Teorìâ ta Metodika Fìzičnogo Vihovannâ
Not a member yet
1601 research outputs found
Sort by
Зв’язок між медіальним поздовжнім склепінням стопи та статичною та динамічною рівновагою в бадмінтоністів-любителів
No full textThe study purpose was to examine the association between the Medial Longitudinal Arch (MLA) and balance among recreational badminton players.
Materials and methods. Total of 48 recreational badminton players aged 18–40 (24 males and 24 females) were recruited. Navicular Drop Test (NDT), Single Leg Stance Balance Test (SLSBT) and Modified Star Excursion Balance Test (mSEBT) were assessed on both dominant and non-dominant leg. Participant’s foot type was categorized using NDT scores according to difference of navicular height in weight bearing and relax sitting; static balance was grouped based on the time (seconds) the players were able to maintain balance during the SLSBT; and dynamic balance was grouped based on the percentage of distance reached in mSEBT.
Results. The study results revealed a significant association between the MLA of dominant (p<0.05) and non-dominant leg (p=0.02) with static balance among recreational badminton players. However, there is no significant association between the MLA of dominant (Anterior: p=0.39; Posteromedial: p=0.34; Posterolateral: p=0.98) and non-dominant leg (Anterior: p=0.39; Posteromedial: p=0.54; Posterolateral: p=0.07) with dynamic balance.
Conclusions. The current study concludes that there is a significant association between the MLA and static balance. However, no changes were seen in dynamic balance. Thus, coaches and trainers may look into the MLA of players to improve their static balance, which can further improve their sports performance. Future studies are recommended to examine the effects of dynamic balance in more depth with increased sample size.Метою дослідження було вивчення зв’язку між медіальним поздовжнім склепінням стопи (МПСС) та рівновагою в бадмінтоністів-любителів.
Матеріали та методи. У досліджені брали участь загалом 48 бадмінтоністів-любителів віком від 18 до 40 років(24 чоловіки та 24 жінки). На домінантній і на недомінантній нозі було проведено тест на опущення човноподібної кістки стопи (NDT), тест на збереження статичної рівноваги стоячи на одній нозі (SLSBT) та модифікований тест на збереження динамічної рівноваги стоячи на одній нозі та рухаючи другою, намагаючись дістати нею якомога далі у восьми напрямках подвійного перехрестя у формі «зірочки» на підлозі (mSEBT), і виконано оцінку результатів тестування. Було проведено класифікацію типу стопи кожного учасника з використанням оцінок у тесті NDT відповідно до різниці висоти човноподібної кістки стопи в стані вагового навантаження на ногу та в стані розслабленого сидіння; показники статичної рівноваги класифікували за часом (у секундах), протягом якого гравці були здатні зберігати рівновагу під час виконання тесту SLSBT; показники динамічної рівноваги класифікували за відсотковою часткою відстані, досягнутої під час виконання тесту mSEBT.
Результати. За результатами дослідження в бадмінтоністів-любителів виявлено суттєвий зв’язок між МПСС домінантної (p<0,05) і недомінантної (p=0,02) ноги та статичною рівновагою. Проте суттєвого зв’язку між МПСС домінантної (передня частина: p=0,39; задньомедіальна частина: p=0,34; задньолатеральна частина: p=0,98) і недомінантної (передня частина: p=0,39; задньомедіальна частина: p=0,54; задньолатеральна частина: p=0,07) ноги та динамічною рівновагою не виявлено.
Висновки. На підставі результатів цього дослідження зроблено висновок про наявність суттєвого зв’язку між МПСС та статичною рівновагою. Проте жодних змін стосовно динамічної рівноваги не спостерігалося. Таким чином, тренери та інструктори можуть вивчати МПСС гравців із метою покращення їхньої статичної рівноваги, що може додатково покращити їхні спортивні показники. Рекомендується проведення подальших досліджень для більш поглибленого вивчення властивостей динамічної рівноваги зі збільшеним обсягом вибірки
Картина випадків хірургічного відновлення передньої хрестоподібної зв’язки у спортсменів: 2015–2020 у Малайзії
No full textBackground. Individual involvement in sports activity is rising and thus increases the risk of knee injury. Anterior Cruciate Ligament (ACL) rupture is the most common knee injury requiring ACL reconstruction (ACLR). However, limited evidence is available to date on ACLR characteristics in Malaysia for comparison with Western countries. This study aims to describe the epidemiological characteristic of ACLR surgery and the trend of pre-operative physiotherapy (pre-habilitation).
Materials and methods. ACLR cases recorded in a tertiary hospital database between January 2015 and December 2020 were extracted and reviewed. This retrospective study was approved by the hospital’s Research Ethics Committee (UKMPPI/111/8/JEP-2020-500). All ACLR cases involving sports injuries were included with the exclusion of non-sports related injuries. Yearly ACLR cases were retrieved using an Injury Information form containing variables namely age, gender, type of ACL tear, accompanying meniscus injury, duration from injury to surgery and pre-habilitation details. Descriptive statistics were used to summarize the sample data.
Results. A total of 131 ACLR cases were reported between 2015 and2020 (Male, n =122; Female, n = 25). The number of ACLR cases fluctuated during the observed years, with a maximum of 30 cases reported in a year and 98% of the cases were represented by the youth age group (15 – 47 years old). The average age at time of surgery was 27.1 (± 7.79). On an average, 80% of athletes stated no history of previous knee injury. The most common type of ACL injury was a complete tear (88%), followed by partial tear (9%), and re-rupture (3%). A meniscus injury was noted in 61% of cases. The time from injury to surgery was 15 weeks. The study found low percentage of the ACLR patients who received pre-habilitation prior to surgery (<20%).
Conclusions. ACLR cases are showing a fluctuating trend every year. Despite the majority of the ACL cases being a complete tear, the participants waited more than four months to undergo ACLR, with only a quarter of them had pre-habilitation prior to surgery. The reasons for these situations require investigation. Future research inclusive of a larger database is also desirable to develop a better insight into ACL injury pattern.Історія питання. Рівень особистого прилучення до занять спортом зростає, тим самим підвищуючи ризик травмування колін. Розрив передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ) є найпоширенішою травмою коліна, яка потребує хірургічного відновлення ПХЗ (ХВПХЗ). Однак на сьогодні існує обмежена кількість документальних фактів про характеристики ХВПХЗ в Малайзії для порівняння з країнами Заходу. Метою цього дослідження є опис епідеміологічних характеристик ХВПХЗ та загального напрямку передопераційної фізіотерапії (передопераційної реабілітації).
Матеріали та методи. Було зроблено витяги та проведено аналіз випадків ХВПХЗ, зареєстрованих у базі даних закладу третинної медичної допомоги в період від січня 2015 року до грудня 2020 року. Це ретроспективне дослідження було схвалене Комітетом з етики наукових досліджень при цьому медичному закладі (дозвіл UKMPPI/111/8/JEP-2020-500). До розгляду були включені всі випадки ХВПХЗ, пов’язані зі спортивними травмами, крім травм, не пов’язаних зі спортом. Вибірку випадків ХВПХЗ з розподілом за роками здійснювали за допомогою форми «Інформація про травми», яка містить такі змінні, як вік, стать, тип розриву ПХЗ, супутня травма меніска, тривалість періоду від моменту травмування до проведення операції та докладний опис передопераційної реабілітації. Для узагальнення даних вибірок використовували описову статистику.
Результати. У період 2015–2020 рр. було зареєстровано загалом 131 випадок ХВПХЗ (чоловіки, n = 122; жінки, n = 25). Протягом спостережуваних років кількість випадків ХВПХЗ коливалася, при цьому за один рік було зареєстровано максимум 30 випадків, а 98% випадків були представлені молодіжною віковою групою (віком 15–47 років). Середній вік на момент операції становив 27,1 (±7,79) року. У середньому 80% спортсменів заявили про відсутність попередніх травм колін у минулому. Найпоширенішим типом травми ПХЗ був повний розрив (88%), за яким ідуть частковий розрив (9%) і повторний розрив (3%). Травму меніска було констатовано в 61% випадків. Тривалість періоду від моменту травмування до проведення операції становила 15 тижнів. За результатами дослідження було встановлено низький відсоток пацієнтів із ХВПХЗ, які отримували передопераційну реабілітацію до операції (<20%).
Висновки. Випадки ХВПХЗ щороку показують мінливу тенденцію. Незважаючи на те, що більшість випадків ПХЗ становила повний розрив, учасники очікували на проведення ХВПХЗ понад чотири місяці, причому лише чверть із них отримувала передопераційну реабілітацію до операції. Причини таких ситуацій потребують розслідування. Також уважається доцільним проведення подальшого дослідження з використанням більшої базу даних для поглиблення розуміння картини травм ПХЗ
Методика визначення швидкісно-силових можливостей баскетболістів
No full textThe study objective is to develop a methodology for determining the jump height and jumping endurance in basketball players of various gaming functions using modern nanotechnology and microprocessor systems, in particular smartphones, personal computers, etc.
Materials and methods. The study used a method for determining jump height and jumping endurance using capacitive sensor devices based on a combination of modern nanotechnology and microprocessor systems, in particular smartphones, personal computers.
Results. The study showed that the use of modern nanotechnology to monitor the jump height and jumping endurance allows you to study these indicators with high accuracy, which is very important in scientific research. The study showed that the absolute height of the jump in center players is 328.1 ± 7.88 cm, in attackers – 324.1 ± 6.62 cm, in defenders – 314.4 ± 8.65 cm. The relative height of the jump in defenders is 57.7 ± 6.86 cm, which is on average 8.2 cm more than in center players, and 5.3 cm more than in attackers (p < 0.001 and p < 0.02, respectively).
Conclusions. The use of modern nanotechnology and microprocessor systems to determine the parameters of jump height and jumping endurance allows you to determine these parameters with high accuracy. The use of modern, accurate nanotechnology measurement and calculation of jump height and jumping endurance indicators using graphic data analysis provided a complete description and degree of development of various “jumping” qualities of basketball players.
Studies have shown that the jump height and jumping endurance in basketball players of different roles (defenders, attackers, and center) differ with a high degree of reliability.Цель исследования – разработать методику определения высоты прыжка и прыжковой выносливости у баскетболистов разных игровых функций с использованием современных нанотехнологий и микропроцессорных систем, в частности, смартфонов, персональных компьютеров и т.д. Разработать рекомендации, направленные на повышение эффективности тренировок высоты прыжка и прыжковой выносливости.
Материалы и методы. В исследовании был использован метод определения высоты прыжка и прыжковой выносливости с использованием емкостных сенсорных устройств, основанных на сочетании современных нанотехнологий и микропроцессорных систем, в частности, смартфонов, персональных компьютеров. Основой этих устройств есть электронные измерительные системы пространственного положения спортсмена на базе емкостных сенсоров.
Результаты. Проведенное исследование показало, что использование современных нанотехнологий для мониторинга высоты прыжка и прыжковой выносливости позволяют с высокой точностью исследовать эти показатели, что очень важно при проведении научных исследований.Исследование показало, что абсолютная высота прыжка у центровых составляет 329,1 ± 2,31 см, у нападающих – 324,1 ± 3,65 см, у защитников – 314,4 ± 3,42 см. Относительная высота прыжка у защитников составляет 57,7 ± 2,71 см, что в среднем. чем у центровых, и на 5,3 см больше, чем у нападающих (р ≥ 0,999 і р ≥ 0,98 соответственно). Этот факт, безусловно, необходимо учитывать при планировании тренировочного процесса игроков разного амплуа.
Выводы. Использование современных нанотехнологий и процессоров для определения параметров высоты прыжка и прыжковой выносливости позволяют с высокой точностью определить эти параметры. Использование современных, точных нанотехнологий измерения и расчета показателей высоты прыжка и прыжковой выносливости с помощью графического анализа данных придает полную характеристику и степень развития различных «прыжковых» качеств баскетболистов.Представлена в работе методика определения таких важных показателей, характеризующих степень развития различных качеств баскетболистов, таких как максимальная высота прыжка, количество прыжков с максимальной высотой, а также возможность определения скорости понижения высоты прыжка в результате усталости.Исследования показали, что показатели высоты прыжка и прыжковой выносливости у баскетболистов разного амплуа (защитников, нападающих и центровых) отличаются с высокой степенью достоверности.Мета дослідження – розробити методику визначення висоти стрибка та стрибкової витривалості у баскетболістів різних ігрових функцій з використанням сучасних нанотехнологій та мікропроцесорних систем, зокрема смартфонів, персональних комп’ютерів тощо. Розробити рекомендації, які спрямовані на підвищення ефективності тренувань висоти стрибка і стрибкової витривалості.
Матеріали та методи. У дослідженні був використаний метод визначення висоти стрибка і стрибкової витривалості з використанням ємнісних сенсорних пристроїв, які ґрунтуються на поєднанні сучасних нанотехнологій та мікропроцесорних систем, зокрема смартфонів, персональних комп’ютерів. Основою цих пристроїв є електронні вимірювальні системи просторового положення спортсмена на базі ємнісних сенсорів.
Результати. Проведене дослідження показало, що використання сучасних нанотехнологій для моніторингу висоти стрибка і стрибкової витривалості дозволяють з високою точністю дослідити ці показники, що є дуже важливим при проведенні наукових досліджень.
Дослідження показало, що абсолютна висота стрибка у центрових становить 329,1 ± 2,31 см, у нападників – 324,1 ± 3,65 см, у захисників – 314,4 ± 3,42 см. Відносна висота стрибка у захисників становить 57,7 ± 2,71 см, що в середньому на 8,2 см більше, ніж у центрових, та на 5.3 см більше, ніж у нападників (р ≥ 0,999 та р ≥ 0,98 відповідно). Цей факт, безумовно, необхідно враховувати при плануванні тренувального процесу гравців різного амплуа.
Висновки. Використання сучасних нанотехнологій та мікропроцесорних систем для визначення параметрів висоти стрибка і стрибкової витривалості дозволяють з високою точністю визначити ці параметри. Використання сучасних, точних нанотехнологій вимірювання і розрахунок показників висоти стрибка та стрибкової витривалості за допомогою графічного аналізу даних надає повну характеристику і ступінь розвитку різних «стрибкових» якостей баскетболістів.
Представлена в роботі методика визначення таких важливих показників, які характеризують ступінь розвитку різних якостей баскетболістів, таких як максимальна висота стрибка, кількість стрибків з максимальною висотою, а також можливість визначення швидкості зниження висоти стрибка в результаті втоми.
Дослідження показали, що показники висоти стрибка і стрибкової витривалості в баскетболістів різного амплуа (захисників, нападників і центрових) різняться з високим ступенем достовірності
Вплив тренування Він’яса на динамічну рівновагу тіла спортсменів-чоловіків, які займаються йогою на національному рівні
No full textBackground. Body balance is among the most important aspects for achieving athletic excellence in competitive sports. Body balance helps in the development of proper body posture control, which supports high performance and skill demonstration across all sports. Body balance is known to be positively correlated to competitive athletic performance. In sports, good balance implies moving more efficiently and with better body control. Yoga is one of the means of improving body balance, and it has also been linked to enhancing athletic performance. Vinyasa yoga is a powerful method that targets the entire body. Navigate challenging poses to improve your strength, flexibility, and balance, especially if you want to target muscle groups that aren’t used in your preferred sport.
The focus of this study. To analyse the efficacy of a 6-week Vinyasa Yoga Training Programme (VYTP) in improving dynamic body balance of male national level yoga players.
Materials and methods. Twenty male national level yoga players (18-25 years) from the Lakshmibai National Institute of Physical Education, Gwalior, India, participated in the study. The participants were then randomly allocated into two groups, one experimental (Vinyasa) and the other control. The Sensbalance machine was used to measure the dynamic body balance.
Results. ANCOVA indicates a significant difference in the selected variable of dynamic body balance in the experimental group compared to the control group. When compared to the control group which did not receive any training, the post-test found that the experimental yoga group significantly improved in dynamic body balance.
Conclusions. VTYP was found to be helpful in enhancing dynamic body balance. In the current study after six weeks of vinyasa training it was observed that the male national yoga players had a substantial difference in dynamic body balance compared to the control group.Проблематика. Равновесие тела является одним из важнейших аспектов достижения атлетического мастерства в соревновательных видах спорта. Равновесие тела помогает в развитии правильного контроля осанки, что способствует высоким достижениям и демонстрации навыков во всех видах спорта. Известно, что равновесие тела положительно коррелирует с конкурентоспособными спортивными способностями. В спорте хорошее равновесие подразумевает более эффективное движение и лучший контроль над телом. Йога является одним из способов улучшения равновесия тела и повышения спортивных результатов. Виньяса-йога – это мощный метод, нацеленный на развитие всего тела. Выполняйте сложные позы, чтобы улучшить свою силу, гибкость и равновесие, особенно если вы хотите развить группы мышц, которые не задействованы в основном виде спорта.
Цель исследования – проанализировать эффективность 6-недельной тренировочной программы Виняса-йоги (ТПВЙ) в улучшении динамического равновесия тела спортсменов-мужчин, занимающихся йогой на национальном уровне.
Материалы и методы. Участниками исследования были двадцать спортсменов-мужчин, занимающихся йогой на национальном уровне (18-25 лет), из Национального института физического воспитания имени Лакшми Бай, Гвалиор, Индия. Участники случайным образом были разделены на две группы: экспериментальную (виньяса) и контрольную. Для измерения динамического равновесия тела использовался прибор Sensbalance.Результаты. Ковариационный анализ указывает на значительную разницу в выбранном переменном динамическом равновесии тела в экспериментальной группе по сравнению с контрольной группой. По сравнению с контрольной группой, не проходившей ни одной тренировки, итоговый тест показал, что экспериментальная группа по йоге значительно улучшила динамическое равновесие тела.Выводы. Было обнаружено, что ТПВЙ помогает улучшить динамическое равновесие тела. Данное исследование показало, что после шести недель тренировки вина спортсмены-мужчины, занимающиеся йогой на национальном уровне, имели существенную разницу в динамическом равновесии тела по сравнению с контрольной группой.Проблематика. Рівновага тіла є одним із найважливіших аспектів для досягнення атлетичної майстерності у змагальних видах спорту. Рівновага тіла допомагає у розвитку правильного контролю постави, що сприяє високим досягненням та демонстрації навичок у всіх видах спорту. Відомо, що рівновага тіла позитивно корелює з конкурентоспроможними спортивними здібностями. У спорті хороша рівновага передбачає більш ефективний рух і кращий контроль над тілом. Йога є одним із засобів для покращення рівноваги тіла та підвищення спортивних результатів. Він’яса-йога — це потужний метод, націлений на розвиток всього тіла. Виконуйте складні пози, щоб покращити свою силу, гнучкість та рівновагу, особливо якщо ви хочете розвинути групи м›язів, які не задіяні у вашому основному виді спорту.
Мета дослідження – проаналізувати ефективність 6-тижневої тренувальної програми Він’яса-йоги (ТПВЙ) у покращенні динамічної рівноваги тіла спортсменів-чоловіків, які займаються йогою на національному рівні.
Матеріали і методи. Учасниками дослідження були двадцять спортсменів-чоловіків, які займаються йогою на національному рівні (18-25 років), з Національного інституту фізичного виховання імені Лакшмі Бай, Гваліор, Індія. Учасників випадковим чином було розділено на дві групи: експериментальну (він’яса) і контрольну. Для вимірювання динамічної рівноваги тіла використовувався прилад Sensbalance.
Результати. Коваріаційний аналіз вказує на значну різницю у вибраній змінній динамічної рівноваги тіла в експериментальній групі порівняно з контрольною групою. У порівнянні з контрольною групою, яка не проходила жодного тренування, підсумковий тест показав, що експериментальна група з йоги значно покращила динамічну рівновагу тіла.
Висновки. Було виявлено, що ТПВЙ допомагає покращити динамічну рівновагу тіла. Дане дослідження показало, що після шести тижнів тренування він’яса спортсмени-чоловіки, які займаються йогою на національному рівні, мали істотну різницю в динамічній рівновазі тіла порівняно з контрольною групою
Вплив показників самооцінки фізичного розвитку на формування структури ціннісних орієнтацій учнів старшого шкільного віку
No full textBackground. Physical education as a subject in general secondary education institutions aims not only to solve health and educational problems but also to form a value attitude to health, healthy lifestyle, fostering the interest in and the need for physical activity.
Research purpose. The study aims to investigate the relationship between senior school age students’ value orientations and physical development self-assessment indicators to determine incentives to increase motivation for self-improvement by means of physical education.
Materials and methods. The research methods used to solve the tasks set in the paper were as follows: analysis and generalization of data of scientific and methodological literature; content analysis; comparison and juxtaposition method; Ye. Bochenkova’s test-questionnaire Self-description of physical development, M. Rokych’s technique for defining value orientations; methods of mathematical statistics.
Results. Based on examining correlations between the 11th grade students’ terminal values and physical development self-assessment, a tendency was found to shift the priority of youth values towards life values, values of professional realization, and values of interpersonal relationships. Based on the results of the study, we found that the formation of value orientations in boys and girls in high school can affect self-esteem, which in turn is a stimulus for self-improvement and, through an effective component of physical activity, increases the importance of “health” for senior school age boys. On the other hand, girls have no such pattern, and the value of “health” is declarative for them.
Conclusions. It has been determined that the formation of value orientations through an effective component of physical activity can affect the self-esteem of boys and girls, which in turn is an indicator of self-awareness and expresses the individual’s attitude to himself and is the basis for regulating their own behavior.Целью исследования было изучение особенностей взаимосвязи ценностных ориентаций школьников 11 классов с показателями самооценки физического развития.
Материалы и способы. Для решения поставленных в работе задач использовались следующие методы исследования: анализ и обобщение данных научно-методической литературы; контент-анализ; метод сравнения и сопоставления; тест-опросник Е. Боченковой «Самоописание физического развития», методика определения ценностных ориентаций М. Рокича; методы математической статистики.
Результаты. По результатам исследования корреляционных связей между терминальными ценностями и самооценкой физического развития юношей 11 класса выявлена тенденция смещения приоритетности ценностей юношей в сторону жизненных ценностей, ценностей профессиональной реализации и ценностей межличностных отношений. На основании результатов исследования нами выявлено, что через формирование ценностных ориентаций юношей и девушек старших классов можно влиять на самооценку, которая, в свою очередь, является стимулом к самосовершенствованию и через действенную составляющую физической активности повышает значимость ценности здоровья для юношей старших классов. В то же время у девушек такой закономерности не выявлено, ценность «здоровья» для них носит декларативный характер.
Выводы. Определено, что при формировании ценностных ориентаций через действенную составляющую физической активности можно влиять на повышение самооценки юношей и девушек, которая, в свою очередь, является индикатором самосознания и выражает отношение личности к самому себе и является основой для регулирования им собственного поведения.Метою дослідження було вивчення особливостей взаємозв’язку ціннісних орієнтацій школярів 11-их класів з показниками самооцінки фізичного розвитку.
Матеріали та методи. Для вирішення поставлених в роботі задач використовувалися наступні методи дослідження: аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури; контент-аналіз; метод порівняння та зіставлення; тест-опитувальник Є. Боченкової «Самоопис фізичного розвитку», методика визначення ціннісних орієнтацій М. Рокича; методи математичної статистики.
Результати. За результатами дослідження кореляційних зв’язків між термінальними цінностями та самооцінкою фізичного розвитку юнаків 11-го класу виявлено тенденцію зміщення пріоритетності цінностей юнаків у бік життєвих цінностей, цінностей професіональної реалізації та цінностей міжособистісних відносин. На підставі результатів дослідження нами виявлено, що через формування ціннісних орієнтацій юнаків і дівчат старших класів можна впливати на самооцінку, яка в свою чергу є стимулом до самовдосконалення та через дієву складову фізичної активності підвищує значущість цінності «здоров’я» для юнаків старших класів. Натомість у дівчат такої закономірності не виявлено, цінність «здоров’я» для них має декларативний характер.
Висновки. Визначено, що при формуванні ціннісних орієнтацій через дієву складову фізичної активності можна впливати на підвищення самооцінки юнаків і дівчат, яка в свою чергу є індикатором самосвідомості і виражає ставлення особистості до самої себе та є основою для регуляції нею власної поведінки
Вплив навантаження натільними обважнювачами під час виконання протоколу розминки на біомеханіку прямого удару ногою в тхеквондо
No full textResearch purpose. This study aims to examine and determine the effect of wearable resistance loading during warm-up protocol on front kick movement mechanics and muscle activation.
Materials and methods. Twenty-five (N = 25, height = 174.00 ± 4.76 cm, weight = 75.93 ± 13.64 kg, age = 22.57 ± 1.36 years) male university taekwondo athletes were recruited as participants of the study. Wearable resistance with loading of 0%, 5% and 10% of the athletes’ body mass were attached to participants’ thigh and shank. Kinematics, kinetics and muscle activation during front kick were assessed.
Results. Overall, the results showed that there were no significant differences found between different WR loading in kinematics, kinetics and muscle activation during front kick movement. The results reflected that there were no detrimental effects of wearing wearable resistance during warm-up sessions. The findings are somewhat surprising as it was hypothesized that WR loading would produce effects on the mechanics of kicking and muscle activation. Wearable resistance did not increase kicking performance which was reflected by kicking velocity. This might be due to percentage of loading used which are seen as not reducing the performance, which reflects that the wearable resistance can be used during warm-up in training sessions as an add-on to resistance training.
Conclusions. We suggest that future studies should examine the chronic effects of wearable resistance as specific tools to be used in enhancing the performance of taekwondo kicks.Мета дослідження. Це дослідження має на меті вивчення та визначення впливу навантаження натільними обважнювачами під час виконання протоколу розминки на механіку руху прямого удару ногою та активацію м’язів.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь двадцять п’ять університетських спортсменів чоловічої статі (N = 25, зріст = 174,00 ± 4,76 см, маса = 75,93 ± 13,64 кг, вік = 22,57 ± 1,36 року), які займаються тхеквондо. До стегон і гомілок учасників були прикріплені натільні обважнювачі з навантаженням 0%, 5% та 10% маси тіла спортсменів. Оцінювали кінематику, кінетику та активацію м’язів під час виконання прямого удару ногою.
Результати. Загалом результати показали відсутність значних відмінностей між різними навантаженнями натільними обважнювачами в показниках кінематики, кінетики та активації м’язів під час виконання руху прямого удару ногою. Результати також показали відсутність шкідливого впливу внаслідок носіння натільних обважнювачів під час занять розминкою. Результати є дещо несподіваними, оскільки було висунуто гіпотезу, що застосування обважнювачів впливатиме на механіку удару ногою та активацію м’язів. Натільні обважнювачі не підвищили показник виконання удару ногою, якому відповідає швидкість удару ногою. Це, можливо, зумовлено використовуваними відсотковими частками навантаження, які вважаються такими, що не знижують показник виконання, що показує, що ці натільні обважнювачі можна використовувати під час розминки на тренувальних заняттях як доповнення до тренувань з обтяженнями.
Висновки. Ми рекомендуємо в майбутніх дослідженнях вивчити хронічні ефекти натільних обважнювачів як спеціальних засобів, які використовуватимуть для покращення показників виконання ударів ногою в тхеквондо
Оцінка якості активного сімейного відпочинку
No full textStudy purpose. The study was aimed at assessing the quality of active family leisure and identifying motivations for and interests in health-enhancing and recreational physical activity of parents and children.
Materials and methods. The study involved 106 families. A set of generally accepted research methods was used including theoretical analysis and generalization of scientific and methodological literature as well as domestic and international practical experience related to family leisure; sociological methods (questionnaire surveys), and mathematical statistics methods.
Results. The questionnaire survey provided an opportunity to identify priority areas of joint physical activity of children and parents and to assess the quality of family well-being and active family leisure. The attitude of parents to winter types of recreation in the organization of active leisure was identified. According to the survey data, 9.4% of the families had a high level, 59.4% had an average level, 30.3% had a satisfactory level, and 0.9% had an unsatisfactory level of family well-being. The vast majority of respondents (45.2%) believed that their family members had a satisfactory level of physical activity, 40.6% of families reported they had an average level, only 10.4% indicated they had a high level, and 3.8% said they had an unsatisfactory level. Among the surveyed families, 63.2% indicated an average level of satisfaction with family leisure, 29.2% rated their leisure as satisfactory, and the remaining 3.8% indicated an excellent or unsatisfactory level.
Conclusions. The focus was on identifying prevailing motivations, which contribute to the optimization of the family leisure process and the degree of activity when using recreational technologies. The obtained results indicate a significant potential for expanding physical activity of families with children, including through the use of winter recreation.Мета дослідження. Метою цього дослідження була оцінка якості активного сімейного відпочинку та визначення факторів мотивації батьків і дітей до фізичної активності, що сприяє покращенню здоров’я, і рекреаційної фізичної активності та їхньої зацікавленості в таких формах активності.
Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 106 сімей. У дослідженні використовували набір загальноприйнятих методів дослідження, зокрема теоретичний аналіз та узагальнення науково-методологічної літератури, а також вітчизняного та міжнародного практичного досвіду стосовно сімейного відпочинку; соціологічні методи (анкетні опитування) і методи математичної статистики.
Результати. Анкетне опитування дало можливість визначити пріоритетні напрямки спільної фізичної активності дітей і батьків та оцінити якість сімейного добробуту й активного сімейного відпочинку. Було визначено ставлення батьків до зимових видів відпочинку під час організації активного відпочинку. Згідно з даними опитування, 9,4% сімей мали високий рівень сімейного добробуту, 59,4% – середній, 30,3% – задовільний і 0,9% – незадовільний. Переважна більшість респондентів (45,2%) уважали, що члени їхніх сімей мають задовільний рівень фізичної активності, 40,6% сімей повідомили, що в них середній рівень, лише 10,4% вказали, що в них високий рівень, а 3,8% – незадовільний. Серед сімей, які пройшли опитування, 63,2% вказали середній рівень задоволення сімейним відпочинком, 29,2% оцінили їхній відпочинок як задовільний, а інші 3,8% вказали відмінний або незадовільний рівень.
Висновки. Основну увагу було зосереджено на визначенні переважних факторів мотивації, які сприяють оптимізації процесу сімейного відпочинку та ступеня активності під час використання рекреаційних технологій. Одержані результати вказують на значний потенціал для розширення фізичної активності сімей із дітьми, у тому числі шляхом використання зимового відпочинку
Шеститижнева програма пліометричних тренувань покращує вибухову силу та спритність у професійних спортсменів Східної Яви
No full textThe study purpose was to prove the effectiveness of a plyometric training program in increasing explosive power and agility in professional athletes of East Java.
Materials and methods. This study is a pre-experiment with a research design of One Group Pretest-Posttest. A total of 15 male athletes from athletics and swimming at the Pusat Pendidikan dan Pelatihan Olahraga Pelajar (PPLP) East Java, Indonesia, aged 15–17 years, body mass index (BMI) 18.5–24.0 kg/m², normal blood pressure, normal resting heart rate, voluntarily participated in the study. The plyometric training program (hurdle-box jumps) was carried out for 30 minutes/training session with an intensity of 80-90% HRmax with a frequency of 3x/week for six weeks. Measuring the explosive power of the horizontal leg muscles used the Standing Broad Jump Test, while measurement of the explosive power of the vertical leg muscles used the Digital Jump Meter Test. Measurement of agility used Shuttle Run Test, and explosive power and agility were measured during pre-training and six weeks post-training. Data analysis used the Paired Sample T-Test with a significance level of 5% using the Statistical Package for Social Science (SPSS) version 21 software.
Results. The results of the study showed that there was a significant difference in the average increase in explosive power horizontally, vertically, and agility between pre-training vs. post-training (p ≤ 0.001).
Conclusions. In general, it can be concluded that the plyometric training program (hurdle-box jumps) carried out 3x/week for six weeks effectively increases the explosive power of the horizontal leg muscles, the explosive power of the vertical leg muscles, and increases agility.Мета дослідження полягала в тому, щоб довести ефективність програми пліометричних тренувань у підвищенні вибухової сили та спритності у професійних спортсменів Східної Яви.
Матеріали та методи. Це дослідження є попереднім експериментом з планом попереднього та підсумкового тестування на одній групі. У дослідженні добровільно взяли участь загалом 15 спортсменів чоловічої статі з легкої атлетики та плавання в Pusat Pendidikan dan Pelatihan Olahraga Pelajar (PPLP), Східна Ява, Індонезія, віком 15–17 років, індекс маси тіла (ІМТ) 18,5–24,0 кг/м², нормальний артеріальний тиск, нормальна ЧСС у стані спокою. Програму пліометричних тренувань (стрибки з перешкодами) проводили по 30 хвилин на тренування з інтенсивністю 80–90% максимальної ЧСС (HRmax) з частотою 3 рази на тиждень протягом шести тижнів. Для вимірювання вибухової сили горизонтальних м’язів ніг використовували тест «Стрибок у довжину з місця», тоді як для вимірювання вибухової сили вертикальних м’язів ніг використовували тест «Цифровий вимірювач висоти вертикального стрибка». Для вимірювання спритності використовували тест «Човниковий біг», а вибухову силу та спритність вимірювали в період до початку тренувань та через шість тижнів після тренувань. Для аналізу даних використовували t-критерій Стьюдента для парних вибірок за рівня значущості 5% із застосуванням програмного забезпечення Statistical Package for Social Science (SPSS) версії 21.
Результати. Результати дослідження показали, що існує статистично значуща різниця в середньому збільшенні вибухової сили по горизонталі, вертикалі та спритності між періодами до та після тренувань (p ≤ 0,001).
Висновки. Загалом можна дійти висновку, що програма пліометричних тренувань (стрибки з перешкодами), яку проводять 3 рази на тиждень протягом шести тижнів, ефективно збільшує вибухову силу горизонтальних м’язів ніг, вибухову силу вертикальних м’язів ніг і підвищує спритність
Позиція спорту та фізичної культури: наукометричний огляд
No full textSport and fitness are physical requirements in the same way that humans require food and water. On the other hand, sport and fitness is a highly complex field of study, complicating attempts to define critical terms, resulting in a relative lack of scientometric analysis.
The study goal is to look at the development of sport and fitness research around the world, using the Scopus and Web of Science databases as its foundation.
Materials and methods. Publications are gathered using the Scopus and Web of Science databases as well as scientometric parameters, including worldwide publication trends, the authors who receive the most citations, the amount of citations, and author keywords.
Results. The results show the authors’ keywords analysis was inspected based on their relationship to physical activity, physical exercise, and physical training. The United States was the most active country, with 601 publications. As expected, the United States is a leader in physical activity promotion, with 19.3 percent of the population participating in sports and exercising daily in 2019. The International Journal of Environmental Research and Public Health from Switzerland leads 68 publications, which is another noteworthy finding. Additionally, according to this analysis, Ortega, F.B., of the School of Medicine, University of Granada, Madrid, Spain, is the author who publishes the most documents with 33 in total.
Conclusions. According to our research, the top five keywords that gained traction over the previous two years were "Cardiorespiratory Fitness," "Body Composition," "Health," "Physical Activity," and "Adolescents." The study value to the field of sports and fitness is that it provides readers and upcoming researchers with a wide range of sports and fitness trends from the past and present. Additionally, the study findings will aid future academics in predicting potential industry trends.Спорт і фізична культура є фізичними потребами так само, як люди потребують їжі та води. З другого боку, спорт і фізична культура є надзвичайно складною галуззю дослідження, що ускладнює спроби визначення критичних термінів, що призводить до відносної відсутності наукометричного аналізу.
Мета цього дослідження полягає в тому, щоб розглянути розвиток досліджень у галузі спорту та фізичної культури в усьому світі, використовуючи бази даних Scopus та Web of Science як його основу.
Матеріали та методи. Публікації збирають за допомогою баз даних Scopus та Web of Science, а також параметрів наукометрії, включаючи світові тенденції публікацій, авторів, які отримують найбільше цитувань, кількість цитувань і ключові слова авторів.
Результати. Результати показують, що аналіз ключових слів авторів перевірявся на основі їх зв’язку з фізичною активністю, фізичними вправами та фізичною підготовкою. Найактивнішою країною виявилися Сполучені Штати, де вийшла 601 публікація. Як й очікувалося, Сполучені Штати є лідером у сприянні розвитку фізичної активності: у 2019 році 19,3 відсотка населення займаються спортом і виконують вправи щодня. Міжнародний журнал досліджень навколишнього середовища та громадського здоров'я зі Швейцарії очолює 68 публікацій, що є ще одним значним відкриттям. Крім того, згідно з цим аналізом, Ортега Ф.Б. з Медичної школи Університету Гранади, Мадрид, Іспанія, є автором, який публікує найбільше документів – загалом 33.
Висновки. Згідно з нашим дослідженням, топ-п’ять ключових слів, які набули популярності протягом попередніх двох років, були такі: «Кардіореспіраторна витривалість», «Склад тіла», «Здоров’я», «Фізична активність» і «Підлітки». Цінність цього дослідження для галузі спорту та фізичної культури полягає в тому, що воно надає читачам і майбутнім дослідникам широкий спектр спортивних і фізкультурних тенденцій минулого та сьогодення. Крім того, результати цього дослідження допоможуть майбутнім науковцям передбачити потенційні тенденції галузі
Зв’язок між якістю життя та рівнем рухової активності та сімейним благополуччям
No full textStudy purpose. The objective of the study was to assess the relationship between quality of life and physical activity level and family well-being.
Materials and Methods. The International Physical Activity Questionnaire (IPAQ) was used to assess parental physical activity. The quality of life was assessed with the Short Form (SF-36) Health Survey Questionnaire. The data obtained were processed using cluster and correlation analysis, and descriptive statistics. The study involved 106 young adults (married couples), who were parents of preschool and primary school-aged children.
Results. An assessment of parental physical activity showed that 62.3% of the respondents had a low level of physical activity and 37.7% had a moderate level, whereas no individuals with a high level of physical activity were found. Families with children were divided into clusters with the k-means method according to the level of physical activity: Cluster 1 included families with a low level of physical activity; and Cluster 2 included the families with a moderate level of physical activity. The results of the study confirmed the relationship between the quality of life and the level of physical activity and family well-being. It was found that all the quality of life components of the study participants with a moderate level of physical activity are significantly higher (р<0.05) than those of the participants with a low level of physical activity. Correlation analysis of family well-being and quality of life indicators revealed significant relationships (p<0.05) between physical functioning, physical role functioning, vitality, and mental health.
Conclusions. The direct statistically significant relationship between family well-being score and quality of life components of the respondents was demonstrated.Мета дослідження. Метою дослідження було оцінити зв’язок між якістю життя та рівнем рухової активності та сімейним благополуччям.
Матеріали та методи. Для оцінки рухової активності батьків використовувався Міжнародний опитувальник фізичної активності (IPAQ). Якість життя оцінювали за допомогою Короткої форми (SF-36). Отримані дані обробляли за допомогою кластерного та кореляційного аналізу, описової статистики. У дослідженні взяли участь 106 дорослих людей (сімейних пар), які є батьками дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
Результати. Оцінка рухової активності батьків показала, що 62,3% респондентів мають низький рівень і 37,7% мають помірний рівень рухової активності, а осіб з високим рівнем рухової активності не виявлено. Сім'ї з дітьми були розподілені на кластери методом k-means за рівнем рухової активності: кластер 1 включав сім'ї з низьким рівнем рухової активності; а кластер 2 включав родини з помірним рівнем рухової активності. Результати дослідження підтвердили зв’язок між якістю життя, рівнем рухової активності та сімейним благополуччям. Виявлено, що всі компоненти якості життя учасників дослідження з помірним рівнем рухової активності вірогідно вищі (р<0,05), ніж в учасників з низьким рівнем рухової активності. Кореляційний аналіз показників сімейного благополуччя та якості життя виявив достовірний зв’язок (p<0,05) між фізичною активністю, роллю фізичних проблем в обмеженні життєдіяльності, життєздатністю та психічним здоров’ям.
Висновки. Доведено наявність прямого статистично значущого кореляційного зв’язку між оцінкою сімейного благополуччя й компонентами якості життя опитаних