ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Кваліфікаційні ознаки обставин, що вводять у дію застереження пп. «b» п. 3 ст. 35 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
No full textThe article analyzes the condition for acceptability of individual applications to the European Court of Human Rights, which was introduced by The Protocol No. 14 to the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the "substantial damage to which the applicant suffered" as well as the circumstances that introduce the reservation of paragraphs "B" clause 3 of the Art. 35 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and their qualification features.It has been found that the European Court of Human Rights, even assuming that the applicant did not suffer material damage cannot declare as inadmissible any individual claim that raises the question: the adoption of law, interpretation of the norms of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, national right. It has been established that the respect for human rights, even if there is a presumption that the applicant did not suffer material damage, requires announcement as an admissible by the European Court of Human Rights such an individual application, since it has raised issues of a general nature regarding the observance of the norms of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms: 1) the necessity to clarify the obligations of the State under the Convention; 2) to compel the respondent State to resolve a structural problem affecting the interests of other persons in the same position as the applicant. The following conditions have been identified in the presence of which respect for human rights does not require consideration of the statement by the European Court of Human Rights: 1) the relevant national legislation and practice changed, and similar issues had already been resolved in other cases that the European Court of Human Rights reviewed; 2) the relevant law was canceled and the statement had only a historical character; 3) The European Court of Human Rights or the Council of Ministers have already considered this issue as a complex issueВ статье проанализировано условие приемлемости индивидуальных заявлений в Европейский суд по правам человека, которое было введено Протоколом №14 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод - «существенный вред, который понес заявитель», а также обстоятельства, которые вводят в действие оговорку пп. «b» п. 3 ст. 35 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, и их квалификационные признаки.Установлено, что Европейский суд по правам человека, даже предполагая, что заявитель не понес существенного вреда, не может объявить неприемлемой любую индивидуальную жалобу, которая поднимает вопрос: применения права, толкования норм Конвенции о защите прав человека и основных свобод, национального права. Установлено, что принцип уважения прав человека, даже если есть предположение, что заявитель не понес существенного вреда, требует объявления Европейским судом по правам человека приемлемой индивидуальную жалобу, в которой затронуты вопросы общего характера, касающиеся соблюдения норм Конвенции о защите прав человека и основных свобод: 1) необходимость уточнить обязательства государств-участников Конвенции; 2) заставить государство-ответчика разрешить структурную проблему, затрагивающую интересы других лиц, находящихся в таком же положении, как и заявитель. Выделены такие условия, при наличии которых принцип уважения прав человека не требует рассмотрения заявления Европейским судом по правам человека: 1) соответствующее национальное законодательство и практика его применения были изменены, а подобные вопросы уже были разрешены в других делах, рассмотреных Европейским судом по правам человека; 2) соответствующий закон был отменен и заявление имеет только исторический характер; 3) Европейский суд по правам человека или Совет Министров уже рассмотрели этот вопрос как комплексную проблемуВ статті проаналізовано умову прийнятності індивідуальних заяв до Європейського суду з прав людини, що була запроваджена Протоколом №14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – «суттєва шкода, якої зазнав заявник», а також обставини, що вводять у дію застереження пп. «b» п. 3 ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та їх кваліфікаційні ознаки.З’ясовано, що Європейський суд з прав людини, навіть припускаючи, що заявник не зазнав суттєвої шкоди, не може оголосити неприйнятною будь-яку iндивiдуальну заяву, яка порушує питання: застосування права, тлумачення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, національного права. Встановлено, що повага до прав людини, навіть якщо є припущення, що заявник не зазнав суттєвої шкоди, вимагає оголошення Європейським судом з прав людини прийнятною таку індивідуальну заяву оскільки в ній були порушені питання загального характеру щодо дотримання норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: 1) необхідність уточнити зобов’язання держав згідно з Конвенцією; 2) примусити державу-відповідача вирішити структурну проблему, яка зачіпає інтереси інших осіб, що знаходяться у такому ж становищі, що й заявник. Виділено такі умови, за наявності яких повага до прав людини не вимагає розгляду заяви Європейським судом з прав людини: 1) відповідне національне законодавство та практику його застосування було змінено, а подібні питання вже було вирішено в інших справах, які розглянув Європейський суд з прав людини; 2) відповідний закон було скасовано, а заява мала лише історичний характер; 3) Європейський суд з прав людини або Рада Міністрів вже розглянули це питання як комплексну проблем
Міжнародно-правова діяльність інституту держави і права: питання теорії і практики
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the formation and development of academic research in the field of international law at the V.M.Koretsky Institute of State and Law. Organizational origins of international law started with the creation of the state and legal sector in the system of the National Academy of Sciences of Ukraine in 1949. Special attention is paid to the presentation of the role of the outstanding scholar of the international lawyer in the creation of the Institute of State and Law, organization and implementation of legal research, in particular in the field of international law and the formation of the corresponding scientific school.The objective development of international law in the second half of the twentieth century was conditioned by the necessity of ensuring the international legal activity of Ukraine in the international arena, as one of the founding states of the United Nations. At this stage, the efforts of Koretsky and his associates were directed at the theoretical substantiation of the international legal personality of Ukraine, the study of the problems of the codification of international law, its sources, and the relation with the internal law of the states. The results of fundamental research in the field of international law favored the recognition of Ukrainian scholars’ contributions to international legal science. Koretsky was recognized as one of the world's leading figures and attracted by the international community to practical international legal activities in specialized United Nations bodies. He entered history as one of the founders of the Universal Declaration of Human Rights.The period of 50 - 60 years of the twentieth century in the development of Ukrainian international law was characterized by the active formation of its scientific school, the bright representatives of which were international scholars M. K. Mikhailovsky, N. M. Ulyanov, V. I. Sapozhnikov and others. Their research has created the foundation of a modern school of international law. The article analyzes their main works and theoretical positions that have become the property of international legal science.The 70-80s of the 20th century in the development of international legal science in Ukraine were characterized by the growth of its scientific potential, personnel growth of the school, expansion of the range of research. Since 1984, the head of the department of international law and comparative law of the Institute is V. N. Denisov, who organizationally and methodologically ensured the development of the study of actual problems of international law.With the proclamation of Ukraine's independence, the main tasks of the national science of international law are aimed at studying the problems of the implementation of the sovereignty of Ukraine. Over the past three decades, the results of research by scientists of international lawyers of the Institute have become dozens of individual and collective monographs that identified the main trends in the development of science of international law at the present stage.Today, the scientific school of international law is represented by the doctors of jurisprudence V. N. Denisov, V. I. Akulenko, O. V. Kresin and candidates of jurisprudence O. I. Didkivska, O. S. Pereverzeva, I. M. Protsenko, K. O. Savchuk, A. V. Smoliy, M. I. Surzhinsky, L. G. Falaleyev. A special role in the article is devoted to the analysis of organizational and scientific activities of the directors of the Institute after V. M. Koretsky, academicians B. M. Babiy and Yu. S. ShemshuchenkoСтатья посвящена анализу формирования и развития академических исследований в области международного права в Институте государства и права им. В. М. Корецкого. Организационные истоки международного права начались с создания сектора государства и права в системе НАН Украины в 1949. Особое внимание уделено освещению роли выдающегося ученого правоведа-международника в создании Института государства и права, организации и осуществления им правовых исследований, в частности в области международного права и формирования соответствующей научной школы.Объективное развитие международного права во второй половине ХХ века было обусловлено необходимостью обеспечения международно-правовой деятельности Украины на международной арене, как одного из государств основателей ООН. На этом этапе усилия Корецкого и его соратников ученых были направлены на теоретическое обоснование международной правосубъектности Украины, исследование проблем кодификации международного права, его источников, соотношение с внутренним правом государств. Результатом фундаментальных исследований в области международного права способствовали признанию вкладов украинских ученых в международно-правовую науку. Корецкий был признан одним из мировых ее корифеев и был привлечен международным сообществом к практической международно-правовой деятельности в специализированных органах ООН. Он вошел в историю как один из создателей Всеобщей декларации прав человека.Период 50-60-х годов. в развитии украинского международного права характеризовался активным становлением его научной школы, яркими представителями которой стали ученые международники М. К. Михайловський, Н. М. Ульянова, В. И. Сапожников и другие. Их исследования создали фундамент современной школы международного права. В статье анализируются их основные труды и теоретические положения, которые стали достоянием международно-правовой науки.70-80-е годы ХХ в. в развитии международно-правовой науки в Украине характеризовались наращиванием ее научного потенциала, кадровым ростом школы, расширением диапазона исследований. С 1984 г. руководителем отдела международного права и сравнительного правоведения Института становится В. Н. Денисов, который организационно и методологически обеспечил развитие исследований актуальных проблем международного права.С провозглашением независимости Украины основные задачи отечественной науки международного права направляются на исследование проблем реализации суверенитета Украины. За последние три десятилетия результатом исследований ученых международников-правоведов Института стали десятки индивидуальных и коллективных монографий, которые определили основные тенденции развития науки международного права на современном этапе.Сегодня научную школу международного права представляют доктора юридических наук В. Н. Денисов, В. И. Акуленко, А. В. Кресин и кандидаты юридических наук О. И. Дидкивська, О. С. Переверзева, И. М. Проценко, К. О. Савчук, А. В. Смолий, М. И. Суржинський, Л. Г. Фалалеева. Особая роль в статье отведена анализу организационно-научной деятельности директорам Института после Корецкого академикам Б. М. Бабию и Ю. С. ШемшученкоСтаття присвячена аналізу формування та розвитку академічних досліджень в галузі міжнародного права в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького. Організаційні витоки міжнародного права започатковані зі створення Сектора держави і права в системі НАН України в 1949 р. Особлива увага приділена висвітленню ролі видатного вченого правознавця-міжнародника у створенні Інституту держави і права, організації і здійснення ним правових досліджень, зокрема в галузі міжнародного права та формування відповідної наукової школи.Об’єктивний розвиток міжнародного права в другій половині ХХ ст. був зумовлений необхідністю забезпечення міжнародно-правової діяльності України на міжнародній арені, як однієї з держав засновниць ООН. На цьому етапі зусилля В. М. Корецького та його соратників науковців були спрямовані на теоретичне обґрунтування міжнародної правосуб’єктності України, дослідження проблем кодифікації міжнародного права, його джерел, співвідношення з внутрішнім правом держав. Результати фундаментальних досліджень в галузі міжнародного права сприяли визнанню вклади українських вчених в міжнародно-правову науку. В. М. Корецький був визнаний одним із світових її корифеїв та залучений міжнародним співтовариством до практичної міжнародно-правової діяльності в спеціалізованих органах ООН. Він увійшов в історію як один із творців Загальної декларації прав людини.Період 50-60-х років ХХ ст. в розвитку українського міжнародного права характеризувався активним становленням його наукової школи, яскравими представниками якої стали вчені міжнародники М.К.Михайловський, Н.М.Ульянова, В.І.Сапожников та інші. Їх дослідження створили фундамент сучасної школи міжнародного права. В статті аналізуються їх основні праці та теоретичні положення, які стали надбанням міжнародно-правової науки.70-80-ті роки ХХ ст. в розвитку міжнародно-правової науки в Україні характеризувалися нарощенням її наукового потенціалу, кадровим зростанням школи, розширенням діапазону досліджень. З 1984 р. керівником відділу міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту стає В.Н.Денисов, який організаційно і методологічно забезпечив розвиток дослідження актуальних проблем міжнародного права.З проголошенням незалежності України основні завдання вітчизняної науки міжнародного права спрямовуються на дослідження проблем реалізації суверенітету України. За останні три десятиліття результатом досліджень вчених міжнародників-правознавців Інституту стали десятки індивідуальних та колективних монографій, які визначили основні тенденції розвитку науки міжнародного права на сучасному етапі.Сьогодні наукову школу міжнародного права репрезентують доктори юридичних наук В. Н. Денисов, В. І. Акуленко, О. В. Кресін та кандидати юридичних наук О. І. Дідківська, О. С. Переверзєва, І. М. Проценко, К. О. Савчук, А. В.Смолій, М. І. Суржинський, Л. Г. Фалалєєва. Особлива роль в статті відведена аналізу організаційно-наукової діяльності директорам Інституту після В. М. Корецького академікам Б. М. Бабію та Ю. С. Шемшученк
Копне право і його застосування в українському копному судочинстві (XIV-XVIII ст.)
Get PDFThe article is devoted to “kopa” customary law, which was applied by community courts in Ukrainian lands in the XIV–XVIII centuries. Interpretations of the concept of “kopa” law in the scientific literature are covered. “Kopa” law was a subsystem of material and procedural norms of customary law. It was characteristic of the Ukrainian and Belarussian peoples. In addition, “kopa” law was sometimes referred to as the community court, which enforced the relevant rules.The structure of “kopa” law and the origin of its elements are revealed. The basis of “kopa” law was legal customs, inherited from ancient communities. New customary rules were also formed as a result of the legalization of religious norms and the influence of litigation practices of community courts. Among the courts, operating in the Ukrainian lands in the XIV–XVIII centuries, “kopa” courts were one of the most fully applicable rules of customary law.The material norms of “kopa” law on the basis of the analysis of community courts decisions are covered. The norms of land tenure, civil offenses, crimes, complicity, recidivism, necessary defense, punishments and release from them are analyzed. Criminal responsibility in “kopa” law had the primary purpose of protecting a person, his/her life, health and property.Among criminal cases, “kopa” courts most often dealt with cases of murder, theft, witchcraft, arson, sacrilege, etc. This range of categories of criminal cases allows us to determine what actions “kopa” law considered criminal. For committing crimes, “kopa” law provided property, corporal punishments and the death penalty. In “kopa” law death penalty was realized mainly through hanging. As for witches, sorcerers and arsonists burning at the stake was usedСтатья посвящена копному обычному праву, которое применялось общественными копными судами на украинских землях в XIV–XVIII вв. Освещены интерпретации понятия копного права в научной литературе. Копное право составляло подсистему материальных и процессуальных норм обычного права. Оно было характерно украинскому и белорусскому народам. Кроме того, копным правом иногда называли копный суд, который обеспечивал силу и применения соответствующих норм.Раскрыта структура копного права и происхождение его элементов. Основу копного права составляли правовые обычаи, унаследованные от общин княжего периода. Также формировались новые нормы обычного права в результате юридизации религиозных норм и под влиянием практики копного судопроизводства. Среди судебных органов, действовавших на украинских землях в XIV-XVIII вв., копные суды принадлежали к таким, которые наиболее полно применяли нормы украинского обычного права.Освещены материальные нормы копного права на основании анализа решений копных судов (копных декретов). Проанализированы нормы о землевладении, гражданских правонарушениях, преступлениях, соучастии, рецидиве, необходимой обороне, наказаниях и освобождении от них и др. Обосновано мнение о том, что уголовная ответственность согласно копному праву имела основной целью охрану личности, ее жизни, здоровья и собственности.Среди уголовных дел копными судами наиболее часто рассматривались дела об убийствах, хищениях, колдовстве, поджоге, святотатстве и др. Этот спектр категорий уголовных дел позволяет определить, какие действия копное право считало преступными. За совершение преступлений копное право предусматривало имущественные, телесные наказания и смертную казнь. В копном праве смертная казнь осуществлялась в основном через повешение. Относительно ведьм, колдунов и поджигателей применялось сожжение на костреСтаття присвячена копному звичаєвому праву, що застосовувалося громадськими копними судами на українських землях у XIV–XVIII ст. Висвітлено інтерпретації поняття копного права у науковій літературі. Копне право становило підсистему матеріальних і процесуальних норм звичаєвого права. Воно було характерним українському та білоруському народам. Крім того, копним правом інколи називали копний суд, який забезпечував чинність і застосування відповідних норм.Розкрито структуру копного права та походження його елементів. Основу копного права складали правові звичаї, успадковані від громад княжої доби. Також формувалися нові норми звичаєвого права внаслідок юридизації релігійних норм та під впливом практики копного судочинства. Серед судових органів, що діяли на українських землях у XIV–XVIII ст., копні суди належали до таких, які найбільш повно застосовували норми українського звичаєвого права.Висвітлено матеріальні норми копного права на підставі аналізу рішень копних судів (копних декретів). Проаналізовано норми про землеволодіння, цивільні правопорушення, злочини, співучасть, рецидив, необхідну оборону, покарання та звільнення від них тощо. Обґрунтовано думку про те, що кримінальна відповідальність за копним правом мала основною метою охорону особи, її життя, здоров’я та власності.Серед кримінальних справ копними судами найбільш часто розглядалися справи про вбивства, розкрадання, чаклунство, підпал, святотатство та ін. Цей спектр категорій кримінальних справ дозволяє визначити, які дії копне право вважало злочинними. За вчинення злочинів копне право передбачало майнові, тілесні покарання та смертну кару. У копному праві смертна реалізовувалася переважно через повішання. Щодо відьом, чаклунів і підпалювачів застосовувалося спалення на вогнищ
Принципи мінімізації та точності персональних даних під час використання технології розподіленого реєстру (адміністративно-правовий аспект)
Get PDFThe use of citizens` and legal entities` personal information is crucial for the protection of human rights at the current stage of society and information technology development. On the one hand, a high-quality system of processing and using this information can increase the level of citizen participation in government-making processes and assist on creating a human-centric approach in public administration, when the state will have all the necessary information to serve citizens (providing of all administrative services online, use of analytics to improve infrastructure, etc.). On the other hand, misuse and unauthorized access to personal data can lead to violations of citizens' rights, corruption and excessive bureaucracy in administrative procedures.At the same time, approaches to the protection of personal data should be not formal, but purely practical. The state policy should be based on the solution of real problems, which often require a complete revision of the systematic approaches, in this case the infrastructure of the state registers.Modern information technologies make it possible to implement large-scale changes in the business processes of collecting, storing and processing personal data of citizens. Moreover, such approaches make it possible to reduce bureaucratic burdens and minimize corruption risks.Distributed registry technology is a popular solution for improving the performance of government processes and enhancing eGovernment in the country. However, its application requires a proper assessment of the problem and its origins, as well as the outcomes that should be achievedИспользование персональных данных граждан и юридических лиц имеют критическое значение для защиты прав человека на современном этапе развития общества и информационных технологий. С одной стороны, качественная система обработки и использования этой информации может повысить уровень участия граждан в процессах и способствовать становлению человекоцентрического подхода в публичном управлении, когда государство будет иметь всю необходимую информацию для того чтобы служить гражданам (предоставление административных услуг без справок и в режиме онлайн, использование аналитической информации для улучшения инфраструктуры и т.д.). С другой стороны, неправильное использование и доступ к персональным данным может привести к нарушениям прав граждан, коррупции и чрезмерной бюрократизации административных процедур.В то же время, подходы к защите персональных данных должны иметь не формальный, а сугубо практический характер. Государственная политика должна базироваться на решении реальных проблем, которые часто требуют полного пересмотра подходов к работе системы, в данном случае инфраструктуры государственных реестров.Современные информационные технологии дают возможность реализовывать полномасштабные изменения бизнес-процессов сбора, хранения и обработки персональных данных граждан. К тому же такие подходы дают возможность уменьшить бюрократическую нагрузку на людей, а также минимизировать коррупционные риски.Технология распределенного реестра является популярным подходом для улучшения работы государственных процессов и повышение уровня электронного управления в государстве. Однако ее применение требует правильной оценки проблемы и ее истоков, а также результата, который необходимо достичьВикористання персональних даних громадян та юридичних осіб мають критичне значення для захисту прав людини на сучасному етапі розвитку суспільства та інформаційних технологій. З одного боку, якісна система обробки та використання цієї інформації може підвищити рівень участі громадян в державотворчих процесах та сприяти становленню людиноцентриського підходу в публічному управлінні, коли держава буде мати всю необхідну інформацію для того щоб служити громадянам (надання адміністративних послуг без довідок та в режимі онлайн, використання аналітичної інформації для покращення інфраструктури тощо). З іншого боку, неправильне використання та доступ до персональних даних може призвести до порушень прав громадян, корупції та надмірної бюрократизації адміністративних процедур.В той самий час, підходи до захисту персональних даних повинні мати не формальний, а суто практичний характер. Державно політика повинна базуватись на вирішенні реальних проблем, які часто потребують повного перегляду підходів до роботи системи, в даному випадку інфраструктури державних реєстрів. Сучасні інформаційні технології дають можливості реалізовувати повномасштабні зміни бізнес-процесів збору, зберігання та обробки персональних даних громадян. До того ж такі підходи дають можливість зменшити бюрократичне навантаження на людей, а також мінімізувати корупційні ризики. Технологія розподіленого реєстру є популярним підходом для покращення роботи державних процесів та підвищення рівня електронного врядування в державі. Проте її застосування потребує правильної оцінки проблеми та її витоків, а також результату, який необхідно досягнут
Поняття принципу верховенства права на доктринальному рівні
Get PDFThe author establishes the essence of the concept of the rule of law at the doctrinal level. The author concludes that it is expedient to study the rule of law as a legal category, as a legal doctrine in the context of an integral part of the genesis of the concept of the rule of law at the doctrinal level. There is a historical periodization of the formation of the idea of the rule of law in the context of the construction of a modern rule of law. It is suggested by understanding the principle of the rule of law for doctrinal equality through the method of realizing the principle of the rule of law in the system of theoretical knowledge. The concept of the category of the rule of law is defined on the basis of the provincial, traditional Ukrainian and foreign theoretical doctrine. The principle of the rule of law in the image of the law and the role of law in powers and suspensions; signification of legal rights and powers; legal rights and policies; legal rights and economics; relationship rights and morality; legal rights and traditions have been justified. Approaches to determine the substantive workload of the rule of law, which became the property of not only legal educational literature, but also monographs and dissertations, were stressed for the normal civil society. It is emphasized, that the principle of the rule of law is the basis, basis and guiding principles of a doctrinal understanding of the fullness of the concept of the rule of law in general. It is established that the issues, outlined today, are more than relevant, and therefore the prospects for their development are a dynamic phenomenon that requires attention, research and change, in accordance with the state and political and social mood of the society on an ongoing basis.В статье автором установлена сущность понятия принципа верховенства права на доктринальном уровне. Автором сделан вывод о целесообразности исследования принципа верховенства права как правовой категории, как юридической доктрины в разрезе неотъемлемой части генезиса становления понятия принципа верховенства права на доктринальном уровне. Осуществлено историческую периодизацию становления представлений о принципе верховенства права в контексте развития современного правового государства. Исследовано понятие принципа верховенства права на доктринальном уровне с целью обоснования механизма реализации принципа верховенства права в системе общетеоретических знаний. Определены понятие, сущность и содержание категории верховенства права на основе обобщения современной украинской и зарубежной общетеоретической доктрины. Обосновано, что именно принцип верховенства права отражает место и роль права в государстве и обществе; означает соотношение права и государства; соотношение права и политики; соотношения права и экономики; соотношения права и морали; соотношения права и обычаев. Предоставляемые подходы к определению смысловой нагрузки принципа верховенства права стали достоянием не только юридической учебной литературы, но и монографических и диссертационных исследований Подчеркнуто, что анализ и углубление исследований по данной проблематике является чрезвычайно важным на пути Украины в политической и экономической евроинтеграции, а также становление нормального гражданского общества. Отмечено, что именно принцип верховенства права составляет базис, основу и руководящие принципы доктринального понимания наполненности понятия верховенства права в целом. Установлено, что изложенная проблематика на сегодняшний день является более чем актуальной, а потому перспективы ее развития - это явление динамичное, требующее внимания, исследований и изменений, согласно с состоянием и политическими и социальными настроениями общества на постоянной основеУ статті автором встановлено сутність поняття принципу верховенства права на доктринальному рівні. Автором зроблено висновок щодо доцільності дослідження принципу верховенства права як правової категорії, як юридичної доктрини у розрізі невід’ємної частини ґенези становлення поняття принципу верховенства права на доктринальному рівні. Здійснено історичну періодизацію становлення уявлення про принцип верховенства права у контексті розбудови сучасної правової держави. Досліджено поняття принципу верховенства права на доктринальному рівні з метою обґрунтування механізму реалізації принципу верховенства права у системі загальнотеоретичних знань. Визначені поняття, сутність та зміст категорії верховенства права на основі узагальнення сучасної української та зарубіжної загальнотеоретичної доктрини. Обґрунтовано, що саме принцип верховенства права відображає місце і роль права в державі і суспільстві; означає співвідношення права і держави; співвідношення права і політики; співвідношення права і економіки; співвідношення права і моралі; співвідношення права і звичаїв. Надані підходи щодо визначення змістовної завантаженості принципу верховенства права, які стали надбанням не лише юридичної навчальної літератури, а й монографічних та дисертаційних досліджень Підкреслено, що аналіз та поглиблення досліджень з даної проблематики є надзвичайно важливим на шляху України до політичної та економічної євроінтеграції, а також становлення нормального громадянського суспільства. Наголошено, що саме принцип верховенства права становить базис, основу та керівні засади доктринального розуміння наповненості поняття верховенства права загалом. Встановлено, що окреслена проблематика на сьогоднішній день є більш ніж актуальною, а тому перспективи її розвитку – це явище динамічне, таке, що потребує уваги, досліджень та змін, згідно зі станом та політичними і соціальними настроями суспільства на постійній основ
Проблемні питання припинення повноважень депутата місцевої ради шляхом відкликання за народною ініціативою
Get PDFThis article realizes the analysis of legal documents and partially of court practice as to stopping authorities of a deputy of a local council by recalling by the public initiative; possibilities of renewal of violated rights of a person, whose authorities were anticipatorily stopped by recalling by the public initiative.There were noted the aspects of protection of declaration of will of electors, who declared their thought about their interests’ representation in the territorial community by a certain citizen.The first-turn attention is paid to changes in the legislation about local elections that take place as a result of accepting the Law of Ukraine of 14 July, 2015 «On local elections». This very law introduces changes in the Law of Ukraine “On political changes in Ukraine”, “On the status of deputies of local councils” and so on.There is realized the analysis of the Law of Ukraine “On the status of deputies of local councils”, related to recalling deputies by the public initiative.There is indicated the existent gaps in legislative acts that directly or intermediately favor violation of electors’ rights.At the same time, there is noted the participation of the Central elective commission and administrative courts in these processes.There are indicated the elements of political corruption, introduced in structures of the elective process of local power bodies as a result of the aforesaid changes in the legislation.This problematics is especially important for safety and proper economic development of Ukraine and is especially urgent for the next campaign of elections in local power bodiesВ данной статье осуществлен анализ нормативных документов и частично судебной практики относительно прекращения полномочий депутата местного совета путем отзыва по народной инициативе; возможности восстановления нарушенных прав лица чьи полномочия были досрочно прекращены путем отзыва по народной инициативе.Указано на аспекты защиты волеизъявления избирателей, выразивших свое мнение о необходимости представительства их интересов в территориальной общине определенным гражданином.В первую очередь уделено внимание изменениям в законодательстве о местных выборах, которые состоялись вследствие принятия Закона Украины от 14 июля 2015 «О местных выборах». Этим же законом внесены изменения в Закон Украины «О политических партиях в Украине», «О статусе депутатов местных советов» и др.Проведенный анализ раздела Закона Украины «О статусе депутатов местных советов», который касается отзыва депутатов местных советов по народоною инициативе.Указано на существующие пробелам в законодательных актах, которые прямо или косвенно способствуют нарушением прав избирателей.Кроме того, указано на участие в данных процессах Центральной избирательной комиссии, административных судов.Указано на элементы политической коррупции, внесенные в структуры избирательного процесса органов местной власти в результате вышеназванных изменений в законодательство.Указанная проблематика особенно важно для безопасности и надлежащего экономического развития Украины и особенно актуальной в преддверии следующей избирательной кампании в местные органы властиВ даній статті здійснений аналіз нормативних документів та частково судової практики стосовно припинення повноважень депутата місцевої ради шляхом відкликання за народною ініціативою; можливості відновлення порушених прав особи чиї повноваження були достроково припинені шляхом відкликання за народною ініціативою.Зазначено на аспекти захисту волевиявлення виборців, які висловили свою думку щодо необхідності представництва їх інтересів в територіальній громаді певним громадянином.В першу чергу приділена увага змінам в законодавстві про місцеві вибори, які відбулись в наслідок прийняття Закону України від 14 липня 2015 року «Про місцеві вибори». Цим же законом внесені зміни в Закон України «Про політичні партії в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад» та ін.Здійснений аналіз розділу Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», який стосується відкликання депутатів місцевих рад за народоною ініціативою.Вказано на існуючі прогалинам у законодавчих актах, які прямо чи опосередковано сприяють порушенням прав виборців.Крім того, зазначено на участь в даних процесах Центральної виборчої комісії, адміністративних судів.Вказано на елементи політичної корупції, що внесені в структури виборчого процесу органів місцевої влади внаслідок вище названих змін у законодавство.Зазначена проблематика є особливо важливою для безпеки та належного економічного розвитку України і є особливо актуальною напередодні наступної виборчої компанії в місцеві органи влади
Законодавчі дефініції безпеки: загальнотеоретичні аспекти
Get PDFThe article deals with the general theoretical characteristics of legislative safety definitions in the context of the allocation of their general and special features. Common features are inherent in all definitions, legal definitions and legislative security definitions in particular. Special features distinguish them from other legislative definitions and are constructed, mainly, in a classical manner by generic type principle.The general features of the legislative definitions of safety include: legal nature, intellectual orientation, connection with other normative-legal requirements, allocation and formulation of features of the phenomenon, scientific validity, mediated form of their implementation, etc. Special features are divided into generic (state, measure, lack, characteristic, property, protection, ability, boundary, process, activity, compliance) and specific (any risk, unacceptable risk, marginal risk, threats, civil aviation, air transport, radiation exposure, norms, rules, standards, interests of man and citizen, society and state, information, state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional order, drugs, radiation-nuclear facilities and the environment, influence on employees, staff).It is indicated in the expediency of formulating one or another legislative definition of security, which consists in the need to find out in what meaning the term of safety in the normative legal document is used: commonly used; special – inherent in a certain field of special knowledge; specifically legal. The requirements for legislative safety definitions are defined, in particular they must: contain the main (general and distinctive) features of phenomena or processes being formulated; be reasonable and expedient, aimed at achieving the goals envisaged by law, adequate for both social reality and for the requirements of legislative technique aimed at satisfying the needs of legal practiceВ статье рассмотрены общетеоретические характеристики законодательных дефиниций безопасности в контексте выделения их общих и специальных признаков. Общие признаки присущи всем дефинициям, правовым дефинициям и законодательным дефинициям безопасности в частности. Специальные признаки отличают их от других законодательных дефиниций и построены преимущественно классическим образом по родо-видовому принципу.К общим признакам законодательных дефиниций безопасности относятся: правовая природа, интеллектуальная направленность, связь с другими нормативно-правовыми предписаниями, выделение и формулирование признаков явления, научная обоснованность, опосредованная форма их реализации и т.п. Специальные признаки подразделяются на родовые (состояние, мера, отсутствие, характеристика, свойство, защита, способность, границы, процесс, деятельность, соответствие) и видовые (любой риск, недопустимый риск, предельный риск, угрозы, отрасль гражданской авиации, воздушный транспорт, радиационное воздействие, нормы, правила, стандарты, интересы человека и гражданина, общества и государства, информация, государственный суверенитет, территориальная целостность, демократический конституционный строй, лекарственные средства, радиационно-ядерные объекты и окружающая среда, воздействие на работников, персонал).Указывается на целесообразность формулировки той или иной законодательной дефиниции безопасности, которая заключается в необходимости выяснить в каком значении используется термин безопасность в нормативно-правовом документе: общеупотребительном; специальном - присущем определенной области специальных знаний; специально юридическом. Определены требования к законодательным дефинициям безопасности, в частности они должны: содержать основные (общие и отличительные) признаки явлений или процессов, которые формулируются; быть обоснованными и целесообразными, направленными на достижение целей, предусмотренных нормами права, адекватными как для социальной действительности, так и для требований законодательной техники, направленными на удовлетворение потребностей юридической практикиУ статті розглянуто загальнотеоретичні характеристики законодавчих дефініцій безпеки в контексті виділення їх загальних і спеціальних ознак. Загальні ознаки притаманні всім дефініціям, правовим дефініціям і законодавчим дефініціям безпеки зокрема. Спеціальні ознаки відрізняють їх від інших законодавчих дефініцій і побудовані, переважно, класичним чином по родо-видовому принципу.До загальних ознак законодавчих дефініцій безпеки відносяться: правова природа, інтелектуальна спрямованість, зв'язок з іншими нормативно-правовими приписами, виділення і формулювання ознак явища, наукова обґрунтованість, опосередкована форма їх реалізації тощо. Спеціальні ознаки поділяються на родові (стан, міра, відсутність, характеристика, властивість, захист, здатність, кордону, процес, діяльність, відповідність) та видові (будь-який ризик, неприпустимий ризик, граничний ризик, загрози, галузь цивільної авіації, повітряний транспорт, радіаційне вплив, норми, правила, стандарти, інтереси людини і громадянина, суспільства і держави, інформація, державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад, лікарські засоби, радіаційно-ядерні об'єкти і навколишнє середовище, вплив на працівників, персонал).Вказується на доцільність формулювання тієї чи іншої законодавчої дефініції безпеки, що полягає в необхідності з'ясувати в якому значенні використовується термін безпеки в нормативно-правовому документі: загальновживаному; спеціальному - притаманному певній галузі спеціальних знань; спеціально юридичному. Визначено вимоги до законодавчих дефініцій безпеки, зокрема вони повинні: містити основні (загальні і відмінні) ознаки явищ або процесів, що формулюються; бути обґрунтованими і доцільними, спрямованими на досягнення цілей, передбачених нормами права, адекватними як для соціальної дійсності, так і для вимог законодавчої техніки, спрямованими на задоволення потреб юридичної практик
Досвід Литовської республіки та республіки Грузії щодо надання публічних послуг та шляхи їх імплементації у вітчизняне законодавство
Get PDFThe article highlights the foreign experience of Lithuania and Georgia in providing public services and ways of its implementation in domestic legislation. The legal acts regulating the provision of public services in Lithuania, Georgia are disclosed. The directions of improvement of the legislation of Ukraine on the provision of public services in the light of foreign experience are offered, namely: round-the-clock convenient access for all users, especially those with disabilities or those who work or study abroad, while maintaining confidentiality; the use of various remote communication channels, which in turn leads to a reduction in the cost of such a service and to accelerates the timing of provision of various types of public services to consumers and, as a result, to improve the environmental situation (reducing emissions, paper costs, etc.); provision of public services in one place ("single office", "one window", etc.), which allows to fully satisfy the needs of consumersУ статті висвітлено досвід Литви та Грузії щодо надання публічних послуг та шляхи імплементації його у вітчизняне законодавство. Розкриті нормативно-правові акти надання публічних послуг в країнах Литви, Грузії. Запропоновано напрями удосконалення законодавства України про надання публічних послуг з урахуванням зарубіжного досвіду, а саме: цілодобовий зручний доступ для всіх користувачів; надання публічних послуг в одному місці («єдиний офіс», «єдино вікно» тощо
Правові інструменти підвищення авторитету суду
Get PDFThe article is devoted to the mechanism of increasing the authority of the court, one of the tools of which are called ensuring the availability of results of court activities - judicial decisions. The author's vision of the transformation of the existing concept of openness of the judiciary and the conditions for the realization of the right of every person to access judicial decisions are formulated, in particular, a number of proposals are indicated, aimed at optimizing the technical and organizational legal conditions for the functioning of the Unified State Register of Judicial Decisions.The author analyzes the current normative provision of the procedure for publishing a court decision, clarifies the conflicts of legal regulation and problems of the practice of law enforcement. Two areas of relations are identified which arise in the process of providing access to court decisions. The first is external, which is to ensure everyone's right to access to a court decision. The second ones are internal, which establish the organizational framework for the formation and use of the Registry. Research in each direction allowed the author to formulate a series of proposals aimed at optimizing the mechanism for ensuring access to court decisions.Since most court decisions are standard in certain categories of cases, they are of interest only to a particular territorial community living within the jurisdiction of the court, the question is whether the decentralization of the Unified State Register of Judicial Decisions is expedient by introducing the practice of publishing such decisions on the website of the courts that adopted them. The Registry should only send a decision in which in a new way interpretations of the legal norm that were relevant for the formation of a new jurisprudence, or decisions that have a significant social resonance and may be of interest to a larger audience than a territorial community within the jurisdiction of the court.In addition, all decisions of the Supreme Court are necessarily included in the Register, since its decisions are of a provisional nature and influence the maintenance of uniformity of judicial practice, predictability of court decisions. A number of proposals for improving technical administration of the Unified State Register of Judicial DecisionsСтаття присвячена механізму підвищення авторитету суду, одним із інструментів якого названо відкритість судової влади. Формулюється авторське бачення трансформації існуючої концепції відкритості судової влади та умов реалізації права кожної особи на доступ до судових рішень, зокрема, обгрунтовується ряд пропозіцій, спрямованих на оптимізацію технічніх та організаційно-правових умов функціонування Єдиного державного реєстру судових рішен
Розвиток національної правової системи в контексті запитів громадянського суспільства
Get PDFThe article is devoted to the present stage of evolution of the national legal system in the context of its ability to perform certain tasks, to recreate the functions necessary in the given spatial-temporal dimensions, to ensure the necessary requirements of effective legal regulation. It is clear that a democratic legal system must effectively protect human rights and freedoms, reproduce and implement the rule of law, and ensure the "quality" of the law in national law. The legal system must implement the provision that a person has the highest social value. The quality of the European legal system is to protect universal values and cultural heritage. In particular, it should be remarkable that under the conditions of a democratic rule of law, the "person-state" relations would undergo significant changes. These relations are not intended to provide for one part of society a greater degree of freedom than for another; in this case, it is necessary to speak about state power, which ensures conditions of freedom for all members of society, all citizens of the state. Freedom is provide to the people only when the people really organize, without any interference, unions, assemblies, legislates; elect at their own will all officials of the state, who are entrust with the implementation of laws and democratic governance based on these laws. Moreover, the sovereignty of the people is form in a democratic legal system, which, in turn, normalizes the functioning of state bodies that ensure the rights and freedoms of people, in particular, their European vector of development. Additionally, today the task of optimizing the legal system, and therefore - adjusting its functions, are of great importance. In particular: the main task of the legal system is to create a well-defined, normative, stable basis for the whole complex of social relations, including for their dynamics.In a democratic, social, legal state, which defined European choice, the sphere of legal regulation is realize, the totality of social relations, which can and must be arrange with the help of law and legal means. The main direction of legal regulation in these conditions is:a) Consolidation and protection of new social relations;b) Provision of favorable conditions and means of existence of individuals;c) Realization and legal protection of vital needs, interests of people and society;d) The prohibition of certain social relations and behavior (the establishment of commercial banks by officials, law enforcement officers by their relatives (activating NABU's activity, NACC, creating the Supreme Anti-corruption Court),e) Stimulating the development of appropriate social relations, etc.Представленная статья посвящена современному этапу развития национальной правовой системы в контексте ее способности к выполнению определенных задач, воспроизведение необходимых в данных пространственно-временных измерениях функций, обеспечения необходимых требований эффективного правового регулирования. Понятно, что демократическая правовая система должна действенно защищать права и свободы человека, воспроизводить и внедрять принцип верховенства права, обеспечивать «качество» правового закона в национальном законодательстве. Именно правовая система должна реализовать положение о том, что человек является высшей социальной ценностью. Качество европейской правовой системы заключается в защите общечеловеческих ценностей, культурных достижений, вообще и в частности правокультурних. В частности, следует отметить, что в условиях демократического правового государства отношения «лицо-государство» претерпевают существенные изменения. Эти отношения не имеют целью обеспечить для одной части общества большую степень свободы, чем для другой; в этом случае необходимо говорить о государственной власти, что обеспечивает условия свободы для всех членов общества, всех граждан государства. Свобода народа обеспечена лишь тогда, когда народ действительно организует без какого-либо вмешательства союзы, собрания, издает законы, избирает по собственному волеизъявлению всех должностных лиц государства, которым поручается проведение в жизнь законов и демократическое управление на основе этих законов. Как известно, полновластие народа состоит в условиях демократической правовой системы, в свою очередь, нормализует функционирование органов государства, обеспечивающих права и свободы людей, в частности, их европейский вектор развития. Кроме того, большое значение приобретают сегодня задачи по оптимизации правовой системы, а следовательно - корректировка ее функций. В частности: основная задача правовой системы - создавать четко определенную нормативную, стабильную основу для всего комплексу общественных отношений, в том числе и для их динамики.В условиях демократического, социального, правового государства, которое определило свой европейский выбор, реализуется сфера правового регулирования, совокупность общественных отношений, которую можно и нужно приводить в порядок с помощью права и правовых средств. Основным направлением правового регулирования в этих условиях являются: а) закрепление и охрана новых общественных отношений; б) обеспечение благоприятных условий и средств существования индивидов; в) реализация и правовая защита жизненно важных потребностей, интересов людей и социальных обществ; г) запрет определенных общественных отношений и поведения (учреждение коммерческих банков должностными лицами, работниками правоохранительных органов, их родственниками (активизация деятельности НАБУ, создание Высшего антикоррупционного суда); д) стимулирование развития определенных общественных отношений и т. п.Представлена стаття присвячена сучасному етапу розвитку національної правової системи в контексті її здатності до виконання певних завдань, відтворення необхідних у даних просторово-часових вимірах функцій, забезпечення необхідних вимог ефективного правового регулювання. Зрозуміло, що демократична правова система повинна дієво захищати права і свободи людини, відтворювати і впроваджувати принцип верховенства права, забезпечувати «якість» правового закону в національному законодавстві. Саме правова система повинна реалізувати положення про те, що людина є найвищою соціальною цінністю. Якість європейської правової системи полягає у захисті загальнолюдських цінностей, культурних надбань, взагалі і, зокрема, правокультурних. Так, слід зазначити, що в умовах демократичної, правової держави відносини «особа-держава» зазнають суттєвих змін. Ці відносини не мають на меті забезпечити для однієї частини суспільства більший ступінь свободи, ніж для іншої; в цьому випадку необхідно вести мову про державну владу, що забезпечує умови свободи для всіх членів суспільства, всіх громадян держави. Свобода народу забезпечена лише тоді, коли народ дійсно організує без будь-якого втручання союзи, збори, видає закони, обирає за власним волевиявленням всіх посадових осіб держави, яким доручається проведення в життя законів і демократичне управління на основі цих законів. Як відомо, повновладдя народу складається в умовах демократичної, правової системи, яка в свою чергу, нормалізує функціонування органів держави, що забезпечують права і свободи людей, зокрема, їх європейський вектор розвитку. Крім того, великого значення набувають сьогодні завдання по оптимізації правової системи, а отже - коригування її функцій. Зокрема: основне завдання правової системи — створювати чітко визначену, нормативну, стабільну основу для всього комплексу суспільних відносин, у тому числі і для їх динаміки.В умовах демократичної, соціальної, правової держави, яка визначила свій європейський вибір, реалізується сфера правового регулювання, сукупність суспільних відносин, яку можливо і необхідно упорядковувати за допомогою права і правових засобів. Основним напрямом правового регулювання в цих умовах є: а) закріплення і охорона нових суспільних відносин; б) забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів; в) реалізація і правовий захист життєво важливих потреб, інтересів людей і соціальних спільностей; г) заборона певних суспільних відносин і поведінки (заснування комерційних банків посадовими особами, працівниками правоохоронних органів, їх родичами (активізація діяльності НАБУ, НАЗК, створення Вищого антикорупційного суду); д) стимулювання розвитку певних суспільних відносин тощ