1,720,969 research outputs found
Географическое распространение рода Phragmidium Link
No full textРід Phragmidium (Uredinales) об’єднує одногосподарних паразитів підродини Rosoideae. Відомо понад 150 видових назв, але визнаними є лише близько 90 видів. У географічно-му поширенні роду чітко виявляються його голарктичні та тихоокеанські зв’язки. Згідно з ними види Phragmidium можна розподілити на шість груп: 1) східноазіатські; 2) цент¬рально- та південноазіатські; 3) євразіатські; 4) північноамериканські; 5) голарктичні;6) види, поширені у південній півкулі. З точки зору географії може бути запропонована гіпотеза щодо виникнення роду в регіоні на північний схід від океану Тетіс і його поши-рення на захід та північ після зіткнення Індії та Аравії з азіатською плитою і закриття Тетісу. Поширення на захід призвело до виникнення видів з досить обмеженими ареала¬ми у Західному Китаї, Гімалаях, Пакистані, Середній Азії та Ірані. Поширення на північ до Північної Євразії та Північної Америки головним чином дало початок голарктичним та євразіатським видам з широкими ареалами. Походження новозеландських та австра-лійських видів роду Phragmidium залишається нез’ясованим.Род Phragmidium (Uredinales) объединяет однохозяинных паразитов подсемейства Rosoideae. Известно более 150 видовых названий, но признаны лишь около 90 видов. В географическом распространении рода четко проявляются его голарктические и тихоокеанские связи. Виды Phragmidium согласно их распространению можно распределить на шесть групп: 1) восточноазиатские; 2) центрально- и южноазиатские; 3) евразиатские; 4) североамериканские; 5) голарктические; 6) виды, распространенные в южном полушарии. С точки зрения географии может быть предложена гипотеза о возникновении рода в регионе на северо-восток от океана Тетис и распространении его на запад и север после столкновения Индии и Аравии с азиатской плитой и закрытия Тетиса. Распространение на запад привело к возникновению видов с довольно узкими ареалами в Западном Китае, Гималаях, Пакистане, Средней Азии и Иране. Распространение на север в Северную Евразию и Северную Америку, главным образом, дало начало голарктическим и евроазиатским видам с широкими ареалами. Происхождение новозеландских и австралийских видов рода Phragmidium остается невыясненным
Первая в Украине находка ржавчинного гриба Melampsoridium hiratsukanum S. ito
No full textПовідомляється про знахідку нового для території України іржастого гриба Melampsoridium hiratsukanum, виявленого на листках Alnus incana L. у серпні 2010 р. на території природного заповідника «Горгани» (N 48°29΄, E 24°16΄). Він відрізняється від інших відомих у Європі видів роду Melampsoridium довшими шипами остіолярних клітин, коротшими урединіоспорами та відсутністю гладенької ділянки на їх апікальному кінці.Сообщается о находке нового для территории Украины ржавчинного гриба Melampsoridium hiratsukanum, выявленного на листьях Alnus incana L. в августе 2010 г. на территории природного заповедника «Горганы» (N 48°29΄, E 24°16΄). Он отличается от других известных в Европе видов рода Melampsoridium более длинными шипами остиолярных клеток, более короткими урединиоспорами и отсутствием гладкого участка на их апикальном конце.I am grateful to the staff of the Gorgany Nature Reserve for support during field work,
especially to Ya.M. Dzebchuk who drew my attention to the epiphytotic development of
this rust of alder. I also thank Z.O. Panina from the staff of the M.G. Kholodny Institute of
Botany for her assistance in scanning electronic microscopy of M. hiratsukanum
Species of the genus Phragmidium (Pucciniales) as parasites of brambles (Rubus: Rosaceae) in Ukraine
No full textFour species of the genus Phragmidium that parasitize plants of the genus Rubus in Ukraine are reported. Of them, Phragmidium acuminatum has not been recorded for more than 90 years, since its last report in 1933. This species is a specialized parasite of the stone bramble (Rubus saxatilis), which according to modern views belongs to Rubus subg. Melanobatus. Three other species are widespread in Ukraine. Phragmidium rubi-idaei parasitizes raspberries (Rubus idaeus) of the subgenus Idaeobatus. Phragmidium bulbosum and P. violaceum infect representatives of Rubus subg. Rubus and can both parasitize plants of the same species. In Ukraine, both species were observed on Rubus caesius, R. candicans, R. canescens and R. hirtus. However, they clearly differ in morphological features: most teliospores of Phragmidium violaceum are 4-celled with an apical hemispherical papilla up to 5 µm high, while in P. bulbosum teliospores are mostly 4–8-celled with an apical cylindrical or conical papilla up to 12 µm high. The previously reported twisting of the upper part of the teliospore pedicel in species of the genus Phragmidium parasitizing species of the genus Rosa was also observed in P. bulbosum, P. rubi-idaei and P. violaceum. The article is illustrated with photomicrographs obtained using a scanning electron microscope
Географическое распространение рода Phragmidium Link
Get PDFРід Phragmidium (Uredinales) об’єднує одногосподарних паразитів підродини Rosoideae. Відомо понад 150 видових назв, але визнаними є лише близько 90 видів. У географічно-му поширенні роду чітко виявляються його голарктичні та тихоокеанські зв’язки. Згідно з ними види Phragmidium можна розподілити на шість груп: 1) східноазіатські; 2) цент¬рально- та південноазіатські; 3) євразіатські; 4) північноамериканські; 5) голарктичні;6) види, поширені у південній півкулі. З точки зору географії може бути запропонована гіпотеза щодо виникнення роду в регіоні на північний схід від океану Тетіс і його поши-рення на захід та північ після зіткнення Індії та Аравії з азіатською плитою і закриття Тетісу. Поширення на захід призвело до виникнення видів з досить обмеженими ареала¬ми у Західному Китаї, Гімалаях, Пакистані, Середній Азії та Ірані. Поширення на північ до Північної Євразії та Північної Америки головним чином дало початок голарктичним та євразіатським видам з широкими ареалами. Походження новозеландських та австра-лійських видів роду Phragmidium залишається нез’ясованим.Род Phragmidium (Uredinales) объединяет однохозяинных паразитов подсемейства Rosoideae. Известно более 150 видовых названий, но признаны лишь около 90 видов. В географическом распространении рода четко проявляются его голарктические и тихоокеанские связи. Виды Phragmidium согласно их распространению можно распределить на шесть групп: 1) восточноазиатские; 2) центрально- и южноазиатские; 3) евразиатские; 4) североамериканские; 5) голарктические; 6) виды, распространенные в южном полушарии. С точки зрения географии может быть предложена гипотеза о возникновении рода в регионе на северо-восток от океана Тетис и распространении его на запад и север после столкновения Индии и Аравии с азиатской плитой и закрытия Тетиса. Распространение на запад привело к возникновению видов с довольно узкими ареалами в Западном Китае, Гималаях, Пакистане, Средней Азии и Иране. Распространение на север в Северную Евразию и Северную Америку, главным образом, дало начало голарктическим и евроазиатским видам с широкими ареалами. Происхождение новозеландских и австралийских видов рода Phragmidium остается невыясненным
Species of the genus Phragmidium (Pucciniales) as parasites of roses (Rosa, Rosaceae) in UkraineSpecies of the genus Phragmidium (Pucciniales) as parasites of roses (Rosa, Rosaceae) in Ukraine
No full textFour species of the genus Phragmidium parasitizing plants of the genus Rosa (Rosaceae) are recorded in Ukraine. Phragmidium fusiforme occurs only in the Carpathians. Phragmidium rosae-pimpinellifoliae was reported only from the Crimean Peninsula. Phragmidium mucronatum and P. tuberculatum are distributed much more widely and occur in Ukraine much more frequently. A reliable feature for distinguishing these two species is a character of the upper cell and papilla of teliospores: in P. mucronatum it attenuates gradually toward the apex to form a papilla, while in P. tuberculatum the papilla is clearly delimited from the rounded apex of the upper cell of the teliospore. An interesting feature of all three species illustrated in this article but not reported previously in mycological literature is a twisting of the upper part of the pedicel of their teliospores. The article is illustrated with photomicrographs obtained using a scanning electron microscope
Первая в Украине находка ржавчинного гриба Melampsoridium hiratsukanum S. ito
No full textПовідомляється про знахідку нового для території України іржастого гриба Melampsoridium hiratsukanum, виявленого на листках Alnus incana L. у серпні 2010 р. на території природного заповідника «Горгани» (N 48°29΄, E 24°16΄). Він відрізняється від інших відомих у Європі видів роду Melampsoridium довшими шипами остіолярних клітин, коротшими урединіоспорами та відсутністю гладенької ділянки на їх апікальному кінці.Сообщается о находке нового для территории Украины ржавчинного гриба Melampsoridium hiratsukanum, выявленного на листьях Alnus incana L. в августе 2010 г. на территории природного заповедника «Горганы» (N 48°29΄, E 24°16΄). Он отличается от других известных в Европе видов рода Melampsoridium более длинными шипами остиолярных клеток, более короткими урединиоспорами и отсутствием гладкого участка на их апикальном конце.I am grateful to the staff of the Gorgany Nature Reserve for support during field work,
especially to Ya.M. Dzebchuk who drew my attention to the epiphytotic development of
this rust of alder. I also thank Z.O. Panina from the staff of the M.G. Kholodny Institute of
Botany for her assistance in scanning electronic microscopy of M. hiratsukanum
Географическое распространение рода Phragmidium Link
No full textРід Phragmidium (Uredinales) об’єднує одногосподарних паразитів підродини Rosoideae. Відомо понад 150 видових назв, але визнаними є лише близько 90 видів. У географічно-му поширенні роду чітко виявляються його голарктичні та тихоокеанські зв’язки. Згідно з ними види Phragmidium можна розподілити на шість груп: 1) східноазіатські; 2) цент¬рально- та південноазіатські; 3) євразіатські; 4) північноамериканські; 5) голарктичні;6) види, поширені у південній півкулі. З точки зору географії може бути запропонована гіпотеза щодо виникнення роду в регіоні на північний схід від океану Тетіс і його поши-рення на захід та північ після зіткнення Індії та Аравії з азіатською плитою і закриття Тетісу. Поширення на захід призвело до виникнення видів з досить обмеженими ареала¬ми у Західному Китаї, Гімалаях, Пакистані, Середній Азії та Ірані. Поширення на північ до Північної Євразії та Північної Америки головним чином дало початок голарктичним та євразіатським видам з широкими ареалами. Походження новозеландських та австра-лійських видів роду Phragmidium залишається нез’ясованим.Род Phragmidium (Uredinales) объединяет однохозяинных паразитов подсемейства Rosoideae. Известно более 150 видовых названий, но признаны лишь около 90 видов. В географическом распространении рода четко проявляются его голарктические и тихоокеанские связи. Виды Phragmidium согласно их распространению можно распределить на шесть групп: 1) восточноазиатские; 2) центрально- и южноазиатские; 3) евразиатские; 4) североамериканские; 5) голарктические; 6) виды, распространенные в южном полушарии. С точки зрения географии может быть предложена гипотеза о возникновении рода в регионе на северо-восток от океана Тетис и распространении его на запад и север после столкновения Индии и Аравии с азиатской плитой и закрытия Тетиса. Распространение на запад привело к возникновению видов с довольно узкими ареалами в Западном Китае, Гималаях, Пакистане, Средней Азии и Иране. Распространение на север в Северную Евразию и Северную Америку, главным образом, дало начало голарктическим и евроазиатским видам с широкими ареалами. Происхождение новозеландских и австралийских видов рода Phragmidium остается невыясненным
Распространение Pucciniastrum symphyti (Pucciniales) в Украине
No full textEpiphytotic development of the rust fungus Pucciniastrum symphyti was recorded in May 2016 near Myropil town
(Zhytomyr Region, Romaniv District, Ukraine) on Symphytum cordatum. In Ukraine P. symphyti was reported on S. cordatum,
S. officinale, and only once on S. microcalyx. Most records are confined to the west of the country and the dates of collections
generally vary from late spring to early summer. We found P. symphyti at the easternmost edge of the range of S. cordatum.
Despite a wide distribution of S. officinale throughout the country, P. symphyti was not recorded in Ukraine on this species for
more than 80 years. Hitherto, the fungus was reported for Europe, the Caucasus and Asia Minor. Due to systemic infection,
P. symphyti can overwinter in rhizomes of comfrey and therefore does not need aecial host plants for its reproduction. However,
the general range of P. symphyti does not follow the geographical pattern of the Symphytum species richness, since there are only
few its records in the diversity centre of this genus, but mainly reflects the distribution of its aecial host, Abies alba. The article
is illustrated by original micrographs.У травні 2016 р. біля смт Миропіль (Житомирська обл., Україна) на Symphytum cordatum було відмічено епіфітотійний розвиток іржастого гриба Pucciniastrum symphyti. В Україні P. symphyti відмічався на S. cordatum, S. officinale і одноразово на S. microcalyx. Більшість зразків було зібрано на заході країни і дати збору в основному відносяться до періоду від пізньої весни до раннього літа. Наша знахідка P. symphyti розташована на східній межі ареалу S. cordatum. Незважаючи на широке розповсюдження S. officinale по всій країні, P. symphyti на цьому виді в Україні не реєструвався протягом понад 80 останніх років. Цей вид гриба поширений в Європі, на Кавказі та в Малій Азії. Завдяки системному характеру ураження P. symphyti здатний перезимовувати в кореневищах живокосту, і тому не потребує еціального господаря для свого відновлення. Проте характер загального поширення P. symphyti не пов'язаний із регіонами найвищого видового різноманіття роду Symphytum (у центрі різноманітності відмічено лише кілька знахідок), а в основному відображує поширення його еціального живителя Abies alba. Стаття ілюстрована оригінальними мікрофотографіями.В мае 2016 г. вблизи пгт Мирополь (Житомирская обл., Украина) на Symphytum cordatum было отмечено эпифитотийное развитие ржавчинного гриба Pucciniastrum symphyti. В Украине P. symphyti отмечался на S. cordatum, S. officinale и однажды на S. microcalyx. Большинство образцов было собрано на западе страны и даты сбора в основном относятся к периоду от поздней весны до раннего лета. Наша находка P. symphyti находится на восточной границе ареала S. cordatum. Несмотря на широкое распространение S. officinale по всей стране, P. symphyti на этом виде в Украине не регистрировался на протяжении более чем 80 последних лет. Этот вид гриба распространен в Европе, на Кавказе и в Малой Азии. Благодаря системному характеру поражения вид P. symphyti способен перезимовывать в корневищах окопника, и поэтому не нуждается в эциальном хозяине для своего возобновления. Однако, характер общего распространения P. symphyti не связан с регионами наивысшего видового разнообразия рода Symphytum (в центре разнообразия отмечено лишь несколько находок), а в основном отражает распространение его эциального питающего растения Abies alba. Статья иллюстрирована оригинальными микрофотографиями.We are grateful to N.S. Novichenko, a staff member of the M.G. Kholodny Institute of Botany NASU, for his technical assistance with scanning electron microscopy
Перші знахідки Puccinia bornmuelleri (Pucciniales) в Україні
No full textA new for Ukraine rust fungus Puccinia bornmuelleri was recorded on Levisticum officinale in garden plots of two
villages in Kyiv Region, Ukraine in June 2019. This fungus was first collected by J. Bornmüller in Iran in 1892 and described by
P. Magnus in 1899. Until the end of the 20th century the species has been reported exclusively from Iran and Afghanistan, but
from 2000 onwards it has been found in several countries in Central Europe. By now P. bornmuelleri is known in Austria, the
Czech Republic, Finland, Germany, Hungary, the Netherlands, Poland, Romania and Ukraine (current report). The recent
spread of this fungus in Europe may have been accelerated by the ongoing climate change. Data on restricted distribution of
P. bornmuelleri before the 21st century give evidence in favor of the hypothesis that the natural range of L. officinale is confined
to Iran and Afghanistan. Examination by SEM revealed that echinulations of the wall surface of urediniospores are restricted
mainly to their apical parts. In addition to already known phenological data, freshly emerged spermogonia and primary uredinia
were observed in the first decade of September on the late summer offshoots of lovage. This phenomenon implies the possibility
of teliospores germination without overwintering since spermogonia can only originate from basidiospores infection. The article
is illustrated by original micrographs obtained using light and scanning electron microscopy.Новий для України іржастий гриб Puccinia bornmuelleri був зареєстрований на Levisticum officinale на садових ділянках у двох селах Київської області у червні 2019 року. Цей гриб вперше був зібраний Й. Борнмюллером у 1892 році на території Ірану і описаний П. Магнусом у 1899 році. До кінця 20-го століття він був відомий лише з Ірану та Афганістану, але з 2000 року він відмічається в Центральній Європі. На сьогодні цей гриб зареєстрований в Австрії, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Румунії, Угорщині, Україні (це повідомлення), Фінляндії та Чехії. Очевидно, недавня поява цього виду в Європі пов'язана зі змінами клімату. Дані про поширення P. bornmuelleri до 21-го століття свідчать на користь гіпотези, що природний ареал L. officinale обмежується територією Ірану та Афганістану. Дослідження під сканувальним електронним мікроскопом виявили, що шипики на поверхні урединіоспор розташовані переважно у їхній верхній частині. Відмічена цікава фенологічна особливість гриба, а саме розвиток молодих спермогоніїв і первинних урединіїв у першій декаді вересня, що свідчить про здатність теліоспор проростати без періоду зимового спокою, оскільки спермогонії можуть розвиватися лише після зараження рослини базидіоспорами. Стаття ілюстрована оригінальними мікрофотографіями, отриманими за допомогою світлового і сканувального електронного мікроскопів.We are grateful to Prof. V.P. Heluta for his valuable advices and
to A.V. Terebilenko, a staff member of the M.G. Kholodny
Institute of Botany NASU, for her assistance in scanning
electron microscopy
Распространение в Украине Endophyllum sempervivi (Pucciniales)
No full textУ травні 2016 р. на кладовищі с. Борзова (Волинська обл., Україна) був відмічений епіфітотійний розвиток гриба Endophyllum sempervivi на Jovibarba globifera – новому для України виді й роді живильних рослин. У Північній Європі (Бельгія, Великобританія, Данія, Ірландія, Нідерланди, Норвегія, Швеція), Канаді (Онтаріо) і США (північно-східні штати) E. sempervivi трапляється поза ареалом природного поширення Sempervivum і Jovibarba але, очевидно, відсутній у Марокко, Іспанії на південь від Піренеїв, Італії на південь від Альп і в західній Азії (Кавказ), незважаючи на присутність там аборигенних видів роду Sempervivum. У статті наведено список усіх локалітетів, в яких Е. sempervivi був зареєстрований в Україні. Робота ілюстрована мікрофотографіями, отриманими за допомогою сканувального електронного мікроскопа.В мае 2016 г. на кладбище с. Борзова (Волынская обл., Украина) было отмечено эпифитотийное развитие гриба Endophyllum sempervivi на Jovibarba globifera – новом для Украины виде и роде питающих растений. В Северной Европе (Бельгия, Великобритания, Дания, Ирландия, Нидерланды, Норвегия, Швеция), Канаде (Онтарио) и США (северо-восточные штаты) E. sempervivi встречается вне ареала естественного распространения Sempervivum и Jovibarba, но, очевидно, отсутствует в Марокко, Испании южнее Пиренеев, Италии южнее Альп и в западной Азии (Кавказ), несмотря на присутствие там аборигенных видов рода Sempervivum. В статье приведен список всех локалитетов, в которых Е. sempervivi был зарегистрирован в Украине. Работа иллюстрирована микрофотографиями, полученными с помощью сканирующего электронного микроскопа.Epiphytotic development of the rust fungus Endophyllum sempervivi was recorded in May 2016 in the cemetery of Borzova village (Volhynian Region, Ukraine) on Jovibarba globifera, a host species and genus new for Ukraine. In northern Europe (Belgium, Denmark, Ireland, Netherlands, Norway, Sweden, UK), USA (northeastern states) and Canada (Ontario) E. sempervivi occurs beyond the area of natural distribution of Sempervivum and Jovibarba; however, it is apparently absent in Morocco, Spain south of the Pyrenees, Italy south of the Alps and in west Asia (the Caucasus) despite the presence of indigenous species of Sempervivum. A list of all localities in which E. sempervivi was recorded in Ukraine is provided. The article is illustrated by micrographs obtained by scanning electron microscopy.We are grateful to V.I. Sapsay from the staff of the M.G. Kholodny Institute of Botany for his assistance in scanning electron microscopy of E. sempervivi and to Ms N. Saidakhmedova for information on distribution of this fungus in one of localities in Kharkiv Regio
- …
