9 research outputs found
Настрої мешканців Вінниччини в умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну (за результатами польових студій)
No full textМетою статті є вивчення суспільних настроїв мешканців Вінниччини в умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну на основі польових матеріалів, зібраних в процесі науково-дослідної практики студентами історичного факультету та викладачами кафедри культури, методики навчання історії та спеціальних історичних дисциплін Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського у 2022 році. А також відстеження динаміки світоглядно-поведінкових установок впродовж російсько-української війни з 2014-2022 р. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння) методів з принципами історизму, системності, науковості та верифікації і здійснюється в міждисциплінарній парадигмі крізь призму польового інструментарію (спостереження, опитування), соціологічної методики (статистичного та контент-аналізу), методології візуальної антропології (фіксація взаємодії опитуваного, простору та дослідника) та наративу як дискурсу. Зосереджено увагу на структурних методах та характеристиках наративного аналізу, які уможливили у розрізі методології дослідження ідентичностей комплексно підійти до виявлення когнітивних (мисленнєвих), змістовно-смислових і мотиваційно-прагматичних (поведінкових) контекстів суспільних настроїв мешканців краю. Наукова новизна роботи полягає у спробі комплексно простежити, зафіксувати суспільні настрої мешканців Вінниччини в умовах повномасштабного російського вторгнення в Україну, виявити динаміку цих настроїв впродовж 2014-2022 рр. та вперше ввести пласт польового матеріалу в науковий обіг, шляхом аналізу очікувань та підготовки до війни; спогадів про перші дні війни; особливостей життя під час війни; оцінки подій Євромайдану, Революції Гідності, анексії Криму, подій на Сході України, ставлення до внутрішньо переміщених осіб; до українських громадян на тимчасово окупованих територіях; оцінки дій української влади/ЗСУ щодо протидії російському вторгненню та дій облради/міської влади Вінниці щодо захисту регіону та міста, організації гуманітарної допомоги, інформування населення про небезпеки та події на фронті тощо. Висновки. Актуальність окресленої теми є важливою не лише в науковому, а й суспільному дискурсі, оскільки повномасштабне російське вторгнення торкнулося кожного українського громадянина безпосередньо. Стався якісний злам щодо сприйняття війни у класичному вимірі. На різних рівнях формування ідентичності (когнітивному, морально-етичному, поведінковому) відбулися суттєві зміни. Це вплинуло на о(перео)смислення себе та інших як представників соціуму, регіону, етносу, нації та гостро посилило необхідність голосно заявляти та виразно репрезентувати себе як національний моноліт у боротьбі з ворогом як всередині країни, так і на міжнародній геополітичній арені
Persecution of Christian Confessions in Ukrainian Podilia During the 1930s
Get PDFIn this article, attention is focused on the characteristics of Bolshevik rule in the Podilia region, particularly its efforts to eradicate Protestantism. In the legal framework of contemporary Ukraine, the separation of religion from the state is declared, and the right to freedom of conscience and religion is guaranteed. This is a crucial and fundamental position for building a rule-of-law state and civil society. Harmonious relations between society, religion, and the state are an extremely complex process that requires a thorough understanding of historical context. The role of religion has gained particular relevance at the current stage, as Ukraine defends its independence and develops a national church while maintaining tolerant coexistence with other confessions. The Ukrainian aspiration to create an independent democratic state between 1917 and 1921 ended in failure. The imposition of Bolshevik rule fundamentally altered the lives of Ukrainians, including the destruction of a crucial component of their worldview. While promoting freedom of conscience, the Bolsheviks applied a double standard. They banned religion, making its status not only separate from the state but also directly hostile to the new regime. A particularly tragic chapter in the relationship between society, religious institutions, and the state is the era of Stalinist totalitarianism, particularly the 1930s, which became the peak of terror and the implementation of punitive-repressive measures a veritable crime against humanity. The situation was especially severe in the Podilia region, where for a century, various religions and confessions coexisted relatively peacefully Christians (Orthodox, Roman Catholics, Greek Catholics, Protestants, Old Believers), Jews, and Muslims. However, Protestantism was seen as a threat not only as a religious institution but also due to its association with a bourgeois lifestyle, which was conceptually hostile to Bolshevik ideology. The subject of analysis is the set of measures by the Stalinist regime aimed at destroying Protestant movements as a source of “double evil”
Characteristics of Pre-school Children's Creative Activity
No full textThe article deals with the problem of preschool children' formation of the creative activity. The author understands creative activity as integrative, qualitative characteristic of personality, which includes a complex of motivational, creative, volitional components. According to the selected indicators, a diagnostic methodology for the three main blocks was constructed. All indicators were evaluated by a 3-point system, in which each score expressed the content of the existing level of formation of diagnosed indicators. Four levels of creative activity of older preschool children are distinguished: high (creative), middle (research), below average (imitative), low (performing). It is established that the most unformed components of creative activity in preschool age are creative and volitional. It is substantiated that development of speed, flexibility and originality of thinking, as well as stimulation of children's initiative and independence will allow to increase the level of creative activity.  
Художественное воплощение архетипа земли в лирике Наталки Белоцеркивец
No full textУ статті розглянуто архетип як багатоаспектне явище, окреслено джерела та розвиток
цього поняття. Проаналізовано архетип землі в ліриці Наталки Білоцерківець у проблемних
площинах земля – мати, земля – людина та ін. Виявлено специфіку інтерпретації архетипу
землі. Акцентовано на особливості творчої манери поетеси.The article studies archetype as a multifaceted phenomenon and outlines the sources and the
history of this notion. The author focuses on the Earth Mother archetype in poetic works by Natalka
Bilotserkivets, in particular on the concepts of the Earth Mother and the Earth Human. The paper
defines the specifics of the Earth archetype and elucidates the peculiarity of the poetess’ individual style.В статье рассмотрен архетип как многоаспектное явление,
очерчены истоки и развитие этого понятия. Проанализирован
архетип земли в лирике Наталки Белоцеркивец в проблемных
плоскостях земля – мать, земля – человек и др. Выявлена
специфика интерпретации архетипа земли. Акцент сделан
на особенности творческой манеры поэтессы
FAREWELL BEREHYNIA – LITERARY ATTEMPTS AT DEMYTHOLOGIZATION OF THE STEREOTYPICAL IMAGE OF UKRAINIAN WOMEN. SELECTED EXAMPLES OF CONTEMPORARY UKRAINIAN WOMEN’S PROSE.
No full textAutorka analizuje zabiegi literackie mające na celu demitologizację figury Berehyni w wybranych powieściach Oksany Zabużko, Sofiji Andruchowycz i Natałki Śniadanko. Postępująca od lat dziewięćdziesiątych w wysokoartystycznym dyskursie literackim oraz w literaturze środka demitologizacja figury Berehyni jest jednym z najważniejszych elementów procesu (re)konstruowania kobiecej tożsamości społeczno-kulturowej, gdyż zawiera się w tej demitologizacji sprzeciw kobiet wobec zastanej sytuacji. Współczesne autorki dobitnie pokazują, że za symbolem prawdziwej ukraińskiej kobiety kryją się różnorodne jednostki, mające swoje rzeczywiste problemy, doświadczenia i przede wszystkim niemające dotąd prawa do własnej reprezentacji.The author analyses the literary treatments aimed at the demythologization of the Berehynia figure in selected novels by Oksana Zabuzhko, Sofija Andrukhovych and Natalka Sniadanko. Progressing from the nineties in a highly artistic literary discourse (and also in middle literature) the demythologization of the Berehynia figure is one of the most important elements of the process of the (re)construction of the female socio-cultural identity, as it contains the opposition of women to the existing situation
In search of identity: Heroine of Ukrainian woman prose of end of XX and beginning of XXI centuries
No full textOne of the most unusual events in the Ukrinian new wave literature is massive return women in it, which began in the end of 80-es. Among the most interesting writers there must be mentioned Oksana Zabuzhko, Svitlana Kasjanova, Jevhenia Kononenko, Sofia Majdanska, Valentyna Masterova, Halyna Pahutiak, Lubov Ponomarenko, Natalka Śniadanko and others. In the works of these authors, written from the femine and feministic position, as opposite to patriarchal-maskuline mentality, are deeply and convincingly considered the aspects of modern human exsistence: loneliness and alienation, loss of identity, lack of mutual understanding even among fellows and relatives, egoism and egocentism, various forms of physical and phsychological agression, and so on. Espacially great attention author of this article devotes to the analysis of chosen aspects of female identyty in the works of Zabuzhko (Field Exploration in Ukrainian Sex and others), Śniadanko (Collection of Pasions or Adventures ofYoung Ukrainian Lady), Kononenko (Without Fellow)
Репрезентація воєнних маскулінностей в американській та українській драматургії на основі пʼєс «Еліот, солдатська фуга» Кьяри Алеґрії Юдс та «Погані дороги» Наталки Ворожбит
No full textАктуальність дослідження зумовлена зміною гендерних уявлень та суспільних зобовʼязань перед державою, спричинений військовими діями в Україні. Постали питання про образи чоловіків на війні та як з ними поводитись. Дослідження пропонує аналіз чоловічих образів, життя яких відбувається в часопросторі війни, у межах художньої літератури, конкретно – у драмі. Наукова новизна – гендерне проблематизування образів воєнних маскулінностей у творчості американської та української драматургинь, а також у компаративному зіставленні чоловічих образів у часопросторі війни.
Обʼєкт дослідження – «Еліот, солдатська фуга» («Elliot, a soldier’s fugue», 2006) Кьяри Алеґрії Юдс та «Погані дороги» (2017) Наталки Ворожбит. Предмет – образи воєнних маскулінностей та їх гендерна перформативність у часопросторі війни.
У «Елліоті, солдатській фузі» ми дослідили поняття поколіннєвої звитяги або так званої «памʼяті мужности» через образи дідуся, батька та сина, кожен з яких побував на війні. Авторка створила образи воєнних маскулінностей як такі, що були позбавлені генераційної памʼяті мужности, а від того втратили звʼязок між собою, тобто спосіб комунікувати. Кожен з чоловічих персонажів – дідусь, батько та сам Еліот – залишаються з досвідами війни наодинці, неспроможні ословити пережите; вони стають комунікативно відсутні. Такий комплекс ми вважаємо рисою воєнних маскулінностей.
Подібна комунікативна відсутність наявна й у «Поганих дорогах», втім тут Наталка Ворожбит розширила поле чоловічих образів на «воїн» і «ворог». Авторка розмиває різницю між ними та акцентує на їхніх соціальних досвідах війни. Йдеться про образи українських військових, а також сепаратиста як здичавілих та самотніх, мовчазних та фригідних. У цій неясній межі між «своїм» та «чужим», як нам здається, відбувається спроба урівняти позиції того та іншого. І разом із таким політично небезпечним маневром Ворожбит у створення образів, пʼєса працює на утвердження гендерних стереотипів про чоловіків у часопросторі війни.Actuality of the study is determined by the shift in gender perceptions and social standards towards gender due to military actions in Ukraine. Questions have arisen about the portrayal of men in war and how to deal with them. The study offers an analysis of male images whose lives unfold in the space-time of war in drama. Specifically, the study problematizes the representation of wartime masculinities in the works of American and Ukrainian playwrights, as well as in the comparative juxtaposition of male images in them.
The object of the study is «Elliot, a soldier's fugue» (2006) by Quiara Alegría Hudes and «Bad Roads» (2017) by Natalka Vorozhbyt. The subject is the images of wartime masculinities and their gender performativities in the space-time of war.
In «Elliot, a soldier's fugue,» we examined the generational «memory of masculinity» through the images of a grandfather, father, and son, each of whom experienced war. The author created images of wartime masculinities that were devoid of generational memory of masculinity, thus losing connection with each other. Each of the male characters remain with their war experiences alone, unable to articulate their experiences; they become communicatively absent, although the entire play consists of their monologues. We consider this complexity as a characteristic of wartime masculinities.
A similar communicative absence is present in «Bad Roads,» but here Natalka Vorozhbyt expands the field of male images to include «soldier» and «enemy.» The author blurs the distinction between them and emphasizes their social experiences of war. It concerns the images of Ukrainian military personnel, as well as separatists, as feral and lonely, silent and frigid. In this ambiguous boundary between «soldier» and
«enemy,» as it seems to us, an attempt is made to equalize the positions of both. Along with such a politically dangerous maneuver, Vorozhbyt's play works to reinforce gender stereotypes about men in the space-time of war.Навчально-науковий інститут філології Київського національного університету імені Тараса ШевченкаКафедра зарубіжної літератур
Artistic Versions of the Problem of National Identity in the Works of Askold Melnychuk
Get PDFМета статті – з’ясувати специфіку художньої інтерпретації проблеми національної ідентичності в романах А. Мельничука "Що сказано" і "Посол мертвих" та ідентифікувати кореляцію моделей етнічного самовизначення з персонажами цих творів.
Основну увагу в статті зосереджено на особливостях художнього втілення письменником моделей національної ідентичності, обґрунтованих В. Агеєвою з літературознавчих позицій, одна з яких спирається на уявлення про її незмінність, друга ж передбачає можливість індивідуального вибору. Визначено виклики для національної ідентичності в умовах еміграції, окреслені автором у романах "Що сказано" і "Посол мертвих". Виявлено, що засоби характеротворення у Мельничукових творах відображають детермінованість національно-культурного самовизначення окремих героїв та еволюцію його складових через інших персонажів, що ілюструє тезу В. Агеєвої про сучасні погляди на цю проблему. Акцентовано зв'язок мотивів національної ідентичності та історичної пам’яті, що оприявнюється в обох романах як щодо індивідуальних персонажів, так і стосовно збірного образу української громади у США.
З’ясовано, що в обох романах А. Мельничука оприсутнюються полярні моделі національного самовизначення: частина героїв репрезентує тих, хто неухильно плекає і береже успадковану ідентичність (Зенон Забобон і його донька Слава; Адріана Крук), у той час як інші персонажі виявляють гнучкість, готовність асимілюватися в новому середовищі, обстоюючи право індивідуального вибору (Наталка Забобон і Аркадій Ворог; поет Антон, Алекс Крук і оповідач Нік Блюд).The purpose of the study is to determine the specifics of literary interpretation of the problem of national identity in A. Melnychuk’s novels “What is told” and “Ambassador of the Dead” and identify correlation of the models of ethnic self-determination with the characters of these works.
The paper mainly focuses on the features of the writer’s literary embodiment of the models of national identity, substantiated by V. Aheieva, one of which is based on the idea of its immutability, the other one implies the possibility of an individual choice. It examines the challenges for national identity under conditions of emigration, outlined by the author in the novels “What is told” and “Ambassador of the Dead”. The study establishes that the character creation in A. Melnychuk’s works reflects unchangeable national and cultural self-determination of some heroes and evolution of its components through other personages, that illustrates V. Aheieva’s statement with respect to the modern ideas about this problem. It emphasizes the correlation of the motifs of national identity and historical memory, manifesting itself in both novels with regard to particular characters and the collective figure of the Ukrainian community in the USA.
The research finds out that in both A. Melnychuk’s novels there are two polar models of national self-determination: some characters represent those who persistently cherish and maintain inherited identity (Zenon Zabobon and his daughter Slava; Adriana Kruk), whereas other heroes demonstrate flexibility, and willingness to assimilate in a new environment, defending their right to make an individual choice (Arkadii Voroh and Natalka Zabobon; the poet Anton, Alex Kruk and the narrator Nick Blud)
Peculiarities of Ukrainian anti-colonial dramaturgy of the XVIII - first half of the XIX century
No full textThe article deal the general patterns and main trends in the formation and development of dramatic genres as a self-sufficient genre in Ukrainian literature of the XVIII – first half of the XIX century, aimed at highlighting anti-imperial ideas in close connection with the requirements of general literary genre and national traditions. It was found that the anti-colonial national literature found its expression in such genres as historical drama, drama-morality, vaudeville, social-household drama and comedy. «Vladimir» by Feofan Prokopovich, «God’s Mercy ...» by an unknown author, «Resurrection of the Dead» by Georgy Konysky, «Muscovite Magician» by Ivan Kotlyarevsky and «The Simpleton» by Vasyl Gogol, which were the embodiment of baroque and classicist styles with a combination of elements of ancient Greek comedies and tragedies, European medieval mysteries, Ukrainian interludes, miracles, morals and dramas of the Easter cycle, contributed to bringing to the stage the realities of the time and gave them a dynamic anti-colonial embodiment.The harmonious combination of high and low styles by the authors became an innovation of these dramatic works. It was found that the features of Baroque, Classicism, Enlightenment realism, sentimentalism and romanticism, which appeared in the social-household drama “Natalka-Poltavka” by I. Kotlyarevsky, social-household comedies “Yabeda” by V. Kapnist, «Noble elections», «A visitor from the capital, or the commotion in the county town», «Shelmenko – volost clerk», «Clairvoyant», «Shelmenko – batman « by G. Kvitka-Osnovyanenko and “Inspector” M. Gogol, were aimed at covering colonial problems in Ukraine after the abolition of the Hetmanate. A feature of these genres was the synthesis of Ukrainian Christmas dramas and social and domestic interludes with European bourgeois drama, which provided an opportunity to raise national drama to the European level. It is investigated that dramatic works of anti-colonial orientation of the XVIII – first half of the XIX century approved deviations from the established traditions of a particular literary genre. Instead, they presented a synthesis of baroque-classicist-educational-romantic aesthetic values that interacted with the folklore traditions of our people.У статті досліджуються загальні закономірності й основні тенденції становлення та розвитку драматичних жанрів як самодостатнього роду в українській літературі ХVIII – першої половини ХІХ століть, спрямованих на висвітлення антиімперських ідей у щільному взаємозв’язку з вимогами загальнолітературного жанротворення та національними традиціями. З’ясовано, що національна література антиколоніального спрямування знайшла свій вияв у таких жанрових різновидах як історична драма, драма-мораліте, водевіль, соціально-побутова драма та комедія. «Володимир» Феофана Прокоповича, «Милість Божа» невідомого автора, «Воскресіння мертвих» Георгія Кониського, «Москаль-чарівник» Івана Котляревського та «Простак» Василя Гоголя, що були втіленням барокового та класицистичного стилів із поєднанням елементів давньогрецьких комедій і трагедій, європейських середньовічних містерій, українських інтермедій, міраклей, мораліте та драм великоднього циклу, сприяли виведенню на сцену реалій тогочасної сучасності та надали їм динамічного антиколоніального втілення. Новаторством цих драматичних творів стало гармонійне поєднання авторами високого та низького стилів. З’ясовано, що риси бароко, класицизму, просвітницького реалізму, сентименталізму та романтизму, які виявились у соціально-побутовій драмі «Наталка-Полтавка» І. Котляревського, соціально-побутових комедіях «Ябеда» В. Капніста, «Дворянские выборы», «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе», «Шельменко – волостной писарь», «Ясновидящая», «Шельменко – денщик» Г. Квітки-Основ’яненка та «Ревизор» М. Гоголя, були спрямовані на висвітлення колоніальних проблем в Україні після скасування Гетьманщини. Особливістю цих жанрів став синтез українських різдвяних драм і соціально-побутових інтермедій із європейською міщанською драмою, що надало можливість піднести національну драматургію до європейського рівня. Досліджено, що драматичні твори антиколоніального спрямування ХVIII – першої половини ХІХ ст. утвердили відхилення від усталених традицій конкретного літературного жанру. Натомість вони представили синтез бароково-класицистично-просвітницько-романтичних естетичних цінностей, що взаємодіяли з фольклорними традиціями нашого народу. З’ясовано, що об’єднуючим елементом української драматургії ХVIII – першої половини ХІХ століть стало реалістичне зображення недоліків і вад суспільного життя в тогочасній Російській імперії. Системний аналіз драматичних творів ХVIII – першої половини ХІХ століть надав змогу виявити як індивідуально-авторські погляди на колонізацію України, так і тенденції розвитку жанрів драматургії, що засвідчили процес розбудови антиколоніального спротиву по всій території тогочасної України
