и «судебная экспертиза». Изучены характерные признаки судебной экспертизы: во-первых, судебная экспертиза определяется конкретной процессуальной форме; во-вторых, она может проводится на основании постановления суда; в-третьих, судебная экспертиза осуществляется судебным экспертом; в-четвертых, правильно оформленное заключение эксперта, является средством доказывания в гражданском процессе; в-пятых, результаты судебной экспертизы используются судом. Выделены и проанализированы принципы судебной экспертизы в гражданском судопроизводстве, предусмотренных ст. 3 Закона Украины «О судебной экспертизе», а именно законность, независимость, объективность и полнота исследования. Обособленно совокупность условий по которым в соответствии со ст. 103 Гражданского процессуального кодекса Украины суд назначает экспертизу по делу: во-первых, для установления обстоятельств, которые могут иметь значение для дела, ради чего необходимы специальные знания в сфере другой, чем право, без которых установить соответствующие обстоятельства невозможно; во-вторых, в случае, когда сторонами или стороной не представлено заключение эксперта по конкретному вопросу или заключение эксперта вызывает сомнение в его правильности. Предоставлен перечень конкретных действий, которые суд на стадии решения вопроса о назначении судебной экспертизы вправе реализовывать в соответствии с Постановлением Пленума Верховного Суда Украины от 30.05.1997 г. № 8 «О судебной экспертизе по уголовным и гражданским делам». Проанализированы аспекты назначения и проведения судебной экспертизы в гражданском судопроизводстве. Выделены факты, которые следует учитывать при решении вопроса о целесообразности назначения экспертизы по гражданскому делуСтаття присвячена аспектам впровадження принципів та особливостям призначення судової експертизи в цивільному судочинстві. Досліджено систему нормативно-правових актів про судову експертизу у цивільному судочинстві. Визначено та проаналізовано співвідношення понять «експертиза» та «судова експертиза». Вивчено характерні ознаки судової експертизи: по-перше, судова експертиза визначається конкретною процесуальною формою; по-друге, вона може проводиться на підставі ухвали суду; по-третє, судова експертиза здійснюється судовим експертом; по-четверте, правильно оформлений висновок експерта, є засобом доказування в цивільному процесі; по-п’яте, результати судової експертизи використовуються судом. Виокремлено та проаналізовано принципи судової експертизи в цивільному судочинстві, які передбачені ст. 3 Закону України «Про судову експертизу», а саме законність, незалежність, об’єктивність і повнота дослідження. Відокремлено сукупність умов за якими відповідно до ст. 103 Цивільного процесуального кодексу України суд призначає експертизу у справі: по –перше, для встановлення обставин, які можуть мати значення для справи, за для чого необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; по-друге, у випадку, коли сторонами або стороною не надано висновок експерта із конкретного питання або висновок експерта викликає сумнів щодо його правильності. Надано перелік конкретних дій, які суд на стадії вирішення питання про призначення судової експертизи має право реалізовувати відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах». Проаналізовано аспекти призначення та проведення судової експертизи у цивільному судочинстві. Виокремлено факти, які слід враховувати під час вирішення питання про доцільність призначення експертизи в цивільній справ
Особливості використання юридичної термінології у країнах Європейського Союзу
Get PDFThe article examines the issue of the peculiarities of the use of legal terminology in the countries of the European Union. It is emphasized, that the reform of domestic legislation and its approximation to world standards requires thorough research of European legislation. In particular, the cornerstone of today's challenge is the proper use and common approaches to the use of legal terminology. That is why theoretical research on the peculiarities of the use of legal terminology in the legislation of the European Union is necessary to properly improve domestic legislation and avoid mistakes and misunderstandings in the future.
Emphasis is placed on the fact that domestic and foreign researchers have not developed a unified approach to understanding the term "terminology". That is why this term is used in three different meanings. It is also noted, that the category "term" is not new and has been in the field of view of researchers for a long time, but its direct study has only recently begun.
It is noted, that legal terminology is considered as technical, i.e.it is the most noticeable and striking linguistic feature of legal language. In this sense, legal terminology is used to denote concepts that belong to the legal field.
It is emphasized that, in contrast to the systemic languages, used in national texts, the European Union resorts to a form of "cultural communication", governed by multilingualism. Such communication is considered cultural because it is not rooted in any of the national cultures of the EU Member States. Legal acts, adopted by the EU institutions, which are to be applied and enforced in all Member States, must avoid cultural specificities and, therefore, the concepts or terminology specific to any one national legal system must be used with cautionВ статье рассматривается вопрос относительно особенностей использования юридической терминологии в странах Европейского Союза. Отмечается, что реформирование отечественного законодательства и приближение его к мировым стандартам требует основательных исследований европейского законодательства. В частности, существенным вопросом сегодняшнего дня, является надлежащее использование и единые подходы к применению юридической терминологии. Именно поэтому теоретические исследования по особенностям использования юридической терминологии в законодательстве Европейского Союза необходимы для надлежащего совершенствования отечественного законодательства и исключения ошибок и недоразумений в будущем.
Акцентируется внимание на том, что отечественные и зарубежные исследователи не выработали единого подхода к пониманию термина «терминология». Именно поэтому этот термин используется в трех разных значениях. Также отмечается, что категория «термин» не является новой и находится в поле зрения исследователей в течение достаточно длительного времени, однако его непосредственное исследование началось лишь в относительно недавно.
Отмечается, что юридическая терминология, рассматривается как техническая, то есть она является наиболее заметной и яркой лингвистической особенностью юридического языка. В этом смысле, юридическая терминология используется для обозначения концепций, принадлежащих именно к правовой области.
Делается упор на то, что в отличие от системных языков, используемых в национальных текстах, в Европейском Союзе прибегают к форме «культурной коммуникации», которая регулируется многоязычием. Такая коммуникация считается культурной, потому что она не укоренилось в одной из национальных культур государств-членов ЕС. Правовые акты, принятые институтами ЕС, должны применяться и подлежать исполнению во всех государствах-членах, должны избегать культурных особенностей и, следовательно, в них концепции или терминология, характерные для какой-либо одной национальной правовой системы, должны быть использовать с осторожностьюДосліджується питання стосовно особливостей використання юридичної термінології у країнах Європейського Союзу. Наголошується, що реформування вітчизняного законодавства і наближення його до світових стандартів потребує ґрунтовних досліджень європейського законодавства. Зокрема, наріжним питанням сьогодення, яке постає перед нами, є належне використання і єдині підходи до застосування юридичної термінології. Саме тому теоретичні дослідження стосовно особливостей використання юридичної термінології у законодавстві Європейського Союзу є необхідними для належного вдосконалення вітчизняного законодавства і уникнення помилок і непорозумінь у майбутньому.
Акцентується увага на тому, що вітчизняні та закордонні дослідники не виробили єдиного підходу до розуміння терміну «термінологія». Саме тому цей термін використовується у трьох різних значеннях. Також наголошується, що категорія «термін» не є новою і перебуває у полі зору дослідників протягом достатньо тривалого часу, однак його безпосереднє дослідження почалося лише останнім часом.
Зауважується, що юридична термінологія, розглядається як технічна, тобто вона є найбільш помітною і яскравою лінгвістичною особливістю юридичної мови. У цьому сенсі юридична термінологія використовується для позначення концепцій, які належать саме до правової області.
Робиться наголос на тому, що на відміну від системних мов, які використовуються в національних текстах, в Європейському Союзі вдаються до форми «культурної комунікації», яка регулюється багатомовністю. Така комунікація вважається культурною, тому що вона не вкоренилося в жодній з національних культур держав-членів ЄС. Правові акти, прийняті інститутами ЄС, які мають застосовуватися і підлягати виконанню у всіх державах-членах, повинні уникати культурних особливостей і, отже, в них концепції або термінологія, характерні для будь-якої однієї національної правової системи, повинні бути використовувати з обережніст