ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Засоби захисту інтересів відповідача у цивільному процесі (з огляду на стандарти європейської конвенції з прав людини та принципи цивільного судочинства)
The purpose of the research is to form a comprehensive system of procedural means for protecting the defendant’s interests, to examine the tools, enshrined in national legislation for their compliance with the standards, established in the European Convention on Human Rights, as well as the principles of civil procedure.
The methodology of the article is based on general scientific and specialized methods of legal phenomenon analysis. In particular, during the study, the following methods were used: comparative and legal method, methods of induction and deduction, systemic method, dogmatic method, and formal and logical method.
As a result of the analysis of Ukrainian civil procedural legislation, it has been determined that currently there are no defined procedural means for protecting the defendant’s interests at the legislative level. Therefore, when forming their system, it is necessary to proceed from the procedural rights of this participant in the case, regulated by the Civil Procedure Code of Ukraine, as well as other means, aimed at ensuring the protection of their interests (in particular, counter-guarantees).
It has been argued that the system of means for protecting the defendant’s interests should be individualized for each specific participant in the case. After all, in any case, the interests and desires of a particular person should be taken into account. However, among the main means of protecting the interests of any defendant, the following can be identified: a response, objections, a counterclaim, and counter-security.
In light of the standards of the Convention and the principles of civil procedure, it has been proven that there is a legislative need to establish the right of the defendant to make an application to bring in the co-defendant and replace the improper respondentЗа мету дослідження визначено формування максимально повної системи процесуальних засобів захисту інтересів відповідача, перевірка регламентованих у вітчизняному законодавстві засобів на відповідність їх стандартам, закріпленим у Європейській конвенції з прав людини, а також принципам цивільного судочинства.
Підґрунтям методології дослідження стали загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема під час дослідження було використано такі методи: порівняльно-правовий метод, метод індукції та дедукції, системний, догматичний і формально-логічний методи.
У результаті аналізу цивільного процесуального законодавства України встановлено, що на сьогодні на законодавчому рівні не визначено процесуальних засобів захисту інтересів відповідача. Тому при формуванні їх системи слід виходити із регламентованих ЦПК України процесуальних прав цього учасника справи, а також інших засобів, що спрямовані на забезпечення захисту його інтересів (зокрема, зустрічного забезпечення).
Обґрунтовано, що система засобів захисту інтересів відповідача має бути індивідуалізована під конкретного відповідного учасника справи. Адже у будь-якому разі слід виходити із інтересів і бажань певної особи. Проте до основних засобів захисту інтересів будь-якого відповідача можна віднести відзив, заперечення, зустрічний позов, зустрічне забезпечення.
З огляду на стандарти Конвенції і принципи цивільного судочинства доведено необхідність на законодавчому рівні закріпити право відповідача заявляти клопотання про залучення співвідповідача та про заміну неналежного відповідача
Службове жиле приміщення і його правовий режим
The article examines a unique legal phenomenon in domestic housing legislation – service housing. The right to housing is a fundamental right of a citizen, and the state assumes the obligation to ensure the realization of this right. Models for providing housing to citizens in certain European countries are considered. The concept and content of citizens’ rights to service residential premises are defined, the features of the legal regime of service housing are identified, as well as the procedure for granting such premises for use by citizens.
A definition of service residential premises is proposed, meaning a residential unit that has been assigned, in the prescribed manner, to the stock of service housing, has a special legal regime, and is provided by the employer or the relevant state or local government authority for the temporary residence of an employee who requires such premises by the nature of their work for the effective performance of their professional duties. The analysis of the features of the lease agreement for service residential premises allows the conclusion that this type of agreement is independent within the system of housing lease agreements.
Effective use of the special housing stock is an integral part of the National Housing Program. In the context of mass internal migration, when it is necessary to employ and provide housing for qualified workers who are forced to leave their permanent place of residence, it is proposed to review and expand the list of categories of employees who may be provided with service housing. This would help supply certain sectors of the economy with specialists and solve the housing problems of such individuals.
On the basis of the theoretical conclusions of the study, specific proposals for improving housing legislation are formulated. It is proposed to develop a Standard Agreement for the rental of service housing, to restrict the tenant's right to sublease the residential premises, and to review the list of categories of persons entitled to service housingУ статті досліджується унікальне у вітчизняному житловому законодавстві правове явище – службове житло. Право людини на житло є фундаментальним правом громадянина і держава бере на себе обов’язок забезпечення реалізації цього права. Розглядаються моделі забезпечення громадян житлом в окремих європейських країнах. Визначено поняття та зміст права громадян на службове жиле приміщення, виявлені особливості правового режиму службового житлового приміщення та порядок надання його у користування громадянам. Запропонована дефініція службового жилого приміщення, під яким розуміється жиле приміщення, яке в установленому порядку віднесено до фонду службових жилих приміщень, має особливий правовий режим та надане роботодавцем або відповідним державним або органом місцевого самоврядування для тимчасового проживання працівника, який потребує такого приміщення за характером роботи для ефективного виконання своїх трудових обов’язків.
Аналіз особливостей договору найму службового жилого приміщення дозволяє зробити висновок про самостійність цього договору в системі договорів найму службового житла. Ефективне використання спеціального житлового фонду є органічною складовою Загальнодержавної програми забезпечення житлом. В умовах масової внутрішньої міграції, коли виникає необхідність працевлаштувати і забезпечити житлом кваліфікованих працівників, які змушені покинути своє постійне місце проживання, пропонується переглянути і розширити Перелік категорій працівників, яким може надаватися службове житло, що дозволить забезпечити окремі галузі господарства фахівцями і вирішити житлові проблеми таких осіб.
На підставі теоретичних висновків дослідження сформульовані конкретні пропозиції щодо удосконалення житлового законодавства. Пропонується розробити Типовий договір найму службових жилих приміщень, обмежити наймача жилого приміщення в праві здачі його в піднайм, переглянути перелік категорій осіб, які мають право на службове житл
До питання правового регулювання технологій штучного інтелекту: європейський досвід та українські реалії
The article emphasizes the importance and relevance of legal regulation of the development, creation, implementation, and use of artificial intelligence systems in the current context of globalization and digitalization of all spheres of public life. It is noted that the use of artificial intelligence systems, along with significant benefits, may also carry significant risks in various areas. In particular, these are the areas of information and cybersecurity, exploitation of artificial intelligence technologies, ethics, and legal regulation. The article examines the main provisions of the Artificial Intelligence Act, which entered into force on August 1, 2024, and is the world's first regulatory act controlling the use of artificial intelligence systems based on risks. It is determined that, in accordance with the provisions of the said Law, four groups of risks are distinguished. The author distinguishes the range of entities (public and private) that are subject to the obligations set out in the Artificial Intelligence Act, for example, (suppliers (program developers), deployers of artificial intelligence systems, etc.) It is noted that artificial intelligence systems intended exclusively for military, defense or national security purposes are exempt from regulation, regardless of the type of entity engaged in such activities. It is noted that in connection with the adoption of the Artificial Intelligence Act, the issue of legal regulation of artificial intelligence technologies in Ukraine is becoming even more relevant. The author emphasizes that today Ukraine has a number of legal acts, which directly or indirectly relate to the use of artificial intelligence technologies. At the same time, the author emphasizes the need to further develop an effective mechanism for regulating the development, creation, implementation, and use of artificial intelligence systems. The first step in this direction may be the implementation of the Artificial Intelligence Act, and the second – the development and further implementation of a comprehensive Law on Artificial Intelligence based on a European legal actУ статті наголошується на важливості та актуальності правового регулювання розробки, створення, впровадження, використання систем штучного інтелекту в сучасних умовах глобалізації та цифровізації всіх сфер суспільного життя. Зазначено, що застосування систем штучного інтелекту наряду з суттєвою користю може нести й суттєві ризики у різних сферах. Зокрема, це сфери інформаційної та кібербезпеки, експлуатації технологій штучного інтелекту, етична сфера, а також у сфері нормативно-правового регулювання. Досліджено основні положення Закону Європейського Союзу про штучний інтелект, який набрав чинності 1 серпня 2024 року та є першим у світі нормативним актом, що регламентує використання систем штучного інтелекту на основі ризиків. Визначено, що згідно до положень зазначеного Закону виділяється чотири групи ризиків. Виокремлено коло суб’єктів (державні та приватні), на яких розповсюджуються зобов’язання, визначені в Законі Європейського Союзу про штучний інтелект, наприклад, (постачальники (розробники програм), розгортачі систем штучного інтелекту тощо). Зауважено, що системи штучного інтелекту, що призначені виключно для військових, оборонних цілей або цілей національної безпеки, звільняються від регулювання, незалежно від типу суб’єкта, що провадить таку діяльність. Зазначено, що у зв’язку з прийняттям Закону Європейського Союзу про штучний інтелект ще більше актуалізується питання правового регулювання технологій штучного інтелекту в Україні. Підкреслено, що на сьогоднішній день в Україні діє низка нормативно-правових актів, які напряму або опосередковано стосуються питань використання технологій штучного інтелекту. Разом з тим зауважується на необхідності подальшої розробки ефективного механізму нормативно-правового регулювання розробки, створення, впровадження, використання систем штучного інтелекту. Першим кроком в цьому напрямку може стати імплементація Закону Європейського Союзу про штучний інтелект, другим – розробка та подальше впровадження комплексного Закону про штучний інтелект, на основі європейського нормативно-правового акт
Залучення іноземних експертів під час здійснення адміністративного судочинства в Україні
The article examines the legal and organizational aspects of engaging foreign experts during administrative judicial proceedings in Ukraine. In line with its chosen path of European integration, Ukraine has committed to aligning its justice system with European standards, particularly concerning the protection of human rights and freedoms in administrative justice. Ukraine's obligations under the Association Agreement on Cooperation with the European Union in the field of justice include reforms in this area. However, the issue of engaging foreign experts remains underregulated. Judicial practice in Ukraine currently allows the engagement of foreign experts only for conducting commission-based expert examinations. The Code of Administrative Proceedings of Ukraine lacks any specific legal provision for such engagement. This legal uncertainty negatively impacts the organization and conduct of expert examinations, creating barriers not only to deeper integration into the global community but also to ensuring justice within the administrative judicial system. It limits individuals' ability to present evidence and prove their case in court.
The authors aim to highlight the organizational and legal benefits of engaging foreign experts during administrative judicial proceedings in Ukraine. The methodological framework of the study includes general scientific and specialized methods of cognition. Particular attention is paid to the methods of synthesis and comparison, through which positive practices of European courts are identified. The authors propose two potential solutions to address the issue: introducing amendments to the Law of Ukraine "On Forensic Expertise»; Following general trends in the unification of judicial processes, adopting the draft law "On Forensic Expert Activity in Ukraine," which would provide for the engagement of foreign experts and meet modern citizens' needs in protecting their rights and freedomsУ статті розглядаються правові та організаційні аспекти залучення іноземних експертів під час здійснення адміністративного судочинства в Україні. Згідно визначеному шляху євроінтеграції Україна взяла на себе зобов’язання щодо приведення до відповідності європейським стандартам здійснення правосуддя, особливо, це стосується проблем забезпечення прав і свобод людини під час здійснення адміністративного правосуддя. Україною прийняті зобов’язання які визначенні Угодою про співробітництво між Україною та Європейським Союзом з питань юстиції, але поза увагою залишилось питання щодо залучення іноземних експертів, яке на сьогодні нормативно не узгоджено остаточно. Судова практика вказує на можливість залучення іноземних експертів лише для проведення комісійних експертиз. У Кодексі адміністративного судочинства України така юридична норма відсутня. Така правова невизначеність негативно відображається на організації та проведенні експертиз,створюється перешкоди не лише для розширення процесів інтеграції до світової спільноти, а й до встановлення справедливості в системі адміністративного судочинства в цілому, обмежуючи право осіб доказувати свою правоту у суді. Автори ставлять перед собою мету висвітлити організаційно-правові переваги залучення іноземних експертів під час здійснення адміністративного судочинства в Україні. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Особливу увагу приділено методам синтезу та порівняння за допомогою яких виділяється позитивна практика європейських судів. Авторами пропонуються два шляхи вирішення питання: шляхом прийняття уточнень до Закону України «Про судову експертизу», або виходячи з загальних тенденцій узагальнення судових процесів прийняти законопроєкт «Про судово-експертну діяльність в Україні» який передбачав залучення іноземних експертів та відповідав сучасним потребами громадян під час захисту їх прав і свобо
Правове регулювання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям в період воєнного стану
The scientific article delves into the legal regulation of rehabilitation assistance to military personnel during martial law. The research, aimed at establishing the legal basis for providing rehabilitation assistance to military personnel during martial law, is underpinned by a robust methodological basis. The research methods employed are not only general scientific but also special legal, including theoretical-legal, formal-dogmatic, and comparative-legal methods. This thorough approach instills confidence in the validity of the research.
The results of the research consist in determining the legal basis for providing rehabilitation assistance to military personnel. It has been established that the legal regulation of providing rehabilitation assistance to military personnel is carried out by such Laws of Ukraine as "Basics of Ukrainian legislation on health care," "On rehabilitation in the field of health care," "On social and legal protection of military personnel and their family members." The specifics of providing rehabilitation assistance to military personnel during martial law are determined. It has been established that the Ministry of Defense of Ukraine’s structure includes a network of centers for medical rehabilitation and sanatorium-resort treatment of military personnel. It has been found that rehabilitation assistance for military personnel can occur in rehabilitation institutions and healthcare institutions with rehabilitation departments, subordinated to the Ministry of Health of Ukraine or other ministries. The legal grounds for sending military personnel to provide rehabilitation in foreign healthcare institutions have been analyzed. It is indicated that the decision to send military personnel to a rehabilitation institution for rehabilitation assistance is made based on the conclusion of the military medical commission. The importance of the existing state target program for providing rehabilitation assistance to defenders of Ukraine is emphasized.
A conclusion was drawn on the necessity of enshrining a separate section in the Law of Ukraine, "On Rehabilitation in the Field of Health Care," dedicated to the specifics of the rehabilitation of military, injured in hostilities.Наукову статтю присвячено правовому регулюванню реабілітаційної допомоги військовослужбовцям в період воєнного стану. Мета дослідження полягає у встановленні правових засад надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям в період воєнного стану. Методологічною основою дослідження стали загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання, зокрема, теоретико-юридичний, формально-догматичний, порівняльно-правовий.
Результати дослідження полягають у визначенні правових засад надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям. Встановлено, що правове регулювання надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям регламентовано такими Законами України, як «Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Визначено особливості надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям в період воєнного стану. Встановлено, що у структурі Міністерства оборони України існує мережа центрів медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування військовослужбовців. З’ясовано, що надання реабілітаційної допомоги військовослужбовцям може відбуватися у реабілітаційних закладах та закладах охорони здоров’я, які мають реабілітаційні відділення, але підпорядковані Міністерству охорони здоров’я України або іншим міністерствам. Проаналізовано правові підстави для направлення військовослужбовця для проходження реабілітації в іноземних закладах охорони здоров’я. Вказано, що рішення про направлення військовослужбовця до реабілітаційного закладу для надання реабілітаційної допомоги приймається на підставі висновку військово-лікарської комісії. Підкреслено важливість існуючої державної цільової програми надання реабілітаційної допомоги захисникам України.
Зроблено висновок про необхідність закріплення окремого розділу в Законі України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», присвяченого особливостям реабілітації військовослужбовців, які постраждали внаслідок бойових ді
Функціонування реєстру на нерухоме майно в Україні в період військового стану
Today, all information on real property rights and their encumbrances and restrictions is entered into a single register - the State Register of Real Property rights and their encumbrances. The Register of Rights will now include information not only about rights to buildings and structures, but also about rights to land plots.
The article examines the process of State registration of rights to immovable property and continuous operation of the register during the period of martial law in Ukraine. One of the types of administrative process is the registration proceeding, which covers a wide range of social relations, the participants of which are, on the one hand, executive power bodies and their officials, and on the other hand, natural or legal entities. In the circle of these relations, a system of regulatory and legal acts is being built, detailing the registration procedural relations that were worked out during the writing of this scientific work. Having analyzed the peculiarities of the work of state bodies in war conditions, problems in the activity of the Register of Property Rights to immovable property and the connection between the high-quality work of the register and the protection of the owner's rights to his/her property have been identified. Since the economy of the state nowadays should work better than ever, this question is quite relevant. Today, unfortunately, there are circumstances that cannot be regulated at the state level, planned or minimized. Namely, "air alarms", "damage to energy systems", "damage to means of communication" and the unstable psychological state of the citizens. A number of changes that took place in the legislation over the last period in connection with the beginning of the full-scale invasion of Ukraine were described. The article will examine the mechanism of the Register of Real Property Rights in wartime conditions, identify the weak points of the system, and suggest possible ways of improvementНа сьогодні вся інформація про речові права на нерухоме майно та їх обтяження і обмеження вноситься до єдиного реєстру – Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Саме до Реєстру прав тепер заноситимуть відомості не лише про права на будівлі і споруди, а й про права на земельні ділянки.
У статті досліджено процес Державної реєстрації прав на нерухоме майно та роботи реєстру в період військового стану в Україні. Одним із видів адміністративного процесу є реєстраційне провадження, що охоплює широке коло суспільних відносин, учасниками яких, з одного боку, є органи виконавчої влади та їх посадові особи, а з іншого - фізичні або юридичні особи. У колі цих відносин і вибудовується система нормативно-правових актів, що деталізують реєстраційні процедурні відносини які було опрацьовано у ході написання даної наукової роботи. Проаналізувавши особливості роботи державних органів в умовах війни встановлено проблеми в діяльності Реєстру речових прав на нерухоме майно та зв’язок між якісною роботою реєстру та захистом прав власника на його майно. Оскільки, економіка держави в наш час повинна працювати як ніколи добре, дане питання є досить актуальним. На сьогоднішній день, нажаль існують обставини які неможливо врегулювати на державному рівні, спланувати чи мінімізувати. А саме «повітряні тривоги», «пошкодження енергосистем», «пошкодження засобів зв’язку» та нестабільний психологічний стан громадян. Було описано ряд змін які відбулися в законодавстві за останній період у зв’язку з початком повномаштабного вторгнення в Україну. В статті буде досліджено механізм роботи Реєстру речових прав на нерухоме майно в умовах війни, виявлено слабкі місця системи та запропоновано можливі шляхи вдосконаленн
Реформування спільної політики безпеки та оборони у довгостроковій перспективі з урахуванням загрози з боку Росії
This article analyzes the need to reform the Common Security and Defense Policy of the European Union in the long term, with a particular focus on the threat, posed by the russian federation. The growth of russia's aggressiveness and foreign policy ambitions creates the need to strengthen and adapt the security and defense policy of the European Union.
A number of decisions, adopted by the European Union as a countermeasure to russian aggression against Ukraine, are analyzed. The article also examines the reasons that led to the need for institutional reform and key aspects of it, including the strengthening of the Union's military capabilities, the development of the cyber security sector and the expansion of cyber defense infrastructure, ensuring an increase in joint financing of the defense sector and cooperation with strategic partners. The importance and necessity of political unity and joint action among the member states of the European Union, strengthening of defense capabilities, defense cooperation, improvement of crisis management mechanisms and provision of mutual assistance between member states for effective response to threats from russia were emphasized. The article calls for intensive cooperation and coordination between the European Union and the North Atlantic Treaty Organization, as well as for strengthening external partnerships with countries that share common values and have common security interests in the implementation of joint projects and programs in the field of security and defense to ensure stability and security in the region.
Reforming the Common Security and Defense Policy is a key factor in ensuring Europe's collective security in the medium and long term, taking into account the needs and challenges of the modern geopolitical environment, and through joint action, the European Union can act as a united front in security solutions and international cooperationЦя стаття аналізує потребу у реформуванні Спільної політики безпеки та оборони Європейського Союзу у довгостроковій перспективі, з особливим акцентом на загрозу з боку російської федерації. Зростання агресивності та зовнішньополітичних амбіцій росії створює необхідність у підсиленні та адаптації політики безпеки та оборони Європейського Союзу.
Проаналізовано низку прийнятих рішень Європейського Союзу у якості протидії російської агресії проти України. Стаття також розглядає причини, які обумовили необхідність реформування інституцій та ключові аспекти реформування, серед яких посилення військових спроможностей Союзу, розвиток сектору кібербезпеки та розширення кібероборонної інфраструктури, забезпечення збільшення спільного фінансування сектору оборони та співпрацю зі стратегічними партнерами. Підкреслено важливість та необхідність політичної єдності та спільної дії серед держав-членів Європейського Союзу, зміцнення обороноздатності, оборонної кооперації, поліпшення механізмів кризового управління та забезпечення взаємної допомоги між державами-членами для ефективного реагування на загрози з боку Росії. Стаття закликає до інтенсивної співпраці та координації між Європейським Союзом та Організацією Північноатлантичного договору, а також до посилення зовнішнього партнерства з країнами, які поділяють спільні цінності та мають спільні інтереси у питанні безпеки у реалізації спільних проектів та програм у сфері безпеки та оборони для забезпечення стабільності та безпеки у регіоні.
Реформування Спільної політики безпеки та оборони є ключовим фактором у забезпеченні колективної безпеки Європи у середньо- та довгостроковій перспективі, враховуючи потреби та виклики сучасного геополітичного середовища, а шляхом спільної дії, Європейський Союз може виступати єдиним фронтом в рішеннях щодо безпеки та міжнародного співробітництв
Парламентська дипломатія в європейському та азійському регіонах: міжнародно-правова основа та порівняльний аналіз
The article is dedicated to the study of the peculiarities of parliamentary diplomacy in the European and Asian regions. It is clear that it is important for the theoretical, constitutional, legal and international legal studies to pay attention to the essential characteristics of this phenomenon, the current parliamentary diplomacy with the participation of the European powers, their parliaments, as opposite of the Institute of Parliamentary Diplomacy in Asia and other regions. This form of international cooperation in the sphere of parliamentarism is based on an international treaty basis (Statute for the sake of Europe, Statute of the PS OIC) and internal organizational acts (Rules of Procedure of the PA OSCE) etc. Institutional mechanisms for the implementation of parliamentary diplomacy include in Europe - PACE, PA OSCE, PABSEC, PA GUAM, Parliamentary Assembly of the Mediterranean, independent parliamentary organizations (Interparliamentary Union) etc.; in Asia – APA, Asian Forum of Parliamentarians on Population and Development, Association of Regional Health Sciences of New Asia, Along with mutual relations and changes in trust in Asia, PS OIC, Turkic Rada, Shanghai Organization of Social Development and etc.
Ukraine, in particular parliamentary delegations, takes an active part in parliamentary diplomacy in the European region, especially in connection with the large-scale invasions of the russian federation and the need for international support. At the same time, there is an obvious need for coordination and interaction between the various parliamentary assemblies and parliamentary unions of different regions of the world, in the context of globalization and integration, the value of democracy, international security and law and orderСтаття присвячена дослідженню особливостей парламентської дипломатії в європейському та азійському регіонах. Зясовано, що переважно у загальнотеоретичних, конституційно-правовоих і міжнародно-правових дослідженнях привертається увага до сутнісних характерстик даного феномену, здійснення парламентської дипломатії за участю європейських держав, їх парламентів, на відміну від інституту парламентської дипломатії в азійському чи інших регіонах. Дана форма міжнародного співробітництва у сфері парламентаризму базується на міжнародній договірній основі (Статут Ради Європи, Статут ПС ОІС) внутрішньоорганізаційних актахт (Правила процедури ПАОБСЄ) тощо. Інституційні механізми реалізації парламентської дипломатії включають у Європі – ПАРЄ, ПА ОБСЄ, ПАЧЕС, ПА ГУАМ, Парламентська Асамблея Середземномор’я, незалежні парламентські організації (Міжпарламентський Союз ) і т.д.; в Азії – АПА, Азійський форум парламентарів з народонаселення і розвитку, Асоціацію регіонального співробітництва Південної Азії, Нараду зі взаємодії та зміцнення заходів довіри в Азії, ПС ОІС, Тюркську раду, Шанхайську організацію співробітництва та ін.
Україна в особі парламентських делегацій бере активну участь у парламентській дипломатії європейського регіону, особливо у звязку з повномасштабним вторгненням рф та необхідністю міжнародної підтримки. Разом з тим, очевидна потреба координації та взаємодії відповідних парламентських асамблей і парламентських союзів різних регіонів сучасного світу, у контексті глобалізації та інтеграції, зміцнення демократії, міжнародної безпеки і правопорядк
Застосування штучного інтелекту при мотивуванні судових рішень у кримінальному процесі: міжнародний досвід та перспективи для України
The article is devoted to the study of the opportunities and challenges of using artificial intelligence in criminal proceedings, namely, in the course of reasoning court decisions. The use of specialized knowledge by a judge is an important aspect in this process, especially in the context of analyzin gevidence and its legal assessment. The use of artificial intelligence in this area can be an important innovation to improve the quality of court decisions and ensure greater objectivity in justice. Artificial intelligence technologies are developing rapidly, and their potential application in criminal proceedings has become a subject of deep interest among both the scientific community and legal professionals.
Based on the analysis of artificial intelligence systems, which are already used in judicial proceedings (the HART system in the United Kingdom, the Bail Assistant program in Australia, the Supreme Court Portal for Promoting Court Efficiency (SUPACE) in India, artificial intelligence systems in Brazil, Saudi Arabia, and the United Arab Emirates), the author has established that the use of artificial intelligence provides a number of useful tools and advantages in evaluating evidence and reasoning a court decision. Thus, it has been determined that the analysis of large amounts of data can help identify patterns and trends in law enforcement, and certain software can influence the prediction of risks and the identification of effective strategies for responding to them.
In addition, the author identifies a number of serious challenges and risks, associated with the use of artificial intelligence technologies in criminal proceedings: protection of personal data, transparency and clarity of artificial intelligence algorithms, etc. According to the study, it is established that the use of artificial intelligence in the process of reasoning court decisions is possible subject to the development and implementation of effective legal mechanisms, which will allow coordinating and regulating this process. Also, the implementation of relevant changes to the criminal justice system of Ukraine should be carried out with a balanced and scientifically sound approach that allows weighing the potential risks and benefits and developing recommendations for the proper practical and ethical use of artificial intelligence technologiesСтаття присвячена дослідженню можливостей та викликів застосування штучного інтелекту у кримінальному процесі, зокрема під час мотивування судових рішень. Важливим аспектом у вказаному процесі є застосування суддею спеціальних знань в контексті аналізу доказів та їхньої правової оцінки. Використання штучного інтелекту у цій сфері може стати суттєвою інновацією, яка здатна підвищити якість судових рішень та забезпечити об'єктивність у правосудді. Технології штучного інтелекту стрімко розвиваються, а їхнє потенційне застосування в кримінальному судочинстві стало предметом глибокого інтересу як серед наукової спільноти, так і серед представників правничих професій.
На основі аналізу систем штучного інтелекту, які вже використовуються в судочинстві (система HART у Великій Британії, програма Bail Assistant в Австралії, Портал Верховного Суду для сприяння підвищенню ефективності роботи судів (SUPACE) в Індії, системи штучного інтелекту в Бразилії, Саудівській Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратах) встановлено, що застосування штучного інтелекту надає ряд корисних інструментів та переваг під час оцінки доказів та мотивування судового рішення. Так, визначено, що аналіз великих обсягів даних може допомогти в ідентифікації закономірностей та тенденцій у правозастосуванні, а окреме програмне забезпечення може впливати на прогнозування ризиків та визначення ефективних стратегій реагування на них.
Крім того, вбачається ряд серйозних викликів та ризиків, що пов'язані із застосуванням технологій штучного інтелекту у кримінальному процесі: захист персональних даних, прозорість та зрозумілість алгоритмів використання штучного інтелекту тощо. За результатами дослідження встановлено, що використання штучного інтелекту під час мотивування судових рішень можливе за умови розробки та впровадження ефективних правових механізмів, які дозволять координувати та регулювати вказаний процес. Також впровадження відповідних змін в систему кримінального правосуддя України має відбуватися з виваженим і науково обґрунтованим підходом, який дозволяє зважити потенційні ризики та переваги і розробити рекомендації щодо належного практичного та етичного використання технологій штучного інтелект
Вмотивованість судових рішень у парадигмі психолого-логічного та доктринального аналізу
The article is devoted to the study of the concept of reasoning of court decisions through psychological, logical and doctrinal aspects. Reasonableness of court decisions is a multifaceted concept, which is influenced by the interaction of these three key aspects. Studying the characteristics of a court decision as a special type of legal document through the prism of interdisciplinary dialogue improves understanding of the processes underlying judicial thinking and the formalization of its outcome. Cognitive biases, emotional state and social pressure influence the decision-making process. The article analyzes certain psychological theories and concepts that emphasize the influence of psychological factors on the motivation of judicial decisions. The author emphasizes the importance of logical consistency in legal reasoning. The author examines the common logical techniques, used in rendering court decisions and their reasoning, and also identifies the importance of consistent and rational judgments in law enforcement. In addition, the author examines how established legal doctrines affect the characteristics of a court decision, including its motivation, and how deviations from these doctrines may affect public perception of court decisions. Understanding and taking into account psychological, logical and doctrinal aspects in the process of making a court decision is important for increasing the level of motivation of court decisions, and as a result, ensuring the right to a fair trial and building trust in the legal system in generalСтаття присвячена дослідженню поняття вмотивованості судових рішень через психологічні, логічні та доктринальні аспекти. Вмотивованість судових рішень є багатогранним поняттям, на дефініцію якого впливає взаємодія вказаних трьох ключових аспектів. Вивчення характеристик судового рішення, як особливого виду юридичного документа, через призму міждисциплінарного діалогу покращує розуміння процесів, які лежать в основі судового мислення та оформлення його результату. Когнітивні упередження, емоційний стан та соціальний тиск впливають на процес прийняття рішень. У статті проаналізовано окремі психологічні теорії та концепції, які підкреслюють вплив психологічних факторів на вмотивованість судових рішень. Наголошується на важливості логічної послідовності в юридичному міркуванні. Розглянуто поширені логічні прийоми, які використовуються під час винесення судових рішень та їх мотивування, а також визначено важливість послідовних і раціональних суджень у правозастосовчій діяльності. Окрім того, досліджено, як усталені юридичні доктрини впливають на характеристики судового рішення, у тому числі на вмотивованість і як відхилення від цих доктрин може впливати на сприйняття суспільством судових рішень. Розуміння та врахування психологічних, логічних і доктринальних аспектів у процесі прийняття судового рішення є важливим для підвищення рівня вмотивованості судових рішень, і як результат забезпечення права на справедливий судовий розгляд та формування довіри до правової системи загало