Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Вплив шеститижневої інтервенції з використанням ігор неповними складами (ІНС), тренувань з координаційною драбиною та динамічної рівноваги на спритність юних футзалістів
No full textObjectives. This study aimed to compare the effects of small-sided games (SSG) and ladder drills (LD) on agility performance in futsal players with different levels of dynamic balance (DB), which was examined as a moderating variable.
Materials and Methods. Twenty-four male futsal athletes (mean age: 17.1 ± 0.8 years) were randomly assigned to either SSG or LD training groups and further classified into high or low DB levels, forming four experimental subgroups. Over a 6-week intervention (3 sessions/week), participants underwent agility-specific training, and agility was assessed using the Illinois Agility Test. Dynamic balance was measured via the Y Balance Test. A two-way ANOVA with Tukey’s post hoc test (p < 0.05) was used to assess main and interaction effects.
Results. Both training interventions produced significant improvements in agility (p < 0.05). Players with high DB showed the most substantial gains following SSG (21.5% improvement), whereas those with low DB benefited more from LD training (11.0% improvement). A significant interaction was observed between training type and DB level, suggesting that agility adaptations depend on athletes’ balance proficiency.
Conclusions. The effectiveness of agility training in futsal players is moderated by individual dynamic balance capacity. SSG is particularly beneficial for players with high DB due to its game-representative movement demands, while LD training provides structured improvements for players with low DB. These findings support the implementation of personalised training strategies based on neuromuscular profiles to optimise agility development in futsal.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в порівнянні впливу ігор неповними складами (ІНС) та тренувань з координаційною драбиною (ТКД) на спритність футзалістів з різним рівнем динамічної рівноваги (ДР), яка розглядалася як модеруюча змінна.
Матеріали та методи. Двадцять чотири футзалісти чоловічої статі (середній вік: 17.1 ± 0.8 років) розподілено за методом рандомізації на групи ІНС або ТКД із подальшою класифікацією за високим або низьким рівнем ДР, що дозволило сформувати чотири експериментальні підгрупи. Протягом 6-тижневої інтервенції (3 сесії на тиждень) учасники проходили специфічні тренування, спрямовані на розвиток спритності, яка оцінювалася за допомогою Іллінойського тесту на спритність. Для вимірювання динамічної рівноваги використовувався Y баланс-тест. З метою оцінки основних і взаємодійних ефектів застосовано двофакторний дисперсійний аналіз з використанням post hoc тесту Тьюкі (p < 0.05).
Результати. Обидві тренувальні інтервенції призвели до значного поліпшення показників спритності (p < 0.05). Гравці з високим рівнем ДР продемонстрували найсуттєвіші результати після проведення ІНС (покращення на 21.5 %), тоді як гравці з низьким рівнем ДР досягли більших успіхів після виконання ТКД (покращення на 11.0%). Між типом тренування та рівнем ДР спостерігалася значна взаємодія, що свідчить про залежність адаптаційних процесів спритності від рівня майстерності спортсменів у підтримці рівноваги.
Висновки. Ефективність тренування спритності у футзалістів модерується індивідуальною здатністю до динамічної рівноваги. ІНС є особливо ефективним методом для гравців з високим рівнем ДР через репрезентативні для гри вимоги до рухів, тоді як ТКД забезпечує структуроване поліпшення для гравців з низьким рівнем ДР. Зазначені результати підтверджують доцільність впровадження індивідуальних стратегій тренування на основі нервово-м’язових профілів задля оптимізації розвитку спритності у футзалі
Визначення впливу віку та гендеру на ключові показники результативності в бадмінтоні
No full textBackground. Badminton, a racquet sport that has gained global popularity, demands technical precision, tactical awareness, and exceptional physical fitness. Skills such as smashing, footwork, and minimizing errors are critical to success. However, the specific influence of age and gender on these metrics, especially among younger players, remains underexplored.
Objectives. This study aimed to examine the effect of age and gender on key badminton performance metrics, including smash ability, footwork, and unforced errors, in order to identify developmental and demographic factors influencing skill acquisition and execution.
Materials and methods. A quantitative descriptive study involved 24 athletes (aged 9–14) from the Wincorp badminton organization in Surakarta, Indonesia. Participants were grouped by age (9–10, 11–12, 13–14 years) and gender, ensuring equal representation. Over two months, data on smashing, lobbing, driving, footwork, and error rates were collected. Descriptive statistics and MANOVA analyzed differences, with a significance level set at p < 0.05.
Results. MANOVA revealed significant age-related effects on smashing (p = 0.000), footwork (p = 0.000), and error points (p = 0.000), with beginners (13–14 years) excelling in most metrics. Gender differences were also found to be substantial for smashing (p = 0.000), footwork (p = 0.000), and error points (p = 0.003), with males outperforming females in most categories. Interaction effects between age and gender were significant for smashing and footwork (p < 0.05). However, no considerable differences were observed for netting and serving strokes across age or gender.
Conclusions. The study indicates that age and gender significantly influence badminton performance metrics. Beginner athletes (13–14 years) demonstrated superior skills compared to younger groups, while males generally outperformed females. These findings highlight the importance of tailoring training programs by age and gender to optimize skill development and reduce performance gaps. Further studies should be performed to investigate biomechanical and psychological factors to refine coaching strategies.Історія питання. Бадмінтон, ракетковий вид спорту, що набув світової популярності, вимагає технічної точності, тактичної обізнаності та виняткової фізичної підготовки. Для досягнення успішного результату критично важливими є такі навички, як виконання атакуючого удару (смеш), робота ніг та мінімізація помилок. Однак специфічний вплив віку та гендеру на зазначені показники, зокрема серед молодих гравців, залишається недостатньо дослідженим.
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити вплив віку та гендеру на ключові показники гри в бадмінтон, включаючи вміння виконувати смеш, роботу ніг та невимушені помилки задля визначення розвивальних та демографічних чинників, що впливають на набуття та реалізацію навичок.
Матеріали та методи. У кількісному описовому дослідженні взяли участь 24 спортсмени (віком 9-14 років) з бадмінтонної організації “Wincorp” у Суракарті, Індонезія. Учасників було згруповано за віком (9-10, 11-12, 13-14 років) та гендером, забезпечуючи рівнозначну репрезентативність. Протягом двох місяців було зібрано дані щодо виконання смешу, високо-далекого та плоского ударів, роботи ніг та кількості помилок. Відмінності проаналізовано за допомогою описової статистики та багатовимірного дисперсійного аналізу (MANOVA), рівень значущості встановлено в межах р < 0,05.
Результати. Метод багатовимірного дисперсійного аналізу встановив значний віковий вплив на виконання смешу (p = 0,000), роботу ніг (p = 0,000) та моменти помилок (p = 0,000), при цьому гравці-початківці (13-14 років) досягли кращих результатів за більшістю показників. Гендерні відмінності також виявились суттєвими щодо виконання смешу (p = 0,000), роботи ніг (p = 0,000) та моментів помилок (p = 0,003), причому учасники чоловічої статі випереджали учасників жіночої статі в більшості категорій. Ефекти взаємодії між віком та гендером показали значущість щодо виконання смешу та роботи ніг (p < 0,05). Однак жодних істотних відмінностей у виконанні ударів біля сітки та подач не спостерігалося, незалежно від віку чи статі.
Висновки. Дослідження свідчить про те, що вік і гендер суттєво впливають на показники результативності в бадмінтоні. Спортсмени-початківці (13-14 років) продемонстрували відмінні навички порівняно з молодшими групами, тоді як хлопці загалом перевершували дівчат. Отримані дані підкреслюють важливість адаптації тренувальних програм до віку та гендеру з метою оптимізації розвитку навичок та зменшення прогалин у результативності. Задля вдосконалення тренувальних стратегій необхідно провести подальші дослідження щодо вивчення біомеханічних і психологічних чинників
Програмування тренувального процесу кваліфікованих волейболісток у підготовчому періоді річного циклу підготовки
No full textObjectives. The study aimed to experimentally prove the efficiency of building structural formations of the training process for qualified female volleyball players within the preparatory period of the annual training cycle on the basis of programming.
Material and methods. Qualified female volleyball players from the first category of the student team (n=16) participated in the experiment, with an average age of 19.56±0.81 years. The research was carried out during 2023-2024 and included two stages of a sequential pedagogical experiment —ascertaining and formative. The formative experiment provided the development and experimental substantiation of efficiency for introducing interconnected programs of structural formations in the training process of qualified volleyball players within the preparatory period of the annual macrocycle (programs of the period, meso- and microcycles, training sessions and their parts — training tasks). The criteria of efficiency were the indicators of physical fitness (a standing high jump, a throw of a stuffed ball of mass 1 kg with two hands from behind a head on a distance, a shuttle run of 30 m according to the scheme 9-3-6-3-9 m, and a run “herringbone” of 92 m), functional fitness (fat content and muscular components in the body, relative maximum consumption of oxygen), technical and tactical fitness (the coefficient of efficiency of technical and tactical actions).
Results. At the formative stage of the experiment, in comparison with the ascertaining one, the volume of training loads was reduced by 5.7 % (from 5725 to 5400 min), the load value was reduced by 4.9 % (from 41804 to 39742 points), the intensity of loads was increased by 1.4 % (from 7.3 to 7.4 points/min); the share of general preparatory (from 44.0 to 40.3 %) and introductory (from 37.3 to 34.3 %) exercises was decreased, however, due to this the share of specially-preparatory (from 6.8 to 8.3 %) and competitive (from 11.9 to 16.1 %) exercises was increased; the share of loads of mixed aerobic-anaerobic (from 40.9 to 41.3 %), anaerobic alactate (from 5.0 to 9.2 %) and anaerobic glycolyticorientation (from 3.7 to 4.3 %) was increased due to the decrease of the share of aerobic orientation loads (from 50.4 to 45.3 %).
Conclusions. The findings suggest that the construction of the training process for qualified female volleyball players within the preparatory period on the basis of programming promoted statistically reliable (р<0.050) improvements in the following indicators: physical fitness in the limits of 1.90–5.12%, functional fitness in the limits of 1.43–1.65%, as well as technical and tactical fitness — by 4.92%. The results obtained in this study confirm the efficiency of the program developed for the preparatory period of qualified volleyball players and allow to recommend it for practical application in the training process of volleyball teams.Мета дослідження – експериментально обґрунтувати ефективність побудови структурних утворень тренувального процесу кваліфікованих волейболісток у межах підготовчого періоду річного циклу підготовки на основі програмування.
Матеріал і методи. В експерименті взяли участь кваліфіковані волейболістки І розряду студентської команди (n=16), середній вік яких становив 19.56±0.81 років. Дослідження проводилося впродовж 2023-2024 рр. і включало два етапи послідовного педагогічного експерименту – констатувальний і формувальний. Формувальний експеримент передбачав розробку й експериментальне обґрунтування ефективності впровадження взаємопов’язаних програм структурних утворень тренувального процесу кваліфікованих волейболісток у межах підготовчого періоду річного макроциклу (програми періоду, мезо- і мікроциклів, тренувальних занять і їх частин – тренувальних завдань). Критеріями ефективності виступали показники фізичної підготовленості (стрибок у висоту з місця, кидок набивного м’яча масою 1 кг двома руками з-за голови на дальність, човниковий біг 30 м за схемою 9-3-6-3-9 м, біг «ялинкою» 92 м), функціональної підготовленості (вміст жирового та м’язового компонентів у тілі, відносне максимальне споживання кисню), техніко-тактичної підготовленості (коефіцієнт ефективності техніко-тактичних дій).
Результати. На формувальному етапі експерименту, порівняно з констатувальним, на 5.7 % (з 5725 до 5400 хв) було зменшено обсяг тренувальних навантажень, на 4.9 % (з 41804 до 39742 балів) знижено величину навантаження, на 1.4 % (з 7.3 до 7.4 бал/хв) підвищено інтенсивність навантажень; зменшено частку загальнопідготовчих (з 44.0 до 40.3 %) і підвідних (з 37.3 до 34.3 %) вправ, однак, за рахунок цього було збільшено частку спеціально-підготовчих (з 6.8 до 8.3 %) і змагальних (з 11.9 до 16.1 %) вправ; збільшено частку навантажень змішаної аеробно-анаеробної (з 40.9 до 41.3 %), анаеробної алактатної (з 5.0 до 9.2 %) й анаеробної гліколітичної (з 3.7 до 4.3 %) спрямованості за рахунок зменшення частки навантажень аеробної спрямованості (з 50.4 до 45.3 %).
Висновки. Побудова тренувального процесу кваліфікованих волейболісток у межах підготовчого періоду на основі програмування сприяла статистично достовірному (р<0.050) покращенню показників фізичної підготовленості в межах 1.90-5.12 %, показників функціональної підготовленості в межах 1.43-1.65 %, показника техніко-тактичної підготовленості – на 4.92 %. Отримані результати підтверджують ефективність розробленої програми підготовчого періоду кваліфікованих волейболісток і дозволяють рекомендувати її до практичного застосування в тренувальному процесі волейбольних команд
З’ясування впливу ігор неповними складами та методу високоінтенсивного інтервального тренування на анаеробну витривалість у хокеїстів підліткового віку
No full textBackground. Given the sport’s complex aerobic-anaerobic demands, optimizing training methodologies is crucial for improving players’ repeated sprint ability, sustaining effort throughout matches, and enhancing overall performance. While hockey requires significant anaerobic power for explosive movements and sprints, the intermittent nature of the game also places considerable demands on aerobic systems for recovery between high-intensity efforts.
Objectives. This study aimed to evaluate and compare the effectiveness of Small-Sided Games (SSG) and High-Intensity Interval Training (HIIT) in enhancing anaerobic endurance among adolescent field hockey players.
Materials and methods. A total of 36 adolescent male hockey players (aged 15–17 years) participated in this study and were randomly assigned to three groups: SSG (n=12), HIIT (n=12), and an Active Control Group (ACG) (n=12). The intervention lasted for six weeks, with each training group engaging in their respective training modalities three times per week. Anaerobic endurance was evaluated through the Running-Based Anaerobic Sprint Test (RAST) both prior to and following the intervention. A Two-Way Mixed ANOVA was conducted to analyze the interaction between time (pre-test vs. post-test) and group assignment.
Results. Both the SSG and HIIT groups demonstrated significant improvements in anaerobic endurance compared to the ACG. The SSG group exhibited a greater reduction in RAST values (5.03%) than the HIIT group (3.71%). Statistical analysis revealed a significant main effect of time and group (F = 14.80, p < 0.001, η²p = 0.47), indicating a meaningful impact of both interventions. Post hoc comparisons showed that the SSG group outperformed the HIIT group, though both significantly improved anaerobic endurance compared to the control.
Conclusions. This study confirms the efficacy of both SSG and HIIT in enhancing anaerobic endurance in adolescent hockey players, with SSG demonstrating slightly superior benefits. The findings suggest that integrating sport-specific drills, as seen in SSG, may yield greater physiological and tactical improvements than traditional HIIT protocols. Further research is needed to explore long-term adaptations, injury risk, and the potential benefits of combining both training methods for optimal performance enhancement.Історія питання. Враховуючи складні аеробні й анаеробні навантаження в спорті, оптимізація тренувальних методологій має вирішальне значення для покращення здатності гравців до повторних спринтерських забігів, підтримання зусиль впродовж матчів та підвищення загальної результативності. Попри те, що хокей потребує від гравців значної анаеробної потужності для виконання вибухових рухів і спринтерських забігів, переривчастий характер гри також висуває суттєві вимоги до аеробних систем задля відновлення організму між високоінтенсивними діями.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було оцінити та порівняти ефективність використання ігор невеликими складами (ІНС) та методу високоінтенсивного інтервального тренування (ВIIT) щодо підвищення анаеробної витривалості серед хокеїстів на траві підліткового віку.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 36 юнаків-хокеїстів (віком 15-17 років), яких було розподілено за методом рандомізації на три групи: ІНС (n=12), ВІІТ (n=12) та група активного контролю (ГАК) (n=12). Інтервенція тривала шість тижнів, кожна група тренувалася тричі на тиждень відповідно до свого режиму тренувань. Оцінювання рівня анаеробної витривалості проводилось за допомогою тесту анаеробного спринту на основі бігу (Running-Based Anaerobic Sprint Test, RAST) на перед- і постінтервенційному етапах дослідження. З метою аналізу взаємодії між часом (претест і посттест) та груповим розподілом проведено двофакторний змішаний дисперсійний аналіз.
Результати. В обох групах (ІНС та ВIIT) спостерігалося значне поліпшення показників анаеробної витривалості порівняно з групою ГАК. Група ІНС продемонструвала істотніше зниження показників RAST (5.03%), ніж група ВIIT (3.71%). Статистичний аналіз виявив суттєвий основний вплив часу та групи (F = 14.80, p < 0.001, η²p = 0.47), що вказує на значущий вплив обох інтервенцій. Проведення post hoc порівнянь показало, що група ІНС перевершила групу ВIIT, однак обидві групи значно покращили рівень анаеробної витривалості порівняно з контрольною групою.
Висновки. У цьому дослідженні підтверджено ефективність використання як ІНС, так і ВIIT щодо підвищення анаеробної витривалості у хокеїстів-підлітків, причому в ІНС спостерігається незначна перевага. Результати дослідження свідчать про те, що інтеграція вправ, специфічних для певного виду спорту, як показано в ІНС, може призвести до суттєвіших фізіологічних і тактичних покращень, ніж застосування традиційних протоколів ВIIT. Необхідно провести подальші дослідження з метою вивчення довгострокових адаптаційних процесів, ризику травмування та потенційних переваг поєднання обох методів тренувань для оптимального підвищення результативності
Вплив регуляторних змін у змагальній діяльності на психологічні показники, що забезпечують ефективність виступу борця
No full textBackground. The study attempts to reveal those psychological leading indicators that have emerged as a consequence of the recent regulatory changes in wrestling, which can ensure stable and high competitive results.
Objectives. This study aimed to identify the primary psychological factors that ensure the stability of a wrestler’s high competitive results and to characterize the specifics of their manifestations, as influenced by the regulatory requirements.
Materials and methods. To organize the research process more effectively, modern advanced sensory technologies, tests, questionnaires, observations, and mathematical statistical methods were used. All of these techniques have proven to be of practical significance in sports psychology. The study was conducted among 33 highly qualified wrestlers from the national team of the Republic of Armenia (winners and medalists of World, European, and International Competitions).
Results. The comparative analysis of the research results revealed the leading psychological indicators that ensure the effectiveness of wrestlers’ competitive performance under previous and current regulatory requirements. The study also interpreted the reliable interrelationships of these indicators with mental states, various stress factors, individual personality traits, and psychomotor abilities.
Conclusions. In modern wrestling, the effectiveness of technical and tactical preparation is realized through the patterns of interconnected manifestations of psychomotor indicators, whereas in the past, manifestations of the emotional sphere prevailed, which have undergone significant transformations over the years due to regulatory changes.Історія питання. У дослідженні здійснено спробу виявити ті психологічні випереджаючі індикатори, поява яких зумовлена нещодавніми регуляторними змінами у спортивній боротьбі, що можуть забезпечити стабільні та високі змагальні результати.
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті визначити основні психологічні чинники, що забезпечують стабільність високих змагальних результатів борця, і охарактеризувати специфіку їх проявів залежно від впливу регуляторних вимог.
Матеріали та методи. Задля ефективнішої організації дослідницького процесу використовувалися сучасні прогресивні сенсорні технології, тести, опитувальники, обсерваційні та математико-статистичні методи. Доведена практична значущість усіх зазначених методик в галузі спортивної психології. Дослідження проведено серед 33 висококваліфікованих борців національної збірної Республіки Вірменія (переможці та призери світових, європейських та міжнародних змагань).
Результати. Порівняльний аналіз результатів дослідження встановив провідні психологічні індикатори, що забезпечують ефективність змагальної діяльності борців відповідно до попередніх та поточних регуляторних вимог. У дослідженні також інтерпретовано достовірні взаємозв’язки цих показників із психічними станами, різними стресовими факторами, індивідуальними рисами особистості та психомоторними здібностями.
Висновки. У сучасній спортивній боротьбі ефективність техніко-тактичної підготовки реалізується через закономірності взаємопов’язаних проявів психомоторних показників, тоді як раніше переважали прояви емоційної сфери, які з роками зазнали значних трансформацій внаслідок регуляторних змін
Кореляція між силою хвату кисті та м’язами-аддукторами з м’язовою масою та жировою масою у осіб похилого віку
No full textBackground. As you age, body composition will also change, with muscle mass decreasing and fat mass increasing. Handgrip strength and adductor muscle strength have been identified as indicators of older people’s health used to represent overall strength and muscle mass.
Objectives. This study aimed to investigate the relationship between handgrip strength and adductor muscle strength with muscle mass and fat mass in older people.
Materiarls and methods. The present study used a cross-sectional research method. The subjects consisted of thirty-two older women with the following characteristics: age 64.65 ± 7.18 years, height 148.65 ± 5.38 cm, body mass 60.43 ± 9.32 kg, BMI 27.40 ±4.47 kg/m2. The body composition test used the Inbody 270. Meanwhile, the handgrip strength test used the Handgrip device, andthe adductor muscle strength test used the ForceFrame system. The analysis was conducted using SPSS version 27 software, with the data normality test being performed using the one-sample Kolmogorov-Smirnov test method (p-value > 0.05). Pearson correlation was employed to analyse the relationship between two variables (p-value < 0.05).
Results. Based on the data obtained, it was found that there was a substantial correlation between right and left handgrip strength and right (p-value: 0.026, r-value: 0.392) and left (p-value: 0.021, r-value: 0.408) arm muscle mass. Additionally, a significant correlation was observed between right adductor muscle strength and right leg muscle mass (p-value: 0.034, r-value: 0.375), but left adductor muscle strength was not correlated with left leg muscle mass. Meanwhile, handgrip and adductor muscle strength were not found to be correlated with fat mass.
Conclusions. This study proves that right and left handgrip strength, as well as right adductor muscle strength, are associated with muscle mass in the elderly. The greater the muscle mass, the higher the handgrip strength and adductor muscle strength. However, due to the limited number of subjects, further research with a larger sample size is needed.Історія питання. Із віком композиція тіла також змінюється: кількість м’язової маси зменшується, а жирової — збільшується. Сила хвату кисті та сила привідних м’язів визначаються як показники здоров’я літніх осіб, що використовуються для оцінки загальної сили та м’язової маси.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні взаємозв’язку між силою хвату кисті і силою привідних м’язів з м’язовою масою та жировою масою у осіб похилого віку.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовувався поперечний дослідницький метод. Група досліджуваних складалася з тридцяти двох жінок похилого віку з наступними характеристиками: вік 64.65 ± 7.18 років, зріст 148.65 ± 5.38 см, маса тіла 60.43 ± 9.32 кг, ІМТ 27.40 ± 4.47 кг/м2. Для тестування складу тіла використовувався прилад Inbody 270. Тест на визначення сили хвату кисті проведено за допомогою ручного динамометра, тоді як для тесту на визначення сили привідних м’язів застосовувалась система ForceFrame. Аналіз проводився із використанням програмного забезпечення SPSS версії 27, а перевірку нормальності даних здійснено за допомогою одновибіркового критерію узгодженості Колмогорова-Смирнова (p-значення > 0.05). Для аналізу взаємозв’язку між двома змінними використовувалась кореляція Пірсона (p-значення < 0.05).
Результати. На основі отриманих даних встановлено суттєву кореляцію між силою хвату правої та лівої кистей та м’язовою масою правої (p-значення: 0.026, r-значення: 0.392) та лівої (p-значення: 0.021, r-значення: 0.408) рук. Крім того, спостерігалася значна кореляція між силою правого привідного м’яза та м’язовою масою правої ноги (p-значення: 0.034, r-значення: 0.375), однак сила лівого привідного м’яза не корелювала з м’язовою масою лівої ноги. Водночас не було виявлено кореляції між силою хвату кисті та силою привідних м’язів із жировою масою.
Висновки. Це дослідження доводить, що сила хвату правої та лівої кистей, а також сила правого привідного м’яза пов’язані з м’язовою масою у літніх осіб. Чим більша м’язова маса, тим вища сила хвату кисті та сила привідного м’яза. Втім, через обмежену кількість досліджуваних осіб, необхідно провести подальші дослідження з залученням більшої вибірки учасників
Оцінка впливу спортивних дисциплін на композицію тіла та здоров’я кісткової тканини: Акцент на заняттях йогою, важкою атлетикою та бігом на довгі дистанції
No full textBackground. Understanding how different sports influence bone health and body composition is key to improving athletic performance and overall well-being. Weightlifting, yoga, and long-distance running each have unique impacts on the body. This study offers insights into how specific sports disciplines shape bone health and body composition, providing valuable guidance for enhancing fitness and health recommendations.
Objectives. The study aimed to assess the effects of weightlifting, yoga, and long-distance running on body composition and bone mineral density, highlighting how these activities significantly influence both factors.
Materials and methods. A random sampling method was used to select ninety (N = 90) interuniversity athletes. The sample consisted of long-distance runners (n = 30), weightlifting athletes (n = 30), and yoga practitioners (n = 30). Bone mineral density was measured using the Achilles EXPII (Part 1) Bone Mineral Density Analyzer, while body composition was assessed with the GS6.5B Body Building Weight Test System (Version 1.0).
Results. Significant differences were observed among the groups in bone mineral density F(2, 87) = 15.95, p = .000, body fat percentage F(2, 87) = 26.15, p = .000, and skeletal muscle mass F(2, 87) = 23.30, p = .000. A post-hoc LSD test showed that weightlifters had the highest bone mineral density and skeletal muscle mass, whereas long-distance runners demonstrated the lowest body fat percentage among the groups.
Conclusions. The study revealed substantial differences in skeletal muscle mass, body fat percentage, and bone mineral density among weightlifters, yoga practitioners, and long-distance runners. These findings highlight the distinct physiological adaptations associated with each sport, emphasizing the need for customized training and health strategies to optimize performance and health outcomes across different athletic disciplines.Історія питання. Розуміння того, як різні види спорту впливають на стан кісткової тканини та композицію тіла, є ключовим чинником для покращення спортивної результативності та загального самопочуття. Важка атлетика, йога та біг на довгі дистанції мають унікальний вплив на організм. Це дослідження містить аналіз того, як конкретні спортивні дисципліни формують здоров’я кісткової тканини та композицію тіла, а також надає цінні рекомендації щодо поліпшення рівня фізичної підготовленості та стану здоров’я.
Мета дослідження. Дослідження мало на меті оцінити вплив занять важкою атлетикою, йогою та бігом на довгі дистанції на композицію тіла та мінеральну щільність кісткової тканини, а також визначити, наскільки суттєво ці види фізичної активності впливають на обидва фактори.
Матеріали та методи. За методом рандомізації було відібрано дев’яносто (N = 90) міжуніверситетських спортсменів. Вибірка складалася з бігунів на довгі дистанції (n = 30), спортсменів-важкоатлетів (n = 30) та практиків йоги (n = 30). Вимірювання мінеральної щільності кісткової тканини проводилось за допомогою аналізатора мінеральної щільності кісткової тканини “Achilles EXPII” (Частина 1), що передбачає ультразвукове дослідження п’яткової кістки, а композиція тіла оцінювалась із використанням тест-системи “GS6.5B Body Building Weight Test System” (Версія 1.0) з метою визначення компонентного складу маси тіла спортсменів.
Результати. Спостерігалися значні відмінності між групами за показниками мінеральної щільності кісткової тканини F(2, 87) = 15,95, p = 0,000, відсоткового вмісту жиру в організмі F(2, 87) = 26,15, p = 0,000 та маси скелетних м’язів F(2, 87) = 23,30, p = 0,000. Post-hoc тест найменшої значущої різниці показав, що важкоатлети мали найвищий рівень мінеральної щільності кісткової тканини та маси скелетних м’язів, тоді як бігуни на довгі дистанції продемонстрували найнижчий показник відсоткового вмісту жиру в організмі серед досліджуваних груп.
Висновки.
За результатами дослідження встановлено суттєві відмінності у показниках маси скелетних м’язів, відсоткового вмісту жиру в організмі та мінеральної щільності кісткової тканини серед важкоатлетів, практиків йоги та бігунів на довгі дистанції. Отримані дані вказують на
чітко виражені
фізіологічні адаптації, пов’язані із кожним видом спорту, підкреслюючи необхідність розробки індивідуальних тренувальних та оздоровчих стратегій
щодо
оптимізації результативності та показників стану здоров’я в різних спортивних дисциплінах
Визначення ефективності застосування льодової компресії з метою покращення стану фізичної підготовленості щодо зниження частоти серцевих скорочень, рівня ІЛ-6 та індексу втоми спортсменів-футболістів після виконання вправ, спрямованих на розвиток швидкісної витривалості
No full textObjectives. This study aimed to investigate the effects of Ice Compression For Fitness (ICEFIT) on reducing heart rate, Interleukin-6 (IL-6) levels, and fatigue index in soccer athletes after performing speed endurance training.
Materials and methods. A total of 34 male students from the Football Coaching Department at the State University of Surabaya (Indonesia), aged 18-20 years, with a normal BMI, at least 10 years of football training experience, and no injuries in the past 6 months, were selected as research subjects and were given ICEFIT treatment for 4 weeks. Data collection was conducted by measuring heart rate, IL-6 levels, and fatigue index at both the pre- and post-intervention stages. Data analysis techniques included using the parametric paired sample t-test and independent sample t-test, with a significance level of 5 %.
Results. The results showed that ICEFIT significantly reduced heart rate, IL-6 levels, and fatigue index in soccer athletes after speed endurance training (p ≤ 0.05). Furthermore, marked reductions in heart rate, IL-6 levels and fatigue index were observed between the groups (p ≤ 0.05).
Conclusions. These findings demonstrate that ICEFIT is effective in reducing heart rate, IL-6 levels, and fatigue index in soccer athletes after speed endurance training.Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчити вплив льодової компресії для покращення стану фізичної підготовленості (ICEFIT) на зниження частоти серцевих скорочень, рівнів інтерлейкіну-6 (IЛ-6) та індексу втоми у спортсменів-футболістів після виконання тренувань на розвиток швидкісної витривалості.
Матеріали та методи. Загалом 34 студенти чоловічої статі з факультету підготовки футбольних тренерів Державного університету Сурабаї (Індонезія) віком 18-20 років з нормальним показником індексу маси тіла, щонайменше 10-річним досвідом футбольних тренувань та відсутністю травм за останні 6 місяців були відібрані в якості суб’єктів дослідження та проходили курс лікування ICEFIT протягом 4 тижнів. Збір даних проводився шляхом вимірювання частоти серцевих скорочень, рівнів ІЛ-6 та індексу втоми як на перед-, так і на післяінтервенційному етапах дослідження. Методи аналізу даних включали використання параметричного t-критерію парних вибірок та t-критерію для незалежних вибірок з рівнем значущості 5 %.
Результати. Результати дослідження показали, що застосування льодової компресії для покращення стану фізичної підготовленості сприяло значному зниженню частоти серцевих скорочень, рівнів ІЛ-6 та індексу втоми спортсменів-футболістів після виконання тренувань на розвиток швидкісної витривалості (p ≤ 0,05). Крім того, спостерігалося суттєве зниження частоти серцевих скорочень, рівнів ІЛ-6 та індексу втоми між групами (p ≤ 0,05).
Висновки. Отримані дані демонструють ефективність застосування ICEFIT з метою зниження частоти серцевих скорочень, рівнів IL-6 та індексу втоми спортсменів-футболістів після проведення тренувань на розвиток швидкісної витривалості
Вплив тренування з розвитку витривалості на показники концентрації лактату в крові та анаеробного порогу у бангладешських спортсменок-гандболісток
No full textBackground. Endurance training has an essential role in improving the aerobic capacity and postponing the onset of exhaustion that can be beneficial to enhancing the performance. Handball involves both aerobic and anaerobic energy systems in the human body. Therefore, it becomes crucial to comprehend how training influences physiological variables such as anaerobic threshold and blood lactate concentration.
Objectives. The objective of this study was to examine the effect of an endurance training program on anaerobic threshold and blood lactate concentration in Bangladeshi female handball players.
Materials and methods. A total of sixty-four female athletes were selected using a purposive random sampling technique. The participants were randomly divided into two groups: 32 in the experimental group and 32 in the control group. A blood lactate analyzer, pulse oximeter, and treadmill test according to the Bruce protocol were used to assess blood lactate concentration, anaerobic threshold, resting heart rate, and maximum heart rate.
Results. The study observed a significant improvement in the experimental group, including a reduction in resting blood lactate concentration from 1.72 ± 0.15 mmol/L to 1.42 ± 0.12 mmol/L at the post-training phase. Additionally, there was an increase in onset of blood lactate accumulation from 4.51 ± 0.26 mmol/L to 4.73 ± 0.15 mmol/L, and an increase in speed at lactate threshold from 7.0 ± 0.0 km/h to 7.49 ± 0.19 km/h. It was also noted a considerable enhancement in the control group for variables such as resting heart rate, maximum heart rate, resting blood lactate concentration, and peak lactate concentration due to regular handball participation. Cohen’s d was calculated to determine the effect size of endurance training. An independent t-test also revealed substantial differences between the experimental and control groups (p < 0.05).
Conclusions. The findings of this study indicate a significant effect of endurance training on the anaerobic threshold and blood lactate concentration in Bangladeshi female handball players.Історія питання. Тренування з розвитку витривалості відіграє важливу роль у покращенні аеробних здібностей та відтермінуванні настання періоду виснаження, що може позитивно позначитися на підвищенні результативності. Гандбол передбачає залучення як аеробних, так і анаеробних енергетичних систем людського організму. Тому розуміння впливу тренувань на такі фізіологічні показники, як анаеробний поріг і концентрація лактату в крові, набуває ключового значення.
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити вплив програми тренувань з розвитку витривалості на показники анаеробного порогу та концентрації лактату в крові у бангладешських гандболісток.
Матеріали та методи. Загалом було відібрано шістдесят чотири спортсменки із застосуванням методики цілеспрямованої випадкової вибірки. Учасниць було розподілено за методом рандомізації на дві групи: експериментальна група — 32 особи та контрольна група — 32 особи. З метою оцінки рівня концентрації лактату в крові, анаеробного порогу, частоти серцевих скорочень у стані спокою та максимальної частоти серцевих скорочень використовували аналізатор лактату в крові, пульсоксиметр та тредміл-тест за протоколом Брюса (“Bruce protocol”).
Результати. В рамках дослідження спостерігалося значне поліпшення показників в експериментальній групі, зокрема зниження рівня концентрації лактату в крові у стані спокою з 1,72 ± 0,15 ммоль/л до 1,42 ± 0,12 ммоль/л на посттренувальному етапі. Крім того, відзначено збільшення періоду щодо початку процесу накопичення концентрації лактату в крові з 4,51 ± 0,26 ммоль/л до 4,73 ± 0,15 ммоль/л, а також зростання швидкості лактатного порогу з 7,0 ± 0,0 км/год до 7,49 ± 0,19 км/год. Також у контрольній групі було відмічено суттєве покращення таких показників, як частота серцевих скорочень у стані спокою, максимальна частота серцевих скорочень, концентрація лактату в крові у стані спокою та пікова концентрація лактату завдяки регулярним заняттям гандболом. Для визначення розміру ефекту щодо виконання тренувань на витривалість було розраховано показник d Коена (Cohen’s d). Результати застосування t-критерію для незалежних вибірок виявили істотні відмінності між експериментальною та контрольною групами (p < 0,05).
Висновки. Отримані під час дослідження дані свідчать про значний вплив тренувань з розвитку витривалості на показники анаеробного порогу та концентрації лактату в крові у бангладешських гандболісток
Вплив 12-тижневої програми з виконання пліометричних і Табата-тренувань з частотою 3-х щотижневих занять на продуктивність серцево-судинної системи елітних футболістів
No full textObjectives. This study aimed to examine the effects of a 12-week plyometric training program and a Tabata regimen on cardiovascular efficiency in elite soccer players.
Materials and methods. Sixty male inter-university players, aged 20.79 ± 1.75 years, were randomly assigned to the Plyometric Training Group (PTG, n = 20), Tabata Training Group (TTG, n = 20), or Control Group (CG, n = 20). Cardiovascular metrics, including vital capacity, resting heart rate, mean arterial blood pressure, breath-holding time, and respiratory rate, were assessed before and after the program. Both PTG and TTG completed three 90-minute sessions on a weekly basis.
Results. The results revealed that both the PTG and TTG showed significant improvements in cardiovascular efficiency. Vital capacity increased by 30.83% (d = 1.24, p < 0.001) in PTG and by 34.61% (d = 1.52, p < 0.001) in TTG. Resting heart rate decreased by 12.36% (d = 1.74, p < 0.001) in PTG and by 15.18% (d = 1.82, p < 0.001) in TTG. Breath-holding time increased by 29.86% (d = 2.12, p < 0.001) in PTG and by 34.42% (d = 2.35, p < 0.001) in TTG. Respiratory rate decreased by 28.07% (d = 1.04, p < 0.001) in PTG and by 28.33% (d = 1.10, p < 0.001) in TTG. These findings highlight the substantial positive impact of both training methods on cardiovascular efficiency in elite soccer players.
Conclusions. In conclusion, the implementation of a plyometric and Tabata training program has been found to produce significant improvements in cardiovascular efficiency in elite soccer players, making them valuable preseason conditioning strategies to enhance endurance, performance, and overall athletic abilities.Мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити вплив 12-тижневої програми пліометричних тренувань і режиму тренувань за методикою Табата на продуктивність серцево-судинної системи елітних футболістів.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 60 гравців чоловічої статі міжвузівського рівня віком 20,79 ± 1,75 років, яких було розподілено за методом рандомізації до групи пліометричних тренувань (ПТГ, n = 20), групи тренувань за методикою Табата (ТТГ, n = 20) або до контрольної групи (КГ, n = 20). Перед початком та після завершення тренувальної програми оцінювали показники серцево-судинної системи, серед яких життєва ємність легень, частота серцевих скорочень у стані спокою, середній артеріальний тиск, час затримки дихання та частота дихання. Учасники як ПТГ, так і ТТГ виконували 3 тренувальні сесії тривалістю 90 хвилин на щотижневій основі.
Результати. Результати дослідження виявили, що в учасників як ПТГ, так і ТТГ спостерігалося значне покращення продуктивності серцево-судинної системи. Показник життєвої ємності легень збільшився на 30,83% (d = 1,24, p < 0,001) у ПТГ і на 34,61% (d = 1,52, p < 0,001) у ТТГ. Частота серцевих скорочень у стані спокою зменшилася на 12,36% (d = 1,74, p < 0,001) у ПТГ і на 15,18% (d = 1,82, p < 0,001) у ТТГ. Час затримки дихання збільшився на 29,86% (d = 2,12, p < 0,001) у ПТГ і на 34,42% (d = 2,35, p < 0,001) у ТТГ. Частота дихання зменшилася на 28,07% (d = 1,04, p < 0,001) у ПТГ і на 28,33% (d = 1,10, p < 0,001) у ТТГ. Отримані дані свідчать про суттєвий позитивний вплив застосування обох методів тренувань на продуктивність серцево-судинної системи елітних футболістів.
Висновки. Таким чином, впровадження програми з виконання пліометричних і Табата-тренувань сприяло значному поліпшенню продуктивності серцево-судинної системи у елітних футболістів, що дозволяє вважати зазначені методики важливими стратегіями передсезонної підготовки щодо підвищення показників витривалості, результативності та загальних спортивних здібностей