ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Адаптація природоохоронного законодавства України до умов воєнного стану
Get PDFThe essence of environmental protection legislation is analyzed. For this purpose, foreign and Ukrainian scientific literature as well as normative and legal documents, in which the right of nature protection is enshrined, was studied. It has been proven, that in the conditions of martial law in Ukraine, environmental protection legal acts should be aimed at mitigating the consequences of the armed aggression of the russian federation. For this, it is advisable to use the development of the law of the World Trade Organization.
Environmental legislation is considered in the system of international environmental law (International Environmental Law). This approach is due to the global consequences of Russia's military aggression against Ukraine. Since mitigating the consequences of military actions on the territory of Ukraine requires a return from imbalance to stability, the issue of sustainable development has been brought up to date. Therefore, the essence is outlined and the main goals of sustainable development are listed, the implementation of which guarantees stability in the world, in particular in the field of nature protection. Implementation of the goals of sustainable development in life, restoration of balance in nature and international relations depends on specific subjects, so a list of them is given, and the main powers in the field of nature protection are outlined.
Some decisions of such an international organization as the World Trade Organization regarding the provision of nature protection by economic methods are commented on.
The importance of nature protection organizations in the field of environmental protection, their interaction with subjects of authority is also outlined.
Since nature protection is closely related to the use of natural resources in the process of agricultural production, which guarantees the food security of humanity in general and Ukraine in particular, new approaches of the European Union to the regulation of the Common Agricultural Policy have been studied.
In general, this work is based on the statement about the importance of applying all possible measures to mitigate the impact of Russian military aggression on the environment, in particular in the field of nuclear security. This will make it possible to return to the implementation of the model of sustainable development, the creation of which was aimed at solving the global problems of our time, but the implementation of which is made impossible by the active warfare on the territory of UkraineПроаналізовано сутність природоохоронного законодавства. Для цього досліджено зарубіжну та українську наукову літературу, а також нормативно-правові документи, в яких закріплено право охорони природи. Доведено, що в умовах воєнного стану в Україні природоохоронні нормативно-правові акти мають бути спрямовані на пом’якшення наслідків збройної агресії РФ. Для цього доцільно використати напрацювання права Світової організації торгівлі.
Природоохоронне законодавство розглянуто в системі міжнародного права охорони довкілля (International Environmental Law). Такий підхід обумовлений планетарного масштабу наслідками військової агресії Росії проти України. Так як пом’якшення наслідків воєнних дій на території України потребує повернення від розбалансованості до стабільності, актуалізовано питання сталого розвитку. Тому окреслено сутність та перелічено основні цілі сталого розвитку, реалізація яких гарантує стабільність у світі, зокрема у сфері охорони природи. Втілення цілей сталого розвитку у життя, відновлення рівноваги в природі та міжнародних відносинах покладається на конкретних суб’єктів, тож наведено їх перелік та окреслено основні повноваження у сфері охорони природи.
Прокоментовано окремі рішення такої міжнародної організації, як Світова організація торгівлі, щодо забезпечення охорони природи економічними методами.
Також окреслено значення природозахисних організацій у сфері охорони довкілля, їх взаємодію з суб’єктами владних повноважень.
Оскільки охорона природи тісно пов’язана з використанням природних благ у процесі сільськогосподарського виробництва, що гарантує продовольчу безпеку людства загалом та України зокрема, досліджено нові підходи Європейського Союзу до регламентації Спільної аграрної політики.
У цілому ця праця ґрунтується на твердженні про важливість застосування усіх можливих заходів пом’якшення впливу російської військової агресії на довкілля, зокрема у сфері ядерної безпеки. Це дасть можливість надалі повернутися до реалізації моделі сталого розвитку, створення якої було спрямоване на вирішення глобальних проблем сучасності, однак реалізація якої унеможливлена активним веденням війни на території Україн
Забезпечення рятувальниками/поліцейськими безпеки громадян при хімічній атаці (аварії на хімічному підприємстві) в умовах воєнного стану
Get PDFThe work deals with the urgent problem of ensuring the safety of life of the population in the conditions of martial law, introduced in Ukraine – providing premedical assistance to victims of a chemical attack (as a result of the action of dangerous factors of a man-made accident at a specialized chemical enterprise).
The potential possibilities of means of defeating the units of the chemical forces of the aggressor state are analyzed, the cases of the use of chemical weapons by the occupiers in relation to both the units of the Armed Forces of Ukraine and the civilian population during the war in Ukraine, as well as the real situations of destroyed chemical plants in many regions of the country, are described and summarized.
On the basis of the analysis of operational publications in the Internet and scientific works of a great number of scientists, the general algorithm of rescue actions during the evacuation of victims of a chemical attack/accident (workers/residents) was considered, modern approaches in the order of providing premedical aid both at chemical enterprises and at home conditions when people are injured by the most common chemical substances were clarified, recommendations concerning compliance by police officers with established rules of conduct at the scene of the incident are offered.
The main signs that characterize the beginning of a chemical attack in the conditions of martial law and allow the population to identify it quickly are given: 1) chemical alarm signals; 2) features of air raids or enemy artillery fire; 3) simultaneous mass death of small animals, birds and insects.
The peculiarities of the effect on the human body of such substances as chlorine, ammonia, hydrogen chloride (hydrochloric acid), nitrogen (nitrogen N), nitric acid, oxide (dioxin) of nitrogen, for each of which characteristic symptoms of damage for the victim are determined, the procedure for providing premedical aid to victims in case of damage by them, as well as under the influence of chemical weapons (sarin, phosgene) has been specified.
Based on the analysis of special literature and the results of the conducted research, a generalization was made regarding the importance of training the population in effective (and therefore safe) actions in the event of a chemical attack by the military units of the aggressor state (a man-made accident at chemical enterprises), the need to observe the established rules of conduct and safety measures in the case of a missile/artillery attack by the occupiers, regardless of the region or territory of fighting actions in UkraineУ роботі розглянуто актуальну проблему забезпечення безпеки життєдіяльності населення в умовах запровадженого в Україні воєнного стану – надання домедичної допомоги потерпілим особам від хімічної атаки (внаслідок дії небезпечних факторів техногенної аварії на спеціалізованому хімічному підприємстві).
Проаналізовано потенційні можливості засобів ураження підрозділів хімічних військ держави-агресора, описано та узагальнено випадки застосування окупантами хімічної зброї у відношенні як до підрозділів Збройних Сил України, так і стосовно мирного населення під час війни в Україні, а також наведено реальні ситуації зруйнованих хімічних підприємств в багатьох регіонах країни.
На основі проведеного аналізу оперативних публікацій в інтернет-засобах та наукових праць низки вчених розглянуто загальний алгоритм рятувальних дій при проведенні евакуації потерпілих від хімічної атаки/аварії працівників (жителів), уточнено сучасні підходи у порядку надання домедичної допомоги як на хімічних підприємствах, так і в домашніх умовах при ураженні осіб найбільш розповсюдженими хімічними речовинами, запропоновано рекомендації, які стосуються дотримання рятувальниками/поліцейськими встановлених правил поведінки на місці події.
Наведено основні ознаки, котрі є характерними для початку хімічної атаки в умовах воєнного стану та дозволяють відповідним службам (населенню) оперативно її ідентифікувати: 1) сигнали хімічної тривоги; 2) особливості авіаційних нальотів або артобстрілів ворога; 3) одночасна масова загибель дрібних тварин, птахів та комах.
Розглянуто особливості впливу на організм людини таких речовин, як хлор, аміак, хлорид водню (соляна кислота), азот (нітроген N), азотна (нітратна) кислота, оксид (діоксин) азоту, для кожної з котрих визначено характерні симптоми ураження потерпілої особи. Уточнено порядок надання домедичної допомоги потерпілим у разі ураження ними, а також при впливі хімічної зброї (зарин, фосген).
На основі аналізу спеціальної літератури та результатів проведеного дослідження зроблено узагальнення щодо важливості навчання населення ефективним (а значить безпечним) діям при хімічній атаці військових підрозділів держави-агресорки та/або техногенній аварії на хімічних підприємствах, необхідності дотримання встановлених правил поведінки та заходів безпеки у випадку ракетних/артилерійських обстрілів окупантами незалежно від регіону чи території ведення бойових дій в Україн
Ефективна політика в галузі заробітної плати як складова стратегії держави
Get PDFThe inefficient distribution of income in society creates a number of problems, the main of which are the following: approved social standards are at least two times lower than the actual value of the minimum consumer basket, half of the Pension Fund's income is formed at the expense of subsidies, and half of the country's households need subsidies to pay for housing and communal services. As a result, there is no solvent demand for goods and services on the market, which slows down the socio-economic development of the state. The need for radical improvement of the principles of income distribution in society determines the relevance of the research topic. The task is to determine the legal means of effective distribution of income in order to accelerate the socio-economic development of the state. The drivers of economic growth based on wages and/or profits of enterprises are analyzed. However, none of the possibilities will be realized in the absence of a stable or at least predictable exchange rate of the hryvnia, a progressive income tax system and fair market prices. The socialist ideology of the connection of wages with labor productivity, which is equated with labor intensity, does not allow to implement the optimal distribution of incomes and restrains the socio-economic development of the state. Labor productivity is determined by the level of production equipment and technology, the progressiveness of technological processes, the use of innovative materials, the introduction of patents and know-how, etc., which provides for higher qualification of personnel and higher wages and determines the direction of using the received profits and attracting investments. The regulator of the use of profits is the tax system and progressive tax rates. Income distribution in society should be determined by acceptable social standards and ensured by the application of progressive personal income tax rates. Amendments to the Tax Code of Ukraine have been proposed, which will ensure the solution of the set tasksНеефективний розподіл доходів у суспільстві породжує низку проблем, основні з яких наступні: затверджені соціальні стандарти принаймні у два рази нижчі за фактичну вартість мінімального споживчого кошика, половина доходів Пенсійного фонду формується за рахунок дотацій, а половина домогосподарств країни потребує дотацій на оплату житлово-комунальних послуг. Як наслідок – на ринку відсутній платоспроможний попит на товари та послуги, що гальмує соціально-економічний розвиток держави. Необхідність радикального удосконалення принципів розподілу доходів у суспільстві визначає актуальність теми дослідження. Ставиться завдання визначити правові засоби ефективного розподілу доходів з метою прискорення соціально-економічного розвитку держави. Проаналізовано драйвери економічного зростання на основі заробітної плати і/або прибутків підприємств. Однак жодна з можливостей не буде реалізована за відсутності стабільного або принаймні прогнозованого обмінного курсу гривні, прогресивної системи оподаткування доходів і прибутків та справедливих ринкових цін. Соціалістична ідеологія зв’язку заробітної плати з продуктивністю праці, яку ототожнюють з інтенсивністю праці, не дозволяє запровадити оптимальний розподіл доходів і стримує соціально-економічний розвиток держави. Продуктивність праці визначається рівнем техніки і технології виробництва, прогресивністю технологічних процесів, використанням інноваційних матеріалів, упровадженням патентів і know-have тощо, що передбачає вищу кваліфікацію кадрів і вищу оплату праці та визначає напрямок використання одержаних прибутків та залучення інвестицій. Регулятором використання прибутків є податкова система і прогресивні ставки оподаткування. Розподіл доходів у суспільстві має визначатися прийнятними соціальними стандартами і забезпечуватися застосуванням прогресивних ставок оподаткування доходів фізичних осіб. Запропоновано зміни до Податкового кодексу України, які забезпечать вирішення поставлених завдан
Реорганізація господарських організацій як правовий інститут господарського права
Get PDFThe state of the process of formation of such a legal creating as “the right to reorganize economic organizations” occurs through the gradual accumulation, unification, specialization and structuring of the necessary array of regulatory rules and procedures in this area and affects the determination of the place of this legal phenomenon in the system of national law.
It is established, that (1) reorganization legal relations are public relations, regulated by the norms of law that arise in the field of economic management in relation to the organization (including managing the activities) and the continuous implementation of economic activities; characterized by a special subject composition (economic organizations), a combination of organizational and property elements; reflection of private and public interests (its balancing), a significant degree of regulation, both by the state and by the subjects of these relations; (2) reorganization legal relations belong to economic legal relations by branch affiliation and constitute a kind of organizational and economic legal relations by nature.
It is substantiated, that by branch affiliation (identification), on the basis of clarification of the economic and legal nature of reorganization relations and compliance of the legal instruments (method) of Economic Law, the reorganization of economic organizations is an institute of Economic Law, such a legal creating that unites an interconnected set of economic and legal norms that are intended to regulate relations that develop in the field of termination and incorporation of economic organizations by reorganization in forms: merger, accession, division, spin-off, transformation.
It is determined, that in a structured form the economic and legal institute “reorganization of economic organizations” consists of interrelated and at the same time separate groups of economic and legal norms that are intended to regulate economic relations in the field of: 1) termination and incorporation of an economic organization through reorganization in appropriate forms (merger, accession, division, spin-off, transformation); 2) transfer of property rights and obligations from the legal predecessor (predecessors) to the legal successor (successors) on the basis of universal legal succession; 3) protection of the legitimate rights and interests of participants (shareholders), creditors, the state during the reorganization; 4) procedure for issuing and registering the issue of shares of joint-stock companies, which are incorporated by merger, division, spin-off, transformation, or to which accession is carried out; 5) state registration of termination and incorporation of an economic organization (economic organizations) by merger, division, transformation, or state registration of termination of an economic organization by accession and modification of constitutional documents, or state registration of incorporation of an economic organization by spin-off and modification of constitutional documents; 6) invalidating the reorganization procedure (nullity of the reorganization procedure). In addition, within these groups there is a further differentiation of norms depending on the forms of reorganization (merger, accession, division, spin-off, transformation) and the subject composition of reorganization relationsСтан процесів формування такого правового утворення, як «право реорганізації господарських організацій», відбувається шляхом поступового накопичення, уніфікації, спеціалізації та структурування необхідного масиву нормативних правил та процедури у цій сфері, а також впливають на визначення місця даного правового явища в системі національного права.
Встановлено, що реорганізаційні правовідносини – 1) це врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають в сфері господарювання щодо організації (в тому числі й управління) та безперервного здійснення господарської діяльності; характеризуються особливим суб’єктним складом (господарські організації), поєднанням організаційного та майнового елементів; відображенням приватних та публічних інтересів (їх збалансування), значним ступенем регулювання як з боку держави, так і з боку суб’єктів цих відносин; 2) за галузевою приналежністю відносяться до господарсько-правових відносин, а за характером становлять різновид організаційно-господарських правовідносин.
Обґрунтовано, що за галузевою приналежністю (ідентифікацією), на підставі з’ясування господарсько-правової природи реорганізаційних відносин та відповідності юридичного інструментарію (методу) господарського права, реорганізація господарських організацій становить інститут господарського права, таке правове утворення, яке об’єднує взаємопов’язану сукупність господарсько-правових норм, котрі призначені врегулювати відносини, що складаються у сфері припинення та створення господарських організацій шляхом реорганізації в формах злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення.
Визначено, що у структурованому вигляді господарсько-правовий інститут «реорганізація господарських організацій» складається із взаємопов’язаних, і в той ж час відокремлених груп господарсько-правових норм, які призначені врегулювати господарські відносини у сфері: 1) припинення та створення господарських організацій шляхом реорганізації у відповідних формах (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення); 2) передачі майна, прав та обов’язків від правопопередника (правопопередників) до правонаступника (правонаступників) на підставі універсального правонаступництва; 3) захисту законних прав та інтересів учасників (акціонерів), кредиторів, держави під час здійснення реорганізації; 4) порядку здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення, або до яких здійснюється приєднання; 5) державної реєстрації припинення та створення господарської організації (господарських організацій) шляхом злиття, поділу, перетворення, або державної реєстрації припинення господарської організації шляхом приєднання та внесення змін в установчі документи, або державної реєстрації створення господарської організації шляхом виділу та внесення змін в установчі документи; 6) визнання реорганізації недійсною або відміненою (скасованою). Крім того, в межах названих груп відбувається подальша диференціація норм залежно від форм реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) та суб’єктного складу реорганізаційних відноси
Відшкодування моральної шкоди працівнику, заподіяної нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням (приклад Туреччини)
Get PDFWorkplace accidents not only threaten the lives of workers and damage the human capital of employers, but also increase the social costs of the State. Almost all industrialized countries have introduced laws and regulations to prevent industrial accidents and occupational diseases to reduce the cost of recovering such losses. Within the framework of this article, we turned to the example of Turkey, since this issue is regulated in sufficient detail in the legislation of this State. It has been established, that the main condition for an accident to be considered workplace accident is that the employer supervises the employee. Therefore, it is not necessary that the event takes place at the time when the employee is at the workplace or as a result of the employer’s wrongful actions. The definitions of the concepts of accident at work and occupational disease, enshrined in Social Insurance and Universal Health Insurance Law have been considered. According to the provisions of the same Law, the employer is obliged to report an accident or occupational disease to the head of the Social Security Institution (SSI) within 3 days after the event. It has been studied what types of benefits the victim can expect within social insurance. It has been determined, that claims for compensation for material and moral damage, as well as compensation for deprivation of material support as a result of an accident at work or occupational disease, are brought directly to the employer, since these types of damage are not compensated under social insurance. The conditions, the fulfillment of which is necessary to bring the employer to responsibility, have been investigated. The procedure for calculating moral compensation is not enshrined at the legislative level, but it was formed by the relevant practice of the Supreme Court. The factors that the court takes into account when determining the amount of compensation have been studiedНещасні випадки на виробництві не лише загрожують життю працівників та завдають шкоди людському капіталу роботодавців, а й збільшують соціальні витрати держави. Із метою скорочення витрат на відшкодування таких збитків, майже всі промислово розвинені країни запровадили закони та правила щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням. У рамках цієї статті ми звернулися до прикладу Туреччини, оскільки це питання досить детально регламентується у законодавстві цієї країни. Встановлено, що основною умовою, згідно з яким нещасний випадок вважається таким, що стався на виробництві, є те, що роботодавець здійснює нагляд за працівником. Тому необов’язково, щоб подія сталася саме в той час, коли працівник знаходиться на робочому місці або внаслідок помилкових дій роботодавця. Розглянуто визначення понять «нещасний випадок на виробництві» та «професійне захворювання», закріплене у Законі про соціальне страхування та загальне медичне страхування. Згідно з нормами цього ж Закону, роботодавець зобов’язаний повідомити про нещасний випадок або професійне захворювання керівника Установи соціального захисту (SSI) протягом 3 днів після того, як подія мала місце на виробництві. Вивчено, на які види виплат може розраховувати постраждалий у рамках соціального страхування. Визначено, що позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацію за позбавлення матеріального забезпечення внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання пред’являються безпосередньо до роботодавця, оскільки ці види збитків не відшкодовуються у рамках соціального страхування. Розглянуто умови, виконання яких необхідно для притягнення роботодавця до відповідальності. Порядок розрахунку моральної компенсації не прописаний на законодавчому рівні, він був сформований відповідною практикою Верховного Суду. Досліджено чинники, які враховує суд при визначенні розміру відшкодуванн
Правові проблеми захисту персональних даних неповнолітніх осіб відповідно до вимог вітчизняного законодавства та вимог GDPR
Get PDFThe article highlights the legal concerns surrounding the protection of minors' personal data. The writers have conducted an original study of the sources regulating civil and labor relations in the field of acquiring and using personal data. The expansion and use of information technology and online communications can potentially lead to the violation of personal rights by the owners of personal data, both in workplace settings and in the daily lives of ordinary residents. The purpose of this article is to highlight issues concerning the collection, storage, use, and dissemination of the personal data of a minor, as well as to develop methods to protect the personal data of a child based on a comprehensive analysis of international acts, Ukrainian legislation, unique literature, and case law materials pertaining to the protection of personal data of a minor.
Based on the analysis of national legislation and case law of the European Union, the author concludes that the right to personal data protection is one of the forms of realization of the right to respect for private and family life. The obligation to protect person's rights to processing and storage of his or her private information is a negative obligation on the part of both the State and the owners of personal data.
The article addresses current difficulties concerning the security of children' personal data under current civil and medical legislation in Ukraine and other countries. The provisions of the General Data Protection Regulation, the California Consumer Privacy Act, and Ukraine's "On Personal Data Protection" Law are compared. Possible steps to establish further protection of children's personal data during collection and processing, whether utilizing websites, video games, online purchases, and so on, are proposed.
The paper concludes that state functions should be executed without necessitating individuals' consent for the collection of personal data. Personal data processing should be carried out within the framework and on the basis of Ukrainian laws and regulations, taking into account international conventions in this area. The analysis of methods for safeguarding children's personal data enabled the identification of supplementary avenues for data protection. These include acquiring copies of personal data by both children and their parents, rectifying inaccuracies, completing incomplete data, exercising the 'right to be forgotten' and the 'right to erasure' of personal data, invalidating transactions, and seeking compensation for material and moral damages arising from the unlawful use of personal dataУ статті аналізуються правові проблеми захисту персональних даних неповнолітніх осіб. Авторами проведене дослідження джерел щодо регулювання цивільних та трудових відносин в галузі збору та використання персональних даних особи. Зі зростанням та використанням інформаційних комп’ютерних технологій та комунікацій осіб за допомогою Інтернет ресурсів не тільки на виробництві але й у повсякденному житті громадян може відбуватися зловживання правом з боку володільця персональними даними особи.
Мета цієї статті полягає у висвітленні питань, пов'язаних зі збиранням, зберіганням, використанням та поширенням персональних даних неповнолітньої особи, а також розробка методів захисту персональних даних дитини на основі комплексного аналізу міжнародних актів, українського законодавства, унікальної літератури та матеріалів судової практики, що стосуються захисту персональних даних неповнолітньої особи.
На підставі розгляду вітчизняного законодавства та прецедентного законодавства Європейського Союзу зроблено висновок, що право на захист персональних даних є однією із форм реалізації права на повагу до приватного та сімейного життя. Обов’язок захищати права особи на обробку та збереження ії приватної інформації є негативним зобов’язанням як з боку держави, так й з боку володільця персональними даними особи.
В статті розглянуто актуальні питання захисту персональних даних неповнолітніх дітей відповідно до цивільного, медичного законодавства України та зарубіжних країн. Проведено порівняльний аналіз положень регламенту General Data Protection Regulation, California Consumer Privacy Act та ЗУ «Про захист персональних даних». Запропоновано можливі заходи щодо запровадження додаткового захисту персональних даних неповнолітніх осіб під час збору та обробки персональних даних, під час користування веб-сайтами, відеоіграми, здійснення он - лайн купівлі тощо.
В статті зроблено висновок, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушування людини до надання згоди на обробку персональних даних. Така обробка персональних даних повинна здійснюватися в межах та на підставі законів і нормативно-правових актів України, враховуючи міжнародні договори в цій сфері. Аналіз способів захисту персональних даних дітей дозволив виокремити додаткові напрямки захисту таких даних, зокрема, отримання копії персональних даних як дітьми так і їх батьками, виправлення неточних персональних даних, заповнення неповних даних, користування правом бути «забутим» і мати право «стерти» особисті дані; визнання правочину недійсним; відшкодування майнової та моральної шкоди за незаконне використання персональних даних неповнолітньог
Окремі підстави обмеження свободи договору при виборі виду правочину
Get PDFSeparate reasons for limiting the freedom of contract when choosing the type of transaction have been studied. For this purpose, the author analyzed the concept and essence of limiting the freedom of contract at the stage of choosing the type of transaction, identified the grounds for limiting the freedom of contract when choosing the type of transaction, compared a number of transactions that, due to their legal nature, significantly limit the freedom of contract, in particular, we are talking about public contracts, contracts of accession, standard and preliminary contracts, as well as contracts with persons who won public bidding.
A comprehensive methodology was used to conduct the research, which combined: the historical method, which was used in the analysis of the transformation of legislative approaches to the regulation of freedom of contract; systemic for determining and clarifying the legal nature of the restriction of freedom of contract; the formal-legal method was used in the analysis of the texts of current domestic normative acts, court practice regarding the restriction of freedom of contract; with the help of legal hermeneutics, the content of normative legal acts, regulating the procedure for choosing the type of transaction was clarified; the forecasting method made it possible to develop proposals for the optimal normative-legal regulation of the restriction of freedom of contract; methods of critical analysis became the basis for clarifying the positions of scientists. This methodology made it possible to thoroughly study empirical data, the provisions of the current legislation of Ukraine, as well as the practice of Ukrainian courts.
The conducted research made it possible to reach and substantiate a number of conclusions. In particular, that contracts can be both public and accession ones, or only have signs of a public contract or an accession contract. At the same time, when concluding such contracts, the freedom of contract is significantly limited, both with regard to the possibility of the entrepreneur refusing to conclude a public contract, and with respect to the parties joining the accession contract or public contract, who are deprived of the opportunity to determine the terms of the contract. At the stage of concluding a public agreement and an accession agreement, only one of the parties has freedom of action regarding the conclusion.
It is substantiated, that the freedom of contract can be limited by a standard contract, which can be both recommended at the level of subordinate legal acts and developed by any participant in civil legal relations. When concluding a preliminary contract, the freedom of the parties is limited temporarily and partiallyДосліджено окремі підстави обмеження свободи договору при виборі виду правочину. Для цього автором було проаналізовано поняття та сутність обмеження свободи договору на етапі вибору виду правочину, виявлено підстави для обмеження свободи договору при виборі виду правочину, здійснено порівняння ряду правочинів, що в силу своєї правової природи обмежують суттєво свободу договору, зокрема йде мова про публічні договори, договори приєднання, типові та попередні договори, а також договори з особами, які перемогли на прилюдних торгах.
Для проведення дослідження була використана комплексна методологія, яка поєднала: історичний метод, який застосовано при аналізі трансформації законодавчих підходів до регулювання свободи договору; системний для визначення та уточнення правової природи обмеження свободи договору; формально-юридичний метод використано при аналізі текстів чинних вітчизняних нормативних актів, судової практики щодо обмеження свободи договору; за допомогою правової герменевтики з’ясовано зміст нормативно-правових актів, що регулюють порядок вибору виду правочину; метод прогнозування дав можливість розробити пропозиції щодо оптимального нормативно-правового регулювання обмеження свободи договору; методи критичного аналізу стали основою для з'ясування позицій вчених. Ця методологія дозволила ґрунтовно вивчити емпіричні дані, положення чинного законодавства України, а також практику українських судів.
Проведене дослідження дозволило дійти та обґрунтувати низку висновків. Зокрема, що договори можуть бути водночас і публічними, і договорами приєднання, або тільки мати ознаки публічного договору чи договору приєднання. При цьому, при укладенні таких договорів свобода договору суттєво обмежене, як щодо можливості відмови від укладення публічного договору з боку підприємця, так і щодо сторін які приєднуються до договору приєднання чи публічного договору, які позбавлені можливості визначати умови договору. На етапі укладення публічного договору та договору приєднання свобода дій щодо укладення є тільки в однієї із сторін.
Обґрунтовано, що свобода договору може бути обмежена типовим договором, який може бути рекомендований на рівні підзаконних нормативно-правових актів, так і розроблений будь-яким учасником цивільних правовідносин. При укладенні попереднього договору свобода сторін обмежується темпорально і частков
Розвиток європейського виборчого і референдного права
Get PDFThe purpose of the article is to study European electoral and referendum law. In order to achieve it, it is necessary to solve the following tasks: disclosure of the nature of European electoral and referendum law; analysis of existing European legal standards in this field; highlighting the trends and regularities of the development of European electoral and referendum law in modern conditions. The methodological basis of the research is general scientific methods, in particular, dialectical, systemic, synthesis method, etc., and special legal (comparative-legal, historical-legal, formal-logical, structural-functional, legal semiotics, etc. .) methods of scientific knowledge. Their combination made it possible to comprehensively analyze the essence and peculiarities of European electoral and referendum law, to find out the trends and prospects of their development in modern conditions.
With the creation of an extensive system of international legal standards of the universal and regional (mostly European) levels, which guarantee the rights of citizens to participate in elections and referendums, the active functioning of the Council of Europe, the OSCE, the EU, the traditional democratic institutions of elections and referendums are marked by significant modernization and standardization. Along with the development of electoral and referendum law and relevant legislation at the domestic levels, the formation of European electoral and referendum law is observed. Undoubtedly, thorough studies of their nature and essence, subject-functional and other characteristics, mechanisms of implementation of existing European legal standards in this field, etc., are necessary. The risks and threats, associated with armed aggression against Ukraine, and the re-creation of classic institutions of people's power, for the improvement of which the efforts of democratic states and, in recent decades, international organizations have been concentrated, force the development of effective tools for countering and preventing manipulation of elections and referenda, establishing responsibility for such acts, increasing universally binding (normative) acts, along with "soft law" acts in this areaМета статті полягає у дослідженні європейського виборчого і референдного права. Задля її досягнення необхідним є вирішення наступних завдань: розкриття природи європейського виборчого і референдного права; аналіз існуючих європейських правових стандартів у даній сфері; виокремлення тенденцій і закономірностей розвитку європейського виборчого і референдного права у сучасних умовах. Методологічу основу дослідження становлять загальнонаукові методи, зокрема, діалектичний, системний, метод синтезу і т.д., а також спеціальні юридичні (порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний, структурно-функціональний, правової семіотики й ін.) методи наукового пізнання. Їх поєднання дозволило комплексно проаналізувати сутність й особливості європейського виборчого і референдного права, зясувати тенденції і перспективи їх розвитку.
Зі створенням розгалуженої системи міжнародно-правових стандартів універсального і регіонального (найбільшою мірою європейського) рівнів, що гарантують права громадян на участь у виборах і референдумах, активним функціонуванням Ради Європи, ОБСЄ, ЄС, традиційні демократичні інститути виборів і референдумів відзначаються значною модернізацією і стандартизацією. Поряд з розвитком виборчого і референдного права і відповідного законодавства на внутішньодержавних рівнях, спостерігається становлення європейського виборчого і референдного права. Безумовно, необхідними є грунтовні дослідження їх природи і сутності, суб’єктно-функціональних та інших характеристик, механізмів реалізації існуючих європейських правових стандартів у даній сфері тощо. Ризики і загрози, пов’язані зі збройною агресією проти України і спотворення класичних інститутів народовладдя, задля удосконалення яких протягом століть були зосереджені зусилля демократичних держав, в останні десятилліття і міжнародних організацій, змушують до розробки ефективних інструментів протидії і попередження маніпуляцій виборами і референдумами, встановленню відповідальності за такі діяння, збільшення актів «жорсткого права», поряд з актами «м’якого права» у даній сфер
Статистичне співвідношення між облікованими дорожньо-транспортними пригодами, адміністративними правопорушеннями у сфері дорожнього руху та кримінальними правопорушеннями проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту
Get PDFThe article is devoted to the study of the correlation between reported traffic accidents, road traffic administrative offenses and criminal offenses against road safety and transport operation in Ukraine for 2015-2020. The author found that road traffic administrative offenses should include Art. 121, 121-2, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 128-1, 129, 130, 133-1, 139 and 140 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses, and on criminal offenses against road safety and operation of transport - Art. 280, 286, 286-1, 287 and 291 of the Criminal Code of Ukraine. It is proved, that the statistical ratio between road traffic administrative offenses and criminal offenses against road safety and transport operation increased significantly annually from 2015 to 2020 (from 71:1 to 344:1). The average ratio of administrative offenses and criminal offenses in Ukraine for six years (2015-2020) was 209:1, and for four years (2017-2020) - 274:1. The obtained data on Ukraine are interesting from the point of view of their inconsistency with the general tendencies of the ratio of administrative offenses and criminal offenses. After all, the increase in the number of detected administrative offenses should indicate an improvement in the work of the patrol police in the field of road safety and, in turn, lead to a corresponding reduction in the level of criminal offenses in this area. On the other hand, there was no statistically significant decrease in the number of criminal offenses in Ukraine. In addition, only in 2019 Ukraine reached the optimal scientifically proven average of 300: 1. The average ratio between the number of administrative offenses in the field of traffic and the number of accidents on average over four years (2017-2020) was 1540: 100. Statistics show that despite the increase in the ratio of administrative offenses and road accidents with each passing year, there has been no decrease in the number of road accidents. In addition, on average over four years (2017-2020) there were 95 administrative offenses per one accident with victims, 716 administrative offenses per one person killed in such accidents, and 76 administrative offenses per one injured person. The average ratio for four years (2017-2020) between road accidents and road accidents with victims is 6.19: 1. In other words, every 6-7 accidents were with victims. A positive trend is the increase in this ratio in recent yearsДосліджено статистичне співвідношення між облікованими дорожньо-транспортними пригодами, адміністративними правопорушеннями у сфері дорожнього руху та кримінальними правопорушеннями проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту в Україні за 2015-2020 рр. Автор встановив, що до адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху слід відносити передбачені ст. ст. 121, 121-2, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 128-1, 129, 130, 133-1, 139 та 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а до кримінальних правопорушень проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту – ст. ст. 280, 286, 286-1, 287 та 291 Кримінального кодексу України.
Доведено, що статистичне співвідношення між адміністративними правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху та кримінальними правопорушення проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту суттєво щорічно зростало з 2015 р. по 2020 р. (від 71:1 до 344:1). Середнє співвідношення адміністративних правопорушень та кримінальних правопорушень в Україні за шість років (2015-2020 рр.) становило – 209:1, а за чотири роки (2017-2020 рр.) – 274:1. Отримані дані по Україні є цікавими з точку зору їх невідповідності загальним тенденціям співвідношення адміністративних правопорушень та кримінальних правопорушень. Адже, збільшення кількості виявлених адміністративних правопорушень повинно свідчити про покращення роботи патрульної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та, в свою чергу, призводити до відповідного зменшення рівня кримінальних правопорушень у цій сфері. Натомість, в Україні статистично не відбулося суттєвого зменшення кількості кримінальних правопорушень. Крім того, лише у 2019 р. Україна вийшла на оптимальний науково доведений середній показник в 300:1. Середнє співвідношення між кількістю адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху та кількістю ДТП в середньому за чотири роки (2017-2020 рр.) складало 1540:100. Статистика показує, що незважаючи на збільшення співвідношення адміністративних правопорушень та ДТП з кожним наступним роком, не відбулося зменшення кількості ДТП. Крім того, в середньому за чотири роки (2017-2020 рр.) на одне ДТП з постраждалими припадало 95 адміністративних правопорушень, на одну загиблу особу в результаті таких ДТП – 716 адміністративних правопорушень, а на одну травмовану особу – 76 адміністративних правопорушень. Середньостатистичне співвідношення за чотири роки (2017-2020 рр.) між ДТП та ДТП з постраждалими складає 6,19:1. Іншими словами, кожне 6-7 ДТП було з постраждалими. Позитивною тенденцією є збільшення такого співвідношення в останні рок
Профілактична робота з дітьми, які перебувають на обліку поліції
Get PDFThe article analyzes the problematic issues of preventive work with children in conflict with the law, who are registered with the police, and conducts a scientific search for possible solutions. Based on the analysis of the scientific literature, it was established, that the organizational and legal support of preventive activities of juvenile police officers with children who are registered with the police needs to be improved. A systematic approach to the study of regulatory and legal support of preventive activities of juvenile police allowed to identify its main stages and taking into account the personal experience of the authors in the field of juvenile prevention to analyze the organizational and legal aspects of each. As a result of the research, the challenges, faced by juvenile police officers during preventive work with children who are registered with the police, were identified, and the legal and organizational directions for overcoming them were proposed. The legal direction includes: review of the grounds for preventive registration of a child, including in cases of release of the child from liability due to insignificance, non-attainment of the age of administrative responsibility by the child, the use of courts in accordance with Art. 24-1 UCaO measures of educational influence; introduction of a form of risk assessment of recidivism by a child, registered with the police; establishing responsibility for non-compliance with the conditions of preventive registration; providing for the obligation to agree on preventive measures in the event that a child is simultaneously registered with the police, children's services and/or probation authorities; determination of the grounds and procedure for extending the term of a child's stay on preventive registration. The organizational direction provides for: the need to develop guidelines for juvenile police officers on the specifics of drawing up a plan of individual work and taking measures of individual prevention based on the results of risk assessment of offenses; development of training programs and training of juvenile police officers to conduct individual prevention activities to work with children who are registered with the police; creation of child-friendly places in police departments for individual prevention measures. The importance of changing the paradigm of perception of preventive accounting of the police from punitive to prophylactic tools, aimed at eliminating the causes and conditions of children's offenses, is emphasizedПроведено аналіз проблемних питань здійснення профілактичної роботи з дітьми у конфлікті із законом, які перебувають на обліку поліції, та здійснено науковий пошук можливих шляхів їх розв’язання. На основі аналізу наукової літератури встановлено, що організаційно-правове забезпечення профілактичної діяльності ювенальних поліцейських з дітьми, які стоять на обліку поліції, потребує удосконалення. Системний підхід до вивчення нормативно-правового забезпечення профілактичної діяльності ювенальних поліцейських дозволив виокремити основні її етапи та враховуючи особистий досвід роботи авторів у сфері ювенальної превенції здійснити аналіз організаційно-правових аспектів кожного із них. В результаті проведеного дослідження виокремлено виклики, з якими стикаються ювенальні поліцейські під час профілактичної роботи з дітьми, які перебувають на обліку поліції, та запропоновано правовий та організаційний напрями їх подолання. До правового напряму віднесено: перегляд підстав постановки на профілактичний облік дитини, в тому числі у випадках звільнення дитини від відповідальності у зв'язку із малозначністю, недосягнення дитиною віку адміністративної відповідальності, застосування судами відповідно до ст. 24-1 КУпАП заходів виховного впливу; впровадження форми оцінки ризиків вчинення повторного правопорушення дитиною, яка перебуває на обліку у поліції; встановлення відповідальності за невиконання умов перебування на профілактичному обліку; передбачення обов’язку погодження заходів профілактики у разі перебування дитини одночасно на обліку поліції, служби у справах дітей та/або органів пробації; визначення підстав та порядку продовження терміну перебування дитини на профілактичному обліку. Організаційним напрямом передбачено: необхідність розробки методичних рекомендацій для ювенальних поліцейських щодо особливостей складання плану індивідуальної роботи та вжиття заходів індивідуальної профілактики за результатами оцінки ризику вчинення правопорушень; розробки навчальних програм та здійснення підготовки ювенальних поліцейських щодо проведення заходів індивідуальної профілактики по роботі з дітьми, які перебувають на обліку поліції; створення у відділах поліції дружніх до дітей місць для проведення заходів індивідуальної профілактики. Окремо наголошено на важливості зміни парадигми сприйняття профілактичного обліку поліції з карального на превентивний інструмент, спрямований на усунення причин та умов вчинення дітьми правопорушен