366 research outputs found
Sort by
Застосування тонкошарової хроматографії та кольорових реакцій в аналізі метронідазолу
Get PDFMetronidazole belongs to the group of antiprotozoal medicines and is a potential object of research in various areas of analytical toxicology.Aim. To study the metronidazole behavior when developing with color reagents generally accepted and to determine Rf values of metronidazole under chromatographing conditions in the solvent systems generally accepted in forensic toxicology.Results and discussion. It has been shown that such widely used color reagents as UV-light, iodine vapor, Wagner reagent, acidified iodoplatinate solution can be used for detecting metronidazole on chromatographic plates. Metronidazole gives positive detection results with reagents used in the TLC-screening of extracts from the biological material for substances of basic, acid and neutral nature. It has been proposed to develop metronidazole with the neutral ninhydrin solution, p-dimethylaminobenzaldehyde solution and hydrochloric acid vapors, as well as acidified iodoplatinate solution after keeping the plates in formalin vapors. The chromatographic mobility of metronidazole has been studied in 17 solvents systems; the systems are used as standard mobile phases according to recommendations of the International Association of Forensic Toxicologists for TLC-screening of organic compounds of acid, neutral and basic nature, in the general TLC-screening of organic substances in the Ukrainian forensic toxicological laboratories, and some systems investigated with the purpose of choosing the optimal individual solvents systems for the metronidazole study.Experimental part. The chromatographic plates Sorbfil® PTLC-IIH-UV and Merck® TLC SILICA GEL 60 were used as thin layers. Conclusions. The behavior of metronidazole when developing on TLC-plates with two types of a substrate (plastic and glass) and with/without luminophor (or UV-indicator) with commonly used colored reagents has been studied. The Rf values of metronidazole under chromatographing conditions in the standard solvent systems used for TLC-screening of organic compounds of acid, neutral and basic nature have been determined.Метронидазол относится к группе антипротозойных лекарственных средств и является потенциальным объектом исследований в различных областях аналитической токсикологии.Цель. Исследование поведения метронидазола при проявлении общепринятыми цветными реагентами и установление значений Rf метронидазола в условиях хроматографирования в общепринятых в судебно-токсикологическом анализе системах растворителей.Результаты и их обсуждение. Показано, что для обнаружения метронидазола на хроматографических пластинах можно использовать такие широко применяемые проявители, как УФ-свет, пары йода, реактив Вагнера, подкисленный раствор йодоплатината. Метронидазол дает положительные результаты обнаружения с реактивами, использующимися в ходе ТСХ-скрининга извлечений из биологического материала на вещества основного, кислого и нейтрального характера. Предложено проявлять метронидазол нейтральным раствором нингидрина, раствором п-диметиламинобензальдегида и парами хлористоводородной кислоты, а также подкисленным раствором йодоплатината после выдерживания пластин в парах формалина. Хроматографическая подвижность метронидазола исследована в 17 системах растворителей, среди которых подвижные фазы, применяемые в качестве стандартных согласно рекомендациям Международного комитета по систематическому токсикологическому анализу Международной ассоциации судебных токсикологов для ТСХ-скрининга органических веществ кислого, нейтрального и основного характера, в общем ТСХ-скрининге органических веществ в отечественных судебно-токсикологических лабораториях, и отдельные подвижные фазы, исследованные с целью подбора оптимальных частных систем растворителей для исследования метронидазола.Экспериментальная часть. В качестве тонких слоев использовали пластины Sorbfil ПТСХ-ІІВ-УФ и Merck TLC Silica gel 60G.Выводы. Исследовано поведение метронидазола при проявлении общепринятыми хромогенными реагентами на пластинах для ТСХ с двумя типами подложки (пластик и стекло) и с УФ-индикатором и без него. Установлены значения Rf метронидазола в условиях хроматографирования в стандартных системах растворителей, используемых для ТСХ-скрининга веществ кислого, нейтрального и основного характера.Метронідазол належить до групи антипротозойних лікарських засобів і є потенційним об’єктом досліджень у різних галузях аналітичної токсикології.Мета. Дослідження поведінки метронідазолу при проявленні загальноприйнятими кольоровими реагентами та встановлення значень Rf метронідазолу за умов хроматографування в загальноприйнятих у судово-токсикологічному аналізі системах розчинників.Результати та їх обговорення. Показано, що для виявлення метронідазолу на хроматографічних пластинах можна використовувати такі широко вживані проявники, як УФ-світло, пари йоду, реактив Вагнера, підкислений розчин йодоплатинату. Метронідазол дає позитивні результати виявлення з реактивами, що використовуються в ході ТШХ-скринінгу витяжок із біологічного матеріалу на речовини лужного, кислого та нейтрального характеру. Запропоновано проявляти метронідазол нейтральним розчином нінгідрину, розчином п-диметиламінобензальдегіду та парами хлоридної кислоти, а також підкисленим розчином йодоплатинату після витримування пластин у парах формаліну. Хроматографічну рухомість метронідазолу досліджено в 17 системах розчинників, серед яких рухомі фази, що застосовуються як стандартні згідно з рекомендаціями Міжнародного комітету з систематичного токсикологічного аналізу Міжнародної асоціації судових токсикологів для ТШХ-скринінгу органічних речовин кислого, нейтрального та основного характеру, в загальному ТШХ-скринінгу органічних речовин у вітчизняних судово-токсикологічних лабораторіях, та окремі рухомі фази, досліджені з метою підбору оптимальних окремих систем розчинників для дослідження метронідазолу.Експериментальна частина. Як тонкі шари використовували пластини Sorbfil ПТСХ-ІІВ-УФ та Merck TLC Silica gel 60G. Висновки. Досліджено поведінку метронідазолу при проявленні загальноприйнятими хромогенними реагентами на пластинах для ТШХ з двома типами підложки (пластик та скло) та з УФ-індикатором і без нього. Встановлено значення Rf метронідазолу за умов хроматографування в стандартних системах розчинників, що використовуються для ТШХ-скринінгу речовин кислого, нейтрального та основного характеру
Молекулярний дизайн біологічно активних похідних N-фенілантранілової кислоти за моделлю de nova
Get PDFMost QSAR methods are based on determination of dependence of different types of biological activity of compounds on their physicochemical parameters, which determination is experimentally quite difficult, while those compounds that are calculated theoretically often have systematic deviations.Aim. To determine the increments of substituents in isostructural series of hydrazides and thiosemicarbazides of substituted N-phenylanthranilic acids for their anti-inflammatory activity by the empirical method on the de nova model.Results and discussion. The study was conducted for 18 thiosemicarbazide (batch 1) and 15 hydrazides (batch 2) of substituted N-phenylanthranilic acid. The increments calculated show that introduction of substituents in the anthranilic moiety of the thiosemicarbazide molecule increases the anti-inflammatory activity. The increments of substituents in the non-anthranilic fragment of the molecule have different signs and values, depending on the nature and position of the radical. Introduction of substituents (Cl-, NO2-) into the para-position of the anthranilic fragment of the molecule of N-phenylantranilic acid hydrazide increases the anti-inflammatory activity, while introduction of various substituents into the non-anthranilic fragment of the molecule causes both an increase and a decrease in lg P.Experimental part. The study of the anti-inflammatory activity was performed on the “formalin edema” model in rats using the oncometric method. The substances were administered orally in the form of a fine suspension stabilized by the emulsifier Tween-80 in the doses of 50 mg/kg of the animal body weight. The reference drug indomethacin was administered in the dose of 50 mg/kg.Conclusions. The increments of substituents in isostructural series of hydrazides and thiosemicarbazides of substituted N-phenylanthranilic acids have been determined by the empirical method. The dependence of the increments on the nature and position of substituents in molecules has been analyzed.Большинство QSAR-методов базируется на установлении зависимости различных видов биологической активности соединений от их физико-химических параметров, определение которых экспериментальнодовольно затруднительно, а рассчитанные теоретически зачастую имеют систематические отклонения.Цель работы – эмпирическим методом на модели «de nova» определить инкременты заместителей в изоструктурных рядах гидразидов и тиосемикарбазидов замещенных N-фенилантраниловых кислот ких противовоспалительной активности. Результаты и их обсуждение. Исследование проведено для 18 тиосемикарбазидов (1 серия) и 15 гидразидов (2 серия) замещенных N-фенилантраниловой кислоты. Рассчитанные инкременты показывают, что введение заместителей в антраниловую часть молекулы тиосемикарбазидов усиливает противовоспалительную активность. Инкременты заместителей в неантраниловом фрагменте молекулы имеют различные знаки и величины, зависящие от природы и положения радикала. Введение заместителей (Cl-, NO2-) в пара-положение антранилового фрагмента молекулы гидразида N-фенилантраниловой кислоты повышает противовоспалительную активность, а введение различных заместителей в неантраниловый фрагмент молекулы вызывает как увеличение, так и уменьшение lg П. Экспериментальная часть. Исследование противовоспалительной активности проводилось на модели «формалинового отека» у крыс онкометрическим методом. Вещества вводили перорально в виде тонкодисперсной суспензии, стабилизированной эмульгатором твином-80 в дозах 50 мг/кг массы тела животных. Препарат сравнения индометацин вводился в дозе 50 мг/кг. Выводы. Эмпирическим методом определены инкременты заместителей в изоструктурных рядах тиосемикарбазидов и гидразидов замещенных N-фенилантраниловых кислот. Проанализирована зависимость инкрементов от природы и положения заместителей в молекулах.Більшість QSAR-методів базується на встановленні залежності різних видів біологічної активності сполук від їх фізико-хімічних параметрів, визначення яких експериментально досить утруднене, а розраховані вони теоретично і найчастіше мають систематичні відхилення.Мета роботи – емпіричним методом за моделлю «de nova» визначити інкременти замісників в ізоструктурних рядах гідразидів та тіосемікарбазидів заміщених N-фенілантранілових кислот до їх протизапальної активності. Результати та їх обговорення. Дослідження здійснювалось для 18 тіосемікарбазидів (1 серія) та 15 гідразидів (2 серія) заміщених N-фенілантранілової кислоти. Розраховані інкременти показують, що введення замісників до антранілової частини молекули тіосемікарбазидів підсилює протизапальну активність. Інкременти замісників у неантраніловому фрагменті молекули мають різні знаки та величини, що залежать від природи та положення радикалу. Введення до антранілового фрагменту молекули гідразиду N-фенілантранілової кислоти у пара-положення замісників (Cl-, NO2-) підвищує протизапальну активність, а введення різних замісників у неантраніловий фрагмент молекули викликає як збільшення, так і зменшення lg П. Експериментальна частина. Вивчення протизапальної активності проводили на моделі «формалінового набряку» у щурів онкометричним методом. Речовини вводили перорально у вигляді тонкодиспергованої суспензії, стабілізованої емульгатором твіном-80 у дозах 50 мг/кг маси тіла тварин. Препарат порівняння індометацин вводився у дозі 50 мг/кг. Висновки. Емпіричним методом визначені інкременти замісників в ізоструктурних рядах тіосемікарбазидів та гідразидів заміщених N-фенілантранілових кислот. Проаналізовано залежність інкрементів від природи та положення замісників у молекулах
Оцінка похідних сульфонілкалікс[4]арену як інгібіторів протеїнотирозинфосфатаз
Get PDFAim. To compare sulfonylcalix[4]arene derivatives containing ionizable or non-ionizable substituents at the upper rim of the macrocycle as inhibitors of protein tyrosine phosphatase 1B (PTP1B) and other PTPs.Results and discussion. The properties of sulfonylcalix[4]arene with four phosphonic acid groups introduced at the upper rim were compared with those of the macrocycles containing four non-ionizable tert-butyl or trifluoroacetamide functions. The sulfonylcalix[4]arene tetrakis-methylphosphonic acid was found to inhibit PTP1B with IC50 value in the low-micromolar range without selectivity over other PTPs, such as TC-PTP, MEG1, MEG2, SHP2, and PTPβ. At the same time, modification of sulfonylcalix[4]arene with trifluoroacetamide substituents led to inhibition of PTP1B with IC50 of 1.4 μM and 4- to 28 fold selectivity over the other PTPs. In order to understand the ability of inhibiting PTP1B by sulfonylcalix[4]arene with introduced trifluoroacetamide groups the molecular docking and molecular dynamic simulations were performed. The inhibition mechanism was discussed.Experimental part. The activities of the test compounds in vitro were examined spectrophotometrically measuring the rate of hydrolysis of p-nitrophenyl phosphate as a substrate of PTPs. The molecular docking was performed by AutoDock Vina.Conclusions. This study can start an approach to develop new inhibitors of PTPs by variations in the nonionogenic substituents on the upper rim of sulfonylcalix[4]arene scaffold.Цель работы. Сравнение производных сульфонилкаликс[4]арена, содержащих способные и не способные к ионизации остатки на верхнем ободе макроцикла, как ингибиторов РТР1В и других протеинтирозинфосфатаз.Результаты и их обсуждение. Свойства сульфонилкаликс[4]арена с четырьмя фосфонатными группами, закрепленными на верхнем ободе макроцикла, сравнивались со свойствами соединений, содержащих трет-бутильный или трифторацетамидный остатки. Было установлено, что сульфонилкаликс[4] арен-тетракис-метилфосфоновая кислота ингибирует PTP1B со значением IC50 в низкомикромолярном диапазоне без селективности по отношению к другим PTPазам, таким как TC-PTP, MEG1, MEG2, SHP2 и PTPβ. Модификация сульфонилкаликс[4]арена остатками трифторацетамида привела к ингибированию PTP1B со значением IC50 1,4 мкм и 4-28-кратной селективности по отношению к другим PTPазам. Для выяснения ингибирующей способности сульфонилкаликс[4]арена с трифторацетамидными заместителями относительно PTP1B были выполнены молекулярный докинг и моделирование методом молекулярной динамики. Обсуждается возможный механизм ингибирования.Экспериментальная часть. Активность соединений исследовали спектрофотометрически, измеряя скорость ферментативного гидролиза п-нитрофенилфосфата, используемого в качестве субстрата протеинтирозинфосфатаз. Молекулярный докинг был выполнен с помощью AutoDock Vіna.Выводы. Это исследование может быть основой нового подхода к разработке ингибиторов PTPаз путем модификации верхнего обода сульфонилкаликс[4]аренового каркаса неионогенными заместителями.Мета роботи. Порівняння похідних сульфонілкалікс[4]арену, які містять здатні та нездатні до іонізації залишки на верхньому вінці макроциклу, як інгібіторів РТР1В та інших протеїнотирозинфосфатаз.Результати та їх обговорення. Властивості сульфонілкалікс[4]арену з чотирма фосфонатними групами, приєднаними до верхнього вінця макроциклу, порівнювалися з властивостями сполук, які містять чотири трет-бутильні або трифторацетамідні замісники. Було встановлено, що сульфонілкалікс[4]арентетракіс-метилфосфонова кислота інгібує PTP1B зі значенням IC50 в низькомікромолярному діапазоні без селективності стосовно інших PTPаз, таких як TC-PTP, MEG1, MEG2, SHP2 та PTPβ. Модифікація сульфонілкалікс[4]арену залишками трифторацетаміду забезпечила інгібування PTP1B зі значенням IC50 1,4 мкМ з 4-28-кратною селективністю відносно інших PTPаз. Для з’ясування інгібувальної здатності похідної сульфонілкалікс[4]арену з трифторацетамідними замісниками відносно PTP1B було застосовано молекулярний докінг та моделювання методом молекулярної динаміки. Обговорюється можливий механізм інгібування.Експериментальна частина. Активність сполук досліджували спектрофотометрично, вимірюючи швидкість ферментативного гідролізу п-нітрофенілфосфату як субстрату протеїнотирозинфосфатаз. Молекулярний докінг було виконано за допомогою AutoDock Vina.Висновки. Це дослідження може бути основою нового підходу до розробки інгібіторів PTPаз шляхом модифікації верхнього вінця сульфонілкалікс[4]аренового каркасу неіоногенними замісниками
Синтез похідних тетра(гекса)гідро[1,2,3]триазоло-[4,5-е][1,4]діазепінів та їх ацилювання
Get PDFAim. To study the conditions for reduction of 5-hydroxy[1,2,3]triazolo[4,5-e][1,4]diazepines and develop the method for the synthesis of their tetra- and hexahydroderivatives.Results and discussion. It has been found that the functional hydroxy and carbonyl groups of 5-hydroxy[1,2,3]triazolo[4,5-e][1,4]diazepines tend to selective reduction with complex metal hydrides, and it has allowed to develop methods for the synthesis of their hydrogenated derivatives and to carry out the acylation of the diazepine cycle.Experimental part. The selective reduction of the hydroxy group was obtained by the interaction of 5-hydroxy[1,2,3]triazolo[4,5-e][1,4]diazepines with a 2-fold excess of NaBH4 in the boiling isopropanol. It allowed obtaining derivatives of tetrahydro[1,2,3]triazolo[4,5-e][1,4]diazepine-8(3H)-one with the yield of 61-82 %. The complete reduction of the diazepine cycle can be achieved only by using a 5-fold excess of LiAlH4-Me3SiCl hydration system and long-term boiling in THF. It has been shown that the tetrahydroderivatives synthesized with aliphatic carboxylic anhydrides are prone to selective acylation of the N4 diazepine ring atom, while hexahydroderivatives form a product of acetylation at N4 and N6 atoms.Conclusions. The conditions for the partial and complete reduction of 5-hydroxy[1,2,3]triazolo[4,5-e][1,4]diazepines have been found, convenient methods for the synthesis of tetrahydro- and hexahydroderivatives have been developed, and their directed functionalization by acyl groups has been performed.Цель работы – исследование условий восстановления 5-гидрокси[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]диазепинов и разработка способа синтеза их тетра- и гексагидропроизводных.Результаты и их обсуждение. Установлено, что функциональные гидроксильная и карбонильная группы 5-гидрокси[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]диазепинов склонны к селективному восстановлению комплексными гидридами металлов, что позволило разработать методы синтеза их гидрированных производных и провести ацилирование диазепинового цикла.Экспериментальная часть. Взаимодействием 5-гидрокси[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]диазепинов с 2-кратным избытком NaBH4 в кипящем изопропаноле проведено селективное восстановление гидроксильной группы, что стало основанием для получения производных тетрагидро[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]диазепина-8(3Н)онов с выходами 61-82 %. Осуществить полное восстановление диазепинового цикла удаётся только при использовании 5-кратного избытка гидрирующей системы LiAlH4-Me3SiCl и длительном кипячении в ТГФ. Показано, что синтезированные тетрагидропроизводные при воздействии ангидридов алифатических карбонових кислот склонны к селективному ацилированию по атому N4 диазепинового цикла, а гексагидропроизводные образуют продукт ацетилирования по атомам N4 и N6. Выводы. Найдены условия частичного и полного восстановления 5-гидрокси[1,2,3]триазоло[4,5-е][1,4]диазепинов, разработаны удобные методы синтеза тетрагидро- и гексагидропроизводных и осуществлена их направленная функционализация ацильными группами.Мета роботи – дослідження умов відновлення 5-гідрокси[1,2,3]-триазоло-[4,5-е][1,4]діазепінів та розробка способу синтезу їх тетра- та гексагідропохідних. Результати та їх обговорення. Встановлено, що функціональні гідроксильна та карбонільна групи 5-гідрокси[1,2,3]триазоло-[4,5-е][1,4]-діазепінів схильні до селективного відновлення комплексними гідридами металів, що дозволило розробити методи синтезу їх гідрованих похідних та провести ацилювання діазепінового циклу. Експериментальна частина. Взаємодією 5-гідрокси[1,2,3]триазоло-[4,5-е][1,4]-діазепінів із 2-кратним надлишком NaBH4 в киплячому ізопропанолі проведено селективне відновлення гідроксильної групи, що стало підставою для отримання похідних тетрагідро[1,2,3]триазоло-[4,5-е][1,4]діазепін-8(3Н)-онів з виходами 61-82 %. Здійснити повне відновлення діазепінового циклу вдається тільки при використанні 5-кратного надлишку гідруючої системи LiAlH4-Me3SiCl і довготривалому кип’ятінні в ТГФ. Показано, що синтезовані тетрагідропохідні при дії ангідридів аліфатичних карбонових кислот схильні до селективного ацилювання по атому N4 діазепінового циклу, а гексагідропохідні утворюють продукт ацетилювання по атомах N4 та N6. Висновки. Знайдені умови часткового та повного відновлення 5-гідрокси[1,2,3]триазоло-[4,5-е][1,4]діазепінів, розроблені зручні методи синтезу тетрагідро- та гексагідропохідних і здійснена їх спрямована функціоналізація ацильними групами
Дослідження трикомпонентної взаємодії між ізатином, α-амінокислотами і N,N’-ди(3-карбоксипропеноїл)- 1,2-етилендіаміном та встановлення будови одержаних сполук
Get PDFAim. To develop the preparative methods for obtaining new series of biologically active substances by the three-component interaction between isatin, α-amino acids and N,N’-di(3-carboxypropenoyl)-1,2-ethylenediamine and determine the structure of the compounds obtained.Results and discussion. Using the three-component cascade transformation of isatin with α-amino acids and N,N’-di(3-carboxypropenoyl)-1,2-ethylenediamine a series of new derivatives of ethylene-N,N’-bis(spiroindole- 3,3’-pyrrolo[3,4-c]pyrrole-2a’,5a’-dihydro-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-trione) was synthesized. It was found that as a result of N,N’-di(3-carboxypropenoyl)-1,2-ethylenediamine cyclization in the course of the reaction the derivatives of N,N’-ethan-1,2-diyl-bis-spiro-2-oxidol[3,2’]-3’H,4’H,5’H-pyrrolo-4’-carboxy-3’-carboxamide were not formed. Instead of the expected hypothetical structures the derivatives of ethylene-N,N’-bis(spiroindole-3,3’-pyrrolo[3,4- c]pyrrole-2a’,5a’-dihydro-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-trione) were selected. The structure of the compounds synthesized was reliably proven by the instrumental methods (1H NMR, IR-spectroscopy), as well as counter synthesis.Experimental part. The synthesis of compounds was performed using the three-component condensation in the alcoholic-aqueous medium and instrumental methods for determining the structure of organic compounds.Conclusions. The reaction of the three-component interaction between isatin, α-amino acids and N,N’- di(3-carboxypropenoyl)-1,2-ethylenediamine has been studied. It has been proven that the preparatory method for the three-component cascade transformation of isatin with α-amino acids and ethylenebismaleinimide is an effective method for the synthesis of ethylene-N,N’-bis(spiroindole-3,3’-pyrrolo[3,4-c]pyrrole-2a’,5a’-dihydro-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-triones). The structure of the compounds obtained has been proven.Цель работы – разработка препаративных методик для получения новых рядов биологически активных веществ путем трехкомпонентного взаимодействия между изатином, α-аминокислотами и N,N’-ди(3-карбоксипропеноил)-1,2-этилендиамином и установление строения полученных соединений. Результаты и их обсуждение. Используя трехкомпонентное каскадное превращение изатина с α-аминокислотами и N,N’-ди(3-карбоксипропеноил)-1,2-этилендиамином, синтезирован ряд новых производных этилен-N,N’-бис(спироиндол-3,3’-пирроло[3,4-с]пиррол-2а’,5а’-дигидро-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-триона). Исследовано, что в результате циклизации N,N’-ди(3-карбоксипропеноил)-1,2-этилендиамина в процессе реакции производные N,N’-этан-1,2-диил-бис-спиро-2-оксиндол[3,2’]-3’Н,4’Н,5’Н-пирроло-4’-карбокси-3’- карбоксамида не образуются. Вместо ожидаемых гипотетических структур были выделены производные этилен-N,N’-бис(спироиндол-3,3’-пирроло[3,4-с]пиррол-2а’,5а’-дигидро-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-триона). Структура полученных соединений достоверно доказана инструментальными методами (1H ЯМР, ИК- спектроскопия), а также встречным синтезом. Экспериментальная часть. Однореакторный синтез в спиртово-водной среде; инструментальные методы определения структуры органических соединений. Выводы. Исследована реакция трехкомпонентного взаимодействия между изатином, α-аминокислотами и N,N’-ди(3-карбоксипропеноил)-1,2-этилендиамином. Установлено, что препаративная методика трехкомпонентного каскадного превращения изатина с α-аминокислотами и этиленбисмалеинимидом является еффективным методом синтеза этилен-N,N’-бис(спироиндол-3,3’-пирроло[3,4-с]пиррол-2а’,5а’- дигидро-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-трионов). Доказана структура полученных соединений.Мета роботи – розробка препаративних методик одержання нових рядів біологічно активних речовин шляхом трикомпонентної взаємодії між ізатином, α-амінокислотами і N,N’-ди(3-карбоксипропеноїл)-1,2-етилендіаміном та встановлення будови отриманих сполук.Результати та їх обговорення. Використовуючи трикомпонентне каскадне перетворення ізатину з α-амінокислотами та N,N’-ди(3-карбоксипропеноїл)-1,2-етилендіаміном, синтезовано ряд нових похід-них етилен-N,N’-біс(спіроіндол-3,3’-піроло[3,4-с]пірол-2а’,5а’-дигідро-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-триону). Досліджено трикомпонентне перетворення і встановлено, що в результаті циклізації N,N’-ди(3-карбоксипропеноїл)- 1,2-етилендіаміну в процесі реакції похідні N,N’-етан-1,2-діїл-біс-спіро-2-оксіндол[3,2’]-3’Н,4’Н,5’Н-піроло-4’-карбокси-3’-карбоксаміду не утворюються. Замість очікуваних гіпотетичних структур були виділені похідні етилен-N,N’-біс(спіроіндол-3,3’-піроло[3,4-с]пірол-2а’,5а’-дигідро-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-триону). Будову одержаних сполук надійно підтверджено інструментальними методами (1H ЯМР, ІЧ-спектроскопія), а також зустрічним синтезом.Експериментальна частина. Однореакторний синтез у спиртово-водному середовищі; інструментальні методи встановлення будови органічних сполук.Висновки. Досліджено реакцію трикомпонентної взаємодії між ізатином, α-амінокислотами і N,N’- ди(3-карбоксипропеноїл)-1,2-етилендіаміном. Встановлено, що препаративна методика трикомпонентного каскадного перетворення ізатину з α-амінокислотами та етиленбісмалеїнімідом є ефективним методом синтезу етилен-N,N’-біс(спіроіндол-3,3’-піроло[3,4-с]пірол-2а’,5а’-дигідро-2,2’,6’(1H,1’H,5’H)-трионів). Доведено будову отриманих сполук
Синтез ізооксазоловмісних арилциклопентенілсульфонів реакцією метатезису із закриттям циклу
Get PDFThe synthesis of new isoxazole-containing arylcyclopentenyl sulfones is presented by the ring-closing metathesis reaction (RCM).Aim. To develop the preparative methods for the synthesis of new potential biologically active 3-aryl-5-[1-(aryl-4-sulfonyl)-cyclopent-3-enyl]isoxazoles obtained by RCM.Results and discussion. A number of new sulfones with an active methylene group was obtained by the interaction of bromo derivatives of isoxazoles with sodium salts of sulfinic acids. By alkylation of the active methylene group with allyl bromide a number of new diallyl derivatives was synthesized. The target isoxazolecontaining arylcyclopentenyl sulfones were synthesized from the diallyl derivatives obtained using the ruthenium-carbene catalyst.Experimental part. The synthesis of the starting and target compounds was performed under classical preparative conditions; the methods of column chromatography; elemental analysis; LCMS; 1H and 13C NMRspectroscopy were used.Conclusions. The synthetic sequence for preparation of new isooxazole-containing aryl cyclopentenyl sulfones has been developed using RCM at the final stage.Представлен синтез новых изоксазолосодержащих арилциклопентенил- сульфонов реакцией метатезиса с закрытием цикла.Цель работы – разработка препаративных методов синтеза новых потенциально биологически активных 3-арил-5-[1-(арил-4-сульфонил)-циклопент-3-енил]изоксазолов с помощью реакции метатезиса с закрытием цикла (RCM).Результаты и их обсуждение. Взаимодействием 5-бромометил-3-арилизоксазолов с натриевыми солями арилсульфиновых кислот получен ряд новых сульфонов с активной метиленовой группой. Алкилированием по активной метиленовой группе аллилбромидом синтезирован ряд новых диаллильных производных. С помощью рутенийкарбенового катализатора из полученных диаллилпроизводных синтезированы целевые изоксазолосодержащие арилциклопентенилсульфоны.Экспериментальная часть. Синтез исходных и целевых соединений в классических препаративных условиях; методы колоночной хроматографии, элементного анализа, хроматомасс-спектрометрии, ЯМР 1Н и 13С-спектроскопии.Выводы. Разработан синтетический подход к получению новых изоксазолосодержащих арилцикло-пентенилсульфонов с использованием на заключительной стадии реакции метатезиса с закрытием цикла (RCM).Наведений синтез нових ізооксазоловмісних арилциклопентеніл сульфонів реакцією метатезису із закриттям циклу (RCM).Мета роботи – розробка препаративних методів синтезу нових потенційно біологічно активних 3-арил-5-[1-(арил-4-сульфоніл)циклопент-3-еніл]ізооксазолів за допомогою реакції метатезису із закриттям циклу (RCM).Результати та їх обговорення. Взаємодією 5-бромометил-3-арилізооксазолів з натрієвими солями арилсульфінових кислот отримано низку нових сульфонів з активною метиленовою групою. Алкілуванням по активній метиленовій групі алілбромідом синтезовано ряд нових діалільних похідних. За допомогою рутенійкарбенового каталізатора одержані діалілпохідні, перетворені на цільові ізооксазоловмісні арилцикло-пентенілсульфони.Експериментальна частина. Синтез вихідних та цільових сполук у класичних препаративних умовах, методи колонкової хроматографії, елементного аналізу, хроматомас-спектрометрії, ЯМР 1Н та 13С-спектроскопії.Висновки. Розроблено синтетичний підхід до нових ізооксазоловмісних арилциклопентенілсульфонів з використанням на заключній стадії реакції метатезису із закриттям циклу (RCM)
Розробка методів контролю якості на субстанцію 4-бензил-1-{4-[4-(4-метоксифеніл)-піперазин-1-іл]- 4-oксoбутил}[1,2,4]триазоло[4,3-a]хіназолін-5(4Н)-ону
Get PDFAim. To develop the project of quality control methods for the leader compound among derivatives of [1,2,4]triazolo[4,3-a]quinazoline-5(4H)-ones, namely 4-benzyl-1-{4-[4-(4-methoxyphenyl)-piperazin-1-yl]-4-oxobutyl}-[1,2,4]triazolo[4,3-a]quinazolin-(4H)-one as a promising antimalarial agent for further in-depth studies.Experimental part. Taking into account the requirements of the general monograph “Substances for pharmaceutical use” it has been proposed to include the following indicators to the project of quality control methods: description, solubility, identification (using infrared and ultraviolet spectroscopy), related impurities (liquid chromatography method), the loss on drying, the residue on ignition, residual organic solvents, microbiological purity, assay by potentiometric titration with chloric acid in acetic acid.Conclusions. The methods of quality control of a leader compound – 4-benzyl-1-{4-[4-(4-methoxyphenyl)- piperazin-1-yl]-4-oxobutyl}[1,2,4]-triazolo[4,3-a]quinazolin-(4H)-one have been developed.Цель работы. Разработка проекта методов контроля качества на соединение-лидер среди производных [1,2,4]триазоло[4,3-а]хиназолин-5(4Н)-онов, а именно 4-бензил-1{4-[4-(4-метоксифенил)-пиперазин-1-ил]-4-oксoбутил}[1,2,4]-триазоло[4,3-a]хиназолин-(4Н)-он как перспективное противомалярийное средство для дальнейших углубленных исследований.Экспериментальная часть. С учетом требований общей монографии «Субстанции для фармацевтического применения» предложено включение в проект методов контроля качества таких показателей как: описание, растворимость, идентификация с помощью методов спектрофотометрии в УФ-области и ИК-области спектра, сопутствующие примеси (метод жидкостной хроматографии), потеря в массе при высушивании, сульфатная зола, остаточное количество органических растворителей, микробиологическая чистота, количественное определение с помощью потенциометрического титрования хлорной кислотой в уксусной кислоте.Выводы. Разработаны методики контроля качества соединения-лидера – 4-бензил-1{4-[4-(4-метоксифенил)-пиперазин-1-ил]-4-oксoбутил}[1,2,4]триазоло-[4,3-a] хиназолин-5(4Н)-она.Мета роботи. Розробка проекту методів контролю якості на сполуку-лідера серед похідних [1,2,4] триазоло[4,3-а]хіназолін-5(4Н)-онів, а саме 4-бензил-1-{4-[4-(4-метоксифеніл)-піперазин-1-іл]-4-oксoбутил} [1,2,4]триазоло-[4,3-a]хіназолін-(4Н)-он як перспективний протималярійний засіб для подальших поглиблених досліджень.Експериментальна частина. З урахуванням вимог загальної монографії «Субстанції для фармацевтичного застосування» запропоновано включення до проекту методів контролю якості таких показників як: опис, розчинність, ідентифікація за допомогою методів спектрофотометрії в УФ-області та ІЧ-області спектра, супровідні домішки (метод рідинної хроматографії), втрата в масі при висушуванні, сульфатна зола, залишкові кількості органічних розчинників, мікробіологічна чистота, кількісне визначення за допомогою потенціометричного титрування хлорною кислотою в оцтовій кислоті.Висновки. Розроблені методики контролю якості сполуки-лідера – 4-бензил-1-{4-[4-(4-метоксифеніл)-піперазин-1-іл]-4-oксoбутил}[1,2,4]триазоло[4,3-a]хіназолін-5(4Н)-ону
Вплив 5,11,17,23-тетракіс(діізoпрoпоксифосфоніл)-25,26,27,28-тетрапропоксикаліксарену на хроматографічне розділення екологічно небезпечних ароматичних сполук
Get PDFAim. To study the effect of 5,11,17,23 tetrakis(diisopropoxyphosphonyl)-25,26,27,28-tetrapropoxycalix[4]arene additive to the MeCN/H2O mobile phase on selectivity of the HPLC separation of aromatic compounds using a Zorbax ODS support.Results and discussion. Calixarene improves the separation due to formation of the Host-Guest inclusion complexes. The linear dependence of 1/k’ on the calixarene concentration allows calculating the stability constants KA of the complexes. The correlation of the separation selectivity induced by the calixarene additives with the ratio of the stability constants of the Host-Guest inclusion complexes of the aromatic analytes was found. The complexation is influenced by logP and pKa parameters of the analytes. Short contacts between the calixarene Host and the aromatic Guest indicate that the inclusion complexes are stabilized by various hydrogen bonds, nonvalence van der Waals, π-π and hydrophobic interactions.Experimental part. The energy minimized structures of the calixarene complexes with p-fluorophenol, guaiacol, toluene and trichloromethylbezene were calculated using Hyper Chem 8, PM3, vacuum.Conclusions. The data obtained can be used in design of new phases for HPLC.Цель. Исследование влияния добавок 5,11,17,23-тетракис(диизопропоксифосфонил)-25,26,27,28-тетра-пропоксикаликс[4]арена к подвижной фазе MeCN/H2O на селективность ВЭЖХ разделения ароматических соединений с использованием неподвижной фазы Zorbax ODS.Результаты и их обсуждение. Каликсарен улучшает разделение вследствие образования комплексов включения Хозяин-Гость. Линейная зависимость 1/k’ аналита от концентрации каликсарена позволяет рассчитать константы устойчивости КА комплексов. Установлена корреляция селективности разделения, вызванная добавками каликсарена с отношением констант устойчивости комплексов включения Хозяин-Гость. На комплексообразование влияют параметры logP и pKa аналитов. Короткие контакты между каликсареном и ароматическим гостем свидетельствуют о том, что комплексы включения стабилизируются водородными связями, ван-дер-Ваальсовыми, π-π и гидрофобными взаимодействиями.Экспериментальная часть. Рассчитаны энергетически минимизированные структуры комплексов каликсарена с п-фторфенолом, гваяколом, толуолом и трихлорметилбензолом (Hyper Chem 8, PM3, вакуум).Выводы. Полученные данные могут быть использованы при разработке новых фаз для ВЭЖХ.Мета. Дослідження впливу добавки 5,11,17,23-тетракіс(діізопропоксифосфоніл)-25,26,27,28-тетрапропоксикалікс[4]арену до рухомої фази MeCN/H2O на селективність ВЕРХ розділення ароматичних сполук з використанням насадки Zorbax ODS.Результати та їх обговорення. Каліксарен покращує розділення завдяки формуванню комплексів включення Господар-Гість. Лінійні характеристики залежності 1/k’ аналіту від концентрації каліксарену дозволяють розрахувати константи стійкості КА комплексів. Встановлено кореляцію селективності розділення, індуковану додаванням каліксарену, зі співвідношенням констант стійкості комплексів включення ароматичних аналітів. На комплексоутворення впливають параметри logP і pKa аналітів. Короткі контакти між каліксареном та ароматичними аналітами свідчать про те, що комплекси включення стабілізуються водневими зв’язками, невалентними ван дер Ваальсовими, π-π та гідрофобними взаємодіями.Експериментальна частина. Розраховані енергетично мінімізовані структури каліксаренових комплексів з п-фторофенолом, гваяколом, толуеном і трихлорметилбензеном (Hyper Chem 8, PM3, вакуум).Висновки. Отримані дані можуть бути використані для розробки нових фаз для ВЕРХ
Визначення кількісного вмісту проціанідинів плодів глоду
Get PDFAim. To determine the quantitative content of procyanidins in hawthorn fruits.Results and discussion. It was found that the quantitative content of procianidinsin Crataegus succulentha Sarg. fruits was 1.45 % ± 0.02; C. prunifolia Sarg. – 1.24 % ± 0.05; C. pseudokyrtostila Klok. – 1.15 % ± 0.03; C. leiomonogyna Klok. – 1.28 % ± 0.04; C. arnoldii Sarg. – 1.38 %± 0.02; C. submollis Sarg. – 1.37 % ± 0.03; C. mollis Sarg. 1.48 % ± 0.01.Ехperimental part. The content of procyanidins was determined by the spectrophotometric method calculated with the reference to cyanidin chloride. The optical density of the test solution was measured at a wavelength of 545 nm. The study was performed on a Thermo Fisher Scientific model EVOVUTION 60S spectrophotometer.Conclusions. Procyanidins of fruits of 7 nonofficinal species of the genus Crataegus L. have been studied. It has been determined that all samples under research meet the requirements of the SPhU and EuPh by the indicator “Assay for procyanidins”, which should be at least 1 %.Цель. Установление количественного содержания процианидинов плодов боярышника.Результаты и их обсуждение. Установлено, что количественное содержание процианидинов в плодах Crataegus succulentha Sarg. составило 1,45 % ± 0,02; C. prunifolia Sarg. – 1,24 % ± 0,05; C. pseudokyrtostila Klok. – 1,15 % ± 0,03; C. leiomonogyna Klok. – 1,28 % ± 0,04; C. arnoldii Sarg. – 1,38 %± 0,02; C. submollis Sarg. – 1,37 % ± 0,03; C. mollis Sarg. 1,48 % ± 0,01.Экспериментальная часть. Содержание процианидинов в сырье определяли спектрофотометрическим методом в пересчете на цианидина хлорид. Оптическую плотность измеряли при длине волны 545 нм. Исследования проводили на спектрофотометре Thermo Fisher Scientific model EVOVUTION 60S.Выводы. Исследованы процианидины плодов 7 неофицинальных видов рода Crataegus L. Установлено, что все исследованные образцы отвечают требованиям ГФУ и EuPh по показателю «Количественное определение процианидинов», который должен быть не меньше 1 %.Мета. Встановлення кількісного вміступроціанідинів плодів глоду.Результати та їх обговорення. Встановлено, що кількісний вміст проціанідинів у плодах Crataegus succulentha Sarg. склав 1,45 % ± 0,02; C. prunifolia Sarg. – 1,24 % ± 0,05; C. pseudokyrtostila Klok. – 1,15 % ± 0,03; C. leiomonogyna Klok. – 1,28 % ± 0,04; C. arnoldii Sarg. – 1,38 % ± 0,02; C. submollis Sarg. – 1,37 % ± 0,03; C. mollis Sarg. 1,48 % ± 0,01.Експериментальна частина. Вміст проціанідинів у сировині визначали спектрофотометричним методом у перерахунку на ціанідину хлорид. Оптичну густину випробовуваного розчину вимірювали при довжині хвилі 545 нм. Дослідження проводили на спектрофотометрі Thermo Fisher Scientific model EVOVUTION 60S.Висновки. Досліджені проціанідини плодів 7 неофіційних видів роду Crataegus L. Встановлено, що усі досліджені зразки відповідають вимогам ДФУ та EuPh за показником «Кількісне визначення проціанідинів», який повинен бути не менше 1 %
Синтези та перетворення 4-фосфорильованих похідних 1,3-азолів
Get PDFThe review systematizes the literary data on the methods of the synthesis of 4-phosphorylated 1,3-azoles (oxazoles, thiazoles, selenazoles, imidazoles), as well as their chemical and biological properties. For the synthesis of 4-phosphorylated imidazole derivatives metallic derivatives of imidazole and phosphorus halides, electronically enriched imidazoles and phosphorus halides in pyridine in the presence of triethylamine or a cross-coupling of halogenimidazoles and dialkyl phosphites in the presence of a palladium catalyst are generally used. For the synthesis of 4-phosphorylated 1,3-azoles the acyclic phosphorus-containing reagents have been widely used, in particular 1-phosphorylated derivatives of 2-chloro- and 2,2-dichloroethenylamides, aminomethylphosphonates and their triphenylphosphonium analogs, β-ketopphosphonates, phosphorylated α-halogenocarbonyl compounds. The chemical properties of phosphorylated azoles are represented by phosphorus residue modification reactions, modification of other substituents and the azole ring, as well as reactions involving the disclosure of the azole ring. The latter are the most interesting since they provide an opportunity to conduct recyclization reactions, as well as synthesize an important class of organic compounds – phosphorylated peptidomimetics. Due to the systematic study of derivatives of 1,3-azoles over the last 30 years it has been shown that at least one fragment of the 1,3-azole ring is a part of a wide range of simple and complex natural molecules and synthetic drugs. Synthetic 4-phosphorylated derivatives of 1,3-azoles are characterized by insectoacaricidal, anti-blastic, sugar-lowering, anti-exudative, antihypertensive, neurodegenerative and other types of activity.В обзоре систематизированы литературные данные по методам синтеза 4-фосфорилированных 1,3-азолов (оксазолов, тиазолов, селеназолов, имидазолов), а также их химические и биологические свойства. Для синтеза 4-фосфорилированных производных имидазола используют, как правило, металлированные производные имидазола и галогениды фосфора, электронообогащенные имидазолы и галогениды фосфора в пиридине в присутствии триэтиламина или реакции кросс-сочетания галогенимидазолов и диалкилфосфитов в присутствии палладиевого катализатора. Для синтеза 4-фосфорилированных 1,3-азолов широкое применение получили ациклические фосфорсодержащие реагенты: 1-фосфорилированные производные 2-хлор- и 2,2-дихлорэтениламидов, аминометилфосфонаты и их трифенилфосфониевые аналоги, β-кетофосфонаты, фосфорилированные α-галогенкарбонильные соединения. Химические свойства фосфорилированных азолов представлены реакциями модификации фосфорного остатка, модификацией других заместителей и азольного цикла, а также реакциями с раскрытием азольного цикла. Последние являются наиболее интересными, так как дают возможность провести реакции рециклизации, а также синтезировать важный класс органических соединений - фосфорилированные пептидомиметики. Благодаря систематическому исследованию производных 1,3-азолов последние 30 лет было показано, что по крайней мере один фрагмент 1,3-азольного цикла входит в состав широкого ряда как простых, так и сложных природных молекул и синтетических лекарственных средств. Для 4-фосфорилированных производных 1,3-азолов характерна инсектоакарицидная, антибластическая, сахароснижающая, антиэкссудативная, антигипертензивная, нейродегенеративная и другие виды активности.В огляді систематизовані літературні дані щодо методів синтезу 4-фосфорильованих 1,3-азолів (оксазолів, тіазолів, селеназолів, імідазолів), а також їх хімічних та біологічних властивостей. Для синтезу 4-фосфорильованих похідних імідазолу використовують, як правило, метальовані похідні імідазолу та галогеніди фосфору, електронозбагачені імідазоли та галогеніди фосфору у піридині у присутності триетиламіну, або реакції крос-сполучення галогеноімідазолів та діалкілфосфітів у присутності паладієвого каталізатора. Для синтезу 4-фосфорильованих 1,3-азолів набули широкого використання ациклічні фосфоровмісні реагенти, зокрема, 1-фосфорильовані похідні 2-хлоро- та 2,2-дихлороетеніламідів, амінометилфосфонати та їх трифенілфосфонієві аналоги, β-кетофосфонати, фосфорильовані α-галогенокарбонільні сполуки. Хімічні властивості фосфорильованих азолів представлені реакціями модифікації фосфорильного залишку, модифікацією інших замісників та азольного циклу, а також реакціями з розкриттям азольного циклу. Останні є найбільш цікавими, так як дають можливість провести реакції рециклізації, а також синтезувати важливий клас органічних сполук – фосфорильовані пептидоміметики. Завдяки систематичному дослідженню похідних 1,3-азолу останні 30 років було показано, що принаймні один фрагмент 1,3-азольного циклу входить до складу широкого ряду як простих, так і складних природних молекул та синтетичних лікарських засобів. Для синтетичних похідних 1,3-азолів характерна інсектоакарицидна, антибластична, цукрознижувальна, антиексудативна, антигіпертензивна, нейродегенеративна та інші види активності