366 research outputs found
Sort by
Використання аліфатичних альдегідів у синтезі нових 1H-2,1-бензотіазин-4-он 2,2-діоксидів, конденсованих з пірановим ядром за допомогою доміно-взаємодій. Антимікробна активність синтезованих сполук
Get PDFDomino-type Knoevenagel-Michael-hetero-Thorpe-Ziegler and Knoevenagel-hetero-Diels-Alder interactions using 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide and aliphatic aldehydes as initial compounds have been studied. These reactions have led to 2-amino-3-cyano-4H-pyran and 2H-3,4-dihydropyran derivatives, respectively. It has been shown that the three-component one-pot interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)one 2,2-dioxide with saturated aliphatic aldehydes and malononitrile proceeds under rather mild conditions and results in formation of 2-amino-6-ethyl-4-alkyl-4,6-dihydropyrano[3,2-c][2,1]benzothiazin-3-carbonitrile 5,5-dioxides with moderate and high yields. At the same time, the yields of target products decrease with the increase of the length of the aliphatic aldehyde carbon chain. In this regard, the use of citronellal allowed us to obtain the product of the three-component interaction with a low yield. To date, there is no information in the literature about the possible application of aliphatic dialdehydes in such three-component interactions. It has been found that the use of glutaric aldehyde results in the synthesis of a new class of bis-derivatives of 2-amino-4H-pyran, in which two fragments are linked by the polymethylene bridge. The use of α,β-unsaturated aldehydes in the three-component interaction with 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide and malononitrile was accompanied by decrease in the process efficiency compared to saturated aliphatic aldehydes. The target fused 2-amino-3-cyano-4H-pyran was obtained only when α-methylcinnamic aldehyde was used in the reaction. A two-component interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide with citronellal has been also studied. It has been shown that this reaction is stereospecific. It proceeds through domino Knoevenagel-heteroDiels-Alder sequence resulting in a new heterocyclic system – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-octahydroisochromeno[4,3-c] [2,1]benzothiazine 7,7-dioxide. The study of the antimicrobial activity of the compounds synthesized has allowed finding compounds with a moderate activity against P. aeruginosa і C. albicans.Изучены домино-взаимодействия Кневенагеля-Михаэля-гетеро-Торпа-Циглера и Кневенагеля-гетеро-Дильса-Альдера с участием 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида и алифатических альдегидов, приводящих соответственно к образованию производных 2-амино-3-циано-4Н-пирана и 2Н-3,4-дигидропирана. Показано, что трехкомпонентное одностадийное взаимодействие 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида с насыщенными алифатическими альдегидами и малонодинитрилом протекает в очень мягких условиях и приводит к образованию 2-амино-6-этил-4-алкил-4,6-дигидропирано[3,2-c][2,1]бензотиазин-3-карбонитрил 5,5-диоксидов с высокими и умеренными выходами. В то же время увеличение длины углеродной цепи алифатических альдегидов приводит к уменьшению выхода целевых продуктов. Так, при использовании цитронеллаля продукт трехкомпонентного взаимодействия удалось получить только с невысоким выходом. Алифатические диальдегиды не были ранее использованы в данных взаимодействиях; показано, что применение глутарового альдегида приводит к новому классу бис-производных 2-амино-4Н-пирана, в котором фрагменты соединены полиметиленовым мостиком. Использование α,β-ненасыщенных альдегидов в трехкомпонентном взаимодействии с 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксидом и малонодинитрилом сопровождалось уменьшением эффективности процесса по сравнению с насыщенными алифатическими альдегидами. Целевой продукт взаимодействия конденсированный 2-амино-3-циано-4Н-пиран был получен только в случае применения α-метилкоричного альдегида. Изучено взаимодействие между 1-этил-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксидом и цитронеллалем; показано, что данная реакция протекает исключительно как стерео-специфичное домино-взаимодействие Кневенагеля-гетеро-Дильса-Альдера и приводит к образованию новой гетероциклической системы – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-октагидроизохромено[4,3-c][2,1]бензотиазин 7,7-диоксида. Изучение антимикробной активности синтезированных соединений позволило обнаружить производные, проявляющие умеренную активность против P. aeruginosa и C. albicansВивчені доміно-взаємодії Кньовенагеля-Міхаеля-гетеро-Торпа-Ціглера та Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера за участю 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксиду та аліфатичних альдегідів, що приводять до утворення відповідно похідних 2-аміно-3-ціано-4Н-пірану та 2Н-3,4-дигідропірану. Показано, що трикомпонентна одностадійна взаємодія 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксиду з насиченими аліфатичними альдегідами і малонодинітрилом перебігає у дуже м’яких умовах і приводить до утворення 2-аміно-6-етил-4-алкіл-4,6-дигідропірано[3,2 c][2,1]бензотіазин-3-карбонітрил 5,5-діоксидів з високими та помірними виходами. У той же час збільшення довжини вуглецевого ланцюга аліфатичного альдегіду приводить до зменшення виходу цільових продуктів. Так, при використанні цитронелалю продукт трикомпонентної взаємодії вдалося одержати тільки з невисоким виходом. Аліфатичні діальдегіди не були раніше використані у даних взаємодіях; показано, що використання глутарового альдегіду дозволяє отримати новий клас біс-похідних 2-аміно-4Н-пірану, в якому фрагменти з’єднані поліметиленовим містком. Використання α,β-ненасичених альдегідів у трикомпонентній взаємодії з 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксидом і малонодинітрилом супроводжувалося зменшенням ефективності процесу в порівнянні з насиченими аліфатичними альдегідами. Цільовий продукт взаємодії конденсований 2-аміно-3-ціано-4Н-піран був отриманий тільки у випадку застосування α-метилкоричного альдегіду. Вивчена взаємодія між 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-ону 2,2-діоксидом і цитронелалем; показано, що така реакція перебігає винятково як стереоспецифічна доміно-взаємодія Кньовенагеля-гетеро-Дільса-Альдера і приводить до утворення нової гетероциклічної системи – 2,2a,3,4,5,6,6a,8-октагідроізохромено[4,3-c][2,1]бензотіазин 7,7-діоксиду. Вивчення антимікробної активності синтезованих сполук дозволило виявити похідні, що проявляють помірну активність проти P. aeruginosa і C. albicans
Взаємодія 4,5-диформіл-2,3,6,7,8,10-гексагідроакридин-8а(1Н)-карбонітрилу з N-нуклеофілами
Get PDFSchiff bases are of practical interest as initial materials both for the combinatorial synthesis for libraries of compounds, and for preparation of complexes with metals; thus, currently the intensity of research in this direction is increasing. The possibilities of practical use of complex compounds with organic ligands are quite broad varying from effective catalysts of various chemical processes to molecular sensors. While studying formylation of 5,6,7,8-tetrahydro-1H-spiro[cyclohexane-1,2-quinazolin]-4’(3’H)-one a new domino reaction, which makes it possible to obtain tricyclic acridine systems, has been carried out. In spite of the reduced electrophilicity of the aldehyde groups in 4,5-diformyl-2,3,6,7,8,10-hexahydroacridine-8а(1H)-carbonitrile the latter is shown to react with various amines in benzene with azeotropic removal of water using p-TsOH as a catalyst, and with hydroxylamine hydrochloride in i-PrOH. New Schiff bases and oxime obtained are of potential interest as ligands for formation of chelate complexes. The reaction of dialdehyde with N2H4×H2O instead of the expected hydrazone resulted in obtaining a macrocyclic compound – a derivative of hexaazacyclooctadecine. The structure of the compounds obtained corresponds to the data of 1H NMR-spectroscopy, mass spectrometry and elemental analysis. The preliminary studies have shown that azomethines – 4,5-phenyl(cyclohexcyl)iminomethyl-2,3,6,7,8,10-hexahydroacridine8а(1H)-carbonitrile create complexes with copper and nickel ions.Основания Шиффа представляют практический интерес в качестве исходных как для комбинаторного синтеза библиотек веществ, так и для создания комплексов с металлами, и в последнее время интенсивность исследований в данном направлении только увеличивается. Возможности практического использования комплексных соединений с органическими лигандами весьма широки: от эффективных катализаторов различных химических процессов до молекулярных сенсоров. В ходе изучения формилирования 5’,6’,7’,8’-тетрагидро-1’Н-спиро[циклогексан-1,2’-хиназолин]-4’(3’Н)-она нами была найдена новая домино-реакция, которая позволяет выйти на трициклические гидрированные акридиновые системы. Показано, что несмотря на сниженную электрофильность альдегидных групп в 4,5-диформил2,3,6,7,8,10-гексагидроакридин-8а(1Н)-карбонитриле, он реагирует с различными аминами в бензоле с азеотропной отгонкой воды с применением в качестве катализатора p-TsOH, а также с солянокислым гидроксиламином в i-PrOH. Полученные основания Шиффа и оксим представляют потенциальный интерес в качестве лигандов для образования хелатных комплексов. В результате реакции диальдегида с N2H4×H2O вместо ожидаемого гидразона получено макроциклическое соединение – производное гексаазациклооктадецина. Строение всех полученных соединений согласуется с данными ЯМР 1Н-спектроскопии, масс-спектрометрии и элементного анализа. Предварительные исследования показали, что азометины − 4,5-фенил(циклогексил)иминометил-2,3,6,7,8,10-гексагидроакридин-8а(1Н)карбонитрила образуют комплексные соединения с ионами никеля и меди. Основи Шиффа становлять практичний інтерес в якості вихідних як для комбінаторного синтезу бібліотек речовин, так і для створення комплексів з металами, і останнім часом інтенсивність досліджень у даному напрямку тільки збільшується. Можливості практичного використання комплексів з органічними лігандами досить широкі: від ефективних каталізаторів хімічних процесів до молекулярних сенсорів. У ході вивчення формілювання 5’,6’,7’,8’-тетрагідро-1’Н-спіро[циклогексан-1,2’-хіназолін]-4’(3’Н)-ону нами була відкрита нова доміно-реакція, яка дозволяє вийти на трициклічні гідровані акридинові системи. Показано, що незважаючи на знижену електрофільність альдегідних груп у 4,5-диформіл-2,3,6,7,8,10-гексагідроакридину-8а(1Н)-карбонітрилі, він реагує з різними амінами у бензолі з азеотропною відгонкою води з використанням в якості каталізатора p-TsOH, а також з солянокислим гідроксиламіном у i-PrOH. Отримані основи Шиффа та оксим становлять потенційний інтерес у якості лігандів для утворення хелатних комплексів. У результаті реакції діальдегіду з N2H4×H2O замість очікуваного гідразону отримано макроциклічну сполуку – похідну гексаазациклооктадецину. Будова всіх отриманих сполук підтверджена даними ЯМР 1Н-спектроскопії, мас-спектрометрії і елементного аналізу. Попередні дослідження продемонстрували, що азометини – 4,5-феніл(циклогексил)імінометил-2, 3,6,7,8,10-гексагідроакридин-8а(1Н)-карбонітрилу утворюють комплексні сполуки з іонами нікелю та міді
Циклосульфенілювання 3-алілтіогідантоїну
Get PDFNew fused derivatives – 2-(arylsulfanylmethyl)-2,3,5,6-tetrahydroimidazo[2,1-b][1,3]thiazol-7-onium perchlorates have been synthesized by the cyclosulfenylation reaction of 3-allylthiohydantoin in highly polar nitromethane in the presence of an equimolar amount of lithium perchlorate as “doping-additive”. Their structures have been reliably proven by spectral characteristics. In particular, annelation of the tetrahydrothiazolonium cycle is confirmed by multiplet signals of diastereotopic protons of the CH2-group in position C3 at 3.87-4.04 ppm and the CH-group in position C2 at 4.67-4.77 ppm in 1H NMR-spectra. Thethiazolonium salts obtained were converted to the corresponding free bases – 2-(arylsulfanylmethyl)-2,3-dihydroimidazo[2,1-b] [1,3]thiazole-5(6H)-ones by the interaction with the aqueous solution of sodium acetate at the room temperature. According in their 1H NMR spectra, protons of CH-group in position 2 resonates in a stronger field (0.4-0.5 ppm) compared to the original substrates. Imidazothiazolonium perchlorates are labile to HN-nucleophiles, and under the action of the excess of the secondary amine (morpholine or piperidine) there is the disclosure of an amide bond in the imidazolidine cycle. It leads to formation of thiazolidine derivatives with arylsulfanyl fragments. Preservation of the thiazolidine nucleus in the process of opening the imidazole cycle has been confirmed by spectral characteristics of the compounds obtained.Реакцией циклосульфенирования 3-аллилтиогидантоина в сильнополярном нитрометане в присутствии эквимолярного количества лития перхлората как допинг-добавки синтезированы новые конденсированные производные – перхлораты 2-(арилсульфанилметил)-2,3,5,6-тетрагидроимидазо[2,1-b] [1,3]тиазол-7-ония. Строение надежно подтверждено спектральными характеристиками. В частности, аннелирование тетрагидротиазолониевого цикла подтверждается присутствием в спектрах ЯМР 1Н мультиплетных сигналов диастереотопных протонов метиленовой группы в положении С3 при 3,87-4,04 м.д. и метиновых протонов в положении С2 при 4,67-4,77 м.д. Полученные соли тиазолония при действии водного раствора натрия ацетата при комнатной температуре были преобразованы в соответствующие свободные основания – 2-(арилсульфанилметил)-2,3-дигидроимидазо[2,1-b][1,3] тиазол-5(6Н)-оны. В их ЯМР 1Н спектрах мультиплетные сигналы метиновых протонов в положении 2 смещены в сильное поле на 0,4-0,5 м.д. по сравнению с исходными субстратами. Перхлораты имидазотиазолония лабильны к HN-нуклеофилам, и при действии избытка вторичного амина (морфолина или пиперидина) имеет место раскрытие амидной связи в имидазолидиновом цикле, что приводит к образованию производных тиазолидина с арилсульфанильными фрагментами. Сохранение тиазолидинового ядра в процессе раскрытия имидазольного цикла подтверждено спектральными характеристиками полученных соединений.Реакцією циклосульфенілювання 3-алілтіогідантоїну у високополярному нітрометані в присутності еквімолярної кількості літію перхлорату як допінг-добавки синтезовані нові конденсовані похідні – перхлорати 2-(арилсульфанілметил)-2,3,5,6-тетрагідроімідазо[2,1-b][1,3]тіазол-7-онію. Їх структура надійно доведена спектральними характеристиками. Зокрема, анелювання тетрагідротіазолонієвого циклу підтверджується наявністю в спектрах ЯМР 1Н мультиплетних сигналів діастереотопних протонів метиленової групи в положенні С3 при 3,87-4,04 м.ч. та метинових протонів у положенні С2 при 4,67-4,77 м.ч. Отримані солі тіазолонію при дії водного розчину натрію ацетату при кімнатній температурі перетворені на відповідні вільні основи – 2-(арилсульфанілметил)-2,3-дигідроімідазо[2,1-b] [1,3]тіазол-5(6Н)-они. В їх ЯМР 1Н спектрах мультиплетні сигнали метинових протонів у положенні 2 зміщені у сильне поле на 0,4-0,5 м.ч. порівняно з вихідними субстратами. Перхлорати імідазотіазолонію є лабільними до HN-нуклеофілів і при дії надлишку вторинного аміну (морфоліну або піперидину) спостерігаеться розкриття амідного зв’язку в імідазолідиновому циклі, що приводить до утворення похідних тіазолідину з арилсульфанільними фрагментами. Збереження тіазолідинового ядра в процесі розкриття імідазольного циклу підтверджено спектральними характеристиками отриманих сполук. Зокрема, в ЯМР 1Н спектрах спостерігаються характерні мультиплети метиленових протонів у положенні 4 (2,98-3,34 м.ч.) та метинових протонів у положенні 5 (3,82-3,99 м.ч.), а в спектрах ЯМР 13С –сигнали атомів вуглецю відповідно в інтервалах 42-43 м.ч. (С4) та 51-52 (С5)
Синтез та реакції діацетил(діалкоксикарбоніл)заміщених гідроксициклогексанонів / А.І.Ісмієв, А.М.Магеррамов, В.А.Сукач, М.В.Вовк
Get PDFThe literature sources concerning the importance of diacetyl (dialkoxycarbonyl) substituted hydroxycyclohexanones as highly functionalized carbocyclic compounds, on the one hand, as well as, on the other hand, the research prospects in the field of synthetic methods development based on these compounds for obtaining various heterocyclic systems have been generalized and systematized. It has been noted that the main method of the synthesis for diacetyl (diethoxycarbonyl) cyclohexanolones is diketone condensation of acetylacetone or ethyl acetoacetate with aldehydes in the presence of catalytic amounts of piperidine. An important useful peculiarity of this approach is a variation of the initial reagents, allowing modification of the substituents in a wide range. However, the dependence of selectivity and regiodirection of the reaction on various factors makes the studies in this area quite interesting and not always predictable. The phenomenon of keto-enol tautomerism of diacetyl substituted cyclohexanolones and factors that control stability of their enol form have been discussed. It has been concluded that reactions of these multicarbonyl compounds with ambident nitrogen-containing nucleophilic reagents are efficacious for the synthesis of new biologically promising representatives of carbofused heterocycles, such as isoxazoles, pyrazoles, triazolo[3,4-b] quinazolines, thieno[2,3-c]isoquinolines and pyrazolo[3,4-c]isoquinolines. The importance of oxidation, dehydration and aromatization processes of hydroxycyclohexanones for organic synthesis has been emphasized.Обобщены и систематизированы литературные источники, свидетельствующие о важности диацетил (диалкоксикарбонил)замещенных гидроксициклогексанонов как высокофункциональных карбоциклических соединений, с одной стороны, а также о перспективности исследований в области разработки на их основе методов получения разнообразных гетероциклических систем, с другой. Отмечено, что основным методом синтеза диацетил(диэтоксикарбонил)замещенных циклогексанолонов является дикетонная конденсация ацетилацетона или ацетоуксусного эфира с альдегидами при наличии каталитических количеств пиперидина. Важным положительным моментом такого подхода является вариабельность исходных реагентов, что позволяет в широких пределах видоизменять состав заместителей. Вместе с тем, зависимость регионаправленности и селективности реакции от множества факторов делает исследования в этом направлении интересными и не всегда предсказуемыми. Кроме того, обсуждено явление кето-енольной таутомерии диацетилзамещенных циклогексанолонов и определены факторы, контролирующие устойчивость их енольной формы. Сделан вывод о том, что реакции указанных поликарбонильных соединений с амбидентными азотсодержащими нуклеофильными реагентами являются эффективным вариантом синтеза новых представителей биоперспективных карбоаннелированных гетероциклов: изоксазолов, пиразолов, триазоло[3,4-b]хиназолинов, тиено [2,3-c]изохинолинов и пиразоло[3,4-c]изохинолинов. Подчеркнута значимость для органического синтеза процессов окисления, дегидратации и ароматизации гидроксициклогексанонов.Узагальнені та систематизовані літературні джерела, які свідчать про важливість діацетил(діалкоксикарбоніл) заміщених гідроксициклогексанонів як високофункціональних карбоциклічних сполук, з одного боку, так і перспективності досліджень в області розробки на їх базі методів одержання різноманітних гетероциклічних систем, з іншого. Відзначено, що основним методом синтезу діацетил(діалкоксикарбоніл) заміщених циклогексанолонів є дикетонна конденсація ацетилацетону або ацетооцтового естеру з альдегідами при наявності каталітичних кількостей піперидину. Важливим позитивним моментом такої методології є варіабельність вихідних реагентів, що дозволяє в широких межах видозмінювати склад замісників. Разом з тим залежність регіонаправленості і селективності реакції від багатьох факторів робить дослідження в цьому напрямку цікавими і не завжди передбачуваними. Окрім цього в огляді обговорено явище кето-єнольної таутомерії діацетилзаміщених гідроксициклогексанонів і визначені фактори, які контролюють стійкість їх єнольної форми. Зроблено висновок, що реакції вказаних полікарбонільних сполук із амбідентними нуклеофільними реагентами є ефективним варіантом синтезу нових біопривабливих представників карбоанельованих гетероциклів: ізоксазолів, піразолів, триазоло[3,4-b]хіназолінів, тієно[2,3-c]ізохінолінів та піразоло[3,4-c]ізохінолінів. Підкреслена значимість для органічного синтезу процесів окиснення, дегідратації та ароматизації гідроксициклогексанонів
Імідазо- та піримідиноанельовані піридо[3,2-d]піримідини. Синтез та прогнозування біологічної дії
Get PDFThe literature references concerning the biological activity of pyrido[3,2-d]pyrimidines and condensed polycyclic systems based on them have been systematized and analyzed. The main methods of the synthesis of polyheterocycles containing the pyrido[3,2-d]pyrimidine moiety have been summarized. The synthetic potential of the electrophilic intramolecular cyclization as a convenient tool for the directed design of azolo- and azinoannelated pyrido[3,2-d]pyrimidine structures has been found. Regiochemistry of annеlation of the functional fragment of 2-allyl(cinnamyl)aminopyrido[3,2-d]pyrimidines has been studied under the action of three types of electrophilic reagents: iodine, polyphosphoric acid and arylsulphenylchlorides. The correlations have been found between the nature of substrate, electrophile, reaction conditions and the direction of intramolecular cyclization. It has been found that cyclization of 2-allyl(cinnamyl)aminopyrido[3,2-d]pyrimidines in the presence of polyphosphoric acid leads to linear forms of imidazopyridopyrimidinon, while in the conditions of iodocyclization and arylsulfenylation the tricyclic imidazoannelated pyridopyrimidines of the angular structure are mainly formed. Regioselectivity of annelation of the 2-cinnamyl moiety of aminopyrido[3,2-d]pyrimidine has been found. In particular, treatment of 2-cinnamylaminopyrido[3,2-d]pyrimidine with arylsulphenylchlorides or polyphosphoric acid results in formation of the linear tetrahydropyrido[3,2-d]pyrimidines, and iodocyclization leads to an angular isomer. The virtual screening of the compounds synthesized has shown that they may potentially exhibit a wide range of bioactivity.Проанализированы и систематизированы литературные источники, касающиеся биологической активности пиридо[3,2-d]пиримидинов и конденсированных полициклических систем на их основе. Обобщены основные методы синтеза полигетероциклов с пиридо[3,2-d]пиримидиновым фрагментом и раскрыт синтетический потенциал реакции электрофильной внутримолекулярной циклизации как удобного инструмента для направленного конструирования азоло- и азиноаннелирования пиридо[3,2-d]пиримидиновых структур. Исследована региохимия аннелирования функционального фрагмента 2-аллил(циннамил) аминопиридо[3,2-d]пиримидинов под действием трех типов электрофильных реагентов: йода, полифосфорной кислоты и арилсульфенил-хлоридов. Выявлена зависимость направления внутримолекулярной циклизации от природы субстрата, электрофила и характера реакционной среды. Найдено, что 2-аллиламинопиридо[3,2-d]пиримидин при действии полифосфорной кислоты образует линейный имидазопиридопиримидинон, в то время как в условиях йодоциклизации и арилсульфенилирования преимущественно образуются трициклические имидазоаннелированные пиридопиримидины ангулярного строения. Выявлена региоселективность аннелирования циннамильного фрагмента 2-циннамиламинопиридо [3,2-d]пиримидина. В частности, при взаимодействии с полифосфорной кислотой и с арилсульфенилхлоридами образуются линейные тетрагидропиридо[3,2-d]пиримидины, а реакция йодоциклизации приводит к ангулярному изомеру. Виртуальный скрининг синтезированных соединений показал, что они потенциально могут проявлять широкий спектр биоактивности. Проаналізовані та систематизовані літературні джерела, які стосуються біологічної активності піридо[3,2-d]піримідинів та конденсованих поліциклічних систем на їх основі. Узагальнені основні методи синтезу полігетероциклів із піридо[3,2-d]піримідиновим фрагментом та розкрито синтетичний потенціал реакції електрофільної внутрішньомолекулярної циклізації як зручного інструмента для спрямованого конструювання азоло- та азиноанельованих піридо[3,2-d]піримідинових структур. Досліджена регіохімія анелювання функціонального фрагмента 2-аліл(цинаміл)амінопіридо[3,2-d]піримідину під дією трьох типів електрофільних реагентів: йоду, поліфосфорної кислоти та арилсульфенілхлоридів. Виявлена залежність напрямку внутрішньомолекулярної гетероциклізації від природи субстрату, електрофілу та характеру реакційного середовища. Знайдено, що 2-аліламінопіридо[3,2-d]піримідин при дії поліфосфорної кислоти утворює лінійний імідазопіридопіримідинон, натомість в умовах йодоциклізації та арилсульфенілювання переважно утворюються трициклічні імідазоанельовані піридопіримідини ангулярної будови. Виявлена регіоселективність анелювання цинамільного фрагмента 2-цинаміламінопіридо [3,2-d]піримідину. Зокрема, при взаємодії з поліфосфорною кислотою та арилсульфенілхлоридами утворюються лінійні тетрагідропіримідопіридо[3,2-d]піримідини, а реакція йодоциклізації приводить до ангулярного ізомера. Віртуальний скринінг синтезованих сполук показав, що вони потенційно можуть виявляти широкий спектр біоактивності
Біологічно активні сполуки кореневищ Iris hungarica
Get PDFSpecies of Iris genus (Iridaceae) have a long history of traditional medicinal use in different countries as alternative aperient, tonic, cathartic, diuretic, gall bladder diseases, liver complaints, dropsy, purification of blood, venereal infections, fever, bilious infections and for a variety of heart diseases. The rhizomes of Iris are the rich source of the secondary metabolites, in which flavonoids predominate. The clinical studies of substances from irises gave positive results in the treatment of cancer, bacterial and viral infections. Continuing the search of new biologically active compounds from the plants of Iridaceae family for the first time three isoflavones that are new for this species – irigenin, iristectorigenin B and its glucoside iristectorin B have been isolated from the ethanolic extract of the rhizomes of Iris hungarica Waldst. et Kit., which is widespread in Ukraine. The structure of the compounds is described as 5,7,3’-trihydroxy-6,4’,5’-trimethoxyisoflavone, 5,7,4’-trihydroxy-6,3’-dimethoxyisoflavone and iristectorigenin B-7-O-β-D-glucoside, respectively. The compounds were obtained from the ethyl acetate fraction of the iris rhizomes by column chromatography on silica gel with sequential elution of the chloroform – ethanol solvent with different concentrations. The structure of the compounds has been determined by chemical and spectral methods and in comparison with the literature data.Растения рода Iris (Iridaceae) имеют давнюю историю применения в традиционной медицине различных стран как альтернативное слабительное, тонизирующее, отхаркивающее, мочегонное средство, для лечения заболеваний желчного пузыря, печени, водянки, для очищения крови, лечения венерических инфекций, лихорадки, желчных инфекций и заболеваний сердца. Корневища ирисов являются богатым источником вторичных метаболитов, среди которых преобладают флавоноиды. Клинические исследования веществ из ирисов дали положительные результаты при лечении рака, бактериальных и вирусных инфекций. Продолжая поиск новых биологически активных соединений из растений семейства ирисовые – Iridaceae из этанольного экстракта корневищ ириса венгерского – Iris hungarica Waldst. Et Kit., который широко распространен на территории Украины, впервые выделены три новых для данного вида изофлавоноида: иригенин, иристекторигенин В и его глюкозид иристекторин В. Структура веществ охарактеризована как 5,7,3’-тригидрокси-6,4’,5’-триметоксиизофлавон, 5,7,4’-тригидрокси- 6,3’-диметоксиизофлавон и иристекторигенин В-7-O-β-D-глюкопиранозид, соответственно. Вещества были получены методом колоночной хроматографии на силикагеле из этилацетатной фракции корневищ ириса при последовательном элюировании растворителем хлороформ – этанол различной концентрации. Структура веществ установлена химическими и спектральными методами и в сравнении с литературными данными.Рослини роду Iris (Iridaceae) мають давню історію застосування у традиційній медицині різних країн як альтернативний проносний, тонізуючий, відхаркувальний, сечогінний засіб, для лікування захворювань жовчного міхура, печінки, водянки, для очищення крові, венеричних інфекцій, лихоманки, жовчних інфекцій і для лікування захворювань серця. Кореневища ірисів є багатим джерелом вторинних метаболітів, серед яких переважають флавоноїди. Клінічні дослідження речовин із ірисів дали позитивні результати при лікуванні раку, бактеріальних і вірусних інфекцій. Продовжуючи пошук нових біологічно активних сполук з рослин родини ірисові – Iridaceae з етанольного екстракту кореневищ ірису угорського – Iris hungarica Waldst. et Kit., поширеного на території України, вперше виділено три нові для даного виду ізофлавоноїди: іригенін, іристекторигенін В і його глюкозид іристекторин В. Структура речовин охарактеризована як 5,7,3’-тригідрокси-6,4’,5’-триметоксіізофлавон, 5,7,4’-тригідрокси-6,3’- диметоксіізофлавон та іристекторигенін В-7-O-β-D-глюкопіранозид, відповідно. Речовини були отримані методом колонкової хроматографії на силікагелі з етилацетатної фракції кореневищ ірису при послідовному елююванні розчинником хлороформ – етанол різної концентрації. Структура речовин встановлена хімічними і спектральними методами та у порівнянні з літературними даними
Aмідоксими та їх замасковані похідні як проліки амідинів, міметиків аргініну
Get PDFThe literature data concerning the use of amidoximes as prodrugs of amidines – arginine mimics – have been systematized. The advantages of the use of amidoximes as prodrugs that have become a tool for improving physicochemical, biopharmaceutical or pharmacokinetic properties of pharmacologically active agents has been highlighted. The mechanism of their in vivo activation by the mARC-containing N-reductive enzyme system to release the active parent drug of amidoximes has been described. The data on application of the “amidoximes instead of amidines” strategy in the prodrug design have been summarized. The examples of prodrugs with a wide range of biological activities such as antiprotozoal and antithrombotic activity, as well as inhibitors of serine proteases of the sulfonamide type, antiviral prodrugs have been given. They are either introduced into production or are at the stage of clinical trials. In addition, the synthetic methods for amidoximes, and the synthesis of the known prodrugs have been also shown. The new approach to the drug modifi cation – the use of double prodrugs has been described. This strategy allows to obtain the derivatives with less basicity and improved lipophilicity,therefore, with better bioavailability. The synthesis of a single commercial oral thrombin inhibitor dabigatran etexilate (Pradaxa) as a dabigatran double prodrug, as well as amidine and amidoxime derivatives of the antiviral oseltamivir (Tamifl u) has been presented. 1,2,4-Oxadiazoles, masked amidoxime prodrugs have been used in the design of potential antimalarial, antifungal drugs and in order to obtain new oral GPIIb/IIIa antagonists.Систематизированы литературные данные об использовании амидоксимов как пролекарств амидинов – миметиков аргинина. Приведены преимущества метода использования амидоксимов как пролекарств, которые стали средством для улучшения физико-химических, биофармацевтических или фармакокинетических свойств фармакологически активных агентов. Описан механизм их активации in vivo для освобождения активной формы лекарства с помощью mARC-содержащей N-восстановительной системы энзимов. Обобщены данные об использовании стратегии «амидоксимы вместо амидинов» в дизайне пролекарств. Приведены примеры пролекарств с разнообразной биологической активностью: антипротозойной, антитромботической, ингибиторы сериновых протеаз сульфонамидного типа, противовирусные пролекарства, введенные в практику или находящиеся на стадии клинических испытаний.Кроме обзора методов синтеза амидоксимов приведены также методы синтеза уже известных пролекарств. Описан новый подход к модификации лекарств – использование двойных пролекарств. Такая стратегия позволяет получить производные с более сниженной основностью и улучшенной липофильностью, а потому лучшей биодоступностью. Представлен синтез Дабигатрана этексилата (Pradaxa) – единственного коммерчески доступного ингибитора тромбина для орального применения, который является двойным пролекарством дабигатрана, а также амидинового и амидоксимного производных противовирусного препарата осельтамивира (Тамифлю). 1,2,4-Оксадиазолы – замаскированые пролекарства амидоксимов, были использованы в дизайне потенциальных антималярийных, антигрибковых препаратов, а также для получения новых оральных GPIIb/IIIa антагонистовСистематизовані літературні дані щодо використання амідоксимів як проліків амідинів – міметиків аргініну. Наведені переваги, які надає метод використання амідоксимів як проліків, що стало засобом для покращення фізико-хімічних, біофармацевтичних чи фармакокінетичних властивостей фармакологічно активних агентів. Описаний механізм їх активації in vivo для вивільнення активної форми ліків за допомогою mARC-вмісної N-відновлювальної системи ензимів. Узагальнені дані про застосування стратегії «амідоксими замість амідинів» у дизайні проліків. Представлені приклади проліків з різноманітною біологічною активністю: антипротозойною, антитромботичною, інгібітори серинових протеаз сульфонамідного типу, противірусні проліки, впроваджені в практику або знаходяться в стадії клінічних досліджень. Окрім огляду методів синтезу амідоксимів наведені також методи синтезу вже відомих проліків. Описано новий підхід до модифікації ліків – використання подвійних проліків. Така стратегія дозволяє отримати похідні зі зниженою основністю та покращеною ліпофільністю, а тому кращою біодоступністю. Представлено синтез Дабігатрану етексилату (Pradaxa) – єдиного комерційно доступного інгібітора тромбіну для орального застосування, який є подвійними проліками дабігатрану, а також амідинової та амідоксимної похідних противірусного препарату осельтамівіру (Таміфлю). 1,2,4-Оксадіазоли як замасковані проліки амідоксимів були застосовані в дизайні потенційних протималярійних, протигрибкових препаратів та для отримання нових оральних GPIIb/IIIa антагоністів
Дослідження комплексоутворення калікс[4]aрену та калікс[4]резорцинарену із смоляними кислотами методом ОФ ВЕРХ. Визначення констант зв’язування
Get PDFThe Host-Guest complexation of octakis-(diphenoxyphosphoryloxy)tetramethylcalix[4]resorcinarene (CR) and 5,17-bis-(N-tolyliminomethyl)-25,27-dipropoxycalix[4]arene (CA) with 6 diterpenoid (resin) acids has been studied by the reversed phase high-performance liquid chromatography (RP HPLC). The chromatographic characteristics (retention time tR and retention factor k’) of resin acids have been determined. The lipophilicity values log P of the acids, binding constants KA (395-682 M-1 for CR and 844-1268 M-1 for CA), as well as Gibbs free energies ∆G (-14.79 – -16.14 kJ/mol for CR and -16.70 – -17.67 kJ/mol for CA) of the complexes with resin acids have been calculated. Molecular modelling of CA complexes has revealed the presence of hydrogen bonds between carboxylic groups of acids and nitrogen atoms of imino groups at the upper rim or oxygen atoms of the hydroxyl groups at the lower rim of the CA macrocycle. Molecular modelling of CR complexes has shown the presence of hydrogen bonds between carboxylic groups of acids and oxygen atoms of diphenoxyphosphoryloxy groups at the upper rim of the CR macrocycle. The effect of log P values on KA values of the CR/CA complexes has been assessed. The linear dependence of the binding constants on the acid lipophilicity indicates a significant role of solvophobic interactions on the complexation. The relationship between supramolecular (KA) and physicochemical (log P, pKa) characteristics of acids has been determined.Комплексообразование типа Гость-Хозяин oктакис-(дифеноксифосфорилокси)-тетраэтилкаликс[4]резорцинарена (CR) и 5,17-бис-(N-толилиминометил)-25,27-дипропоксикаликс[4]aрена (CA) с 6 дитерпеноидными ( смоляными) кислотами было исследовано методом обращенно-фазной высокоэффективной жидкостной хроматографии (ОФ ВЭЖХ). Определены хроматографические характеристики (время удерживания tR и фактор удерживания k’) смоляных кислот. Рассчитаны значения липофильности log P смоляных кислот и констант связывания KA их комплексов (395-682 М-1 для CR и 844-1268 М-1 для CA), а также значения свободных энергий Гиббса ∆G (-14.79 – -16.14 кДж/моль для CR и -16.70 – -17.67 кДж/моль для CAL) со смоляными кислотами. Молекулярное моделирование комплексов CA показало наличие водородных связей между карбоксильными группами кислот и атомами азота имино-групп верхнего обода макроцикла CA или атомами кислорода гидроксильных групп его нижнего обода. Молекулярное моделирование комплексов CR показало наличие водородных связей между карбоксильными группами кислот и атомами кислорода дифеноксифосфорилокси-групп верхнего обода макроцикла CR. Оценено влияние log P на константы связывания KA комплексов CR/CA. Линейная зависимость КА от log P кислот свидетельствует о влиянии сольвофобных взаимодействий на процесс комплексообразования.Комплексоутворення типу Гість-Господар oктакіс-(дифеноксифосфорилокси)-тетраметилкалікс[4]резорцинарену (CR) та 5,17-біс-(N-толілімінометил)-25,27-дипропоксикалікс[4]aрену (CA) з 6 дитерпеноїдними (смоляними) кислотами було досліджено методом обернено-фазної високоефективної рідинної хроматографії (ОФ ВЕРХ). Визначені хроматографічні характеристики (час утримання tR тa фактор утримання k’) смоляних кислот. Розраховано значення ліпофільності log P смоляних кислот тa констант зв’язування KA комплексів (395-682 М-1 для CR тa 844-1268 М-1 для CA), а також значення вільних енергій Гіббса ∆G (-14.79 – -16.14 кДж/моль для CR тa -16.70 – -17.67 кДж/моль для CA) із смоляними кислотами. Молекулярне моделювання комплексів CA вказало на присутність водневих зв’язків між карбоксильними групами кислот тa атомами азоту іміно-груп верхнього вінця CA макроцилу або атомами кисню ОН груп його нижнього вінця. Молекулярне моделювання комплексів CR вказало на присутність водневих зв’язків між карбоксильними групами кислот тa атомами кисню дифеноксифосфорилокси-груп верхнього вінця макроциклу CR. Здійснено оцінку впливу log P на константи зв’язування KA комплексів CR/CA. Лінійна залежність КА від log P кислот вказує на роль сольвофобних взаємодій на комплексоутворення. Встановлено взаємозв’язок між супрамолекулярними (KA) тa фізико-хімічними (log P, pKa) характеристиками кислот
Вивчення трикомпонентної взаємодії етил-1H-2,1-бензотіазин-4(3H)-он 2,2-діоксиду з метиленактивними нітрилами та гетерилкарбальдегідами
Get PDFSome peculiarities of the three-component interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide with active methylene nitriles and heterylcarbaldehydes have been described in this article. It has been found that if malononitrile is used, the products of the three-component reaction are 2-amino-4-heteryl-3-cyano-6-ethyl-4,6-dihydropyrano[3,2-c][2,1]benzothiazine 5,5-dioxides irrespective of the heteryl fragment nature in the initial aldehyde. When using ethyl cyanoacetate (as the active methylene nitrile) in the three-component interaction instead malononitrile the reaction lost its selectivity. In this case, depending on the heterylcarbaldehyde, three different types of products were obtained, namely 2-amino-3-alkoxycarbonyl-4-heteryl-4H-pyranes (for pyridine-3-, pyridine-4-carbaldehydes and furan-2-carbaldehyde), thriethylammonium salt of bis(1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-2,2- dioxo-4-ol-3-yl)(2-thienyl)methane (for thiophen-2-carbaldehyde) or ethyl 2-cyano-3-(1H-indol-3-yl)acrylate (for indol-3-carbaldehyde). Formation of a stable triethylammonium salts was considered as the process competitive with formation of 2-amino-4H-pyranes. It has allowes to propose the modiŸed mechanism of 2-amino-4H-pyranes formation. This mechanism includes the stage of forming triethylammonium salts of bis-adducts. According to this mechanism 2-amino-3-ethoxycarbonyl-4-(2-thienyl)-4H-pyrane without any impurity of bis-adduct could be selectively obtained using the three-component interaction. Triethylammonium salts of bis-adducts were obtained by direct interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide with heterylcarbaldehydes in the presence of equimolar amounts of triethylamine. It has been shown that the three-component interaction of 1-ethyl-1H-2,1-benzothiazin-4(3H)-one 2,2-dioxide with active methylene nitriles and heterylcarbaldehydes is a more effective tool in order to obtain condensed 2-amino-4-heteryl-4H-pyranes compared to the stepwise approach.Описаны некоторые особенности трехкомпонентного взаимодействия 1-этил-1Н-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида с метиленактивными нитрилами и гетерилкарбальдегидами. Установлено, что в случае использования малонодинитрила продуктами трехкомпонентного взаимодействия были 2-амино-4-гетерил-3-циано-6-этил-4,6-дигидропирано[3,2-c][2,1]бензотиазин 5,5-диоксиды независимо от природы гетерильного фрагмента в исходном альдегиде. При использовании в трехкомпонентном взаимодействии вместо малонодинитрила этилцианоацетата (в качестве метиленактивного нитрила) реакция теряет свою селективность. В этом случае в зависимости от природы гетерилкарбальдегида были получены три типа продуктов, а именно 2-амино-3-алкоксикарбонил-4-гетерил-4Н-пираны (для пиридин-3-, пиридин-4-карбальдегидов и фуран-2-карбальдегида), триэтиламмониевая соль бис(1-этил-1H-2,1-бензотиазин-2,2-диоксо-4-ол-3-ил)(2-тиенил)метана (для тиофен-2-карбальдегида) или этил2-циано-3-(1H-индол-3-ил)акрилат (для индол-3-карбальдегида). Образование триэтиламмониевых солей симметричных бис-аддуктов рассматривалось как конкурентный образованию 2-амино-4Н-пиранов процесс. Это позволило предложить модифицированный механизм формирования 2-амино-4Н-пиранов, который включает стадию образования триэтиламмониевых солей бис-аддуктов. В соответствии с данным механизмом мы смогли селективно получить 2-амино-3-этоксикарбонил-4-(2-тиенил)-4H-пиран без какой-либо примеси бис-аддукта, используя трехкомпонентное взаимодействие. Триэтиламмониевые соли бис-аддуктов были получены прямым взаимодействием 1-этил-1Н-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида с гетерилкарбальдегидами в присутствии эквимолярных количеств триэтиламина. Было показано, что трехкомпонентное взаимодействие 1-этил-1Н-2,1-бензотиазин-4(3Н)-он 2,2-диоксида с метиленактивными нитрилами и гетерилкарбальдегидами является более эффективным инструментом синтеза конденсированных 2-амино-4-гетерил-4Н-пиранов по сравнению с постадийным подходом.Описані деякі особливості трикомпонентної взаємодії етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-он 2,2-діоксиду з метиленактивними нітрилами та гетерилкарбальдегідами. Встановлено, що у випадку використання малонодинітрилу продуктами трикомпонентної взаємодії були 2-аміно-4-гетерил-3-ціано-6-етил-4,6-дигідропірано[3,2-c][2,1]бензотіазин 5,5-діоксиди незалежно від природи гетерильного фрагменту у вихідному альдегіді. При використанні в трикомпонентній взаємодії замість малонодинітрилу етилціаноацетату (в якості метиленактивного нітрилу) реакція втрачає свою селективність. У цьому випадку в залежності від природи гетерилкарбальдегіду було отримано три типи продуктів, а саме 2-аміно-3-етоксикарбоніл-4-гетерил-4Н-пірани (для піридин-3-, піридин-4-карбальдегідів та фуран-2-карбальдегіду), триетиламонієва сіль біс(1-етил-1H-2,1-бензотіазин-2,2-діоксо-4-ол-3-іл)(2-тієніл)метану (для тіофен-2-карбальдегіду) або етил-2-ціано-3-(1Н-індол-3-іл)акрилат (для індол-3-карбальдегіду). Утворення триетиламонієвих солей симетричних біс-адуктів з використанням гетерилкарбальдегідів спостерігалося нами вперше і його розглянуто як конкурентний до утворення 2-аміно-4Н-піранів процес. Це дозволило запропонувати модифікований механізм формування 2-аміно-4Н-піранів, який включає стадію утворення триетиламонієвих солей біс-адуктів. Грунтуючись на запропонованому механізмі, ми змогли селективно одержати 2-аміно-3-етоксикарбоніл-4-(2-тієніл)-4H-піран без домішок біс-адукту, використовуючи трикомпонентну взаємодію. Нами запропоновано спосіб одержання триетиламонієвих солей біс-адуктів прямою взаємодією 1-етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-он 2,2-діоксиду з гетерилкарбальдегідами в присутності еквімолярних кількостей триетиламіну. Було показано, що трикомпонентна взаємодія етил-1Н-2,1-бензотіазин-4(3Н)-он 2,2-діоксиду з метиленактивними нітрилами та гетерилкарбальдегідами є більш ефективним інструментом синтезу конденсованих 2-аміно-4-гетерил-4Н-піранів у порівнянні з постадійним підходом
Похідні [(N-арил)піперазиніл]бутилпіримідинів, які володіють нейротропними та актопротекторними властивостями
Get PDFIn this study the potential ligands of 5-HT1A receptors – arylpiperazines containing the residues of tetrahydropyrimidine as terminal fragments, compounds (1-6) and dihydropyrimidine – (7) have been synthesized. The structures of compounds 1-7 have been confi rmed by IR-spectroscopy, mass spectrometry and 1H-NMR-spectroscopy. Substances 2, 3, 4 and 7 inhibit the specifi c binding of the radioligand [3H]8-OH-DPAT with 5-HT1A receptors; it has been found that they have a pronounced affi nity for these receptors. In the confl ict situation test compounds of 1-5 and 7 showed anxiolytic properties, whereas phenylpiperazinil- and о-tolylpiperazinilbutyl-4-methyl-5-izopropyl-1,2,3,-6-tetrahydropyrimidine-2-thio-6-ones (1 and 2) exceeded the known drug buspirone by the level of the anxiolytic activity. The absence of this activity in compound 6 is probably due to the differences of substituents at N1 atom of the pyrimidine nucleus of compound 6 and other compounds of this series. It has been shown that on the model of hyperthermia all of these compounds in the dose range of 0.04-0.1 mg/kg possessed a high actoprotective activity increased the rat capacity work by 1.4-2.5 times compared to the control. The most active compound 3 in the ED50 dose of 0.04 mg/kg increased the duration of swimming in rats by 2.2 times (122%) compared to bemithylum. Some of the compounds (15 mg/kg) showed antihypoxic activity on the models of hemic (compounds 2-4, 7) and normobaric hypoxia (compounds 1, 2, 6) and exceeded bemithylym (33.5 mg/kg) by their activity. The compounds synthesized are low toxic with the LD50 value of 150-250 mg/kg.Синтезированы потенциальные лиганды 5-НТ1А рецепторов – арилпиперазины, содержащие в качестве терминальных фрагментов остатки тетрагидропиримидинов, соединения (1-6) и дигидропиримидина (7). Структуры соединений 1-7 были подтверждены методами ИК-спектроскопии, масс-спектрометрии и спектроскопии 1Н-ЯМР. Вещества 2, 3, 4 и 7 ингибировали специфическое связывание радиолиганда [3H]8-OH-DPAT с 5-НТ1А рецепторами и обладали аффинитетом к этим рецепторам. По тесту конфликтной ситуации соединения 1-5 и 7 проявили анксиолитические свойства. При этом фенилпиперазинил- и о-толилпиперазинилбутил-4-метил-5-изо-пропил-1,2,3-6-тетрагидропиримидин-2-тио-6-оны (1 и 2) по уровню анксиолитической активности превзошли известный препарат буспирон. Отсутствие этого вида активности у соединения 6, по-видимому, обусловлено различием заместителей у атома N1 пиримидинового ядра соединения 6 и остальных соединений этого ряда. Изучение актопротекторной активности в условиях гипертермии показало, что соединения 1-7 по продолжительности плавания превосходили препарат сравнения бемитил. Для всех соединений были определены дозы ЕД50, которые находились в интервале от 0,04 до 1,0 мг/кг. Самое активное соединение 3 в дозе ЕД50 0,04 мг/кг в 2,2 раза (на 122%) увеличивает продолжительность плавания крыс по сравнению с бемитилом. Некоторые соединения в дозе 15 мг/кг проявили антигипоксическую активность на моделях гемической (соединения 2-4, 7) и нормобарической гипоксии (соединения 1, 2, 6) и превосходили по активности бемитил (33,5 мг/кг). Синтезированные соединения малотоксичны, значения их LD50 – 150-250 мг/кгСинтезовані потенційні ліганди 5-НТ1А рецепторів – арилпіперазини, які в якості термінальних фрагментів мали залишки тетрагідропіримідинів, сполуки (1-6) та дигідропримідину (7). Структури сполук1-7 були підтверджені методами ІЧ-спектроскопії, мас-спектрометрії та спектроскопії 1Н-ЯМР. Речовини 2, 3, 4 та 7 інгібували специфічне зв’язування радіоліганду [3H]8-OH-DPAT з 5-НТ1А рецепторами і мають виразний афінітет до цих рецепторів. За тестом конфліктної ситуації сполуки 1-5 та 7 проявили анксіолітичні властивості. При цьому фенілпіперазиніл- та о-олілпіперазинілбутил-4-метил-5-ізо-пропіл-1,2,3-6-тетрагідропіримідин-2-тіо-6-они (1 та 2) за рівнем анксіолітичної активності пе-ревершили відомий препарат буспірон. Відсутність цього виду активності у сполуки 6, мабуть, обумовлена відмінністю замісників у атома N1 піримідинового ядра сполуки 6 та решти сполук цього ряду. Вивчення актопротекторної активності в умовах гіпертермії показало, що всі сполуки за тривалістю плавання перевищували препарат порівняння бемітил. Для всіх сполук були визначені дози ЕД50, які знаходились в інтервалі від 0,04 до 1,0 мг/кг. Показано, що найбільш активною серед вивчених речовин була сполука 3, яка в дозі ЕД50 0,04 мг/кг у 2,2 рази (на 122%) збільшувала тривалість плавання щурів порівняно з бемітилом. Деякі сполуки у дозі 15 мг/кг проявили антигіпоксичну активність на моделях гемічної (сполуки 2-4, 7) та нормобаричної гіпоксії (сполуки 1, 2, 6) і перевищували за активністю бемітил (33,5 мг/кг). Синтезовані сполуки є малотоксичними, значення їх LD50 – 150-250 мг/кг