ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Особливості спрощеного провадження щодо кримінальних проступків в суді першої інстанції
Get PDFSummary court proceedings regarding criminal misdemeanors are a differentiated type of court proceedings in the court of first instance. Three forms of simplification of court proceedings regarding criminal misdemeanors are singled out, in particular: 1) with accelerated holding a trial in a court session; 2) without holding a trial in a court session; 3) with holding a trial without examining the evidence regarding those circumstances that are not contested by anyone. The list of documents, the presence of which is a prerequisite for the consideration of the indictment by the court in the order of summary court proceedings, has been determined. The author states that a summary court proceeding without a trial in a court session limits the right to a fair trial, provided for by the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. It has been established, that the features of summary court proceedings regarding criminal offenses are: 1) procedural speed; 2) simplification of the procedural form; 3) greater efficiency compared to the "usual" form of court proceedings; 4) changed structure of the proof process; 5) modification (restriction) of certain principles of criminal proceedings. The definition of summary court proceedings for criminal misdemeanors is proposed. The grounds for conducting court proceedings in a simplified manner have been determined, in particular: 1) legal material ground (qualification of the accused's act as a criminal misdemeanor); 2) procedural grounds: a) the presence of the accused's consent to this procedure for consideration of the indictment; b) undisputed recognition by the accused of his/her guilt in committing the incriminated misdemeanor; c) recognition (non-dispute) by the accused of the circumstances of the proceedings, established during the investigation; d) the presence of the prosecutor's initiative (petition) to consider the indictment in a simplified mannerСпрощене судове провадження щодо кримінальних проступків є диференційованим видом судового провадження в суді першої інстанції. Виокремлено три форми спрощення судового провадження щодо кримінальних проступків, зокрема: 1) з прискореним проведенням судового розгляду в судовому засіданні; 2) без проведення судового розгляду в судовому засіданні; 3) з проведенням судового розгляду без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Визначено перелік документів, наявність яких є передумовою для розгляду судом обвинувального акта в порядку спрощеного судового провадження. Автор констатує, що спрощене судове провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні обмежує право на справедливий суд, передбачене Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Встановлено, що особливостями спрощеного судового провадження щодо кримінальних проступків є: 1) процесуальна швидкість; 2) спрощення процесуальної форми; 3) більша ефективність у порівнянні із «звичайною» формою судового провадження; 4) змінена структура процесу доказування; 5) видозміна (обмеження) окремих засад кримінального провадження. Запропоновано визначення спрощеного судового провадження щодо кримінальних проступків. Визначено підстави для здійснення судового провадження у спрощеному порядку, зокрема: 1) матеріально-правову підставу (кваліфікація діяння обвинуваченого як кримінального проступку); 2) процесуальні підстави: а) наявність згоди обвинуваченого на такий порядок розгляду обвинувального акта; б) беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого проступку; в) визнання (неоспорювання) обвинуваченим встановлених під час дізнання обставин провадження; г) наявність ініціативи (клопотання) прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядк
Економіко-правові передумови реорганізації господарських організацій
Get PDFGlobalization, macroeconomic processes, and a quickly changeable competitive environment require a new level of development of national markets, which become more integrated. This all predetermines a requirement in defense of the interests of economic entities in relation to strengthening their positions on the proper markets through the introduction of different methods and instruments of an economic and legal character, in particular via the application of reorganization procedures.
It is justified, that reorganization of economic organizations, as a legally effective form of solving economic and legal tasks for the preservation of the subject of economic activity and strengthening of the position on the proper market, ahead of a number of relevant objective economic (expansion of economic activity by means of application of synergy effect; diversification of production, capital and activity; increase of own capital; acquisition of assets at a price lower than the replacement cost; competitive advantages in creating barriers to eliminating potential competitors entering the market; additional advantages – possession of licenses, patents, know-how of other economic entities, which are at the disposal of another enterprise; loss of production or partial curtailment of activity; change of criteria of the form of doing business) and legal (the relevant requirements in the sphere of antimonopoly and competition legislation, tax legislation, legislation on the procedure and registration of shares issue, legislation on protection of legal rights and interests of creditors, participants (shareholders), employees, etc.) factors (prerequisites).
It is proposed to consider the economic and legal prerequisites for reorganization of economic organizations as a complex set of interrelated economic and legal preliminary conditions, the presence of which directs the business entity to choose such an effective legal instrument as a reorganization to strengthen positions on the proper market, to deepen and expand the specialization of production costs, and, as a result, to increase competitiveness of manufactured products, to perform works, to provide servicesГлобалізація, макроекономічні процеси та швидко змінюване конкурентне середовище вимагають нового рівня розвитку національних ринків, які стають більш інтегрованими. Це все зумовлює потребу в захисті інтересів господарюючих суб'єктів щодо зміцнення своїх позицій на відповідних ринках шляхом впровадження різних методів та інструментів економіко-правового характеру, зокрема шляхом застосування процедур реорганізації.
Обґрунтовано, що реорганізації господарських організацій, як юридично дієвій формі розв’язання економічних та правових завдань, задля збереження суб’єкта господарювання та зміцнення позиції на відповідному ринку передує низка відповідних об’єктивних економічних (розширення господарської діяльності шляхом застосування ефекту синергії; диверсифікація виробництва, капіталу та діяльності; збільшення власного капіталу; придбання активів за ціною нижчою за вартість заміщення; конкурентні переваги із створення бар’єрів для усунення виходу на ринок потенційних конкурентів; додаткові переваги – заволодіння ліцензіями, патентами, ноу-хау інших суб’єктів господарювання, які є в розпорядженні іншого підприємства; збитковість виробництва або часткове згортання діяльності; зміна критеріїв форми ведення бізнесу) та правових (вимоги в сфері антимонопольно-конкурентного законодавства; податкового законодавства; законодавства про порядок здійснення емісії та реєстрації випуску акцій; законодавства щодо захисту законних прав та інтересів кредиторів, учасників (акціонерів), працівників, тощо) чинників (передумов).
Запропоновано під економіко-правовими передумовами реорганізації господарських організацій розуміти складний комплекс взаємопов’язаних економічних та правових попередніх умов, наявність яких спрямовує суб’єкта господарювання обирати такий дієвий юридико-правовий інструмент як реорганізація задля зміцнення позиції на відповідному ринку, поглиблення та розширення спеціалізації виробництва, зниження виробничих витрат, і, як наслідок, зростання конкурентоспроможності виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послу
Концепція сталого розвитку в системі міжнародного права охорони довкілля
Get PDFThe essence of the concept of sustainable development and its significance for environmental protection by means of international law are analyzed. For this purpose, foreign and domestic scientific literature is researched, as well as legal documents, which formulate the goals of sustainable development. It is proved, that the concept of sustainable development should be considered in the system of international law in general, and in International Environmental Law in particular. This approach is due to the consequences of the global economic crisis, COVID-19 and Russia's military aggression against Ukraine. Since the maintenance of international order depends on sustainable development, the main goals of sustainable development are listed, the implementation of which guarantees stability in the world, which should be the basis of international law. Implementing the goals of sustainable development, restoring balance in nature and international relations are expected to be provided by individuals, so understanding the essence of global social processes is extremely important, which indicates the relevance of the study. The development trends of such an international organization as the World Trade Organization, which intensified its activities after the Russian invasion of the sovereign territory of Ukraine on February 24, 2022, are analyzed separately, in particular on issues, such as food security. At the same time, the necessity of using legal, in particular judicial, methods of resolving disputes between WTO members along with diplomatic ones was argued. In general, this work is based on the statement about the importance of implementing the concept of sustainable development to minimize risks, in particular in the field of nuclear safety. It is the priority of stable development of the states that ensure the operation of nuclear power plants that will guarantee global environmental security, which determines the essence of international environmental law, the content and direction of the legal norms that shape itПроаналізовано сутність концепції сталого розвитку та її значення для охорони довкілля засобами міжнародного права. Для цього досліджено зарубіжну та вітчизняну наукову літературу, а також нормативно-правові документи, в яких сформульовано цілі сталого розвитку. Доведено, що концепцію сталого розвитку доцільно розглядати в системі міжнародного права загалом, та міжнародного права охорони довкілля (International Environmental Law) зокрема. Такий підхід обумовлений наслідками світової економічної кризи, COVID-19 та військової агресії РФ проти України.
Оскільки забезпечення міжнародного порядку залежить від сталого розвитку, перелічено основні цілі сталого розвитку, реалізація яких гарантує стабільність у світі, що має бути основою міжнародного права. Втілювати цілі сталого розвитку у життя, відновлювати рівновагу в природі та міжнародних відносинах мають конкретні суб’єкти, тож усвідомлення сутності світових суспільних процесів є надзвичайно важливим, що свідчить про актуальність дослідження. Окремо проаналізовано тенденції розвитку такої міжнародної організації, як Світова організація торгівлі, що активізувала свою діяльність після вторгнення РФ на суверенну територію України 24 лютого 2022 р., зокрема з таких питань, як гарантування продовольчої безпеки. Разом з тим аргументовано необхідність використання правових, зокрема судових, способів вирішення спорів між членами СОТ поряд з дипломатичними.
У цілому ця праця грунтується на твердженні про важливість реалізації концепції сталого розвитку для мінімізації ризиків, зокрема у сфері ядерної безпеки. Саме пріоритет стабільного розвитку держав, що забезпечують експлуатацію атомних електростанцій, гарантуватиме світову екологічну безпеку, що обумовлює сутність міжнародного права охорони довкілля, змістовне наповнення та спрямування дії правових норм, що його формуют
Кваліфікація міжнародно-правового режиму території Криму після його захоплення Росією
Get PDFVarious forms of foreign military presence on the territory of the state have been studied, such as occupation, conquest, deployment of foreign military bases, annexation, etc.
The features that characterize the legal regimes of occupation and annexation and their international regulation have been identified.
Among the signs of occupation is the effective control of the occupier over the territory of another state with the takeover of all functions of government with or without armed resistance, as well as without obtaining sovereign rights to the occupied territory.
The consequences of the invariability of the sovereignty of the territory during its occupation have been determined, in particular, a significant difference between the international legal regime of occupation and annexation; continuity of legislation of the occupied state throughout its territory; and the legal representation of the occupied state in international relations by its government in exile.
There is also a difference between the regime of occupation and the presence of foreign military bases or peacekeeping forces on the territory of the state.
Characteristic features of annexation, which is currently one of the crimes of aggression, include the unilateral declaration of state sovereignty over a territory not yet included, as well as the legitimacy of annexation through de facto ownership and international recognition of this fact.
Under international law, there is no legal mechanism for the transfer of sovereignty over territory to the aggressor through annexation. However, the shameful practice of de facto annexations after the Second World War proves the weakness of institutions and the ineffectiveness of the system of preventive and reactive measures to unconditionally ensure compliance with international law.
The main difference between occupation and annexation is the preservation or loss of state sovereignty over the territory, captured by the aggressor.
The international legal regime of Crimea at different stages after the invasion of Russian troops on its territory has been determinedДосліджено різні форми іноземної військової присутності на території держави, як-то: окупація, завоювання, розміщення іноземних військових баз, анексія тощо.
Визначено ознаки, які характеризують правові режими окупації й анексії та їхнє міжнародне регулювання.
Серед ознак окупації виділяється ефективний контроль окупанта над територією іншої держави з перебиранням на себе всіх функцій державного управління за наявності збройного спротиву або без такого, а також без отримання суверенних прав на зайняту територію.
Визначені наслідки незмінності суверенітету території під час її окупації, зокрема, суттєва відмінність міжнародно-правового режиму окупації та анексії; континуїтет законодавства окупованої держави на всій її території; та законне представництво окупованої держави в міжнародних зносинах її урядом у вигнанні.
Розрізняється також і відмінність режиму окупації від присутності іноземних військових баз чи сил із підтримання миру на території держави.
Серед характерних ознак анексії, яка наразі є одним із видів злочину агресії, виділено односторонність проголошення суверенітету держави над певною територією, яка до цього часу до неї не входила, а також легітимація анексії через фактичне володіння територією та міжнародне визнання цього факту.
Відповідно до міжнародного права сьогодні не існує законного механізму переходу суверенітету над територією до агресора через анексію. Однак, ганебна практика анексій de facto після Другої світової війни доводить слабкість інституцій та неефективність системи превентивних та реактивних заходів для безумовного забезпечення виконання норм міжнародного права.
Головною відмінністю окупації та анексії визначено збереження або втрату суверенітету держави над територією, яку захопив агресор.
Визначено міжнародно-правовий режим Криму на різних етапах після вторгнення російських військ на його територі
Взаємодія поліцейських з медичними працівниками при наданні домедичної допомоги потерпілим у разі термічних, електричних, сонячних та хімічних опіків в умовах запровадженого правового режиму воєнного стану
No full textThe paper considers an urgent problem - providing premedical care to victims in case of various burns by rescuers (police, specialists of emergency medical services and disaster medicine, the State Emergency Service, etc.) in the conditions of hostilities during the full-scale invasion of the aggressor country's troops.
The medical aspect of the concept of burns is revealed, their types (thermal, electric, chemical, solar) are characterized and the signs of the existing degrees of severity of the lesion depending on the depth of damage to human tissues are given. The procedure of providing premedical care by rescuers to victims of each of the above mentioned types of injuries is described.
Attention is paid to the peculiarities of transportation of victims with thermal burns: 1) compliance of the reception department, if possible, to the nature of the damage, especially in case of damage to the respiratory system or suspicion of serious or explosive injury; 2) the use, if possible, of air evacuation in case of remote location of the receiving department of the medical institution or if the victim's airways require surgical interventions that are not available at the pre-hospital level due to limited EMC capabilities; 3) immediate delivery of a person to the burn centre with an area of burns more than 10 % of the body and which are extended to the extremities, genitals, face and/or circular burns.
Taking into account the use of phosphorous bombs by aircraft of RF in the conditions of full-scale war on the territory of Ukraine, the peculiarities of chemical burns due to the action of white phosphorus on the human body are considered, and the algorithm of premedical care to victims of these lesions is revealed.
Emphasis is placed on the need to comply with contraindications in providing premedical care to victims of burns (it is strictly forbidden to use ice, oil, flour, aloe juice and other folk remedies; apply gels, ointments, creams, alcohol-based drugs to the wound for pain relief etc.)У роботі розглянуто актуальну проблему – в умовах ведення бойових дій при повномасштабному вторгненні військ країни-агресора надання рятувальниками (поліцейськими, фахівцями підрозділів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, Державної служби з надзвичайних ситуацій тощо) домедичної допомоги потерпілим особам в разі отримання ними різного виду опіків.
Розкрито медичний аспект поняття опіку, охарактеризовано їх види (термічні, електричні, хімічні, сонячні), наведено ознаки існуючих ступенів тяжкості ураження в залежності від глибини ушкодження тканин організму людини. Описано порядок надання рятувальниками домедичної допомоги потерпілим в кожному із вищезазначених видів ураження.
Звернуто увагу на особливості транспортування потерпілих з термічними опіками: 1) відповідність приймального відділення, за можливості, природі ушкодження, особливо при ушкодженні дихальної системи особи або за підозри на серйозну чи вибухову травму; 2) застосування, за можливості, повітряної евакуації у разі віддаленого розміщення приймального відділення лікувальної установи або якщо дихальні шляхи потерпілого потребують оперативних втручань, котрі недоступні на догоспітальному рівні внаслідок обмежених можливостей ЕМД; 3) негайне доставлення особи до опікового центру при площі отриманих опіків більшої 10 % тіла та які розповсюджуються на кінцівки, геніталії, обличчя та/або циркулярних опіків.
З врахуванням застосування авіацією РФ фосфорних бомб в умовах ведення на території України повномасштабної війни розглянуто особливості хімічних опіків внаслідок дії білого фосфору на організм людини, а також розкрито алгоритм надання домедичної допомоги потерпілим при цих ураженнях.
Акцентовано увагу на необхідності дотримання протипоказань при наданні домедичної допомоги потерпілим внаслідок отримання ними опіків (категорично заборонено застосування льоду, масла, муки, соку алое та ін. засобів народної медицини; наносити на місце рани гелі, мазі, крем, препарати на спиртовій основі для знеболення тощо
Переоцінка громадської поiнформованості та законодачої бази кібербезпеки пар
No full textCybersecurity has become a growing concern globally, following this era of unparalleled resources, power relations and technological evolution. Technological vulnerabilities have led to massive data breaches in recent years and research has highlighted potential uses of artificial intelligence to engineer more powerful cyber-attacks thus revealing new hardware weaknesses. Cyber-attacks pose a threat to critical infrastructure thereby compelling countries to intensify their national security testing for cross-border partnerships. South Africa, however, is lagging in terms of readiness and capacity building against various forms of cyber-attack. Currently, the country has the world’s third-highest number of cybercrime victims. By the same token, there is evidence that the South African Banking Risk Information Centre (SABRIC) loses over R2.2bn annually to cyber-attacks. In October 2019, two seemingly separate syndicates of hackers threatened to close the finance and local government sectors at a time when South Africa was struggling to recover from its previous economic recession. Taking insights from the existing literature, the study demonstrates that the level of awareness of cybersecurity among the South African populace is very poor, while the legislations put in place have done little to alleviate the trends and shield the general population from cyberwarfare. With growing legislation focussing on cybersecurity, the study contends that there is also the need for diverse professional and academic institutes to deliver hands-on educative services to the society through research-led activities to ensure South Africa is resilient to the growing threats. Given the borderless nature of cybercrime, South Africa should start intensifying efforts to incorporate the Joint Cybercrime Action Taskforce (J-CAT) alongside the local laws and necessitate the establishment of police-oriented learning centres, where citizens can be educated on the dangers of cybercrime and its devastated impacts on national development. With the drive towards digital economy and advanced global technologies, there is the need for further consolidation of South Africa’s cybersecurity system with a view to ensuring the safety and security of national infrastructure, society, and global economic relations from malicious online crime spree. Until these are done, the storm is not yet overКібербезпека стає все більшою проблемою в усьому світі як наслiдок цієї ери беспрецедентних ресурсів, владних відносин та технологічної еволюції. Технологічні вразливості призвели до масових витокiв даних в останні роки, і дослідження висвітлили потенційне використання штучного інтелекту для розробки потужніших кібератак, виявляючи, таким чином, нові слабкі сторони обладнання. Кібератаки становлять загрозу для критичної інфраструктури, тим самим змушуючи країни посилити перевірку національної безпеки для транскордонного партнерства. Однак Південна Африка відстає в плані готовності та розвитку потенціалу проти різних форм кібератак. Зараз країна займає третє місце у світі за кількістю жертв кіберзлочинів. Таким же чином, є докази того, що Південноафриканський центр інформації про банківські ризики (SABRIC) щорічно втрачає понад 2,2 млрд рупій від кібератак. У жовтні 2019 року два, здавалося б, окремі синдикати хакерів погрожували закрити фінансовий сектор і сектор місцевого самоврядування в той час, коли Південна Африка намагалася відновитися після попередньої економічної рецесії. Виходячи з наявної літератури, дослідження демонструє, що рівень обізнаності населення Південної Африки щодо кібербезпеки дуже низький, а введені закони мало що зробили для пом’якшення тенденцій та захисту населення від кібервійни. У зв’язку з зростаючим законодавством, зосередженим на кібербезпеці, дослідження стверджує, що існує також потреба в різноманітних професійних та академічних інститутах для надання практичних освітніх послуг суспільству за допомогою дослідницьких заходів, щоб забезпечити стійкість Південної Африки до зростаючих загроз. Враховуючи безмежну природу кіберзлочинності, Південна Африка повинна розпочати інтенсифікацію зусиль для включення Спільної робочої групи з боротьби з кіберзлочинністю (J-CAT) поряд із місцевими законами та вимагати створення орієнтованих на поліцію навчальних центрів, де громадян можна було б інформувати про небезпеку кіберзлочинності і руйнівний вплив на національний розвиток. У зв’язку з прагненням до цифрової економіки та передових глобальних технологій виникає потреба у подальшій консолідації системи кібербезпеки Південної Африки з метою забезпечення безпеки національної інфраструктури, суспільства та глобальних економічних відносин від зловмисної онлайн-злочинності. Поки це не буде зроблено, шторм ще не закінчивс
Правові підстави застосування обов’язкової вакцинації для працівників закладів вищої освіти під час пандемії COVID-19
Get PDFThe research consists in a theoretical analysis and legislative definition of the concept of mandatory vaccination of employees of higher education institutions and the legal status of dismissed employees who were not vaccinated during the COVID-19 pandemic, regarding the performance of their employment duties under an employment agreement or contract. The authors draw attention to the peculiarities of the legislative regulation of the epidemic and pandemic in Ukraine, as well as the impact of such provisions on the labor relations between employees and employers of individuals and legal entities.
The issues of legality and legislative validity of the application of mandatory vaccination for employees of higher education institutions are revealed, as well as the legal consequences of suspension from work of employees who refused to be vaccinated during the COVID-19 pandemic under national legislation, the rules of conduct of the employer in such circumstances and the legal regime of the pandemic as a social phenomenon, determined by the legislator, are analyzed.
The legal grounds and ways to protect the labor rights and legitimate interests of employees of higher education institutions are investigated. The list of all categories of employees who are obliged to be vaccinated is revealed. The options for the behavior of the employer and the employee in case of such force majeure are proposed. The legal provisions on the protection of the rights and legitimate interests of employees in the event of a pandemic and the procedure for their dismissal from work in the absence of vaccination are analyzedНаукове дослідження полягає в теоретичному аналізі та в законодавчому визначенні поняття обов’язкової вакцинації працівників закладів вищої освіти та правового статусу вивільнених працівників, які не вакцинувалися під час виникнення пандемії COVID-19, щодо виконання ними своїх трудових обов’язків обумовлених трудовим договором або контрактом. Автори звертають увагу на особливості законодавчого врегулювання питання епідемії та пандемії на території України, а також впливу таких положень на трудові правовідносини між працівниками та роботодавцями фізичними й юридичними особами.
Розкрито питання законності та законодавчої обґрунтованості застосування обов’язкової вакцинації для працівників закладів вищої освіти, а також аналізуються правові наслідки відсторонення від роботи працівників, які відмовились вакцинуватися під час пандемії COVID-19 за національним законодавством, правила поведінки роботодавця за таких обставин та визначений законодавцем правовий режим пандемії як соціального явища.
Досліджено правові підстави та способи захисту трудових прав та законних інтересів працівників закладів вищої освіти. Розкрито перелік всіх категорій працівників, які зобов’язані в обов’язковому порядку вакцинуватись. Запропоновано варіанти поведінки роботодавця та працівника у випадку настання таких форс-мажорних обставин. Проаналізовано законодавчі положення щодо захисту прав і законних інтересів працівників у разі настання пандемії та порядок їх вивільнення з роботи у разі відсутності вакцинаці
Воєнні новели трудового законодавства крізь призму судової практики
Get PDFAn analysis of the peculiarities of labour relations legal regulation under martial law is presented. There were considered and analysed certain aspects of the newly adopted laws on the organization and optimization of labour relations under the conditions of the special regime, the latest changes to the Labour Code of Ukraine and other laws in the field of labour that regulate issues of remuneration, suspension, termination of labour relations in realities of war. The practical implementation through the prism of judicial practice of both innovations in labour legislation and individual problematic issues that arise during the settlement of labour conflicts (disputes) is proven. In connection with the understanding that in the future the number of categories of cases, related to the resolution of labour conflicts (disputes) that arose after February 24, 2022, will only increase, judges should consider that a formal reference to the martial law is not sufficient cause of the reasonableness of the non-fulfilment of obligations, assigned to the parties of a labour contract, moreover, when assessing the factual circumstances of the case, it is necessary to take into account the geographic position of the region where the labour activity is performed. The author has analysed the activity of highest bodies of state authority, which is accompanied by the introduction of a number of programs, aimed at supporting the national economy, business and stimulating the growth of employment among the population in extremely difficult conditions. The further tendency of prospects for the development of labour legislation in modern conditions is clarified. The author emphasizes the importance of continuing the economic development of Ukraine, because the greater number of successes on the economic front, the more opportunities will appear to improve defence capabilities on the military front, which in turn will be an important step for our joint victory, in which the participation of each of us is extremely importantПредставлений аналіз особливостей правового регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану. Були розглянуті та проаналізовані окремі аспекти новоприйнятих законів щодо організації та оптимізації трудових відносин в умовах дії особливого режиму, останні зміни до Кодексу законів про працю України та інших законів у сфері праці, які регулюють питання щодо оплати праці, призупинення, припинення відносин у сфері праці в реаліях війни. Доведено практичне втілення крізь призму судової практики як нововведень у трудовому законодавстві, так і окремих проблемних питань, що виникають під час врегулювання трудових конфліктів (спорів). У зв’язку з розумінням, що у подальшому кількість категорій справ пов’язаних з вирішенням трудових конфліктів (спорів), що виникли після 24 лютого 2022 року буде лише збільшуватись, судді повинні враховувати, що формальне посилання на режим дії воєнного стану не є достатньою підставою обґрунтованості невиконання сторонами трудового договору покладених на них обов’язків, натомість оцінюючи фактичні обставини справи необхідно враховувати географічне положення регіону на якому виконується трудова діяльність. Авторкою проаналізовано діяльність вищих органів державної влади, що супроводжується запровадженням низки програм з метою підтримки економіки країни, бізнесу та стимулювання зростання зайнятості серед населення в надзвичайно складних умовах. З’ясовано подальшу тенденцію перспектив розвитку трудового законодавства в умовах сучасності. Авторка акцентує увагу на важливості продовжувати вести економічний розвиток України, оскільки чим більшою буде кількість успіхів на економічному фронті, тим більше з’явиться можливостей для покращення обороноздатності на військовому фронті, що у свою чергу стане важливим кроком для нашої спільної перемоги у якій участь кожного з нас є надзвичайно важливо
Кібернебезпечність на тлі COVID-19: переоцінка вливів та глобального досвіду в контексті теорії рутинної діяльності
No full textShortly after the enthronement of COVID-19 on the global continent, cyberspace became a dominant arena for social, economic, religious, educational, recreational and political activities across the world. This paper draws insights from the existing literature to illustrate how COVID-19 has provided situational opportunities for cyber criminals to strike and exploit people of their valuable resources through creating fraudulent websites as well as spreading of malware and ransomware to vulnerable users. To this end, routine activity theory becomes very dominant and crucial in understanding the underlying basis for the increased cybercrimes that currently characterize the cyber space. The study demonstrates that the twin phenomenon of coronavirus and cyber insecurity has not only instilled fears into the hearts of cyber users but has also negatively impacted the global economy in various ways that cannot be quantified by any study. Since all measures put in place to contain the threats of the horrible virus, have, hitherto, remained counterproductive, the paper recommends essential cyber hygiene practices (such as, antivirus protection, malware and phishing awareness, weak spots identification, intelligent techniques, risk management approach, zero trust design, home network security and general cybersecurity awareness) as a coping strategy to salvage both the public health and security sectors from the twin occurrence of Covid-19 pandemic and cyber insecurity, which has respectively inflicted and claimed millions of lives, and jeopardized significant portions of the global economy. Providing a continued cyber-safe remote-working environment for employees will be of ultimate measureНевдовзі після інтронізації COVID-19 в масштабах всього світу кіберпростір став домінуючою ареною для соціальної, економічної, релігійної, освітньої, рекреаційної та політичної діяльності в усьому світі. У цій статті використовуються ідеї наявної літератури, щоб проілюструвати, як COVID-19 надав ситуаційні можливості для кіберзлочинців, щоб завдавати ударів і експлуатувати цінні ресурси людей шляхом створення шахрайських веб-сайтів, а також поширення шкідливих програм і програм-вимагачів серед вразливих користувачів. Таким чином теорія рутинної діяльності стає домінуючою та вирішальною в розумінні основної бази для збільшення кількості кіберзлочинів, які в даний час характеризують кіберпростір. Дослідження демонструє, що подвійне явище коронавірусу та кібернебезпечності не тільки вселило страх у серця користувачів кібернетики, але й негативно вплинуло на світову економіку різними способами, які неможливо визначити кількісно за допомогою жодного дослідження. Оскільки всі заходи, вжиті для стримування загроз жахливого вірусу, досі залишалися контрпродуктивними, стаття рекомендує основні методи кібергігієни (наприклад, антивірусний захист, поінформованість про шкідливе програмне забезпечення та фішинг, виявлення слабких місць, інтелектуальні методи, управління ризиками, модель нульової довіри, безпека домашньої мережі та загальна поінформованість про кібербезпеку) як стратегію подолання для порятунку як сектору охорони здоров’я, так і сектору безпеки від одночасного виникнення пандемії Covid-19 та кібернебезпечності, що вразила та забрала мільйони життів, і поставила під загрозу значну частину світової економіки відповідно. Забезпечення постійного кібербезпечного середовища віддаленої роботи для співробітників буде надзвичайно важливи
Особливості нормативно-правового регулювання примусового припинення права власності на землю в умовах правового режиму воєнного стану в Україні
Get PDFThe purpose of the study is to analyze the principles of land law regulation and the legal framework for the forced termination of private ownership of land and the acquisition of state ownership of land under martial law. The following scientific tasks are solved in the article: the content of some grounds for termination of private ownership of land plots, which are the grounds for state acquisition of land ownership under the legal regime of martial law; the procedure of compulsory alienation and seizure of land plots under martial law is analyzed, gaps in the current legislation are identified and ways of settling legal conflicts are proposed.
The elaboration of the topic is based on the provisions of the general theory of land and civil law, where, taking into account the latest advances in science, conceptual recommendations are provided for building a legal structure of forced termination of land ownership.
The research was conducted on the basis of an analysis of the provisions of Ukrainian civil and land legislation, measures of forced alienation and seizure of land. The article provides coverage of current issues and legislative features of the termination of private ownership of land and the acquisition of state rights of landowners under martial law.
The existence of the procedure of forced alienation of property, the procedure of forced seizure of property in favor of the state, different in form, content and mechanism in the legal regulation, is explained. The forcible termination of the right of private ownership of land under martial law entails the acquisition by the state of the rights of the owner. Compulsory alienation of land must follow the advance payment of alienation; the procedure for withdrawing land for the needs of the state may provide for the following reimbursement.
Proposed ways to resolve legal conflicts by systematizing the grounds for state acquisition of property rights in martial law and filling gaps in legislation, by developing a separate mechanism that regulates the procedure of forced expropriation of land in martial law, decisions to determine the list of land, for which forced expropriation or seizure of land may be applied.Метою дослідження є аналіз засад земельно-правового регулювання та законодавчої бази щодо примусового припинення права приватної власності на землю, набуття державної власності на землю в умовах правового режиму військового стану. У статті вирішені наукові завдання та досліджено зміст окремих підстав припинення права приватної власності на земельні ділянки, які є підставами набуття державою власності на землю в умовах правового режиму воєнного стану; проаналізовано процедуру примусового відчуження та вилучення земельних ділянок в умовах воєнного стану, виявлені прогалини чинного законодавства та запропоновані способи врегулювання правових колізій.
Опрацювання теми ґрунтується на положеннях загальної теорії земельного та цивільного права, де з урахуванням новітніх досягнень науки надаються концептуальні рекомендації щодо побудови правової конструкції примусового припинення права власності на землю.
Наукове дослідження проведене на основі аналізу положень українського цивільного та земельного законодавства, заходів примусового відчуження та вилучення земельних ділянок. Стаття передбачає висвітлення актуальних проблем та законодавчих особливостей припинення права приватної власності на землю та набуття державою прав власника земель в умовах правового режиму воєнного стану.
З’ясовано наявність у правовому регулюванні різних по формі, змісту та застосованим порядком процедури примусового відчуження майна, процедури примусового вилучення майна на користь держави. Примусове припинення права приватної власності на землю в умовах воєнного стану наслідує за собою набуття державою прав власника. Примусове відчуження земельної ділянки має наслідувати попередню оплатність відчуження; процедура вилучення земельної ділянки для потреб держави може передбачати наступне відшкодування вартості.
Запропоновані способи врегулювання правових колізій шляхом систематизації підстав набуття державою права власності в умовах воєнного стану та заповнення прогалин законодавства, шляхом розроблення окремого нормативного акту, який врегулює процедуру примусового відчуження земельних ділянок в умовах воєнного стану, прийняття рішень про визначення переліку земельних об’єктів щодо яких може бути застосоване примусове відчуження чи вилучення земельної ділянк