Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Розробка інструментального засобу на основі явних поведінкових переконань для вимірювання ставлення до фізичного виховання
No full textStudy purpose. The study purpose was to develop an instrument to measure students’ attitude towards physical education through salient behavioral beliefs.
Materials and methods. The participants of the study were both boys and girls of grades 7 to 10 from the state of Manipur (India) in the first, second and fourth phase. In the first phase, based on the recommendation of the theory of reasoned action and its extension, the theory of planned behavior, an elicitation study was conducted using open-ended questions, where a total of 308 student responses were collected. The student responses were used to develop items through content analysis. In the second phase, i.e. content validity study, a total of 5 experts were recruited to evaluate the developed items from the elicitation study. In the third phase i.e. pilot study, out of the total of 123 student responses, 104 student responses were found to be usable for analysis. In the fourth phase, i.e. main study, out of the total of 433 student responses, 377 student responses were found to be usable for analysis.
Results. Due to lack of good model fit from the pilot study, a second exploratory factor analysis was conducted with the first half of the main study data which produced a three-factor model, and this model was tested with confirmatory factor analysis with the other half of the main study data. The model fit indices were found to be appropriate, and also the composite reliability and construct validity were found to be appropriate.
Conclusions. This belief-based attitude measuring instrument was found to be valid and reliable for grades 7 to 10 in the Indian physical education context, i.e. schools which incorporate both yoga and physical education in the general physical education curriculum.Мета дослідження. Метою дослідження була розробка інструментального засобу для вимірювання ставлення учнів до фізичного виховання на основі їхніх явних поведінкових переконань.
Матеріали та методи. Учасниками дослідження в першій, другій і четвертій фазі були хлопці та дівчата зі штату Маніпур (Індія), які навчалися в 7–10 класах. У першій фазі на основі рекомендації теорії аргументованої дії та її продовження – теорії запланованої поведінки – було проведене дослідження з виявлення поведінкових переконань з використанням відкритих запитань, і в результаті було зібрано загалом 308 відповідей учнів. Ці відповіді учнів використовували для розробки тестових запитань шляхом аналізу змісту. У другій фазі, тобто під час дослідження змістовної валідності, було залучено загалом 5 експертів для оцінки розроблених тестових запитань, одержаних із дослідження з виявлення поведінкових переконань. У третій фазі, тобто під час пілотного дослідження, було встановлено, що із загалом 123 відповідей учнів 104 відповіді учнів придатні для аналізу. У четвертій фазі, тобто під час основного дослідження, було встановлено, що із загалом 433 відповідей учнів 377 відповідей учнів придатні для аналізу.
Результати. Через брак точного підбору моделі з пілотного дослідження було проведено другу оцінку факторної структури з першою половиною даних основного дослідження, у результаті якої було одержано трифакторну модель, і цю модель тестували з використанням оцінки факторів за результатами спостереження з другою половиною даних основного дослідження. Було встановлено, що показники точності підбору цієї моделі є належними, і також було встановлено, що показники структурної надійності та конструктивної валідності є відповідними.
Висновки. Було встановлено, що цей інструментальний засіб вимірювання ставлення на основі переконань є придатним і надійним для 7–10 класів у контексті фізичного виховання в Індії, тобто для шкіл, у яких загальні навчальні плани з фізичного виховання передбачають і заняття з йоги, і заняття з фізичного виховання
Доповнена гра «Pokemon Go» під час пандемії Covid-19: чи впливає вона на сприяння фізичній активності підлітків?
No full textStudy purpose. One of the main problems during the COVID-19 pandemic that needs to be considered is the decline in physical activity carried out by teenagers. The overall objective of this mixed method is to investigate the effects of the Pokemon Go intervention program to promote physical activity in teenagers during the COVID-19 crisis.
Materials and methods. This study was conducted through a mixed method approach. 94 teenagers in grades 10–12 from three high schools agreed to participate in this study. The subjects were divided into 2 groups, namely in the Pokemon Go intervention program group (N=47) and a control group that did not get any physical activity (N=47). The Pokemon Go intervention program was carried out for 7 weeks with an intensity of 3 times a week in physical education classes. After carrying out the Pokemon Go intervention program, the forty-seven subjects were interviewed. The quantitative instrument used to measure the physical activity level was IPAQ, while the qualitative instrument used in-depth interviews.
Results. The quantitative and qualitative (mixed) research confirms that the Pokemon Go intervention program showed to positively promote PA levels in teenagers to higher levels in the current COVID-19 crisis. The results of this study are in line with the previous studies which explained that Pokemon Go is an augmented reality game that requires players to travel to various locations in the real world where distances are relatively far.
Conclusions. Teenagers with the status of players, ex-players and non-players experienced a significant increase in physical activity level after participating the Pokemon Go intervention program for 7 weeks, and the majority of subjects considered that Pokemon Go had a positive effect to promote physical activity during the COVID-19 pandemic. After implementing the Pokemon Go intervention program for 7 weeks, the results of our study confirm that the physical activity levels of teenagers have gradually increased during the COVID-19.Мета дослідження. Однією з головних проблем під час пандемії COVID-19, яка потребує розгляду, є зниження фізичної активності підлітків. Загальною метою цього змішаного методу є вивчення впливу інтервенційної програми «Pokemon Go» на сприяння фізичній активності підлітків під час кризи, зумовленої COVID-19.
Матеріали та методи. Це дослідження проводили з використанням підходу на основі змішаного методу. Учасниками дослідження погодилися стати 94 підлітки-учні 10–12 класів із трьох середніх шкіл. Учасників розподілили на 2 групи, а саме: експериментальну групу, у якій учасники займалися за інтервенційною програмою «Pokemon Go» (N=47), і контрольну групу, у якій учасники не здійснювали фізичної активності (N=47). Інтервенційну програму «Pokemon Go» проводили на заняттях із фізичного виховання протягом 7 тижнів з інтенсивністю 3 рази на тиждень. Після завершення проведення інтервенційної програми «Pokemon Go» було проведено опитування 47 учасників. Засобом кількісної оцінки, який використовували для вимірювання рівня фізичної активності, була Міжнародна анкета з фізичної активності (IPAQ), а як засіб якісної оцінки використовували докладні інтерв’ю.
Результати. Кількісний і якісний (змішаний) аналіз підтверджує, що інтервенційна програма «Pokemon Go»показала позитивне сприяння зростанню рівнів ФА в підлітків до вищих рівнів під час нинішньої кризи, зумовленої COVID-19. Результати цього дослідження узгоджуються з попередніми дослідженнями, у яких було пояснено, що «Pokemon Go» – це гра доповненої реальності, яка вимагає від гравців пересуватися до різних локацій у реальному світі на відносно далекі відстані.
Висновки. Підлітки зі статусом гравців, колишніх гравців і не гравців зазнали значного підвищення рівня фізичної активності після участі в інтервенційній програмі «Pokemon Go» протягом 7 тижнів, і більшість учасників уважала, що гра «Pokemon Go» позитивно впливає на сприяння фізичній активності під час пандемії COVID-19. Після реалізації інтервенційної програми «Pokemon Go» протягом 7 тижнів результати нашого дослідження підтверджують, що рівні фізичної активності підлітків під час пандемії COVID-19 поступово зростали
Ставлення дітей до інклюзії учнів із порушеннями зору до занять із фізичного виховання: гендерні відмінності
No full textStudy purpose. The study purpose was to investigate gender differences in children’s attitudes toward the inclusion of a student with visual impairment in physical education classes.
Materials and methods. The study sample comprised 419 able-bodied primary school students in 6th to 9th grade (boys, n=204, mean age 13.23±1.17 years; girls, n=215, mean age 13.08±1.19 years). A modified version of the standardized attitudinal questionnaire CAIPE-R for the inclusion of visually impaired (VI) students was used as a research method. The internal reliability of CAIPE-R was measured using Cronbach’s α. The Shapiro-Wilk test was used to assess the normality of sample distribution. The non-parametric Mann-Whitney U-test was used to assess differences between boys and girls, and the Wilcoxon Signed-Rank test assessed differences between general and sport-specific attitudes.
Results. Boys presented rather neutral or indifferent (mean scores 3.19, 3.44 points) attitudes, and girls had slightly positive (mean scores 3.59, 3.74 points) attitudes toward inclusive physical education (PE). Girls, compared to boys, expressed more positive general (U=16786, p=0.000) as well as sport-specific (U=16586, p=0.003) attitudes towards the inclusion of the VI student in PE classes. Both groups of children declared more positive general attitudes than sport-specific attitudes towards the inclusion of VI students (boys, Z=-4.230, p=0.000; girls, Z=-3.015, p=0.003).
Conclusions. Girls expressed more positive general and sport-specific attitudes towards the inclusion of VI students in PE classes than boys. Boys’ attitudes were only neutral or indifferent, and girls’ attitudes were only moderately positive. Both genders declared more positive general attitudes towards the inclusion of VI students in PE classes compared to sport-specific attitudes. Taking into consideration the above, to find the most appropriate solutions as regards the inclusion of students with different kinds of disabilities in PE classes, it is necessary to learn more about the attitudes towards inclusion from students, teachers, and school management.Мета дослідження. Метою цього дослідження було вивчення гендерних відмінностей у ставленнях дітей до інклюзії учня з порушенням зору до занять із фізичного виховання.
Матеріали та методи. Досліджувана вибірка включала 419 фізично здорових учнів 6–9 класів загальної початкової школи (хлопчики, n=204, середній вік 13,23±1,17 року; дівчинки, n=215, середній вік 13,08±1,19 року). Як метод дослідження використовували модифікований варіант стандартизованої ставленнєвої анкети «Ставлення дітей до інклюзивного фізичного виховання» (нова редакція) щодо інклюзії учнів із порушеннями зору. Внутрішню надійність анкети «Ставлення дітей до інклюзивного фізичного виховання» (нова редакція) вимірювали з використанням коефіцієнта альфи Кронбаха. Для оцінки нормальності розподілу вибірки використовували критерій Шапіро-Вілка. Для оцінки відмінностей між хлопчиками та дівчинками використовували непараметричний U-критерій Манна-Вітні, а відмінності між загальними та зумовленими спортивною специфікою ставленнями оцінювали з використанням критерію знакових рангів Вілкоксона.
Результати. Хлопчики показали досить нейтральні або байдужі (середні оцінки 3,19; 3,44 очка) ставлення, а дівчинки мали дещо позитивні (середні оцінки 3,59; 3,74 очка) ставлення до інклюзивного фізичного виховання. Дівчинки, порівняно з хлопчиками, виявили позитивніші загальні (U=16786, p=0,000), а також зумовлені спортивною специфікою (U=16586, p=0,003) ставлення до інклюзії учня з порушенням зору до занять із фізичного виховання. Обидві групи дітей висловили позитивніші загальні ставлення, ніж зумовлені спортивною специфікою ставлення до інклюзії учнів із порушеннями зору (хлопчики, Z=-4,230, p=0,000; дівчинки, Z=-3,015, p=0,003).
Висновки. Дівчинки виявляли позитивніші загальні та зумовлені спортивною специфікою ставлення до інклюзії учнів із порушеннями зору до занять із фізичного виховання, ніж хлопчики. Ставлення хлопчиків були лише нейтральними або байдужими, а ставлення дівчинок були лише помірно позитивними. Обидва гендери висловлювали позитивніші загальні ставлення до інклюзії учнів із порушеннями зору до занять із фізичного виховання, порівняно із зумовленими спортивною специфікою ставленнями. Беручи до уваги вищевикладене, для знаходження найдоцільніших рішень щодо інклюзії учнів із різного роду інвалідністю до занять із фізичного виховання необхідно більше дізнатися про ставлення до інклюзії з боку учнів, учителів і шкільної адміністрації
Cтан виконання дівчатками 3-5 років із різною мануальною асиметрією рухових дій руками
No full textThe purpose of the study was to determine the state of performance of motor actions by girls with different handedness, which establishes a valid program for each age period of 3–5 years.
Materials and methods. Sixty girls took part in the study (compared with the right-, left-hand preference, and ambidexterity), each attended a preschool, and at the time of the study, the age of each was within the range of 3 years 5 months 2 days to 3 years 5 months and 29 days. To obtain the necessary data, motor actions determined by the current child development program in the preschool period were used. The quality of the girls' performance of each defined motor action was assessed, and the procedure took place in January of each new school year, that is, when the girls were first 3 years old, then 4 and 5 years old.
Results. Each age of the period of 3–5 years is marked by handedness-related features of development and manifestation of the motor function of girls when performing motor actions with their hands. At the same time, the majority of motor actions were performed by the girls of each sample with a score lower than the maximum score. This does not contribute to the intensive development of the motor function of girls, which differs from the task defined by the current program for preschool education institutions. Comparing the results of girls with different handedness, it was found that in most motor actions, the scores obtained for performance differ by a statistically significant amount, and at each age of the studied period.
Conclusions. Establishing features in the quality of performance of motor actions by girls with different handedness at each age period of 3–5 years is an important task. To increase the effectiveness of the educational process, the teacher needs to pay more attention to the study of those motor actions that were evaluated with low scores in girls with a certain preferred hand.Мета дослідження полягала у визначенні стану виконання дівчатками з різною мануальною асметрією рухових дій руками, що встановлює чинна програма для кожного віку періоду 3-5 років.
Maтеріали та методи. У дослідженні взяло участь 60 дівчаток (порівно з правою, лівою домінуючою рукою та амбідекстрією), кожна відвідувала заклад дошкільної освіти, а на момент початку дослідження вік кожної знаходився в межах 3 років 5 місяців 2 днів до 3 років 5 місяців і 29 днів. Для одержання необхідних даних було використано рухові дії, що визначені чинною програмою розвитку дитини у дошкільний період. Оцінювали якість виконання дівчатками кожної визначеної рухової дії, процедура відбувалася у січні кожного нового навчального року, тобто коли дівчаткам було спочатку 3 роки, потім 4 та 5 років.
Результати. Кожний вік періоду 3-5 років відзначається зумовленими мануальною асметрією особливостями розвитку і вияву моторної функції дівчаток при виконанні рухових дій руками. При цьому, більшість рухових дій виконувалася дівчатками кожної вибірки на нижчий від максимального бал. Це не сприяє інтенсивному розвитку моторної функції дівчаток, що відрізняється від завдання, яке визначено чинною програмою для закладів дошкільної освіти. Порівнюючи результати дівчаток із різною мануальною асметрією виявили, що у більшості рухових дій одержані за виконання оцінки відрізняються на статистично значущу величину, причому в кожному віці досліджуваного періоду.
Висновки. Встановлення особливостей у якості виконання дівчатками з різною мануальною асиметрією рухових дій руками в кожному віці періоду 3-5 років є важливим завданням. Для збільшення дієвості освітнього процесу педагогу необхідно підвищити увагу до вивчення тих рухових дій, які в дівчаток із певною мануальною асметрією були оцінені низькими балами
Особливості функціонального забезпечення спеціальної працездатності каноїстів, які спеціалізуються на дистанції 1000 м
No full textThe aim of the study. To better understanding of the indicators of functional support for special endurance and physiological demands in canoeists at a distance of 1000 m.
Material and methods: 20 athletes (19-23 years) in canoeing from Shandong and Jiangxi provinces.
Results. According to the results of the analysis, the following typological groups of athletes-canoeists, specializing in the distance of 1000 m, with pronounced differences in the implementation of anaerobic energy supply. Typological groups of athletes had no significant differences in aerobic energy capacity (p > 0.05).
The first typological group (La max 90s <10.08 mmol·l-1, p < 0.05) is characterized by: power indicators 4.96 ± 2.35 mmol·l-1 and anaerobic energy supply capacity 6.93 ± 3.16 mmol·l-1, which were the lowest among other groups of athletes. Athletes showed significantly low performance in 10-s, 30-s and 90-s tests, and performed less work in the step test, with varying degrees of severity of fatigue compensation mechanisms.
The second typological group (La max 90s – 10.08-16.64 mmol·l-1, p < 0.05), is characterized by high power 7.4 ± 1.68 mmol·l-1 and low capacity anaerobic energy supply 13.32 ± 1.52 mmol·l-1. Athletes performed a sufficient amount of work in the step test (3-4 steps), but performance in the 90-s test was reduced, there were reduced characteristics of the ability to compensate for fatigue.
The third typological group (La max 90 c-> 16.64 mmol·l-1, p <0.05) is characterized by: power indicators 8.20 ± 2.36 mmol·l-1 and anaerobic energy supply capacity 17.85 ± 1.05 mmol·l-1, which were the highest among other groups of athletes and significantly (p < 0.05) higher performance in 30-s, 90-s tests, and the level of power at which the maximum oxygen consumption in the step test is reached.
Conclusion. The results of the studies indicate differences in the level of functional support for special endurance for paddlers of uniform groups for canoeists that specialize in a distance of 1000 m. Цель исследования. Определить отличия функционального обеспечения специальной работоспособности каноистов, специализирующихся на дистанции 1000 м.
Материал и методы: 20 спортсменов (19-23 года) по гребле на каноэ из провинций Шаньдун и Цзянси.
Результаты. По результатам анализа выделяют следующие типологические группы спортсменов-каноэистов, специализирующихся на дистанции 1000 м, с выраженными отличиями в осуществлении анаэробного энергообеспечения. Типологические группы спортсменов не имели достоверных отличий в аэробной энергетической емкости (p > 0,05).Первая типологическая группа (La max 90-c <10,08 ммоль·л-1, p< 0,05) характеризуется: показателями мощности 4,96±2,35 ммоль·л-1 и емкости анаэробного энергообеспечения 6,93±3,16 ммоль·л-1, которые были самыми низкими из других групп спортсменов. Спортсмены показали достоверно низкие результаты в 10-c, 30-c и 90-c тестах, а также выполняли меньше работы в степ-тесте с разной степенью выраженности механизмов компенсации усталости.Вторая типологическая группа (La max 90-c – 10,08-16,64 ммоль·л-1, p<0,05), характеризующаяся высокой мощностью 7,4 ± 1,68 ммоль·л-1 и малоемкостью анаэробного энергообеспечения 13 ,32±1,52 ммоль·л-1. Спортсмены проделали достаточный объем работы в степ-тесте (3-4 шага), но показатели в тесте 90-с снизились, снизились характеристики способности компенсировать усталость.Третья типологическая группа (La max 90 c – > 16,64 ммоль·л-1, p< 0,05) характеризуется: показателями мощности 8,20 ± 2,36 ммоль·л-1 и емкостью анаэробного энергообеспечения 17,85 ± 1 ,05 ммоль·л-1, которые были самыми высокими среди других групп спортсменов, и значительно более высокими показатели в 30-с, 90-с тестах, а также уровня мощности, при котором достигается максимальное потребление кислорода в степ-тесте (p<0,05).
Вывод. Результаты исследований свидетельствуют об отличиях в уровне функционального обеспечения специальной выносливости у гребцов однородных групп каноэистов, специализирующихся на дистанции 1000 м.Мета дослідження. Визначити відмінності функціонального забезпечення спеціальної працездатності каноїстів, які спеціалізуються на дистанції 1000 м.
Матеріал і методи: 20 спортсменів (19-23 роки) з веслування на каное з провінцій Шаньдун і Дзянсі.
Результати. За результатами аналізу виділяють наступні типологічні групи спортсменів-каноїстів, що спеціалізуються на дистанції 1000 м, із вираженими відмінностями у здійсненні анаеробного енергозабезпечення. Типологічні групи спортсменів не мали достовірних відмінностей за показниками потужності аеробного енергозабезпечення (p > 0,05).
Перша типологічна група (La max 90-c <10,08 ммоль·л-1, p < 0,05) характеризується: показниками потужності 4,96 ± 2,35 ммоль·л-1 та ємності анаеробного енергозабезпечення 6,93 ± 3,16 ммоль·л-1, які були найнижчими серед інших груп спортсменів. Спортсмени показали достовірно низькі результати в 10-c, 30-c і 90-c тестах, а також виконували менше роботи в степ-тесті з різним ступенем вираженості механізмів компенсації втоми.
Друга типологічна група (La max 90-c – 10,08-16,64 ммоль·л-1, p < 0,05), характеризується високою потужністю 7,4 ± 1,68 ммоль·л-1 та зниженими показниками ємності анаеробного енергозабезпечення 13,32 ± 1,52 ммоль·л-1. Спортсмени виконали достатній обсяг роботи в степ-тесті (3-4 кроки), але показники в тесті 90-с знизилися, знизилися характеристики здатності компенсувати втому.
Третя типологічна група (La max 90 c – > 16,64 ммоль·л-1, p < 0,05) характеризується: показниками потужності 8,20 ± 2,36 ммоль·л-1 та ємністю анаеробного енергозабезпечення 17,85 ± 1,05 ммоль·л-1, які були найвищими серед інших груп спортсменів, та достовірно більш високими показниками потужності роботи у 30-с , 90-с тестах, та рівнем потужності роботи, при якому досягнуто максимальне споживання кисню у степ-тесті (p <0,05).
Висновок. Результати досліджень свідчать про відмінності в рівні функціонального забезпечення спеціальної витривалості у веслярів однорідних груп каноеістів, які спеціалізуються на дистанції 1000 м
Чи збільшується сила м’язів ніг спортсменів після застосування водної програми Табата?
No full textThe study purpose. This study aims to evaluate the effect of the Tabata aquatic training method program in increasing the muscle power of beginner level athletes.
Materials and methods. The researcher used a mixed method in this study. There were twenty swimming athletes (n = 20, age: 14.40 ± 1.18 years, height: 169.20 ± 3.18 cm, weight: 62.20 ± 2.26 kg) who agreed to participate in this study and were divided into two groups. The treatment group (n = 10) received the Tabata aquatic program and the control group (n = 10) swam every day without participating in any physical activity. The Tabata aquatic program was carried out for 9 weeks with a frequency of 3 times a week. After implementing the Tabata aquatic program, 10 athletes were interviewed. This study applied a quantitative research instrument, including squat jumps, and a qualitative research instrument, including individual in-depth interviews lasting for 30 minutes each. Analysis of quantitative data using IBM SPSS version 25.0 and qualitative data using thematic analysis was applied.
Results. Quantitative study results showed that there was a significant increase in the squat jumps test (leg muscle power) in the treatment group and vice versa, there was no increase in the control group. However, in qualitative research results, most participants mentioned that the Tabata aquatic program is a fun training method and has a positive effect.
Conclusions. After carrying out the Tabata aquatic program for 9 weeks, we confirmed that this training method has a great impact on improving athletes’ leg muscle power in swimming.Цель исследования – оценить влияние программы водных тренировок Табата на увеличение мышечной силы начинающих спортсменов.
Материалы и методы. В данном исследовании использован смешанный метод. Двадцать спортсменов-плавников (n = 20, возраст: 14,40 ± 1,18 лет, рост: 169,20 ± 3,18 см, масса тела: 62,20 ± 2,26 кг) согласились принять участие в исследовании и были разделены на две группы. Экспериментальная группа (n = 10) занималась по водной программе Tabata, а контрольная группа (n = 10) занималась плаванием ежедневно без какой-либо другой физической активности. Водная программа Табата применялась в течение 9 недель 3 раза в неделю. После внедрения водной программы Табата было опрошено 10 спортсменов. В исследовании использовался количественный анализ, включавший приседания с выпрыгом, и качественный анализ, включавший индивидуальные подробные опросы продолжительностью 30 минут каждый. Количественные данные были проанализированы с помощью SPSS версии 25.0 и качественные данные – с помощью тематического анализа.
Результаты. Результаты количественного исследования показали значительное увеличение показателей в тесте «Приседания с выпрыгом» (сила мышц ног) в экспериментальной группе и, наоборот, в контрольной группе увеличения не наблюдалось. Однако по результатам качественного исследования большинство участников отметили, что водная программа Табата является интересным методом тренировок и имеет положительное влияние.
Выводы. После применения водной программы Табата в течение 9 недель мы подтвердили, что этот метод тренировок оказывает большое влияние на улучшение силы мышц ног спортсменов-плавников.Мета дослідження – оцінити вплив програми водних тренувань Табата на збільшення м’язової сили спортсменів-початківців.
Матеріали і методи. У даному дослідженні використано змішаний метод. Двадцять спортсменів-плавців (n = 20, вік: 14,40 ± 1,18 років, зріст: 169,20 ± 3,18 см, маса тіла: 62,20 ± 2,26 кг) погодилися взяти участь у дослідженні та були розділені на дві групи. Експериментальна група (n=10) займалася за водною програмою Tabata, а контрольна група (n = 10) займалася плаванням щодня без будь-якої іншої фізичної активності. Водна програма Табата застосовувалася протягом 9 тижнів 3 рази на тиждень. Після впровадження водної програми Табата було опитано 10 спортсменів. У дослідженні використовувався кількісний аналіз, який включав присідання з вистрибом, та якісний аналіз, який включав індивідуальні докладні опитування тривалістю 30 хвилин кожне. Кількісні дані було проаналізовано за допомогою IBM SPSS версії 25.0 та якісні дані – за допомогою тематичного аналізу.
Результати. Результати кількісного дослідження показали значне збільшення показників у тесті «Присідання з вистрибом» (сила м’язів ніг) в експериментальній групі і, навпаки, у контрольній групі збільшення не спостерігалось. Однак, за результатами якісного дослідження, більшість учасників відзначили, що водна програма Табата є цікавим методом тренувань і має позитивний вплив.
Висновки. Після застосування водної програми Табата протягом 9 тижнів ми підтвердили, що цей метод тренувань має великий вплив на покращення сили м’язів ніг спортсменів-плавців
Негативна кореляція між фізичною активністю у формі їзди на велосипеді на відкритому повітрі та рівнем депресії під час пандемії Covid-19 серед членів спільноти велосипедистів міста Маланг (Індонезія)
No full textThe purpose of the study is to analyze the relationship between the habit of outdoor cycling activities and the level of depression during the COVID-19 pandemic among the members of the bicycle community in Malang City.
Materials and methods. This research is correlational, with a cross-sectional study approach. A total of 125 subjects from the bicycle community in Malang City voluntarily participated to become respondents in this study. The measurement of cycling physical activity habits was carried out using the International Physical Activity Questionnaire (IPAQ), while the measurement of the level of depression used the Hamilton Depression Rating Scale (HDRS). Measurements of physical activity habits and depression levels were performed at the same time. The data analysis used the Pearson product-moment model using statistical software package for social science (SPSS) version 17.0 with a set significance level (p ≤ 0.05).
Results. The results showed that there was a negative correlation between the habit of outdoor cycling activities and the level of depression (r = –0.604; p ≤ 0.001) and showed a strong correlation between the two variables.
Conclusions. Based on the results of the study, there is a negative correlation between the habit of outdoor cycling activities and the level of depression during the COVID-19 pandemic among the members of the bicycle community in Malang City.Мета дослідження полягає в аналізі взаємозв’язку між звичкою до різних форм їзди на велосипеді на відкритому повітрі та рівнем депресії під час пандемії COVID-19 серед членів спільноти велосипедистів міста Маланг (Індонезія).
Матеріали та методи. Це дослідження є кореляційним, у ньому використовується перехресний підхід до дослідження. У цьому дослідженні добровільно брали участь загалом 125 осіб із числа представників спільноти велосипедистів міста Маланг (Індонезія). Вимірювання показників звичок до фізичної активності у формі їзди на велосипеді проводили з використанням Міжнародної анкети з фізичної активності (IPAQ), а для вимірювання рівня депресії використовували шкалу Гамільтона для оцінки депресії (HDRS). Вимірювання показників звичок до фізичної активності та рівнів депресії проводили одночасно. Для аналізу даних використовували коефіцієнт кореляції Пірсона із застосуванням статистичного програмного забезпечення для суспільних наук (SPSS) версії 17.0 із заданим рівнем значущості (p ≤ 0,05).
Результати. Результати показали наявність негативної кореляції між звичкою до різних форм їзди на велосипеді на відкритому повітрі та рівнем депресії (r = –0,604; p ≤ 0,001), а також показали сильну кореляцію між обома змінними.
Висновки. На підставі одержаних результатів дослідження зроблено висновок про наявність негативної кореляції між звичкою до різних форм їзди на велосипеді на відкритому повітрі та рівнем депресії під час пандемії COVID-19 серед членів спільноти велосипедистів міста Маланг (Індонезія)
Удосконалення навичок виконання техніки кидка «ножиці» з використанням простих тренувальних засобів
No full textIntroduction. The purpose of this study was to determine the effect of training using simple training tools, namely rubber band, ropes and foam sticks, on the Guntingan skills of Pencak Silat athletes.
Materials and methods. This study used an experimental method with a pretest-posttest control group design. In this design there were two sample groups, namely the experimental simple training tools group and the simple guntingan skills training group. 60 athletes from Betako Merpati Putih PPS Pencak Silat School at MA Al-Khairiyah Jakarta participated in this study, devided into two groups where the experimental group included 30 students and the control group included 30 students. This study used a waist guntingan test instrument which consists of 26 aspects of assessment that were validated by 3 experts in Pencak Silat.
Results. There are significant differences in the participants’ test results before and after they were given training using simple tools and traditional training to improve guntingan skills, but there is a difference in the effect of each of the guntingan skill trainings in the two groups. The training using simple training tools has better effect on the guntingan skills than the traditional training method.
Conclusions. Unconventional training tools are effective to be used in Pencak Silat guntingan skills training. The improvement of athletes in performing guntingan skills shows that simple training tools can be used for Pencak Silat training. Further study could observe the effect of the tools used in this study on other Pencak Silat skills, or skills in other martial arts and sports.Вступ. Метою цього дослідження було визначення впливу тренувань із використанням простих тренувальних засобів, а саме: гумової стрічки, канатів і пінопластових палиць, на навички виконання техніки кидка «ножиці» у спортсменів, які займаються бойовим мистецтвом пенчак-силат.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували експериментальний метод із планом попереднього та підсумкового тестування з використанням контрольної групи. Цей план передбачав вибірку з двох груп: експериментальної групи, у якій використовували прості тренувальні засоби, і групи, у якій проводили прості тренування з навичок виконання техніки кидка «ножиці». Учасниками цього дослідження стали 60 спортсменів зі школи бойових мистецтв пенчак-силату «Мерпаті путі» («Білий голуб»), розташованої в мусульманському релігійному навчальному закладі «Аль-Хайрія», Джакарта (Індонезія), яких розділили на дві групи: експериментальну (30 учнів) і контрольну (30 учнів). Як засіб тестування для оцінки показників у дослідженні використовували виконання техніки кидка «ножиці» із захопленням обома ногами талії суперника, що складається з 26 аспектів оцінки, правильність яких підтвердили 3 експерти з пенчак-силату.
Результати. Існують статистично значущі відмінності в результатах тестування учасників до та після проходження ними тренування з використанням простих засобів і звичайного тренування з метою вдосконалення навичок виконання техніки кидка «ножиці», але вплив кожного типу тренувань з метою вдосконалення навичок виконання техніки кидка «ножиці» у цих двох групах є відмінним. Тренування з використанням простих тренувальних засобів краще впливає на навички виконання техніки кидка «ножиці», ніж тренування звичайним методом.
Висновки. Нестандартні тренувальні засоби є ефективними для застосування під час тренування з метою вдосконалення навичок виконання техніки кидка «ножиці» у пенчак-силаті. Покращення показників спортсменів у виконанні навичок техніки кидка «ножиці» свідчить про те, що прості тренувальні засоби можна використовувати для тренувань із пенчак-силату. У подальших дослідженнях можливо спостерігати вплив засобів, які використовували в цьому дослідженні, на інші навички пенчак-силату або навички інших бойових мистецтв і видів спорту
Розробка алгоритму побудови індивідуальних програм підготовки висококваліфікованих багатоборців на етапі безпосередньої підготовки до змагань зимового сезону
No full textThe purpose of the study was to develop and experimentally justify the effectiveness of the algorithm for building individual training programs for highly qualified multi-sport athletes at the stage of direct preparation for the main competitions of the winter season.
Materials and methods. Five highly qualified multi-sport athletes, whose sports qualification is the Master of Sports of Ukraine, took part in the pedagogical experiment. The mean age of the participants was (M±SD) 25.2±1.79 years. The main goal of the formative stage of the experiment (2020-2021) was to develop programs for the structural units of the training process (training classes, microcycles, mesocycles, and the stage of direct preparation for the main competitions) based on the developed algorithm for building individual programs. We have developed six consecutive steps for the purpose of achieving full preparation of athletes for major competitions.
Results. The implementation of an individual program at the stage of direct preparation for winter season competitions is effective and enables qualified multi-sport athletes to reach the peak of their sports form during participation in the competitions of the Ukrainian indoor heptathlon championship. This is evidenced by the achieved statistically significant differences (р<0.05) in all indicators of physical and functional fitness compared to the ascertainment stage of the experiment. The increase in indicators was 2.8–4.4 % in the running tests, 4.0–4.2 % in the tests reflecting speed and strength abilities, 6.6 % in the strength control exercise. We note a statistically significant (p<0.05) positive increase during the formative stage in the indicators of physical performance of multi-sport athletes within the range of 5.8–6.0 % and in the indicators of aerobic productivity within the range of 4.4–4.5 %.
Conclusions. The use of the algorithm for building an individual program of preparation for competitions of highly qualified multi-sport athletes orients the coach and athlete towards achieving the desired sports result in the shortest way with economical and rational use of training equipment at the most difficult and responsible stage of direct preparation for the main competitions. Compliance with the stated provisions of the algorithm made it possible to rationally plan and choose the best option for building the training process.Мета дослідження – розробити й експериментально обґрунтувати ефективність алгоритму побудови індивідуальних програм підготовки висококваліфікованих багатоборців у легкій атлетиці на етапі безпосередньої підготовки до головних змагань зимового сезону.
Матеріал і методи. Основною метою формувального етапу експерименту (2020-2021 рр.) була розробка програм структурних одиниць тренувального процесу (тренувальних занять, мікроциклів, мезоциклів, етапу безпосередньої підготовки до головних змагань) на основі розробленого алгоритму побудови індивідуальних програм. Нами розроблено шість послідовних кроків для досягнення повноцінної підготовленості спортсменів до головних змагань.
Результати. Виконання індивідуальної програми на етапі безпосередньої підготовки до змагань зимового сезону є ефективним і дає змогу кваліфікованим багатоборцям вийти на пік спортивної форми на час участі в змаганнях чемпіонату України у приміщенні з семиборства. Про це свідчать досягнуті статистично значущі відмінності (р<0,05) в усіх показниках фізичної та функціональної підготовленості, в порівнянні з констатувальним етапом експерименту. Приріст показників у бігових тестах склав 2,8–4,4 %, у тестах, що відображали швидкісно-силові здібності – 4,0–4,2 %, у силовій контрольній вправі – 6,6 %. Відзначаємо статистично достовірний (р<0,05) позитивний приріст упродовж формувального етапу в показниках фізичної працездатності багатоборців у межах 5,8–6,0 % і в показниках аеробної продуктивності в межах 4,4–4,5 %.
Висновки. Використання алгоритму побудови індивідуальної програми підготовки до змагань висококваліфікованих легкоатлетів-багатоборців орієнтує тренера і спортсмена на досягнення бажаного спортивного результату найбільш коротким шляхом при економному та раціональному використанні тренувальних засобів на найбільш складному та відповідальному етапі безпосередньої підготовки до головних змагань. Дотримання викладених положень алгоритму дозволило раціонально спланувати й обрати оптимальний варіант побудови тренувального процесу
Вплив занять тайцзи та тренувань з еспандером на рівновагу та силу людей похилого віку
No full textStudy purpose. The research aimed to study the effects of tai chi and resistance band training on elderly’s balance and strength.
Materials and methods. The participants were 40 elderly females aged 62 to 76. They were selected by systematic random sampling, using balance score as the criterion. They were divided into two equal groups of 20 people each, namely, the Tai Chi and resistance band training (TCR) experimental group was trained for 8 weeks, 3 days a week for 60 minutes each day, and the control group (C) was not trained. The participants volunteered to sign the consent forms to participate in this research. Quantitative data was collected by measuring balance, hand muscle strength, and leg muscle strength. Qualitative data was collected via interviews and participant observation.
Results. The research found that (1) balance, hand muscle strength, and leg muscle strength were no different before the training. Post-training of Tai Chi and resistance band trainings (TCR) of the 4th and the 8th weeks, the experimental group had the mean of balance, hand muscle strength, and leg muscle strength better than the pre-training and the differences between the experimental group and the control group were statistically significant (p<0.05). (2) The experimental group had balance, strength, good flexibility, relaxed body and good mental health.
Conclusions. As regards the benefits to the physical fitness, tai chi and resistance band training (TCR) and combination exercise improve balance, hand muscle strength and leg muscle strength. This makes the elderly have good health and physical fitness.Мета дослідження. Дослідження мало на меті вивчити вплив занять тайцзи та тренувань з еспандером на рівновагу та силу літніх людей.
Матеріали та методи. Учасницями дослідження були 40 літніх жінок віком від 62 до 76 років. Вони були відібрані шляхом систематичної випадкової вибірки за критерієм оцінки рівноваги. Їх розділили на дві рівні групи по 20 осіб у кожній, а саме: експериментальну групу з тайцзи та тренуваннями з еспандером (TCR) тренували протягом 8 тижнів, 3 дні на тиждень по 60 хвилин кожного дня, а контрольну групу (C) не тренували. Учасниці зголосилися підписати форми згоди на участь у цьому дослідженні. Кількісні дані збирали шляхом вимірювання рівноваги, сили м’язів рук і м’язів ніг. Якісні дані збирали шляхом інтерв’ю та спостереження за учасницями.
Результати. Дослідження показало, що (1) рівновага, сила м’язів рук і м’язів ніг не відрізнялися до тренування.Після тренування тайцзи та тренування з еспандером (TCR) на 4-му та 8-му тижнях експериментальна група мала середнє значення рівноваги, сили м’язів рук та сили м’язів ніг краще, ніж перед тренуванням, і відмінності між експериментальною та контрольною групами були статистично значущими (p<0,05). (2) Експериментальна група мала рівновагу, силу, гарну гнучкість, розслаблене тіло та гарне психічне здоров’я.
Висновки. Що стосується користі для фізичної форми, заняття тайцзи та тренування з еспандером (TCR) і комбіновані вправи покращують рівновагу, силу м’язів рук і м’язів ніг. Завдяки цьому люди похилого віку мають міцне здоров’я та гарну фізичну форму