Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Розгляд впливу системи силових вправ, призначених для розвитку верхнього, нижнього відділів тіла та їхнього поєднання на постактиваційне підвищення результативності показників швидкості виконання боулінгу серед гравців-аматорів у крикет
No full textObjectives. This study aimed to investigate the effects of post-activation performance enhancement on bowling velocity among amateur cricket players using multiple interventions as conditioning activities focusing on the upper body, lower body, and a combination of both.
Materials and methods. Eight amateur cricket bowlers were recruited for the study and, in a randomized crossover manner, allocated to conditioning activities aimed at the upper body (i.e., 10 pull-ups + 6 wall ball slams), lower body (i.e., 10 air squats + 6 broad jumps), or both (5 pull-ups + 3 wall ball slams combined with 5 air squats + 3 broad jumps). The bowling velocity was measured at baseline and after one minute and four minutes of completing the intervention.
Results. The findings indicate no significant improvement (p = 0.939) in ball velocity compared to the control condition after the three experimental conditions. However, post-hoc results showed a substantial decrease in bowling velocity after one minute.
Conclusions. In conclusion, conditioning activities using pull-ups and wall ball slams for the upper body, air squats, and broad jumps for the lower body, or their combination, do not induce post-activation performance enhancement during cricket bowling.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні впливу постактиваційного підвищення результативності на показники швидкості виконання боулінгу (дії, спрямовані на просування м’яча до ворітець) серед гравців-аматорів у крикет, використовуючи кілька інтервенцій у вигляді кондиціонуючих вправ, спрямованих на розвиток верхнього та нижнього відділів тіла, а також поєднання зазначених типів тренувань.
Матеріали та методи. Для проведення дослідження було відібрано вісім гравців-аматорів у крикет, яких розподілили за методом рандомізованого перехресного типу з метою виконання кондиціонуючих вправ, спрямованих на розвиток верхнього відділу тіла (10 підтягувань + 6 ударів м’ячем об стінку), нижнього відділу тіла (10 повітряних присідань — класичні присідання без використання додаткового обтяження (власна вага) + 6 стрибків у довжину з місця) або поєднання обох видів тренувань (5 підтягувань + 3 удари м’ячем об стінку в комплексі із 5 повітряними присіданнями + 3 стрибками у довжину з місця). Вимірювання швидкості виконання боулінгу проводилося на початковому етапі дослідження, а також через одну хвилину та чотири хвилини після завершення інтервенції.
Результати. Отримані дані свідчать про відсутність значного покращення (p = 0,939) швидкості польоту м’яча порівняно із контрольним станом після виконання трьох експериментальних умов. Однак post-hoc результати показали суттєве зменшення швидкості виконання боулінгу через одну хвилину.
Висновки. Таким чином, кондиціонуючі вправи, що включають в себе виконання підтягувань і удари м’ячем об стінку для верхнього відділу тіла, а також повітряні присідання та стрибки у довжину з місця для нижнього відділу тіла, або комбінація вказаних видів тренувань, не сприяють постактиваційному підвищенню показників результативності під час виконання боулінгу в крикеті
Побудова індексної системи щодо оцінки стану рухового розвитку дітей дошкільного віку з точки зору дисциплінарних взаємозв’язків: Дельфійське дослідження
No full textBackground. Sports health and the future of preschool children are urgent problems. However, a comprehensive and scientific evaluation index system (EIS) for assessing their sports health is lacking.
Objectives. The study aimed to elaborate an EIS for preschool children’s motor health based on interdisciplinary subjects to solve the growth dilemma faced by children during their development.
Materials and methods. Sixteen interdisciplinary experts who have been engaged in sports and health education for more than 15 years participated in a Delphi study. They used a 5-point Likert scale twice to assess the importance of preset indicators and provided feedback to modify and allocate items to the EIS.
Results. After two rounds of expert consultation, a consensus was reached on the EIS, which included 6 primary and 26 secondary indicators. The coefficients for experts’ familiarity (As), judgment (Ai), and authority (Aa) were all >0.7. The coefficients for opinion coordination (ω) were >0.7. The arithmetic mean (Mean) of the recognition and operability scores was ≧4, and the coefficients of variation (CV) were all <0.25. The harmonization coefficient (ω) for the primary indicators was 0.803, and the harmonization coefficient (ω) for the secondary indicators was 0.758 (all > 0.75).
Conclusions. Accurate, reliable and scientific data were collected to develop an EIS in order to address the challenges of assessing children’s motor health. The findings can serve as a reference for future instruction on preschoolers’ motor health.Історія питання. Питання стану спортивної підготовки та майбутнього розвитку дітей дошкільного віку є актуальними проблемами. Однак бракує комплексної та науково обґрунтованої індексної системи оцінювання (ІСО) для визначення рівня їхнього стану спортивної підготовки.
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті розробити ІСО щодо стану рухового розвитку дітей дошкільного віку на основі міждисциплінарних предметів для розв’язання проблематики зростання, з якою стикаються діти в процесі свого розвитку.
Матеріали та методи. Шістнадцять міждисциплінарних експертів, які понад 15 років залучені до сфери спортивної та оздоровчої освіти, взяли участь у дослідженні за методом Дельфі. Вони двічі використовували 5-бальну шкалу Лайкерта для оцінки важливості попередньо встановлених показників і надавали зворотний зв’язок з метою модифікації та розподілу пунктів в ІСО.
Результати. Після проведення двох раундів експертних консультацій було досягнуто консенсусу щодо ІСО, яка включала 6 первинних та 26 вторинних показників. Коефіцієнти обізнаності експертів (As), судження (Ai) та авторитетності (Aa) становили >0,7. Коефіцієнти узгодженості думок (ω) становили >0,7. Середнє арифметичне значення (Mean) балів щодо розпізнавання та функціональності склало ≧4, а коефіцієнти варіації (CV) дорівнювали <0,25. Коефіцієнт гармонізації (ω) для первинних показників становив 0,803, а коефіцієнт гармонізації (ω) для вторинних показників склав 0,758 (всі > 0,75).
Висновки. Для розроблення ІСО було зібрано достовірні, надійні та науково обґрунтовані дані, спрямовані на розв’язання проблеми щодо оцінки стану рухового розвитку дітей дошкільного віку. Отримані результати дослідження можуть слугувати основою для подальших інструкцій щодо вивчення стану рухового розвитку дошкільнят
З’ясування ефективності поєднання силових та аеробних вправ щодо покращення композиції тіла у жінок з ожирінням: Рандомізоване контрольоване дослідження
No full textBackground. The novelty of this study is a combination of strength and aerobic exercise, thereby enhancing the benefits of improving body composition. Aerobic exercise is effective for burning calories, which helps to lose fat, while strength exercise facilitates maintaining and building muscle mass.
Objectives. This study aimed to demonstrate that a combination of strength-aerobic exercise can significantly improve the body composition of obese women.
Materials and methods. This study was an experimental randomized controlled trial (RCT) involving 20 participants consisting of obese women who were given the intervention for eight weeks with a frequency of 4x/week. The data collected included a body composition, measured using the TANITA Body Composition Analyzer DC-360 (TANITA Corporation, Inc., IL 60005, USA). The data analysis techniques used were the paired sample t-test, with a significance level of 95%.
Results. The results obtained indicate that this combined exercise program significantly reduces body weight, body mass index (BMI), fat mass, and body fat percentage (p < 0.05). In addition, the program also significantly increases fat-free mass and muscle mass (p < 0.05).
Conclusions. The findings showed that a combination of aerobic exercise and endurance led to substantial improvements in body composition in obese women. These results confirm previous studies and provide scientific evidence for including a combination exercise program as part of an obesity management strategy.Історія питання. Наукова новизна цього дослідження полягає у вивченні поєднання силових та аеробних вправ, застосування яких посилює позитивний вплив на поліпшення компонентного складу тіла. Виконання аеробних вправ є ефективним з точки зору спалювання калорій, що допомагає позбутися жирових відкладень, тоді як силові вправи сприяють підтримці та нарощуванню м’язової маси.
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті продемонструвати, що поєднання силових та аеробних вправ може суттєво покращити композицію тіла жінок з ожирінням.
Матеріали та методи. Проведено експериментальне рандомізоване контрольоване дослідження (РКД) за участю 20 жінок з ожирінням, які проходили інтервенцію протягом восьми тижнів із частотою 4 рази на тиждень. Збір даних включав визначення складу тіла за допомогою аналізатора складу тіла TANITA DC-360 (TANITA Corporation, Inc., IL 60005, США). Методи аналізу даних передбачали застосування t-критерію для парних вибірок з рівнем значущості 95%.
Результати. Отримані результати вказують на значне зниження маси тіла, індексу маси тіла (ІМТ), жирової маси та відсоткового вмісту жиру в організмі (p < 0,05) завдяки застосуванню комбінованої програми тренувань (p < 0,05). Крім того, застосування зазначеної програми забезпечує достовірне підвищення показників безжирової маси та м’язової маси (p < 0,05).
Висновки. Результати дослідження показали, що поєднання аеробних вправ і витривалості призводить до суттєвого поліпшення композиції тіла у жінок з ожирінням. Вказані результати підтверджують дані попередніх досліджень і надають наукові докази щодо включення комбінованої програми тренувань як частини стратегії боротьби з ожирінням
З’ясування відмінностей у прояві компонентів рухової підготовленості юнаків за відсутності обов’язкової фізичної активності
No full textBackground. The current trend in the modernization of university physical education involves the development of a personal educational trajectory for each student.
Objectives. The study aimed to determine the peculiarities in the development of young male students’ motor fitness components, taking into consideration their somatotypes and the absence of compulsory physical activity at the university.
Materials and methods. The study involved 39 young men aged 17.6±0.5 years who had just started studying at the university, belonged to different somatotypes and had no restrictions in the use of different physical activity parameters. The somatotype was determined using the modified Stefko-Ostrovsky method. The 11 main components of motor fitness were examined, using motor tests recommended by researchers, appropriate testing methods and instruments. Each test met the requirements of reliability, informativeness and allowed to evaluate speed, frequency of movements, ability to balance, power, explosive strength of arms and legs, abdominal muscle strength, arm strength, flexibility, agility and aerobic endurance. The parameters of these components were determined in each available somatotype, and each parameter was compared with different somatotypes. Testing was conducted at the beginning (January) and at the end (May-June) of the academic semester, but during one academic year.
Results. At the beginning and at the end of the study, it was noted that there were differences in the development of motor fitness components among the various somatotypes when compared with each other (p at the level from 0.05 to 0.000). The volumes and conditions of physical activity realization used during the study contributed to the change of young men’s results in some components. However, these alterations varied across different somatotypes.
Conclusions. The information about peculiarities of the development of motor fitness components among individuals with different somatotypes is important for increasing the efficiency of university physical education based on the personalization of content and differentiation of normative bases of this process.
Keywords: motor fitness, somatotypes, personalization, university physical education, physical activity, COVID-19.Сучасна тенденція в модернізації університетського фізичного виховання передбачає розроблення кожному студенту персональної освітньої траєкторії.
Мета статті – визначити особливості в розвитку компонентів рухової підготовленості юнаків при врахуванні їх соматотипів і відсутності в університеті обов’язкової фізичної активності.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 39 юнаків 17,6±0,5 років, які тільки розпочали навчання в університеті, належали до різних соматотипів та не мали обмежень у використанні різних параметрів фізичної активності. Соматотип визначали за допомогою модифікованої методики Штефко-Островського. Вивчали 11 основних компонентів рухової підготовленості, використовували рекомендовані дослідниками рухові тести, відповідні методи тестування та інструменти. Кожний тест відповідав вимогам надійності, інформативності та дозволяв оцінити швидкість, частоту рухів, здатність до рівноваги, абсолютну м’язову силу, вибухову силу рук і ніг, динамічну силу м'язів живота і рук, гнучкість, спритність, аеробну витривалість. Параметри цих компонентів визначали у юнаків кожного наявного соматотипу, а також порівнювали кожний параметр у різних соматотипах. Тестування проводили на початку (січень) та наприкінці (травень-червень) навчального семестру, але протягом одного навчального року.
Результати. На початку та наприкінці дослідження розвиток компонентів рухової підготовленості у кожному соматотипі відрізнявся при порівнянні між собою (р на рівні від 0.05 до 0.000). Використані протягом дослідження обсяги та умови реалізації фізичної активності сприяли зміні результатів юнаків у деяких компонентах, але ці зміни були неоднаковими у різних соматотипах.
Висновки. Інформація про особливості розвитку компонентів рухової підготовленості юнаків із різними соматотипами є важливою для підвищення дієвості університетського фізичного виховання на засадах персоналізації змістової і диференціації нормативної основ цього процесу
Фізичне виховання на основі когнітивно-рефлексивного моторного навчання сприяє підвищенню здібностей до критичного мислення: Чи демонструє модель аналізу Раша значущі докази?
No full textBackground. This study addresses the need to enhance cognitive-reflective competencies in physical education, which often prioritizes mastering basic sports skills at the expense of cognitive development. In the information era, critical thinking is a crucial cognitive-reflective skill that must be fostered.
Objectives. The study aimed to examine the structural design of instructional didactics and to assess changes in the difficulty levels of critical thinking among students in physical education settings.
Materials and methods. A posttest-only control group design was employed, with critical thinking data collected after the physical education sessions. The study involved two groups: an experimental class that integrated cognitive learning through tennis and a control class that participated in futsal extracurricular activities, each comprising 30 junior high school students (aged 13-14 years).
Results. Results analyzed using RASCH modelling revealed significant shifts in critical thinking difficulty levels. Specifically, indicators of critical thinking, including inference, assumption recognition, deductive reasoning, interpretation, and argument assessment, showed a 70% reduction in difficulty for students in the experimental group compared to those in the control group.
Conclusions. These findings suggest that cognitive-reflective learning in physical education can significantly enhance students’ critical thinking abilities, with students in the experimental class demonstrating higher critical thinking skills than their counterparts in the control group.Історія питання. У цьому дослідженні розглядається питання необхідності підвищення когнітивно-рефлексивних компетентностей у фізичному вихованні, в якому часто надається пріоритет оволодінню базовими спортивними навичками за рахунок когнітивного розвитку. В інформаційну епоху критичне мислення є ключовою когнітивно-рефлексивною навичкою, яку необхідно розвивати.
Мета дослідження. Мета дослідження полягала у вивченні структурної моделі інструктивної дидактики та оцінці змін у рівнях складності критичного мислення серед учнів у контексті фізичного виховання.
Матеріали та методи. Застосовано посттестовий дизайн контрольної групи, в якому збір даних щодо критичного мислення проводився після занять з фізичного виховання. До дослідження було залучено дві групи: експериментальний клас, який інтегрував когнітивне навчання через теніс, та контрольний клас, який брав участь у позакласних заняттях з футзалу, кожна з яких складалася з 30 учнів середньої школи (віком 13-14 років).
Результати. Аналіз результатів із застосуванням моделювання Раша виявив значні зміни в рівнях складності критичного мислення. Зокрема, показники критичного мислення, включаючи інференцію, розпізнавання припущень, дедуктивне міркування, інтерпретацію та оцінку аргументів, показали зниження складності на 70% для учнів експериментальної групи порівняно з учасниками контрольної групи.
Висновки. Отримані результати свідчать про те, що когнітивно-рефлексивне навчання у фізичному вихованні сприяє значному поліпшенню здібностей учнів до критичного мислення, оскільки учні експериментального класу демонструють кращі навички критичного мислення, ніж їхні однолітки з контрольної групи
На шляху до інклюзивної фізичної активності: Систематичний огляд даних наукометричної бази Scopus щодо багатовимірних бар’єрів при фізичних та інтелектуальних порушеннях
No full textObjectives. The study aimed to systematically analyze barriers to physical activity (PA) among individuals with physical and intellectual disabilities, integrating the COM-B model and Social Determinants of Health (SDH) framework to identify universal and disability-specific challenges.
Materials and methods. The present research involved a PRISMA-guided systematic review of 14 Scopus-indexed studies published between 2021 and 2025 from high- (HICs) and low-middle-income countries (LMICs). Thematic synthesis categorized barriers into environmental/structural, intrapersonal, and sociocultural domains.
Results. The results revealed environmental/structural barriers as predominant (10 studies), including transportation limitations (29% in Norway), inaccessible facilities (91% inactivity in Canadian children), and institutional resource gaps. Intrapersonal barriers (4 studies) included motivation deficits and gender stigma (8 unique barriers for women with physical disabilities). Distinct challenges were identified: individuals with physical disabilities faced fatigue (β = -0.34, p < 0.001) and chronic pain, while individuals with intellectual disabilities encountered caregiver dependency and cognitive limitations. Geographic disparities highlighted infrastructural barriers in HICs (e.g., Belgium’s adaptive program gaps) versus motivational/resource challenges in LMICs (e.g., 0% PA compliance among Turkish mothers).
Conclusions. The findings of this study underscore the need for tailored, multi-level interventions addressing disability-specific barriers and systemic inequities. Policy priorities include infrastructure investment, caregiver training, and stigma reduction to align with SDGs 3 (Health) and 10 (Reduced Inequalities). Cross-sector collaboration and context-driven strategies are critical to operationalize inclusive PA frameworks globally.Мета дослідження. Мета дослідження полягала в систематичному аналізі бар’єрів, що перешкоджають фізичній активності (ФА) серед осіб з фізичними та інтелектуальними порушеннями, інтегруючи модель аналізу поведінки COM-B (спроможність, можливість, мотивація) та концепцію соціальних детермінант здоров’я (СДЗ) для визначення загальних та специфічних проблем, пов’язаних з інвалідністю.
Матеріали та методи. Представлена наукова праця передбачала проведення систематичного огляду за методологією PRISMA щодо 14 досліджень, індексованих у наукометричній базі даних Scopus, які були опубліковані в період з 2021 по 2025 рік і проводилися в країнах з високим рівнем доходу (HIC) та країнах з низьким і середнім рівнем доходу (LMIC). Тематичний синтез класифікував бар’єри за середовищними/структурними, внутрішньоособистісними та соціокультурними сферами.
Результати. Результати показали, що середовищні/структурні бар’єри є переважаючими (10 досліджень), серед яких транспортні обмеження (29% у Норвегії), недоступність об’єктів (91% відсутності активності у канадських дітей) та брак інституційних ресурсів. Внутрішньоособистісні бар’єри (4 дослідження) включали дефіцит мотивації та гендерну стигматизацію (8 специфічних бар’єрів для жінок з фізичними порушеннями). Виявлено окремі проблематичні питання: особи з фізичними вадами стикалися з втомою (β = -0.34, p < 0.001) та хронічним болем, тоді як особи з інтелектуальними вадами зіткнулися з необхідністю допомоги з боку доглядачів та когнітивними обмеженнями. Географічні розбіжності підкреслили інфраструктурні бар’єри в країнах з високим рівнем доходу (наприклад, прогалини в адаптивних програмах Бельгії) порівняно з мотиваційними/ресурсними проблемами в країнах з низьким та середнім рівнем доходу (наприклад, 0% дотримання фізичної активності серед турецьких матерів).
Висновки. Результати дослідження наголошують на необхідності впровадження адаптованих багаторівневих інтервенцій, спрямованих на усунення бар’єрів, пов’язаних з інвалідністю, та системних нерівностей. До пріоритетних політичних завдань належать інвестиції в інфраструктуру, навчання осіб, які доглядають за особами з обмеженими можливостями, та зменшення стигматизації, що узгоджується з цілями сталого розвитку (ЦСР) 3 (Здоров’я) та 10 (Зменшення нерівності). Міжсекторальна співпраця та контекстно-орієнтовані стратегії мають вирішальне значення для операціоналізації інклюзивних концепцій фізичної активності на глобальному рівні
Визначення еволюції та дослідницьких тенденцій щодо застосування технології віртуальної реальності у стрільбі з лука: Бібліометричний аналіз
No full textBackground. The development of VR archery technology provides easiness of the faced difficulties by giving real visualization and new experience for the users.
Objectives. The present study aimed to ascertain trends, evolution, research spread and research approach related to VR archery.
Materials and methods. A literature analysis was conducted using bibliometric analysis approach. Harzing’s publish or perish, Mendeley desktop, and Vos viewer were applied in this present study. A total of 77 articles from 2015 to 2025 were identified in the Scopus database using the keywords “VR archery”, “Archery Virtual Reality”, and “Virtual Reality Archery”. According to study, 42 articles were found to be duplicated, 3 articles were incomplete, and 2 articles were excluded on the basis that they were not relevant to the subject. The Vos viewer was employed to analyse a total of 30 articles. In the process of sample description, it was examined the number of annual published articles, yearly citation, and articles with the most citation. A bibliometric analysis revealed research evolution each year, influencing publication and research trend related to Virtual Archery.
Results. The results of co-author analysis, bibliographic coupling, keyword co-occurrence, and overlay visualization revealed collaboration among researchers, the relation among articles, and network spread forming a cluster. Furthermore, the obtained data provided detailed knowledge concerning the 11-year period of VR archery development, focusing on the formed cluster, significant publications, and collaboration network.
Conclusions. The findings of this study were beneficial for researchers in developing VR archery in the future and for research practitioners in facilitating to solve difficulties through VR technology.Історія питання. Розвиток технологій віртуальної реальності у стрільбі з лука полегшує вирішення існуючих труднощів, надаючи користувачам реальну візуалізацію та новий досвід.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у визначенні тенденцій, еволюції, поширення досліджень та дослідницького підходу, пов’язаних зі стрільбою з лука у віртуальній реальності.
Матеріали та методи. Проведено аналіз літератури з використанням бібліометричного аналітичного підходу. У представленому дослідженні було застосовано програмне забезпечення Harzing’s Publish or Perish, Mendeley desktop та Vos viewer. У наукометричній базі даних Scopus за допомогою ключових слів “VR archery”, “Archery Virtual Reality” та “Virtual Reality Archery”встановлено загалом 77 статей за період з 2015 по 2025 рік. Згідно з дослідженням, виявлено 42 дубльовані статті, 3 статті були неповними, а 2 статті було виключено на підставі відсутності їхньої релевантності до предмета дослідження. За допомогою програмного забезпечення Vos viewer було проаналізовано загалом 30 статей. У процесі опису вибірки було досліджено кількість щорічно опублікованих статей, щорічну кількість цитувань та статті з максимальною кількістю цитувань. Бібліометричний аналіз виявив щорічну еволюцію досліджень, що впливає на публікації та тенденції досліджень, що стосуються галузі віртуальної стрільби з лука.
Результати. Результати застосування співавторського аналізу, методу бібліографічного сполучення, частоти спільної зустрічності ключових слів та візуалізації накладення дозволили виявити співпрацю між дослідниками, взаємозв’язки між статтями та поширення мережі, що утворює кластер. Крім того, отримані дані надали детальну інформацію щодо 11-річного періоду розвитку віртуальної реальності зі стрільби з лука, акцентуючи увагу на сформованому кластері, значущих публікаціях та мережі співпраці.
Висновки. Результати дослідження виявилися корисними для дослідників у подальшому розвитку віртуальної реальності зі стрільби з лука, а також для науковців-практиків у сприянні розв’язанню труднощів завдяки впровадженню технології віртуальної реальності
Beyond the Whistle: Mapping Global Trends in Physical Education Teaching Methods through Bibliometric Analysis
Full text linkObjectives. Focusing on the increasing importance of new pedagogies that incorporate technology, inclusivity, and student-centered approaches, this bibliometric study examines the development and current trends in physical education (PE) teaching methods from 2020 to 2024. In order to guide future research and practice, the study aimed to map the field’s intellectual structure, identify significant contributors, and highlight emergent topics.
Materials and methods. The study employed bibliometric techniques, including co-citation and co-word analysis, to rigorously assess publishing patterns, influential works, and theme clusters using data from 278 articles that were retrieved from the Web of Science.
Results. The results show a notable rise in scholarly output, which peaked in 2022 and was mostly contributed to by China and Spain. Key players include universities like the University of Extremadura and core writers like Feu and Ibanez. Dominant foci, such as curricular innovation, technological integration (e.g. gamification and the Internet of Things), and motivational techniques, are highlighted by thematic clusters. The interaction of pedagogy and technology is emphasized by high-impact research, comprising those conducted by Demchenko et al. on inclusive teaching and by Ding et al. on digital tools. Sub-themes such as teacher roles in health promotion and game-based learning are further defined by co-word analysis.
Conclusions. The findings of this study underscore a move towards multidisciplinary and hybrid approaches, which is consistent with worldwide trends in education. However, issues like resource inequalities and teacher readiness still exist. In order to close the gaps between theory and practice, the study concluded with recommending focused professional development, fair resource distribution, and additional research. This study acts as a fundamental resource to promote collaborative innovation in the field and advance evidence-based physical education pedagogies
Використання різних видів фізичних вправ може чинити різноманітний вплив на жирову та м’язову маси у жінок з ожирінням
No full textObjectives. This study aimed to compare the effects of aerobic and resistance training on improving body composition in obese women.
Materials and methods. This study used a true-experimental pretest-posttest control group design. A total of 33 obese women aged 23.21±1.36 years, with a body mass index of 29.11±3.35 kg/m2, and a body fat percentage of 33.99±2.55 %,were selected from female students in Malang City to be given an aerobic training (Aerobic) and resistance training (Resistance) intervention program for 8 weeks. Baseline (pre) and week 8 (post) body composition assessments were performed using the Body composition analyzer LN-GS6.5C. Statistical analysis was applied using the Two-Way Repeated Measures ANOVA, followed by LSD post-hoc test, with a significance level of 5%.
Results. The results showed that delta (∆) body weight, body mass index, body fat, and body fat percentage were found to have experienced a significant reduction, while skeletal muscle mass increased substantially after undergoing aerobic training and resistance training intervention programs compared to baseline (pre) (p < 0.05). Aerobic training was found to be more effective in reducing body fat, while resistance training was effective in increasing skeletal muscle mass (p < 0.05).
Conclusions. These findings indicate that both training models have different effects on reducing body fat and increasing skeletal muscle mass in obese women.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в порівнянні впливу аеробних та силових тренувань на покращення композиції тіла жінок з ожирінням.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовувався справжній експериментальний претест-посттест дизайн із контрольною групою. Загалом 33 жінки з ожирінням віком 23.21±1.36 років, з індексом маси тіла 29.11±3.35 кг/м2 і відсотком жирової маси тіла 33.99±2.55 %, було відібрано з числа студенток міста Маланг для участі в програмі аеробних тренувань (Аеробні) та силових тренувань (Силові) тривалістю 8 тижнів. Оцінювання показників композиції тіла на початковому етапі дослідження (переддослідницький) та на завершальному етапі — 8-му тижні (постдослідницький) проводилося із використанням аналізатора складу тіла LN-GS6.5C. Статистичний аналіз застосовувався за допомогою двофакторного дисперсійного аналізу із повторними вимірами, після чого проводився post-hoc тест LSD (найменша значуща різниця) з рівнем значущості 5%.
Результати. Результати показали, що дельта (∆) маса тіла, індекс маси тіла, жирова маса тіла та відсоток жирової маси тіла зазнали значного зниження, тоді як після виконання інтервенційних програм з аеробних та силових тренувань спостерігалося суттєве збільшення маси скелетних м’язів порівняно з вихідним рівнем (переддослідницький етап) (p < 0.05). Аеробні тренування виявилися ефективнішими у зменшенні жирової маси тіла, тоді як силові тренування були ефективними у збільшенні скелетної м’язової маси (p < 0.05).
Висновки. Отримані результати свідчать про те, що обидві моделі тренувань мають різний вплив на зниження рівня жиру в організмі та збільшення маси скелетних м’язів у жінок з ожирінням
Аналіз пошкодження м’язів (КК-MM) та відновлення м’язової сили серед непрофесійних та професійних баскетболістів
No full textBackground. Basketball is considered to be one of the most popular sports. Besides recreational training sessions, basketball lovers as non-professional athletes often perform competitions like basketball athletes, characterized by high intensity. However, the biological changing is limited.
Objectives. This study aimed to analyze the differences between basketball lovers as non-professional athletes and professional athletes regarding their blood CK-MM levels and their recovery of muscle strength.
Materials and methods. The present study was an analytical observation, involving adult males subjects (19-29 years old) divided into 2 groups: non-professional athletes (NP, n=9) and professional athletes (PA, n=9). The blood CK-MM levels were measured using the ELISA method. The push, pull, leg, and back muscle strength were assessed with a dynamometer. The data were obtained 3 times: before (pre), 1 hour after the game (post1), and 1 day after the game (post2).
Results. The results showed that there was a higher muscle strength in the PA group compared with the NP group (p < 0.05). However, in both groups, the recovery of all muscle strength, except push muscle, did not occur after 1 day of the game. This was linear with the level of blood CK-MM in both groups, with a higher level of CK-MM in NP. Nevertheless, there was insignificance between groups (p > 0.05).
Conclusions. The findings indicate that non-professional athletes have lower strength and a higher trend of blood CK-MM level compared to professional athletes. However, the recovery of muscle strength and the changing pattern of CK-MM are similar between the two groups, which reveals that active people, such as non-professional athletes, have a good adaptation as athletes.Історія питання. Баскетбол вважається одним із найпопулярніших видів спорту. Окрім рекреаційних тренувальних сесій, поціновувачі баскетболу, які не є професійними спортсменами, часто беруть участь у змаганнях, типових для баскетболістів, що характеризуються високою інтенсивністю. Однак біологічні зміни є обмеженими.
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті проаналізувати відмінності між поціновувачами баскетболу як непрофесійними спортсменами та професійними спортсменами щодо рівня КК-ММ (креатинкіназа м’язового ізоферменту, що знаходиться в скелетних м’язах) в крові та відновлення м’язової сили.
Матеріали та методи. Представлене дослідження проводилося у формі аналітичного спостереження, в якому взяли участь дорослі представники чоловічої статі (віком 19–29 років), розподілені на 2 групи: непрофесійні спортсмени (НП, n = 9) та професійні спортсмени (ПС, n = 9). Визначення рівня КК-ММ у крові здійснювалося із використанням методу імуноферментного аналізу (ІФА). Оцінювання показників сили відштовхування, тяги, м’язів ніг і спини проведено за допомогою динамометра. Отримання даних здійснено тричі: безпосередньо перед грою (переддослідницький етап), через 1 годину після гри (постдослідницький етап1) та через 1 день після гри (постдослідницький етап2).
Результати. Результати показали, що в групі ПС показник м’язової сили був вищим порівняно з групою НП (p < 0.05). Однак в обох групах відновлення всієї м’язової сили, крім сили м’язів під час відштовхування, не спостерігалося через 1 день після гри. Це було лінійно пов’язано з рівнем КК-ММ в крові в обох групах, причому рівень КК-ММ був вищим у групі НП. Проте значущої різниці між групами не встановлено (p > 0.05).
Висновки. Результати дослідження свідчать про те, що непрофесійні спортсмени мають нижчі показники сили та вищий рівень КК-ММ у крові порівняно з професійними спортсменами. Однак відновлення м’язової сили та зміна патерну КК-ММ є подібними в обох групах, що вказує на належну адаптацію до занять спортом активних осіб, як-от непрофесійних спортсменів