Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Значення фізичної активності учнів для їхньої залученості до навчальної діяльності під час пандемії Covid-19
No full textStudy purpose. This study aims to clarify the extent to which students’ physical activity is significant for their engagement in the learning process.
Materials and methods. The study sample was composed of 202 7th-10th grade students. The data collection was performed in May 2021. The research participants completed the anonymous questionnaire on an online platform. The standardized Physical Activity Questionnaire for Adolescents and the standardized Student Engagement Scale were used to assess levels of physical activity and affective and behavioural engagement.
Results. The research findings showed that students’ physical activity depended on the time they participated in physical activities. The highest level of physical activity was during physical education classes. A statistically significant difference was determined in the boys’ and girls’ affective and behavioural engagement. The mean for the girls was higher than the mean for the boys. A statistically significant difference in the behavioural engagement of the 9th and 10th grade students was also found: 9th grade students were more engaged than 10th grade students. The multiple linear regression analysis demonstrated that gender (β = 0.332, p < 0.0001) and physical activity (β = 0.323, p < 0.0001) as predictors had a significant moderate effect on behavioural engagement.
Conclusions. The research findings reveal that although the students’ physical activity was low during the COVID-19 pandemic period, this phenomenon (physical activity) still remains a predictor, which has a significant moderate effect on behavioural engagement. It was also determined that during the pandemic, the highest physical activity level of students depended mostly on obligatory physical education lessons. Thus, bearing in mind that physical education lessons were the main physical activity-enhancing measures, we would like to emphasise the importance of these lessons and their proper organisation.Мета дослідження. Це дослідження має на меті з’ясувати, наскільки фізична активність учнів є важливою для їхньої залученості до навчального процесу.
Матеріали та методи. Вибірку дослідження склали 202 учні 7-10 класів. Збір даних проводили в травні 2021 року. Учасники дослідження заповнили анонімну анкету на онлайн-платформі. Стандартизований Опитувальник із фізичної активності для підлітків і стандартизовану Шкалу залученості учнів використовували для оцінки рівнів фізичної активності й емоційної та поведінкової залученості.
Результати. Результати дослідження показали, що фізична активність учнів залежить від часу, який вони займалися фізичними вправами. Найвищий рівень фізичної активності був на заняттях із фізичного виховання. Визначено статистично значущу різницю в афективній та поведінковій залученості хлопців і дівчат. Середнє значення для дівчат було вищим, ніж середнє значення для хлопців. Також виявлено статистично значущу різницю в поведінковій залученості учнів 9-х і 10-х класів: учні 9-х класів були більш залученими, ніж учні 10-х класів. Множинний лінійний регресійний аналіз продемонстрував, що стать (β = 0,332, p < 0,0001) і фізична активність (β = 0,323, p < 0,0001) як предиктори мали значущий помірний вплив на поведінкову залученість.
Висновки. Результати дослідження показують, що хоча фізична активність студентів була низькою протягом періоду пандемії COVID-19, це явище (фізична активність) все ще залишається предиктором, який має значущий помірний вплив на поведінкову залученість. Також установлено, що під час пандемії найвищий рівень фізичної активності учнів залежав здебільшого від обов’язкових уроків фізичного виховання. Таким чином, з огляду на те, що уроки фізичного виховання були основними заходами підвищення фізичної активності, хочемо підкреслити важливість цих уроків і їх правильну організацію
Толерантність до реактивного стресу у учасників допідліткового спорту: порівняння шести індивідуальних безконтактних видів спорту
No full textPurpose of the study. The study's aim was to examine how reactive stress tolerance differs in preadolescence across six different non-contact sports.
Materials and Methods. Archery, cycling, shooting, swimming, track & field, and weightlifting are non-contact sports chosen for research. The study included 180 male sports cadets from the Jharkhand State Sports Promotion Society, with an age range of 11–13 years. To assess reactive stress tolerance, the determination test form S1 under the Vienna Test System was used. Sub-variables like the percentile ranks of correct, incorrect, and omitted responses, as well as the score of median reaction time, were selected for study. Comparisons were made between scores of sub-variables under the reactive stress tolerance of six selected sports disciplines. The main effect was determined using the Kruskal-Wallis test, while pairwise post-hoc comparisons were made using the Mann-Whitney U test. The significance level was set at 0.05.
Results. There were no significant differences in percentile rank of correct, incorrect, and median reaction times between selected sports. In terms of percentile rank of incorrect responses, sports like archery, shooting, and weightlifting differ significantly from swimming.
Conclusion. According to the findings, the sports in which distance is covered by producing bodily momentum are less likely to exhibit uncontrollable behaviour during athletic events.Цель исследования. Целью исследования было определить, как отличается стойкость к реактивному стрессу в предподростковом возрасте в шести различных бесконтактных видах спорта.
Материалы и методы. Стрельба из лука, езда на велосипеде, стрельба, плавание, легкая атлетика и тяжелая атлетика – бесконтактные виды спорта, выбранные для исследования. В исследовании приняли участие 180 спортивных кадетов из Государственного общества содействия спорту Джаркханда в возрасте от 11 до 13 лет. Для оценки устойчивости к реактивному стрессу использовали форму детерминационного теста S1 по Венской тестовой системе. Для исследования были отобраны переменные, такие как процентильные ранги правильных, неправильных и пропущенных ответов и оценка среднего времени реакции. Было проведено сравнение между десятками переменных реактивной стрессоустойчивости шести выбранных спортивных дисциплин. Основной эффект определяли с помощью теста Краскала-Уоллиса, в то время как попарные пост-хок сравнения проводили с помощью U-критерия Манна-Уитни. Уровень значимости установлен на уровне 0,05.
Результаты. Не было значимых отличий в процентном рейтинге правильного, неправильного и среднего времени реакции между избранными видами спорта. По процентному рейтингу неправильных ответов такие виды спорта как стрельба из лука, стрельба и тяжелая атлетика значительно отличаются от плавания.
Вывод. Согласно выводам, виды спорта, в которых расстояние преодолевается за счет выработки импульса тела, менее подвержены неконтролируемому поведению во время спортивных соревнований.Мета дослідження. Метою дослідження було вивчити, як відрізняється стійкість до реактивного стресу в передпідлітковому віці в шести різних безконтактних видах спорту.
Матеріали та методи. Стрільба з лука, їзда на велосипеді, стрільба, плавання, легка атлетика та важка атлетика – це безконтактні види спорту, обрані для дослідження. У дослідженні взяли участь 180 спортивних кадетів із Державного товариства сприяння спорту Джаркханда, віком від 11 до 13 років. Для оцінки стійкості до реактивного стресу використовували форму детермінаційного тесту S1 за Віденською тестовою системою. Для дослідження були відібрані змінні, такі як процентильні ранги правильних, неправильних і пропущених відповідей, а також оцінка середнього часу реакції. Було проведено порівняння між десятками змінних у реактивній стресостійкості шести вибраних спортивних дисциплін. Основний ефект визначали за допомогою тесту Краскала-Уолліса, тоді як попарні пост-хок порівняння проводили за допомогою U-критерію Манна-Уітні. Рівень значимості був встановлений на рівні 0,05.
Результати. Не було значущих відмінностей у процентильному рейтингу правильного, неправильного та середнього часу реакції між вибраними видами спорту. За процентним рейтингом неправильних відповідей такі види спорту, як стрільба з лука, стрільба та важка атлетика, значно відрізняються від плавання.
Висновок. Згідно з висновками, види спорту, в яких відстань долається за рахунок вироблення імпульсу тіла, менш схильні до неконтрольованої поведінки під час спортивних змагань
Інтестифікація тестового контролю сили м’язів спини у фізичному виховані студентів на основі інформаційно-комунікаційних технологій
No full textThe purpose of this study is the experimental substantiation of the implementation of information and communication technologies to test the control of back muscle strength in the process of physical education of students.
Materials and methods. General scientific methods were used to solve the research problems: analysis, synthesis, generalization, induction and systematization, technical modeling, pedagogical experiment, pedagogical testing, and mathematical methods. The study involved 240 students aged 17 to 18 at the beginning of the study.
Results. An electronic device for determining the strength of the muscles of the back was developed and tested, the readings of which allow the user to get clear current information on the panel of a personal computer. The device was built on a combination of modern electronic technologies and software. For the purposes of the experimental substantiation of the developed back muscle strength control device, a correlation analysis was used to empirically investigate the authenticity degree of the tests used to control back muscle strength. According to the results of the reliability of the tests of back muscle strength control tests, the results of which were recorded using a dynamometer, those are between low and medium. The recording of the back muscle strength test results with the developed device ensured the achievement of a high level of test authenticity.
Conclusions. The result of the research study aimed at solving the problematic aspects of test control was to ensure the appropriate degree of authenticity of the tests used to control back muscle strength. The recording of the back muscle strength test results with the developed device ensured the achievement of a high level of test authenticity.Мета дослідження полягала у експериментальному обґрунтуванні та упровадженні інформаційно-комунікаційних технологій у тестовий контроль сили м’язів спини в процесі фізичного виховання студентів.
Матеріали та методи. Для вирішення завдань дослідження використовувалися загальнонаукові методи: аналіз, синтез, узагальнення, індукція та систематизація, технічне моделювання, педагогічний експеримент, педагогічне тестування, математичні методи. У дослідженні взяли участь 240 студентів, їх вік на початок дослідження становив 17-18 років.
Результати. Розроблено та апробовано електронний пристрій для визначення сили м’язів спини, показання якого дозволяють отримати чітку поточну інформацію на панелі персонального комп’ютера. Пристрій побудований на поєднанні сучасних електронних технологій і програмного забезпечення. Для експериментального обґрунтування розробленого пристрою для контролю сили м’язів спини кореляційним аналізом емпірично досліджено ступінь достовірності тестів, що використовуються для контролю сили м’язів спини. За результатами дослідження автентичність тестів контролю сили м'язів спини, результати яких реєструвалися за допомогою динамометра, знаходиться між низьким та середнім рівнем. Реєстрацією результатів контролю сили м’язів спини за допомогою розробленого пристрою забезпечили досягнення високого рівня достовірності тестів.
Висновки. Результатом наукових досліджень, спрямованих на вирішення проблемних аспектів тестового контролю, стало забезпечення належного ступеня достовірності тестів, що використовуються для контролю сили м’язів спини у фізичному вихованні студентів. Реєстрація результатів тестових вправ з використанням презентованого приладу забезпечує досягнення високого рівня достовірності тесту
Вплив телереабілітації на гнучкість підколінних м’язів стегна у здорових дорослих
No full textBackground. Telerehabilitation used as an exercise method has become increasingly common in recent years. Various methods have been used to increase hamstring flexibility, but more research is required on the optimal program.
The study purpose was to investigate the effect of hamstring stretching exercises given as telerehabilitation and home exercise program on hamstring flexibility.
Materials and methods. Sixty-eight healthy adults were randomly assigned to two groups, namely telerehabilitation and home exercise. Exercises were performed for 8 weeks (4 sessions/week) in both groups. Active and passive range of motion (ROM), sit and reach test (SRT), and International Physical Activity Questionnaire Short Form (IPAQ-SF) were conducted in the pre- and post-intervention and after a 6-month period.
Results. At the end of 8 weeks, a significant improvement was observed in the SRT scores in both the telerehabilitation group (p = 0.001) and the home exercise group (p = 0.001). In addition, significant improvements were observed in the passive ROM measurements of both the telerehabilitation group (p = 0.005) and the home exercise group (p = 0.001). At the end of 8 weeks, the telerehabilitation group was found to be significantly superior to the home exercise group in the SRT results (p = 0.034). As for the long-term results, significant improvement was maintained in both SRT (p = 0.001) and passive ROM (p = 0.014) in the telerehabilitation group.
Conclusions. Eight-week telerehabilitation and home exercise program was observed to have positive effects on passive and active ROM. The telerehabilitation method may prove to be more effective than the home exercise method in the long term.Базова проблематика. Телереабілітація, яку використовують як метод виконання вправ, набуває дедалі більшого поширення за останні роки. Для підвищення гнучкості підколінних м’язів стегна використовують різні методи, але пошук оптимальної програми потребує більших обсягів досліджень.
Метою дослідження було вивчення впливу на гнучкість підколінних м’язів стегна вправ на розтягування підколінних м’язів стегна, рекомендованих у рамках телереабілітації, і програми домашніх вправ.
Матеріали та методи. Шістдесят вісім здорових дорослих випадково розподілили на дві групи, а саме: група телереабілітації та група домашніх вправ. В обох групах вправи виконували протягом 8 тижнів (4 заняття/тиждень). У період безпосередньо до та після втручання, а також через 6 місяців після втручання проводили вимірювання активної та пасивної амплітуди руху (ROM), вимірювання гнучкості під час тесту на згинання тулуба вперед сидячи на підлозі з випрямленими вперед руками (Sit and Reach Test, SRT), а також вимірювання рівнів фізичної активності учасників на підставі заповнених ними коротких форм Міжнародної анкети з фізичної активності (IPAQ-SF).
Результати. Наприкінці 8 тижнів спостерігалося значне покращення показників гнучкості за результатами тесту на згинання тулуба вперед сидячи на підлозі з випрямленими вперед руками (SRT) як у групі телереабілітації (p = 0,001), так і в групі домашніх вправ (p = 0,001). Крім того, суттєве покращення спостерігалося в показниках вимірювань пасивної амплітуди руху (ROM) як у групі телереабілітації (p = 0,005), так і в групі домашніх вправ (p = 0,001). Наприкінці 8 тижнів було визначено, що група телереабілітації значно перевершує групу домашніх вправ за результатами тесту на згинання тулуба вперед сидячи на підлозі з випрямленими вперед руками (SRT) (p = 0,034). Що стосується довгострокових результатів, у групі телереабілітації зберігалося суттєве покращення в показниках тесту на згинання тулуба вперед сидячи на підлозі з випрямленими вперед руками (SRT) (p = 0,001) та вимірювання пасивної амплітуди руху (ROM) (p = 0,014).
Висновки. За результатами спостереження восьмитижневої програми телереабілітації та домашніх вправ було встановлено її позитивний вплив на показники пасивної та активної амплітуди руху (ROM). У довгостроковій перспективі метод телереабілітації, можливо, виявиться ефективнішим за метод домашніх вправ
Вплив тренувальної моделі та рівноваги на навички учнів виконувати техніку Сепак сила на факультативних заняттях Сепак такро в першій середній школі
No full textStudy purpose. This study aimed to examine the wall and pair models: (1) the difference in the effect of wall and pair exercises on Sepak sila (2) the difference between the high and low balance on Sepak sila (3) the interaction of wall and pair models with a high and low balance on Sepak sila skills.
Materials and methods. The method used in this research was a 2x2 factorial experiment. The research participants included 24 male students who took extracurricular sepak takraw aged 14-15 years with a height of 153-170± centimeters and a weight of 50-60 kilograms. The instruments used in this study were modified bass test balance instruments and Sepak sila instruments. Data collection techniques consisted of observation and tests. The data obtained were analyzed using a two-way Anova with the help of SPSS 20.
Results. (1) There was a significant difference in effect between the wall and pair training models on Sepak sila skills with F 19.698 and sig. 0.000 <0.05. Based on the findings, the paired model was found to be better with an average of 46.17 compared to the model on the wall which obtained an average of 41.50. (2) It was found that there was a significant difference in effect between the high and low balance on Sepak sila skills where high balance was better with an average of 46.33 compared to low balance with an average of 41.33. (3) It was found that there was a significant interaction between the wall-mounted and paired exercise models with a high and low balance on Sepak sila skills with F 130.251 and sig. 0.000<0.05.
Conclusions. In conclusion, the paired exercise model is better than the wall exercise model. As a result, it is advised to use a paired model to strengthen the fundamental technical skills of Sepak sila.Мета дослідження. Це дослідження мало на меті вивчити моделі тренувань на стіні та в парах: (1) різницю у впливі вправ на стіні та в парах на виконання техніки Сепак сила (2) різницю між високою та низькою рівновагою на виконання техніки Сепак сила (3) взаємний вплив моделей тренувань на стіні та в парах із високою та низькою рівновагою на навички виконання техніки Сепак сила (жонглювання м’ячем на нозі в ножному волейболі – Сепак такро).
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували метод факторного експерименту за схемою 2x2. Учасниками дослідження були 24 учні чоловічої статі, які відвідували факультативні заняття Сепак такро, віком 14–15 років, зростом 153–170± сантиметрів і вагою 50–60 кілограмів. Вимірювальними засобами, які використовували в цьому дослідженні, були вимірювальні засоби модифікованого тесту Басса на динамічну рівновагу та вимірювальні засоби техніки Сепак сила. Методи збору даних складалися зі спостереження та тестів. Одержані дані були проаналізовані з використанням двофакторного дисперсійного аналізу за допомогою програмного забезпечення SPSS 20.
Результати. (1) Було встановлено статистично значущу різницю між моделями тренувань на стіні та в парах у впливі на навички Сепак сила з показником F 19,698 та значущістю 0,000 <0,05. На підставі цих отриманих даних модель тренувань у парах із середнім показником 46,17 виявилася кращою, порівняно з моделлю тренувань на стіні, яка отримала середній показник 41,50. (2) Було встановлено встановлено статистично значущу різницю між високою та низькою рівновагою у впливі на навички Сепак сила, де висока рівновага була кращою із середнім значенням 46,33, порівняно з низькою рівновагою із середнім значенням 41,33. (3) Було встановлено наявність значущої взаємодії між моделями настінних тренувань і тренувань у парах із високою та низькою рівновагою у впливі на навички Сепак сила з показником F 130,251 та значущістю 0,000<0,05.
Висновки. Підсумовуючи, ми доходимо висновку, що модель парних вправ краща за модель вправ на стіні. Тому рекомендується використовувати парну тренувальну модель для зміцнення основних технічних навичок Сепак сила
Базова локомоторна модель навчання: новий підхід до використання змагань у малих іграх у початковій школі
No full textStudy purpose. Physical education, sports and health for elementary school students are oriented to learning locomotor movements, so learning these skills requires fun activities, such as games. This research aims to develop a basic locomotor learning model based on a small game competition for elementary school students.
Materials and methods. This study used a research and development approach using ADDIE model. This research was carried out in three elementary schools, namely: Elementary school 22 Gelumbang, Elementary school 11 Gelumbang and Elementary school 2 Lembak. Data were collected using observation, interview, questionnaire, and test. The questionnaire instrument used in this study was the Guttman scale questionnaire because of using the Guttman scale. Expert judgments were used to analyze the product.
Results. The model can be applied in all elementary schools in the territory of Indonesia because product development has referred to competencies and learning outcomes in the 2013 curriculum. There are four types of games that have been developed for learning locomotor skills, namely 1) jump rope game, 2) watch out for crocodiles, 3) continuous running game, and 4) box jump game. Each game has different locomotor skill movements, including walk, run, slide, leap, gallop, skip, jump, and hop. Based on the effectiveness aspect, the results of the product trial show that the ‘wary crocodile game’ is a game that is in great demand and favored by students.
Conclusions. The locomotor skills learning model for elementary school students based on small game competitions has been feasible and effective for use in sports and health physical education classes. This model can also be applied in all elementary schools in the territory of Indonesia because product development has referred to competencies and learning outcomes in the 2013 curriculum.Мета дослідження. Фізичне виховання, спорт і здоров’я для учнів початкових класів спрямовані на вивчення локомоторних рухів, тому навчання цих навичок вимагає цікавих занять, наприклад ігор. Це дослідження має на меті розробити базову локомоторну модель навчання на основі невеликих ігрових змагань для учнів початкової школи.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували підхід дослідження та розробки з використанням моделі ADDIE. Це дослідження було проведено в трьох початкових школах, а саме: початкова школа №22 міста Гелумбанг, початкова школа №11 міста Гелумбанг і початкова школа №2 міста Лембак (Індонезія). Дані збирали за допомогою спостереження, інтерв’ю, анкетування та тестування. Інструментом анкетування, який використовували в цьому дослідженні, був опитувальник за шкалою Гутмана через використання шкали Гутмана. Для аналізу продукту використовували експертні оцінки.
Результати. Цю модель можна застосовувати в усіх початкових школах на території Індонезії, оскільки розробка продукту стосується компетенцій і результатів навчання в навчальній програмі 2013 року. Існує чотири типи ігор, які були розроблені для вивчення локомоторних навичок, а саме: 1) гра в стрибки через скакалку, 2) гра в стеження за крокодилами, 3) гра в безперервний біг і 4) гра в стрибки з коробки. Кожна гра передбачає різні рухові навички, зокрема ходьбу, біг, обережний плавний рух, перестрибування, галоп, перескакування, стрибки, підскакування. З огляду на аспект ефективності, результати випробування продукту показують, що «гра в обережного крокодила» — це гра, яка користується великим попитом і прихильністю учнів.
Висновки. Модель навчання локомоторних навичок для учнів початкової школи на основі невеликих ігрових змагань виявилася практично здійсненною та ефективною для використання на уроках спортивно-оздоровчого фізичного виховання. Цю модель також можна застосовувати в усіх початкових школах на території Індонезії, оскільки розробка продукту стосується компетенцій і результатів навчання в навчальній програмі 2013 року
Моделювання змагальної діяльності ковзанярів у шорт-треку
No full textModeling of competitive activity forms the basis for the rationalization and improvement of those means and methods that are used in sports training of athletes. In this regard, a hypothesis was put forward that predictive skating models will ensure the achievement of a certain level of sports results in short-track speed skating.
Study purpose. The aim of the study was to develop a prognostic model of the competitive activity of elite athletes at a distance of 500 m in short-track on the basis of regression analysis with a focus on achieving specified results.
Materials and methods. The study used an analysis of official competition protocols, modeling method, statistical analysis. The behavior of changes in the speed of skating at a distance of 500 m in 173 elite athletes was analyzed. The main components of competitive activity in short-track were revealed.
Results. The results obtained have theoretical significance which lies in the scientific substantiation of the need to improve competitive activity on the basis of its studying and the building of skating models. Their practical significance consists in the development and use of models of competitive activity of elite athletes at a distance of 500 m in short-track, taking into account the construction of a skating option. The presented data are an action plan that allows you to purposefully manage the training process and improve the training of athletes in short-track speed skating at a distance of 500 m in an annual cycle. When processing the results of the study, the level of statistical significance was taken as p ≤ 0.05.
Conclusions. The informative characteristics of competitive activity that affect the result at a distance of 500 m include acceleration speed and running speed on the first, second, third and fourth laps of the distance, multiple correlation coefficient r = 0.985 (p < 0.01). These are objective criteria which are a system-forming factor that determines the structure and content of the training process of elite athletes, and allow monitoring the level of special readiness, as well as predicting the ways of further improvement and making timely corrections in the training process.Моделирование соревновательной деятельности составляет основу рационализации и совершенствования тех средств и методов, которые используются в спортивной подготовке спортсменов. В связи с этим была выдвинута гипотеза о том, что прогностические модели бега обеспечат достижение определенного уровня спортивного результата в шорт-треке.Цель исследования. На основе регрессионного анализа разработать прогностическую модель соревновательной деятельности спортсменов высокой квалификации на дистанции 500 м в шорт-треке, ориентированную на достижение заданных результатовМатериалы и методы. Анализ официальных протоколов соревнований, метод моделирования, статистический анализ. Проанализирована динамика изменения скорости бега на дистанции 500 м в 173 спортсменов высокой квалификацииРезультаты. Выявлены основные компоненты соревновательной деятельности в шорт-треке. Полученные результаты имеют теоретическую значимость, которая заключается в научном обосновании необходимости совершенствования соревновательной деятельности на основе ее изучения и построения моделей бега. Практическая - состоит в разработке и использовании моделей соревновательной деятельности спортсменов высокой квалификации на дистанции 500 м в шорт-треке с учетом построения варианты бега. Представленные данные являются планом действий, которые позволяют целенаправленно управлять тренировочным процессом и совершенствовать подготовку спортсменов в шорт-треку на дистанции 500 м в годовом цикле. При обработке результатов исследования принимали уровень статистической значимости р ≤ .05.Выводы. К информативным характеристикам соревновательной деятельности, влияет на результат на дистанции 500 м, относятся: скорость разгона и скорость бега на первом, втором, третьем и четвертом кругах дистанции, коэффициент множественной корреляции r = .985 (р <.01). Это объективные критерии, которые являются системообразующим фактором, определяющим структуру и содержание тренировочного процесса квалифицированных спортсменов, и позволяют осуществлять контроль за уровнем специальной подготовленности, а также прогнозировать пути дальнейшего совершенствования и вносить своевременные коррекции в процесс подготовки.Ключевые слова: регрессионный анализ, прогностические модели, шорт-трек, моделирование, соревновательная деятельность, информативные характеристики соревновательной деятельности.Моделювання змагальної діяльності становить основу раціоналізації і вдосконалення тих засобів і методів, які використовуються в спортивній підготовці спортсменів. У зв'язку з цим була висунута гіпотеза про те, що прогностичні моделі бігу забезпечать досягнення певного рівня спортивного результату в шорт-треку.
Мета дослідження. На основі регресійного аналізу розробити прогностичну модель змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації на дистанції 500 м в шорт-треку, орієнтовану на досягнення заданих результатів
Матеріали та методи. Аналіз офіційних протоколів змагань, метод моделювання, статистичний аналіз. Проаналізовано динаміку зміни швидкості бігу на дистанції 500 м в 173 спортсменів високої кваліфікації
Результати. Виявлено основні компоненти змагальної діяльності в шорт-треку. Отримані результати мають теоретичну значущість, яка полягає в науковому обґрунтуванні необхідності вдосконалення змагальної діяльності на основі її вивчення і побудови моделей бігу. Практична - полягає в розробці та використанні моделей змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації на дистанції 500 м в шорт-треку з урахуванням побудови варіанти бігу. Представлені дані є планом дій, які дозволяють цілеспрямовано керувати тренувальним процесом і вдосконалювати підготовку спортсменів в шорт-треку на дистанції 500 м в річному циклі. При обробці результатів дослідження брали рівень статистичної значущості р ≤ .05.
Висновки. До інформативним характеристикам змагальної діяльності, що впливає на результат на дистанції 500 м, відносяться: швидкість розгону і швидкість бігу на першому, другому, третьому і четвертому колах дистанції, коефіцієнт множинної кореляції r = .985 (р <.01). Це об'єктивні критерії, які є системоутворюючим фактором, що визначає структуру і зміст тренувального процесу кваліфікованих спортсменів, і дозволяють здійснювати контроль за рівнем спеціальної підготовленості, а також прогнозувати шляхи подальшого вдосконалення і вносити своєчасні корекції в процес підготовки
Вплив вибухової сили м’язів кінцівок, гнучкості та мотивації досягнення на виконання серпоподібного удару ногою під час навчання пенчак-силату
No full textStudy Purpose. This study background is that the performance of the sickle kick in Pencak Silat learning is very important to improve the athlete’s performance during the match, both when attacking and defending. The objective is to analyze the performance of the Pencak Silat sickle kick in terms of the quality of physical conditions (such as leg muscle explosive power and flexibility), and psychological elements (such as achievement motivation).
Materials and methods. This study involved Pencak Silat athletes of Tangan Mas College, Padang, Indonesia. The participants who became the study sample were 30 male athletes aged 14–17 (athletes in the adolescent category). The sample selection was based on the sample criteria providing that participants had participated in regional level competitions and had attended training for at least 2 years. Data were obtained from several tests and measurements: leg muscle explosive power was measured using the Vertical Jump Test and then processed by the Lewis formula (nomogram). Flexibility was measured using the Side Split Test, achievement motivation was assessed using a questionnaire validated by experts, and a sickle kick performance was tested. The data obtained were analyzed using simple regression analysis and multiple regression analysis, followed by path analysis to calculate the coefficient value of each variable.
Results. The data obtained were analyzed using structural model path analysis. Results: (1) there is an effect of leg muscle explosive power on the sickle kick performance by 21.59%; (2) there is an effect of flexibility on the sickle kick performance by 6.94%; (3) there is an effect of achievement motivation on the sickle kick performance by 9.74%; (4) there is an effect of leg muscle explosive power through achievement motivation on the sickle kick performance by 38.14%; (5) there is an effect of flexibility through achievement motivation on the sickle kick performance by 13.51%; and (6) there is a simultaneous effect of these variables by 51,41%.
Conclusions. Based on the analysis of the three factors above, it was concluded that leg muscle explosive power is the dominant factor and needs to be taught and trained seriously. However, the other factors are no less important. Future studies are urgently needed to include other variables that affect the results of this study, as well as a wider number of samples to validate the results of this study.Мета дослідження. Передумовою цього дослідження є те, що виконання серпоподібного удару ногою під час навчання пенчак-силату є дуже важливим для покращення показників спортсмена під час матчу, як у процесі нападу, так і в процесі захисту. Метою дослідження є аналіз виконання серпоподібного удару ногою в пенчак-силаті з огляду на такі аспекти, як якість фізичного стану (наприклад, вибухова сила м’язів ніг і гнучкість) і психологічні елементи (наприклад, мотивація досягнення).
Матеріали та методи. У цьому дослідженні брали участь спортсмени, які займаються пенчак-силатом, із коледжу Танган Мас, Паданг, Індонезія. Учасниками, які стали досліджуваною вибіркою, були 30 спортсменів чоловічої статі віком 14–17 років (спортсмени юнацької категорії). Вибірку здійснювали за критеріями вибірки, які передбачали, що учасники брали участь у змаганнях на регіональному рівні та відвідували тренування принаймні протягом 2 років. Дані отримували з кількох тестів і вимірювань: вибухову силу м’язів ніг оцінювали за допомогою тесту на стрибок у висоту з наступною обробкою результатів за формулою (номограмою) Льюіса. Гнучкість вимірювали за допомогою тесту на повздовжній шпагат, мотивацію досягнення оцінювали за допомогою анкети, затвердженої експертами, а виконання серпоподібного удару ногою оцінювали шляхом тестування. Аналіз даних здійснювали з використанням простого регресійного аналізу та множинного регресійного аналізу з наступним пат-аналізом для обчислення значення коефіцієнта для кожної змінної.
Результати. Аналіз одержаних даних проводили з використанням пат-аналізу структурної моделі. Результати: (1) установлено вплив вибухової сили м’язів ніг на виконання серпоподібного удару ногою на 21,59%; (2) установлено вплив гнучкості на виконання серпоподібного удару ногою на 6,94%; (3) установлено вплив мотивації досягнення на виконання серпоподібного удару ногою на 9,74%; (4) установлено вплив вибухової сили м’язів ніг спільно з мотивацією досягнення на виконання серпоподібного удару ногою на 38,14%; (5) установлено вплив гнучкості спільно з мотивацією досягнення на виконання серпоподібного удару ногою на 13,51%; та (6) установлено одночасний вплив цих змінних на 51,41%.
Висновки. На підставі аналізу трьох факторів, згаданих вище, зроблено висновок про те, що вибухова сила м’язів ніг є основним фактором і потребує серйозного навчання та тренування. Проте інші фактори є не менш важливими. Терміново потрібні подальші дослідження, що включатимуть інші змінні, які впливають на результати цього дослідження, а також більшу кількість вибірок для підтвердження правильності результатів цього дослідження
ЧСС у стані спокою та серцево-судинна витривалість провінційних гравців у крикет і бігунів на середню дистанцію: спостереження
No full textResting heart rate is a reliable biomarker for measuring fitness in terms of cardiovascular health as well as analyzing an athlete’s recovery.
The study purpose was to explore the resting heart rate and cardiovascular endurance of the cricketers and middle-distance runners of West Bengal.
Materials and methods. Forty male sub-elite athletes with a mean age of 19.8±2.4 years, height of 1.66±0.05 m, and body mass of 55.5±7.0 kg were randomly selected and categorized as cricketers (20) and middle-distance runners (20). Five-minute RR intervals were recorded during a resting state in the supine position using a Polar V800 smart watch along with a Polar H10 chest strap and a Polar H7 heart rate sensor. Cardiovascular endurance (predicted VO2max) was measured using the Yo-Yo intermittent recovery test Level 1.
Results. Mean resting heart rate, SDNN, rMSSD, pNN50, and predicted VO2max of cricketers and middle-distance runners have been found to be 57.2±5.9 bpm, 53.5±26.6 ms, 68.4±36.8 ms, 40.9±23.2%, and 48.4±1.7 ml/kg/min and 61.7±7.3 bpm, 47.0±18.8 ms, 59.2±27.3 ms 32.4±20.9%, and 49.0±2.2 ml/kg/min, respectively. No significant difference was observed in time domain parameters and predicted VO2max, but a significant difference (p=0.033) was observed in resting heart rate of two groups. A significant negative (r= -0.62, p=<0.001) association has been observed between resting heart rate and predicted VO2max.
Conclusions. The low resting heart rate of the cricketers may possibly have come from higher training load borne by the young players. Based on the players’ predicted VO2max, it looks like having good cardiovascular fitness is just as important in modern cricket as it is in middle-distance running. Показник частоти серцевих скорочень у стані спокою є надійним біомаркером для вимірювання фізичної підготовленості в частині здоров’я серцево-судинної системи, а також для аналізу відновлення спортсмена.
Метою дослідження було вивчення ЧСС у стані спокою та серцево-судинної витривалості гравців у крикет і бігунів на середню дистанцію зі штату Західна Бенгалія (Індія).
Матеріали та методи. Учасниками дослідження стали 40 висококласних спортсменів регіонального рівня чоловічої статі середнім віком 19,8±2,4 року, зростом 1,66±0,05 м та з індексом маси тіла 55,5±7,0 кг, які були відібрані випадковим чином і поділені на категорії гравців у крикет (20) та бігунів на середню дистанцію (20). Реєстрували п’ятихвилинні кардіоінтервали (RR-інтервали) у стані спокою в положенні лежачи на спині з використанням смарт-годинника «Polar V800» разом із нагрудним ременем-пульсометром «Polar H10» і датчиком ЧСС «Polar H7». Вимірювання показників серцево-судинної витривалості (прогнозоване значення максимального споживання кисню – МСК) здійснювали за допомогою інтервального тесту на відновлення Йо-Йо, Рівень 1.
Результати. Було встановлено, що середні показники ЧСС у стані спокою, статистичного відхилення нормальних RR-інтервалів (SDNN), стандартного відхилення RR-інтервалів (rMSSD), відсотку послідовних RR-інтервалів із відмінністю понад 50 мс (pNN50) та прогнозованого МСК гравців у крикет і бігунів на середню дистанцію дорівнюють 57,2±5,9 уд./хв, 53,5±26,6 мс, 68,4±36,8 мс, 40,9±23,2%, 48,4±1,7 мл/кг/хв та 61,7±7,3 уд./хв, 47,0±18,8 мс, 59,2±27,3 мс, 32,4±20,9%, 49,0±2,2 мл/кг/хв відповідно. Жодної статистично значущої різниці параметрів у часовій області та прогнозованого МСК не спостерігалося, але спостерігалася статистично значуща різниця (p=0,033) показників ЧСС у стані спокою двох груп. Спостерігався статистично значущий негативний (r= -0,62, p=<0,001) зв’язок між ЧСС у стані спокою та прогнозованим МСК.
Висновки. Низький показник ЧСС у стані спокою гравців у крикет, можливо, є результатом вищого тренувального навантаження, яке несуть молоді гравці. З огляду на прогнозований показник МСК гравців, здається, що наявність гарного функціонального стану серцево-судинної системи є не меншою мірою важливою в сучасному крикеті, ніж у бігу на середню дистанцію. 
Управління тренувальним процесом спортсменів командних ігрових видів спорту в змагальному періоді на основі програмування (на матеріалі футболу)
No full textThe purpose of the study was to experimentally substantiate the effectiveness of organization of structural arrangements of the training process in skilled football players within the limits of the competition period on the basis of programming.
Material and methodology. 18 skilled football players of “Burevisnyk” student team took part in the research. The average age of participants was 19.8 ± 5.8 years and the qualification was category 1. The programme of the competition period of the skilled football players consisted of four blocks: the first one included the types and ratios of the training work, the second one included quantitative indexes of training sessions (non-specific, specific, comprehensive) and games (educational, control, official), and the third one included the ratio of means (general preparatory exercises, special preparatory exercises, developing exercises, competitive exercises) and training loads (aerobic, mixed aerobic and anaerobic, anaerobic alactic, anaerobic glycolytic loads), and the fourth one included preparedness criteria.
Results. We have redistributed training loads of various orientation by taking into account the specifics of competitive loads in skilled football players. Thus, shares of loads of the aerobic and anaerobic glycolytic orientation at the formative stage of the experiment were increased by 53.6 and 3.0 %, respectively, and the loads of the mixed and anaerobic alactic orientation were decreased by 40.0 and 3.4 %, respectively. Positive dynamics of indexes of physical (1.2-2.2 %) and functional (5.4-6.7 %) preparedness and competitive activity (3.6-23.8 %) of skilled football players at the formative phase of the experiment in comparison to the ascertaining phase was evident.
Conclusions. Theoretical and methodical aspects of programming of the training process may be conditioned upon the hierarchical structure, in which smaller programmatic structural arrangements are subordinate to the larger ones; the objectives with respect to the training programmes at every phase of the training macrocycle; general and special principles of athlete training; algorithmicity, i.e. step-by-step planning and correction of managerial influences; proper selection of training means and use of training loads with different focuses in the process of training cycles; use of informational criteria for control at every phase of the training process.Цель исследования – экспериментально обосновать эффективность построения структурных образований тренировочного процесса квалифицированных футболистов в рамках соревновательного периода на основе программирования.
Материал и методы. В исследовании приняли участие 18 квалифицированных футболистов студенческой команды «Буревестник». Средний возраст исследуемых составил 19,8 ± 5,8 лет, квалификация – I разряд. Программа соревновательного периода квалифицированных футболистов состояла из четырех блоков: в первом из них представлены виды и соотношение тренировочной работы, во втором – количественные показатели тренировочных занятий (неспецифических, специфических, комплексных) и игр (учебных, контрольных, официальных), в третьем – соотношение средств (общеподготовительных, специально-подготовительных, подводящих, соревновательных) и тренировочных нагрузок (аэробных, смешанных аэробно-анаэробных, анаэробных алактатных, анаэробных гликолитических), в четвертом – критерии подготовленности.
Результаты. Было осуществлено перераспределение тренировочных нагрузок различной направленности с учетом специфики соревновательных нагрузок квалифицированных футболистов. Так, доли нагрузок аэробной и анаэробной гликолитической направленности на формирующем этапе эксперимента были увеличены до 53,6 и 3,0 % соответственно, а нагрузок смешанной и анаэробной алактатной направленности – уменьшены до 40,0 и 3,4 % соответственно. Наблюдалась положительная динамика показателей физической (1,2-2,2 %) и функциональной (5,4-6,7 %) подготовленности и соревновательной деятельности (3,6-23,8 %) квалифицированных футболистов на этапе формирующего эксперимента, по сравнению с констатирующим.
Выводы. Теоретико-методические аспекты программирования тренировочного процесса должны быть обусловлены: иерархической структурой, в которой меньшие программные структурные образования подчинены большим; целевыми установками по программам подготовки на каждом из этапов тренировочного макроцикла; общими и специальными принципами подготовки спортсменов; алгоритмичностью – пошаговым планированием и коррекцией управленческих воздействий; адекватным подбором тренировочных средств и использованием тренировочных нагрузок различной направленности в процессе тренировочных циклов; использованием информативных критериев контроля на каждом этапе тренировочного процесса.Мета дослідження – експериментально обґрунтувати ефективність побудови структурних утворень тренувального процесу кваліфікованих футболістів у межах змагального періоду на основі програмування.
Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 18 кваліфікованих футболістів студентської команди «Буревісник». Середній вік досліджуваних становив 19,8 ± 5,8 років, кваліфікація – І розряд. Програма змагального періоду кваліфікованих футболістів складалася з чотирьох блоків: у першому з них представлені види та співвідношення тренувальної роботи, в другому – кількісні показники тренувальних занять (неспецифічних, специфічних, комплексних) та ігор (навчальних, контрольних, офіційних), у третьому – співвідношення засобів (загальнопідготовчих, спеціально-підготовчих, підвідних, змагальних) і тренувальних навантажень (аеробних, змішаних аеробно-анаеробних, анаеробних алактатних, анаеробних гліколітичних), у четвертому – критерії підготовленості.
Результати. Було здійснено перерозподіл тренувальних навантажень різної спрямованості з урахуванням специфіки змагальних навантажень кваліфікованих футболістів. Так, частки навантажень аеробної й анаеробної гліколітичної спрямованості на формувальному етапі експерименту були збільшені до 53,6 і 3,0 % відповідно, а навантажень змішаної й анаеробної алактатної спрямованості – зменшені до 40,0 і 3,4 % відповідно. Спостерігалася позитивна динаміка показників фізичної (1,2-2,2 %) і функціональної (5,4‑6,7 %) підготовленості та змагальної діяльності (3,6-23,8 %) кваліфікованих футболістів на етапі формувального експерименту, в порівнянні з констатувальним.
Висновки. Теоретико-методичні аспекти програмування тренувального процесу мають бути обумовлені: ієрархічною структурою, в якій менші програмні структурні утворення підпорядковані більшим; цільовими установками щодо програм підготовки на кожному з етапів тренувального макроциклу; загальними та спеціальними принципами підготовки спортсменів; алгоритмічністю – покроковим плануванням і корекцією управлінських впливів; адекватним підбором тренувальних засобів і використанням тренувальних навантажень різної спрямованості в процесі тренувальних циклів; використанням інформативних критеріїв контролю на кожному з етапів тренувального процесу