ScienceRise: Juridical Science
Not a member yet
219 research outputs found
Sort by
Особливості забезпечення прав особи під час досудового розслідування кримінальних проступків за законодавством країн з англосаксонською системою права
Get PDFA review of the status of ensuring the rights of the individual during pre-trial investigations of criminal offences under foreign law has been carried out. It has been specified, that successful implementation of the model of the criminal offences optimum for Ukraine is possible on condition of detailed study of the foreign experience of functioning of this institution.
An analysis was made of legislation and its application in the area of human rights during pre-trial investigations of minor criminal offences in countries with an Anglo-Saxon legal system. Attention was drawn to the fact that they differentiate between general and minor offences under the criminal law system. For minor offences, the so-called summary procedure is used. The main criterion for allocating proceedings for consideration by a court in summary proceedings is the degree of criminal risk of offences.
It has been noted, that pre-trial investigations of minor offences in the United States follow the general procedure whereby an officer of the investigating authority makes an application for a warrant for the arrest of a person or for the search of the premises occupied by him/her, if there are grounds for doing so. The said statement is subject to verification and confirmation in the manner, on which the court may issue a warrant of arrest or search, which is in fact an indictment record of the commencement of official proceedings.
Attention is drawn to the fact that, in cases, involving minor offences, arrest is generally not carried out - the accused is usually served with a summons to appear in court. Emphasised on the positive experience of England in the sphere of ensuring the rights of the individual in the proceedings of «non-arrest crime» by establishing in the law the grounds for detention of a person by the police without the order of a judge.Осуществлен обзор состояния обеспечения прав личности во время досудебного расследования уголовных проступков по законодательству зарубежных стран. Указано, что успешное внедрение оптимальной для Украины модели уголовных проступков возможно при условии детального изучения зарубежного опыта функционирования этого института.
Проведен анализ законодательства и практики его применения в сфере обеспечения прав человека во время досудебного расследования незначительных уголовных правонарушений в странах с англосаксонской системой права. Обращено внимание на наличие в них дифференциации правонарушений на общие и незначительные, предусмотренных в системе уголовного законодательства. Для рассмотрения малозначительных правонарушений является так называемое суммарное судопроизводство. Основным критерием выделения производств для рассмотрения дела судом в суммарном производстве является степень криминальной опасности правонарушений. Указанное заявление подлежит проверке и подтверждению в порядке, на основании чего суд может выдать ордер на арест или обыск, который фактически является обвинительным актом, где зафиксировано начало официального производства по делу.
Отмечено, что досудебное расследование малозначительных правонарушений в США осуществляется по общей процедуре, согласно которой сотрудник органа расследования, при наличии соответствующих оснований, составляет заявление о выдаче ордера на арест лица или обыск занимаемых им помещений.
Обращено внимание на то, что в процессах о малозначительных преступлениях арест, в основном, не осуществляется - обвиняемому, как правило, судом выдается повестка о необходимости явиться в суд. Акцентировано на положительном опыте Англии в сфере обеспечения прав личности в процессах о «неарештни преступления» путем установления в законе оснований для задержания лица полицией без приказа судьиЗдійснено огляд стану забезпечення прав особи під час досудового розслідування кримінальних проступків за законодавством зарубіжних країн. Вказано, що успішне запровадження оптимальної для України моделі кримінальних проступків можливе за умови детального вивчення зарубіжного досвіду функціонування цього інституту.
Проведено аналіз законодавства та практики його застосування у сфері забезпечення прав особи під час досудового розслідування незначних кримінальних правопорушень у країнах з англосаксонською системою права. Звернено увагу на наявність в них диференціації правопорушень на загальні та малозначні, які передбачені в системі кримінального законодавства. Для розгляду малозначних правопорушень є так зване сумарне судочинство. Основним критерієм виокремлення проваджень для розгляду справи судом у сумарному провадженні є ступінь кримінальної небезпеки правопорушень.
Зазначено, що досудове розслідування малозначних правопорушень в США здійснюється за загальною процедурою, відповідно до якої співробітник органу розслідування, за наявності відповідних підстав, складає заяву про видачу ордера на арешт особи або обшук займаних ним приміщень. Вказана заява підлягає перевірці й підтвердженню в судовому порядку, на підставі чого суд може видати ордер на арешт або обшук, який фактично є обвинувальним актом, де зафіксовано початок офіційного провадження у справі.
Звернено увагу на те, що у провадженнях про малозначні злочини арешт, здебільшого, не здійснюється – обвинуваченому, зазвичай, судом видається повістка про необхідність з’явитися до суду. Акцентовано на позитивному досвіді Англії у сфері забезпечення прав особи у провадженнях про «неарештні злочини» шляхом встановлення у законі підстав для затримання особи поліцією без наказу судд
Проблема сурогатного материнства в Індії: законодавчий вакуум
No full textSurrogacy gives hope to couples who are unable to carry child on their own. Single men, women and same-sex couples can also opt surrogacy to have their own genetic child. Surrogacy has adjourned the practice of adoption by childless couples who can bear the cost of surrogacy. Recent past has witnessed the blooming of surrogacy clinics all over the world. Eligibility of surrogates, process, legality and expenses, involved in surrogacy, differ from country to country. Most of the countries do not have surrogacy regulating legislation in force. Few countries prohibit surrogacy, while some ban commercial surrogacy and permits altruistic one. Even international surrogacy is not allowed in some jurisdictions. Easy availability and low costs of surrogacy procedures in developing countries have made surrogacy a lucrative business. India developed into a hub of commercial surrogacy with no harsh laws, regulating surrogacy clinics. Even though commercial surrogacy has been banned, still lack stringent laws, governing surrogacy clinics in the country, creating a legislative vacuum. Legal and ethical issues surrounding the surrogacy are also complex, thereby making it difficult to differentiate whether surrogacy is a boon or bane. The need of the hour is to legalize altruistic surrogacy and prohibit commercial one. Till laws being enacted and appropriate monitoring authorities are instituted, one has to assess with his/her conscience what is right and where wrong beginsСуррогатное материнство дает надежду парам, которые не могут самостоятельно родить ребенка. Одинокие мужчины, женщины и однополые пары также могут выбрать суррогатное материнство, чтобы иметь собственного генетического ребенка. Суррогатное материнство сделало менее актуальной практику усыновления бездетными парами, которые могут себе позволить расходы на суррогатное материнство. Недавнее прошлое сделало нас свидетелями расцвета клиник суррогатного материнства во всем мире. Приемлемость суррогатов, процесс, законность и расходы, связанные с суррогатным материнством, отличаются от страны к стране. Большинство стран не имеют действующего законодательства, регулирующего суррогатное материнство. Некоторые страны запрещают суррогатное материнство, а другие запрещают коммерческое суррогатное материнство и позволяют альтруистическое. В некоторых юрисдикциях даже международное суррогатное материнство не допускается. Легкая доступность и низкая стоимость процедур суррогатного материнства в развивающихся странах, сделали суррогатное материнство прибыльным бизнесом. Индия превратилась в центр коммерческого суррогатного материнства без жестких законов, регулирующих клиники суррогатного материнства. Даже учитывая тот факт, что коммерческое суррогатное материнство было запрещено, все еще не хватает жестких законов, регулирующих клиники суррогатного материнства в стране, что создает законодательный вакуум. Юридические и этические вопросы, касающиеся суррогатного материнства, также сложны, что затрудняет выяснение того, является суррогатное материнство пользой или проклятием. Потребность времени – легализовать альтруистическое суррогатное материнство и запретить коммерческое. Пока не будут приняты законы и не будут созданы соответствующие органы мониторинга, нужно оценивать по совести, что правильно, а где начинается неправильное.Сурогатне материнство дає надію парам, які не можуть самостійно народити дитину. Самотні чоловіки, жінки та одностатеві пари також можуть обрати сурогатне материнство, щоб мати власну генетичну дитину. Сурогатне материнство зробило менш актуальною практику усиновлення бездітними парами, які можуть собі дозволити витрати на сурогатне материнство. Нещодавнє минуле стало свідком розквіту клінік сурогатного материнства у всьому світі. Прийнятність сурогатів, процес, законність та витрати, пов'язані з сурогатним материнством, відрізняються від країни до країни. Більшість країн не мають чинного законодавства, що регулює сурогатне материнство. Кілька країн забороняють сурогатне материнство, а деякі забороняють комерційне сурогатне материнство і дозволяють альтруїстичне. У деяких юрисдикціях навіть міжнародне сурогатне материнство не допускається. Легка доступність та низька вартість процедур сурогатного материнства у країнах, що розвиваються, зробили сурогатне материнство прибутковим бізнесом. Індія перетворилася на центр комерційного сурогатного материнства без жорстких законів, що регулюють клініки сурогатного материнства. Навіть хоча комерційне сурогатне материнство було заборонено, все ще бракує жорстких законів, які регулюють клініки сурогатного материнства в країні, що створює законодавчий вакуум. Юридичні та етичні питання, що стосуються сурогатного материнства, також складні, що ускладнює розрізнення того, чи є сурогатне материнство користю чи прокляттям. Потреба часу – легалізувати альтруїстичне сурогатне материнство та заборонити комерційне. Поки не буде прийнято законів, і не буде створено відповідні органи моніторингу, потрібно оцінювати по совісті, що є правильним, а де починається неправильн
Механізми державного управління в діяльності Національної гвардії України: організаційно-правовий підхід
Get PDFThe article is devoted to a comprehensive study of the organizational and legal foundations of public administration mechanisms in the activities of the National Guard of Ukraine. The arsenal of features of the mechanisms of state administration is outlined both in the executive authorities in general and in the National Guard of Ukraine in particular. It is noted, that it is advisable to consider these features as forms of ensuring their activities. Namely: organizational and structural, regulatory and legal, theoretical and methodological, and the like.
The scientific approach to the classification of factors of influence and characteristics of personnel management (personnel of the National Guard of Ukraine) as a powerful potential of our country has been improved. By the nature of the managerial impact, the following factors have been identified: direct (legal regulation, public administration) and indirect (democratization, management optimization, etc.) factors. In terms of functional content - organizational and legal, motivational, innovative, social, financial.
Attention is focused on the factors of influence and the features of personnel management (personnel of the National Guard of Ukraine) as a powerful potential of our country. Namely, the author's vision of the general principles of the National Guard of Ukraine as a subject of countering threats to the national security of Ukraine has been formulated by defining: “The National Guard of Ukraine, being a participant in legal relations in the field of countering threats to the national security of Ukraine, carries out activities, regulated by the norms of military, public and administrative law, is based and changes depending on public and administrative legal regimes; has the powers, defined by law to identify, prevent, destroy and reduce the negative impact of the aggressor”Комплексное исследование посвящено организационно-правовым основам механизмов государственного управления в деятельности Национальной гвардии Украины. Обозначен арсенал особенностей механизмов государственного управления как в органах исполнительной власти в целом, так и Национальной гвардии Украины в частности. Отмечено, что эти особенности целесообразно рассматривать как формы обеспечения их деятельности. А именно: организационно-структурная, нормативно-правовая, теоретико-методологическая и тому подобное.Усовершенствован научный подход к классификации факторов влияния и особенностей управления персоналом (личным составом Национальной гвардии Украины) как мощным потенциалом нашей страны. По характеру управленческого воздействия определены: факторы прямого (правовое регулирование, публичное администрирование) и непрямого действия (демократизация, оптимизация управления и т.д.). По функциональному содержанию – организационно-правовой, мотивационный, инновационный, социальный, финансовый. Акцентировано внимание на факторах влияния та особенностях управления персоналом (личным составом Национальной гвардии Украины) как мощным потенциалом нашей страны. А именно, сформулировано авторское видение общих принципов деятельности Национальной гвардии Украины как субъекта противодействия угрозам национальной безопасности Украины определением: “Национальная гвардия Украины, будучи участником правоотношений в сфере противодействия угрозам национальной безопасности Украины, осуществляет деятельность урегулированную нормами военного, общественного и административного права, основывается и меняется в зависимости от публичных и административно-правовых режимов; имеет определенные законом полномочия по выявлению, предупреждению, уничтожения и уменьшения негативного влияния со стороны агрессора”Комплексне дослідження присвячено організаційно-правовим засадам механізмів державного управління в діяльності Національної гвардії України. Окреслений арсенал особливостей даних механізмів як в органах виконавчої влади у цілому, так і НГУ зокрема. Визначено, що ці особливості доцільно розглядати як форми забезпечення їх діяльності. А саме: організаційно-структурна, нормативно-правова, теоретико-методологічна тощо. Удосконалено науковий підхід до класифікації факторів впливу і особливостей управління персоналом (особовим складом Національної гвардії України) як потужний потенціал нашої країни. За характером управлінського впливу визначені: фактори прямої (правове регулювання, публічне адміністрування) і непрямої дії (демократизація, оптимізація управління тощо). За функціональним змістом - організаційно-правовий, мотиваційний, інноваційний, соціальний, фінансовий.
Акцентовано увагу на чинниках впливу та особливостях управління персоналом (особовим складом НГУ) як могутнім потенціалом нашої країни. А саме, сформульовано авторське бачення загальних засад діяльності НГУ як суб’єкта протидії загрозам національній безпеці України визначенням: “Національна гвардія України, будучи учасником правовідносин у сфері протидії загрозам національній безпеці України, здійснює діяльність врегульовану нормами військового, публічного та адміністративного права, що ґрунтується та змінюється у залежності від публічних та адміністративно-правових режимів; має визначені законом повноваження щодо виявлення, відвернення, знищення та зменшення негативного впливу з боку агресора
Нотаріат та нотаріальні дії консульських установ: впровадження змін щодо діяльності консульських установ при здійсненні нотаріальних дій
Get PDFThe article is devoted to the study of problematic issues of performing notarial acts by consular institutions of Ukraine abroad.
The relevance of the study is related to the global processes of globalization, the expansion of human migration and labor opportunities, in which the first place goes to human self-realization in the world. Determination of the legal terminology and the legal status of the entities, responsible for the implementation of notarial activities abroad. Differences in the status of the consular section of the diplomatic embassy are analyzed, as their employees are diplomatic employees and an independent consulate, whose employees are consular officials. Attention is paid to the problem of correctly determining the subject of notarial acts, based on the analysis of current legislation. The emphasis is made on the problems of the quality of notarial actions, access to the profession, proper professional competence of employees of consular institutions in the implementation of notarial actions. The problem of access to special registries. A new approach to solving these problems is proposed by introducing a new legal specialty - a lawyer for consular offices with skills in notarial activity.
This affects the development of civil relations and the desire to protect them, to guarantee them in an indisputable notarial order, being abroad by applying to a body of national rather than foreign (host country) jurisdiction. Significant factors are the convenience of such treatment: the national language of office work, national legal regulation (both substantive legal relations, and procedural, which regulate the procedure of notarial acts), the relative affordability of notarial acts, performed by consular offices, the lack of the following procedure legalization of the performed notarial act and documentsСтатья посвящена исследованию проблемных вопросов совершения нотариальных действий консульскими учреждениями Украины за границей.
Актуальность исследования связана с мировыми процессами глобализации, расширением миграционных и трудовых возможностей человека, в которых на первое место выходит самореализация человека в мире. Определение юридической терминологии и правового статуса субъектов, на которых возлагается осуществление нотариальных действий за границей. Проанализированы отличия в статусе консульского отдела дипломатического посольства, поскольку его работники являются дипломатическими сотрудниками и самостоятельного консульства, сотрудники которого – консульские должностные лица. Уделяется внимание проблеме правильного определения субъекта совершения нотариальных действий, исходя из анализа действующего законодательства. Сделан акцент на проблемах качества нотариальных действий, доступа к профессии, надлежащей профессиональной компетентности работников консульский учреждений при осуществлении нотариальных действий. Проблема доступа к специальным реестрам. Предложен новый подход к решению указанных проблем путем введения новой юридической специальности – юрист для консульских учреждений с навыками нотариальной деятельности.
Указанное влияет на развитие гражданских правоотношений и желание их защитить, гарантировать в бесспорном нотариальном порядке, находясь за рубежом путем обращения в орган именно национальной, а не иностранной (страны пребывания) юрисдикции. Определяющими являются причины такого обращения: национальный язык делопроизводства, национальное правовое регулирование (как материальных правоотношений, относительно которых обращается лицо, так и процессуальных, которые регулируют порядок совершения нотариальных действий), относительная финансовая доступность оплаты нотариальных действий, совершаемых консульскими учреждениями, отсутствие последующей процедуры легализации совершённого нотариального действия и документовСтаття присвячена дослідженню проблемних питань вчинення нотаріальних дій консульськими установами України за кордоном.
Актуальність дослідження пов’язана із світовими процесами глобалізації, розширення міграційних та трудових можливостей людини, в яких на перше місце виходить самореалізація людини у світі. Визначення юридичної термінології та правового статусу суб’єктів, на яких покладається здійснення нотаріальних дій за кордоном. Проаналізовано відмінності у статусі консульського відділу дипломатичного посольства, оскільки їх працівники є дипломатичними співробітниками та самостійного консульства, співробітники якого – консульські посадові особи. Приділяється увага проблемі правильного визначення суб’єкта вчинення нотаріальних дій, виходячи з аналізу діючого законодавства. Наголошується на проблемах якості нотаріальних дій, доступу до професії, належної професійної компетентності працівників консульських установ при здійсненні нотаріальних дій. Проблема доступу до спеціальних реєстрів. Запропоновано новий підхід до вирішення вказаних проблем шляхом запровадження нової юридичної спеціальності – юрист для консульських установ, який має навички нотаріальної діяльності.
Вказане впливає на розвиток цивільних відносин і бажання їх захистити, гарантувати у безспірному нотаріальному порядку, знаходячись за кордоном шляхом звернення до органу саме національної, а не іноземної (країни перебування) юрисдикції. Визначними являються чинники зручності такого звернення: національна мова діловодства, національне правове регулювання (як матеріальних правовідносин, щодо яких звертається особа, так і процесуальних, які регулюють порядок вчинення нотаріальних дій), відносна фінансова доступність оплати нотаріальних дій, вчинюваних консульськими установами, відсутність наступної процедури легалізації вчиненої нотаріальної дії та документі
Методологія врегулювання нових типів озброєння засобами міжнародного гуманітарного права: становлення та розвиток
Get PDFThe purpose of the article is to identify the methodology, used in international humanitarian law for the regulation of new types of weapons. Under the settlement of the objectives of the article, regulation is understood as the establishment of permits, prohibitions and restrictions on the use of this type of weapon in accordance with the basic principles of international humanitarian law.
The article is methodologically based on the works of foreign and Ukrainian researchers, devoted to the problems of the settlement of new weapons systems in international humanitarian law. The empirical basis of the article was formed by international treaties in the field of international humanitarian law and codified customs of this industry, as reflected in the codifications, developed by the International Committee of the Red Cross.
The article establishes that in international humanitarian law there is an obligation for states to assess the compliance of new weapons systems with international humanitarian law. At the same time, this norm has two disadvantages. First, it is too abstract, which allows states to avoid the obligation to assess each time with reference to the fact that a certain type of weapon does not fall under the definition of a new type of weapon. Secondly, international humanitarian law does not contain specific mechanisms to hold violating states accountable.
It is concluded, that it is necessary to revise the current international legal regulation of the obligation to assess new weapons systems in the direction of its concretization and strengthening of responsibility for non-compliance. Corresponding changes can be made to the Additional Protocol to the Geneva Conventions of 1977, or introduced by adopting a separate protocol.Целью статьи является выявление методологии, применяемой в международном гуманитарном праве для урегулирования новых типов вооружения. Под урегулированием целей статьи понимается установление, в соответствии с основными принципами международного гуманитарного права, разрешений, запретов и ограничений на применение данного типа вооружения.
Статья методологически основывается на работах иностранных и украинских исследователей, посвященных проблематике урегулирования новых систем вооружений в международном гуманитарном праве. Эмпирическую основу статьи составили международные договоры в области международного гуманитарного права и кодифицированные обычаи этой отрасли, как они отражены в кодификациях, разработанных Международным комитетом Красного креста.
В статье устанавливается, что в международном гуманитарном праве существует обязательство для государств проводить оценку соответствия новых систем вооружения международному гуманитарному праву. В то же время данной норме присущи два недостатка. Во-первых, она слишком абстрактна, что позволяет государствам каждый раз избегать обязанности оценки со ссылкой на то, что определенный вид вооружения не попадает под определение нового вида оружия. Во-вторых, международное гуманитарное право не содержит конкретных механизмов для привлечения государств-нарушителей к ответственности.
Делается вывод о необходимости доработки действующего международно-правового регулирования обязанности оценки новых систем вооружений в направлении его конкретизации и усиления ответственности за невыполнение. Соответствующие изменения могут быть внесены в Дополнительный протокол в Женевские конвенции 1977 года, либо введены путем принятия отдельного протоколаМетою запропонованої статті є виявлення методології, що застосовується в міжнародному гуманітарному праві для врегулювання нових типів озброєння. Під врегулюванням для цілей статті розуміється встановлення, відповідно до основних принципів міжнародного гуманітарного права, дозволів, заборон та обмежень на застосування даного типу озброєння.
Стаття методологічно ґрунтується на працях іноземних та українських дослідників, присвячених проблематиці врегулювання нових систем озброєнь в міжнародному гуманітарному праві. Емпіричну основу статті склали міжнародні договори в галузі міжнародного гуманітарного права та кодифіковані звичаї цієї галузі, як вони відображені в кодифікаціях, розроблених Міжнародним комітетом Червоного хреста.
В результаті дослідження в статті встановлюється, що в міжнародному гуманітарному праві існує зобов’язання для держав проводити оцінку відповідності нових систем озброєння міжнародному гуманітарному праву. Водночас даній нормі притаманні два недоліки. По-перше, вона є надто абстрактною, що дозволяє державам щоразу уникати обов’язку оцінки з посиланням на те, що певний вид озброєння не потрапляє під визначення нового виду зброї. По-друге, міжнародне гуманітарне право не містить конкретних механізмів для притягнення держав-порушниць до відповідальності, що є загальним недоліком всієї системи цієї галузі.
Робиться висновок про необхідність доопрацювання чинного міжнародно-правового регулювання обов’язку оцінки нових систем озброєнь в напрямку його конкретизації та посилення відповідальності за невиконання. Відповідні зміни можуть бути внесені до Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1977 року, або запроваджені шляхом ухвалення окремого протокол
Удосконалення конституційної скарги як інструмента захисту прав людини
Get PDFThe activity of the European Court of Human Rights is investigated and the significance of the relevant practice of the European Court for the judicial practice of Ukraine is determined. It is emphasized, that a constitutional complaint serves as an effective means of protecting fundamental human rights, strengthening the rule of law and building democracy, which has already been tested in many countries around the world. The article notes that the institution of constitutional complaint significantly expands the possibilities of protecting citizens. In general, this institution is a kind of constitutional appeal, which should be understood as a written petition, submitted to the Court to review the constitutionality of the law of Ukraine (its constitutional provisions), which is used in the final court decision in the case of the subject of a constitutional rights complaint. The author also draws attention to the issues of advantages and disadvantages of a constitutional complaint and a constitutional appeal separately. Thus, one of the advantages of having a constitutional complaint is that the grounds for filing a constitutional complaint are a violation of fundamental human and civil rights. The advantages also include the fact that, unlike a constitutional appeal, which is a mechanism solely for interpreting a certain provision of the law, which excludes the possibility for individuals to apply to a constitutional justice body to declare regulations unconstitutional, a complaint directly provides such a right. However, at the same time, the model of the constitutional complaint, introduced in Ukraine on the subject, is an incomplete normative constitutional complaint, which is related to the consideration of a specific case. After all, according to it, only one type of normative legal act is subject to appeal, a law, and only the one that was applied during the trial of the person. It is stated, that ensuring the possibility of a person to take an active part in the control over the activities of higher state authorities, which is implemented in the relevant legal forms, provides grounds for recognizing a constitutional complaint as one of the modern institutions of democracy. In fact, a constitutional complaint is an effective procedural means to protect the fundamental rights and freedoms of citizensСтатья посвящена исследованию актуальных вопросов функционального назначения конституционной жалобы и ее места в юридическом механизме защиты прав и свобод личности. Выяснены ключевые функции этого правового феномена в демократическом и правовом государстве, предложено и обосновано их классификацию по критерию влияния субъектов права на реализацию его функциональных направлений. Акцентировано внимание на определяющей роли этого института в системе юридических гарантий обеспечения конституционных прав и свобод личности и отмечено его преимущества по сравнению с другими правозащитными инструментами, которые были доступны к внедрению в Украине прямого индивидуального доступа к конституционному правосудию. Проанализированы положительные и отрицательные аспекты конституционной жалобы. Определено, что в целом институт конституционной жалобы имеет широкий круг преимуществ по сравнению с другими формами обращения в Конституционный Суд Украины. Однако, наряду с этим, существуют и недостатки, которые требуют немедленного устранения. В частности, это касается предмета рассмотрения конституционной жалобы. Методологическую основу исследования составляют эмпирический, системный методы, а также метод юридической герменевтики. Констатировано, что обеспечение возможности лица активно участвовать в контроле за деятельностью высших органов государственной власти, реализуемой в соответствующих правовых формах, дает основания для признания конституционной жалобы одним из современных институтов демократии. Сделан вывод, что приоритетной функцией конституционной жалобы является именно правозащитная, поскольку только Конституционный Суд может обжаловать закон, который касается исключительно основных прав и свобод граждан, закрепленных КонституциейСтаттю присвячено дослідженню актуальних питань функціонального призначення конституційної скарги та її місця у юридичному механізмі захисту прав та свобод особи. З’ясовано ключові функції цього правового феномену в демократичній та правовій державі, запропоновано та обґрунтовано їхню класифікацію за критерієм впливу суб’єктів права на реалізацію його функціональних напрямів. Акцентовано увагу на визначальній ролі цього інституту в системі юридичних гарантій забезпечення конституційних прав і свобод особи та відзначено його переваги у порівнянні з іншими правозахисними інструментами, що були доступними до запровадження в Україні прямого індивідуального доступу до конституційного правосуддя. Проаналізовано позитивні та негативні аспекти конституційної скарги. Визначено, що в цілому інститут конституційної скарги має широке коло переваг в порівнянні з іншими формами звернення до Конституційного Суду України. Проте, поряд з цим, існують і недоліки, які потребують негайного усунення. Зокрема, це стосується предмету розгляду конституційної скарги. Методологічну основу дослідження становлять емпіричний, системний методи, а також метод юридичної герменевтики. Констатовано, що забезпечення можливості особи брати активну участь у контролі за діяльністю вищих органів державної влади, яка реалізується у відповідних правових формах, дає підстави для визнання конституційної скарги одним із сучасних інститутів демократії. Зроблено висновок, що пріоритетною функцією конституційної скарги є саме правозахисна, оскільки тільки до Конституційного Суду можна оскаржити закон, який стосується винятково основних прав і свобод громадян, закріплених Конституціє
Правове регулювання туристичної діяльності в контексті реформування законодавства України про туризм
Get PDFThe problems of legal regulation of tourist activity in Ukraine are analyzed. Based on the diagnosis of the current Law of Ukraine "On Tourism" and the practice of their implementation, it is established, that the most conflicting are issues related to the requirements for tourism and the accumulation of excessive bureaucratic burden on business, the existence of discriminatory conditions of tourism enterprises guarantees that do not take into account the volume of travel services by enterprises, the exclusivity of tour operators, the regulation of issues related to the execution of contracts for tourist services, including in the form of vouchers, conflict of laws on the permit system for the right to provide tourist support; prohibitions for travel agents to cooperate with non-residents, etc.). It is also established, that the outdated terminological and conceptual apparatus is used, there is a lack of effective mechanisms for consumer protection and real stimulation of the development of priority for the state inbound and domestic tourism. Based on the study, it is noted, that the current Law of Ukraine "On Tourism" does not meet current trends and needs significant substantive comprehensive reform to meet the interests and demands of society and business, taking into account international experience in tourism development. Attention is drawn to the need to harmonize Ukrainian legislation with international law and take into account the experience of most countries with developed markets for tourism services, there are examples of settlement of tourism in the EU. It is also noted, that the strengthening of security measures during 2020-2021 due to the spread of the COVID-19 pandemic and changes in the conditions of providing services in the field of tourism (introduction of travel safety measures, vaccination certificates and PCR testing for travel, self-isolation and observation regimes for travelers, changes in the conditions of insurance protection of tourists to travel abroad, etc.) also require legal regulation at the legislative level. Examples of attempts to reform the current Law of Ukraine on Tourism are given.Проанализированы проблемы правового регулирования туристической деятельности в Украине. На основе проведенной диагностики норм действующего Закона Украины «О туризме» и практики их правореализации установлено, что наиболее коллизионными есть вопросы, связанные с требованиями к осуществлению туристической деятельности и нагромождение бюрократической нагрузки на бизнес, наличие дискриминационных условий деятельности туристических предприятий (механизм финансовых гарантий, что не учитывает объемы предоставления туруслуг предприятиями; исключительность туроператорской деятельности; зарегулированность вопросов, связанных с оформлением договоров на туристическое обслуживание, в т. ч. в форме ваучера; коллизионность норм касательно разрешительной системы на право осуществления туристического сопровождения; необоснованные требования по запрету турагентам сотрудничать с нерезидентами и др.). Установлено также, что применяется устаревший терминологически-понятийный аппарат, имеет место отсутствие действенных механизмов защиты прав потребителей и реального стимулирования развития приоритетных для государства въездного и внутреннего туризма. На основе исследования отмечается, что действующий Закон Украины «О туризме» морально устарел, не соответствует трендам развития туризма в Украине и мире и требует существенного содержательного комплексного реформирования для обеспечения интересов и запросов общества и бизнеса. Обращается внимание на необходимость гармонизации украинского законодательства с нормами международного права и учета опыта большинства стран с развитым рынком туристических услуг, приводятся примеры урегулирования вопросов осуществления туристической деятельности в странах ЕС. Отмечено также, что усиление мер безопасности на протяжении 2020–2021 гг. в результате распространения пандемии COVID-19 и изменения условий предоставления услуг в сфере туризма (введение мер по безопасности путешествий, сертификатов вакцинации и ПЦР-тестирование для осуществления путешествий, режимов самоизоляции и обсервации для путешествующих, изменения условий страховой защиты туристов для выезда за границу и др.) также нуждаются в правовой регламентации именно на законодательном уровне. Приведены примеры попыток реформирования действующего Закона Украины о туризмеПроаналізовано проблеми правового регулювання туристичної діяльності в Україні. На основі проведеної діагностики норм чинного Закону України «Про туризм» і практики їх правореалізації встановлено, що найбільш колізійними є питання, пов`язані з вимогами до провадження туристичної діяльності та нагромадження надмірного бюрократичного навантаження на бізнес, наявність дискримінаційних умов діяльності туристичних підприємств (механізм фінансових гарантій, що не враховує обсяги надання турпослуг підприємствами; виключність туроператорської діяльності; зарегульованість питань, пов`язаних з оформленням договорів на туристичне обслуговування, у т. ч. у формі ваучера; колізійність норм щодо дозвільної системи на право здійснення туристичного супроводу; необгрунтовані вимоги щодо заборони турагентам співпрацювати з нерезидентами та ін.). Встановлено також, що застосовується застарілий термінологічно-понятійний апарат, має місце відсутність дієвих механізмів захисту прав споживачів та реального стимулювання розвитку пріоритетних для держави в`їзного й внутрішнього туризму. На основі дослідження зазначається, що діючий Закон України «Про туризм» морально застарів, не відповідає трендам розвитку туризму в Україні й світі та потребує суттєвого змістовного комплексного реформування для забезпечення інтересів і запитів суспільства та бізнесу. Звертається увага на необхідність гармонізації українського законодавства з нормами міжнародного права та врахування досвіду більшості країн з розвиненим ринком туристичних послуг, наводяться приклади врегулювання питань провадження туристичної діяльності в країнах ЄС. Зазначено також, що посилення заходів безпеки упродовж 2020–2021 рр. внаслідок поширення пандемії COVID-19 та зміни умов надання послуг у сфері туризму (запровадження запобіжних заходів з безпеки подорожей, сертифікатів вакцинації та ПЦР-тестування для здійснення подорожей, режимів самоізоляції та обсервації для подорожуючих, зміни умов страхового захисту туристів для виїзду закордон та ін.) також потребують правового регламентування саме на законодавчому рівні. Наведено приклади спроб реформування чинного Закону України про туриз
Окремі аспекти історико-правового розвитку обігу фальсифікованих лікарських засобів крізь призму становлення фармацефтичної індустрії
Get PDFThe article is devoted to the historical research of the formation and development of the pharmaceutical industry. The study of historical sources, which contain data on the origin of the category "medicines", the legal regulation of the circulation of medicines, the first mentions of counterfeiting medicines, revealed the patterns and nature of illicit trafficking in medicines. Analysis of different types of crimes and criminal activity, in general, everywhere through the prism of history is an important point for the study, knowledge and understanding of such activities. The article highlights the process of origin and development of the circulation of medicines, draws attention to historical sources that indicate the first cases of falsification of medicines in Ukraine and in the world as a whole. The authors consider the legal sources, which included the rules that established liability for illicit trafficking in medicines. The author paid detailed attention to the criminal law sources, which provided for criminal liability for crimes in the field of pharmacy, for crimes, related to the circulation of drugs of improper quality or manufactured improperly, not observing rules and requirements, established in a certain period. As for the territory of modern Ukraine, the article examines the history of the pharmaceutical industry in the territories that, in a certain period of formation of our statehood, were part of other contemporary state formations.In the history of the formation of the Ukrainian pharmaceutical industry, the emergence of the circulation of counterfeit medicines, the author of the article highlights and explores the following periods: ancient times, pre-Soviet period, Soviet period, from Ukraine's independence to the presentСтатья посвящена историческому исследованию вопросов становления и развития фармацевтической индустрии. При исследовании исторических источников, содержащих в себе данные относительно зарождения категории «лекарственные средства», правового регулирования обращения лекарственных средств, первых упоминаний о подделках лекарственных средств, выявлены закономерности и природа незаконного оборота лекарственных средств. Анализ различных видов преступлений и преступной деятельности в целом сквозь призму истории является важным моментом для исследования, познания и понимания такой деятельности. В статье отражен процесс зарождения и развития обращения лекарственных средств, обращено внимание на исторические источники, свидетельствующие о первых случаях фальсификации лекарственных средств на территории Украины и в мире в целом. Авторами рассмотрены правовые источники, включали нормы, которыми устанавливалась ответственность за незаконный оборот лекарственных средств. Автор подробное внимание уделил уголовно-правовым источникам, которыми предусматривалась уголовная ответственность за преступления в сфере аптечного дела, за преступления, связанные с оборотом лекарственных средств ненадлежащего качества или изготовленных не в соответствии установленных, в определенный период, правил и требований. Что касается территории современной Украины, в статье исследованы вопросы истории фармацевтической индустрии на территориях, которые в определенный период становления нашей государственности, входили в состав других тогдашних государственных образований.В истории становления украинской фармацевтической индустрии, зарождение обращения фальсифицированных лекарственных средств, автором статьи выделены и исследованы следующие периоды: древние времена, досоветский период, советский период, с момента обретения Украиной независимости и по настоящее времяСтаття присвячена історичному дослідженню питання становлення та розвитку фармацевтичної індустрії. При дослідженні історичних джерел, які вміщують в собі дані відносно зародження категорії «лікарські засоби», правового регулювання обігу лікарських засобів, перших згадок про підробки лікарських засобів, виявлено закономірності та природу незаконного обігу лікарських засобів. Аналіз різних видів злочинів і злочинної діяльності, в цілому, скрізь призму історії являється важливим моментом для дослідження, пізнання і розуміння такої діяльності. У статті висвітлено процес зародження та розвитку обігу лікарських засобів, звернута увагу на історичні джерела, які свідчать про перші випадки фальсифікації лікарських засобів на території України та у світі в цілому. Авторами розглянуто правові джерела, що включали норми, якими встановлювалась відповідальність за незаконний обіг лікарських засобів. Автор детальну увагу приділив кримінально-правовим джерелам, якими передбачалась кримінальна відповідальність за злочини в сфері аптечної справи, за злочини, пов’язанні з обігом лікарських засобів неналежної якості чи виготовлених не відповідно встановлених, в певний період, правил та вимог. Що стосується території сучасної України, в статті досліджені питання історії фармацевтичної індустрії на територіях, які, в певний період становлення нашої державності, входили до складу інших тогочасних державних утворень.В історії становлення української фармацевтичної індустрії, зародження обігу фальсифікованих лікарських засобів, автором статті виділено та досліджено наступні періоди: стародавні часи, дорадянський період, радянський період, з моменту набуття Україною незалежності і по теперішній ча
TOW еко-мігранти в контексті міжнародного права біженців та прав людини: оцінка проблем правового захисту мігрантів
No full textThe concept and the rights of environmental refugee have attracted national, international governance and scholars’ attention. I have tried to analyses through descriptive and explanatory approach the current trend of environmental refugees’ legal protection and its limitation and achievement. Thus, the objective of this research work is first to review legal scholars’ work, relating to environmental refugees to show the current trend, relating to environmental refugees protection. Second, to analyse the existing legal framework to show, whether it adequately has governed the issue of environmental refugees’ rights and identify the gap. Third, it explains the ways forward. The international refugee law (the 1951 refugee convention and the 1969 OAU refugee convention), the international environmental law, international law on Stateless persons, the international human right law and the system of temporary protected status. Environmental refugees could be referred otherwise as environmental migrants, environmentally displaced persons, climate refugees, climate change refugees, environmental refugees and ecological refugees, thus it implies the same thing in this context. The legal concepts are making that definition, such as well-founded fear, persecution, crossing international border, exclusion from refugee status (undeserving cases), and cessation of refugee status. The UN High Commissioner for Refugees state that 36 million people were displaced by natural disasters in 2009, and about 20 million of those were forced to move for climate change-related issues. According to other estimates, there could be as many as 150 million by 2050. In accordance with the estimates of UN Environment Programme, by 2060 there could be 50 million environmental refugees in Africa alone.Понятие эко-беженцы и их права привлекали внимание национальных и международных правительств, а также учёных. Я попытался проанализироать, используя описательный и объяснительный подход, актуальность правовой защиты эко-беженцев, её достижения и недостатки. Таким образом, цель данной работы, прежде всего, рассмотреть работы учёных в области права, касающиеся эко-беженцев, и показать настоящее положение дел в сфере эащиты эко-беженцев. Во-вторых, проанализировать существующие правовые рамки, показать, насколько адекватно они отражают права эко-беженцев, а также найти пробелы. В-третьих, выяснить пути дальнейшего разрешения проблемы: Международное право беженцев (конвенция о беженцах 1951 года и ОАЕ конвенция о беженцах 1969 года), международное экологическое право, международное право граждан, лищённых государства, международное право человека и система временного статуса защиты. Эко-беженцы могут быть также обозначены как эко-мигранты, экологически перемещённые лица, климатические беженцы, жертвы смены климата, таким образом, эти обозначения равноценны в данном контексте. Даный правовой концепт предусматривает обоснованный страх, преследование, пересечение границы между государствами, исключение из статуса беженца (несоответствующие случаи) и отмена статуса беженца. Верховный комиссар ООН по правам беженцев утверждает, что 36 миллионов человек были перемещены по причине природных катастроф в 2009, и около 20 миллионов были вынуждены мигрировать по причине климатических изменений. Согласно другим оценкам, к 2050 году их может быть 150 миллионов. Согласно оценкам Экологической программы ООН, к 2060 в одной только Африке может быть 50 миллионов эко-беженцевПоняття еко-біженці та їхні права привертали увагу націонаних та міжнародних урядів, а також вчених. Я намагався проаналізувати за допомогою описового та пояснювального підходів актуальність правового захисту еко-біженців, її досягнення та недоліки. Таким чином, мета цієї роботи по-перше, розглянути роботи вчених в сфері права, що стосуються еко-біженців, показати справжній стан справ в сфері захисту еко-біженців. По-друге, проаналізувати існуючі правові рамки, показати наскільки адекватно вони відображають права еко-біженців, а також знайти пробіли. По-третє, прояснити шляхи подальшого розв”язання проблеми: Міжнародне право біженців (конвенція про біженців 1951 року та конвенція ОАЄ про біженців 1969 року), міжнародне екологічне право, міжнародне право громадян, позбавлених держави, міжнародне право людини та система тимчасового статуса захисту. Еко-біженці можуть також бути позначені як еко-мігранти, екологічно переміщені особи, кліматичні біженці, жертви зміни клімату, таким чином, ці позначення рівноцінні в данному контексті. Цей правовий концепт передбачає обґрунтований страх, переслідування, перетин державного кордону, виключення зі статусу біженця (невідповідні кейси) та відміна статуса біженця. Верховний комісар ООН по правам біженців стверджує, що 36 мільйонів людей були переміщені через природні катастрофи в 2009 році та майже 20 мільйонів були вимушені мігрувати через кліматичні зміни. Згідно інших оцінок, до 2050 року їх може бути 150 мільйонів. Згідно оцінок Екологічної Програми ООН, до 2060 року в одній лише Африці може бути мільйонів еко-біженці
Деякі аспекти процедури надання адміністративних послуг у сфері справляння податків і зборів
Get PDFThe scientific article is devoted to the characteristics of the procedure of providing administrative services in the field of taxation and fees. In Ukraine, the procedure for providing administrative services in the field of tax and levying needs to be improved. After all, in the Law of Ukraine “On Administrative Services”, the characterization of the mechanism of the procedure of providing administrative services in the field of taxation and collection contains only formal aspects and is reflective of other normative legal acts, which, in turn, leads to its own and quite opposite interpretation of norms by subjects of public administration.Regarding the directions of improvement of the procedure of providing administrative services in the field of taxation and collection there are: development and adoption of the Law of Ukraine "On Administrative Procedures"; the amount of payment for types of electronic services should be determined solely by laws, not by-laws; development and adoption of the Law of Ukraine “On Administrative Fee”, which should unify the name of the fee for administrative services; it is necessary to define uniform rates of administrative fees for all types of administrative services.The stages of the procedure of providing administrative services in the field of taxes and fees are established: 1) acceptance of documents and applications, their registration in accordance with the Model Instruction in the Central Executive Bodies, the Council of Ministers of the Autonomous Republic of Crimea, local executive bodies, approved by resolution Ministers of Ukraine dated November 30, 2011 No. 1242; 2) check of the completeness of the documents, the accuracy of the information provided, which can be carried out by inspecting and photographing the storage facilities, the surrounding area, checking the compliance of the storage facilities with the information, specified in the documents, attached to the application for authorization. According to the results of the “actual” inspection, an act is drawn up. The term of verification of both documents and compliance of future objects of conducting permitting activity is general and should not exceed 10 working days on the day of registration of the application; 3) making a decision on granting a permit or refusing to grant a permit, issuing a relevant decision by an order occurring within no more than 3 working days from the date of drafting the act; 4) registration of the object of permitting activity in the respective Register; 5) sending to the applicant an extract from the RegisterНаучная статья посвящена характеристике процедуры предоставления административных услуг в сфере взимания налогов и сборов. В Украине на сегодняшний время процедуры предоставления административных услуг в сфере взимания налогов и сборов требует усовершенствования. Ведь в Законе Украины «Об административных услугах» характеристика механизма процедуры предоставления административных услуг в сфере взимания налогов и сборов содержит только формальные аспекты и имеет отсылочный характер к другим нормативно-правовых актов, что, в свою очередь, приводит к собственному и довольно противоположного толкования норм субъектами публичной администрации.По направлениям совершенствования процедуры предоставления административных услуг в сфере взимания налогов и сборов являются: разработка и принятие Закона Украины «Об административных процедурах»; размер оплаты за виды электронных услуг должны определяться исключительно в законах, а не в подзаконных нормативно-правовых актах; разработать и принять Закон Украины «Об административном сборе», в котором должно быть унифицировано название платы за административные услуги; необходимо определить единые размеры административных сборов для всех видов административных услуг.Установлено стадии процедуры предоставления административных услуг в сфере взимания налогов и сборов: 1) принятие документов и заявления, его регистрация в установленном в соответствии с Типовой инструкции по делопроизводству в центральных органах исполнительной власти, Совету министров Автономной Республики Крым, местных органах исполнительной власти, утвержденной постановлением Кабинета Министров Украины от 30 ноября 2011 года № 1242; 2) проверка полноты, комплектности документов, достоверности предоставленных сведений, может проводиться и путем осмотра и фотографирования складских объектов, прилегающей территории, проверки соответствия складских объектов сведениям, указанным в приложенных к заявлению о предоставлении разрешения документах. По результатам «фактической» проверки составляется акт. Срок проверки как документов, так и соответствия будущих объектов производства разрешительной деятельности является общим и не должен превышать 10 рабочих дней дня регистрации заявления; 3) принятие решения о предоставлении разрешения или отказе в выдаче разрешения, оформление соответствующего решения приказом, что происходит в срок не более 3 рабочих дней со дня составления акта; 4) регистрация объекта разрешительной деятельности в соответствующем Реестре; 5) направление заявителю выписки из РеестраНаукова стаття присвячена характеристиці процедури надання адміністративних послуг у сфері справляння податків і зборів. В Україні на сьогоднішній час процедури надання адміністративних послуг у сфері справляння податків і зборів потребує удосконалення. Адже в Законі Україні «Про адміністративні послуги» характеристика механізму процедури надання адміністративних послуг у сфері справляння податків і зборів містить тільки формальні аспекти та має відсильний характер щодо інших нормативно-правових актів, що, у свою чергу, призводить до власного і доволі протилежного тлумачення норм суб’єктами публічної адміністрації.Щодо напрямів удосконалення процедури надання адміністративних послуг у сфері справляння податків і зборів є: розроблення та прийняття Закону України «Про адміністративні процедури»; розмір оплати за види електронних послуг мають визначатись виключно у законах, а не у підзаконних нормативно-правових актах; розробити та прийняти Закон України «Про адміністративний збір», у якому має бути уніфіковано назву плати за адміністративні послуги; необхідно визначити єдині розміри адміністративних зборів для всіх видів адміністративних послуг.Встановлено стадії процедури надання адміністративних послуг у сфері справляння податків і зборів: 1) прийняття документів та заяви, її реєстрація у встановленому відповідно до Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242; 2) перевірка повноти, комплектності документів, достовірності наданих відомостей, що може проводитися і шляхом огляду та фотографування складських об’єктів, прилеглої території, перевірки відповідності складських об’єктів відомостям, зазначеним у доданих до заяви про надання дозволу документах. За результатами «фактичної» перевірки складається акт. Строк перевірки як документів, так і відповідності майбутніх об’єктів провадження дозвільної діяльності є загальним та не повинен перевищувати 10 робочих днів дня реєстрації заяви; 3) прийняття рішення про надання дозволу або відмову у видачі дозволу, оформлення відповідного рішення наказом, що відбувається у строк не більше 3 робочих днів з дня складання акта; 4) реєстрація об’єкта дозвільної діяльності у відповідному Реєстрі; 5) надсилання заявнику витягу з Реєстр