1,720,958 research outputs found
Austrian Regional Literature of the 1930–40’s: Between “Blood and Soil Literature” and “Asphalt Literature”
No full textThe study analyzes the main formation’s phases of the Austrian regional literature (Heimatliteratur) in the first half of the 20th century. The attention is paid to the connotation’s changes of this direction in the context of the socio-political development of the country in the 1930–40’s. The investigation stresses the similar and distinctive features of the “Heimatkust” in Germany and “Provinzkunst” in the Habsburg Monarchy. The article observes the shift of German-speaking regional literature after the First World War to the folksy patriotic direction as a preparation for the “Blood and Soil Literature” (“Blut-und-Boden-Literatur”). The regional literature, which was focused on the village not the city, became closer to the Nazi doctrine: especially by the praise of the soil (Scholle), in the connection to a family and by depictions of problems of an origin (Stamm). The attention is also turned to the inheritance of the cultural tradition of the regional art after the end of the Second World War. The reception and interpretation of the term “asphalt literature” (“Asphaltliteratur”) is emphasized by adherents of the Hitler’s ideology. That’s why the texts that did not correspond to the canon of National Socialist aesthetics were called “asphalt literature”. This term exists in parallel to the term “degenerate art” (“entartete Kunst”). The quite neutral phrase “asphalt literature” of the 1890’s was borrowed by the Nazis and turned into a completely negative term (based on the antithesis to the soil) in the 1930’s. Nowadays it is used in German-speaking literary criticism with such distorted meaning
Going Beyond Counting First Authors in Author Co-citation Analysis
Full text linkThe present study examines one of the fundamental aspects of author co-citation analysis (ACA) - the way co-citation
counts are defined. Co-citation counting provides the data on which all subsequent statistical analyses and mappings
are based, and we compare ACA results based on two different types of co-citation counting - the traditional type that
only counts the first one among a cited work's authors on the one hand and a non-traditional type that takes into
account the first 5 authors of a cited work on the other hand. Results indicate that the picture produced through this non-traditional author co-citation counting contains more coherent author groups and is therefore considerably clearer. However, this picture represents fewer specialties in the research field being studied than that produced through the traditional first-author co-citation counting when the same number of top-ranked authors is selected and analyzed. Reasons for these effects are discussed
Ментори та Інґеборґ Бахман: письменницька майстерня успішного старту
Full text linkДосліджується фігура ментора для становлення автора-початківця на прикладі творчості успішної австрійської письменниці Інґеборґ Бахман (1926–1973). Аналізується роль наставника від перших проб пера авторки включно до статусу віденської інтелектуалки середини ХХ ст. Поетапно простежується безпосередній вплив старших письменників та митців з генерації однолітків на формування її ідіостилю. Змальовується постать першого ментора, каринтійського письменника та педагога Йозефа Фрідріха Перконіґа на прикладі її раннього оповідання „Хрест Гондіча” („Das Honditschkreuz”, 1943/1944) та „Листів до Феліціана” („Briefe an Felician”, 1946). Виокремлюється фігура другого ментора, австрійського письменника-репатріанта Ганса Вайґеля, та його письменницька майстерня („Групи 50”). Акцентується увага на автобіографічному романі Г. Вайґеля „Незавершена симфонія” („Unvollendete Symphonie”, 1951) та на першому романі І. Бахман „Безіменне місто” („Stadt ohne Namen”) під його керівництвом впродовж 1947–1952 рр. Фокусується увага на віденському знайомстві І. Бахман з Паулем Целаном, що дало старт мистецькому діалогу двох молодих авторів: збірки віршів „Відрочений час” („Die gestundete Zeit”, 1953) і „Заклинання до Великої Ведмедиці” („Anrufung des großen Bären”, 1956) І. Бахман та „Мак і пам’ять” („Mohn und Gedächtnis”, 1952) П. Целана. Порівнюється паралельне листування авторки з Г. Вайґелем та П. Целаном, підкреслюється їхня відмінна спрямованість та подальша доля. Аналізується роль безпосереднього віденського оточення І. Бахман, що сприяло поширенню її дебютних текстів: Г. Гакель, З. Мельхінґер, Р. Фельмаєр та подруга І. Айхінґер. Враховується роль Ганса Вернера Ріхтера, очільника знаменитої „Групи 47”, позаяк премія цього об’єднання (1953 р.) остаточно переконала молоду авторку стати професійною письменницею. Простежується спілкування з німецьким композитором Гансом Вернером Генце як співіснування „близнюків по духу” та вдалий інтермедіальний тандем
«Примхи пристрасті» Маркуса Ґассера: нефікційний любовний роман про літературу
Full text linkРозглянуто книжку австрійського літературознавця та письменника Маркуса Ґассера (1967 р. н.) «Примхи пристрасті: Історії про книжки та кохання» («Die Launen der Liebe: Wahre Geschichten von Büchern und Leidenschaften», 2019) в аспекті діалогу фікційної і нефікційної літератур. Проаналізовано її структуру, що складається зі свого роду мініпередмови (девізу) та одинадцяти частин, поділених на п’ятнадцять розділів, і демонструє номінативну природу композиційного кільця. Підкреслено, що М. Ґассер використовує стильові принципи жанру «love story», які посилюють авторську інтенцію захопливо відтворити фабулу нефікційного тексту. Клішовані заголовки частин книжки виказують стадії та / або варіанти розвитку взаємин між закоханими, що у результаті завершується традиційною для любовних романів щасливою кінцівкою. Часопросторова організація книжки показує доволі широку географію та охоплює шістнадцять приватних історій ХІХ–ХХ ст. Зважаючи на авторський концепт примхливості кохання, наявні різні інтерпретаційні констеляції любовних взаємин, основані насамперед на досвіді гетеросексуальних пар. Класифіковано автобіографічні подружжя-прототипи (Бовлзи, Дж. Ґебріел й М. Лаврі), скандальні (Джордж Еліот і Дж. Г. Льюїс, Е. Баррет й Р. Бравнінґ), зіркові (С. Плат і Т. Г’юз, Й. Оно й Дж. Леннон), епістолярна (Б. фон Арнім та Й. В. фон Ґете) і пари літературної інспірації (Е. Бронте та лорд Байрон), класичні / реальні любовні трикутники (Ґолсворсі; І. Ґваданіні, В. Набоков і В. Слонім; Р. Антельм, Д. Масколо й М. Дюрас) та умовні любовні трикутники (літературна пара та їх творець – Дж. Апдайк і Ґ. Ґ. Маркес). Виокремлено приклад гомоеротизму (Е. М. Форстер) та афективний пошук любові (Дж. Фрейм)
Роман-фрагмент Інґеборґ Бахман “Реквієм за Фанні Ґольдман”: рецепція післявоєнної австрійської метрополії та провінції
Full text linkРозглядається роман-фрагмент австрійської письменниці Інґеборґ Бахман „Реквієм за Фанні Ґольдман” („Requiem für Fanny Goldmann”) з циклу „Види смерті” („Todesarten”). Звертається увага на просторову організацію цього тексту, зокрема на авторське зображення центру та периферії країни з акцентом на історико-соціальних особливостях розвитку держави у першій половині ХХ ст. Підкреслюється роль Відня як культурної метрополії Австрії після завершення другої світової війни. На прикладі родини Вішневські та подружжя Ґольдманів репрезентується узагальнений імідж австрійської столиці, що протиставляється негативно клішованому образу периферії. Останнє демонструється й у стосунках головної героїні Фанні Ґольдман як представниці вишуканого віденського товариства з персонажем вихідця з глухої провінції, молодим літератором Антоном Мареком
Роман Доріт Лінке „По той бік блакитної межі”: екскурс в минуле „оссі” для сучасних підлітків
Full text linkЗдійснюється аналіз дебютного роману для юнацтва німецької письменниці Доріт Лінке (1971 р. н. ) „По той бік блакитної межі” („Jenseits der blauen Grenze”, 2014) в аспекті літературознавчого, історичного та педагогічного потенціалу тексту. Основні події у романі відбуваються у Балтійському морі у серпні 1989 р. під час спроби втечі підлітків із Ростока до Західної Німеччини з ретроспекцією на їхнє життя в НДР. Наголошується на зв’язку між періодами кінця 60-х та 80-х рр. ХХ ст., коли формується або видозмінюється світогляд основних персонажів роману, які належать до трьох різних поколінь: 1933 (дідусь), 1968 (батьки) та 1989 (тінейджери). Назва книги містить вказівку на свого роду морський локус, репрезентуючи ключові стереотипи про стихію води та внутрішній стан героїв. Море постає конститутивним топосом, який не просто виконує традиційну фонову функцію природи, а перетворюється у художній образ літературного тексту. Німецька назва Балтійського моря як „Східного” (die Ostsee) додатково увиразнює суспільно-географічну просторовість роману. Наратив з перспективи дівчини-підлітка дає змогу якнайкраще пояснити читачеві відповідного віку мотиви неймовірного вчинку однолітків та водночас допомагає зануритись у повсякдення „оссі” (жителів Східної Німеччини) на противагу до „вессі” („Wessi” – західних німців). У такий спосіб сучасна німецька історична ювенальна література демонструє актуальність та затребуваність у своїх реципієнтів, виконуючи когнітивну й дидактичну функції без агресивного втручання у свідомість підлітків
Variations on the Author
Full text link“Variations on the Author” discusses two of Eduardo Coutinho’s recent films (Um Dia na Vida, from 2010, and Últimas Conversas, posthumously released in 2015) and their contribution to the general question of documentary authorship. The director’s filmography is characterized by a consistent yet self-effacing form of authorial self-inscription: Coutinho often features as an interviewer that rather than express opinions propels discourses; an interviewer that is good at listening. This mode of self-inscription characterizes him as an author who is not expressive but who is nonetheless markedly present on the screen. In Um Dia na Vida, however, Coutinho is completely absent form the image, while Últimas Conversas, on the contrary, includes a confessional prologue that moves the director from the margins to the center of his films. This article examines the ways in which these works stand out in the filmography of a director who offers new insights into the notion of cinematic authorship
Еволюція образу провінції в австрійській літературі XX ст.
Full text linkThe study analyses three formation phases of the Austrian literature in the20th century, which relate to the explanation of the depiction’s principles of the province. The role of the literary tradition in the understanding of the native region’s chronotope is emphasized. The attention is drawn to the change in the connotation of the Austrian regional literature (Heimatliteratur) in the context of historical, social, and aesthetic factors with the parallel modification of the region’s image: the allGerman antimodernist movement Heimatkunst and its Austrian version Provinzkunst; radicalization of the interwar period and the “Blood and Soil Literature” (Blut-und-Boden-Literatur); updating by the new movement “Anti-regional literature” (AntiHeimatliteratur). The evolution of the reception and interpretation of the province’s image as a fabula’s constant of the text is studied, including the transmission from idealization to the desacralization of the locus.Yulia Isapchuk (Юлія Ісапчук) – doktor nauk filologicznych, asystent w Katedrze Literatury Obcej i Teorii Literatury Czerniowieckiego Uniwersytetu Narodowego im. Jurija Fedkowycza.Чернівецький національний університет ім. Юрія ФедьковичаГаврилів О., Образ міста в німецькій експресіоністичній ліриці, [в:] Експресіонізм, упор. Т. Гаврилів, Львів 2005, с. 65–86.Зиммель Г., Большие города и духовная жизнь, „Логос” 2002, № 3–4, c. 25–38.История австрийской литературы ХХ века: в 2 т., ред. В. Седельник, Т. 1, Конец XIX – середина ХХ века, Москва 2009; Т. 2, 1945–2000, Москва 2010Орлова М., Немецкоязычная литература „новой субъективности” как реакция на студенческое движение второй половины 60-х годов ХХ ст., „Žmogus kalbos erdvėje”, Каунасс 2012, Nr. 7, c. 172–178.Adel K., Aufbruch und Tradition: Einführung in die österreichische Literatur seit 1945, Wien 1982.Amann K., Der Anschluss österreichischer Schriftsteller an das Dritte Reich: institutionelle und bewußtseinsgeschichtliche Aspekte, Frankfurt am Main 1988.Aspetsberger F., Unmaßgebliche Anmerkungen zur Einschränkung des literaturwissenschaftlichen „Heimat”-Begriffs, […] als hätte die Erde ein wenig die Lippen geöffnet […]”: Topoi der Heimat und Identität, [Hrsg. von Peter Plener und Péter Zalán], Budapest 1997, с. 65–70.Bahr H., Bildung: Essays, [hrsg. von Gottfried Schnödl], Weimar 2010.Bausinger H., Provinzliteratur oder Literaturprovinz, [in:] BuB: Forum Bibliothek und Information; Fachzeitschrift des BIB, Berufsverband Information Bibliothek, e. V, 1977, Jg. 29, H. 3, с. 223–230.Charbon R., Heimatliteratur, [in:] Reallexikon der deutschen Literaturwissenschaft, [Hrsg. Harald Fricke], Berlin; New York 2007, Bd. 2, с. 19–21.Die „österreichische” nationalsozialistische Ästhetik, [Hrsg. Ilija Dürhammer; Pia Janke], Wien; Köln; Weimar 2003.Die Unwirklichkeit der Städte: Großstadtdarstellungen zwischen Moderne und Postmoderne, [Hrsg. Klaus R. Scherpe], Reinbek bei Hamburg 1988.Donnenberg J., Heimatliteratur in Österreich nach 1945 – rehabilitiert oder antiquiert?, [in:] Das notwendige Befremden der Literatur: Aufsätze von Kafka bis Aichinger, von Grillparzer bis Jelinek, Stuttgart 2007, с. 53–87.Esterhammer R., Heimatfilm in Österreich: Einblicke in ein facettenreiches Genres, [in:] Literatur im Film: Beispiele einer Medienbeziehung, [Hrsg. von Stefan Neuhaus], Würzburg 2007, с. 17–198.Görner R., Einführendes. Oder: Verständigung über Heimat, „Heimat – zu einem Kulturideologischen Begriff des 19. und 20. Jahrhunderts” 1990, London: Heimat im Wort: die Problematik eines Begriffs im 19. und 20. Jahrhundert, [hrsg. von Rüdiger Görner], München 1992, с. 11–14.Koppensteiner J., Anti-Heimatliteratur in Österreich. Zur literarischen Heimatwelle der siebziger Jahre, [in:] Modern Austrian Literature, 1982, Vol. 15, Iss. 2, с. 1–11.Kruntorad P., Provinz der eigenen Vergangenheit, „Akzente: Zeitschrift für Literatur”, München 1967, H. 14, с. 414–419.Kunne A., Heimat im Roman: Last oder Lust?: Transformationen eines Genres in der österreichischen Nachkriegsliteratur, Amsterdam 1991.Lobensommer A., Die Suche nach „Heimat”: Heimatkonzeptionsversuche in Prosatexten zwischen 1989 und 2001, Frankfurt am Main 2010.Magris C., Der habsburgische Mythos in der modernen österreichischen Literatur, [übersetzt aus dem Ital.; Vorw. von R. Lunzer], Wien 2000.Mecklenburg N., Erzählte Provinz: Regionalismus und Moderne im Roman, Königstein–Taunus 1982.Menasse R., Das war Österreich: gesammelte Essays zum Land ohne Eigenschaften, [hrsg. von Eva Schörkhuber], Frankfurt am Main 2005.Rabenstein-Michel I., Bewältigungsinstrument Anti-Heimatliteratur, „Germanic”, H. 42, 2008, с. 157–169.Rosegger P., Kunst und Provinz [Internetquelle], „litera[r]t: Zeitschrift für Literatur”, Wien 2001, H. 1, http://www.editionas.net/literart/01_011_literart.html [24.01.2022].Rossbacher K., Heimatkunstbewegung und Heimatroman: zu einer Literatursoziologie der Jahrhundertwende, Stuttgart 1975.Schininà A., Tradition und Zeitkritik in der österreichischen Erzählliteratur nach 1945, „Studia austriaca: an international journal devoted to the study of Austrian culture and literature” 2005, [Ed. Fausto Cercignani], Vol. 13, с. 119–142.Schmidt -Dengler W., Die antagonistische Natur. Zum Konzept der Anti -Idylle in der neueren österreichischen Prosa, [in:] Literatur und Kritik, 1969, H. 40, с. 577–585.Schumann A., Heimat denken: regionales Bewußtsein in der deutschsprachigen Literatur zwischen 1815 und 1914, Köln 2002.Vormweg H., Überwindung eines Idols, [in:] Akzente: Zeitschrift für Literatur, München 1967, H. 14, с. 420–426.Wesen und Wandel der Heimatliteratur: am Beispiel der österreichischen Literatur seit 1945: ein Bonner Symposion, [hrsg. von Karl Konrad Polheim], Bern 1989.1428129
Appropriate Similarity Measures for Author Cocitation Analysis
Full text linkWe provide a number of new insights into the methodological discussion about author cocitation analysis. We first argue that the use of the Pearson correlation for measuring the similarity between authors’ cocitation profiles is not very satisfactory. We then discuss what kind of similarity measures may be used as an alternative to the Pearson correlation. We consider three similarity measures in particular. One is the well-known cosine. The other two similarity measures have not been used before in the bibliometric literature. Finally, we show by means of an example that our findings have a high practical relevance.information science;Pearson correlation;cosine;similarity measure;author cocitation analysis
- …
