ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Суб’єкт правової культури: концептуальні засади дослідження
Get PDFThe scientific article is devoted to the analysis of the conceptual foundations of understanding the concept of the subject legal culture. It was established, that if culture combines the material and the ideal, acting as the subject (such that learns how the public person acts), and as an object (created by the external world), the whole field of culture «revolves» around the subject, which fills the world culture, develops and changes it at the same time developing personally. Therefore, a person appears the main value of culture. With the growth of the scale of human freedom, the world of culture also develops increasingly. Reasonably, that if we proceed from this understanding of the subject and culture in general, legal culture, as one of the components of general culture, is also understood as the subject – entity, that fills its own activities, developing and changing the world and changing right along with it.It is proved that the legal culture of a particular person dialectically combines the general, special and single. It is one of the specific forms of the general culture of society, reflecting the social moral and legal ideas, political-legal ideals and principles. Special in the legal culture is caused by the person belonging to a certain social community, professional groups, and the like. The unit expresses a particular aspect of the legal culture of a person, dictated by individual characteristics, ideology, preferences, emotions. Legal culture is always implemented using a specific personality depending on it and at the same time affecting it, forming the real subject of legal culture. Proposed in the definition of the subject of legal culture include the following aspects: general (legal culture of the society), special (legal sub-culture) and individual (legal culture of the individual personality)Научная статья посвящена анализу концептуальных основ понимания понятие субъекта правовой культуры. Установлено, если культура сочетает в себе материальное и идеальное, выступая и как субъект (такая, что познает и практически действует общественный человек), и как объект (созданный человеком внешний мир), то вся сфера культуры «вращается» вокруг субъекта, который своей деятельностью наполняет мир культуры, развивает и меняет его, одновременно развиваясь. Поэтому человек выступает главной ценностью культуры. С ростом масштаба свободы человека все большего развития приобретает также мир культуры. Обоснованно, что если исходить из такого понимания субъекта и культуры в целом, то правовая культура, как одна из составляющих общей культуры, также понимается как субъект – субъект права, который наполняет ее собственной деятельностью, развивая и изменяя мир права и изменяясь вместе с ним.Указывается, что правовая культура конкретного человека диалектически сочетает в себе общее, особенное и единичное. Она является одной из конкретных форм проявления общей культуры общества, отражая общественные морально-правовые идеи, политико-правовые идеалы и принципы. Особенное в правовой культуре обусловлено принадлежностью человека к определенной социальной общности, профессиональной группы и т. д. Единичное выражает индивидуальный аспект правовой культуры человека, продиктованный индивидуальными характеристиками, мировоззрением, предпочтениями, эмоциями человека. Правовая культура всегда реализуется через конкретную личность, в зависимости от нее и в то же время оказывая влияние на нее, формируя реального субъекта правовой культуры. Предложено в определение понятия субъекта правовой культуры включать следующие аспекты: общее (правовая культура общества), особенное (правовая субкультура) и единичное (правовая культура индивидуальной личности)Наукова стаття присвячена висвітленню концептуальних засад розуміння поняття суб’єкта правової культури. Встановлено, якщо культура поєднує в собі матеріальне та ідеальне, виступаючи і як суб’єкт (така, що пізнає і практично діє суспільна людина), і як об’єкт (створений людиною зовнішній світ), то вся сфера культури «обертається» навколо суб’єкта, який своєю діяльністю наповнює світ культури, розвиває і змінює його, водночас розвиваючись власноруч. Тому людина постає головною цінністю культури. Із зростанням масштабу свободи людини все більшого розвитку набуває також світ культури. Обґрунтовано, що якщо виходити з такого розуміння суб’єкта і культури взагалі, то правова культура, як одна із складових загальної культури, також розуміється як суб’єкт – суб’єкт права, який наповнює її власною діяльністю, розвиваючи і змінюючи світ права та змінюючись разом з ним.Доведено, що правова культура конкретної людини діалектично поєднує у собі загальне, особливе та одиничне. Вона є однією з конкретних форм прояву загальної культури суспільства, відбиваючи суспільні морально-правові ідеї, політико-правові ідеали та принципи. Особливе в правовій культурі обумовлено приналежністю людини до певної соціальної спільноти, професійної групи тощо. Одиничне виражає індивідуальний аспект правової культури людини, продиктований індивідуальними характеристиками, світоглядом, уподобаннями, емоціями людини тощо. Правова культура завжди реалізується через конкретну особистість, в залежності від неї і водночас справляючи вплив на неї, формуючи реального суб’єкта правової культури. Запропоновано у визначення поняття суб’єкта правової культури включати наступні аспекти: загальне (правова культура суспільства), особливе (правова субкультура) та одиничне (правова культура індивідуальної особистості
Ґенеза українського законодавства про громадянство
Get PDFIn this paper we’d compare Ukrainian nationality laws of 1918, 1991 and 2001 and demonstrate trajectory of Ukrainian citizenship legislation. As we know modern correct application of citizenship issues is a very important tension in frames of such triangle: person – society – state. We should note that till now there are a lot of discussions on this issue in order to determine possible strong ideological baggage, package of rights and duties and full membership in a state (features of citizenship) from everyday and personal complexity of social interaction.Obviously, citizenship is a personal question of constitutional matters, therefore we emphasize that it is not only a philosophic or sociological issue, but also a legal one, mainly because of its primary essence which is purely related to legal (constitutional) matters. Therefore, we are sure that a research of citizenship concept’ sources, deep analysis of its evolution and interconnection with state development deserves an additional attempt to study being one of the main modern European humanitarian standards and playing a prior role in personal self-consciousness and self-determination. That is why, the main citizenship markers we analyze in this paper are the followings: citizenship concept in the view of Nottebohm case 1955, principles of person’s acquisition of citizenship by birth (jus sanguinis and jus soli), dual (multiple) citizenship, modes of its acquisition (naturalization, by marriage, by option or transfer, by investment) and its lossУ цій статті проаналізоване українське законодавство про громадянство 1918, 1991 та 2001 років на предмет правового регламентування відносин людини, суспільства і держави, збереження єдності комплексу «людина-суспільство-держава» в його перманентному розвитку і цивілізаційних трансформаціях, як найкомфортнішого та найбажанішого для кожної людини. Особлива увага звертається на основні елементи законодавчого регламентування громадянства, визначення сутності та правової природи цього конституційно-правового інститут
Адміністративно-правові засади оцінки рівня ризиків безпеки інформації в процесах службово-бойової діяльності Національної гвардії України
Get PDFThe article is focused on the comprehensive research of administrative and legal bases for assessing the level of information security risks in the processes of military service activities of the National Guard of Ukraine. The arsenal of methods for analyzing and assessing risks is outlined, and a scale for assessing the level of risk-situations. To construct a risk level scale, it is suggested to use the following information: generalized values of the coefficients; coefficients based on statistical data on the performance of the NGU as a whole and units as a whole; estimates and values of coefficients developed by experts. As a result of using our proposed modified methodology for analysis and risk assessment for a specific process of the SBU of the NSU, we obtain the values of individual risk factors by its types (lawful, admissible, unlawful) and the degree of admissibility (justified, unjustified, political, physical, economic), which are located in within the interval from 0 to 1, and also the value of the general (aggregate) risk factor, which is located in the range from 0 to 3, since the processes of the SBU of the NSU are simultaneously influenced by the law Wow, acceptable, illegal, justified, not justified, political, economic and physical risk factors. Attention is accented on problem questions which arise up on the modern stage of development of the stateСтаття присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правових засад оцінки рівня ризиків безпеки інформації в процесах службово-бойової діяльності Національної гвардії України. Окреслений арсенал методів аналізу та оцінки ризиків, а також визначено шкалу оцінки рівня ризик-ситуацій. Акцентовано увагу на проблемних питаннях, які виникають на сучасному етапі розвитку держав
«Законодавство» як юридичний термін: до проблеми формулювання дефініції
Get PDFThe concept of "legislation", which is one of the most frequently used in the texts of current normative legal acts, is analyzed in the article. "Legislation" as a common term means the totality (plurality) of legal laws; all the obligatory rules of behavior determined by the state. "Legislation" as a legal term doesn’t have the general single concept and the legal definition. The main problem of formulating the definition of the concept of legislation is its elemental composition, namely, the question of which normative legal acts (or possibly other official sources (forms) of law, for example, normative legal contracts) are included in it?It is pointed that the rules of legislative technique requires a clear and single definition the legal term. It is stated that in determining the concept of "legislation" used logical method of enumerate. The author of the article proposes an approach to the formulation of the concept of "legislation" with the help of another logical operation - determination of the concept through the genus and species differences - defining a certain generic (primary) element, which is common to both the normative legal act and the normative legal agreement (or for all sources (forms) of the positive (legal) right)У статті досліджується термін «законодавство» та зміст поняття, що ним позначається, в текстах нормативно-правових актів. Констатується неоднозначність розуміння поняття «законодавство» та відсутність його законодавчої дефініції. Звертається увага на необхідність дотримання вимог законодавчої техніки щодо юридичної термінології, а саме, наявність чіткої дефініції терміну «законодавство», що забезпечить його однозначне розумінн
Характеристика надання публічних послуг підрозділами Національної поліції України
Get PDFThe scientific article is devoted to coverage of scientific approaches to understanding such category as "police service", "public service", resulting in the proposed concept of a public service provided by the National Police of Ukraine. The provision of public services based on the division of the National Police of Ukraine is disclosed. Areas of realization of public services provided by the National Police of Ukraine with the justification on normative-legal acts are distinguished. So public services in the area of public safety and order should understand the activities of bodies and officials of the National Police, carried out on the basis of transparency, openness and active interaction with the public, in order to meet the urgent needs and demands of the population to ensure the necessary conditions for the safe, normal life and social interaction (communication, communication, etc.), free and unhindered exercise their rights, freedoms and legal interests.Proved public services Ukraine National Police in the following areas: 1) associated with the issuance of permits on firearms, ammunition and other items; 2) road safety; 3) security activities (protection of property of citizens, organizations, as well as objects subject to mandatory protection, etc.).It has been established that public service function in the activities of the National Police of Ukraine can be considered in a broad and narrow sense. In a broad sense - is defined regulatory activities specially established state institution that focuses on the tasks and functions of the state to ensure the rights and freedoms and protecting the interests of society and the state, maintaining public order and security, combating crime. In a narrow sense, this activity is aimed at providing public services in public security and order, carried out at the request of individuals and legal entities, and to acquire, change or termination of rights or obligations in the relevant field of public relationsНаучная статья посвящена освещению научных подходов к пониманию таких категория как «полицейская услуга», «публичная услуга», в результате чего предложено понятие публичная услуга, предоставляемая Национальной полицией Украины. Раскрыто предоставления публичных услуг в зависимости от подразделения Национальной полиции Украины. Выделены сферы реализации публичных услуг, предоставляемых Национальной полицией Украины с обоснованием на нормативно-правовые акты. Публичными услугами в сфере обеспечения общественной безопасности и порядка следует понимать деятельность органов и должностных лиц Национальной полиции, осуществляется на принципах гласности, открытости и активного взаимодействия с общественностью, с целью удовлетворения насущных потребностей и запросов населения по обеспечению необходимых условий для безопасного существования, нормальной жизнедеятельности и социального взаимодействия (коммуникации, общения и т.д.), свободной и беспрепятственной реализации своих прав, свобод и законных интересов.Доказано предоставления публичных услуг Национальной полицией Украине в таких сферах: 1) связана с выдачей документов разрешительного характера в отношении огнестрельного оружия, боеприпасов, других предметов; 2) безопасности дорожного движения; 3) охранной деятельности (охрана имущества граждан, организаций, а также объектов, подлежащих обязательной охране и т.п.).Установлено, что публично-сервисную функцию в деятельности Национальной полиции Украины можно рассматривать в широком и узком смыслах. В широком смысле - это нормативно определена деятельность специально созданной государственной институции, которая направлена на выполнение задач и функций государства по обеспечению прав и свобод человека, а также защита интересов общества и государства, поддержания общественного порядка и безопасности, противодействия преступности. В узком смысле, то эта деятельность направлена на предоставление публичных услуг в сфере публичной безопасности и порядка, осуществляется по заявлению физических и юридических лиц, и на приобретение, изменение или прекращение прав или обязанностей в соответствующей сфере общественных отношенийНаукова стаття присвячена висвітленню наукових підходів щодо розуміння таких категорія як «поліцейська послуга», «публічна послуга», в результаті чого запропоновано поняття публічна послуга, що надається Національною поліцією України. Розкрито надання публічних послуг в залежності від підрозділу Національної поліції України. Виокремлено сфери реалізації публічних послуг, які надаються Національною поліцією України з обґрунтуванням на нормативно-правові акти. Так публічними послугами у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку слід розуміти діяльність органів і посадових осіб Національної поліції, що здійснюється на засадах гласності, відкритості та активної взаємодії з громадськістю, з метою задоволення нагальних потреб і запитів населення щодо забезпечення необхідних умов для безпечного існування, нормальної життєдіяльності та соціальної взаємодії (комунікації, спілкування, тощо), вільної і безперешкодної реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.Доведено надання публічних послуг Національною поліцією України в таких сферах:1) пов’язана з видачею документів дозвільного характеру щодо вогнепальної зброї, боєприпасів, інших предметів;2) безпеки дорожнього руху;3) охоронної діяльності (охорона майна громадян, організацій, а також об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні тощо).Встановлено, що публічно-сервісну функцію в діяльності Національної поліції України можна розглядати в широкому та вузькому розуміннях. У широкому розумінні – це нормативно визначена діяльність спеціально створеної державної інституції, яка спрямована на виконання завдань і функцій держави щодо забезпечення прав і свобод людини, а також захист інтересів суспільства й держави, підтримання публічного порядку та безпеки, протидії злочинності. У вузькому розумінні, то ця діяльність спрямована на надання публічних послуг у сфері публічної безпеки і порядку, що здійснюється за заявою фізичних та юридичних осіб, і на набуття, зміну чи припинення прав або обов’язків у відповідній сфері публічних відноси
Адміністративні послуги сервісних центрів МВС України, пов’язані з допуском водіїв до керування транспортними засобами
Get PDFThe scientific research is devoted to the coverage of administrative services of service centers of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, related to the admission of drivers to the management of vehicles. The work analyzes the existing regulatory legal acts regulating the admission of drivers to the management of vehicles and determines the procedure for the provision of administrative services by the service centers of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine regarding the taking of examinations on the right to drive vehicles, the most important of which is the Law of Ukraine "On Road Traffic", the resolution Cabinet of Ministers of Ukraine of 08.05.1993 number 340 "On Approval of the Regulation on the procedure for issuing driver's licenses and admission of citizens to the management of vehicles.On the basis of this, an examination procedure was established at the service center of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, which consists in compiling candidates for a driver's license for a theoretical exam in determining the level of knowledge of the Rules of the road and other theoretical issues in the field of road traffic safety and practical examination aimed at identifying practical driving skills of vehicles.Considering the procedure for the admission of persons to the management of vehicles, the following stages of the provision of services by the service centers of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine regarding the issuance of a driver's license for the right to drive vehicles are defined: 1) acceptance of the application and other documents prescribed by the legislation to it; 2) preparation for the passing of the exam; 3) acceptance of examinations and determination of their results; 4) appeal of the results of the examination. The peculiarities of the officials of service centers of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine on each of the listed stages are described.Having analyzed the requirements of the legislation on the age and length of service necessary for obtaining a driver's license of certain categories, the necessity of amending the Law of Ukraine "On Road Traffic" in the part concerning raising the age rating for obtaining a driver's license of certain categories and justifying the availability of work experience as a necessary condition for obtaining a driver's license for the relevant categoryНаучное исследование посвящено освещению административных услуг сервисных центров МВД Украины, связанных с допуском водителей к управлению транспортными средствами. В работе проведен анализ имеющихся нормативно-правовых актов, регламентирующих допуск водителей к управлению транспортными средствами и определяют порядок предоставления административных услуг сервисными центрами МВД Украины относительно принятия экзаменов на право управления транспортными средствами, основными из которых является Закон Украины «О дорожном движении», постановление Кабинета Министров Украины от 08.05.1993 № 340 «Об утверждении Положения о порядке выдачи удостоверений водителя и допуска граждан к управлению транспортными средствами».На основании этого определена экзаменационнуя процедура в сервисном центре МВД Украины, которая заключается в составлении кандидатами на получение водительского удостоверения теоретического экзамена по выявлению уровня знаний Правил дорожного движения и других теоретических вопросов в сфере обеспечения безопасности дорожного движения и практического экзамена, направленного на выявление у лица практических навыков управления транспортными средствами.Рассмотрев порядок допуска лиц к управлению транспортными средствами, определены следующие стадии предоставления услуг сервисными центрами МВД Украины о выдаче водительского удостоверения на право управления транспортными средствами: 1) принятие заявления и других предусмотренных законодательством документов к ней; 2) подготовка к принятию экзамена; 3) принятие экзаменов и определения их результатов; 4) обжалование результатов проведенного экзамена. Охарактеризованы особенности деятельности должностных лиц сервисных центров МВД Украины на каждой из перечисленных стадий.Проанализировав требования законодательства относительно возраста и стажа, необходимого для получения водительского удостоверения отдельных категорий, обоснована необходимость внесения изменений в Закон Украины «О дорожном движении» в части повышения возрастного ценза для получения водительского удостоверения отдельных категорий, а также предусмотреть наличие стажа, как необходимого условия для получение водительского удостоверения соответствующей категорииНаукове дослідження присвячене висвітленню адміністративних послуг сервісних центрів МВС України, пов’язаних з допуском водіїв до керування транспортними засобами. В роботі здійснено аналіз наявних нормативно-правових актів, що регламентують допуск водіїв до керування транспортними засобами та визначають порядок надання адміністративних послуг сервісними центрами МВС України щодо прийняття іспитів на право керування транспортними засобами, основними з яких є Закон України «Про дорожній рух», постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами.На підставі цього визначено екзаменаційну процедуру в сервісному центрі МВС України, яка полягає в складанні кандидатами на отримання посвідчення водія теоретичного іспиту щодо виявлення рівня знань Правил дорожнього руху та інших теоретичних питань в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та практичного іспиту, направленого на виявлення у особи практичних навичок керування транспортними засобами.Розглянувши порядок допуску осіб до керування транспортними засобами, визначено такі стадії надання послуг сервісними центрами МВС України щодо видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами:1) прийняття заяви та інших передбачених законодавством документів до неї; 2) підготовка до прийняття іспиту; 3) прийняття іспитів та визначення їх результатів; 4) оскарження результатів проведеного іспиту. Охарактеризовано особливості діяльності посадових осіб сервісних центрів МВС України на кожній з перелічених стадій.Проаналізувавши вимоги законодавства щодо віку та стажу, необхідного для отримання посвідчення водія окремих категорій, обґрунтовано необхідність внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» в частині підняття вікового цензу для отримання посвідчення водія окремих категорій, а також передбачити наявність стажу, як необхідної умови для отримання посвідчення водія відповідної категорі
Поняття та особливості примусу у службовому праві України, не пов'язаного із юридичною відповідальністю
Get PDFThe article covers the scientific approaches to understanding categories as "coercion", "state coercion", "administrative coercion". The signs of coercion in the official law of Ukraine, which is not related to legal liability, are disclosed. Emphasizing the specifics of coercion in the official law of Ukraine, not related to legal liability). Proposed under compulsion in the law of law, not related to legal liability, it is necessary to understand the application of the measures provided for by the administrative and legal norms of the measures of influence on the law-abiding subjects who are exposed to their negative consequences of moral, personal, property, organizational or other character with the aim prevention or termination of unlawful actions, overcoming their harmful consequences.Measures of administrative coercion, not related to legal liability, constitute their own administrative and preventive measures as a set of measures of official influence of state bodies, and in cases of delegation of relevant powers and public associations to individuals, legal entities, regardless of the will and desire of the latter , in the form of moral, personal, property, organizational restrictions of their rights, freedoms, legitimate interests in order to prevent the commission of unlawful acts by any and certain persons, zab BAKING enforcement under any circumstances.The purpose of administrative and preventive measures, which is complex and in fact combines two elements: general preventive and specially preventive (general and special preventive measures). Measures of administrative coercion of a preventive nature are used to prevent the commission of offenses on the part of concrete persons and to prevent certain types of offenses. This circumstance allows the conditional division of the actual preventive measures of administrative coercion into two subgroups: measures special (detailed, with a clearly defined specialpreventive purpose) and general (with a general purpose purpose) characterВ статье освещены научные подходы к пониманию категорий как «принуждение», «государственное принуждение», «административное принуждение». Раскрыты признаки принуждения в служебном праве Украины, не связанного с юридической ответственностью. Выделении особенности принуждения в служебном праве Украины, не связанного с юридической ответственностью). Предложено под принуждением в служебном праве, не связанного с юридической ответственностью необходимо понимать применение предусмотренных административно-правовыми нормами мер воздействия к правозобовьязаних субъектов, подвергающихся действию их негативных последствий морального, личностного, имущественного, организационного или иного характера с целью предупреждения или прекращения противоправных действий, преодоление их вредных последствий.К мерам административного принуждения, не связанного с юридической ответственностью, составляют собственно административно-предупредительные меры как совокупность мероприятий официального влияния государственных органов, а в случаях делегирования соответствующих полномочий и общественных объединений в отношении физических, юридических лиц, независимо от воли и желания последних в виде моральных, личных, имущественных, организационных ограничений их прав, свобод, законных интересов для предупреждения совершения противоправных деяний как любыми, так и конкретными лицами, обеспечение правопорядка при любых условиях.Цель административно-предупредительных мер, которая имеет комплексный характер и фактически объединяет два элемента: загальнопревентивний и специально превентивный (общую и специальную превенции). Применяются меры административного принуждения предупредительного характера для того, чтобы предупредить совершение правонарушений со стороны конкретных лиц и недопущения определенных видов правонарушений. Это обстоятельство позволяет условно разделить собственно предупредительные меры административного принуждения на две подгруппы: меры специального (детализированы, с четко выраженной специальнопревентивною целью) и общего (с загальнопревентивною целью) характераУ статті висвітлено наукові підходи до розуміння категорій як «примус», «державний примус», «адміністративний примус». Розкриті ознаки примусу у службовому праві України, не пов'язаного із юридичною відповідальністю. Виокремлені особливості примусу у службовому праві України, не пов'язаного із юридичною відповідальністю). Запропоновано під примусом в службовому праві, не пов'язаного із юридичною відповідальністю необхідно розуміти застосування передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу до правозобов’язаних суб’єктів, які піддаються дії їх негативних наслідків морального, особистісного, майнового, організаційного чи іншого характеру з метою попередження чи припинення протиправних дій, подолання їх шкідливих наслідків.До заходів адміністративного примусу, не пов'язаного із юридичною відповідальністю, становлять власне адміністративно-попереджувальні заходи як сукупність заходів офіційного впливу державних органів, а у випадках делегування відповідних повноважень і громадських об’єднань щодо фізичних, юридичних осіб, незалежно від волі і бажання останніх, у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод, законних інтересів задля попередження вчинення протиправних діянь як будь-якими, так і конкретними особами, забезпечення правопорядку за будь-яких умов.Мета адміністративно-попереджувальних заходів, яка має комплексний характер і фактично поєднує два елементи: загальнопревентивний та спеціально превентивний (загальну і спеціальну превенції). Застосовуються заходи адміністративного примусу попереджувального характеру для того, щоб попередити вчинення правопорушень з боку конкретних осіб і недопущення певних видів правопорушень. Ця обставина дозволяє умовно поділити власне попереджувальні заходи адміністративного примусу на дві підгрупи: заходи спеціального (деталізовані, із чітко вираженою спеціальнопревентивною метою) і загального (із загальнопревентивною метою) характер
Генезис Національної гвардії України як суб’єкта протидії загрозам Національній безпеці України
Get PDFThe article is devoted to a comprehensive study of the historical and legal overview of the formation and development of the National Guard of Ukraine as a subject of counteraction to threats to the national security of Ukraine. An author's vision of the provisions on the genesis of the formation of the National Guard of Ukraine as a military formation with law enforcement functions has been improved. It is determined that the National Guard of Ukraine, being a participant in legal relations in the area of counteracting threats to the national security of Ukraine, carries out activities regulated by the norms of military-administrative law, which is based and varies depending on administrative-legal regimes; has the statutory authority to detect, deter, eliminate and reduce the adverse impact of an aggressor. The genesis of the formation of NGU as a military formation with law enforcement functions is represented by a classification consisting of two stages: 1) the creation and development of the organizational structure of the MIA in the period from 1991 to 2000; 2) the time of reforming in two periods: from 2001 to 2013 (the time of functioning of the Internal Troops of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine) and from 2014 to present time (the time of formation and updating of NGU in accordance with world standards). Attention is focused on the problematic issues that arise at the present stage of development of the stateСтатья посвящена комплексному исследованию историко-правового обзора становления и развития Национальной гвардии Украины как субъекта противодействия угрозам национальной безопасности Украины. Сформулировано авторское видение положений про генезис становления Национальной гвардии Украины как военного формирования с правоохранительными функциями. По результатам исследования предоставлено определение: “Национальная гвардия Украины, будучи участником правоотношений в сфере противодействия угрозам национальной безопасности Украины, совершает деятельность урегулированную нормами военно-административного права, которое основывается и изменяется в зависимости от административно-правовых режимов; имеет определенные законом полномочия по выявлению, предотвращения, уничтожения и уменьшения негативного влияния со стороны агрессора”. Предложено классификацию историко-правовых этапов деятельности НГУ : а) создание и развитие организационной структуры НГУ в период времени с1991 г. по2000 г.; б) время реформирования, которое протекает в два периода: с2001 г. по2013 г. (время функционирования Внутренних войск МВД Украины) и с2014 г. по настоящее время (время формирования и обновление НГУ в соответствии с мировыми стандартами). Акцентировано внимание на проблемных вопросах, которые возникают на современном этапе развития государстваСтаття присвячена комплексному дослідженню історико-правового огляду становлення і розвитку Національної гвардії України як суб’єкта протидії загрозам національній безпеці України. Сформульовано авторське бачення положень щодо генезису становлення Національної гвардії України як військового формування з правоохоронними функціями. За результатами дослідження надано визначення: “Національна гвардія України, будучи учасником правовідносин у сфері протидії загрозам національній безпеці України, здійснює діяльність врегульовану нормами військово-адміністративного права, що ґрунтується та змінюється у залежності від адміністративно-правових режимів; має визначені законом повноваження щодо виявлення, відвернення, знищення та зменшення негативного впливу з боку агресора”. Запропоновано класифікацію історико-правових етапів діяльності НГУ : а) створення та розбудова організаційної структури НГУ в період часу з 1991 р. по 2000 р.; б) час реформування, що протікає у два періоди: з 2001 р. по 2013 р. (час функціонування Внутрішніх військ МВС України) та з 2014 р. по теперішній час (час формування та оновлення НГУ у відповідності до світових стандартів). Акцентовано увагу на проблемних питаннях, які виникають на сучасному етапі розвитку держав
Сучасні підходи до розуміння сутності акту присяги
Get PDFDifferent science article that are devoted to the issue of oath are analyzed by the author. According to them, in the article are highlighted modern approaches to understanding the concept of oath and its relation with such legal categories as swear, duty, official duty, internal imperative and vow. With the help of comparison method, it has been found that, unlike the above concepts, the oath does not have a religious attribute, so the concept of such notions can’t be the same.According to the analyzed science literature an interpretation on the two-aspect of the existence of the oath is made – doctrinal and normative. In accordance with the doctrinal aspect of the oath is considered as text, the administrative action, action of demonstration of internal convictions, moral authority and the deontological basis of professional activity. In the normative aspect, the oath is considered from the point of view of internal textual content, taking into account the common and different features of the content of the oath of representatives by various public state professions. It is installed that differences in oath are caused by the professional sphere of activity of the person, a common aspects is performing certain duties and comply with applicable law.Also the part of the article is devoted for the medical oath, especially for its comparison of the “Hippocratic Oath” and modern oath for the doctors of Ukraine.With the help of the classification method, an author's vision of the type of oath by the criterion of the sphere of professional activity is offered. In particular, it is proposed to establish the following types of oaths: political, judicial, legal and medicalАвтором проанализированы различные научные статьи, посвященные вопросу присяги. На основе этого, в статье освещены современные подходы к пониманию понятия присяги и ее связи с такими правовыми категориями, как клятва, обязанность, служебный долг, внутренний императив и обет. С помощью сравнительного метода, было установлено, что, в отличие от перечисленных выше понятий, присяга не имеет религиозного свойства, поэтому сущность этих понятий не может быть одинаковой.Согласно анализу научной литературы было сделано интерпретацию двух аспектов существования присяги – доктринальный и нормативный. Согласно доктринального аспекта присяга рассматривается как текст, административное действие, действие демонстрации внутренних убеждений, моральные полномочия и деонтологическая основа профессиональной деятельности. В нормативном аспекте присяга рассматривается с точки зрения внутреннего текстового содержания с учетом общих и отличительных особенностей содержания присяги представителей различных публичных государственных профессий. Было установлено, что различия в присяге обусловленные профессиональной сферой деятельности человека, а общность заключается в выполнении определенных обязанностей и соблюдении действующего законодательства.Также часть статьи была посвящена медицинской присяге, особенно сравнению «Присяги Гиппократа» и современной присяге врачей Украины. С помощью метода классификации предлагается авторское видение видов присяги за критерием сферы профессиональной деятельности. В частности, предложено выделять такие виды присяги как: политическая, судебная, правовая и докторскаяАвтором проаналізовано різні наукові статті, присвячені питанню присяги. На основі цього, у статті висвітлені сучасні підходи до розуміння поняття присяги та її зв'язку з такими правовими категоріями, як клятва, обов'язок, службовий обов'язок, внутрішній імператив і обітниця. За допомогою порівняльного методу, було встановлено, що, на відміну від перерахованих вище понять, присяга не має релігійної властивості, тому сутність цих понять не може бути однаковою.Згідно аналізу наукової літератури було зроблено інтерпретацію двох аспектів існування присяги – доктринальний і нормативний. Відповідно до доктринального аспекту присяга розглядається як текст, адміністративна дія, дія демонстрації внутрішніх переконань, моральні повноваження і деонтологічна основа професійної діяльності. У нормативному аспекті присяга розглядається з точки зору внутрішнього текстового змісту з урахуванням загальних і відмнних особливостей змісту присяги представників різних публічних державних професій. Було встановлено, що розбіжності у присязі зумовлені професійною сферою діяльності особи, а спільність полягає у виконанні певних обов’язків та дотриманні чинного законодавства.Також частина статті була присвячена медичній присязі, особливо порівнянню «Присяги Гіппократа» та сучасній присязі лікарів України.За допомогою методу класифікації пропонується авторське бачення видів присяги за критерієм сфери професійної діяльності. Зокрема, запропонован
Місце службового права в системі національного права
Get PDFThe article proposes a system of law to be regarded as a set of elements of law that complement each other, interact and form a unity with a number of specific features. The author argues that in the system of law the emphasis is on the structure of law, the separation among its elements of the branch of sub branch, institutions, norms of law, and in the legal system, although the law is the main element, but not a single element, it is precisely because of this, to find out the phenomenon of service the right to determine its role in the legal system. The article proposes in the aspect of the field of structural law of the law to consider it as a set of branches, sub-sectors, institutes and norms of law. The author analyzes scientific approaches to the understanding of the service law as an industry, sub branch, institute of administrative law, distinguishes the features of the service law and proves that it has signs in the subregion of administrative law. It is proposed to consider the system of law in the aspect of the division of the right to public and private, material and procedural, regulatory and security, and analyze their definitions, characteristics, specifics of each of them. On the basis of a detailed analysis of the above-mentioned provisions, the author proposes to consider the place of service law in the system of law in terms of its division into public and private as a sub-area of public law. In clarifying the place of service law in the system of law in the division of material and procedural, the author notes that the employment law combines material and procedural norms and acts in material and procedural law. In the context of the division of the right to a law, the regulator and guardian of the author notes that the service law combines norms and regulatory and security, which is why it is regulative-security, however, the regulatory element is still dominant. The author notes that only in the complex should consider all these issues to clarify the place of employment law in the system of national lawВ статье предлагается система права рассматривать как совокупность элементов права, которые взаимодополняют друг друга, взаимодействуют и образуют единство с целым рядом специфических признаков. Автором доказывается, что в системе права акцент внимания сосредоточен на структуре права, выделении среди ее элементов отрасли подотрасли, институты, нормы права, а в правовой системе права, хотя и является главным элементом, однако не единственным элементом, поэтому для выяснения феномена служебного права следует определять его роль именно в системе права. В статье предлагается в структуру системы права рассматривать ее как совокупность отраслей, подотраслей, институтов и норм права. Автор анализирует научные подходы к пониманию служебного права как отрасли, подотрасли, института административного права, выделяет признаки служебного права и доказывает, что оно имеет признаки подотрасли административного права. Предлагается рассмотрение системы права в аспекте разделения права на публичное и частное, материальное и процессуальное, регулятивное и охранительное, анализируются их определения, признаки, специфика каждого из них. На основании детального анализа вышеупомянутых положений автор предлагает рассматривать место служебного права в системе права в аспекте его разделения на публичное и частное как подотрасли публичного права. Выясняя место служебного права в системе права при разделении на материальное и процессуальное, автор отмечает, что служебное право сочетает материальные и процессуальные нормы и выступает материально-процессуальным правом. Автор отмечает, что служебное право сочетает нормы и регулятивные и охранительные, благодаря чему является регулятивно-охранительным, правда, регулятивный элемент все же является доминирующим. Автор отмечает, что только в комплексе следует рассматривать все эти вопросы для выяснения места служебного права в системе национального праваУ статті пропонується систему права розглядати як сукупність елементів права, які взаємодоповнюють один одного, взаємодіють й утворюють єдність із цілою низкою специфічних ознак. Автором доводиться , що у системі права акцент уваги зосереджений на структурі права, виокремленні серед її елементів галузі підгалузі, інститути, норм права, а у правовій системі право, хоча і є головним елементом, однак неєдиним елементом, саме тому для з’ясування феномену службового права варто визначати його роль саме у системі права. У статті пропонується в аспекті полі структурності системи права розглядати її як сукупності галузей, підгалузей, інститутів і норм права. Автор аналізує наукові підходи щодо розуміння службового права як галузі, підгалузі, інституту адміністративного права, виокремлює ознаки службового права й доводить, що воно має ознаки підгалузі адміністративного права. Пропонується розгляд системи права в аспекті поділу права на публічне та приватне, матеріальне та процесуальне, регулятивне та охоронне, аналізуються їх визначення, ознаки, специфіка кожного із них. На підставі детального аналізу вищезазначених положень автор пропонує розглядати місце службового права у системі права в аспекті його поділу на публічне та приватне як підгалузі публічного права. З’ясовуючи місце службового права у системі права при поділі на матеріальне та процесуальне , автор зазначає, що службове право поєднує матеріальні та процесуальні норми й виступає матеріально-процесуальним правом. У розрізі поділу права на право регулятивне та охоронне автор зазначає, що службове право поєднує норми і регулятивні і охоронні, завдяки чому є регулятивно-охоронним, щоправда, регулятивний елемент все ж таки є домінуючим. Автор зазначає, що лише у комплексі слід розглядати всі ці питання для з’ясування місця службового права у системі національного прав