Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Використання ігор неповними складами або їх поєднання із тренуванням швидкісної витривалості: Яка методика ефективніша для покращення аеробної продуктивності юних футболістів аматорської ліги?
No full textObjectives. This study aimed to analyze the differences in the effects of Small-Sided Games (SSG) and a combination of Small-Sided Games with Speed Endurance Training (SSG+SET) on the aerobic capacity of young amateur league soccer players, as measured by total distance coverage and VO2max.
Materials and methods. A total of 36 young amateur league soccer players were selected as samples and divided into two groups using the matching-group technique. The average sample characteristics were 20.08 ± 0.97 years of age, 170.47 ± 4.77 cm in height, 62.98 ± 5.89 kg in weight, and a body mass index of 20.08 ± 0.97 kg/m². Both groups underwent 12 training sessions over four weeks, with a frequency of three sessions per week. Aerobic capacity was measured using the Yo-Yo Intermittent Recovery Test Level 1 to evaluate total distance coverage and VO2max before and after the intervention.
Results. Both training methods had a positive impact on improving aerobic capacity. However, the group undergoing the SSG+SET combination showed significantly greater improvements compared to the SSG-only group (p < 0.05). The SSG+SET group demonstrated a larger increase in total distance coverage and higher VO2max values, reflecting physiological adaptations such as improved oxygen utilization efficiency and cardiovascular function.
Conclusions. The findings indicate that the combination of Small-Sided Games and Speed Endurance Training is more effective in enhancing the aerobic capacity of young amateur league soccer players, particularly in terms of total distance coverage and VO2max. This method offers a comprehensive approach to improving physical fitness while simultaneously supporting the development of technical and tactical skills through specific game simulations.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в аналізі відмінностей щодо впливу використання ігор неповними складами (ІНС) та їх комбінації із тренуванням швидкісної витривалості (ІНС+ТШВ) на рівень аеробної продуктивності юних футболістів аматорської ліги, визначений за показниками загального подолання дистанції та максимального споживання кисню (VO2max).
Матеріали та методи. Загалом було відібрано 36 юних футболістів аматорської ліги, розподілених на дві групи із застосуванням методики групового зіставлення. Середній вік учасників вибірки становив 20,08 ± 0,97 років, зріст — 170,47 ± 4,77 см, вага — 62,98 ± 5,89 кг, індекс маси тіла — 20,08 ± 0,97 кг/м². Обидві групи провели 12 тренувань протягом чотирьох тижнів, з частотою три заняття на тиждень. Аеробну продуктивність вимірювали за допомогою тесту переривчастого відновлення Йо-Йо рівня 1 (the Yo-Yo Intermittent Recovery Test Level 1) з метою оцінки загального подолання дистанції та показника VO2 max перед початком та після завершення інтервенції.
Результати. Обидві методики тренувань позитивно вплинули на поліпшення рівня аеробної продуктивності. Однак група, яка проходила комбінацію ІНС+ТШВ, показала суттєвіші покращення порівняно з групою, в якій застосовувалась методика лише ІНС (p < 0,05). Група ІНС+ТШВ продемонструвала збільшення загального подолання дистанції та вищі значення VO2max, що відображає фізіологічні адаптації, як-от поліпшення ефективності споживання кисню та функціонування серцево-судинної системи.
Висновки. Отримані дані свідчать про те, що поєднання ігор неповними складами та тренування швидкісної витривалості є ефективнішим методом щодо покращення рівня аеробної продуктивності юних футболістів аматорської ліги, зокрема, з точки зору загального подолання дистанції та показника VO2max. Зазначений метод пропонує комплексний підхід до поліпшення рівня фізичної підготовленості, сприяючи при цьому розвитку технічних і тактичних навичок за допомогою специфічних ігрових симуляцій
Оптимізація результативності: Вплив 10-денного протоколу високоінтенсивного інтервального тренування на спортивну результативність молоді
No full textObjectives. This study aimed to examine the impact of a 10-day High-Intensity Interval Training (HIIT) protocol on the specific endurance of U16 female basketball players, focusing on improvements in aerobic and anaerobic capacity and performance in the Yo-Yo Intermittent Recovery Test Level 1 (YoYoRL1).
Materials and methods. Eight female U16 basketball players participated in the study, completing a 10-day HIIT program designed to enhance both general and sport-specific endurance. Pre- and post-training assessments included body composition measures (weight, BMI, body fat percentage) and the YoYoRL1 test to evaluate changes in performance. The training program incorporated various HIIT modalities, including full-body exercises, parkour circuits, and basketball-specific drills, with progressively adjusted work-to-rest ratios.
Results. The findings showed a substantial improvement in YoYoRL1 test performance from pre-test to post-test, with participants’ mean scores increasing from 14.2 ± 1.2 in the pre-test to 16.5 ± 1.2 in the post-test (p = .001, ηp2 = .837), highlighting a large effect size and strong statistical significance in the results. Body composition analysis revealed a slight increase in weight (64.3 ± 10.6 kg post-test) and a small reduction in body fat percentage (20.2 ± 4.1% post-test), indicating favorable adaptations in muscle mass and fat distribution.
Conclusions. Implementing the 10-day HIIT protocol significantly improved specific endurance and aerobic capacity in U16 female basketball players, suggesting that short-term HIIT interventions can effectively enhance performance in youth athletes. These findings support the use of HIIT for optimizing endurance and recovery in basketball, with implications for developing time-efficient training protocols for young athletes. However, the study’s small sample size and short duration limit the generalizability of these findings, necessitating further research with larger cohorts. Future research should focus on exploring such training program’ long-term effects and applicability in various athletic populations.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні впливу 10-денного протоколу високоінтенсивного інтервального тренування (ВIIT) на специфічну витривалість баскетболісток вікової категорії до 16 років, з акцентом на поліпшення показників аеробної та анаеробної здатності та результативності Йо-Йо тесту переривчастого відновлення рівня 1 (Yo-Yo Intermittent Recovery Test Level 1, YoYoRL1).
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь вісім баскетболісток віком до 16 років, які виконували 10-денну програму ВIIT, розроблену для підвищення загальної та спортивно-специфічної витривалості. Аналіз показників перед початком і після завершення тренувань включав вимірювання параметрів композиції тіла (вага, ІМТ, відсоток жирової маси тіла) та виконання тесту YoYoRL1 для визначення змін у результатах. Програма тренувань передбачала застосування різних методів ВIIT, зокрема комплексні вправи для всього тіла, колові тренування з паркуру та спеціалізовані баскетбольні вправи із поступовим коригуванням співвідношення періодів навантаження та відпочинку.
Результати. Результати дослідження показали суттєве покращення результативності тесту YoYoRL1 від передтестового до післятестового етапів, з підвищенням середнього балу учасниць з 14,2 ± 1,2 у передтестовому періоді до 16,5 ± 1,2 у післятестовому періоді (p = 0,001, ηp2 = 0,837), підкреслюючи великий розмір ефекту та сильну статистичну значущість результатів. Аналіз композиції тіла виявив незначне збільшення ваги (64,3 ± 10,6 кг на післятестовому етапі) та невелике зменшення відсотка жирової маси тіла (20,2 ± 4,1% на післятестовому етапі), що вказує на сприятливі зміни в м’язовій масі та розподілі жиру в організмі.
Висновки. Впровадження 10-денного протоколу ВIIT сприяло значному поліпшенню специфічної витривалості та аеробної здатності у баскетболісток вікової категорії до 16 років, що свідчить про ефективність короткострокових ВIIT-інтервенцій щодо підвищення результативності юних спортсменів. Отримані результати підтверджують доцільність використання ВIIT з метою оптимізації витривалості та відновлення в баскетболі, що має значення для розроблення ефективних за часом тренувальних протоколів для молодих спортсменів. Однак невеликий розмір вибірки та коротка тривалість дослідження обмежують можливість узагальнення зазначених результатів, що вимагає подальших досліджень із залученням більших когорт. Подальші дослідження слід зосередити на вивченні довгострокових ефектів таких тренувальних програм та їх застосовності у різних групах спортсменів
Використання рефлективного дослідницького підходу щодо впровадження методики навчальних ігор для тренування розуміння у фізичному вихованні: Огляд предметного поля
No full textBackground. Teaching games for understanding (TGFU) learning is an innovative model to improve motivation, participation, and motor skills. In the implementation, special analyses are needed to determine future opportunities.
Objectives. This study aimed to conduct a scoping review of the implementation of TGFU.
Materials and methods. This literature review used a scoping method to collect data through Google Scholar, Pubmed, Wiley, and Scopus databases. The data inclusion criteria were original quantitative and mixed articles discussing TGFU, research focusing on the implementation of TGFU, research written in English, and published between 2020 and 2025. Furthermore, data screening identified 20 final articles using quantitative and qualitative methods through Rayyan and Mendeley.
Results. According to study’s results, the highest number of published articles was 5 (25%) and 4 (20%) in 2018 and 2024, respectively. The results were categorized into four key themes, namely (1) Implementation – primarily focused on improving game understanding and decision-making, (2) Challenges and Obstacles – difficulties in modifying learning, curriculum adjustments, time constraints, and variations in students’ engagement, (3) Effectiveness – increased participation, motivation, and motor skill development, and (4) Success Factors – influenced by adequate training, students’ participation, curriculum balance, environmental support, evaluation, and the types of modified games used.
Conclusions. The findings of this study show that continuous training for teachers and curriculum adjustments were needed to implement TGFU effectively.Історія питання. Навчальні ігри для тренування розуміння (Teaching games for understanding, TGFU) — це інноваційна модель навчання, спрямована на покращення мотивації, залученості до процесу та рухових навичок. На етапі впровадження моделі необхідно провести спеціальні аналітичні дослідження, щоб визначити подальші перспективи.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у проведенні огляду предметного поля щодо впровадження методики TGFU.
Матеріали та методи. У цьому огляді літератури застосовано метод предметного поля для збору даних із використанням наукометричних баз даних Google Scholar, Pubmed, Wiley та Scopus. До критеріїв включення даних були віднесені оригінальні кількісні та змішані статті, в яких розглядались питання TGFU, дослідження щодо впровадження TGFU, дослідження англійською мовою, опубліковані в період з 2020 по 2025 рік. Крім того, в результаті скринінгу даних було відібрано 20 остаточних статей із використанням кількісних та якісних методів за допомогою програмного забезпечення Rayyan та Mendeley.
Результати. Згідно з результатами дослідження встановлено, що найбільша кількість опублікованих статей становила 5 (25%) та 4 (20%) у 2018 та 2024 роках відповідно. Результати були класифіковані за чотирма ключовими тематиками, а саме: (1) Впровадження — передусім зосереджено увагу на поліпшенні розуміння гри та процесу ухвалення рішень, (2) Виклики та перешкоди — труднощі у модифікації навчального процесу, коригування навчальних програм, часові обмеження та варіації залучення учнів, (3) Ефективність — підвищена залученість, мотивація та розвиток рухових навичок, і (4) Фактори успіху — визначаються належною підготовкою, залученістю учнів, збалансованістю навчальних програм, сприятливістю зовнішнього середовища, оцінюванням, а також типами використовуваних модифікованих ігор.
Висновки. Результати цього дослідження показують, що для ефективного впровадження методики TGFU необхідно забезпечити організацію безперервного навчання для викладачів та скоригувати навчальні програми
Біомеханічний аналіз кінетичного ланцюга руху подачі щодо прогнозування швидкості польоту м’яча шляхом розроблення додатку SBM-03
No full textBackground. The kinetic chain of the serve stroke is a coordinated activation of body segments (legs, torso, shoulders, arms, and hands) that begins with the ground reaction force against the legs on the ground and ends with racket acceleration through the ball. The objective of this study is to place the end segment, hand, and racket in an optimal position at an optimal speed to "make the ball travel" as best as possible. The efficient use of the kinetic chain segment creates a much greater racket velocity than its parts. On the contrary, a broken kinetic chain makes the ball speed less optimal and can even lead to injury. However, the reality is that the kinetic chain movement and ball speed rate cannot be seen simply using the observation method. Thus, a specific technology is needed to diagnose it.
Objectives. This study aimed to develop a digitalized system of software to help measure the ball speed rate based on the kinetic chain of the serve stroke.
Materials and methods. The research method employed in this study was research and development (R&D). The data were collected by recording videos of 10 professional athletes’ serve strokes. These videos were then analyzed using software to check their movement angles.
Results. The findings showed that the average angles were as follows: elbow = 120.490, shoulder = 166.010, hip = 165.330, knee = 165.880, ankle = 173.790, and ball speed = 24.33 m/s.
Conclusions. Some conclusions were drawn from this study. First, the more significant portion of the kinetic energy of force produced in a serve was developed on the legs and body torso. Every segment generated force and acted as a stabilizer structure for the next segment’s activity. Fifty-one percent of kinetic energy and 54 up to 60 percent of the total force were produced this way. Second, the kinetic chain was oriented towards changing the linear or straight-line momentum into an angular or rotational momentum around the stable pillar leg. Third, each segment had tilting or stabilization and acceleration phases. Fourth, a big and fast movement was needed in the joints, especially the shoulders. Finally, the broken segment or kinetic chain reduced the ultimate force or energy available to travel the ball and put enormous pressure on the surrounding segments. A decrease in kinetic energy by 10 percent from the hip or body to the shoulder while doing the serve required an increase in the shoulder’s rotation by 14 percent or an increase in the shoulder’s mass by 22 percent to create the same kinetic energy on the hands and racket. There were some reasons for the broken kinetic chain, but the most general ones included muscle weakness, inflexibility, joint injury, and poor stroke mechanics.Історія питання. Кінетичний ланцюг удару під час виконання подачі представляє собою скоординовану активацію сегментів тіла (ніг, тулуба, плечей, рук і кистей), яка починається з моменту сили реакції опори, що виникає у відповідь на тиск ногою на опору і завершується прискоренням удару ракеткою по м’ячу. Мета цього дослідження полягає в позиціонуванні кінцевого сегмента, кисті руки та ракетки в оптимальному положенні з оптимальною швидкістю задля якомога ефективнішого «забезпечення польоту м’яча». Ефективне використання сегмента кінетичного ланцюга створює набагато більшу швидкість ракетки, ніж його складових. Натомість розірваний кінетичний ланцюг спричиняє менш оптимальну швидкість польоту м’яча і навіть може призвести до травмування. Однак насправді рух кінетичного ланцюга і показник швидкості польоту м’яча неможливо помітити лише за допомогою обсерваційного методу. Тому для діагностики цього процесу необхідне впровадження спеціальної технології.
Мета роботи. Метою цього дослідження було розробити цифрову систему програмного забезпечення для вимірювання показників швидкості польоту м’яча на основі кінетичного ланцюга удару під час виконання подачі.
Матеріали та методи. У представленій науковій праці застосовано методику науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Збір даних здійснювався шляхом фіксації відеозаписів ударів під час подачі 10 спортсменів-професіоналів. Згодом отримані відеозаписи були проаналізовані за допомогою програмного забезпечення для перевірки кутів їхнього руху.
Результати. Результати показали, що середні кути мали наступні параметри: лікоть = 120.490, плече = 166.010, стегно = 165.330, коліно = 165.880, надп’ятково-гомілковий суглоб = 173.790, а швидкість польоту м’яча = 24.33 м/с.
Висновки. На основі проведеного дослідження зроблено кілька висновків. По-перше, значніша частина кінетичної енергії сили, що створюється під час виконання подачі, розвивається у ногах і тулубі. Кожен сегмент генерував силу і діяв як структура-стабілізатор задля активності наступного сегмента. У такий спосіб вироблялося п’ятдесят один відсоток кінетичної енергії і від 54 до 60 відсотків загальної сили. По-друге, кінетичний ланцюг був орієнтований на зміну лінійного або прямолінійного імпульсу у кутовий або обертальний момент навколо стійкої опори. По-третє, кожен сегмент мав фази нахилу або стабілізації та прискорення. По-четверте, потрібно збільшити діапазон та швидкість рухів в суглобах, зокрема в плечах. Зрештою, розірваний сегмент або кінетичний ланцюг зменшував кінцеву силу або енергію, необхідну для руху м’яча, створюючи величезний тиск на навколишні сегменти. Зниження кінетичної енергії на 10% від стегна або тулуба до плеча під час виконання подачі вимагало збільшення обертання плеча на 14% або збільшення маси плеча на 22%, щоб створити аналогічну кінетичну енергію для кистей рук і ракетки. Серед причин розриву кінетичного ланцюга можна виділити кілька основних: м’язова слабкість, відсутність гнучкості, травми суглобів та погана механіка удару
Вплив застосування вправ із використанням координаційної драбини та пліометричного тренування на спритність футзалістів з урахуванням індексу маси тіла
No full textObjectives. This study aimed to investigate the effects of ladder drills and plyometric training on agility among futsal players, considering their Body Mass Index (BMI) classifications.
Materials and methods. Twenty male futsal athletes from Vamos Academy Padang participated in the study and were divided into two groups based on their BMI (high BMI and low BMI groups). Each BMI group was assigned to either ladder drill or plyometric training interventions for six weeks. Agility was assessed using the Illinois Agility Test before and after the intervention. Data analysis included paired and independent t-tests, as well as two-way ANOVA, to evaluate group differences.
Results. Both training interventions significantly improved agility performance (p < .05). However, ladder drill training resulted in greater enhancement of agility when compared with plyometric training across all BMI classifications. Moreover, athletes in the low BMI group showed more marked improvements than those in the high BMI group. A significant interaction was found between training type and BMI classification, indicating that body composition influences the effectiveness of agility training programs.
Conclusions. Ladder drill training was more effective than plyometric training for enhancing agility in futsal players, particularly those with a lower BMI. These findings suggest that coaches should consider athletes’ BMI when designing agility training programs to optimize performance outcomes.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні впливу застосування вправ із використанням координаційної драбини та пліометричного тренування на спритність футзалістів, враховуючи їх класифікацію за індексом маси тіла (ІМТ).
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь двадцять чоловіків-футзалістів з академії “Vamos Academy Padang”, яких було розділено на дві групи за індексом маси тіла (групи із високим ІМТ та низьким ІМТ). Кожна група за ІМТ була розподілена відповідно до типу інтервенційної методики, що передбачала проведення комплексу вправ із використанням координаційної драбини та пліометричних тренувань протягом шести тижнів. На етапах перед- та постінтервенційної програми було проведено оцінку показників спритності за допомогою Іллінойського тесту на спритність. Аналіз даних включав парні та незалежні t-критерії, а також двофакторний дисперсійний аналіз з метою оцінки групових відмінностей.
Результати. Обидві тренувальні інтервенції сприяли значному покращенню показників спритності (p < .05). Однак тренування із використанням координаційної драбини призвели до суттєвішого поліпшення спритності порівняно з пліометричним тренуванням за всіма класифікаціями ІМТ. Крім того, спортсмени з низьким ІМТ продемонстрували більш виражені позитивні результати, ніж спортсмени з високим ІМТ. Встановлено значну взаємодію між типом тренування та класифікацією ІМТ, що свідчить про вплив композиції тіла на ефективність програм з тренування спритності.
Висновки. Тренування із використанням координаційної драбини виявилося ефективнішим за пліометричне тренування з точки зору підвищення спритності у футзалістів, особливо тих, хто має нижчий показник ІМТ. Отримані результати вказують на необхідність врахування тренерами ІМТ спортсменів при розробленні програм з тренування спритності задля оптимізації показників результативності
Оцінка кореляції між рівнями передзмагальної тривожності у плавців віком 16-17 років та показниками результативності
No full textBackground. The results obtained by swimmers of different ages in competitions are generally lower than those achieved in training. Supporting this, swimmers often report that they were unable to manage their emotions before competitions. The present study investigates the effects of psychological training on pre-competition anxiety levels and performance outcomes in competitive swimmers aged 16–17 years.
Objectives. The study aimed to evaluate the correlation between pre-competition anxiety levels and performance results of 16–17-year-old competitive swimmers engaging in a special water-based exercise program that includes various methods for developing psychological skills.
Materials and methods. A total of 20 swimmers were included in the final analysis based on the inclusion criteria. The following methods were applied: theoretical analysis; empirical methods (State-Trait Anxiety Inventory (STAI), pedagogical intervention, and World Aquatics (WA) scores for evaluating competitive performance); and statistical analysis methods (RStudio data processing: descriptive statistics, Shapiro test, Fisher’s test, T-test, and Pearson’s correlation test).
Results. The results showed a statistically significant reduction in situational anxiety (p < 0.01), with mean SA scores decreasing from 34.5 (SD = 4.2) to 26.5 (SD = 6.1). However, personal anxiety scores remained relatively stable (p = 0.06). Competitive performance, as measured by WA scores, demonstrated a slight improvement, but this was not statistically significant (p = 0.26). Correlation analysis revealed a moderate relationship between anxiety levels and performance outcomes.
Conclusions. The findings suggest that targeted psychological training can effectively reduce pre-competition anxiety, but may not directly lead to improved performance. Further research is needed to explore individual differences in anxiety responses and the long-term effects of psychological preparation in competitive swimming.Історія питання. Результати, отримані плавцями різного віку на змаганнях, як правило, є нижчими за результати, досягнуті на тренуваннях. Це підтверджується тим, що плавці часто повідомляють про неможливість керувати своїми емоціями перед змаганнями. У представленому дослідженні вивчається вплив психологічного тренування на рівні передзмагальної тривожності та показники результативності у плавців віком 16–17 років, які беруть участь у змаганнях.
Мета дослідження. Мета дослідження полягала в оцінці кореляції між рівнями передзмагальної тривожності та показниками результативності 16–17-річних плавців, які беруть участь у спеціальній програмі вправ у воді, що включає різні методи розвитку психологічних навичок.
Матеріали та методи. В підсумковий аналіз на основі критеріїв включення було залучено 20 плавців. Були застосовані наступні методи: теоретичний аналіз; емпіричні методи (опитувальник для оцінки стану та властивостей тривожності — State-Trait Anxiety Inventory (STAI), педагогічне втручання та бали Міжнародної федерації плавання — World Aquatics (WA) для оцінювання змагальної результативності); а також методи статистичного аналізу (обробка даних за допомогою RStudio: описова статистика, критерій Шапіро, критерій Фішера, t-критерій та критерій кореляції Пірсона).
Результати. Результати показали статистично значуще зниження ситуаційної тривожності (p < 0.01), при цьому середні показники СТ знизилися з 34.5 (СВ = 4.2) до 26.5 (СВ = 6.1). Однак показники особистісної тривожності залишилися відносно стабільними (p = 0.06). У змагальній результативності, що вимірювалася за балами WA, продемонстровано незначне поліпшення, проте це не було статистично значущим (p = 0.26). Кореляційний аналіз виявив помірний взаємозв’язок між рівнями тривожності та показниками результативності.
Висновки. Результати дослідження свідчать про те, що цілеспрямоване психологічне тренування сприяє ефективному зменшенню передзмагальної тривожності, однак безпосередньо не призводить до поліпшення результативності. Необхідні подальші дослідження з метою вивчення індивідуальних відмінностей у реакціях на тривожність та довгострокових ефектів психологічної підготовки у змагальному плаванні
Взаємозв’язок між фізичною активністю та академічною успішністю учнів початкової школи з порушеннями слуху
No full textBackground. Hearing impairment is one of the most frequently occurring diseases in children, both congenital and acquired. It affects approximately 1 to 3 children in every 1000 (Seifert et al., 2005).
Objectives. This study aimed to reveal the impact of physical activity on the mathematics achievement of primary school pupils with hearing impairments.
Materials and methods. The Children’s Physical Activity Questionnaire (Corder et al., 2009)was used, which is based on the Children’s Leisure Activities Study Survey questionnaire, which includes activities explicit to little children, such as “playing in a playhouse”. The Mathematics Progress Monitoring Test (MPMT) (Kliziene et al., 2024) was adapted for pupils with hearing impairment. The MPMT was used to assess the mathematics achievement of the students who took part in the study. Theywere designed to evaluate each pupil’s achievement level, which, according to the general curriculum, was divided into unsatisfactory, satisfactory, basic, and advanced. The mathematics achievement of pupils with hearing impairment was assessed in four areas of the mathematics curriculum.
Results. The posttest results of first-grade primary school pupils with hearing impairments(158.95 MET, min/week) were analyzed to compare average physical activity with the pretest results (125.61 MET, min/week), during physical education lessons. Walking to school (20.39 MET, min/week) and cycling to school (16.85 MET, min/week) showed statistically significant differences (between types of physical activity) in the pretest and posttest according to MET p<0.05. PA helped pupils with hearing impairment to achieve basic results (pretest (5.81 (3.25) posttest (16.84 (2.98); p = 0.000) and advanced results (pretest (0.81 (0.53) posttest (4.18 (0.47); p = 0.002).
Conclusions. According to the findings, it was established that properly interpreted and appropriately applied physical activity for primary school pupils with hearing impairment led to statistically significant changes in dependent variables: an increase in pupils’ physical activity and academic achievement. Marked changes were observed in mathematics tasks that required higher-level thinking skills, knowledge, and understanding; distribution of mathematics learning achievement by content such as natural and integer numbers, patterns and relationships, geometry and measurements, data, and statistical probabilities. Higher levels of physical activity resulted in achievement levels changing from satisfactory to basic and advanced.Історія питання. Порушення слуху є одним із найпоширеніших захворювань у дітей, що мають як вроджений, так і набутий характер. Від зазначеної хвороби страждає приблизно від 1 до 3 дітей із кожної тисячі (Seifert et al., 2005).
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у виявленні впливу фізичної активності на успішність з математики учнів початкової школи з порушеннями слуху.
Матеріали та методи. У дослідженні застосовано опитувальник з визначення рівня фізичної активності дітей “Children’s Physical Activity Questionnaire” (Corder et al., 2009), який базується на опитувальнику з дослідження дозвілля дітей “Children’s Leisure Activities Study Survey” і включає види активності, що є характерними для маленьких дітей, як-от «гра в ігровому будиночку». Для учнів з порушеннями слуху було адаптовано тест з моніторингу прогресу з математики “Mathematics Progress Monitoring Test” (MPMT) (Kliziene et al., 2024). MPMT використовувався для оцінки навчальних математичних досягнень учнів, які брали участь у дослідженні. Тести були розроблені для визначення рівня навчальних досягнень кожного учня, який відповідно до загальної навчальної програми розподілявся на незадовільний, задовільний, базовий та високий. Оцінювання успішності з математики в учнів з порушеннями слуху проведено за чотирма напрямками навчальної програми з математики.
Результати. Проаналізовано результати посттесту учнів першого класу початкової школи з порушеннями слуху (158.95 МЕТ, хв/тиждень) з метою порівняння середньої за інтенсивністю фізичної активності з результатами претесту (125.61 МЕТ, хв/тиждень) під час занять фізичною культурою. Ходьба до школи (20.39 MET, хв/тиждень) та їзда на велосипеді до школи (16.85 MET, хв/тиждень) показали статистично значущі відмінності (між видами фізичної активності) у претесті та посттесті відповідно до MET p<0.05. Фізична активність сприяла досягненню учнями з порушеннями слуху базових результатів (претест (5.81 (3.25), посттест (16.84 (2.98); p = 0.000) та високих результатів (претест (0.81 (0.53), посттест (4.18 (0.47); p = 0.002).
Висновки. Згідно з результатами дослідження, було встановлено, що відповідно інтерпретована та доцільно застосована фізична активність для учнів початкової школи з порушеннями слуху призвела до статистично значущих змін у залежних змінних: підвищення фізичної активності учнів та академічної успішності. Суттєві зміни спостерігалися у завданнях з математики, що вимагали більш високого рівня розвитку розумових здібностей, знань та розуміння; розподіл навчальних досягнень з математики за змістом, як-от натуральні та цілі числа, закономірності та взаємозв’язки, геометрія та вимірювання, дані та статистичні ймовірності. Підвищений рівень фізичної активності зумовив зміну рівня навчальної успішності з задовільного до базового та високого
Комбіновані пліометричні тренування та їх ефективність у покращенні м’язової сили та потужності серед підлітків чоловічої статі
No full textObjectives. This study aimed to evaluate the impact of combined plyometric training on increasing muscle strength and explosive power among male high school students.
Materials and methods. The study was performed using quasi-experimental design with randomized pretest and posttest design. Fourty-five students were divided into three groups: SKSQ (squat jump and skater hops); IODJ (ins and outs jump and depth jump); CTRL (conventional training program). The treatments were given three times a week for six weeks. The strength and power of muscle legs were assessed before and after the intervention using Leg Dynamometer and Jump MD. The statistical analysis was conducted using SPSS 29 and GraphdPad Prism.
Results. A paired sample t-test revealed that each group experienced a significant increase (p<0.05), with the most notable improvements in strength (Δ=5.40%) and power recorded in SKSQ (Δ=18.33%). In contrast, CTRL showed the smallest yet significant gains in both strength and power. From this findings, participants in SKSQ and IODJ demonstrated a greater increase compared to those in the control group.
Conclusions. The results highlighted the effectiveness of combined plyometric trainings in enhancing athletic performance. Further research could explore the underlying mechanisms of these adaptations.Мета дослідження. Метою цього дослідження було оцінити вплив комбінованих пліометричних тренувань на підвищення показників м’язової сили та вибухової потужності серед учнів чоловічої статі середньої школи.
Матеріали та методи. Дослідження проводилося із застосуванням квазіекспериментального дизайну з рандомізованим методом претесту та посттесту. Сорок п’ять студентів було розділено на три групи: SKSQ — squat jump and skater hops (присідання з вистрибуванням та бічні стрибки з ноги на ногу, що імітують рухи ковзаняра); IODJ — ins and outs jump and depth jump (стрибки у позиції ноги нарізно-ноги разом та стрибки в глибину); CTRL — conventional training program (традиційна програма тренувань). Тренування проходили тричі на тиждень протягом шести тижнів. Оцінювання показників сили та потужності м’язів ніг проводилося на перед- та постінтервенційному етапах дослідження за допомогою динамометра для ніг та приладу Jump MD. Статистичний аналіз проводився із використанням програмного забезпечення SPSS 29 та GraphdPad Prism.
Результати. T-критерій для парних вибірок встановив, що кожна група зазнала значного підвищення результативності (p<0.05), причому найпомітніші поліпшення спостерігалися в показниках сили (Δ=5.40%) та потужності, зафіксованих у групі SKSQ (Δ=18.33%). Натомість у групі CTRL відзначено мінімальне, однак суттєве зростання як показників сили, так і потужності. Згідно з отриманими результатами, учасники груп SKSQ та IODJ продемонстрували більший прогрес порівняно з учасниками контрольної групи.
Висновки. Результати підкреслили ефективність комбінованих пліометричних тренувань у підвищенні спортивної результативності. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення механізмів, що лежать в основі зазначених адаптацій
Вплив льодової компресії та масажних технік на виведення лактату та концентрацій інтерлейкіну-6 під час відновлювальної перерви в інтервальних видах спорту
No full textBackground. High-intensity intermittent sports increase blood lactate levels and inflammatory markers such as interleukin-6 (IL-6), which may hinder recovery and performance. Effective recovery strategies are crucial for enhancing lactate clearance and regulating inflammation.
Objectives. This study aimed to evaluate the effects of 15-minute ice compression and sport massage interventions during halftime on athletes’ lactate clearance and IL-6 levels.
Materials and Methods. Thirty-six male soccer players, aged 18 to 24 years, were randomly assigned to one of three groups for this experimental study: ice compression (IC, n = 12), sport massage (SM, n = 12), and passive recovery (PR, n = 12). Each participant completed a standardized exercise regimen designed to induce fatigue. The PR group rested passively after the workout, while the intervention groups received a massage or ice compression for 15 minutes. Blood lactate and IL-6 levels were assessed before exercise (T0), immediately after (T1), and fifteen minutes post-exercise (T2). To analyse the differences observed, a mixed-model ANOVA and post-hoc tests (Bonferroni/Games-Howell) were performed.
Results. According to the results obtained, the lactate levels (IC: ΔT1-T2 = -2.34 ± 0.96 mmol/L, d = 2.209; SM: ΔT1-T2 = -1.39 ± 0.79 mmol/L, d = 0.829) and IL-6 levels (IC: ΔT1-T2 = -1.44 ± 0.93 pg/mL, d = 1.206; SM: ΔT1-T2 = -1.58 ± 0.63 pg/mL, d = 1.645) were both significantly lower than PR (p < 0.05). Although IC and SM exhibited similar anti-inflammatory effects (p = 0.898), IC demonstrated superior lactate clearance compared to SM (p = 0.023, d = -1.081). PR showed only minimal decreases in both biomarkers.
Conclusions. Massage and ice compression effectively enhance lactate clearance after high-intensity exercise, with massage offering additional benefits in reducing IL-6-mediated inflammation. These findings support massage as an excellent recovery method for athletes requiring immediate physiological repair following exertion.Історія питання. Високоінтенсивні інтервальні види спорту підвищують рівні лактату в крові та маркери запалення, як-от інтерлейкін-6 (IL-6), що може перешкоджати відновленню та знижувати результативність. Ефективні стратегії відновлення мають вирішальне значення для покращення кліренсу лактату та регулювання запалення.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було оцінити вплив 15-хвилинних інтервенцій із застосування льодової компресії та спортивного масажу під час перерви на кліренс лактату та рівні IL-6 у спортсменів.
Матеріали та методи. Для проведення цього експериментального дослідження тридцять шість футболістів-чоловіків віком від 18 до 24 років було розподілено за методом рандомізації на три групи: льодова компресія (ЛК, n = 12), спортивний масаж (СМ, n = 12) та пасивне відновлення (ПВ, n = 12). Кожен учасник виконав стандартизовану програму вправ, розроблену з метою індукції втоми. Група ПВ після тренування проходила період пасивного відпочинку, тоді як учасники інтервенційних груп протягом 15 хвилин отримували масаж або льодову компресію. Вимірювання рівнів лактату та IL-6 у крові проведено перед тренуванням (T0), безпосередньо після тренування (T1) та через п’ятнадцять хвилин після завершення тренування (T2). Для аналізу виявлених відмінностей проведено дисперсійний аналіз за змішаною моделлю та post-hoc тести (Бонферроні/Геймса-Хауелла).
Результати. Згідно з отриманими результатами, рівні лактату (ЛК: ΔT1-T2 = -2.34 ± 0.96 ммоль/л, d = 2.209; СM: ΔT1-T2 = -1.39 ± 0.79 ммоль/л, d = 0.829) та рівні IL-6 (ЛК: ΔT1-T2 = -1.44 ± 0.93 пг/мл, d = 1.206; СM: ΔT1-T2 = -1.58 ± 0.63 пг/мл, d = 1.645) були значно нижчими, ніж у ПВ (p < 0.05). Незважаючи на подібні протизапальні ефекти щодо застосування ЛК та СM (p = 0.898), ЛК продемонструвала вищу ефективність кліренсу лактату порівняно із СM (p = 0.023, d = -1.081). ПВ показало лише мінімальне зниження обох біомаркерів.
Висновки. Масаж і льодова компресія ефективно сприяють виведенню лактату після високоінтенсивних фізичних вправ, причому масаж має додаткові переваги, зменшуючи запалення, опосередковане інтерлейкіном-6. Представлені результати підтверджують, що масаж є відмінним методом регенерації для спортсменів, які потребують негайного фізіологічного відновлення після фізичних навантажень
Інтеграція віртуальної реальності та проєктно-орієнтованого перевернутого навчання в галузі освіти зі спортивного масажу: Інновація на основі трьох праман (джерела пізнання істини)
No full textBackground. Sport massage education often struggles to deliver effective practical experiences due to limited real-world practice opportunities and outdated teaching methods.
Objectives. This study aimed to develop and evaluate an innovative learning model that integrates Virtual Reality (VR), Project-Based Flipped Learning (PBFL), and the Tri Pramana philosophy to enhance student competence in sport massage.
Materials and Methods. Utilizing a Research and Development (R&D) approach with the ADDIE model, this study involved 80 undergraduate students enrolled in a sport massage course. Participants were divided into an experimental group receiving VR-PBFL learning and a control group using conventional methods. Data were collected through pre- and post-tests, observational checklists, and questionnaires.
Results. Statistical analysis using paired and independent sample t-tests showed a significant improvement in the experimental group’s motor skills and theoretical understanding compared to the control group (p < 0.05). Students also reported higher satisfaction and engagement levels with the VR-based learning environment. The integration of Tri Pramana — Pratyaksa (direct experience), Anumana (logical reasoning), and Sabda (credible sources) — provided a philosophical and cultural foundation for holistic learning. This study confirms that VR and PBFL, when grounded in local educational philosophy, can significantly enhance the quality of sport massage education.
Conclusions. The findings support the adoption of immersive and culturally adaptive technologies in physical education programs, thereby opening pathways for future innovation in health and sports science education.Історія питання. Освіта в галузі спортивного масажу часто стикається з труднощами в наданні ефективних практичних досвідів через обмежені можливості практики в реальних умовах та застарілі методи навчання.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у розробленні та оцінці інноваційної моделі навчання, що поєднує віртуальну реальність (VR), проєктно-орієнтоване перевернуте навчання (PBFL) та філософію трьох праман, для підвищення компетентності студентів у галузі спортивного масажу.
Матеріали та методи. Використовуючи підхід науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (R&D) із застосуванням моделі ADDIE, до проведення дослідження було залучено 80 студентів бакалаврату, які навчалися на курсі спортивного масажу. Учасників було розділено на експериментальну групу, яка проходила навчання за методикою VR-PBFL, та контрольну групу, в якій використовувались традиційні методи. Збір даних здійснювався шляхом проведення пре- та пост-тестів, обсерваційних контрольних списків та опитувальників.
Результати. Статистичний аналіз із застосуванням t-критеріїв для парних і незалежних вибірок показав значне поліпшення моторики та теоретичного розуміння в експериментальній групі, порівнюючи з контрольною групою (p < 0.05). Студенти також повідомили про підвищення рівня задоволеності та залученості до навчального середовища, що базується на використанні технології віртуальної реальності. Інтеграція трьох праман — пратьякша (безпосередній досвід), анумана (логічне міркування) та сабда (достовірні джерела) — забезпечила філософську та культурну основу для цілісного навчання. Це дослідження підтверджує, що застосування технології віртуальної реальності та методу проєктно-орієнтованого перевернутого навчання, ґрунтуючись на місцевій філософії освіти, може значно підвищити якість освіти в галузі спортивного масажу.
Висновки. Результати дослідження підтверджують доцільність впровадження імерсивних та культурно-адаптивних технологій у програми фізичного виховання, відкриваючи шляхи для майбутніх інновацій у галузі здоров’я та спортивної наукової освіти