ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Реалізація окремих норм Конституції України як основного закону
No full textThis paper considers certain implementation problems of Ukrainian Constitution statements as to implementation and protection of main rights and freedoms of Ukrainian citizens. There are considered implementation problems of right for education and medical services. The legality of reformation of educative and medical branches is analyzed.Recommendations as to the legal support of reformation of aforesaid branches for their correspondence of constitutional norms are given. The problem of democracy implementation in Ukraine is considered. Based on the formation principle and peculiarity of bodies of state and representative power, implementation peculiarities of its delegated right and duties, it is offered to limit the right of Verkhovna Rada deputies for introducing changes and additions to the Ukrainian Constitution. Analyzing implementation features of democracy in Ukraine, it is offered to change the system of candidates’ admission to the participation in Verkhovna Rada elections. At the same time there is substantiated a necessity to eliminate the majority system of election and chose the party one. Taking into account article 1 of the Constitution, establishing the social directionality of the Ukrainian development, based on the analysis of separate Laws, there is substantiated the non-observance of social norms of the Constitution by state power bodies. Thus, analyzing the statements of the Law of Ukraine “On the living wage”, “On the minimal consumption budget”, it is established, that the minimal living wage is corrected according to the present budget and not to requirements of the Laws, establishing the special order. There are analyzed separate statements of the project of the Labor Code of Ukraine that differ from the actual Code of the Labor Laws and don’t increase socio-labor protection of workers, but on the contrary, worsen and make them socially depended on an employer that is rightlessВ данной статье рассмотрены некоторые проблемы реализации положений Конституции Украины по реализации и защите основных прав и свобод граждан Украины. Рассмотрены, вопроси реализации права на образование и медицинское обслуживание. Проанализирована законность осуществления реформирования образовательной и медицинской отраслей.Данные рекомендации в отношении правового обеспечения реформирования выше указанных отраслей их соответствия конституционным нормам. рассмотрен вопрос реализации народовластия в Украине. Исходя из принципа и особенности формирования органов государственной представительной власти, особенностей реализации ею делегированных прав и выполнения обязанностей, предложено ограничить право депутатов Верховной Рады на внесение изменений и дополнений в Конституцию Украины. Анализируя особенности реализации народовластия в Украине, предложено изменить систему допуска кандидатов в депутаты к участию в выборах в Верховную Раду. Кроме этого обоснована необходимость ликвидации мажоритарной системе выборности и переход на партийную. Учитывая положения ст.1 Конституции устанавливающую социальную направленность развития Украины, на основе анализа отдельных Законов, обосновано отсутствие соблюдения социальных норм Конституции органами государственной власти. Так анализируя положения закона Украины «О прожиточном минимуме», «О минимальном потребительском бюджете» установлено, что пересмотр минимального прожиточного минимума производится с привязкой к существующему бюджету, а не по требованиям Законов устанавливающих особый порядок. Проанализированы отдельные положения проекта Трудового Кодекса Украины, которые в отличие от действующего Кодекса Законов о Труде не улучшают социально-трудовую защищенность работников, а наоборот ухудшают и делают его социально зависимым от работодателя, то есть бесправнымУ даній статті розглянуті деякі проблеми реалізації положень Конституції України щодо реалізації та захисту основних прав і свобод громадян України. Зокрема розглянуто, питання реалізації права на освіту та медичне обслуговування. Проаналізовано законність здійснення реформування освітньої та медичної галузей. Надані рекомендації щодо правового забезпечення реформування вище зазначених галузей їх відповідності конституційним нормам. Розглянуто питання реалізації народовладдя в Україні.Виходячи з принципу та особливості формування органів державної представницької влади, порядку реалізації нею делегованих прав і виконання обов'язків, запропоновано обмежити право депутатів Верховної Ради на внесення змін і доповнень до Конституції України. Запропоновано змінити систему допуску кандидатів в депутати до участі у виборах до Верховної Ради. Крім цього обґрунтовано необхідність ліквідації мажоритарної системи виборності і перехід на партійну систему. З огляду на положення ст.1 Конституції України що встановлює соціальну спрямованість розвитку України, та на основі аналізу окремих Законів, обґрунтовано відсутність дотримання соціальних норм Конституції органами державної влади. Так аналізуючи положення закону України «Про прожитковий мінімум», «Про мінімальний споживчий бюджет» встановлено, що перегляд мінімального прожиткового мінімуму проводиться з прив'язкою до існуючого бюджету, а не за вимогами Законів що встановлюють особливий порядок. Проаналізовано окремі положення проекту Трудового Кодексу України, які на відміну від чинного Кодексу Законів про Працю не поліпшують соціально-трудову захищеність працівників, а навпаки погіршують і роблять його соціально залежним від роботодавця тобто безправни
Правозастосовчі аспекти адміністративної процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що придбане на електронних торгах
Get PDFThe article reveals the peculiarities of the administrative procedure for the realization of arrested real estate through electronic trades. The procedure for realizing arrested immovable property through e-commerce would seem to be more or less settled, however, the preparatory stages for its actual implementation contain a number of gaps in the law and the points by which it is possible to interpret the actions of both the executors differently and the procedure of implementation of the arrested real estate of the debtor. So, in the case of the registration of a minor child in the housing of the debtor, the procedure for the realization of such property becomes almost impossible. Or, for example, in the case of a violation of the procedure for assessing real estate, the possible consequences in the form of complaints about the actions of the executor or judicial recognition of the report on the assessment of immovable property invalid, which in turn complicates the further implementation of the procedure.In connection with the above it is necessary to change the approach as to the preparatory stages of the procedure for collecting the debtor's property and for the further realization of such property on e-trades. It is necessary to pay attention to existing problems in the enforcement proceedings and to fully outline them, which in turn will help to identify gaps in legislation and improve the provisions of the lawВ статье раскрывается особенности административной процедуры реализации арестованного недвижимого имущества через электронные торги. Процедура реализации арестованного недвижимого имущества путем электронной торгов казалось бы более-менее урегулированной, однако подготовительные этапы к ее фактического осуществления содержат ряд пробелов в законодательстве и моментов, с помощью которых можно по-разному толковать действия как исполнителей, так и самой процедуры реализации арестованного недвижимого имущества должника. Так, в случае факта регистрации несовершеннолетнего ребенка в жилом помещении должника, процедура реализации такого имущества становится почти невозможной. Или именно в случае нарушения процедуры оценки недвижимого имущества возможных последствиях в виде жалоб на действия исполнителя или признания в судебном порядке отчета об оценке недвижимого имущества недействительным, что в свою очередь также усложняет дальнейшее осуществление процедуры.В связи с указанным необходимо изменить подход как к подготовительных этапов процедуры обращения взыскания на имущество должника так и в дальнейшей реализации такого имущества на е-торгах. Необходимо обратить внимание на существующие проблемы в исполнительном производстве и в полной мере их обозначить, что в свою очередь поможет выявить пробелы законодательства и провести усовершенствование положений законаУ статті розкривається особливості адміністративної процедури реалізації арештованого нерухомого майна через електронні торги. Процедура реалізації арештованого нерухомого майна шляхом е-торгів здавалось би є більш-менш врегульованою, однак підготовчі етапи до її фактичного здійснення містять ряд прогалин у законодавстві та моментів, за допомогою яких можна по-різному тлумачити дії як виконавців, так і самої процедури реалізації арештованого нерухомого майна боржника. Так, у разі факту реєстрації неповнолітньої дитини у житловому приміщенні боржника, процедура реалізації такого майна стає майже неможливою. Або приміром у разі порушення процедури оцінки нерухомого майна можливі наслідки у вигляді скарг на дії виконавця або визнання у судовому порядку звіту про оцінку нерухомого майна недійсним, що в свою чергу також ускладнює подальше здійснення процедури.У зв’язку з вказаним необхідно змінити підхід як до підготовчих етапів процедури звернення стягнення на майно боржника так і до подальшої реалізації такого майна на е-торгах. Необхідно звернути уваги на існуючі проблеми у виконавчому провадженні та повною мірою їх окреслити, що в свою чергу допоможе виявити прогалини законодавства та провести удосконалення положень закон
Теоретичний аналіз сутності і змісту конституційних основ правозахисної діяльності
Get PDFThe article reveals the essence and content of the constitutional foundations of human rights activities in Ukraine, examines the main subjects, methods and forms of this activity, in relation to the protection of fundamental human rights and freedoms.The authors indicate that human rights activities as an object of numerous researches about their methods, mechanisms, subjects and forms have passed, on the authors opinion, their rocky way from the natural human rights acknowledgement and search for the mechanisms of the affirmation and guarantee thereof, to the human rights activities as a special constitutional legal activity, from static procedural characteristics to dynamic processual features. At the same time, human rights activities get powerful development simultaneously with the emergence of constitutionalism and the practice of normalizing human rights and freedoms in the constitutions.We shall indicate that human rights and freedoms and affirmation, exercise and protection of them absolutely deservedly have become one of the key subjects of constitutional law-making and law-enforcement practice in 21st century. Thus, national protection of human and civil rights and freedoms is regarded as legislative and law-enforcement practice in the field of human rights which reflects specific historical and cultural traditions and the level of socio-economic development of the country.We can conclude that human rights protection constitutes a necessary integral and inevitable component of the legal sphere, the focus of its development and one of the forms of the essence of law expression.The effectiveness of such protection is due to the constructiveness of the interaction of the entire set of elements of the legal mechanism for the implementation of human rights protection in Ukraine.Today, the main objective of human rights activities in Ukraine is protection and restoration of human rights and freedoms established and guaranteed by the Constitution, creation of the proper conditions ensuring human life and health protection, respect of human honor and dignity, inviolability and security by national and local authorities and their officers and by non-governmental organizations and business. At the same time, human rights activities, despite their purposeful nature, should prevent the violation of the principle of equality of constitutional rights and freedomsВ статье подробно раскрывается сущность и содержание конституционных основ правозащитной деятельности в Украине, исследуются основные субъекты методы и формы деятельности, по защите основных прав и свобод человека.Отмечается, что правозащитная деятельность как объект многочисленных исследований методы, механизмы, формы и ее субъектов прошла, по нашему мнению, сложный путь от признания за человеком его естественных прав и поиска механизмов их утверждения и обеспечения - к правозащитной деятельности как специального вида конституционно-правовой деятельности, от статически процедурных к динамично-процессуальных свойств. При этом правозащитная деятельность получает свой мощное развитие одновременно со становлением конституционализма и практикой нормирования прав и свобод человека в конституциях. Отметим, что права и свободы человека, их утверждения, реализация и защита вполне заслуженно стали одним из ключевых предметов конституционной правотворческой и правоприменительной практики в 21 веке. Так, защита прав и свобод человека и гражданина государством понимается как законодательная и правоприменительная практика в области прав человека, которая отражает специфические историко-культурные традиции и уровень социально-экономического развития страны.Можно констатировать, что защита прав человека - это необходимый, неотъемлемый и неизбежный компонент правовой сферы, ориентир ее развития и одна из форм выражения сущности права. Эффективность такой защиты обусловлена конструктивностью взаимодействия всей совокупности элементов правового механизма осуществления правозащитной деятельности Украины.На сегодня основной целью правозащитной деятельности в Украине защиты и обновления утвержденных и гарантированных Основным Законом прав и свобод человека, а также создание органами государственной власти и органами местного самоуправления, их должностными лицами, институтами гражданского общества и бизнесом условий для обеспечения жизни и здоровья человека, его чести и достоинства, неприкосновенности и безопасности. Вместе с тем, правозащитная деятельность, несмотря на свой целенаправленный характер, имеет предупреждать нарушения принципа равенства конституционных прав и свобод человекаУ статті детально розкривається сутність і зміст конституційних основ правозахисної діяльності в Україні, досліджуються основні суб’єкти методи і форми діяльності, щодо захисту основоположних прав і свобод людини.Зазначається, що правозахисна діяльність як об’єкт численних досліджень про методи, механізми, форми та її суб’єктів пройшла, на нашу думку, складний шлях від визнання за людиною її природних прав та пошуку механізмів їх утвердження та гарантування – до правозахисної діяльності як спеціального виду конституційно-правової діяльності, від статично-процедурних до динамічно-процесуальних властивостей. При цьому правозахисна діяльність отримує свій потужний розвиток одночасно зі становленням конституціоналізму та практикою унормування прав і свобод людини в конституціях.Відзначимо, що права і свободи людини, їх утвердження, реалізація та захист цілком заслужено стали одним із ключових предметів конституційної правотворчої та правозастосовної практики в 21 столітті. Так, захист прав і свобод людини та громадянина державою розуміється як законодавча і правозастосовна практика в галузі прав людини, яка відображає специфічні історико-культурні традиції та рівень соціально-економічного розвитку країни.Можна констатувати, що захист прав людини – це необхідний, невід’ємний і неминучий компонент правової сфери, орієнтир її розвитку та одна із форм вираження сутності права. Ефективність такого захисту обумовлена конструктивністю взаємодії всієї сукупності елементів правового механізму здійснення правозахисної діяльності України.На сьогодні основною метою правозахисної діяльності в Україні захисту та поновлення утверджених і гарантованих Основним Законом прав і свобод людини, а також створення органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, інститутами громадянського суспільства та бізнесом належних умов для забезпечення життя і здоров’я людини, її честі та гідності, недоторканості та безпеки. Разом з тим, правозахисна діяльність, незважаючи на свій цілеспрямований характер, має упереджувати порушення принципу рівності конституційних прав і свобод людин
Напрями вдосконалення законодавства України в частині адміністративно-правового забезпечення реалізації економічної функції держави
Get PDFThe article analyzes the main policy documents, the subject of regulation of which is to ensure the implementation of the economic function of the state. The authors substantiate the conclusion that methods of improving administrative and legal support for the implementation of economic functions by the state should be directly related to budget deconcentration, delegation of functional powers of central executive bodies to the level of local self-government, establishment of an effective system of administrative services in the field of economics and appropriate legislative strengthening of administrative procedures.It was emphasized, that the objectives of the European administrative-legal space are the focus on strengthening the single internal market of the European Union; minimization of administrative barriers; unifying the legal framework and enhancing the cooperation of the member states of the European Union for deeper economic interaction. The development of such characteristic features of the European administrative and legal support for the fulfillment of the economic function by the state, such as the predominance of methods of economic incentives, including tax burden reduction, deregulation, and an effective network for the provision of administrative, including consulting services, is identified. It has been substantiated, that the ways to improve the administrative and legal support for the implementation of the state’s economic function consist in reducing the administrative burden of state regulation in the field of economy and improving the quality of administrative services. The successive steps on the chosen path should be the adoption of the Law of Ukraine “On Administrative Procedure”, which will ensure transparency of the procedure for administrative decision of individual cases; expanding the arsenal of methods to protect the rights and freedoms of individuals in public law relations through alternative (extra-judicial) methods of handling cases; legislative consolidation of the electronic form of treatment as a type of administrative complaint to meet the requirements of the modern information society; decentralization and privatization of state functions in the field of public service administrationВ статье проводится анализ основных программных документов, предметом регулирования которых является обеспечение реализации экономической функции государства. Авторами обосновывается вывод, что методы совершенствования административно-правового обеспечения реализации государством экономической функции должны быть непосредственно связаны с бюджетной деконцентрации, делегированием функциональных полномочий центральных органов исполнительной власти на уровень органов местного самоуправления, налаживанием эффективной системы предоставления административных услуг в области экономики и соответствующим законодательным закреплением административной процедуры.Подчеркнуто, что задачами европейского административно-правового пространства выступают направленность на укрепление единого внутреннего рынка Европейского Союза; минимизация административных барьеров; унификация законодательной базы и усиления сотрудничества государств - членов Европейского Союза для более глубокого экономического взаимодействия. Определены целесообразно развитие таких характерных особенностей европейского административно-правового обеспечения выполнения государством экономической функции, как преобладание методов экономического поощрения, в том числе снижение налоговой нагрузки, дерегуляторной характер и эффективная сеть предоставления административных, в том числе консультационных услуг. Обосновано, что путями совершенствования административно-правового обеспечения реализации государством экономической функции заключаются в снижении административной нагрузки государственного регулирования в области экономики и улучшении качества предоставления административных услуг. Последовательными шагами на выбранном пути должны стать принятие Закона Украины «Об административной процедуре», что обеспечит прозрачность порядке административного решения индивидуальных дел; расширение арсенала методов защиты прав и свобод частных лиц в публично-правовых отношениях за счет альтернативных (внесудебных) методов рассмотрения дел; законодательное закрепление электронной формы обращения как вида административной жалобы для соответствия требованиям современного информационного общества; децентрализация и приватизация государственных функций в области публично-сервисной административной деятельностиУ статті здійснюється аналіз основних програмних документів, предметом регулювання яких є забезпечення реалізації економічної функції держави. Авторами обґрунтовується висновок, що методи удосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації державою економічної функції мають бути безпосередньо пов’язані із бюджетною деконцентрацією, делегуванням функціональних повноважень центральних органів виконавчої влади на рівень органів місцевого самоврядування, налагодженням ефективної системи надання адміністративних послуг у галузі економіки та відповідним законодавчим закріпленням адміністративної процедури.Підкреслено, що завданнями європейського адміністративно-правового простору виступають спрямованість на зміцнення єдиного внутрішнього ринку Європейського Союзу; мінімізація адміністративних бар'єрів; уніфікація законодавчої бази й посилення співробітництва держав – членів Європейського Союзу для більш глибокої економічної взаємодії. Визначено, що доцільним є розвиток таких характерних особливостей європейського адміністративно-правового забезпечення виконання державою економічної функції, як переважання методів економічного заохочення, в тому числі зниження податкового навантаження, дерегуляторний характер та ефективна мережа надання адміністративних, у тому числі консультаційних послуг. Обґрунтовано, що шляхами удосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації державою економічної функції полягають у зниженні адміністративного навантаження державного регулювання у галузі економіки та покращенні якості надання адміністративних послуг. Послідовними кроками на обраному шляху мають стати прийняття Закону України «Про адміністративну процедуру», що забезпечить прозорість порядку адміністративного вирішення індивідуальних справ; розширення арсеналу методів захисту прав і свобод приватних осіб у публічно-правових відносинах за рахунок альтернативних (позасудових) методів розгляду справ; законодавче закріплення електронної форми звернення як виду адміністративної скарги для відповідності вимогам сучасного інформаційного суспільства; децентралізація і приватизація державних функцій у галузі публічно-сервісної адміністративної діяльност
Процесуальні гарантії дотримання прав людини і громадянина в діяльності органів судової влади
Get PDFThe article is devoted to the actual scientific problem - the protection of human rights and freedoms by the judicial authorities, their priority in this process. It provides an analysis of international legal acts, devoted to this problem. It is stressed, that the success of judicial administration in the performance of justice depends on many factors, and especially on the regularity of the procedural form of resolving disputes in court and on the universality of the nature of the "procedural order". Compliance with the procedural guarantees of the administration of justice is a prerequisite for its implementation and proper consideration of court cases. The procedural guarantees of observance of human rights in the administration of justice include: courteousness of the court, transparency, openness of court proceedings, efficiency of justice, participation of the people in its implementation, competition of the parties in court proceedings, etc.Particular attention is paid to the specifics of guarantees of observance of human rights in criminal justice and analysis of normative and legal acts that establish the basic principles and guarantees of observance of human rights and their classification on: international legal acts, constitutional acts (constitutional or basic laws), legislative acts (first of all separate laws and codes).There are two groups of guarantees of the observance of human rights in the administration of justice. These are procedural guarantees, which are almost completely equated with the principles of justice and procedural safeguards for the observance of human rights in the administration of justice. Both of these guarantee groups are closely interrelated and none of them can be effectively applied without the other. However, the second group of guarantees includes a more detailed list of legal rules that already apply to specific cases (order, terms, etc.) in relation to one or another type of legal proceedings.Comparison of the procedural rights of the victim and the accused has been made, and the emphasis has been made on impossibility of limiting the procedural rights of the accused. Unlike civil, administrative and constitutional justice, a characteristic feature of criminal justice is that it guarantees not only at the stage of judicial review, but also at the stages preceding itСтатья посвящена актуальной научной проблеме - защите прав и свобод человека органами судебной власти, приоритетном их месту в этом процессе. Предоставляется анализ международно-правовых актов посвященных данной проблеме. Отмечается, что успешность выполнения судебной властью функции правосудия зависит от многих факторов, особенно от регламентированности процессуальной формы разрешения споров в суде и на универсальности характера «процессуального порядка». Соблюдение процессуальных гарантий правосудия является необходимым условием его осуществления и правильного рассмотрения судебных дел. К процессуальным гарантиям соблюдения прав человека при отправлении правосудия относятся: беспристрастность суда, гласность, открытость судебного разбирательства, оперативность правосудия, участие народа в его осуществлении, состязательность сторон в судебном разбирательстве и др.Особое внимание уделено специфике гарантий соблюдения прав человека в уголовном судопроизводстве и анализу нормативно-правовых актов, устанавливающих основные принципы и гарантии соблюдения прав человека и их классификации на: международно-правовые акты, конституционные акты (конституционные или основные законы), законодательные акты (прежде всего отдельные законы и кодексы).Существует две группы гарантий соблюдения прав человека при осуществлении правосудия. Это процессуальные гарантии, почти полностью отождествляются с принципами правосудия и процессуальные гарантии соблюдения прав человека при осуществлении правосудия. Обе эти группы гарантий тесно взаимосвязаны и ни одна из них не может эффективно применяться без другой. Однако вторая группа гарантий включает в себя более подробный перечень правовых норм, касающихся уже специфического рассмотрения дел (порядка, сроков и т.д.), относительно того или иного вида судопроизводства.Проведено сравнение процессуальных прав потерпевшего и обвиняемого и сделан упор на невозможности ограничения процессуальных прав обвиняемого. Характерным признаком уголовного судопроизводства в отличие от гражданского, административного и конституционного судопроизводства является то, что в нем эти гарантии действуют не только на стадии судебного разбирательства, но и на стадиях, предшествующих емуСтаття присвячена актуальній науковій проблемі – захисту прав і свобод людини органами судової влади, пріоритетному їх місцю в цьому процесі. В ній подається аналіз міжнародно-правових актів присвячена даній проблемі. Наголошено, що успішність виконання судовою владою функції правосуддя залежить від багатьох факторів, а особливо від регламентованості процесуальної форми вирішення спорів в суді та на універсальності характеру «процесуального порядку». Дотримання процесуальних гарантій здійснення правосуддя є необхідною умовою його здійснення та правильного розгляду судових справ. До процесуальних гарантій дотримання прав людини при відправлені правосуддя належать: безпристрасність суду, гласність, відкритість судового розгляду, оперативність правосуддя, участь народу у його здійсненні, змагальність сторін у судовому розгляді та ін.Особлива увага приділена специфіці гарантій дотримання прав людини у кримінальному судочинстві та аналізу нормативно-правових актів, що встановлюють основні принципи та гарантії дотримання прав людини та їх класифікації на: міжнародно-правові акти, конституційні акти (конституційні чи основні закони), законодавчі акти (насамперед окремі закони та кодекси).Існує дві групи гарантій дотримання прав людини при здійсненні правосуддя. Це процесуальні гарантії, які майже повністю ототожнюються з принципами правосуддя та процесуальні гарантії дотримання прав людини при здійсненні правосуддя. Обидві ці групи гарантій є тісно взаємопов’язаними і жодна з них не може ефективно застосовуватись без іншої. Однак друга група гарантій включає в себе більш детальний перелік правових норм, які стосуються вже специфічного розгляду справ (порядку, термінів, тощо), щодо того чи іншого виду судочинства.Здійснено порівняння процесуальних прав потерпілого та обвинуваченого та зроблено наголос на неможливості обмеження процесуальних прав обвинуваченого. Характерною ознакою кримінального судочинства на відміну від цивільного, адміністративного та конституційного судочинства є те, що в ньому ці гарантії діють не лише на стадії судового розгляду, але й на стадіях, які передують йом
Окремі дискусійні питання унормування повноважень керівника органу досудового розслідування
Get PDFThe paper is devoted to studying the modern condition of normative-legal regulation of authorities of a head of the pre-trial investigation body. It is noted, that the effective support of realization of criminal proceedings by the pre-trial investigation bodies, declared in art. 2 of the CPC of Ukraine, is impossible without departmental control functioning. According to the actual legislation, realization of such control at a pre-trial investigation by an investigator in criminal proceedings is entrusted to a head of the pre-trial investigation body. It is stated, that the Ukrainian legislation on organization and procedural guidance of a pre-trial investigation needs correspondence for avoiding contradictions, actual for today. Attention is accented that CPC has no foundations, at which a head of the pre-trial investigation body is entrusted to be informed about pre-trial investigation materials that brings an uncertainty element in the work of an investigator.Such statement is explained by the fact that it is not clear, when and which criminal proceeding is possible to require for studying; how many time is needed by a head for studying it; what decisions may be made according to results of such studying. According to the system analysis of the statements of part 3 art. 40 of the CPC of Ukraine and part 2, art. 312 of the CPC, it is stated, that they don’t correspond to each other. At that art. 40 of the CPC of Ukraine is general and art. 312 of the CPC of Ukraine is special, so the last one is priority. A conclusion was made that legislative gaps as to standardization of authorities of a head of the pre-trial investigation body have the negative influence on the law enforcement activity. So, they must be solved by introducing correspondent changes and additions in the CPC of Ukraine and departmental normative-legal acts, regulating the activity of a head of the pre-trial investigation body, and it concerns both organizational aspects and his/her procedural activity.Статья посвящена исследованию современного состояния нормативно-правового регулирования полномочий руководителя органа досудебного расследования. Отмечено, что эффективное обеспечение выполнения органами досудебного расследования задач уголовного производства, задекларированных в ст. 2 УПК Украины, невозможно без функционирования ведомственного контроля. Согласно действующему законодательству, реализация такого контроля при осуществлении следователем досудебного расследования в уголовном производстве возлагается на руководителя органа досудебного расследования. Констатировано, что законодательство Украины по вопросу организации и процессуального руководства досудебным расследованием требует своего согласования во избежание имеющимся на сегодня противоречий. Акцентировано внимание, что в УПК отсутствуют основания, при наличии которых руководитель органа досудебного расследования уполномоченный знакомиться с материалами досудебного расследования, что вносит в работу следователя элемент неопределенности.Такое утверждение объясняется тем, что неясно, когда и какое уголовное производство можно потребовать для ознакомления; сколько именно времени руководитель будет с ним знакомиться; какие он может (имеет) право принять решения по результатам такого ознакомления. По результатам системного анализа положений ч. 3 ст. 40 УПК Украины и ч. 2 ст. 312 УПК констатировано, что они не согласованы между собой. При этом ст. 40 УПК Украины является общей, а ст. 312 УПК Украины - специальной, поэтому приоритет имеет последняя. Сделан вывод, что законодательные пробелы относительно унормирования полномочий руководителя органа досудебного расследования негативно сказываются на правоприменительной деятельности. Поэтому ни должны быть решены путем внесения соответствующих изменений и дополнений в УПК Украины и ведомственных нормативно-правовых актов, регламентирующих деятельность руководителя органа досудебного расследования, и это касается как организационных аспектов, так и его процессуальной деятельностиСтаттю присвячено дослідженню сучасного стану нормативно-правового регулювання повноважень керівника органу досудового розслідування. Наголошено, що ефективне забезпечення виконання органами досудового розслідування завдань кримінального провадження, задекларованих у ст. 2 КПК України, неможливе без функціонування відомчого контролю. Відповідно до чинного законодавства, реалізація такого контролю під час здійснення слідчим досудового розслідування в кримінальному провадженні покладається на керівника органу досудового розслідування. Констатовано, що законодавство України з питання організації та процесуального керівництва досудовим розслідування потребує свого узгодження задля уникнення наявним на сьогодні суперечностей. Акцентовано увагу, що в КПК відсутні підстави, за наявності яких керівник органу досудового розслідування уповноважений ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, що вносить в роботу слідчого елемент невизначеності. Таке твердження пояснюється тим, що неясно, коли і яке кримінальне провадження можна затребувати для ознайомлення; скільки саме часу керівник буде із ним ознайомлюватися; які він може (має) прийняти рішення за результатами такого ознайомлення. За результатами системного аналізу положень ч. 3 ст. 40 КПК України та ч. 2 ст. 312 КПК констатовано, що вони не узгоджені між собою. При цьому ст. 40 КПК України є загальною, а ст. 312 КПК України – спеціальною, з огляду на що пріоритет має остання. Зроблено висновок, що законодавчі прогалини щодо унормування повноважень керівника органу досудового розслідування негативно позначаються на правозастосовній діяльності. Водночас вони можуть і мають бути вирішені шляхом внесення відповідних змін та доповнень до КПК України і відомчих нормативно-правових актів, які регламентують діяльність керівника органу досудового розслідування, а саме як організаційні аспекти, так і його процесуальну діяльніст
Перспективи вдосконалення діяльності конституційного суду України в умовах сучасних суспільних трансформацій
Get PDFThe article deals with the basic directions of activity of the Constitutional Court of Ukraine as a result of the implementation of the constitutional reform in Ukraine, amendments to the Basic Law, the adoption of a new law on the Constitutional Court of Ukraine, year 2017, The rules of the Constitutional Court of Ukraine, year 2018, corresponding personnel changes, etc. The positive dynamics and efficiency of the body of constitutional jurisdiction in Ukraine is marked, especially in the context of the review of constitutional complaints, protection of the rights of man and of the citizen, which were violated, by legal norms. Despite some problems, the activity of the Constitutional Court of Ukraine in General demonstrates the formation of the system of constitutional justice in the European model. It also emphasized that the issues of improvement of its legal status, improving the efficiency of operation and trust, are designed to be the center of attention of the relevant government institutions, scholars and the public European model.Attention is paid to achieve the main goals that stand today before the Constitutional Court of Ukraine: the development of technology activities the great Chamber, Senate, boards and services of each judge to ensure the timely, fair, effective cases, optimization of acceptance and consideration of constitutional complaint, the establishment of the Court as an integral part of the judicial system, the structural element of the judiciary, a body that provides specific direction of litigation and is one of the most public authorities.The necessary prerequisites to achieve these goals are the permanent analysis and generalization of their own practice of the Constitutional Court, the regular holding of scientific-theoretical and scientific-practical conferences, symposia, round tables with domestic and foreign leading scientists. The question of constitutional proceedings are being discussed, the extension of the proceedings in the Court's activities are information and communication technologies, taking into account the practice and implementation of the positions and decisions of international courts, etc.В статье рассматриваются основные направления деятельности Конституционного суда Украины в результате осуществления конституционной реформы в Украине, внесения изменений в Основной Закон, принятие нового закона о Конституционном суде Украины 2017 года, Регламент Конституционного Суда Украины 2018 года соответствующие кадровые изменения, и т.д. Отмечена положительная динамика и эффективность органа конституционной юрисдикции в Украине, особенно в контексте рассмотрения конституционных жалоб, защиты прав человека и гражданина, которые были нарушены законодательными нормами. Несмотря на некоторые проблемы, деятельность Конституционного суда Украины в целом демонстрирует формирование системы конституционного правосудия европейской модели. Также подчеркнуто, что вопросы повышения его правового статуса, повышение эффективности работы и доверия должны быть в центре внимания соответствующих государственных учреждений, ученых и общественности.Обращено внимание на достижение основных целей, которые стоят сегодня перед Конституционным судом Украины: усовершенствование технологии деятельности Большой палаты, Сената, коллегий и службы каждого судьи для обеспечения своевременного, справедливого, эффективного рассмотрения дел, оптимизации принятия и рассмотрения конституционной жалобы становление Суда в качестве неотъемлемой части судебной системы, структурного элемента судебной власти, органа, который обеспечивает специфическое направление судебного процесса и является одним из важнейших органов публичной власти.Для достижения этих целей уже имеются необходимые предпосылки – постоянный анализ и обобщение собственной практики Конституционным судом, регулярное проведение научно-теоретических и научно-практических конференций, симпозиумов, круглых столов с отечественными и зарубежными ведущими учеными, на которых дискутируются вопросы конституционного производства, внедрение в деятельности суда информационно-коммуникационных технологий, учитывая практику и осуществление решений международных судов и т.д.У статті проаналізовано основні напрями діяльності Конституційного Суду України як результат реалізації конституційної реформи в Україні, внесення змін до Основного Закону України, прийняття нового Закону України «Про Конституційний Суд України» 2017 року, Регламенту Конституційного Суду України 2018 року, відповідних кадрових змін тощо. Відзначено позитивну динаміку та підвищення ефективності роботи органу конституційної юрисдикції України, особливо у контексті розгляду конституційних скарг, захисту прав людини і громадянина, які були порушені законодавчими нормами. Не дивлячись на певні проблеми, діяльність Конституційного Суду України загалом демонструє становлення системи конституційної юстиції європейського зразка. Також підкреслено, що питання удосконалення його правового статусу, підвищення ефективності функціонування та довіри населення покликані перебувати у центрі уваги відповідних владних інституцій, науковців та громадськості.Звертається увага на досягнення головних цілей, які стоять сьогодні перед Конституційним Судом України: вдосконалення технології діяльності Великої палати, Сенату, колегій та служби кожного судді з метою забезпечення своєчасного, справедливого, ефективного розгляду справ, оптимізації прийняття і розгляду конституційних скарг, становлення Суду як невід’ємної частини судової системи, структурного елементу судової влади, органом, який забезпечує специфічний напрям судочинства та є одним з найважливіших органів публічної влади.Для досягнення цих цілей вже сьогодні є необхідні передумови – це постійний аналіз та узагальнення власної практики Конституційним Судом, регулярне проведення науково-теоретичних та науково-практичних конференцій, симпозіумів, круглих столів з залученням вітчизняних і зарубіжних провідних вчених, на яких дискутуються питання конституційного судочинства, запровадження в діяльність Суду інформаційно-комунікативних технологій, врахування практики та імплементація рішень міжнародних судів тощ
Загальнотеоретичне дослідження комплексної правової суб’єктності
Get PDFCombined legal subjectity is the genus of legal subjectity which subjects of law acquire as a result of legitimate filling of gaps in the structure and/or content of their legal subjectity by the relevant parts of the legal subjectity of other persons. According to the author, there are three groups of cases in which the subject of law is forced to attract an external legal-subjectity resource in order to supplement the potential of its own legal subjectity.The first group should include situations of complete absence or limited presence in the legal subjectity of a social actor of one or more of its structural elements, which are legal capacity, delictual capacity and active capacity. This kind of «combined legal subjectity» is referred to by the author as «structurally-directed» and the model for its shaping is defined as «substitution».Example: involving in the legal subjectity of minor children the active capacity and delictual capacity of their parents.The second group consists of cases, where the subject of law is fully capable, but for the realization of private interests of the subject and/or fulfillment of certain social functions it`s required the external addition to its subjectity resource. Such legal subjectity arises due to the combination of fragments of legal subjectity of several persons with non-identical legal status and occurs according to the model of «supplement». The author calls this kind as «functionally-directed». Example: using by buyers and sellers of securities of a legal subjectity of licensed securities traders.The third group consists of cases, when subjects of law attract an external legal subjectity resource in order to overcome mainly geographical, temporary and other actual barriers that make it difficult for them to independently implement their own legal subjectity. The model for shaping of this kind of «combined legal subjectity» is the «combining» and, properly speaking, it can be conventionally referred to as «practically-directed». Example: execution of mandates of foreign courts by Ukrainian courts as well as execution of mandates of Ukrainian courts by foreign courtsКомплексная правосубъектность является тем родом правовой субъектности, который возникает у субъектов права вследствие легитимного заполнения пробелов в структуре и/или содержании их правосубъектности соответствующими частями правосубъектности иных персон. По мнению автора, существуют три групы случаев, при которых субъект права вынужден привлекать внешний правосубъектный ресурс с целью дополнения им потенциала собственной правовой субъектности.В первую групу следует отнести ситуации полного отсутствия или ограниченного присутствия в правовой субъектности социального актера одного либо нескольких ее структурных елементов, каковыми являются правоспособность, деликтоспособность и дееспособность. Такой вид «комплексной правовой субъектности» автор именует как «структурно-направленный», а модель для его формирования им определена как «замещение». Пример: привлечение в правосубъектность несовершеннолетних детей дееспособности и деликтоспособности их родителей.Вторую групу образуют случаи, когда субъект права является поностью правоспособным, деликтоспособным и дееспособным, но для осуществления отдельных интересов этого субъекта и/или для исполнения им определенных общественных функций требуется внешнее дополнение его правосубъектного ресурса. Такая правосубъектность возникает вследствие соединения фрагментов правосубъектности нескольких персон с неидентичными правовыми статусами и осуществляется по модели «дополнения». Автор именует этот вид «функционально-направленным». Пример: использование покупателями и продавцами ценных бумаг правосубъектности лицензированных торговцев ценными бумагами.Третью групу составляют случаи привлечения субъектами права внешнего правосубъектного ресурса с целью преодоления преимущественно географических, временных и иных фактических барьеров, усложняющих самостоятельную реализацию ими своей собственной правосубъектности. Моделью для формирования этого вида «комплексной правовой субъектности» является «совмещение», а сам он может быть условно поименован как «практически-направленный». Пример: исполнение поручений иностранных судов судами Украины, а также исполнение иностранными судами поручений судов УкраиныКомплексна правосуб’єктність є тим родом правової суб’єктності, що виникає у суб’єктів права внаслідок легітимного заповнення прогалин у структурі та/або змісті їх правосуб’єктності відповідними частинами правосуб’єктності інших персон. На думку автора, існують три групи випадків, у яких суб’єкт права вимушений залучати зовнішній правосуб’єктний ресурс з метою доповнення ним потенціалу власної правової суб’єктності.До першої групи належить віднести ситуації повної відсутності чи обмеженої присутності у правовій суб’єктності соціального актора одного або декількох її структурних елементів, якими є правоздатність, деліктоздатність та дієздатність. Такий вид «комплексної правової суб’єктності» автор іменує як «структурно-спрямований», а модель для його формування ним визначена як «заміщення». Приклад: залучення до правосуб’єктності неповнолітніх дітей дієздатності та деліктоздатності їх батьків.Другу групу утворюють випадки, коли суб’єкт права повністю правоздатний, деліктоздатний та дієздатний, однак для втілення окремих інтересів цього суб’єкта та/чи виконання ним певних суспільних функцій вимагається зовнішнє доповнення його правосуб’єктного ресурсу. Така правосуб’єктність виникає за рахунок поєднання фрагментів правосуб’єктності декількох персон із нетотожними правовими статусами та відбувається по моделі «доповнення». Автор іменує цей вид «функціонально-спрямованим». Приклад: використання покупцями та продавцями цінних паперів правосуб’єктності ліцензованих торговців цінними паперами.Третю групу утворюють випадки залучення суб’єктами права зовнішнього правосуб’єктного ресурсу з метою подолання переважно географічних, часових та інших фактичних бар’єрів, що утруднюють самостійну реалізацію ними своєї власної правосуб’єктності. Моделлю для формування цього виду «комплексної правової суб’єктності» є «суміщення», а сам він може бути умовно поіменований як «практично-спрямований». Приклад: виконання доручень іноземних судів судами України, а також виконання іноземними судами доручень судів Україн
Трансформація конституційно-правового статусу прокуратури в Україні та зарубіжний досвід
Get PDFThe article is devoted to the analysis of the transformation of the constitutional and legal status of the prosecutor's office in independent Ukraine, from its Soviet model with broad control and supervisory powers to the prosecutor's office of a democratic, rule of law state, its place in the modern system of public authorities.In the article, the analysis of modern reform processes in the system of the national prosecutor's office is combined with the coverage of models in the latest world constitutional and legal practice to different branches of power, and from that place the role and importance of the prosecutor's office in the system of state power. In scientific constitutionalism, there are several options for attributing a prosecutor's office to a particular branch of state power, or even defining it as a separate body of state power. The option of attribution of the prosecutor's office to the executive power system has been successfully implemented in the states making practice of the USA, Denmark, France, the Netherlands, Germany, Austria, Poland, and Sweden.The model of including the prosecutor's office in the legislative branch has the right to life, but it has not become widespread. Contrary to this model, the prosecution's attribution to the judiciary became a reality in Spain, Bulgaria, Croatia and other countries. In the Constitution of these states, the provisions on prosecutorial authorities and the regulation of their activities are contained in the sections of the judiciary. In addition to these basic options for determining the constitutional status of the prosecutor's office, there are others that are less common.The problem of determining the position of the prosecutor's office in the system of distribution of state power in Ukraine was one of the constant topics of discussion, on which various concepts and long-standing scientific and theoretical disputes were raised. The Revolution of Dignity in 2014 stimulated the development of the current stage of the constitutional process and the introduction of amendments to the Constitution in the area of justice, which paved the way to reform of the prosecutor's office in Ukraine. Article 131 of the Constitution of Ukraine, which regulates the constitutional and legal status of the prosecutor's office, enshrined a new normalization of the bodies of the prosecutor's office, their place in the system of public authorities. Constitutional changes resulted in the exclusion of Section 7 of the Constitution of Ukraine "Prosecutor's Office" from the Basic Law, and Article 131 took its new place in Section 8 of the Constitution of Ukraine "Justice". Further development and clarification of the constitutional and legal status of prosecutorial authorities is acquired in the Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Priority Measures for the Reform of the Prosecutor's Office" of September 19, 2019. The Law introduces a new structure of the prosecutor's office, clarifies the law of the Prosecutor of Ukraine, the maximum number of employees of the prosecution bodies is determined, the requirements regarding the attestation of employees of the prosecution bodies are specifiedСтатья посвящена анализу трансформации конституционно-правового статуса прокуратуры в независимой Украине, от ее советской модели с широкими контрольно-надзорными полномочиями в прокуратуру демократического, правового государства, ее место в современной системе органов государственной власти.Анализ современных реформаторских процессов в системе отечественной прокуратуры объединенн с освещением моделей прокуратуры в новейшей мировой конституционно-правовой практике ее места, роли и значения прокуратуры в системе государственной власти. В научной конституционалистики существует несколько вариантов отнесения прокуратуры к той или иной ветви государственной власти или вообще определения ее в качестве отдельного органа государственной власти. Вариант отнесения прокуратуры к системе исполнительной власти успешно реализован в государственном строительстве США, Дании, Франции, Нидерландах, Германии, Австрии, Польши, Швеции.Имеет право на свою жизнь модель включения прокуратуры в законодательную ветвь власти, но она не получила широкого распространения. В противоположность этой модели отнесения прокуратуры к судебной ветви власти стало реальностью в Испании, Болгарии, Хорватии и других странах Европы. В конституции этих государств положения об органах прокуратуры и регламентации их деятельности содержатся в разделах о судебной власти. Кроме указанных основных вариантов определения конституционно-правового статуса прокуратуры существуют и другие, но менее распространенные.Проблема определения места прокуратуры в системе разделения государственной власти в Украине была одной из постоянных дискуссионных, в отношении которой выдвигались различные концепции и велись длительные научно-теоретические споры. Революция Достоинства 2014г. стимулировала развитие современного этапа конституционного процесса, и внесения изменений в Конституцию в части правосудия, открыла путь для реформирования прокуратуры в Украине. Статья 131 Конституции Украины, нормирующая конституционно-правовой статус прокуратуры закрепила новый статус органов прокуратуры, их место в системе органов государственной власти. Конституционные изменения сопутствовали исключению раздела VП Конституции Украины «Прокуратура» из Основного Закона, а статья 131 получила свое новое место в разделе VШ Конституции Украины «Правосудие». Дальнейшего развития и уточнения конституционно-правовой статус органов прокуратуры получил в Законе Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно первоочередных мер по реформе органов прокуратуры» от 19 сентября 2019 Законом вводится новая структура органов прокуратуры, уточняются и расширяются права Генерального прокурора Украины, определяется максимальное количество работников органов прокуратуры, конкретизируются требования, по аттестации работников органов прокуратуры и тому подобноеСтаття присвячена аналізу трансформації конституційно-правового статусу прокуратури в незалежній Україні, від її радянської моделі із широкими контрольно-наглядовими повноваженнями до прокуратури демократичної, правової держави, її місця в сучасній системі органів державної влади.У статті аналіз сучасних реформаторських процесів в системі вітчизняної прокуратури поєднано із висвітленням моделей в новітній світовій конституційно-правовій практиці до різних гілок влади, а від так місця ролі і значення прокуратури в системі державної влади. В науковій конституціоналістиці існує кілька варіантів віднесення прокуратури до тієї чи іншої гілки державної влади або взагалі визначення її у якості окремого органу державної влади. Варіант віднесення прокуратури до системи виконавчої влади успішно зреалізований у державотворчій практиці США, Данії, Франції, Нідерландах, Німеччині, Австрії, Польщі, Швеції.Має право на своє життя модель включення прокуратури до законодавчої гілки влади, але вона не набула значного поширення. На противагу цій моделі віднесення прокуратури до судової гілки влади стало реальністю в Іспанії, Болгарії, Хорватії та інших країнах. В Конституції цих держав положення про органи прокуратури та регламентацію їх діяльності містяться в розділах про судову владу. Крім зазначених основних варіантів визначення конституційно-правового статусу прокуратури існують й інші, які менш поширені.Проблема визначення місця прокуратури в системі розподілу державної влади в Україні була однією з постійних дискусійних тем, щодо якої висувалися різні концепції та велися тривалі науково-теоретичні суперечки. Революція Гідності 2014р. стимулювала розвиток сучасного етапу конституційного процесу та внесення змін до Конституції в частині правосуддя, що відкрило шлях для реформування прокуратури в Україні. Стаття 131 Конституції України, що унормовує конституційно-правовий статус прокуратури закріпила нове унормування органів прокуратури, їх місця в системі органів державної влади. Конституційні зміни спричинили виключення Розділу VП Конституції України «Прокуратура» з Основного Закону, а стаття 131 набула свого нового місця в Розділі VШ Конституції України «Правосуддя».Новий Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. уточнив конституційно-правовий статус, завдання та функції прокуратури. Подальшого розвитку та уточнення конституційно-правовий статус органів прокуратури набув в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 р. Законом запроваджується нова структура органів прокуратури, уточнюються та розширюються права Генерального прокурора України, визначається максимальна кількість працівників органів прокуратури, конкретизуються вимоги, щодо атестації працівників органів прокуратури тощ
Становлення і розвиток донецької наукової школи господарського права та її осередку у донецькому національному університеті імені Василя Стуса
Get PDFIn the article the basic stages of formation and development of the Donetsk scientific School of economic law and its branch in Vasyl’ Stus Donetsk National University are presented by the leading conceptual ideas that received the justification in scientific writings of the representatives of the scientific school. Named representatives of the first generations of the Donetsk scientific School of economic law, who stood at the origins of legal concepts. Considered the way of the formation of branch of this school in the Vasyl’ Stus Donetsk National University and presented by scientists and companies that contribute to the development of such a cell.Characterized the present state of scientific achievements and the composition of the representatives of the cell specified scientific school in the Vasyl’ Stus Donetsk National University. Attention was paid to the continuity of research between different generations of scientific school with regard to contemporary economic, political and legal realities.Outlined the prospect activity branch of the Donetsk scientific School of economic law in the Vasyl’ Stus Donetsk National University, associated with the achievement of the goal of strengthening the system of legal remedies, designed to ensuring equal conditions, stability and efficiency of management for all participants of economic relations, satisfaction and protection of the interests of such participants to ensure the growth of business activity subjects, ensuring consistency and coordination of business entities, their interest in entrepreneurship development and on this basis to ensure the efficiency of social production, its social orientationВ статье рассмотрены основные этапы формирования и развития Донецкой научной школы хозяйственного права и его ячейка в Донецкий национальный университет имени Васыля Стуса. Представлено ведущие концептуальные идеи, которые получили обоснование в научных трудах представителей научной школы. Названы представители первых поколений Донецкой научной школы хозяйственного права, которые стояли у истоков хозяйственно-правовой концепции. Рассмотрен путь формирования ячейки этой научной школы в Донецком национальном университете имени Васыля Стуса и представлены ученые, которые способствовали развитию такой ячейки.Дается характеристика нынешнему состоянию научных достижений и составу представителей ячейки указанной научной школы в Донецком национальном университете имени Васыля Стуса. Обращается внимание на преемственность исследований между различными поколениями научной школы с учетом современных экономических, политических и правовых реалий. Излагаются перспективы деятельности коллектива ячейки Донецкой научной школы хозяйственного права в Донецком национальном университете имени Васыля Стуса, которые связаны с достижением цели укрепления системы правовых способов, направленных на обеспечение равных условий, стабильности и эффективности хозяйствования для всех участников хозяйственных отношений, удовлетворение и защиту интересов таких участников с целью роста деловой активности субъектов хозяйствования, обеспечения согласованности и координации действий хозяйствующих субъектов, их заинтересованность в развитии предпринимательства и на этой основе для обеспечение повышения эффективности общественного производства, его социальной ориентацииУ статті розглянуто основні етапи становлення і розвитку Донецької наукової школи господарського права та її осередку у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса. Представлено провідні концептуальні ідеї, що одержали обґрунтування у наукових працях представників названої наукової школи. Названо представників перших поколінь Донецької наукової школи господарського права, які стояли у витоків господарсько-правової концепції. Розглянуто шлях становлення осередку цієї наукової школи в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса та представлено вчених-господарників, які долучались до розвитку такого осередку.Охарактеризовано теперішній стан наукових здобутків і склад представників осередку зазначеної наукової школи в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса. Звертається увага на спадкоємність наукових досліджень представників різних поколінь наукової школи з урахуванням сучасних економічних, політичних і правових реалій.Окреслено перспективу діяльності колективу осередку Донецької наукової школи господарського права у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса, що пов’язується з досягненням мети укріплення системи правових засобів, спрямованих на забезпечення рівних умов, стабільності і ефективності господарювання для всіх учасників господарських відносин, задоволення і захист інтересів таких учасників задля забезпечення зростання ділової активності суб'єктів господарювання, забезпечення узгодженості і координації дій господарюючих суб’єктів, їх зацікавленості у розвитку підприємництва і на цій основі забезпечення підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованіст