ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Вивчення впливу крадіжок худоби в муніципалітеті Др. Пікслі Ка Ісака Семе
No full textIn terms of human sustenance, agriculture is the cornerstone of South Africa as it provides food to all citizens. The rearing of livestock is an important economic activity. Our dependence on livestock for daily consumption cannot be overemphasized. In 2020, the total income, generated from the sale of livestock, amounts to about 5.16 billion USD. While cattle sales alone amounted to about 3.12 billion USD, live chickens and sheep sales were in the region of about 1.01 billion USD. Due to high yielding revenue for the country, the government cannot afford to complacent with fighting criminal activities, directed towards jeopardizing the economy, which is still reeling from the impact of the Covid 19 epidermic. The increase in stock theft cases in some of the provinces in the country, in particular Mpumalanga Province, is a cause for concern. This needs urgent intervention from all the stakeholders, involved in the fight against crime. This article examines the Factors contributing to an increasingly high rate of stock theft in Dr. Pixley ka Isaka Seme Municipality, Mpumalanga Province. The study employed a qualitative research approach that used semi-structured in-depth interviews to collect data. The sample consisted of 22 participants, selected through purposive sampling, who included farmers, herdsmen, Community Police Forum members, and community leaders. The study found that there are several factors contributing to a high rate of stock theft, among others are poverty, unemployment, and poor relationship between the South African Police Service, which as a result render community members reluctant to be involved in the fight against stock theft. It was also found, that there are no regular weekly or monthly meetings taking place. There are no awareness campaigns between the police and community members to discuss the stock theft trends in Dr. Pixley Ka Isaka Seme MunicipalityЗ точки зору людського існування сільське господарство є наріжним каменем Південної Африки, оскільки воно забезпечує їжею всіх громадян. Розведення худоби — важливий вид господарської діяльності. Неможливо переоцінити нашу залежність від худоби для щоденного споживання. У 2020 році загальний дохід, отриманий від продажу худоби, становив близько 5,16 млрд доларів США. У той час як тільки продажі великої рогатої худоби склали близько 3,12 мільярда доларів США, продажі живих курей і овець були в районі близько 1,01 мільярда доларів США. Через високу прибутковость для країни уряд не може дозволити собі заспокоюватися у боротьбі зі злочинною діяльністю, спрямованою на те, щоб поставити під загрозу економіку, яка все ще відчуває наслідки епідемії Covid 19. Зростання випадків крадіжок худоби у деяких провінціях країни, зокрема в провінції Мпумаланга, викликає занепокоєння. Це потребує термінового втручання всіх зацікавлених сторін, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю. У цій статті досліджуються фактори, що сприяють зростанню рівня крадіжок худоби у муніципалітеті др. Пікслі Ка Ісака Семе, провінція Мпумаланга. У дослідженні застосовувався підхід якісного дослідження, який використовував напівструктуровані глибинні інтерв’ю для збору даних. Вибірка складалася з 22 учасників, відібраних шляхом цілеспрямованого відбору, серед яких були фермери, скотарі, члени Форуму громадської поліції та лідери громад. Дослідження показало, що є кілька факторів, що сприяють високому рівню крадіжок худоби, серед яких – бідність, безробіття та погані стосунки між поліцейськими службами Південної Африки, в результаті чого члени громади неохоче беруть участь у боротьбі з крадіжками худоби. Також було виявлено, що регулярних щотижневих або щомісячних зустрічей не відбувається. Немає жодних інформаційних кампаній для поліціі та членів громади для обговорення тенденцій розкрадання худоби у муніципалітеті др. Пікслі Ка Ісака Сем
Електронні гроші, криптовалюти та платіжні системи: деякі тенденції правового регулювання в умовах цифровізації публічних фінансів
Get PDFThe article is devoted to certain legal aspects of the impact of the FinTech-industry on public finance. The emergence of new various financial services and instruments requires their appropriate legal assessment and effective legal regulation. Despite numerous publications and scientific studies of various aspects of the manifestation and application of FinTech, The Theory of legal regulation of digital finance is at the initial stage of its formation and is fragmented.
The paper reviews special literature, devoted to the problems of legal regulation of virtual assets and related payment services. It emphasizes the need to observe a balanced conservative nature of legal regulation of financial relations in the context of the introduction of digital financial technologies, taking into account the tasks of protecting both public interests and ones of individuals. Based on the analysis of the current legislation, trends towards breaking the state issue monopoly due to the introduction of electronic money in the economy are revealed.
The conclusions and theoretical generalizations are presented, the main of which are: 1) cryptocurrencies as alternative units of account pose a threat to the dominance of public currencies, as they make competition between private financial agents and states and their associations possible; 2) the issue of legal assessment of cryptocurrencies has not yet been finally resolved, including their legal nature remains debatable; 3) in its essence, electronic money is a kind of "electronic bill", but does not meet the formal characteristics of such a security; 4) there is a tendency to weaken the imperativeness of legal regulation of the sphere of monetary circulation fundamental for public finances by ensuring local rule-making within individual payment systemsСтаття присвячена окремим правовим аспектам впливу FinTech-індустрії на сферу публічних фінансів. Поява нових різноманітних фінансових сервісів та інструментів вимагає їх відповідної юридичної оцінки й дієвого правового регулювання. Попри чисельні публікації та наукові дослідження різних аспектів прояву та застосунку FinTech теорія правового регулювання цифрових фінансів знаходиться на початковому етапі свого формування, є фрагментарною.
В роботі здійснено огляд спеціальної літератури, яка присвячена проблемам правового регулювання віртуальних активів та пов’язаних з ними платіжних сервісів. Підкреслюється необхідність дотримання зваженого консервативного характеру правового регулювання фінансових відносин в умовах впровадження цифрових фінансових технологій з огляду на завдання захисту як публічних інтересів, так і інтересів приватних осіб. На підставі аналізу чинного законодавства виявлені тенденції до зламу державної емісійної монополії внаслідок запровадження електронних грошей в економіку.
Викладені висновки та здійснені теоретичні узагальнення, основними з яких є такі: 1) криптовалюти, як альтернативні розрахункові одиниці створюють загрозу домінуванню публічних валют, так як уможливлють конкуренцію між приватними фінансовими агентами та державами й їх об’єднаннями; 2) питання про юридичну оцінку криптовалют досі остаточно не вирішене, у тому числі залишається дискусійною їх правова природа; 3) за своєю сутністю електронні гроші є своєрідним «електронним векселем», проте не відповідають формальним ознакам такого цінного паперу; 4) наявна тенденція послаблення імперативності правового регулювання основоположної для публічних фінансів сфери грошового обігу через забезпечення локальної нормотворчості в межах окремих платіжних систе
До питання кодифікації містобудівного законодавства
No full textThe subject matter of the article is conditioned by the discourse on the necessity to codify the urban planning legislation, approve the Ukrainian Urban Planning Code, and align its provisions with the norms of related branches of the legislation.
The purpose of the study is to specify the subject matter of the Urban Development Code's regulation and the sectoral affiliation of urban development relations, to define the structure of the codified act, and to change the requirements of the Commercial Code of Ukraine.
The research methods are based on the concepts and theories that describe the current state of the problem of the current urban planning and economic legislation in Ukraine and summarize the content of scientific works to conduct a broad analysis of the codification of the urban planning legislation while taking into account the existing legal system in Ukraine.
Results. The codification of the urban planning legislation, it is argued, provides for: increased transparency and ease of use of the norm; equivalent integrated nature of spatial planning; achievement of consistency of spatial planning and development in decision-making and regulation; decentralization and limitation of discretionary powers; and optimization of governing bodies in the urban planning sphere. The structured act of the Code will solve the problems of inconsistency and uncertainty of the conceptual apparatus in the field of urban planning, inconsistency with the land, environmental, and monument protection legislation, problems of technological support of urban planning activities, procedures for spatial planning, and public control over the development and adoption of urban planning documentation, with the maximum reduction in the number of acts of the current legislation.
Conclusions. It is proposed that the subject matter of regulation of the Urban Development Code of Ukraine should include social relations arising, changing, and terminating in connection with urban development activities based on the principles of a comfortable living environment and life cycle management of construction objectsПроблематика статті обумовлена дискурсом стосовно необхідності кодифікації містобудівного законодавства, ухвалення Містобудівного кодексу України та узгодження його положень з нормами суміжних галузей законодавства.
Мета дослідження полягає у визначенні предмета регулювання Містобудівного кодексу та галузевої приналежності містобудівних відносин, визначення структури кодифікованого акту та модифікації положень Господарського кодексу України.
Методи дослідження ґрунтуються на концепціях, теоріях, що описують поточний стан проблеми чинного містобудівного, господарського законодавства в Україні, та узагальненні змісту наукових праць для проведення широкого аналізу кодифікації містобудівного законодавства з врахуванням існуючої правової системи в Україні.
Результати. Аргументовано, що кодифікація містобудівного законодавства передбачає: підвищення прозорості та простоти використання норми; рівноцінний інтегрований характер просторового планування; досягнення узгодженості просторового планування та забудови в прийнятті рішень й регулюванні; децентралізацію та обмеження дискреційних повноважень, оптимізацію органів управління у містобудівній сфері. Структурований акт кодексу вирішить проблеми неузгодженості та невизначеності понятійного апарату у сфері містобудування, неузгодженості з земельним, екологічним та пам’яткоохоронним законодавством, проблеми технологічного забезпечення містобудівної діяльності, процедур просторового планування та громадського контролю за розробленням та прийняттям містобудівної документації, з максимальним скороченням кількості актів поточного законодавства.
Висновки. Запропоновано в предмет регулювання Містобудівного кодексу України включити суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняються з приводу містобудівельної діяльності за принципами комфортного життєвого середовища та управління життєвим циклом об’єктів будівництв
Недосконалість механізмів влади в питаннях забезпечення функціонування української мови як державної
Get PDFThe article is devoted to a comprehensive study of the current legislation regulating the issues of ensuring the functioning of the Ukrainian language as a state language. Analyzed such basic legal acts as the Constitution of Ukraine and the Laws of Ukraine "On ensuring the functioning of the Ukrainian language as a state language", "About Higher Education". It is determined, that the status of the Ukrainian language as a single state language in Ukraine is determined exclusively by the Constitution of Ukraine, and the procedure for the functioning and use of the state language is exclusively determined by law. The current legal acts contain gaps that are persistent.
Based on the results of the study, the author's vision of ways to regulate the imperfection of the mechanism of state power has been formed. Namely, it is proposed to supplement Article 10 of Section III of the Law of Ukraine “On Ensuring the Functioning of the Ukrainian Language as a State Language” with part 4 as follows: “as an alternative, the level of proficiency in the state language by persons, defined in the first and second parts of Article 9 of this Law, is certified by a document with Unified State Electronic Database on Education. This clarification in some cases will help simplify the mechanism for assessing the level of proficiency in the state language of military personnel serving in higher military educational institutions as scientific and pedagogical workers, as well as eliminate negative reactions from society regarding the failure to confirm the level of proficiency in the state language of persons applying for individual elective positions (Deputies of the Verkhovna Rada of Ukraine). After all, all citizens of Ukraine are equal before the Law and proper language skills are an integral part of professional competence, a guarantee of success in the profession, as well as an indicator of the general culture of the individual.
In addition, the article emphasizes that insufficient legal work and legal culture of local officials remain the problematic issues, faced by contract military personnel serving in the positions of scientific and pedagogical workers in institutions of higher military education. Therefore, one of the ways to increase the effectiveness of legal awareness of both military personnel (under contract) in the security and defense sector and officials of public authorities is to strengthen the work in teams on the interpretation of legal norms and ways to implement themСтаттю присвячено комплексному дослідженню чинного законодавства, яке регулює питання забезпечення функціонування української мови як державної. Проаналізовано такі основні нормативно-правові акти, як Конституція України та Закони України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», «Про Вищу освіту». Визначено, що статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України, а порядок функціонування і застосування державної мови – виключно законом. Діючі нормативно-правові акти містять прогалини, що мають стійкий характер.
За результатами дослідження сформовано авторське бачення шляхів регулювання недосконалості механізму державної влади. А саме, запропоновано доповнити статтю 10 Розділу ІІІ Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» частиною 4 у наступній редакції: «як альтернатива, рівень володіння державною мовою особами, визначеними в першій та другій частинах статті 9 цього Закону, засвідчується документом з Єдиної державної електронної бази з питань освіти». Дане доповнення, в окремих випадках, допоможе спростити механізм оцінки рівня володіння державною мовою військовослужбовців, що проходять військову службу в Вищих військових навчальних закладах як науково-педагогічні працівники, а також усуне негативні реакції з боку суспільства щодо не підтвердження рівня володіння державною мовою осіб, що претендують на окремі виборні посади (депутати Верховної Ради України). Адже всі громадяни України є рівними перед Законом і правильне володіння мовою, є невід’ємною складовою фахової компетенції, гарантією успіху в професії, а також показником загальної культури особистості.
Крім цього, у статті наголошено, що проблемними питаннями, з якими стикаються військовослужбовці за контрактом, що проходять військову службу на посадах науково-педагогічних працівників у закладах Вищої військової освіти, залишаються низька правова робота та правова культура посадових осіб на місцях. Тому одним із шляхів підвищення ефективності правової обізнаності як військовослужбовців (за контрактом) сектору безпеки і оборони, так і посадових осіб органів державної влади є посилення роботи в колективах щодо тлумачення норм права та шляхів їх реалізаці
Окремі питання юридичної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства
Get PDFThe classification of the environmental protection legislation of Ukraine has been carried out. For this purpose, Ukrainian legal acts were analyzed and systematized according to various criteria. The scientific literature, devoted to the issue of legal responsibility for violation of the norms of laws, in which the right to nature protection is enshrined, was studied. It has been proven, that in the conditions of globalization, environmental regulations must take into account international standards in the field of environmental protection, in particular, the achievements of the World Trade Organization and the European Union. The content of certain legal documents of international communities in this area has been clarified.
The types of legal responsibility are outlined. Some of them were considered in relation to the legal consequences for violating environmental legislation. In particular, material and disciplinary responsibility is characterized as having an indirect effect on environmental protection through employees of the state environmental inspection. This approach is due to the fact that the effectiveness of environmental legislation largely depends on the quality of work of the relevant employees.
At the same time, the issue of bringing offenders to economic and legal and other types of legal responsibility is considered.
It has been established, that mitigating the consequences of military actions on the territory of Ukraine requires the improvement of the institution of legal responsibility for violations of environmental regulations. Therefore, the main codified acts that regulate it, such as the Code of Labor Laws of Ukraine, the Code of Ukraine on Administrative Offenses, the Economic Code of Ukraine and the Criminal Code of Ukraine, were analyzed. Separate changes to regulatory legal acts are proposed.
In general, this research is based on the statement about the possibility of improving the state of nature by applying measures of responsibility to violators of environmental norms. This will make it possible to mitigate the consequences of military operations on the territory of UkraineЗдійснено класифікацію природоохоронного законодавства України. Для цього проаналізовано українські нормативно-правові акти та систематизовано їх за різними критеріями. Досліджено наукову літературу, присвячену питанням юридичної відповідальності за порушення норм законів, в яких закріплено право охорони природи. Доведено, що в умовах глобалізації природоохоронні нормативно-правові акти мають враховувати міжнародні стандарти у сфері охорони довкілля, зокрема напрацювання Світової організації торгівлі та Європейського Союзу. З’ясовано зміст окремих правових документів міжнародних спільнот у цій царині.
Окреслено види юридичної відповідальності. Розглянуто окремі з них стосовно правових наслідків за порушення природоохоронного законодавства. Зокрема матеріальну та дисциплінарну відповідальність охарактеризовано як такі, що здійснюють опосередкований вплив на охорону довкілля через працівників державної екологічної інспекції. Такий підхід обумовлений тим, що дієвість природоохоронного законодавства у значній мірі залежить від якості роботи відповідних працівників.
Водночас розглянуто й питання притягнення правопорушників до господарсько-правової та інших видів юридичної відповідальності.
Констатовано, що пом’якшення наслідків воєнних дій на території України потребує удосконалення інституту юридичної відповідальності за порушення природоохоронних норм. Тому проаналізовано основні кодифіковані акти, що її регламентують, як-то Кодекс законів про працю України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Господарський кодекс України та Кримінальний кодекс України. Запропоновано окремі зміни у нормативно-правові акти.
У цілому дослідження ґрунтується на твердженні про можливість покращення стану природи за допомогою застосування заходів відповідальності до порушників природоохоронних норм. Це дасть можливість пом’якшити наслідки військових дій на території Україн
Організаційно-правове забезпечення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю в Україні: міжнародні стандарти та національна практика
Get PDFThe purpose of the article is to study the state and trends in the development of organizational and legal support for supervision and control of compliance with labor law in Ukraine through the prism of international standards. To achieve the goal there are defined the following tasks: to reveal the content and meaning of the concept for the integrated system of labor inspection; characterize the impact of international standards on the organizational and legal provision of supervision and control over compliance with labor law in Ukraine; determine the trends in the development of organizational and legal support for supervision and control in the field of labor. There were used general philosophical method of dialectics, systemic and structural-functional general scientific methods, hermeneutic, formal-legal and prognostic special-legal methods during the research. Their combination made it possible to investigate the content and purpose of the integrated approach to labor inspection, initiated and supported by the International Labor Organization. Such an approach covers occupational safety and hygiene, labor relations, working conditions, and provides for the formation of a complete system of labor inspection with the integration of its administrative, procedural and technical elements through simultaneous implementation of measures at the international, national (state), industry (sectoral) and production (local, operational) levels to increase the effectiveness of labor rights protection. The trends of the organizational and legal provision for supervision and control over compliance with the labor law in Ukraine were analyzed from the point of view of the analysis for the legal instruments of the mentioned levels. Firstly, functional integration/concentration of functions in a single state labor inspection service. Secondly, coordination and consolidation of the efforts of the State Labor Service, state bodies that have joint tasks with the labor inspectorate, local self-government bodies, and social partners. Thirdly, modernization of the national system of managing the safety of workers at work based on the principles of proactivity, prevention of industrial risks, and strengthening the role of the employer's internal control in ensuring proper, safe, and dignified working conditions. Fourthly, there is a tendency to expand the practice of combining surveillance (control) measures with preventive, informational, advisory, and analytical effortsМетою статті є дослідження стану та тенденцій розвитку організаційно-правового забезпечення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю в Україні крізь призму міжнародних стандартів. Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання: розкрити зміст та значення концепції інтегрованої системи інспекції праці; охарактеризувати вплив міжнародних стандартів на організаційно-правове забезпечення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю в Україні; визначити тенденції розвитку організаційно-правового забезпечення нагляду і контролю у сфері праці. Під час проведення дослідження використовувалися загальнофілософський метод діалектики, системний та структурно-функціональний загальнонаукові методи, герменевтичний, формально-юридичний та прогностичний спеціально-юридичні методи. Їх сукупність дала змогу дослідити зміст та призначення ініційованого та підтримуваного Міжнародною організацією праці інтегрованого підходу до інспекції праці. Такий підхід охоплює безпеку та гігієну праці, трудові відносини, умови праці, та передбачає формування цілісної системи інспекції праці з інтеграцією адміністративних, процедурних і технічних її елементів шляхом синхронного втілення заходів на міжнародному, національному (державному), галузевому (секторальному) та виробничому (місцевому, операційному) рівнях задля підвищення ефективності захисту трудових прав. З позиції аналізу правових інструментів названих рівнів проаналізовано тенденції організаційно-правового забезпечення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю в Україні. По-перше, це функціональна інтеграція / концентрація функцій в єдиній державній службі інспекції праці. По-друге, координація та консолідація зусиль Держпраці, державних органів, що мають спільні завдання з інспекцією праці, органів місцевого самоврядування та соціальних партнерів. По-третє, модернізація національної системи управління безпекою працівників на роботі на принципах проактивності, запобігання виробничим ризикам, посилення ролі внутрішнього контролю роботодавця за забезпеченням належних, безпечних та гідних умов праці. По-четверте, тенденція розширення практики поєднання заходів нагляду (контролю) з превентивними, інформаційно-консультативними та аналітичними заходами
Міжнародно-правові стандарти захисту внутрішньо переміщених осіб: теоретичні й практичні аспекти
Get PDFThe article analyzes the system of international legal standards for the protection of the rights and freedoms of internally displaced persons, their doctrinal sources, and mechanisms for ensuring them. The purpose of the article is to study the existing international legal standards on the protection of the rights and freedoms of internally displaced persons, their theoretical, contractual and institutional foundations, implementation problems and identification of improvement prospects.
It is substantiated, that the system of standards for the protection of IDPs constitutes a kind of international mechanism for ensuring the status, first of all, the rights and freedoms of IDPs, the corresponding guarantees, which are regulated by the norms of universal, regional and special treaties, are implemented by authorized subjects at various levels and spheres of life. The standards of the universal, supranational, regional levels, ones of mandatory legal force and recommendatory, permanent and temporary, etc. are distinguished.
Compared to refugees, who have a special mechanism of international protection, IDPs acquire protection indirectly, as they are under the legal protection of their country of citizenship and residence, its government, etc. Attention was drawn to the significance of the Guidelines of 1998, which are based on numerous acts of the Council of Europe, the EU, etc. However, the existing standards regarding IDPs do not have a unified character, as well as the corresponding institutional mechanism.
Therefore, at the national level, the authorized bodies are assigned a significant amount of tasks, functions, and powers to ensure the rights and freedoms of IDPs, guarantee their implementation and protection, restore violated rights, and implement international standards and best foreign practices. Therefore, it is natural to improve the legislation of Ukraine, ensure effective and accessible procedures, and integrate IDPs into the life of the community, society and the state. It is expedient to activate our state in international law-making on the issue of IDPs for the solution of existing problems, first of all, their social protection, electoral rights, housing and land rights, provision of legal assistance, etcУ статті проаналізовано систему міжнародно-правових стандартів з питань захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (ВПО), їх доктринальні джерела, механізми забезпечення. Метою статті є дослідження існуючих міжнародно-правових стандартів з питань захисту прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, їх теоретичної, договірної та інституційної основ, проблем реалізації та визначення перспектив удосконалення.
Обґрунтовано, що систему стандартів захисту ВПО становить своєрідний міжнародний механізм забезпечення статусу, насамперед, прав і свобод ВПО, відповідних гарантій, що врегульовані нормами універсальних, регіональних і спеціальних договорів, впроваджуються уповноваженими суб’єктами на різних рівнях і сферах життєдіяльності. Виокремлено стандарти універсального, наднаціонального, регіонального рівнів, загальнообов’язкової юридичної сили і рекомендаційні, постійно діючі і тимчасові і т.д. У порівнянні з біженцями, які мають спеціальний механізм міжнародного захисту, ВПО набувають захист опосередковано, оскільки перебувають під законним захистом своєї держави громадянства і перебування, її уряду та ін. Звернуто увагу на значення Керівних принципів 1998 р., на яких базуються численні акти Ради Європи, ЄС і т.д. Проте існуючі стандарти щодо ВПО не мають уніфікованого характеру, так і відповідного інституційного механізму. Отже, на національний рівень, уповноважені владні органи покладено значний обсяг завдань, функцій, повноважень щодо забезпечення прав і свобод ВПО, їх гарантій реалізації і захисту, відновлення порушених прав, імплементації міжнародних стандартів і кращих зарубіжних практик. Тому закономірним є удосконалення законодавства України, забезпечення ефективних і доступних процедур, інтеграції ВПО у життя громади, суспільства і держави. Доцільною є активізація нашої держави і в міжнародній правотворчості з питань ВПО задля вирішення існуючих проблем, насамперед, їх соціального захисту, виборчого права, житлових і земельних прав, надання правової допомоги тощ
Правова природа свободи волі: основоположні ідеї та дефініція
Get PDFThe study aims to determine the legal nature of freedom of will, its definition and its place in the legal system as an idea, principle and norm. Research methods were chosen to consider the set goal and tasks: general and unique scientific methods of scientific knowledge of legal phenomena. In particular, the following research methods were applied: comparative-legal, formal-logical, systemic-structural, dialectical and others. These methods were used in their interdependence. The methodology contains information on philosophical aspects, methodological foundations of scientific knowledge, study of the structure and main stages of research. The paper examines the combination of two definitions, freedom and will, taking into account the legal specificity. The study proves that freedom in law is the possibility of behaviour not prohibited by law and the absence of coercion, except in cases, provided for by law. Will, in law, is the ability to control one's actions and manifestation from the outside, conscious regulation of one's behaviour, which is not limited to the legally defined possibility of behaviour. It is noted, that freedom has a passive character as the possibility of specific behaviour, and will is the active use of one's rights and opportunities. Will is the active use of freedom. The author emphasizes that although free will has a transcendent basis, it is inherent in law, confirmed by its global manifestation in legal science and practice. It is emphasized, that free will is a multi-layered, complex legal concept with a fundamental meaning. The position on the possibility of understanding freedom of will as a legal idea, an idea-principle, an idea-institute and an idea-norm that are not directly enshrined in normative legal acts, but reflected through the content of other legal institutions, principles and norms based on it, is substantiated. It is proved, that in the broadest sense, freedom of will in law is a legal idea, and the author's definition is proposedМета дослідження – визначити правову природу свободи волі, її поняття та місця в системі права як ідеї, принципу та норми. Методи дослідження були обрані з урахуванням поставленої мети й завдань: загальнонаукові та спеціально-наукові методи наукового пізнання правових явищ. Зокрема були застосовані наступні методи дослідження: порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, діалектичний та інші. Зазначені методи використовувалися в їх взаємозалежності. Методологія містить відомості про філософські аспекти, методологічні основи наукового пізнання, вивчення структури та основних етапів дослідження. В дослідженні розглядається поєднанні двох дефініцій, свобода та воля, з урахуванням правової специфіки. Доводиться, що свобода в праві – це можливість поведінки незабороненої законодавством та відсутність примусу, окрім випадків передбачених законом. Воля в праві – це здатність керувати своїми діями та їх проявом у ззовні, свідоме регулювання своєї поведінки, що не обмежується лише законодавчо визначеною можливістю поведінки. Зазначається, що свобода носить пасивний характер як можливість певної поведінки, а воля є активним використання своїх прав та можливостей. Воля є активним використання свободи. Автор наголошує, що хоча свобода волі має трансцендентну основу, вона є іманентною для права, що підтверджується її глобальним проявом у юридичній науці та практиці. Наголошується, що свобода волі є багатошаровим, складним правовим поняттям, яке має фундаментальне значення. Обґрунтовується позиція про можливість розуміння свободи волі як правової ідеї, ідеї-принципу, ідеї-інституту та ідеї-норми які прямо не закріплені в нормативно-правових актах, але відображені через зміст інших правових інститутів, принципів та норм, що ґрунтуються на ній. Доводиться, що в найбільш широкому розумінні свобода волі в праві є правовою ідеєю і запропоновано її авторське визначенн
Посередництво у дипломатичних конфліктах. Приклади з практики Латинської Америки
No full textMediation plays a key role in resolving diplomatic conflicts, especially in regions where established relations between countries are of strategic importance. The article explores the importance and effectiveness of mediation in the region by looking at specific cases of their use.
Over the past decades, Latin America has faced many diplomatic disputes related to borders, trade, resources and other important issues. In such a context, mediation has shown its ability to resolve conflicts through third party mediation. The article analyzes successful examples of mediation, such as the resolution of border conflicts between Colombia and Venezuela, and the peaceful settlement of trade agreement disputes between Chile and Peru.
Special attention is paid to the role of mediators and their strategies in overcoming protracted and acute controversies. The importance of neutrality, trust and diplomatic skill in mediation processes is emphasized. In addition, the article analyzes the impact of mediation on long-term relations between countries, emphasizing the positive results in cooperation and reduction of tensions.
By analyzing case studies, the authors emphasize that mediation plays a key role in resolving complex tensions between countries. The article emphasizes the role of mediators and the strategies they use to achieve successful outcomes. Neutrality, trust and diplomatic skill are highlighted as important components of successful mediation.
In the context of Latin America, a region with many diplomatic disputes, the article analyzes examples of successful mediation, such as the resolution of border conflicts and trade disputes. These practical cases confirm mediation's ability to alleviate tensions and promote peaceful conflict resolution
Finally, the article emphasizes that mediation plays an important role in peace and stability in Latin America by facilitating the resolution of diplomatic conflicts. The article's examination of successful practical examples of mediation demonstrates that this method has great potential for resolving complex international disputes and enabling interaction and cooperation between states in the region and beyond.
The main conclusion of the article is that mediation has significant potential for application in diplomatic conflicts in Latin America. It helps to create conditions for cooperation between countries and supports stability in the region. Examining successful case studies and analyzing mediators' strategies makes the article relevant and informative for researchers, diplomats and anyone interested in international relations and conflict resolutionПосередництво відіграє ключову роль у вирішенні дипломатичних конфліктів, особливо в регіонах, де налагоджені відносини між країнами мають стратегічне значення. Стаття досліджує важливість та ефективність посередництва у цьому регіоні, розглядаючи конкретні випадки їх застосування.
Протягом останніх десятиліть Латинська Америка стикалася з безліччю дипломатичних суперечок, пов'язаних із кордонами, торгівлею, ресурсами та іншими важливими питаннями. У такому контексті посередництво показало свою здатність урегулювати конфлікти шляхом посередництва третьої сторони. Стаття аналізує успішні приклади посередництва, такі як вирішення граничних конфліктів між Колумбією та Венесуелою, а також мирне врегулювання суперечок щодо торговельних угод між Чилі та Перу.
Особлива увага приділяється ролі посередників та їхнім стратегіям у подоланні затяжних та гострих протиріч. Наголошується на важливості нейтралітету, довіри та дипломатичного мистецтва при проведенні посередницьких процесів. Крім того, стаття аналізує вплив посередництва на довгострокові відносини між країнами, наголошуючи на позитивних результатах у співпраці та зниженні напруженості.
Аналізуючи конкретні випадки, автори наголошують, що посередництво відіграє ключову роль у врегулюванні складних протиріч між країнами. Стаття звертає особливу увагу на роль посередникіів та стратегії, які вони використовують для досягнення успішних результатів. Нейтралітет, довіра та дипломатичне мистецтво виділяються як важливі складові успішного посередництва.
У контексті Латинської Америки, регіону з безліччю дипломатичних суперечок, стаття аналізує приклади успішного посередництва, такі як вирішення граничних конфліктів та торговельних суперечок. Ці практичні випадки підтверджують здатність посередництва пом'якшувати напругу та сприяти мирному врегулюванню конфліктів.
На закінчення стаття підкреслює, що посередництво відіграє важливу роль у забезпеченні миру та стабільності в Латинській Америці, сприяючи врегулюванню дипломатичних конфліктів. Розгляд успішних практичних прикладів посередництва у статті демонструє, що цей метод має величезний потенціал для вирішення складних міжнародних суперечок та створення умов для взаємодії та співробітництва між державами у даному регіоні та за його межами.
Основний висновок статті полягає у тому, що посередництво має значний потенціал для застосування у дипломатичних конфліктах Латинської Америки. Воно сприяє створенню умов для співробітництва між країнами та підтримує стабільність у регіоні. Розгляд успішних практичних прикладів та аналіз стратегій посередників робить статтю актуальною та інформативною для дослідників, дипломатів та всіх, хто цікавиться міжнародними відносинами та врегулюванням конфлікті
Порівняльно-правовий аналіз процесів злиття та приєднання господарських організацій в національному та зарубіжному законодавстві (ЄС, Великої Британії, США)
Get PDFTaking into account Provisions of the Association Agreement between Ukraine and the EU in the field of legislation on companies and corporate governance, which leads to the regulation of the activities of corporations, in particular the regulation of the processes of reorganization of economic organizations at the national level to the requirements of international standards and a gradual rapprochement with the rules and recommendations of the EU, a comparative legal research of the process of merger and accession of economic organizations today seems necessary and actual.
It is distinguished, general and distinctive qualifying signs of merger and accession of economic organizations, which will be used to improve the concepts provided to these processes. It is substantiated that mergers and accessions are independent forms of reorganization of economic organizations.
The comparative legal analysis of legislation of Ukraine with the legislation of the EU, the Member States of the EU (Belgium, Germany, France), Great Britain and the USA on the issues of reorganization in the form of merger and accession is provided and the following main conclusions are made:
in the legislation of the EU and in the legislation of the EU Member States there are two ways of merging: (1) “merger by acquisition”/ “merger to an existing company” and (2) “merger by the formation of a new company”/ “merger to a new company”, which in its essence corresponds to such domestic forms of reorganization as “accession” and “merger”, accordingly;
in the legislation of the EU, Great Britain, as well as EU member states, such a category as “accession” is not allocated as an independent legal form of reorganization of the company, but is considered as a kind of “merger” category;
in US Law, merger processes of two or more corporations are indicated by terms such as “merger” and “consolidation”; US Tax Law applies the concept of “corporate reorganization”, which has 7 types of reorganizations (A-G), among which there are one of the types – a type A “statutory merger or consolidation”, which in its essence corresponds to the processes of merger and accession, which is inherent in domestic legislation;
in the legislation of foreign countries, the concepts of “merger”, “consolidation”, “amalgamation”, “acquisition”, “takeover” are similar to each other; in economic essence relate to the forms of business consolidation; act as an instrument to increase the competitiveness of the company; from a legal point of view differ from each other – according to the procedure;
in the legislation and practice of foreign countries, the variety of processes such as “merger”, “consolidation”, “amalgamation”, “acquisition”, “takeover” is covered by a single economic and legal phenomenon, as “Merger and Acquisition” or M&A, which by the legal nature of the concluded agreements is much wider than such domestic forms of reorganization of economic organizations as “merger” and “accession” and is not always accompanied by the implementation of reorganization processВраховуючи Положення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в сфері законодавства про компанії та корпоративне управління, що зумовлює привести регулювання діяльності корпорацій, зокрема регулювання процесів реорганізації господарських організацій, на національному рівні до вимог міжнародних стандартів і поступове зближення з правилами та рекомендаціями ЄС, то порівняльно-правове дослідження процесів «злиття» та «приєднання» господарських організацій на сьогоднішній день убачається необхідним та актуальним.
Виокремлено, загальні та відмінні кваліфікуючи ознаки злиття та приєднання господарських організацій, які будуть використовуватися для удосконалення визначення понять даним процесам. Обґрунтовано, що злиття та приєднання є самостійними формами реорганізації господарських організацій.
Надано порівняльно-правовий аналіз законодавства України із законодавством ЄС, держав-членів ЄС (Бельгії, Німеччини, Франції), Великої Британії та США щодо питань реорганізації в формі злиття та приєднання та зроблені наступні основні висновки:
в законодавстві ЄС та в законодавстві держав-учасниць ЄС розрізняють два способи злиття: (1)“merger by acquisition” (злиття шляхом придбання)/“merger to an existing company” (злиття з існуючою компанією) та (2)“merger by the formation of a new company” (злиття шляхом заснування нової компанії)/“merger to a new company” (злиття в нову компанію), що за своєю сутністю відповідає таким вітчизняним формам реорганізації як «приєднання» та «злиття», відповідно;
в законодавстві ЄС, Великої Британії, а також держав-учасниць ЄС така категорія як «приєднання» не виділяється в якості самостійної правової форми реорганізації компанії, а розглядається як різновид категорії «злиття»;
в законодавстві США процеси об’єднання двох або більше корпорацій позначаються такими термінами як «merger» (злиття) та «consolidation» (консолідація); в податковому законодавстві США застосовують поняття “corporation reorganization” (корпоративна реорганізація), яка має 7 типів реорганізацій (A-G), серед яких виділяють один із типів – тип A “a statutory merger or consolidation” (передбачене законом злиття або консолідація), котрий за своєю суттю відповідає процесам злиття та приєднання, які притаманні вітчизняному законодавству;
поняття “merger” (злиття), “consolidation” (консолідація) або“amalgamation” (об’єднання), “acquisition” (придбання), “takeover” (поглинання) за економічною суттю відносяться до форм укрупнення бізнесу; виступають інструментом підвищення конкурентоспроможності компаній; з юридичної точки зору, відрізняються один від одного – за процедурою;
в законодавстві та практиці зарубіжних країн розмаїття таких процесів як: “merger” (злиття), “consolidation” (консолідація), “amalgamation” (об’єднання), “acquisition” (придбання), “takeover” (поглинання) охоплюються єдиним економіко-правовим явищем – як “Merger and Acquisition”або“M&A” («Злиття та Поглинання»), яке за правовою природою укладених угод є значно ширшим, аніж такі вітчизняні форми реорганізації господарських організацій як «злиття» та «приєднання» та не завжди супроводжується здійсненням процесу реорганізаці