Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Значення педагогічної та науково-дослідницької практики в освітніх програмах з фізичного виховання та спорту в місті Медельїн
No full textObjectives. The study aimed to explore the meaning of pedagogical and research practice in physical education teacher training in the city of Medellín, as part of a broader study on the Pedagogical Content Knowledge (PCK) of these professionals regarding research.
Materials and Methods. An interpretive approach with a multiple case study design was employed. Semi-structured interviews, validated by experts, were conducted with 18 teachers from the four universities that offer degrees in physical eduation and sports in the city of Medellín. The data was analyzed using Atlas.ti v25 software through open, axial and selective coding.
Results. Six key purposes of pedagogical and research practice were identified: training the teacher-researcher, developing critical thinking, combining theory and practice, contextual reading, recognizing professional fields of action, and training in research. Project-based learning was found to be a recurring methodology. Furthermore, a tension was identified between traditional practical training in physical education and the need to develop research skills.
Conclusions. Pedagogical and research practice should overcome the dichotomy between theory and practice through active pedagogies, develop skills for contextualized action research, and address various professional fields. The study contributes a framework for redesigning curricula that integrate research as a cross-cutting theme in physical education teacher training.Мета дослідження. Мета дослідження полягала у вивченні значення педагогічної та науково-дослідницької практики у підготовці викладачів фізичного виховання в місті Медельїн, в рамках проведення ширшого дослідження з питань знання педагогічного змісту (ЗПЗ) цих фахівців в галузі науково-дослідницької роботи.
Матеріали та методи. Застосовано інтерпретативний підхід із використанням дизайну дослідження множинних випадків. Проведено напівструктуровані інтерв’ю, що були затверджені експертами, у яких взяли участь 18 викладачів із чотирьох університетів, що надають освітні ступені у галузі фізичного виховання та спорту в місті Медельїн. Дані проаналізовано за допомогою програмного забезпечення Atlas.ti v25 шляхом застосування відкритого, осьового та селективного кодування.
Результати. Визначено шість ключових цілей педагогічної та науково-дослідницької практики: підготовка викладача-дослідника, розвиток критичного мислення, поєднання теорії та практики, контекстуальне читання, визнання професійних сфер діяльності та підготовка до проведення наукових досліджень. Встановлено, що навчання з використанням проєктних технологій (проєктне навчання) є повторюваною методологією. Крім того, виявлено суперечність між традиційною практичною підготовкою у фізичному вихованні та необхідністю розвитку дослідницьких навичок.
Висновки. Педагогічна та науково-дослідницька практика повинні подолати дихотомію між теорією та практикою за допомогою активних педагогічних методів, розвитку навичок контекстуалізованих досліджень дій та охоплення різних професійних галузей. Дослідження забезпечує основу для перепроєктування навчальних програм, які інтегрують науково-дослідницьку роботу як наскрізну тематику в підготовці викладачів фізичного виховання
Покращення навичок виконання кидків у гандболі: Ефективність використання моделі тренування на основі веб-технологій для юних спортсменів
No full textObjectives. This study aimed to explore the development and supportive role of a website-based training model designed to complement coach-led instruction and improve handball shooting skills in athletes aged 15–17. Traditional training methods have limitations in engagement and consistency, which the web-based model seeks to mitigate by enhancing athlete–coach interaction and accessibility.
Materials and Methods. The study employed a Research and Development (R&D) design, following the Borg and Gall model, with a pre-test and post-test design. The experimental group (n = 20) used the website-based model under coach supervision, while the control group (n = 20) followed conventional training methods. Data was collected through shooting accuracy tests, surveys, interviews, and observations.
Results. The results revealed that the experimental group demonstrated a significantly greater improvement in shooting accuracy, with an N-Gain of 63.90% (95% CI [58.7, 69.1]; p < .001), compared to the control group’s N-Gain of 24.62% (95% CI [20.3, 29.0]). The website-based model was found to be supportive and effective in standardizing improvements and providing flexible, coach-assisted interactive training. However, challenges such as athlete resistance to new methods and technology access issues were identified.
Conclusions. The study highlights the potential of digital tools in sports training, emphasizing the need for blended implementation with traditional coaching and continued development to address technical and accessibility challenges. Further research should be conducted to investigate the long-term integration, scalability, and coach-mediated implementation of this training model across various sports and age groups.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні розвитку та допоміжної ролі моделі тренування на основі веб-технологій, розробленої для доповнення тренерських вказівок та поліпшення навичок виконання кидків у гандболі серед спортсменів віком 15–17 років. Традиційні методи тренувань мають обмеження щодо залученості та послідовності занять, які використання моделі на основі веб-технологій спрямовано мінімізувати шляхом підвищення взаємодії між спортсменами та тренерами й забезпечення доступності.
Матеріали та методи. У дослідженні застосовано метод науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за моделлю Борга і Галла із претестовим та посттестовим дизайном. Експериментальна група (n = 20) під керівництвом тренера використовувала модель на основі веб-технологій, тоді як контрольна група (n = 20) дотримувалася традиційних методів тренування. Збір даних здійснювався за допомогою тестів на точність виконання кидків, опитувань, інтерв’ю та спостережень.
Результати. Результати показали, що експериментальна група продемонструвала суттєвіше поліпшення показників у точності виконання кидків, з нормалізованим прирістом (N-Gain) 63.90% (95% ДI [58.7, 69.1]; p < .001), порівнюючи з N-Gain 24.62% (95% ДI [20.3, 29.0]) у контрольній групі. Встановлено, що модель на основі веб-технологій підтримує та ефективно сприяє стандартизації поліпшень, забезпечуючи гнучке інтерактивне навчання за допомогою тренера. Однак визначено проблемні питання, як-от опір спортсменів застосуванню нових методів та труднощі із доступом до технологій.
Висновки. Дослідження підкреслює потенціал цифрових інструментів у спортивному тренуванні, наголошуючи на необхідності комбінованого впровадження з традиційним тренерським підходом та постійного розвитку для розв’язання проблем технічного характеру та доступності. Необхідно провести подальші дослідження з метою вивчення довгострокової інтеграції, масштабованості та тренерсько-опосередкованого впровадження цієї моделі тренувань у різних видах спорту та вікових групах
Оцінка впливу застосування трьох протоколів високоінтенсивного інтервального тренування на показники максимального споживання кисню та сили ніг у спортсменів з рекреаційного футболу
No full textObjectives. This study aimed to examine the effects of three high intensity interval training (HIIT) protocols on VO₂max and leg strength in recreational football athletes.
Materials and methods. Thirty-one participants were recruited and randomly assigned to one of three HIIT protocols: HIIT20/20, HIIT40/10, or HIIT60/5. The training programs spanned 6 weeks with a frequency of 3 sessions per week on non-consecutive days. Baseline testing for VO₂max and leg strength was conducted using an incremental exercise test with blood gas analysis and an isokinetic machine, respectively, at 1 week before the intervention, and post-intervention testing occurred 1 week after the last training session. A two-way repeated measures ANOVA was employed to compare changes between groups and across time points.
Results. The results demonstrated that there was a significant increase in VO₂max in both the HIIT40/10 (∆10.4 %, CI95% = 1.67–7.42 ml/kg/min, ES = Moderate) and HIIT60/5 (∆12 %, CI95% = 2.28–8.84, ES = Moderate) groups, while no considerable changes were observed in leg strength across any group (p > 0.05). Additionally, a Weak but substantial correlation between leg strength and VO₂max was found at both pre-intervention (r = 0.39) and post-intervention (r = 0.38) periods.
Conclusions. In conclusion, if the training goal was to improve VO₂max through HIIT, both the HIIT40/10 and HIIT60/5 protocols were more effective than HIIT20/20.Мета дослідження. Мета дослідження полягала у вивченні впливу застосування трьох протоколів високоінтенсивного інтервального тренування (ВIIT) на показники VO₂max та сили ніг у спортсменів з рекреаційного футболу.
Матеріали та методи. До участі в дослідженні було залучено 31 учасника, яких розподілили за методом рандомізації з метою виконання фізичних вправ одного з трьох протоколів ВІІТ: ВIIT20/20, ВIIT40/10 або ВIIT60/5. Тренувальні програми тривали 6 тижнів з частотою 3 заняття на тиждень у різні дні. Початкове вимірювання показників VO₂max та сили ніг проводилось за допомогою інкрементного тесту на визначення рівня фізичної підготовленості з використанням аналізу для оцінки рівня кисню та вуглекислого газу в крові та ізокінетичного апарату, відповідно, на етапі за 1 тиждень до проведення інтервенції, а постінтервенційне тестування — через 1 тиждень після останньої тренувальної сесії. З метою порівняльного аналізу змін між групами та часовими точками було застосовано двофакторний дисперсійний аналіз із повторними вимірами (ANOVA).
Результати. За результатами дослідження встановлено значне підвищення рівня VO₂max у групах ВIIT40/10 (∆10,4 %, довірчий інтервал, CI95% = 1,67–7,42 мл/кг/хв, розмір ефекту, ES = Помірний) та ВIIT60/5 (∆12 %, CI95%= 2,28–8,84, ES = Помірний), тоді як істотних змін у показниках сили ніг у жодній з груп не спостерігалося (p > 0,05). Крім того, було виявлено Слабкий, але суттєвий кореляційний зв’язок між показниками сили ніг та VO₂max як на передінтервенційному (r = 0,39), так і на постінтервенційному періодах дослідження (r = 0,38).
Висновки. Отже, якщо метою тренування було покращення показників VO₂max за допомогою програми ВIIT, застосування обох протоколів ВIIT40/10 і ВIIT60/5 показало більшу ефективність, ніж ВIIT20/20
Виявлення сучасних та перспективних тенденцій щодо впровадження моделі учбового процесу «Навчання за допомогою ігрових елементів для тренування розуміння» в початковій школі: Бібліометричний аналіз
No full textBackground. Physical Education (PE) often focuses on sports skills through command-based teaching methods, which can lead to students struggling to understand and effectively play games. To address this issue, Teaching Games for Understanding (TGfU) has been introduced as a more effective approach to enhance tactical comprehension and gameplay skills, while also increasing student engagement in physical activities.
Objectives. This study aimed to identify current research trends and future potential for TGfU implementation in elementary school PE through a bibliometric analysis.
Materials and methods. A bibliometric approach was used by analyzing 977 documents from the Scopus database published between 2015 and 2024. The data was analyzed using VOSviewer to map bibliographic networks and conduct keyword analysis. A science mapping approach was applied to identify emerging research trends and predict the future of TGfU implementation.
Results. The analysis revealed that TGfU implementation effectively improves physical activity, motor skills, and the well-being of elementary students. However, further research is needed to fully understand and validate these findings.Current trends emphasize the importance of PE in enhancing physical activity, motor skills, and student well-being through the TGfU approach. Future trends point towards developing PE curricula that undersore the integrated use of TGfU and holistic approaches.
Conclusions. Implementing TGfU in elementary schools holds great potential for improving physical engagement, tactical skill development, and students’ psychological well-being. Challenges include optimizing the role of teachers as facilitators and adapting the curriculum for broader TGfU application. Further research is required to validate the application of the TGfU model in PE curricula and to develop approaches relevant to the needs of elementary students.Історія питання. На заняттях з фізичного виховання (ФВ) основна увага часто приділяється спортивним навичкам за допомогою командних методів навчання, що може призвести до виникнення в учнів труднощів в контексті розуміння та ефективного проведення ігор. З метою розв’язання цієї проблеми запроваджено методику «Навчання за допомогою ігрових елементів для тренування розуміння» (Teaching Games for Understanding, TGfU) в якості ефективнішого підходу щодо покращення тактичного розуміння та ігрових навичок, а також підвищення залученості учнів до занять із фізичної активності.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у визначенні сучасних наукових тенденцій та майбутнього потенціалу впровадження методики TGfU у практику фізичного виховання в початковій школі через проведення бібліометричного аналізу.
Матеріали та методи. Застосовано бібліометричний підхід шляхом аналізу 977 документів з наукометричної бази даних Scopus, опублікованих у період з 2015 по 2024 роки. Аналіз даних проводився із використанням програмного забезпечення VOSviewer для картографування бібліографічних мереж та аналізу ключових слів. З метою визначення нових дослідницьких тенденцій та прогнозування перспектив впровадження моделі учбового процесу «Навчання за допомогою ігрових елементів для тренування розуміння» було застосовано метод наукового картографування.
Результати. За результатами аналізу встановлено, що впровадження методики TGfU сприяє ефективному покращенню фізичної активності, рухових навичок та благополуччю учнів початкових класів. Однак для забезпечення комплексного розуміння та підтвердження зазначених висновків необхідне проведення подальших досліджень. Сучасні тенденції підкреслюють важливість фізичного виховання як чинника підвищення фізичної активності, рухових навичок і благополуччя учнів за допомогою підходу TGfU. Перспективні тенденції вказують на розробку навчальних програм з ФВ, що наголошують на інтегрованому використанні методики TGfU та холістичних підходів.
Висновки. Впровадження моделі учбового процесу TGfU в початковій школі має великий потенціал щодо вдосконалення механізму залучення до занять фізичною культурою, розвитку тактичних навичок та психологічного благополуччя учнів. До проблемних питань належать оптимізація ролі вчителів як фасилітаторів та адаптація навчальної програми для ширшого застосування TGfU. Слід провести подальші дослідження задля підтвердження застосування методики TGfU у навчальних програмах з фізичного виховання та розробки підходів, що відповідають потребам учнів початкових класів
Вплив ігор неповними складами та інтервенції із застосуванням позиції флоатерів на показники фізичних компонентів футболістів
No full textBackground. In soccer, numerical superiority enhances the effectiveness of both offensive and defensive actions performed by players. To improve the performance of the players, small-sided games (SSGs) with numerical inferiority and superiority should be incorporated into training sessions. Objectives. The study aimed to evaluate the effect of a 12-week training program using floaters and small-sided games (SSGs) on the physical performance of soccer players.
Materials and methods. A total of 52 soccer players participated in the study. The age ranged from 14 to 16 years. The participants were divided into small-sided games with the floater’s group (Group I, SSGs+Floaters, n = 26) and the control group (Group II, n = 26). A 12-week program of small-sided games with floaters intervention was completed by the experimental group, who trained five days per week. Each session lasted 90 minutes, including warming up, small-sided games incorporating floaters intervention, lead-up games, and cooling down. The control group did not practice the floaters training program. The Yo-Yo intermittent recovery level 1 test was used to assess maximal aerobic endurance (VO2max), the Sargent jump test measured leg explosive strength, the Illinois agility test assessed soccer-specific agility, and the 50-meter sprint test evaluated speed. A paired t-test was conducted to measure the within-group differences from pre- to post-test, while the effects of the training were evaluated using ANCOVA and effect size analysis.
Results. The results indicated that small-sided games with floaters intervention significantly improved maximal aerobic endurance, leg explosive strength, and agility except speed. In contrast, the control group did not demonstrate similar improvements. Furthermore, there was a significant difference between the experimental and control groups in maximal aerobic endurance, leg explosive strength, and agility, although speed did not show such a difference.
Conclusions. The findings of this study suggest that implementing small-sided games with floaters intervention can effectively enhance physical performance variables in junior soccer players.Історія питання. Чисельна перевага у футболі підвищує ефективність як атакувальних, так і захисних дій, що виконуються гравцями. Щоб поліпшити результативність гравців, слід включати у тренувальні заняття ігри неповними складами (SSGs) із чисельною меншістю та перевагою.
Мета дослідження. Мета дослідження полягала в оцінюванні впливу 12-тижневої програми тренування із застосуванням позиції флоатерів та ігор неповними складами (SSGs) на фізичну працездатність футболістів.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 52 футболісти. Вік гравців коливався від 14 до 16 років. Учасників було розподілено на групу із проведенням ігор неповними складами із застосуванням позиції флоатерів (група I, SSGs+Floaters, n = 26) та контрольну групу (група II, n = 26). Експериментальна група пройшла 12-тижневу програму із впровадження ігор неповними складами, що передбачала проведення інтервенції із застосуванням позиції флоатерів, тренуючись п’ять днів на тиждень. Кожне заняття тривало 90 хвилин і включало в себе розминку, ігри неповними складами із проведенням інтервенції, що передбачала застосування позиції флоатерів, підвідні ігри та приведення організму до нормального стану після тренування. У контрольній групі програма тренувань із застосуванням позиції флоатерів не практикувалася. З метою оцінки максимальної аеробної витривалості (VO2max) використовувався тест Йо-Йо з переривчастим відновленням рівня 1, для вимірювання вибухової сили ніг — стрибковий тест Сарджента (вертикальний стрибок), для оцінки футбольної спритності — Іллінойський тест на спритність, а для оцінки швидкості —спринтерський тест на дистанцію 50 метрів. Для вимірювання внутрішньогрупових відмінностей показників на етапах перед та після завершення тестування було проведено тест із застосуванням t-критерію для парних вибірок, а вплив тренувань оцінювали за допомогою коваріаційного аналізу (ANCOVA) та аналізу розміру ефекту.
Результати. Результати дослідження показали, що ігри неповними складами із проведенням інтервенції, яка передбачала застосування позиції флоатерів, сприяли значному покращенню показників максимальної аеробної витривалості, вибухової сили ніг та спритності, за винятком швидкості. Натомість контрольна група не продемонструвала подібних позитивних змін. Крім того, між експериментальною та контрольною групами спостерігалася суттєва різниця у показниках максимальної аеробної витривалості, вибухової сили ніг та спритності, проте щодо швидкості такої відмінності не встановлено.
Висновки. Отримані дані свідчать про те, що впровадження ігор неповними складами та інтервенції із застосуванням позиції флоатерів сприяє ефективному підвищенню показників фізичної працездатності юних футболістів
Розгляд впливу 12-тижневої інтервенційної програми на поведінкові наміри та пов’язані зі здоров’ям ключові конструкти у баскетболістів підліткового віку
No full textObjectives. This study aimed to evaluate the impact of a 12-week basketball intervention program on adolescents’ behavioral intentions and key health-related constructs, including self-efficacy, social support, situational factors, and outcome expectations, based on the social cognitive theory (SCT), focusing on each gender and comparing both genders.
Materials and methods. A total of 175 adolescents (age: 12–14 years old) from basketball clubs in Guangxi Province, China, were involved in the study. The partcipants were divided by gender into two groups (male [n = 88] and female [n = 87] groups) and underwent an intervention program for 12 weeks. The validity and reliability of all measurements were tested. Regression analysis was used to identify predictors of behavioral intentions, which were used to design the intervention program.
Results. The intervention significantly improved self-efficacy, social support, situational factors, outcome expectations, and behavioral intentions in both male and female adolescents. Behavioral intentions score increased from 3.19 to 3.77 for male adolescents and from 3.3 to 4.27 for female adolescents (p < 0.001). Furthermore, it was noted an increase in self-efficacy scores from 3.51 to 4.22 for male adolescents and from 3.26 to 4.23 for female adolescents (p < 0.001). Improvements in other constructs were also observed in both genders, with no significant gender differences in post-intervention outcomes (p > 0.05).
Conclusions. The findings indicate that a 12-week intervention program based on the SCT effectively enhanced adolescents’ behavioral intentions and related constructs. Developing gender-specific intervention programs is important for maximizing intervention effectiveness.Мета дослідження. Метою цього дослідження було оцінити вплив 12-тижневої інтервенційної програми з баскетболу на поведінкові наміри підлітків та пов’язані зі здоров’ям ключові конструкти, включаючи самоефективність, соціальну підтримку, ситуативні фактори та очікувані результати, ґрунтуючись на соціально-когнітивній теорії (СКТ) та акцентуючи увагу на представниках кожної статі із проведенням порівняльного аналізу для обох статей.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 175 підлітків (вік: 12-14 років) з баскетбольних клубів провінції Гуансі, Китай. Учасників було розподілено за статевою приналежністю на дві групи (чоловіча [n = 88] та жіноча [n = 87] групи), які проходили інтервенційну програму впродовж 12 тижнів. Проведено перевірку валідності та надійності усіх вимірювань. З метою визначення предикторів поведінкових намірів, які використовувались для розроблення інтервенційної програми, було застосовано регресійний аналіз.
Результати. Інтервенція сприяла значному поліпшенню показників самоефективності, соціальної підтримки, ситуативних факторів, очікуваних результатів та поведінкових намірів як у підлітків чоловічої, так і жіночої статі. Показник поведінкових намірів у хлопців збільшився з 3,19 до 3,77 балів, а у дівчат — з 3,3 до 4,27 балів (p < 0,001). Крім того, відзначено зростання показників самоефективності з 3,51 до 4,22 у хлопців та з 3,26 до 4,23 у дівчат (p < 0,001). У представників обох статей також спостерігалося покращення інших конструктів, причому значущих гендерних відмінностей у результатах після проведення інтервенції не встановлено (p > 0,05).
Висновки. Отримані дані вказують на ефективність впровадження 12-тижневої інтервенційної програми на основі СКТ, яка сприяла поліпшенню поведінкових намірів підлітків та пов’язаних з ними конструктів. Розроблення гендерно-специфічних інтервенційних програм є важливою складовою для максимізації ефективності проведення інтервенції
Практикування Сур’я-намаскара: Послідовність йогічних поз для підтримки загального стану здоров’я та благополуччя серед здорових дорослих осіб
No full textBackground. Yoga, an ancient practice rooted in Indian culture, has gained global recognition for its physical and mental health benefits. Among its practices, Surya Namaskar (SN) stands out as a holistic yogic Sun Salutation exercise combining postures, breathing, and mindfulness, offering physical vitality, mental calmness, and a practical solution to the challenges posed by modern sedentary lifestyles.
Objectives. The objective of the present systematic review was to analyze the effect of SN on overall health and wellness of healthy adults.
Materials and methods. A comprehensive search was conducted in five major databases, namely Scopus, PubMed, PubMed Central, Web of Science, and ScienceDirect, using the terms such as “Surya Namaskar”, “Sun Salutation”,“Surya Namaskar and physical fitness”, “Surya Namaskar for adults”, “Sun Salutation for overall health and wellness”,and “Surya Namaskar and sedentary lifestyle”. The articles published in English between 2011 and 2024 were considered in the current review. The systematic search and reporting adhered to the Preferred Reporting Items for Systematic Reviews and Meta-Analyses (PRISMA) guidelines. The Quality Assessment Tool for Quantitative Studies was used to analyze the methodological quality of the included articles.
Results. Based on the inclusion and exclusion criteria, 117 articles were initially retrieved, out of which 11 were finally included, encompassing data from 445 healthy adults from three countries, aged between 18 and 65 years. The duration of the SN intervention varied from four to 24 weeks, with session frequency ranging from three days per week to daily, and a diverse number of cycles. The methodological quality analysis revealed that two articles were of strong, six of moderate, and the remaining three of weak quality.
Conclusions. This systematic review concludes that the practice of the yogic Sun Salutation exercise (SN) is beneficial for improving and maintaining physical fitness, physiological health, and psychological well-being, which determine the overall health and wellness of healthy adults.Історія питання. Йога, стародавня практика, що сягає корінням у індійську культуру, здобула світове визнання завдяки своїм перевагам щодо зміцнення фізичного та психічного здоров’я. Серед практик йоги варто відзначити методику Сур’я-намаскара (СН) — комплекс йогічних вправ «Вітання Сонцю», що представляє собою комбінацію визначених положень тіла, дихання та розвиток усвідомленості, сприяючи фізичній життєздатності, душевному спокою та практичному вирішенню проблем, пов’язаних із сучасним малорухливим способом життя.
Мета дослідження. Метою цього систематичного огляду було проаналізувати вплив СН на загальний стан здоров’я та благополуччя здорового дорослого населення.
Матеріали та методи. Проведено комплексний пошук у п’яти основних наукометричних базах даних, а саме: Scopus, PubMed, PubMed Central, Web of Science та ScienceDirect, використовуючи терміни, як-от «Сур’я-намаскара», «Вітання Сонцю», «Сур’я-намаскара і фізична підготовленість», «Сур’я-намаскара для дорослихосіб», «Вітання Сонцю для підтримки загального стану здоров’я та благополуччя», а також «Сур’я-намаскара і гіподинамія». У рамках цього наукового огляду розглядалися статті, опубліковані англійською мовою в період з 2011 по 2024 рік. Систематичний пошук і звітування проводились згідно з рекомендаціями «Переважні елементи звітування для систематичних оглядів та метааналізів» (PRISMA). Для аналізу методологічної якості включених статей використовувався інструмент оцінки якості кількісних досліджень (Quality Assessment Tool for Quantitative Studies).
Результати. На основі критеріїв включення та виключення на початковому етапі було відібрано 117 статей, з яких остаточно було включено 11 наукових публікацій, що стосувалися даних щодо 445 здорових дорослих осіб з трьох країн віком від 18 до 65 років. Тривалість інтервенції із застосуванням комплексу вправ СН варіювалася від 4 до 24 тижнів, з частотою сеансів від 3 днів на тиждень до щоденних занять, а також з різною кількістю циклів. Аналіз методологічної якості показав, що дві статті мали високий рівень якості, шість — помірний, а решта три — низький.
Висновки. У цьому систематичному огляді обґрунтовано висновок, що застосування практики, яка передбачає виконання комплексу йогічних вправ «Вітання Сонцю» (Сур’я-намаскара) позитивно впливає на покращення та підтримання фізичної підготовленості, фізіологічного здоров’я та психологічного благополуччя, які визначають загальний стан здоров’я та благополуччя здорового дорослого населення
Розгляд впливу йоги на стан психологічного благополуччя та якість життя жінок у період перименопаузи: Рандомізоване контрольоване дослідження
No full textBackground. The onset of menopause and the perimenopausal period is often associated with the manifestation of psychological and physical symptoms that can adversely affect a woman’s quality of life. Yoga has been identified as a promising non-pharmacological intervention for alleviating these symptoms.
Materials and methods. This randomized controlled trial assessed the effects of a 12-week Hatha Yoga intervention on psychological well-being and quality of life in 100 perimenopausal women (yoga group: n=50; control group: n=50). The participants in the yoga group engaged in Hatha Yoga practices, while the control group received no intervention. The psychological outcomes, including depression, anxiety, sleep quality, stress, climacteric symptoms, and self-esteem, were measured using standardized scales before and after the intervention. Hormonal analysis and anthropometric measures were also collected.
Results. The yoga group demonstrated significant improvements in all psychological parameters compared to the control group. Depression and anxiety scores reduced by 6.3 points (p=0.001, d=0.78) and 6.8 points (p<0.001, d=0.82), respectively, while perceived stress, sleep quality, climacteric symptoms, and self-esteem improved significantly (p<0.01). The study also revealed a substantial increase in quality of life in the yoga group (p<0.001, d=0.86), along with a reduction in neuroticism scores (p<0.001, d=0.79). In contrast, the control group exhibited minimal changes across all measures.
Conclusions.
These findings highlight yoga’s effectiveness in alleviating psychological distress and enhancing quality of life among perimenopausal women. Yoga serves as an accessible and holistic approach to managing menopausal symptoms and promoting mental well-being. It is recommended that further research should focus on investigating the potential long-term benefits and physiological mechanisms underlying these positive alterations.Історія питання. Початок менопаузи та перименопаузального періоду часто пов’язаний із проявом психологічних і фізичних симптомів, що можуть негативно вплинути на якість життя жінки. Йога визначається як перспективний нефармакологічний спосіб полегшення зазначених симптомів.
Матеріали та методи. В рамках цього рандомізованого контрольованого дослідження оцінювався вплив 12-тижневих занять хатха-йогою на стан психологічного благополуччя та якість життя 100 жінок у період перименопаузи (група занять йогою: n=50; контрольна група: n=50). Учасниці досліджуваної групи займалися практикою хатха-йоги, тоді як контрольна група не залучалася до жодних інтервенцій. Психологічні показники, включаючи депресію, тривогу, якість сну, стрес, клімактеричні симптоми та рівень самооцінки, вимірювалися за допомогою стандартизованих шкал на етапах перед початком та після завершення інтервенції. Крім того, проведено збір даних гормонального аналізу та антропометричних вимірювань.
Результати. Група, що займалась йогою, продемонструвала значні покращення за всіма психологічними параметрами порівняно із контрольною групою. Показники депресії та тривоги знизилися на 6,3 бала (p=0,001, d=0,78) та 6,8 бала (p<0,001, d=0,82) відповідно, тоді як сприйняття стресу, якість сну, клімактеричні симптоми та самооцінка суттєво поліпшились (p<0,01). Також дослідження виявило значне підвищення якості життя в групі занять йогою (p<0,001, d=0,86), а також зниження показників невротизму (p<0,001, d=0,79). Натомість у контрольній групі спостерігалися мінімальні зміни за всіма показниками.
Висновки.
Отримані дані підкреслюють ефективність застосування йоги з метою полегшення психологічного дистресу та покращення якості життя серед жінок у період перименопаузи. Йога виступає в якості доступного і цілісного підходу до подолання менопаузальних симптомів і сприяння психічному благополуччю. Подальші дослідження рекомендується зосередити на вивченні потенційних довгострокових переваг та фізіологічних механізмів, що лежать в основі вказаних позитивних змін
Вплив факторів результативності у командних видах спорту та методологічні вказівки щодо моделі результативності: Систематичний огляд
No full textObjectives. The issue lies in whether or not there are common performance factors across different team sports. The objective of this review was to identify and analyze the key elements influencing physical performance in various team sports, which can be enhanced through training, respecting the performance model of each team sport.
Materials and methods. For the selection of articles, the Prisma method, Pubmed and Google Scholar search engines were used, and inclusion criteria were established. After conducting the initial search, a total of 596 articles were identified. These articles were then further screened through several stages to select 20 final articles that aligned with the theme.
Results. This review has highlighted important determinants of sports performance in common and uncommon among the different team sports analyzed and how they can be improved through training practices, taking into consideration the performance pattern of each team sport.
Conclusions. Achieving success in sport and the training of excellent players is increasingly dependent on the specificity of the coaching stimulus provided and how much it responds to the performance model of the team sport’s type, and the competence of the coaching staff.Мета дослідження. Суть питання полягає в тому, чи існують спільні фактори результативності серед різних командних видів спорту. Метою цього огляду було визначити та проаналізувати ключові елементи, що впливають на фізичну працездатність у різних командних видах спорту, які можна поліпшити за допомогою тренувань, дотримуючись моделі результативності кожного командного виду спорту.
Матеріали та методи. Для відбору наукових публікацій застосовано метод, що відповідає стандарту PRISMA («Переважні елементи звітування для систематичного огляду та метааналізу»), пошукові системи Pubmed і Google Scholar, а також встановлено критерії включення. Після проведення первинного пошуку загалом було виявлено 596 публікацій. Наступний крок передбачав подальшу перевірку статей в кілька етапів з метою відбору 20 остаточних публікацій, які відповідали тематиці дослідження.
Результати. У представленому огляді висвітлено важливі детермінанти спортивної результативності, які є спільними та відмінними серед різних проаналізованих командних видів спорту, а також способи їх покращення за допомогою тренувальних практик, враховуючи модель результативності кожного командного виду спорту.
Висновки. Досягнення успішних результатів у спорті та підготовка висококласних гравців дедалі більше залежить від специфіки наданих тренерських стимулів, а також від того, наскільки це відповідає моделі результативності типу командного виду спорту та компетентності тренерського складу
Визначення тенденції розвитку досліджень у галузі спортивної біомеханіки за останні 20 років: Бібліометричний аналіз наукових публікацій у журналах, включених до наукометричної бази даних Scopus
No full textBackground. Sports biomechanics is an important part of coaching and athlete conditioning. The training process can be maximised through the implementation of sports biomechanics. Research related to sports biomechanics has grown significantly in recent years.
Objectives. This systematic review study aimed to analyse the development trend of sports biomechanics research over the last 20 years.
Materials and Methods. This study used a bibliometric approach and a systematic review of the SCOPUS journal database to analyse research trends in the field of sports biomechanics.
Results. Over a period of twenty years, there were 259 studies that met the inclusion criteria. The analysis results showed a significant increase in the number of published studies over time, with a total of 2215 citations and an average of 1237 citations. The research tends to focus on biomechanical principles in the context of sports, with the keyword “Biomechanics” being the most dominant. The terms “Sport Biomechanics”, “Human”, and “Sports” were also identified as frequently occurring keywords in the research. In addition, these studies cover various aspects related to human body movement, including movement analysis, health aspects, and technology applications in sports.
Conclusions. This study provides insight into the major developments and focal aspects in sports biomechanics over the past two decades, as well as highlighting the diversity of research subjects within this field.Історія питання. Спортивна біомеханіка є важливою складовою тренування та фізичної підготовки спортсменів. Максимізації тренувального процесу можна досягти завдяки впровадженню спортивної біомеханіки. Протягом останніх років спостерігається значне зростання наукових досліджень, пов’язаних із галуззю спортивної біомеханіки.
Мета дослідження. Метою цього систематичного оглядового дослідження було проаналізувати тенденцію розвитку досліджень зі спортивної біомеханіки за останні 20 років.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні застосовано бібліометричний підхід та систематичний огляд щодо наукових публікацій у журналах, включених до наукометричної бази даних SCOPUS з метою аналізу дослідницьких тенденцій у галузі спортивної біомеханіки.
Результати. Протягом двадцяти років було проведено 259 досліджень, які відповідали критеріям включення. Результати аналізу показали значне збільшення кількості опублікованих досліджень з плином часу, із загальною кількістю 2215 цитувань і середнім показником — 1237 цитувань. У дослідженнях основна увага приділяється біомеханічним принципам у контексті спорту, причому ключове слово «Біомеханіка» є найбільш домінуючим. Терміни «Спортивна Біомеханіка», «Людина» і «Спорт» також належать до категорії найпоширеніших ключових слів, що зустрічаються в дослідженнях. Крім того, зазначені дослідження охоплюють різні аспекти, пов’язані із рухом людського тіла, включаючи аналіз рухів, аспекти здоров’я та застосування технологій у спорті.
Висновки. Проведене дослідження забезпечує розуміння основних досягнень і ключових аспектів спортивної біомеханіки за останні два десятиліття, а також висвітлює різноманіття предметів досліджень в рамках цієї галузі