Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Оцінка реакцій щодо проведення функціонального силового тренування на певні показники композиції тіла серед студентів жіночої статі
No full textObjectives. This study aimed to examine the responses of incorporating functional resistance training program and to ascertain the impact of this structured program on body composition variables among female students.
Materials and methods. For this study, 20 interested female students (age: 22.15 ± 1.95 years) from the SRM IST in Kattankulathur, Chennai, were selected as participants. After baseline measurements, participants were randomized into training (n = 10) and control (n = 10) groups. The experimental group engaged in an 8-week training program comprising40–60 minutes of low-to-moderate intensity functional resistance training. Body composition variables such as weight, BMI, and waist-hip ratio were chosen as dependent variables for the study. To assess the baseline group differences,independent sample t-tests were used. Intervention effects were examined by paired sample t-tests to determine within-group effect of college students, including body weight, BMI and WHR. The significance level was set at 0.05.
Results. The paired sample t-test showed a significant difference (p < 0.05) in body composition among the experimental group. The pre and post-test values were considerably different (p < 0.05) in the training group. According to the findings, it was revealed that functional resistance program led to marked decreases (p < 0.05) in weight, BMI and WHR. However, no substantial differences were found in the control group.
Conclusions. The study concluded that after eight weeks of engaging in FRT programme, significant improved responseswere observed in body composition variables such as weight, BMI, and waist-hip ratio among female students.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні реакцій щодо впровадження програми функціональних силових тренувань та визначенні впливу зазначеної структурованої програми на показники композиції тіла серед студенток.
Матеріали та методи. Для проведення цього дослідження було відібрано 20 зацікавлених студентів жіночої статі (вік: 22.15 ± 1.95 роки), які навчалися в Інституті науки і технологій імені Шрі Рамасвамі у місті Каттанкулатур, Ченнай. Після вимірювання вихідних показників, учасниць було рандомізовано на тренувальну (n = 10) та контрольну (n = 10) групи. Експериментальна група брала участь у 8-тижневій програмі тренувань, що складалася з 40–60 хвилин функціональних силових тренувань низької та помірної інтенсивності. В якості залежних змінних для дослідження було обрано такі показники складу тіла, як вага, ІМТ та співвідношення талії і стегон. З метою оцінки базових групових відмінностей використовувались t-критерії для незалежних вибірок. Інтервенційні ефекти досліджувались за допомогою t-критеріїв для парних вибірок задля визначення внутрішньогрупового впливу університетських студентів, включаючи масу тіла, ІМТ та СТС. Рівень значущості було встановлено на позначці 0.05.
Результати. T-критерій для парних вибірок показав значну різницю (p < 0.05) у показниках композиції тіла серед учасниць експериментальної групи. У тренувальній групі значення показників перед початком і після завершення випробування суттєво відрізнялися (p < 0.05). Згідно з отриманими результатами, встановлено, що виконання програми з функціонального силового тренування призвело до вираженого зниження (p < 0.05) ваги, ІМТ та СТС. Однак у контрольній групі суттєвих відмінностей виявлено не було.
Висновки. У дослідженні зроблено висновок, що після восьми тижнів участі в програмі функціональних силових тренувань у студенток спостерігалися значні покращення реакцій щодо показників складу тіла, як-от вага, ІМТ й співвідношення талії та стегон
Порівняння ефективності застосування різних комбінацій методів відновлення щодо покращення потужності м’язів нижніх кінцівок та рівня молочної кислоти в крові
No full textObjectives. This study aimed to investigate the impact of various recovery methods on improving lower extremity muscle power and decreasing lactic acid levels among student-athletes.
Materials and Methods. This study employed a randomized control group with a pretest and posttest design. The participants of this study were selected using simple random sampling, consisted of forty students who were divided into four groups: the sports massage and hot water group (MHW), sports massage and cold water (MCW), hot water immersion (HWI), cold water immersion(CWI). Data were collected using a force plate to measure lower extremity muscle power (watt), while a lactate meter was used to determine lactic acid level (mmol/l). Data were analyzed using the Wilcoxon signed-rank test to examine the difference of measured variables before and after treatment. Subsequently, the Kruskall-Wallis test was performed to investigate between-groups differences, followed by post-hoc testing using the Mann-Whitney test.
Results. The results indicated that all groups (MHW, MCW, HWI, and CWI) experienced an increase in lower extremity muscle power, and reduced lactic acid levels. MHW was most effective in increasing lower extremity muscle power by 11.63 watt, while HWI had the most positive influence on reducing lactic acid levels by 7.16 mmol/l.
Conclusions. These findings demonstrate the value of combining sports massage with hot and cold-water therapies as a rehabilitation strategy. The researchers emphasize the significance of these therapies in improving lower extremity muscle power and reducing lactic acid accumulation, which contributes to optimal physical conditioning and performance during sports competitions.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні впливу різних методів відновлення на поліпшення потужності м’язів нижніх кінцівок та зниження рівнів молочної кислоти серед студентів-спортсменів.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовувалася рандомізована контрольна група з претест-посттестовим дизайном. Учасників дослідження було відібрано за методом простої випадкової вибірки, яка складалася з сорока студентів, розподілених на чотири групи: група спортивного масажу та процедури з гарячою водою (МГВ), група спортивного масажу та процедури з холодною водою (MХВ), група занурення в гарячу воду (ГВЗ) та група занурення в холодну воду (ХВЗ). Збирання даних здійснювалося за допомогою силової платформи для вимірювання потужності м’язів нижніх кінцівок (Вт), тоді як для визначення рівня молочної кислоти використовувався лактометр (ммоль/л). Аналіз даних проводився із застосуванням критерію знакових рангів Вілкоксона з метою вивчення різниці вимірюваних змінних перед початком і після завершення дослідження. Наступний етап полягав у проведенні тесту Краскела–Волліса для вивчення міжгрупових відмінностей, з подальшим застосуванням post-hoc тестування за допомогою критерію Манна–Вітні.
Результати. Результати показали, що в усіх групах (MГВ, MХВ, ГВЗ та ХВЗ) спостерігалося підвищення потужності м’язів нижніх кінцівок та зниження рівнів молочної кислоти. Застосування методу МГВ виявилося найефективнішим у збільшенні потужності м’язів нижніх кінцівок на 11.63 Вт, тоді як метод ГВЗ мав найбільш позитивний вплив на зниження рівнів молочної кислоти на 7.16 ммоль/л.
Висновки. Отримані дані свідчать про важливість поєднання спортивного масажу з терапією гарячою та холодною водою в якості реабілітаційної стратегії. Дослідники підкреслюють значущість використання зазначених методів терапії у поліпшенні потужності м’язів нижніх кінцівок та зниженні накопичення молочної кислоти, що сприяє оптимальній фізичній підготовці та результативності під час спортивних змагань
Аналіз антропометричних особливостей атлетів гирьового спорту
No full textBackground. The anthropometric indicators are closely related to physical performance and are used to monitor athletes in various sports. Assessment of physical development characteristics is particularly important in strength sports.
Objectives. This study aimed to conduct a comparative analysis of the anthropometric characteristics in kettlebell athletes with different skill levels using the index method.
Materials and Methods. A total of 30 kettlebell athletes were divided into the following groups: Group 1 consisted of 16 kettlebell athletes (15.56 ± 0.27) years old, with (3.84 ± 0.42) years of training experience and skill levels ranging from novices to candidates for master of sports. Group 2 comprised 14 kettlebell athletes (24.50±2.25) years old, with (7.79±1.86) years of training experience and skill levels ranging from masters of sport to honored masters of sport. 16 anthropometric indicators (body length and weight, chest circumference at rest, shoulder width, arm and forearm length, biceps and forearm circumference, length of the second and fourth fingers of the right hand, and grip strength in static and dynamic modes) were determined. 10 physical development indices were calculated based on these measurements. The median, 1st (25%) and 3rd (75%) quartiles were determined to characterize the data. The nonparametric Rosenbaum criterion (Q) was used to assess the reliability of differences between groups.
Results. Significant differences were confirmed between the groups. Experienced kettlebell athletes had higher values for the Erisman index (Q = 10), shoulder width index (Q = 11), Livy index (Q = 10), and body surface according to Isaksson (Q=10). According to the massiveness indices, an increase in this index was found in experienced athletes for the right shoulder (Q = 8), left shoulder (Q = 7), and right forearm (Q = 7). These kettlebell athletes were characterized by a significant increase in the static and dynamic grip index for the right (Q = 11) and left (Q = 9) hands. This index was >1. No significant differences were observed in the body mass index, left forearm mass index, strength index values, and 2D:4D index. A strength index value of more than 60% prevailed among the participants. The median 2D:4D index was 1.0 for all participants.
Conclusions. The anthropometric characteristics of kettlebell athletes with different skill levels were compared using the index method. This method is an adequate and informative assessment tool. Specialized indices illustrate the specific influence of the sport on athletes’ condition. The Erisman and shoulder width indices indicate that experienced athletes have better development of the torso muscles. The increase in body surface reflects the growth of adaptive capabilities, while the massiveness indices and the static and dynamic grip indices demonstrate a higher level of upper limb and hand muscle development. Most participants had a high strength index. This confirms the importance of grip strength for successful kettlebell lifting. The 2D:4D index should also be considered when selecting athletes for kettlebell lifting. The simplicity, clarity, and informativeness of the indices allow them to be recommended for use as screening tests in monitoring the condition of kettlebell athletes.Вступ. Антропометричні показники тісно пов'язані з фізичною працездатністю та використовуються для моніторингу атлетів різних видів спорту. Оцінка особливостей фізичного розвитку є особливо важливою у силових видах спорту.
Мета роботи: порівняльний аналіз антропометричних особливостей атлетів гирьового спорту різного рівня майстерності за допомогою методу індексів.
Матеріали і методи. 30 атлетів гирьового спорту було поділено на групи. 1 група - 16 гирьовиків (15,56 ± 0,27) років, стаж тренувань (3,84 ± 0,42) років, рівень майстерності від початківців до кандидатів у майстри спорту. 2 група – 14 гирьовиків (24,50±2,25) років, стаж тренувань (7,79±1,86) років, рівень майстерності від майстрів спорту до заслужених майстрів спорту. Визначали 16 антропометричних показників (довжину та масу тіла, окружність грудної клітини в паузі, ширину плечей, довжину плеча та передпліччя, окружність біцепса та передпліччя, довжину другого та четвертого пальців правої руки, силу хвата у статичному та динамічному режимі). Розраховували 10 індексів фізичного розвитку на підставі визначених показників. Для характеристики даних визначали медіану, величини 1 (25%) та 3 (75%) квартилів. Достовірність відмінностей між групами оцінювалася за допомогою непараметричного критерію Розенбауму (Q).
Результати. Підтверджено наявність достовірних відмінностей між групами. Досвідчені гирьовики мали більше значення індексу Ерісмана (Q=10), індексу ширини плечей (Q=11), індексу Ліві (Q=10), величини поверхні тіла за Ісааксоном (Q=10). За індексами масивності встановлено збільшення цього індексу у досвідчених атлетів для правого плеча (Q=8), лівого плеча (Q=7) та правого передпліччя (Q=7). Ці гирьовики характеризувалися достовірним збільшенням індексу статичного та динамічного хвату для правої (Q=11) та лівої руки (Q=9). Цей індекс був більший за одиницю. За індексом маси тіла, індексом масивності лівого передпліччя, величинами силового індексу та індексом 2D:4D достовірних відмінностей встановити не вдалося. Серед учасників переважала величина силового індексу понад 60%. Медіана індексу 2D:4D у всіх учасників дорівнювала 1,0.
Висновки. Встановлено відмінності антропометричних особливостей атлетів гирьового спорту різного рівня майстерності за допомогою методу індексів. Цей метод є адекватним та інформативним інструментом оцінки. Спеціалізовані індекси ілюструють специфіку впливу виду спорту на стан атлетів. Індекси Ерісмана та ширини плечей доводять кращий розвиток м'язів торсу досвідчених атлетів. Збільшення поверхні тіла відображає зростання адаптаційних можливостей, індекси масивності та індекс статичного та динамічного хвата ілюструють більш високий рівень розвитку м'язів верхніх кінцівок та кисті. Більшість учасників мали високий рівень силового індексу. Це підтверджує важливість сили хвату для успіху у гирьовому спорті. Величина індексу 2D:4D також має бути врахована при відборі в гирьовий спорт. Простота, наочність та інформативність використаних індексів дозволяє рекомендувати їх для використання як скринінг-тестів у моніторингу стану спортсменів гирьового спорту
Розроблення та оцінка освітньої ефективності використання смарт-естафетної палички на основі Інтернету речей (IoT) з технологією акселерометра
No full textBackground. Relay performance depends on both individual speed and the efficiency of baton exchanges. However, conventional batons lack quantitative feedback to guide training.
Objectives. This study aimed to develop and evaluate a Smart IoT Relay Baton equipped with an accelerometer to provide objective, real-time performance data.
Materials and Methods. A modified R&D approach by Borg and Gall was used, involving needs analysis, system design, expert validation, small/large-scale trials, product revision, and finalization. The prototype used an accelerometer + NodeMCU ESP32, MQTT streaming, and a web dashboard. The participants were 241 sprint relay athletes (19–23 years). Baseline runs with conventional batons were followed by identical runs with the IoT baton. The outcomes included the measurement of transition time, entry speed, average acceleration, and team coordination (sync delay). The statistical analysis employed comprised using the Shapiro–Wilk test, paired t-tests, Cohen’s d, and Pearson correlations (α = .05).
Results. Significant improvements were observed across all variables: transition time −9.97%, entry speed +9.85%, average acceleration +8.98%, and coordination +24.21% (all p < .05). Effect sizes were large to very large (d = 0.70–1.20). Correlations highlighted strong links between entry speed and acceleration (r = .74), as well as between transition time and coordination (r = .68).
Conclusions. The IoT baton effectively supported coaches with accurate evaluations and strategic decision-making. These findings underscore the transformative role of IoT-based devices in advancing evidence-based sprint training. Furtherresearch should validate the tool in official competitions, integrate biometric and video-tracking technologies.Історія питання. Результативність естафети залежить як від індивідуальної швидкості, так і від ефективності передачі естафетної палички. Однак традиційні естафетні палички не дають кількісної інформації, необхідної для планування тренувань.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у розробленні та оцінці смарт-естафетної палички з інтеграцією Інтернету речей (IoT), оснащеної акселерометром, для надання об’єктивних даних щодо продуктивності в режимі реального часу.
Матеріали та методи. Застосовано метод науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за моделлю Борга і Галла, що включав аналіз потреб, дизайн системи, експертну валідацію, невеликі/великомасштабні випробування, доопрацювання продукту та фіналізацію. У прототипі використовувалися акселерометр + NodeMCU ESP32, MQTT-стрімінг та веб-дашборд. У дослідженні взяли участь 241 спортсмен зі спринтерської естафети віком 19–23 роки. Після базових забігів із звичайними естафетними паличками були проведені ідентичні забіги з паличками IoT. Результити включали вимірювання показників часу переходу, швидкості на старті, середнього прискорення та координації команди (затримка синхронізації). Статистичний аналіз охоплював використання критерію Шапіро-Вілка, t-критерії для парних вибірок, коефіцієнт d Коена та кореляції Пірсона (α = .05).
Результати. За всіма показниками спостерігалися значні поліпшення: час переходу −9.97%, швидкість на старті +9.85%, середнє прискорення +8.98% і координація +24.21% (всі p < .05). Розміри ефекту становили від великих до дуже великих показників (d = 0.70–1.20). Кореляції підкреслили міцні зв’язки між стартовою швидкістю та прискоренням (r = .74), а також між часом переходу та координацією (r = .68).
Висновки. Використання естафетної палички
з інтеграцією
Інтернету речей (IoT) сприяло ефективній підтримці тренерів у проведенні точних оцінок та ухваленні стратегічних рішень. Отримані результати підкреслюють трансформаційну роль пристроїв на основі Інтернету речей (IoT) у розвитку науково обґрунтованого тренування спринту. Подальші дослідження мають валідувати зазначений інструмент в офіційних змаганнях,
а також
інтегрувати біометричні та відеотрекінгові технології
Вплив спеціального протоколу тренування стабільності на поліпшення рівноваги юних волейболістів
No full textObjectives. This study aimed to evaluate the effectiveness of a customized training regimen in enhancing balance among young volleyball athletes.
Materials and Methods. A total of 48 athletes (aged 14-16) from four volleyball teams participated, divided into Experimental (EG) and Control Groups (CG). Over six months, the EG adhered to a specialized protocol integrating balance exercises into warm-ups and post-training sessions, encompassing both static and dynamic exercises, while the CG followed a standard program. Balance assessments were conducted using the Leonardo Platform, with tests administered before and after implementing the protocol. Statistical analysis involved paired-samples and independent-samples T-tests to compare within-group changes and between-group differences.
Results. The results obtained revealed significant improvements in the EG, particularly evident in the TanEC test (P = .00001), indicating enhanced stability without visual reference. Marked advancements were also noted in single-limb stability tests (1L_EO, P = .0018; 1L_EC, P = .0258). Conversely, the TanEO test showed no substantial group differences (P = .107), suggesting minimal impact on stability under visual conditions.
Conclusions. These findings underscore the efficacy of tailored balance training in enhancing postural stability, motor coordination, and control among young volleyball players, advocating for the integration of targeted exercises in athletic training programs to optimize performance outcomes.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в оцінці ефективності індивідуалізованої програми тренувань у покращенні рівноваги серед юних спортсменів-волейболістів.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 48 спортсменів (віком 14-16 років) з чотирьох волейбольних команд, розділених на експериментальну (ЕГ) та контрольну (КГ) групи. Протягом шести місяців ЕГ дотримувалася спеціалізованого протоколу, що передбачав інтеграцію вправ на рівновагу до програми розминок та посттренувальних сесій, які охоплювали як статичні, так і динамічні вправи, тоді як КГ займалася за стандартною програмою. Оцінювання рівноваги проводилося за допомогою платформи Leonardo із використанням тестів перед та після впровадження протоколу. Статистичний аналіз включав використання T-критеріїв для парних та незалежних вибірок з метою порівняння внутрішньогрупових змін та міжгрупових відмінностей.
Результати. Отримані результати виявили значне поліпшення показників в ЕГ, що особливо помітно у виконанні тесту TanEC (p = .00001), вказуючи на підвищення стабільності без візуального орієнтира. Виражені покращення також були відзначені у виконанні тестів стабільності на одній кінцівці (1L_EO, P = .0018; 1L_EC, P = .0258). Натомість тест TanEO не показав істотних групових відмінностей (p = .107), що свідчить про мінімальний вплив на стабільність за візуальних умов.
Висновки. Представлені результати підкреслюють ефективність застосування адаптованих тренувань рівноваги у покращенні постуральної стабільності, координації рухів та контролю серед юних волейболістів, що свідчить на користь інтеграції цільових вправ до програм спортивного тренування з метою оптимізації результатів
Погляд вчителів фізичного виховання: Труднощі в рамках використання моделі методу проєктів в навчанні
No full textBackground. Physical Education (PE) in Indonesia encounters challenges in optimizing learning based on the progress and development of the era. The challenge is also observable through the implementation of the Project-Based Learning (PjBL) model.
Objectives. This study aimed to describe the perspectives and challenges encountered by PE teachers in implementing thePjBL model at various educational levels.
Materials and methods. This descriptive quantitative approach research used structured and unstructured questionnaire instruments, involving 28 PE teachers from elementary, junior high, and senior high schools.
Results. The findings of the study revealed that the perspectives of PE teachers on the PjBL model at the elementary school level obtained a score of 82%, while junior high and senior high schools had scores of 78% and 75%, respectively. For the indicators of understanding, implementation, and execution of the PjBL model in Q1, Q2, and Q3, the results were 93%, 82%, and 68%, respectively. Meanwhile, the encountered challenges by PE teachers in implementing the PjBL model include limited facilities and infrastructure, a lack of teacher understanding regarding the model’s implementation, and insufficient time to carry out projects. Geographic factors also posed a challenge, especially for schools in remote areas.
Conclusions. In conclusion, the perspectives of PE teachers on the PjBL model are generally quite effective, but there are still various problems, so that the experiences provided by the PjBL model cannot be absorbed well by students.Історія питання. Фізичне виховання (ФВ) в Індонезії стикається із проблемами оптимізації навчання, ґрунтуючись на прогресі та розвитку епохи. Труднощі також спостерігаються через впровадження моделі навчання з використанням проєктів (НВП, метод проєктів в навчанні).
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті описати перспективи та виклики, що постають перед вчителями фізичного виховання у процесі впровадження моделі НВП на різних рівнях освіти.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні застосовано описовий кількісний підхід із використанням інструментів для проведення структурованого та неструктурованого анкетування, в якому взяли участь 28 вчителів фізичного виховання, які викладають у початковій, середній та старшій школі.
Результати. Результати дослідження показали, що перспективи вчителів фізичного виховання щодо використання моделі НВП на рівні початкової школи отримали оцінку 82%, тоді як у середній та старшій школі — 78% та 75% відповідно. За показниками розуміння, впровадження та реалізації моделі НВП у першому, другому та третьому кварталах результати становили 93%, 82% та 68% відповідно. Водночас, серед проблем, з якими зіткнулися вчителі фізичної культури під час впровадження моделі НВП є обмеженість можливостей та інфраструктури, відсутність у вчителів чіткого розуміння щодо впровадження моделі, а також недостатній час для реалізації проєктів. Географічні фактори також становили проблему, особливо для шкіл у віддалених районах.
Висновки. Підсумовуючи, можна зазначити, що перспективи використання моделі НВП вчителями фізичного виховання загалом досить ефективні, проте досі спостерігаються численні проблеми, через які досвід, набутий в рамках впровадження моделі НВП, не може бути належним чином засвоєний учнями
Комплексний підхід до підвищення спортивної майстерності у волейболі: Роль проблемно-орієнтованого навчання, обмежено-керованого підходу та мотивації
No full textObjectives. This study aimed to assess whether there is a difference in influence between Constraint-Based Problem-Solving (CBA-PBL) and PBL (Problem-Based Learning), whether there is an interaction between the PBL-CBA model and motivation, and whether there is a difference in influence between students who have high and low motivation after undergoing PBL-CBA and PBL models.
Materials and methods. The study employed an experimental method with a 2 x 2 factorial design, where treatment was needed, involving 40 students.
Results. The results of the study obtained the value of F count PBL-CBA (A1) and PBL (A2) = 105.144 (P < 0.05), thereby indicating a significant difference (µA1 = 106.6 > µA2 = 100.4). Fcount interaction PBL (A)*motivation (B) = 280.779 (P < 0.05), thus there is a substantial interaction. A comparison of µA1B1 and µA2B1 yielded a result of 23.5000*, [Sig. 0.000 < 0.05; CI 95% = 212.156 - 257.844]. A comparison of the effect of µA1B2 and µA2B2 is -3.9000*, [Sig. 0.000 < 0.05; CI 95% = -61.844 - -16.156], reinforced by homogeneous results from different sub-sets.
Conclusions. The conclusion of this study is that PBL can be pushed further in the sense that learners enter into real problems, become part of the problem situation, and problems or constraints can be improved in terms of constellation. The findings suggest that there is an interaction between PBL and motivation, the existence of a problem in the form of a task generates motivation to solve it, and the problem is successfully solved when the learner has motivation. Learning with a constraint-led approach must be appropriate to the learner’s characteristics, any attempt to increase the task must be given and reviewed very wisely.Мета дослідження. Це дослідження мало на меті визначити, чи існують відмінності у впливі між розв’язанням задач на основі обмежень (Constraint-Based Problem-Solving, CBA-PBL) та проблемно-орієнтованим навчанням (Problem-Based Learning, PBL), чи є взаємозв’язок між моделлю PBL-CBA та мотивацією, а також чи спостерігається різниця щодо впливу між студентами з високим та низьким рівнем мотивації після застосування моделей PBL-CBA та PBL.
Матеріали та методи. У дослідженні використовувався експериментальний метод із застосуванням факторіального дизайну 2 x 2, де необхідним було проведення випробування, в якому брали участь 40 студентів.
Результати. За результатами дослідження отримано значення F-розрахунку PBL-CBA (A1) та PBL (A2) = 105,144 (P < 0,05), що свідчить про достовірну різницю показників (µA1 = 106,6 > µA2 = 100,4). Взаємодія F-розрахунку PBL (A)*мотивація (B) = 280,779 (P < 0,05), що вказує на суттєвий взаємозв’язок. Порівняльний аналіз µA1B1 і µA2B1 показав результат 23,5000*, [Sig. 0,000 < 0,05; CI 95% = 212,156 - 257,844]. Порівняння ефекту µA1B2 і µA2B2 становить -3,9000*, [Sig. 0,000 < 0,05; CI 95% = -61,844 - -16,156], що підтверджується однорідними результатами з різних підмножин.
Висновки. У цьому дослідженні зроблено висновок про можливість подальшого розвитку методу PBL в тому розумінні, що учні стикаються з реальними труднощами, стають частиною проблемної ситуації, а самі складнощі або обмеження можна поліпшити з точки зору констеляції. Результати дослідження вказують на наявність взаємодії між методом PBL і мотивацією, існування проблеми у вигляді завдання породжує мотивацію до її розв’язання, при цьому проблема успішно вирішується в умовах наявності в учня мотивації. Навчання із застосуванням обмежено-керованого підходу має враховувати індивідуальні особливості учня, а будь-яка спроба підвищити складність завдання має надаватися та розглядатися з максимальною раціональністю
Підвищення силових якостей нижніх кінцівок у футболістів-аматорів: Оцінка впливу повторних спринтерських тренувань у тактичних футбольних вправах
No full textBackground. Soccer is one of the most popular sports worldwide, including among amateur players. However, many training programs still rely on traditional methods that separate physical conditioning, technical skills, and tactical drills, limiting their effectiveness. The limited research on holistic training approaches, especially regarding lower limb strength evaluation, underscores the need for training interventions based on physiological principles.
Objectives. This study aimed to examine the effectiveness of Repeated Sprint Training (RST) in enhancing lower limb strength in amateur soccer players.
Materials and methods. Thirty-six amateur soccer players with an average age of 20 years were randomly assigned to either the intervention group (RST) or the control group (CTRL). The training program lasted four weeks, with three sessions per week. Lower limb strength was assessed using the body weight squat test and the Nordic hamstring curl test. Data analysis included the Shapiro-Wilk test, Paired t-test, and Independent t-test, conducted using SPSS 29.0.
Results. The RST group showed a significant improvement in performance on the body weight squat test (pre-test: 66 ± 8.60; post-test: 76 ± 6.84, p < 0.001) and the Nordic hamstring curl test (pre-test: 4 ± 1.18; post-test: 7 ± 1.41, p < 0.001). Meanwhile, in the control group, no substantial improvements were observed.
Conclusions. This study concludes that Repeated Sprint Training effectively enhances lower limb strength, particularly in the hamstring muscles. The findings of this study not only contribute to a deeper understanding of soccer player training, but also have implications for the broader field of sports science. This training method can be a practical approach to improving performance and preventing injuries in amateur soccer players, and its effectiveness could potentially be applied to other sports and athletic training programs.Історія питання. Футбол є одним з найпопулярніших видів спорту в усьому світі, в тому числі серед гравців-аматорів. Однак чимало тренувальних програм досі ґрунтуються на традиційних методах, які відокремлюють фізичну підготовку, технічні навички та тактичні вправи, що обмежує їхню ефективність. Обмеженість досліджень щодо комплексних тренувальних підходів, особливо стосовно оцінки силових якостей нижніх кінцівок, підкреслює необхідність проведення тренувальних інтервенцій, заснованих на фізіологічних принципах.
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити ефективність проведення повторних спринтерських тренувань (ПСТ) щодо підвищення силових якостей нижніх кінцівок у футболістів-аматорів.
Матеріали та методи. Тридцять шість футболістів-аматорів, середній вік яких становив 20 років, було розподілено за методом рандомізації до інтервенційної групи (ІГ) або контрольної групи (КГ). Тренувальна програма тривала чотири тижні і включала три заняття на тиждень. Оцінювання сили нижніх кінцівок проводилося за допомогою тесту на присідання із вагою власного тіла (без використання додаткового обтяження) та скандинавського тесту на згинання підколінного сухожилля. Аналіз даних включав критерій Шапіро-Вілка, t-критерій для парних вибірок та t-критерій для незалежних вибірок, що проводився із використанням програмного забезпечення SPSS 29.0.
Результати. Група ПСТ продемонструвала значне покращення показників у виконанні тесту на присідання із власною вагою (перед початком тестування: 66 ± 8,60; після тестування: 76 ± 6,84, р < 0,001) та скандинавському тесті на згинання підколінного сухожилля (перед початком тестування: 4 ± 1,18; після тестування: 7 ± 1,41, р < 0,001). Водночас у контрольній групі суттєвих поліпшень не спостерігалося.
Висновки. Дослідження показало, що повторні спринтерські тренування значно покращують силові якості нижніх кінцівок, зокрема, м’язів підколінного сухожилля. Результати цього дослідження не лише сприяють глибшому розумінню тренувального процесу футболістів, але й мають певний вплив на розвиток спортивної науки в ширшому контексті. Запропонований метод тренування може слугувати практичним підходом до поліпшення результативності та запобігання травматизму у футболістів-аматорів, а його ефективність можна потенційно застосовувати до інших видів спорту і програм спортивної підготовки
Визначення потенціалу L-селенометіоніну як захисного засобу проти пошкодження м’язів, спричиненого фізичними вправами
No full textBackground. Delayed-Onset Muscle Soreness (DOMS) is a phenomenon that arises from muscle damage following uncommon or intense eccentric exercise, with symptoms persisting for a few days. The condition is characterized by muscle pain, reduced muscle strength, limited range of motion, and general discomfort that affects performance and disrupts the exercise program.
Objectives. This study aimed to investigate the effect of Selenium supplementation on DOMS and muscle damage after performing heavy eccentric exercise.
Materials and methods. An experimental pre-post control group design was used in this study. A total of 44 male students from the Sports Science Department of the State University of Surabaya (Universitas Negeri Surabaya) were randomly and double-blindly assigned to either a selenium supplementation group (n = 22) or a placebo group (n = 22). The participants in both groups were instructed to consume one selenium or placebo capsule for 28 days. Following the 28-day supplementation period, both groups underwent a 10-set x 10-rep bench stepping-test. Delayed Onset Muscle Soreness (DOMS) and Creatine Kinase (CK) levels were assessed at 24 and 48 hours in the post-exercise phase.
Results. The findings of the study demonstrated that during the 24 to 48-hour period following heavy eccentric exercise, both groups experienced a reduction in Delayed Onset Muscle Soreness (DOMS) and CK plasma levels. However, the selenium supplementation group exhibited a significantly greater reduction in DOMS and CK levels compared to the placebo group (p < 0.05). This suggests that selenium supplementation may enhance the natural recovery process, rather than being solely responsible for the observed reduction in these markers.
Conclusions. In conclusion, Selenium supplementation may lower the likelihood of muscle injury following heavy eccentric exercise, as it effectively decreases plasma DOMS and CK levels in the bloodstream.Історія питання. Синдром відстроченого м’язового болю (СВМБ) — це явище, що виникає внаслідок пошкодження м’язів після виконання незвичних або інтенсивних ексцентричних вправ, симптоми якого зберігаються протягом декількох днів. Цей стан характеризується м’язовим болем, зниженням м’язової сили, обмеженою амплітудою рухів та загальним дискомфортом, що негативно впливає на результативність та порушує режим програми тренувань.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні впливу приймання добавок із вмістом селену на СВМБ та пошкодження м’язів після виконання інтенсивних ексцентричних вправ.
Матеріали та методи. У представленому дослідженні використовувався експериментальний перед- та постконтрольний груповий дизайн. Загалом 44 студенти чоловічої статі з факультету спортивних наук Державного університету Сурабаї (Universitas Negeri Surabaya) було рандомізовано та розподілено за принципом подвійного сліпого методу на групу, яка приймала добавки із вмістом селену (n = 22), та групу, яка отримувала плацебо (n = 22). Учасникам обох груп було дано вказівку приймати одну капсулу селену або плацебо протягом 28 днів. Після 28-денного періоду саплементації обидві групи виконали степ-тест із 10 підходами по 10 повторень. Рівні синдрому відстроченого м’язового болю (СВМБ) та креатинкінази (КK) оцінювалися через 24 та 48 годин після проведення тренувальної фази.
Результати. Результати дослідження показали, що протягом періоду від 24 до 48 годин після виконання інтенсивних ексцентричних вправ в обох групах спостерігалося зниження рівнів синдрому відстроченого м’язового болю (СВМБ) та креатинкінази (КK) в плазмі крові. Однак група, яка приймала добавки із вмістом селену, продемонструвала значне зниження рівнів СВМБ та КK порівняно з групою, яка отримувала плацебо (p < 0,05). Це свідчить про те, що приймання добавок із вмістом селену може сприяти покращенню природного процесу відновлення, а не виключно відповідати за відмічене зниження зазначених показників.
Висновки. Підсумовуючи, саплементація селену сприяє зниженню ймовірності травмування м’язів після виконання інтенсивних ексцентричних вправ, оскільки приймання цих добавок ефективно зменшує рівні СВМБ і КK у кровотоці.
Ключові слова: ексцентричний, вправи, пошкодження м’язів, запалення, спортивні травми
Вивчення ефективних переваг мануальної мобілізації м’яких тканин та міофасціального розслаблення щодо динамічної спортивної результативності футболістів національного рівня
No full textObjectives. This study aimed to investigate the acute effects of Manual Soft Tissue Mobilization (MSTM) and Myofascial Release (MFR) on key dynamic performance metrics in national-level male soccer players.
Materials and methods. Twenty-four nationally competitive male soccer players (aged 18–23) were randomly assigned to MSTM (n = 12) and MFR (n = 12) groups. Each participant underwent a single intervention session specific to their group. Pre- and post-intervention assessments were conducted to evaluate flexibility (Sit-and-Reach Test), explosive power (Standing Broad Jump and Countermovement Jump), and dynamic balance (Single-Leg Hop Test). Certified professionals used standardized application protocols. Repeated measures ANOVA was employed to determine statistical significance, and partial eta squared (η²p) was used to assess effect size.
Results. Both MSTM and MFR resulted in substantial enhancements (p < .05) across all performance metrics. The MFR group demonstrated superior gains compared to the MSTM group: flexibility (+11.58% vs. +5.29%, η²p = .61), standing broad jump (+4.25% vs. +2.15%, η²p = .70), countermovement jump (+7.68% vs. +4.65%, η²p = .56), and dynamic balance (+4.11% vs. +3.03%, η²p = .29). All changes were statistically significant, with MFR exhibiting larger effect sizes.
Conclusions. The study concluded that both soft tissue techniques significantly improved flexibility, explosive power, and dynamic balance in elite male soccer players, with MFR consistently yielding greater acute benefits. These findings highlight the effectiveness of incorporating MFR into pre-competition warm-up routines for enhancing immediate performance. Further research should focus on exploring the longevity of these effects, sport-specific performance metrics, and combined protocols to refine pre-competition strategies.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні ефективного впливу мануальної мобілізації м’яких тканин (MMМТ) та міофасціального розслаблення (MФР) на ключові показники динамічної результативності у футболістів національного рівня.
Матеріали та методи. Двадцять чотири конкурентоспроможних футболістів національного рівня (віком 18–23 роки) розподілено за методом рандомізації на групи MММТ (n = 12) та MФР (n = 12). Кожен учасник проходив одну інтервенційну сесію, специфічну для своєї групи. На перед- та постінтервенційному етапах дослідження проведено аналіз з метою оцінки показників гнучкості (нахил тулуба вперед з положення сидячі), вибухової сили (стрибок у довжину з місця та стрибок з контррухом), а також динамічної рівноваги (стрибок на одній нозі). Сертифіковані фахівці використовували стандартизовані протоколи застосування. Для визначення статистичної значущості було застосовано дисперсійний аналіз із повторними вимірами, а для оцінки розміру ефекту використовувався частковий ета-квадрат (η²p).
Результати. У результатах як MMМТ, так і MФР групи спостерігалося суттєве поліпшення (p < .05) за всіма показниками результативності. Група MФР продемонструвала кращі результати порівняно з групою MМMТ: гнучкість (+11.58% проти +5.29%, η²p = .61), стрибок у довжину з місця (+4.25% проти +2.15%, η²p = .70), стрибок з контррухом (+7.68% проти +4.65%, η²p = .56) та динамічна рівновага (+4.11% проти +3.03%, η²p = .29). Усі зміни були статистично значущими, причому група MФР показала більші розміри ефекту.
Висновки. Дослідження показало, що обидві методики впливу на м’які тканини значно покращили гнучкість, вибухову силу та динамічну рівновагу у елітних футболістів, причому у методиці MФР спостерігалося постійне збільшення відчутних переваг. Отримані результати підкреслюють ефективність впровадження методики МФР у програми передзмагальних розминок для безпосереднього підвищення результативності. Подальші дослідження слід зосередити на вивченні тривалості цих ефектів, показників результативності в конкретних видах спорту та комбінованих протоколів з метою вдосконалення стратегій підготовки до змагань