Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Вплив різних технік джеба на максимальну активацію м’язів верхньої частини тіла в боксерів-юнаків
No full textThe study purpose was to analyse the peak EMG at five upper-body muscles during four different jab techniques in youth boxers.
Materials and methods. Male youth national-level boxers (n=7) were assessed for peak electromyography (EMG) of anterior deltoid (AD), biceps brachii (BB), triceps brachii (TB), flexor carpi radialis (FCR), and upper trapezius (UT) while performing four jab techniques: long-range targeting head (LRH), long-range targeting body (LRB), medium-range targeting head (MRH), and medium-range targeting body (MRB).
Results. The LRH induced the highest EMG for AD (2092.9±411.9) and BB (1392.0±687.3). The MRB induced the highest EMG for the FCR (1337.16±538.28), TB (1589.3±600.3), and UT (1221.2±507.5). However, between jab techniques, only the AD showed a significant (p<0.001) different EMG. Specifically, the LRH induced greater AD EMG compared to LRB (157.5 [p<0.001]), MRH (411.0 [p=0.003]), and MRB (398.3 [p=0.010]). Further, the LRB induced greater AD EMG compared to MRH (253.5 [p=0.024]) and MRB (240.8 [p=0.049]). The MRH and MRB (-12.7 [p=0.911]) induced similar AD EMG.
Conclusions. Peak EMG at five upper-body muscles varies between jab techniques. However, the differences seem relatively small, except for the AD muscle, with a descending pattern of peak EMG for the LRH > LRB > MRH and MRB jab techniques.Мета дослідження полягала в тому, щоб проаналізувати максимальну амплітуду ЕМГ п’яти м’язів верхньої частини тіла під час виконання чотирьох різних технік джеба в боксерів-юнаків.
Матеріали та методи. У боксерів-юнаків національного рівня (n=7, чоловічої статі) оцінювали максимальну амплітуду електроміографії (ЕМГ) переднього дельтоподібного м’яза (ПДМ), двоголового м’яза плеча (ДМП), триголового м’яза плеча (ТМП), променевого м’яза-згинача зап’ястка (ПМЗЗ) та верхнього трапецієподібного м’яза (ВТМ) під час виконання ними чотирьох технік джеба: з дальньої дистанції в голову (ДДГ), з дальньої дистанції в корпус (ДДК), із середньої дистанції в голову (СДГ) та із середньої дистанції в корпус (СДК).
Результати. Джеб ДДГ викликав максимальну амплітуду ЕМГ м’язів ПДМ (2092,9±411,9) та ДМП (1392,0±687,3). Джеб СДК викликав максимальну амплітуду ЕМГ м’язів ПМЗЗ (1337,16±538,28), ТМП (1589,3±600,3) та ВТМ (1221,2±507,5). Проте залежно від техніки виконання джеба лише м’яз ПДМ показував достовірну (p<0,001) відмінну амплітуду ЕМГ. Конкретно, джеб ДДГ викликав більшу амплітуду ЕМГ м’яза ПДМ порівняно з джебами ДДК (157,5 [p<0,001]), СДГ (411,0 [p=0,003]) та СДК (398,3 [p=0,010]). Крім того, джеб ДДК викликав більшу амплітуду ЕМГ м’яза ПДМ порівняно з джебами СДГ (253,5 [p=0,024]) та СДК (240,8 [p=0,049]). Джеби СДГ та СДК (-12,7 [p=0,911]) викликали подібну амплітуду ЕМГ м’яза ПДМ.
Висновки. Максимальна амплітуда ЕМГ п’яти м’язів верхньої частини тіла різниться залежно від техніки виконання джеба. Проте ці відмінності здаються відносно невеликими, за винятком м’яза ПДМ, який демонструє спадний характер максимальної амплітуди ЕМГ для технік джеба ДДГ > ДДК > СДГ та СДК
Оцінка тренувальних навантажень баскетболістів високої кваліфікації
No full textThe purpose of the study is: 1) development and unification of a system of training loads monitoring by the nature of the physiological impact on the basketball players’ body; 2) study of the strategy of preparing a highly qualified basketball team for important international competitions, namely: to find out the nature of the distribution of means of different physiological, as well as technical-tactical and game orientation at different stages of preparation; 3) test basketball players before and after training.
Materials and methods. A team of highly qualified basketball players (masters of sports and masters of sports of international class) in the number of 15 people participated in the research. The assessment of physical load by the nature of the physiological impact on the body of basketball players during 18 microcycles using 4 – 1 system, that is, 4 working days and 1 day off, was carried out. Athletes were tested before and after training.
Results. The dynamics of the means of training by the nature of the physiological impact on the athletes’ body have been established. The nature of the distribution of means at different stages of preparation has been established. The test results before and after training are shown.
Conclusions. The research results showed that a certain accounting system based on assessments of the nature of the tasks to be solved and the degree of compliance with the specifics of their game activities has developed in basketball. At the same time, research have indicated the need for accounting and analyzing of the training loads by the nature of physiological impact on the body of athletes.Метою дослідження є: 1) розробка й уніфікація системи контролю за тренувальними навантаженнями за характером фізіологічного впливу на організм баскетболістів; 2) дослідження стратегії підготовки баскетбольної команди високої кваліфікації до відповідальних міжнародних змагань, а саме: з’ясувати характер розподілу засобів різної фізіологічної, а також техніко-тактичної та ігрової спрямованості на різних етапах підготовки; 3) провести тестування баскетболістів до початку й після закінчення підготовки.
Матеріали і методи. У дослідженнях брала участь команда баскетболістів високої кваліфікації (майстри спорту й майстри спорту міжнародного класу) в кількості 15 осіб. Проведено оцінювання фізичного навантаження за характером фізіологічного впливу на організм баскетболістів протягом 18 мікроциклів за системою 4 – 1, тобто 4 робочих дні і 1 вихідний. Проведено тестування спортсменів до початку і після закінчення підготовки.
Результати. Встановлено динаміку засобів підготовки за характером фізіологічного впливу на організм спортсменів. Встановлений характер розподілу засобів на різних етапах підготовки. Показані результати тестування до початку і після закінчення підготовки.
Висновки. Результати досліджень показали, що у баскетболі склалася певна система обліку на основі оцінок характеру вирішуваних задач і ступеня відповідності специфіці їхньої ігрової діяльності. Разом з тим, дослідження вказали на необхідність обліку й аналізу тренувальних навантажень за характером фізіологічного впливу на організм спортсменів
Опитування з метою оцінки основних рухових навичок учнів початкових шкіл у розпалі пандемії Covid-19
No full textThe study purpose was to determine a survey of basic locomotor, non-locomotor, and manipulative movement skills in elementary school students in Kecamatan Kandangan Kabupaten Kediri East Java in the midst of the COVID-19 pandemic.
Materials and methods. This study used a descriptive research design with a quantitative research type, for the method used in this research was a survey method. The population of elementary school students in Kecamatan Kandangan was 2997 elementary school students. Determination of the sample size used the Accidental purposive sampling technique; as many as 471 participants of grades 4, 5, and 6 were selected from elementary schools located in Kecamatan Kandangan Kediri East Java. The data collection technique used in this study was a survey technique with data collection instruments using questionnaires created with Google Forms application. Data analysis was carried out in this study using a descriptive percentage test.
Results. The impact of COVID-19 did not interfere with students’ skills in performing locomotor and non-locomotor movements, but greatly interferes with students’ skills in performing manipulative movements.
Conclusions. Learning PJOK during the COVID-19 pandemic did not interfere with students’ skills in performing locomotor and non-locomotor movements, but interferes with students’ skills in performing manipulative movements.Метою цього дослідження було визначення результатів опитування з метою оцінки основних локомоторних, нелокомоторних і маніпуляційних рухових навичок учнів початкових шкіл у районі Канданган, регентство Кедірі, Східна Ява (Індонезія), у розпалі пандемії COVID-19.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували план описового дослідження та тип кількісного дослідження, тому що методом, який використовували в цьому дослідженні, був метод опитування. Генеральна сукупність учнів молодших класів у районі Канданган становила 2997 учнів молодших класів. Для визначення розміру вибірки використовували метод випадкової цілеспрямованої вибірки; було відібрано 471 учасника серед учнів 4, 5 та 6 класів початкових шкіл, розташованих у районі Канданган, регентство Кедірі, Східна Ява (Індонезія). Методом збору даних, який використовували в цьому дослідженні, був метод опитування, при цьому застосовували засоби збору даних із використанням анкет, створених за допомогою застосунку Google Форми. Аналіз даних у цьому дослідженні проводили з використанням описового вибіркового тесту.
Результати. Вплив пандемії COVID-19 не зашкодив учнівським навичкам виконання локомоторних і нелокомоторних рухів, але великою мірою шкодить учнівським навичкам виконання маніпуляційних рухів.
Висновки. Навчання фізичної культури, спорту та здорового способу життя під час пандемії COVID-19 не зашкодило учнівським навичкам виконання локомоторних і нелокомоторних рухів, але шкодить учнівським навичкам виконання маніпуляційних рухів
Взаємов’язок між рівнем оздоровчо-рекреаційної рухової активності і сімейним благополуччям
No full textStudy purpose. The purpose of the study was to assess the correlation between the level of health-improving and recreational physical activity and family well-being.
Materials and methods. Theoretical analysis of data from special scientific and methodological literature, generalization, systematization, sociological methods, and mathematical statistics. A research among parents was conducted using online surveying through completing an online questionnaire created with Google Forms. The study involved 106 married couples. The average age of the respondents was 35.1±4.2 years. The vast majority of the studied families (95.1%) had up to two children (preschool and school age).
Results. The respondents were divided into two clusters according to their level of motor activity. Cluster 1 included families with a low level of physical activity, and cluster 2 included those with an average level of physical activity.Depending on the level of physical activity, statistically significant (p < 0.05) differences were found between the families in terms of the following parameters: motivations for engaging in active leisure, amount of leisure time, level of knowledge and skills in organizing active leisure, reasons preventing participation in active leisure, etc. The families differed significantly (p < 0.05) in 23 categorical parameters. It was found that the families with different levels of physical activity did not differ in their desire to engage in winter recreational activities. Reasons preventing participation in health-enhancing and recreational physical activity programs were identified. A comparative analysis of the current state of family well-being revealed statistically significant (p < 0.05) differences in all studied parameters between the families with different levels of physical activity, i.e. the families with a proper level of physical activity had higher scores of satisfaction, well-being, and quality of life. Low indicators of family well-being indicated the rationale for such families to engage in active recreation and increase their level of health-enhancing and recreational physical activity.
Conclusions. A relationship was identified between the level of health-enhancing and recreational physical activity and indicators of satisfaction, family well-being, and quality of life.Мета дослідження – оцінити взаємозв’язок між рівнем оздоровчо-рекреаційної рухової активності та сімейним благополуччям.
Матеріали та методи. Теоретичний аналіз даних спеціальної науково-методичної літератури, узагальнення, систематизація, соціологічні методи дослідження, методи математичної статистики. Дослідження серед батьків проводилося шляхом онлайн-анкетування через заповнення онлайн-анкети, створеної за допомогою гугл-форм. У дослідженні взяли участь 106 сімейних пар. Переважна більшість досліджених сімей (95,1%) мали до двох дітей (дошкільного та шкільного віку).
Результати. Респонденти були розділені за рівнем рухової активності. До кластеру 1 увійшли сім’ї з низьким рівнем рухової активності, до кластеру 2 – із середнім рівнем рухової активності. Залежно від рівня рухової активності виявлено статистично значущі (p < 0,05) відмінності між сім’ями за такими параметрами: мотивація до заняття активним дозвіллям, кількість вільного часу, рівень знань та вмінь щодо організації активного дозвілля, причини, що перешкоджають активному відпочинку тощо. Сім’ї вірогідно відрізнялися (p < 0,05) за 23 категоріальними параметрами. Виявлено причини, які перешкоджають участі в оздоровчих та рекреаційних програмах рухової активності. Порівняльний аналіз поточного стану сімейного благополуччя виявив статистично значущі (р < 0,05) відмінності за всіма досліджуваними параметрами між сім’ями з різним рівнем фізичної активності, тобто сім’ї з належним рівнем фізичної активності мали вищі показники задоволеності, добробуту та якості життя. Низькі показники сімейного благополуччя свідчать про доцільність залучення таких сімей до активного відпочинку та підвищення рівня оздоровчої та рекреаційної рухової активності.
Висновки. Виявлено зв’язок між рівнем оздоровчо-рекреаційної рухової активності та показниками задоволеності, сімейного благополуччя та якості життя
Упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у тестовий контроль сили ніг у фізичному вихованні студентів
No full textThe purpose of this study was to experimentally substantiate the implementation of information and communication technologies in test control of leg strength in the process of physical education of students.
Materials and methods. The methods used to obtain empirical data included pedagogical experiment, pedagogical testing, mathematical methods for processing digital files, comparative statistical method, variance and correlation analysis. The study participants were 240 students aged 17–19 at the beginning of the study.
Results. A developed device for determining leg muscle strength, built based on the latest information and communication technologies, was presented. The developed design of the device involves the use of analog laser distance sensors the information from which is sent to the processing unit via wireless infrared communication devices and fed to the electronic computing device through an analog-to-digital converter. By calculating the authenticity of the test exercise used to control leg strength, the use of the developed device in practical activities was experimentally substantiated. According to the results of the correlation analysis, it was established that the authenticity of control using the developed device has reached a high level.
Conclusions. A qualitatively new approach to increasing the effectiveness of control in physical education of students was presented, which is implemented in the developed leg strength control device. The applied value of the results of the conducted research is that the device developed based on information and communication technologies provides a qualitatively new form of implementation of leg force control as well as processing and presentation of control information. The use of the device in the practice of physical education of students ensures the effectiveness and high efficiency of the control procedure, the result of which is the receipt of reliable data, which makes it possible to significantly improve the quality and intensify control of this process to ensure the effectiveness of physical education of students.Мета дослідження полягала у експериментальному обґрунтуванні упровадження інформаційно-комунікаційних технологій у тестовий контроль сили ніг в процесі фізичного виховання студентів.
Матеріали та методи. Методами отримання емпіричних даних були педагогічний експеримент, педагогічне тестування, математичні методи обробки цифрових файлів, порівняльно-статистичний метод, дисперсійний та кореляційний аналіз.У дослідженні взяли участь 240 студентів, їх вік на початок дослідження становив 17-19 років.
Результати. Представлено розроблений пристрій для визначення сили м’язів ніг, побудований на основі новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Розроблена конструкція пристрою передбачає використання аналогових лазерних сенсорів відстані, інформація з яких бездротовими пристроями інфрачервоного зв’язку надходить на блок обробки та через аналогово-цифровий перетворювач подається у електронно-обчислювальний пристрій. Обчисленням автентичності тестової вправи, яка використана для контролю сили ніг, експериментально обґрунтовано використання у практичній діяльності розробленого пристрою. За результатами кореляційного аналізу установлено, що автентичність контролю з використанням розробленого пристрою досягла високого рівня.
Висновки. Представлено якісно новий підхід до підвищення ефективності контролю у фізичному вихованні студентів, що реалізовано у розробленому пристрої контролю сили ніг. Прикладне значення результатів проведеного дослідження полягає у тому, що розроблений на основі інформаційно-комунікаційних технологій пристрій забезпечує якісно нову форму реалізації контролю сили ніг, а також обробку й представлення інформації контролю. Використання у практиці фізичного виховання студентів пристрою забезпечує оперативність та високу ефективність процедури контролю, результатом яких є отримання достовірних даних що дають змогу істотно підвищити якість та інтенсифікувати контроль цього процесу задля забезпечення ефективності фізичного виховання студентів
Розпізнання образів: особливості процесу навчання стрибку у довжину з місця дівчат 14 років
No full textThe study's purpose was to determine the specific features of the effect of the number of repetitions and rest intervals on the effectiveness of the standing long jump training program for 14-year-old girls.
Materials and methods. The study participants were 40 girls aged 14. The study participants were informed about all the features of the experiment and gave their consent to participate therein. The study used methods of analysis of scientific and methodological literature, observation, pedagogical experiment, and methods of mathematical statistics. The pedagogical experiment was designed as a full factorial experiment with a 2к factorial design. The effect of the number of repetitions (6 to 12 times) and the rest interval (60 to 120 s) on the effectiveness of the standing long jump training program for 14-year-old girls was investigated. Discriminant analysis was used for data analysis.
Results. The analysis of the experimental data showed that the modes of alternating physical exercise performance and rest intervals have a statistically significant effect on the formation of the motor skill of standing long jump in 14-year-old girls (p < 0.001). It is after the third exercise performance mode that the girls spent the smallest total number of repetitions required for the formation of the standing long jump skill. Thus, the 1st, 4th and 6th series of training tasks are learned faster after the third exercise performance mode, the 3rd series of training tasks is learned faster after the second exercise performance mode, and the 2nd and 5th series of training tasks are learned faster after the fourth exercise performance mode (p<0.001).
Conclusions. It was established that the mode of alternating exercises in 3 sets of 2 repetitions with a rest interval of 120 s is classified as the most rational. A specific feature of the formation of the motor skill is that each of the modes can be considered as a priority for one or another motor task. In the investigation of the learning process, discriminant analysis makes it possible to classify work modes and determine the relationship between the motor tasks within the training program.Мета дослідження – визначити особливості впливу кількості повторень та інтервалів відпочинку на ефективність програми навчання стрибку у довжину з місця дівчат 14 років.
Матеріали і методи. У дослідженні прийняли участь 40 дівчат 14 років. Учасники дослідження були ознайомлені з особливостями проведення експерименту і надали згоду на участь в ньому. У дослідженні використані методи аналізу науково-методичної літератури, спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Педагогічний експеримент був організований за планом ПФЕ типу 2к. Вивчався вплив кількості повторень (6-12 раз) та інтервалу відпочинку (60-120 с) на ефективність програми навчання стрибку у довжину з місця дівчат 14 років. Для аналізу даних був використаний дискримінантний аналіз.
Результати. Аналіз експериментальних даних показав, що режими чергування виконання фізичних вправ та інтервалів відпочинку статистично достовірно впливають на формування рухової навички стрибку у довжину з місця дівчат 14 років (p < 0.001). Найменшу сумарну кількість повторень на формування навички стрибку у довжину з місця дівчата витратили після третього режиму виконання вправ. Так, 1, 4 та 6 серії навчальних завдань швидше засвоюється після третього режиму виконання вправ, 3 серія навчальних завдань – після другого режиму виконання вправ, 2 та 5 серії навчальних завдань – після четвертого режиму виконання вправ (p < 0.001).
Висновки. Встановлено, що режим чергування вправ 3 підходи по 2 рази з інтервалом відпочинку 120 с класифікується як найбільш раціональний. Особливістю формування рухової навички є те, що кожен з режимів може розглядатися як пріоритетний для того чи іншого рухового завдання. У дослідженні процесу навчання дискримінантний аналіз надає можливість здійснити класифікацію режимів роботи і визначити взаємозв’язок рухових завдань програми навчання
Підвищення сили, вибухової сили м'язів ніг і гіпертрофії м'язів за допомогою пліометричного стрибка з бар'єром
No full textThe study purpose was to examine and analyze the effect of developing a hurdle-box jump plyometric model on muscle strength, explosive power, and hypertrophy.
Materials and methods. This research was an experimental study with a two group pretest-posttest design. The sample in this study was male sub-elite athletes from various sports aged 15-17 years who were selected at random sampling totaling 22 athletes, divided into 2 (two) groups, the treatment group using plyometric hurdle-box jump development (n = 11) and the control group using plyometric barrier hops (n = 11).
Results. The results showed that: (1) there was a significant effect of plyometric hurdle-box jump exercise on strength, leg muscle explosive power, and muscle hypertrophy, (2) there was a significant effect of plyometric barrier hops exercise (control group) on strength, leg muscles explosive power, and muscle hypertrophy, and (3) there was a significant difference between plyometric hurdle-box jump exercises and plyometric barrier hops exercises (control group) on strength, leg muscle explosive power, and muscle hypertrophy.
Conclusions. The percentage increase in pretest and posttest scores on strength, leg muscle explosive power, and muscle hypertrophy showed that the hurdle-box jump plyometric exercise group was better than the control group (barrier hops).Цель исследования заключалась в том, чтобы изучить и проанализировать влияние разработанной плиометрической модели прыжка с препятствиями на мышцы, взрывную силу и гипертрофию.
Материалы и методы. Это исследование являлось экспериментальным исследованием с двумя группами предтест-посттест. Выборкой в этом исследовании были спортсмены-мужчины разных видов спорта в возрасте 15-17 лет, которые были отобраны путем случайной выборки общим количеством 22 спортсменов, разделенных на две группы, группа влияния с использованием плиометрического развития прыжков с барьерами (n = 11) и контрольная группа с использованием плиометрических барьерных скачков (n = 11).
Результаты. Результаты показали, что: (1) было значительное влияние плиометрического упражнения со скачками с барьером на силу, взрывчатую силу мышц ног и гипертрофию мышц, (2) было значительное влияние плиометрических упражнений с барьерным скачком (контрольная группа ) на силу, взрывную силу мышц ног и гипертрофия мышц, и (3) была значительная разница между плиометрическими упражнениями с прыжками с барьером и плиометрическими упражнениями с барьерным прыжком (контрольная группа) относительно силы, взрывной силы м мышц ног и гипертрофии мышц.
Выводы. Процентное увеличение показателей до и после теста по силе, взрывной силе мышц ног и гипертрофии мышц показало, что группа плиометрических упражнений со скачками с барьерами была лучше, чем контрольная группа (перескоки с барьером).Мета дослідження полягала в тому, щоб вивчити та проаналізувати вплив розробленої пліометричної моделі стрибка з перешкодами на силу м’язів, вибухову силу та гіпертрофію.
Матеріали та методи. Це дослідження було експериментальним дослідженням із двома групами передтест-посттест. Вибіркою в цьому дослідженні були спортсмени-чоловіки з різних видів спорту віком 15-17 років, які були відібрані шляхом випадкової вибірки загальною кількістю 22 спортсменів, поділених на дві групи, група впливу з використанням пліометричного розвитку стрибків з бар’єрами (n = 11) та контрольна група з використанням пліометричних бар’єрних стрибків (n = 11).
Результати. Результати показали, що: (1) був значний вплив пліометричної вправи зі стрибками з бар’єром на силу, вибухову силу м’язів ніг і гіпертрофію м’язів, (2) був значний вплив пліометричних вправ з бар’єрним стрибком (контрольна група) на силу, вибухову силу м’язів ніг і гіпертрофія м'язів, і (3) була значна різниця між пліометричними вправами зі стрибками з бар'єром і пліометричними вправами з бар'єрним стрибком (контрольна група) щодо сили, вибухової сили м'язів ніг і гіпертрофії м'язів.
Висновки. Відсоткове збільшення показників до і після тесту за силою, вибуховою силою м’язів ніг і гіпертрофією м’язів показало, що група пліометричних вправ зі стрибками з бар’єрами була кращою, ніж контрольна група (перескоки з бар’єром)
Ефективність комплексної програми тренування для розвитку спритності у футболістів-аматорів чоловічої статі
No full textBackground. The ability to quickly change direction has been considered an important physical quality related to success in youth soccer.
The study purpose was to investigate the training effect of a complex agility training program on amateur male soccer players.
Materials and methods. The participants were 60 amateur male football players (aged 18-22) divided into two groups and selected by using purposive random sampling. Thirty athletes aged 19.7±1.34, BMI 21.8±1.75 performed a complex training program (CTG) combined with sprint, agility or CoD, and plyometric session. While 30 participants of the control group (CG) aged 19.3 ± 1.31, BMI of 21.2 ± 1.02 followed a general football training program. In both groups, each training session lasted 120 minutes, a 30-minute period, 3 times a week, a total of 6 weeks. The Arrowhead Agility Test was scheduled at the baseline, for the 4th and 6th weeks. The mean and standard deviation of the data was calculated. The inferential statistic was repeated measure ANOVA. A Newman-Keuls post hoc test was calculated if the group x time interactions were significant (p < 0.05).
Results. After training, agility was a statistical difference within the CTG, when comparing baseline and the 6th week (p = 0.03), there were no significant changes in agility when comparing between-group. Therefore, this shows that complex training programs can improve agility in amateur male soccer players.
Conclusions. This integrated training program can be applied to amateur male soccer players. The training program should be specific and varied. It can help soccer players improve their agility that is related to overall soccer performance.Базова проблематика. Для успішної гри у футбол здатність юних гравців швидко змінювати напрямок руху вважається важливою фізичною якістю.
Метою дослідження було вивчення ефективності тренування футболістів-аматорів чоловічої статі за комплексною програмою тренування для розвитку спритності.
Матеріали та методи. Учасниками були 60 футболістів-аматорів чоловічої статі (віком 18–22 роки), розподілені на дві групи та відібрані методом цільової випадкової вибірки. Тридцять спортсменів віком 19,7 ± 1,34, ІМТ 21,8 ± 1,75 виконували комплексну програму тренування (ГКТ) у комбінації зі спринтом, вправами на розвиток спритності або швидкості зміни напрямку руху, а також заняттями з пліометрики. Тоді як 30 учасників контрольної групи (КГ) віком 19,3 ± 1,31, ІМТ 21,2 ± 1,02 займалися за загальною програмою тренування з футболу. В обох групах кожне тренування тривало 120 хвилин, заняття по 30 хвилин, 3 рази на тиждень, загалом 6 тижнів. Тест на спритність «Вістря стріли» був передбачений графіком на момент початку дослідження, на 4-й тиждень і на 6-й тиждень. Було розраховано середнє та стандарте відхилення цих даних. Статистикою висновку був дисперсійний аналіз повторних вимірювань. У випадках, коли взаємодії факторів «група × час» були значущими (p < 0,05), за одержаними результатами було розраховано апостеріорний критерій Ньюмана-Кеулса.
Результати. Після завершення тренування показник спритності в ГКТ становив статистично значущу різницю, порівнюючи результати на момент початку дослідження та на 6-й тиждень (p = 0,03), а в міжгруповому порівнянні значних змін показника спритності не було. Таким чином, це показує, що комплексні програми тренувань можуть покращувати спритність футболістів-аматорів чоловічої статі.
Висновки. Цю комплексну програму тренування можна застосовувати до футболістів-аматорів чоловічої статі. Програма тренування має бути спеціальною та різноманітною. Вона може сприяти розвитку спритності футболістів, що відбивається на загальній результативності гри у футбол
Вплив безперервної вправи та модифікованої інтервальної вправи на зниження рівнів малонового діальдегіду та лактату в крові в непрофесійних спортсменів, які займаються сьоріндзі-кемпо
No full textThe study purpose was to analyze the effect of continuous exercise and modification interval exercise on decreasing malondialdehyde (MDA) and blood lactate levels in non-professional Shorinji Kempo athletes.
Materials and methods. This study used a quasi-experimental method with a randomized pretest posttest-only group design. Subjects were 16 male adolescents aged 18-20, body mass index (BMI) 20-24 kg/m2, who had normal blood pressure, normal resting heart rate, and no history of chronic disease. The subjects were randomly divided into two groups: CEG (n = 8, continuous exercise group) and MIEG (n = 8, modification interval exercise group). Continuous and modification interval exercises were carried out in 30 minutes/exercise sessions, with an intensity of 75% HRmax and 75% RM, as often as 3 times/week, for one week. Measurements of resting heart rate, blood lactate and MDA levels were performed 30 minutes pre-exercise and 10 minutes post-exercise. The data analysis technique used the Paired Sample T-Test and the independent T-test with SPSS software version 21.
Results. The results showed significant differences in resting heart rate, blood lactate and MDA levels pre-exercise vs. post-exercise on CEG and MIEG (p ≤ 0.05). A difference was also observed in Delta (Δ) heart rate pre-exercise vs. post-exercise on CEG (–3.88 ± 3.36 bpm) and MIEG (–15.25 ± 3.45 bpm) (p ≤ 0.001), but no differences were observed in the Delta (Δ) blood lactate and MDA levels in both groups.
Conclusion. Based on the study results, it was shown that continuous exercise and modification interval exercise increase blood lactate and MDA levels shortly after intervention but both exercises could reduce acute stress, which was indicated by a decrease in resting heart rate.Метою дослідження було проаналізувати вплив безперервної вправи та модифікованої інтервальної вправи на зниження рівнів малонового діальдегіду (МДА) та лактату в крові в непрофесійних спортсменів, які займаються сьоріндзі-кемпо.
Матеріали та методи. У цьому дослідженні використовували квазіекспериментальний метод, при цьому план проведення дослідження включає лише попереднє та заключне дослідження в рамках двох експериментальних груп із випадковою вибіркою учасників. Учасниками були 16 підлітків і юнаків чоловічої статі віком 18–20 років, індекс маси тіла (ІМТ) 20–24 кг/м2, з нормальним кров’яним тиском, нормальною частотою серцевих скорочень (ЧСС) у стані спокою та без хронічних захворювань. Учасників випадково розподілили на дві групи: CEG (n = 8, група безперервної вправи) та MIEG (n = 8, група модифікованої інтервальної вправи). Безперервні та модифіковані інтервальні вправи проводили по 30 хвилин/заняття вправами, з інтенсивністю 75% максимальної ЧСС (HRmax) та 75% повторного максимуму (RM), із частотою 3 рази/тиждень, протягом одного тижня. Вимірювання показників ЧСС у стані спокою, рівнів малонового діальдегіду (МДА) та лактату в крові проводили за 30 хвилин до початку тренування та через 10 хвилин після завершення тренування. Як метод аналізу даних використовували t-критерій Стьюдента для парних вибірок та t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок із застосуванням програмного забезпечення SPSS версії 21.
Результати. Результати показали значні відмінності в показниках ЧСС у стані спокою, рівнів малонового діальдегіду (МДА) та лактату в крові до початку тренування та після завершення тренування в групі безперервної вправи (CEG) та в групі модифікованої інтервальної вправи (MIEG) (p ≤ 0,05). Також зафіксована відмінність у різниці (Δ) показників ЧСС до початку тренування та після завершення тренування в CEG (–3,88 ± 3,36 уд./хв) та в MIEG (–15,25 ± 3,45 уд./хв) (p ≤ 0,001), але в обох групах не зафіксовано жодних відмінностей у різниці (Δ) рівнів малонового діальдегіду (МДА) та лактату в крові.
Висновки. На підставі одержаних результатів дослідження було показано, що безперервна вправа та модифікована інтервальна вправа підвищують рівні МДА та лактату в крові незабаром після втручання, але обидва види вправ можуть зменшувати гострий стрес, на що вказувало зниження ЧСС у стані спокою
Розпізнання образів: вікові особливості формування основних рухових навичок у школярів молодших класів
No full textThe purpose of the study was to determine the age-specific features of fundamental movement skills formation in elementary school students.
Materials and methods. The study participants were boys aged 7 to 10 (24 boys aged 7; 28 boys aged 8; 35 boys aged 9; 36 boys aged 10). The children and their parents or legal guardians were fully informed about all the special aspects of the study and all the parents or legal guardians gave their consent thereto. The study protocol was approved by the Ethics Committee of the University.
The features of teaching 7–10-year-old boys to throw a ball at a vertical target were investigated. The proficiency level in throwing exercises in class was assessed using an alternative method (“performed”, “failed”), the probability of the exercise performance was calculated (p = n/m, where n is the number of successful attempts, m is the total number of attempts). A method of algorithmic instructions was used in teaching boys aged 7 to 10. The study materials were processed by IBM SPSS 20 statistical analysis software. A discriminant analysis was conducted.
Results. It was established that the first canonical function explains 64.5% of the variation in results, while the second one does 34.4%, which indicates their high informativity (r1 = 0.762; r2 = 0.652). The materials of the canonical function analysis show the statistical significance of the first and second canonical functions (λ1 = 0.236; р1 = 0.001; λ2 = 0.5633; р2 = 0.001). The first and second functions have a high discriminative ability and value in interpretation with respect to the general population.
Conclusions. The discriminant analysis made it possible to determine the age-specific features of throwing skills formation in boys aged 7 to 10; answer the questions to which extent the differences in the effectiveness of skills formation in boys aged 7 to 10 are significant; which motor tasks are the most specific to boys aged 7, 8, 9, 10; which class an object belongs to based on the values of discriminant variables.
It was established that the level of proficiency in exercise 4 “Throwing a ball forward-upward standing with the left side to the throwing direction” has the greatest effect on the process of throwing movement skills formation in boys aged 7 to 10. For boys aged 8 to 10, such an exercise is “Throwing a ball forward-upward standing feet apart”, and for boys aged 9 to 10, such an exercise is “Throwing a ball at a target 3 m away”.Мета роботи – визначити вікові особливості формування основних рухових навичок у школярів молодших класів.
Матеріали і методи. У дослідженні прийняли участь хлопчики 7-10 років (7 років – 24 чол.; 8 років – 28 чол.; 9 років – 35 чол.; 10 років – 36 чол.). Діти та їхні батьки або законні опікуни були повністю інформовані про всі особливості дослідження, згоду було отримано від усіх батьків. Протокол дослідження був затверджений Етичним комітетом університету.
Досліджувалися особливості навчання метанню м’яча у вертикальну ціль хлопчиків 7-10 років. Рівень навченості кидкових вправ у занятті оцінювався альтернативним методом («виконав», «не виконав»), розраховувалася вірогідність виконання вправи (p = n/m, де n – кількість успішно виконаних спроб, m – загальна кількість спроб). У навчанні хлопчиків 7-10 років використовувався метод алгоритмічних розпоряджень. Матеріали дослідження опрацьовані в програмі статистичного аналізу – IBM SPSS 20. Був проведений дискримінантний аналіз.
Результати. Встановлено, що перша канонічна функція пояснює варіацію результатів на 64,5%, а друга – на 34,4%, що свідчить про їх високу інформативність (r1 = 0,762; r2 = 0,652). Матеріали аналізу канонічних функцій вказують на ститистичну значущість першої і другої канонічної функції (λ1 = 0,236; р1 = 0,001; λ2 = 0,5633; р2 = 0,001). Перша і друга функція мають високу дискримінантну здатність і значення в інтерпретації відносно генеральної сукупності.
Висновки. Дискримінантний аналіз дозволив визначити вікові особливості формування кидкових навичок у хлопчиків 7-10 років; дати відповідь на питання наскільки достовірно різниться результативність формування навичок у хлопчиків 7-10 років; які рухові завдання є найбільш характерні для хлопчиків 7, 8, 9, 10 років; до якого класу належить об’єкт на основі значень дискримінантних змінних.
Встановлено, що рівень навченості вправі 4 «Кидки м’яча вперед-угору з вихідного положення стійка лівим боком у бік метання» має найбільший вплив на процес формування навичок кидкових рухів у хлопчиків 7-10 років. Для хлопчиків 8-10 років такою вправою є «Кидки м’яча вперед-угору з вихідного положення стійка ноги нарізно», а для хлопчиків 9-10 років – «Кидки м’яча у ціль з відстані 3 м»