Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Формування рухових навичок: особливості програмованого навчання акробатичних вправ дівчат 15 років
No full textThe purpose of the study was to determine the peculiarities of programmed teaching of a cartwheel to girls aged 15.
Material and methods. The study participants were 20 girls aged 15. The children and their parents were fully informed about all the features of the study and gave their consent to participate in the experiment. To solve the tasks set, the following research methods were used: study and analysis of scientific and methodological literature; pedagogical observation, timing of training tasks; pedagogical experiment, methods of mathematical statistics, factor analysis, nearest neighbor analysis.
Results. The analysis of similarities revealed that the program components are interrelated. Series of training tasks ІV, V and VI have the highest correlation. Series of training tasks І, ІІІ and IV are combined into one group and provide conditions for teaching girls aged 15 the cartwheel.
Conclusions. The study obtained factor models of the teaching program, which explain 70.645% and 68.468% of the variation of results. The models characterize the two-factor structure of the teaching program where training tasks are closely connected with one another, which indicates their effective selection. It was found that the tasks of series I, II and III, and the tasks of series III, IV and V are most connected with one another, which confirms the combined nature of the method of algorithmic instructions. Optimization of the number of repetitions of the entire exercise (series of tasks VI) depends on the amount of exercises of the second and fifth series of training tasks.Цель исследования – определить особенности программированого обучения перевороту в сторону девушек 15 лет.
Материал и методы. В исследовании приняли участие 20 девушек 15 лет. Дети и их родители были осведомлены о всех особенностях исследования и дали согласие на участие в эксперименте. Для решения поставленных задач использовались методы исследования: изучение и анализ научно-методической литературы; педагогическое наблюдение, хронометраж учебных заданий; педагогический эксперимент, методы математической статистики, факторный анализ, метод ближайших соседей.
Результаты. Анализ общностей позволил установить, что компоненты программы взаимосвязаны. Наибольшую корреляцию имеют IV, V и VI серии учебных заданий. I, III и IV серии учебных заданий объединяются в одну плеяду и обеспечивают условия обучения перевороту в сторону девушек 15 лет.
Выводы. В исследовании получены факторные модели программы обучения, которые на 70,645% и 68,468% объясняют вариацию результатов. Модели характеризуют двух факторную структуру программы обучения, в которой каждое учебное задание имеет тесную связь между собой, что свидетельствует об их эффективном подборе. Установлено, что наиболее связанные между собой задания I, II и III серии и задания III, IV и V серии, что подтверждает комбинированный характер метода алгоритмических распоряжений. Оптимизация количества повторений упражнения в целом (VI серия задач) зависит от объема выполнения упражнений второй и пятой серии учебных заданий.Мета дослідження – визначити особливості програмованого навчання перевороту убік дівчат 15 років.
Матеріал і методи. У дослідженні прийняли участь 20 дівчат 15 років. Діти та їхні батьки були інформовані про всі особливості дослідження і дали згоду на участь в експерименті. Для вирішення поставлених завдань були використані методи дослідження: вивчення та аналіз науково-методичної літератури; педагогічне спостереження, хронометраж навчальних завдань; педагогічний експеримент, методи математичної статистики, факторний аналіз, метод найближчих сусідів.
Результати. Аналіз спільностей дозволив встановити, що компоненти програми взаємозв’язані. Найбільшу кореляцію мають ІV, V та VI серії навчальних завдань. І, ІІІ та IV серії навчальних завдань об’єднуються в одну плеяду і забезпечують умови для навчання перевороту убік дівчат 15 років.
Висновки. У дослідженні отримано факторні моделі програми навчання які на 70,645% та 68,468% пояснюють варіацію результатів. Моделі характеризують двох факторну структуру програми навчання у якій кожне навчальне завдання має тісний зв’язок між собою, що свідчить про їх ефективний підбір. Встановлено що найбільш зв’язані між собою є завдання I, II та III серії і завдання III, IV та V серії, що підтверджує комбінований характер методу алгоритмічних розпоряджень. Оптимізація кількості повторень вправи в цілому (VI серія завдань) залежить від обсягу виконання вправ другої і п’ятої серії навчальних завдань
Обізнаність щодо існуючих програм профілактики спортивних травм та їх використання фізіотерапевтами в усьому світі
No full textPurpose. Physiotherapists are trained to prevent, assess, and rehabilitate all kinds of injuries including sports injury. The goal of the physical therapist should be making sure that the athlete is in optimal shape to perform, with a minimal risk for developing an injury. This study aims to assess the physiotherapists’ awareness, implementation, and views of sports injury prevention programs (IPPs) from an international perspective.
Materials and methods. A self-administered questionnaire was developed and distributed to physiotherapists worldwide through World Physiotherapy member organizations. The study targeted physiotherapists at an international level. The study included 484 participants, of whom 44.4% were male and 55.6% were female physiotherapists.
Results. A total of 287 (59.3%) of the participants were aware of the current sports IPPs, 177 (36.6%) were implementing sports IPPs in their current practice. Participants who implemented the sports IPPs reported a positive opinion about the program efficacy, with a score of 7.3 ± 2.11 out of 10.
Conclusions. Globally, physiotherapists have average awareness and low implementation levels of IPPs. Physiotherapists showed a positive score regarding the effectiveness of IPPS, especially the KIPP and the iSPRINT.Цель исследования. Физиотерапевты обучаются предотвращению, оценке и реабилитации после всех видов травм, включая спортивные. Цель физиотерапевта – убедиться, что спортсмен находится в оптимальной форме для занятий спортом с минимальным риском получения травмы. Это исследование призвано оценить осведомленность, уровень внедрения и взгляды физиотерапевтов на программы профилактики спортивных травм (ППТ) с международной точки зрения.
Материалы и методы. Анкета для самостоятельного заполнения была разработана и распространена среди физиотерапевтов по всему миру с помощью членских организаций Всемирной физиотерапии. Исследование было ориентировано на физиотерапевтов на международном уровне. В исследовании приняли участие 484 физиотерапевта, в том числе мужчины – 44,4% и женщины – 55,6%.
Результаты. Всего 287 (59,3%) участников были осведомлены о действующих ППТ, 177 (36,6%) внедряли их в своей текущей практике. Участники, которые внедряли программы, сообщили о положительном мнении по поводу их эффективности с оценкой 7,3 ± 2,11 из 10.
Выводы. Во всем мире у физиотерапевтов средняя осведомленность и низкий уровень внедрения ППТ. Физиотерапевты дали положительную оценку эффективности ППТ, особенно KIPP и iSPRINT.Мета дослідження. Фізіотерапевтів навчають запобіганню, оцінці та реабілітації після всіх видів травм, включаючи спортивні. Мета фізіотерапевта – це переконатися, що спортсмен знаходиться в оптимальній формі для занять спортом з мінімальним ризиком отримання травми. Це дослідження має на меті оцінити обізнаність, рівень впровадження та погляди фізіотерапевтів на програми профілактики спортивних травм (ППТ) з міжнародної точки зору.
Матеріали та методи. Анкета для самостійного заповнення була розроблена та поширена серед фізіотерапевтів в усьому світі за допомогою членських організацій Всесвітньої фізіотерапії. Дослідження було орієнтоване на фізіотерапевтів на міжнародному рівні. У дослідженні взяли участь 484 фізіотерапевти, зокрема чоловіки – 44,4% та жінки – 55,6%.
Результати. Всього 287 (59,3%) учасників були обізнані про діючі ППТ, 177 (36,6%) впроваджували їх у своїй поточній практиці. Учасники, які впроваджували програми, повідомили про позитивну думку щодо їх ефективності з оцінкою 7,3 ± 2,11 з 10.
Висновки. В усьому світі фізіотерапевти мають середню обізнаність та низький рівень впровадження ППТ. Фізіотерапевти дали позитивну оцінку ефективності ППТ, особливо KIPP та iSPRINT
Аналіз зовнішнього та внутрішнього навантаження у іграх повним складом 5 на 5: відмінності між полями різного розміру
No full textThe study purpose. The purpose of the study is to analyze and understand the internal and external load in Large Sided Games (LSG) exercises carried out on fields of different sizes, defined as Small – Large Sided Games (SLSG) and Big – Large Sided Games (BLSG), according to the different square meters assigned to each player.
Materials and methods. 22 professional soccer players (average age: 23.59 ± 4.87 years, weight: 77.8 ± 7.6 kg, height: 183.5 ± 7.5 cm, age training: 13.1 ± 1.7). The LSG exercises were carried out on a 60 x 54 m field (270 m2/player), defined as "small" (SLSG) and on a 65 x 60 m field (325 m2/player) defined as "big" (BLSG). During the two LSG exercises, the internal load and the external load were analyzed. LSG exercises were performed with 4 sets of 5 minutes each, with 2 minutes of passive recovery between each set.
Results. The results of the internal load analysis show how the LSG carried out on a SLSG field provides higher and more significant HR values (p < 0.0005) than those emerged during the exercise carried out on a BLSG field. The RPE value is also higher during the SLSG, although statistically no significant difference appears. The analysis of the external load in relation with the observed parameters shows higher values in the BLSG, except for the number of accelerations.
Conclusions. In terms of external and internal load, the results of this study showed how the difference of 55 m2/player can radically change the configuration of the two exercises. These differences allow to use both dimensions within a micro-cycle, but in sessions with different goals. The most appropriate sessions for LSGs are the first post-match session in which the rest day is not gone and the fourth session 3 days before the match.Цель исследования – проанализировать и понять особенности внутренней и внешней нагрузки в упражнениях игр полным составом (ИПС), выполняемых на полях разного размера, определенных как малые игры полным составом (МИПС) и большие игры полным составом (ВИПС), в соответствии с различными квадратными метрами, предназначенных каждому игроку.
Материалы и методы. Участники: 22 профессиональных футболиста (средний возраст: 23,59 ± 4,87 лет, вес: 77,8 ± 7,6 кг; рост: 183,5 ± 7,5 см, стаж тренировок: 13,1 ± 1,7 ). Упражнения ИПС проводились на поле размером 60 х 54 м (270 м2/на игрока), определенном как «малое» (МИПС) и на поле размером 65 х 60 м (325 м2/ на игрока), определенном как «большое» (ВИПС). В ходе двух упражнений ИПС анализировались внутренняя и внешняя нагрузка. Упражнения ИПС выполнялись в 4 подхода по 5 минут каждый, с 2 минутами пассивного отдыха между каждым подходом.
Результаты. Результаты анализа внутренней нагрузки показывают, как ИПС, проведенные на поле МИПС, обеспечивают более высокие и более существенные значения ЧСС (p < 0,0005), чем те, которые появляются во время упражнения, проведенного на поле ВИПС. Значение субъективно воспринимаемой напряженности также выше во время МИПС, хотя существенной статистической разницы не наблюдается. Анализ внешней нагрузки в соотношении с наблюдаемыми параметрами показывает более высокие значения в ВИПС, за исключением количества ускорений.
Выводы. Относительно внешней и внутренней нагрузки результаты исследования показали, как разница в 55 м2/на игрока может кардинально изменить конфигурацию двух упражнений. Эти отличия позволяют использовать оба измерения в пределах микроцикла, но в тренировках с разными целями. Наиболее подходящими тренировочными сессиями для ИПС является первая послематчевая сессия, до которой не было дня отдыха, и четвертая сессия за 3 дня до матча.Мета дослідження – проаналізувати та зрозуміти особливості внутрішнього та зовнішнього навантаження у вправах ігор повним складом (ІПС), які виконуються на полях різного розміру, визначених як малі ігри повним складом (МІПС) та великі ігри повним складом (ВІПС), відповідно до різних квадратних метрів, призначених кожному гравцю.
Матеріали та методи. Учасники: 22 професійних футболіста (середній вік: 23,59 ± 4,87 років, вага: 77,8 ± 7,6 кг; зріст: 183,5 ± 7,5 см, стаж тренувань: 13,1 ± 1,7). Вправи ІПС проводилися на полі розміром 60 х 54 м (270 м2/на гравця), визначеному як «мале» (МІПС) та на полі розміром 65 х 60 м (325 м2/ на гравця), визначеному як «велике» (ВІПС). Під час двох вправ ІПС аналізувалися внутрішнє та зовнішнє навантаження. Вправи ІПС виконувались у 4 підходи по 5 хвилин кожен, з 2 хвилинами пасивного відпочинку між кожним підходом.
Результати. Результати аналізу внутрішнього навантаження показують, як ІПС, проведені на полі МІПС, забезпечують вищі та більш суттєві значення ЧСС (p < 0,0005), ніж ті, які з’являються під час вправи, проведеної на полі ВІПС. Значення суб'єктивно сприйманої напруженості також вище під час МІПС, хоча істотної статистичної різниці не спостерігається. Аналіз зовнішнього навантаження у співвідношенні з спостережуваними параметрами показує вищі значення у ВІПС, за винятком кількості прискорень.
Висновки. Стосовно зовнішнього та внутрішнього навантаження, результати дослідження показали, як різниця в 55 м2/на гравця може кардинально змінити конфігурацію двох вправ. Ці відмінності дозволяють використовувати обидва виміри в межах мікроциклу, але в тренуваннях з різними цілями. Найбільш підходящими тренувальними сесіями для ІПС є перша післяматчева сесія, до якої не було дня відпочинку, і четверта сесія за 3 дні до матчу
Оцінка міоелектричних проявів м’язової втоми під час повторних ізометричних довільних скорочень у хлопчиків у віці 12-14 років
No full textAim: To study the peculiarity of electromyography signal characteristics alternation using different sEMG parameters during repetitive voluntary isometric fatiguing contraction in adolescent boys.
Materials and methods. 12 subjects with height 148.75 ± 10 cm; Mass 38.9 ± 7.9 kg; age – 12 to 14 years were recruited. The sEMG signal alteration of external oblique, rectus abdominis, erector spinae muscles during a fatiguing plank were analyzed. A separate one-way repeated measures ANOVA was used to test the statistical significance of task time and electromyography parameters of the global core muscle in the pre-, during- and post-fatigue plank test. One-way Friedman ANOVA was applied for Shapiro-Wilk p < 0.05. The Pearson product-moment correlation coefficient with bivariate linear regressions analysis was performed between the pre-pre fatigue and post-post fatigue amplitude mean and standard deviation values. The Spearman correlation coefficient between amplitude and endurance time both in the pre- and post-fatigue state was conducted.
Results. The mean value of rectified amplitude increased (p < 0.05) for all muscles, the standard deviation of amplitude and total spectral power increased significantly (p < 0.05) for all muscles except the erector spinae muscle (p > 0.05). The power at normalized low frequency significantly changed (p = 0.05) in the erector spinae muscle. A significant change in normalized low frequency for agonist/synergist (p = 0.02) and agonist/antagonist muscles (p = 0.05) was observed. The average amplitude value had a significant positive and linear relationship with the amplitude variability both in the pre- to post-fatigue state, except the erector spinae muscle. The time to task failure was not correlated (p > 0.05) with the sEMG amplitude.
Conclusions. Increased sEMG amplitude resulted mainly from rapid additional motor unit recruitment and rate coding during muscle fatigue. The reduction of conduction velocity might affect the spectral power with a spectral shift towards low-frequency. Increased variability, agonist/antagonist co-activity during fatiguing contraction might extend the holding time. The postural fatiguing task/plank increases multiarticular joint function by involving several joints and muscles, increases variability in the contribution of synergist muscles. This factor provides an intuitive explanation about the absence of a relationship between endurance time and sEMG amplitude changes.Цель исследования – изучить особенности чередования характеристик сигналов электромиографии с помощью различных параметров sEMG во время повторяющегося произвольного изометрического утомительного сокращения у мальчиков-подростков.
Материалы и методы. В исследовании принимали участие 12 испытуемых (рост – 148,75 ± 10 см; масса тела – 38,9 ± 7,9 кг; возраст – от 12 до 14 лет). Анализировали изменение сигнала sEMG наружной косой, прямой мышц живота, мышц Erector Spinae во время теста планка на истощение. Отдельные односторонние повторные измерения ANOVA использовали для тестирования статистической значимости времени выполнения задания и параметров электромиографии суммарной активности мышц перед, во время и после теста планка на истощение. Односторонний метод Friedman ANOVA применялся для Шапиро-Вилка р < 0,05. Коэффициент корреляции продукта-момента Пирсона с анализом двумерной линейной регрессии проводили между средним значением амплитуды утомление к предыдущему и предшествующего времени и стандартными значениями девиации. Рассчитывался коэффициент корреляции Спирмена между амплитудой и время выносливости как в состоянии до, так и после усталости.
Результаты. Среднее значение выпрямленного амплитуды увеличилось для всех мышц (p < 0,05), стандартное отклонение амплитуды и общей спектральной мощности значительно возросло для всех мышц (p < 0,05), кроме мышц Erector Spinae (p > 0,05). Мощность при нормализованной низкой частоте существенно изменилась в мышце Erector Spinae (p = 0,05). Наблюдались существенные изменения нормализованной низкой частоты для мышц агонистов / синергистов (p = 0,02) и мышц агонистов / антагонистов (p = 0,05). Среднее значение амплитуды мало значимую позитивную и линейную зависимость от вариабельности амплитуды как к состоянию после усталости, за исключением мышц Erector Spinae. Время к невыполнению задача не коррелировал (p > 0,05) с амплитудой sEMG.
Выводы. Увеличение амплитуды sEMG произошло в основном вследствие быстрого набора дополнительных двигательных единиц и скорости кодирования при усталости мышц. Уменьшение скорости проводимости может повлиять на спектральную мощность со спектральным сдвигом в сторону низкочастотных. Повышенная изменчивость, общая активность агониста / антагониста во время утомительного сокращение может продлить время выдержки. Постуральное утомительное задание / планка увеличивает многосуставную функцию, привлекая несколько суставов и мышц, увеличивая изменчивость вклада синергических мышц. Этот фактор дает интуитивное объяснение отсутствия связи между временем выносливости и изменениями амплитуды sEMG.Мета дослідження – вивчити особливості чергування характеристик сигналів електроміографії за допомогою різних параметрів sEMG під час повторного довільного ізометричного втомлюючого скорочення у хлопчиків-підлітків.
Матеріали і методи. У дослідженні брали участь 12 випробовуваних (зріст – 148,75 ± 10 см; маса тіла – 38,9 ± 7,9 кг; вік – від 12 до 14 років). Аналізували зміну сигналу sEMG зовнішнього косого, прямого м’язів живота, м’язів Erector Spinae під час тесту планка на виснаження. Окремі односторонні повторні вимірювання ANOVA використовували для тестування статистичної значущості часу виконання завдання та параметрів електроміографії сумарної активності м’язів перед, під час та після тесту планка на виснаження. Односторонній метод Friedman ANOVA застосовувався для Шапіро-Вілка р < 0,05. Коефіцієнт кореляції продукту-моменту Пірсона з аналізом двовимірної лінійної регресії проводили між середнім значенням амплітуди стомлення до попереднього та попереднього часу та стандартними значеннями девіації. Розраховувався коефіцієнт кореляції Спірмена між амплітудою та часом витривалості як у стані до, так і після втоми.
Результати. Середнє значення випрямленої амплітуди збільшилось для всіх м’язів (p < 0,05), стандартне відхилення амплітуди та загальної спектральної потужності значно зросло для всіх м’язів (p < 0,05), крім м’язів Erector Spinae (p > 0,05). Потужність при нормалізованій низькій частоті суттєво змінилася у м’язі Erector Spinae (p = 0,05). Спостерігалися суттєві зміни нормалізованої низької частоти для м’язів агоністів / синергістів (p = 0,02) та м’язів агоністів / антагоністів (p = 0,05). Середнє значення амплітуди мало значущу позитивну та лінійну залежність від варіабельності амплітуди як до стану після втоми, за винятком м’язів Erector Spinae. Час до невиконання завдання не корелював (p > 0,05) з амплітудою sEMG.
Висновки. Збільшення амплітуди sEMG відбулося в основному внаслідок швидкого набору додаткових рухових одиниць та швидкості кодування під час втоми м’язів. Зменшення швидкості провідності може вплинути на спектральну потужність із спектральним зсувом у бік низькочастотних. Підвищена мінливість, спільна активність агоніста / антагоніста під час втомлюючого скорочення може продовжити час витримки. Постуральне втомлювальне завдання / планка збільшує багатосуглобову суглобову функцію, залучаючи кілька суглобів і м’язів, збільшуючи мінливість внеску синергічних м’язів. Цей фактор дає інтуїтивне пояснення відсутності зв'язку між часом витривалості та змінами амплітуди sEMG
Апробація використання програмно-апаратного комплексу «Ритм» для вимірювання кардіоінтервалів та аналізу варіабельності серцевого ритму в умовах фізичних вправ та відновлення
No full textThe study purpose was estimation of the accuracy of RR time series measurements by SHC “Rytm” and validity of derived heart rate variability (HRV) indexes under physical loads and recovery period.
Materials and methods. The participants were 20 healthy male adults aged 19.7 ± 0.23 years. Data was recorded simultaneously with CardioLab CE12, Polar RS800, and SHC “Rytm”. Test protocol included a 2 minute step test (20 steps per minute, platform height – 40 cm) with the next 3 minute recovery period. HRV indexes were calculated by Kubios HRV 2.1.
Results. The RR data bias in the case of physical loads was -0.06 ms, it increased to 0.09-0.33 ms during the recovery period. The limits of agreement for RR data ranged from 3.7 ms to 22.8 ms, depending on the period of measurements and pair of compared devices. It is acceptable for the heart rate and HRV estimation. The intraclass correlation coefficients (0.62–1.00) and Spearman correlation coefficient (0.99) were high enough to suggest very high repeatability of the data. We found no significant difference (p > 0.05) and good correlation (r = 0.94-1.00) between the majority of HRV indexes, calculated from data of Polar RS800 and SHC “Rytm” in conditions of physical loads (except for LF/HF ratio) and in the recovery period. The only one index (RMSSD) was different (p < 0.05) in case of Polar RS800 and SHC “Rytm” data, obtained in the recovery period. The largest numbers of different HRV indexes have been found during the comparison of CardioLab CE12 and Polar RS800 – RMSSD, pNN50, and SD1. Correlation between HRV indexes (r = 0.81-1.00) was very high in all pairs of devices in all periods of measurements.
Conclusions. The SHC “Rytm” appears to be acceptable for RR intervals registration and the HRV analysis during physical loads and recovery period.Целью исследования была оценка точности измерений временных рядов кардиоинтервалов и полученных на их основе показателей вариабельности сердечного ритма (ВСР) с помощью программно-аппаратного комплекса (ПАК) «Ритм» в условиях физических нагрузок и периода восстановления.
Материалы и методы. Участниками исследования были 20 человек в возрасте 19,7 ± 0,23 лет, мужского пола, без выявленных патологий. Данные регистрировали одновременно с использованием CardioLab CE12, Polar RS800 и ПАК «Ритм». Исследуемые выполняли 2-минутный степ-тест (20 шагов в минуту, высота ступеньки – 40 см) со следующими 3-минутным периодом отдыха. Показатели ВСР рассчитывали с использованием Kubios HRV 2.1.
Результаты. Среднее отклонение продолжительности кардиоинтервалов в условиях физических нагрузок составило -0,06 мс, в период восстановления эта величина возрастала до 0,09-0,33 мс. Границы доверительных интервалов колебались от 3,7 мс до 22,8 мс, в зависимости от периода измерений и пары сравниваемых устройств. Эти величины можно считать приемлемыми для корректного оценивания частоты сердечных сокращений и ВСС. Значение внутриклассовых коэффициентов корреляции (0,62-1,00) и коэффициентов корреляции Спирмена (0,99) были достаточно высокими, чтобы пропустить очень высокую воспроизводимость данных. Нами не выявлено достоверной разницы (р > 0,05) и показана тесная корреляция (r = 0,94-1,00) между большинством индексов ВСР, рассчитанных по данным Polar RS800 и ПАК «Ритм», как в условиях физических нагрузок (кроме LF/HF), так и в период восстановления. Сравнение данных Polar RS800 и ПАК «Ритм», полученных в период восстановления, указывает на различие (p < 0,05) только одного показателя (RMSSD). Наибольшее количество различий в показателях ВСР обнаружено при сравнении CardioLab CE12 и Polar RS800 – RMSSD, pNN50 и SD1. Выявлена тесная корреляция между показателями ВСР (r = 0,81-1,00) для всех пар приборов и во все периоды измерений.
Выводы. ПАК «Ритм» характеризуется приемлемым уровнем точности измерения кардиоинтервалов и анализа ВСР в условиях физических нагрузок и в период восстановления.Метою дослідження була оцінка точності вимірювань часових рядів кардіоінтервалів та отриманих на їхній основі показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) за допомогою програмно-апаратного комплексу (ПАК) «Ритм» в умовах фізичних навантажень та періоду відновлення.
Матеріали і методи. Учасниками досліджень були 20 осіб віком 19,7 ± 0,23 років, чоловічої статі, без виявлених патологій. Дані реєстрували одночасно з використанням CardioLab CE12, Polar RS800 та ПАК «Ритм». Досліджувані виконували 2-хвилинний степ-тест (20 кроків на хвилину, висота сходинки – 40 см) з наступними 3-хвилинним періодом відпочинку. Показники ВСР розраховували з використанням Kubios HRV 2.1.
Результати. Середнє відхилення тривалості кардіоінтервалу в умовах фізичних навантажень становило -0,06 мс, у період відновлення ця величина зростала до 0,09-0,33 мс. Межі довірчих інтервалів коливались від 3,7 мс до 22,8 мс, залежно від періоду вимірювань та пари порівнюваних пристроїв. Ці величини можна вважати прийнятними для коректного оцінювання частоти серцевих скорочень та ВСР. Значення внутрішньокласових коефіцієнтів кореляції (0,62–1,00) та коефіцієнтів кореляції Спірмена (0,99) були досить високими, щоб припустити дуже високу відтворюваність даних. Нами не виявлено вірогідної різниці (р > 0,05) та показана тісна кореляція (r = 0,94–1,00) між більшістю індексів ВСР, розрахованих за даними Polar RS800 та ПАК «Ритм», як в умовах фізичних навантажень (окрім LF/HF), так і в період відновлення. Порівняння даних Polar RS800 та ПАК «Ритм», отриманих у період відновлення, вказує на наявність відмінності (p < 0,05) лише для одного показника (RMSSD). Найбільша кількість відмінностей у показниках ВСР виявлена під час порівняння CardioLab CE12 та Polar RS800 – RMSSD, pNN50 та SD1. Виявлена тісна кореляція між показниками ВСР (r = 0,81-1,00) для всіх пар приладів та у всі періоди вимірювань.
Висновки. ПАК «Ритм» характеризується прийнятним рівнем точності вимірювання кардіоінтервалів та аналізу ВСР в умовах фізичних навантажень та в період відновлення
Динаміка показників тілобудови жінок першого періоду зрілого віку під впливом занять аквафітнесом
No full textThe study purpose was to determine the effectiveness of a differentiated approach to aqua fitness classes with women of the first period of adulthood.
Materials and methods. 30 adult women, whose average age was 30.57 years, took part in the study. The study was conducted during 2019-2020. Anthropometric measurements included body length, body weight, chest, shoulder, calf, thigh, waist, buttocks and wrist circumferences. To determine the overweight we calculated the body mass index. Measurements were taken at the end of each mesocycle of wellness training. Statistical analysis covered determination of mean, standard deviation, reliability of the differences (Wilcoxon signed-rank test).
Results. The effectiveness of a differentiated approach to aqua fitness classes was proven by improvement of women’s body type. By the end of the study, there were no women with obesity class II and underweight. The number of women with obesity class I decreased by 3.33%. The number of women with normal body weight increased by 13.37%.
Conclusions. The implementation of a differentiated approach to aqua fitness classes with adult women has significantly corrected their body proportions. This allows recommending a differentiated approach according to a body type to implement into aqua fitness classes.В статье представлены изменения показателей телосложения женщин первого периода зрелого возраста под влиянием занятий аквафитнесом.
Цель исследования – определить эффективность дифференцированного подхода к занятиям аквафитнесом с женщинами первого периода зрелого возраста.
Материал и методы. В исследовании приняли участие 30 женщин первого периода зрелого возраста, средний возраст которых составил 30,57 ± 3,63 лет. Исследование проводилось в течение 2019-2020 годов. Антропометрические измерения определяли длину тела, массу тела, окружность грудной клетки, обхват плеча, голени, бедра, талии, ягодиц и запястье. Для определения наличия избыточного веса рассчитались индекс массы тела. Измерения проводились в конце каждого мезоциклу оздоровительной тренировки. Статистический анализ охватывал определения среднего, среднеквадратичного отклонения, достоверности различий (t-критерий Вилкоксона).
Результаты. Эффективность дифференцированного подхода к занятиям аквафитнесом доказана улучшением показателей телосложения женщин. В конце исследования среди общего количества обследованных женщин не было выявлено женщин с ожирением II степени и с дефицитом массы тела. На 3,33% уменьшилось количество женщин с ожирением I степени. На 13,37% увеличилось количество женщин с нормальной массой тела. Также определено статистически значимое улучшение антропометрических параметров женщин с различными типами телосложения.
Выводы. Внедрение дифференцированного подхода к занятиям аквафитнесом с женщинами первого периода зрелого возраста позволило значительно скорректировать их пропорции тела. Это позволяет рекомендовать использование дифференцированного подхода в зависимости от типа телосложения в оздоровительных занятиях аквафитнесом.У статті представлені зміни показників тілобудови жінок першого періоду зрілого віку під впливом занять аквафітнесом.
Мета дослідження – визначити ефективність диференційованого підходу до занять аквафітнесом з жінками першого періоду зрілого віку.
Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 30 жінок першого періоду зрілого віку, середній вік яких склав 30,57 ± 3,63 років. Дослідження проводилось протягом 2019-2020 років. Антропометричні вимірювання визначали довжину тіла, масу тіла, окружність грудної клітки, обхват плеча, гомілки, стегна, талії, сідниць та зап’ястку. Для визначення наявності надлишкової ваги розрахувалися індекс маси тіла. Вимірювання проводились наприкінці кожного мезоциклу оздоровчого тренування. Статистичний аналіз охоплював визначення середнього, середньоквадратичного відхилення, достовірності відмінностей (t-критерій Вілкоксона).
Результати. Ефективність диференційованого підходу до занять аквафітнесом доведена покращенням показників тілобудови жінок. Наприкінці дослідження серед загальної кількості обстежених жінок не було виявлено жінок з ожирінням ІІ ступеня та з дефіцитом маси тіла. На 3,33% зменшилася кількість жінок з ожирінням І ступеня. На 13,37% зросла кількість жінок з нормальною масою тіла. Також визначено статистично значуще поліпшення антропометричних параметрів жінок з різними типами тілобудови.
Висновки. Впровадження диференційованого підходу до занять аквафітнесом з жінками першого періоду зрілого віку дозволило значно скорегувати їх пропорції тіла. Це дозволяє рекомендувати використання диференційованого підходу залежно від типу тілобудови у оздоровчих заняттях аквафітнесом
Cучасні підходи до аналізу техніко-тактичних дій кваліфікованих волейболістів
No full textPurpose. To develop an algorithm of special analysis for improving the training process, based on the identification of indicators of technical and tactical actions in the competitive activity of skilled volleyball players.
Material and Methods. The study analyzed 2,688 technical and tactical indicators of the competitive activity of 56 players of national volleyball teams which played 6 games in the 2019 CEV Volleyball European Championship, taking into account the athletes’ playing roles, based on the methods of analysis of the competitive activity, analysis of generalization of practical experience, and theoretical modeling.
Results. The study interpreted the total performance indicators of the competitive activity of skilled volleyball players, the indicators of technical and tactical activity in the competitive process, the ratio of performance indicators in skilled volleyball players in position zones.
Conclusions. The modified algorithm of special analysis of indicators of technical and tactical actions has the following structure: analysis of quantitative characteristics of team, group and individual actions in attack and defense; chronological analysis of the competitive activity development in sets; analysis of playing actions in various zones of the court; comparative analysis of quantitative indicators of technical and tactical actions of volleyball players who directly counteract in the match; analysis of critical moments of the game, which is directly related to organizing and holding a particular match; interpretation and qualitative analysis of indicators of technical and tactical actions in a particular match.
Based on the analysis of success and performance indicators of the competitive activity of Ukraine’s national volleyball team in the qualifying tournament of the 2019 European Championship (group F), it can be said that the modified algorithm of special analysis of indicators of technical and tactical actions showed high efficiency.Цель исследования – на основе определения показателей технико-тактических действий в соревновательном процессе квалифицированных волейболистов разработать алгоритм специального анализа для совершенствования тренировочного процесса.
Материалы и методы. Проанализированы с учетом игрового амплуа спортсменов на основании методов анализа соревновательной деятельности, анализа обобщения практического опыта и теоретического моделирования 2688 технико-тактических показателей соревновательной деятельности 56 игроков национальных сборных команд по волейболу, которые провели 6 игр в рамках чемпионата Европы по волейболу 2019.
Результаты. Интерпретированы итоговые показатели результативности соревновательной деятельности квалифицированных волейболистов, показатели технико-тактической деятельности в соревновательном процессе, соотношение показателей результативности у квалифицированных волейболистов в зонах расстановки.
Выводы. На основе результатов экспериментальных исследований и анализа научно-методической литературы сформирован модифицированный алгоритм специального анализа показателей технико-тактических действий, представленный определенными структурными составляющими. Предложенный алгоритм апробирован в соревновательном процессе квалифицированных волейболистов и показал высокую эффективность с учетом косвенных признаков – успешности и результативности технико-тактических действий.Мета дослідження – на основі визначення показників техніко-тактичних дій в змагальному процесі кваліфікованих волейболістів розробити алгоритм спеціального аналізу для вдосконалення тренувального процесу.
Матеріал і методи. Проаналізовані з урахуванням ігрового амплуа спортсменів на підставі методів аналізу змагальної діяльності, аналізу узагальнення практичного досвіду і теоретичного моделювання 2688 техніко-тактичних показників змагальної діяльності 56 гравців національних збірних команд з волейболу, які провели 6 ігор в рамках чемпіонату Європи з волейболу 2019.
Результати. Інтерпретовані підсумкові показники результативності змагальної діяльності кваліфікованих волейболістів, показники техніко-тактичної діяльності в змагальному процесі, співвідношення показників результативності у кваліфікованих волейболістів в зонах розміщення.
Висновки. Модифікований алгоритм спеціального аналізу показників техніко-тактичних дій має наступну структуру: аналіз кількісних характеристик виконання командних, групових та індивідуальних дій в атаці і захисті; хронологічний аналіз розвитку змагального процесу в сетах; аналіз ігрових дій в різних зонах майданчика; порівняльний аналіз кількісних показників техніко-тактичних дій волейболістів, які безпосередньо протидіють в матчі; аналіз критичних моментів гри, який безпосередньо пов’язаний з організацією та проведенням конкретного матчу; інтерпретація і якісний аналіз показників техніко-тактичних дій в конкретному матчі.
На підставі аналізу показників успішності і результативності змагального процесу національної збірної команди України з волейболу у відбірковому турнірі чемпіонату Європи 2019 року (група F), можна констатувати, що модифікований алгоритм спеціального аналізу показників техніко-тактичних дій показав високу ефективність
Вплив тренування та довжини ніг на збільшення сили ніг учасників позашкільних занять з волейболу
No full textThe study purpose. This study aims to see: (1) The difference in the effect of barbell squat and resistance band squat exercises on the increase in leg power. (2) The difference in influence between players who have high leg height and low leg length on the increase in leg power. (3) The interaction of barbell squat and resistance band squat exercises with leg length (high and low) to increase the power of volleyball extracurricular participants.
Materials and Methods. This is an experimental research using a 2 × 2 factorial design. The population in this study were 38 volleyball extracurricular participants at SMA Negeri 1 Sedayu. The sample in this study may be 20 people. Instruments used for measuring: a tape measure for the length of the legs and a vertical jump for the power of the legs. The data analysis technique used was two-way ANOVA.
Results. The result showed that (1) There was a significant effect between barbell squat and resistance band squat exercises on the increase in the power of volleyball extracurricular participants, with an F value of 65.789 and a significance value of p = 0.000 (<0.05). The squat group has a higher resistance band (good) compared to the barbell squat group with an average difference of 2.5. (2) There was a significant difference in the effect of players who have high leg height and low leg length on the increase in leg power of volleyball extracurricular participants, it is proven that the F value is 38.000 and the significance value is p = 0.000 (<0.05). Players who have high leg length are higher (good) compared to players who have low leg length with an average difference of 1.90. (3) There was a significant interaction between barbell squat and resistance band squat and leg length (high and low) on the leg power increase of volleyball extracurricular members, with an F value of 88.256 and a significance of p = 0.000 (<0.05).
Conclusions. There was a significant difference in the effect of barbell squats and resistance band squats on increasing leg power, there was a significant difference in the effect between players who have high leg length and low leg length on the increase in leg power, and There is a significant interaction between barbell squats and squat resistance bands and leg length (high and low) on the increase in leg power of volleyball extracurricular participants.Цель исследования. Это исследование имеет целью определить: (1) разницу в воздействии приседаний со штангой и упражнений с отягощениями на увеличение силы ног; (2) разницу в воздействии на увеличение силы ног у игроков с большей и меньшей длиной ног; (3) взаимодействие приседаний со штангой и приседаний с сопротивлением с лентой в зависимости от длины ног для увеличения силы ног участников волейбольной внеурочной программы.
Материалы и методы. Это экспериментальное исследование с использованием факторного схемы 2 × 2. В исследовании приняли участие 38 волейболистов, которые принимали участие во внеклассной программе SMA Negeri 1 Sedayu. Выборка в этом исследовании составила 20 человек. Измерение длины ног осуществлялось с помощью рулетки. Сила ног измерялась с помощью вертикального прыжка. Для обработки данных использовался метод двухфакторного дисперсионного анализа.
Результаты. Результаты показали, что (1) между приседаниями со штангой и упражнениями с сопротивлением с лентой наблюдается значительная разница в воздействии на увеличение силы ног, значение F = 65,789 и значение достоверности p = 0,000 (<0,05). Группа приседаний с сопротивлением с лентой имеет более высокий диапазон сопротивления (хорошо) по сравнению с группой приседаний со штангой со средней разницей 2,5. (2) Наблюдалась значительная разница в воздействии у игроков с разной длиной ног на увеличение силы ног участников внеклассных занятий по волейболу, доказано, что значение F составляет 38,000, а значение достоверности p = 0,000 (<0,05). Игроки с большей длиной ног по сравнению с игроками с меньшей длиной ног имеют высшее (хорошо) результат со средней разницей 1,90. (3) Наблюдалась значительная взаимодействие между приседаниями со штангой и приседаниями с сопротивлением с лентой и длиной ног на увеличение силы ног, значение F = 88,256, p = 0,000 (<0,05).
Выводы. Наблюдалась значительная разница в воздействии приседаний со штангой и приседаний с сопротивлением с лентой на увеличение силы ног, была значительная разница в воздействии между игроками с большей длиной ног и меньшей длиной ног на увеличение силы ног. Наблюдалась значимое взаимодействие между приседаниями со штангой и приседаниями с сопротивлением с лентой и длиной ног на увеличение силы ног участников внеурочной программы по волейболу.Мета дослідження. Це дослідження має на меті визначити: (1) різницю у впливі присідань зі штангою і вправ з обтяженнями на збільшення сили ніг; (2) різницю у впливі на збільшення сили ніг у гравців з більшою і меншою довжиною ніг; (3) взаємодію присідань зі штангою і присідань з опором зі стрічкою в залежності від довжини ніг для збільшення сили ніг учасників волейбольної позаурочної програми.
Матеріали та методи. Це експериментальне дослідження з використанням факторної схеми 2 × 2. У дослідженні взяли участь 38 волейболістів, які брали участь в позакласній програмі SMA Negeri 1 Sedayu. Вибірка в цьому дослідженні становила 20 осіб. Вимірювання довжини ніг здійснювалося за допомогою рулетки. Сила ніг вимірювалася за допомогою вертикального стрибка. Для обробки даних використовувався метод двохфакторного дисперсійного аналізу.
Результати. Результати показали, що (1) між присіданнями зі штангою і вправами з опором зі стрічкою спостерігається значна різниця у впливі на збільшення сили ніг, значення F = 65,789 та значення достовірності p = 0,000 (<0,05). Група присідань з опором зі стрічкою має більш високий діапазон опору (добре) в порівнянні з групою присідань зі штангою з середньою різницею 2,5. (2) Спостерігалася значна різниця у впливі у гравців з різною довжиною ніг на збільшення сили ніг учасників позакласних занять з волейболу, доведено, що значення F становить 38,000, а значення достовірності p = 0,000 (<0,05). Гравці з більшою довжиною ніг в порівнянні з гравцями з меншою довжиною ніг мають вище (добре) результат із середньою різницею 1,90. (3) Спостерігалася значна взаємодія між присіданням зі штангою і присіданням з опором зі стрічкою і довжиною ніг на збільшення сили ніг, значення F = 88,256, p = 0,000 (<0,05).
Висновки. Спостерігалася значна різниця у впливі присідань зі штангою і присідань з опором зі стрічкою на збільшення сили ніг, була значна різниця у впливі між гравцями з більшою довжиною ніг і меншою довжиною ніг на збільшення сили ніг. Спостерігалася значуща взаємодія між присіданнями зі штангою і присіданнями з опором зі стрічкою і довжиною ніг на збільшення сили ніг учасників позаурочної програми з волейболу
Перспективне когортне дослідження для прогнозування пов’язаних з бігом спортивних травм нижніх кінцівок з використанням кінематичних параметрів ходи
No full textThe study purpose was to follow a prospective cohort study design to use gait kinematic parameters to identify the risk factors and to develop a statistical model to predict running-related lower limb injuries of sportspersons.
Materials and methods. BTS G-WALK® gait analysis system was used to collect gait kinematic data of 87 subjects from an institute of physical education and sports science.
The subjects were followed for a full academic season after which the researcher inquired about their injury occurrences. Binary logistic regression was used to develop a prediction model to predict lower limb injuries of sportspersons.
Results. The result of the study revealed that increasing Range of Obliquity, Range of Tilt and Range of Rotation were associated with increased likelihood of future running-related lower limb injury. However, the lower Symmetry Index was associated with increase in the likelihood of future running-related lower limb injury.
Conclusions. The study confirmed that it is possible to predict injury, but for practical implication further research is essential with a bigger sample size.Целью исследования было следовать плану перспективного когортного исследования, чтобы использовать кинематические параметры ходы для выявления факторов риска и разработать статистическую модель для прогнозирования травм нижних конечностей спортсменов, связанных с бегом.
Материалы и методы. Система анализа походки BTS G-WALK® была использована для сбора кинематических данных шествия 87 субъектов из института физического воспитания и спорта.Испытуемых наблюдали в течение полного учебного сезона, после чего исследователь спрашивал о случаях их травмирования. Бинарная логистическая регрессия была использована для разработки модели для прогнозирования травм нижних конечностей спортсменов.
Результаты. Результат исследования показал, что увеличение диапазона косости, диапазона наклона и диапазона вращения были связаны с повышенной вероятностью будущих травм нижней конечности, связанных с бегом. Однако низкий индекс симметрии был связан с увеличением вероятности будущих травм нижней конечности, связанных с бегом.
Выводы. Исследование подтвердило, что можно предположить повреждения, но для практического значения дальнейшее исследование является важным при большем объеме выборки.Метою дослідження було слідувати плану перспективного когортного дослідження, щоб використовувати кінематичні параметри ходи для виявлення факторів ризику та розробити статистичну модель для прогнозування травм нижніх кінцівок спортсменів, пов'язаних із бігом.
Матеріали і методи. Система аналізу ходи BTS G-WALK® була використана для збору кінематичних даних ходи 87 суб'єктів з інституту фізичного виховання та спорту.
Випробовуваних спостерігали упродовж повного навчального сезону, після чого дослідник запитував про випадки їх травмування. Бінарна логістична регресія була використана для розробки моделі для прогнозування травм нижніх кінцівок спортсменів.
Результати. Результат дослідження показав, що збільшення діапазону косості, діапазону нахилу та діапазону обертання були пов'язані з підвищеною ймовірністю майбутніх травм нижньої кінцівки, пов'язаних з бігом. Однак нижчий індекс симетрії був пов’язаний із збільшенням ймовірності майбутніх травм нижньої кінцівки, пов’язаних із бігом.
Висновки. Дослідження підтвердило, що можна передбачити пошкодження, але для практичного значення подальше дослідження є важливим при більшому обсязі вибірки
Зміни даних про вибухову силу у юних волейболістів до та після пандемії
No full textStudy purpose. This study aims to verify if there are significant differences and which type of correlation is between anthropometric and jumping ability variables by testing a group (elite) of Italian volleyball players (under 16), just after a month of training, applying a specific protocol.
Materials and methods. In all subjects, the following anthropometric and jumping ability parameters were assessed: height, weight, body mass index, height with a stretched arm (Reach1) and height with two extended arms (Reach2). The jumping ability was measured with the Squat jump (SJ) and Run-Up (RU) test. All data on anthropometric and jumping ability parameters were presented as mean and standard deviation (Mean ± SD).
Results. The results of the jumping ability parameters (Squat Jump and Run-Up) showed significant differences between treatment initial-final: Run-Up with p = 0.000 and Squat Jump with p = 0.001; and these showed a higher correlation, especially the variables linked to the ability to jump, evident differences compared to the initial period of treatment.
Conclusions. In high-level youth volleyball, the anthropometric and jumping ability profile is directly linked to the evaluation and continuous monitoring of physical qualities, and jumping ability becomes an important aspect for the control of performance.Цель исследования – проверить наличие значительных отличий и определить тип корреляции между антропометрическими и прыжковыми переменными путем тестирования группы (профессиональный уровень) итальянских волейболистов (до 16 лет) сразу после тренировок с применением специального протокола.
Материалы и методы. У всех исследуемых оценивались следующие антропометрические и прыжковые параметры: рост, вес, индекс массы тела, рост с вытянутой рукой (Reach1) и рост с двумя вытянутыми руками (Reach2). Способность к прыжкам измерялась с помощью тестов «Приседания с выпрыгом» (ПВ) и «Разбег» (Р). Все данные об антропометрических и прыжковых параметрах были представлены как среднее значение и стандартное отклонение (среднее значение ± SD).
Результаты. Результаты прыжковых параметров (приседания с выпрыгом и разбег) показали значительные различия между начальными и финальными данными: разбег с p = 0,000 и приседания с выпрыгом из p = 0,001; они также показали более высокую корреляцию, особенно переменные, связанные со способностью прыгать, что является очевидными отличиями по сравнению с начальным периодом исследования.
Выводы. В профессиональном юношеском волейболе антропометрический и прыжковый профиль напрямую связан с оценкой и непрерывным мониторингом физических качеств, а прыжковые способности становятся важным аспектом контроля эффективности.Мета дослідження – перевірити наявність значних відмінностей та визначити тип кореляції між антропометричними та стрибковими змінними шляхом тестування групи (професійний рівень) італійських волейболістів (до 16 років) одразу після місяця тренувань із застосуванням спеціального протоколу.
Матеріали та методи. У всіх досліджуваних оцінювали такі антропометричні та стрибкові параметри: зріст, вага, індекс маси тіла, зріст з витягнутою рукою (Reach1) та зріст з двома витягнутими руками (Reach2). Здатність до стрибків вимірювалася за допомогою тестів “Присідання з вистрибом” (ПВ) та “Розбіг” (Р). Усі дані про антропометричні та стрибкові параметри були представлені як середнє значення та стандартне відхилення (середнє значення ± SD).
Результати. Результати стрибкових параметрів (присідання з вистрибом та розбіг) показали значні відмінності між початковими та фінальними даними: розбіг з p = 0,000 та присідання з вистрибом з p = 0,001; вони також показали вищу кореляцію, особливо змінні, пов'язані зі здатністю стрибати, що є очевидними відмінностями порівняно з початковим періодом дослідження.
Висновки. У професійному юнацькому волейболі антропометричний та стрибковий профіль безпосередньо пов’язаний з оцінкою та безперервним моніторингом фізичних якостей, а стрибкові здібності стають важливим аспектом для контролю ефективності