Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Виявлення впливу анаеробних тренувань з футболу та ігор неповними складами на композицію тіла футболіста
No full textBackground. While soccer research has concentrated on enhancing physical, technical, tactical, and mental abilities, this study uniquely shifts the focus to body composition, a relatively unexplored area, particularly among amateur soccer players.
Objectives. This study aimed to compare the effects of Anaerobic Soccer Training (AnST) and Small-Sided Games (SSG) on a range of body composition parameters, including body weight (BW), body mass index (BMI), total body water (TBW), body fat mass (BFM), percentage of body fat (PBF), fat-free mass (FFM), and skeletal muscle mass (SMM) in amateur soccer players.
Materials and methods. Thirty amateur soccer players (mean age: 19 ± 0.63 years) were randomly assigned to two groups: AnST (n=15) and SSG (n=9). Both groups underwent a four-week training intervention with three sessions per week. Body composition was assessed before and after the intervention using the INBODY 270 device. Data were analyzed using paired t-tests and independent t-tests for normally distributed variables, while the Wilcoxon test was applied to non-normally distributed data.
Results. The AnST group showed a significant reduction in BFM and PBF compared to the SSG group (p < 0.05). Additionally, AnST led to more substantial increases in SMM and TBW (p < 0.05), while no marked difference in BW was observed between groups. BMI decreased in both groups due to muscle mass redistribution.
Conclusions. The findings of this study underscore the superiority of AnST over SSG in enhancing body composition parameters, particularly by increasing SMM and reducing BFM. These results provide valuable insights for optimizing soccer training programs at both amateur and professional levels, enlightening coaches, athletes, and other stakeholders in the sports industry.
Keywords: anaerobic soccer training, small sided games, body composition, amateur soccer players.Історія питання. У той час як дослідження у галузі футболу зосереджені на покращенні фізичних, технічних, тактичних та ментальних здібностей, у представленій науковій праці зміщено акцент виключно на композицію тіла, що є відносно недослідженою сферою, особливо серед футболістів-аматорів.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у порівнянні впливу анаеробних тренувань з футболу (АТФ) та ігор неповними складами (ІНС) на низку параметрів композиції тіла, включаючи масу тіла (МТ), індекс маси тіла (ІМТ), загальну кількість води в організмі (ЗКВО), жирову масу тіла (ЖМТ), відсоток жирової маси тіла (ВЖМТ), безжирову масу (БЖМ) та масу скелетних м’язів (МСМ) у футболістів-аматорів.
Матеріали та методи. Тридцять футболістів-аматорів (середній вік: 19 ± 0,63 роки) було розподілено за методом рандомізації на дві групи: AТФ (n=15) та ІНС (n=9). Обидві групи пройшли чотиритижневий курс тренування з трьома сесіями на тиждень. На перед- та постінтервенційному етапах дослідження проведено вимірювання показників складу тіла із використанням приладу INBODY 270. Дані було проаналізовано за допомогою парних t-критеріїв та незалежних t-критеріїв для нормально розподілених змінних, а для даних, що не мали нормального розподілу, застосовано критерій Вілкоксона.
Результати. Група AТФ продемонструвала значне зниження показників ЖМТ і ВЖМТ порівняно з групою ІНС (p < 0,05). Крім того, анаеробне тренування з футболу призвело до суттєвішого збільшення показників МСМ і ЗКВО (p < 0,05), тоді як між групами не спостерігалося істотної різниці в МТ. В обох групах відзначалося зниження показника ІМТ внаслідок перерозподілу м’язової маси.
Висновки. Результати цього дослідження підкреслюють перевагу AТФ над ІНС у поліпшенні параметрів композиції тіла, зокрема через підвищення показників МСМ і зменшення ЖМТ. Представлені результати містять цінну інформацію для оптимізації тренувальних програм з футболу як на аматорському, так і на професійному рівнях, розширюючи обізнаність тренерів, спортсменів та інших зацікавлених осіб у спортивній галузі
Визначення впливу тренерів, батьків та зацікавлених сторін на розвиток дитячо-юнацького футболу: Комплексний аналіз
No full textBackground. The development of youth football is significantly influenced by collaborative coaches, parents, and stakeholders, who play a pivotal role in shaping athletes’ experiences and long-term engagement. Coaches provide structured training, emotional support, and discipline, while parents offer guidance without undue pressure. Stakeholders, including authorities and governing bodies, ensure governance, resources, and policy frameworks. Their collaboration fosters skill development, psychological growth, and sustained athletic success.
Objectives. This study aimed to examine the impact of coaches, parents, and stakeholders on the development of youth football, highlighting their contributions and the importance of collaborative frameworks.
Materials and methods. A quantitative research design was employed, collecting data from young male footballers in Gimbi Administrative Town, Ethiopia. Standardized questionnaires were used to assess the perspectives of coaches, parents, and stakeholders, with reliability coefficients of (α = 0.796, 0.817, and 0.752), respectively. Statistical analysis was conducted using SPSS 26, applying descriptive statistics, Pearson correlation, one-way ANOVA, and multiple regression analysis at a 0.05 significance level.
Results. The findings revealed that coaching had the most significant impact on youth football development (β = 0.799, p < 0.001), followed by stakeholder involvement (β = 0.514, p = 0.049), while parental engagement played a supporting role (β = 0.266, p = 0.032). A strong positive correlation was found between coaching and youth football success (r = 0.843, p < 0.01). Parental involvement showed a moderate to strong positive correlation (r = 0.695, p < 0.05), while stakeholder support exhibited a moderate correlation (r = 0.677, p < 0.01). The ANOVA results confirmed significant differences in stakeholder, parental, and coaches’ perspectives on football development (F = 47.724, p < 0.001).
Conclusions. The study underscores the vital roles of coaches, stakeholders, and parents in youth football development, advocating for better coaching education, stakeholder investment, and balanced parental involvement. Strong collaboration is key to a sustainable and holistic development model.Історія питання. На розвиток дитячо-юнацького футболу значною мірою впливає співпраця тренерів, батьків та зацікавлених сторін, які відіграють ключову роль у формуванні досвіду спортсменів та їхньої довготривалої залученості. Тренери забезпечують структуровану підготовку, емоційну підтримку та дотримання дисципліни, тоді як батьки надають необхідні поради, не чинячи надмірного тиску. Зацікавлені особи, включно з представниками влади та керівними органами, забезпечують належне управління, ресурси та директивнімеханізми. Їхня співпраця сприяє розвитку навичок, психологічному зростанню та сталому успіху в спорті.
Мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити вплив тренерів, батьків та зацікавлених сторін на розвиток дитячо-юнацького футболу, підкреслюючи їхній внесок та важливість механізмів співпраці.
Матеріали та методи. У роботі застосовано кількісний метод дослідження, що полягав у зборі даних, отриманих від юнаків-футболістів в адміністративному місті Гимбі (Ефіопія). Для визначення поглядів тренерів, батьків та зацікавлених сторін використовувались стандартизовані опитувальники з коефіцієнтами надійності (α = 0,796, 0,817 та 0,752), відповідно. Статистичний аналіз проведено за допомогою програмного забезпечення SPSS 26 із застосуванням описової статистики, кореляції Пірсона, однофакторного дисперсійного аналізу та множинного регресійного аналізу на рівні значущості 0,05.
Результати. За результатами дослідження встановлено, що найбільший вплив на розвиток дитячо-юнацького футболу має тренерська діяльність (β = 0,799, p < 0,001), наступним фактором є залученість зацікавлених сторін (β = 0,514, p = 0,049), тоді як участь батьків у цьому процесі відіграває допоміжну роль (β = 0,266, p = 0,032). Виявлено сильну позитивну кореляцію між тренерською діяльністю та успіхами у дитячо-юнацькому футболі (r = 0,843, p < 0,01). Залученість батьків показала помірну та сильну позитивну кореляцію (r = 0,695, p < 0,05), натомість підтримка зацікавлених сторін продемонструвала помірну кореляцію (r = 0,677, p < 0,01). Результати дисперсійного аналізу підтвердили суттєві відмінності в поглядах на розвиток футболу з боку зацікавлених сторін, батьків і тренерів (F = 47,724, p < 0,001).
Висновки. Дослідження підкреслює провідну роль тренерів, зацікавлених сторін та батьків у розвитку дитячо-юнацького футболу, наголошуючи на необхідності покращення тренерської освіти, інвестицій з боку зацікавлених сторін та збалансованої залученості батьків. Міцна співпраця є ключовим чинником сталої та цілісної моделі розвитку
Оцінка впливу ізоінерційного ексцентричного тренування на кінетичну стабільність, здатність до застосування фінтів та потужність ударів ногами у юних регбістів: Рандомізоване контрольоване дослідження
No full textBackground. Rugby requires explosive strength in the lower body, agility, and stability, with eccentric actions being key in performance and in the prevention of injuries. Although isoinertial training has shown promise in enhancing eccentric strength in other sports, its effects on rugby-specific skills remain understudied.
Objectives. This study aimed to examine the impact of a six-week isoinertial strength training program on improving kinetic stability, feinting ability, and kicking power in youth rugby players.
Materials and methods. Forty male athletes (age: 15.2 ± 0.6 years) were randomized into two groups: an experimental group (EG; n = 20) performing isoinertial training twice weekly for lower extremity strength, and a control group (CG; n = 20) who continued with traditional training. Pre- and post-intervention evaluation included the Y-Balance Test (kinetic stability), Fitlight-driven feinting tests, and radar-measured kicking speed.
Results. The EG showed significant improvements in the Y-Balance score on the right leg (+4.5%, p < 0.001) and left leg (+3.9%, p < 0.001), faster feinting reaction times (−3.6%, p = 0.005), and enhanced kicking power (+9.8%, p < 0.001) when compared to the CG, which had no substantial changes (p > 0.05).
Conclusions. The study concludes that isoinertial eccentric training enhances rugby-specific performance metrics, likely mediated by improved neuromuscular control and eccentric strength. Therefore, these findings support the inclusion of isoinertial training in youth rugby conditioning programs to enhance agility, stability, and power.Історія питання. Регбі потребує від гравців володіння вибуховою силою в нижній частині тіла, спритністю та стійкістю, причому ексцентричні рухи відіграють ключову роль у досягненні високих результатів і запобіганні травматизму. Хоча ізоінерційне тренування показало свою ефективність у підвищенні ексцентричної сили в інших видах спорту, його вплив на навички, необхідні для гри в регбі, залишається недостатньо вивченим.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчення впливу шеститижневої програми ізоінерційних силових тренувань на покращення показників кінетичної стабільності, здатності до застосування фінтів та потужності ударів ногами у юних регбістів.
Матеріали та методи. Сорок спортсменів чоловічої статі (вік: 15,2 ± 0,6 років) було рандомізовано на дві групи: експериментальну групу (ЕГ; n = 20), яка двічі на тиждень виконувала ізоінерційні тренування для зміцнення нижніх кінцівок, та контрольну групу (КГ; n = 20), яка продовжувала займатися традиційним тренуванням. Оцінювання показників на перед- і постінтервенційному етапах дослідження включало проведення тесту на рівновагу — Y-Balance (кінетична стабільність), тести на вміння застосовувати фінти із використанням системи тренувань “Fitlight” та вимірювання швидкості ударів ногами за допомогою радара.
Результати. Експериментальна група продемонструвала значне поліпшення показників щодо виконання тесту на рівновагу на правій нозі (+4,5%, p < 0,001) і лівій нозі (+3,9%, p < 0,001), швидший час реакції на застосування фінтів (−3, 6%, p = 0,005) та посилення потужності удару (+9,8%, p < 0,001) порівняно з контрольною групою, в якій не спостерігалося суттєвих змін (p > 0,05).
Висновки. У дослідженні зроблено висновок, що проведення ізоінерційного ексцентричного тренування сприяє підвищенню показників результативності в регбі, ймовірно, завдяки поліпшенню нервово-м’язового контролю та ексцентричної сили. Отже, результати дослідження підтверджують доцільність включення ізоінерційного тренування в програми підготовки юних регбістів з метою покращення показників спритності, стійкості та потужності
Дослідження факторної структури рухової підготовленості хлопців 8 років у процесі оволодіння технікою удару ногою «kin geri»
No full textObjectives. The research aims to identify the factor structure of motor fitness in 8-year-old boys during the process of mastering the “Kin geri” front kick technique.
Materials and methods. Thirty-two 8-year-old boys participated in the study. Both the children and their parents were informed about the nature of the research and provided written consent for participation. Participants were assured of their right to withdraw from the study at any time without explanation. All procedures were conducted following the Declaration of Helsinki. The following research methods were employed: analysis of scientific and methodological literature, pedagogical observation, timing of educational tasks, motor fitness testing, and statistical data analysis.
Results. Factor analysis identified six factors accounting for 73.98% of the total variance. The largest contribution (24.87%) to the total variance of the sample was made by the factor “special complex coordination preparedness”. The second most significant factor was the “level of special motor fitness”(15.71%). Other identified factors included “physical development” (12.74%), “coordination of movements” (9.04%), “agility” (6.05%), and “flexibility” (5.58%). Since the “Kin geri” kick is executed below belt level (“Gedan” level), the contribution of flexibility is minimal and may be considered less relevant. During the training of the “Kin geri” front kick, the most influential elements include anthropometrical indicators, speed of integral movements, special coordination fitness, balance, static strength, general endurance, and the degree of technical mastery of the “Kin geri” front kick demonstrated through a series of training tasks.
Conclusions. The analysis of the factor structure of motor fitness provides essential data for optimizing the training process of the “Kin geri” front kick in 8-year-old karate athletes. The findings highlight the integrity of motor skill formation and the development of motor abilities. A significant outcome of the factor analysis is the establishment of a foundation for designing effective training programs tailored to the physical development and motor fitness level of children and adolescents.Мета дослідження – визначити факторну структуру рухової підготовленості хлопців 8 років у процесі оволодіння технікою удару ногою вперед «Kin geri».
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 32 хлопці 8 років. Діти та їхні батьки були інформовані про всі особливості дослідження та дали згоду на участь в експерименті. Учасників повідомили, що вони можуть вийти з дослідження в будь-який момент без пояснення причини. Усі процедури були виконані відповідно до Гельсінської декларації. Були використані наступні методи дослідження: вивчення та аналіз науково-методичної літератури, педагогічне спостереження, хронометраж навчальних завдань, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.
Результати. У процесі факторного аналізу виділилось шість факторів які пояснюють 73,98% сумарної дисперсії показників. Найбільшу величину вкладу (24,87%) в сумарну дисперсію вибірки вносить фактор «спеціальна комплексна координаційна підготовленість». Наступним за величиною вкладу (15,71%) став фактор «рівень спеціальної рухової підготовленості». Визначились також фактори «фізичний розвиток» (12,74%), «координація рухів» (9,04%), «спритність» (6,05%). Частка фактору «гнучкість» від загальної дисперсії найменша (5,58%). Удар «Kin geri» виконується нижче рівня поясу (рівень «Gedan») тому цим фактором можемо знехтувати. У процесі навчання удару ногою вперед «Kin geri» чільне місце займають спеціальна координаційна підготовленість, швидкість в цілісних рухах, загальна витривалість, ступінь оволодіння технікою відповідно серіям навчальних завдань, антропометричні показники, рівновага, статична сила.
Висновки. У результаті аналізу факторної моделі рухової підготовленості отримана необхідна інформація для прийняття рішень під час управління процесом навчання техніки удару ногою вперед «Kin geri» спортсменів-каратистів 8 років. Визначено цілісність процесу формування рухових навичок та розвитку рухових здібностей. Важливим результатом проведеного факторного аналізу слід вважати створення платформи для розробки ефективних навчальних програм відповідно до фізичного розвитку та рівня рухової підготовки дітей і підлітків
Визначення безпосереднього впливу пліометричного та контрастного тренування на показники прискорення та спритності юних регбістів: Рандомізоване контрольоване дослідження
No full textObjectives. The present study examined the impact of a single session of plyometric training (PT) and contrast training (CT) on speed, agility, and power in young rugby players. The objective of this study was to ascertain which method produced better immediate improvements.
Materials and methods. Thirty male rugby players at the national level (average age 14.3 years, height 1.51 meters, weight 48.63 kg) took part in the study. The participants were randomly divided into two groups: 15 individuals were assigned to a plyometric training plan, while the remaining 15 followed a contrast training routine. Before and after the training session, each athlete was subjected to testing for sprint speed (5m, 10m, and 20m), agility (assessed using the Illinois Agility Test), jump height (measured via the countermovement jump, CMJ), and explosive leg power (evaluatedwith reactive strength index, RSI). The plyometric protocol consisted of depth jumps, bounding, hurdle hops, lateral bounds, and spring-loaded drop jumps, while the contrast protocol paired heavy resistance exercises (85% 1RM) with biomechanically similar plyometric movements.
Results. Both interventions produced significant acute improvements across all performance metrics (p<0.05). The CTG demonstrated superior enhancements compared to the PTG in 5m sprint time (-6.14% vs. -3.53%, p<0.001, η²p=0.79), 10m sprint time (-5.37% vs. -3.76%, p<0.048, η²p=0.68), 20m sprint time (-3.90% vs. -2.60%, p<0.019, η²p=0.18), agility time (-4.95% vs. -3.09%, p<0.001, η²p=0.94), RSI (+8.60% vs. +5.91%, p<0.001, η²p=0.82), and CMJ height (+7.40% vs. +5.79%, p<0.001, η²p=0.36).
Conclusions. The study concludes that both training modalities acutely enhanced acceleration, agility, and power performance in young rugby players. However, contrast training produced significantly greater improvements across all metrics. The findings indicate that contrast training could be more useful than plyometric training for boosting explosive strength in young rugby players following a single session. This may be associated with triggering stronger short-term improvements in muscle performance.Мета дослідження. У представленому дослідженні вивчався вплив проведення одного заняття з пліометричного тренування (ПТ) та контрастного тренування (КТ) на показники швидкості, спритності та потужності у юних регбістів. Метою дослідження було з’ясувати, яка з зазначених методик забезпечує більшу ефективність з точки зору поліпшення безпосередніх результатів.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 30 регбістів національного рівня чоловічої статі (середній вік 14.3 роки, зріст 1.51 метра, вага 48.63 кг). Учасників було розподілено за методом рандомізації на дві групи: 15 осіб долучилися до плану пліометричних тренувань, а решта 15 — до програми контрастних тренувань. Перед початком та після завершення тренувальної сесії кожен спортсмен проходив тестування на швидкість спринту (5 м, 10 м і 20 м), спритність (вимірювалась за допомогою Іллінойського тесту на спритність), висоту стрибка (виконання стрибка з контррухом, СКР) та вибухову потужність ніг (оцінювалась із використанням індексу реактивної сили, ІРС). Пліометричний протокол складався зі стрибків у глибину, стрибків з відштовхуванням й підняттям колін, стрибків через бар’єри, бокових стрибків і стрибків з невеликої платформи із пружним відштовхуванням, тоді як контрастний протокол поєднував інтенсивні силові вправи (85% 1ПM) з біомеханічно аналогічними пліометричними рухами.
Результати. Oбидві інтервенції сприяли значному ефективному поліпшенню за всіма показниками результативності (p<0.05). Група, що виконувала програму контрастних тренувань продемонструвала кращі результати порівняно з групою пліометричних тренувань щодо показників часу виконання спринту на 5 метрів (-6.14% проти -3.53%, p<0.001, η²p=0.79), часу виконання спринту на 10 метрів (-5.37% проти -3.76%, p<0.048, η²p=0.68), часу виконання спринту на 20 метрів (-3.90% проти -2.60%, p<0.019, η²p=0.18), часу реакції спритності (–4.95% проти –3.09%, p<0.001, η²p=0.94), ІРС (+8.60% проти +5.91%, p<0.001, η²p=0.82) та висоти СКР (+7.40% проти +5.79%, p<0.001, η²p=0.36).
Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що обидва види тренувань значно покращили показники прискорення, спритності та потужності юних регбістів. Однак виконання контрастного тренування забезпечило значніші поліпшення результатів за всіма показниками. Результати дослідження свідчать, що контрастне тренування може бути ефективнішим за пліометричне тренування з точки зору підвищення вибухової сили у юних регбістів вже після проведення одного заняття. Це може бути пов’язано з активізацією інтенсивніших короткострокових позитивних змін показників м’язової працездатності
Вплив 12-тижневої інтервенції зі структурованої йоги на гнучкість, рівновагу та кінематику суглобів університетських спортсменів: Квазіекспериментальне дослідження
No full textObjectives. This study aimed to examine the effects of a 12-week structured yoga intervention on flexibility, balance, and joint angles (JA) among university athletes. It was hypothesized that participants undergoing yoga training would show greater improvements across these parameters compared to those following regular sport-specific training alone.
Materials and methods. A quasi-experimental pre–post design was employed, involving 28 male collegiate athletes divided equally into two groups: the Yoga Group (YG, n = 14; handball players) and the Non-Yoga Group (NYG, n = 14; basketball players). The YG underwent bi-weekly 60-minute yoga sessions over 12 weeks in addition to regular training, while the NYG followed only their conventional training. Outcome measures included the Sit-and-Reach (SR) test, Shoulder Flexibility (SF) test, Stork Stand (SS) test for balance, and joint angle (JA) analysis using Dartfish software during three postures: Right Forward Lunge (RFL), Downward Dog (DD), and Chair pose. Normality of the data was confirmed using Shapiro–Wilk tests (p > 0.05). Paired t-tests and Welch’s t-tests were used for within- and between-group comparisons respectively, with significance set at p < 0.05.
Results. The YG showed statistically significant improvements in flexibility and balance: SR increased by +2.1 inches (p = 0.009), SF improved by +1.0 inch (p = 0.025), and SS time increased by +5.1 seconds (p = 0.018). No substantial changes were found in the NYG (p > 0.05). Joint angle improvements in the YG included left ankle dorsiflexion during RFL (−7.3°, p = 0.032), right hip extension during DD (+11.4°, p = 0.008), and right knee flexion during Chair pose (−13.2°, p = 0.011). The NYG exhibited either negligible or regressive joint angle adaptations.
Conclusions. The findings demonstrate that structured yoga training significantly enhances flexibility, balance, and biomechanical efficiency in collegiate athletes. Integrating yoga into regular athletic conditioning may serve as a valuable adjunct for performance optimization and injury prevention.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні впливу 12-тижневої інтервенції зі структурованої йоги на гнучкість, рівновагу та суглобові кути (СК) серед університетських спортсменів. Було висунуто гіпотезу, що учасники, які виконують тренування з йоги, продемонструють кращі результати за зазначеними параметрами порівняно з тими, хто займається виключно регулярними тренуваннями, специфічними для певного виду спорту.
Матеріали та методи. Застосовано квазіекспериментальний пре-пост дизайн дослідження, до якого було залучено 28 студентів-спортсменів чоловічої статі, розподілених порівно на дві групи: група, що займалася йогою (YG, n = 14; гандболісти), та група, що не практикувала йогу (NYG, n = 14; баскетболісти). Група YG протягом 12 тижнів двічі на тиждень додатково до звичайних тренувань відвідувала 60-хвилинні заняття з йоги, тоді як група NYG дотримувалася виключно свого звичайного режиму тренувань. Критерії оцінювання показників включали тест на вимірювання загальної гнучкості тіла при згинанні тулуба вперед, сидячи на підлозі з витягнутими вперед руками (“Sit-and-Reach test”, SR), тест на гнучкість плечей (SF), тест на рівновагу у позиції «Лелека» (“Stork Stand test”, SS) та аналіз суглобових кутів (СК) з використанням програмного забезпечення Dartfish у трьох положеннях: випад вперед правою ногою (RFL), поза «Собаки мордою вниз» (“Downward Dog”, DD) та поза «Стільця». Нормальність даних було підтверджено за допомогою критеріїв Шапіро-Вілка (p > 0.05). З метою порівняння внутрішньогрупових та міжгрупових показників використовувалися парні t-критерії та t-критерії Велча відповідно, з рівнем значущості p < 0.05.
Результати. Група YG продемонструвала статистично значуще поліпшення гнучкості та рівноваги: SR збільшився на +2.1 дюйма (p = 0.009), показник гнучкості плечей покращився на +1.0 дюйма (p = 0.025), а час виконання тесту на рівновагу у позиції «Лелека» збільшився на +5.1 секунди (p = 0.018). У групі NYG істотних змін встановлено не було (p > 0.05). Поліпшення показників суглобових кутів у групі YG включали дорсифлексію лівої гомілки під час виконання випаду вперед правою ногою (−7.3°, p = 0.032), розгинання правого стегна під час виконання пози «Собаки мордою вниз» (+11.4°, p = 0.008) та згинання правого коліна під час виконання пози «Стільця» (−13.2°, p = 0.011). У групі NYG спостерігалися незначні або регресивні адаптації суглобових кутів.
Висновки. Результати дослідження показують, що структуровані тренування з йоги сприяють значному покращенню гнучкості, рівноваги та біомеханічної ефективності у студентів-спортсменів. Інтеграція йоги до регулярних спортивних тренувань може слугувати цінним доповненням для оптимізації результативності та запобігання травматизму
Ігроцентричні методи у фізичному вихованні учнів початкової школи: Систематичний огляд впровадження та результатів навчання
No full textBackground. Game-centered approaches (GCAs) have arisen as innovative pedagogical frameworks in physical education (PE), providing an alternative to conventional technique-focused instruction. GCAs seek to foster comprehensive student growth in physical, cognitive, emotional, and social areas by prioritizing tactical comprehension, adjusted gameplay, and reflective inquiry.
Objectives. This systematic review aimed to consolidate empirical evidence regarding the implementation and educational outcomes of Game-Centered Approaches (GCAs) in elementary physical education. It focused on delineating the scope, patterns, and pedagogical effects of diverse models.
Materials and methods. Following PRISMA standards, an extensive search was performed across five databases (Scopus, Web of Science, EBSCOHost, Google Scholar, and PubMed) for peer-reviewed experimental papers published till April 2025. The inclusion criteria emphasized elementary-level therapies using GCAs with quantifiable outcomes in motor, cognitive, psychosocial, or affective domains. Thirty-four studies were incorporated and examined utilizing a qualitative synthesis framework based on the PICO model.
Results. Teaching Games for Understanding (TGfU), Tactical Games Model (TGM) were the most commonly used models, typically integrated into invasion games and organized curriculum. GCAs exhibited substantial advantages in enhancing core movement abilities, gaming performance, decision-making, motivation, creativity, and emotional engagement. Hybrid models and socio-motor modifications improved the application of GCA, while large-scale initiatives expanded their influence on social development and well-being. Nonetheless, no singular model adequately addressed all four learning areas, highlighting the necessity for strategic model integration.
Conclusions. The findings confirm that GCAs are a robust pedagogical framework for elementary physical education, promoting multifaceted student outcomes and aligning with 21st-century educational objectives. Further research should emphasize longitudinal, comparative, and context-sensitive methodologies, while teacher professional development must facilitate these models’ practical, inclusive, and sustainable implementation.Історія питання. Ігроцентричні методи (ІЦМ) виникли як інноваційні педагогічні концепції у фізичному вихованні (ФВ), створюючи альтернативу традиційному технічно-орієнтованому навчанню. ІЦМ спрямовані на стимулювання комплексного розвитку учнів у фізичній, когнітивній, емоційній та соціальній сферах шляхом пріоритизації тактичного розуміння, адаптованого ігрового процесу та рефлексивного аналізу.
Цілі. Цей систематичний огляд мав на меті узагальнити емпіричні дані щодо впровадження та освітніх результатів в контексті використання ігроцентричних методів (ІЦМ) у фізичному вихованні початкової школи. Основна увага приділялася визначенню сфери застосування, закономірностей та педагогічного впливу різних моделей.
Матеріали та методи. Відповідно до стандартів PRISMA («Переважні елементи звітування для систематичних оглядів та метааналізів»), було проведено розширений пошук у п’яти наукометричних базах даних (Scopus, Web of Science, EBSCOHost, Google Scholar та PubMed) з метою виявлення рецензованих експериментальних статей, опублікованих у період до квітня 2025 року. У критеріях включення наголошувалося на процедурах, адаптованих для учнів початкової школи з використанням ІЦМ, які мали кількісно вимірювані результати в моторній, когнітивній, психосоціальній або афективній сферах. Було включено та проаналізовано 34 дослідження з використанням концепції якісного синтезу на основі моделі PICO.
Результати. До найбільш поширених моделей належали: навчальні ігри для тренування розуміння (Teaching Games for Understanding, TGfU) та тактична модель ігор (Tactical Games Model, TGM), інтегровані зазвичай в інвазивні ігри та організовану навчальну програму. ІЦМ показали значні переваги в покращенні основних рухових навичок, ігрової результативності, ухваленні рішень, мотивації, креативності та емоційній залученості. Гібридні моделі та соціомоторні модифікації сприяли поліпшенню застосування ІЦМ, тоді як масштабні ініціативи розширили їхній вплив на соціальний розвиток та благополуччя. Проте жодна окрема модель повноцінно не охоплювала всі чотири області навчання, що підкреслило необхідність стратегічної інтеграції моделей.
Висновки. Результати дослідження підтверджують, що ІЦМ представляють собою надійну педагогічну основу для фізичного виховання в початковій школі, забезпечуючи досягнення багатоаспектних результатів у навчанні учнів та відповідаючи освітнім цілям 21 століття. У подальших дослідженнях слід акцентувати увагу на лонгітюдних, порівняльних та контекстно-залежних методологіях, тоді як професійний розвиток викладачів має сприяти практичному, інклюзивному та сталому впровадженню зазначених моделей
Йогічні практики та їхній вплив на гематологічні реакції: Фізіологічна перспектива
No full textBackground. Yoga, an ancient discipline integrating physical postures, breath control, and meditation, has been linked to various physiological benefits. Investigating its influence on hematological parameters is essential, as these are key indicators of health and performance.
Objectives. This study aimed to assess the effects of yogic practices on hematological parameters —specifically hemoglobin (Hb), red blood cell (RBC) count, packed cell volume (PCV), mean corpuscular volume (MCV), mean corpuscular hemoglobin (MCH), and mean corpuscular hemoglobin concentration (MCHC) — among college students.
Materials and Methods. A total of 20 male college students aged 17 to 22 years participated in the study. They were randomly assigned to either an experimental group (n=10), which underwent the yogic intervention, or a control group (n=10), which did not participate in any structured physical activity. The experimental group (EG) engaged in daily 60-minute sessions, six days per week, comprising Surya Namaskar, asanas, pranayama, and relaxation techniques. Hematological parameters were measured at baseline and after 12 weeks using the Tulip Coralyzer Smart 200, an automated hematology analyser. Statistical analysis was performed using paired and independent t-tests, with significance set at p < 0.05.
Results. Post-intervention analysis revealed a statistically significant increase in Hb levels within the EG (p = .015), indicating enhanced oxygen-carrying capacity. No significant changes were observed in RBC count, PCV, MCV, MCH, and MCHC in either group.
Conclusions. Significantly improved hemoglobin levels were determined in the EG, indicating potential benefits for oxygen transport and aerobic capacity. The findings demonstrate that enhancing other hematological parameters suggests selective hematological adaptations to yogic practices.Історія питання. Йога — стародавня дисципліна, яка поєднує фізичні пози, контроль дихання та медитацію, пов’язана знизкою фізіологічних переваг. Дослідження її впливу на гематологічні показники є надзвичайно важливим, оскільки вони є ключовими індикаторами здоров’я та працездатності.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в оцінці впливу йогічних практик на гематологічні показники, а саме: гемоглобін (Hb), кількість еритроцитів (RBC), об’єм осаджених клітин (PCV), середній корпускулярний об’єм (MCV), середній корпускулярний гемоглобін (MCH) та середню корпускулярну концентрацію гемоглобіну (MCHC) серед студентів коледжу.
Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 20 студентів чоловічої статі віком від 17 до 22 років. Вони були розподілені за методом рандомізації на експериментальну групу (n=10), яка проходила інтервенцію із занять йогою, та контрольну групу (n=10), яка не брала участі в жодній структурованій фізичній активності. Експериментальна група (ЕГ) щоденно, шість днів на тиждень, займалася 60-хвилинними сесіями, що включали комплекс вправ Сур’я-намаскара, асани, пранаяму та техніки релаксації. Вимірювання гематологічних показників здійснювалося на початку дослідження та через 12 тижнів за допомогою автоматичного гематологічного аналізатора Tulip Coralyzer Smart 200. Статистичний аналіз проводився із застосуванням t-критеріїв для парних та незалежних вибірок, при цьому рівень значущості встановлено на рівні p < 0.05.
Результати. Постінтервенційний аналіз виявив статистично значуще підвищення рівнів гемоглобіну в експериментальній групі (p = 0.015), що свідчить про підвищену здатність до перенесення кисню. У жодній з груп не спостерігалося суттєвих змін у показниках кількості еритроцитів, об’єму осаджених клітин, середнього корпускулярного об’єму, середнього корпускулярного гемоглобіну та середньої корпускулярної концентрації гемоглобіну.
Висновки. В експериментальній групі встановлено значне поліпшення рівнів гемоглобіну, що вказує на потенційні переваги для транспорту кисню та аеробної здатності. Результати дослідження показують, що покращення інших гематологічних показників свідчить про наявність селективних гематологічних адаптацій до йогічних практик
Аналітичний програмований засіб покращення достовірності тесту ходьби за схемою «вісімка» у інклюзивному фізичному вихованні
No full textObjectives. The purpose of the study was to determine the reliability of the Figure-of-8 Walk Test in inclusive physical education using a newly developed analytical programmed tool.
Materials and Methods. The study was conducted at both theoretical and empirical levels. A pedagogical experiment was carried out using the Figure-of-8 Walk Test (F8W). The sample consisted of first-year university students who had sustained war-related injuries, including blast-induced traumatic brain injury (TBI) and blast TBI combined with acoustic trauma.
Results. The findings of the study are implemented in the newly developed analytical programmed tool designed to support the execution of the F8W. Its core component is a wireless autonomous data collection system that integrates an inertial measurement unit (IMU), a sensor system supported by a neural network, a processing unit, and a Portenta H7 controller—providing a combination of technological integration and artificial intelligence.
The IMU was attached to the participant’s body during the execution of the F8W. In real time, measurements of acceleration, velocity, and position were transmitted via Bluetooth. As the participant moved along the test course, the sensor system – supported by the neural network and processing unit – recorded detailed movement data and transmitted it to the microcontroller platform. The Portenta H7 platform aggregated the test parameters from the IMU and sensor system with flexible activation and data-buffering capabilities.
The wireless autonomous data collection system processed the output control data while the participant performed the F8W and displayed the information on a PC interface. Statistical verification of the obtained data confirmed that the analytical programmed tool ensures high reliability and validity of F8W measurements. In contrast, traditional recording methods demonstrated low reliability and validity, primarily due to the influence of the human factor.
Conclusions. The study demonstrated that the developed analytical tool for real-time assessment of mobility parameters in students with war-related injuries provides excellent measurement reliability compared to conventional Figure-of-8 Walk Test procedures. The tool offers substantial advantages over traditional methods of manual data recording, enhancing accuracy, objectivity, and reproducibility of F8W performance evaluation.Мета дослідження полягала в установлення достовірності тесту ходьби за схемою «Вісімка» у інклюзивному фізичному вихованні з використанням розробленого аналітичного програмного засобу.
Maтеріал та методи. Дослідження реалізовано на теоретичному та емпіричному рівні. Педагогічний експеримент передбачав використання тесту ходьби за схемою «Вісімка». Досліджувана вибірка складалась із 28 студентів 1-го курсу після легкої вибухової черепно-мозкової травми та після легкої вибухової черепно-мозкової травми, ускладненою акуборотравмою, які набули травми внаслідок війни.
Результати Результати нашого наукового пошуку представляємо у розробленому аналітичному програмованому засобі для реалізації тесту ходьби за схемою «Вісімка». Центральним елементом котрого є бездротова автономна система збору даних, яка побудована на базі інерційного вимірювального блоку, системи датчиків з нейромережею, блоку обробки та контролеруPortenta H7 й яка акумулює переваги технологічної інтеграції та штучного інтелекту.
Інерційний вимірювальний блок розміщується на тілі студента, який виконує тест ходьби за схемою «Вісімка». В реальному часі сигнали вимірювання прискорення, швидкості та положення студента з наступною передачею даних через інтерфейс Bluetooth. При пересуванні студента по дистанції, система датчиків, з нейромережею та блоком обробки фіксує інформацію, про переміщення студента по дистанції в реальному часі та передає на мікроконтролерну платформу Portenta H7, яка виконує функції збору інформації з інерційного вимірювального блоку та системи датчиків з гнучкою активацією. Бездротова автономна система збору даних отримавши вихідні дані контролю при виконання студентом тесту, забезпечує їхню візуалізацію на екрані персонального комп’ютера.
Відповідно до отриманих даних, що пройшли статистичну перевірку, ефективність використання аналітичного програмованого засобу для реалізації тесту ходьби за схемою «Вісімка»засвідчено числовими значеннями показників надійності та валідності на рівні «високий» Водночас установлено низький рівень надійності та валідності вимірювань з використанням традиційних засобів внаслідок впливу людського чинника.
Висновки. Реалізованим дослідженням доведено, що розроблений засіб для аналізу параметрів мобільності студентів, які отримали травми внаслідок війни, в режимі реального часу характеризується високим рівнем достовірністі вимірювань з використанням тесту ходьби за схемою «Вісімка» та має значні переваги порівняно з традиційними методами фіксації результатів тестування
Розроблення індексу здоров’я індонезійських учнів як інструменту моніторингу та оцінки здоров’я учнів у фізичному вихованні
No full textObjectives. This study aimed to develop the Indonesian Student Health Index (ISHI), a valid, reliable, and practical instrument to comprehensively assess student health conditions in Indonesia, covering physical health, mental well-being, healthy lifestyle behaviors, and emotional-social functioning.
Materials and Methods. A Research and Development (R&D) design was employed using the ADDIE model (Analysis, Design, Development, Implementation, Evaluation). The instrument development involved literature review, nominal group technique (NGT) with teachers, and field observations. Five experts validated the blueprint. The instrument underwent trials in two sports disciplines and was implemented in five school settings across educational levels. Data were analyzed using Pearson correlation for validity, Cronbach’s Alpha for reliability, inter-rater correlation for objectivity, and exploratory factor analysis.
Results. The instrument showed good internal consistency (α = 0.88), sufficient validity (r = 0.62), and high objectivity (r = 0.91). Practicality and effectiveness scored 88% and 84%, respectively. KMO (0.782) and Bartlett’s Test (p < 0.001) confirmed the factorability of the data. Field implementation involving 1,300 respondents (teachers and students) yielded highly positive responses (90–95%). Expert validation rated the blueprint as “Highly Valid” (average score = 4.41).
Conclusions. The findings indicate that the ISHI instrument is scientifically robust and field-ready for nationwide implementation. It enables early identification of student health issues and supports integrating health and education policies. ISHI is expected to serve as a strategic tool for health monitoring, data-driven interventions, and developing holistic educational environments in Indonesia.Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у розробленні Індексу здоров’я індонезійських учнів (IЗІУ)— валідного, надійного та практичного інструменту для комплексного оцінювання стану здоров’я учнів в Індонезії, що охоплює фізичне здоров’я, психічне благополуччя, здоровий спосіб життя та емоційно-соціальне функціонування.
Матеріали та методи. Застосовано дизайн науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) із використанням моделі ADDIE (аналіз, дизайн, розробка, впровадження, оцінка). Розробка інструменту включала огляд літератури, метод номінальних груп (МНГ) із викладачами та польові спостереження. П’ять експертів підтвердили достовірність проєкту. Інструмент пройшов випробування у двох спортивних дисциплінах і був впроваджений у п’яти шкільних навчальних закладах різних рівнів освіти. Аналіз даних проводився за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона для перевірки валідності, коефіцієнта альфа Кронбаха з метою оцінки надійності, міжекспертної кореляції об’єктивності та експлораторного факторного аналізу.
Результати. Інструмент показав добру внутрішню узгодженість (α = 0.88), достатню валідність (r = 0.62) та високу об’єктивність (r = 0.91). Практичність та ефективність становили відповідно 88% та 84%. Критерій Кайзера–Майєра–Олкіна (0.782) та критерій Бартлетта (p < 0.001) підтвердили факторизованість даних. Реалізація проєкту за участі 1,300 респондентів (вчителів та учнів) отримала високопозитивні відгуки (90–95%). Експертна валідація оцінила проєкт як «високовалідний» (середній бал = 4.41).
Висновки. Результати дослідження свідчать про наукову обґрунтованість інструменту IЗІУ та практичну готовність до впровадження на національному рівні. Застосування цього інструменту дозволяє на ранній стадії виявляти проблеми зі здоров’ям учнів та сприяє інтеграції стратегій у сфері охорони здоров’я та освіти. Передбачається, що IЗІУ слугуватиме стратегічним інструментом для моніторингу здоров’я, інтервенцій на основі даних та розвитку комплексних освітніх середовищ в Індонезії