366 research outputs found
Sort by
Синтез та діуретична дія 8-амінозаміщених 7-(2-гідрокси-3-п-метоксифеноксипропіл-1)-3-метилксантину
Get PDFIt has been found that natural xanthines, as well as their synthetic analogs, possess the diuretic effect. Analysis of the literature proves that there is a great opportunity of applying synthetic derivatives of N-methylated xanthines as potential diuretics.Aim. To develop preparative methods of the synthesis of 8-aminosubstituted of 7-(2-hydroxy-3-p-metoxyphenoxypropyl-1)-3-methylxanthine and study their physical, chemical and biological properties. Results. The synthesis of a series of 8-aminosubstituted of 7-(2-hydroxy-3-p-metoxyphenoxypropyl-1)-3-methylxanthine was carried out. According to the results of the biological testing the compounds synthesized belong to the toxicity of class IV. 7-(2-Hydroxy-3-p-methoxyphenoxypropyl-1)-8-(furyl-2-methylamino)-3-methylxanthine xanthine shows the highest diuretic activity, and hence, requires a more in-depth study since it is twice more active than hydrochlorothiazide. It should be emphasized that all compounds synthesized exhibit a marked diuretic effect. Experimental part. 8-Bromo-7-(2-hydroxy-3-p-methoxyphenoxypropyl-1)-3-methylxanthine was obtained by heating 8-bromo-3-methylxanthine with p-methoxyphenoxymethyloxirane in butanol-1 and in the presence of N,N-dimethylbenzylamine. 8-Aminosubstitutied of 7-(2-hydroxy-3-p-metoxyphenoxypropyl-1)-3-methylxanthine was obtained by boiling of bromoalcohol with the primary and secondary amines. The structure of the compounds synthesized was unambiguously confirmed by NMR-spectroscopy. The acute toxicity of the compounds obtained was studied by Kerber method. The study of the diuretic activity of the compounds was carried out using Ye. Berkhin method. Hydrochlorothiazide was used as a reference substance. Conclusions. Simple methods for the synthesis of 8-amino-7- (2-hydroxy-3-p-methoxyphenoxypropyl-1)-3-methylxanthines have been developed. The structure of the compounds synthesized has been confirmed by the method of NMR 1H-spectroscopy. The acute toxicity and the diuretic activity of the compounds obtained have been studied.Известно, что как природные ксантины, так и их синтетические аналоги обладают диуретическим действием. Анализ данных литературы свидетельствует о значительной перспективе использования синтетических производных N-метилированных ксантинов в качестве потенциальных диуретических средств. Цель данной работы – разработка препаративных методов синтеза 8-аминозамещенных 7-(2-гидрокси-3-п-метоксифеноксипропил-1)-3-метилксантина и изучение их физико-химических и биологических свойств. Результаты и их обсуждение. Синтезирован ряд 8-аминозамещенных 7-(2-гидрокси-3-п-метоксифеноксипропил-1)-3-метилксантина. По результатам биологических испытаний синтезированные соединения относятся к IV классу токсичности. 7-(2-Гидрокси-3-п-метоксифеноксипропил-1)-8-(фурил-2-метиламино)-3-метилксантин имеет наибольшую диуретическую активность, а следовательно необходимо доскональное изучение, поскольку он более чем в 2 раза активнее гидрохлортиазида. Необходимо подчеркнуть, что все синтезированные соединения оказывают выраженное диуретическое действие. Экспериментальная часть. 8-Бром-7-(2-гидрокси-3-п-метоксифеноксипропил-1)-3-метилксантин получен нагреванием 8-бром-3-метилксантина с п-метоксифеноксиметилоксираном в бутаноле-1 в присутствии N,N-диметилбензиламина. 8-Аминозамещенные 7-(2-гидрокси-3-п-метоксифеноксипропил-1)-3-метилксантина синтезированы путем кипячения бромоспирта с первичными и вторичными аминами. Структура синтезированных соединений однозначно доказана методом ПМР-спектроскопии. Острая токсичность синтезированных соединений изучалась по методу Кербера. Изучение диуретической активности полученных соединений проводили по методу Берхина Е. Б. В качестве эталона сравнения использовали гидрохлортиазид. Выводы. Разработаны простые в выполнении методики синтеза 8-аминозамещенных 7-(2-гидрокси-3-п-метоксифеноксипропил-1)-3-метилксантина. Структура синтезированных соединений доказана методом ПМР-спектроскопии. Изучена острая токсичность и диуретическая активность полученных веществ.Відомо, що як природні ксантини, так і їх синтетичні аналоги виявляють діуретичну дію. Аналіз даних літератури свідчить про значну перспективу використання синтетичних похідних N-метильованих ксантинів в якості потенційних діуретичних засобів. Метою даної роботи є розробка препаративних методів синтезу 8-амінозаміщених 7-(2-гідрокси-3-п-метоксифеноксипропіл-1)-3-метилксантину та вивчення їх фізико-хімічних та біологічних властивостей. Результати та їх обговорення. Був синтезований ряд 8-амінозаміщених 7-(2-гідрокси-3-п-метоксифеноксипропіл-1)-3-метилксантину. За результатами біологічних випробувань синтезовані сполуки відносяться до IV класу токсичності. 7-(2-Гідрокси-3-п-метоксифеноксипропіл-1)-8-(фурил-2-метиламіно)-3-метилксантин виявляє найвищу діуретичну активність, а отже потребує більш досконалого вивчення, оскільки він більш ніж у 2 рази активніший за гідрохлортіазид. Необхідно підкреслити, що всі синтезовані сполуки виявляють виразну діуретичну дію.Експериментальна частина. 8-Бромо-7-(2-гідрокси-3-п-метоксифеноксипропіл-1)-3-метилксантин отримали нагріванням 8-бромо-3-метилксантину з п-метоксифеноксиметилоксираном у бутанолі-1 в присутності N,N-диметилбензиламіну. 8-Амінозаміщені 7-(2-гідрокси-3-п-метоксифеноксипропіл-1)-3-метилксантину синтезовані шляхом кип’ятіння бромоспирту з первинними та вторинними амінами. Структура синтезованих сполук була однозначно доведена методом ПМР-спектроскопії. Гостра токсичність синтезованих сполук була вивчена за методом Кербера. Вивчення діуретичної дії отриманих сполук проводили за методом Берхіна Є. Б. В якості еталону порівняння використовували гідрохлортіазид. Висновки. Були розроблені прості у виконанні методики синтезу 8-амінозаміщених 7-(2-гідрокси-3-п-метоксифеноксипропіл-1)-3-метилксантину. Структура синтезованих сполук була доведена методом ПМР-спектроскопії. Вивчена гостра токсичність та діуретична активність отриманих речовин
Доведення регіоселективності перебігу циклізації 1-етил-3-[4-6,7,8,9-тетрагідро-5Н-[1,2,4]триазоло[4,3-а]азепін-3-іл)феніл]тіосечовини з α-бромкетоном
Get PDFAn important step in creation of potential drugs is to confirm the structure of the compounds synthesized. This requires the use of modern physical and physico-chemical methods of research. Nowadays a promising scientific direction for searching biologically active substances is the study of 2-R-imino-1,3-thiazoline derivatives.Aim. To study regioselectivity of the cyclization reaction of 1-ethyl-3-[4-(6,7,8,9-tetrahydro-5Н-[1,2,4]triazolo[4,3-а]azepin-3-yl)phenyl]thiourea with 2-bromo-1-phenylethanone. Results. The true structure of the interaction product was determined by the methods of 1H NMR spectroscopy and X-ray analysis. Quantum chemical calculations of the electronic structure, geometry and thermodynamic parameters of the initial thiourea three tautomers were given. Activating energy of tautomer 1A belower than 1B one, the state of 1B has modest lower relative energy, consequently tautomer 1A is more credible state. Thus, the conclusion can be made that the reaction will proceed by 1-1A-3A.Experimental part. Quantum chemical calculations of the electronic structure, geometry and thermodynamic parameters of the initial thiourea three tautomers were determined by the density functional theory (DFT) methods using the GAUSSIAN W09 computer program. The effect of the solvent was considered within the framework of polarized continuum model (PCM). Conclusions. Based on the physico-chemical studies and quantum chemical calculations of the reaction cyclization direction the conclusion has been made that the cyclization reaction of 1-ethyl-3-[4-(6,7,8,9-tetrahydro-5H-[1,2,4]triazolo[4,3-а]azepin-3-yl)phenyl]thiourea 1 with 2-bromo-1-phenylethanone 2 is regioselective, and it leads to formation of more thermodynamically advantageous (stable) isomer 3A. Важным этапом создания потенциальных лекарственных средств является подтверждение структуры синтезированных соединений, что требует использования современных физических и физико-химических методов исследования. На сегодня перспективным научным направлением в плане поиска биологически активных веществ является исследование в ряду производных 2-R-имино-1,3-тиазолина.Целью работы является изучение региоселективности реакции циклизации 1-этил-3-[4-(6,7,8,9-тетрагидро-5Н-[1,2,4]триазоло[4,3-а]азепин-3-ил)фенил]тиомочевины с 2-бром-1-фенилэтаноном.Результаты и их обсуждение. Установление истинного строения продукта взаимодействия осуществлено с помощью методов 1Н ЯМР-спектроскопии и рентгеноструктурного анализа. Приведены квантово-химические расчеты электронной структуры, геометрии и термодинамических параметров трех таутомеров исходной тиомочевины. Энергия активации таутомера 1А несколько ниже, состояние 1В имеет незначительно меньшую относительную энергию, следовательно, таутомер 1А является более вероятным. Таким образом, мы можем сделать вывод, что реакция пойдет по пути 1-1А-3А.Экспериментальная часть. Квантово-химические расчеты электронной структуры, геометрии и термодинамических параметров трех таутомеров исходной тиомочевины вычислены методами теории функционала плотности (DFT) с использованием компьютерной программы GAUSSIAN 09W. Учет влияния растворителя осуществлялся в рамках модели поляризуемого континуума (PCM).Выводы. На основе проведенных физико-химических исследований и квантово-химических расчетов направления прохождения реакции конденсации 1-этил-3-[4-6,7,8,9-тетрагидро-5Н-[1,2,4]триазоло[4,3-а]азепин-3-ил)фенил]тиомочевины с 2-бромо-1-фенилэтаноном сделан вывод о ее региоселективности с образованием более термодинамически выгодного изомера 3А.Важливим етапом створення потенційних лікарських засобів є підтвердження структури синтезованих сполук, що потребує використання сучасних фізичних та фізико-хімічних методів дослідження. На сьогодні перспективним науковим напрямком при пошуку біологічно активних речовин є дослідження в ряду похідних 2-R-іміно-1,3-тіазоліну.Метою роботи є вивчення регіоселективності реакції циклізації 1-етил-3-[4-(6,7,8,9-тетрагідро-5Н-[1,2,4]триазоло[4,3-а]азепін-3-іл)феніл]тіосечовини з 2-бромо-1-фенілетаноном. Результати та їх обговорення. Встановлення істинної будови продукту взаємодії здійснено за допомогою методів 1Н ЯМР-спектроскопії та рентгеноструктурного аналізу. Наведені квантово-хімічні розрахунки електронної структури, геометрії і термодинамічних параметрів трьох таутомерів вихідної тіосечовини. Енергія активації таутомеру 1А дещо нижча, стан 1В має незначно нижчу відносну енергію, отже, таутомер 1А є більш ймовірним. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що реакція перебігатиме шляхом 1-1А-3А.Експериментальна частина. Квантово-хімічні розрахунки електронної структури, геометрії і термодинамічних параметрів трьох таутомерів вихідної тіосечовини обчислені методами теорії функціоналу густини (DFT) з використанням комп’ютерної програми GAUSSIAN 09W. Облік впливу розчинника здійснювався в рамках моделі континууму, що поляризується (PCM). Висновки. На основі проведених фізико-хімічних досліджень і квантово-хімічних розрахунків напрямку проходження реакції конденсації 1-етил-3-[4-6,7,8,9-тетрагідро-5Н-[1,2,4]триазоло[4,3-а]азепін-3-іл)феніл]тіосечовини з 2-бромо-1-фенілетаноном зроблений висновок про її регіоселективність з утворенням більш термодинамічно вигідного ізомеру 3А.
Синтез та деякі перетворення 5-ізоксазолілсульфонілхлоридів
Get PDFThe effect of the structure of 5-(benzylthio)isoxazoles on selectivity of the synthesis of 5-(chlorosulfonyl)isoxazoles has been determined. The chemical behavior in relation to amines has been described.Aim. To develop the methods for the synthesis of 5-(chlorosulfonyl)- isoxazoles and 4-chloro-5-(chlorosulfonyl)isoxazoles as promising reagents for construction of prospective bioactive compounds.Results and discussion. The number of 5-(benzylthio)isoxazoles was obtained by cyclocondensation of N-hydroxyimidoyl chlorides or 2-chloro-2-(hydroxyimino) acetates with benzylethynylsulfide. Their oxidative chlorination with gaseous chlorine led to formation of the mixture of isoxazole-5-sulfonyl chlorides and 4-chloroisoxazole-5-sulfonyl chlorides. The ratio between these products in the mixture depended on the nature of the substitution group in position 3 of the isoxazole ring. For the synthesis of 4-chloro-5-(chlorosulfonyl)isoxazoles with acceptable yields the approach of an advance chlorination of 5-benzylthioisoxazoles by N-chlorosuccinimide with further oxidative chlorination was used.Experimental part. The synthesis of the starting and target compounds was performed in classic preparative conditions; flesh-chromatography; elemental analysis; LCMS; 1H and 13C NMR-spectroscopy were used.Conclusions. The reaction of oxidative chlorination of 5-(benzylthio)-3-isoxazoles has been studied. The synthetic approach for the previously unknown representatives of isoxazole-5-sulfonylchlorides has been developed.Определено влияние структуры 5-бензилтиоизоксазолов на селективность образования 5-изоксазолилсульфонилхлоридов и выявлено химическое поведение последних по отношению к аминам.Цель работы – создание методов синтеза 5-изоксазолил- и 4-хлор-5-изоксазолилсульфонилхлоридов как перспективных реагентов для конструирования потенциально биоактивных веществ.Результаты и их обсуждение. Циклоконденсацией N-гидроксиимидоилхлоридов или 2-хлоро-2-(гидроксиимино)ацетатов из бензилтиоацетиленом синтезировано ряд 5-бензилтиоизоксазолов. Их окислительное хлорирование приводит к образованию смеси 5-изоксазолилсульфонилхлоридов и 4-хлор-5-изоксазолилсульфонилхлоридов, соотношение между которыми зависит от характера заместителей в положении 3 изоксазольного цикла. Для синтеза 4-хлор-5-изоксазолилсульфонилхлоридов с удовлетворительными выходами использован вариант предварительного хлорирования ядра 5-бензилтиоизоксазолов N-хлорсукцинимидом с дальнейшим окислительным хлорированием.Экспериментальная часть. Синтез исходных и целевых соединений в классических препаративных условиях; методы флеш-хроматографии, элементного анализа, хроматомасс-спектрометрии, ЯМР 1Н и 13С-спектроскопии. Выводы. Исследована реакция окислительного хлорирования 5-бензилтиоизоксазолов и разработан синтетический подход к ранее неизвестным представителям 5-изоксазолилсульфонилхлоридов.Встановлено вплив структури 5-бензилтіоізоксазолів на селективність утворення 5-ізоксазолілсульфонілхлоридів та з’ясована хімічна поведінка останніх по відношенню до амінів.Мета роботи – створення методів синтезу 5-ізоксазоліл- та 4-хлоро-5-ізоксазолілсульфонілхлоридів як перспективних реагентів для конструювання потенційно біоактивних речовин.Результати та їх обговорення. Циклоконденсацією N-гідроксіімідоїлхлоридів або 2-хлоро-2-(гідроксііміно)ацетатів із бензилтіоацетиленом синтезовано низку 5-бензилтіоізоксазолів. Їх окиснювальне хлорування приводить до утворення суміші 5-ізоксазолілсульфонілхлоридів та 4-хлоро-5-ізоксазолілсульфонілхлоридів, співвідношення між якими залежить від характеру замісників у положенні 3 ізоксазольного циклу. Для синтезу 4-хлоро-5-ізоксазолілсульфонілхлоридів із задовільними виходами використано варіант попереднього хлорування ядра 5-бензилтіоізоксазолів N-хлоросукцинімідом із подальшим окиснювальним хлоруванням.Експериментальна частина. Синтез вихідних та цільових сполук у класичних препаративних умовах; методи флеш-хроматографії, елементного аналізу, хроматомас-спектрометрії, ЯМР 1Н та 13С-спектроскопії.Висновки. Досліджена реакція окиснювального хлорування 5-бензилтіоізоксазолів та розроблено синтетичний підхід до раніше невідомих представників 5-ізоксазолілсульфонілхлоридів
Естери 4-формілпіразол-3-карбонових кислот
Get PDFThe scientific publications devoted to chemistry of the synthetically promising bifunctional derivatives of pyrazole – esters of 4-formylepyrazole-3-carbonic acids have been generalized and systematized. A special attention has been given to description of two main synthetic approaches: 1) processes of the conjugated formation of aldehyde and ester groups, on one hand, and the pyrazolic system, on the other; 2) synthetic strategies targeted on functionalization of the pyrazolic nucleus. It has been shown that the first approach is performed usually by the scheme [3+2] meaning in situ cyclojoining of the generated nitrilimines or esters of diazoacetic acid with formylacetylenes or their derivatives followed by cyclization with simultaneous formylation of hydrazones and semicarbazones of pyruvic acid by Wilsmaer-Haack reagent. The second approach deals with formylation of esters of pyrazole-3-carbonic acids according to Wilsmaer-Haack reaction. As seen from the analysis of chemical properties of esters of 4-formylpyrazole-3-carbonic acids, the aldehyde group is the most typical target of their chemical transformations. Such transformations are reactions with nitrogen-containing nucleophiles, alkenylation, oxidation, reduction and other multicomponent reactions that can be considered as usual approaches to structural functionalization of the pyrazolic nucleus. Cyclocondensations are also important in this context since these processes involve formyl, ester and other functional groups obtained from them. These substances appeared to be effective substrates for construction of some biologically active pyrazolo[4,3-d]pyrimidine and pyrazolo [3,4-d]pyridazynic systems.Обобщены и систематизированы литературные источники, посвященные химии синтетически привлекательных бифункциональных производных пиразола – эфирам 4-формилпиразол-3-карбоновых кислот. Подробно освещены два основных подхода к получению такого типа структур: 1) реакции, в которых генерирование функциональных альдегидной и эфирной групп сопряжено с формированием пиразольной системы; 2) синтезы, основанные на целенаправленной функционализации пиразольного ядра. Показано, что первый вариант, как правило, осуществляется по схеме [3+2]-циклоприсоединения іn situ генерированных нитрилиминов или эфиров диазоуксусной кислоты с формилацетиленами или их производными, а также циклизацией с одновременным формилированием гидразонов и семикарбазонов эфиров пировиноградной кислоты реагентом Вильсмейера-Хаака. В основе второго варианта лежит формилирование эфиров пиразол-3-карбоновых кислот или 3-алкоксикарбонил-5-пиразолонов в условиях реакции Вильсмейера-Хаака. Анализ химических свойств эфиров пиразол-3-карбоновых кислот показал, что их превращения наиболее часто реализуются с участием альдегидной группы. Наиболее типичными среди них являются реакции с азотсодержащими нуклеофилами, алкенилирования, окисления, восстановления и поликомпонентные взаимодействия, которые следует рассматривать как удобные варианты структурной функционализации пиразольного ядра. Не менее важными также являются циклоконденсации, в которых задействованы формильная, эфирная и другие функциональные группы, полученные на их основе. Такие соединения оказались эффективными субстратами для конструирования биоперспективных пиразоло[4,3-d] пиримидиновых и пиразоло[3,4-d]пиридазиновых систем.Узагальнені та систематизовані літературні джерела, присвячені хімії синтетично привабливих біфункціональних похідних піразолу – естерів 4-формілпіразол-3-карбонових кислот. Детально висвітлено два основних підходи до отримання такого типу структур: 1) реакції, в яких генерування функціональних альдегідної та естерної груп супряжене із формуванням піразольної системи; 2) синтези, які базуються на цілеспрямованій функціоналізації піразольного ядра. Показано, що перший варіант зазвичай здійснюється за схемою [3+2]-циклоприєднання іn situ генерованих нітрилімінів або естерів діазооцтової кислоти із формілацетиленами або їх похідними, а також циклізацією з одночасним формілюванням гідразонів та семікарбазонів естерів піровиноградної кислоти реагентом Вільсмейєра-Хаака. В основі другого варіанту лежить формілювання естерів піразол-3-карбонових кислот або 3-етоксикарбоніл-5-піразолонів в умовах реакції Вільсмейєра-Хаака. Аналіз хімічних властивостей естерів 4-формілпіразол-3-карбонових кислот показав, що їх перетворення найчастіше реалізується за участю альдегідної групи. Найтиповішими серед них є реакції з нітрогеновмісними нуклеофілами, алкенілування, окиснення, відновлення та багатокомпонентні взаємодії, які варто розглядати як зручні варіанти структурної функціоналізації піразольного ядра. Не менш важливими також є циклоконденсації, в яких задіяні формільна, естерна та інші функціональні групи, отримані на їх основі. Такі сполуки виявились ефективними субстратами для конструювання біоперспективних піразоло[4,3-d] піримідинових та піразоло[3,4 d]піридазинових систем
Синтез і антимікробна активність гексаметилен-N-малеїнімідопохідних спіроіндол- 3,3’-піроло[3,4-с]піролу
Get PDFAim. To synthesize a series of hexamethylene-N-maleinimidospiroindole-3,3’-pyrrolo[3,4-c]pyrrole derivatives, study the antimicrobial activity of the compounds synthesized and compare their antimicrobial activity with the antimicrobial activity of the bis-analogs previously synthesized.Materials and methods. The methods of organic synthesis, instrumental methods for determination of the molecular structure of organic compounds, agar well diffusion method were used.Experimental part. The interaction of isatins with a-amino acids and 1,6-bismaleinimidohexane in the equimolar ratio led to formation of 1′-(hexamethylene-N-maleinimido)-2a′,5a′-dihydro-1′H-spiroindol-3,3′-pyrrolo[3,4-c] pyrrol-2,2′,6′(1H,3′H,5′H)-trion derivatives. The structure of the compounds synthesized was reliably proven by the instrumental methods. Data of the microbiological screening showed a high level of the antimicrobial activity against Staphylococcus aureus and Candida albicans fungi.Conclusions. It has been determined that the three-component condensation reaction of isatins with α-amino acids and 1,6-bismaleinimidohexane in the equimolar ratio is an efficient synthetic method of 1′-(hexamethylene-N-maleinimido)-2a′,5a′-dihydro-1′H-spiroindol-3,3′-pyrrolo[3,4-c]pyrrol-2,2′,6′(1H,3′H,5′H)-trion derivatives, which reveal a high level of the antimicrobial activity against Staphylococcus aureus and Candida albicans fungi. 1’-(Hexamethylene-N-maleiimido)-5’-methyl-2a’,5a’-dihydro-1’H-spiroindol-3,3’-pyrrolo[3,4-c]pyrrol-2,2’,6’(1H,3’H,5’H)-trione has shown the highest antimicrobial activity among derivatives of hexamethylene-Nmaleinimidospiroindol- 3,3’-pyrrolo[3,4-c]pyrrols.Цель работы – синтез ряда производных гексаметилен-N-малеин-имидоспироиндол-3,3’-пирроло[3,4-с] пиррола, исследование и сравнение их антибактериальной активности с антимикробным действием ранее синтезированных бис-аналогов.Материалы и методы. Методы органического синтеза, инструментальные методы определения структуры органических соединений, метод диффузии в агар в модификации колодцев.Экспериментальная часть. При взаимодействии эквимолярного соотношения изатинов, α-аминокислот и 1,6-бисмалеинимидогексана был получен ряд производных 1’-(гексаметилен-N-малеинимидо)-2a’,5a’- дигидро-1’H-спироиндол-3,3’-пирроло[3,4-c]пиррол-2,2’,6’(1H,3’H,5’H)-триона. Структура полученных соединений достоверно доказана инструментальными методами. Данные микробиологического скрининга показывают выраженное биологическое действие синтезированных соединений относительно грамположительных бактерий Staphylococcus aureus и грибов Candida albicans.Выводы. Установлено, что реакция трехкомпонентной конденсации при эквимолярном использовании изатинов, α-аминокислот и 1,6-бисмалеинимидогексана является эффективным методом синтеза 1’-(гексаметилен-N-малеинимидо)-2a’,5a’-дигидро-1’H-спироиндол-3,3’-пирроло[3,4-c]пиррол-2,2’,6’(1H,3’H,5’H)-трионов, которые проявляют выраженное биологическое действие относительно грамположительных бактерий Staphylococcus aureus и грибов Candida albicans. Наибольшую активность среди производных гексаметилен-N-малеинимидоспироиндол-3,3’-пирроло[3,4-с]пиррола проявил 1’-(гексаметилен-N-малеинимидо)-5’-метил-2a’,5a’-дигидро-1’H-спироиндол-3,3’-пирроло[3,4 c]пиррол-2,2’,6’(1H,3’H,5’H)-трион.Мета роботи – синтез ряду похідних гексаметилен-N-малеїнімідо-спіроіндол-3,3’-піроло[3,4с]піролу, дослідження та порівняння їх антибактеріальної активності з антимікробною дією раніше синтезованих біс-аналогів.Матеріали та методи. Методи органічного синтезу, інструментальні методи встановлення будови органічних сполук, метод дифузії в агар у модифікації колодязів.Експериментальна частина. При взаємодії еквімолярного співвідношення ізатинів, α-амінокислот і 1,6-бісмалеїнімідогексану було отримано ряд похідних 1’-(гексаметилен-N-малеїнімідо)-2a’,5a’-дигідро-1’H-спіроіндол-3,3’-піроло[3,4-c]пірол-2,2’,6’(1H,3’H,5’H)-триону. Будову одержаних сполук надійно підтверджено інструментальними методами. Дані мікробіологічного скринінгу показують високу біологічну дію синтезованих сполук відносно грампозитивних бактерій Staphylococcus aureus і грибів Candida albicans.Висновки. Встановлено, що реакція трикомпонентної конденсації при еквімолярному використанні ізатинів, α-амінокислот і 1,6-бісмалеїнімідогексану є ефективним методом синтезу 1’-(гексаметилен-N-малеїнімідо)-2a’,5a’-дигідро-1’H-спіроіндол-3,3’-піроло[3,4-c]пірол-2,2’,6’ (1H,3’H,5’H)-трионів, які проявляють високу біологічну дію відносно грампозитивних бактерій Staphylococcus aureus і грибів Candida albicans. Найбільшу активність серед похідних гексаметилен-N-малеїнімідо-спіроіндол-3,3’-піроло[3,4-с] піролу проявив 1’-(гексаметилен-N-малеїнімідо)-5’-метил-2a’,5a’-дигідро-1’H-спіроіндол-3,3’-піроло[3,4-c] пірол-2,2’,6’(1H,3’H, 5’H)-трион
Азоло[1,4]діазепіни: методи синтезу та структурна модифікація
Get PDFThe literature relating to the methods of synthesis and chemical transformations of azolo[1,4]diazepines (pyrazolo-, imidazo-, triazolo-, isoxazolo-, oxazolo-, isothiazolo- and thiazolodiazepines) currently known have been generalized and systematized. Their role as important substances for the design of compounds with a great pharmacological potential has been noted. The methods of synthesis of pyrazolo[3,4-e][1,4]diazepines, pyrazolo[4,3-e][1,4]diazepines and tri- and tetracyclic pyrazolo[1,4]diazepines based on formation of the diazepine ring in most cases due to transformations of multifunctional pyrazole derivatives have been described in detail. A significant emphasis is focused on the structural functionalization of pyrazolo[1,4]diazepines; this functionalization is a powerful tool to design attractive synthetic and biological derivatives. On the examples of 7-hydroxypyrazole[3,4-e][1,4]diazepines the effect of the reaction conditions, electronic and steric parameters, which control the processes of functionalization of the diazepine nucleus with SH-, NH- and C- nucleophilic reagents, is described. The synthetic potential of 7-arylpyrazole[4,3-e][1,4]diazepin-4-ones as key structures for their direct functionalization in position 4 with chloro-, methylthio-, amino- and hydrazino groups is shown. The methods of preparation and some chemical transformations of imidazo[1,4]diazepines, in particular imidazo[4,5-e][1,4]diazepin-8-ones and 5,8-diones, which in recent years attract great attention of researchers, have been analyzed.Обобщены и систематизированы литературные источники, касающиеся методов синтеза и химических превращений известных на даное время азоло[1,4]диазепинов : пиразоло-, имидазо-, триазоло-, изоксазоло-, оксазоло-, изотиазоло- и тиазолодиазепинов. Отмечена их роль как важных субстанций для дизайна соединений с мощным фармакологическим потенциалом. Подробно рассмотрены методы синтеза пиразоло[3,4-e][1,4]диазепинов, пиразоло[4,3-e][1,4]диазепинов и три- и тетрациклических пиразоло[1,4] диазепинов, которые в преимущественном большинстве основаны на формировании диазепинового цикла за счет превращений разнообразных полифункциональных производных пиразола. Весомые акценты сосредоточены на структурной функционализации пиразоло[1,4]диазепинов, которая представляется мощным инструментом конструирования их синтетически и биологически привлекательных производных. На примерах 7-гидроксипиразоло[3,4-e][1,4]диазепинов освещено влияние реакционных условий, электронных и пространственных параметров, которые контролируют протекание процессов функционализации диазепинового ядра SH-, NH- и С-нуклеофильными реагентами. Отображен синтетический потенциал 7-арилпиразоло[4,3-e][1,4]диазепин-4-онов как ключевых структур для их направленной функционализации по положению 4 атомом хлора, метилтио-, амино- и гидразиногруппами. Проанализированы методы получения и некоторые химические превращения имидазо[1,4]диазепинов, в частности, имидазо[4,5-e][1,4]диазепин-8-онов и 5,8-дионов, которые в последние годы также стали объектами повышенного внимания исследователей.Узагальнені та систематизовані літературні джерела, які стосуються методів синтезу та хімічних перетворень відомих на теперішній час азоло[1,4]діазепінів: піразоло-, імідазо-, триазоло-, ізоксазоло-, оксазоло-, ізотіазоло- та тіазолодіазепінів. Значна увага приділена піразоло[1,4]діазепінам як найбільш дослідженому типу азолодіазепінових систем. Відзначена їх роль як важливих субстанцій для дизайну сполук із потужним фармакологічним потенціалом. Детально розглянуті методи синтезу піразоло[3,4-e][1,4]діазепінів, піразоло[4,3-e][1,4]діазепінів і три- і тетрациклічних піразоло[1,4] діазепінів, які в переважній більшості базуються на формуванні діазепінового циклу за рахунок перетворень різноманітних поліфункціональних похідних піразолу. Вагомі акценти зосереджені на структурній функціоналізації піразоло[1,4] діазепінів, яка є потужним інструментом конструювання їх синтетично та біологічно привабливих похідних. На прикладах 7-гідроксипіразолодіазепінів висвітлено вплив реакційних умов, електронних та просторових параметрів, які контролюють перебіг процесів функціоналізації діазепінового ядра SH-, NH- та С-нуклеофільними реагентами. Відображено синтетичний потенціал 7-арилпіразоло[4,3-e][1,4]діазепін-4-онів як ключових структур для їх спрямованої функціоналізації по положенню 4 атомом хлору, метилтіо-, аміно- та гідразиногрупами. Проаналізовані методи одержання та деякі хімічні перетворення імідазо[1,4]діазепінів, зокрема, імідазо[4,5-e][1,4]діазепін-8-онів та 5,8-діонів, які в останні роки також стали об’єктами підвищеної уваги дослідників.
Синтез спіро-2-оксіндольних похідних імідів піролідин-3,4-дикарбонової кислоти із залишками біогенних сірковмісних амінокислот та їх антигіпоксична активність
Get PDFModification of the spiro-2-oxindole skeleton due to introduction of pharmacophores of the known biologically active substances is a productive way for searching and creating new biologically active molecules with the non-planar structure.Aim. To synthesize spiro-2-oxindole derivatives of pyrrolidine-3,4-dicarboxylic acid imides with residues of biogenic sulfur-containing α-amino acids and study their anti-hypoxic activity.Results and discussion. Using a three-component one-pot reaction of isatin with sulfur-containing α-amino acids and maleimides a number of new spiro-imides, including 4’-R4-5’-alkylthio-S-R3-spiro[1-R1-5-R5-3H-indole-3,2(1’H)-pyrrolo[3,4-c]pyrrole]-2,3’,5’(1H,2’aH,4’H)-triones 6a-s, was synthesized with the yields of 55-92 %. The structure and the composition of the compounds synthesized are consistent with the results of X-Ray, elemental analysis, mass and NMR-spectra. It was found that only two of the eight possible enantiomers of spiro-imides were formed. Spiro-imide with a methionine residue in the dose of 10 mg/kg was the most active, and increased the life expectancy in rats with respect to the control group by 33.7 % on average. Against the background of acute asphyxia the preventive administration of piro-imide with a methionine residue in the dose of 5 mg/kg was the most effective; it increased the duration of the bioelectric activity of the heart by 12.1 %.Experimental part. The synthesis of compounds was performed using a three-component condensation in the alcoholic-aqueous medium. The methods of X-Ray, 1H, 13C NMR-spectroscopy, and mass spectrometry were used. The study of the antihypoxic activity was carried out on models of acute normobaric hypoxic hypoxia with hypercapnia and acute asphyxia in male rats of the Wistar line. The antihypoxic effect was assessed by the bioelectric activity of the heart.Conclusions. An effective approach to the synthesis of 4’-R4-5’-alkylthio-S-R3-spiro[1-R1-5-R5-3H-indole- 3,2’(1’H)-pyrrolo[3,4-c]pyrrole]-2,3’,5’(1H,2’aH,4’H)-triones has been developed; among them a compound with a moderate antihypoxic activity has been found.Модификация каркаса спиро-2-оксиндолов за счет введения фармакофоров известных БАР – это продуктивный путь поиска и создания новых биологически активных молекул неплоского строения.Цель работы – синтез ряда спиро-2-оксиндольных производных имидов пирролидин-3,4-дикарбоновой кислоты с остатками серосодержащих α-аминокислот и изучение их антигипоксической активности.Результаты и их обсуждение. Используя трехкомпонентную реакцию изатинов, серосодержащих α-аминокислот и малеимидов, был получен ряд новых спироимидов – 4’-R4-5’-алкилтио-S-R3-спиро[1-R1-5-R5-3H-индол-3,2(1’H)-пирроло[3,4-c]пиррол]-2,3’,5’ (1H, 2’aH, 4’H)-трионов с выходами 55-92 %. Состав и строение синтезированных соединений согласуются с данными элементного анализа, масс и ЯМР-спектров. Установлено, что образуются только два из восьми возможных энантиомеров спироимидов. Наиболее активным на модели острой нормобарической гипоксической гипоксии с гиперкапнией оказался спироимид с остатком метионина в дозе 10 мг/кг, который увеличивал продолжительность жизни крыс по отношению к контролю в среднем на 33,7 %. На фоне острой асфиксии наиболее эффективным было превентивное введение в дозе 5 мг/кг, что увеличивало продолжительность биоэлектрической активностисердца на 12,1 %.Экспериментальная часть. Однореакторный синтез в спиртово-водной среде; методы РСА, спектроскопии ЯМР 1Н, 13С, масс-спектрометрии. Исследование антигипоксической активности проводили на моделях острой нормобарической гипоксической гипоксии с гиперкапнией и острой асфиксии на крысах-самцах линии Wistar. Антигипоксическое действие при внутрижелудочном введении оценивали по продолжительности биоэлектрической активности сердца.Выводы. Разработан эффективный подход к синтезу 4’-R4-5’-алкилтио-S-R3-спиро[1-R1-5-R5-3H-индол-3,2’(1’H)-пирроло[3,4-c]пиррол]-2,3’,5’(1H,2’aH,4’H)-трионов, среди которых найдено соединение с умеренной антигипоксической активностью.Модифікація каркасу спіро-2-оксіндолів за рахунок уведення фармакофорів відомих БАР – це продуктивний шлях пошуку і створення нових біологічно активних молекул непласкої будови.Мета роботи – синтез ряду спіро-2-оксіндольних похідних імідів піролідин-3,4-дикарбонової кислоти із залишками сірковмісних α-амінокислот та вивчення їх антигіпоксичної активності.Результати та їх обговорення. Використовуючи трикомпонентне каскадне перетворення ізатинів із сірковмісними α-амінокислотами та малеімідами було синтезовано ряд нових спіроімідів – 4’-R4-5’-алкілтіоS-R3-спіро[1-R1-5-R5-3H-індол-3,2’(1’H)-піроло[3,4-c]пірол]-2,3’,5’(1H,2’aH,4’H)-тріонів з виходами 55-92 %. Склад і будову синтезованих сполук підтверджено даними РСА, елементного аналізу, мас- та ЯМР-спектрів. Встановлено, що в результаті утворюються лише два з восьми можливих енантіомерів спіроімідів. Найбільш активним на моделі гострої нормобаричної гіпоксичної гіпоксії з гіперкапнією виявився спіроімід із залишком метіоніну у дозі 10 мг/кг, який достовірно збільшував тривалість життя щурів щодо контролю в середньому відповідно на 33,7 %. На тлі гострої асфіксії найбільш ефективним було його превентивне введення у дозі 5 мг/кг, що збільшувало тривалість біоелектричної активності серця на 12,1 %.Експериментальна частина. Однореакторний синтез у спиртово-водному середовищі; методи РСА, елементного аналізу, спектроскопії ЯМР 1Н, 13С, мас-спектрометрії; дослідження антигіпоксичної активності проводили на моделях гострої нормобаричної гіпоксичної гіпоксії з гіперкапнією і гострої асфіксії на щурах-самцях лінії Wistar. Антигіпоксичну дію при внутрішньошлунковому введенні оцінювали за тривалістю біоелектричної активності серця.Висновки. Розроблено ефективний підхід до синтезу 4’-R4-5’-алкілтіо-S-R3-спіро[1-R1-5-R5-3H-індол-3,2’(1’H)-піроло[3,4-c]пірол]-2,3’,5’(1H,2’aH,4’H)-тріонів, серед яких знайдено сполуку з помірною антигіпоксичною активністю
Фрагмент-орієнтований дизайн лікарських засобів
Get PDFFragment-based drug design (FBDD) is one of the modern techniques used for developing new drugs, and an alternative to the widely used high throughput screening. The main methodological approaches of FBDD, as well as the methods of optimization for the identified “fragments“ when transferring them to the drug-like molecules have been described. The basic principles of the biophysical methods for analysis of the fragment – bio-target complexes and their application have been shown. Advantages and disadvantages of such methods as fluorescence-based thermal shift, NMR-spectroscopy, mass spectrometry, surface plasmon resonance are discussed. The most informative and efficient tool for the complex screening is X-ray crystallography. The main approaches to development of the pharmacologically active molecules based on the identified fragments, namely the methods of “fragment merging”, “fragment linking” and “fragment growing”, are given. The prospects and importance of the given method has been confirmed by the specific examples of drug candidates and the antitumor drug Vemurafenib approved and developed using FBDD.Фрагмент-ориентированный дизайн лекарственных средств является одним из современных методов разработки новых лекарственных средств и является альтернативой широко используемому методу высокоэффективного биологического скрининга. В работе представлены основные методологические подходы ФОД, а также методы оптимизации идентифицированных «фрагментов» в малые «druglike» молекулы. Описаны основные принципы биофизических методов анализа комплексов фрагмент – био-мишень, лежащие в основе ФОД, их преимущества и недостатки. К последним принадлежат метод термического сдвига, основанный на флуоресценции; методы ПМР-спектроскопии, масс-спектрометрии, поверхностного плазмонного резонанса. Наиболее информативным и эффективным методом скрининга комплексов является рентгеноструктурный анализ. Приведены основные подходы к созданию фармакологически активных молекул на основе фрагментов, а именно методы «слияния фрагментов», «соединения фрагментов» и «наращивания фрагментов». Перспективность и важность метода фрагмент-ориентированного дизайна лекарственных средств подтверждена конкретными примерами – кандидатами в лекарственные средства и введенным в клиническую практику препаратом Вемурафенибом, которые разработаны с использованием метода ФОД ЛС.Фрагмент-орієнтований дизайн лікарських засобів є одним із сучасних методів розробки нових лікарських засобів (ЛЗ), що розглядається як альтернатива до широко-використовуваного методу високоефективного біологічного скринінгу. В роботі охарактеризовані суть та принципи фрагмент-орієнтованого дизайну (ФОД), представлено методологічні підходи, а також наступні методи оптимізації ідентифікованих «фрагментів» при побудові малих «лікоподібних» молекул. Описані основні принципи біофізичних методів аналізу комплексів фрагмент – біо-мішень, що лежать в основі ФОД, їх переваги та недоліки. До останніх належать метод термічного зсуву, що базується на флуоресценції; методи спектроскопії ПМР, мас-спектрометрії та метод поверхневого плазмонного резонансу. Найбільш інформативним та ефективним інструментом скринінгу комплексів залишається рентгеноструктурний аналіз. Охарактеризовані основні підходи до створення фармакологічно активних молекул на основі ідентифікованих фрагментів, а саме, методи «злиття фрагментів», «з’єднання фрагментів» та «нарощування фрагментів». Перспективність та важливість фрагмент-орієнтованого дизайну ЛЗ підтверджена конкретними прикладами – кандидатами у ЛЗ та введеним у клінічну практику препаратом Вемурафенібом, які розроблені з використанням методу ФОД ЛЗ
Інгібіторний потенціал каліксаренів відносно нуклеотидопірофосфатази/ фосфодіестерази 1
Get PDFIt has been previously shown that phosphonic acids covalently attached to the macrocyclic platform of calix[4]arenes are capable of inhibiting alkaline phosphatases. In this paper the effects of the upper-rim functionalized calix[4]arenes on the activity of nucleotide pyrophosphatase/phosphodiesterase 1 (NPP1) have been examined.Aim. To assess the inhibitory potential of calix[4]arene, thiacalix[4]arene and sulfonylcalix[4]arene derivatives against NPP1.Results and discussion. It has been found that calix[4]arene, thiacalix[4]arene, and sulfonylcalix[4]arene tetrakismethylphosphonic acids inhibit NPP1 with the IC50 values in the micromolar range. The derivatives of sulfonylcalix[4]arene demonstrated the selectivity of inhibition of NPP1 over alkaline phosphatases. In addition, sulfonylcalix[4]arene tetrakismethylphosphonic acid was able to inhibit the nucleotide pyrophosphatase/phosphodiesterase activity of the human serum. The possible mechanism of the inhibition has been discussed.Experimental part. The activity of NPP1 was monitored by spectrophotometry measuring the rate of hydrolysis of bis-p-nitrophenyl phosphate. The phosphodiesterase activity of the human serum was assessed in the presence of p-nitrophenyl ester of thymidine-5-monophosphate as a substrate. The homology model of the human NPP1 was generated based on the crystal structure of the murine enzyme. The molecular docking was performed using AutoDock 4.2.Conclusions. The results obtained have shown the ability of sulfonylcalix[4]arene derivatives to inhibit the activity of NPP1 in vitro, including the nucleotide pyrophosphatase/phosphodiesterase activity in the human blood serum.Ранее было показано, что фосфоновые кислоты, ковалентно присоединенные к макроциклической платформе каликс[4]аренов, способны ингибировать щелочные фосфатазы. В настоящей работе исследовано влияние производных каликс[4]арена на активность нуклеотидпирофосфатазы /фосфодиэстера-зы 1 (NPP1).Цель работы – оценить ингибиторный потенциал производных каликс[4]арена, тиакаликс[4]арена и сульфонилкаликс[4] арена относительно NPP1. Результаты и их обсуждение. Установлено, что каликс[4]арен-, тиакаликс[4]арен- и сульфонилкаликс[4]арен-тетракис-метилфосфоновые кислоты ингибируют NPP1 со значениями IC50 в микромолярном диапазоне. Ингибирование NPP1 производными сульфонилкаликс[4]арена было селективным относительно щелочных фосфатаз. Кроме того, сульфонилкаликс[4]арен-тетракис-метилфосфоновая кислота способна ингибировать фосфодиэстеразную активность человеческой сыворотки. Обсуждается возможный механизм ингибирования. Экспериментальная часть. Активность NPP1 контролировали спектрофотометрически по скорости гидролиза бис-п-нитрофенилфосфата. Нуклеотидпирофосфатазную/фосфодиэстеразную активность человеческой сыворотки оценивали в присутствии п-нитрофенилового эфира тимидин-5-монофосфата в качестве субстрата. Гомологическая модель человеческой NPP1 была сгенерирована на основе кристаллической структуры мышиного фермента. Молекулярный докинг проводился с помощью программы AutoDock 4.2. Выводы. Полученные результаты показали способность производных сульфонилкаликс[4]арена ингибировать in vitro NPP1, в том числе нуклеотидпирофосфатазную/фосфодиэстеразную активность сыворотки крови человека.Раніше було показано, що фосфонові кислоти, ковалентно приєднані до макроциклічної платформи калікс[4]аренів, здатні інгібувати лужні фосфатази. В цій роботі вивчено вплив похідних калікс[4]арену на активність нуклеотидопірофосфатази /фосфодіестерази 1 (NPP1).Мета роботи – оцінити інгібіторний потенціал похідних калікс[4]арену, тіакалікс[4]арену та сульфонілкалікс[4]арену відносно NPP1.Результати та їх обговорення. Встановлено, що калікс[4]арен-, тіакалікс[4]арен- та сульфонілкалікс[4]арен-тетракіс-метилфосфонові кислоти інгібують NPP1 зі значеннями IC50 в мікромолярному діапазоні. Інгібування NPP1 похідними сульфонілкалікс[4]арену було селективним відносно лужних фосфатаз.Крім того, сульфонілкалікс[4]арен-тетракіс-метилфосфонова кислота здатна інгібувати нуклеотидопірофосфатазну/фосфодіестеразну активність людської сироватки. Обговорюється можливий механізм інгібування.Експерименальна частина. Активність NPP1 контролювали спектрофотометрично за швидкістю гідролізу біс-п-нітрофенілфосфату. Нуклеотидопірофосфатазну/фосфодіестеразну активність людської сироватки оцінювали з використанням п-нітрофенілового естеру тимідин-5-монофосфату як субстрату. Гомологічна модель людської NPP1 була згенерована на основі кристалічної структури мишачого ферменту. Молекулярний докінг проводили за допомогою програми AutoDock 4.2.Висновки. Отримані результати показали здатність похідних сульфонілкалікс[4]арену інгібувати активність NPP1 in vitro, в тому числі нуклеотидопірофосфатазну/фосфодіестеразну активність сироватки крові людини
Cинтез та вивчення вазоактивних властивостей нових 4-функціоналізованих 1,3-оксазолів, які містять у положенні 5 залишок N-метил-D-глюкаміну
Get PDFThe analysis of literature data shows the prospects of searching drugs with different biological activity among 1,3-oxazoles. Aim. To develop preparative methods of the synthesis of new 4-fuctionalized 1,3-oxazoles containing the N-methyl-D-glucamine fragment in position 5 and to study their physical, chemical and biological properties. Results and discussion. It has been found that 1,3-oxazoles reveal the vasodilatative and vasoconstrictive effect on the tonic activity of the vessels preactivated with phenylephrine depending on the concentration and the chemical structure of the compounds. The article describes the vasodilatative and vasoconstrictive efficacy of new 1,3-oxazoles compared to the known adrenolytic drug – amiodarone, and the inhibitor of potassium channels – 4-aminopyridine (pimadin).Experimental part. A number of new 4-fuctionalized 1,3-oxazoles containing the N-methyl-D-glucamine fragment in position 5 was synthesized. Their biological activity was assessed under the action of selective agonists of 1-adrenoreceptors (phenylephrine), 5HT2A-receptor (serotonin) on the isolated segments of the rat’s aorta previously constricted or by blocking potassium channels with the high potassium Krebs solution.Conclusions. It has been found that in the case of the serotonin constricted isolated aortic segments only the vasoconstriction is observed in contrast of the vessel activated with phenylephrine. If the constriction of the aortic segments is carried out with a high potassium solution, there is no vasotonic activity of 1,3-oxazole derivatives. The data obtained indicate the possible molecular mechanism of their biological activity with the participation of vascular adrenergic receptors and potassium channels, their inhibition may lead to vasodilatation at the comparatively high concentration of the compounds or vasoconstriction at the comparatively low concentration of oxazoles, respectively. Анализ литературных данных показывает перспективность поиска препаратов с различной биологической активностью среди 1,3-оксазолов.Целью данной работы является разработка препаративных методов синтеза новых 4-функционализированных 1,3-оксазолов, содержащих в положении 5 фрагмент N-метил-D-глюкамина, и изучение их физико-химических и биологических свойств.Результаты и их обсуждение. Исследования влияния новых производных 1,3-оксазола на тоническую активность предварительно активированных фенилэфрином сосудов выявили как вазодилатирующий, так и вазоконстрикторный эффект соединений в зависимости от их концентрации и химической структуры. В статье приведены характеристики вазодилататорной и вазоконстрикторной эффективности новых соединений сравнительно с лекарственными средствами адренолитиком амиодароном и ингибитором калиевых каналов 4-аминопиридином (пимадином).Экспериментальная часть. В работе представлен синтез новых 4-функционализированных 1,3-оксазолов, содержащих в положении 5 фрагмент N-метил-D-глюкамина и проведена оценка их биологической активности при действии на предварительно сокращенные изолированные сегменты аорты крыс селективными агонистами α1-адренорецепторов (фенилэфрином), 5-HT2A-рецепторов (серотонином) или путем блокады калиевых каналов гиперкалиевым раствором Кребса. Выводы. Установлено, что в случае предварительного сокращения изолированных сегментов аорты серотонином в отличие от активированных фенилэфрином сосудов наблюдается лишь вазоконстрикторное действие, а предварительное сокращение сегментов аорты гиперкалиевым раствором предотвращает проявление любой вазотонической активности новых производных 1,3-оксазола. Полученные данные указывают на возможный молекулярный механизм их биологической активности с участием сосудистых адренорецепторов и калиевых каналов, ингибирование которых может опосредовать дилатацию сосудов, которая наблюдается при действии сравнительно более высоких концентраций соединений или вазоконстрикцию, выявленную при действии соединений в сравнительно более низких дозах, соответственно. Аналіз літературних даних свідчить про перспективність пошуку препаратів з різноманітною біологічною активністю серед 1,3-оксазолів.Метою даної роботи є розробка препаративних методів синтезу нових 4-функціоналізованих 1,3-оксазолів, які містять у положенні 5 фрагмент N-метил-D-глюкаміну, та вивчення їх фізико-хімічних і біологічних властивостей.Результати та їх обговорення. Дослідження впливу нових похідних 1,3-оксазолу на тонічну активність попередньо активованих фенілефрином судин виявили як вазодилатуючий, так і вазоконстрикторний ефект сполук у залежності від їх концентрації та хімічної структури. У статті наведені характеристики вазодилататорної та вазоконстрикторної ефективності нових сполук порівняно з лікарськими засобами адренолітиком аміодароном та інгібітором калієвих каналів 4-амінопіридином (пімадином).Експериментальна частина. Був синтезований ряд нових 4-функціоналізованих 1,3-оксазолів, які містять у положенні 5 фрагмент N-метил-D-глюкаміну та проведена оцінка їх біологічної активності при дії на попередньо скорочені ізольовані сегменти аорти щурів селективними агоністами α1-адренорецепторів (фенілефрином), 5-HT2A-рецепторів (серотоніном) або шляхом блокади калієвих каналів гіперкалієвим розчином Кребса.Висновки. Встановлено, що у випадку попереднього скорочення ізольованих сегментів аорти серотоніном на відміну від активованих фенілефрином судин спостерігається лише вазоконстрикторна дія, а попереднє скорочення сегментів аорти гіперкалієвим розчином запобігає вияву будь-якої вазотонічної активності нових похідних 1,3-оксазолу. Отримані дані вказують на можливий молекулярний механізм їх біологічної активності за участі судинних адренорецепторів та калієвих каналів, інгібування яких може опосередковувати вазодилатацію, яка спостерігається при дії порівняно більш високих концентрацій сполук або вазоконстрикцію, виявлену при дії сполук у порівняно більш низьких дозах, відповідно