Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Вплив восьмитижневої інтервенції з високоінтенсивного інтервального тренування на основі ігор неповними складами та традиційної інтервенції з високоінтенсивного інтервального тренування на фізичну підготовленість юних футболісток
No full textObjectives. The study aimed to compare the outcomes of an eight-week Small-Sided Game-based High-Intensity Interval Training (SSG-HIIT) and Traditional High-Intensity Interval Training (THIIT) on parameters of physical fitness in youth female soccer players. Specifically, it assessed changes in anaerobic power, explosive strength, sprint speed, agility, and flexibility.
Materials and Methods. Twenty-seven female soccer players aged 14 to 17 years playing at a competitive level (>2 years) were randomly assigned to three conditions: SSG-HIIT (n=9), THIIT (n=9) and Active Control Group (ACG, n=9). The intervention took a period of eight weeks, with three sessions per week on the experimental groups. SSG-HIIT sessions included 3v3 to 5v5 soccer games with progressive intensity, while THIIT involved structured sprint intervals. Pre- and post-intervention assessments comprised the Running-Based Anaerobic Sprint Test (RAST), standing broad jump, 50-m sprint, Illinois agility test, and sit-and-reach flexibility test.
Results. There was a huge improvement in all variables in both SSG-HIIT and THIIT groups (p < 0.05), whereas ACG showed negligible changes. SSG-HIIT led to superior gains in explosive power (8.69%), flexibility (11.3%), anaerobic power (RAST: -8.58%), sprint speed (-3.97%), and agility (-4.37%) compared to THIIT. Post hoc analysis confirmed significantly greater improvements in explosive power and flexibility in the SSG-HIIT group (p < 0.05), though sprint and agility gains were statistically similar between the two interventions.
Conclusions. According to the findings, SSG-HIIT proved more effective than THIIT in enhancing multiple physical fitness parameters, especially explosive power and flexibility. Incorporating game-based training within high-intensity protocols offers a practical and sport-specific approach to conditioning youth female soccer players.Мета дослідження. Дослідження мало на меті порівняти результати восьмитижневого високоінтенсивного інтервального тренування на основі ігор неповними складами (ІНС-ВIIT) та традиційного високоінтенсивного інтервального тренування (TВIIT) за параметрами фізичної підготовленості у юних футболісток. Зокрема, проведено оцінку змін в анаеробній потужності, вибуховій силі, швидкості спринту, спритності та гнучкості.
Матеріали та методи. Двадцять сім футболісток віком від 14 до 17 років, які грають на змагальному рівні (>2 роки), було розподілено за методом рандомізації на три групи, що виконували наступні програми: ІНС-ВIIT (n=9), TВIIT (n=9) та активна контрольна група (AКГ, n=9). Тривалість інтервенції становила вісім тижнів, з трьома сесіями на тиждень для експериментальних груп. Сесії ІНС-ВIIT включали футбольні матчі 3v3 до 5v5 з прогресивною інтенсивністю, тоді як TВIIT передбачало структуровані спринтерські інтервали. Оцінювання результатів перед- та постінтервенційного етапів включало анаеробний спринт-тест на основі бігу (RAST), стрибок у довжину з місця, спринт на 50 м, Іллінойський тест на спритність та тест на вимірювання загальної гнучкості тіла при згинанні тулуба вперед, сидячи на підлозі з витягнутими вперед руками.
Результати. У групах ІНС-ВIIT і TВIIT спостерігалося значне поліпшення всіх показників (p<0.05), тоді як у АКГ зміни були незначними. Застосування методики ІНС-ВIIT призвело до суттєвого підвищення показників у вибуховій потужності (8.69%), гнучкості (11.3%), анаеробній потужності (RAST: -8.58%), швидкості спринту (-3.97%) та спритності (-4.37%) порівняно з TВIIT. Post hoc аналіз підтвердив значніші покращення вибухової потужності та гнучкості в групі ІНС-ВIIT (p < 0.05), однак зростання показників спринту та спритності виявилося статистично подібним між двома інтервенціями.
Висновки. Згідно з результатами дослідження, методика ІНС-ВIIT виявилася ефективнішою за TВIIT у покращенні багатьох показників фізичної підготовленості, особливо вибухової потужності та гнучкості. Впровадження тренувань на основі ігор в рамках високоінтенсивних протоколів пропонує практичний та специфічний для спорту підхід до підготовки юних футболісток
Вплив проявів гострої втоми при використанні ігор неповними складами на силу нижніх кінцівок, асиметрію між кінцівками та техніку приземлення у юних футболісток вікової категорії до 15 років
No full textBackground. The increase in young female soccer players requires understanding the adaptations determined by sport-specific exercises both to enable improvements in sports performance and to reduce injury risk in women’s soccer.
Objectives. This study aimed to analyze the acute effects of Small-Sided Games (SSG) on landing technique control, lower limb strength and lower limb functional asymmetry in Under-15 female soccer players.
Materials and methods. A total of 18 young female soccer players (age:14.04±0.26 years, weight: 51.56±2.9 kg; height: 146.9±3.22 cm) randomly performed hop test, Landing Error Scoring System assessment and vertical jump at the end of warm-up (pre-fatigue condition) and post SSG (3vs3, 4 x 4 min on field 24,5m x 24,5 m, post-fatigue condition). The inter-limb asymmetry value was calculated by comparing the two hop tests (left and right) using the formula: (highest performing limb – lowest performing limb/highest performing limb)×100.
Results. The hop test and vertical jump results in the pre vs. post-SSG comparing showed a significant performance decrease (p<0.001, ES:1.43 and 1.43, respectively). The inter-limb asymmetry value significantly increased (p<0.001, ES:1.18) from 9.07±2.67% to 13.42±7.49%. The landing control value has undergone a substantial decrease from 5.72±0.67 to 7.83±0.86 (p<0.001, ES:1.29).
Conclusions. The findings indicate that high-intensity soccer drills have an impact on the landing control quality, decrease explosive strength performance, and increase inter-limb asymmetry value. Soccer-specific exercises must be carefully modulated within the training session.Історія питання. Зростання кількості юних футболісток вимагає розуміння адаптаційних процесів, що визначаються специфічними для цього виду спорту вправами як для покращення спортивної результативності, так і з метою зменшення ризику травматизму у жіночому футболі.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала в проведенні аналізу безпосереднього впливу ігор неповними складами (ІНС) на контроль техніки приземлення, силу нижніх кінцівок та функціональну асиметрію нижніх кінцівок у футболісток віком до 15 років.
Матеріали та методи. Загалом 18 юних футболісток (вік: 14.04 ± 0.26 років, вага: 51.56 ± 2.9 кг; зріст: 146.9 ± 3.22 см) рандомізовано виконували комплекс тестів зі стрибків на одній нозі, використовуючи систему оцінювання помилок приземлення (Landing Error Scoring System) та вертикальний стрибок наприкінці розминки (у стані перед втомою) та після проведення ІНС (3 на 3, 4 х 4 хв на полі 24,5 м х 24,5 м, стан після втоми). Значення асиметрії між кінцівками було розраховано шляхом порівняння двох тестів зі стрибків на одній нозі (лівою та правою кінцівками) за формулою: (кінцівка з найвищим показником результативності – кінцівка з найнижчим показником/кінцівка з найвищим показником) × 100.
Результати. Результати тестів з виконання стрибків на одній нозі та вертикального стрибка на етапах порівняльного аналізу перед та після проведення ІНС показали значне зниження результативності (p<0.001, ES: 1.43 та 1.43 відповідно). Значення асиметрії між кінцівками суттєво підвищилося (p<0.001, ES:1.18) з 9.07±2.67% до 13.42±7.49%. Значення контролю приземлення зазнало істотного зниження показників з 5.72±0.67 до 7.83±0.86 (p<0.001, ES:1.29).
Висновки. Результати дослідження свідчать про вплив високоінтенсивних футбольних тренувань на якість контролю приземлення, зниження результативності вибухової сили та підвищення значення асиметрії між кінцівками. Специфічні футбольні вправи мають бути ретельно модульовані в рамках тренувального заняття
Приймання добавок астаксантину зменшує рівень малонового діальдегіду (МДА) та амфотерину (HMGB1) після виконання ексцентричних вправ: Рандомізоване контрольоване дослідження студентів, які активно займаються рекреаційною діяльністю
No full textBackground. Eccentric exercise induces mechanical stress and microstructural damage in skeletal muscle, triggering oxidative stress and inflammation that impair recovery. Malondialdehyde (MDA) and High Mobility Group Box-1 (HMGB1) are reliable biomarkers of lipid peroxidation and systemic inflammation. Astaxanthin, a marine-derived carotenoid, has strong antioxidant and anti-inflammatory properties that may mitigate these responses.
Objectives. This study aimed to investigate whether 14-day astaxanthin supplementation attenuates post-exercise increases in plasma MDA and HMGB1 levels following acute eccentric exercise in recreationally active male students.
Materials and Methods. In a randomized, double-blind, placebo-controlled trial, fifty-four recreationally active male students were assigned to receive either 12 mg/day of natural astaxanthin (AST, n = 27) or placebo (PLA, n = 27) for 14 days. Participants performed a standardized eccentric exercise protocol (10 × 10 drop jumps from 60 cm) on day 16. Venous blood samples were collected at 1 hour before exercise (T0), 1 hour after exercise (T1), and 24 hours after exercise (T2) to measure plasma MDA (TBARS assay) and HMGB1 (ELISA). Data were analyzed using repeated-measures ANOVA or Welch’s t-test with Bonferroni adjustment (p < 0.05).
Results. Both groups exhibited significant increases in MDA and HMGB1 from T0 to T1 (p < 0.001). However, the AST group showed smaller increases in MDA (+151% vs. +187%, p = 0.021) and HMGB1 (+279% vs. +367%, p = 0.014) compared to PLA. At T2, both biomarkers declined towardsbaseline, with greater reductions observed in the AST group (MDA: −27% vs. −15%, p = 0.018; HMGB1: −55% vs. −40%, p = 0.012).
Conclusions. Fourteen days of astaxanthin supplementation attenuated oxidative stress and inflammatory responses following eccentric exercise, as evidenced by lower elevations of MDA and HMGB1 compared to placebo. These findings suggest that astaxanthin may be an effective nutritional strategy to protect against exercise-induced oxidative damage and modulate inflammation in physically active individuals.Історія питання. Ексцентричні вправи спричиняють механічне напруження та мікроструктурні пошкодження скелетних м’язів, що провокує окислювальний стрес та запалення, які погіршують процес відновлення. Малоновий діальдегід (МДА) та білок групи високої рухливості 1 (амфотерин, HMGB1) є надійними біомаркерами ліпідної пероксидації та системного запалення. Астаксантин, каротиноїд морського походження, має сильні антиоксидантні та протизапальні властивості, які можуть пом’якшити зазначені реакції.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у вивченні того, чи 14-денне приймання добавок астаксантину послаблює підвищення рівнів MДA та HMGB1 у плазмі крові після інтенсивних ексцентричних вправ у рекреаційно активних студентів чоловічої статі.
Матеріали та методи. У рандомізованому, подвійно сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні 54 студенти чоловічої статі, які активно займаються рекреаційною діяльністю, були розподілені на дві групи: одна група отримувала 12 мг/день натурального астаксантину (АСТ, n = 27), а інша — плацебо (ПЛA, n = 27) протягом 14 днів. На 16-й день учасники виконали стандартизований протокол ексцентричних вправ (10 × 10 стрибків з висоти 60 см). Зразки венозної крові було зібрано за 1 годину перед виконанням вправ (T0), через 1 годину після вправ (T1) та через 24 години після виконання вправ (T2) з метою вимірювання показників MДA (аналіз реактивних речовин тіобарбітурової кислоти, TBARS) та HMGB1 (імуноферментний аналіз, ELISA) у плазмі крові. Аналіз даних проводився з використанням дисперсійного аналізу з повторними вимірами або t-критерію Велча з поправкою Бонферроні (p < 0.05).
Результати. В обох групах спостерігалося значне підвищення рівнів MДA та HMGB1 від T0 до T1 (p < 0.001). Однак група AСT продемонструвала менші підвищення рівнів MДA (+151% проти +187%, p = 0.021) та HMGB1 (+279% проти +367%, p = 0.014) порівняно з групою ПЛА. На етапі T2 обидва біомаркери знизилися до базового рівня, причому більші зниження показників спостерігалися в групі AСT (MДA: −27% проти −15%, p = 0.018; HMGB1: −55% проти −40%, p = 0.012).
Висновки. Приймання добавок астаксантину протягом 14 днів сприяло зменшенню окислювального стресу та запальних реакцій після ексцентричних вправ, що підтверджується нижчими рівнями МДА та HMGB1 порівняно з плацебо. Отримані результати свідчать, що астаксантин може бути ефективною нутритивною стратегією щодо захисту від окислювального пошкодження, спричиненого фізичними навантаженнями, та регулювання запальних процесів у фізично активних осіб
Використання йогічної інтервенції знижує рівень ліпідів у сироватці крові та коефіцієнти атерогенності: Комплексне дослідження
No full textBackground. Optimal lipid regulation is a key determinant of cardiovascular health. Disturbances in lipid metabolism are associated with elevated cardiovascular risk. Yogic practices have demonstrated potential in modulating biochemical and cardiovascular parameters.
Objectives. The present study aimed to investigate the effect of a twelve-week structured yogic practice intervention on selected lipid profile parameters, namely total cholesterol, triglycerides, high-density lipoprotein (HDL), low-density lipoprotein (LDL), very-low-density lipoprotein (VLDL), cholesterol/HDL ratio, triglyceride/HDL ratio, LDL/HDL ratio, and non-HDL/HDL ratio among male college students.
Materials and Methods. Twenty-four students (aged 17–22 years) from Shyampahari Government Primary Teacher Training Institute, India, were randomly allocated into experimental (n = 12) and control (n = 12) groups. The intervention group practiced yoga for 1 hour/day, 6 days/week, over 12 weeks, while controls maintained routine activities. Venous blood samples were collected pre- and post-intervention and analyzed using an automated biochemical analyzer. Within-group differences were assessed using paired t-tests, and between-group comparisons employed independent t-tests. Statistical significance was set at α = 0.05.
Results. The experimental group showed substantial reductions in total cholesterol (p = .041), triglycerides (p = .015), VLDL (p = .021), triglyceride/HDL ratio (p = .003), and non-HDL/HDL ratio (p = .003), alongside an increase in HDL (p = .045). Meanwhile, LDL (p = .524), LDL/HDL (p = .149), and cholesterol/HDL ratio (p = .469) remained unchanged. No significant changes were observed in the control group.
Conclusions. The findings indicate that a structured yogic program improves lipid metabolism and cardiovascular efficiency, supporting yoga as an effective non-pharmacological intervention for young adults.Історія питання. Оптимальна регуляція ліпідів є ключовим визначальним чинником здоров’я серцево-судинної системи. Порушення ліпідного обміну пов’язані з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Йогічні практики демонструють потенціал у модулюванні біохімічних та серцево-судинних параметрів.
Мета дослідження. Метою представленого дослідження було вивчення впливу дванадцятитижневої структуризованої інтервенції з йогічної практики на окремі параметри ліпідного профілю, а саме: загальний холестерин, тригліцериди, ліпопротеїни високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ), співвідношення холестерин/ЛПВЩ, співвідношення тригліцериди/ЛПВЩ, співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ та співвідношення не-ЛПВЩ/ЛПВЩ серед студентів чоловічої статі.
Матеріали та методи. Двадцять чотири студенти (віком 17–22 роки) з Державного інституту підготовки вчителів початкової школи в Ш’ямпахарі, Індія, було розподілено за методом рандомізації на експериментальну (n = 12) та контрольну (n = 12) групи. Учасники експериментальної групи практикували йогу протягом 1 години на день, 6 днів на тиждень, впродовж 12 тижнів, тоді як учасники контрольної групи продовжували займатися стандартними видами діяльності. Зразки венозної крові було зібрано на перед- та постінтервенційному етапах дослідження і проаналізовано за допомогою автоматичного біохімічного аналізатора. Внутрішньогрупові відмінності оцінювали із застосуванням t-критеріїв для парних вибірок, а міжгрупові порівняння — за допомогою t-критеріїв для незалежних вибірок. Статистичну значущість встановлено на рівні α = 0.05.
Результати. Експериментальна група показала істотне зниження рівня загального холестерину (p = .041), тригліцеридів (p = .015), ЛПДНЩ (p = .021), співвідношення тригліцеридів/ЛПВЩ (p = .003) та співвідношення не-ЛПВЩ/ЛПВЩ (p = .003), а також підвищення рівня ЛПВЩ (p = .045). Водночас рівень ЛПНЩ (p = .524), співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ (p = .149) та співвідношення холестерину/ЛПВЩ (p = .469) не зазнали змін. У контрольній групі значних змін не спостерігалося.
Висновки. Результати дослідження свідчать, що структурована програма йоги сприяє покращенню ліпідного обміну і продуктивності серцево-судинної системи, підтверджуючи доцільність застосування йоги як ефективної нефармакологічної інтервенції для молодого дорослого населення
Визначення біомеханічних факторів ризику травмування нижніх кінцівок у спортсменів зі стрибків у висоту із використанням методу штрафної логістичної регресії
No full textBackground. High jump athletes are exposed to considerably lower limb injury risk due to repetitive high-impact loading and asymmetrical force application during the approach and take-off phases. Despite the biomechanical demands of the event, limited research has examined the predictive value of combined kinematic and neuromuscular factors in identifying athletes at elevated risk of musculoskeletal injury.
Objectives. This study aimed to identify biomechanical predictors of lower limb injury risk in competitive male high jump athletes using penalised logistic regression.
Materials and Methods. Twenty-one male national-level high jump athletes (age 21.14 ± 2.22 years; height 187.04 ± 5.36 cm; body mass 74.09 ± 5.04 kg) underwent 3D motion capture, ground reaction force analysis, and surface electromyography. Key predictors included cadence (steps/min), pelvic obliquity (°), pelvic rotation (°), and muscle activation asymmetry (% difference in EMG amplitude between limbs). Injury classification followed the International Olympic Committee’s consensus criteria, with injury history verified by medical records. Correlation analyses were followed by LASSO logistic regression with leave-one-out cross-validation. Model performance was assessed using AUC, sensitivity, specificity, predictive values, F1 score, calibration slope, intercept, and Brier score.
Results. Four variables were retained in the final model: cadence (OR = 1.60, p = 0.021), pelvic obliquity (OR = 1.48, p = 0.033), pelvic rotation (OR = 1.36, p = 0.072), and muscle activation asymmetry (OR = 1.66, p = 0.018). The model demonstrated moderate discriminative ability (AUC = 0.78, 95% CI: 0.64–0.92), sensitivity of 0.75, and specificity of 0.71. However, calibration was suboptimal (slope = 0.24, intercept = 0.47, Brier score = 0.21), suggesting risk underestimation and potential overfitting.
Conclusions. Muscle activation asymmetry, cadence, and pelvic kinematic deviations were associated with an increased risk of lower limb injury in high jump athletes. These findings highlight the importance of neuromuscular balance and lumbopelvic stability in injury screening. While the results demonstrate preliminary utility, small sample size and calibration limitations necessitate validation in larger, prospective cohorts before clinical application.Історія питання. Спортсмени зі стрибків у висоту схильні до значно вищого ризику травмування нижніх кінцівок через повторювані ударні навантаження високої інтенсивності та асиметричне прикладання сили під час етапів розбігу та відштовхування. Незважаючи на біомеханічні вимоги цього виду спорту, лише в обмеженій кількості досліджень вивчалася прогностична цінність комбінованих кінематичних та нервово-м’язових факторів у визначенні спортсменів із підвищеним ризиком травмування опорно-рухового апарату.
Мета дослідження. Мета цього дослідження полягала у визначенні біомеханічних предикторів ризику травмування нижніх кінцівок у конкурентоспроможних спортсменів-чоловіків зі стрибків у висоту із використанням методу штрафної логістичної регресії.
Матеріали та методи. Двадцять один спортсмен чоловічої статі національного рівня зі стрибків у висоту (вік 21.14 ± 2.22 роки; зріст 187.04 ± 5.36 см; маса тіла 74.09 ± 5.04 кг) зазнав процедури із застосуванням технології 3D захоплення рухів, аналізу сили реакції опори та поверхневої електроміографії. До ключових предикторів належали каденція (кроки/хв), нахил таза (°), обертання таза (°) та асиметрія активації м’язів (% різниця в амплітуді ЕМГ між кінцівками). Класифікація травм відповідала консенсусним критеріям Міжнародного олімпійського комітету, причому анамнез травм був підтверджений медичними записами. Після кореляційного аналізу проведено логістичну регресію за методологією LASSO (оператор найменшого абсолютного скорочення та відбору) із перехресним затверджуванням послідовного виключення одного спостереження. Результативність моделі оцінювали за допомогою показника AUC (area under ROC curve — площі, обмеженої ROC-кривою і віссю частки помилкових позитивних класифікацій), чутливості, специфічності, прогностичних значень, показника F1, нахилу калібрування, точки перетину та оцінки Браєра.
Результати. У підсумковій моделі було збережено чотири змінні: каденція (OR = 1.60, p = 0.021), нахил таза (OR = 1.48, p = 0.033), обертання таза (OR = 1.36, p = 0.072) та асиметрія активації м’язів (OR = 1.66, p = 0.018). Модель продемонструвала помірну дискримінативну здатність (AUC = 0.78, 95% ДІ: 0.64–0.92), чутливість 0.75 та специфічність на рівні 0.71. Однак калібрування виявилось субоптимальним (нахил = 0.24, точка перетину = 0.47, оцінка Браєра = 0.21), що вказує на недооцінювання ризику та потенційне перенавчання.
Висновки. Асиметрія м’язової активації, каденція та кінематичні відхилення таза були пов’язані з підвищеним ризиком травмування нижніх кінцівок у спортсменів зі стрибків у висоту. Отримані результати підкреслюють важливість нервово-м’язового балансу та стабільності попереково-тазового відділу хребта при скринінгу травм. Попри наявність попередніх даних про доцільність використання отриманих результатів, невеликий розмір вибірки та обмеження калібрування потребують валідації у більших проспективних когортах перед клінічним застосуванням
Порівняльний аналіз виконавської майстерності комплексу I у пляжному волейболі серед спортсменів чоловічої та жіночої статей
No full textObjectives. The objective of this study was to analyse and evaluate the performance of skill types among male and female players in Complex I.
Materials and Methods. The study comprised 28 men’s and 26 women’s matches, representing the 32 national teams that participated in the FIVB World Tour Finals 2019. A total of 3624 Complex I sequences were recorded and assessed. Passing skills (reception and setting) were evaluated using a four-level tactical rating quality scale, while attacking hits were assessed using a five-level scale. The observer’s reliability test demonstrated a high correlation coefficient.
Results. Male beach volleyball players generally exhibited higher quality (Quality Level–QL3) in serve reception and setting, as well as greater effectiveness (QL4) in attacking hits compared to women. Males used more frequently the basic forearm pass technique in reception (p=0.001), the overhead set (p=0.001) in setting, and the hard-driven ball (p=0.001) in attacking compared to females. In contrast, females used more frequently the side forearm pass and other techniques in reception (p=0.001 and p=0.001, respectively), the forearm setting (p=0.001), and the driven ball and poke shot techniques in attacking (p=0.001 and p=0.001, respectively). Furthermore, the higher the quality of serve reception, the better the quality of the setting (p<0.001), and the higher the quality of the setting, the more effective the attack (p<0.001) for both genders. Finally, the results showed that male athletes executed excellent settings more frequently than femaleathletes (p=0.02, p=0.001, and p=0.001, respectively), regardless of the quality level of the received serve.
Conclusions. Male players were more effective than female players, as they primarily used the frontal reception technique, overhead setting, and powerful attacking hits, which enhanced the overall quality of their game. To generalize these findings, further research is recommended at different competitive and age levels.Мета дослідження. Метою цього дослідження було проаналізувати та оцінити результативність застосування різних видів навичок серед гравців чоловічої та жіночої статей у Комплексі I.
Матеріали та методи. Дослідження охоплювало 28 чоловічих та 26 жіночих матчів, які представляли 32 національні команди, що брали участь у фіналі Світового туру ФІВБ 2019 року. Загалом було зафіксовано та проаналізовано 3624 послідовності Комплексу I. Навички виконання пасу (прийом та специфічна передача м’яча зв’язуючим гравцем, який направляє м’яч нападаючому для виконання удару) оцінювалися за чотирирівневою шкалою рейтингу якості тактики, а атакуючі удари — за п’ятирівневою шкалою. Тест на визначенняобсерваційної надійності продемонстрував високий коефіцієнт кореляції.
Результати. Гравці чоловічої статі в пляжному волейболі загалом продемонстрували вищу якість (рівень якості — QL3) у прийомі подачі та передачі м’яча з позиції зв’язуючого, а також більшу ефективність (QL4) у виконанні нападаючих ударів порівняно з жінками. Чоловіки частіше використовували базову техніку виконання передачі передпліччям при прийомі м’яча (p=0.001), верхню передачу (p=0.001) з позиції зв’язуючого та сильний нападаючий удар (p=0.001) при атакуючих діях, порівнюючи з гравцями жіночої статі. Натомість жінки частіше використовували бічну передачу передпліччям та інші техніки прийому м’яча (p=0.001 та p=0.001 відповідно), нижню передачу з позиції зв’язуючого (p=0.001) та техніки сильного й атакуючого ударів, що виконуються зігнутими пальцями, використовуючи кісточки, щоб завдати швидкого та точного удару по м’ячу при атакуючих діях (p=0.001 та p=0.001 відповідно). Крім того, чим вища якість прийому подачі, тим краща якість виконання передачі зв’язуючим гравцем (p<0.001), а чим вища якість виконання передачі з позиції зв’язуючого, тим ефективніша атака (p<0.001) для обох статей. Зрештою, результати показали, що чоловіки-спортсмени частіше виконували відмінні передачі з позиції зв’язуючого, ніж жінки-спортсменки (p=0.02, p=0.001 та p=0.001 відповідно), незалежно від рівня якості прийнятої подачі.
Висновки.
Гравці чоловічої статі виявилися ефективнішими за гравців жіночої статі, оскільки вони насамперед використовували техніку фронтального прийому, верхню передачу
з позиції зв’язуючого
та потужні атакуючі удари, що підвищило загальну якість їхньої гри. З метою узагальнення отриманих результатів рекомендується провести подальші дослідження різних змагальних рівнів та вікових категорій
Розроблення та валідація бюджетного прототипу часового селектора як альтернативи секундоміру при тестуванні спритності
No full textBackground. Agility, defined as the physical attribute that enables individuals to swiftly alter their direction, is assessed through various tests, including body type assessments and sport-specific evaluations. It encompasses rapid alterations in the entire body, movements, and limb orientation. Agility plays a pivotal role in sports such as basketball, soccer, and racquetball, where prompt directional changes and precise body control are indispensable. Notably, the 505 test stands as the most reliable agility test, exhibiting a correlation with acceleration but not with speed. It monitors both speed and agility development. However, the prohibitive cost and accessibility challenges associated with the timing gate technology in Indonesia restrict its widespread application. Consequently, local sports practitioners continue to employ conventional stopwatches for their assessments.
Objectives. The objective of this study was to develop a low-cost timing gate prototype that will be validated and approved by local users in Indonesia. The study evaluated the agreement between the 505 Agility Test measures, which utilize a stopwatch and a timing gate device that was constructed by the authors of the present study.
Materials and Methods. The test protocol was administered to 40 fifth-semester students (9 females and 31 males) from the physical education study program in Indonesia.
Results. The timing gate prototype was 0.19 seconds faster than the stopwatch measurement results (p <0.05). The prototype has also demonstrated excellent reliability. The Intraclass Correlation Coefficient (ICC) was found to be 0.920, with a 95% Confidence Interval (CI) of 0.848–0.958. Bland-Altman plots revealed a good level of agreement with the prototype.
Conclusions. The findings indicate that the timing gate prototype is a potential replacement with a low cost for measuring timing results from conventional 505 agility tests using a stopwatch.Історія питання. Спритність, що визначається як фізична властивість, завдяки якій людина може швидко змінювати напрямок руху, оцінюється за допомогою різних тестів, включаючи аналіз типу статури та визначення специфічних для виду спорту показників. Вона передбачає швидку зміну положення всього тіла, рухів та орієнтування кінцівок. Спритність відіграє ключову роль у таких видах спорту, як баскетбол, футбол та ракетбол, де необхідні швидкі зміни напрямку руху та точний контроль положення тіла. Слід зазначити, що тест 505 є найнадійнішим тестом на спритність, який демонструє кореляцію з прискоренням, а не зі швидкістю. Він контролює розвиток як швидкості, так і спритності. Однак висока вартість та проблематика доступності, пов’язані з технологією часового селектора в Індонезії, обмежують широке застосуваннязазначеної методики. Як наслідок, місцеві фахівці у галузі спорту продовжують використовувати звичайні секундоміри для проведення аналізу.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було розроблення бюджетного прототипучасового селектора, що проходитиме валідацію та випробовування місцевими користувачами в Індонезії. У дослідженні проведено оцінку узгодженості між показниками тесту 505 на спритність, для якого використовуються секундомір і пристрій часового селектора, сконструйований авторами представленого дослідження.
Матеріали та методи. Протокол тестування застосовано до 40 студентів п’ятого семестру (9 осіб жіночої статі та 31 особа чоловічої статі), які навчалися за програмою фізичного виховання в Індонезії.
Результати. Прототип часового селектора був на 0.19 секунди швидшим за результати вимірювання секундоміром (p <0.05). Прототип також продемонстрував високу надійність. Коефіцієнт внутрішньокласової кореляції (ICC) становив 0.920, з довірчим інтервалом (ДI) 95% від 0.848 до 0.958. Діаграми Бланда-Альтмана показали хороший рівень узгодженості з прототипом.
Висновки. Результати дослідження свідчать, що прототип часового селектора є потенційним бюджетним замінником для вимірювання результатів часових показників у стандартних тестах 505 на спритність із використанням секундоміра
Встановлення взаємозв’язку між тренувальнами методами та рівнями показників потужності у спортивній боротьбі: Факторний дизайн 2х3 щодо навичок виконання кидка через стегно
No full textObjectives. This study aimed to evaluate the effects of resistance band exercises, good morning drills, and bicep curls on improving the hip throw technique among wrestling athletes, considering their initial power levels.
Materials and methods. This study employed a 2x3 factorial design involving 66 male students, grouped based on power levels (high and low) and training methods. The training was conducted over six weeks with a frequency of three weekly sessions. The measured parameters included improvements in hip throw technique skills, encompassing strength, stability, and execution speed. Data analysis was performed using ANOVA and Tukey’s test to evaluate significant differences between groups.
Results. The results indicated a significant main effect of the training method factor (A) on hip toss skills (F = 5.413, p = 0.007), demonstrating that variations in training methods led to marked differences in skill outcomes. The second main effect, power level (B), showed an even more substantial influence (F = 99.426, p = 0.000), indicating that athletes’baseline power plays a crucial role in determining hip toss performance. Regarding the interaction effect, there was a considerable interaction between training methods and power levels (F = 7.914, p = 0.001).
Conclusions. This study concludes that resistance band exercises are the most effective method for athletes with high power in enhancing dynamic strength and flexibility relevant to hip toss techniques. The “good morning” exercise effectively supports postural stability, while bicep curls contribute to grip strength. A multidimensional approach integrating resistance band exercises, good morning drills, and bicep curls provides complementary benefits for improving hip toss technique skills in wrestling. These findings can serve as a foundation for coaches to design evidence-based training programs tailored to the specific needs of athletes.Мета дослідження. Це дослідження мало на меті визначити вплив виконання комплексу вправ з еспандером, тренувань “Good morning” (нахили корпусу зі штангою на спині) та згинання рук на біцепс щодо покращення техніки кидка через стегно у спортсменів-борців, враховуючи їхній початковий рівень показників потужності.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні застосовано факторний дизайн 2х3 із залученням 66 студентів чоловічої статі, яких було згруповано за рівнем показників потужності (високий і низький) та методами тренування. Тренування проводилися протягом шести тижнів із частотою трьох щотижневих занять. Параметри, що вимірювалися, включали в себе вдосконалення навичок техніки кидка через стегно, в тому числі показників сили, стабільності та швидкості виконання. Аналіз даних проведено із застосуванням методу дисперсійного аналізу (ANOVA) та тесту Тьюкі з метою оцінки достовірних відмінностей між групами.
Результати. Результати показали суттєвий основний вплив фактору методу тренування (A) на навички виконання кидка через стегно (F = 5,413; p = 0,007), демонструючи, що варіації в методах тренування призвели до помітних відмінностей у показниках володіння цими навичками. Другий основний ефект, рівень потужності (B), виявив більш істотний вплив (F = 99,426; p = 0,000), що свідчить про ключову роль вихідного рівня розвитку потужності спортсменів у визначенні результативності виконання кидка через стегно. Щодо ефекту взаємодії, встановлено значний взаємозв’язок між методами тренування та рівнями показників потужності (F = 7,914; p = 0,001).
Висновки. За результатами цього дослідження можна стверджувати, що вправи з еспандером є найефективнішим методом підвищення динамічної сили та гнучкості для спортсменів з високими показниками потужності, необхідними для виконання техніки кидків через стегно. Вправа “Good morning” забезпечує ефективну підтримку постуральної стабільності, а згинання рук на біцепс сприяє зміцненню сили хвату. Багатовимірний підхід, що поєднує вправи з еспандером, нахили зі штангою на спині та згинання рук на біцепс, надає додаткові переваги щодо вдосконалення навичок техніки виконання кидка через стегно у спортивній боротьбі. Отримані дані можуть слугувати основою для розроблення тренерами науково обґрунтованих тренувальних програм з урахуванням конкретних потреб спортсменів
Оцінка впливу методу колового тренування та рівня мотивації на гендерно-специфічне зменшення талії у групах населення з надмірною вагою
No full textBackground. Overweight is a global health problem that is closely associated with an increased risk of cardiovascular and metabolic diseases. Waist circumference, as an indicator of visceral fat, serves as an important parameter for assessing the effectiveness of weight loss interventions. Motivation and exercise type, including circuit training, are believed to play significant roles in the success of weight management programs.
Objectives. This study aimed to analyze the influence of motivation, gender, and circuit training methods (isometric and isokinetic) on waist circumference reduction in overweight individuals.
Materials and methods. The study employed a 2x2x2 factorial design with a quasi-experimental approach. Forty participants from a fitness center were divided into eight groups based on the combinations of motivation (high and low), gender, and training method (isometric and isokinetic). Waist circumference data were measured before and after the treatment over 16 training sessions, with data analysis performed using three-way ANOVA.
Results. Isokinetic training showed higher effectiveness in reducing waist circumference compared to isometric training, with high motivation being a factor that enhanced results. Conversely, gender did not have a substantial effect on waist circumference reduction. Motivation and exercise type had significant main effects (p < 0.001), while a markedinteraction was found between motivation and exercise type (p < 0.01), highlighting the importance of combining these two factors.
Conclusions. Motivation and circuit training methods are key factors in the success of waist circumference reduction, with isokinetic training recommended as the primary choice for optimal results. These findings provide practical guidelines for designing more effective and inclusive physical activity-based overweight management programs.Історія питання. Надмірна вага є глобальною проблемою охорони здоров’я, яка тісно пов’язана з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних і метаболічних захворювань. Окружність талії, як показник вісцерального жиру, виконує функцію важливого параметра оцінки ефективності інтервенцій, спрямованих на зниження маси тіла. Вважається, що мотивація і тип фізичних вправ, включаючи колові тренування, відіграють значну роль в успішному впровадженні програм із контролю ваги.
Мета дослідження. Метою цього дослідження було проаналізувати вплив мотивації, гендеру та методів колового тренування (ізометричного та ізокінетичного) на зменшення окружності талії в осіб з надмірною вагою.
Матеріали та методи. У дослідженні застосовано факторний дизайн 2х2х2 із квазіекспериментальним підходом. Сорок учасників з фітнес-центру було розподілено на вісім груп залежно від комбінації рівня мотивації (високий і низький), гендеру та методу тренувань (ізометричний та ізокінетичний). Дані щодо окружності талії вимірювались перед початком та після завершення курсу впродовж 16 тренувань, а аналіз даних проводився за допомогою трифакторного дисперсійного аналізу (ANOVA).
Результати. Ізокінетичні тренування показали вищу ефективність у зменшенні окружності талії порівняно із ізометричними тренуваннями, причому високий рівень мотивації був чинником, який сприяв покращенню результатів. Натомість гендер не мав суттєвого впливу на зменшення окружності талії. Мотивація і тип фізичних вправ суттєво впливали на результати (p < 0,001), тоді як між мотивацією і типом вправ спостерігалася значна взаємодія (p < 0,01), що підкреслює важливість поєднання цих двох чинників.
Висновки. Мотивація та методи колового тренування є ключовими факторами для досягнення успішного результату в питаннях щодо зменшення окружності талії, причому для реалізації оптимальних результатів рекомендується застосовувати метод ізокінетичних тренувань в якості пріоритетного варіанта. Отримані дані надають практичні рекомендації для розроблення більш ефективних та інклюзивних програм із контролю надмірної маси тіла, що ґрунтуються на принципах фізичної активності
Феноменологічне дослідження: Аналіз ролі та значення спортивної результативності в житті студентів-спортсменів на інвалідних візках
No full textObjectives. This study aimed to analyze and understand the role and significance of sports performance in the lives of wheelchair student-athletes. It examines how sports help them navigate physical and psychological challenges, contribute to identity formation, and aid in their search for meaning in life.
Materials and methods. The study employed a descriptive quantitative approach using a survey analysis method. Additionally, unstructured interviews were conducted to strengthen the research findings and support the discussion. The sample consisted of 48 wheelchair student-athletes, categorized as follows: 12 tennis players, 12 archers, 12 athletes, and 12 fencers. The sample characteristics included an average age of 17.7±8.1 years, training experience of 4.3±4.2 years, and an athletic career duration of 2.1±2.2 years. Among them, 13 athletes have competed at the national level, and 35 at the regional level. The research instrument was a questionnaire comprising 15 statements rated on a 1–4 scale, which has been tested for validity, resulting in four key indicators: (1) Improved Quality of Life, (2) Social Integration, (3) Search for Existence, and (4) Barriers to Participation. Data analysis used descriptive statistics and the Kruskal-Wallis test (p<0.05) to examine group differences.
Results. For the Improved Quality of Life indicator, the lowest average score was observed in athletics (13.83), while the highest — in tennis (14.17). Regarding Social Integration, the lowest average score was in athletics (13.50), and the highest — in archery (13.83). For the Search for Existence indicator, the lowest average scores were observed in athletics and fencing (13.58), while the highest score was noted in archery (13.83). Regarding Barriers to Participation, the lowest average score was recorded in fencing (6.75), and the highest — in tennis (7.50). The Kruskal-Wallis value was 0.425 or p>0.05, indicating no significant differences between the four wheelchair sports groups.
Conclusions. The findings indicate that wheelchair sports substantially enhance student-athletes’ quality of life across various disciplines. Tennis and fencing recorded the highest perceived quality of life and the lowest barriers to participation. This study underscores the necessity for standardized facilities, enhanced support systems, and greater governmental involvement to improve student-athletes’ experiences. These insights contribute significantly to both wheelchair sports literature and policy development.Мета дослідження. Це дослідження мало на меті проаналізувати та зрозуміти роль і значення спортивної результативності в житті студентів-спортсменів на інвалідних візках. У дослідженні розглядається питання щодо того, як спорт допомагає їм долати фізичні та психологічні труднощі, сприяє формуванню ідентичності та полегшує пошук сенсу життя.
Матеріали та методи. У дослідженні застосовано описовий кількісний підхід із використанням методу аналізу опитувань. Крім того, проведені неструктуровані інтерв’ю для підкріплення результатів дослідження та підтримки дискусії. Вибірка складалася із 48 студентів-спортсменів на інвалідних візках, які були розподілені за такими категоріями: 12 тенісистів, 12 лучників, 12 легкоатлетів і 12 фехтувальників. Характеристики вибірки включали середній вік — 17,7±8,1 років, досвід тренувань — 4,3±4,2 роки та тривалість спортивної кар’єри —2,1±2,2 роки. Серед учасників дослідження 13 спортсменів змагалися на національному рівні, 35 — на регіональному. В якості інструменту дослідження використовувався опитувальник, що складався із 15 тверджень, які оцінювалися за шкалою від 1 до 4 балів, перевірений на валідність, в результаті чого було отримано чотири ключові показники: (1) Покращення якості життя, (2) Соціальна інтеграція, (3) Пошук засобів до існування та (4) Перешкоди для участі в змаганнях. Для аналізу даних використовувалися методи описової статистики та критерій Краскела-Уолліса (p<0,05) з метою вивчення групових відмінностей.
Результати. За показником «Покращення якості життя» найнижчий середній бал спостерігався в легкій атлетиці (13,83), а найвищий — у тенісі (14,17). За показником «Соціальна інтеграція» найнижчий середній бал зафіксовано в легкій атлетиці (13,50), а найвищий — у стрільбі з лука (13,83). За показником «Пошук засобів до існування» найнижчі середні бали спостерігалися в легкій атлетиці та фехтуванні (13,58), тоді як найвищийрезультат відзначено у стрільбі з лука (13,83). Щодо показника «Перешкоди для участі в змаганнях», найнижчий середній бал зафіксовано у фехтуванні (6,75), а найвищий — у тенісі (7,50). Значення критерію Краскела-Уолліса становило 0,425 або p>0,05, що свідчить про відсутність значущих відмінностей між чотирма групами спортивних змагань на інвалідних візках.
Висновки. Результати дослідження показують, що спортивні змагання на візках суттєво підвищують якість життя студентів-спортсменів у різних дисциплінах. У тенісі та фехтуванні зафіксовано найвищий рівень сприйняття якості життя та найменші перешкоди для участі в змаганнях. Це дослідження підкреслює необхідність стандартизації умов, вдосконалення систем підтримки та більшого залучення держави з метою покращення досвіду студентів-спортсменів. Отримані дані є значним внеском як у розвиток літератури з питань вивчення спортивних змагань на візках, так і в розроблення відповідних стратегій в цій галузі