Наукові журнали Національного Авіаційного Університету
Not a member yet
16494 research outputs found
Sort by
Розробка методу оцінки стану інформаційних систем з використанням популяційного алгоритму
Get PDFOne option for increasing the efficiency of decision-making using metaheuristic algorithms is to combine them, that is, adding the basic procedures of one algorithm to another.Один з варіантів підвищення оперативності прийняття рішень за допомогою метаевристичних алгоритмів їх комбінування, тобто додавання базових процедур одного алгоритму в інший
Про деякі актуальні проблеми організації математичної підготовки англомовних академічних груп ФКНТ
No full textThe implementation of LoRaWAN technology is proposed to enhance the security and reliability of data transmission in an airport's special vehicle geolocation and parameter monitoring system. This will enable real-time data collection from sensors and transmission to a server, thereby improving flight safety.Пропонується впровадження технології LoRaWAN для підвищення безпеки та надійності передачі даних в системі моніторингу геолокації та параметрів спеціального автотранспорту на території аеропорту. Завдяки впровадженню технології LoRaWAN забезпечується оперативний збір даних з датчиків та їх передача на сервер, що дозволяє підвищити рівень безпеки польотів
ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ВАЛІДАЦІЇ АНАЛІТИЧНИХ МЕТОДИК ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ВИРОБНИЦТВ
No full textModern pharmaceutical manufacturing requires ongoing advancement of analytical quality control methods, which play a central role in ensuring the efficacy, safety, stability, and reproducibility of pharmaceutical products. The urgency of improving validation strategies stems from increasing demands by global regulatory agencies such as the FDA and EMA, as well as the need for compliance with GMP and ICH standards. In this context, innovative approaches to analytical method validation, particularly the implementation of Quality by Design (QbD) and Process Analytical Technology (PAT), have emerged as vital tools for systematic and science-driven development of robust methods. The article formulates the problem of enhancing traditional validation frameworks that rely heavily on empirical practices and often neglect the identification and control of critical method attributes (CMA) and critical process parameters (CPP). As a solution, the adoption of Design of Experiments (DoE) methodology is proposed to support the construction of a method design space, optimization of analytical conditions, and assessment of the influence of multiple variables. The article analyzes real-world examples of successful QbD, PAT, and DoE application in the validation of methods used in pharmaceutical substance manufacturing and finished dosage forms. It demonstrates how mathematical modeling and response surface methodology (RS) can be applied to visualize relationships between variables and determine ideal analytical settings. The conclusions highlight the strategic advantages of incorporating innovative validation approaches, including improved method robustness, reliability, and alignment with modern regulatory expectations. The findings serve as a valuable contribution to the development of more effective quality assurance systems in pharmaceutical enterprises, particularly within evolving regulatory and technological landscapes.Сучасне фармацевтичне виробництво вимагає безперервного вдосконалення методів аналітичного контролю якості, які є ключовими для гарантування ефективності, безпечності, стабільності та відтворюваності лікарських засобів. Актуальність теми дослідження зумовлена зростаючими вимогами з боку регуляторних органів, зокрема FDA, EMA, а також необхідністю відповідати сучасним стандартам GMP і ICH. У цьому контексті особливої уваги заслуговують інноваційні підходи до валідації аналітичних методик, такі як концепції Quality by Design (QbD) і Process Analytical Technology (PAT), що базуються на системному, науково обґрунтованому підході до розробки та оцінки аналітичних методів. У статті представлено постановку проблеми вдосконалення застарілих та емпіричних підходів до валідації, які не враховують у повному обсязі критичних атрибутів методики (CMA), параметрів процесу (CPP), а також не забезпечують належного контролю варіабельності результатів. Як шлях вирішення запропоновано впровадження методології DoE (Design of Experiments) для встановлення дизайн-простору аналітичного методу, оптимізації умов проведення аналізу та оцінки впливу різних факторів. Проаналізовано приклади успішного застосування DoE, QbD і PAT у валідації аналітичних методик у процесі розробки, виробництва та контролю якості фармацевтичних субстанцій і готових лікарських форм. Зокрема, показано, як побудова математичних моделей та поверхонь відгуку (RS) дозволяє встановити оптимальні параметри аналізу, підвищити надійність і точність результатів. У підсумку зроблено висновки щодо доцільності широкого впровадження інноваційних підходів у вітчизняну практику аналітичного контролю, що сприятиме підвищенню ефективності систем забезпечення якості на фармацевтичних підприємствах.
МЕТОД СЕЛЕКТИВНОЇ ОБРОБКИ ВІДЕО СЕГМЕНТІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВІДОЕЗОБРАЖЕНЬ В СИСТЕМАХ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУ
No full textThe world is currently experiencing the fourth industrial revolution, marked by the emergence and development of production automation technologies. One of the technology groups that is increasingly being utilized in various industrial and service sectors is intelligent image processing technologies. However, tools developed using these technologies have a number of limitations that restrict their effectiveness. One such limitation is the existing dependence of the performance of intelligent image processing systems on the quality of the input images. It has been demonstrated that the advancement of modern technologies for processing and compressing video images imposes new requirements on the quality of the images received by intelligent information processing systems. This study investigates the features of selective video segment processing aimed at enhancing their informativeness and adaptation to intelligent technologies. It has been concluded that traditional processing methods, such as noise filtering or artifact removal, do not address the problem of image quality loss during the initial compression stages. A novel approach has been proposed, based on analyzing the intensity and range of color changes in image segments. To achieve this goal, a combination of statistical methods, spectral analysis, and computer modeling was employed. An innovative method for selectively identifying significant segments has been developed, relying on their informational and semantic load. The study presents a metric for evaluating segment informativeness, which enables effective classification of segments into informative, mixed, and non-informative blocks. This approach improves the quality of critical image areas, reduces noise impact, and ensures processing adaptability to the specificity of input data. The selective processing methodology enhances the efficiency of intelligent systems by preserving the quality of significant regions during compression and adapting to specific processing requirements. The results of this work can be applied in video surveillance systems, autonomous transportation, medical diagnostics, and other fields where image quality is of critical importance.На даний момент світ переживає четверту світову революцію, пов’язану з появою і розвитком технологій автоматизації виробництв. Одна з груп технологій, що на даний момент все активніше використовуються у різних сферах індустрії та обслуговування це технології інтелектуальної обробки зображень. Однак, засоби, розроблені із використанням даних технологій, мають ряд обмежень, які лімітують їх ефективність. Одним з таких обмежень є існуюча залежність якості роботи систем інтелектуальної обробки зображень від якості зображень, що надходять у систему. Показано, що розвиток сучасних технологій обробки та стиснення відеозображень ставить нові вимоги до якості отриманих зображень для інтелектуальних систем обробки інформації. У роботі досліджено особливості селективної обробки відеосегментів із метою підвищення їх інформативності та адаптації до інтелектуальних технологій. Зроблено висновок, що традиційні методи обробки, такі як фільтрація шумів або усунення артефактів, не вирішують проблему втрати якості зображення на початкових етапах стиснення. Запропоновано новий підхід, який ґрунтується на аналізі інтенсивності та діапазону змін кольорів у сегментах зображення. Для досягнення цієї мети використано апарат статистичних методів, спектрального аналізу, а також комп’ютерне моделювання. Розроблено інноваційний метод селективного відбору значущих сегментів, який базується на їхньому інформативному та семантичному навантаженні. У роботі представлено метрику оцінки інформативності сегментів, яка дозволяє ефективно класифікувати сегменти на інформативні, змішані та неінформативні блоки. Це дозволяє покращити якість важливих ділянок зображення, знизити вплив шумів та забезпечити адаптивність обробки до специфіки вхідних даних. Методика селективної обробки підвищує ефективність роботи інтелектуальних систем шляхом збереження якості важливих областей при стисканні та адаптації до специфічних вимог обробки. Результати роботи можуть бути використані в системах відеоспостереження, автономному транспорті, медичній діагностиці та інших областях, де якість зображень має критичне значення
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ З ОРГАНАМИ ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
No full textPurpose: the article is dedicated to a comprehensive analysis of the legislative regulation of the interaction between the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights (Ombudsman) and public administration bodies. The main objective is to identify normative gaps and contradictions that impede the effective implementation of parliamentary control in the sphere of human rights protection. Additionally, the research aims to formulate practical recommendations for improving the legal mechanism governing interactions between the Ombudsman and government bodies, which will enhance the overall level of protection and enforcement of human rights in the context of contemporary challenges, such as digital transformation, decentralization reform, and international integration. Research methods: a comprehensive methodological approach has been applied, encompassing formal-legal analysis of legislative and regulatory acts of Ukraine (including the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights" dated December 23, 1997, No. 776/97-VR), as well as administrative-legal regulations. Comparative legal analysis was employed to examine international human rights standards, including the Universal Declaration of Human Rights (1948), the European Convention on Human Rights (1950), and the Paris Principles ("Principles relating to the Status of National Institutions for Human Rights") approved by the Vienna World Conference on Human Rights and the UN General Assembly in 1993. The statistical method was used to evaluate the effectiveness of human rights activities based on official data published by the Ombudsman’s Office. Additionally, logical and systemic methods were employed to develop conclusions and recommendations. Results: the conducted analysis revealed several systemic deficiencies within the legal framework governing the activities of the Ombudsman. These primarily include insufficiently imperative powers granted to the Ombudsman, ineffective sanction policies (fines ranging from 100 to 200 non-taxable minimum incomes), unclear procedures for communication and cooperation with public authorities, and the lack of mandatory implementation of the Ombudsman’s recommendations in the legislative drafting process. Examination of statistical data for 2023 demonstrated the considerable scale of the Ombudsman’s activities (over 19,000 inquiries, 188 formal submissions, and more than 3,000 monitoring visits), yet the low implementation rate of recommendations indicates significant limitations in the institution’s actual influence on remedying human rights violations. Discussion: to address these identified problems, specific legislative improvements have been proposed. In particular, the research substantiates the necessity of legally defining the concept of the "Ombudsman’s inquiry" with imperative force, significantly increasing fines for non-compliance with lawful requirements of the Ombudsman, granting the Ombudsman the authority to initiate disciplinary and criminal proceedings in cases of serious human rights violations, and formalizing the obligatory participation of the Ombudsman in legislative drafting processes. Implementing these changes has the potential to significantly strengthen parliamentary oversight and enhance the effectiveness of the Ombudsman’s activities, thereby positively impacting the overall state of human rights protection in Ukraine.Мета: стаття присвячена комплексному аналізу законодавчого регулювання взаємодії Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з органами публічної адміністрації. Основним завданням є виявлення нормативних прогалин та суперечностей, які перешкоджають ефективній реалізації функції парламентського контролю у сфері захисту прав і свобод людини. Також метою дослідження є формулювання практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового механізму взаємодії Омбудсмана з органами влади, які підвищать рівень забезпечення та захисту прав людини в умовах сучасних викликів, таких як цифрова трансформація, реформа децентралізації та міжнародна інтеграція. Методи дослідження: у роботі застосовано комплексний методологічний підхід, який включає формально-юридичний аналіз законодавчих і підзаконних актів України (зокрема Конституції України, Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР), а також адміністративно-правових норм. Використано порівняльно-правовий аналіз міжнародних правозахисних стандартів, таких як Загальна декларація прав людини (1948), Європейська конвенція про права людини (1950) та Паризькі принципи («Принципи, що стосуються статусу національних інституцій з прав людини»), схвалені Віденською всесвітньою конференцією з прав людини та Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Для оцінки ефективності правозахисної діяльності застосовано статистичний метод із використанням офіційних даних, оприлюднених Офісом Уповноваженого. Додатково використані логічний та системний методи для формулювання висновків і рекомендацій. Результати: проведений аналіз дозволив встановити низку системних недоліків у правовій основі діяльності Уповноваженого. Основними з них є недостатня імперативність приписів Уповноваженого, слабка санкційна політика (штрафи у межах 100–200 неоподатковуваних мінімумів), нечіткі процедури комунікації та взаємодії з органами публічної влади, а також відсутність обов’язковості рекомендацій у процесі нормотворчої діяльності. Вивчення статистичних даних за 2023 рік показало значний обсяг роботи Уповноваженого (понад 19 тисяч запитів, 188 подань, понад 3 тисячі моніторингових візитів), однак низький рівень виконання рекомендацій свідчить про обмеженість його реального впливу на виправлення ситуації з правами людини. Обговорення: для подолання зазначених проблем запропоновано конкретні шляхи вдосконалення законодавства. Зокрема, обґрунтовано необхідність закріплення поняття «запит Уповноваженого» на законодавчому рівні з імперативною силою, суттєве збільшення штрафних санкцій за невиконання законних вимог Омбудсмана, надання йому права ініціювати дисциплінарні та кримінальні провадження щодо грубих порушень прав людини, а також формалізацію обов’язкової участі Уповноваженого у процесах нормотворчої діяльності. Ці зміни мають потенціал значно посилити парламентський контроль та зробити діяльність Уповноваженого більш дієвою і результативною, що позитивно позначиться на загальному стані прав людини в Україні
ПРОБЛЕМА ЮРИДИЧНОЇ СИЛИ РЕКОМЕНДАЦІЙ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ
No full textPurpose: the purpose of this article is to analyze the issue of the legal force of the recommendations issued by the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights, to determine their legal status, and to propose improvements to the administrative and legal regulation of such recommendations in line with international standards and best practices from other countries. Research methods: this study employs a comprehensive methodological approach, including a formal legal analysis of legislative and subordinate acts of Ukraine (in particular, the Constitution of Ukraine and the Law of Ukraine «On the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights» dated December 23, 1997, No. 776/97-VR), as well as administrative and legal norms. A comparative legal analysis of international human rights standards was conducted, including the Universal Declaration of Human Rights (1948), the European Convention on Human Rights (1950), and the Paris Principles («Principles relating to the Status of National Institutions»), adopted by the Vienna World Conference on Human Rights and the United Nations General Assembly in 1993. To assess the effectiveness of human rights protection activities, the statistical method was used based on official data published by the Office of the Commissioner. Logical and systemic methods were also employed to formulate conclusions and recommendations. Results: the analysis revealed several systemic shortcomings in the legal framework governing the Commissioner’s activities. The main issue identified is the insufficiently binding nature of the Commissioner’s recommendations. Discussion: to overcome these issues, the article proposes legislative improvements aimed at ensuring the effectiveness of implementing the Commissioner’s recommendations through enhanced accountability and transparency. These changes have the potential to significantly strengthen parliamentary oversight and make the Commissioner’s activities more effective and result-oriented, which would have a positive impact on the overall state of human rights in Ukraine.Метою статті є аналіз проблеми юридичної сили рекомендацій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Уповноважений), визначення їх правового статусу, а також формування пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання рекомендацій Уповноваженого з урахуванням міжнародних стандартів та кращих практик інших країн. Методи дослідження: у роботі застосовано комплексний методологічний підхід, який включає формально-юридичний аналіз законодавчих і підзаконних актів України (зокрема Конституції України, Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР), а також адміністративно-правових норм. Використано порівняльно-правовий аналіз міжнародних правозахисних стандартів, таких як: Європейська конвенція про права людини (1950) та Паризькі принципи («Принципи, що стосуються статусу національних інституцій з прав людини»), схвалені Віденською всесвітньою конференцією з прав людини та Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році. Для оцінки ефективності правозахисної діяльності Уповноваженого застосовано статистичний метод із використанням офіційних даних, оприлюднених Офісом Уповноваженого. Додатково використані логічний та системний методи для формулювання висновків і рекомендацій. Результати: проведений аналіз дозволив встановити низку системних недоліків у правовій основі діяльності Уповноваженого, основними з яких є недостатня імперативність рекомендацій Уповноваженого. Обговорення: для вирішення зазначених проблем запропоновано шляхи вдосконалення законодавства з метою збереження результативності виконання рекомендацій Уповноваженого через призму підзвітності і прозорості. Ці зміни мають на меті значно посилити парламентський контроль та сприяти дієвості та результативності діяльності Уповноваженого, що, в свою чергу, матиме позитивний вплив на загальний стан захисту прав людини в Україні
ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ ЯК ЗАСОБІВ ДОКАЗУВАННЯ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ
No full textPurpose: the study aims to provide a comprehensive analysis of the legal nature and specific features of using electronic evidence in administrative court proceedings in Ukraine under the conditions of digital transformation of justice. Methods: the research applies a comparative legal analysis of electronic evidence and traditional means of proof (written, material, and witness testimony), a systematic approach to evaluating the provisions of the Code of Administrative Procedure of Ukraine, as well as an analysis of judicial practice and international standards (Regulation eIDAS). Discussion: the paper identifies key issues related to the classification, authenticity, and admissibility of electronic evidence, along with the lack of unified procedural standards. It examines controversial aspects of the evidential value of e-mails, screenshots, audio and video recordings, and emphasizes the role of a qualified electronic signature as a guarantee of data authenticity. Results: the findings highlight the need for a comprehensive combination of legal and technical safeguards, the unification of rules for submission and evaluation of electronic evidence, and the harmonization of national practice with international standards of digital justice. Recommendations are proposed for improving legislation and enhancing the digital competence of legal professionals.
The article it shows that the emergence and active use of electronic evidence is a natural consequence of the development of information technologies, the expansion of electronic communications, and the introduction of electronic services in the activities of public authorities. It is determined that electronic evidence differs significantly from traditional types of evidence in its intangible nature, dependence on technical means for reproduction, the possibility of existing in several identical copies, and the need for special authentication procedures.
A comparative analysis of electronic evidence with written, material, and witness testimony has been carried out, which has made it possible to substantiate its intermediate nature and uniqueness as an independent institution of evidence law. Particular attention is paid to the requirements of the Code of Administrative Procedure of Ukraine regarding the relevance, admissibility, reliability, and sufficiency of evidence, as well as the peculiarities of the court’s assessment of electronic evidence based on internal conviction. The problems of practical application are highlighted, including the lack of a unified classification, ambiguity in defining the boundaries between electronic documents and electronic material evidence, as well as the fragmentary nature of judicial practice.
The paper emphasizes the importance of using a qualified electronic signature as a guarantee of data authenticity and a means of confirming the authorship of electronic documents. At the same time, it outlines the problem of the evidential value of e-mails, screenshots, audio and video recordings, which remain the most common, but not always clearly regulated means of evidence.
Conclusions have been formulated regarding the need for a comprehensive combination of legal and technical safeguards, as only their interaction can ensure the relevance, admissibility, and reliability of electronic evidence in court proceedings. Such a balance minimizes the risks of falsification or modification of digital data and, at the same time, guarantees effective protection of the rights of participants in administrative proceedings.
The article reveals both theoretical and legal and practical aspects of the use of electronic evidence, offering a holistic view of its place and significance in administrative proceedings and forming scientifically sound recommendations for the further development of the institution of electronic evidence.Мета дослідження: комплексний аналіз правової природи та особливостей використання електронних доказів у адміністративному судочинстві України в умовах цифрової трансформації правосуддя. Методи: застосовано порівняльно-правовий аналіз електронних доказів і традиційних засобів доказування (письмових, речових, показань свідків), системний підхід до оцінки норм КАС України, а також аналіз судової практики та міжнародних стандартів (Regulation eIDAS). Обговорення: виявлено проблеми класифікації електронних доказів, їх автентичності та допустимості, а також відсутність єдиних процесуальних стандартів. Розглянуто дискусійні аспекти щодо доказової сили електронних листів, скріншотів, аудіо- та відеозаписів, а також роль кваліфікованого електронного підпису як гарантії достовірності даних. Результати: сформульовано висновки про необхідність комплексного поєднання правових і технічних гарантій, уніфікації правил подання та оцінки електронних доказів, а також гармонізації національної практики з міжнародними стандартами цифрового правосуддя. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення законодавства та підвищення цифрової компетентності правників
ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ ПРИ ВІДСУТНОСТІ ТРУПА
No full textObjective: the purpose of this article is to explore the specifics, difficulties, as well as the methodology for establishing the fact of murder, the identity of the deceased and the circumstances of the criminal offense in the absence of the main source of evidence, namely the victim’s corpse.
Therefore, the investigation of murders in the absence of a corpse is a particularly difficult task that requires high professional training of all participants in the investigative process, since without a body it is much more difficult to establish the fact of death, its causes, motives for the crime, the manner of its commission and the persons who may be involved. This, in turn, requires the development of effective methods for collecting and analyzing evidence, and the adaptation of existing investigative algorithms to conditions of uncertainty. Today, the relevance of this topic is due to both the growing number of cases of disappearances of persons with signs of violent death and the modern possibilities of concealing traces of an offense in the context of technological development. Criminals are increasingly resorting to measures that make it difficult to identify the bodies of the dead, hoping to avoid criminal liability. In such circumstances, law enforcement agencies need to have a clear algorithm of actions based on the analysis of circumstantial evidence, the latest methods of forensic science and forensic examination. The study and systematization of the peculiarities of investigating such proceedings are extremely important for improving the practice of pre-trial investigation, increasing the efficiency of investigative bodies and ensuring the principle of inevitability of punishment. Research methods: the following methods were used in the course of the work, namely: the historical and legal method, which analyzed the evolution of approaches to the investigation of such proceedings in different periods. It also includes the forensic method, namely the analysis of methods and tactics used by investigators when collecting evidence without a corpse. The sociological method is a survey or questionnaire of investigators, judges, and prosecutors to identify the difficulties and problems that arise during the investigation of such proceedings. Results: this article focuses on the problematic issues that arise in the course of investigating murders in the absence of a corpse. The shortcomings of the methodology of investigation of these offenses are considered. Discussion: the author analyzes the difficulties faced by officers in investigating murders without a victim’s body, and draws attention to the use of non-standard approaches and in-depth analysis of circumstantial evidence. After all, investigators and prosecutors are forced to act in conditions of high evidentiary complexity in order to collect sufficient evidence to cast no doubt on the person’s guilt. This requires not only in-depth knowledge of the law, but also a high level of professionalism, analytical skills and the use of modern forensic methods.Мета цієї статті полягає в тому, щоб дослідити специфіку, труднощі, а також методику встановлення факту вбивства, особи загиблого та обставин кримінального правопорушення в умовах, коли відсутнє головне джерело доказів, а саме труп потерпілого. Методи дослідження: в ході роботи були використані наступні методи, а саме: історико-правовий метод, за допомогою якого проаналізували еволюцію підходів до розслідування таких проваджень у різні періоди. Також це криміналістичний метод, а саме аналіз методик і тактичних прийомів, що застосовуються слідчими при зборі доказів без наявності трупа. Соціологічний метод – опитування чи анкетування слідчих, суддів, прокурорів для з’ясування труднощів та проблем, які виникають під час розслідування таких проваджень. Результати: в даній статті приділено увагу з’ясуванню проблемних питань, які виникають в ході розслідування вбивств за відсутності трупа. Розглянуто недоліки методики розслідування даних правопорушень. Обговорення: проаналізовано складнощі, з якими зіштовхуються працівники під час розслідування вбивств без наявності тіла потерпілого, звернено увагу на використання нестандартних підходів та глибокого аналізу непрямих доказів. Адже слідчі й прокурори змушені діяти в умовах високої доказової складності, щоб зібрати достатню кількість доказів, які б не викликали сумнівів у винуватості особи. Це вимагає від працівників не лише глибоких знань законодавства, а й високого рівня професіоналізму, аналітичних здібностей і використання сучасних криміналістичних методів
УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ КОНТРОЛЮ ТА МОНІТОРИНГУ У СФЕРІ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ
No full textThe purpose of the article is to study and analyze the main problems of the current state of legal regulation of control and monitoring in the field of public procurement, as well as the development of scientifically based proposals for improving legal control and monitoring mechanisms capable of promptly responding to violations in this area for the transparent, effective and rational use of budget funds. Research methods: the methodological basis of the study consisted of general scientific and special legal methods of cognition of phenomena and processes, in particular analysis, synthesis, deduction, systemic-structural, logical-legal and comparative-legal methods, which made it possible to comprehensively analyse the legal regulation of control and monitoring in the field of public procurement, identify problems in law enforcement and areas for improvement. Results: it has been determined that legal regulation of control and monitoring in the field of public procurement reveals a number of gaps and conflicts in its regulatory and legal acts, partly due to their fragmentary nature and inconsistency with modern challenges, which negatively affects law enforcement practice and the effectiveness of control measures in this area. The need for a clear division of functions and powers between control bodies, improvement of control and monitoring mechanisms, and expansion of the use of digital procurement analysis tools has been proven. Directions for harmonising national legislation with European standards in the field of public procurement have been identified. Discussion: it has been established that the current model of legal regulation of control and monitoring in the field of public procurement does not fully ensure the achievement of its main goal – the prevention of violations and the effective use of public funds; law enforcement practice confirms that the focus of control activities is still shifted towards responding to violations rather than preventing them, therefore, there remains a need to strengthen the preventive function of monitoring and to further improve legislation in this area, which should be aimed at creating a competitive national model based on updated mechanisms for all types of control and monitoring of procurement in Ukraine, and brought closer to EU standards.Метою статті є дослідження та аналіз основних проблем сучасного стану правового регулювання контролю та моніторингу у сфері публічних закупівель, а також розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення правових механізмів контролю та моніторингу, здатних оперативно реагувати на порушення у цій сфері задля прозорого, ефективного та раціонального використання бюджетних коштів. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання явищ та процесів, зокрема аналізу, синтезу, дедукції, системно-структурний, логіко-правовий і порівняльно-правовий методи, що дозволило всебічно проаналізувати правове регулювання контролю та моніторингу у сфері публічних закупівель, виявити проблеми правозастосування та напрямки його вдосконалення. Результати: визначено, що правове регулювання контролю та моніторингу у сфері публічних закупівель свідчить про наявність низки прогалин та колізій його нормативно-правових актів, почасти їх фрагментарність та невідповідність сучасним викликам, що негативно впливає на правозастосовну практику та результативність контрольних заходів у цій сфері. Доведено необхідність чіткого розмежування функцій та повноважень органів контролю, удосконалення механізмів контролю та моніторингу, розширення використання цифрових інструментів аналізу закупівель. Визначено напрями гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами у сфері публічних закупівель. Обговорення: встановлено, що чинна модель правового регулювання контролю та моніторингу у сфері публічних закупівель не повною мірою забезпечує досягнення їх основної мети – запобігання порушенням і ефективне використання державних коштів; правозастосовна практика підтверджує, що акцент у контрольній діяльності все ще зміщений у бік реагування на порушення, а не на їх попередження, тому залишається потреба в доцільності посилення превентивної функції моніторингу, а також подальшого удосконалення законодавства у цій сфері, яке має бути спрямовано на створення конкурентоспроможної національної моделі, заснованої на оновлених механізмах всіх видів контролю та моніторингу закупівель в Україні, і наближеної до стандартів ЄС
АНАЛІЗ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БІОВУГІЛЛЯ В АСФАЛЬТОБЕТОНІ
No full textPurpose. The purpose of this study is to investigate the impact of biochar, derived from various types of plant biomass, on the physical and mechanical properties of asphalt concrete mixtures. The goal is to enhance the ecological sustainability and operational performance of pavement materials in road construction. Methodology. The study involved a comparative analysis of the properties of biochar produced by pyrolysis of different biomass sources. Laboratory samples of asphalt mixtures were prepared with partial replacement of mineral filler by biochar (up to 50% by weight). These samples underwent a series of physical, chemical, and mechanical tests to evaluate their strength, moisture resistance, temperature sensitivity, and adhesion properties. Results. The findings demonstrate that adding biochar in the range of 40–50% by weight of the mineral filler improves asphalt mixture strength, reduces water saturation, enhances resistance to thermal aging, and lowers the mixture’s placement temperature – resulting in energy savings. The integration of biochar leads to a more environmentally friendly and durable pavement structure. Scientific novelty. This research systematizes, for the first time, the relationship between biochar characteristics (particle size, biomass type, moisture content) and asphalt concrete performance. It provides scientific justification for the partial replacement of conventional mineral filler with biochar without compromising the technical properties of asphalt mixtures. Practical relevance. The results can be implemented in the development of eco-efficient road surfaces with improved durability, moisture resistance, and aging stability. Additionally, this approach contributes to carbon footprint reduction and the effective utilization of organic waste in construction practices.Анотація. Мета: дослідити вплив біовугілля, отриманого з різних видів рослинної біомаси, на фізико-механічні характеристики асфальтобетонних сумішей із метою підвищення їх екологічної ефективності та експлуатаційних властивостей у дорожньому будівництві. Методологія. Проведено порівняльний аналіз властивостей біовугілля, одержаного шляхом піролізу різних типів біомаси. На основі цього виготовлено серії асфальтобетонних зразків із частковою заміною мінерального порошку біовугіллям (до 50% маси), які піддано фізико-хімічним і механічним випробуванням для визначення впливу на міцність, водостійкість, температурну стабільність і адгезію. Результати. Установлено, що оптимальне дозування біовугілля (40–50% маси мінерального наповнювача) сприяє покращенню міцності асфальтобетону, зниженню водонасичення, зменшенню температури укладання суміші та підвищенню стійкості до старіння. Біовугілля також виявило здатність поліпшувати енергоефективність процесу укладання дорожніх покриттів. Наукова новизна. Уперше систематизовано вплив параметрів біовугілля (розмір частинок, тип біомаси, вологість) на властивості асфальтобетону. Обґрунтовано доцільність заміни частини традиційного мінерального наповнювача на біовугілля без утрати технічних характеристик покриття. Практична значущість. Результати можуть бути використані під час проєктування й упровадження екологічно ефективних дорожніх покриттів із покращеними показниками міцності, довговічності та стійкості до дії води і високих температур. Запропонований підхід сприяє зменшенню викидів СО₂ та раціональному використанню органічних відходів у будівництві