ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Комунальні борги і проблеми з їх стягненням, відключення від опалення
Get PDFThis article will be about the emergence and collection of debts for communal services. There are highlighted the key points, related to the insufficiently regulated system of debt collection from consumers in practice, the main mistakes that communal services make in their activities, the problems of providing low-quality communal services, which is currently very relevant in Ukraine, the main points by which consumers can reduce their debt or release themselves from paying debts, and vice versa, the main mistakes that consumers often make in practice and face serious problems in the future. From a legal point of view, this article highlights the moments when the consumer is obliged to pay for utility services, and when he/she has the right not to do so. Separate emphasis is placed on the rights and obligations of the consumer of communal services. The legal and practical aspects of disconnecting the consumer from centralized heating and installing autonomous heating are analyzed, and those cases, from the point of view of the law, when it is very difficult to do in practice, are analyzed separately. The current judicial practice on issues of collection of debt for utility payments, on issues of write-off of debt due to the statute of limitations is analyzed. The questions are analyzed in detail from a legal point of view, why some believe that the debt can be written off by the statute of limitations, while others, on the contrary, say that it is impossible. There are highlighted the practical points that consumers and utility organizations themselves often face at the stage of implementing a court decision. The issue and problems of arbitrary disconnection from centralized heating are discussed, from the point of view of the consumer's responsibility for such actions and his/her obligation to pay for utility services after that. The legal reasons that force consumers to take such critical actions as arbitrary disconnection from centralized heating are also highlighted and possible solutions to this situation are proposedВисвітлені ключові моменти, пов’язані з недостатньо врегульованою на практиці системою стягнення боргів зі споживачів, основні помилки, які допускають комунальні служби у своїй діяльності, проблеми надання неякісних комунальних послуг, які зараз дуже актуальні в Україні, основні моменти, за допомогою яких споживачі мають змогу зменшити борг чи звільнити себе від сплати заборгованості, і навпаки, основні помилки, які часто допускають споживачі на практиці і стикаються з серйозними проблемами надалі. У даній статті з законодавчої точки зору висвітлені моменти, коли споживач зобов’язаний сплачувати комунальні послуги, а коли має право цього не робити. Окремо зроблений акцент на правах та обов’язках споживача комунальних послуг. Проаналізовані законодавчі та практичні аспекти відключення споживача від централізованого опалення та встановлення автономного опалення, окремо розібрані ті випадки, з точки зору закону, коли це дуже складно зробити на практиці. Проаналізована чинна судова практика з питань стягнення заборгованості за комунальні платежі, з питань списання заборгованості за позовною давністю. Детально з законодавчої точки зору розібрані питання, чому одні вважають, що заборгованість можна списати за позовною давністю, а інші, навпаки, говорять, що це неможливо. Висвітлені практичні моменти, з якими часто стикаються споживачі та самі комунальні організації на стадії виконання рішення суду. Розібрано питання та проблематика самовільного відключення від централізованого опалення, з точки зору відповідальності споживача за такі дії та його обов’язку оплачувати комунальні послуги після цього. Також висвітлені законодавчі причини, які змушують споживачів до таких критичних дій, як самовільне відключення від централізованого опалення та запропоновані можливі шляхи вирішення даної ситуаці
Воєнний стан: підстави для введення в Україні
Get PDFThe research is devoted to the legal regulation of the peculiarities of martial law in Ukraine. The norms of the Ukrainian legislation as to the imposition of martial law in Ukraine are studied. The concepts and grounds for the decision to declare martial law are given.
It is determined, that the grounds for the imposition of martial law in Ukraine are armed aggression, attack threat, and the danger of violating Ukrainian territorial integrity. Proposals for amendments to the legislation, governing the legal regime of martial law in Ukraine, have been identified. The Law of Ukraine On Defense of Ukraine and the Constitution of Ukraine is proposed to be supplemented with provisions that provide that martial law may be imposed only in the case of a declaration of war. The necessity of enshrining in the Law of Ukraine On the Legal Regime of Martial Law an exhaustive list of grounds for martial law has been proved. Armed aggression, the threat of attack, and the threat to the territorial integrity of Ukraine are recognized such grounds. The term "threat of attack" should be understood as conducting military exercises by another state near the borders of Ukraine, dangerous flight or maneuvering by an aircraft of another state within the territory of Ukraine, obstruction of navigation in the Kerch Strait, Black or Azov Seas in violation of international law. The term “threat of violation of territorial integrity” should be understood as the participation of citizens of other states in mass riots with demands for the withdrawal of certain regions from Ukraine, decision-making by the city, district, and regional council on announcing a referendum on the proclamation of a new state entity or withdrawal from the state. In this case, martial law may be imposed in certain areas of Ukraine. It is necessary to distinguish the grounds for the imposition of martial law throughout Ukraine and in some areasНаукове дослідження присвячено особливостям правового регулювання введення воєнного стану в Україні. Проаналізовано норми українського законодавства, присвячені введенню воєнного стану в Україні. Встановлено підстави для прийняття рішення про введення воєнного стану.
Визначено, що підставами для введення воєнного стану в Україні є: збройна агресія, загроза нападу та небезпека порушення територіальної цілісності України. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін до законодавства, яке регулює правовий режим воєнного стану в Україні. Запропоновано Конституцію України, Закони України «Про оборону України» та «Про правовий режим воєнного стану» доповнити положеннями, якими передбачити, що воєнний стан може бути введений тільки у разі оголошення війни. Доведено необхідність закріплення в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» вичерпного переліку підстав для його введення. Такими підставами визнано збройну агресію, загрозу нападу, небезпеку територіальній цілісності Україні. Під терміном «загроза нападу» розуміється проведення військових навчань іншою державою біля кордонів України, небезпечний політ або маневрування, здійснене повітряним судном іншої держави в межах повітряного простору України, перешкоджання судноплавству в Керченській протоці, Чорному або Азовському морях в порушення норм міжнародного права. Термін «небезпека порушення територіальної цілісності» запропоновано розуміти як участь громадян іншої держави у масових заворушеннях в Україні з вимогами щодо виходу окремих районів зі складу України, прийняття рішень міською, районною, обласною радою про оголошення референдуму з питань проголошення нового державного утворення або виходу зі складу держави. У цьому разі воєнний стан може бути введено в окремих місцевостях України. Необхідно розрізняти підстави для введення воєнного стану по всій території України та в окремих місцевостя
Тенденції та перспективи удосконалення правового регулювання нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства
Get PDFThe purpose of the article is to study trends in the development of labor law in general and the supervision and control of compliance with labor law, in particular, in order to outline the directions for improving the legal regulation of the named institute. To achieve this goal, we have defined the following tasks: to reveal the essence of the institutionalization at the international level of the concept of decent work and prospects for enshrining the right to decent work in national labor law; to find out the state of implementation of international and European standards in the field of supervision and control over compliance with labor law into national legislation; to characterize the peculiarities of the implementation of supervision and control measures in conditions of martial law; to formulate proposals for improvement legal regulation of supervision and control over compliance with labor legislation. During the research, both general (dialectical) and general scientific (analysis and synthesis), as well as special legal research methods (hermeneutic, prognostic), which are based on the requirement of a comprehensive analysis of political and legal phenomena, were used. Their totality made it possible to determine that the improvement of legal regulation of supervision and control in Ukraine is taking place in the direction of consistent approximation of the national legal framework for ensuring safe, healthy and dignified work to international and European standards. This is especially important due to the fact that the development of the labor market will be one of the urgent needs of post-war reconstruction, and the main condition for the return of refugees to Ukraine and the reduction of external labor migration may be the provision of decent working conditions. In the draft of the new Labor Code of Ukraine, one of the main principles of regulating labor relations should be enshrined "ensuring the employee's right to decent working conditions". A promising direction for determining at the legislative level the legal status for labor inspectors and the procedure for conducting inspection visits is the development of the draft Law "On Labor Inspection", which will make it possible to implement the requirements of ILO Conventions No. 81 and No. 129, avoid the regulation of supervision and control measures in the field of labor by various legal regulations acts of equal legal force to implement the principle of legal certaintyМетою статті є дослідження тенденцій розвитку трудового права загалом та нагляду і контролю за дотримання законодавства про працю, зокрема, з тим, щоб окреслити напрямки удосконалення правового регулювання названого інституту. Для досягнення поставленої мети нами визначені такі завдання: розкрити сутність інституалізації на міжнародному рівні концепції гідної праці та перспективи закріплення права на гідну працю у національному трудовому законодавстві; з’ясувати стан імплементації міжнародних та європейських стандартів у сфері нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства в національне законодавство; охарактеризувати особливості реалізації заходів нагляду і контролю в умовах воєнного стану; сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю. Під час проведення дослідження використовувалися як загальні (діалектичний) та загальнонаукові (аналізу та синтезу), так і спеціально-юридичні методи дослідження (герменевтичний, прогностичний), що ґрунтуються на вимозі всебічного аналізу політико-правових явищ. Їх сукупність дала змогу визначити, що удосконалення правового регулювання нагляду і контролю в Україні відбувається у напрямку послідовного наближення національної правової бази щодо забезпечення безпечної, здорової та гідної праці до міжнародних і європейських стандартів. Це особливо важливо з огляду на те, що розвиток ринку праці стане однією з гострих потреб післявоєнної розбудови, а головною умовою повернення біженців в Україну та зменшення зовнішньої трудової міграції може бути забезпечення гідних умов праці. У проекті нового Трудового кодексу України одним із основних принципів регулювання трудових відносин варто закріпити «забезпечення права працівника на гідні умови праці». Перспективним напрямком визначення на законодавчому рівні правового статусу інспекторів праці та порядку проведення інспекційних відвідувань є розробка проекту Закону «Про інспекцію праці», що дасть можливість імплементувати вимоги конвенцій МОП № 81 та № 129, уникнути регулювання заходів нагляду та контролю у сфері праці різними нормативно-правовими актами однакової юридичної сили задля реалізації принципу правової визначеності
Огляд експоненціального зростання домашнього насільства на тлi Covid-19: теорії та перспективи
No full textThe need for continuous research on domestic violence could be more espoused by the exponential increase in domestic violence, such that characterized the global reign of corona virus. Domestic violence cases have been on the rise in South Africa since 1994; and despite the existence of legal protections and statutory instruments that attempt to hinder domestic violence, there continues to be prevalence of violent behaviours across different families. Indisputably, the outbreak of coronavirus has created myriads of consequences for justice system in South Africa and the world at large. Due to the outbreak, the South African government announced a lockdown to mitigate the spread of the virus. Nonetheless, within a span of one week of the lockdown, the South African Police Services (SAPS) reported a shocking rise in the number of gender-based violence cases, which was approximately reported as 89000. The lockdown primarily suggests that victims be locked with the perpetrators for a period until it is deemed safe to end the lockdown. Using a systematic review of the empirical literature, the paper provides a quadripartite criminological perspective (comprising differential association theory, classical theory, frustration-aggression theory and social bond theory) on the rise of domestic violence during the outbreak of the virus. It further explores the aftermaths of COVID-19 on criminal justice system in terms of dealing with diverse cases of domestic violence in the Republic. Factors pertaining to issues of access to justice system during the lockdown, poor police response and victim reporting, sense of helplessness by victims, delayed justice, as well as victim support, system are significantly evaluatedПотреба в безперервних дослідженнях домашнього насильства може бути більш підтверджена експоненційним зростанням домашнього насильства, яке характеризувало глобальне панування коронавірусу. З 1994 року в Південній Африці зростає кількість випадків домашнього насильства; і незважаючи на існування правового захисту та законодавчих документів, які намагаються перешкодити домашньому насильству, насильницька поведінка продовжує поширюватися в різних сім’ях. Безперечно, спалах коронавірусу створив безліч наслідків для системи правосуддя Південної Африки та світу в цілому. Через спалах південноафриканський уряд оголосив про карантин, щоб пом’якшити поширення вірусу. Тим не менш, протягом тижня після карантину, Південноафриканські поліцейські служби (ПАПС) повідомили про шокуюче зростання кількості випадків гендерного насильства, про які повідомлялося, це склало приблизно 89 000. Локдаун в першу чергу передбачає, що жертви повинні бути замкнені зi зловмисниками на період, доки не буде визнано безпечним припинення карантину. Використовуючи систематичний огляд емпіричної літератури, стаття надає чотиристоронню кримінологічну перспективу (що включає теорію диференціальних асоціацій, класичну теорію, теорію фрустрації-агресії та теорію соціальних зв’язків) щодо зростання випадкiв домашнього насильства під час спалаху вірусу. Далі досліджуються наслідки COVID-19 у системі кримінального правосуддя з точки зору розгляду різноманітних випадків домашнього насильства в Республіці. Значно оцінюються фактори, що стосуються питань доступу до системи правосуддя під час карантину, поганого реагування поліції та повідомлення жертв, відчуття безпорадності з боку жертв, затримки правосуддя, а також системи підтримки жерт
Кримінологічний та кримінально-правовий аспекти визначення самогубства
Get PDFThe article analyses the basic approaches to the definition of suicide, used in Ukraine and throughout the world. The importance of modelling the definition of suicide in the context of scientific analysis of this phenomenon is emphasized. The linguistic nature of the terms "self-killing" and "suicide" is studied. Suicide definitions, used by international and reputable health organizations and institutions, are collected. The available scientific definitions of Ukrainian researchers, which were formulated in the past, are presented and analysed. The inexpediency of considering all suicides violent is justified. Arguments in favour of conciseness and clarity of the recommended definition of suicide are presented and attention is focused on the negative impact of overloaded definitions. A claim that self-killing as a result of mental disorders cannot be considered suicide is criticised. As a result, a distinctive vision of the problem of suicide has been formulated and substantiated, recommendations, considering its definition, have been provided.
In addition, an analysis of the essence of the definition of suicide with the use of corpus delicti modelling is performed. The controversial position that suicide can be committed by inaction is discussed. Emphasis is placed on intent as an integral part of the definition of suicide. The so-called "demonstrative" suicides are analysed and the criminal law concepts of direct, indirect intent and negligence are designed in the context. It is stated, that committing suicide by negligence is impossible. The position that intentional self-killing of minors cannot be considered suicide and such actions should be qualified as an "accident" has been analysed. This position is criticizedУ статті проаналізовано базові підходи до визначення самогубства, що застосовуються в Україні та світі. Наголошено на важливості моделювання визначення самогубства у контексті проведення наукового аналізу цього явища. Досліджено лінгвістичний характер термінів «самогубство» та «суїцид». Зібрано визначення самогубства, що застосовуються міжнародними та авторитетними організаціями та установами, пов’язаними із охороною здоров’я. Наведено та піддано аналізу наявні наукові визначення українських дослідників, що були сформульовані у минулому. Обґрунтовано недоцільність вважати усі самогубства насильницькими. Наведено аргументи в користь лаконічності і зрозумілості рекомендованого визначення самогубства та акцентовано увагу на негативному впливі надміру перевантажених визначень. Піддано критиці позицію, що самогубствами не можна вважати заподіяння собі смерті внаслідок наявних психічних розладів. Як наслідок, сформульовано дистинктивне бачення проблеми визначення самогубства і надано обґрунтовані рекомендації щодо його дефініції.
Окрім цього, проведено аналіз суті визначення самогубства із застосуванням теоретичного кримінально-правового моделювання. Обговорено спірність позиції, що самогубство може бути вчинене шляхом бездіяльності. Акцентовано увагу на навмисності як невід’ємному елементі визначення самогубства. Проаналізовано так звані «демонстративні» самогубства і спроєктовано в контекст кримінально-правові поняття прямого, непрямого умислу та необережності. Констатовано, що вчинення самогубства шляхом необережності є неможливим. Проаналізовано позицію, що навмисне вбивство себе малолітніми не можна вважати самогубством і такі дії варто кваліфікувати як «нещасний випадок» та піддано цю позицію критиц
Протидія злочинам проти людяності в 21 сторіччі
Get PDFIn the 21st century Ukraine faced with horrific crimes against humanity that were known during World War II. Despite the Minsk agreements, on February 24, 2022 the Russian Federation started a full-scale invasion of Ukraine.
The issue of combating crimes against humanity in the 21st century is considered. The commission of such crimes violates a number of international conventions and treaties, including the Rome Statute of the International Criminal Court of 17 July 1998, the Charter of the United Nations of 26 June 1945, the Universal Declaration of Human Rights of 10 December 1948, the Convention on the Protection of Human Rights and fundamental freedoms of November 4, 1950, etc.
The international community should focus their attention on inadmissibility of violation of fundamental human rights and freedoms. The ratification of international instruments and the existence of institutions, aimed at ensuring peace in the modern civilized world, should prevent encroachments on the territory of other states, mass destruction of people and civilian buildings.
The invasion of the Russian Federation into the territory of Ukraine, use of weapons of mass destruction, missiles and gunfire against the civilian population is not only an encroachment on the territorial integrity of Ukraine. This is an encroachment on European values, which have been built for centuries in response to the experience of war.
The best way to deal with crimes against humanity and war crimes as well is integration and unity of the international community in combating these crimes. The existence of global problems, environmental and economic crises, epidemics, epizootics, poverty especially conditioned integration of the international community for peace.
Last but not the least, the human rights standards should be complied with at prosecuting people who have committed and been involved in crimes against humanityУ ХХІ столітті Україна зіткнулася з жахливими злочинами проти людяності, які були відомі за часів Другої світової війни. Незважаючи на Мінські домовленості, 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Розглянуто питання протидії злочинам проти людяності в 21 сторіччі. Вчинення таких злочинів порушує низку міжнародних конвенцій та договорів, зокрема Римський статут міжнародного кримінального суду від 17.07.1998 р., Статут Організації Об'єднаних Націй від 26.06.1945 р., Загальну декларацію прав людини від 10.12.1948 р., Конвенцію захисту прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. та ін.
Встановлено неприпустимість порушення фундаментальних прав і свобод людини, які передбачені у міжнародних документах. З’ясовано, що ратифікація міжнародних документів та існування інституцій, які спрямовані на забезпечення миру, в сучасному цивілізованому світі мають унеможливлювати зазіхання на території інших держав, масові знищення людей та цивільних будівель.
Встановлено, що вторгнення Російської Федерації на територію України, застосування зброї масового знищення, ракет та кулеметів щодо цивільного населення є посяганням не тільки на територіальну цілісність України. Це посягання на європейські цінності, які вибудовувались сторіччями як відповідь на досвід війни.
Зроблено висновок про необхідність інтеграції та єдності у протидії злочинам проти людяності, воєнним злочинам. Інтеграція міжнародного співтовариства для забезпечення миру особливо обумовлюється існуванням глобальних світових проблем, екологічної та економічної кризи, епідемій, епізоотій, бідності та інших проблеми, як ніколи має інтегруватись.
Встановлено необхідність додержання стандартів прав людини при притягненні до кримінальній відповідальності осіб, які вчинили злочини проти людства та були до цього причетн
Регіональні особливості розподілу порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (стаття 286 Кримінального Кодексу України)
Get PDFThe article is devoted to the regional peculiarities of the distribution of violations of traffic safety rules or operation of transport by persons driving vehicles (Article 286 of the Criminal Code of Ukraine). It is established, that the most criminally affected by violations of traffic safety rules or operation of transport by persons driving vehicles, in absolute terms, include: (1) Dnipropetrovsk region, (2) Odesa region, (3) Kyiv region, (4) Kharkiv region, (5) Lviv region, (6) Kyiv, (7) Donetsk region, (8) Zaporizhia region, (9) Zhytomyr region, (10) Rivne region. The most criminally affected regions of Ukraine in terms of population include such regions as: Rivne region (crime intensity rate per 100 thousand population - 55.10), Kyiv region (50.28), Volyn region (47.64), Chernihiv region (44.83), Mykolaiv region (43.54), Poltava region (39.36), Vinnytsia region (38.90), Odesa region (38.52), Zhytomyr region (36.47) and Kherson region (36.47). The safest regions were: Luhansk region (9.90), Donetsk region (16.15), Kyiv region (23.33), Khmelnytsky region (28.39), Sumy region (28.53). Regions-leaders in the number of violations of traffic safety rules or operation of transport by persons driving vehicles (Article 286 of the Criminal Code of Ukraine)per 100,000 vehicles were Volyn region (271.43), Vinnytsia region (199.22), Rivne region (148.92), Chernihiv region (127.20), Transcarpathian region (126.15), Mykolaiv region (124.08), Zhytomyr region (110.98), Kyiv region (107.40), Chernivtsi region (106.22), Kherson region (105,56). The regions with the lowest number of these criminal offenses per 100,000 vehicles were: Luhansk region (38.05), Cherkasy region (57.96), Donetsk region (70.36), Dnipropetrovsk region (73.76) and Kyiv (49.79). It is hypothesized, that the regional peculiarities of the distribution of violations of traffic safety rules or operation of transport by persons driving vehicles are comprehensively influenced by the population of the region, the number of available vehicles, freight and passenger traffic, road length, the region's expenditures on road improvement, crossing the region with international and national highways of national importanceДосліджено регіональних особливостей розподілу порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України). Встановлено, що до найбільш кримінально уражених від порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, в абсолютних показниках регіонів належать: (1) Дніпропетровська, (2) Одеська, (3) Київська, (4) Харківська, (5) Львівська, (6) м. Київ, (7) Донецька, (8) Запорізька, (9) Житомирська, (10) Рівненська. до найбільш кримінально уражених регіонів України у розрахунку на кількість населення належать такі регіони як: Рівненська (коефіцієнт злочинної інтенсивності на 100 тис. населення – 55,10), Київська (50,28), Волинська (47,64), Чернігівська (44,83), Миколаївська (43,54), Полтавська (39,36), Вінницька (38,90), Одеська (38,52), Житомирська (36,47) та Херсонська (36,47) області. Найбезпечнішими регіонами були: Луганська (9,90), Донецька (16,15), м. Київ (23,33), Хмельницька (28,39), Сумська (28,53) області. Регіонами-лідерами за кількістю порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України) на 100 тис. транспортних засобів стали: Волинська (271,43), Вінницька (199,22), Рівненська (148,92), Чернігівська (127,20), Закарпатська (126,15), Миколаївська (124,08), Житомирська (110,98), Київська (107,40), Чернівецька (106,22), Херсонська (105,56). До регіонів з найменшою кількістю зазначених кримінальних правопорушень на 100 тис. транспортних засобів стали: Луганська (38,05), Черкаська (57,96), Донецька (70,36), Дніпропетровська (73,76) області та м. Київ (49,79). Висунута гіпотеза про те, що на регіональні особливості розподілу порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України) комплексно впливають кількість населення регіону, кількість наявних транспортних засобів, вантажообіг та пасажирообіг автомобільного транспорту, протяжність доріг, витрати регіону на благоустрій доріг, пересікання регіону міжнародними та національними автомобільними дорогами державного значення
Криміналістична класифікація бойових сокир
No full textThe essence of the definition of "battle axe" has been investigated. It is determined, that it is an axe, intended for use as a cutting, chopping-stabbing, chopping-slicing and chopping-stabbing-cutting cold weapon, and consists of an iron (percussive part with a blade) and a hatchet (handle). The history of the development of battle axes - from stone to modern ones - has been studied. The material for making axes has been determined - stone, metal and other materials. For foot soldiers, a battle ax was often the main weapon, for horsemen - an auxiliary one. Battle axes were used mainly for close combat. Some types of axes were used for throwing. Axes were also widely used as ceremonial weapons. The battle ax has spread all over the world, different modifications of it have appeared in different regions. The reasons for the spread of the battle ax were the relative cheapness compared to the sword and the personal preferences of the owner. The purpose of the study was the formation of a forensic battle axes classification. The materials of the research were literary sources, scientific works and expert conclusions on the studied issues. On the basis of the conducted research, a forensic classification of battle axes is proposed.
The main characteristics of battle axes include their type; method of action; application method; iron manufacturing technology; number of blades; blade shape; blade width; the presence of additional striking elements; iron material; the shape (cross-section) of the eyelet; the method of attaching the iron to the ax; ax length; ax shape; ax material; the way of holding (grasping) the ax; availability of additional accessories, tuning; the method of making an ax; time of manufacture; construction decorationДосліджено сутність дефініції «бойова сокира». Визначено, що бойова сокира являє собою сокиру, призначену для використання в якості холодної зброї рублячої, рублячо-колючої, рублячо-ріжучої та рублячо-колючо-ріжучої дії, яка складається з залізка (ударної частини з лезом) і сокирища (ратища). Вивчено історію розвитку бойових сокир – від кам’яних до сучасних. Визначено матеріал виготовлення сокир – кам’яна, металева та інші матеріали. Для піших воїнів бойова сокира часто була основною зброєю, для вершників – допоміжною. Бойові сокири застосовувалися переважно для ближнього бою. Деякі різновиди сокир використовували для метання. Також сокири широко застосовувалися як парадна й церемоніальна зброя. Бойова сокира набула поширення у всьому світі, у різних регіонах з’явилися різні її модифікації. Причинами поширення бойової сокири стали відносна дешевизна порівняно з мечем та особисті уподобання власника. Метою дослідження було формування криміналістичної класифікації бойових сокир. Матеріалами дослідження були літературні джерела, наукові праці та експертні висновки з досліджуваної проблематики. На підставі проведених досліджень запропоновано криміналістичну класифікацію бойових сокир. До основних ознак бойових сокир віднесено вид сокир; спосіб дії; спосіб застосування; технологія виготовлення залізка; кількість лез; форма леза; ширина леза; наявність додаткових уражаючих елементів; матеріал залізка; форма (перетин) провушини; спосіб кріплення залізка до сокирища; довжина сокирища; форма сокирища; матеріал сокирища; спосіб тримання (захвату) сокирища; наявність додаткового приладдя, тюнінгу; спосіб виготовлення сокири; час виготовлення; оздоблення конструкці
Класифікація функцій нотаріату
Get PDFThe article classifies the notarial functions by defining the concept of "notarial functions", identifies unexplored aspects of the notarial functions, defines the main function of the notary. Both general theoretical and special methods became the methodological basis of the research. The method of comparative analysis makes it possible to define the concept of notarial functions. The dialectical method made it possible to reveal the nature and content of notarial functions, to classify them. It has been clarified, that the law determines that the purpose and, therefore, the final result of the performance of a notarial act is to give legal certainty to rights and facts that have legal significance, and this, in turn, establishes that since the rights or facts are notarized, then they should be recognized by participants in civil legal relations as indisputable and unquestionable. The main role of the notary is established, which is manifested in ensuring non-dispute in civil legal relations. The norms of national legislation, through which the law-defensive and law-protective functions of the notary are implemented, are considered. It was studied which functions complement the notarial function, and which have a different legal nature, as well as what effect the granting of the function of the state registrar to notaries had on the notarial functions. The concept of "notarial functions" is defined as the main directions or types of activity of the notary, which express the role and purpose of the notary in society and the state, its social value and most important features. Notarial functions are classified by the main function (the notarial function, which consists in ensuring non-dispute in civil legal relations and includes law-defensive, law-protective and law-regulatory functions of the notary), derivative functions (registration functions), additional functions (function of the state registrar, subject of primary financial monitoring, mediator, fiscal function)Проведено класифікацію функцій нотаріату через визначення поняття «функції нотаріату», встановлено недосліджені аспекти в функціях нотаріату, визначено основну функцію нотаріату. Методологічною основою дослідження стали як загальнотеоретичні, так і спеціальні методи. Метод порівняльного аналізу дає можливість визначити поняття функцій нотаріату. Діалектичний метод надав можливість розкрити природу та зміст функцій нотаріату, провести їх класифікацію. З’ясовано, що закон визначає, що метою, а отже і кінцевим результатом вчинення нотаріальної дії є надання юридичної вірогідності правам та фактам, що мають юридичне значення, а це в свою чергу закріплює те, що оскільки права чи факти посвідчені в нотаріальному порядку, то вони мають визнаватися учасниками цивільних правовідносин як безспірні та такі, що не підпадають під сумнів. Встановлено основну роль нотаріату, яка проявляється в забезпеченні безспірності в цивільних правовідносинах. Розглянуто норми національного законодавства, через які реалізуються правозахисна та правоохоронна функції нотаріату. Досліджено які функції доповнюють нотаріальну функцію, а які мають іншу правову природу, а також який вплив на функції нотаріату мало надання нотаріусам функції державного реєстратора. Визначено поняття «функцій нотаріату» як основних напрямів або видів діяльності нотаріату, в яких виражається роль і призначення нотаріату в суспільстві й державі, його соціальна цінність та найважливіші риси. Функції нотаріату класифіковані на основну функцію (нотаріальна функція, яка полягає в забезпеченні безспірності в цивільних правовідносинах і охоплює правоохоронну, правозахисну та праворегулюючу функції нотаріату), похідні функції (реєстраційні функції) і додаткові функції (функція державного реєстратора, суб’єкта первинного фінансового моніторингу, медіатора, фіскальна функція)
Тенденції міжнародних відносин в Індійсько-Тихоокеанському регіоні
Get PDFThe global Indian and Pacific region is playing an increasing role in modern international relations. At the beginning of the XXI century, this region is a crossroads of different interests of great powers. The United States continues to play a leading role. The Pentagon introduced the concept of the Indo-Pacific region. From a military-strategic point of view, this concept is a symbol of American-Chinese competition. This process intensified under the Trump administration in 2017-2020. The Biden administration is consolidating regional democracies. Australia, India and Japan play a key role in this process. The European Union promotes the values and ideas of democracy in the Indo-Pacific region. China is an important trading partner of the EU. The intensification of the Sino-US confrontation in early 2022 has blocked the entry into force of the China-EU Free Trade and Investment Agreement. In early 2022, the United States, Great Britain and Australia announced the creation of a military alliance. India and Japan are concerned about China's growing military power. The Republic of Korea has a similar position. Hotspots of confrontation in the region are Taiwan, the Korean Peninsula, the disputed Spratly Islands. The Indo-Pakistani conflict around Kashmir destabilizes regional security. The Indo-Pacific region is an example of a complex multipolar system of international relations. This system is more risky in terms of security. The functioning of internal regional and interregional communication networks is complicated by military-technical, environmental, demographic, socio-cultural, interstate contradictions. The formation of a regional security system is limited by political problems. Post-modern democracies, such as Australia, India, Japan and the modernized Chinese autocracy and the North Korean Stalinist dictatorship, coexist in the Indo-Pacific region. The balance of interests is maintained by the United States and the European Union. This balance is volatile and unpredictableГлобальний регіон Індійського і Тихого океанів відіграє дедалі більшу роль у сучасних міжнародних відносин. На початку ХХІ століття згаданий регіон є перехрестям різних інтересів великих держав. Провідну роль продовжують відігравати США. Пентагон запровадив поняття Індійсько-Тихоокеанський регіон. З військово-стратегічної точки зору це поняття є символом американсько-китайської конкуренції. Цей процес загострився за адміністрації Трампа в 2017-2020 роках. Адміністрація Байдена консолідує регіональні демократії. Ключову роль у цьому процесі відіграють Австралія, Індія, Японія. Європейський Союз просуває цінності та ідеї демократії у Індійсько-Тихоокеанський регіон. Китай є важливим торговельним партнером ЄС. Посилення китайсько-американської конфронтації на початку 2022 року спровокувало блокування процесу набуття чинності угоди між Китаєм та ЄС про вільну торгівлю та інвестиції.
На початку 2022 року США, Велика Британія та Австралія оголосили про створення військового союзу. Індія та Японія стурбовані посиленням військової могутності Китаю. Аналогічну позицію займає Республіка Корея. Гарячими точками протистояння в регіоні є Тайвань, Корейський півострів, спірні острови Спратлі. Дестабілізує регіональну безпеку індійсько-пакистанський конфлікт навколо Кашміру. Фактично Індійсько-Тихоокеанський регіон є прикладом складної мультиполярної системи міжнародних відносин. Ця система є більш ризикованою з точки зору безпеки. Функціонування внутрішніх регіональних і міжрегіональних мереж комунікацій ускладнено військово-технічними, екологічними, демографічними, соціокультурними, міждержавними протиріччями. Формування регіональної системи безпеки лімітується політичними проблемами. У Індійсько-Тихоокеанському регіоні співіснують постмодерні демократії на зразок Австралії, Індії, Японії та модернізована китайська автократія і північно-корейська диктатура сталінського типу. Баланс інтересів підтримується США та Євросоюзом. Цей баланс є мінливим і не прогнозовани