Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Вплив структурованої нервово-м’язової програми на спортивну результативність у гандболі: Контрольоване дослідження із проведенням перед- та постінтервенційного аналізу
No full textObjectives. The study aimed to examine the effects of a six-week neuromuscular training program on agility and explosive power in university-level male handball players using a non-randomized controlled design.
Materials and methods. Thirty players (20-24 years) were divided into experimental (n=15) and control (n=15) groups. The experimental group completed five weekly 60-minute neuromuscular sessions, while the control group maintained their regular training regime. Agility (Illinois Agility Test) and explosive power (standing broad jump) were assessed in the pre- and post-intervention phase. Data were analyzed using paired t-tests and ANCOVA (SPSS v22.0, p < 0.05).
Results. Following the intervention, the experimental group exhibited statistically significant gains in both agility and explosive power. Agility scores improved from a mean of 16.31 ± 0.92 seconds to 15.81 ± 0.82 seconds (p < 0.001; Cohen’s d = 0.56), while explosive power increased from 2.25 ± 0.15 meters to 2.37 ± 0.12 meters (p < 0.001; d = 0.87). ANCOVA revealed significant group differences after adjusting for pre-test performance (agility: F = 12.36, p = 0.001; explosive power: F = 35.54, p < 0.001). The control group did not show any meaningful changes (p > 0.05).
Conclusions. The findings indicate that a six-week neuromuscular training program is an effective method to enhance key performance metrics in handball players, supporting its incorporation into athletic development protocols. Further research should be conducted to investigate the long-term effects and sport-specific transfer.Мета дослідження. Мета дослідження полягала у вивченні впливу шеститижневої програми нервово-м’язового тренування на спритність та вибухову силу у чоловіків-гандболістів університетського рівня із використанням нерандомізованого контрольованого дизайну.
Матеріали та методи. Тридцять гравців (віком 20–24 роки) було розділено на експериментальну (n = 15) та контрольну (n = 15) групи. Експериментальна група виконувала п’ять щотижневих 60-хвилинних сесій з нервово-м’язового тренування, тоді як контрольна група дотримувалася свого звичайного режиму тренувань. У перед- та постінтервенційній фазі дослідження проведена оцінка показників спритності (Іллінойський тест на спритність) та вибухової сили (стрибок у довжину з місця). Дані проаналізовано за допомогою парних t-критеріїв та коваріаційного аналізу (SPSS v22.0, p < 0.05).
Результати. Після інтервенції експериментальна група продемонструвала статистично значуще підвищення як спритності, так і вибухової сили. Показники спритності покращилися із середнього значення 16.31 ± 0.92 секунди до 15.81 ± 0.82 секунди (p < 0.001; d Коена = 0.56), тоді як показники вибухової сили збільшилися з 2.25 ± 0.15 метрів до 2.37 ± 0.12 метрів (p < 0.001; d = 0.87). Коваріаційний аналіз виявив суттєві групові відмінності після коригування результатів претесту (спритність: F = 12.36, p = 0.001; вибухова сила: F = 35.54, p < 0.001). У контрольній групі жодних істотних змін не спостерігалося (p > 0.05).
Висновки. Результати дослідження свідчать про те, що шеститижнева програма нервово-м’язового тренування є ефективним методом поліпшення ключових показників результативності гандболістів, що підтверджує доцільність її включення до протоколів розвитку фізичної підготовки спортсменів. Необхідно провести подальші дослідження з метою вивчення довгострокових ефектів та передачі результатів до конкретного виду спорту
Повідомлення про відкликання: Заняття короткотривалими фізичними вправами помірної інтенсивності підвищують рівень гормону росту в осіб з ожирінням (Теорія та методика фізичного виховання, 24(4), 619–625. https://doi.org/10.17309/tmfv.2024.4.14)
No full textThe Editors have retracted the following article:
Muhammad, Siantoro, G., Subagio, I., Yosika, G. F., Phanpheng, Y., Pramono, B. A., Kusuma, I. D. M. A. W., & Pranoto, A. (2024). Engaging in Short-Term Moderate-Intensity Exercise Increases Growth Hormone Levels in Individuals with Obesity. Physical Education Theory and Methodology, 24(4), 619–625. https://doi.org/10.17309/tmfv.2024.4.14
The Editors retract this article due to identified errors in citation. The authors did not consent to the retraction of the article.
We have been informed in our decision-making by our policy on publishing ethics and COPE guidelines.
The retracted article will remain online to maintain the scholarly record, but it will be digitally watermarked on each page as “Retracted”.Редакція відкликала таку статтю:
Muhammad, Siantoro, G., Subagio, I., Yosika, G. F., Phanpheng, Y., Pramono, B. A., Kusuma, I. D. M. A. W., & Pranoto, A. (2024). Engaging in Short-Term Moderate-Intensity Exercise Increases Growth Hormone Levels in Individuals with Obesity. Physical Education Theory and Methodology, 24(4), 619–625. https://doi.org/10.17309/tmfv.2024.4.14
Редакція відкликає цю статтю через виявлені помилки в цитуванні. Автори не дали згоди на відкликання статті.
Під час прийняття рішень ми керувалися нашою політикою щодо етики публікацій та рекомендаціями COPE.
Відкликана стаття залишиться онлайн для збереження наукового запису, але на кожній сторінці буде цифровий водяний знак «Відкликано»
Нейромоторна інтервенція щодо виконавчих функцій у ранньому дитинстві: Рандомізоване контрольоване дослідження методу BAPNE
No full textObjectives. The study aimed to investigate the causal effect of a seven-month neuromotor intervention, the BAPNE method, on the core executive functions (EFs) of preschool-aged children, compared to a traditional music education program.
Materials and Methods. A randomized controlled trial with a pre-test/post-test design was conducted with a sample of 82 four-year-old children (N=82; 41 in the experimental group, 41 in the active control group) in Caracas, Venezuela. The experimental group received the BAPNE intervention, while the control group underwent traditional music instruction. EFs were assessed through teacher ratings on the Behavior Rating Inventory of Executive Function–Preschool Version (BRIEF-P). Data were analyzed using Analysis of Covariance (ANCOVA), with pre-test scores as a covariate to control for initial differences.
Results. After controlling for baseline performance, the BAPNE group demonstrated statistically significant improvements, with large effect sizes, on all primary outcome measures compared to the control group. This includes the Inhibitory Self-Control Index (ISCI), the Flexibility Index (FI), the Emergent Metacognition Index (EMI), and the Global Executive Composite (GEC) (all p<.001).
Conclusions. The findings provide strong evidence that the BAPNE method, grounded in the principles of neuromotricity and cognitive stimulation through dual-tasking, is a highly effective intervention for enhancing the expression of executive functions in the everyday context of early childhood.Мета дослідження. Мета дослідження полягала у вивченні причинно-наслідкового впливу семимісячної нейромоторної інтервенції, методу BAPNE, на основні виконавчі функції (ВФ) дітей дошкільного віку, порівнюючи з традиційною програмою музичної освіти.
Матеріали та методи. Проведено рандомізоване контрольоване дослідження із застосуванням претестового/посттестового дизайну за участю вибірки з 82 чотирирічних дітей (N=82; 41 в експериментальній групі, 41 в активній контрольній групі) у Каракасі, Венесуела. Експериментальна група отримала інтервенцію BAPNE, тоді як контрольна група проходила традиційне навчання музиці. Показники виконавчих функцій визначались за допомогою рейтингів викладачів, застосовуючи опитувальник оцінки поведінки виконавчих функцій – дошкільна версія (Behavior Rating Inventory of Executive Function–Preschool Version, BRIEF-P). Аналіз даних проводився із використанням коваріаційного аналізу (ANCOVA) з претестовими балами як коваріатою для контролю первинних відмінностей.
Результати. Після контролю вихідних показників група BAPNE продемонструвала статистично значущі поліпшення з великими розмірами ефекту за всіма основними показниками результатів порівняно з контрольною групою. Це включає індекс інгібіторного самоконтролю (ISCI), індекс гнучкості (FI), індекс емерджентної метакогніції (EMI) та глобальний виконавчий композит (GEC) (усі показники p<.001).
Висновки. Отримані результати надають переконливі докази того, що метод BAPNE, який ґрунтується на принципах нейромоторики та когнітивної стимуляції через двозадачність, є високоефективною інтервенцією для розвитку прояву виконавчих функцій у повсякденному контексті раннього дитинства
Роль емоційної регуляції у результативності суддівства: Приклад баскетболу
No full textBackground. Emotion regulation refers to how individuals manage the experience and expression of their emotions. It is an integral part of sports training, allowing the maximum potential to be realised.
Objectives. This study aimed to examine the relationship between basketball referees’ emotion regulation skills and their refereeing performances, along with certain demographic variables.
Materials and methods. The study focused on a comprehensive analysis using a relational screening model. Participants were selected using a purposive sampling method, resulting in a sample of 59 Class-B referees. Class B referees are elite referees. These referees officiate matches in the Women’s Super League and Men’s 1st League. Among these, females accounted for 10.2% (n=6), while males comprised 89.8% (n=53) of the sample. The participants had a mean age of 31 and an average refereeing experience of 12 years. During the 2022-2023 season, the referees officiated in a range of 12 to 43 matches, with an average of 26 matches per official. Data was collected using a personal information form and the Referee Emotion Regulation Scale (RERS) developed by Karaçam et al. Data analysis was conducted using SPSS 25. The Pearson Product-Moment Correlation Coefficient was used to examine the relationships between variables, with a significance level set at p <.05.
Results. The findings showed significant positive correlations between referee performance and total emotional regulation score (r = .63, p < .01), cognitive reappraisal (r = .67, p < .01), and suppression (r = .35, p < .01).
Conclusions. The results of this study emphasize the importance of emotional regulation, refereeing experience, and match exposure in enhancing performance. These findings highlight the critical role of emotional regulation and experience in optimizing performance of basketball referees, and support the inclusion of psychological skills training, particularly emotional competence development, in referee education programs.Історія питання. Емоційна регуляція означає те, як індивіди керують переживаннями та вираженням своїх емоцій. Вона є невід’ємною частиною спортивної підготовки, що дозволяє максимально розкрити свій потенціал.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні взаємозв’язку між навичками регулювання емоцій баскетбольних суддів та їхніми показниками суддівської діяльності, а також певними демографічними змінними.
Матеріали та методи. Дослідження зосереджено на комплексному аналізі із використанням реляційної моделі скринінгу. Учасників було відібрано за допомогою методу цільової вибірки, що дозволило отримати вибірку з 59 арбітрів класу B. Арбітри класу B належать до елітних арбітрів. Ці арбітри судять матчі жіночої Суперліги та чоловічої 1-ї ліги. Серед них жінки складали 10.2% (n=6), а чоловіки — 89.8% (n=53) вибірки. Середній вік учасників становив 31 рік, а середній стаж роботи арбітром — 12 років. Протягом сезону 2022-2023 років судді обслуговували від 12 до 43 матчів, в середньому 26 матчів на одного суддю. Збір даних здійснювався за допомогою анкети з особистими даними та шкали емоційної регуляції суддів (RERS), розробленої Карачамом та ін. Аналіз даних проведено із використанням програмного забезпечення SPSS 25. Для вивчення взаємозв’язків між змінними застосовано коефіцієнт кореляції моменту добутку Пірсона, рівень значущості встановлено на рівні p < .05.
Результати. Результати показали значні позитивні кореляції між результативністю суддівства та загальним показником емоційної регуляції (r = .63, p < .01), когнітивною переоцінкою (r = .67, p < .01) та подавленням емоцій (r = .35, p < .01).
Висновки. Результати цього дослідження підкреслюють важливість емоційної регуляції, досвіду суддівства та впливу гри у підвищенні результативності. Отримані дані наголошують на вирішальній ролі емоційної регуляції та досвіду в оптимізації результативності баскетбольних суддів й підтверджують доцільність включення тренувань психологічних навичок, зокрема розвитку емоційної компетентності, до освітніх програм з підготовки суддів
Ефективність тренування психічної стійкості у спортсменів: Систематичний огляд та метааналіз
No full textObjectives. This study aimed to investigate the effectiveness of interventions targeting mental toughness (MT) in sport.
Materials and Methods. Eligibility criteria encompassed quantitative controlled experimental studies of MT interventions in athletes. Information sources comprised studies indexed in Web of Science, PubMed, Scopus, Embase, and SPORTDiscus from inception to April 13, 2025. Reference lists of included studies were also screened. Risk of bias was considered as follows: Two authors independently assessed the reporting quality and risk of bias of included studies using a modified Downs and Black index. Regarding the synthesis of results, the standardized mean difference (SMD) was calculated to evaluate the effects of interventions using the random effect model.
Results. This review included a total of 10 studies involving 465 participants, with sports primarily including soccer (24.7%), basketball (19.7%), and table tennis (17.5%). Seven studies (67.3%) employed a combination of psychological skills training interventions. The meta-analysis incorporated all 10 studies and their respective experimental groups to elucidate the overall efficacy of MT training programs. The pooled effect size was statistically and practically significant, yielding a large standardized mean difference of g = 0.81 (95% CI 0.57–1.05, p < 0.001), indicating a substantial advantage of MT training interventions over control conditions.
Conclusions. This meta-analysis provides strong empirical evidence supporting the effectiveness of psychological interventions — particularly multicomponent Psychological Skills Training (PST) — in enhancing mental toughness among athletes across different sports. However, due to the lack of long-term follow-up assessments, reliance on quasi-experimental designs, and diversity in measurement approaches, the findings should be interpreted with caution. To advance the field, further research should adopt more rigorous methodologies, including large-scale randomized controlled trials and longitudinal designs, to identify the most effective components and delivery methods for developing mental toughness. These efforts will ultimately inform evidence-based practices for coaches, psychologists, and practitioners aiming to cultivate high-performing athletes.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні ефективності інтервенцій, спрямованих на розвиток психічної стійкості (ПС) у спорті.
Матеріали та методи. Критерії прийнятності охоплювали кількісні контрольовані експериментальні дослідження інтервенцій з розвитку ПС у спортсменів. До інформаційних джерел належали дослідження, індексовані в Web of Science, PubMed, Scopus, Embase та SPORTDiscus з моменту створення до 13 квітня 2025 року. Також проведено аналіз списків використаних джерел включених досліджень. Ризик упередженості розглядали у такий спосіб: Двоє авторів незалежно оцінили якість звітності та ризик упередженості включених досліджень, використовуючи модифікований індекс Даунса і Блека. Щодо узагальнення результатів, з метою оцінки впливу інтервенцій із використанням моделі випадкового ефекту було розраховано стандартизовану середню різницю (ССР).
Результати. Представлений огляд включав загалом 10 досліджень за участю 465 учасників, які займалися переважно футболом (24.7%), баскетболом (19.7%) та настільним тенісом (17.5%). У семи дослідженнях (67.3%) застосовано комбінацію інтервенцій із тренування психологічних навичок. Метааналіз охоплював усі 10 досліджень та відповідні експериментальні групи з метою з’ясування загальної ефективності програм ізтренування ПС. Сукупний розмір ефекту був статистично та практично значущим, надаючи велику стандартизовану середню різницю g = 0.81 (95% ДІ 0.57–1.05, p < 0.001), що вказує на істотну перевагу інтервенцій із тренування ПС над контрольними умовами.
Висновки. Цей метааналіз надає переконливі емпіричні докази ефективності психологічних інтервенцій, зокрема багатокомпонентного тренування психологічних навичок (ТПН), у підвищенні психічної стійкості серед спортсменів різних видів спорту. Однак через відсутність довгострокових обсерваційних оцінок, використання квазіекспериментальних моделей та різноманітність підходів до вимірювання, слід з обережністю інтерпретувати отримані результати. Задля досягнення прогресу в цій галузі у подальших дослідженнях слід застосовуватиретельніші методології, включаючи великомасштабні рандомізовані контрольовані випробування та лонгітюдні проєкти, щоб визначити найефективніші компоненти та методи щодо реалізації розвитку психічної стійкості. Зазначені дослідницькі зусилля в кінцевому підсумку слугуватимуть основою для науково обґрунтованих практик тренерів, психологів та фахівців-практиків, які прагнуть виховати спортсменів високого рівня
Визначення показників максимальної сили м’язів, м’язової маси, пошкодження м’язів у активних дорослих чоловіків після проведення силових тренувань із низьким навантаженням та великою кількістю повторень у поєднанні із високим навантаженням та малою кількістю повторень
No full textObjectives. This study aimed to evaluate the effects of high-load, low-repetition (HLLR) and low-load, high-repetition (LLHR) resistance training protocols on muscle strength, muscle mass, and muscle damage in active adult males.
Materials and methods. This quasi-experimental study involved 28 active adult males aged 18-22 years with a body mass index of 19-23 kg/m2 selected to actively participate in the study and given HLLR and LLHR interventions with a frequency of 3x/week for 4 weeks. Data collection was carried out by assessing maximum muscle strength, muscle mass, and muscle damage between baseline (pre) and week 4 (post). Statistical analysis used an independent sample t-test, with a significance level of 95%.
Results. There were significant differences between HLLR and LLHR interventions in max strength lower body (effect size (ES): 1.024), max strength upper body (ES: 1.241), and muscle mass (ES: 1.184) (p < 0.05). Meanwhile, CK activity was found to be significantly reduced in LLHR compared to HLLR (ES: 0.828) (p < 0.05).
Conclusions. This study demonstrated that high-load, low-repetition (HLLR) training was more effective for increasing muscle strength and muscle mass, while low-load, high-repetition (LLHR) training reduced muscle damage, as indicated by lower creatine kinase levels.Мета дослідження. Це дослідження мало на меті оцінити вплив протоколів силових тренувань із високим навантаженням і малою кількістю повторень (HLLR) та низьким навантаженням і великою кількістю повторень (LLHR) на показники сили м’язів, м’язової маси та пошкодження м’язів у дорослих чоловіків, які ведуть активний спосіб життя.
Матеріали та методи. Це квазіекспериментальне дослідження включало 28 активних дорослих чоловіків віком 18-22 років з індексом маси тіла 19-23 кг/м2, відібраних для активної участі в дослідженні, які проходили інтервенції з HLLR та LLHR тренувань із частотою 3 рази на тиждень впродовж 4 тижнів. Збір даних проводився шляхом оцінки показників максимальної сили м’язів, м’язової маси та пошкодження м’язів між початковим етапом (до) та завершенням періоду 4 тижнів (після). Для статистичного аналізу застосовано t-критерій для незалежних вибірок з рівнем значущості 95%.
Результати. Достовірні відмінності спостерігалися між інтервенціями HLLR та LLHR тренувань у показниках максимальної сили нижньої частини тулуба (розмір ефекту (ES): 1,024), максимальної сили верхньої частини тулуба (ES: 1,241) та м’язової маси (ES: 1,184) (p < 0,05). Водночас встановлено, що активність креатинкінази значно знижена під час виконання LLHR тренувань порівняно з HLLR (ES: 0,828) (p < 0,05).
Висновки. Дослідження продемонструвало, що тренування із високим навантаженням і низькою кількістю повторень (HLLR) є ефективнішим з точки зору збільшення м’язової сили і м’язової маси, тоді як тренування із низьким навантаженням і високою кількістю повторень (LLHR) сприяють зменшенню пошкодження м’язів, про що свідчать нижчі рівні креатинкінази
Визначення впливу кількості флоатерів на внутрішнє навантаження, зовнішнє навантаження та технічні навички в іграх неповними складами
No full textObjectives. This study aimed to examine the effects of different floater configurations in small-sided games (SSGs) on physiological responses, external load metrics, and technical performance among professional soccer players.
Materials and methods. Twenty male players from the Thailand League 3 (age: 21.4 ± 1.82 years) participated in three SSG formats: standard (4v4), one floater (4v4+1), and two floaters (4v4+2). Each format consisted of 4 × 4-minute bouts with 4-minute rest intervals on a 32 × 25-meter pitch. Heart rate responses, locomotor activities, and technical actions were analyzed.
Results. Significant reductions in maximal heart rate and mean heart rate were observed (181.55 vs 169.55 and 168.15vs 156.15 beats•min-1) in the 4v4+2 format compared to 4v4. High-intensity running decreased (238.60 vs 91.35 m), while technical performance improved, as evidenced by increased total passes and successful passes (81.25 vs 142.50 and 68.00 vs 123.00) in the 4v4+2 format. The 4v4+1 format provided intermediate responses in both physiological and technical parameters.
Conclusions. These findings suggest that floater-modified SSGs effectively reduce physiological demands while enhancing technical performance, offering coaches practical tools for manipulating training intensity and technical development in soccer training programs.Мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити вплив різних конфігурацій флоатерів у іграх неповними складами (SSGs) на фізіологічні реакції, показники зовнішнього навантаження та технічну результативність серед професійних футболістів.
Матеріали та методи. Двадцять гравців чоловічої статі з Таїландської 3-ї ліги (вік: 21,4 ± 1,82 року) брали участь у трьох форматах ігор неповними складами: стандартному (4v4), із залученням одного флоатера (4v4+1) та з двома флоатерами (4v4+2). Кожен формат складався з 4 × 4-хвилинних поєдинків з 4-хвилинними інтервалами відпочинку, які проводилися на майданчику розміром 32 × 25 метрів. Проаналізовано реакції серцевого ритму, локомоторну активність та технічні дії.
Результати. У форматі 4v4+2 спостерігалося значне зниження максимальної та середньої частоти серцевих скорочень порівняно з 4v4 (181,55 проти 169,55 та 168,15 проти 156,15 уд./хв). Показники високоінтенсивного бігу зменшилися (238,60 проти 91,35 м), тоді як рівень технічної результативності покращився, про що свідчить збільшення загальної кількості пасів та успішних передач (81,25 проти 142,50 та 68,00 проти 123,00) у форматі 4v4+2. Формат 4v4+1 показав проміжні результати як за фізіологічними, так і за технічними параметрами.
Висновки. Отримані дані дозволяють припустити, що модифіковані ігри неповними складами із застосуванням позиції флоатерів сприяють ефективному зниженню фізіологічних вимог та водночас підвищують технічну результативність, надаючи тренерам практичні інструменти для маніпулювання інтенсивністю тренувань і технічного розвитку в тренувальних програмах з футболу
З’ясування гендерних відмінностей щодо психологічних навичок та агресії серед університетських спортсменів: Крос-культурне порівняння показників між представниками Делі та Багдада
No full textBackground. Psychological skills and aggression are pivotal in athletic performance, influenced by both gender and cultural contexts. These factors are shaped by individual differences and cultural influences, they are essential to the development and use of these skills by athletes in sports.
Objectives. This study aimed to evaluate the differences in psychological skills and aggression levels across gender and university, providing insights into the psychological profiles of athletes within distinct cultural contexts.
Materials and Methods. The study involved 300 athletes from the University of Delhi, India, and the University of Baghdad, Iraq, aged 18 to 30 years. Each university contributed 150 athletes, evenly divided by gender (75 males and 75 females). The participants were selected using non-probability quota and purposive sampling methods. Psychological skills were assessed using the Psychological Skills Inventory for Sports (PSIS), while aggression levels were measured with the Sports Aggression Questionnaire. Data collection occurred in a controlled environment under the supervision of trained researchers. Statistical analyses included a two-way ANOVA and Pearson correlation coefficients, utilizing SPSS software.
Results. Significant differences in psychological skills and aggression levels were observed across universities and genders. According to the results obtained, University of Delhi athletes showed higher psychological skills (PS: 154.83 ± 18.50) compared to University of Baghdad athletes (PS: 109.83 ± 26.05). Furthermore, male athletes from Delhi exhibited greater aggression (44.41 ± 10.35) than their Baghdad counterparts (37.93 ± 4.20). A two-way ANOVA revealed that player type significantly influenced psychological skills (F = 300.47, p = 0.01) and aggression (F = 71.54, p = 0.01). Gender also significantly impacted Anxiety Control (F = 8.64, p = 0.01) and Foul Play (F = 4.94, p = 0.05). A weak positive correlation (r = 0.284, p = 0.01) was identified between psychological skills and aggression, suggesting a slight tendency for increased psychological skills to correspond with higher aggression levels.
Conclusions. These findings underscore the importance of considering both gender and university context when evaluating psychological skills and aggression in athletes. The insights derived from this study can inform the development of targeted training and support strategies to enhance athlete performance and well-being.Історія питання. Психологічні навички та агресія є визначальними чинниками спортивної результативності, на які впливають як гендерний, так і культурний контексти. На формування цих факторів позначаються індивідуальні відмінності та культурні впливи, і вони мають ключове значення для розвитку та використання вказаних навичок спортсменами у спорті.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було визначити відмінності у психологічних навичках та рівнях агресії залежно від статі та ВНЗ, надаючи розуміння психологічних профілів спортсменів у межах різних культурних контекстів.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 300 спортсменів віком від 18 до 30 років, що навчалися у Делійському (Індія) та Багдадському університетах (Ірак). Кожен університет представив 150 спортсменів, порівну розподілених за статевою приналежністю (75 чоловіків і 75 жінок). Учасників було відібрано за допомогою методів неімовірнісної квотної та цілеспрямованої вибірок. Для оцінки психологічних навичок було застосовано опитувальник психологічних навичок у спорті (“Psychological Skills Inventory for Sports”, PSIS), а рівень агресії визначали за допомогою опитувальника спортивної агресії (“Sports Aggression Questionnaire”). Збір даних проводився в контрольованому середовищі під наглядом підготовлених науковців. Методи статистичного аналізу включали двофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) та коефіцієнти кореляції Пірсона із використанням програмного забезпечення SPSS.
Результати. Спостерігалися значні відмінності у психологічних навичках та рівнях агресії між досліджуваними університетами та гендерними групами. Згідно з отриманими даними, спортсмени Делійського університету продемонстрували більш розвинені психологічні навички (PS: 154,83 ± 18,50) порівняно зі спортсменами Багдадського університету (PS: 109,83 ± 26,05). Крім того, спортсмени чоловічої статі з Делі мали вищий показник агресії (44,41 ± 10,35), ніж їхні багдадські колеги (37,93 ± 4,20). За результатами двофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що тип гравця суттєво впливає на психологічні навички (F = 300,47, p = 0,01) та рівень агресії (F = 71,54, p = 0,01). Статева приналежність також суттєво вплинула на контроль тривожності (F = 8,64, p = 0,01) та нечесну гру (F = 4,94, p = 0,05). Визначено слабку позитивну кореляцію (r = 0,284, p = 0,01) між психологічними навичками та рівнем агресії, що свідчить про незначну тенденцію до посилення психологічних навичок, що відповідає вищим рівням агресії.
Висновки. Представлені результати підкреслюють важливість врахування гендерного та університетського контекстів щодо оцінки психологічних навичок та рівня агресії у спортсменів. Отримані під час дослідження висновки можуть слугувати основою для розробки цільових програм підготовки та стратегій підтримки, спрямованих на покращення результативності та благополуччя спортсменів
Оцінка впливу COVID-19 на функціональну здатність організму молодого дорослого населення: Порівняльний аналіз щодо застосування тесту з ходьби та степ-тесту у визначенні рівня фізичної витривалості
No full textObjectives. This study aimed to evaluate and compare the functional capacity of young adults recovering from COVID-19 using the 6-Minute Walk Test (6MWT) and 2-Minute Step Test (2MST), focusing on cardiovascular parameters, and to examine correlations between these tests, demographic factors, and muscle strength.
Materials and methods. A cross-sectional study was conducted with 34 young participants (mean age: 20.62 years, 88.24 % female), all experiencing mild post-COVID-19 symptoms. Muscle strength (grip and quadriceps strength) was assessed, and functional capacity was evaluated using the 6MWT and 2MST, with the test order randomized by drawing lots. Hemodynamic responses, fatigue, and dyspnea were measured before and after both tests. Paired t-tests were used to compare cardiovascular parameters and leg fatigue between the 6MWT and 2MST. Pearson’s correlation coefficient assessed relationships between both tests, demographics, and muscle strength.
Results. The study revealed an increase in heart rate and leg fatigue after the 6MWT compared to the 2MST, whereas systolic blood pressure was elevated following the 2MST compared to the 6MWT. The 6MWT showed a significant positive correlation with the 2MST (r = 0.350, p = 0.043). Additionally, quadriceps strength was positively correlated with both the 6MWT (r = 0.372, p = 0.030) and the 2MST (r = 0.395, p = 0.021).
Conclusions. The findings of this study indicate that both the 6MWT and 2MST are effective in assessing functional capacity in young individuals recovering from COVID-19, showing distinct physiological responses. Furthermore, quadriceps strength is correlated with both tests, highlighting the importance of muscle strength in recovery.Мета дослідження. Це дослідження мало на меті за допомогою тесту 6-хвилинної ходьби (6ХХТ) та 2-хвилинного степ-тесту (2ХСТ) оцінити та порівняти функціональну здатність організму молодого дорослого населення, що проходить період відновлення після COVID-19, акцентуючи увагу на параметрах серцево-судинної системи, а також дослідити кореляції між зазначеними тестами, демографічними факторами та м’язовою силою.
Матеріали та методи. Проведено поперечне дослідження за участю 34 молодих учасників (середній вік: 20,62 років, 88,24 % жінок), які мали легкі симптоми після перенесеного COVID-19. За допомогою тестів 6ХХТ і 2ХСТоцінювали показники м’язової сили (сила хвату і сила чотириголового м’яза стегна), а також функціональну здатність, причому порядок проведення тестів визначався за методом випадкового відбору. Вимірювання показників гемодинамічних реакцій, втоми та задишки проводилось перед початком та після завершення обох тестів. Для порівняння параметрів серцево-судинної системи та втоми в нижніх кінцівках між 6ХХТ та 2ХСТвикористовували метод t-критеріїв для парних вибірок. За коефіцієнтом кореляції Пірсона оцінювали взаємозв’язок між обома тестами, демографічними даними та м’язовою силою.
Результати. В рамках дослідження виявлено збільшення частоти серцевих скорочень і втоми в нижніх кінцівках після виконання 6ХХТ порівняно з 2ХСТ, тоді як після проведення 2ХСТ спостерігалося підвищення систолічного артеріального тиску порівняно з 6ХХТ. За результатами 6ХХТ встановлено значну позитивну кореляцію з 2ХСТ (r = 0,350, p = 0,043). Крім того, показник сили чотириголового м’яза стегна позитивно корелював як з 6ХХТ (r = 0,372, p = 0,030), так і з 2ХСТ (r = 0,395, p = 0,021).
Висновки. Результати цього дослідження свідчать про ефективність застосування 6ХХТ та 2ХСТ щодо оцінки функціональної здатності організму у молодих осіб, що проходять період відновлення після COVID-19, демонструючи чіткі фізіологічні реакції. До того ж, сила чотириголового м’яза стегна корелює з обома тестами, що підкреслює важливість показника м’язової сили у процесі одужання
Оцінювання взаємозв’язку між фізіологічними параметрами та результативністю плавчинь в індивідуальному комплексному плаванні на дистанції 200 м
No full textObjectives. The primary objective of this study was to evaluate the selected physiological parameters and performance of female swimmers in the 200 m individual medley, analysing the contribution of selected physiological variables and construction of predictive model.
Materials and Methods. The study involved forty female swimmers, who were recruited from the state of West Bengal, India. This selection specifically targeted individuals who had actively engaged in the demanding disciplines of the 200 m individual medley swimming events. Furthermore, subjects were carefully selected from the age group spanning 17 to 25 years. After quantifying physiological parameters, swimmers performed a 200 m individual medley test. A value of α = 0.05 was used for all tests as the criterion to determine the presence or absence of significance. Pearson’s product moment correlation coefficient (r) was used for assessing the various relationships of the selected variables towards the performance in the 200 m individual medley.
Results. A significant relationship was found between VO2max (r = -0.562), body fat percentage (r = -0.643) and swimming performance in the 200 m individual medley event at the 1% significance level. Multiple linear regression was used for evaluating the contribution of identified physiological variables and construction of predictive model. The regression equation was found to be reliable, as demonstrated by the value of r2 being 0.54. The two independent variables explain 54.00 % variations in the 200 m individual medley event among female swimmers.
Conclusions. The F-value for the regression model was determined as highly significant, indicating the reliability of the model. This study provides a further understanding of the physiological variables associated with skilled performance in the women’s 200 m individual medley event, which coaches should consider when training less skilled female swimmers.Мета дослідження. Основна мета цього дослідження полягала в оцінюванні обраних фізіологічних параметрів і результативності плавчинь, які беруть участь в індивідуальному комплексному плаванні на дистанції 200 м, аналізуючи вплив обраних фізіологічних змінних і побудову прогностичної моделі.
Матеріали та методи. Для проведення дослідження було відібрано сорок плавчинь зі штату Західна Бенгалія (Індія). Даний відбір був спеціально орієнтований на осіб, які активно брали участь у змаганнях з індивідуального комплексного плавання на дистанції 200 м, що є складною дисципліною, яка вимагає від спортсменів значних зусиль. Крім того, суб’єктів дослідження було ретельно відібрано з вікової категорії від 17 до 25 років. Після проведення кількісної оцінки фізіологічних параметрів, плавчині виконали тест на дистанції 200 м індивідуальним комплексним плаванням. Значення α = 0,05 було застосовано для всіх тестів як критерій визначення наявності або відсутності значущості. Коефіцієнт кореляції Пірсона (r) застосовувався для оцінки різних взаємозв’язків обраних змінних стосовно показників результативності в індивідуальному комплексному плаванні на дистанції 200 м.
Результати. Встановлено значущий взаємозв’язок між показниками максимального споживання кисню (VO2max) (r = -0,562), відсоткового вмісту жиру в організмі (r = -0,643) та результативністю в індивідуальному запливі на дистанції 200 м комплексним плаванням на рівні значущості 1%. З метою оцінки впливу ідентифікованих фізіологічних змінних та побудови прогностичної моделі застосовано метод множинної лінійної регресії. Регресійне рівняння виявлено достовірним, про що свідчить значення r2, яке становить 0,54. Дві незалежні змінні пояснюють 54,00 % варіацій у змаганнях з індивідуального комплексного плавання на дистанції 200 м серед жінок.
Висновки. Встановлено високу значущість F-критерію для регресійної моделі, що вказує на її достовірність. Представлене дослідження забезпечує подальше розуміння фізіологічних змінних, пов’язаних з кваліфікованим виступом у змаганнях з індивідуального комплексного плавання на дистанції 200 м серед жінок, що тренери мають враховувати у процесі підготовки менш кваліфікованих плавчинь